Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЗМІСТ
|
Вступ |
3 |
|
|
РОЗДІЛ 1 |
Економічна сутність та види дефіциту бюджету |
5 |
|
РОЗДІЛ 2 |
Причини та наслідки дефіциту бюджету |
11 |
|
РОЗДІЛ 3 |
Аналіз бюджетного дефіциту в Україні |
17 |
|
РОЗДІЛ 4 |
Світовий досвід збалансування бюджету |
23 |
|
РОЗДІЛ 5 |
Шляхи оптимізації бюджетного дефіциту |
31 |
|
ВИСНОВКИ |
37 |
|
|
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ |
39 |
|
ДОДАТКИ
ВСТУП
На сучасному етапі розвитку питання дослідження бюджетного дефіциту України та цього організації є надзвичайно актуальними так, як рівень бюджетного дефіциту належить до найважливіших індикаторів фінансової безпеки будь-якої держави, тому питанню бюджетного дефіциту приділяється дедалі більше уваги. Особливо сьогодні, коли в Україні та й в цілому світі спостерігається гостра економічна криза, тому ми можемо зазначити, що бюджетний дефіцит в цьому випадку є небезпечним і є додатковим інфляційним чинником.
Проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найбільш важливих і спірних фінансових проблем. З питань подолання бюджетного дефіциту, вмілого і професіонального управління ним світова фінансова думка має неабиякі теоретичні напрацювання, а країни з розвиненою ринковою економікою – багату й досить ефективну практику. Українська фінансова наука і практика мало обізнані з надбанням Заходу, і це притому, що досягнень з точки зору фундаментальної фінансової теорії та ефективної практики ми на сьогодні, ще не маємо. Ситуацію загострюють ще й не сприятливі чинники розвитку вітчизняної економіки: низький рівень ВВП, а отже й фінансових ресурсів, їх загальний дефіцит як на рівні держави, так і суб’єктів господарювання. Усе це посилює актуальність, значимість і важливість завдань свідомого й ефективного управління бюджетним дефіцитом, робить конче необхідним творче та критичне вивчення західної теорії та практики.
Питанням бюджетного дефіциту приділяли увагу провідні економісти всього світу. Серед них такі відомі західні вчені, як Сміт, Д. Рікардо, Д. Юм, В. Б’ютер, А. Вагнер, Б. Гербер, Дж. М. Кейнс, Дж. Копітц, Дж. Левін, Д. Дж. Робінсон, П. Самуельсон, В. Танзі, М. Тейеро, М. Фрідман Певний внесок у розроблення теоретичних і практичних питань бюджетного дефіциту зробили українські та російські вчені О, Василик, О. Букін, С. Буковинський, М. Бурлаков, Л. Дробозіна, І. Луніна, С. Льовочкін, Ц. Огонь, В. Опарін, Л. Н. Аведян, І. В. Алєсєєв, С. А. Буковинський, М. В. Грідчіна, В. Б. Захожай, Г. Б. Коломієць, І. Ю. Кондрат, С. Я. Кондратюк, В. І. Малько, В. М. та ін.
Предметом дослідження курсової роботи є бюджетний дефіцит.
Метою курсової роботи є дослідження дефіциту бюджету й визначення основних шляхів його подолання.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
Інформаційну базу для написання даної курсової роботи було використано навчальні посібники, статистичні дані періодичних видань (газети, журнали), законодавці та нормативні акти, ресурси Інтернету. Робота написана за допомогою програми Microsoft Office 2007, Microsoft Office Excel 2007, “Adobe Reader”.
РОЗДІЛ 1
ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ДЕФІЦИТУ БЮДЖЕТУ
Відповідно до сучасної економічної теорії бюджетний дефіцит є одним із важливих інструментів державного регулювання економічної активності. За умов фінансово-економічної кризи відсутність заходів із стимулювання сукупного попиту, у тому числі через дефіцит бюджету, у значній мірі може підвищити циклічні коливання економіки.
Штучне обмеження дефіциту бюджету в умовах кризи вимагатиме або скорочення важливих видатків по забезпеченню соціальних стандартів та здійсненню державних інвестицій, або посилення податкового тиску. Разом з цим, неконтрольоване збільшення дефіциту бюджету може призвести до порушення макроекономічної стабільності, яка є необхідною умовою економічного розвитку. Бюджетний дефіцит, визначений на економічно безпечному рівні, є однією із рушійних сил розвитку економіки, що дозволяє здійснювати державні інвестиції та забезпечувати необхідний рівень споживання в соціальній сфері.
О. Д. Василик писав, що бюджетний дефіцит — це перевищення видатків бюджету над його доходами. Це показник негативних явищ в економі ці, що зумовлюють інфляцію грошової одиниці. Причинами виникнення дефіциту є спад виробництва, зниження ефектив ності функціонування окремих галузей; несвоєчасне проведення структурних змін з економіці або її технічного переоснащення; великі воєнні витрати; інші об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливають на економічну й соціальну політику держави.
Бюджетний дефіцит — явище майже постійне в економіці кожної держави, тому важливого значення набувають його розміри та методи ліквідації [11].
Взагалі чимало сучасних економістів, сутність поняття «бюджетний дефіцит» трактують по іншому. Наприклад, економісти: Л. Н. Аведян, І. В. Алєсєєв, С. А. Буковинський, М. В. Грідчіна, В. Б. Захожай, Г. Б. Коломієць, І. Ю. Кондрат, С. Я. Кондратюк, В. І. Малько, В. М. Опарін, Н. Б. Ярошевич та інші, визначають, що державний дефіцит виникає як результат нестабільності в економічному та політичному житті держави і посилює негативні явища. Якщо дефіцит перевищує встановлені світовим досвідом показники [5].
В. І. Оспіщева вважає що, насамперед дефіцит зовсім не означає незбалансованості бюджету, адже це перевищення видатків тільки над постійними доходами бюджету. Крім того, дефіцит бюджету треба оцінювати з позиції як держави зокрема, так і фінансової системи в цілому. Для держави це завжди небажане і досить часто негативне явище [11].
Однак нині в більшості країн світу дефіцит бюджету ста новить від 2% до 15% валового внутрішнього продукту при середньосвітовій його величині 4,5%. Слід зазначити, що розмір бюджетного дефіциту, який пере вищує 5% валового внутрішнього продукту, призводить до різ кого зниження інвестиційної активності, що переростає в по дальшому в різні форми кризових явищ.
Розрізняють поняття стійкий дефіцит бюджету, який іс нує в довгостроковому періоді, та тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету або непередбачуваними обставинами. У науковій літературі існу ють твердження, що сам собою дефіцит може мати позитив ний вплив на пожвавлення економічного життя. З цим мож на погодитися лише частково, тому що не сам дефіцит може сприяти економічній активності, а джерела його фінансу вання. У тих країнах, де добре розвинений ринок державних цінних паперів, розмір бюджетного дефіциту має менш від чутний вплив на становище економіки в даному періоді, але його наявність обов'язково впливатиме на господарське життя в майбутньому. Можна погодитися також із тим, що коли розмір бюджетного дефіциту не перевищує обсягів дер жавних капітальних вкладень, то його вплив на економіку менш негативний [17].
При здійсненні економічного аналізу фахівці оперують різними за змістом визначеннями дефіциту бюджету. Частіше використовують поняття традиційного (звичайного) або первинного дефіциту, рідше – операційного, поточного чи структурного. Зміна бюджету повної зайнятості показує напрям, у якому фіскальна політика буде впливати на зміну сукупного попиту в економіці. Циклічний бюджет показує, яким чином фаза економічного циклу впливає на доходи, видатки і сальдо бюджету. Фактичний дефіцит державного бюджету складається під впливом дискреційної бюджетно-податкової політики (структурний дефіцит) і циклічних коливань в економіці (циклічний дефіцит). Структурний дефіцит визначається як бюджетний дефіцит при діючих податкових ставках і потенційному рівні випуску. Перевищення фактичного дефіциту над структурним дає циклічний дефіцит, а перевищення структурного дефіциту над фактичним – циклічний надлишок. Зміна абсолютного розміру циклічного дефіциту визначається змінами в структурі податків і державних витрат, автоматична зміна яких відповідає змінам реального обсягу виробництва, інфляції та безробіття залежно від фази економічного циклу.
Розмір дефіциту бюджету залежить від правильного віднесення операцій органів державного управління до основних категорій статистики державних фінансів, що складають її аналітичну, концептуальну основу, тобто до доходів, видатків та фінансування.
Рівень дефіциту бюджету визначається відношенням до ВВП, ВНП або до затверджених витрат бюджету, але він не може бути постійним і залежить від різних чинників, які впливають на розвиток економіки (зростання або зменшення капіталу, розвиток інфляційних процесів). Активний дефіцит бюджету дає змогу підштовхнути подальший розвиток економіки і зростання капіталу. Пасивний – підкоряється законам інфляції.
Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.
Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків (соціальні трансферти, виплати зарплати у
бюджетній сфері тощо).
Сучасна економічна думка пропонує багато концепцій бюджетного дефіциту, за допомогою яких визначається ефективність фіскальної політики та її вплив на економічну систему. Найважливіші види бюджетного дефіциту (рис.1.1).
Дефіцит бюджету часто покривають додатковою емісією грошей. Внаслідок такої емісії розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимули для інвестицій, знецінюються заощадження населення, відтворюється бюджетний дефіцит.
Рис. 1.1 Види бюджетного дефіциту
Державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші, ніж емісія, проте вони також певною мірою негативно впливають на економіку країни. По-перше, при певних умовах уряд вдається до примусового розміщення державних цінних паперів і порушує ринкову мотивацію діяльності приватних фінансових інститутів. По-друге, якщо навіть уряд створює достатні стимули для купівлі юридичними і фізичними особами цінних паперів уряду, то державні позики, мобілізуючи вільні кошти на ринку позикового капіталу, обмежують можливості одержання кредиту приватними фірмами. Фірми особливо невеликі та середні, не є для банків такими надійними позичальниками, як державні органи. Збільшення попиту на ринку позикового капіталу через нові державні позики сприяє подорожчанню кредиту – зростанню облікової ставки. Особливо складними є наслідки зовнішніх позик.
Дефіцит державного бюджету безпосередньо пов’язаний з явищем державного боргу, що виникає в наслідок заборгованості уряду та державних органів. Зовнішній державний борг, що перевищує 60% від ВВП чи більше ніж в 2,2 рази експорт країни, вважається небезпечним для стабільності економіки, особливо для стійкого грошового обігу.
Фінансування дефіциту бюджету обраховується на чистій основі, тобто з обсягів валових надходжень запозичених коштів вираховуються платежі з погашення основної суми боргу і додається зміна залишків.
Дефіцит державного бюджету завжди привертав до себе увагу економістів, практиків, урядовців і законодавців. Йому відводиться чільне місце у теоріях державних фінансів, оскільки головною проблемою фінансової політики традиційно вважається державний бюджет. Отже, в першому розділі було розглянуто різні думки науковців щодо визначення сутності дефіциту бюджету. Найбільш точне, лаконічне тлумачення наводить В.Д. Василик: «Державний дефіцит — це перевищення видатків бюджету над його доходами».
Головними видами дефіциту бюджету вважають такі види, як: загальний, первинний, внутрішній, зовнішній, поточний, операційний.
Після розгляду економічної сутності дефіциту бюджету, його видів наступний розділ роботи доцільно присвятити дослідженню причин виникнення цього явища і відповідних наслідків.
РОЗДІЛ 2
ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ ДЕФІЦИТУ БЮДЖЕТУ
Розглянувши у попередньому розділі економічну сутність та види дефіциту бюджету, можна визначити його причини та наслідки.
Причини виникнення бюджетного дефіциту:
Ці причини сприяють зниженню доходів бюджету і значному збільшенню дефіциту, що, в свою чергу, призводить до інфляційних процесів.
Існують глибинні та загальні причини бюджетного дефіциту, властиві будь-якій державі, в якій видатки бюджету перевищують доходи, і конкретні, особливі причини, що мають місце лише в окремій країні. Глибинними причинами бюджетного дефіциту є спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки та підприємств, не виважена соціально-економічна політика держави.
Вище перелічені причини дефіциту бюджету призводять до виникнення наступних наслідків:
- по-перше, дедалі більшої дестабілізації економіки, зниження рівня громадського виробництва;
-по-друге, структурної і технологічної незбалансованості виробництва, постійного виснаження природних ресурсів, зниження науково-технічного потенціалу;
- по-третє, неймовірно високий рівень інфляції, повальне підвищення цін, ослаблення контролю над фінансово-господарською діяльністю підприємств;
- по-четверте, нераціональної зовнішньоекономічної діяльності держави;
- по-п'яте, великомасштабний оборот «тіньового капіталу»;
- по-шосте, великих непродуктивних витрат, приписок, крадіжок.
У країнах із фіксованою кількістю грошей в обороті може бути використані три способу покриття дефіциту бюджету – державні позики, жорстке оподаткування і емісія паперових грошей, тобто збільшення грошової маси обороті, що зумовлює збільшення державного боргу.
За причинами виникнення бюджетний дефіцит поділяється на вимушений (наслідок недостатності фінансових ресурсів у держави, низький рівень виробництва ВВП) і свідомий (наслідок фінансової політики держави). Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком економічної і фінансової кризи [12].
Визначаючи в цілому причину дефіциту, слід зазначити, що він пов`язаний із бажанням чи необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх є в наявності. Адже завжди можна скоротити видатки до наявних доходів, або, підвищивши рівень оподаткування, збільшити доходи і тим самим вирішити проблему. Однак в реальній дійсності все набагато складніше.
Свідомий бюджетний дефіцит пов`язаний з проведенням політики так званих "позикових" фінансів. Формування доходів бюджету може здійснюватись на основі "податкових" чи "позикових" фінансів. Політика "податкових" фінансів виходить з повного забезпечення доходів бюджету за рахунок податкових надходжень. Це створює стабільну доходну базу, адже податки не треба повертати. Політика "позикових" фінансів виходить з необхідності обмеження рівня оподаткування і забезпечення частини бюджетних видатків за рахунок позик. Якщо вимушений бюджетний дефіцит є наслідком дефіциту фінансових ресурсів у країні, то свідомий, як правило, можливий саме при наявності вільних ресурсів, які фізичні та юридичні особи можуть надати державі у тимчасове користування. Це дефіцит тільки бюджету держави; фінансовий стан підприємств і громадян в цілому задовільний або і дуже добрий. Обмеження рівня оподаткування сприяє розвитку виробництва і зростанню доходів у суспільстві. Держава ж може бути дійсно багатою тільки у багатому суспільстві. Адже багата держава у бідному суспільстві це нонсенс, який рано чи пізно призведе до кризи [16].
Встановлення причин бюджетного дефіциту надзвичайно важливе для його оцінки. Сама по собі наявність дефіциту (звісно, якщо це саме дефіцит, а не бюджетна "пустота") ще ні про що не свідчить. Але немає потреби боротись з таким дефіцитом, який наперед передбачений. Тому і однозначна оцінка дефіциту неможлива. Невірно визначати його сам по собі як негативне явище і хибну фінансову політику. Точно так невірно вказувати, що дефіцит зовсім нешкідливий. Не існує абсолютної оцінки бюджетного дефіциту як фінансового явища. Може даватись тільки його відносна характеристика виходячи з причин виникнення.
За спрямуванням коштів розрізняють дефіцитне фінансування на розвиток і на поточні витрати. Ця ознака дефіциту теж досить суттєва в його характеристиці. Витрачання коштів на поточні витрати означає їх поглинання без відповідної віддачі. Це пасивне реагування на складне фінансове становище. Дефіцитне фінансування інвестицій навпаки передбачає активний вплив бюджету на розвиток економіки. Адже в умовах кризи інвестиції вкрай потрібні – це ліки для "хворої" економіки. Неможливо вийти з кризи без певних зусиль і без певних вкладень. Проблема полягає в тому, що під час економічної кризи падає ділова активність приватних інвесторів, оскільки високий ризик втрати коштів чи їх знецінення. Тільки держава в змозі взяти на себе такий ризик і таку відповідальність. Звісно, що така політика дефіцитного фінансування інвестицій потребує чіткої організації і жорсткої відповідальності. Однак вона має перспективи, сприяючи виходу з кризи, зростанню ВВП і в перспективі ліквідації вимушеного бюджетного дефіциту. Політика дефіцитного фінансування інвестицій застосується на теоретичних засадах кейнсіанства, його постулатах "бюджетного мультиплікатора". Бюджетні інвестиції сприяють розвитку економіки, розширюють попит і тим самим стимулюють економіку.
Фінансова політика дефіцитного фінансування економіки широко використовувалась в різних країнах світу в певних історичних умовах [16].
Бюджетний дефіцит має певні обмеження. Міжнародний валютний фонд визнає за припустимий дефіцит бюджету в межах 2-3 % від ВВП. Це той розмір дефіциту, що не несе в собі ознак фінансової кризи і не призводить до тяжких наслідків. Звісна річ, що такий "норматив" є досить умовним. Він встановлений для проведення операцій з надання кредитів тим чи іншим країнам від міжнародних фінансових інститутів з метою визначення і забезпечення платоспроможності позичальника. В певних умовах для окремих країн рівень "нормативу" може бути підвищений.
Бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, зокрема стимулює інфляційні процеси. Він стримує економічне зростання держави, а також має негативні соціальні наслідки.
Водночас слід зазначити, що інфляція, як і будь-яке явище має як негативні, так і певні позитивні сторони. Відзначаючи негативність бюджетного дефіциту, мають насамперед на увазі його вплив на знецінення грошей. Воно веде до економічної нестабільності, оскільки гроші втрачають свою вартість в часі. Всі юридичні та фізичні особи намагаються позбутись грошей, які практично перестають виконувати функцію нагромадження. Інфляція виражається в зростанні цін і падінні рівня реальних доходів, вона підриває стимули до підприємницької діяльності і до праці. Разом з тим стримування інфляції шляхом жорсткої монетарної політики може дати зворотні наслідки. Дефіцит грошей настільки ж небажане явище для економіки, як і їх надлишок. Тому і політика бюджетного дефіциту повинна бути виважена і збалансована. Наслідки бюджетного дефіциту не є наперед заданими. Вони залежать від багатьох чинників і насамперед від наявності продуманої політики і керованості бюджету і бюджетного процесу.
В другому розділі, описано безліч причин дефіциту бюджету і відповідних наслідків. Слід зазначити, що дефіцит бюджету не можна однозначно оцінювати як негативне явище, оскільки при його поєднанні з виваженою фінансовою політикою може спостерігатись пожвавлення економіки, її структурна перебудова. Отже, оцінка дефіциту бюджету не можлива без аналізу причин його виникнення, наслідків, джерел покриття, загальних економічних показників країни.
Таким чином, бюджетний дефіцит є підсумком діяльності держави як суспільно-правового інституту, який свідчить про ефективність і раціональність розпоряджень нею бюджетними коштами.
В третьому розділі курсової роботи проведено дослідження рівня бюджетного дефіциту в Україні протягом останніх п’яти років.
РОЗДІЛ 3
АНАЛІЗ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ В УКРАЇНІ
Наступним етапом дослідження предмету курсової роботи стане оцінка рівня дефіциту бюджету в Україні за період з 2005р. по 2009 р. Загальні суми надходжень і видатків, а також дефіцити Державного і Зведеного бюджету відображені в додатку А.
Дефіцит державного бюджету 2005 р. дорівнював 7946 млрд. грн., або 1,8% ВВП, і його величина не становила загрози для економіки. Варто наголосити, що, незважаючи на незначний приріст ВВП, вражає динаміка росту доходів Державного бюджету України, яка склала 105330 млрд. грн. Цей факт був неоднозначно сприйнятий вітчизняними науковцями та економістами. Дехто з них таке різке зростання дохідної частини бюджету пояснював детінізацією економіки та підвищенням продуктивності праці. Інші ж доводили, що рівень детінізації не набув таких масштабів, щоб сприяти стрімкому збільшенню дохідної частини бюджету, яке відбулося значною мірою через різке зростання частки ВВП, що розподіляється через бюджет і податкову систему, на 4,5 %.
Державний бюджет України 2006 р. зведено з дефіцитом у 3777 млрд. грн. (0,7 % ВВП). За інформацією Міністерства фінансів України, протягом 2006 р. сума державного прямого та гарантованого боргу України збільшилася у гривневому еквіваленті на 2 млрд. 400 млн., або на 475 млн. у доларовому еквіваленті.
Державний бюджет 2007 р. по доходах (з урахуванням взаємовідносин з місцевими бюджетами) виконано в сумі 165939 млрд. грн. (98,6 % від річних призначень) і на 70,3% сформовано за рахунок податкових надходжень, з яких податок на додану вартість становив 50,9 %, податок на прибуток підприємств – 29,1%. У видатках державного бюджету (включаючи кредитування за вирахуванням погашення), що становили 74254 млрд. грн. (93,4 % від річних призначень), переважає фінансування соціально-культурних заходів (30% загальної суми видатків), економічної діяльності (16,9%), громадського порядку, безпеки та судової гілки влади (10,4%), здійснення загально державних функцій (9,6%), у тому числі обслуговування боргу (1,9% загальної суми видатків). Державний бюджет України зведено з дефіцитом 9843 млрд. грн., або 1,4 % ВВП [3].
Доходи Державного бюджету України на2008 рік у сумі 231686 млрд. грн, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України - у сумі 180783 млрд. грн та доходи спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 51148млрд. грн..
Видатки Державного бюджету України на 2008 рік у сумі 253207 млрд. грн, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України - у сумі 200106. млрд. грн та видатки спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 53101 млрд. грн.
Наведені дані дозволяють зробити висновок, що економічна криза в Україні з 3 кварталу 2008 року дещо змінила структуру надходжень до державного бюджету України.
Доходи Державного бюджету України на 2009 рік у сумі 200556 млрд. грн, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України - у сумі 184628 млрд. грн та доходи спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 60681 млрд. грн
Видатки Державного бюджету України на 2009 рік у сумі 274156 млрд. грн, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України - у сумі 194412 млрд. грн та видатки спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 79744 млрд. грн.
Так ще у 2008 році питома вага податкових надходжень становила 72,5%, а вже в 2009 році – 66,1%. Тобто зазначений показник зменшився на 6,4% у загальній структурі надходжень натомість частка неподаткових надходжень збільшилася на 6,6%.
Якщо у 2008 році доходна частина державного бюджету становила 231686 млрд. грн. із них податкові надходження складали 167883 млрд. грн., неподаткові надходження – 52817 млрд. грн. У 2009 році доходна частина склала 200556 млрд. грн., з них податкові надходження – 148917 млрд. грн., неподаткові – 66185 млрд. грн. У свою чергу доходна частина державного бюджету 2009 року зменшилася у порівнянні із 2008 роком на 6,4 млрд. грн., або на 2,8%. Податкові надходження зменшилися на 19 млрд. грн., або на 11,3%, неподаткові надходження зросли на 13,5 млрд. грн., або на 25,6%.
Все вище сказане про Державний бюджет України можна зобразити графічно у вигляді рисунка 3.1.
Рис. 3.1 Показники Державного бюджету України
Останніми роками показники дохідної та видаткової частини держбюджету України мають тенденцію до зростання. Причому бюджетні видатки зростають вищими темпами, ніж доходи, за рахунок збільшення соціальних виплат. Підвищено соціальні стандарти, прожитковий мінімум та мінімальну заробітну плату. Кредити спрямовуються на підтримку вітчизняного виробника й розвиток пріоритетних галузей економіки. Запроваджується механізм здешевлення банківських кредитів, які залучаються для реалізації інвестиційних проектів. Заплановано збільшення обсягів повернення кредитів. Такий курс передбачає активізацію державної політики щодо забезпечення погашення кредиторської заборгованості суб’єктів господарювання за наданими державою кредитами та гарантіями[18].
Також можна розглянути доходи та витрати населення України за останні 5 років (2005р. – 2009р.) по Зведеному бюджету України.
У 2005 році номінальні доходи населення становили 365,9 млрд. грн. і зросли порівняно з 2004 роком на 38,4%. Наявні доходи, які використовувалися населенням на придбання споживчих товарів та оплату послуг, збільшилися на 36,4%, а реальні наявні – на 20,1%.
У 2005 році доходи населення від заробітної плати зросли на 26,4% прибутку та змішаного доходу – на 25,5%, доходи від власності – на 9,0%, соціальних допомог та інших одержаних поточних трансфертів – на 46,5%.
Порівняно з 2004 роком частка доходів від заробітної плати зменшилася до 40,5%, прибутку та змішаного доходу до 15,0%, доходів від власності до 2,5%. При цьому до 42,0% зросла частка доходів від соціальних допомог та інших одержаних поточних трансфертів.
У грудні порівняно з листопадом 2005 року номінальні доходи населення зросли на 24,5%, а наявні та реальні наявні – зменшилися відповідно на 18,4% та 17,3%.
Доходи населення від власності зросли на 40,7%, заробітної плати – на 29,7%, соціальних допомог та інших одержаних поточних трансфертів – на 24,0%, прибутку та змішаного доходу – на 9,9%.
У грудні порівняно з попереднім місяцем частка доходів від заробітної плати зросла до 41,9% , доходів від власності - до 4,0%. Поряд з цим до 14,8% зменшилася питома вага доходів від прибутку та змішаного доходу, соціальних допомог та інших одержаних поточних трансфертів – до 39,3%. Всі ці вище наведені дані можна відобразити на рисунку 3.2.
Рис. 3.2 Структура доходів населення у листопаді та грудні 2005 року.
Витрати населення в 2005 році порівняно з 2004 роком збільшилися на 33,8%, приріст заощаджень становив 32956 млн. грн.. На 01.01.2006 р. загальна сума витрат і заощаджень населення становила 365,9 млрд. грн..
У 2205 році витрати населення на придбання товарів і послуг порівняно з 2004 р. на 37,8%, доходи від власності – на 88,3%, витрати на поточні доходи , майна та інші сплачені поточні трансферти – на 21,6%, приріст фінансових активів – на 6,8%.
В 2006 році номінальні доходи населення становили 475,2 млрд. грн. і зросли порівняно з 2005 роком на 28,2%. Наявні доходи, які використовувалися населенням на придбання споживчих товарів та оплату послуг, збільшилися на 26,6%, а реальні наявні - на 16,1%. Починаючи з 2 кварталу 2006 року прослідковувалася стійка тенденція до зменшення темпів зростання реальних наявних доходів населення порівняно з відповідним періодом 2005 року, що насамперед пояснювалося зниженням темпів зростання соціальних допомог.
Зростання номінальних доходів населення відбулося в основному за рахунок збільшення доходів від заробітної плати на 27,8%, а також соціальних допомог та інших одержаних поточних трансфертів на 23,0%.
Упродовж майже всього року (за виключенням березня та червня) заробітна плата постійно перевищувала соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти. У грудні заробітна плата перевищувала соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти на 18,4%, що було найбільшим значенням з початку року (див. рис. 3.3).
Рис. 3.4 Структура доходів населення України в 2006 році (по місяцях)
Обсяг витрат і заощаджень населення в 2006 році становив 475,2% млрд. грн. і збільшився порівняно з 2005 роком на 28,2%, що мало вплив на зростання сукупного внутрішнього попиту. За звітній рік оборот роздрібної торгівлі становив 226,9 млрд. грн. і зріс порівняно з 2005 роком на 24,8%.
У 2006 році витрати населення зросли на 31,3%. Приріст заощаджень становив 50527 млн. грн..
За оперативними даними, в 2007 році номінальні доходи населення становили 625,9 млрд. грн. і зросли порівняно з 2006 роком на 30,6%. Наявні доходи, які використовувалися населенням на придбання споживчих товарів та оплату послуг, збільшилися на 27,3%, а реальні наявні – на 12,8%.
Упродовж року спостерігалася тенденція до скорочення в загальній структурі витрат та заощаджень питомої ваги на придбання товарів та послуг з 85,8% у січні до 74,3% у грудні.
За підсумками 2008 року, номінальні доходи населення становили 850,2 млрд. грн. і зросли порівняно з 2007 роком на 38,3% (див. таблицю 3.2). Наявні доходи, які використовувалися населенням на придбання споживчих товарів та послуг, збільшилися в звітному році на 38,1%, що було забезпечено підвищенням соціальних стандартів, перерахунком трудових пенсій щодо їх збільшення тощо. Наслідком цього стало зростання соціальних допомог та інших соціальних трансфертів вищими темпами, ніж зростання заробітної плати. У 2008 році темпи зростання соціальних допомог (144,6%) значно перевищували темпи зростання заробітної плати (129,1%).
Сума витрат і заощаджень населення України в 2008 році становила 850,2 млрд. грн. і збільшилась порівняно з 2007 роком на 38,3, що мало вплив на зростання сукупного внутрішнього попиту. Втрати населення протягом поточного року збільшились на 32,9%, приріст заощаджень становив 41,7%.
Найбільша частина коштів населення була направлена на придбання товарів та послуг (80,6%). Упродовж року спостерігалася тенденція до скорочення в загальній структурі витрат та заощаджень питомої ваги витрат на придбання товарів та послуг (із 82,5% у січні до 80,6% за рік) за рахунок перерозподілу отриманих населенням доходів щодо погашення отриманих раніше позик.
Таблиця 3.2
Доходи та витрати населення України за 2008 рік.
|
Показники |
За рік, млрд. грн. |
Структура, % |
Зміна за рік,% |
Зміна до відповідного місяця попереднього року,% |
|
Доходи населення України |
850,2 |
100 |
38,3 |
24,4 |
|
Заробітна плата |
360,2 |
42,4 |
29,1 |
15,7 |
|
Соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти |
331,2 |
39 |
44,6 |
37,9 |
|
Витрати та заощадження населення України |
850,2 |
100 |
38,3 |
24,4 |
|
Придбання товарів та послуг |
685,6 |
80,6 |
34,6 |
23 |
Рівень безробіття населення працездатного віку за 9 місяців 2009 року становив 9.4% до економічно активного населення працездатного віку. У ІІІ кварталі 2009 року порівняно з відповідним періодом попереднього року номінальні доходи населення зросли на 3.2%, а реальний наявний – зменшився на 9.9%. Витрати населення у ІІІ кварталі 2009 року порівняно з аналогічним періодом 2008 року збільшились на 0.4%.
Протягом 2009 року темпи зростання середньомісячної номінальної заробітної плати одного штатного працівника поступово уповільнювались на фоні низької економічної активності. Номінальна заробітна плата зросла на 5.5% до попереднього року проти її зростання у 2008 році на 33.7%. Зниження рівня оплати праці за рік було зафіксовано у будівництві та державному управлінні (на 17.5 та 2.6% відповідно), тоді як у попередньому році за всіма видами економічної діяльності спостерігалося її зростання.
За грудень 2009 року середньомісячна номінальна заробітна плата одного штатного працівника становила 2233 грн. Індекс реальної заробітної плати за рік становив 90.8% (у грудні – 99.1% до відповідного місяця минулого року). Протягом двох останніх місяців 2009 року спостерігалося підвищення темпів зміни як номінальної, так і реальної заробітної плати, що пов’язано зі зростанням з листопада мінімального рівня заробітної плати до 744 грн. та виплатами у грудні премій за підсумком року.
Упродовж року заборгованість із виплати заробітної плати зросла на 284.7 млн. грн., або – на 23.9%, і на 01.01.2010 р. становила 1473.3 млн. грн. (проти зростання у 2008 році на 68.0%). Частка суми невиплаченої заробітної плати економічно активних підприємств зросла до 77.8 проти 64.0% на 01.01.2009 р.
З розділу 3 можна сказати, що проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найбільш важливих і спірних фінансових проблем. При її обговорені не рідко розглядають досвід закордонних країн, економіка яких функціонує нормально і при 5-,і при 10-процентному рівнях бюджетного дефіциту стосовно ВВП.
Отже, проаналізувавши показники дефіциту бюджету в Україні за останні 5 років (2005- 2009р.) можна перейти до наступного 4 розділу, де буде розглянуто світовий досвід збалансування бюджету та проведено порівняльну характеристику даних України з даними інших країн світу.
РОЗДІЛ 4
СВІТОВИЙ ДОСВІД ЗБАЛАНСУВАННЯ БЮДЖЕТУ
Державні бюджети багатьох західних країн із розвинутою економікою також хронічно дефіцитні. Однак в умовах відносно стабільного економічного положення бюджетні дефіцити не розглядаються як катастрофічно негативні фінансові показники. Але великі обсяги бюджетного дефіциту вказують, що відбувається недофінансування як виробничої, так і соціальної сфери. Окрім цього невеликі розміри бюджетного дефіциту, як правило, пов’язані з таким негативним економічним явищем, як девальвація національної валюти, збільшення вартості кредитів і обмеження їх доступності, дестабілізація економіки та розбалансування економічних пропорцій.
Сьогодні практично неможливо уявити собі державу, в котрій бездоганно працюють всі фінансово-економічні важелі, що стимулюють притік коштів в бюджет, а державні витрати не перевищують доходів. Як свідчить світовий досвід, прикладом країн, в яких оптимально вирішені проблеми бюджетного дефіциту, небагато – хіба що Німеччина, Японія, і Швейцарія. Навіть Сполученні Штати Америки протягом довгого періоду щорічно мають відчутний дефіцит державного бюджету, який в останні роки становить 15 – 20% усіх витрат, чи 3 – 6% валового внутрішнього продукту. Більше того, проблема дефіциту (збільшення внутрішнього боргу і витрат на його обслуговування) довгий час була однією з основних проблем внутрішньої політики США. Так, за даними Reteurs, за перші 7 місяців 2009 фінансового року дефіцит бюджету США збільшився на 89% - до 155,2 млрд. дол.. США порівняно з аналогічним періодом минулого року. Це пов’язано з тим, що державні витрати в кінці 2008 – на початку 2009 років виросли внаслідок іпотечної та фінансової криз, а також через уповільнення темпів зростання економіки. Крім того в США діє програма допомоги громадянам ,яка передбачає повернення податків у розмірі $600 самотнім людям та $1200 – одруженим.
За таких умов коли державі не вистачає власних коштів на фінансування інноваційної діяльності, спостерігається нерозвинутість інституційних інвесторів, а кошти іноземних інвесторів направляються у виробничу сферу, то держава має право зробити грошову емісію з метою забезпечити його розподіл серед членів суспільства.
Сьогодні розвинуті країни з метою покриття бюджетного дефіциту використовують довгострокові державні цінні папери з низьким відсотком. Адже ДЦП є фінансовим інструментом, який використовується практично в усіх країнах. Випуск їх здійснюється головним чином для неемісійного (не інфляційного) фінансування тимчасового або перманентного дефіциту державного бюджету.
Дефіцит консолідованого бюджету Білорусії в 2009 році становить 1,8 трлн. білоруських рублів ($1 – 2136 білоруських рублів), або 1,1% до ВВП. Згідно з параметрами бюджету на 2009 рік, доходи консолідованого бюджету без урахування цільових бюджетних фондів оцінюється в 49,8 трлн. біл. руб., витрати – в 51,6 трлн. біл. руб. Фінансування дефіциту бюджету здійснився за рахунок залишків коштів бюджету, а також залучених внутрішніх і зовнішніх позик Приріст доходів бюджету 2009 року в загальній сумі становить 8,4 трлн. біл. руб. і розподіляється по таких напрямах: заробітна плата з нарахуваннями і трансферти населенню становитимуть близько половини приросту доходів, решта частини – субсидування ЖКГ, компенсація втрат сільгоспфонда і формування дорожнього фонду. Крім того, 1,5 трлн. біл. руб. направляється на відшкодування митних зборів при постачанні нафти в Білорусь. У бюджеті 2009 року витрати дорожнього фонду здійснені в сумі 2,309 трлн. біл. руб., що дозволить забезпечити фінансування держаної програми дорожнього будівництва, а також платежі по обслуговуванню повернутих раніше кредитів[13].
Політика зниження податкового навантаження і завдання по прискореному зростанню заробітної плати, а також дію зовнішніх чинників істотно знижують можливості фінансування ряду витрат бюджету. В зв’язку з цим для забезпечення максимальної збалансованості бюджету витрати на державну інвестиційну програми плануються на рівні 2009 року. Пропонується відмовитись від фінансування за рахунок бюджету інвестиційної програми міністерства енергетики. Підприємства цього міністерства в змозі самостійно залучити на ці цілі позикові ресурси, а бюджет відшкодує відсотки за ним. Крім того, в умовах сприятливої зовнішньої кон’юнктури ринку продовольства і можливого підвищення внутрішніх цін на сільгосппродукцію можуть бути збереженні на рівні 2009 року і витрати фонду здійснюються в сумі 2,3 трлн. біл. руб. Додаткові джерела фінансування села будуть забезпеченні зростаючою виручкою сільгосппідприємств і при необхідності додатковими інвестиційними ресурсами держави, навіть якщо вони будуть дефіцитними.
Багато країн світу, що страждають від фінансової кризи, серед альтернативних напрямів оптимізації її негативних наслідків розглядають зниження податкового навантаження з метою стимулювання внутрішнього попиту й інвестицій або збільшення державного фінансування заходів із підтримки національної економіки.
У Великобританії з 1 грудня 2009 року знижено стандартну ставку ПДВ із 17,5% до 15% (табл. 4.1). Водночас уряд Німеччини офіційно заявив, що не наслідуватиме приклад Великобританії, оскільки німецькі громадяни мають більшу схильність до заощаджень, аніж витрачання грошей на споживання.
Уряд Франції передбачає застосування методу прискореної амортизації для нових інвестицій, що вплине на скорочення зобов’язань підприємств за податком на прибуток.
Заходи щодо скорочення ставок податків або збільшення державних видатків не є обов’язковим для країн – членів ЄС, але Єврокомісія підкреслює важливість забезпечення с координованості дій з метою попередження можливих негативних зовнішніх ефектів, пов’язаних з порушенням умов конкуренції внаслідок зниження рівня оподаткування або підтримання національної економіки в окремих регіонах єдиного економічного простору.
Таблиця 4.1
|
Номінальні ставки основних податків в розвинутих країнах світу станом на 2009 року, % |
|||
|
Країна |
Податок на прибуток підприємств |
ПДВ |
Максимальна ставка податку з доходів фізичних осіб |
|
Австрія |
25,0 |
20,0 |
50,0 |
|
Бельгія |
33,9 |
21,0 |
50,0 |
|
Великобританія |
30,0 |
15,0 |
40,0 |
|
Данія |
24,0 |
25,0 |
59,0 |
|
Естонія |
22,0 |
18,0 |
59,0 |
|
Ірландія |
12,5 |
21,0 |
30,4 |
|
Литва |
15,0 (з 01.12.2009р. - 20,0) |
15,0 (з 01.12.2009р. - 20,0) |
24,0 (з 01.12.2009р. - 20,0) |
|
Нідерланди |
20,0 - 25,5 |
19,0 |
52,0 |
|
Німеччина |
30,0 - 33,0 |
19,0 |
45,0 |
|
Нова Зеландія |
33,0 |
12,5 |
39,0 |
|
Норвегія |
28,0 |
25,0 |
51,3 |
|
Польща |
19,0 |
22,0 |
40,0 |
|
Португалія |
25,0 |
20,0 |
42,0 |
|
Угорщина |
16,0 |
20,0 |
36,0 |
|
Фінляндія |
26,0 |
22,0 |
31,5 |
|
Франція |
33,3 |
19,6 |
48,1 |
|
Швеція |
28,0 |
25,0 |
56,0 |
|
Україна |
25,0 |
20,0 |
15,0 |
У короткостроковій перспективі збільшення державних видатків має відчутний вплив на пожвавлення споживчого попиту, ніж скорочення ставок податків. Виходячи з цього, Єврокомісія прийняла рішення про надання додаткової допомоги виробникам автомашин і будівельним компаніям у рамках програми підвищення енергоефективності виробництва, що була затверджена на 2007 – 2013 роки.
Для покриття додаткових державних видатків і відшкодування втрат від скорочення податків керівництво ЄС звернулося до урядів країн – членів ЄС із проханням мобілізувати 170 млрд. євро, що становить приблизно 1,2% їх ВВП. Необхідні кошти передбачається отримати, зокрема, за рахунок кредитів Європейського інвестиційного банку та виділення 30 млрд. євро з бюджету ЄС.
Уряд Великобританії передбачає в рамках трирічної програми витратити близько 20 млрд. фунтів стерлінгів (23,6 млрд. євро) на стимулювання розвитку економіки й виведення її із кризи. У цілому реалізація трирічного плану бюджетно-податкових заходів потребуватиме понад 1% ВВП, для фінансування яких уряд збирається запозичити 1 млрд. фунтів стерлінгів.
Фінансування цих і аналогічних заходів призведе до збільшення бюджетного дефіциту в різних країнах ЄС, тому єврокомісія тимчасово (терміном на 1 рік) дозволила перевищення показника. Єврокомісія також внесла пропозицію щодо тимчасового (на 2 роки) скорочення ставки ПДВ. Уряди 15-ти країн-членів ЄС відхилили цю пропозицію, оскільки, на їхню думку, такий захід не приведе до бажаного пожвавлення споживчого попиту.
Постсоціалістичні країни Європи на відміну від розвинутих країн зосереджують увагу переважно на здійсненні заходів щодо збільшення державних доходів.
Уряд Польщі пропонує збільшити ставки акцизів на алкоголь та імпортні автомобілі з метою отримання додаткових коштів для фінансування дворічної програми виходу з фінансової кризи. Згідно з цією програмою заплановано виділити майже 15 млрд. дол. США для підвищення верхньої межі гарантування банківських вкладів та ще понад 15 млрд. дол.. – для надання позик малому й середньому бізнесу та фінансування інвестицій у виробництво джерел відновлювальної енергії.
Уряд Литви в 2009 році збільшив ставки двох головних податків – ПДВ (з 18% до 20% при одночасному скасуванні всіх пільг) і податку на прибуток підприємств (з 15% до 20%) – табл. 4.1. При цьому підприємства зможуть вираховувати із прибутку, що підлягає оподаткуванню , до 50% витрат, пов’язаних з інвестиціями на науково-технічний розвиток. Водночас ставка податку з доходів фізичних осіб зменшиться на 4 пункти з 24% до 20%. Унаслідок таких змін в 2009-му в Литві номінальна ставка по всіх трьох податках становить 20%.
У Естонії вирішено за 1 рік відстрочити заплановане скорочення ставки податку на прибуток з 21% до 20%. А уряд Угорщини, який вважає скорочення податків одним із найважливіших заходів для виведення країн із кризи, відклав обговорення конкретних шляхів скорочення податків, зважаючи на високі ризики збільшення бюджетного дефіциту[15].
Використання світового досвіду спрямування дефіцитних коштів на інноваційний розвиток могло б активізувати інноваційні процеси в Україні. При виборі напрямів і моделей інноваційного розвитку слід врахувати особливості та науково-технічний і ресурсний потенціал регіонів.
Отже, в 4 розділі було проведене світове збалансування бюджету, на прикладі різних країн світу. Тож якщо існує проблема дефіциту бюджету, то і повинні бути шляхи її оптимізації, про що і буде описано в 5 розділі. Формулювання останніх двох речень
РОЗДІЛ 5
ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ
Розглянувши економічну сутність, поняття, види, причини, наслідки та провели аналіз даних, як по Україні, а також зробили порівняння цих даних з даними інших країн світу, отже тепер розглянемо шляхи оптимізації бюджетного дефіциту. Для країн, які переживають формування і становлення ринкової економіки, джерела фінансування дефіциту відіграють важливу роль для виконання урядами взятих на себе зобов’язань.
В умовах ринкових відносин бюджетний дефіцит може бути знижений за рахунок збільшення доходів держави.
Основні напрями прагнення країни до збільшення доходів держави в сучасних умовах господарювання наступні:
Дефіцит бюджету також можна зменшити за рахунок зміни напрямів інвестування державних ресурсів в галузі народного господарства з метою підвищення їх фінансової віддачі, використання різних форм державного кредиту, введення жорсткого режиму економії державних коштів, оформлення заборгованості державними цінними паперами по виданим кредитам урядовим структурам. Слід здійснювати більш широке використання фінансових пільг і санкцій, що дозволить більш повніше враховувати специфічні умови господарювання; необхідно ввести мораторій на прийняття нових соціальних програм, які потребують значних бюджетних витрат; потрібно здійснювати фінансування тільки найважливіших соціальних програм.
Розуміючи виняткову користь політики залучення в країну іноземного капітулу, всі держави, у тому числі і економічного розвинені, намагаються заохочувати імпорт капіталу, доводячи його до значних розмірів.
Взагалі теоретично можна виділити чотири основних напрямки оптимізації дефіциту бюджету:
— збільшення дохідної частини бюджету;
— скорочення видаткової частини бюджету;
— здійснення внутрішніх і зовнішніх позик;
— проведення грошової і кредитної емісії..
Перший напрямок — збільшення дохідної частини бюджету — може бути пов'язаний з проведенням оптимальної податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів. Це стане передумовою збільшення національного доходу як основного джерела поповнення бюджетних ресурсів. Сюди ж варто віднести проведення реформи заробітної плати, зростання доходів основної частини населення, що прямо пов'язано із заінтересованістю виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення і, як наслідок, зростанням обсягів виробництва і бюджетних засобів за рахунок бюджетних відрахувань.
Другий напрямок — скорочення витрат державного бюджету. Сюди варто насамперед віднести скорочення витрат на народне господарство, зменшення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Винятком повинні стати лише окремі об'єкти інфраструктури, пріоритетні напрямки у структурі промислового виробництва, охорона навколишнього середовища, включаючи витрати, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Витрати ж, пов'язані з проведенням інноваційної політики та подальшим розвитком виробництва, повинні бути покладені переважно на самі підприємства, які для цього можуть використовувати частину амортизаційних відрахувань, частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій з цінними паперами, банківські кредити.
На сучасному етапі економічного розвитку скорочення видаткової частини бюджету може бути пов'язане зі скороченням військових витрат на оборону за рахунок встановлення оптимальної чисельності військовослужбовців і скорочення закупівель військової техніки, тимчасовим скороченням витрат на соціально-культурні заходи (освіту, охорону здоров'я тощо) і, що особливо важливо, зі скороченням витрат на управління.
Скорочення видаткової частини бюджету може бути досягнуте за рахунок зменшення усіх видів дотацій, субсидій. Мова йде насамперед про скорочення дотацій підприємствам-виробникам і переділу дотацій споживачам.
Третій напрямок скорочення дефіциту бюджету – здійснення внутрішні
і зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування дефіциту, що склався [20].
Вкрай негативні наслідки (фінансові, економічні, соціальні) величезного бюджетного дефіциту потребують здійснення системи заходів для його подолання, проведення активного фінансової політики, використання узвичаєних у світовій практиці методів боротьби з дефіцитом.
Прагнення до рівноваги бюджетних доходів і витрат шляхом збалансованості державного бюджету – це сьогодні одна з головних задач. Тільки вирішуючи її, можна проводити цілеспрямовану фінансову політику. При цьому варто враховувати, що засоби розв'язання даної задачі багато в чому визначається тим, до якої межі (нульового чи іншого) і якими темпами потрібно прагнути до збалансування бюджетних витрат і доходів.
У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити і послідовно проводити в життя такі заходи, що, з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку - сприяли скороченню державних витрат. Сюди відносяться:
- зміна напрямків інвестування бюджетних засобів у галузі народного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної гривни;
- зниження воєнних витрат;
- зберігання фінансування лише найважливіших соціальних програм; мораторій на прийняття нових соціальних програм, що потребують значного бюджетного фінансування;
- заборона Центральному банку країни надавати кредити урядовим структурам будь-якого рівня без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами.
Сучасна економічна думка пропонує багато концепцій бюджетного дефіциту, за допомогою яких визначається ефективність фіскальної політики та її вплив на економічну систему. Найважливіші з них такі:
- загальний дефіцит бюджету, який називають також “фактичним” чи “касовим”, утворюється державними витратами, які перевищують державні доходи та субсидії;
- зовнішній дефіцит дорівнює зовнішнім видаткам держави за винятком державних надходжень від зовнішніх джерел;
- внутрішній дефіцит – це загальний дефіцит “мінус” зовнішній дефіцит;
- операційний дефіцит визначається як загальний дефіцит за винятком інфляційної частки процентних платежів;
- первинний дефіцит є різницею між величиною загального дефіциту і сумою всіх процентних платежів;
- поточний бюджетний дефіцит (надлишок) утворюється поточними державними доходами за винятком поточних видатків[14].
Емісія грошових коштів приводить до розвитку інфляційних процесів в економіці. Але якщо емісія використовується на фінансування капітальних вкладень, то ступінь її впливу на інфляційні процеси в економіці незначний.
На сьогоднішній день, особливо актуальним є питання щодо мінімізації впливу світової фінансової кризи на бюджет.
Світова фінансова криза, що зародилася у США як криза іпотечного кредитування і похідних фінансових інструментів поширилася по всьому світу, вдаривши і по українському фінансовому ринку. Основними її причинами експерти вважають наявність величезного дисбалансу у світовій економіці, зокрема, великий профіцит у зовнішній торгівлі Китаю, значний торгівельний дефіцит у США, недоліки системи управління ризиками в інвестиційних банках, недосконалість регулювання фінансових ринків на національному і міжнародному рівнях[10].
Істотне зниження економічної активності підприємств в умовах кризи створює загрози для мобілізації бюджетних надходжень. Тому для мінімізації впливу фінансової кризи на дохідну частину бюджету першочергову увагу необхідно приділити:
Забезпечення реальної державної підтримки економічної діяльності підприємств України в умовах фінансової кризи потребує наближення фінансового й бухгалтерського обліку, переходу до оподаткування реального фінансового результату діяльності підприємств, що одержали прибуток.
Базою для проведення оперативного аналізу формування виробничих затрат, фінансового стану підприємства, визначення податку на прибуток та його перерахування до бюджету має бути фінансова звітність.
Також має проводитись політика жорсткої економії бюджетних коштів, починаючи з використання літаків і службових автомобілів та закінчуючи придбанням канцелярських товарів. Видатки бюджету повинні визначатися можливостями держави акумулювати доходи, а їх структура – відповідати чітко визначеним пріоритетам соціально-економічного розвитку країни. До першочергових видатків бюджету слід включити фінансування заходів із підтримки найуразливіших верств населення, а саме забезпечення своєчасних виплат пенсіонерам, надання допомоги безробітним, адресної допомоги незахищеним верствам населення та сім’ям із дітьми, в тому числі у зв’язку з підвищенням тарифів на комунальні послуги.
Також доцільно внести зміни в бюджетне законодавство, передбачивши у критичних ситуаціях (недоотримання бюджетного надходжень) можливість прийняття рішень щодо замороження певних груп видатків.
Україна могла б зменшити ставки основних податків, як це зробили Західні країни. Але це є неприйнятим із таких міркувань:
Пріоритетним завданням бюджетної політики України в найближчі роки має стати переорієнтація державних видатків на модернізацію бюджетного сектору економіки, підвищення його ефективності, зниження матеріало- й енергоємності. Необхідною передумовою розв’язання таких завдань є перехід до системи середньострокового бюджетного планування та відповідного включення щорічних бюджетів у систему середньострокових пріоритетів держави.
ВИСНОВКИ
Отже, ми переконалися, що хоч незначний дефіцит бюджету і сприяє економічному зростанню, але в нашій країні цей показник все ж занадто високий. Основною метою України має бути зменшення в короткостроковій перспективі державних витрат шляхом підвищення ефективності основних програм і проектів, і завдяки цьому, забезпечення підтримання збалансованості бюджету. Але і дієвість державного регулювання економіки за допомогою бюджетних витрат залежить від: відносних розмірів сум, що витрачаються; структури цих витрат; ефективності використання кожної одиниці коштів, що витрачаються. Незбалансованість бюджету викликає збільшення неплатежів, кризу неплатежів, а також політичну та соціальну кризу. Ще одна дуже важлива проблема, пов’язана з високим рівнем бюджетного дефіциту – загроза виникнення боргової кризи в державі. Досвід перехідних країн свідчить, що країни, які раніше запровадили жорстку фіскальну політику, знизивши бюджетний дефіцит, швидше відновили економічне зростання порівняно з тими країнами, що утримували високий рівень державних зобов’язань та бюджетного дефіциту. Також слід змінити податкову політику. Бо на даний час держава здійснює значний податковий тиск на підприємства, а тому останні часто приховують свої прибутки. Якщо ж зменшити тиск і ввести гнучку систему податкових пільг і санкцій , то можна буде збільшити податкові надходження шляхом виводу із тіні прибутків.
Щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити і послідовно проводити в життя такі заходи, що, з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку - сприяли скороченню державних витрат. Сюди відносяться:
- зміна напрямків інвестування бюджетних засобів у галузі народного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної гривни;
- зниження воєнних витрат;
- зберігання фінансування лише найважливіших соціальних програм; мораторій на прийняття нових соціальних програм, що потребують значного бюджетного фінансування;
- заборона Центральному банку країни надавати кредити урядовим структурам будь-якого рівня без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами.
Сьогодні, погляди органів влади єдині в тому, що Україна повинна робити якомога консервативніші кроки, зокрема необхідно встановити дуже зважений дефіцит Державного бюджету та уникати серйозних навантажень на економіку доти, доки світові процеси не стабілізуються.
На даний момент в Україні для підтримання рівня доходів населення, потрібно підвищувати соціальні виплати, але, на думку науковців, зараз складається така ситуація, що заради збалансованості державного бюджету і запобігання створенню чергових інфляційних стимулів варто тимчасово утриматися взагалі від будь-яких змін до Державного бюджету.
Отже, за умов фінансової та політичної кризи Україні необхідна девальвація гривні, бездефіцитний бюджет і підтримка банківської системи рефінансуванням, з метою скорочення впливу міжнародної фінансової кризи на національну економіку. Крім того, стримування інфляції на даний момент може бути і не основним завданням, адже плавна девальвація гривні (як вважають фахівці - золотовалютні резерви можна зменшити) пом'якшить негативні тенденції платіжного балансу й трохи підтримає експортні галузі.
Пріоритетними завданнями на 2010 рік мають бути наступні заходи: зберегти досягнутий реальний рівень соціальних стандартів, збільшити частину бюджетних витрат інвестиційного напрямку, зокрема, для фінансування інфраструктурних проектів. Також Уряд повинен надати державні гарантії для залучення підприємствами коштів з метою виконання експортних контрактів.