Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЧИЇ ДІТИ І ХТО ВИНЕН?
З липня 2012 року на виконання соціальної ініціативи Президента України Віктора Януковича штат Новопсковського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді поповнився 18 соціальними дільничними. Це фахівці із соціальної роботи які працюють на території кожної громади нашого району та надають своєчасну висококваліфіковану допомогу тим, хто опинився в складних життєвих обставинах. В обов’язки такого працівника входить найголовніше – раннє виявлення сімей з дітьми, дітей та підлітків з ознаками складних життєвих обставин, встановлення причин проблемних ситуацій, впровадження механізмів щодо їх усунення, підвищення рівня батьківського потенціалу, пропаганда ідей відповідального батьківства, цільове використання державних соціальних допомог, а також профілактична робота з кризовими сім’ями.
Проблеми у всіх сімей різні, але для нас об’єднуючим фактором є наявність дітей та забезпечення їх законного права на життя, здоров’я та щасливе дитинство!
Всім відома істина – яке покоління підростає сьогодні – таке майбутнє нашої держави! А тому на сьогодні виникла потреба не тільки в підтримці родин, які мають тимчасові проблеми, але й в особливій роботі з кризовими сім’ями, направленою на постійний контроль за дотриманням прав дітей, запобігання виникненню загрози їх життю та здоров’ю, а також профілактичній роботі з батьками, які є потенційно неблагополучними. Бо починати треба працювати з родиною до того, коли дорослі внаслідок свого способу життя втратять моральне обличчя та право називатися батьками.
Які слова можна дібрати, щоб охарактеризувати дитинство дітей, які живуть в брудному, неопалювальному будинку, без світла та води, не мають постільної білизни, іграшок, книжок, достатнього одягу, взуття та багато іншого з тих, елементарних умов, що є в інших? Якими будуть дитячі очі коли вдома не має, що їсти та не знаєш чого чекати від п’яних батьків та їх «друзів», коли батьки отримавши чергову немаленьку соціальну виплату так і не знайдуть копійчини для власних дітей? Відповідь очевидна – діти не можуть так жити.
Але, живуть! Поруч зі мною, з вами - живуть! І нікому, окрім державних служб не має до них діла, всі захищають батьків, по-своєму пояснюючи їх «благородні» вчинки, а хто стане на захист дітей різного віку, з яких одні вже навчилися пристосовуватись до «дорослого життя», а за інших постояти нікому, бо мають тільки п’ять місяців від народження? Яким спокійним життям жили родичі, сусіди, депутати, представники громадськості - коли на двох новонароджених дітей батьки спромоглися виділити гроші лише на одну пляшечку для годування та півпачки дитячої суміші, або коли інші діти харчуються лише буряками? Питання лише одне – що зробили ви для цих дітей? Як захищали їхнє право на життя та здоров’я? Шляхом перебільшення та перекручування фактів життя такої родини, надання «безграмотних» юридичних консультацій, возвеличенням культу «такої» сім’ї, погіршення ситуації батьків щодо створення всіх належних умов для повернення своїх дітей чи погрозами розправи з працівниками державних установ?
Соціальну роботу з сім’ями нашого району фахівці центру соціальних служб проводять незалежно від бажання батьків, в контексті дотримання прав дітей. І відповідальність соціального працівника в ході здійснення соціальної роботи з кожною сім’єю, закріпленої за ним громади, носить більш серйозний характер, ніж відповідальність батьків: бо дорослі, як правило, стурбовані лише миттєвим досягненням свого блага, натомість соціальний працівник повинен же враховувати наслідки прийнятого рішення не тільки для батьків, їх дітей, але і для суспільства, і по можливості, згладжувати суперечності інтересів, якщо такі виникають. Як професіонал, соціальний дільничний, виступає з чотирьох позицій: можливого, доцільного, належного і бажаного результату. В той час як батьки можуть дозволити собі виступати лише з позицій бажаного, оскільки не володіють такими професійними знаннями, які є у фахівця і не завжди добре уявляють собі, які можливості інституту соціальної роботи існують в нашій державі сьогодні.
Під час вилучення дітей з родини першим запитанням матері стало питання «і чим ви всі мені допомогли?», «а не що мені робити?». Тобто, державні грошові виплати, соціальна робота закріпленого фахівця, надання дитячих сумішей, одягу, іграшок, «пакунків малюка», канцелярських товарів, засобів гігієни, організація вирішення будь-яких проблемних питань родини для покращення ситуації, надання чотирьох безкоштовних путівок до санаторію, проведення медичних обстежень та багато іншого батьки не вважають допомогою? Вісім організацій району надавали свої послуги цій родині і це не допомога? А що ж тоді ці мама і тато готові дати своїм дітям? Бо відмовилися навіть дати своїм дітям верхній одяг та взуття для подорожі до притулку. Всім миром одягали вилучених дітей, купували їм «памперси», одяг, іграшки, їжу. І я впевнена, що діти не загинули, тільки тому, що їх своєчасно забрали з під «піклування» таких батьків.
Не можна покласти на соціальних працівників прерогативу бути «відповідальним за все», адже важко вимагати від фахівців повної особистої відповідальності за віддалені результати батьківських дій та їх наслідки. Адже саме споживацький спосіб життя батьків (коли батьки перекладають виконання своїх обов’язків по вихованню та утриманню дітей на державу з її соціальними виплатами, процес виховання на школу, загальне функціонування родини на соціальні служби, сільські чи селищні ради та інші установи) потребує змін до дієвого способу життя, тобто самостійного пошуку ресурсів для повноцінного функціонування сім’ї, усвідомлення повної відповідальності за свої дії та можливі їх наслідки. Але залежно від характеру проблем в родині, морального обличчя кожного клієнта, готовності дорослих членів родини до співпраці, виникнення можливої загрози життю та здоров’ю дітей - результат може бути будь-яким, і у цьому випадку відповідальність соціального працівника стає вельми відносною та повністю лягає на плечі батьків.
Якщо діти вилучаються з родини то робота Новопсковського РЦСССДМ з батьками продовжується протягом року з дня вилучення дітей і направлена на відновлення батьківського потенціалу, створення належних умов для повернення дітей в родину, налагодженню зв’язків між батьками та дітьми, допомозі батькам у зборі пакету документів для повернення дітей, представництво в судових засіданнях, здійсненню контролю за такою родиною протягом трьох років після повернення дітей з державних закладів.
В нашому районі протягом останніх років були родини в яких діти повернулися з державних закладів після того, як батьки змінили свій спосіб життя. Захотіли і змінили, а діти натомість отримали в цьому випадку лише нову сім’ю з справжньою батьківською любов’ю та турботою. Як буде в цьому випадку – час покаже! Доля цих дітей – в руках лише батьків, адже чиї це діти і хто винен залежить саме від їх готовності до змін.
Т.Соловйова – директор Новопсковського РЦСССДМ