Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.Сутність податків, їх функції, елементи податку.
Система оподаткування почала формув в Укр з 1991р з ЗУ «про сис оподаткув» ( на сьогодні не чинний)
2 грудня 2010р було прийнято податков кодекс, який на сьогодні є осн законом у сфері оподаткування.
Згідно з ст.6 ПКУ Податок – це обов’язковий , безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку у встановленому порядку і термінах.
Збором(платою,внеском) є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів з умовою отримання ними спеціальної вигоди.
Характерні ознаки податків:
1. обов’язковість платежу
2. строковість
3. відсутність цільового призначення
4. законодавча регламентація
5. перехід права власності при сплаті податку
Елементи податку:
1. платник податку – це та фіз. чи юр особа, яка безпосередньо його сплачує. В окремих випадках між платником та держ може знаходитись уповноважена особа податковий агент, яка утримує пдаток і перерах його до бюдж.
2. об’єкт оподаткування – вказує на те, що саме оподатковується (які операції, товари, доходи, власність)
3. база оподаткув – розмір об’єкта опопдаткув в грош чи фізичному вимірі. До бази оподаткування застосов ставку податку для визначення суми податку.
4. ставка податку – розмір податку на одиницю оподаткув.
5. Порядок обчислення под.
6. Податковий період – це термін протягом якого завершується процес формув бази оподаткув і визнач розмір податку
7. Строк та порядок подання звітності про обчислення та сплату податку (збору)
8. Строк та порядок сплати податку
9. Податкові пільги- законодавчо встановлений вийняток із заг правил сплати податку.
Ф-ції податків:
1. фіскальна- спрямована на формування фін рес держ шляхом залучення податків
2. регулююча – держ регул соц.-екон життя сусп.
3. контрольна – в Укр контроль за правильністю нарах і своєчасністю сплати податков платежів покладено на Мін дох і зборів Укр.
2. Поняття податкової системи України, її склад і вимоги до побудови.
Податкова сис.- це суку под. і зборів та інших платежів, що стягуються у встановленому законом порядку до бюдж і держ цільових фондів, а також принципи, форми і методи встановлення та сплати подат і податк платежів, що забезпеч контроль і відпов за порушення податк законодав.
Податкова сис Укр – сукуп загальнодерж і місцевих податків і зборів, що справл у встановленому податк кодексом порядком.
Вимоги до побудови под. сис.:
1. системність
2. встанов визначальної бази под. сис
3. формув првовоъ основи- становлять відносини власності
4. формув вихідних принципів
3.Сутність податку на додану вартість, його місце в системі оподаткування споживання.
Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок на додану вартість, яка створюється на всіх стадіях виробництва та обігу, який включається у вигляді надбавки у ціну товару, робіт, послуг на кожній стадії в-ва і обігу і повністю сплачується кінцевим споживачем тов.,роб,пос.
Додана вартість - частина повної вартості товару і включає в себе наступні складові: матер в-ти, з.п., відрах на соц. заходи, амортизація, прибуток.
Сутність ПДВ полягає в тому, що продавець сплачує податок з тієї частини вартості, яку він додає до вартості своїх товарів (робіт, послуг) до стадії реалізації їх.
ПДВ має широку податкову базу практично охоплює всі види товарів і послуг.
Продавець включає ПДВ у вартість товарів і наданих послуг, але й сам сплачує ПДВ за придбані ним у процесі виробництва товари, роботи, послуги. Таким чином сума сплаченого продавцем ПДВ становить різницю між сумою ПДВ отриманою ним від покупців за реалізацію ним товарів, робіт, послуг і сумою ПДВ сплаченою постачальникам при придбанні тих товарів і послуг, які необхідні в процесі виробництва оподаткованих товарів, робіт, послуг.
Питома вага ПДВ за останні роки в зведеному бюджеті країни коливається в середньому на рівні 25-30%. Вперше цей податок було введено КМУ у 1992р. На сьогодні сплата цього податку здійснюється на підставі розділу 4 ПКУ.
4. Платники податку на додану вартість та порядок їх реєстрації.
Платником ПДВ згідно статті 180 ПКУ є:
1. будь-яка особа, що проводить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням.
2. будь-яка особа, що зареєстрована, або підлягає обов’язковій реєстрації.
3. будь-яка особа, що ввозить на митну територію України товари в обсягах, які підлягають оподаткуванню. Особою відповідальною за нарахування і сплату ПДВ до бюджету у разі постачання послуг нерезидента не зареєстрованими як платники ПДВ, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.
4. Інші платники визначені ст.180 ПКУ.
У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів і послуг, що підлягають оподаткуванню нарахована (сплачена) такій (такою) особі протягом 12 місяців сукупно перевищує 300 тис. грн. без ПДВ, така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку.
Будь-яка особа, що підлягає реєстрації повинна подати до органу Міністерства доходів і зборів (податкова інспекція за місцем реєстрації чи проживання) реєстраційну заяву.
Оригінал свідоцтва платника ПДВ повинен зберігатися таким платником, а копії свідоцтва засвідчені органом Міністерства доходів і зборів розміщуються в доступних для огляду місцях.
Особі, що реєструється як платник ПДВ присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати податку.
5. Об'єкт та база оподаткування податком на додану вартість. Ставки податку на додану вартість.
Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості, але не нижче звичайних цін.
База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України визнач. виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості цих товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України до цієї іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на день подання митної декларації для митного оформлення.
Базою оподаткування у разі постачання тов. за договорами фін. лізингу є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об*єкта фін. лізингу.
Базою оподаткування за необоротними активами є балансова(залишкова) вартість таких активів, що склалася станом на поч. зв. періоду, протягом якого здійснюються такі операції.
Згідно ПКУ ставки ПДВ встановл. від бази оподаткування в розмірах 17% і 0%.
Відпов. до перехідних положень встановлено з 01.01.2011 до 31.12.2013 включно ставка ПДВ стан. 20% і 0%, а з 01.01.2014 - 17% і 0%.
6. Порядок визначення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За допомогою формули це можна записати так:
Спдв = ПЗ-ПК,
де Спдв – сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню;
ПЗ - сума податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду;
ПК - сума податкового кредиту звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні розрахованої суми податку на додану вартість, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у встановлені строки. При від'ємному значенні розрахованої суми податку на додану вартість, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Розрахунок суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, при ввезенні непідакцизних товарів на митну територію України, здійснюється за такою формулою:
Спдв = (МВ + См ) х Ст%/100%,
де Спдв - сума податку на додану вартість;
МВ – фактурна(митна) вартість товарів;
См - сума мита;
Ст - ставка податку на додану вартість.
Розрахунок суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, при ввезенні підакцизних товарів на митну територію України, здійснюється за такою формулою:
Спдв = (МВ + См + Са) х Ст%/100%,
де Са - сума акцизного податку;
7. Суть акцизного податку та платники акцизного податку. Перелік підакцизних товарів.
Акцизний податок – непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, що включають до ціни цих товарів і сплачують в кінцевому підсумку покупцем, а не виробником.
Платниками акцизного податку є :
- особа, яка виробляє підакцизні товари на території України, у т.ч. з давальницької сировини.
- особа – суб’єкт господарювання, який ввозить підакцизні товари на території України.
- фіз. ос – резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари на території України,в обсягах, що підлягає оподаткуванню.
- особа, яка реалізує конфісковані, або безхазяйні підакцизні товари, що за правом успадкування чи на ін. законних підставах переходу у власності держави
- замовники за дорученням яких виробляють підакцизні товари, з давальницької сировини, сплачують акцизний податок виробнику.
Реєстрація платників акцизного податку здійснюється – на підставі відомостей, щодо видачі такому платнику ліцензії.
Підакцизні товари :
- спирт етиловий, та інші спиртові дистеляти, алкогольні напої, пиво
- тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну.
- нафтопродукти, скроплений газ.
- автомобілі легкові, кузови до них, причепи та пів причепи, мотоцикли.
8. Мито в системі податків на споживання. Об'єкти та база оподаткування митом.
Мито – це непрямий податок на споживання, який стягується з товарів, що переміщуються через митний кордон України. Політика в сфері митного оподаткування спрямована на формування раціональної структури, експорту та імпорту за відсутності втручання держави.
Нормативне регулювання оподаткування митом в Україні здійснюється згідно з Митним кодексом України.
Мито – загальнодержавний податок, встановлений податковим та митним кодексом України, який нараховується та сплачується відповідно до митного кодексу, ЗУ та міжнародних договорів, згода на обов’язковість, яких надана Верховною Радою України.
В Укр застосовуються такі види мита :
- ввізне мито – справляється під час ввезення товарів на митну територію Укр
- вивізне мито – справляється під час вивезення товарів за межі митної території Укр
- сезонне мито – встан на окремі товари на строк не менше 60 та не більше 120 послідовних календарних днів з дня встановлення мита.
- особливі види мита : (Спеціальне; антидемпінгове ;компенсаційне )
Об’єктами оподаткування митом є:
1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 100 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України;
2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами
Датою виникнення податкових зобов’язань і сплати мита у разі ввезення товарів на митну тер Укр. : є дата подання митної декларації, для митного оформлення, або дата нарахування такого зобов’язання органом Мін.доходів і зборів.
Базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є:
1) для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів;
2) для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.
3) для товарів, на які законом встановлено комбіновані ставки мита, база оподаткування визначається відповідно до пунктів 1 і 2.
9. Податок на прибуток: платники, об'єкт та база оподаткування, ставки податку на прибуток.
Податок на прибуток підприємств – це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій
Платниками податку на прибуток п-ств є :
1. з числа резидентів :
- суб’єкти господарювання – юр ос,які провадять господарську діяльність, як на тер.Укр.так і за її межами.
- управл. залізниці яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту.
- п-ва залізничного транспорту та їх підрозділи, які отрим.прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту.
- неприбуткові організації та установи у разі отримання прибутку від неосновної діяльності.
- відокремлені підрозділи платника податку.
2. з числа нерезидентів :
- юр ос, що створ. в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України за винятком тих, хто має дипломатичні привілеї.
- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження в України.
3. НБУ 4. Установи Кримінально-Виконавчої системи та їх п-ва.
Об'єктом оподаткування податком на прибуток є:
- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду;
Об’єкт оподаткування податку на прибуток п-ств називається оподатковуваний прибуток, або прибуток що підлягає оподаткуванню.
- дохід (прибуток) нерезидента, зменшений на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду нерезидента з джерелом походження в Україні.
Основна ставка податку згідно ПК становить 16 відсотків.
Згідно «Перехідних положень» у період з 01.01.2013 по 31.12.2013 року ставка податку на прибуток підприємства встановлена у розмірі 19%, а з 01.01.2014 року -16%.
За нульовою ставкою оподатковується прибуток страховика, що здійснює страхування життя.
За ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 % доходів здійснюється оподаткування нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України .
10. Порядок обчислення і сплати податку на прибуток у 2013 році.
Податок нараховується платником самостійно за ставкою від оподатковуваного прибутку (ОП).
Базовим податковим (звітним) періодом є календарний квартал або календарний рік у разі сплати щомісячних авансових внесків. Розрахунок розміру податку на прибуток підприємства :
ПП = ОП × Ст ПП% / 100% , ПП - нарахований податок на прибуток підприємства ОП - оподатковуваний прибуток Ст ПП% – діюча ставка податку на прибуток у %.
З 01.01.2013 р. докорінно змінився підхід до декларування та сплати платниками податку на прибуток податкових зобов'язань. Так, головною новацією є те, що платники податку на прибуток щомісяця (до 30 числа) зобов'язані будуть сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний рік без подання податкової декларації.
Платники податку на прибуток, у яких доходи за останній річний звітний податковий період перевищують 10 мільйонів гривень щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний рік без подання податкової декларації.
Платники податку, які зареєстровані протягом звітного року,сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році без подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди (календарний квартал, півріччя та дев'ять місяців) та не сплачують авансового внеску.
Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають за звітний (податковий) рік, і не сплачують авансових внесків.
У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками I кварталу звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за I квартал. Такий платник податку авансових внесків у II – IV кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік.
Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками I кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.
Якщо сума сплачених авансових внесків за рік > суми нарахованого податку на прибуток за рік згідно річної податкової декларації, то надміру сплачена сума податку повинна бути повернена платнику податку.
Якщо сума сплачених авансових внесків за рік < суми нарахованого податку на прибуток за рік згідно річної податкової декларації, то платник податку повинен доплатити в бюджет донараховану суму податку.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців.
13. Оподаткування доходу, отриманого платником податку на доходи фізичних осіб внаслідок прийняття ним у спадщину та у подарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав.
Об*єкти спадщини платників податку поділяються з метою оподаткування на: 1)об’єкти нерухомості;2)об’єкти рухомого майна;3)об’єкти комерц.власності;4)сума страх.відшкодувань за страх.договорами, а також сума спадкодавця-учасника накопиченої системи;5)готівка або кош, що зберігаються на рах.спадкодавця відкритих у банк.та не банк.фін.уст.
Обєкти спадщини оподатковуються за такими ставками:
а)вартість власності, що успадков.членами сімї спадкодавця 1го ступеня споріднення(батьки,чоловік або дружина).
б) вартість власності, зазначеної в підпунктах "а", "б", "ґ" , що успадковується особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
в)вартість власності зазначені в а,б, що успадков.дитиною-інвалідом.
г) грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР.
2.За ставкою 5%:
а)оподат.вар. будь-якого об’єкта спадщини, що успдаков.спадкодавцями, які не є членами сімї спадкодавця 1го ступеня споріднення.
3.За ставками 15-17% оподат.вар.будь-якого об’єкта спадщини, що успадков.спадкоємцем від спадкодавця не резидента або успадков. спадкоємцем не резидентом від спадкодавця резидента.
Особами відповідальними за сплату ПДФО є спадкоємці. Дохід у вишляді вартості успадкованого майна зазначається в річній податковій декларації.
14. Порядок переходу платників до спрощеної системи оподаткування.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
Заява подається за вибором платника податків в один із таких способів:
1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
3) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку.
Зареєстровані в установленому законом порядку суб'єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої - шостої груп, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.
Суб'єкт господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли до такої реорганізації, може бути зареєстрований як платник єдиного податку (шляхом подання не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу заяви) з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснено погашення таких податкових зобов'язань чи податкового боргу.
Суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
15. Суть екологічного податку; новації, внесені у податкове законодавство у зв'язку з введенням екологічного податку.
Екологічний податок – це загальнодерж.податок, що сплачується з фактичних обсягів викидів в атмосферу, скидів у водні об’єкти забруднюючих речовин та розміщення відходів суб.госп. та фіз.ос. Це один із нововведених з прийняттям податкового кодексу податок.
Новації, внесені у податкове законодавство у зв'язку з введенням екологічного податку: 1) ЕП прийшов на зміну збору на забруднення навкол.природ.середовища; 2)ставки податку було збільшено у двічі;3)було запроваджено оподаткування податком викидів О2;4)було проведено диференціацію ставок за видами палива; Стягнення ЕП регламент.8розділом ПКУ.
16. Плата за землю: загальна характеристика, об'єкт оподаткування та база оподаткування.
Плата за замелю – це загальнодерж, податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок – це обов’язків платіж, який справляється з власників зем.ділянок та зем.часток(паїв), а також із постійних землекористувачів.
Орендна плата – це обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування зем.ділянкою.
Обєктами оподат.зем.податком є:
-зем.ділянки(це част.земної поверхні з встанов.межами, певним місцем розташ., з визначеними щодо неї правами)
-зем.частки(паї), які перебувають у власності і право власності на які підтверджено сертифікатом, в якому зазначено розміри і вартість такого паю.
База оподаткування залежить від того чи проведено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки чи ні.
1.Якщо нормат-грош.оц не проведена, то БО є площа зем.ділянок.
2.Якщо нормат-грош.оц проведена, то БО є нормат-грош.оц. зем.ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації.
17. Державне мито: сутність; операції, з яких сплачується державне мито.
Державне мито – це плата, що стягується за здійснення уповноваженими на це органами та посадовими особами юридично значимих дій та видачу ними правових документів, що мають правове значення, в інтересах платників.
Даний вид платежу є цільовим та справляється за надання адміністративних послуг. Кошти, що надходять у якості держмита, слугують компенсацією витрат, що мають місце при наданні послуги.
Операції, з яких сплачується державне мито:
1) за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів;
2) за державну реєстрацію актів цивільного стану, а також повторну видачу громадянам свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану та свідоцтв у зв'язку із зміною і поновленням актових записів цивільного стану;
3) за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення змін до цих документів; за продовження строку дії візи для в'їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію;
4) за видачу нового зразка паспорта громадянина України (крім обміну нині діючого паспорта на паспорт нового зразка); за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон; за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії;
5) за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;
6) за видачу дозволів на право полювання та рибальства;
7) інші, визнчені декретом «Про державне мито»