Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
УДК 340.12.
ПРАВОВА СИТУАЦІЯ ЯК ОНТОЛОГІЧНА ОСНОВА ПРАВОВОЇ РЕАЛЬНОСТІ
Спеціальність 12.00.12 –філософія права
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Харків –5
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі філософії Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Максимов Сергій Іванович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри філософії
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Козловський Антон Антонович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри теорії та історії держави і права;
кандидат юридичних наук Кравець Віталій Михайлович, Національна академія внутрішніх справ МВС України, викладач кафедри філософії права і юридичної логіки
Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра історії та теорії держави і права, Міністерство освіти і науки України, м.Львів
Захист відбудеться „24” жовтня 2005 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70
Автореферат розісланий „23” вересня 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Гончаренко В.Д.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Правові реформи, які відбуваються в Україні, формування правової держави значно збільшили роль права у повсякденному житті людини. Поширення юрисдикції судів на всі правовідносини (ст.124 Конституції України), призвело до того, що інтенсивність правового життя дедалі зростає: сучасний індивід опиняється у правових ситуаціях значно частіше, ніж у радянський період. Правова ситуація є невід’ємним елементом буття людини у теперішньому суспільстві. Цей аспект людського існування потребує філософсько-правового осмислення, адже саме у повсякденному житті право здійснюється, перетворюючись із абстрактних приписів у константу сумісного буття.
За цих умов неминуче постає проблема онтологічного статусу права, відмінного від закону. Адже замість принципу верховенства закону в Конституції України (ст.8) закріплено принцип верховенства права. Місце закону як універсального критерію для оцінки певних явищ та процесів заступає право, яке дозволяє осмислити не лише юридично значуще діяння чи подію, але й критично поглянути на той чи інший закон.
На підставі цього можна констатувати наявність низки питань стосовно природи права, способу та структури його буття, модусів даності права людині. Необхідно зазначити, що вказані положення Конституції не є “програмними”, а являють собою норми прямої дії (ст.8). З цього можна зробити висновок, що проблема реалізації конституційного принципу верховенства права є не стільки “академічною”, як практичною, оскільки переходить у площину виконання норм Основного Закону.
Саме потребою у наповненні реальним змістом конституційного принципу верховенства права, необхідністю визначення способів та структури існування права і обумовлюється актуальність онтологічних аспектів права для сучасності. Таким чином, проблема буття права у правовій ситуації є нагальним питанням, яке потребує розробки та вирішення саме на даному етапі розвитку українського суспільства.
Як у вітчизняній, так і у зарубіжній філософії права правову ситуацію практично не досліджено. Сам термін (“правова ситуація”) застосовується достатньо рідко, до того ж ніколи не уточнюється і не конкретизується.
Разом з тим звернення до феномену ситуації є помітною тенденцією у світовій філософії екзистенціалізму, феноменології, герменевтики, фундаментальної онтології. Різноманітні аспекти ситуації досліджували Г.-Г.Гадамер, М.Гайдеггер, М.К.Мамардашвілі, М.Мерло-Понті, Х.Ортега-і-Гасет, П.Рікьор, Ж.-П.Сартр, Е.Фром, Ф.фон Херман, К.Ясперс. Оскільки в правознавстві поняття “ситуації” вживається як самозрозуміле, залучення праць вказаних філософів допомагає звільнитися від цієї уявної очевидності та обґрунтувати саме філософсько-правовий підхід до ситуації.
В межах даної роботи правова ситуація розглядається як онтологічна засада іншого, більш широкого за змістом явища –правової реальності. На пострадянському просторі до проблеми правової реальності вчені звернулися у середині 90-х років минулого сторіччя (В.А.Бачинін, Г.І.Іконнікова, В.П.Ляшенко, С.І.Максимов, І.П.Малинова, А.В.Поляков, І.Л.Честнов, Ю.С.Шемшученко). Цей феномен досліджувався переважно в інтегральному аспекті шляхом створення цілісної концепції, яка була б у змозі впорядкувати всю множинність існуючих правових явищ. Прикладом побудови такої концепції є праці С.І.Максимова.
При цьому важливим питанням є пошук онтологічних засад правової реальності. На думку дисертанта, її буттєвою основою саме і є та конкретна ситуація, на впорядкування якої спрямоване право, і яка, в свою чергу, дозволяє виявити смисл права. Стосовно осмислення феномену правової ситуації слід виділити три основні блоки джерел.
По-перше, це міжнародні (Статут ООН і Міжнародного Суду, Конвенція “Про допомогу у випадку ядерної аварії чи радіаційної аварійної ситуації”) та національні законодавчі (Конституція України, Закони “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, “Про зону надзвичайної екологічної ситуації”), а також підзаконні нормативно-правові акти (“Державний класифікатор надзвичайних ситуацій” і т. ін.).
По-друге, праці тих філософів (В.П.Желтова, О.О.Кожев, В.І.Кузнєцов, М.М.Ониськів, В.А.Рижко) і теоретиків права (С.С.Алексєєв, Ж.Бержель, А.В.Поляков, В.А.Туманов, Р.Циппеліус, І.Л.Честнов), а також юристів-практиків (Я.П.Зейкан, В.Т.Маляренко, П.І.Шевчук), які торкаються питання правової ситуації в її ессенціальному (сутнісному) ракурсі.
По-третє, роботи тих філософів права, які акцентують увагу на буттєвих, онтологічно-екзистенціальних аспектах правової ситуації та правової реальності (А.Кауфман, А.А.Козловський, Дж.Кон, В.Майхофер, С.І.Максимов, М.С.Мур, М.Селтер, Е.Фехнер, В.Хемрік).
Слід зауважити, що, незважаючи на багатоплановість феномену правової ситуації, його цілісне філософсько-правове осмислення на даний момент відсутнє. Воно, зокрема, включає в себе визначення онтологічної структури буття права, модусів існування людини у правовій ситуації, її онтологічного смислу.
Отже, можна констатувати наявність потреби у розв’язанні низки досі невирішених проблем стосовно буття права, а також у виявленні екзистенціально-онтологічного сенсу правової ситуації, яка осмислюється людиною на основі права.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до напрямку, визначеного планом наукових досліджень Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах цільової комплексної програми “Соціально-філософські і філософсько-правові проблеми розвитку суспільства” (державний реєстраційний номер 0186.0.070870).
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у з’ясуванні смислу правової ситуації як онтологічної основи правової реальності. Поставленою метою обумовлені наступні задачі:
- обґрунтувати філософсько-правові перспективи фундаментально-онтологічної, герменевтичної, феноменологічної методології для дослідження правової ситуації;
- впорядкувати існуючі підходи до правової ситуації, виявивши їх переваги та недоліки, а також їх пізнавальну цінність;
- розкрити семантичний зміст терміну “правова ситуація”, його співвідношення з поняттями “юридичної ситуації” та “правової реальності”;
Об’єктом дослідження є правова реальність як сукупність усіх правових феноменів.
Предметом дослідження є правова ситуація як онтологічна основа правової реальності.
Методи дослідження. Специфікою поставленої мети обумовлюється звернення переважно до феноменологічних, герменевтичних та фундаментально-онтологічних методів дослідження. Внаслідок того, що правова ситуація є насамперед буттєвим феноменом, домінуючою у межах цієї праці є фундаментально-онтологічна методологія, яка застосовується з урахуванням самостійного значення інших підходів.
У ході дослідження застосовувалися:
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що в ній вперше здійснено аналіз правової ситуації як онтологічної основи правової реальності. Це дозволяє з’ясувати буттєву структуру права, визначити специфіку існування людини у правовій ситуації, окреслити конкретний шлях до втілення в життя конституційного принципу верховенства права.
Наукова новизна роботи міститься у наступних положеннях:
Практичне значення дослідження полягає у тому, що завдяки аналізу онтологічної структури права, способів буття людини в правовій ситуації, онтологічного устрою її смислу стає можливим окреслити конкретні шляхи реалізації конституційного принципу верховенства права. Положення цієї роботи можуть слугувати теоретичною основою для розробки актів процесуального законодавства, а також бути застосованими в ході аналізу сучасної соціально-правової дійсності.
Окрім того, положення дисертації можуть бути використані для розробки навчально-методичної літератури для студентів та аспірантів з філософії права, а також для підготовки та читання лекцій з проблем онтології права.
Також значення проведеного дослідження полягає у тому, що воно дає систематизоване уявлення про ту ситуацію, в якій на основі права осмислюється людське співіснування. Виявлення буттєвої специфіки права надає критерії для того, щоб відрізнити справжнє право від уявного, що дозволяє більш ефективно орієнтуватися серед багатоманітних феноменів правової та соціальної реальності. Це, в свою чергу, робить можливим визначити особливості буття людини стосовно права і дати відповідь на фундаментальне правове питання –про цілісний смисл правової ситуації.
Апробація результатів дослідження проводилася на засіданнях та науково-методичних семінарах кафедри філософії Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Основні положення та висновки роботи були викладені на наукових конференціях: Х Міжнародні Сковородинівські читання “Проблема свободи в теоретичній і практичній філософії”, Харків, 2003; ІІІ Новгородцевські читання “Ідея правової держави: історія і сучасність”, Луганськ, 2003; “Основи духовного життя українського суспільства і розвиток особистості”, Харків, 2004; XV Політологічні читання “Соціально-політичні і соціально-правові проблеми сучасності”, Харків, 2004; XXII Світовий Конгрес Міжнародної Асоціації правової і соціальної філософії “Право та справедливість у глобальному суспільстві”, Гранада (Іспанія), 2005.
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 4 статтях у фахових виданнях, 4 тезах виступів і доповідей на конференціях.
Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації –сторінок, в тому числі 173 сторінки основного тексту. Список використаних джерел –позиції, в тому числі 11 –на іноземних мовах.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі дається загальна характеристика роботи, обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, аналізується стан її розробки, визначається мета, завдання, об’єкт та предмет дисертаційного дослідження, його методологічні засади, розкриваються наукова новизна та практичне значення роботи, викладені відомості про апробацію результатів дослідження, її структуру, зміст і обсяг.
Перший розділ дисертації “Проблема правової ситуації та методологія її дослідження” присвячено осмисленню онтологічних засад правової реальності, обґрунтуванню вибору методології її дослідження, опису основних методів роботи.
У підрозділі 1.1. “Проблема правової ситуації в філософії права” розкривається етимологія термінів “право”, “закон”, “ситуація”, що дозволяє сформулювати семантичне визначення правової ситуації як простору спільного життя людей, який впорядковується на основі права та за допомогою закону, тим самим відрізняючись від хаотичного, невпорядкованого простору. Під поняттям „закон” в даному разі розуміється вся сукупність правового сущого, яка слугує впорядкуванню відносин поміж людьми –нормативні акти, звичаї, прецеденти, договори тощо. Терміном „право” автор позначає буття цього сущого, яке обумовлює його правовий статус.
Здійснено аналіз змісту законодавчих та підзаконних нормативних актів, в яких застосовано поняття “ситуації” і зроблено висновок, що в нормативно-правовому аспекті правова ситуація являє собою сукупність життєвих умов, які характеризуються порушенням (загрозою порушення) нормального порядку життєдіяльності людей, внаслідок чого виникає необхідність у впорядкуванні цих умов на основі права за допомогою закону.
Окрім того, дисертантом виділяються основні тенденції осмислення правової ситуації та правової реальності у сучасному правознавстві. Це дає підстави виокремити два базових підходи до осмислення правової ситуації: ессенціальний (С.С.Алексєєв, Ж.Бержель, В.П.Желтова, О.О.Кожев, В.І.Кузнєцов, М.М.Ониськів, В.А.Рижко, А.В.Поляков, В.А.Туманов, Р.Циппеліус, І.Л.Честнов, Я.П.Зейкан, В.Т.Маляренко, П.І.Шевчук), при якому основна увага спрямована на сутність правової ситуації, та екзистенціальний, коли в центрі дослідження знаходиться її буття (А.Кауфман, А.А.Козловський, Дж.Кон, В.Майхофер, С.І.Максимов, М.С.Мур, М.Селтер, Е.Фехнер, В.Хемрік).
У межах даного підрозділу здійснюється аналіз співвідношення правової і юридичної ситуацій, результатом якого є висновок про необхідність чіткого відокремлення феномену „юридичної ситуації” як соціального конфлікту, який необхідно вирішити, від власне правової ситуації, котра являє собою сукупність обставин (не обов’язково конфліктних), які людина намагається осмислити на основі права. Також автор проводить дослідження взаємодії феноменів правової ситуації і правової реальності, ставиться проблема осмислення онтологічних засад правової реальності, яку пропонується вирішити шляхом дослідження правової ситуації як буттєвої основи права.
У підрозділі 1.2. “Методологія дослідження правової ситуації” викладаються основні методологічні положення феноменологічної філософії Е. Гуссерля та фундаментально-онтологічної методології М. Гайдеггера.
В межах концепції Е. Гуссерля виділяються такі методи як феноменологічна редукція, яка включає в себе емпіричну (описову), ейдетичну та трансцендентальну редукцію, ідеація, інтенціональний аналіз. Застосування вказаних методів дозволяє виділити сукупність тих конститутивних рис, які складають сутність, ейдос правової ситуації. Разом з тим проблемне поле феноменологічної методології Е. Гуссерля обмежене рамками свідомості (хоча й феноменологічно редукованої), внаслідок чого виникає необхідність використання інших методів, які б дозволили дослідити правову ситуацію не тільки як феномен свідомості, але й як буттєве явище. В якості такої методології дисертант застосовує фундаментальну онтологію М. Гайдеггера.
Серед методів фундаментальної онтології виокремлено феноменологічно-онтологічну редукцію сущого задля виявлення його буття, феноменологічну конструкцію, герменевтику, феноменологічну деструкцію.
Пізнавальна цінність вказаних методів полягає у можливості визначити за їх допомогою онтологічну структуру права і правової ситуації, здійснити безпосереднє розуміння і інтерпретацію смислу правових явищ, сенсу буття людини в правовій ситуації, а також смислу правової ситуації в цілому.
Другий розділ –“Феноменологічна онтологія правової ситуації” містить у собі дослідження правової ситуації у феноменологічному та екзистенціальному вимірах. Також в межах даного розділу розглядається підхід М. Гайдеггера до ситуації “буття-у-світі” та наслідки його застосування для аналізу ситуації людського “спів-буття”.
У підрозділі 2.1. “Феноменолого-екзистенційні аспекти правової ситуації” здійснюється виявлення суті, “ейдосу” правової ситуації як сукупності тих конститутивних рис, які є визначальними для її “правового статусу”. На думку автора сутність правової ситуації полягає у невизначеності меж простору відносин “Я” –“Інші”, який потребує впорядкування на основі права за допомогою закону за участю “Третього”.
Крім того, у підрозділі здійснюється аналіз специфіки існування людини у правовій ситуації, розглядається його сенс та засади. Екзистенційний сенс правової ситуації полягає у реалізації особистого проекту її учасників. Перепоною для його здійснення є своєрідний “дефіцит” права, який полягає у наявності перешкод для реалізації прав окремої особи у конкретній правовій ситуації, чи у неправовому становищі у суспільстві взагалі. Відповідно формально-екзистенційним змістом особистого проекту персони є заповнення цієї нестачі. Оскільки реалізувати проект за когось неможливо, роль правових інститутів у даному випадку другорядна. Досягти справжнього сенсу людського існування у правовій ситуації стає можливим лише завдяки особистим зусиллям. Відповідно, екзистенційний сенс правової ситуації нерозривно пов’язаний зі справжнім існуванням її учасників, яке досягається завдяки праву.
У підрозділі 2.2. “Фундаментальна онтологія ситуації” автор послідовно аналізує підхід до ситуації, розроблений М. Гайдеггером, який полягає у осмисленні ситуації на основі феномену рішучості як структурної єдності “розташованості”, “розуміння” та “промови”, а також його відмінності від розуміння ситуації Ж.-П. Сартром, для якого ситуація являє собою сукупність умов реалізації проекту. Також дисертант розглядає просторові характеристики буття-з-Іншими, виділені М.Гайдеггером: “віддалення” та “спрямованість”. Це дозволяє перейти до фундаментально-онтологічного дослідження ситуації людського співіснування, в ході якого обґрунтовується вкоріненість права в структуру людського буття як “спів-буття”.
У третьому розділі “Правова ситуація як фундаментально-онтологічний феномен” увага звертається на онтологічну структуру права, правові екзистенціали –фундаментальні модуси буття людини у правовій ситуації, просторово-часову специфіку правової ситуації та структуру її смислу.
У підрозділі 3.1. “Буття в правовій ситуації” за допомогою фундаментально-онтологічної методології розкривається онтична (діяння, правові наслідки, правопорядок) та онтологічна (дієвість, істинність, спрямованість) структура права. Дієвість права означає його здатність впливати на людей та події, керувати ними. Спрямованість права полягає у тому, що право завжди існує спрямованим на конкретний світ з метою його впорядкування. Істинність як онтологічна риса права вказує на те, що існування права нерозривно пов’язане з встановленням істинного, справедливого співвідношення між діянням та його правовими наслідками. Критичному розгляду піддаються інші підходи до визначення структури буття права, зокрема концепція онтологічної структури права А. Кауфмана.
Інтерпретація буттєвого устрою права неодмінно викликає питання про те, яким чином право стає відомим людині поза позитивним законом. Відповісти на це запитання стає можливим в ході аналізу правових екзистенціалів –фундаментальних модусів буття людини у правовій ситуації. Серед них виділяються наступні: “буття-вільним”, “буття-справедливим”, “буття-відповідальним”.
В роботі обстоюється точка зору, що право є доступним людині завдяки тому, що воно нерозривно пов’язане з основними рисами, які характеризують людське співіснування у світі –свободою, відповідальністю, справедливістю. Право поза законом відкрите лише для тієї людини, яка існує як вільна, відповідальна та справедлива. У іншому випадку людина не може співвіднестися з правом у власному існуванні.
Підрозділ 3.2. “Фундаментальна онтологія правової ситуації” присвячений аналізу просторово-часової специфіки існування правової ситуації, дослідженню онтологічної структури її цілісного смислу, а також спробі визначення певного “правового алгоритму” реалізації принципу верховенства права.
Простір правової ситуації є тією “справедливою дистанцією” між людьми, яка є умовою можливості людського співіснування. Час правової ситуації являє собою єдність трьох її вимірів (минулого, майбутнього та теперішнього). Минуле ситуації складає діяння, яке являє собою горизонт усіх можливих наслідків. Майбутнім є правові наслідки, іманентні діянню. Теперішнім правової ситуації є якісно особливий момент, “кайрос” (грецьк. –“потрібний час”), в якому тільки й можливе здійснення справедливості, збереження правопорядку.
Онтологічна структура смислу правової ситуації являє собою герменевтичне коло, утворене часткою (діянням) та цілим (правопорядком). Таким чином, інтерпретація конкретної ситуації безпосередньо на основі права означає, що для цього необхідно зрозуміти, як діяння впливає на правопорядок у цілому, і отже, підібрати відповідні діянню наслідки, які б допомогли виправити порушені умови людського співбуття та (або) зміцнити правопорядок. Відповідно несправедливим (таким, який згідно зі ст.8 Конституції не можна застосовувати) є закон, який містить правові наслідки, явно невідповідні впливу діяння на правопорядок.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляються в осмисленні онтологічних засад правової реальності, яке здійснено у ході комплексного дослідження феномену правової ситуації. Це в свою чергу зробило можливим визначити критерії тих випадків, коли є необхідним безпосереднє застосування права.
Головні наукові та практичні результати дослідження є такими:
. Семантично правова ситуація являє собою простір людського співіснування, який впорядковується на основі права за допомогою закону, тим самим якісно відрізняючись від хаотичного, невпорядкованого простору.
. У нормативному аспекті правова ситуація є сукупністю життєвих умов, які характеризуються порушенням (загрозою порушення) нормального порядку життєдіяльності людей, внаслідок чого виникає необхідність у впорядкуванні цих умов на основі права за допомогою закону.
. Слід чітко розрізняти феномени „правової” та „юридичної” ситуацій. Юридична ситуація являє собою конфлікт, суперечку, яка вирішується в межах юридичних інститутів за допомогою норм позитивного законодавства. Мета такої ситуації –усунення соціальних протиріч. Правова ситуація –більш широке явище, яке окрім потребуючого вирішення юридичного конфлікту включає в себе будь-яку ситуацію (не обов’язково конфліктну), що осмислюється на основі права, яке може не співпадати з нормами законодавства. Метою правової ситуації є не лише вирішення суперечки між учасниками суспільних відносин, але й осягнення особою власного правового статусу відносно інших людей, осмислення свого „спів-буття з Іншими”.
. Серед розмаїття варіантів осмислення правової ситуації в історії філософії права можливо виокремити дві основні тенденції, два базових підходи, які в межах дисертаційного дослідження дістали назви „ессенціального” та „екзистенціального”. Ессенціальний підхід спрямований на пошук сутності правової ситуації, яка завжди вже існує і яку потрібно лише віднайти. Ця сутність, на думку представників ессенціального підходу, полягає в інституційно-владних аспектах правової ситуації. Екзистенційна концепція, навпаки, сутність правової ситуації ставить в залежність від її існування. З „екзистенціальної” точки зору правова ситуація являє собою сукупність обставин, задля осмислення яких людина змушена звернутися до права. Роль правових інститутів при цьому є другорядною, оскільки вони не можуть замінити особистих зусиль людини, спрямованих на осмислення ситуації.
. Правова ситуація є онтологічною засадою правової реальності. Правова реальність існує лише у конкретній ситуації, яка осмислюється її учасниками на основі права. Без такого онтологічного фундаменту правова реальність стає “Утопією” (грецьк. –“місце, якого ніде немає”), яка існує лише в межах свідомості, а не буття.
. Феноменологія Е. Гусерля та фундаментально-онтологічна філософія М. Гайдеггера є тими адекватними методологічними засадами, які роблять можливими пошуки сутності правової ситуації, її онтологічного смислу, аналіз структури буття права та модусів існування людини у правовій ситуації.
. Сутність правової ситуації полягає у невизначеності меж простору відносин „Я –Інші”, який потребує впорядкування на основі права за допомогою закону, і в якому бере участь „Третій”.
. Феномен права у правовій ситуації має троїсту онтологічну структуру, яка виражає такі його буттєві риси як дієвість, істинність, спрямованість. “Дієвість” означає, що право існує лише тоді, коли воно діє. “Спрямованість” значить те, що право повсякчас існує як спрямоване на певний світ з метою його впорядкування. “Істинність” виражає те, що право завжди допомагає викрити істину правової ситуації –справедливу міру між вчинком та його правовими наслідками. Пошук цієї міри здійснюється філософами права (найбільш загальні та універсальні співвідношення між діянням та наслідками), теоретиками права (розробка юридичної техніки та засобів втілення справедливої міри в юридичних текстах), законодавцями (встановлення міри для конкретного суспільства), юристами-практиками –суддями, адвокатами, прокурорами (знаходження міри у конкретній ситуації).
. Фундаментальними модусами буття людини у правовій ситуації є “буття-вільним”, “буття-справедливим”, “буття-відповідальним”. Дієвість права відкрито людині лише тоді, коли вона існує як вільна: в іншому випадку її вчинки не мають правового значення. Оскільки результатом діяння є можливі правові наслідки, на настання яких спрямоване право, вони відкриваються людині у бутті-відповідальною. Задля того, щоб визначити, яка саме міра повинна бути встановлена між діянням та санкцією або заохоченням, необхідно осмислити як діяння, так і правопорядок, можливості якого зберігає право. Таке осмислення не є самоціллю, а провадиться заради збереження можливостей людського співіснування. Це осмислення та збереження здійснюються людиною у модусі буття-справедливим.
10. Суддя, який дійшов висновку про несправедливість певного закону, виходячи з конституційного принципу верховенства права, не повинен застосовувати для розв’язання справи цей закон. Під несправедливістю у даному разі слід розуміти такий стан речей, коли наслідки діяння, зазначені у законі, є явно невідповідними впливу цього діяння на правопорядок (наприклад, застарілий закон). В даному разі суддя мусить безпосередньо застосувати право, визначивши такі наслідки для скоєного діяння, які б дозволили відновити порушені умови людського співіснування, і (або) зміцнити правопорядок у цілому. Лише в такому випадку принцип верховенства права буде наповнений реальним змістом, а вимога ст. 8 Конституції України про пряму дію її норм –втілена у життя. Серед гарантій проти судових помилок та зловживань принципом верховенства права можна назвати право на оскарження судового рішення у суді вищої інстанції, або законодавче закріплення норми, відповідно до якої безпосереднє застосування суддею права є обов’язковою підставою для перегляду такої справи Верховним Судом.
Список опублікованих праць за темою дисертації
АНОТАЦІЯ
Стовба О.В. Правова ситуація як онтологічна основа правової реальності. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12. –філософія права. –Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. –Харків, 2005.
У дисертації за допомогою методів сучасної некласичної філософії здійснено онтологічне обґрунтування правової реальності. В якості її буттєвої засади досліджено феномен правової ситуації. Обраний підхід дозволяє вивчити існування права не лише у вигляді певної сукупності ідеальних норм, які слід ще втілити у реальність, але як постійної константи людського співіснування, завжди вже імплікованої у відносинах поміж людьми. Аналіз феноменологічних, екзистенційних, фундаментально-онтологічних аспектів правової ситуації дає підстави для вироблення цілісного уявлення про ті умови, за яких можлива зустріч особи з правом. Це в свою чергу дозволяє позначити практичні шляхи реалізації конституційної засади верховенства права і критерії для його безпосереднього застосування.
Ключові слова: ситуація, правова ситуація, правова реальність, буття права, ейдос, онтологічна структура права, правовий екзистенціал, онтологічний смисл, верховенство права.
Стовба А.В. Правовая ситуация как онтологическая основа правовой реальности. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.12. –философия права. –Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. –Харьков, 2005.
В диссертации осуществляется онтологическое обоснование правовой реальности. В качестве её бытийной основы исследуется феномен правовой ситуации. При таком подходе становится возможным рассмотреть право в его целостном бытии, которое не может быть сведено исключительно к нормам позитивного законодательства.
Для этого в диссертационной работе используется методологический аппарат современной неклассической философии: феноменологии, фундаментальной онтологии, экзистенциализма, герменевтики. Применение указанной методологии позволяет исследовать правовую ситуацию не как простую сумму всех её составляющих (закон, суд, участники и т.п.), но как целостный феномен.
Осмысление правовой ситуации проводится на трех уровнях: феноменологическом, экзистенциальном, фундаментально-онтологическом. На феноменологическом уровне автор выделяет ряд конститутивных черт феномена правовой ситуации, которые в совокупности образуют её эйдос. Рассмотрение правовой ситуации в экзистенциальном аспекте направлено на прояснение вопроса о смысле и основаниях бытия в ней человека. Для того чтобы выявить целостный смысл ситуации, проводится её фундаментально-онтологический анализ.
С целью постижения целостного смысла правовой ситуации автор предварительно ставит вопросы об онтологической структуре феноменов права и человека, встреча которых имеет место в правовой ситуации. Для этого в работе осуществляется рассмотрение бытийной структуры права и способов бытия человека в правовой ситуации. Лишь затем становится возможным перейти к собственному онтологическому устройству правовой ситуации – её пространственно-временной структуре. После этого нам становится доступен целостный бытийный смысл правовой ситуации.
В качестве итога автор предлагает концепцию осмысления правовой ситуации как герменевтического правового круга между деянием и правопорядком. Лишь понимание того, как деяние воздействует на правопорядок в целом, позволяет применить соразмерные деянию правовые последствия и справедливо разрешить правовую ситуацию.
Ключевые слова: ситуация, правовая ситуация, правовая реальность, бытие права, эйдос, личный проект, онтологическая структура права, правовой экзистенциал, онтологический смысл, верховенство права.
SUMMARY
Stovba O.V. The Law Situation as an Ontological Base of the Legal Reality. –Manuscript.
The thesis for obtaining a candidate’s of law degree on the field 12.00.12 –philosophy of law. –Yaroslav the Wise National Law Academy of Ukraine. –Kharkiv, 2005.
This work is dedicated to the ontological foundation of legal reality. As being’s basis of it author proposes a phenomena of law situation. This point of view gives an opportunity to grasp a law’s being not only in ideal dimension of norms and rules, but also in the concrete situation, that’s conceived by the human on the base of law. In order to reach this aim, author clarifies ontological structure of law and modes of human true existence in law situation. Also in this work problems of law order, hermeneutic circle in law, justice, freedom and responsibility are researched.
Key words: situation, law situation, legal reality, being of the law, Idea, person’s project, ontological structure of law, law existential, ontological sense, rule of law.
Відповідальний за випуск
доктор юридичних наук,
професор МаксимовС.І.
Підписано до друку 19 вересня 2005. Формат 60х90/
Папір офсетний. Віддруковано на ризографі.
Умовн. друк. арк. 0,8. Облік.-вид. арк. 0,9.
Тираж 100 прим. Зам. № 2394.
Друкарня
Національної юридичної академії України
імені Ярослава Мудрого
, м. Харків, вул. Пушкінська, 77