Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Урок № 24
Тема. Роман Ф. Достоєвського «Злочин і кара» як утілення нового поліфонічного типу художнього мислення
Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художній зміст, особливості жанру роману; розвивати навички переказування частин твору, коментування та аналізування, уміння висловлювати свої думки з приводу почутого й прочитаного, обґрунтовувати їх; виховувати учнів у кращих гуманістичних традиціях.
Оснащення: портрет письменника, видання його твору, ілюстрації до нього.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Мотивація навчальної діяльності
У ч и т е л ь. Незважаючи на те що літературознавці написали безліч праць про роман Достоєвського «Злочин і кара», проаналізували чи не кожне слово, і донині цей твір залишається складним та неоднозначним. До речі, ми вивчатимемо цей роман упродовж
семи годин, а в японських юридичних навчальних закладах із ним ознайомлюються близько дев’яноста годин!
Що ж є такого особливого в цьому творі? Спробуємо з’ясувати це сьогодні на уроці.
III. Оголошення теми й мети уроку
IV. Актуалізація опорних знань
1. Робота в парах за біографією Ф. Достоєвського (запитання, переказування)
2. Переказування сюжету роману, створення головного «сюжетного ланцюжка»
Очікувані відповіді
Бідний студент Раскольніков задумав убити лихварку і йде «на спробу» → відмова героя від наміру після відвідування старої → розповідь Мармеладова і повернення Раскольнікова до свого задуму → лист від матері, її повідомлення про сестру Дуню → сон Раскольнікова, друга відмова від злочинного задуму → випадкова звістка про те, що сестри лихварки не буде ввечері вдома; розмова в трактирі між студентом і офіцером про стару процентницю →
підготовка до злочину і вбивство лихварки та її сестри Лизавети. Душевні та фізичні муки студента; переховування грошей, марення. Допомога Разуміхіна → приїзд матері та сестри Раскольнікова; допомога Мармеладову, якого збив кінь, його смерть. Знайомство із Сонею → Раскольніков відмовляє Дуню від шлюбу з Лужиним заради матеріального порятунку їх сім’ї. Підозри слідчого Порфирія Петровича → розмова Раскольнікова із Сонею, його зізнання. Свидригайлов підслуховує розмову. Порфирій Петрович називає Раскольнікова вбивцею, хоча визнав провину інший → Соня переконує Раскольнікова зізнатися, він не витримує докорів сумління та викриває себе. Його судять, визначають покарання — каторгу. Соня їде разом із ним. Раскольніков знаходить розраду у вірі, в Євангелії.
V. Сприйняття та засвоєння нового навчального матеріалу
1. Слово вчителя
Більшість літературознавців вважають, що роман «Злочин і кара» створено «на підставі глибоких і сумних роздумів письменника над найважливішими проблемами часу. Достоєвського цікавлять, перш за все, моральні наслідки повсюдного збіднення, зростання злочинності й народного пияцтва, спричинені реформою 1861 року й подальшим розгулом капіталістичного хижацтва».
Головним мотивом роману «Злочин і кара» Достоєвський робить мотив падіння моральності, людського роз’єднання, зростання злочинності й трагедію «маленької людини». Він усвідомлює, що всі злочини, внутрішні страждання та метання головного героя, муки совісті й боротьба розуму та серця є відображенням конфліктів і парадоксів навколишньої дійсності.
Щодо назви твору, то в перекладі з російської символічне значення назви дещо звузилося. Російською мовою «преступление» — це ще й «пере-ступ», перехід через межу, через яку переступати людині не можна, тобто через моральні, «неписані» закони.
У своєму творі Достоєвський запропонував новий, поліфонічний тип художнього мислення. Жанр його «Злочину і кари» дехто навіть визначає як поліфонічний роман. Що це означає? У музиці поліфонія — багатоголосся. У літературі поліфонічність — «множинність самостійних і незлитих голосів та свідомостей», незалежність художніх світів, що відображають свідомість героїв.
2. Визначення жанрових особливостей роману за допомогою інтерактивного прийому «Сонечко»
3. Аналітичне коментування
У ч и т е л ь. Прокоментуйте уривок із листа Ф. Достоєвського М. Каткову:
«Чи можу я сподіватися вмістити у Вашому журналі «Русский вестник» мою повість?..
Це — психологічний звіт одного злочину. Дія сучасна, цього року. Юнак, виключений зі студентів університету, міщанин за походженням, живе у жорстоких злиднях, з легковажності, через хиткість у поняттях, піддавшись деяким дивним «недовершеним» ідеям, що носяться в повітрі, вирішив разом вийти зі скрутного свого становища. Він зважився вбити одну стару, титулярну радницю-лихварку…
Йому зовсім випадково вдається здійснити свій намір… Майже місяць минає після того до остаточної катастрофи. Жодних на ньому підозр немає і не може бути. Саме тут і розгортається весь психологічний процес злочину. Питання, що їх не розв’язано, постають
перед убивцею; непідозрювані та неочікувані почуття крають його серце. Божа правда, земний закон беруть своє, і він закінчує тим, що змушений сам на себе донести. Вимушений, щоб хоча і загинути на каторзі, але приєднатися знову до людей; почуття розірваності
з людством, що відчув він одразу ж після скоєння злочину, замучило його. Закон правди і людська природа взяли своє… Злочинець сам вирішує прийняти муки, щоб спокутувати свою справу…
У повісті моїй є, окрім того, натяк на ту думку, що юридичне покарання за злочин значно менше лякають злочинця, ніж гадають законодавці, почасти тому, що він і сам його морально потребує…»
(Автор окреслює сюжетну лінію та головну думку: злочинець завжди отримує кару, якщо не людську, то Божу, у вигляді мук совісті, відмежування від людей, людського.)
VI. Закріплення набутих знань, умінь та навичок
У ч и т е л ь. Знайдіть «точки дотику» роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара» та таких висловлювань письменника:
• «Я не хочу і не можу вірити, щоб зло було нормальним станом людей»;
• «Добро залишиться завжди, тому що воно є потребою особистості».
VII. Домашнє завдання
З’ясувати історію задуму роману, його жанр, новаторство письменника; дібрати матеріали для вікторини за змістом твору.
VIII. Підбиття підсумків уроку