1 Hydrogenii peroxidum 3 per centum Гідрогену пероксиду розчин 3 HYDROGEN PEROXID.html
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Водню пероксиду розчин (3 %) ДФУ, доповн. 1
Hydrogenii peroxidum 3 per centum
Гідрогену пероксиду розчин (3 %)
HYDROGEN PEROXIDE SOLUTION (3 PER CENT)
Розчин перекису водню
Solutio Hydrogenii peroxydi diluta
Hydrogeniun peroxydatum
H2O2
М. м. = 34,01 г/моль
Гідрогену пероксиду розчин (3 %) містить не менше 2,5 % (м/м) і не більше 3,5 % (м/м) H2O2. Один об’єм субстанції відповідає близько 10 об’ємамкисню. Може бути доданий відповідний стабілізатор.
Склад: пергідроль 10 г;
ацетанілід (антифебрин) 0,05 г (консервант; може бути кислота бензоатна, натрію бензоат);
води до 100 мл.
Одержання
1. Взаємодія барій пероксиду з кислотою (метод Тенара, 1818 р.):
ВаО2 + H2SO4 ВаSO4 + Н2О2
2. Промисловий метод. Електроліз 40–68 % розчину кислоти сульфатної H2SO4 :
H2SO4 + Н2О Н3О+ + HSO4–
Катод(–): 2Н3О+ + 2е 2Н2О + Н2
Анод(+): 2HSO4– – 2e H2S2O8 (пероксодисульфатна або надсульфатна кислота)
Сумарне рівняння електролізу:
2H2SO4 H2 + H2S2O8
При нагріванні розчину до 70–75 С у вакуумі (50 гПа або 38 мм рт. ст.) надсульфатна кислота розкладається з утворенням гідроген пероксиду H2O2 і сульфатної кислоти H2SO4:
H2S2O8 + 2H2O = H2O2 + 2H2SO4
Отриманий розведений розчин H2O2 переганяють у вакуумі при 70 С і одержують 30–60 % розчини гідроген пероксиду.
Властивості
Опис. Безбарвна, прозора рідина.
ДФ Х та ін. л-ра. Прозора безбарвна рідина, слабкокислої реакції (Ка = 1,3910–12, тобто Н2О2 – слабша кислота за карбонатну Н2СО3), без запаху або із слабким запахом. На світлі, при нагріванні, контакті з окисниками або відновниками, лугами, важкими металами і навіть за звичайних умов гідроген пероксид розкладається (реакція диспропорціонування) з утворенням кисню О2:
2H2O2 2H2O + O2 + 188,55 кДж
Може статися вибух! Тому використовують стабілізатори – ацетанілід (антифебрин), кислоту бензоатну, натрію бензоат, сечовину, кислоту фосфатну Н3РО4.
Ідентифікація
А. ДФУ, доповн. 1. Знебарвлення розчину калій перманганату у кислому середовищі.
До 2,0 мл субстанції додають 0,2 мл кислоти сульфатної розведеної Р H2SO4, 0,2 мл 0,02 М розчину калій перманганату KMnO4 та витримують протягом 2 хв; розчин знебарвлюється або з’являється слабко-рожеве забарвлення.
5H2O2 + 2KMnO4 + 3H2SO4 = 2MnSO4 + K2SO4 + 5O2↑ + 8H2O
5H2O2 + 2MnО4– + 6H+ 2Mn2+ + 5O2 + 8H2O
В. ДФУ, доповн. 1. Реакція з розчином калій дихромату у середовищі сульфатної кислоти і присутності ефіру
До 0,5 мл субстанції додають 1 мл кислоти сульфатної розведеної Р H2SO4, 2 мл ефіру Р, 0,1 мл розчину калій дихромату Р K2Cr2O7 і струшують; ефірний шар забарвлюється у синій колір.
Появу синього забарвлення ефірного шару пояснюють утворенням надхромових кислот різного складу.
K2Cr2O7 + H2SO4 = K2SO4 + H2Cr2O7
а) У випадку невеликої концентрації H2O2 (розведений розчин) утворюється надхромова кислота складу H2Cr2O8:
H2Cr2O7 + H2O2 = H2Cr2O8 + H2O
б) Якщо для реакції використовувати більш концентрований розчин гідроген пероксиду, то утвориться надхромова кислота складу H2Cr2O12 або пероксид хрому CrО5 згідно рівнянь:
H2Cr2O7 + 5H2O2 = H2Cr2O12 + 5H2O
H2Cr2O7 + 4H2O2 = 2CrO5 + 5H2O
Можуть утворюватися й інші надхромові кислоти загального складу CrО3n2O (HСrO5, H3CrО8, H2CrО6). Надхромові кислоти розчиняються в ефірі й забарвлюють його у синій колір. Проте синє забарвлення швидке переходить у зелене внаслідок відновлення Сr(VI) до Cr(III).
С. ДФУ, доповн. 1. Субстанція має витримувати вимоги щодо вмісту H2O2.
Інші реакції ідентифікації:
1. ДФ Х. Ідентифікація стабілізатора ацетаніліду
Ацетанілід Н3ССОNНС6Н5 містить у молекулі ацетильовану ароматичну аміногрупу. Щоб її звільнити, проводять кислотний гідроліз нагріванням сухого залишку з хлоридною кислотою.
Потім проводять реакцію ідентифікації ароматичної аміногрупи. З цією метою використовують діазотування при взаємодії з натрій нітритом у середовищі хлоридної кислоти з наступною конденсацією отриманої солі діазонію з лужним розчином -нафтолу з утворенням
азобарвника червоного кольору.
азобарвник (червоне забарвлення)
Випробування на чистоту (ДФУ, доповн. 1)
1. Кислотність. Оскільки більшість стабілізаторів гідроген пероксиду належить до кислот (кислота бензоатна, ніпагін, ацетанілід), тому при контролі якості проводять випробування на загальну кислотність.
До 10 мл субстанції додають 20 мл води Р і 0,25 мл розчину метилового червоного Р; забарвлення розчину має змінитися при додаванні не менше 0,05 мл і не більше 1,0 мл 0,1 М розчину натрій гідроксиду NaOH.
2. Органічні стабілізатори. 20 мл субстанції послідовно струшують з 10 мл хлороформу Р, потім із двома порціями, по 5 мл кожна, хлороформу Р. Об’єднані хлороформні витяги випарюють при зниженому тиску при температурі не вище 25 С. Одержаний залишок сушать в ексикаторі. Маса залишку не має перевищувати 5 мг (0,025 %).
3. Сухий залишок. 10 мл субстанції витримують у платиновій чашці до повного припинення виділення бульбашок газу, охолоджують, якщо необхідно випарюють насухо на водяному нагрівнику та сушать при температурі від 100 С до 105 С. Маса сухого залишку не має перевищувати 20 мг (2 г/л).
Кількісне визначення
1. ДФУ, доповн. 1. Перманганатометрія, пряме титрування (безіндикаторний метод)
10,0 мл субстанції розводять водою Р до об’єму 100,0 мл. До 10,0 мл одержаного розчину додають 20 мл кислоти сульфатної розведеної Р H2SO4 і титрують 0,02 М розчином калій перманганату KMnО4 до рожевого забарвлення (за рахунок зайвої краплі титранта у точці еквівалентності).
1 мл 0,02 М розчину калій перманганату відповідає 1,701 мг H2O2 або 0,56 мл кисню.
5H2O2 + 2KMnO4 + 3H2SO4 = 2MnSO4 + K2SO4 + 5O2 + 8H2O
5H2O2 + 2MnО4– + 6H+ 2Mn2+ + 5O2 + 8H2O
Em(H2O2)= М. м./2
k (KMnO4) = 5
Інші можливі методи кількісного визначення:
1. Йодометрія, непряме титрування (за замісником)
До розчину препарату H2O2 додають надлишок розчину калій йодиду KI, підкислюють сульфатною кислотою розведеною H2SO4 і йод, що виділився, титрують з бюретки стандартним розчином натрій тіосульфату Na2S2O3 в присутності індикатора – розчину крохмалю (додають під кінець титрування і титрують до зникнення синього забарвлення):
H2O2 + 2KI + H2SO4 = I2 + K2SO4 + 2H2O
2I– – 2е I20 | 1
H2O2 + 2H+ + 2е 2H2O| 1
H2O2 + 2I– + 2H+ I2 + 2H2O
I2 + 2Na2S2O3 = 2NaI + Na2S4O6
I2 + 2е 2I–
2S2O32– – 2е S4O62–
Em(H2O2) = М.м./2
2. Цериметрія в комбінації з потенціометрією. Титрант – розчин церій(IV) сульфату Ce+4(SO4)2 (окисник), середовище – хлоридна кислота HCl. Титрування без індикатора.
Ce+4 (жовтий) → Сe+3 (безбарвний)
H2O2 + 2Ce+4(SO4)2 Ce2+3(SO4)3 + О2 + Н2SO4
Зайва крапля титранту в точці еквівалентності спричинить появу жовтого забарвлення.
3. Газометричні методи, які грунтуються на вимірюванні об’єму кисню, що виділяється при розкладанні гідроген пероксиду:
2H2O2 2H2O + O2
4. Спектрофотометрія у видимій ділянці спектра (колориметрія).
5. Рефрактометрія
Метод грунтується на вимірюванні на рефрактометрі показника заломлення води (n0) і досліджуваного розчину (n) з подальшим обчисленням концентрації досліджуваного розчину (%) за формулою:
де F – рефрактометричний фактор (беремо із таблиці).
6. Вміст стабілізатора (наприклад, Na-бензоату) визначають методом прямої ацидиметрії за допомогою хлоридної кислоти HCl у присутності ефіру (ефір екстрагує нерозчинну у воді бензоатну кислоту) з використанням індикатора – суміші метилового оранжевого і метиленового синього; у точці еквівалентності водний шар забарвлюється у бузковий колір.
С6Н5СООNa + HCl = C6H5COOH + NaCl
Зберігання. Список сильнодіючих речовин. У банках із притертими скляними корками, у прохолодному, захищеному від світла місці.
ДФУ, доповн. 1. У захищеному від світла місці. Якщо субстанція не містить стабілізатора, її зберігають при температурі нижче 15 С.
Маркування
Якщо субстанція містить стабілізатор, це має бути зазначено на етикетці. Компетентний уповноважений орган може вимагати зазначення назви стабілізатора на етикетці.
Застереження
Швидко розкладається при контакті з органічними окисниками, деякими металами та при підлужуванні.
Застосування. Антисептичний, дезифікуючий, дезодоруючий, кровоспинний засіб.
Якщо в рецепті не зазначена концентрація, відпускають 3 % розчин Н2О2. Якщо прописаний розчин іншої концентрації (не 3 %), то його готують розведенням розчину гідроген пероксиду 30 % (див. нижче).
Застосовують для полоскань (по 1 стол. ложці на склянку води) і промивань при захворюваннях слизових оболонок (стоматит, ангіна), гінекологічних захворюваннях. Виявляє кровоспинну дію.
Водню пероксиду розчин (30 %) ДФУ, доповн. 1
Hydrogenii peroxidum 30 per centum
Гідрогену пероксиду розчин (30 %)
HYDROGEN PEROXIDE SOLUTION (30 PER CENT)
Розчин перекису водню концентрований
Solutio Hydrogenii peroxydi concentrata
Hydrogeniun peroxydatum
Пергідроль
Perhydrolum
H2O2
М. м. = 34,01 г/моль
Хімічна назва: гідроген пероксид.
Гідрогену пероксиду розчин (30 %) містить не менше 29,5 % (м/м) і не більше 31,0 % (м/м) H2O2. Один об’єм субстанції відповідає близько 110об’ємом кисню. Може бути доданий відповідний стабілізатор.
Властивості
Опис. ДФУ, доповн. 1. Безбарвна, прозора рідина.
ДФ Х та ін. л-ра. Безбарвна прозора рідина, без запаху або зі слабким своєрідним запахом, слабкокислої реакції.
Ідентифікація (ДФУ, доповн. 1, аналогічно водню пероксиду розчину 3 %).
Випробування на чистоту (ДФУ, доповн. 1, аналогічно водню пероксиду розчину 3 %).
1. Кислотність
До 10 мл субстанції додають 100 мл води Р і 0,25 мл розчину метилового червоного Р; забарвлення розчину має змінитися при додаванні не менше 0,05 млі не більше 0,5 мл 0,1 М розчину натрій гідроксиду NaOH.
2. Органічні стабілізатори. 20 мл субстанції послідовно струшують з 10 мл хлороформу Р, потім із двома порціями, по 5 мл кожна, хлороформу Р. Об’єднані хлороформні витяги випарюють при зниженому тиску при температурі не вище 25 С. Одержаний залишок сушать в ексикаторі. Маса залишку не має перевищувати 10 мг (0,05 %).
3. Сухий залишок. 10 мл субстанції витримують у платиновій чашці до повного припинення виділення бульбашок газу, охолоджують, якщо необхідно,випарюють насухо на водяному нагрівнику та сушать при температурі від 100 С до 105 С. Маса сухого залишку не має перевищувати 20 мг (2 г/л).
Кількісне визначення
1. ДФУ, доповн. 1. Перманганатометрія, пряме титрування (безіндикаторний метод).
1,00 г субстанції розводять водою Р до об’єму 100,0 мл. До 10,0 мл одержаного розчину додають 20 мл кислоти сульфатної розведеної Р H2SO4 і титрують 0,02 М розчином калій перманганату KMnО4 до рожевого забарвлення (за рахунок зайвої краплі титранта у точці еквівалентності).
Хімізм процесу – див. водню пероксиду розчин (3 %).
Em(H2O2) = М.м./2
Зберігання. Список сильнодіючих речовин (див. водню пероксиду розчин (3 %).
Маркування (див. водню пероксиду розчин (3 %).
Застереження (див. водню пероксиду розчин (3 %).
Застосування. Антисептичний, дезифікуючий, дезодоруючий, депігментуючий засіб.
Застосовують у вигляді розчинів (1:4, 1:5) для полоскань (по 1 чайній ложці на склянку води) і змазувань слизових оболонок (виразкові стоматити, ангіна), для лікування гнійних ран.
У дерматологічній практиці застосовують як депігментуючий засіб у вигляді мазі (пергідролю, ланоліну, вазеліну по 5,0 – мазь прити веснянок).
ДФУ, доповн. 1.
Для приготування водню пероксиду розчину (3%) допускається використання водню пероксиду розчину (30 %), що містить не менше 27 % (м/м) і не більше40 % (м/м) H2O2; при цьому сухий залишок не має перевищувати 0,6 г/л.
Натрію тіосульфат ДФУ, доповн. 1
Natrii thiosulfas
SODIUM THIOSULPHATE
Natrium hyposulfurosum
Natrium thiosulfuricum
Натрію гіпосульфіт
Антихлор
Na2S2O35H2O
М. м. = 248,18 г/моль
Хімічна назва: натрію тіосульфат пентагідрат
Графічна формула:
Натрію тіосульфат містить не менше 99,0 % і не більше 101,0 % Na2S2O35H2O.
Одержання
1. Кип'ятіння сірки з розчином натрій сульфіту
Суміш сірки S з розчином натрій сульфіту Na2SO3 кип'ятять доти, поки при додаванні кальцій хлориду СаCl2 з розчину більше не буде випадати осадCaSO3:
Na2SO3 + S = Na2S2O3
СаCl2 + Na2SO3 = CaSO3 + 2NaCl
Надлишок сірки відфільтровують, розчин згущують до кристалізації й отриманий натрій тіосульфат Na2S2O3 очищають і висушують на повітрі.
2. Взаємодія натрій сульфіду із сульфур(IV) оксидом
2Na2S + 3SO2 = 2Na2S2O3 + S
Сірку, що утворилася, відфільтровують, фільтрат згущують і очищають.
3. З відходів кальцій сульфіду при виробництві соди за методом Леблана
При цьому кальцій сульфід CaS легко окиснюється у вологому повітрі до кальцій тіосульфату Ca2S2O3 :
2CaS + 2O2 + Н2О = Ca2S2O3 + Са(OН)2
Отриманий кальцій тіосульфат Ca2S2O3 кип'ятять з розчином соди Na2CO3 і відфільтровують утворений кальцій карбонат CaСO3:
Ca2S2O3 + Na2СО3 = Na2S2O3 + CaСO3
При охолодженні фільтрату кристалізується натрій тіосульфат Na2S2O3.
4. З відходів при газовому виробництві (зі світильного газу, що містить сірководень ). Для цього поглинають газ сірководень Н2S розчином гашеного вапна Ca(OH)2:
Н2S + Ca(OH)2 = CaS + 2H2O
CaS + Н2S = Ca(HS)2
Отриманий продукт кальцій гідросульфід Ca(HS)2 окиснюють киснем повітря до кальцій тіосульфату Ca2S2O3:
Ca(HS)2 + 2О2 = Ca2S2O3 + Н2О
Далі див. метод 3.
5. Окиснення полісульфідів киснем до тіосульфату з подальшою обробкою розчином соди Na2СО3 (див. метод 3) або сплавленням з натрій сульфатомNa2SO4:
2CaS2 + 3O2 = 2Ca2S2O3
Ca2S2O3 + Na2SO4 = Na2S2O3 + CaSO4
Властивості
Опис. ДФУ, доповн. 1. Кристали безбарвні, прозорі. Вивітрюється на сухому повітрі.
ДФ Х та ін. л-ра. Безбарвні прозорі кристали без запаху, солоно-гіркого смаку. У сухому повітрі вивітрюється, у вологому повітрі злегка розпливається. При температурі близько 50 С плавиться у кристалізаційній воді; при 100 C зневоднюється.
Розчинність. ДФУ, доповн. 1. Дуже легко розчинний у воді Р, практично нерозчинний у 96 % спирті Р.
ДФ Х . Дуже легко розчинний у воді, практично нерозчинний у спирті.
Ідентифікація
I2 + KI KI3
2Na2S2O3 + KI3 = 2NaІ + KI + Na2S4O6
В. ДФУ, доповн. 1. Взаємодія з розчином аргентум нітрату
Na2S2O3 + 2AgNO3 = Ag2S2O3 + 2NaNO3
Ag2S2O3 = Ag2SO3 + S
Ag2SO3 + S + H2O = Ag2S + H2SO4
С. ДФУ, доповн. 1. Взаємодія з хлоридною кислотою
Na2S2O3 + 2HCl = 2NaCl + S + SO2 + H2O
SO2 + 4KI + 4HCl = 2I2 + S + 4KCl + 2H2O
(Сульфур діоксид має запах паленої сірки).
а) ДФУ. Взаємодія з калій піроантимонатом
0,1 г випробовуваної субстанції розчиняють у 2 мл води, вільної від карбон діоксиду, Р СО2. До одержаного розчину додають 2 мл розчину 150 г/л калій карбонату Р К2СО3 і нагрівають до кипіння; осад не утворюється. До розчину додають 4 мл розчину калій піроантимонату Р K[Sb(OH)6] і нагрівають до кипіння. Потім охолоджують у льодяній воді і, якщо необхідно, потирають внутрішні стінки пробірки скляною паличкою; утворюється густий осад білого кольору:
Na2S2O3 + 2K[Sb(OH)6] → 2Na[Sb(OH)6]↓ + K2S2O3
Na+ + [Sb(OH)6]– Na[Sb(OH)6]
Осад розчиняється в мінеральних кислотах і в розчинах лугів.
Інші реакції
b) ДФУ. Реакція з метоксифенілацетатної кислоти реактивом; утворюється білий осад;
с) ДФУ, N. Пірохімічна реакція. Забарвлення безбарвного полум'я у жовтий колір.
Не фармакопейна реакція. Взаємодія з розчином цинк-ураніл ацетату; утворюється жовтий осад у виді кристалів октаедричної форми;
Випробування на чистоту (ДФУ, доповн. 1)
Розчин S. 10,0 г субстанції розчиняють у воді, вільній від карбон діоксиду Р, приготованій із води дистильованої Р, і доводять об’єм розчину тим самим розчинником до 100 мл.
1. Прозорість розчину S. Розчин S має бути прозорим.
2. Кольоровість розчину S. Розчин S має бути безбарвним.
3. рН. Від 6,0 до 8,4. Вимірюють рН розчину S.
4. Сульфати і сульфіти. Не більше 0,2 %.
2,5 мл розчину S доводять водою дистильованою Р до об’єму 10 мл. До 3 мл розчину додають 2 мл розчину калій йодиду йодованого Р, потім краплями продовжують додавати той самий розчин до стійкого дуже слабко-жовтого забарвлення і доводять об’єм розчину водою дистильованою Р до 15 мл. Одержаний розчин має витримувати випробування на сульфати.
I2 + KI KI3
SO2 + 4KI3 + 4HCl = 6I2 + S + 4KCl + 2H2O
SO2 + I2 + 2H2O = H2SO4 + 2HI
SO42– + Ba2+ BaSO4
5. Сульфіди (недопустима домішка)
До 10 мл розчину S додають 0,05 мл свіжоприготованого розчину 50 г/л натрій нітропрусиду Р Na2[Fe(CN)5NO]; не має з’являтися фіолетовезабарвлення.
S2– + [Fe(CN)5NO]2– [Fe(CN)5NOS]4–
6. N. Кальцій (недопустима домішка). 10 мл розчину S не мають давати реакцію (с) на Кальцій.
c) ДФУ, N. Реакція з амоній оксалатом
До 1 мл розчину, що містить випробовувану субстанцію у кількості 2–20 мг йонів Са2+, додають 1 мл розчину 40 г/л амоній оксалату Р (NH4)2C2O4; утворюється білий осад, нерозчинний у кислоті ацетатній розведеній Р СН3СООН і розчині аміаку Р NH4OH , розчинний у розведених мінеральних кислотах.
Ca2+ + C2O42– → CaС2O4↓.
7. Загальні домішки важких металів, Арсену і Селену (N), хлоридів (N), Феруму (N) – у межах еталонів.
Кількісне визначення
ДФУ, доповн. 1. Йодометрія, пряме титрування
0,500 г субстанції розчиняють у 20 мл води Р і титрують 0,05 М розчином йоду I2, використовуючи як індикатор 1 мл розчину крохмалю Р, що додають на початку титрування (титрують до виникнення синього забарвлення).
1мл 0,05 М розчину йоду відповідає 24,82 мг Na2S2O3.
2Na2S2O3 + I2 = 2NaІ + Na2S4O6
2S2O32– – 2е S4O62–
Еm(Na2S2O3) = М. м.
I2 + 2е 2I–
Еm(I2) = М. м./2 = А. м., k(I2) = 2
2S2O32– + I2 S4O62– + 2I–
Зберігання. ДФУ, доп. 1. У повітренепроникному контейнері.
Інша літ-ра. У прохолодному місці, у щільно закупореному посуді з темного скла, тому що світло сприяє розкладанню препарату. Розчини натрію тіосульфату при стоянні мутніють від сірки, що виділяється. Цей процес прискорюється в присутності вуглекислого газу СО2 повітря. Тому посуд з розчинами натрію тіосульфату забезпечується хлоркальцієвою трубкою, що поглинає вуглекислоту повітря.
Застосування. Протизапальний, десенсибілізуючий, протитоксичний (детоксикаційний) засіб
Застосовують натрію тіосульфат як антидот (протитоксичний засіб) при отруєннях ціанідами (утворює менш токсичні тіоціанати SCN–), сполуками Арсену, Меркурію, Плюмбуму (утворює нетоксичні сульфіти, а також нерозчинні сульфіди), йодидами, бромідами. Наприклад, при взаємодії з ціанідами утворюється калійтіоціанат KCNS, який є менш токсичний за калій ціанід KCN:
KCN + Na2S2O3 = KCNS + Na2SO3
Вводять внутрішньовенно (повільно) по 5–10 мл 30 % розчину; при ураженнях ціанідами – по 50 мл 30 % розчину. Всередину призначають по 2–3 г на прийом у вигляді 10 % розчину у воді або в ізотонічному розчині натрію хлориду.
Застосовують також внутрішньовенно і всередину при алергічних захворюваннях, артритах, невралгіях.
Для лікування корости використовують рідину за прописом Дем'яновича.
Рідина Дем'яновича складається з двох розчинів:
– розчин №1 – 60%-ний розчин натрію тіосульфату;
– розчин № 2 – 1,25%-ний розчин кислоти хлоридної.
Спершу в шкіру втирають розчин № 1 (послідовно по 2–3 хв у ліву і праву руку, тулуб, ліву і праву ногу, усього протягом 10–15 хвилин). Після закінчення втирання роблять перерву на кілька хвилин до висихання шкіри і появи на ній кристаликів. Потім у такій же послідовності проводять другий цикл втирань.
Після висихання шкіри втирають розчин № 2, наливаючи його на долоню, у такому ж порядку 3–4 рази протягом 10–15 хвилин з перервами до висихання розчину на шкірі після кожного втирання. Мити шкіру дозволяється через 3 дні.
Застосування рідини Дем'яновича як протипаразитарного засобу грунтується на здатності натрію тіосульфату розкладатися у кислому середовищі з утворенням сульфур діоксиду SO2 і сірки S, які проявляють протипаразитарну дію (сірка закупорює пори шкіри, не доходить кисень і кліщ виходить назовні):
Na2S2O3 + HCl = NaCl + H2S2O3
H2S2O3 S + SO2 + H2O
Натрію тіосульфат застосовують також для лікування алергій, артритів, невралгій, тому що препарат містить кристалізаційну воду, що легко вивітрюється. Випускається ін’єкційний розчин Solutio Natrii thiosulfatis 30 % pro injectionibus для інтравенозного введення як протизапальний, десенсибілізуючий,детоксикаційний засіб.
Форми випуску: порошок; 30 % розчин в ампулах по 5; 10 і 50 мл.
2. тема- Микрофонные системы стерео АВсистемы раздельные микрофоны- два одинаковых по чувствительности и
3. Состояние малого бизнеса в Беларуси и зарубежных странах
4. Учет товародвижения при импорте товаро
5. Лабораторная работа 17О ДИФРАКЦИОННАЯ РЕШЁТКА И ЕЁ ПРИМЕНЕНИЕ ДЛЯ ОПРЕДЕЛЕНИЯ ДЛИНЫ СВЕТОВОЙ ВОЛНЫ Ц
6. по теме- Липиды Первый вопрос- 1
7. Новое не купишь Загадки о видах спорта На льду я вычертил во
8. В случае попадения журнала акабычем сожгите его Мы новый вид белой расы
9. С 553566 Формирование военнополитических взглядов в России на современном этапе осуществляется в услови
10. Реферат- Вамбери Арминий
11. статья в МК 31 декабря 1998 года Вот те бабушка и Новый год Наверное практически каждый человек глуб
12. і. 2. Білатеральна координація ~ це- а двостороння координація; б багатостороння координація; в внутрі.html
13. Утверждено на методическом совете
14. Виды аудитастр
15. Творчество Андрея Рублева
16. тема науки криминологии ее цели и задачи.
17. Лекция 17 Типы промышленных установок термического крекинга под давлением и основная аппаратура На зав
18. Вариант 3 1 Районный суд рассматривая дело по иску Петрова А
19. модернизация стран третьего мира стала синонимом их европеизации а точнее тем вектором развития который
20. МОДУЛЬ 2.6.02 Этапы решения задач на компьютерах знать- основные этапы создания программных продуктов.