Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
21.Постмодернізм-(лат. post — після, за і франц. modernisme — сучасний) — напрям, який прийшов на зміну модернізму.
Мета постмодернізму у архітектурі
1)повернути втрачену образність
2)від просторової структури – структури до виду мистецтва
Головне , що хотіли повернути в архітектуру - втрачену образність , яка і робила з різних структур твори мистецтва. Також спробували архітектори постмодернізму повернути в архітектуру, - це вигнану з неї багато десятиліть тому образність, що робить її не просто процесом створення просторових структур, а видом мистецтва.
Постмодернізм, відкидаючи раціоналізм "інтернаціонального стилю", звернувся до наочних цитат з історії мистецтва, до неповторних особливостей навколишнього пейзажу, поєднуючи все це з новітніми досягненнями будівельної технології. Ізо-творчість постмодернізму (раннім кордоном якого став поп-арт) проголосило гасло "відкритого мистецтва", яке вільно взаємодіє з усіма старими і новими стилями. У цій ситуації колишнє протистояння традиції і авангарду втратило свій сенс. Архітектура перестає бути технологією, інженерією, соціологією – архітектура становиться мистецтвом, чистим мистецтвом, як живопис чи музика
Представники
Роберт Вентурі(арх.. теоретик)
Чарльз Мур він говорил ,що <Постмодерністська „невіра” не може не вражати свїм неприхованим цинізмом, вона починає виражати всі людські почуття, особливо гумор та іронію>
Постмодерн в образотворчому мистецтві
Постмодернізм в образотворчому мистецтві формується у рамках авангардистських напрямків 60-70-х рр. ХХ ст. (поп-арт, концептуальне мистецтво, хепенінг, перформенс, гіперреалізм, ленд-арт та ін.), які, втім, поступово втрачають свій критичний пафос й «революційність», перетворюючись у відверту гру із вже існуючими формами або у комерційні проекти.
Постмодерністській стилізації доступна вся спадщина світового мистецтва - від первісних орнаментів (А. Р. Пенк «Куди йдеш‚ Німеччино?»‚ 1984) до різних напрямків сучасного авангардизму. Частіш за все художник‚ бездоганно володіючи академічною технікою‚ втягує глядача до вигадливої гри.
|
Художники в цей період вдаються до колажу, монтажних і відеоефектів, гіперреалізму, часто у своїх творах намагаються показати нікчемність і величність життя. Предметам побутового середовища часто надають символічного значення. |
Інші художники-постмодерністи прагнули відродити не зовнішні прикмети класичного мистецтва‚ а його якісну природу — цілісність світовідчуття‚ звертання до вічності‚ життєву силу. Користуючись живописною мовою авангардизму‚ вони втілювала у фарбах сучасний варіант міфу про Всесвіт. Такі спроби очевидні у трепетних і тривожних композиціях італійців Сандро Кіа («Блакитний грот»‚ 1980) й Енцо Куккі («Без назви»); у пластичних ребусах американця Джуліана Шнабеля («Цар дерев»‚ 1984). У тому ж руслі працювали німецькі неоекспресіоністи‚ які шукали неочікувану‚ якби позалюдську точку зору на світ: Ансельм Кіфер добивався цього за рахунок головоломно динамічних ракурсів у поєднанні з чіткістю деталей («Суламіфь»‚ 1984); Георг Базелітц просто виставляв свої полотна перевернутими («Млин горить. Ріхард»‚ 1988).