Курсовий проект являється заключним етапом вивчення студентами предмету Технічна експлуатація автомобіл

3.3.5.1 Визначення кількості КР

3.3.5.3 Визначення кількості ТО-1

3.3.5.4 Визначення кількості ЩО

3.3.5.5 Визначення кількості автомобілів, які діагностуються на постах Д1

. (3.21)

3.3.6.1 Добова програма з ЩО

3.3.6.2 Добова програма з ТО-1

3.3.6.3 Добова програма з ТО-2

3.3.6.4 Добова програма з Д1

3.3.6.5 Добова програма з Д2

3.3.7 Розрахунок річних трудомісткостей робіт з ТО та ПР

3.3.7.1 Розрахунок річної трудомісткості робіт з ЩО

, люд.-год, (3.27)

3.3.7.5 Розрахунок річної трудомісткості робіт з ПР

3.3.7.6 Розрахунок річної трудомісткості робіт з Д1

3.3.7.7 Розрахунок річної трудомісткості робіт з Д1

3.3.7.8 Розрахунок річної трудомісткості робіт з ДПР

4.1.4.1 Розрахунок площі відділення з урахуванням площі робочих місць

4.4.6.3 Остаточне визначення площі зон ТО-1, ТО-2

Работа добавлена на сайт samzan.net:

ВСТУП

Основним завданням «Технічної експлуатації автомобілів» є доцільне планування використання рухомого складу та діяльності ремонтно-обслуговуючого виробництва, яке забезпечує безперебійне виконання планових завдань автомобільних перевезень, ритмічну роботу виробничих зон, дільниць і відділень ВАТ АТП, планомірну відправку автомобільної техніки до ремонтних підприємств, максимальну довговічність і найбільш раціональне застосування рухомого складу.

Курсовий проект являється заключним етапом вивчення студентами предмету «Технічна експлуатація автомобілів» і першою самостійною роботою по поглибленому вивченню спеціальних предметів спеціальності 5.07010602 «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів».

Метою курсового проекту являється:

- систематизація, закріплення та розширення теоретичних і практичних знань за спеціальністю;

- розвиток технічного мислення і вміння приймати самостійне рішення;

- засвоєння методики технологічних розрахунків, основ проектування й організації виробництва;

- виявлення рівня підготовленості студентів до роботи в умовах виробництва;

- підготовка студентів до виконання дипломних проектів;

У курсових проектах студенти повинні враховувати необхідність:

- використання найбільш раціональних методів організації та керування виробництвом по технічному обслуговуванні і ремонту автомобілів;

- застосування сучасної технології технічного обслуговуванні і ремонту автомобілів;

- розробки умов праці для робітників відповідно до сучасних вимог охорони праці та навколишнього середовища;

- розробки необхідної технологічної документації на робочому місці, що сприяє інтенсифікації виробництва і росту продуктивності праці на проектованому об’єкті;

- розробки плану розташування технологічного обладнання, під'ємно-транспортних засобів, виробничого інвентарю у виробничому приміщені, а також визначення проїздів і робочих місць, згідно вимогам технологічного процесу до будівель, споруд і обладнання;

- надання студентам допомоги в оформленні пояснювальної записки та графічної частини відповідно до стандартів України та Єдиного графічного режиму технікуму.

Методичні вказівки допоможуть внести планомірність у роботу студентів та дозволять стимулювати творчий підхід до розробки проекту з максимальним проявом ініціативи у рамках загальних вимог до змісту та обсягу всіх розділів проекту.

Курсовий проект виконується з урахуванням сучасних довідково-нормативних документів та положень, які містяться у методичних вказівках.

Для зміцнення зв’язку навчального закладу з виробництвом курсові проекти повинні носити не тільки навчальний характер, але і максимально відображати інтереси виробництва.

Курсовий проект повинен сприяти науковій організації і нормуванні праці, в тому числі розробці прогресивних нормативів трудомісткості ТО і ремонту рухомого складу, витрачанню технічного майна, уточненню переліку контрольно-діагностичного та іншого технологічного обладнання; синхронізації виробничих процесів, тобто забезпеченню певної тривалості окремих операцій та їх груп, операції на робочих місцях і постах у лінії та ін.

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1 Основні завдання та вимоги до виконання курсового проекту

Курсовий проект є заключним етапом вивчення студентом одного з основних предметів – «Технічна експлуатація автомобілів» і являється першою самостійною роботою студента по поглибленому вивченню спеціальних предметів майбутньої професії.

Завданнями курсового проектування являються:

- систематичне закріплення і поглиблення теоретичних та практичних знань з спеціальності;

- розвиток творчого мислення та вміння приймати самостійні рішення;

- визначення рівня підготовки студентів до роботи на підприємствах;

- практичне втілення знань в оформленні пояснювальної записки та графічної частини відповідно до стандартів України та Єдиного графічного режиму технікуму.

Основними вимогами до курсового проекту є:

- розробка рішень завдань проекту на основі знань, отриманих при вивченні предмету «Технічна експлуатація автомобілів»;

- узагальнення результатів та обґрунтованість запропонованих рішень, пропозицій та результатів;

- відповідність сучасним умовам виконання технічних обслуговувань та поточного ремонту автомобілів, а також пропозицій по підбору високопродуктивного обладнання, пристосування;

- розробка ефективних технологічних процесів виробництва, з урахуванням вимог охорони праці та довкілля.

1.2 Тематика курсових проектів

Тематика курсових проектів розробляється викладачами-керівниками курсового проектування, розглядається на засіданні циклової комісії автотранспортних дисциплін, затверджується заступником директора з навчально-методичної роботи (денне відділення) та заступником директора з навчальної роботи (заочне відділення).

Тематика проектів повинна бути спрямована на вирішення завдань відповідно сучасному рівню і перспективам розвитку автомобільного транспорту.

Приблизна тематика курсових проектів:

- розробка технологічного процесу праці дільниць автотранспортного підприємства (АТП), відкритого акціонерного товариства (ВАТ), закритого акціонерного товариства (ЗАТ);

- розробка технологічного процесу праці зон ЩО, ТО-1, ТО-2 АТП, ВАТ, ЗАТ;

- розробка технологічного процесу праці зони поточного ремонту автомобілів АТП, ВАТ, ЗАТ.

1.3 Склад курсового проекту

Курсовий проект складається з пояснювальної записки обсягом 25-30 сторінок машинописного тексту; 35-40 сторінок рукописного тексту та графічної частини, яка складається з 1-2-ох аркушів креслярського паперу формату А1.

Рішенням циклової комісії один аркуш (конструкторська частина) креслення може бути замінений на завдання з об’ємного проектування. У якості об’ємного проектування може бути:

- виготовлення стендів, приладів, що будуть застосовані в навчальному процесі;

- ремонт навчального та виробничого обладнання;

- участь у розробці методичного забезпечення навчального процесу та інше.

1.4 Вимоги до оформлення курсового проекту

Титульний лист оформлюється за встановленою формою згідно вимог Єдиного графічного режиму [2, с.44].

Завдання на курсове та об’ємне (за узгодженням з керівником) проектування видаються кожному студенту в індивідуальному порядку керівником курсового проекту за встановленою формою і підшиваються до пояснювальної записки після титульного листа. Ім’я та по-батькові студента у завданні повинні бути написані повністю.

Пояснювальна записка оформляється згідно вимог Єдиного графічного режиму [2, с.10÷17, 23÷45].

При посиланні у тексті пояснювальної записки на використані джерела слід у квадратних дужках наводити порядковий номер джерела зі списку та після коми вказувати номер сторінки, таблиці, формули, т.і.

Пояснювальна записка повинна бути переплетена. На обкладинці повинна бути наклеєна етикетка за встановленою формою.

При виконання графічної частини курсового проекту слід дотримуватися вимог Єдиного графічного режиму [2, с.21÷23, 39÷41]

2 ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВИХ ПРОЕКТІВ

У впродовж першого місяця семестру, у якому заплановано виконання курсового проекту проводиться закріплення за студентами тем курсового проекту та призначаються керівники з числа викладачів технікуму.

2.1 Основні завдання керівника курсового проектування

Керівник курсового проекту зобов’язаний:

- вносити пропозиції у визначенні тем курсових проектів;

- надавати методичну допомогу по всім частинам проекту, проводячи консультації студентів;

- регулярно контролювати додержання студентами графіку виконання проекту;

- підготувати рецензію на виконаний курсовий проект, у якій відобразити позитивні елементи проекту та недоліки, дати оцінку проекту.

2.2 Захист курсових проектів

Захист курсових проектів проводиться на відкритому засіданні комісії, затвердженої директором технікуму.

Комісія складається з голови та 1-2-ох членів комісії. До складу комісії входе керівник курсового проекту.

Студентом на захист курсового проекту подається:

- пояснювальна записка, з рецензією керівника проекту;

- графічна частина;

- ілюстративний матеріал (плакати, фотографії та ін..) за наявністю;

- результати об’ємного проектування (стенди, методичні розробки, пристосування та ін.) за наявності.

На захист курсового проекту студент готує доповідь, яка має довільну форму, складається з розробок розділів проекту і за часом складає 7-10 хвилин.

3 СКЛАД І ЗМІСТ ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ ПРОЕКТУ

Зміст основної частини такий:

- стисла характеристика автотранспортного підприємства:

- структура АТП, організація виробництва;

- рухомий склад автомобілів;

- режим роботи підприємства;

- структура АТП, організація виробництва;

- характеристика існуючого положення у виробничому підрозділі (для проектів реконструкції або удосконалення технологічного процесу):

- призначення виробничого підрозділу і номенклатура робіт;

- перелік та характеристика виробничого обладнання;

- склад виробничих робітників, їх кваліфікація, організація робіт;

- недоліки у роботі виробничого підрозділу;

- розрахунок виробничої програми та трудомісткості робіт з технічного обслуговування, поточного ремонту та діагностування по парку;

- вибір та обґрунтування початкових даних;

- визначення коефіцієнтів технічної готовності та використання рухомого складу;

- визначення річного пробігу по парку;

- розрахунок кількості обслуговувань і діагностувань за рік;

- визначення добової програми з обслуговувань і діагностувань;

- розрахунок річних трудомісткостей з ТО, ремонту і діагностувань.

3.1 Стисла характеристика автотранспортного підприємства

3.1.1 Відомості про підприємство, його призначення

У цьому пункті наводяться такі відомості:

- місце розташування підприємства, загальна площа території;

- стисла історія розвитку підприємства;

- основні завдання, які виконує підприємство на момент розробки курсового проекту (перевезення пасажирів, вантажів, виконання ТО та ПР автомобілів, їх зберігання, т.і.).

3.1.2 Рухомий склад автомобілів

У цьому пункті наводиться перелік автомобілів підприємства, які розбиті за моделями, з вказівкою їх кількості, середньодобового пробігу, кількості автомобілів, які пройшли та не пройшли капітальний ремонт. Цей перелік доцільно представити у вигляді таблиці довільної форми.

3.1.3 Режим роботи підприємства

У цьому пункті наводиться діючий режим роботи рухомого складу та підрозділів АТП у вигляді таблиці. Форма таблиці надана у додатку 2.

3.2 Характеристика існуючого положення у виробничому підрозділі

3.2.1 Розташування виробничого підрозділу, його призначення та номенклатура робіт

В цьому пункті необхідно надати відомості:

- про розташування виробничого підрозділу у виробничій будівлі;

- про площу, яку займає підрозділ;

- про підрозділи, об’єкти, території, з якими межує даний підрозділ;

- про фактичне призначення виробничого підрозділу на АТП;

- про перелік основних робіт, які фактично виконуються у виробничому підрозділі.

Приклад:

Зона ПР розміщується у виробничому профілакторії. З одного боку зона ПР обмежена стіною, з протилежного боку прилягає внутрішньоцеховий проїзд. Зліва зона ПР межує з зоною ТО-2, праворуч розташована площадка для збирання металобрухту. Загальна площа зони ПР без урахування внутрішньоцехового проїзду складає ………м2.

Існуюча зона ПР призначена для проведення розбирально-збиральних та регулювальних робіт для автомобілів всіх марок, які є на АТП, на 4 постах, три з яких розміщені на оглядових канавах, один – напільний, оснащений електромеханічним підйомником.

У зоні ПР виконуються такі основні види робіт: зняття і постановка коліс, зняття і постановка агрегатів, часткове розбирання та збирання агрегатів для заміни окремих деталей, підгонку з’єднань по місцю при збиранні, заміна деталей поршневої групи та газорозподільного механізму, притирання клапанів та регулювання теплових зазорів, промивку системи охолоджування, заміну гальмових колодок, накладок, заміну напіввісів, шкворнів та втулок поворотних цапф, ресор, видалення повітря з гідравлічної системи гальм, регулювання механізмів, агрегатів та систем автомобіля, т. і.

3.2.2 Перелік виробничого обладнання

У цьому пункті потрібно перелічити основне обладнання дільниці, зони.

3.2.3 Склад виробничих робітників, їх кваліфікація, організація робіт

У цьому пункті наводиться склад виробників дільниці з вказівкою спеціальності та розрядів.

3.3 Розрахунок виробничої програми та трудомісткості робіт з технічного обслуговування, діагностування та поточного ремонту по парку

3.3.1 Обґрунтування початкових даних

Початковими даними є завдання до курсового проекту, яке розроблено викладачем-керівником проекту, розглянуто і схвалено цикловою комісією і затверджено наказом директора технікуму.

Для виконання технологічних розрахунків виробничої програми необхідні такі початкові дані:

- тип і кількість рухомого складу (автомобілів, причепів, напівпричепів) по маркам;

- кількість автомобілів, які пройшли та не пройшли капітальний ремонт, їх пробіги;

- середньодобовий пробіг рухомого складу;

- категорія умов експлуатації;

- трудомісткість робіт з ТО та ПР по парку.

Початкові дані наводяться, як правило, у таблиці.

Таблиця 3.1 – Початкові дані курсового проекту

Марка автомобілів	Загальна кількість, од	Автомобілі, які не пройшли КР, од	Автомобілі, що пройшли КР, од	Пробіг автомобілів з початку експлуатації, які не пройшли КР, тис.км	Пробіг автомобілів з початку експлуатації, що пройшли КР, тис.км	Добовий пробіг, км	Категорія умов експлуатації	Трудомісткість ТО, ПР по підприємству, люд.-год.

Розрахунок виробничої програми виконується кожним студентом для 2-ох марок автомобілів, які наведені у завданні курсового проекту.

Види та періодичність технічних обслуговувань, трудомісткість ТО, ПР, діагностування приймаються та розраховуються тільки ті, які наведені у діючому «Положенні про технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту (у подальшому «Положення про ТО та ремонт»).

3.3.1.1 Розрахунок нормативного пробігу до ТО-1 та ТО-2

, км (3.1)

, км (3.2)

де, – таблична періодичність пробігу автомобілю, відповідно, до ТО-1 і ТО-2 в умовах І категорії умов експлуатації (таблиця 3.2);

КЕ – коефіцієнт коректування нормативів в залежності від умов експлуатації, (таблиця 3.3).

Таблиця 3.2 - Періодичність технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів

Тип ДТЗ	Періодичність видів технічного обслуговування, км
	ЩО	ТО-1	ТО-2
Автомобілі легкові, автобуси	Виходячи із забезпечення надійності автомобілів в експлуатаційних умовах, але не менш одного разу у робочу добу	5000	20000
Автомобілі вантажні, автобуси на базі вантажних автомобілів або з використан-ням їх базових агрегатів, автомобілі повноприводні, причепи і напівпричепи		4000	16000
Примітка. Якщо визначена в табл. 3.1 періодичність обслуговування відрізняється від періодичності, визначеної документацією заводу-виробника, слід керуватися документацією заводу-виробника.

Таблиця 3.3 - Умови експлуатації дорожніх транспортних засобів (для коректування нормативів періодичності ТО та КР)

Категорії умов експлуатації	Коефі-цієнт	Типові групи умов праці автомобілів	Технічні категорії шляхів
І	1,0	1. Автомобільні шляхи з асфальтобетонним, цементно-бетонним та порівняним до них покриттям за межею приміської зони. 2. Автомобільні шляхи з асфальтобетонним, цементно-бетонним та прирівняні до них покриття у приміський зоні, вулиці невеликих міст (чисельність мешканців до 100 тисяч).	І, ІІ, ІІІ
ІІ	0,9	3. Автомобільні шляхи з асфальтобетонним, цементно-бетонним та порівняні до них покриття у гірській місцевості 4. Вулиці великих місць 5. Автомобільні шляхи з щебінковим або гравійним покриттям 6. Автомобільні ґрунтові профільовані та лісовозні шляхи	І, ІІ, ІІІ І, ІІ, ІІІ ІV, V V
ІІІ	0,8	7. Автомобільні шляхи з щебінковим або гравійним покриттям у гірській місцевості 8. Непрофільні шляхи та стерня 9. Кар’єри, котловини та тимчасові під’їзні шляхи	ІV, V ІV, V ІV, V

3.3.1.2 Розрахунок нормативного пробігу до КР

, км, (3.3)

де – середньозважений міжремонтний пробіг автомобілів однієї марки до капітального ремонту, км,

, км, (3.4)

де – пробіг автомобіля до першого КР в умовах I категорії умов експлуатації, км,

ресурсний норматив пробігу автомобіля до КР визначається або документацією заводу – виробника конкретної марки і модифікації автомобіля або згідно орієнтованих даних належності дорожнього транспортного засобу до певної групи (додаток 3),

– пробіг автомобіля до другого КР після проведення першого КР, км,

приймаємо, що не може бути нижчим, ніж 80 % від пробігу до першого КР, бо ресурс дорожнього транспортного засобу після капітального ремонту повинен складати повний або близький до повного пробіг до капітального ремонту [10, с. 4],

, км, (3.5)

А1 – кількість автомобілів даної марки, які не проходили КР (“нових”),

А2 – кількість автомобілів даної марки, які пройшли КР (“старих”);

3.3.1.3 Корегування пробігів до ТО і КР

Враховуючи те, що на Україні прийнята планово-попереджувальна система технічних обслуговувань і ремонту рухомого складу автомобільного транспорту, необхідно визначити показник кратності періодичності впливу вищого порядку періодичності впливу нижчого порядку з наступним, при необхідності, корегуванням періодичності з метою одержування цілочисельних значень показників кратності.

3.3.1.3.1 Корегування пробігу до ТО-1

, км, (3.6)

де Lcд – середньодобовий пробіг автомобілів даної марки, км,

п1 – показник кратності періодичності ТО-1 середньодобовому пробігу,

(округляємо до цілого числа) (3.7)

3.3.1.3.2 Корегування пробігу до ТО-2

, км, (3.8)

де п2 – показник кратності періодичності ТО-2 коригованій періодичності ТО-1,

(округляємо до цілого числа) (3.9)

3.3.1.3.3 Корегування пробігу до КР

, км, (3.10)

де пКР – показник кратності пробігу до КР коригованій періодичності ТО-2,

nКР = (3.11)

(округляємо до цілого числа в більший бік).

Кориговані пробіги слід звести у таблицю 3.4.

Таблиця 3.4 - Кореговані пробіги

Марка автомобіля	Кореговані пробіги, км
	Lcд	LTO-1	LTO-2	LКР

3.3.2 Визначення коефіцієнту технічної готовності

3.3.2.1 Визначення коефіцієнту технічної готовності для автомобілів однієї марки

(3.12)

визначається з точністю до тисячних,

де – норматив простою автомобіля в ТО-2 та ПР, який визначається галузевими нормами технологічного проектування автотранспортних підприємств, виходячи з приналежності дорожніх транспортних засобів до певної групи за типом і класом, днів, (таблиця 3.5),

– норматив простою автомобіля в КР, який визначається галузевими нормами технологічного проектування автотранспортних підприємств, виходячи з приналежності дорожніх транспортних засобів до певної групи за типом і класом, днів, (таблиця 3.5).

Таблиця 3.5 - Тривалість простою автомобілів у ТО-2 та КР

Типи рухомого складу

Тривалість простою, дні

ТО - 2

КР

Автомобілі легкові

Автобуси особливо малого і середнього класів

Автобуси великого класу

Автобуси особливо великого класу

Автомобілі вантажні особливо малої і середньої вантажопідйомності

Автомобілі вантажні великої вантажопідйомності

Автомобілі вантажні особливо великої вантажопідйомності

0,15÷0,25

0,20÷0,30

0,25÷0,35

0,25÷0,45

0,25÷0,35

0,35÷0,4

0,45÷0,5

15÷18

18÷20

20÷25

25÷30

12÷15

22÷32

Значення коефіцієнтів технічної готовності для всіх марок автомобілів слід звести у таблицю 3.6.

Таблиця 3.6 - Коефіцієнти технічної готовності

Марка автомобиля

3.3.2.2 Визначення середнього значення коефіцієнту технічної готовності парку

(3.13)

де Аn – кількість автомобілів відповідної марки, (пункт 3.1.2),

– коефіцієнт технічної готовності відповідної марки автомобілів,

Аі – загальна кількість автомобілів парку (пункт 3.1.2).

3.3.3 Визначення коефіцієнту використання автомобілів

(3.14)

де Др.р. – кількість днів роботи рухомого складу на рік, приймається згідно фактичних даних АТП,

Кв – коефіцієнт, що враховує зниження використання технічно справних автомобілів у робочі дні з експлуатаційних причин, приймається згідно фактичних даних АТП в межах 0,93÷0,97.

3.3.4 Визначення річного пробігу

, км, (3.15)

де А – списочна кількість автомобілів відповідної марки.

Результати розрахунків річного пробігу автомобілів усіх марок потрібно звести у таблицю 3.7 та підвести підсумок для всього парку.

Таблиця 3.7 - Річні пробіги

Марка автомобіля	Річний пробіг, Lр.п., км







Всього:

3.3.5 Розрахунок кількості впливів по парку на рік

. (3.16)

3.3.5.2 Визначення кількості ТО-2

. (3.17)

. (3.18)

(3.19)

Виходячи з призначення загальна діагностика Д1 передбачається для автомобілі при ТО-1 і після ТО-2 (для перевірки якості робіт і заключних регулювань по вузлах і системах, що забезпечують безпеку руху). Число автомобілів які діагностуються при поточному ремонті, відповідно до дослідних даних і при проектуванні [7, с. 38] приймаються рівним 10 % від проведених ТО-1 за рік.

. (3.20)

3.3.5.6 Визначення кількості автомобілів, які діагностуються на постах Д2

Поглиблена діагностика Д-2 проводиться з періодичністю ТО-2. Число автомобілів, які діагностуються при Д-2 відповідно до дослідних даних і норм проектування [7, с. 38], приймається рівним 20 % від річної програми ТО-2.

Результати розрахунків кількості всіх впливів потрібно звести у таблицю 3.8 та підвести підсумки для кожного впливу для всього парку.

Таблиця 3.8 - Кількість впливів по парку на рік

3.3.6 Визначення добової програми по обслуговуванням і діагностуванням автомобілів

Для обґрунтування вибору методів організації технологічних процесів в АТП виконуємо розрахунок добової програми впливів в цілому по парку.

. (3.22)

. (3.23)

. (3.24)

. (3.25)

. (3.26)

де прийнята норма трудомісткості одного ЩО, люд.-год,

люд.-год, (3.28)

де таблична норма трудомісткості одного ЩО, люд.-год, (додаток 4),

tг – доля додаткового збільшення табличної трудомісткості одного ЩО автомобілів, які працюють на скрапленому газі (СНГ) і стисненому газі (СПГ), люд.-год (додаток 4).

3.3.7.2 Розрахунок річної трудомісткості робіт з ТО-1

люд.-год, (3.29)

де прийнята норма трудомісткості одного ТО-1, люд.-год,

люд.-год, (3.30)

де таблична норма трудомісткості одного ТО-1, люд.-год,(додаток4),

tг – доля додаткового збільшення табличної трудомісткості одного ТО-1 автомобілів, які працюють на скрапленому газі (СНГ) і стисненому газі (СПГ), люд.-год (додаток 4).

3.3.7.3 Розрахунок річної трудомісткості робіт з ТО-2

люд.-год, (3.31)

де прийнята норма трудомісткості одного ТО-2, люд.-год,

люд.-год, (3.32)

де таблична норма трудомісткості одного ТО-2, люд.-год,(додаток4),

tг – доля додаткового збільшення табличної трудомісткості одного ТО-2 автомобілів, які працюють на скрапленому газі (СНГ) і стисненому газі (СПГ), люд.-год (додаток 4).

3.3.7.4 Розрахунок річної трудомісткості робіт з сезонного обслуговування

люд.-год, (3.33)

де b – доля робіт, яка приходиться на сезонне обслуговування під час проведення ТО-2, для всієї території України приймається b = 0,2.

люд.-год, (3.34)

де прийнята норма трудомісткості ПР на 1000 км пробігу,люд.-год,

люд.-год, (3.35)

де таблична норма трудомісткості ПР на 1000 км пробігу, люд.-год, (додаток 4),

tг – доля додаткового збільшення табличної трудомісткості ПР автомобілів, які працюють на скрапленому газі (СНГ) і стисненому газі (СПГ), люд.-год (додаток 4).

люд.-год, (3.36)

де КД1 – доля трудомісткості діагностичних робіт під час проведення ТО-1 (таблиця 3.9).

Таблиця 3.9 - Доля трудомісткості діагностичних робіт

Види робіт	Легкові	Автобуси	Вантажні


Контрольно-діагностичні	0,14	0,11	0,02	0,1	0,06	0,02	0,09	0,08	0,02

люд.-год, (3.37)

де КД2 – доля трудомісткості діагностичних робіт під час проведення ТО-2 (таблиця 3.9).

, люд.-год, (3.38)

де – доля трудомісткості діагностичних робіт під час проведення ПР (таблиця 3.9).

Результати розрахунків з визначення трудомісткостей необхідно звести у таблиці 3.10, 3.11, а також підвести підсумки для трудомісткостей кожного впливу для всього парку та для трудомісткостей всіх впливів для кожної марки автомобілів.

Таблиця 3.10 - Річна трудомісткість робіт з ТО та ПР

Марка автомобіля	Річна трудомісткість, люд.-год
	ТЩО	ТТО-1	ТТО-2	ТСО	ТПР	Тзаг





Всього	 ТЩО =	 ТТО-1 =	 ТТО-2 =	 ТСО =	 ТПР =	 Тзаг =

Таблиця 3.11 – Річна трудомісткість робіт з діагностування

Марка автомобіля	Річна трудомісткість, люд.-год
	ТД1	ТД2		ТД заг





Всього	 ТД1 =	 ТД2 =	 =	 ТД заг =

4 ТЕХНОЛОГІЧНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ПІДРОЗДІЛУ

4.1 Технологічне проектування відділення

Зміст розділу 4 для проектування відділення такий:

- розрахунок трудомісткості робіт у відділенні;

- розрахунок чисельності виробничих робітників;

- вибір технологічного обладнання;

- визначення площі відділення;

- організація робіт, що пропонується;

- технологічна документація.

4.1.1 Розрахунок трудомісткості робіт у відділенні

, люд.-год, (4.1)

де - сумарна трудомісткість робіт з поточного ремонту, люд.-год (таблиця 3.5),

с - відсоток робіт, що приходяться на відділення із загального обсягу робіт з поточного ремонту, % (таблиця 4.1).

Таблиця 4.1 – Розподіл робіт з поточного ремонту

Види робіт поточного ремонту	співвідношення робіт з поточного ремонту у % для
	легкових автомобі-лів	автобусів	вантаж-них автомобі-лів	позашля-хових автомо-білів-само-свалів	причепів та полу- причепів
Постові роботи:
Загальне діагностування	1	1	1	1	2
Заглиблене діагностування	1	1	1	1	1
Регулювальні	3	2	1	2	1
Розбірно-складальні	30	25	34	30	29
Зварювальні:	4	5	-	6	-
- для рухомого складу з металевими кузовами	-	-	4	-	15

Закінчення таблиці 4.1

- з металеводерев’яними кузовами	-	-	3	-	11
- з дерев’яними кузовами	-	-	2	-	6
Бляхарські:	2	2	-	3	-
- для рухомого складу з металевими кузовами	-	-	3	-	10
- з металеводерев’яними кузовами	-	-	2	-	7
- з дерев’яними кузовами	-	-	1	-	4
Малярські	8	8	6	3	7
Деревообробні:
- з металеводерев’яними кузовами	-	-	2	-	7
- з дерев’яними кузовами	-	-	4	-	15
Разом:	49	44	50	46	65
Дільничні роботи:
Агрегатні	10	10	10	10	-
Моторні	7	7	8	7	-
Слюсарно-механiчнi	10	8	10	8	13
Електротехнічні	6	7	5	5	3
Акумуляторні	2	2	2	2	–
Ремонту паливної апаратури	3	3	4	4	–
Шиномонтажні	1	2	1	2	1
Шиноремонтні	1	1	1	2	2
Ковальсько-ресорнi	2	3	3	3	10
Мiдницькi	2	2	2	2	1
Зварювальні	2	2	1	2	2
Бляхарські	1	2	1	1	1
Арматурні	2	3	1	1	1
Оббивальнi	2	3	1	1	1
Разом	51	56	50	54	35
Всього	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0

4.1.2 Розрахунок чисельності виробничих робітників

При розрахунку чисельності виробничих робітників розрізняють явочну кількість робітників та штатну.

4.1.2.1 Розрахунок явочної кількості робітників

, чол, (4.2)

де Ф рм - річний виробничий фонд часу робочого місця, г,

приймається згідно річної норми тривалості робочого часу, яка діє на поточний рік (щорічно встановлюється Урядом).

Річний виробничий фонд часу робочого місця можна також розрахувати за формулою

, г, (4.3)

де Тк - кількість календарних тижнів на рік,

Дк = 52,15 тиж,

tт - тривалість робочого тижня, г,

приймається залежно від умов праці виробничих робітників,

для нормальних умов праці tт = 40 г,

для шкідливих умов праці tт = 36 г,

Дс - кількість святкових днів на рік,

Дс = 10 дн,

tс - втрата робочого часу у святковий день, г,

для нормальних умов праці tс = 8 г,

для шкідливих умов праці tс = 7,2 г,

tзз - зменшення робочої зміни у передсвяткові дні, г,

tзз = 1 г.

Якщо явочна кількість робітників, що розрахована за формулою 4.2, склала дрібне число, то необхідно прийняти ціле значення Ря .

4.1.2.2 Розрахунок штатної кількості робітників

, чол, (4.4)

где ФР - річний виробничий фонд часу робітника, г,

, г, (4.5)

де Дв - кількість календарних днів відпустки робітника, приймається згідно Кодексу Законів про Працю та колективного договору між адміністрацією підприємства та трудовим колективом.

Якщо штатна кількість робітників, що розрахована за формулою 4.4, склала дрібне число, то необхідно прийняти ціле значення Рш .

Після розрахунків кількості робітників необхідно розподілити робітників по розрядах, враховуючи середній розряд для виду робіт та інтервал розрядів, що наведені у таблиці 4.2, а також по змінах, враховуючи режим роботи підприємства.

Таблиця 4.2 - Розряди робіт з поточного ремонту автомобілів

Вид робiт	Середнiй розряд робiт
	Автомобiль	Iнтервал розрядiв
	карбюраторний	дизельний
Контрольно- дiагностичнi	3,5	3,6	2-5
Регулювальнi	4,1	4,6	3-5
Розбирально-складальнi	3,5	3,7	1-5
Aгpeгaтнi	3,8	3,9	1-5
Електротехнiчнi	3,5	3,5	1-5
Акумуляторнi	3,3	3,3	1-4
Ремонт паливної апаратури	3,6	4	2-5
Шиномонтажнi	2	2	2
Вулканiзацiйнi	2,5	3,5	2-3
Мiдницькi	2,2	2,3	1-3
Бляхарськi	2,2	2,3	1-3
3варювальнi	2,9	2,9	2-3
Ковальсько-ресорнi	2,7	2,8	2-4
Слюсарно-механiчнi	3,4	3,4	1-5
Деревообробнi	2,6	2,7	2-3
Apмaтypнi	2,6	2,6	2-3
Оббивальнi	2,6	2,6	1-4
Малярнi	2,6	2,5	2-4
Взагалі по всіх видах робіт	3,4	3,5	1-5

Якщо явочна кількість робітників у відділенні буде більше 5 людини, необхідно передбачити наявність бригадира з числа робітників. Бригадиру, як правило, призначають найвищій розряд з інтервалу розрядів для виду робіт у відділенні.

Дані щодо кількості робітників, їх розрядів та змін необхідно занести у таблицю 4.3.

Таблиця 4.3 – Кількість робітників

Професія робітника	Кількість робітників, чол
	Рш	Ря	по розрядах	по змінах
			I	II	III	IV	V	VI	I	II	III

4.1.3 Вибір технологічного обладнання

Необхідне обладнання для відділень, зон ТО, ПР вибирають із каталогів і табелів технологічного обладнання в залежності від типу і кількості рухомого складу, кількості змін роботи, кількості виробничих робітників у зміні та інших факторів.

Вибране технологічне обладнання зводиться у таблицю 4.4.

У таблицю 4.4 потрібно вносити стаціонарне та пересувне обладнання, організаційну оснастку (верстаки, стелажі, шафи та тумби для інструменту, столи, стільці, ящики з піском та таке інше), що займає площу у плані, незалежно від його вартості.

Переносне обладнання та пристрої, що зберігається у шафах або на стелажах, а також для технологічного обладнання, яке розміщується або пересувається у другому рівні (кран-балки, електротельфери) підраховувати площу у плані не треба.

Інструмент та виробничий інвентар у таблицю 4.4 вносити не треба.

Таблиця 4.4 – Перелік і характеристика технологічного обладнання

Найменування обладнання	Модель	Кіл-ть	Габарити, мм	Площа, м2	Вартість, грн
				од.	заг.	од.	заг.

Всього

4.1.4 Визначення площі відділення

Необхідну площу виробничого приміщення для розміщення відділення визначають, виходячи з площі робочих місць, площі технологічного обладнання у плані і необхідних проходів.

, м2, (4.6)

де- питома площа виробничого приміщення на одного чи першого виробничого робітника, м2 (таблиця 4.5);

- питома площа виробничого приміщення на кожного наступного виробничого робітника, м2 (таблиця 4.5);

Рзм - найбільша кількість виробничих робітників в одній зміні (таблиця 4.3).

4.1.4.2 Розрахунок площі відділення з урахуванням площі технологічного обладнання у плані і необхідних проходів

Якщо у відділенні розміщення автомобіля чи кузова не передбачено, то площу відділення розраховуємо за формулою

, м2, (4.7)

де - загальна площа технологічного обладнання у плані у реконструйованому або новому відділенні, м2 (таблиця 4.4),

Кщ - коефіцієнт щільності розставлення обладнання (таблиця 4.5).

Якщо у відділенні передбачено розміщення автомобіля чи кузова, то площу відділення розраховуємо за формулою

, м2, (4.8)

де fав - площа у плані автомобіля або кузова, що мають найбільші габаритні розміри з рухомого складу підприємства, м2.

Таблиця 4.5 - Питома площа виробничого приміщення на виробничого робітника та коефіцієнт щільності розставлення обладнання

Відділення	Питома площа виробничого приміщення, м2	Коефіцієнт щільності розставлення обладнання, Кщ

Оббивальне	8	5	3,5 - 4
Паливної апаратури	8	5	3,5 - 4
Електротехнiчне	10	5	3,5 - 4
Мiдницьке	10	8	3,5 - 4
Слюсарно-механiчне	12	10	3,5 - 4
Акумуляторне	15	10	3,5 - 4
Шиномонтажне	15	10	4 - 4,5
Шиноремонтне	15	10	4 - 4,5
Aгpeгaтне	15	12	4 - 4,5
Моторне	15	12	4 - 4,5
Бляхарське	12	10	4,5 - 5
3варювальне	15	10	4,5 - 5
Деревообробне	15	12	4,5 - 5
Ковальсько-ресорне	20	15	4,5 - 5
Apмaтypно-кузовне	30	15	4,5 - 5
Малярне	30	15	4,5 - 5

4.1.4.3 Остаточне визначення площі відділень, зон ТО, ПР

З урахуванням сіток колон розрахована площа відділень, зон ТО, ПР може бути збільшена або зменшена, але не більше ніж на 20 %.

4.1.5 Організація робіт, що пропонується

В цьому розділі необхідно:

- вказати режим роботи відділення;

- дати рекомендації щодо вибору методу ремонту;

- надати опис (або схему) технологічного процесу ремонту агрегатів, вузлів, приладів, при цьому вказати основні роботи з використанням технологічного обладнання.

4.1.6 Технологічна документація

Для найбільш раціональної організації робіт з технічного обслуговування, ремонту та діагностування автомобілів, агрегатів та вузлів складають різноманітні технологічні карти, які є керуючою інструкцією для кожного виконавця. У курсовому проекті кожен студент повинен розробити операційну карту.

4.1.6.1 Операційна карта

Операційна карта призначена для опису операції технологічного процесу виготовлення (збирання, розбирання, регулювання) виробів та вузлів з розбивкою на переходи, з вказівкою режимів технологічної обробки, даних про засоби технологічного оснащення, розрахункових норм і трудових нормативів, і використовується як інструкційна карта для простих випадків аналізу прийомів роботи та норм часу.

Операція, для якої повинна бути розроблена операційна карта, вибирається з маршрутної карти та узгоджується з керівником дипломного проекту в процесі проектування.

4.2 Технологічне проектування зони ПР

Зміст розділу 4 для проектування зони ПР такий:

- розрахунок трудомісткості робіт у зоні;

- розрахунок чисельності виробничих робітників;

- розрахунок кількості постів;

- вибір технологічного обладнання;

- визначення площі зони;

- організація робіт, що пропонується;

- технологічна документація.

4.2.1 Розрахунок трудомісткості робіт у зоні

, люд.-год, (4.9)

де - загальна річна трудомісткість з поточного ремонту, люд.-год (таблица 3.5);

с - відсоток робіт, що приходиться на пости зони ПР, % (таблиця 4.1);

- річна трудомісткість з супутнього поточного ремонту, що виконується під час ТО-1, люд.-год,

, люд.-год, (4.10)

де - загальна річна трудомісткість з ТО-1, люд.-год

(таблица 3.5);

- річна трудомісткість з супутнього поточного ремонту, що виконується під час ТО-2, люд.-год,

, люд.-год, (4.11)

де - загальна річна трудомісткість з ТО-2, люд.-год

(таблица 3.5).

4.2.2 Розрахунок чисельності виробничих робітників

Розрахунок чисельності виробничих робітників для зони ПР проводиться аналогічно розрахунку чисельності виробничих робітників для відділення (п. 4.1.2, формули 4.2 – 4.5).

4.2.3 Розрахунок кількості постів

, (4.12)

де - коефіцієнт, що враховує нерівномірність надходження автомобілів у зону ПР, залежить від кількості рухомого складу:

= 1,2 - для кількості рухомого складу більш ніж 400 автомобілів,

= 1,3 - для кількості рухомого складу від 300 до 400 автомобілів,

= 1,4 - для кількості рухомого складу від 200 до 300 автомобілів,

= 1,5 - для кількості рухомого складу до 200 автомобілів;

Дрр - кількість днів роботи зони ПР на рік, дн;

з - кількість змін роботи на добу;

tзм - тривалість робочої зміни, г;

Рп – середня кількість робітників, які одночасно працюють на одному пості, чол,

для легкових автомобілів Рп = 1 чол,

для вантажних автомобілів Рп = 1 – 2 чол,

для автобусів Рп = 2 чол;

- коефіцієнт використання робочого часу поста, залежить від кількості змін,

= 0,8 – для зони ПР, що працює у три зміни,

= 0,85 – для зони ПР, що працює у дві зміни,

= 0,9 – для зони ПР, що працює в одну зміну.

4.2.4 Вибір технологічного обладнання

Див. п. 4.1.3.

Визначення площі зони ПР

4.2.5.1 Визначення необхідної площі зони ПР

Необхідну площу виробничого приміщення для розміщення зони ПР визначають, виходячи з площі, яку займає у плані автомобіль, що має найбільші габаритні розміри, та площі необхідних проїздів, проходів та обладнання.

, м2, (4.13)

де fав - площа, яку займає у плані автомобіль, що має найбільші габаритні розміри, м2,

Кщ - коефіцієнт щільності розміщення постів, залежить від габаритів розмірів найбільшого за розмірами автомобіля та розміщення постів:

Кщ = 4 – 5 - для двостороннього розміщення постів,

Кщ = 6 – 7 - для одностороннього розміщення постів, менші значення Кп приймають для великогабаритного рухомого складу.

4.2.5.2 Остаточне визначення площі зони ПР

Необхідну площу зони ПР, що розрахована у формулі 4.13, необхідно порівняти з існуючою площею зони, прийняти технічне рішення про спосіб проведення реконструкції зони (зі зменшенням існуючої площі, зі збільшенням існуючої площі чи з використанням існуючої площі) або про будівництво нового приміщення та обґрунтувати це рішення.

Площу зони ПР також можна визначити з креслення планування зони графічним методом, якщо цього будуть вимагати умови цеху чи виробничого корпусу, де розміщена зона, або умови прилеглої території.

Коли приймається рішення про будівництво нового виробничого приміщення, для визначення площі зони необхідно враховувати технологію будівництва та будівельні матеріали, які будуть застосовуватися. Якщо у новій зоні планується використання кран-балки, то, як правило, для будівництва застосовують технологію, яка передбачає встановлення опорних колон. Обмежений у плані по кутах чотирма колонами прямокутник утворює так звану сітку колон, в якій найменша відстань між осями рядів колон (крок колон) та найбільша відстань (проліт колон) повинні бути кратними 6-ти метрам.

В будь-якому разі площа зони, яка остаточно приймається для наступних розрахунків, не повинна відрізнятися від розрахункової площі більш ніж на 20 %.

Крім цього, необхідно мати на увазі, що збільшення існуючої площі зони або будівництво нового виробничого приміщення потребує значних капітальних витрат, термін окупності яких повинен відповідати прийнятним нормам. Тому рішення про збільшення існуючої площі зони або будівництво нового виробничого приміщення повинно бути економічно обґрунтовано.

4.2.6 Організація робіт, що пропонується

В цьому пункті необхідно:

- вказати режим роботи зони;

- дати рекомендації щодо вибору методу ремонту з необхідним обґрунтуванням;

- дати розподіл постів за спеціалізацією робіт та за типом рухомого складу;

- надати опис технологічного процесу ремонту автомобілів, надати порядок їх руху у зоні, при цьому вказати основні роботи з використанням технологічного обладнання.

4.2.7 Технологічна документація

Див. п. 4.1.6.

4.3 Технологічне проектування зони ЩО

Зміст розділу 4 для проектування зон ЩО такий:

- вибір методу організації обслуговування автомобілів;

- розрахунок чисельності виробничих робітників;

- розрахунок кількості постів і ліній;

- вибір технологічного обладнання;

- визначення площі зони;

- організація робіт, що пропонується;

- технологічна документація.

4.3.1 Вибір методу організації ЩО

Основним фактором, який впливає на вибір методу організації обслуговування автомобілів, є змінна програма ЩО.

Якщо змінна програма менше 50 обслуговувань однотипних автомобілів, то ЩО виконується на універсальних тупікових постах.

При добовій програми більше 50 обслуговувань, роботи рекомендується виконувати на потоковій лінії, на спеціалізованих постах.

Розрахунок чисельності виробничих робітників

Розрахунок чисельності виробничих робітників для зони ЩО проводиться аналогічно розрахунку чисельності виробничих робітників для відділення (п. 4.1.2, формули 4.2 – 4.5).

Однак, якщо у зоні ЩО для організації обслуговування прийнятий поточний метод, то розрахована за формулами 4.2 – 4.5 кількість робітників повинна бути порівняна з кількістю робітників, яка розрахована за формулою 4.25 чи 4.26.

4.3.3 Розрахунок кількості постів і ліній

4.3.3.1 Розрахунок кількості постів при одиничному методі ЩО

Для одиночного методу ЩО кількість універсальних постів розраховується за формулою 4.14.

, (4.14)

де - такт поста (час простою автомобіля на обслуговуванні на посту), хв,

, хв, (4.15)

де - середня трудомісткість одного ЩО по парку, люд.-год,

, люд.-год, (4.16)

де- річна трудомісткість робіт ЩО по парку, люд.-год, (таблиця 3. ),

- річна кількість ЩО по парку, (таблиця 3. ),

Рп - кількість виробничих робітників, що одночасно працюють на посту, чол, Рп = 1 – 2 чол, меншу кількість приймають для одиничних автомобілів і автобусів, більшу – для автопотягів та зчеплених автобусів,

tп - середній час встановлення автомобіля на пост та зняття з поста, хв, tп = 1 – 3 хв, в залежності від габаритних розмірів автомобілів, яких у парку найбільша кількість,

R - ритм виробництва (середній інтервал часу між моментами виходу автомобілів із зони ЩО),

, хв. (4.17)

де - тривалість роботи зони ЩО на добу, г,

- добова кількість ЩО по парку.

Після проведення розрахунків необхідно прийняти ціле значення ХЩО.

4.3.3.2 Розрахунок кількості ліній при поточному методі ЩО

Для поточного методу кількість ліній у зоні ЩО розраховується за формулою 4.18.

, (4.18)

де - такт лінії (інтервал часу між послідовними виходами автомобілів з лінії), хв,

для потоку неперервної дії

, хв, (4.19)

або

, хв, (4.20)

для потоку періодичної дії

, хв, (4.21)

де - трудомісткість робіт одного ЩО для автомобілів, які обслуговуються на лінії, люд.-год, (формула 3. ),

Рл - загальна кількість виробничих робітників, яка технологічно необхідна на лінії, чол,

для потоку неперервної дії

, чол, (4.22)

де Lа - габаритна довжина автомобіля (автопотягу), м,

а - дистанція між автомобілями, м, а = 3 – 4 м,

vк - швидкість неперервного пересування автомобіля конвеєром, м/хв, vк = 2 – 3 м/хв – швидкість, що забезпечує можливість виконання робіт ручним способом у процесі руху автомобіля,

швидкість конвеєра підбирається такою, щоб кількість виробничих робітників на лінії була цілим числом, або близьким до цілого,

для потоку періодичної дії

, чол, (4.23)

де - кількість робочих постів лінії, приймається із технологічних розумінь на підставі розподілу видів робіт між постами лінії, як правило, кількість постів приймають 2 чи 3,

- середня кількість виробничих робітників на одному посту, чол,

= 1 – 3 чол, приймається з врахуванням кількості постів та долі трудомісткості робіт на посту у загальній трудомісткості робіт ЩО,

може бути цілим та дрібним числом, однак додавання величин

повинно бути цілим числом або близькою до нього величиною,

tп - час переміщення автомобіля конвеєром з поста на пост, хв,

, хв, (4.24)

де Lа - габаритна довжина автомобіля (автопотягу), м,

а - дистанція між автомобілями, м, а = 3 – 4 м,

vк - швидкість пересування автомобіля конвеєром, м/хв,

vк = 10 – 15 м/хв,

R - ритм виробництва, хв (формула 4.17).

Кількість ліній, що розрахована за формулою 4.18, повинна бути цілим числом або близьким до нього (відхилення допускається не більш 0,1 в перерахунку на одну лінію). Якщо підрахована кількість ліній не задовольняє цієї умові, то слід провести перерахунок такту лінії, змінивши при цьому у формулах 4.20 і 4.21 значення vк , а у формулі 4.23 значення та .

Після цього можна уточнити загальну кількість виробничих робітників у зоні ЩО за формулою

, чол, (4.25)

Якщо роботи на окремих постах механізовані (пост мийки, пост сушіння) або застосовується конвеєр періодичної дії, то загальна кількість виробничих робітників розраховується за формулою

, чол, (4.26)

де Роп - кількість операторів, чол,

Один оператор керує кількістю ліній до 3-х.

Отримана у підсумку такого підрахунку кількість виробничих робітників у зоні ЩО є дійсно необхідним для виконання програми робіт. Ця кількість приймається як явочна для всіх подальших розрахунків і її необхідно порівняти з кількістю виробничих робітників, яка розрахована за формулами 4.2 – 4.5, та зробити висновок про правильність розрахунку та ефективність прийнятого методу організації обслуговування.

Після остаточного визначення кількості виробничих робітників необхідно розподілити їх по змінах, враховуючи режим роботи підприємства.

Дані щодо кількості робітників, їх розрядів та змін необхідно занести у таблицю 4.6.

Таблиця 4.6 – Кількість робітників

Професія робітника	Кількість робітників, чол
	Рш	Ря	по розрядах	по змінах
			I	II	III	I	II	III

4.3.4 Вибір технологічного обладнання

Див. п. 4.1.3.

Вибираючи мийну та сушильну установки, необхідно враховувати їх продуктивність. Необхідну продуктивність установки можна розрахувати за формулою

, авт/г , (4.27)

де - такт лінії (інтервал часу між послідовними виходами автомобілів з лінії), хв (формула 4.20).

4.3.5 Визначення площі зони ЩО

Необхідну площу зони ЩО визначають, враховуючи вибраний метод організації обслуговування.

4.3.5.1 Визначення площі зони для одиничного методу організації ЩО

Необхідну площу виробничого приміщення для розміщення зони визначають, виходячи з площі, яку займає у плані автомобіль, що має найбільші габаритні розміри, та площі необхідних проїздів, проходів та обладнання.

, м2, (4.28)

де fав - площа, яку займає у плані автомобіль, що має найбільші габаритні розміри, м2,

ХЩО - кількість універсальних постів ЩО (формула 4.14),

Кщ = 4 – 5 - для двостороннього розміщення постів,

Кщ = 6 – 7 - для одностороннього розміщення постів,

менші значення Кп приймають для великогабаритного рухомого складу.

4.3.5.2 Визначення площі зони для поточного методу організації ЩО

, м2, (4.29)

де Lз - необхідна довжина зони, м,

, м2, (4.30)

де - кількість постів лінії, якщо на лінії ЩО передбачається піст очікування (підпору), то кількість постів, що прийнята у формулі 4.23, для розрахунку площі зони необхідно збільшити на один піст,

Lа - габаритна довжина автомобіля (автопотягу), м,

а - дистанція між автомобілями, м, а = 3 – 4 м, в залежності від застосованого обладнання та кількості виробничих робітників на лінії,

а1 - відстань між автомобілем на першому посту та в’їздом і між автомобілем на останнім посту та виїздом, м, а1 = 1,5 м,

Вз - необхідна ширина зони, м,

для ручної мийки

, м2, (4.31)

для механізованої мийки

, м2, (4.32)

де т - кількість ліній у зоні,

Ва - габаритна ширина автомобіля, м,

Воб - габаритна ширина мийної чи сушильної установки (та, що більша, якщо застосовуються обидві установки), м,

в - інтервал між автомобілями на різних лініях, м в = 4 м,

в1 - інтервал між автомобілем та стіною, м в1 = 2 м,

в2 - інтервал між мийними або сушильними установками (якщо застосовуються обидві установки, то між установками, що мають найбільшу габаритну ширину ), м в2 = 1,5 м,

в3 - інтервал між стіною та мийною або сушильною установкою (якщо застосовуються обидві установки, то між стіною та установкою, що має найбільшу габаритну ширину ), м в3 = 1,5 м.

4.3.5.3 Остаточне визначення площі зони ЩО

Остаточна площа може бути, з урахуванням шагу колон, збільшена або зменшена у межах до 20 % від розрахованої.

Площу зони ЩО також можна визначити з креслення планування графічним методом.

4.3.6 Організація робіт, що пропонується

В цьому пункті необхідно:

- вказати режим роботи зони;

- дати розподіл постів та ліній за спеціалізацією робіт та за типом рухомого складу;

- дати розподіл виробничих робітників за робочими постами.

4.3.7 Технологічна документація

Для найбільш раціональної організації робіт з технічного обслуговування, ремонту та діагностування автомобілів, їх агрегатів та вузлів складають різноманітні технологічні карти. Будь-яка технологічна карта є керуючою інструкцією для кожного виконавця та, крім цього, служить документом для технічного контролю виконання обслуговування чи ремонту.

Найбільш важливими для зони ЩО автотранспортного підприємства є такі технологічні документи: перелік регламентних робіт, операційна карта (ОК).

4.3.7.2 Операційна карта

Операційна карта призначена для опису операції технологічного процесу обслуговування з розбивкою на переходи, з вказівкою режимів технологічної обробки, даних про засоби технологічного оснащення, розрахункових норм і трудових нормативів, і використовується як інструкційна карта для простих випадків аналізу прийомів роботи та норм часу.

Операція, для якої повинна бути розроблена операційна карта, вибирається з переліку регламентних робіт та узгоджується з керівником дипломного проекту в процесі проектування.

4.4 Технологічне проектування зони ТО-1, ТО-2

Зміст розділу 4 для проектування зон ТО такий:

- вибір методу організації обслуговування автомобілів;

- розрахунок трудомісткості робіт у зоні ТО;

- розрахунок чисельності виробничих робітників;

- розрахунок кількості постів і ліній;

- вибір технологічного обладнання;

- визначення площі зони;

- організація робіт, що пропонується;

- технологічна документація.

4.4.1 Вибір методу організації ТО

Рекомендується організовувати потоковим методом при змінній програмі ТО-1 не менше як 12÷15, а для ТО-2 – не менше як 5÷6 обслуговувань однотипних автомобілів. При меншій кількості обслуговувань роботи виконуються на тупікових універсальних постах.

4.4.2 Розрахунок трудомісткості робіт у зоні ТО

При проведенні обслуговування у зоні ТО допускається виконання робіт з поточного ремонту, якщо їх трудомісткість не перевищує 10 % для ТО-1 та 20 % для ТО-2.

Розраховуючи трудомісткості робіт у зоні ТО, також необхідно мати на увазі, який метод діагностування автомобілів буде застосовуватися. Діагностування Д-1 може виконуватися на окремих постах або бути суміщено з процесом ТО-1. Діагностування Д-2 звичайно виконується на окремих постах поза зоною ТО-2.

Якщо діагностування Д-1 і Д-2 виконуються на окремих постах, то трудомісткість діагностичних робіт виключається з трудомісткості робіт з ТО-1 і ТО-2. При суміщенні Д-1 з ТО-1 трудомісткість робіт з ТО-1 не корегується.

Так як сезонне обслуговування виконується при проведенні чергового ТО-2, то для визначення трудомісткості робіт в зоні ТО-2 трудомісткість робіт з СО додається до трудомісткості робіт з ТО-2.

4.4.2.1 Розрахунок трудомісткості робіт у зоні ТО-1 при суміщенні ТО-1 і Д-1

, люд.-год, (4.33)

де - розрахункова трудомісткість робіт з ТО-1, люд.-год, (таблиця3)

с1 - відсоток робіт супутнього поточного ремонту, який виконується сумісно з ТО-1, %, с1 = 10 %.

4.4.2.2 Розрахунок трудомісткості робіт у зоні ТО при проведені діагностування відокремлено від зони ТО

Для зони ТО-1

, люд.-год, (4.34)

Для зони ТО-2

, люд.-год, (4.35)

де - розрахункова трудомісткість робіт з ТО-1, люд.-год;

с2 - відсоток робіт супутнього поточного ремонту, який виконується сумісно з ТО-2, %, с1 = 20 %,

- розрахункова трудомісткість робіт з сезонного обслуговування, люд.-год (таблиця 3. ),

- розрахункова трудомісткість діагностичних робіт з ТО-1, люд.-год (таблица 3. ).

- розрахункова трудомісткість діагностичних робіт з ТО-2, люд.-год (таблица 3. ).

4.4.3 Розрахунок чисельності виробничих робітників

Розрахунок чисельності виробничих робітників для зони ТО проводиться аналогічно розрахунку чисельності виробничих робітників для відділення (п. 4.1.2, формули 4.2 – 4.5).

Однак, якщо у зоні ТО для організації обслуговування прийнятий поточний метод, то розрахована за формулами 4.2 – 4.5 кількість робітників повинна бути порівняна з кількістю робітників, яка розрахована за формулою 4.45.

4.4.4 Розрахунок кількості постів і ліній

4.4.4.1 Розрахунок кількості постів при одиничному методі ТО

Для одиночного методу ТО кількість універсальних постів розраховується за формулою

, (4.36)

, (4.37)

де - такт поста (час простою автомобіля на обслуговуванні на посту), хв,

, хв, (4.38)

де - середня трудомісткість одного ТО по парку, люд.-год,

, люд.-год, (4.39)

де- річна трудомісткість робіт ТО по парку, люд.-год, (таблиця 3. ),

- річна кількість ТО по парку, (таблиця 3. ),

Рп - кількість виробничих робітників, що одночасно працюють на посту, чол, Рп = 2 – 3 чол, меншу кількість приймають для одиничних автомобілів і автобусів, більшу – для автопотягів та зчеплених автобусів,

R - ритм виробництва (середній інтервал часу між моментами виходу автомобілів із зони ТО),

, хв. (4.40)

де - тривалість роботи зони ТО на добу, г,

- добова кількість ТО по парку,

- коефіцієнт використання робочого часу поста, який враховує можливість виконання на посту ТО-2 додаткових нетрудомістких робіт з поточного ремонту, які не передбачені в об’ємі робіт ТО-2, = 0,85 – 0,95.

Після проведення розрахунків необхідно прийняти ціле значення ХТО .

4.4.4.2 Розрахунок кількості ліній при поточному методі ТО

Для поточного методу кількість ліній у зоні ТО розраховується за формулою 4.41.

, (4.41)

де - такт лінії (інтервал часу між послідовними виходами автомобілів з лінії), хв,

, хв, (4.42)

де - трудомісткість робіт одного ТО для автомобілів, які обслуговуються на лінії, люд.-год (таблиця 3. ),

Рл - загальна кількість виробничих робітників, яка технологічно необхідна на лінії, чол,

, чол, (4.43)

де - кількість постів лінії, приймається із технологічних розумінь на підставі розподілу видів робіт між постами лінії, як правило, кількість постів приймають від 2-х до 4-х,

- середня кількість виробничих робітників на одному посту, чол,

= 3 – 5 чол, приймається з врахуванням кількості постів та долі трудомісткості робіт на посту у загальній трудомісткості робіт ТО,

може бути цілим та дрібним числом, однак додавання величин

повинно бути цілим числом або близькою до нього величиною,

tп - час переміщення автомобіля конвеєром з поста на пост, хв,

, хв, (4.44)

де Lа - габаритна довжина автомобіля (автопотягу), м,

а - дистанція між автомобілями, м, а = 1,5 – 2 м,

vк - швидкість пересування автомобіля конвеєром, м/хв, vк = 10 – 15 м/хв,

R - ритм виробництва, хв (формула 4.40).

Кількість ліній, що розрахована за формулою 4.41, повинна бути цілим числом або близьким до нього (відхилення допускається не більш 0,1 в перерахунку на одну лінію). Якщо підрахована кількість ліній не задовольняє цієї умові, то слід провести перерахунок такту лінії, змінивши при цьому у формулі 4.44 значення vк , а у формулі 4.43 значення та .

Після цього можна уточнити загальну кількість виробничих робітників у зоні ТО за формулою

, чол, (4.45)

Отримана у підсумку такого підрахунку кількість виробничих робітників у зоні ТО є дійсно необхідним для виконання програми робіт. Ця кількість приймається як явочна для всіх подальших розрахунків і її необхідно порівняти з кількістю виробничих робітників, яка розрахована за формулами 4.2 – 4.5, та зробити висновок про правильність розрахунку та ефективність прийнятого методу організації обслуговування.

Дані щодо кількості робітників, їх розрядів та змін необхідно занести у таблицю 4.3.

4.4.5 Вибір технологічного обладнання

Див. п. 4.1.3.

4.4.6 Визначення площі зони ТО

Необхідну площу зони ТО визначають, враховуючи вибраний метод організації обслуговування.

4.4.6.1 Визначення площі зони для одиничного методу організації ТО

, м2, (4.46)

де fав - площа, яку займає у плані автомобіль, що має найбільші габаритні розміри, м2,

ХТО - кількість універсальних постів ТО (формула 4.36 чи 4.37),

Кщ = 4 – 5 - для двостороннього розміщення постів,

Кщ = 6 – 7 - для одностороннього розміщення постів,

менші значення Кп приймають для великогабаритного рухомого складу.

4.4.6.2 Визначення площі зони для поточного методу організації ТО

, м2, (4.47)

де Lз - необхідна довжина зони, м,

, м2, (4.48)

де - кількість постів лінії, якщо на лінії ТО передбачається піст очікування (підпору), то кількість постів, що прийнята у формулі 4.43, для розрахунку площі зони необхідно збільшити на один піст,

Lа - габаритна довжина автомобіля (автопотягу), м,

а - дистанція між автомобілями, м, а = 1,5 – 2 м,

Вз - необхідна ширина зони, м,

, м2, (4.49)

де т – кількість ліній у зоні,

Ва - габаритна ширина автомобіля, м,

в - інтервал між автомобілями на різних лініях, м в = 2 – 2,5 м для робіт без зняття шин і гальмових барабанів (ТО-1), в = 2,5 – 4 м для робіт зі зняттям шин і гальмових барабанів (ТО-2),

в1 - інтервал між автомобілем та стіною, м в1 = 1,6 – 2 м для робіт без зняття шин і гальмових барабанів (ТО-1), в1 = 1,8 – 2,5 м для робіт зі зняттям шин і гальмових барабанів (ТО-2).

Марка автомобіля

З урахуванням шагу колон площа зон може бути зменшена або збільшена у межах до 20 %.

4.4.7 Організація робіт, що пропонується

В цьому пункті необхідно:

- вказати режим роботи зони;

- дати розподіл постів та ліній за спеціалізацією робіт та за типом рухомого складу;

- дати розподіл виробничих робітників за робочими постами.

4.4.8 Технологічна документація

Найбільш важливими для зон ТО автотранспортного підприємства є такі технологічні документи: перелік регламентних робіт, операційна карта (ОК), карта ескізів (КЕ).

4.4.8.2 Операційна карта

4.5 Технологічне проектування зони діагностики

Зміст розділу 4 для проектування зони діагностики такий:

- вибір методу організації обслуговування автомобілів;

- розрахунок трудомісткості робіт у зоні діагностики;

- розрахунок чисельності виробничих робітників;

- розрахунок кількості постів;

- вибір технологічного обладнання;

- визначення площі зони;

- організація робіт, що пропонується;

- технологічна документація.

4.5.2 Розрахунок трудомісткості робіт у зоні діагностування

Трудомісткість робіт у зоні діагностування буде залежати від вибраного методу організації діагностування, а також від виду постів.

Якщо у зоні діагностики роботи з Д-1, Д-2 та Д-ПР, або з Д-1 та Д-2, проводяться на одних універсальних за видами діагностичних робіт постах, то трудомісткість робіт у зоні для наступного розрахунку кількості постів буде дорівнювати загальній річній трудомісткості діагностичних робіт або сумі річній трудомісткості робіт з Д-1 та річній трудомісткості робіт з Д-2, які підраховані у таблиці 3. , тобто

, люд.-год, (4.50)

або

, люд.-год, (4.51)

де - загальна річна трудомісткість діагностичних робіт на АТП, люд.-год (таблиця 3. ),

- загальна річна трудомісткість робіт, відповідно, з Д-1 та Д-2, люд.-год (таблиця 3. ).

Якщо у зоні діагностики проводяться тільки роботи з Д-2, то

, люд.-год, (4.52)

Якщо у зоні діагностики на одних універсальних постах проводяться роботи з Д-2 та Д-ПР, то

, люд.-год, (4.53)

Якщо у зоні діагностики роботи з Д-1 проводяться на постах Д-1, роботи з Д-2 – на постах Д-2, а роботи з Д-ПР – на постах Д-ПР, тобто пости універсальні за марками автомобілів, але спеціалізовані за видами діагностичних робіт, то для наступних розрахунків кількості постів у зоні необхідно визначити окремо трудомісткості робіт з Д-1, Д-2 та Д-ПР.

, люд.-год, (4.54)

, люд.-год, (4.55)

, люд.-год. (4.56)

4.5.3 Розрахунок чисельності виробничих робітників

Розрахунок чисельності виробничих робітників для зони діагностики проводиться аналогічно розрахунку чисельності виробничих робітників для відділення (п. 4.1.2, формули 4.2 – 4.5).

4.5.4 Розрахунок кількості постів

4.5.4.1 Розрахунок кількості універсальних за видами діагностичних робіт постів

Якщо у зоні діагностики роботи проводяться на одних універсальних за видами діагностичних робіт постах, то кількість універсальних постів зони діагностування розраховується за формулою

, (4.57)

де - такт поста (час простою автомобіля на обслуговуванні на посту), хв,

, хв, (4.58)

де - середня трудомісткість одного діагностування по парку, люд.-год,

, люд.-год, (4.59)

де - річна трудомісткість діагностичних робіт, яка прийнята для зони за однією з формул 4.50 – 4.53, люд.-год,

- річна кількість автомобілів, які діагностуються у зоні,

приймається з таблиці 3. в залежності від виду діагностичних робіт на посту,

Рп - кількість виробничих робітників, що одночасно працюють на посту, чол, Рп = 1 – 2 чол,

R - ритм виробництва (середній інтервал часу між моментами виходу автомобілів із зони діагностування),

, хв. (4.60)

де - тривалість роботи зони діагностування на добу, г,

- добова кількість автомобілів, які діагностуються у зоні,

, авт, (4.61)

де Дрр - дні роботи зони діагностики на рік,

- коефіцієнт використання робочого часу поста, який враховує втрати робочого часу на проведення підготовчих робіт (підкачка шин, прогрів двигуна тощо), а також виконання виконавчої частини операцій, які мають низьке значення коефіцієнту повторюваності,

= 0,6 – 0,75.

Після проведення розрахунків необхідно прийняти ціле значення ХД .

4.5.4.2 Розрахунок кількості спеціалізованих за видами діагностичних робіт постів

Якщо у зоні діагностики кожен вид діагностичних робіт проводиться на окремих постах, тобто пости універсальні за марками автомобілів, але спеціалізовані за видами діагностичних робіт, то кількість постів у зоні розраховується за формулою

, (4.62)

де - кількість постів, відповідно, для діагностичних робіт з Д-1, Д-2 та Д-ПР,

та розраховуються окремо за формулою 4.57,

, (4.63)

Порядок розрахунку та аналогічний порядку розрахунку за формулами 4.58 – 4.61.

4.5.5 Вибір технологічного обладнання

Див. п. 4.1.3.

Визначення площі зони діагностики

4.5.6.1 Визначення необхідної площі зони діагностики

, м2, (4.64)

де fав - площа, яку займає у плані автомобіль, що має найбільші габаритні розміри, м2,

ХД - загальна кількість постів діагностування у зоні (формула 4.57 чи 4.62),

Кщ = 4 – 5 - для двостороннього розміщення постів,

4.5.7 Організація робіт, що пропонується

В цьому пункті необхідно:

- вказати режим роботи зони;

- дати розподіл постів за спеціалізацією робіт та за типом рухомого складу;

- дати розподіл виробничих робітників за робочими постами.

4.5.8 Технологічна документація

Найбільш важливими для зони діагностування автотранспортного підприємства є такі технологічні документи: перелік регламентних робіт, операційна карта (ОК).

4.5.8.2 Операційна карта

5 Охорона праці і навколишнього середовища

Зміст розділу 5 дипломного проекту такий:

- загальні питання охорони праці,

- охорона праці у виробничому підрозділі,

- охорона навколишнього середовища,

- протипожежні заходи та заходи при надзвичайних ситуаціях,

- технічна естетика,

- розрахунок освітлення,

- розрахунок вентиляції.

5.1 Охорона праці у виробничому підрозділі

Практично усі заходи з охорони праці базуються на законодавчих і нормативних положеннях. Основнім законодавчим актом є Конституція України.

Згідно з законом України «Про охорону праці» і чинних Правил охорони праці на автомобільному транспорті (ДНАОП 0.00-1.28.97) в цій частині дипломного проекту необхідно звернути увагу на:

- небезпечні і шкідливі виробничі фактори, що виникають при виконанні робіт у підрозділі;

- характеристику технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва;

- вимоги безпеки праці перед початком роботи;

- вимоги безпеки праці під час виконання роботи;

- вимоги безпеки праці після закінчення роботи;

- вимоги безпеки праці в аварійних ситуаціях;

- нормативно-правове забезпечення умов праці робітників працюючих у шкідливих умовах, а також при роботах пов’язаних із забрудненням або виконуваних у несприятливих температурних умовах.

5.2 Охорона навколишнього середовища

В цій частині відображаються основні заходи, з охорони навколишнього середовища, що регулюються системою нормативно-правових актів, яку складають Конституція України і Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».

У дипломному проекті необхідно зазначити основні принципи охорони навколишнього середовища до яких відносяться:

- пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та ін. при здійсненні господарської діяльності;

- гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей;

- запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього середовища;

- обов’язок підприємців здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище;

- вплив автомобільного транспорту на навколишнє середовище.

5.3 Протипожежні заходи

Пожежна безпека на АТП забезпечується шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, направлених на попередження пожарів, забезпечення безпеки людей, зниження можливих утрат і забезпечення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів і гасіння пожарів.

Вимоги, щодо встановлення відповідного режиму на підприємстві, регламентуються «Правилами пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України» НАПБ В.01. 054 – 98/510.

На кожному підприємстві, з урахуванням рівня його пожежної безпеки, повинен бути установлений відповідний протипожежний режим, розроблені інструкції про заходи пожежної безпеки.

Виробничі підрозділи по їх вибухопожежній і пожежній небезпеці розділяються на п’ять категорій.

Всі виробничі, складські, допоміжні і адміністративні споруди, окремі приміщення і технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння.

До первинних засобів пожежогасіння відносяться: вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини чи волоку, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати) і пожежний інструмент (багри, ломи, сокири та ін.).

Кількість первинних засобів пожежогасіння вибираємо згідно норм для кожного виробничого підрозділу з таблиць 5.1 та 5.2.

Таблиця 5.1 – Приблизні норми первинних засобів пожежогасіння

№ п/п	Найменування приміщень, споруд і установок	Одиниця виміру площі приміщення	Найменування і кількість первинних засобів пожежогасіння
			пінні вогнегасники ємністю 10 л	вуглекислотні вогнегасники ємністю5 л	порошкові вогнегасники ємністю 5 л	скриня з піском ємністю не менш як 0,5 м3 та лопата	бочка з водою ємністю 200 л з відром при ній	кошма розміром не менш як 1х1 м
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	Приміщення для зберігання та відкриті стоянки автомо-білів, гаражі	на 100 м2	1	-	1	1	-	1
2	Фарбувальні цехи (дільниці, камери)	на 100 м2	1	1 тільки в каме-рах	1	1	-	-
3	Авторемонтні цехи (приміщення для ТО і ПР)	на 100 м2	1	-	1	1	-	-

Закінчення таблиці 5.1

4	Акумуляторні дільниці (приміщення для ТО і ПР)	на кожне примі-щення	1	1	1	1	-	1
5	Шиноремонтні та шиномонтажні дільниці	на 100 м2	1	-	1	1	-	-
6	Газозварювальні, мідницькі та бляхарські дільниці	на 200 м2	-	-	1	1	-	-
7	Слюсарно-механічні дільниці	на 100 м2	1	-	1	1	-	-
8	Столярні і деревообробні дільниці	на 50 м2	1	-	1	1	1	-
9	Компресорні	на 3 комп-ресори	-	2	-	-	-	-
10	Склади:
	а) балонів зі стиснутим, скрапленим і розчинними газами	на 200 м2	1	-	1	-	-	-
	б) карбіду кальцію	на 100 м2	-	1	1	1	-	-
	в) підземні або напівпідзем-ні для ЛЗР і ГР у тарі	на 50 м2	1	-	1	1	-	-
	г) кислот	на 200 м2	-	-	1	1	-	-
	ґ) ЛЗР і ГР у резервуарах	на кожний резер- вуар	2	-	2	4	-	-
	д) матеріальні	на 200 м2	1	-	1	-	-	-
	е) пиляного лісоматеріалу	на 300 м2	1	-	1	-	1	-
	є) кам’яного вугілля	на 500 м2	1	-	1	-	1	-

Знаком "-" позначено, що ці засоби пожежегасіння не нормуються.

Якщо ємність порошкового вогнегасника 10 л, то їх потрібна кількість зменшується вдвоє.

Примітка:

Потрібну кількість первинних засобів пожежогасіння для підприємств можна уточнювати з місцевими органами Держпожнагляду з міри випуску нових засобів пожежогасіння, а також з міри змін правил та рекомендацій щодо їх використання, затверджених УДПО МВС України.

Порошкові вогнегасники з зарядом порошку «Пірант-А», «Пірант-АН» та «П-2АП» можна застосувати для гасіння пожеж класів А, В, С, (Е).

Потрібно враховувати, що максимальна вогнегасна спроможність одного вогнегасника становить, залежно від класу пожежі:

- десятилітрового пінного: А – 4,78 м2; В – 0,65 ÷ 1,1 м2;

- п’ятилітрового вуглекислотного: А – 0,9 м2; В – 0,41 м2;

- п’ятилітрового порошкового: А – 7,59 ÷ 12,25 м2; В – 1,37 ÷ 2,8 м2.

Таблиця 5.2 - Рекомендації щодо оснащення приміщень переносними вогнегасниками

Категорія приміщення

Гра-

нична захищю-вальна площа,

м2

Клас по-

жежі

Тип вогнегасників і їх ємність

пінні та водні

порошкові

хлада-нові

вугле-кислотні

10 л

2 л

5 л

10 л

2(3)л

2 л

5(8)л

А, Б, В (в яких зберігаються

горючі гази й рідини)

200

(E)

2++

1++

2++

400

(E)

2++

1++

2++

800

2++

Г, Д

1800

(E)

2++

Примітка:

Максимальна площа можливих осередків пожеж класів А і В у приміщеннях, в яких передбачається використання вогнегасників, не повинна перевищувати вогнегасної здатності застосованих вогнегасників.

Для гасіння осередків пожеж різних класів порошкові вогнегасники повинні мати відповідні заряди: для класу А – порошок АВС (Е), для класів В, С і (Е) – ВС (Е) або АВС (Е) і класів D – D.

Знаком «++» позначені рекомендовані для оснащення об’єктів вогнегасники.

Знаком «+» - вогнегасники застосування яких припустиме при відсутності рекомендованих і при відповідному обґрунтуванні.

Знаком « - » - вогнегасники, якими не можна оснащувати ці об’єкти.

5.4 Технічна естетика

В цій частині дипломного проекту відображаються питання кольорового оформлення інтер’єру виробничих приміщень і технологічного обладнання, що впливають на покращення умов праці, працездатності робітників, нервову систему, психіку та настрій.

5.5 Розрахунок освітлення

В цій частині проекту необхідно подати розрахунок та описати значення правильного освітлення для збереження здоров’я виконавців робіт, поліпшення якості ТО і ремонту транспортних засобів.

Для освітлення виробничих приміщень використовують два його види: штучне і природне.

5.5.1 Розрахунок природного освітлення

Природне освітлення може бути: боковим – через вікна в зовнішніх стінках; верхнім – через світлові ліхтарі і прорізи в покритті і комбінованим – через вікна і ліхтарі.

Розрахунок природного освітлення зводимо до визначення кількості і розмірів вікон в виробничому підрозділі за формулою

, м2 (5.1)

де Fв – площа світлових прорізів бокового освітлення, м2,

Fп – площа підлоги приміщення, м2,

– світловий коефіцієнт (таблиця 5.3),

– коефіцієнт запасу освітлення, = 1,4 ÷ 1,5, менше значення приймається для приміщень з меншою запиленістю.

Таблиця 5.3 - Значення світлового коефіцієнту

Виробниче приміщення (дільниця, цех, відділення, зона)
Зварювальне, ковальсько-ресорне, бляхарське, аpмaтypне, шиномонтажне	0,20 ÷ 0,25
Зовнішньої мийки	0,25
Електротехнічне, мідницько-радіаторне, слюсарно-механiчнi, малярні, випробування двигунів	0,25 ÷ 0,35
Моторне, агрегатне, акумуляторне, оббивальне,	0,25 ÷ 0,30
Паливної апаратури, вулканiзацiйне	0,30 ÷ 0,35

Кількість вікон, з урахуванням їх розмірів, визначаємо за формулою

, (5.2)

де – площа одного вікна, м2;

, м2 (5.3)

де В – ширина вікна, м;

– висота вікна, м.

5.5.2 Розрахунок загального освітлення

Розрахунок загального освітлення зводиться до визначення кількості світильників типу ЛСП, ЩОД, ПВЛМ, ЛОУ, в яких вставлені люмінесцентні лампи типу ЛБ-40 и ЛДЦ-40.

Кількість світильників знаходимо за формулою

(5.4)

де Е – нормована освітленість для даного виду робіт, лк (таблиця 5.4),

Ртаб – питома потужність загального рівномірного освітлення, Вт/м2 (таблиця 5.5),

Fвід – площа приміщення, м2,

п – кількість ламп в світильнику, п = 2;

Рл – потужність однієї лампи, Рл = 40 Вт.

Таблиця 5.4 - Норми освітленості для виробничих приміщень

Виробниче приміщення (дільниця, цех, відділення, зона)	Площина нормованого освітлення і її висота над підлогою, м	Освітленість при загальному / комбінованому освітленні, Е, лк
Мийки і прибирання автомобілів	Підлога	150/-
ТО автомобілів	Вертикальна на автомобілі	75/-
ТО і ПР автомобілів	Підлога	200/300
Оглядові канави	Горизонтальна, низ автомобіля	150/-
Електротехнічне, паливної апаратури, агрегатне, моторне, слюсарно-механічне	Горизонтальна, 0,8 м	300/750
Ковальсько-ресорне, зварювальне, мідницько-радіаторне	Горизонтальна, 0,8 м	200/500
Деревообробне, обойне, шиномонтажне	Горизонтальна, 0,8 м	200/300
Акумуляторне	Горизонтальна, 0,8 м	200/500
Ремонту і відновлення деталей двигуна, КП, передніх і задніх мостів, рульового керування та ін.	Горизонтальна, 0,8 м	300/700

Таблиця 5.5 - Питома потужність загального рівномірного освітлення при освітленості Е = 100 лк для світильників с люмінесцентними лампами

Висота підвісу світильників, м

Площа приміщення, м2

Питома потужність, Ртаб , Вт/м2, для світильників і ламп

ШОД

ЛОУ

ПВЛМ

ЛСП

ЛБ-40

ЛДЦ-40

ЛБ-40

ЛДЦ-40

ЛБ-40

ЛДЦ-40

2÷3

10÷15

15÷25

25÷50

50÷150

150÷300

>300

7,4

6,3

5,2

4,4

3,7

3,5

10,5

9,0

7,5

6,2

5,5

4,9

7,2

6,1

5,3

4,5

4,0

3,5

10,3

8,7

7,5

6,3

5,7

5,2

12,7

10,6

8,6

6,8

6,0

5,2

7,4

6,5

5,5

4,7

4,2

3,9

10,8

9,3

7,9

6,7

6,0

5,5

3÷4

10÷15

15÷20

20÷30

30÷50

50÷120

120÷300

>300

8,9

7,4

6,2

5,1

4,3

3,5

15,5

12,8

10,5

8,9

7,3

6,1

4,9

10,6

8,4

7,2

6,1

5,1

4,4

3,5

18,5

12,4

10,2

8,6

7,3

6,3

5,2

17,2

15,0

12,4

10,5

8,4

6,7

5,2

12,1

8,8

7,4

6,4

5,4

4,6

3,9

16,0

12,4

10,8

9,1

7,7

6,7

5,5

4÷6

10÷17

17÷25

25÷35

35÷50

50÷80

80÷150

150÷400

>400

13,7

11,7

9,5

7,9

6,6

5,7

4,6

3,5

19,5

16,7

13,6

11,0

9,5

8,6

6,8

4,9

14,5

11,2

9,0

7,6

6,5

5,6

4,7

3,5

22,0

19,0

13,5

10,8

9,2

8,0

6,7

5,2

20,0

17,9

15,9

13,4

11,1

9,3

7,4

5,2

19,0

14,0

10,0

7,8

6,8

5,9

4,9

3,9

22,0

16,5

13,1

11,3

9,7

8,5

7,0

5,4

5.6 Розрахунок вентиляції

Розрахунок загальнообмінної вентиляції виконується в залежності від об’єму приміщення і кратності обміну повітря.

Цей розрахунок дає можливість вибрати вентиляторну установку для улаштування загальнообмінної механічної вентиляції приміщення.

Продуктивність вентиляторної установки розраховується за формулою

, м3/год (5.5)

де V – об’єм приміщення (відділення, зони), м3;

к – кратність обміну повітря, год-1 (таблиця 5.6).

Таблиця 5.6 - Значення кратності повітрообміну

Виробниче приміщення (дільниця, цех, відділення, зона)	к
Мiдницько-радіаторне	3 ÷ 4
Електротехнічне	3 ÷ 4
Паливної апаратури	4
Розбирально-мийне, зони ТО і ПР	4
Зварювальне, ковальсько-ресорне	4 ÷ 6
Випробування двигунів	4 ÷ 6
Акумуляторне (зарядне, кислотне)	4 ÷ 6

Визначивши продуктивність вентилятора, визначають тип вентиляторної установки із таблиці 5.7.

Таблиця 5.7 - Характеристика вентиляторних установок Ц 4-70

Позначення установки	Продуктивність, W , м3/год	Тип електродвигуна	Потужність двигуна, Nе , кВт	Частота обертання, nоб , об/хв
Ц 4-70 № 2,5-1	450	АОЛ12-4	0,18	1400
Ц 4-70 № 2,5-2	1250	АОЛ22-2	0,6	2800
Ц 4-70 № 3-1	800	АОЛ21-4	0,27	1400
Ц 4-70 № 3-2	1900	АО2-21-2	1,5	2850
Ц 4-70 № 4-1	950	АО2-11-6	0,4	935
Ц 4-70 № 4-2	1300	АО2-12-4	0,8	1410
Ц 4-70 № 5-1	1700	АО2-21-6	0,8	930
Ц 4-70 № 5-2	2200	АО2-31-4	2,2	1420
Ц 4-70 № 6-2а	5000	АО2-42-4	5,5	1440
Ц 4-70 № 6-2б	3500	АО2-41-4	4,0	1440
Ц 4-70 № 7-1а	4000	АО2-41-6	3,0	950
Ц 4-70 № 7-2б	12000	АО2-52-4	10	1460
Ц 4-70 № 8-1а	3000	АО2-21-4	4,4	1410
Ц 4-70 № 8-7а	15000	АО2-52-6	7,5	980

6 Конструкторська частина

Конструкторська частина дипломного проекту становить собою розробку конструкторської документації на пристрій, який використовується або пропонується для використання у виробничому підрозділі. Цей пристрій повинен бути нескладної конструкції з ручним, електричним, пневматичним, гідравлічним чи комбінованим приводом та сприяти підвищенню продуктивності праці, точності обробки, покращенню умов праці під час виконання робіт з ТО і ремонту.

Конструкторській частина пояснювальної записки повинна містити:

- призначення пристрою;

- будову пристрою, спосіб виготовлення основних деталей, спосіб і порядок складання складальних одиниць;

- принцип дії пристрою;

- вимоги до пристрою;

- висновки про переваги і доцільність конструкції;

- порядок застосування пристрою під час виконання робіт з ТО і ремонту;

- специфікації на пристрій в цілому та на його складальні одиниці.

В конструкторській частині креслення виконується на 1 аркуші А1, у тому числі на А2 – загальний вид, і на другій частині А2 робочі креслення деталей пристрою.

7 Графічна частина

Графічна частина курсового проекту в повному обсязі складається з 2-ох аркушів формату А1:

- аркуш 1 – планування виробничого підрозділу;

- аркуш 2 – креслення загального вигляду пристрою та деталювання пристрою

Планування виробничого підрозділу – це план розташування технологічного обладнання, під’ємно-транспортних засобів, виробничого інвентарю у виробничому приміщенні, а також визначення проїздів і робочих місць, згідно вимогам технологічного процесу до будівель, споруд і обладнання ГНТП–91 (Галузеві норми технологічного проектування підприємств автомобільного транспорту).

При розробці планувань виробничого підрозділу масштаби зображення вибираються з урахуванням того, щоб аркуш формату А1 (596 х 841 мм) був заповнений не менше як на 75%. Найбільш поширені масштаби: 1:25, 1:40, 1:50, 1:100.

Правила зображення на плануваннях зовнішніх та внутрішніх стін, опор, колон наземного будівництва встановлені ГОСТ 2.305-76.

Стіни виробничих будівель мають таку товщину:

- зовнішні залізобетонні – 380 ÷ 510 мм,

- зовнішні цегляні (за основу береться дві цеглини) – 510 мм,

- внутрішні стіни – 250 ÷ 380 мм,

- перегородки – 80 ÷ 120 мм.

Розміри вікон залежать від вимог освітленості приміщення.

На плануваннях з масштабом 1:100 і крупніше – зображення дверей обов’язково.

Розміри дверних прорізів повинні бути такими, щоб через них можливо було б заносити (завозити) технологічне обладнання, яке необхідне для виробничого підрозділу.

В стінах промислових приміщень для пропуску автомобілів, передбачаються ворота: розпашні, роздвижні, відкатні, шторні і під’ємно-секційні. Їх розміри для легкових автомобілів – 2,4 х 2,4 м, для автомобілів вантажопід’ємністю до 5 т – 3,0 х 3,6 м, для автомобілів вантажопід’ємністю від 5 т і вище – 4,8 х 5,4м.

Всі розміри на плануваннях наносять в міліметрах.

Форму обладнання зображають контурними лініями спрощено, згідно форми, що надається у довідкових матеріалах з прив’язочними розмірами, які враховують крайні положення рухомих частин.

У додатку 7 на наведені графічні зображення елементів будівлі та обладнання. Графічні зображення обладнання також можуть бути взяті з каталогів та паспортів на відповідне обладнання.

Номер обладнання по експлікації до даного креслення позначають на поличці лінії – виноски.

Обладнання, як правило нумерують послідовно згідно з його розміщенням на кресленні зліва направо і зверху вниз. Поруч з обладнанням на кресленні умовними позначеннями показують підвід інженерних мереж (водопровід, каналізація, електроенергія, вентиляція, та ін.)

Всі умовні графічні позначення наведені у додатку 7.

Експлікацію до планувань виробничих підрозділів доцільно розміщувати на самому плануванні над основним написом. Якщо експлікація на плануванні не вміщується, то вона виконується на аркуші формату А4 та підшивається до пояснювальної записки наприкінці 4-го розділу.

Креслення загального вигляду – це креслення, яке визначає конструкцію виробу, дає повне уявлення про його склад, пояснює принцип дії виробу, особливості конструкції та взаємодію його складових частин та э основою для розробки специфікації й робочих креслень деталей.

Креслення загального вигляду згідно з ГОСТ 2.119-73 повинне мати:

- зображення виробу (вигляди, розрізи, перерізи);

- текстову частину і написи, необхідні для розуміння конструктивної будови виробу, взаємодії його складових частин і принципу дії;

- найменування і позначення складових частин виробу;

- габаритні, встановлювальні, приєднувальні, довідкові розміри та інші дані, які наносяться на зображення;

- схему, якщо вона потрібна,

- основні технічні характеристики виробу.

Необхідна кількість зображень визначається складністю виробу. Вона повинна бути мінімальною, але достатньою для повного уявлення про будову виробу.

Зображення виробу і його складових частин дозволяється виконувати спрощено згідно з ЄСКД, інколи у вигляді контурних обрисів, якщо при цьому забезпечується розуміння конструктивної будови виробу, взаємодії його складових частин і принципу дії.

Додаток 1

Перелік скорочень

АТП – автотранспортне підприємство;

Д-1 – діагностика, що проводиться перед ТО-1;

Д-2 – діагностика, що проводиться перед ТО-2;

ДЕК – Державна екзаменаційна комісія;

Д-ПР – діагностика, що проводиться перед ПР;

ДСТУ – державний стандарт України;

ДТЗ – дорожній транспортний засіб;

ЄГР – єдиний графічний режим;

ЄСКД – єдина система конструкторської документації;

ЗНТП – загальносоюзні норми технологічного проектування;

КР – капітальний ремонт;

ПР – поточний ремонт;

ТО – технічне обслуговування;

ТО-1 – перше технічне обслуговування;

ТО-2 – друге технічне обслуговування;

ЩО – щоденне обслуговування;

СО – сезонне обслуговування.

1. 1. За~ды т~л~аларды~ ~ызметiн лицензиялау т~сінігі
2. Марийский государственный университет Кафедра управления малым и средним бизнесом Специальность 080502
3. Dy moment n edge by the problem of our stte is its role in the economic system
4. Буддизм и индуизм в Индии особенности отношений
5. Лист докум1
6. Works nd mom techer lbor nd science
7. Технология восстановительного ремонта шатуна
8. тема 1 полость носа;2 глотка;3 полость рта;4 надгорт
9. Форма напряжения на выходе дифференцирующей, интегрирующей и распределительной RC-цепи
10. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Київ 2004.html
11. Flotsam And Jetsam
12. Влияние физических факторов на организм человека (на примере электромагнитных волн)
13. ритуальної культури українців
14. Организация процесса и приготовление полуфабрикатов для сложной кулинарной продукции
15. Основные сведения о гиперболоидных зубчатых передачах Гиперболоидная зубчатая передача ~ это зубчатая п
16. Антиэкстремальная коалиция
17. Ад на Земле ~ это отсутствие будущего
18. этика науки 2 анализа структуры этики науки 3 изложения сути проблемы социальной ответственности уче
19. Психология и педагогика Понятие объекта и предмета психологии ее место в системе наук
20. заключающийся на небесах союз был чисто фиктивным И вообще мрачноватый красавец Алекс не относился к типу

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе