Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 3
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Державний вищий навчальний заклад
«Криворізький національний університет»
Криворізький економічний інститут
Навчально-методичний посібник
для самостійного вивчення дисципліни
«Інфраструктура товарного ринку»
для студентів напряму підготовки
6.030507 «Маркетинг»
денної та заочної форми навчання
Затверджено
на засіданні кафедри маркетингу
Протокол №________ від
«___»_____________2012 р.
Кривий Ріг
2012
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Інфраструктура товарного ринку» для студентів напряму підготовки 6.030507 «Маркетинг» денної та заочної форми навчання (Укладачі: М.І.Іщенко, В.В.Ніколаєва. - Кривий Ріг, Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Криворізький національний університет», 2012. – 82 с.)
Укладачі:
М.І.Іщенко, доцент, канд. екон. наук;
В.В.Ніколаєва, старший викладач
Рецензент: Н.В.Скринько, доцент, канд. екон. наук;
Відповідальний за випуск завідуючий кафедрою М.П. Сагайдак,
доцент, канд. екон. наук.
|
[0.1]
[1] [1.1] 1.1. Тематичний план та розрахунок навчального часу [1.1.0.1] Усього годин
[1.2] [1.3] Змістовий модуль 1. Загальна характеристика інфраструктурного комплексу товарного ринку та його елементів [1.4] Тема 1. Суть і характеристика товарного ринку
[1.5] Тема 2. Інфраструктура товарного ринку:
[1.6] Тема 3. Принципи й особливості діяльності [1.7] Тема 4. Макроорганізація оптової торгівлі [1.8] Змістовий модуль 2. Характеристика послуг що надаються окремими елементами інфраструктурного комплексу товарного ринку
[1.9] Тема 5. Організація посередницької діяльності [1.10] Тема 6. Виробнича і транспортно-експедиційна діяльність [1.11] Тема 7. Торгово-посередницька діяльність на товарному ринку [1.12] Тема 8. Інформаційна й організаційно-комерційна діяльність [1.13] Тема 9. Роздрібна торгівля
[2] [2.1] 2.1. Методичні вказівки до вивчення тем дисципліни [2.2] Тема 1. Суть і характеристика товарного ринку
[2.3] Тема 2. Інфраструктура товарного ринку:
[2.4] Тема 3. Принципи й особливості діяльності [2.5] Тема 4. Макроорганізація оптової торгівлі
[2.6] Тема 5. Організація посередницької діяльності [2.7] Тема 6. Виробнича і транспортно-експедиційна діяльність [2.8] Тема 7. Торгово-посередницька діяльність на товарному ринку [2.9] Тема 8. Інформаційна й організаційно-комерційна діяльність [2.10] Тема 9. Роздрібна торгівля
[3] [4] Таблиця 3.1 [5] Теми семінарських та практичних занять [5.1] Змістовий модуль 1. Загальна характеристика інфраструктурного комплексу товарного ринку та його елементів [5.2] Тема 1. Суть і характеристика товарного ринку
[5.3] Тема 2. Інфраструктура товарного ринку:
[5.4] Тема 3. Принципи й особливості діяльності [5.5] Тема 4. Макроорганізація оптової торгівлі [5.6] Змістовий модуль 2. Характеристика послуг що надаються окремими елементами інфраструктурного комплексу товарного ринку
[5.7] Тема 5. Організація посередницької діяльності [5.8] Тема 6. Виробнича і транспортно-експедиційна діяльність [5.9] Тема 7. Торгово-посередницька діяльність на товарному ринку [5.10] Тема 8. Інформаційна й організаційно-комерційна діяльність [5.11] Тема 9. Роздрібна торгівля
[6] [7] Таблиця 4.1 [8] Самостійна робота [9] Теми рефератів [10] Визначення ефективності заходів по активізації конкурентної боротьби брокерської контори за збільшення частки в обсязі посередницьких операцій на біржі
[11]
[12]
[13]
[14]
[15] |
Вступ
Метою дисципліни «Інфраструктура товарного ринку» є оволодіння теорією розвитку інфраструктури товарного ринку як найважливішої частини ринкової економіки, практичним вмінням управляти її діяльністю по просуванню, збері ганню та продажу товарів та послуг, забезпечення потреб споживачів, здатніс тю знаходити та реалізувати рішення по інтенсифікації і підвищенні ефектив ності діяльності цієї сфери.
Завдання дисципліни «Інфраструктура товарного ринку» полягає в опануванні майбутнім фахівцем з маркетингу основних навичок щодо управління діяльністю господарських суб’єктів, що відносяться до ринкової інфраструктури по просуванню, зберіганню та продажу товарів та послуг, базуючись на маркетинговій концепції управління та виходячи з конкретних умов ринкової кон’юнктури і впливу зовнішнього та внутрішнього ринкового середовища.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен:
а/ фахівець повинен знати:
сутність інфраструктури товарного ринку та її роль в ринковій економіці, види та умови здійснення ефективної діяльності окремими ланками інфраструктури товарного ринку;
методи раціональної організації та планування діяльності суб’єктів інфраструктури товарного ринку;
систему показників інфраструктури товарного ринку та методи їх формування, прогнозування і аналізу;
б/ фахівець повинен вміти:
самостійно виконувати техніко-економічні розрахунки, пов’язані з аналізом та обґрунтуванням ефективного функціонування і розвитку, як інфраструктури товарного ринку в цілому, так і її окремих підприємств та організацій.
Дисципліна «Інфраструктура товарного ринку» відрізняється досить значним обсягом навчальної інформації при її вивченні і потребує ґрунтовних знань з багатьох навчальних дисциплін, як теоретичного так і прикладного характеру. Вузлові питання курсу пов’язані з такими дисциплінами як: «Політична економія», «Історія економіки та економічної думки», «Розміщення продуктивних сил», «Макроекономіка» та «Мікроекономіка», «Маркетинг».
З іншого боку, як базова теоретична дисципліна професійно орієнтованого циклу дисциплін вона виступає основою для вивчення таких дисциплін як: «Маркетинг промислового підприємства», «Маркетингова політика комунікацій», «Маркетингове ціноутворення», «Логістика» «Маркетинг закупівель», «Комерційна діяльність посередницьких підприємств», «Маркетингова політика розподілу» та ін.
|
Назви змістових модулів і тем |
Кількість годин |
|||||||||||
|
денна форма |
заочна форма |
|||||||||||
|
усього |
у тому числі |
усього |
у тому числі |
|||||||||
|
л |
п |
лаб |
інд |
с.р. |
л |
п |
лаб |
інд |
с.р. |
|||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
|
Змістовий модуль 1. Загальна характеристика інфраструктурного комплексу товарного ринку та його елементів |
||||||||||||
|
Тема 1. Суть і характеристика товарного ринку |
18 |
2 |
2 |
0 |
2 |
12 |
17 |
0 |
0 |
0 |
2 |
15 |
|
Тема 2. Інфраструктура товарного ринку: сутність, склад і проблеми розвитку |
18 |
2 |
2 |
0 |
2 |
12 |
18 |
1 |
0 |
0 |
2 |
15 |
|
Тема 3. Принципи й особливості діяльності маркетингових посередників на товарному ринку |
16 |
2 |
2 |
0 |
2 |
10 |
18 |
1 |
0 |
0 |
2 |
15 |
|
Тема 4. Макроорганізація оптової торгівлі |
16 |
2 |
2 |
0 |
2 |
10 |
19 |
1 |
1 |
0 |
2 |
15 |
|
Разом за змістовим модулем 1 |
8 |
8 |
0 |
8 |
44 |
3 |
1 |
0 |
8 |
60 |
||
|
Змістовий модуль 2. Характеристика послуг що надаються окремими елементами інфраструктурного комплексу товарного ринку |
||||||||||||
|
Тема 1. Організація посередницької діяльності на товарному ринку |
16 |
2 |
2 |
0 |
2 |
10 |
18 |
1 |
0 |
0 |
2 |
15 |
|
Тема 2. Виробнича і транспортно-експедиційна діяльність |
15 |
2 |
2 |
0 |
1 |
10 |
16 |
0 |
0 |
0 |
1 |
15 |
|
Тема 3. Торгово-посередницька діяльність на товарному ринку |
15 |
2 |
2 |
0 |
1 |
10 |
14 |
1 |
2 |
0 |
1 |
10 |
|
Тема 4. Інформаційна й організаційно-комерційна діяльність |
15 |
2 |
2 |
0 |
1 |
10 |
11 |
0 |
0 |
0 |
1 |
10 |
|
Тема 5. Роздрібна торгівля |
15 |
2 |
2 |
0 |
1 |
10 |
13 |
1 |
1 |
0 |
1 |
10 |
|
Разом за змістовим модулем 2 |
||||||||||||
|
Усього годин |
144 |
18 |
18 |
0 |
14 |
94 |
144 |
6 |
4 |
0 |
14 |
120 |
Поняття, економічний зміст і класифікація ринків. Обов’язкові умови ринку для обміну товарів або послуг. Типи ринку: нерозвинений; вільний; регульований; деформований. Ознаки класифікації ринків: структура господарства галузі; рівень доходів і характер їх розподілу у країні; економічне призначення об’єктів ринкових відносин; територіальне охоплення; рівень регулювання; тип конкуренції; ступінь залучення споживача в процес продажу; рівень насиченості ринку; вид споживачів; відповідність законодавчим нормам.
Особливості товарного ринку. Об’єкт комерційне-господарських взаємовідносин між суб’єктами товарного ринку. Суб’єкти товарного ринку: продавці; покупці. Категорії продавців і покупців - індивідуальні та масові. Організаційно-економічні умови функціонування товарного ринку. Чинники, які визначають роль товарного ринку. Основні ознаки товарного ринку: потенціал, привабливість, доступність і стабільність. Асортимент: поняття, характеристики, види, умови формування.
Форми і методи регулювання товарного ринку. Методи регулювання товарного ринку: за допомогою власного ринкового механізму (конкуренція, прибуток, ціна, попит і пропозиція); державою - прямо або побічно. Типи ринкової структури з урахуванням умов, в яких протікає конкуренція: ринок досконалої (або чистої) конкуренції; ринок монополістичної конкуренції; олігополістичний ринок; абсолютно монополізований ринок. Методи державного регулювання ринку: економічні; інформаційно-орієнтувальні; законодавчі; адміністративні.
Суть інфраструктури товарного ринку. Суть інфраструктури і її роль в системі ринків. Підходи до визначення суті інфраструктури: хронологічний, генеалогічний, структурно-логічний і функціональний. Спрямованість окремих інститутів ринкової інфраструктури. Точки зору різних ученик-дослідників на поняття категорії «інфраструктура». Склад інфраструктури комплексу економіки: виробнича; соціально-побутова; інституційна; екологічна; персональна інфраструктура.
Характеристика основних елементів інфраструктури товарного ринку. Види ринкової інфраструктури. Основні функції інфраструктури товарного ринку: сприяння суб’єктам товарного ринку і реалізація їх економічних інтересів; організаційне оформлення комерційно-господарських відносин ділових партнерів; забезпечення юридичного, фінансового, страхового, контрольного обслуговування; вивчення кон’юнктури ринку, товарів, конкурентів, посередників, споживачів; власне торговельна або інша комерційно-господарська діяльність; посередництво в реалізації товарів, налагодженні комерційно-господарських зв’язків; надання відповідних послуг суб’єктам товарного ринку; використання можливостей транспорту, засобів зв’язку, складського господарства, паливно-енергетичного комплексу. Елементи інфраструктури товарного ринку: торговельні підприємства й організації; комерційно-посередницькі організації; організації з надання послуг; інформаційні організації; фінансові організації; контролюючі організації; юридичні організації; організації з кадрового забезпечення; транспортна система; система зв’язку; складське та тарне господарство; паливно-енергетичний комплекс.
Проблеми розвитку інфраструктури товарного ринку. Деформація розвитку інфраструктури товарних ринків при адміністративно-командній системі та негативні наслідки такого впливу. Проблеми розвитку інфраструктури товарного ринку в сучасних умовах. Принципи перетворення інфраструктури товарного ринку: розмежування якісно різних елементів інфраструктури товарного ринку; розмежування матеріально-речової та соціальна-економічної форм інфраструктури товарного ринку; виділення внутрішніх і зовнішніх чинників розвитку того чи іншого елементу інфраструктури товарного ринку або підсистеми в цілому; прийняття до уваги ролі держави в перетворенні інфраструктури товарного ринку.
Маркетингові посередники як основа інфраструктури товарного ринку. Класифікація маркетингових посередників залежно від видів діяльності : торговельні, страхові, транспортні, кредитно-фінансові, рекламні і консалтингові фірми.
Роль торгівлі в розвитку ринкової економіки. Основні функції торгівлі: комунікативна; компенсуюча; розподільна; ціноутворююча; стабілізуюча; прогнозуюча; інтегруюча (поновлювальна). Вплив торгівлі на ухвалення управлінських рішень на підприємствах, які вільно організують своє виробництво. Особливості торгівлі у ринковій економіці.
Особливості маркетингової діяльності торговельних посередників на товарному ринку. Класифікація функцій маркетингу та їх зміст: дослідження ринку, планування асортименту товарів, організація збуту і розподілу, реклама і стимулювання збуту. Необхідність реалізації заходів при орієнтації торгівлі на маркетинг: організаційних; адміністративно-правових; науково-методичних.
Суть і місце оптової торгівлі в ринковому процесі. Етапи трансформації категорії «оптова торгівля». Поняття оптової торгівлі та її суті. Роль і значення оптової торгівлі в ринковій економіці. Об’єктивна необхідність оптової торгівлі та причини її розвитку. Причини функціонування оптового каналу. Функції оптової торгівлі на макрорівні: інтегруюча; оцінна; організуюча і регулююча. Функції оптової торгівлі відносно постачальників товарів: концентрація комерційної діяльності; підтримка процесу переходу прав власності на товар, мінімізація комерційного ризику, пов’язаного з розкраданням, пошкодженням, псуванням і старінням товарів; інвестиційне забезпечення процесу руху товару; маркетингове обслуговування. Функції оптової торгівлі відносно до споживачів: оцінка потреб і споживчого попиту; закупівля продукції і формування товарного асортименту для задоволення потреб і запитів споживачів; накопичення і зберігання товарних запасів; оперативна доставка товарів клієнтам; надання фінансової допомоги клієнтам (кредитування); інформаційне і консалтингове обслуговування клієнтів.
Основні види оптових посередників. Види оптової торгівлі, які виділила світова практика: торгівля через оптову закупівельну мережу, до якої належать біржі, ярмарки, аукціони, оптові продовольчі ринки; торгівля за прямими виробничими зв’язками; оптова торгівля сировиною і матеріалами; оптова торгівля «Саsh-апd-Cаrrу»; оптова торгівля зі стелажів «Rасk Jоbbеr». Види оптової торгівлі за асортиментом: оптова торгівля товарами широкого асортименту; спеціалізована оптова торгівля. Організаційні форми оптової торгівлі на товарному ринку: пряма оптова торгівля; непряма оптова торгівля. Основні типи оптових посередників: дистриб’ютори, збутові агенти, комісіонери, товарні брокери, консигнатори, повірені, дилери, незалежні оптовики-купці та ін. Переваги і недоліки прямої форми оптової реалізації товарів. Комерційні форми реалізації товарів в даний час. Незалежні і залежні посередники. Особливості функціонування на товарному ринку дилерів і дистриб’юторів. Специфіка функціонування комісіонерів і консигнаторів. Специфічні особливості функціонування агентів і брокерів.
Зарубіжний досвід організації оптово-посередницької діяльності на товарному ринку. Особливості розвитку зарубіжної оптової ланки в сучасних умовах. Особливості організації оптової торгівлі в США. Відмітні ознаки організації оптової торгівлі в Німеччині. Відмітні ознаки організації оптової торгівлі в Японії.
Види оптових підприємств, що функціонують на товарному ринку. Основні аспекти організації оптової торгівлі: макроекономічний та мікроекономічний. Класифікаційні ознаки і видовий склад оптових підприємств: основна, виконувана функція; спеціалізація підприємств; район діяльності; відомча підлеглість; форма власності оптового підприємства; придбання права власності на товар, що продається. Особливості функціонування комерційно-посередницьких фірм на товарному ринку.
Організаційні структури підприємств оптової торгівлі, їх завдання, функції та напрям діяльності. Характеристика організаційної структури комерційно-посередницької фірми. Особливості функціонування комерційно-посередницьких фірм в сучасних умовах. Відмітні ознаки торгового дому. Види торгових домів залежно від різних класифікаційних ознак. Характеристика організаційної структури торгового дому. Основні функції підрозділів торгового дому. Особливості оптового магазину як різновиду підприємства оптової торгівлі. Види оптових магазинів.
Організація оптових закупівель товарів. Основні етапи оптової закупівлі товарів: дослідження і прогнозування купівельного попиту; пошук і вивчення основних постачальників, встановлення пов’язаної з ними пропозиції товарів; налагодження тісних зв’язків з постачальниками; оформлення попередніх заявок і замовлень постачальникам; підготовка й укладення договорів постачання товарів; здійснення закупівлі товарів у їх виробників, посередників, оптових продавців та інших можливих постачальників; контроль, облік та аналіз закупівельної діяльності.
Організація оптового продажу товарів покупцям. Основні критерії оцінки потенційних постачальників, що враховуються в закупівельній діяльності. Методи оптового продажу товарів зі складу використовують оптові торгові підприємства: на основі особистого відбору; за телефонними та письмовими замовленнями; за допомогою посилочних операцій; через роз’їзних торгових агентів; за контрактами.
Кооперація в оптовій торгівлі. Ознаки і вкажіть сфери кооперації в оптовій торгівлі: обопільна зацікавленість і використання потенційних можливостей у роботі, що проводиться; правова та господарська самостійність підприємств, що кооперуються; сумісне планування тих напрямів діяльності, за якими здійснюється кооперація; загальне уявлення про результати коопераційної діяльності. Залежно від партнерів по кооперації розрізняють горизонтальну та вертикальну форми кооперації
Організаційні структури та сумісні функції торговельних підприємств. Організаційні форми збуту товарів між товаровиробниками й торговельними підприємствами. Суть франчайзингу та основні сфери його застосування. Види франчайзингу: товарний (торговий), діловий і виробничий. Переваги і недоліки франчайзингу для учасників договору франшизи - франчайзера та франчайзі.
Характеристика договірних взаємостосунків між виробниками й оптовими посередниками. Специфіка договірних взаємовідносин комітента та комісіонера. Характер взаємовідносин між консигнантом і консигнатором. Специфіка агентських угод. Взаємовідносини між товаровиробником і дистриб’ютором.
Суть виробничої діяльності у сфері обігу. Види виробничих послуг: нарізка та розкрій сортового та листового прокату чорних і кольорових металів, труб, кабельних виробів, довгомірних гумотехнічних виробів; нарізка та розкрій паперу, картону, неметалевих матеріалів, рулонних матеріалів; виготовлення та розмноження бланків, форм, схем та інших форм документації і звітності; розфасовка, дозування та спеціальну упаковку сипких продукті, рідин, штучних виробів; підбір комплектів продукції за замовленнями споживачів. Порядок формування ціни на виробничі послуги.
Характеристика транспортно-експедиційної діяльності. Значення транспортного обслуговування споживачів. Методи транспортного обслуговування споживачів. Маршрутизація перевезень продукції. Зміст етапів складання узгоджених графіків доставки продукції споживачам.
Принципи організації торгово-посередницької діяльності на товарному ринку. Принципові відмінності умов функціонування торгового посередництва в умовах планової та ринкової економіки. Ознаки торгово-посередницької діяльності в умовах розвинених ринкових відносин: мотиви та умови виникнення; роль і місце посередництва; економічні гарантії; основні цілі посередника; юридичне відношення до предмету посередництва; організаційні умови функціонування; міра свободи і межі діяльності; методи і прийоми роботи із споживачами; джерело доходів; оплата праці.
Визначення обсягів торгово-посередницької діяльності. Види та форми товарообігу: роздрібний товарообіг; оптовий товарообіг; торгово-посередницький товарообіг. Показники, які характеризують продаж товарів торгово-посередницькими структурами: загальний обсяг товарообігу; склад товарообігу; структура товарообігу. Оцінка та прогнозування обсягів товарообігу.
Ціноутворення в торгово-посередницькій діяльності. Специфічні особливості, які повинні враховуватися торговими посередниками при формуванні своєї цінової політики. Етапи процесу встановлення початкової ціни на товари, що реалізовуються торговими посередниками: постановка завдань ціноутворення; визначення попиту на товар; оцінка витрат обігу; аналіз цін на товари конкурентів; вибір методу ціноутворення; встановлення остаточної ціни. Методи встановлення цін на продукцію, реалізується. Порядок встановлення торгової націнки до ціни продукції, що реалізується. Види знижок до ціни товару.
Суть і призначення інформаційної й організаційно-комерційної діяльності. Суть інформаційних і організаційно-комерційних послуг. Основні види інформаційних та організаційно-комерційних послуг: виконання термінових замовлень - терміновий продаж; продаж продукції на комісійних началах і відновлених видів продукції; посередництво в перерозподілі зайвої і невживаної продукції; збут некондиційної (нестандартної) продукції; розміщення замовлень на виготовлення нестандартних деталей і технологічних заготовок; інформація про новий вид продукції, що освоюється промисловістю; продукцію, випуск якої припинений; заміну матеріалів; кон’юнктуру забезпечення продукцією окремих галузей виробництва; якість та інші характеристики; різні види консультацій та ін.
Умови надання інформаційних і організаційно-комерційних послуг. Напрями діяльності маркетингових та інформаційно-комерційних центрів. Посередники, працюючи на комерційній основі, додатково до основного виду діяльності можуть: займатися організацією господарських зв’язків між постачальниками і споживачами на їх прохання; надавати споживачам відомості про постачальників продукції, її технічні характеристики і можливості придбання, використовуючи для цього створюваний інформаційний банк даних; виявляти на підприємствах і в організаціях регіону зайву і невживану продукцію, що не має збуту, і повідомляти про це споживачам; готувати, видавати і розсилати за угодою із споживачами інформаційні списки продукції, пропонованої для реалізації (прайс - листи); представляти рекомендації і відомості про можливі заміни одних видів продукції на інші, менш дефіцитні або економічні, з близькими технічними характеристиками, а також про виробників цієї продукції; на прохання підприємств на основі укладених договорів організовувати рекламну інформацію про технічні характеристики продукції, що випускається, ціни і можливості її придбання з урахуванням термінів виконання замовлень; організовувати регіональні ярмарки для укладення договорів на купівлю-продаж продукції. Специфіка діяльності консалтингових фірм. Етапи процесу консультування: підготовка; діагностика; планування проекту; здійснення проекту; завершення. Види консультування: експертне консультування; процесне консультування; навчальне консультування.
Суть і види роздрібної торгівлі. Характеристика роздрібної торгівлі. Особливості і тенденції розвитку в сучасних умовах. Функції, властиві роздрібній торгівлі: сортування товарів; інформування споживачів; розміщення товарів; оплата товарів; завершення операції купівлі-продажу; рішення проблем повернення товарів; надання знижок; консультації покупців; прийняття на себе витрат, обумовлених крадіжками, псуванням, старінням товарів; забезпечення освоєння нових ринків шляхом представлення нових товарів. Види і методи здійснення магазинної роздрібної торгівлі. Основні категорії позамагазинної торгівлі: особистий продаж; прямий маркетинг; продаж через автомати; торгове обслуговування.
Види роздрібних торговельних підприємств. Види підприємств роздрібної торгівлі залежно від пропонованого асортименту товарів і послуг: спеціалізовані магазини; універмаги; супермаркети; невеликі магазинчики; магазини, що торгують за зниженими цінами (дискаунти); магазин «викидних цін»; супермагазини (суперстори); виставкові зали. Види роздрібних торговельних підприємств залежно від форми власності: корпоративні мережі магазинів; добровільні мережі; роздрібні кооперативи; споживчі кооперативи; франчайзингові організації; торговельні конгломерати.
Маркетингові рішення в роздрібній торгівлі. Основні маркетингові рішення, які доводиться приймати роздрібному торговцю: вибір цільового ринку; вибір товарного асортименту і набору послуг; рішення про ціни і стимулювання збуту; рішення про місце розміщення роздрібного торговельного підприємства. Значення вибору цільового ринку для ефективного функціонування роздрібного торговельного підприємства. Призначення товарного асортименту для забезпечення стабільності роздрібної торгівлі і конкурентоспроможності роздрібного торговельного підприємства. Зміст елементів формування товарного асортименту роздрібного торговельного підприємства. Елементи, що визначають рівень торгового обслуговування покупців.
Основні питання:
Вивчаючи інфраструктуру товарного ринку необхідно перш за все добре зрозуміти, що являє собою сам ринок, як економічна категорія. В головному аспекті, як результат розвитку суспільних відносин це - результат історичного розвитку суспільства, явище його господарського життя. З точки зору економіки, як науки він є формою функціонування економіки, ефективним мірилом товарного виробництва. Як економічна категорія він відображує відношення стихійного регулювання виробництва на основі вальних цін та прибутків. Виходячи зі сказаного ринок можна визначити як відносини, що складаються між товаровиробником і покупцями, щодо купівлі-продажу, органічний зв’язок між виробництвом і споживанням. Ринок, як функція являє собою організацію господарських зв’язків, за допомогою яких взаємодіють покупці та продавці товарів і послуг, щоб визначити ціну і необхідну кількість продуктів і послуг для потреб суспільства.
Ринок являє собою багатосторонній і складний за структурою комплекс який підкоряється в своєму розвитку закону попиту-пропозиції. Це сутність ринків, що знаходяться в різній мірі залежності один від одного, розміщених в певній ієрархії, здатних замінити повністю чи частково один одного, але при цьому відсутність чи недостатній розвиток хоча б одного з них виступає фактором гальмування для всіх інших.
Класифікація ринків здійснюється в залежності від того які продукти чи послуги складають основний об’єкт його діяльності, по території охоплення, в залежності від ринкового середовища та ін.
Діяльність ринкової економіки базується на наступних принципах:
Його основними функціями є: регулююча, контролююча, розподільча, стимулююча та інформаційна.
Основу комплексу ринку будь якої держави складає товарний ринок, ефективному функціонуванню якого і служать всі інші складові частини цього комплексу. Товарний ринок є основним в структурі ринкової економіки як по величині так і по значенню. Він є метою відтворення і засобом відтворення. Всі інші ринки існують для його функціонування. Однак національний ринок будь-якої країни це комплекс, сукупність ринків які знаходяться в різній ступені залежності один від одного, розміщених в певній ієрархії, здатних замінити повністю чи частково один одного, але відсутність чи недостатній розвиток хоча б одного виступає явним фактором гальмування всієї суспільної системи.
Товарний ринок, найбільш масштабний ринок, який сформувався в сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання. Його основною функцією є торгівля засобами виробництва, споживчими товарами та послугами виробничого і споживчого характеру. Саме на такі чотири субринки він і поділяється, хоча більш вживаним є поділ на промисловий і споживчий ринок.
Промисловий ринок, вірніше буде сказати ринок засобів виробництва, відрізняється від споживчого відносно трьох груп відмінностей пов’язаних з:
Перша група відмінностей пов’язана з тим, що основу споживання товарів що реалізуються на даному субринку складає проміжне виробниче споживання.
В результаті попит на вказану продукцію носить похідний характер, тобто визначається кон’юнктурою на ринках товарів, для виготовлення яких використовується закуплена продукція.
Ці товари діляться на товари одноразової закупівлі (знаряддя праці) та багаторазової закупівлі (предмети праці). Для перших при закупівлі враховується не лише їх продажна ціна, а і рівень витрат на їх наступну експлуатацію.
Корисність продукції, що продається на цьому субринку майже завжди можна визначити кількісно на основі параметрів які фіксуються в документації і можуть бути безсумнівно перевірені.
Дія «принципу акселерації» та ін.
Закупівля і продаж здійснюється професіоналами. Селективний розподіл. Сировина, матеріали, напівфабрикати.
Суб’єкти ринку: виробничі підприємства, торгівельні організації, державні органи, некомерційні організації.
Фактори, що впливають на продажу породжують особливості в маркетингових засобах.
Держава повинна тим чи іншим чином впливати на ринкову економіку з метою знівелювати можливі негативні наслідки його стихійності. При цьому вона переслідує наступні цілі:
Засобами здійснення державою її ролі є:
а). Економічне законодавство та по охороні середовища.
б). Державні субсидії.
в). Антимонопольне законодавство.
Державне регулювання економіки це вплив держави на діяльність господарчих суб’єктів і ринкову кон’юнктуру з метою забезпечення нормальних умов для функціонування ринкового механізму, вирішення економічних і соціальних проблем.
В принципі можна виділити три основні методи регулювання ринку, кожен з яких має свої особливості, модифікацію і відповідно, результативність:
При вивчені даної теми необхідно звернути особливу увагу на необхідність формування у студентів уявлення про логічну послідовність і взаємозалежність між загальноекономічними та загальноринковими проблемами та проблемами товарного ринку, на те яким чином проявляється вказаний взаємовплив, які його вектори та тенденції мають місце в сучасній українській економіці та які заходи проводяться і повинні проводитися для подолання негативних явищ що мають місце в сучасній економіці України.
Питання для самоконтролю:
Основні питання:
Поняття «інфраструктура» ввійшло в економічну термінологію в 60-ті роки минулого століття з метою виділення структурних форм організації виробництва, які мають підпорядкований залежний характер по відношенню до інших - головних, що визначають і забезпечують умови нормального функціонування останніх. Інфраструктура товарного ринку таким чином являє собою ті господарчі суб’єкти та суб’єкти сфери нематеріального виробництва і послуг, які забезпечують нормальне функціонування вказаного ринку. При вивченні сутності та генезису цього поняття виділяють хронологічний, генеалогічний, структурно-логічний та функціональний підходи. Два останні - висвітлюють місце і роль інфраструктури в економіці та дозволяють класифікувати її багатогранну діяльність в розрізі її окремих елементів відносно напрямків цієї діяльності та блоків виконуваних нею функцій.
Економічна наука виділяє декілька точок зору щодо сутності, складу і основних функцій інфраструктури. У відповідності з більшістю з них основними задачами інфраструктури є:
Кожний з елементів інфраструктури товарного ринку реалізує цілий ряд специфічних, притаманних йому функцій.
Інфраструктурний комплекс економіки як правило складається із наступних блоків:
Вивчаючи інфраструктуру необхідно чітко визначитися з тим, які суб’єкти інфраструктури входять до того чи іншого з вказаних блоків та в чому власне полягають їх задачі і функції в залежності від прийнятої системи диференціації.
Необхідно мати на увазі, що інфраструктура витікаючи із виробництва, його потреб, формує ту загальну базу економічних відносин, яка визначає ефективність виробництва і сприяє його подальшому розвитку. Саме тому:
Макроекономічні показники стану ринкової інфраструктури та рівня забезпеченості нею визначаються шляхом порівняння в просторі чи часі співвідношень між забезпеченням інфраструктури та галузей основного виробництва основними фондами, персоналом та іншими ресурсами. Такі показники саме і визначають ступінь розвитку в тій чи іншій країні чи регіоні.
При вивченні даної теми необхідно звернути особливу увагу оволодіння студентами теоретичними знаннями, щодо сутності, місця і ролі інфраструктурного комплексу економіки і зокрема інфраструктури товарного ринку в економіці країни, визначитись, що від рівня її розвитку в значній мірі залежить розвиток процесу матеріального виробництва и розвиток суспільства в цілому.
Питання для самоконтролю:
Основні питання:
Процес суспільного відтворення як відомо є безперервним і складається з етапів виробництва, розподілу, обміну та споживання, які послідовно повторюються. Кожен із вказаних станів виконуючи притаманні йому задачі і функції відіграє свою позитивну роль в забезпеченні протікання процесу відтворення, як основи прогресивного розвитку суспільства. Етап обміну найчастіше здійснюється в вигляді торгівлі і є функцією ринку. З іншого боку, торгівля - це галузь господарювання, яка здійснює процес надходження товарів із сфери виробництва в сферу товарного обертання, їх акумуляцію і концентрацію, а потім - продажу покупцям.
Розвиток торгівлі як сфери діяльності і як організаційної форми діяльності залежить від цілого ряду факторів макро- та мікросередовища що впливають на тенденції та форми її розвитку, формування обсягів торгівельних операцій та структурні співвідношення між ними, організаційні та правові аспекти здійснення процесу торгівлі. Виключне значення серед вказаних факторів належить різноманітності об’єктів продажу, суб’єктів що є сторонами угод купівлі-продажу, обсягам разових продаж та просторовому аспекту організацій торгівлі.
Факторами що формують ті чи інші напрямки розвитку торгівлі є соціально-економічні макропоказники розвитку країни, соціально-політична-організація суспільства, пріоритети в розподілі та виробництві. Важливу роль відіграють також стан індикаторів кон’юнктури ринку, вектори і розміри їх змін в просторі і часі.
Торгівля як різновид соціально-економічних відносин і як форма господарчої діяльності тісно пов’язана з маркетингом. Вона в своїй сутності є його важливою складовою частиною в процесі реалізації його функцій щодо розповсюдження товарів. Необхідність вдосконалення процесу торгівлі є стимулом для розвитку маркетингової концепції управління.
Маркетинг є базою для прийняття рішень щодо цільового ринку, товарного асортименту і комплексу послуг, цін, методів стимулювання продаж та місця розміщення підприємств торгівлі. Вивчаючи дану тему необхідно особливу увагу приділити саме цим питанням, що характеризують взаємозв’язок торгівлі, як виду господарчої діяльності, з майбутнім фахом студента-маркетолога.
Широка мережа маркетингових посередників є невід’ємним елементом інфраструктури товарного ринку будь-якого регіону.
Залежно від видів діяльності в структурі маркетингових посередників можна виділити такі, як торговельні, страхові, транспортні, кредитно-фінансові, рекламні і консалтингові фірми.
Визначаючи відмінність між комерційною і посередницькою діяльністю, необхідно відзначити, що в умовах ринкових відносин будь-який посередник є комерсантом, але далеко не кожен комерсант є посередником. Наприклад, будь-яке підприємство, яке випускає свою продукцію як товар, тобто для продажу, перш за все, переслідує комерційну мету, але не посередником, оскільки не займає серединного положення в циклі товарообігу.
Виходячи з економічної природи торгівлі, можна виділити її основні функції: комунікативну; компенсуючу; розподільну; ціноутворюючу; стабілізуючу; прогнозуючу; інтегруючу (поновлювальну).
Торгівля в цілому - це галузь із складною багатогранною структурою. Різні види і форми торгівлі відрізняються один від одного не тільки тим, який товар продається, ким продається і купується, але й обсягами продажів, способами оплати великих партій товарів та їх доставкою покупцям, формами власності на товар, що продається, основними засобами торговельних підприємств, методами організації торгових процесів, управління ними.
Торгівля розширює можливості виробництва для задоволення запитів споживачів. Вона створює умови для того, щоб матеріальні блага, вироблені в масовому порядку безліччю підприємств, розкиданих на великій території, стали доступними споживачам у такій кількості і такої якості, в такому місці і в такий час, які зручні для останніх. Тим самим враховується і корисність самої продукції.
У ринковій економіці, в якій підприємства вільно організують своє виробництво, торгівля впливає на моменти ухвалення наступних рішень:
1. Торгівля допомагає інформувати виробників щодо запитів споживачів і бере участь у різного роду рекламній діяльності, яка, в свою чергу, впливає на вибір споживача того чи іншого товару.
2. Торгівля сприяє підтримці конкуренції, здійснюючи порівняння і вибір постачальників.
3. Торгівля бере участь у формуванні витрат виробництва і роздрібних цін.
4. Від енергійності дій торгівлі у сфері стимулювання та збуту значною мірою залежить зростання виробництва відповідних видів продукції.
Торгівля володіє низкою відмітних особливостей:
1) характеризується високою швидкістю обороту капіталу, динамізмом;
2) в торгівлі вилучається щодня грошова готівка, підраховується щодня грошова виручка від реалізації;
3) торгівля реагує на будь-які зміни в ринковій кон’юнктурі і політичній обстановці рівнем цін і, регулюючи ціни попиту і пропозиції, передає одержаний імпульс на виробництво і споживання;
4) торгівля, вивчаючи попит на товари, вимушена вивчати економічні потреби людини і суспільства, завдяки чому реально впливає на розвиток суспільства в цілому.
Впровадження маркетингу в торгово-посередницьку діяльність дуже актуальне, оскільки торговий маркетинг є важливою складовою частиною загальної концепції маркетингу й активно впливає на сферу виробництва.
Торговий маркетинг - це діяльність суб’єктів ринку, що здійснюють якісне просування товарів і послуг до конкретного споживача.
Основними цілями маркетингу в торгівлі є:
1) підвищення обсягу попиту і пропозиції, частки підприємства на ринку;
2) вдосконалення процесу закупівлі та реалізації товарів, їх оновлення;
3) розвиток підприємництва та комерції.
Під доведенням товару до споживача в маркетингу мається на увазі забезпечення його фізичного переміщення від місця виробництва до місця споживання з урахуванням задоволення попиту. При цьому необхідно враховувати:
1) стабільність і надійність виконання замовлень на постачання товарів;
2) гарантію доставки партій товарів та їх відвантаження;
3) підтримку і регулювання рівня товарних запасів;
4) вартість товару, що впливає на його придбання;
5) готовність прийняти назад поставлений товар при виявленні дефектів.
Стратегія маркетингу направлена на розвиток торговельного підприємства відповідно до нових умов господарювання. Складовими стратегії є:
1) досягнення стійких конкурентних позицій;
2) пошук і вихід на нові цільові ринки (сегменти);
3) концентрація і розподіл товарів за каналами реалізації;
4) виключення з торгової номенклатури товарів, на які немає попиту;
5) розвиток господарської діяльності на комерційній основі.
Класифікація функцій маркетингу на такі, як дослідження ринку, планування асортименту товарів, організація збуту і розподілу, реклама і стимулювання збуту та їх зміст визначаються приналежністю підприємства, організацій, що їх виконують, до тієї чи іншої галузі - виробництва, оптової або роздрібної торгівлі.
1. Дослідницька функція, що виконується торговими посередниками в системі маркетингу, виявляється у вивченні ринку і його кон’юнктури.
2. Функція управління асортименту товарів здійснюється шляхом реалізації таких комерційних функцій, як:
• формування і надання заявок і замовлень;
• закупівля товарів;
• формування торгового асортименту;
• вплив на виробників продукції з метою підвищення якості товарів і оптимізації асортименту;
• організація і проведення ярмарків.
3. Функція управління збутом і розподілом частково знаходить вираження у виконанні таких комерційних функцій, як;
• реалізація (продаж) товарів;
• встановлення господарських зв’язків;
• надання додаткових послуг;
• транспортування і складування товарів тощо.
4. Функція управління рекламою і стимулювання збуту продукції в системі маркетингу частково виявляється в рекламуванні торговим підприємством товарів і послуг, що надаються.
Орієнтація торгівлі на маркетинг обумовлює необхідність реалізації трьох груп заходів:
1. Організаційних.
2. Адміністративно-правових.
3. Науково-методичних.
Питання для самоконтролю:
Основні питання:
Поняття оптової торгівлі та її суті впродовж тривалого періоду були предметом уваги і дискусії в радянській економічній літературі. Концепція оптової торгівлі інтерпретувалася неоднозначне, а часто і протилежно.
Оптова торгівля включає будь-яку діяльність з продажу товарів і послуг тим, хто набуває їх з метою перепродажу або професійного використання.
Необхідність оптової торгівлі обумовлена:
1) суспільним розподілом праці;
2) наявністю товарно-грошових відносин;
3) вузькою спеціалізацією промислових підприємств;
4) потребою в регіональному збалансуванні попиту і пропозиції;
5) швидкою реалізацією виготовленого товару для відновлення процесу розширеного виробництва і доведення його до кінцевого споживача.
Розвиток оптової торгівлі визначається наступними тенденціями в економіці:
1) зростанням масового виробництва на великих підприємствах, віддалених від основних користувачів готовою продукцією;
2) збільшенням обсягів виробництва продукції про запас, а не для виконання вже укладених конкретних договорів;
3) збільшенням числа рівнів проміжних виробників і користувачів;
4) необхідністю пристосовувати товари до потреб проміжних і кінцевих користувачів.
Функціонування оптового каналу обумовлене низкою причин, а саме:
1) економічною вигодою, яку отримують промислові підприємства від використання самостійних оптовиків, оскільки останні забезпечують їм найбільш низькі витрати обігу. Адже не завжди наявність прямих зв’язків між виробниками і споживачами означає зниження витрат;
2) наявністю дрібних і середніх підприємств, розширенням асортименту товарів;
3) поглибленням процесу розподілу праці у сфері матеріального виробництва;
4) необхідністю розширення підприємствами-виробника-ми ринків збуту своєї продукції і повнішого охоплення дрібних і середніх споживачів;
5) можливостями оптових посередників краще здійснювати маркетинг споживчої продукції, оцінювати ринкову кон’юнктуру, аналізувати інформацію про місцеві ринки, надавати постачальникам інформацію про попит на їх продукцію;
6) економічною доцільністю, швидкістю та зручністю доведення товарної маси до споживача;
7) більшою можливістю оптовиків мобілізувати всі свої ресурси, зосередити всі свої сили на виконанні одного конкретного завдання.
На макрорівні оптова торгівля виконує наступні функції:
1) інтегруючу;
2) оцінну;
3) організуючу і регулюючу.
Функції оптової торгівлі відносно постачальників товарів полягають у такому:
1) концентрація комерційної діяльності;
2) підтримка процесу переходу прав власності на товар,
3) мінімізація комерційного ризику, пов’язаного з розкраданням, пошкодженням, псуванням і старінням товарів;
4) інвестиційне забезпечення процесу руху товару;
5) маркетингове обслуговування.
Відносно до споживачів функції оптової торгівлі зводяться до наступного:
1) оцінка потреб і споживчого попиту;
2) закупівля продукції і формування товарного асортименту для задоволення потреб і запитів споживачів;
3) накопичення і зберігання товарних запасів;
4) оперативна доставка товарів клієнтам;
5) надання фінансової допомоги клієнтам (кредитування);
6) інформаційне і консалтингове обслуговування клієнтів.
Орієнтація на споживача, а не на постачальника-виробника, як це було раніше, є відмінною рисою нового підходу до оптового розподілу. Переорієнтація оптової торгівлі у функціональному цільовому відношенні не тільки створює умови для поглиблення реформ у торгівлі, але і забезпечує стратегічну стабільність споживчого ринку в цілому.
Світова практика виділила такі види оптової торгівлі:
1) торгівля через оптову закупівельну мережу, до якої належать біржі, ярмарки, аукціони, оптові продовольчі ринки;
2) торгівля за прямими виробничими зв’язками;
3) оптова торгівля сировиною і матеріалами;
3) оптова торгівля «Саsh-апd-Cаrrу»;
4) оптова торгівля зі стелажів «Rасk Jоbbеr».
За асортиментом розрізняють наступні види оптової торгівлі:
оптова торгівля товарами широкого асортименту;
спеціалізована оптова торгівля.
У реальному ринковому середовищі до основних форм організації оптової торгівлі на товарному ринку належать:
1) пряма оптова торгівля;
2) непряма оптова торгівля,
Серед маркетингових посередників провідне місце на товарному ринку займають оптові посередники. Основні типи оптових посередників - це дистриб’ютори, збутові агенти, комісіонери, товарні брокери, консигнатори, повірені, дилери, незалежні оптовики-купці та ін.
У товарному забезпеченні суб’єктів ринку помітну роль відіграють дистриб’ютори, що займаються розпродажем товарів. Дистриб’ютор отримує виняткове право на закупівлю, зберігання, продаж, визначення переліку товарів і послуг на конкретному ринку.
Дистриб’юторські фірми - це незалежні відносно великі комерційно-посередницькі організації, що мають у своєму розпорядженні свої або орендовані складські площі, які здійснюють збут товарів на основі оптових закупівель за свій рахунок товарної продукції безпосередньо у виробників, завезення її на склад, організацію зберігання та відвантаження (відпуск) покупцям.
Дилер - це незалежний відносно середній і дрібний підприємець (фізична або юридична особа), що здійснює професійні торгові операції, які полягають у придбанні за свій рахунок у різних продавців (виробників, агентів, дистриб’юторів) оптом товарів, що мають масовий попит, для подальшого перепродажу. Купуючи товари, дилер стає на якийсь час їх власником, а потім перепродує їх від свого імені на будь-якому ринку за певну ціну індивідуальним покупцям у порядку дрібнооптової або роздрібної торгівлі.
Комісіонери - це оптові посередники, які здійснюють операції з купівлі-продажу непродовольчих товарів від свого імені, але за рахунок клієнтів (продавців, покупців).
Консигнатори (різновид комісіонерів) - надають послуги суб’єктам товарного ринку, які займаються зовнішньо торговельною діяльністю. При цьому власник товарів (консигнант) передає їх консигнатору для продажу зі складу останнього, тобто надає товар у розпорядження консигнатора на певний час для реалізації. Договором консигнації визначаються асортимент, кількість, якість, мінімальна ціна продукції, що реалізується, територія, на якій вона може продаватися.
Агент - здійснює дії на товарному ринку, пов’язані з продажем або купівлею товару за рахунок І від імені поручителя на певній території. Сприяючи здійсненню торгової операції, агент сам не стає власником товару навіть тимчасово.
Брокер - посередник на товарному ринку, основний обов’язок якого - зведення контрагентів на товарній біржі.
Брокер - фізична особа, зареєстрована на товарній біржі як підприємець, що має договірні відносини з брокерською організацією. Це чистий посередник, що не має в своєму розпорядженні товару навіть тимчасово, і не має серйозних повноважень самостійно вести торгові операції без доручення клієнтів. Брокер не може виступати в ролі покупця або продавця товарів; не є представником сторін в операції; не перебуває в договірних відносинах ні з продавцем, ні з покупцем, а діє на основі їх окремих доручень; одержує винагороду у вигляді комісійних.
Організацію оптової торгівлі слід розглядати в двох аспектах: макроекономічному та мікроекономічному.
• Макроекономічний аспект організації оптової торгівлі припускає, по-перше, дослідження внутрішньогалузевого складу сфери обігу і, по-друге, аналіз видового складу і структури оптових підприємств.
• Мікроекономічний аспект організації оптової торгівлі пов’язаний з вивченням внутрішньої організації оптових фірм (підприємств).
Для того, щоб визначити відмітні ознаки тих чи інших видів оптових підприємств, слід зупинитися на розгляді ознак систематизації їх окремих видових груп.
Перша ознака класифікації - це основна, виконувана функція. Дана ознака є найбільш істотною і її можна поділити на два рівні:
1) дислокація оптового підприємства щодо виробників;
2) склад виконуваних послуг.
Наступна класифікаційна ознака видових груп оптових підприємств - це їх спеціалізація.
У оптовій торгівлі споживчими товарами виділяють чотири групи підприємств: змішані, універсальні, спеціалізовані і вузькоспеціалізовані.
Істотною класифікаційною ознакою є район діяльності оптових підприємств. Дана ознака характеризує географію клієнтів оптового підприємства - продавців і покупців товарів. Можна виділити видові групи оптових підприємств, орієнтованих на загальнодержавний внутрішній ринок:
• підприємства, що мають зоною діяльності декілька мезорайонів (областей, республік);
• підприємства, що мають зоною діяльності один мезорайон, декілька районів або район.
У зв’язку з цим в назвах баз оптової торгівлі часто присутнє уточнення - міжобласна, обласна, міжрайонна, районна.
Наступна ознака систематизації - відомча приналежність підприємств оптової торгівлі. Ця ознака втратила своє минуле значення, але у ряді оптових структур ще має місце.
Систематизуючи види підприємств оптової торгівлі, не можна не розглянути таку важливу ознаку, як форма власності оптового підприємства. У цьому розумінні можна виділити наступні види оптових підприємств: державні, акціонерні, кооперативні та приватні. У загальному обсязі оптового товарообігу провідна роль належить акціонерним оптовим підприємствам.
Наступна ознака систематизації оптових підприємств - придбання права власності на товар. З цієї точки зору можна виділити незалежні (що набувають прав власності на товар) і залежні (що не набувають прав власності на товар) оптові підприємства.
Характеризуючи види підприємств, що діють на оптовому ринку, необхідно виходити з того, що їх функціонування або побудова вбирає в себе тією чи іншою мірою практично кожну з перерахованих ознак.
У реальному ринковому середовищі є ряд різновидів таких підприємств, що відрізняються між собою специфічними організаційними, техніко-технологічними функціями, масштабом діяльності. До найбільш значущих підприємств і організацій належать:
Комерційне-посередницькі фірми - оптові підприємства, що здійснюють оптову торгівлю за свій рахунок і з залученням кредитів, як з власних складів, так і зі складів виробників та інших оптових посередників.
Оптові бази - це підприємства, що організаційно об’єднують склади, спеціалізовані за технічними ознаками продукції, що переробляється, з єдиними енергетичними, транспортними й іншими комунікаціями, а також централізованими експедиційними й допоміжними службами та апаратом управління, що організує складування і відвантаження продукції.
Оптові магазини - оптові підприємства, максимально наближені до покупців продукції.
Торгові доми - великі торговельні підприємства, організації, найважливішою особливістю яких є активне проникнення в сферу виробництва товарів, організація кооперації виробництва товарів, участь у кредитно-фінансових операціях, здійснення експортно-імпортних операцій за широкою номенклатурою товарів і послуг.
Товарні біржі - організовані ринки біржових товарів зі встановленими правилами прийому, фіксованим членством.
Ярмарки-виставки - періодично організовувані у встановленому місці короткочасні оптові ринки на основі огляду зразків товарів.
Аукціони - особливі ринки, створені в певних місцях для продажу товарів, що мають індивідуальні властивості, шляхом публічних торгів.
Брокерські контори (фірми, брокери) - посередницькі торговельні підприємства, що діють на користь своїх клієнтів за їх рахунок (одержуючи при цьому комісійну винагороду) й у своїх власних інтересах за свій рахунок.
Дилерські контори (фірми, дилери) - посередницькі підприємства (юридичні або фізичні особи), що здійснюють за свій рахунок і від свого імені операції з перепродажу товарів.
Дистриб’юторські фірми - незалежні посередницькі підприємства (юридичні або фізичні особи).
Комівояжери - роз’їзні представники торгових фірм, що пропонують покупцям товари за зразками, які є у них, або за каталогами.
Торгові і промислові агенти - особи, що діють за дорученням торгових (промислових) підприємств або інших осіб як посередники в збуті товарів або їх рекламі на підставі угоди за фіксовані комісійні.
Асоціативні добровільні об’єднання підприємців і комерсантів. До них, зокрема, належать торгові (торговельно-промислові) палати, які об’єднують підприємства промисловості, сільського господарства, торгівлі, банківської системи в масштабах адміністративно-територіальних одиниць (областей, міст, районів).
Комерційно-посередницькі фірми (КПФ) є найбільш поширеною ланкою в інфраструктурі товарного ринку. КПФ знаходяться в усіх обласних центрах і великих містах обласного підпорядкування України і є оптовими підприємствами різних форм власності (в основному, колективної та приватної), які забезпечують на договірній основі постачання товарів і продукції виробничо-технічного призначення будь-яким споживачам у регіоні і за його межами. Вони можуть бути спеціалізованими за окремими товарними групами або конкретними галузями промисловості. За товарними групами спеціалізуються більшість КПФ оптової торгівлі споживчими товарами.
Основними завданнями регіональних КПФ є:
1) комплексне і своєчасне надання споживачам товарів відповідно до укладених договорів;
2) збільшення обсягів і розширення асортименту торгівлі без яких-небудь лімітів і обмежень;
3) зміцнення матеріально-технічної бази на основі досягнень науки і техніки;
4) здійснення маркетингових досліджень у сфері діяльності підприємства;
5) підвищення якості послуг, що надаються постачальникам і покупцям товарів;
6) раціоналізація і підвищення ефективності комерційно-господарських зв’язків.
Основні завдання комерційно-посередницьких фірм визначають ряд виконуваних ними функцій:
1. організаційні функції;
2. реалізаційні функції;
3. торгово-посередницькі функції.
КПФ, крім діяльності закупівлі-продажу товарної продукції, надають суб’єктам товарного ринку супутні (додаткові) послуги, що сприяють успішній діловій співпраці:
1. Комерційні (посередницькі) послуги:
2. Технологічні (виробничі) послуги:
3. Інформаційно-консультаційні послуги:
4. Фінансова-розрахункові і кредитні послуги:
5. Транспортна-експедиційні послуги:
6. Лізингові і прокатні послуги:
Організаційна структура комерційно-посередницьких фірм залежить від ряду чинників:
1) масштабів діяльності;
2) обсягів виробництва в даному регіоні;
3) наявності засобів комунікації;
4) рівня розвитку інфраструктури в регіоні;
5) галузевої і торгової спеціалізації.
Характеризуючи активність комерційно-посередницьких фірм та їх адаптацію до ринкових умов, можна виділити два типи поведінки КПФ на товарному ринку: усвідомлено-ринковий і пасивно -консервативний.
Торговий дім - це універсальне, багатогалузеве формування. Він об’єднує виробників і споживачів товарів. Для таких формувань характерною є різноманітність видів діяльності і надання широкого спектру послуг своїм клієнтам, таких як: фінансування перевезень продукції всіма видами транспорту; страхування вантажів; сервісне обслуговування; надання кредитів; зберігання товарів; ремонт устаткування і транспортних засобів та ін.
У їх компетенцію може входити придбання підприємств, здача в оренду устаткування, створення нових виробничих потужностей. Великі торгові доми організовуються як багато-профільні інвестиційно-торгово-виробничі комплекси.
Торгові доми у багатьох випадках діють як акціонерні товариства, засновниками й учасниками яких є різні підприємства, фінансові структури, зокрема комерційні банки, брокерські фірми, холдинги тощо. Торгові доми можуть організовуватися шляхом перетворення товарних бірж, оптових баз, великих підприємств роздрібної торгівлі.
Організаційна структура торгових домів - гнучка і динамічна, вона постійно змінюється відповідно до вимог ринку, а також у міру освоєння нового виду діяльності, товарів і послуг. Організаційна структура торгового дому складається з дирекцій. Кількість дирекцій, їх завдання та функції залежать від специфіки конкретного торгового дому. Найбільш типовий варіант - це чотири дирекції:
1. Дирекція з торгово-посередницьких операцій.
2. Дирекція з фінансів та інвестицій.
3. Дирекція з інформації.
4. Дирекція з мережі філіалів.
Вивчаючи організаційні структури підприємств оптової торгівлі треба розглянути їх завдання, функції та напрям діяльності.
Торгові доми класифікуються за наступними ознаками:
1. За ступенем інтеграції у виробництво.
2. За характером здійснюваної діяльності.
3. За призначенням.
4. За масштабом дії.
Важливою ланкою в системі руху товару є оптові магазини, що здійснюють продаж товарів виробничо-технічного і споживчого призначення невеликими партіями і в широкому асортименті.
Оптові магазини поділяють за наступними ознаками:
1. За приналежністю.
2. За товарне-галузевою ознакою.
3. За принципом дії.
Функціонування оптових магазинів сприяє максимальному скороченню періоду часу між замовленням та отриманням продукції споживачами.
Питання для самоконтролю:
Основні питання:
Комерційні відносини торговельних підприємств з партнерами починаються із закупівельної діяльності. Адже щоб продати товар і одержати прибуток, необхідно мати в своєму розпорядженні товар (володіти ним).
За своєю економічною природою закупівлі є оптовим або дрібнооптовим товарообігом, здійснюваним торговельними підприємствами з метою подальшого перепродажу куплених товарів.
При плануванні та проведенні закупівель товарів необхідно:
1) враховувати купівельний попит на товар що купуються;
2) враховувати пропозицію виробників і продавців на ці товари;
3) орієнтуватися на ціну товару, що відповідає діючій ринковій кон’юнктурі;
4) впливати на виробників і оптових продавців товару у напрямі кращого обліку ними купівельного попиту;
5) враховувати інтереси торговельного підприємства щодо організації прибуткової торгівлі;
6) враховувати необхідність формування торгового асортименту товарів;
7) діяти відповідно до розробленої стратегії комерції.
Діяльність торговельного підприємства щодо закупівлі товарів поділяється на наступні етапи:
1) дослідження і прогнозування купівельного попиту;
2) пошук і вивчення основних постачальників, встановлення пов’язаної з ними пропозиції товарів;
3) налагодження тісних зв’язків з постачальниками;
4) оформлення попередніх заявок і замовлень постачальникам;
5) підготовка й укладення договорів постачання товарів;
6) здійснення закупівлі товарів у їх виробників, посередників, оптових продавців та інших можливих постачальників;
7) контроль, облік та аналіз закупівельної діяльності.
Розглянемо зміст кожного з етапів закупівельної діяльності.
Організація продажу товарів є найважливішим об’єктом комерційної та маркетингової діяльності оптових торговельних підприємств.
Оптовий продаж товарів проводиться оптовими підприємствами, оптовими посередниками, а також організаторами оптового товарообігу. Він направлений на задоволення попиту різних споживачів і забезпечує отримання оптовими підприємствами необхідного прибутку,
Зміст роботи з оптового продажу товарів зводиться до виконання наступних операцій:
1) знаходження оптових покупців товарів (визначення цільового ринку збуту);
2) встановлення господарських зв’язків з покупцями товарів;
3) вибір форм і методів оптового продажу товарів;
4) організація надання послуг клієнтам;
5) організація обліку виконання договорів з покупцями товарів;
6) рекламно-інформаційна діяльність оптових підприємств.
Оптовий продаж товарів може здійснюватися двома формами: транзитом - коли оптове підприємство продає товари без завезення їх на свої склади, та продажем товарів зі своїх складів.
При організації транзитного обороту оптове підприємство виконує посередницьку роль між постачальником і одержувачем, укладаючи при цьому договори з обома сторонами.
Оптовий продаж товарів зі складів здійснюється такими методами;
1) на основі особистого відбору;
2) за телефонними та письмовими замовленнями;
3) за допомогою посилочних операцій;
4) через роз’їзних торгових агентів;
5) за контрактами.
Оптові торговельні підприємства стикаються з безліччю проблем економічного, фінансового та господарського характеру. Вони викликані недоліком коштів, відсутністю інвестицій, інфляційними явищами та ін. Через це окремі проблеми передбачається вирішувати за допомогою кооперації.
Під кооперацією розуміється об’єднання двох і більше підприємств з метою взаємовигідного вирішення завдань торговельної діяльності.
Ознаками коопераційного об’єднання є:
1) обопільна зацікавленість і використання потенційних можливостей у роботі, що проводиться;
2) правова та господарська самостійність підприємств, що кооперуються;
3) сумісне планування тих напрямів діяльності, за якими здійснюється кооперація;
4) загальне уявлення про результати коопераційної діяльності.
Залежно від партнерів по кооперації розрізняють горизонтальну та вертикальну форми кооперації
При здійсненні закупівельної діяльності в горизонтальній і вертикальній кооперації використовуються наступні системи оптових закупівель:
1. Розподільна система.
2. Система генерального договору.
3. Система прямих постачань.
Вертикальна кооперація між виробником і торговельним підприємством може бути організована у вигляді представництв, збутових об’єднань і франчайзингу.
1. Представництва - це відособлені підрозділи промислових підприємств, які здійснюють збут продукції на основі виключного права. Бони можуть разом з продажем виконувати гарантійне обслуговування продукції, поставляти запасні частини і консультувати покупців.
2. Збутові об’єднання організують збут товарів між виробниками і підприємствами торгівлі за певними каналами та/або в певний час на основі договорів.
3. Франчайзинг - це система збуту; при якій фірма надає право продажу своєї продукції у вигляді вертикальної кооперації точно визначеному колу, торговельних підприємств. Сучасний термін «франчайзингу» походить від французького слова franchise, що означає «пільга, привілей». Сама по собі ідея франчайзингу відносно проста і полягає в передачі однією компанією (франчайзером) прав на використання свого товарного знаку, імені іншій компанії (франчайзі) на певних умовах. При цьому на практиці йдеться, як правило, не просто про передачу прав на використання торгової марки або продукту.
Існують три основні види франчайзингу; товарний (торговий), діловий і виробничий.
Посередницькі операції займають істотне місце в господарській діяльності підприємств, що пов’язано з цілою низкою обставин як юридичного, так і економічного характеру.
Посередницькі договори в більшості випадків укладаються за ініціативою замовника, проте в деяких випадках ініціатором здійснення посередницьких операцій може виступати посередник (наприклад, лізингодавець в договорі лізингу).
Форми здійснення посередницьких операцій визначаються видом і характером договору, що укладається.
Одним з найбільш поширених видів договорів, у рамках яких здійснюється посередницька діяльність, є договір комісії..
Одним з різновидів договору комісії є договір консигнації.
Під договором консигнації розуміють такий договір, відповідно до якого одна сторона (консигнатор) зобов’язується за дорученням іншої сторони (консигнанта) протягом певного часу за обумовлену винагороду продавати від свого імені і за рахунок консигнанта постачені на склад в країні консигнатора товари.
У практиці здійснення посередницьких операцій в Україні особливе місце займають відносини агентування, які базуються на агентських угодах. Такі договори набули досить широкого поширення через свою універсальність. Крім того, розповсюдженню агентських угод сприяла інтернаціоналізація господарських зв’язків українських підприємств, активізація діяльності іноземних фірм на українському ринку, а також створення та розвиток підприємств з іноземними інвестиціями. Так, великі судноплавні, транспортні та страхові компанії, що здійснюють свою діяльність у. різних країнах, не можуть не вдаватися до послуг посередників, які, як правило, оформляються агентським договором,
Під агентським договором (угодою) розуміється договір, за яким одна сторона (агент) зобов’язується за винагороду здійснювати за дорученням іншої сторони (принципала) юридичні та інші дії від імені і за рахунок принципала.
У товарному забезпеченні суб’єктів ринку помітну роль відіграють дистриб’ютори, що займаються перепродажем товарів.
Виробники, які користуються послугами таких торгових посередників, звичайно прагнуть укласти з ними угоди на тривалі терміни.
Дистриб’юторська фірма тісно пов’язана з товаровиробником, але не є його дочірньою (залежної) організацією, хоч і розділяє з ним певний комерційний ризик.
Питання для самоконтролю:
Основні питання:
Одної з найважливіших функцій процесу обміну є забезпечення доведення виробленої продукції від виробника до безпосереднього споживача, тобто забезпечення фізичного переміщення товарів. Крім цього, виходячи з того, що цілі і інтереси виробника та споживача товарів, щодо величини партії випуску та споживання, транспортування та т. і. також часто не співпадають, існує потреба в перетворенні виробничого асортименту в товарний, та в підготовці доставлених товарів до їх виробничого чи особистого споживання. Виконання вказаних та багатьох інших операцій, як правило, приймають на себе посередники. При цьому вони не змінюють фізично вироблений товар, а лише збільшують його вартість на величину витрат, що мають місце виконанні зазначених послуг. Такі послуги прийнято називати послугами виробничого характеру.
Не існую єдиної думки, щодо того, які саме послуги відносити до переліку послуг виробничого характеру чи їх комплекс, який забезпечує проведення процесу виробництва в процесі обертання, чи лише ті, які направлені на забезпечення більш високої ступені готовності продукції виробничого призначення до її виробничого споживання. Ми вважаємо за доцільно віднести сюди також операції по переміщенню, складуванню та зберіганню товарі, та по їх підготовці до виробничого споживання.
Виходячи із сказаного, необхідно вивчити і засвоїти особливості планування, організації та контролю перевезень вантажів на різних видах транспорту. Метоли розрахунку потреби в різних видах транспорту, принципи формування маршрутів перевезень та їх оптимізації, правила перевезень, здійснення контролю кількості та якості вантажів при їх прийманні, методи розрахунку витрат на перевезення і т. і.
Стосовно здійснення послуг по підготовці продукції до її виробничого використання необхідно оволодіти методикою планування потреби в цьому виді послуг для регіону діяльності посередника і методами визначення собівартості даних послуг.
Проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, процесів, переробка та зберігання вантажів у відповідності з необхідною технікою і технологією зберігання, здійснення процесів підготовки продукції до відвантаження також вимагає ретельного вивчення, для оволодіння необхідними методиками проведення розрахунків потреби в відповідних матеріальних факторах,
які б забезпечили ефективне функціонування відповідних елементів інфраструктури: складського і тарного господарства, вантажно-розвантажних механізмах та т. і.
Необхідно освоїти також методи розрахунку і аналізу основних показників, що характеризують господарчу діяльність визначених елементів інфраструктурного комплексу, з метою вироблення управлінських рішень по вдосконаленню їх використання для надання послуг суб’єктам товарного ринку.
Питання для самоконтролю:
Основні питання:
Посередництво є одним з найважливіших елементів ринкової економіки. Що являє собою поняття «посередник» і «посередництво»? Як суб’єкт - це особа або організація. Як вид діяльності - це проведення переговорів, участь в переговорах, передача повідомлень, зведення сторін, схилення сторін до чогось, виконання спеціальних функцій. Ціллю діяльності є сприяння згоді сторін, угоді між ними, примиренню, допомога в налагодженні спілкування, розв’язання суперечок, здійснення угод, висунення позицій.
Посередництво в переміщенні товарів являє собою виконання спеціалізованими підприємствами, організаціями чи окремими особами спеціальних функцій по сприянню згоді в налагоджуванні і реалізації комерційних взаємовідносин виробників і споживачів на товарному ринку.
Ринкове посередництво здійснюється по наступних принципах:
Діяльність посередника на товарному ринку має ряд переваг:
В той же час посередницька діяльність на товарному ринку має і ряд недоліків - немає безпосередньо контакту виробника з ринком збуту, тому результат багато в чому залежить від порядності і активності посередника (тому необхідний ретельний вибір посередника).
На ринку товарів діють наступні основні типи посередників:
Посередницькі організації здійснюють наступні торгово-посередницькі операції:
Пораховані операції здійснюються на основі окремих видів угод і відрізняються одна від іншої ступінню участі посередника в комерційних угодах між виробником і споживачем імені і капіталу посередника. Якщо в операціях по перепродажу ця участь найбільш повна, то брокерські операції - це просте посередництво, де ступінь участі посередника найменша.
Посередницькі організації, які дають в сфері товарообігу відрізняються одна від іншої в залежності від ступеню спеціалізації, підпорядкованості і організаційних основ діяльності, методів реалізації товарів і отримання винагороди та цілому ряду інших ознак. В економічній науці прийнято класифікацію названих організацій по 17 ознаках.
В умовах переходу до ринкової економіки посередницькі організації повинні прийняти на себе виконання тих задач і функцій, які традиційно виконувались підприємствами загальнодержавної системи матеріально-технічного постачання, а також нові задачі і функції, притаманні посереднику в умовах розвинутого товарного ринку.
До традиційних задач відносяться:
Вирішуючи вказані задачі посередник повинен виконувати наступні традиційні функції:
Нові задачі посередницьких організацій:
Ці задачі вирішуються при виконанні наступних функцій:
При вивченні даної теми необхідно розкрити важливість планування діяльності посередницьких підприємств, значення оптимального бізнес-плану, його роль в забезпеченні стабільної та беззбиткової діяльності. Найбільш важливою для посередницьких підприємств є фінансова частина бізнес-плану, в якій міститься вибрана підприємством фінансова стратегія, тобто концепція залучення необхідних для діяльності підприємства фінансових засобів та забезпечення ефективності їх використання в діючих умовах економічного законодавства та податкової політики держави.
Необхідно відмітити, що розробка фінансової стратегії здійснюється в 6 етапів:
Фінансовий менеджмент посередницького підприємства базується на обраній фінансовій стратегії і являє собою процес управління формуванням, розподілом та використанням грошових коштів. Його основною задачею є обґрунтування та прийняття рішень пов’язаних з формуванням і прийняттям оптимальної структури фінансових засобів посередницького підприємства в умовах ринку, направлених на досягнення максимально можливого прибутку при забезпеченні стійкого рівня фінансового стану, який включає можливість банкрутства.
Оскільки метою вивчення даної теми є отримання студентами практичних навичок по виконанню посередницьких та біржових операцій, зв’язаних з купівлею та продажем на ринку (біржі) реальних товарів, як таких, які направлені на задоволення потреб клієнтів в матеріальних факторах виробництва, так і спекулятивних, направлених на одержання прибутку.
Як ті так і інші з них зав’язані з досить високим рівнем комерційного ризику, тому їх здійснення потребує проведення привіктивних розрахунків ефективності таких угод та операцій.
Є ряд методик здійснення таких розрахунків. Основні з них приведемо нижче.
Перш за все треба мати на увазі, що ефективність посередницької та біржової діяльності повинна мати місце: по-перше, у тих підприємств, які є, чи можуть бути клієнтами посередників чи брокерських контор, що можуть здійснювати на біржі агентські, посередницькі чи дилерські операції, при цьому в кожному випадку посередник чи брокерська контора може діяти чи на основі доручення клієнта, чи на основі власної ініціативи.
Питання для самоконтролю:
Основні питання:
Важливе місце в діяльності посередників на товарному ринку є надання комерційно-організаційних, інформаційних та маркетингових послуг клієнтам. Необхідно зрозуміти їх сутність, умови надання та розрахунків за вказані послуги, що є продуктом таких послуг і яким чином формуються ціни на них.
Для надання комерційних послуг посередницькі організації вимушені створювати банки даних, формувати засоби міжрегіональної комерційної інформації й оперативного обміну нею, а також сучасні засоби зв’язку та комп’ютеризації.
Основними видами інформаційних та організаційно-комерційних послуг є:
1) виконання термінових замовлень - терміновий продаж;
2) продаж продукції на комісійних началах і відновлених видів продукції;
3) посередництво в перерозподілі зайвої і невживаної продукції;
4) збут некондиційної (нестандартної) продукції;
5) розміщення замовлень на виготовлення нестандартних деталей і технологічних заготовок;
6) інформація про новий вид продукції, що освоюється промисловістю; продукцію, випуск якої припинений; заміну матеріалів; кон’юнктуру забезпечення продукцією окремих галузей виробництва; якість та інші характеристики;
7) різні види консультацій та ін.
Інший вид організаційно-комерційних послуг, здійснюваних посередницькими компаніями, - це підбір і комплектування великих замовлень з устаткування та інших виробів. Тут компанія оптової торгівлі виступає постачальником, привертаючи численних виробників-субпідрядників, стежачи за виконанням замовлень у точно обумовлені терміни і комплектне.
Наступний ступінь розвитку послуг з постачання і комплектації - зведення об’єктів за принципом «під ключ». Такого роду діяльність у торговельних компаніях організовується на основі програмно-цільового управління. Виділяються тимчасові програмні керівники зі своїм невеликим штатом, що наділені правом розпоряджатися ресурсами і взаємодіють зі всіма учасниками інвестиційно-будівельного циклу.
Створення відповідних організаційних умов, направлених на поліпшення якості обслуговування споживачів, досягається організацією маркетингових та інформаційно-комерційних центрів, консалтингових фірм.
В даний час розвиток ринкових відносин немислимий без маркетингу, який передбачає комплексне дослідження потреб потенційних товарних споживачів і розробку на цій базі механізму їх задоволення. Маркетингові дослідження включають комплексне вивчення кон’юнктури ринку, вимог споживачів, конкурентів, попиту на ті чи інші товари, каналів збуту, вибір ефективних шляхів руху товару і т.д. Маркетинг здійснюють спеціальні служби, підрозділи великих підприємств і організацій. При цьому малі і середні підприємства, як суб’єкти товарного ринку, здебільшого не мають у своєму розпорядженні власної кваліфікованої служби маркетингу. Дана обставина спонукає їх звертатися за маркетинговим аналізом у відповідні організації - маркетингові центри, які спеціалізуються на наданні на комерційній основі таких послуг:
• вивчення окремих товарних ринків;
• порівняльний аналіз маркетингової діяльності конкуруючих підприємств і організацій;
• проведення опитувань за різними аспектами ринкових відносин;
• інші маркетингові послуги.
Маркетингові центри є самостійними, незалежними організаціями, що функціонують як акціонерні товариства або суспільства з обмеженою відповідальністю.
Програма конкретних маркетингових досліджень визначається в контракті з урахуванням вимог замовника - суб’єкта товарного ринку. Зміст маркетингових досліджень і рекомендацій, пропонованих на основі даних аналізу, проведеного маркетинговим центром, носить конфіденційний характер, не підлягає публікації, іншим видам розповсюдження інформації без згоди замовника.
Комерційні центри надають наступні види платних інформаційних і організаційно-комерційних послуг:
1) вибір джерел забезпечення матеріальними ресурсами;
2) організація завантаження невживаних виробничих потужностей і вибору раціональних варіантів збуту готової продукції;
3) організація торгових операцій з реалізації (споживання) невживаної продукції;
4) підготовка інформації про хід виконання замовлень споживачів на постачання продукції;
5) інші інформаційні й організаційно-комерційні послуги за домовленістю сторін.
Надання суб’єкту товарного ринку на договірно-платній основі консультації з організаційно-управлінських питань, включаючи розробку відповідних рекомендацій і певну допомогу в їх реалізації, називається консалтингом. Тому фірма, що надає консультаційні послуги, називається «консалтинговою фірмою».
Процес консультування є спільною діяльністю консультанта і клієнта з метою успішного вирішення поставленого завдання з удосконалення організаційно-управлінської діяльності. В узагальненому вигляді процес консультування включає наступні етапи:
1. Підготовка.
2. Діагностика.
3. Планування проекту.
4. Здійснення проекту.
5. Завершення.
Виділяють три види консультування:
1) експертне консультування;
2) процесне консультування;
3) навчальне консультування.
Питання для самоконтролю:
Основні питання:
Роздрібна торгівля являє собою діяльність з продажу товарів чи послуг безпосередньо кінцевому споживачеві для його особистого споживання або користування. Проблеми її розвитку особливо актуальні в сучасних умовах, коли споживчий ринок все більш набуває рис ринку споживачів.
Основними функціями роздрібної торгівлі є:
Класифікація підприємств роздрібної торгівлі здійснюється виходячи з наступних ознак:
Показники, що характеризують діяльність підприємств роздрібної торгівлі як і в випадку з оптовою торгівлею поділяються на такі, які характеризують обсяги цієї діяльності, відносні та якісні. Студенти повинні добре оволодіти методами розрахунку вказаних показників, їх аналізу та оцінки їх впливу на ефективність діяльності підприємства роздрібної торгівлі.
Важливим моментом при вивченні даної теми є формування у студентів уявлення про те, яким чином взаємодіє роздрібна торгівля з маркетингом, як маркетинговий інструментарій управління виробництвом та збутом впливає на прийняття рішень щодо вибору цільового ринку, асортименту товарів, цін, засобів стимулювання продаж та територіального розміщення підприємств роздрібної торгівлі. З іншого боку, вони повинні зрозуміти роль роздрібної торгівлі в розвитку маркетингу, особливо щодо здійснення його аналітичних функцій, врахування споживацьких уподобань та ін.
Питання для самоконтролю:
Навчальним планом передбачено вивчення курсу на лекціях, практичних заняттях, а також самостійно при підготовці до різних видів занять і виконання індивідуальної роботи.
За умов інтенсифікації та індивідуалізації навчального процесу важливе значення набувають практичні заняття та індивідуальна робота студента, бо саме ці складові навчального процесу дозволяють готувати фахівців, здатних творчо вирішувати проблеми, які виникають як у навчальній, так і у виробничій діяльності підприємств, поєднувати теоретичні та практичні знання, набувати навички практичної діяльності.
При підготовці до практичних занять студент має виявити цілеспрямованість щодо опрацювання лекційного матеріалу, ознайомлення з основною та додатковою літературою, виконання домашніх завдань. Саме такий підхід дасть студентові можливість активно брати участь у практичних заняттях, пов’язати теоретичні матеріали з практичними навичками, розвивати наукове мислення, перевіряти теоретичні положення у конкретних задачах, виробничих ситуаціях, тестах, тобто у елементах практичної роботи, яка є складовою частиною у майбутній професійній діяльності.
|
№ з/п |
Назва теми |
Кількість годин |
|
|
денна форма |
заочна форма |
||
|
1 |
Суть і характеристика товарного ринку |
2 |
0 |
|
2 |
Інфраструктура товарного ринку: сутність, склад і проблеми розвитку |
2 |
0 |
|
3 |
Принципи й особливості діяльності маркетингових посередників на товарному ринку |
2 |
0 |
|
4 |
Макроорганізація оптової торгівлі |
2 |
1 |
|
5 |
Організація посередницької діяльності на товарному ринку |
2 |
0 |
|
6 |
Виробнича і транспортно-експедиційна діяльність |
2 |
0 |
|
7 |
Торгово-посередницька діяльність на товарному ринку |
2 |
2 |
|
8 |
Інформаційна й організаційно-комерційна діяльність |
2 |
0 |
|
9 |
Роздрібна торгівля |
2 |
1 |
|
Разом |
Основні питання:
Основні питання:
Основні питання:
Основні питання:
Основні питання:
Основні питання:
Основні питання:
Основні питання:
Основні питання:
Навчальним планом підготовки бакалаврів з маркетингу передбачена самостійна та індивідуально - консультативна робота з вивчення курсу «Інфраструктура товарного ринку».
|
№ з/п |
Назва теми |
Кількість годин |
|
|
денна форма |
заочна форма |
||
|
1 |
Суть і характеристика товарного ринку |
12 |
15 |
|
2 |
Інфраструктура товарного ринку: сутність, склад і проблеми розвитку |
12 |
15 |
|
3 |
Принципи й особливості діяльності маркетингових посередників на товарному ринку |
10 |
15 |
|
4 |
Макроорганізація оптової торгівлі |
10 |
15 |
|
5 |
Організація посередницької діяльності на товарному ринку |
10 |
15 |
|
6 |
Виробнича і транспортно-експедиційна діяльність |
10 |
15 |
|
7 |
Торгово-посередницька діяльність на товарному ринку |
10 |
10 |
|
8 |
Інформаційна й організаційно-комерційна діяльність |
10 |
10 |
|
9 |
Роздрібна торгівля |
10 |
10 |
|
Разом |
Складовою частиною вивчення курсу «Інфраструктура товарного ринку» є індивідуальна робота , метою якої є розвиток самостійного мислення та творчої активності студентів при вивченні дисципліни та можливості адаптації до майбутньої роботи в умовах ринкового середовища.
Студентам надається два індивідуальні завдання, перше завдання полягає у написанні реферату, а друге завдання полягає у вирішенні шести задач у відповідності з варіантом, який залежить від порядкового номеру студента в списку академічної групи.
При розв’язанні задач їх умови корегуються з використанням поправочного коефіцієнту К, який дорівнює порядковому номеру студента в списку академічної групи. Коригування відбувається наступним чином:
Завдання №1
Визначення ефективності дилерської угоди, що базується на можливому підвищенні ціни на товар в зв'язку зі зміною біржової кон'юнктури
|
№ пп. |
Показники |
Один. виміру |
Кількість або сума |
|
1. |
Ціна пропозиції на даний товар, що поширюється на біржі в даний час |
грн. |
200 |
|
2. |
Прогнозована ціна на даний товар у відповідності з розробленим кон’юнктурним прогнозом |
грн. |
300 |
|
3. |
Можливий обсяг закупівлі товару на біржі з урахуванням власних коштів та запозичених кредитних ресурсів |
тис. од. |
30 |
|
4. |
Період часу між закупівлею товарів та їх реалізацією за прогнозними цінами |
міс. |
2 |
|
5. |
Середньомісячний темп інфляції в поточному періоді |
% |
10 |
|
6. |
Сума витрат по зберіганню закуплених товарів до моменту їх реалізації |
тис. грн. |
200 |
|
7. |
Сума витрат по сплаті процентів за кредит (за весь період користування кредитом) |
тис. грн. |
400 |
|
8. |
Середньомісячна сума матеріальних та прирівняних до них витрат брокерської контори |
тис. грн. |
100 |
|
9. |
Середньомісячна сума витрат на оплату праці персоналу брокерської контори |
тис. грн. |
80 |
|
10. |
Розмір ставки податку на додану вартість |
% |
20 |
|
11. |
Розмір ставки податку на прибуток від посередницької діяльності |
% |
21 |
|
12. |
Розмір державного мита за покупку і продаж товарів на біржі |
% |
0,25 |
Завдання №2
|
№ пп. |
Показники |
Один. виміру |
Фактичний стан |
1 варіант заходів |
2 варіант заходів |
|
1. |
Річний обсяг посередницьких операцій на біржі по даній групі товарів |
тис. грн. |
100000 |
100000 |
100000 |
|
2. |
Фактичний рівень охоплення біржового обороту товарів брокерською конторою |
% |
20 |
0 |
0 |
|
3. |
Прогнозований обсяг охоплення біржового обороту товарів брокерською конторою в результаті здійснення заходів по підвищенню її конкурентоздатності |
% |
0 |
25 |
30 |
|
4. |
Ставка комісійної винагороди брокерської контори по посередницьким операціям |
% |
5 |
5 |
5 |
|
5. |
Фактична сума матеріальних та прирівняних до них витрат брокерської контори в розрахунку на рік |
тис. грн. |
150 |
0 |
0 |
|
6. |
Фактична сума витрат на оплату праці персоналу брокерської контори в розрахунку на рік |
тис. грн. |
120 |
0 |
0 |
|
7. |
Сума приросту матеріальних та прирівняних до них витрат, що пов'язані із здійсненням заходів по підвищенню конкурентоспроможності брокерської контори |
тис. грн. |
0 |
15 |
60 |
|
8. |
Сума приросту витрат на оплату праці персоналу брокерської контори, що пов'язані із здійсненням заходів по підвищенню її конкурентоспроможності |
тис. грн. |
0 |
10 |
50 |
|
9. |
Розмір ставки податку на додану вартість |
% |
20 |
20 |
20 |
|
10. |
Розмір ставки податку на прибуток від посередницької діяльності |
% |
21 |
21 |
21 |
Завдання №3
Дані для розрахунку ефективності відкриття підприємством
власної брокерської контори на біржі
|
№ пп. |
Показники |
Один. виміру |
Кількість або сума |
|
1. |
Передбачуваний щорічний обсяг закупівлі через біржу матеріалів та устаткування |
тис. грн. |
5400 |
|
2. |
Передбачуваний щорічний обсяг продажу через біржу готової продукції |
тис. грн. |
5900 |
|
3. |
Необхідний обсяг витрат для відкриття брокерської контори на біржі |
тис. грн. |
900 |
|
4. |
Сума річних поточних витрат на утримання брокерської контори |
тис. грн. |
295 |
|
5. |
Середня ставка, комісійної винагороди брокерських контор по посередницьким операціям на даній біржі |
% |
4,5 |
Завдання №4
Визначення найбільш ефективного асортименту товарів для здійснення
брокерською конторою посередницьких операцій
|
№ пп. |
Показники |
Один. виміру |
Товарні групи |
||||
|
А |
Б |
В |
Г |
Д |
|||
|
1. |
Програмований обсяг виробництв товарів в районі діяльності |
тис. грн. |
600000 |
250000 |
500000 |
800000 |
300000 |
|
2. |
Рівень охоплення обсягу виробництва товарів державним замовленням |
% |
10 |
40 |
0 |
10 |
20 |
|
3. |
Рівень охоплення вільнореалізованого обсягу товарів в район ринковим оборотом |
% |
40 |
20 |
30 |
20 |
70 |
|
4. |
Прогнозований обсяг завезення товарів з інших регіонів |
тис. грн. |
40000 |
8000 |
30000 |
20000 |
70000 |
|
5. |
Прогнозований рівень охоплення ринкового обороту в регіоні даним ринком |
% |
70 |
40 |
55 |
30 |
50 |
|
6. |
Прогнозований рівень охоплення ринкового обороту товарів даним посередником |
% |
10 |
15 |
15 |
6 |
12 |
|
7. |
Середня ставка комісійної винагороди посередника |
% |
5 |
5 |
5 |
5 |
5 |
|
8. |
Середній рівень матеріальних та прирівняних до них витрат до обсягу посередницьких операцій |
% |
0,7 |
0,7 |
0,7 |
0,7 |
0,7 |
|
9. |
Середній рівень витрат на оплату праці персоналу брокерської контори до обсягу посередницьких операцій |
% |
0,6 |
0,6 |
0,6 |
0,6 |
0,6 |
|
10. |
Ставка ПДВ |
% |
20 |
20 |
20 |
20 |
20 |
|
11. |
Ставка податку на прибуток |
% |
21 |
21 |
21 |
21 |
21 |
Завдання №5
Визначення ефективності окремої посередницької угоди
|
№ пп. |
Показники |
Один. виміру |
Варіанти |
||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|||
|
1. |
Сума здійсненої агентської угоди |
тис. грн. |
100 |
110 |
120 |
125 |
130 |
|
2. |
Ставка комісійної винагороди |
% |
4,5 |
5 |
4,5 |
5 |
5 |
|
3. |
Середній рівень витрат обертання посередника |
% |
1,3 |
1,4 |
1,5 |
1,4 |
1,6 |
|
4. |
Ставка ПДВ |
% |
20 |
20 |
20 |
20 |
20 |
|
5. |
Ставка податку на прибуток |
% |
21 |
21 |
21 |
21 |
21 |
Завдання №6
Визначення ефективності ринку або біржі
для здійснення посередницької діяльності
|
№ пп |
Показники |
Один. виміру |
Товарні біржі в містах |
||||
|
Києві |
Донецьку |
Одесі |
Г |
Д |
|||
|
1. |
Вартість брокерського місця на біржі |
тис. грн. |
700 |
300 |
500 |
400 |
600 |
|
2. |
Необхідний обсяг витрат для відкриття представництва на ринку, або брокерської контори на біржі |
тис. грн. |
600 |
600 |
600 |
700 |
700 |
|
3. |
Прогнозована сума витрат обертання |
тис. грн. |
240 |
220 |
240 |
250 |
230 |
|
4. |
Річний обсяг обороту ринку або біржі по товарах, які вибрані для посередницької діяльності |
тис. грн. |
500000 |
600000 |
600000 |
650000 |
700000 |
|
5. |
Можливий рівень охоплення обсягу ринкового обороту фірмою |
% |
5 |
6 |
5 |
6 |
7 |
|
6. |
Середня ставка комісійної винагороди з виконання посередницьких операцій |
% |
5 |
5 |
5 |
5 |
5 |
|
7. |
Ставка ПДВ |
% |
20 |
20 |
20 |
20 |
20 |
|
8. |
Ставка податку на прибуток |
% |
21 |
21 |
21 |
21 |
21 |
Критерії поточного і підсумкового оцінювання знань студентів денної та заочної форм навчання з дисципліни «Інфраструктура товарного ринку».
Оцінювання знань студентів денної та заочної форм навчання з дисципліни «Інфраструктура товарного ринку» з якої навчальним планом передбачено ПМК (диференційований залік) складається з поточного та підсумкового оцінювання.
Критерії поточного і підсумкового оцінювання знань студентів денної форми навчання з дисципліни «Інфраструктура товарного ринку».
Поточне оцінювання знань студентів здійснюється:
- викладачем, що проводить семінарські (практичні, лабораторні заняття) – у межах до 35 балів;
- та викладачем, що викладає лекційний курс – у межах до 65 балів.
Об’єктами поточного оцінювання знань для студентів денної форми навчання з дисципліни «Інфраструктура товарного ринку» виступають наступні види (напрями) робіт:
А) Систематичність та активність роботи на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 10 балів.
Б) Виконання завдань для самостійної роботи – 5 балів.
В) Виконання індивідуальних робіт – 10 балів (2 індивідуальні роботи по 5 балів)
Г) Виконання модульних контролів – 10 балів (2 модульних контролі по 5 балів)
Д) Виконання науково-методичних завдань з навчального курсу виключно за узгодженістю з викладачем, що викладає лекційний курс – до 65 балів. А саме:
- участь у предметній олімпіаді кафедрального чи факультетського рівня – до 10 балів;
- підготовка наукових публікацій – до 15 балів;
- участь у розробці методичного або інформаційного забезпечення курсу – до 10 балів;
- аудиторна (лекційна) контрольна робота – до 30 балів (дві аудиторні лекційні контрольні роботи по 15 балів);
- інші види науково-методичної або навчальної роботи за рішенням викладача – до 10 балів (наприклад, ведення конспекту курсу лекцій, участь у фахових загальнокафедральних/факультетських/інститутських/університетських заходах тощо).
Даний вид робіт оцінюється виключно викладачем, що викладає лекційний курс.
«Штрафні» бали:
1) наявність у студента пропусків відвідування аудиторних лекційних, семінарських (практичних, лабораторних) занять без поважних причин у розмірі більше ніж 6 години з відповідної дисципліни (з обов’язковою фіксацією даних пропусків у журналі академічної групи) зменшує кількість отриманих балів поточного контролю на 10 балів
За наявності у студента пропусків відвідування аудиторних лекційних, семінарських (практичних, лабораторних) занять без поважних причин у розмірі більше ніж 12 годин з відповідної дисципліни (з обов’язковою фіксацією даних пропусків у журналі академічної групи) зменшує кількість отриманих балів поточного контролю на 20 балів.
(Зменшення кількості отриманих балів поточного контролю відбувається за рахунок недоотримання балів за систематичність та активність роботи на лекційних/семінарських/практичних/ лабораторних заняттях);
2) несвоєчасність подання на перевірку індивідуальних, самостійних, курсових робіт (відповідно до журналу реєстрації даного виду робіт на кафедрі. Для курсових робіт – в деканаті) зменшує кількість отриманих балів поточного контролю на 5 балів. Несвоєчасно поданою вважається індивідуальна, самостійна або курсова робота, що подана на перевірку з порушенням термінів визначених кафедрою.
(Зменшення кількості отриманих балів поточного контролю відбувається за рахунок недоотримання балів за виконання індивідуальних, самостійних, курсових робіт)
«Штрафні» бали нараховуються викладачем, що є керівником курсу за поданням викладача який проводить семінарські(практичні, лабораторні заняття) за даною дисципліною і узгоджуються з деканом факультету.
Для покращення рівня поточної успішності дозволяється відпрацювання аудиторних лекційних, семінарських (практичних, лабораторних) занять пропущених з поважних причин за наявності підтверджуючих документів (медичних довідок, дозволу або розпорядження декана/директора/ректора) та дозволу декана факультету.
Бали поточного оцінювання знань студентів повинні бути підкріплені наявністю відповідних виконаних робіт або документів, що підтверджують їх фактичне виконання (наприклад: наукові статті, тези доповідей на конференціях, розроблені програми та інш.) у викладачів кафедри, що викладають відповідні дисципліни. Виконані індивідуальні та самостійні роботи, або документи, що підтверджують їх фактичне виконання, повинні зберігатися на кафедрах протягом 1 місяця після закінчення семестру і у разі вимоги повинні бути надані в деканат для перевірки.
Загальне підсумкове оцінювання знань студентів здійснюється викладачем, що викладає лекційний курс з урахування балів поточної успішності, що виставляються викладачем, що проводить семінарські (практичні, лабораторні заняття). Загальне підсумкове оцінювання знань студентів здійснюється протягом залікового тижня. Загальний підсумок рівня поточної успішності студента не може перевищувати 100 балів або бути меншим за 0 балів.
Критерії поточного і підсумкового оцінювання знань студентів заочної форми навчання з дисципліни «Інфраструктура товарного ринку».
Поточне оцінювання знань студентів здійснюється:
- викладачем, що проводить семінарські (практичні, лабораторні заняття) – у межах до 25 балів;
- викладачем, що викладає лекційний курс – у межах до 25 балів.
- сумісне оцінювання викладачами, що ведуть курс, підсумкового модульного контролю (аудиторної контрольної роботи) – у межах до 50 балів.
Об’єктами поточного оцінювання знань для студентів заочної форми навчання з дисципліни «Інфраструктура товарного ринку» виступають наступні види (напрями) робіт:
А) Виконання та захист домашньої письмової контрольної (або індивідуальної) роботи, до складу завдань якої відповідно до робочих навчальних програм входять теоретичні питання, ситуаційні (тестові) та практичні завдання (можливо, з використанням розрахункових комп’ютерних програм).
Загалом за вірне і своєчасне виконання усіх завдань контрольної (або індивідуальної) роботи кожен студент може отримати 25 балів, які за структурними частинами розподіляються за рішенням кафедри;
Б) Виконання науково-методичних завдань з навчального курсу виключно за узгодженістю з викладачем, що викладає лекційний курс – до 25 балів. А саме:
- участь у розробці методичного або інформаційного забезпечення курсу – до 15 балів;
- інші види науково-методичної або навчальної роботи за рішенням викладача – до 10 балів (наприклад, ведення конспекту курсу лекцій, участь у фахових загальнокафедральних/факультетських/інститутських/університетських заходах тощо).
Даний вид робіт оцінюється виключно викладачем, що викладає лекційний курс.
В) Підсумковий модульний контроль (аудиторна контрольна робота). Максимально можлива оцінка за складання якої не може перевищувати 50 балів:
У разі застосування підсумкового модульного контролю у вигляді тестування з застосуванням комп’ютерної техніки кількість тестових питань не повинна бути меншою за 50;
У разі застосування аудиторної контрольної роботи кожний білет повинен містити 5 завдань (кількість теоретичних, ситуаційних/тестових та завдань розрахункового характеру визначається кафедрою)
Кожне завдання аудиторної контрольної роботи оцінюється за шкалою від 0 до 10 балів (незадовільно – 0 балів; задовільно – 6 балів; добре 8 балів; відмінно – 10 балів);
Тривалість аудиторної контрольної роботи – 2 академічні години.
Тривалість підсумкового модульного контролю у вигляді тестування з застосуванням комп’ютерної техніки за рішенням керівника курсу але не більше 2-х академічних годин.
Підсумковий модульний контроль (аудиторна контрольна робота) проводиться сумісно викладачем, що викладає лекційний курс та викладачем, що проводить семінарські (практичні, лабораторні заняття).
Загальне підсумкове оцінювання знань студентів не може перевищувати 100 балів або бути меншим за 0 балів і здійснюється викладачем, що викладає лекційний курс з урахування балів поточної успішності, що виставляються викладачем, що проводить семінарські (практичні, лабораторні заняття), результатами підсумкового модульного контролю (аудиторної контрольної робота), інших набраних студентом заохочувальних балів. Загальне підсумкове оцінювання знань студентів здійснюється протягом поточної сесії.
* Виконання науково-методичних завдань з навчального курсу виключно за узгодженістю з викладачем, що викладає лекційний курс – до 65 балів. А саме (як приклад):
- участь у предметній олімпіаді кафедрального чи факультетського рівня – до 10 балів;
- підготовка наукових публікацій – до 15 балів;
- участь у розробці методичного або інформаційного забезпечення курсу – до 10 балів;
- аудиторна (лекційна) контрольна робота – до 30 балів (дві аудиторні лекційні контрольні роботи по 15 балів);
- інші види науково-методичної або навчальної роботи за рішенням викладача – до 10 балів (наприклад, ведення конспекту курсу лекцій, участь у фахових загальнокафедральних/факультетських/інститутських/університетських заходах тощо).
Таблиця 5.1
Схематичне зображення критеріїв поточного і підсумкового оцінювання знань студентів денної форми навчання з дисципліни «Інфраструктура товарного ринку», з якої навчальним планом передбачено ПМК (диференційований залік)
|
№ |
Вид робіт |
Виконавець, що здійснює контроль та кількість балів за успішне виконання |
||||
|
Асистент |
Сума балів |
Лектор |
Декан |
Сума балів |
||
|
Поточний контроль |
||||||
|
1. |
Систематичність та активність роботи на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях |
+ |
10 |
|||
|
2. |
Виконання завдань для самостійної роботи |
+ |
5 |
|||
|
3. |
Виконання індивідуальних робіт |
+ |
10 |
|||
|
4. |
Виконання модульних контролів |
+ |
10 |
|||
|
5. |
Виконання науково-методичних та навчальних завдань з навчального курсу |
+ |
65* |
|||
|
6. |
Пропуски занять (штраф) |
+ |
+ (контроль) |
до -20 |
||
|
7. |
Невиконання графіку навчального процесу (штраф) |
+ |
+ (контроль) |
-5 |
||
|
Разом поточний контроль |
0-35 |
0-65 |
||||
|
Всього поточний та підсумковий контроль |
+ |
0-100 |
Таблиця 5.2
Схематичне зображення критеріїв поточного і підсумкового оцінювання знань студентів заочної форми навчання з дисципліни «Інфраструктура товарного ринку», з якої навчальним планом передбачено ПМК (диференційований залік)
|
№ |
Вид робіт |
Виконавець, що здійснює контроль та кількість балів за успішне виконання |
||||
|
Асистент |
Сума балів |
Лектор |
Декан |
Сума балів |
||
|
Поточний контроль |
||||||
|
1. |
Виконання та захист домашньої письмової контрольної (або індивідуальної) роботи |
+ |
25 |
|||
|
2. |
Виконання науково-методичних та навчальних завдань з навчального курсу |
+ |
25 |
|||
|
Разом поточний контроль |
0-25 |
0-25 |
||||
|
Всього поточний контроль |
+ |
0-50 |
||||
|
Підсумковий контроль |
||||||
|
1. |
Підсумковий модульний контроль (аудиторна контрольна робота)* |
+ |
+ |
0-50 |
||
|
Всього за підсумком поточного та підсумкового контролю |
+ |
0-100 |
* Підсумковий модульний контроль (аудиторна контрольна робота). Максимально можлива оцінка за складання якої не може перевищувати 50 балів:
Кожне завдання аудиторної контрольної роботи оцінюється за шкалою від 0 до 10 балів (незадовільно – 0 балів; задовільно – 6 балів; добре 8 балів; відмінно – 10 балів);
Таблиця 5.3
Розподіл балів, які отримують студенти денної форми навчання
|
Поточне тестування та самостійна робота |
Сума |
||||
|
Систематичність та активність роботи на семінарських (практичних) заняттях |
Виконання завдань для самостійної роботи |
Виконання індивідуальних робіт |
Виконання модульних контролів |
Виконання науково-методичних та навчальних завдань з навчального курсу |
|
|
10 балів |
5 балів |
10 балів |
10 балів |
65 балів |
100 балів |
Таблиця 5.4
Розподіл балів, які отримують студенти заочної форми навчання
|
Поточне тестування та самостійна робота |
Підсумковий модульний контроль (аудиторна контрольна робота)* |
Сума |
|
|
Виконання та захист домашньої письмової контрольної (або індивідуальної) роботи |
Виконання науково-методичних та навчальних завдань з навчального курсу |
||
|
25 балів |
25 балів |
50 балів |
100 балів |
Оцінювання знань студентів відбувається за 100-бальною шкалою з подальшим переведенням у 4-и бальну шкалу та шкалу ECTS (Табл. 5.5)
Таблиця 5.5
Умови переведення даних 100 бальної шкали оцінювання
в 4-х бальну та шкалу ЕСТS
|
Оцінка за бальною шкалою, що використовується в КНУ |
Оцінка за 4-и бальною шкалою |
Оцінка за шкалою ECTS |
|
90-100 |
Відмінно |
A |
|
82-89 |
Добре |
B |
|
74-81 |
C |
|
|
64-73 |
Задовільно |
D |
|
60-63 |
E |
|
|
35-59 |
Незадовільно з можливістю повторного складання екзамену (ПМК) або з можливістю повторного захисту дипломної роботи через рік |
FX |
|
1-34 |
Незадовільно – з обов’язковим самостійним повторним вивченням дисципліни та можливістю повторного складання екзамену (ПМК) під час наступної екзаменаційної сесії. У разі захисту дипломної роботи – з обов’язковою повторною підготовкою і захистом дипломної роботи через рік |
F |
Завдання 1
Розрахувати потребу оптового підприємства у корисній площі і корисній місткості загально товарного складу для зберігання товарів на основі даних табл. 1.
Таблиця 1
Вихідні дані
|
Товарна група |
Середні товарні запаси, вагонів |
Розподіл запасів за способом зберігання, % |
||
|
разом |
у штабелях ДШ |
на стелажах ДС |
||
|
Кондитерські вироби |
5,5 |
100 |
80 |
20 |
|
Горілчані вироби |
12,4 |
100 |
75 |
25 |
|
Сірники |
0,7 |
100 |
100 |
- |
|
Тютюнові вироби |
1,5 |
100 |
90 |
10 |
|
Бакалія |
9,0 |
100 |
100 |
- |
|
Разом |
… |
х |
х |
х |
Додаткові умови
а) у штабелях висотою 2,5 м — 50 м2;
б) на стелажах висотою 5,5 м — 44 м2.
Методика розв’язання задачі
Завдання 2
Розрахувати статичний і динамічний коефіцієнти використання вантажопідйомності автомобіля, коефіцієнт використання пробігу, експлуатаційну і технічну швидкості. Умови задачі наведені в таблиці 2.
Автомобіль почав завантажуватися на оптовій базі о 9.00, повернувся на базу о 13.00. Час на вантажно-розвантажувальні роботи, оформлення водієм документів — 2,5 год.
Таблиця 2
Вихідні дані
|
№ з/п |
Показник |
Значення показника |
|
1 |
Гранична вантажопідйомність автомобіля, т |
5,0 |
|
2 |
Обсяг завантаження товарів на оптовій базі, т |
3,2 |
|
3 |
Обсяги завезених товарів кільцевим маршрутом у магазини, т: |
|
|
№ 1 |
0,7 |
|
|
№ 2 |
1,0 |
|
|
№ 3 |
0,5 |
|
|
№ 4 |
1,0 |
|
|
4 |
Відстань між пунктами, км: |
|
|
базою і магазином № 1 |
10 |
|
|
магазинами № 1 і № 2 |
20 |
|
|
магазинами № 2 і № 3 |
10 |
|
|
магазинами № 3 і № 4 |
15 |
|
|
магазином № 4 і базою |
5 |
Методика розв’язання задачі
де - завантажений пробіг, км;
- загальний пробіг, км.
де - час роботи водія з моменту виїзду з бази до моменту прибуття, год.
де - час руху автомобіля (в дорозі), год.
Завдання 3
Підприємство оптової торгівлі минулого року підписало з металургійним комбінатом два контракти на купівлю-продаж металопродукції. Умови контрактів виконані повністю. Всю продукцію реалізовано того самого року. Результати діяльності підприємства оптової торгівлі наведені в табл. 3.
Таблиця 3
Вихідні дані
|
Продукція |
Обсяг закупівлі (реалізації) |
Витрати обігу (без ПДВ), тис. грн |
Закупівельна ціна 1 т за контрактом з ПДВ, тис. грн |
Торговельна націнка до закупівельної ціни, % |
|
Дріт-катанка |
470 |
25,0 |
1,5 |
20 |
|
Труби |
120 |
14,5 |
1,2 |
25 |
Методика розв’язання задачі
Задачу доцільно розв’язувати, користуючись таблицею 4, в якій наведено відомі умови задачі і невідомі дані, які потрібно визначити.
Таблиця 4
Показники для визначення ефективності
комерційних операцій підприємства оптової торгівлі
|
Показник |
Дріт-катанка |
Труби сталеві |
|
Обсяг закупівлі (оптової реалізації), т |
470 |
120 |
|
Закупівельна ціна з ПДВ 1 т за контрактом, тис. гри |
1,5 |
1,2 |
|
Торговельна націнка до закупівельної ціни, % |
20 |
25 |
|
Ціна оптової реалізації, тис. грн. |
… |
… |
|
Сума закупівлі, тис. грн. |
… |
… |
|
Сума оптової реалізації, тис. грн. |
… |
… |
|
Валовий дохід з ПДВ, тис. грн. |
… |
… |
|
ПДВ з валового, доходу, тис. грн. |
… |
… |
|
Валовий дохід без ПДВ, тис. грн. |
… |
… |
|
Витрати обігу (без ПДВ), тис. грн. |
25,0 |
14,5 |
|
Прибуток, тис. грн. |
… … |
… … |
|
Рентабельність, % |
… … … |
… … … |
Оцінка ефективності торгово-посередницької діяльності підприємства оптової торгівлі здійснюється за допомогою системи показників:
1. Рентабельність (прибутковість) витрат обігу за конкретним договором купівлі-продажу товарів визначається за формулою:
де ЧП — номінальний чистий прибуток, що відображається в бухгалтерських документах, грн.;
ВО — поточні витрати обігу, пов’язані з закупівлею та оптовою реалізацією товарів, грн.
У свою чергу, чистий прибуток за договором розраховують за формулою:
де ВД— валовий дохід (сума реалізованих торговельних націнок) без урахування ПДВ, грн;
СП — діюча ставка податку на прибуток, %.
2. Рентабельність обороту із закупівлі товарів визначається за формулою:
де З — закупівельна (фактурна) вартість товарів за відпускними цінами постачальника без урахування ПДВ, грн.
3. Рентабельність обороту з оптової реалізації товарів розраховують за формулою:
де Р — сума оптової реалізації товарів (оптовий товарооборот), грн.
Оцінюючи ефективність договорів, окрім номінального чистого прибутку, що відображається в бухгалтерських документах, доцільно застосовувати ще й реальний чистий прибуток. Реальний чистий прибуток пов’язаний з інфляцією, яка частково знецінює власні грошові кошти підприємства, вкладені в закупівлю і продаж товарів протягом усього періоду здійснення комерційної операції.
Реальний чистий прибуток за договором розраховується за формулою:
де ДВТР — втрачений дохід підприємства оптової торгівлі за конкретним договором, грн.
Сума втраченого доходу за договором може бути визначена за формулою:
де ВОК — сума власних грошових коштів, витрачених на закупівлю і оптову реалізацію товарів, грн.;
І— індекс інфляції за весь період між закупівлею і оптовою реалізацією товарів;
Ii — індекс інфляції за і-й місяць;
п — період між закупівлею і оптовою реалізацією товарів, міс.
Величина реального чистого прибутку дає можливість оцінити дійсну ефективність договорів з урахуванням інфляції, якщо в формули для визначення RВО, RЗ, RР, замість розміру номінального прибутку (ЧП) підставити розмір отриманого реального прибутку (ЧПР).
Перелічені основні показники ефективності договорів купівлі-продажу товарів дають можливість визначити прибутковість не тільки одного договору в цілому, а й окремих товарів, оптимізувати їх асортимент, вибрати найбільш вигідні базисні умови поставки і постачальників, налагоджуючи з ними тривалі комерційні зв’язки.
Завдання 4
Ефективність роботи магазину, який запровадив самообслуговування покупців, визначається за допомогою порівняння комплексу показників: технологічних, соціальних та економічних. Порівнюючи значення цих показників до переходу на самообслуговування і після переходу, можна визначити, як впровадження цього прогресивного методу вплинуло на торговельно-фінансову діяльність підприємства, а також на підвищення культури обслуговування населення.
Методика розв’язання задачі
Коефіцієнт установчої площі — це відношення суми площ основ окремих видів обладнання або його проекції до всієї площі.
Коефіцієнт виставкової (експозиційної) площі - - це відношення площ усіх елементів обладнання, що використовують для викладення товарів, до торгової площі.
Коефіцієнт завершеності покупок — це відношення фактичної середньоденної кількості покупок (ПФАКТ) до середньоденної чисельності покупців, які відвідали магазин, (ПЗАГ):
Прибуток, чистий прибуток і рентабельність потрібно розраховувати за загальною схемою. Однак слід мати на увазі, що у складі товарообороту є ПДВ, а у витратах обігу ПДВ відсутній.
Порівнюють усі наведені та додатково розраховані показники і роблять висновок щодо доцільності впровадження самообслуговування. Висновок слід обґрунтувати.
Показники соціально-економічної ефективності роботи непродовольчого магазину «Мрія» наведені в табл. 5.
Таблиця 5
Показники для визначення соціально-економічної
ефективності непродовольчого магазину «Мрія»
після переходу на самообслуговування
|
Показники |
Значення показника |
|
|
за індивідуальним обслуговуванням покупців (традиційний метод) |
після переходу на самообслуговування |
|
|
1. ТЕХНОЛОГІЧНІ |
||
|
Загальна площа магазину, м2 |
260 |
260 |
|
Торговельна площа, м |
125 |
135 |
|
Коефіцієнти: |
0,15 0,34 |
0,22 0,56 |
|
Кількість товарних одиниць, розташованих на 1 м2 виставкової площі |
4,8 |
6,0 |
|
II. СОЦІАЛЬНІ |
||
|
Загальні витрати часу покупців на одну покупку, хв. |
6,8 |
4,5 |
|
Коефіцієнт завершеності покупок |
0,4 |
0,6 |
|
III. ЕКОНОМІЧНІ |
||
|
Середньомісячний обсяг товарообороту магазину, тис. грн |
450 |
500 |
|
Обсяг товарообороту на 1 м2, тис. грн: |
… … |
… … |
|
Загальна чисельність персоналу, осіб |
12 |
9 |
|
У тому числі торговельного персоналу, осіб |
8 |
5 |
|
Обсяг товарообороту на одного працівника, тис. грн.: магазину торговельного залу |
… … |
… … |
|
Валовий дохід у грошовому виразі, тис. грн. |
94,5 |
125,0 |
|
Валовий дохід (до товарообороту), % |
… |
… |
|
ПДВ з валового доходу, тис. грн |
… |
… |
|
Фонд оплати праці за місяць, тис. грн |
2,9 |
2,3 |
|
Сумарні витрати обігу, тис. грн. |
65,9 |
56,5 |
|
Витрати обігу (до товарообороту), % |
… |
… |
|
Прибуток від реалізації, тис. грн. |
… |
… |
|
Чистий прибуток, тис. грн. |
… |
… |
|
Рентабельність (до товарообороту), % |
… |
… |
Завдання 5
Бар-ресторан «Амфора» реалізує продукцію власного виробництва та покупні товари через зал ресторану, кафетерій, три кіоски і лоток. Директор підприємства на звітний рік затвердив план роздрібного товарообороту для кожного підрозділу. Проте протягом року план виконувався підрозділами нестабільно.
З метою виявлення причин невиконання плану та розробки заходів для активізації господарської діяльності підприємства директор доручив маркетологу проаналізувати виконання плану структурними підрозділами за звітний період (табл. 6).
Таблиця 6
Реалізація продукції та товарів за підрозділами бару-ресторану «Амфора»
|
Підрозділи ресторану |
Обсяг реалізації товарів і продукції за рік |
Абсолютні відхилення, грн. |
Темп зростання або зменшення (звітній рік до попереднього року), % |
||||||
|
Попередній рік |
Звітній рік |
||||||||
|
Фактично, грн. |
Частка, % |
За планом, грн. |
Фактично, грн. |
Частка, % |
Виконання плану |
Від плану |
Від попереднього року |
||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
|
Зал |
199317 |
217580 |
191585 |
||||||
|
Кафетерій |
49747 |
64087 |
77314 |
||||||
|
Кіоск №1 |
19437 |
25714 |
38657 |
||||||
|
Кіоск №2 |
24709 |
33230 |
48852 |
||||||
|
Кіоск №3 |
20426 |
31253 |
41630 |
||||||
|
Лоток |
15814 |
23736 |
26762 |
||||||
|
Разом |
100,0 |
100,0 |
Завдання 6
Ціна пропозиції на товар, що поширюється на біржі в даний час - 200 грн. Прогнозована ціна на даний товар у відповідності з розробленим кон’юнктурним прогнозом - 300 грн. Можливий обсяг закупівлі товару на біржі з урахуванням власних коштів та запозичених кредитних ресурсів - 30 тис. од. Період часу між закупівлею товарів та їх реалізацією за прогнозними цінами - 2 місяці. Середньомісячний темп інфляції в поточному періоді - 10%. Сума витрат по зберіганню закуплених товарів до моменту їх реалізації – 200тис. грн. Сума витрат по сплаті процентів за кредит (за весь період користування кредитом) - 400 тис. грн. Середньомісячна сума матеріальних та прирівняних до них витрат брокерської контори – 100 тис. грн. Середньомісячна сума витрат на оплату праці персоналу брокерської контори – 80 тис. грн. Розмір ставки податку на додану вартість – 20%. Розмір ставки податку на прибуток від посередницької діяльності – 45%. Розмір державного мита за покупку і продаж товарів на біржі - 0,25%.
Завдання 7
Річний обсяг посередницьких операцій на біржі по даній групі товарів 100000тис. грн. Фактичний рівень охоплення біржового обороту товарів брокерською конторою 20%. Прогнозований обсяг охоплення біржового обороту товарів брокерською конторою в результаті здійснення заходів по підвищенню її конкурентноздатності 25%. Ставка комісійної винагороди брокерської контори по посередницьким операціям 5%. Фактична сума матеріальних та прирівняних до них витрат брокерської контори в розрахунку на рік 150 тис. грн. Фактична сума витрат на оплату праці персоналу брокерської контори в розрахунку на рік 120 тис. грн. Сума приросту матеріальних та прирівняних до них витрат, що пов’язані із здійсненням заходів по підвищенню конкурентоспроможності брокерської контори 15 тис. грн. Сума приросту витрат на оплату праці персоналу брокерської контори, що пов’язані із здійсненням заходів по підвищенню її конкурентоспроможності 10 тис. грн. Розмір ставки податку на додану вартість 20 %. Розмір ставки податку на прибуток від посередницької діяльності 45%.
Завдання 8
Передбачуваний щорічний обсяг закупівлі через біржу матеріалів та устаткування – 5400 тис. грн. Передбачуваний щорічний обсяг продажу через біржу готової продукції – 5900 тис. грн. Необхідний обсяг витрат для відкриття брокерської контори на біржі – 900 грн. Сума річних поточних витрат на утримання брокерської контори – 295 грн. Середня ставка, комісійної винагороди брокерських контор по посередницьким операціям на даній біржі – 4,5%.
Завдання 9
Програмований обсяг виробництв товарів в районі діяльності – 600000 тис. грн. Рівень охоплення обсягу виробництва товарів державним замовленням – 10%. Рівень охоплення вільнореалізованого обсягу товарів в район ринковим оборотом – 40%. Прогнозований обсяг завезення товарів з інших регіонів – 40000 тис. грн. Прогнозований рівень охоплення ринкового обороту в регіоні даним ринком – 70%. Прогнозований рівень охоплення ринкового обороту товарів даним посередником – 10%. Середня ставка комісійної винагороди посередника – 5%. Середній рівень матеріальних та прирівняних до них витрат до обсягу посередницьких операцій – 0,7%. Середній рівень витрат на оплату праці персоналу брокерської контори до обсягу посередницьких операцій – 0,6%. Ставка ПДВ – 20%. Ставка податку на прибуток – 45%.
Завдання 10
Вартість брокерського місця на біржі – 700 тис. грн. Необхідний обсяг витрат для відкриття представництва на ринку, або брокерської контори на біржі – 600тис. грн. Прогнозована сума витрат обертання – 240 тис. грн. Річний обсяг обороту ринку або біржі по товарах, які вибрані для посередницької діяльності – 500000 тис. грн. Можливий рівень охоплення обсягу ринкового обороту фірмою – 5%. Середня ставка комісійної винагороди з виконання посередницьких операцій – 5%. Ставка ПДВ – 20%. Ставка податку на прибуток – 45%.
Завдання 11
Сума здійсненої агентської угоди 100 тис. грн. Ставка комісійної винагороди 4,5%. Середній рівень витрат обертання посередника 1,3%. Ставка ПДВ 20%. Ставка податку на прибуток 45%.
А
Автотранспорт загального користування — автотранспортні засоби перевізників, що використовуються ними для надання платних послуг з перевезень юридичним і фізичним особам.
Автотранспорт відомчий — автотранспортні засоби підприємств, організацій, установ, що використовується ними тільки для власних потреб.
Автотранспорт індивідуальний — транспортні засоби фізичних осіб, що використовуються ними тільки для власних потреб.
Агент — юридична або фізична особа, яка діє від імені та в інтересах виробника чи покупця (споживача). Агент не бере на себе право власності на товари.
Аукціон — продаж майна чи товарів, при якому власником стає покупець, котрий запропонував у ході торгів максимальну ціну.
Аукціонне майно — майно, що пропонують для продажу на аукціоні.
Б
Брокер — фізична особа, зареєстрована на біржі відповідно до її статуту, посередник при укладенні угод, який спеціалізується на певних товарних групах, діє за дорученням і за рахунок клієнтів, отримує від них винагороду.
В
Валютний ринок— система відносин з купівлі-продажу (обміну) національної та іноземних валют, платіжних документів в іноземних валютах, усіх грошових знаків за вільними ринковими цінами.
Валютні біржі— організаційно оформлені, постійно діючі ринки, на яких здійснюються операції з іноземною валютою (грошовими одиницями, цінними паперами, вираженими в цих одиницях, та ін.).
Вантажний термінал (автопорт) призначений для вантаження, розвантаження і зберігання вантажів, збирання дрібних партій та оформлення їх у великовагові відправлення за напрямами перевезень, технічного обслуговування і ремонту автотранспортних засобів, надання перевізникам транспортно-експедиційних послуг, надання водіям побутових послуг.
Вантажна автомобільна станція призначена для вантаження, розвантаження і зберігання вантажів, збирання дрібних партій та оформлення їх у великовагові відправлення за напрямами перевезень, надання перевізникам транспортно-експедиційних послуг.
Варіанти технологічного планування торговельного залу: лінійне, боксове і змішане.
Виставка — показ (експонування) товарів (послуг), що освоєні чи намічені до виробництва, з метою ознайомлення з ними потенційних покупців і/чи споживачів.
Виставка-продаж (торговий тиждень) — спеціальний захід, організований роздрібним торговельним підприємством сумісно з постачальником з метою вивчення і формування попиту населення на нові товари.
Вихідні бази -— підприємства оптової торгівлі з повним циклом обслуговування, розташовані в районах виробництва товарів.
Відвідувачі виставки— представники підприємств і організацій, підприємці та громадяни, які відвідують виставку з метою ознайомлення з експонатами, укладення договорів або придбання товарів.
Відправка залізнична— вантаж, що перевозиться за однією залізничною накладною. Відправки поділяються на дрібні, малотоннажні, вагонні, групові і маршрутні.
Д
Дистриб’ютор — підприємство оптової торгівлі з повним циклом обслуговування, яке торгує від свого імені, має право власності на товар, але на відміну від незалежного оптовика, реалізує товари тільки на певній території, узгодженій в договорі з постачальником.
Дрібпооптовий магазин «Саsh & Саrrу» продає товари власникам невеликих магазинів, дрібнороздрібної торговельної мережі за готівковим чи безготівковим розрахунком, але без доставки.
Е
Експедитори — підприємства різних форм власності, які за дорученням вантажовласників (вантажовідправників або вантажоодержувачів) здійснюють транспортно-експедиційне обслуговування.
Експоненти — див.: «Учасники виставки».
З
Закупний товар — товар, що його купує підприємство. громадського харчування для подальшого перепродажу споживачам без видозмінення (порціювання, нарізання, додаткового оформлення).
Залізничний транспорт загального користування призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва s населення в перевезеннях, інших транспортних і додаткових послугах без обмежень споживачів за формами власності, видами діяльності тощо.
Залізничний транспорт промисловий призначений для переміщення вантажів у процесі виробництва (між промисловими підприємствами, дільницями, цехами, іншими структурними підрозділами).
Засоби пересувної дрібнороздрібної мережі — автомагазини, автокафе, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки), розноски, лотки, столики тощо.
І
Інформаційно-комерційний центр — підприємство, яке за певну плату надає інформацію комерційного характеру (про потенційних постачальників або покупців товарів, ціни, тарифи тощо).
Інфраструктура ринку — див.: «Ринкова інфраструктура».
Інфраструктура товарного ринку— сукупність суб’єктів товарного ринку (підприємств та організацій), які здійснюють різні види діяльності у сфері товарного обігу.
К
Канал товароруху— сукупність і послідовність підприємств оптової і роздрібної торгівлі, які доводять товар від виробника до кінцевого споживача.
Комерційний банк — спеціалізована фінансова установа, яка акумулює фінансові ресурси, надає їх у тимчасове користування у вигляді кредитів (позик), здійснює посередництво у взаємних платежах і розрахунках між суб’єктами ринку з метою одержання прибутку.
Комісіонер -— посередник, який за встановлену винагороду (комісію) укладає угоди за дорученням і за рахунок комітента, але від свого імені.
Комітент— сторона договору комісії, яка дає доручення комісіонеру на здійснення за винагороду однієї чи кількох угод від імені комісіонера, але за свій рахунок.
Контейнерний пункт призначений для вантаження, розвантаження і зберігання контейнерів, збирання дрібних партій контейнерів та формування їх у великовагові відправлення за напрямами перевезень, ремонту та обслуговування контейнерів, надання транспортно-експедиційних послуг.
Кредитний ринок — див.: «Ринок кредитних ресурсів».
Крок аукціону — мінімальна надбавка (знижка), на яку в ході торгів здійснюється підвищення (зниження) стартової та кожної наступної ціни лота, оголошеного ліцитатором.
Л
Ланцюговість товароруху (торгово-організаційна ланцюговість) — число переходів товару від одного власника до іншого.
Ланцюговість складська — число перевезень товару з одного складу на інший.
Лізинг — різновид орендних відносин і вид господарської діяльності, спрямований на інвестування тимчасово вільних або залучених фінансових коштів у майно, що передається юридичним або фізичним особам за певну плату в тимчасове користування.
Лїзингодавець — юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу.
Лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.
Ліцитатор — ведучий аукціону, який досконало знає порядок і техніку проведення торгів.
Лот — одиниця майна (товару), що виставляється для продажу на аукціоні, або партія аукціонного майна (товарів), що пропонується для продажу як одне ціле.
М
Магазини вузькоспеціалізовані реалізують товари однієї товарної підгрупи (наприклад, магазин жіночого взуття).
Магазини змішані реалізують товари різних груп, не пов’язаних між собою (наприклад, продовольчі і непродовольчі товари).
Магазини комбіновані реалізують товари двох-трьох груп, об’єднаних спільністю їхнього споживання (наприклад: м’ясо — риба — овочі; трикотаж — галантерея, взуття— шкіргалантерейні вироби).
Магазини спеціалізовані реалізують, як правило, одну групу товарів (одяг, взуття, рибні товари або хлібобулочні вироби).
Магазини універсальні реалізують, як правило, всі основні групи продовольчих або непродовольчих товарів (наприклад: універсам, універмаг).
Маклер — співробітник товарної біржі, який веде біржові торги.
Маркетингові посередники за визначенням Ф. Котлера — це фірми, які допомагають компанії в просуванні, збуті і розповсюдженні її товарів серед клієнтури.
Митний брокер— підприємство або підприємець, який здійснює декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Митний ліцензійний склад (МЛС) — спеціально обладнане приміщення, резервуар або майданчик, що призначене для зберігання товарів у режимі митного складу протягом строку, що не перевищує трьох років. Для відкриття і функціонування МЛС його власник повинен мати ліцензію Держмитслужби України.
Міжнародне залізничне сполучення — перевезення між Україною та іноземними державами.
Н
Накладна залізнична— основний перевізний документ, який передає відправник залізниці разом з вантажем. Накладна є двостороннім письмовим договором між відправником і залізницею на користь третьої сторони — одержувача вантажу.
Незалежний оптовик — підприємство оптової торгівлі з повним циклом обслуговування, яке торгує від свого імені і має право власності на товар.
О
Об’єкти дорожнього сервісу— стоянки, мийки, автозаправні станції, мотелі, кемпінги, магазини, заклади громадського харчування, пункти зв’язку та медичної допомоги.
Об’єкти ринку — всі блага і послуги, з приводу яких виникають ринкові відносини (предмети споживання І послуги, засоби виробництва, фінансові ресурси, робоча сила).
Оптовий продовольчий ринок — підприємство, метою діяльності якого є створення необхідних умов для здійснення операцій з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, укладення торговельних угод.
Оптовий товарооборот — обсяг перепродажу підприємствами товарів без будь-яких змін іншим підприємствам та організаціям для використання або наступного продажу як в Україні, так і на експорт.
Оптовик-комівояжер — невелике підприємство оптової торгівлі з обмеженим циклом обслуговування або підприємець, які за власні кошти закуповують товари і доставляють їх до заготівельних, виробничих підприємств чи роздрібних торговців.
Оптовик-консигнант — підприємство оптової торгівлі з повним циклом обслуговування, яке постачає товари на склад оптовика-консигнатора або консигнатора — роздрібного підприємства.
Оптовик-консигнатор — різновид агента. Він реалізує товари, які належать консигнанту, з власного або орендованого ним складу від свого імені, але за рахунок консигнанта.
Оптовик-посилторговець — підприємство оптової торгівлі з обмеженим циклом обслуговування, яке займається оптовою реалізацією товарів, розсилаючи каталоги та інші рекламні матеріали підприємствам — потенційним покупцям.
Оптовик-організатор — підприємство оптової торгівлі з обмеженим циклом обслуговування, яке не має товарних складів і працює в галузях, де є перевезення, зберігання і реалізація товарів у транспортній тарі (контейнерах., вагонах, цистернах тощо).
Організатор аукціону — суб’єкт господарювання (юридична особа або підприємець), з яким власник-продавець майна (товарів) укладає угоду.
Організатори виставки (ярмарку) — юридична особа, група юридичних осіб або підприємці, які вкладають грошові кошти в її проведення з метою отримання прибутку.
Організатори оптового обороту — торгові посередники, які створюють умови для здійснення актів купівлі-продажу товарів між оптовими продавцями і оптовими покупцями. Організаторами оптового обороту є виставки, оптові ярмарки, товарні біржі, аукціони, оптові продовольчі ринки тощо.
П
Перевезення в місцевому сполученні — перевезення залізничним транспортом в межах однієї з шести залізниць України.
Перевезення у прямому сполученні — перевезення залізничним транспортом за участю двох і більше залізниць.
Перевезення у прямому змішаному сполученні — перевезення, що виконуються залізницями разом з іншими видами транспорту за єдиним транспортним документом на всьому шляху прямування.
Персональний продаж — усне представлення товару під час бесіди з одним або декількома потенційними покупцями з метою його продажу.
Посередницькі структури — торгові посередники, які не мають права власності на товари (агенти, оптовики-консигнатори, оптовики-комісіонери, брокерські контори та їх брокери).
Правила біржової торгівлі — внутрішній документ біржі, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв’язання спорів з цих питань
Предмет лізингу — неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена до основних фондів, крім земельних ділянок, інших природних об’єктів, єдиних майнових комплексів підприємств та їх відокремлених структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць).
Продавець (постачальник) у сфері лізингових відносин — фізична або юридична особа, в якої лізингоодержувач набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу.
Продажна ціна лота — фактична ціна реалізації лота на аукціоні.
Продукція власного виробництва — кулінарна продукція (страви, кулінарні вироби і напівфабрикати), булочні та борошняні кондитерські вироби, виготовлені підприємством громадського харчування.
Р
Рекламне агентство — підприємство, що надає послуги з виробництва і/чи розповсюдження реклами клієнтів-рекламодавців з використанням їх фінансових коштів і матеріальних ресурсів.
Ринкова інфраструктура (інфраструктура ринку)— сукупність суб’єктів ринку (підприємств, організацій, підприємців), які забезпечують і обслуговують рух товарів і послуг, фінансових ресурсів або робочої сили.
Ринок — система відтворення, яка саморегулюється і всі ланцюги якої перебувають під постійним впливом попиту і пропозицій. Ринок поділяється на товарний, фінансовий ринки і ринок праці.
Ринок — підприємство, створене на відведеній земельній ділянці, функціональними обов’язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій. Ринки поділяються на оптові і роздрібні.
Ринок кредитних ресурсів (кредитний ринок) — відносини, що виникають у процесі залучення і надання грошових коштів на умовах повернення, оплатності і строковості.
Ринок праці — одна з трьох складових ринку (поряд з товарним і фінансовими ринками). Це суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів, при якій робоча сила обертається так само як товар, тобто продається і купується у відповідності з законами ринкової економіки.
Ринок страхових послуг— відносини, що виникають у сфері страхування між страховиками, страхувальниками та посередниками, які функціонують на цьому ринку.
Ринок фінансових послуг— відносини, що виникають між суб’єктами ринку у процесі надання фінансових послуг. До фінансових послуг належать лізинг, факторинг та багато інших послуг, які надаються юридичним і фізичним особам при їх обслуговуванні в банках та інших кредитно-фінансових організаціях.
Ринок цінних паперів (фондовий ринок) — особлива сфера ринкових відносин, яка полягає у здійсненні актів купівлі-продажу цих паперів.
Роздрібна торгівля— діяльність суб’єктів товарного ринку з продажу товарів і надання додаткових послуг безпосередньо населенню.
Роздрібна торговельна мережа — сукупність торговельних та інших підприємств, підприємців, які є власниками об’єктів роздрібної торгівлі (магазинів, закладів громадського харчування, кіосків, павільйонів, палаток тощо).
С
Склади — це будівлі, споруди, майданчики, різні пристрої, призначені для приймання, розміщення і зберігання сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, готової продукції і товарів, підготовки їх до виробничого процесу, продажу або транспортування.
Склади товарні — склади, де зберігається товарна продукція, призначена для подальшої переробки або реалізації. Вони поділяються на матеріальні склади, склади готової продукції, накопичувальні, транзитно-перевалочні, склади сезонного зберігання, сортувально-розподільні склади.
Склади загальнотоварні— товарні склади, призначені для зберігання товарів, що не потребують створення особливого режиму.
Склади спеціальні — товарні склади, призначені для зберігання товарів, що потребують створення особливого режиму (холодильники, овочесховища, соляні склади тощо).
Склад прирейковий — склад, який має одну або кілька під’їзних залізничних колій.
Склад тимчасового зберігання (СТЗ) — складське приміщення, резервуар, критий або відкритий майданчик, призначені для зберігання товарів, транспортних засобів і транспортного обладнання протягом строку, який не може перевищувати трьох місяців. Для відкриття СТЗ треба мати дозвіл митниці, в районі діяльності якої розташований власник цього складу.
Станція вантажна— залізнична станція, призначена для виконання вантажних операцій і обслуговування вантажовласників.
Станція дільнична — залізнична станція, призначена для обробки транзитних поїздів, що проходять без переробки (без розформування поїзда) або з частковою переробкою (причепленням або відчепленням тільки окремих вагонів).
Станція пасажирська — залізнична станція, призначена для обслуговування пасажирів, приймання багажу, вантажобагажу, пошти та обробки пасажирських поїздів (технічного обслуговування поїзда, випробування гальм, огляду поїзда та усунення недоліків, зміни локомотивів або локомотивних бригад).
Станція проміжня — залізнична станція, призначена для приймання, відправлення і пропуску поїздів, а також обслуговування пасажирів, виконання вантажних і комерційних операцій (надання послуг вантажовласникам) у невеликому обсязі.
Станція сортувальна — залізнична станція, призначена для масового розформування і формування поїздів, а також обробки транзитних поїздів.
Стартова ціна лота— ціна, що формується, виходячи з ціни аукціонного майна (товарів) з урахуванням витрат на підготовку і проведення аукціону.
Стаціонарні пункти дрібнороздрібної мережі — кіоски, ларі, ларьки, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торговельні автомати.
Страховик — юридична особа, яка має ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Страхові агенти — юридичні особи або громадяни, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності.
Страхові брокери— юридичні особи або громадяни-підприємці, які здійснюють посередницьку діяльність на ринку страхових послуг від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.
Страхувальники— юридичні особи або дієздатні громадяни, які укладають зі страховиком договір страхування.
Суб’єкти інфраструктури товарного ринку — підприємства та організації, які займаються купівлею-продажем товарів чи спеціалізуються на наданні однорідних послуг власникам товарів на шляху їхнього руху від виробника до споживача. Вони поділяються на активних і непрямих. Активні суб’єкти інфраструктури товарного ринку мають право власності на товари, на відміну від непрямих.
Суб’єкти лізингу— лізингодавець, лізингоодержувач і продавець (постачальник) майна, що передається в лізинг,
Суб’єкти ринку— носії ринкових відносин (виробники, продавці, покупці і споживачі — юридичні і фізичні особи).
Сублізинг — вид піднайму предмета лізингу, відповідно до якого лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця.
Т
Товарна біржа— організація, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торговельних операцій.
Товарний ринок — один з трьох складових ринку (поряд з фінансовим ринком і ринком праці), на якому продаються і купуються товари і послуги. Товарний ринок поділяється на споживчий ринок, ринок засобів виробництва, ринок інформації та інтелектуального продукту.
Торговельний зал магазина призначений для розміщення робочого і демонстраційного запасу товарів, вибору товарів покупцями, здійснення розрахункових операцій за товари, надання покупцям різних додаткових послуг. Площа торговельного залу складається з установчої площі, проходів для покупців, робочих місць продавців, площі зони розрахункового вузла.
Торговий агент — фізична особа, яка здійснює персональний продаж товарів підприємства, де вона працює у штаті, за сумісництвом або за договором підряду, а також підприємці, які уклали договір доручення, агентську угоду з цим підприємством.
Торговий дім — підприємство оптової торгівлі з повним циклом обслуговування, яке спеціалізується на зовнішньоторговельних операціях, фінансуванні і кредитуванні експорту товарів і послуг.
Торгові бази — підприємства оптової торгівлі з повним циклом обслуговування, розташовані в районах споживання товарів.
Торгові посередники — це підприємства оптової торгівлі з повним і обмеженим циклами обслуговування, посередницькі структури, організатори оптового обороту, підприємства роздрібної торгівлі.
Торгово-промислова палата України — недержавна організація, що на добровільних засадах об’єднує юридичних осіб і підприємців України з метою створення умов для підприємницької діяльності, всебічного розвитку усіх видів підприємництва, налагодження науково-технічних і торговельних зв’язків між українськими підприємствами і закордонними компаніями.
Транспортні засоби залізниць — це залізничний рухомий склад (електровози, тепловози, вагони) і контейнери.
Транспортно-експедиційне обслуговування — надання комплексу послуг, пов’язаних з підготовкою і відправкою вантажів, проведенням взаєморозрахунків, контролем за проходженням і одержанням вантажів.
Транспортно-експедиційні операції— весь комплекс робіт, пов’язаних з доставкою товарів від пункту відправлення (постачальника) до моменту здачі в пункті призначення (одержувача). Частину цих операцій можуть виконувати транспортні підприємства і підприємства-експедитори на підставі договорів, укладених з власником товарів.
У
Учасники виставки (експоненти) — юридичні особи і підприємці, які одержали запрошення для участі у виставці з метою експонування своїх товарів і послуг.
Ф
Фінансовий ринок — один з трьох складових ринку (поряд з товарним ринком і ринком праці), на якому продаються та купуються фінансові ресурси й послуги. Він поділяється на валютний ринок, ринок кредитних ресурсів, ринок цінних паперів (фондовий ринок), ринок фінансових послуг, ринок страхових послуг.
Фондові біржі— організаційно оформлені, постійно діючі ринки, на яких здійснюється торгівля акціями, облігаціями та іншими цінними паперами.
Фондовий ринок — див.: «Ринок цінних паперів».
Ц
Ціна аукціонного майна (товарів)— ціна, зазначена в акті передачі майна (товарів) для подальшого продажу на торгах.
Ч
Члени товарної біржі — засновники, а також прийняті до складу біржі згідно з її статутом вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи.
Я
Ярмарок— короткострокова виставка, що регулярно повторюється у визначеному місці під традиційною назвою і в обумовлений термін. Оптовий ярмарок призначений для створення умов при укладенні договорів купівлі-продажу товарів, а роздрібний ярмарок — для продажу товарів безпосередньо населенню.
Основна
Додаткова
Інформаційні ресурси
EMBED Equation.3
EMBED Equation.3
EMBED Equation.3
EMBED Equation.3
EMBED Equation.3
EMBED Equation.3
EMBED Equation.3
EMBED Equation.3
EMBED Equation.3