для оцінки запасів та визначення фінансового результату; 2 для прийняття управлінських рішень; 3 для ко
Работа добавлена на сайт samzan.net:
- Класифікація витрат.
Класифікація витрат - це групування витрат за певними ознаками. Класифікація допомагає глибше зрозуміти суть витрат, вивчити порядок їх формування і мету використання.
Враховуючи зарубіжний досвід, виокремимо три напрямки класифікації витрат:
1) для оцінки запасів та визначення фінансового результату;
2) для прийняття управлінських рішень;
3) для контролю і регулювання.
За першим напрямком виділяють витрати невичерпані та вичерпані, витрати на продукцію (виробництва) та витрати за період (діяльності), витрати прямі й непрямі, виробничі й невиробничі, основні й накладні (рис. 8.3).
Фінансовий результат визначається як різниця між доходами і витратами звітного періоду. Якщо підприємство закупило сировину, мінеральні добрива, пальне та інші матеріали, то це означає, що здійснено лише переміщення активів із грошової форми у матеріальну. В міру використання зазначених цінностей у процесі виробництва ці активи будуть включені у вартість створеного продукту. Отже, заплачені гроші - це невичерпані витрати, а вичерпаними вони стануть у майбутньому, коли фактично візьмуть участь у процесі створення нового продукту.
Вичерпані витрати - це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу у звітному періоді.
Невичерпані витрати - це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу у майбутніх періодах.
Витрати, що пов'язані з виробництвом продукції і включаються в її собівартість, є витратами на продукцію. Витрати на зберігання і реалізацію продукції вважаються витратами періоду. Витрати на продукцію в зарубіжній практиці поділяють на три види: основні матеріали, праця, виробничі накладні витрати.
Витратами на продукцію е витрати, які відносять до окремого продукту й утримують як актив у запасах до часу, коли
Рис. 8.3. Класифікація витрат для оцінки запасів та визначення фінансового результату
товари будуть проданими. Витрати, які не пов'язані з конкретною продукцією, і в результаті розглядаються як витрати спожиті в періоді, називаються витратами періоду.
Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" за способом віднесення на собівартість продукції витрати поділяють на прямі й непрямі. Прямі витрати це такі, які безпосередньо відносяться на виробництво конкретної продукції. Вони пов'язані з виконанням робіт зі створення виробів, вирощування сільськогосподарських культур, з догляду за тваринами тощо. Більшість витрат на підприємстві є прямими: оплата праці, витрачання сировини, насіння, кормів, палива тощо. Ці витрати під час виникнення прямо відносять на відповідні об'єкти обліку. Непрямі витрати пов'язані з виробництвом декількох видів продукції. Тому їх обліковують окремо і відносять на конкретні об'єкти шляхом розподілу.
Залежно від виділення центрів відповідальності та організації обліку одні й ті самі витрати можуть бути або прямими, або непрямими. Наприклад, витрати на оплату праці керівників підрозділів, сировину, амортизацію щодо підрозділу є прямими, а щодо видів вироблюваної продукції - непрямими.
Витрати за сферою виникнення бувають виробничі й невиробничі.
Виробничі витрати - це витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг). Невиробничі витрати - це витрати, які опосередковано належать до процесу виробництва і пов'язані з управлінням виробничим процесом і реалізацією продукції (робіт, послуг). Виробничі витрати формують виробничу собівартість продукції й включають: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати і загальновиробничі витрати.
За відношенням до технологічного процесу витрати поділяють на основні й накладні.
Основні витрати - це сукупність прямих витрат на виробництво продукції.
Накладні витрати - це витрати, які пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва.
За другим напрямком витрати поділяють на постійні й змінні, релевантні й нерелевантні, дійсні (реальні) й можливі (уявні), маржинальні й середні (рис. 8.4).
Рис. 8.4. Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень
За відношенням до обсягу виробництва витрати поділяють на постійні й змінні. Такий поділ дає змогу простежити за зміною витрат залежно від зміни рівня (обсягу) виробничої діяльності і широко використовується в зарубіжній практиці для обліку та аналізу витрат.
Змінні витрати - це витрати, загальна сума яких змінюється прямо пропорційно обсягу виробництва. Наприклад, для посіву потрібно 2 ц зерна на 1 га. Якщо буде посіяно 10 га, то потрібно витратити 20 ц зерна (2 ц o 10 га = 20 ц), а якщо буде посіяно 50 га, то відповідно витрата зерна становитиме 100 ц. Змінні витрати зростають (зменшуються) автоматично зі збільшенням (зменшенням) обсягу виробництва.
Постійні витрати - це витрати, розмір яких не змінюється за певний період залежно від зміни обсягу виробництва. Наприклад, витрати на утримання складу постійні, бо вони не залежать від того, скільки матеріалів на ньому зберігається в даний час.
Якщо загальна сума постійних витрат не змінюється, то їх розмір на одиницю продукції зменшується при збільшенні обсягу виробництва і навпаки. Наприклад, на утримання складу витрати за місяць становлять 1000 грн, а в ньому зберігається 100 т цементу, тоді на 1 т припадає витрат 10 грн (1000 грн : 100 = 10 грн). А якщо тут буде зберігатися 200 т цементу, тоді на 1 т витрат на зберігання припадатиме 5 грн (1000 грн : 200 = 5 грн).
Постійні витрати залишаються незмінними за певних рівнів виробництва, у разі ж його зміни ці витрати змінюються стрибкоподібно, а не пропорційно обсягу виробництва. В наведеному прикладі витрати на зберігання 1 т цементу становлять б грн за місяць при збереженні 200 т. Але якщо нам потрібно зберігати 210 т цементу, а склад вміщує лише 200 т, то для збереження додаткових 10 т потрібно мати новий склад, витрати на утримання якого складуть ще 1000 грн за місяць.
Таким чином, частину постійних витрат правильніше буде називати умовно-постійні, бо їх розмір залишається однаковим до певних умов, а потім змінюється стрибкоподібно.
Інша частина витрат може бути поєднанням змінних і постійних, їх називають частково-змінними витратами. Загальна їх сума змінюється залежно від обсягу виробництва, але не прямо пропорційно. Так, при збільшенні обсягу виробництва на 10 % частково змінні витрати можуть зрости на 8 %. Прикладом може бути плата за телефон, яка складається із постійної частини - абонентної плати за користування телефоном, і змінної частини - додаткової оплати за похвилинні розмови та міжміські переговори.
У ринкових умовах релевантність е однією з найбільш важливих характеристик управлінської інформації. Вона надає змогу вибрати серед двох варіантів кращий. Релевантні витрати можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення, а нерелевантні витрати не залежать від прийнятого рішення. Релевантні витрати - це очікувані в майбутньому витрати, які будуть відрізнятися залежно від альтернативи, вибраної в певних ситуаціях, через різницю, яка виникає внаслідок рішення. Нерелевантні ж витрати будуть однакові для всіх альтернатив.
Наприклад, витрати будуть релевантними при прийнятті рішення: купити автомобіль чи взяти його в оренду. Але в обох випадках витрати на пальне будуть однаковими, тобто нерелевантними, незалежно від прийнятого рішення.
З метою оцінювання різних альтернативних варіантів рішень потрібно враховувати не тільки дійсні (реальні), а й можливі (уявні) витрати (втрати). Дійсні витрати передбачають реальну сплату грошей або використання інших активів. Можливі (уявні) витрати показують втрачену вигоду, якщо вибір одного напрямку дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення. Наприклад, підприємство вирішує альтернативу: придбати за вільні кошти звичайні акції іншого підприємства чи покласти їх на депозит у банк. Дивіденди на акції залежать від результату діяльності підприємства - емітента акцій, а проценти за депозитом будуть фіксованими. У цьому випадку при обчисленні майбутніх доходів від вкладення грошей потрібно враховувати розмір втраченої вигоди, коли вибір одного варіанта виключає вибір іншого. Дійсні витрати обліковують у системі бухгалтерського обліку, а можливі (уявні) витрати - ні. Останні беруть до уваги при прийнятті прогнозних управлінських рішень.
Залежно від способу визначення собівартості продукції витрати поділяють на маржинальні і середні. Маржинальні витрати - це витрати на виробництво додаткової продукції. Середні витрати розраховуються як середньоарифметичне значення витрат, що відносяться до виробництва продукції. Наприклад, загальні витрати на виробництво одного стільця 100 грн, а на виробництво двох стільців 180 грн. Отже, маржинальні витрати на виробництво другого стільця дорівнюють 80 грн. Виникає питання: чому собівартість двох стільців 180 грн, а не 200 грн? Відповідь на це питання з'являється при поділі витрат на постійні й змінні. Через постійні витрати собівартість другого стільця становила 80 грн, а не 100 грн. Середні витрати на одержання одного стільця - 90 грн (180 грн: 2 ш = 90 грн), але кожний із них має різну собівартість. Для прийняття рішення менеджер використовує маржинальні і середні витрати. Поділ витрат на маржинальні і середні дає змогу глибше обґрунтувати управлінські рішення щодо перспективи діяльності підприємства.
За третім напрямком витрати поділяють на контрольовані (регульовані) і неконтрольовані (нерегульовані), що є важливим для управлінської діяльності (рис. 8.5). Ця класифікація означає міру, до якої керівник може контролювати витрати і відповідати за них.
Рис. 8.5. Класифікація витрат для контролю і регулювання
Контрольовані витрати - це витрати, що знаходяться в межах контролю керівника, які він може регулювати і на які може впливати.
Неконтрольовані витрати - це витрати, що знаходяться поза межами контролю керівника, які він не може регулювати і на які не може впливати.
Витрати матеріалів, заробітної плати є контрольованими витратами, а амортизація, сплата податків і зборів, зміна рівня цін на матеріали та інші витрати, пов'язані з інфляцією, є неконтрольованими витратами.
Контрольованими витратами є витрати центрів відповідальності у межах підприємства, на які такі центри можуть мати вплив і контролювати. Неконтрольованими є витрати, які здійснюються адміністрацією підприємства і на які центри відповідальності не можуть впливати і контролювати їх
2. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора хімічних наук Львів ~ Дисертацією є
3. ИНСТИТУТ РАЗВИТИЯ ОБРАЗОВАНИЯ САХАЛИНСКОЙ ОБЛАСТИ Кафедра дошкольного образования.html
4. Учет приобретения и списания
5. Вплив позакласних занять фізичною культурою на показники фізичного стану та здоров’я учнів старших класі
6. лет. Но не страшно если ребенок начал осваивать азы хоккея и в более старшем возрасте
7. 1 Настоящее Положение устанавливает порядок текущего контроля и промежуточной аттестации с применением на
8. Генеральный план Порядок проектирования промышленных предприятий установлен соответствующими инстру
9. Тема 5. Развитие представлений о движении
10. крепостнического гнёта в России
11. Клавиша быстрого перемещения к концу текущей строки- e End 2 Для вывода контекстного меню надо
12. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ДЛЯ СТУДЕНТОВ ПЕДИАТРИЧЕСКОГО ФАКУЛЬТЕТА 6 КУРСА
13. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук Одеса ~ 2002
14. Тема- Етика ~ вчення про мораль План Етика ~ вчення про мораль
15. ЗАДАНИЕ К КОНТРОЛЬНОЙ РАБОТЕ Для студентов специальностей- 270102 Промышленное и гражданское строительс
16. 2.html
17. тема защиты прав потребителя
18. Сделано в Японии В наши дни нельзя представить себе мировой рынок изделий бытовой радиоэлектроники без т
19. кредитной сфере Объектом исследования являются общественные отношения в финансовокредитной сфере
20. ~аза~ тілі ~ мемлекеттік тіл