У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Тема - 3 Економічні відносини власності План- 1

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2016-06-20

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 7.4.2025

Тема : №3   Економічні відносини власності

План:  1. Місце власності в економічній системі

 2. Еволюція форм власності і тенденції їх розвитку в Україні.

3. Процеси приватизації в Україні.

  1.  Власність  - це сукупність відносин між суб’єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів  (а не відношення до об’єкту).

Власність визначає :

◊ суспільний спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва;

◊ специфічність дій економічних законів певної економічної системи;

◊ цілі та мотиви виробництва;

◊ характер розподілу і споживання створеного продукту;

◊ класову і соціальну структуру суспільства;

◊ панівну систему політичної та економічної влади.

Привласнення – конкретно-суспільний спосіб оволодіння річчю. Вихідний момент – сфера виробництва, де створюється обєкт власності і його вартістькому належать засоби виробництва, той і привласнює результати.

Відчуження – позбавлення субєкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим обєктом. Власність – це завжди відчуження.

Об’єкти власності – все те, що можна привласнити чи відчужити: засоби виробництва, нерухомість, природні ресурси, предмети особистого споживання, гроші, цінні папери, інтелектуальна власність, культурні та історичні цінності, робоча сила тощо.

Субєкти власності – персоніфіковані носії власності.

• окрема особа – людина – фізична особа;

• юридична особа – організації, підприємства, установи, обєднання;

• держава в особі органів державного управління;

• декілька держав, або всі держави планети.

Юридичний аспект власності реалізується через право власності сукупність узаконених державою прав та норм економічних взаємовідносин фізичних і юридичних осіб, які складаються між ними з приводу привласнення й використання об’єктів власності. Право власності визначається ще з часів римського права:

володіння – початкова форма власності. Наявність у субєкта власності обєктів з господарським володінням ними. Саме по собі володіння не означає повної власності.

користування – виражає економічні відносини власності з приводу виробничого чи особистого використання обєктів власності;

розпорядження – вища і всеохоплююча категорія прав власності, що передбачає розпорядника об’єкта його повним власником, а отже, має право самостійно вирішувати долю об’єкта (використовувати, продавати, обмінювати, дарувати, ліквідувати…).

Повна реалізація прав власності можлива лише при поєднанні всіх трьох прав.

У сучасній економічній науці застосовується більш деталізована система прав власності: право володіння, користування управління, на безпеку, на дохід, на безстроковість володіння, на заборону використання шкідливим способом, “зворотній” характер прав власності – повернення після закінчення угоди – всього 11 елементів. Така деталізація юридичних прав власності має не самодостатній характер, а має на меті гарантувати суб’єкту необхідні й достатні права для прийняття оптимальних економічних рішень.

2.Існують два підходи до класифікації форм власності:

Вертикально-історичний:

~ первіснообщинна форма власності – однакові права всіх членів общини на обєкт власності (засоби праці, результати, робочу силу);

~ рабовласницька – абсолютна концентрація прав власності рабовласника на засоби виробництва, результати праці, робочу силу;

~ феодальна – передбачає абсолютні права власності феодала на землю результати праці й обмежені права на працівника;

~ капіталістична – зосередження прав власності підприємця на засоби та результати праці і відсутність права власності на найманого робітника, який має особисту свободу;

Ліквідація приватної власності в колишніх соціалістичних країнах і заміна її на загальнонародну, з метою зрівняти всіх людей у правах на засоби виробництва і результати їх використання спричинили розрив природно-еволюційного процесу розвитку відносин власності, що стало однією з причин кризи і розвалу соціалістичної системи.

 Горизонтально структурний підхід: - критеріями є рівень розвитку продуктивних сил, характер поєднання працівника з засобами виробництва, механізм розподілу.

Типи власності:

А) приватна власність (індивідуально-трудова – одноосібна/сімейна; з найманою працею – партнерська/корпоративна) – виключне право на володіння, користування і розпорядження об’єктом власності та отримання доходу належить приватній особі (фізичній чи юридичній). Приватна власність є потужним фактором розвитку суспільства, стимулює підприємницьку ініціативу, надає економічну свободу вибору, право наслідування.

 Індивідуально-трудова – фізична особа одночасно використовує власні засоби виробництва і свою робочу силу, або членів сімї або найманого робітника.

 Партнерська  - об’єднання капіталів або майна кількох фізичних чи юридичних осіб з метою спільної діяльності, причому кожний учасник зберігає свою частку капіталу.

 Корпоративна(акціонерна) – капітал, утворений завдяки випуску і продажу акцій. Поєднує риси суспільної та приватної власності. Реальне право на розпорядження і управління капіталом товариства мають лише ті, хто володіє контрольним пакетом.

Б) суспільна власність: (державна – загальнодержавна/муніципальна; колективна - кооперативна/трудового колективу/громадських та релігійних об’єднань) – означає спільне привласнення засобів виробництва і його результатів .Суб’єкти є рівноправними співвласниками. Основна форма індивідуального привласнення – розподіл доходу, міра його розподілу – праця.

 Державна –система відносин, за якої абсолютні права на управління і розпорядження власністю здійснюють органи державної влади:

загальнодержавна – спільна власність усіх громадян країни, яка не поділяється між окремими учасниками економічного процесу (природні ресурси, транспорт, зв’язок, дороги, навчальні заклади, оборонні, космічні об’єкти, армія) – вона необхідна державі для виконання економічних, соціальних та оборонних функцій.

муніципальна (комунальна) – власність, що перебуває в розпорядженні регіональних державних органів (області, міста, району).

кооперативна – обєднана власність членів окремого кооперативу, створена на добровільних засадах для здійснення спільної діяльності. Кожен член має однакові права на управління та дохід відповідно до внесеного паю і трудового вкладу членів:

власність трудового колективу – суспільна власність колективу на умовах викупу чи оренди. Якщо підприємство викуплене за рахунок накопиченого прибутку – неподільна власність колективу. Якщо – за рахунок особистих доходів – пайова власність.

власність громадських та релігійних об’єднань – створюється за рахунок власних коштів, пожертв.

В) Змішана власність – поєднує різні форми власності: державно-приватна; державно-кооперативна; приватно-колективна; із залученням іноземного капіталу.

У розвинутих країнах Заходу з метою забезпечення ефективнішого функціонування виробництва відбувається процес об’єднання підприємств різних форм власності, однак за умови збереження кожною із них своєї базової якості. У результаті створюються комбіновані форми власності: концерни, трести, холдинги, фінансово-промислові групи та ін.

В Україні конституційно дозволено існування приватної, колективної (приоритетна), державної власності. Допускається існування змішаних форм, власності інших держав, міжнародних організацій,  юридичних осіб інших держав.

 3 Приватизація – процес передачі або продажу обєктів державної власності одноосібним чи асоційованим приватним власникам. Наслідок – зміна форм власності.

Роздержавлення – процес обмеження втручання держави в економіку, переведення державних підприємств на комерційні засади господарювання, створення умов для зростання кількості господарюючих об’єктів – основа першого етапу реформ в Україні.

Соціальні і політичні особливості в Україні після розвалу Союзу:

~ 90% державної власності + земля;

~ багатство створювалось всім суспільством – проблема його справжньої оцінки, справедливого розподілу;

~ високий рівень монополізму – втрата конкурентноздатності економіки;

~ хаос в економіці через розрив традиційних господарських звязків;

~ відсутність в українській ментальності ринкового економічного мислення – зрівнялівка як показник справедливості;

~ відсутність сильної, професійної, демократичної влади, корупція.

 Мета приватизації: формування прошарку приватних власників; підвищення ефективності функціонування підприємств; сприяння демонополізації економіки; збільшення надходжень до державного бюджету; залучення іноземних інвестицій.

Способи приватизації в Україні: викуп і безкоштовна передача.

1. Викуп обєктів малої приватизації – власник працівник обєкту.

2. Викуп державного майна підприємства за альтернативним планом приватизації.

3. Викуп державного майна зданого в оренду.

4. Продаж за комерційним конкурсом.

5. Продаж з відстрочкою платежу.

6. Продаж на аукціоні.

7. Продаж акцій відкритих акціонерних товариств.

Етапи приватизації в Україні:

Перший - 1992-1994 роки – підготовка реформ, розробка нормативно-законодавчої бази, формування Фонду державного майна. Здійснення малої приватизації.

Другий – 1995-1997 роки – масова приватизація. Продаж за майнові та компенсаційні сертифікати, житлові чеки. Створення приватного сектору. Початок приватизації великих обєктів.

Третій – 1998-2000 роки – завершення масової приватизації паперів. Початок приватизації із залученням грошей. Формування оптимальної структури форм власності й пошук ефективного власника.

Сьогодні вже усунена державна монополія на засоби виробництва!!!

У подальшому передбачається:

• акцент на ефективність приватизаційного процесу;

• створення сприятливого інвестиційного клімату;

• якісні зміни в механізмі державного регулювання.

 Акція – цінний папір, який засвідчує вкладення певної кількості капіталу і дає право її власникові на отримання певного доходу з прибутку акціонерного товариства.

 Дивіденд – дохід, одержуваний власником акції із прибутку акціонерного товариства.

 Акціонерне товариство – господарська організація, створена на основі централізації грошових коштів шляхом продажу акцій.




1. Леонтьева СЖО БЛАНК ДЛЯ ОТВЕТОВ ИНСТРУКЦИЯ- Вам будут предложены пары противоположных утверждений
2. Механика РостовнаДону 2009 Составители- А1
3. варианты решения этой проблемы поручено департаменту торговли и услуг.
4. У світі обраної професії Підготувала викладач- Дудник О.
5. Он не одарен такими способностями он даже менее храбр чем Шамиль
6. Чацкий и Молчалин как герои-антиподы (По комедии АСГрибоедова «Горе от ума»)
7. Друскининкай 10.07
8. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук Хар
9. это направление вдоль которого распространяется световая энергия
10. основные концепции от PokerStrtegy.