ключової фігури
Работа добавлена на сайт samzan.net:
ПЛАН:
Вступ
Положення КПК України виводять прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва доcудовим розслідуванням на рівень «ключової фігури». Реалізація, яких здійснюється через наданий прокурору комплексу повноважень, основні з яких слідують зі статей 36, 37 КПК України та ін. В той же час він несе відповідальність за своєчасність та законність прийнятих органами досудового розслідування процесуальних рішень, проведення слідчих (розшукових) дій (саме прокурор надає доручення слідчим, приймає ключові процесуальні рішення, зокрема прокурор безперервно супроводжує провадження) спрямованих на збирання та перевірку доказів у кримінальному провадженні, отримання таких доказів у порядку, передбаченому КПК України, дотримання правил їх належності та допустимості, а також за прийняте остаточне рішення в кримінальному провадженні (включаючи представництво обвинувачення у суді). Яскравим свідченням безпосередньої реалізації функцій прокурора є положення глави 25 КПК України, які вступають у дію одночасно з набранням чинності закону України про кримінальні проступки, прийняття якого передбачається КПК України (п. 1 ч. 1 Прикінцевих положень КПК України –розділ X).
Власне кажучи, наступний крок у реформуванні кримінальної юстиції – прийняття закону про кримінальні проступки. Законодавча регламентація питання кримінальних проступків сприятиме прискоренню кримінального процесу стосовно значного масиву правопорушень за рахунок проведення дізнання, а не досудового слідства, а також спрощення судового розгляду.
Крім того, це сприятиме суттєвому зменшенню навантаження на слідчих, передусім органів внутрішніх справ, та дозволить їм зосередити основні зусилля на розслідуванні тяжких і особливо тяжких злочинів.
До того ж розслідування щодо проступків проводитиметься у формі дізнання із відповідним спрощенням процедури, включаючи: скорочені строки (не більше двох місяців з дня повідомлення про підозру); неможливість застосування запобіжних заходів (застава, домашній арешт, тримання під вартою) та НСРД.
Усе залежить від концептуальних підходів до визначення на законодавчому рівні поняття кримінального проступку, його складових, а також правових наслідків такого проступку.
Слід відзначити, що система спрощення процедури кримінального провадження, яка включає в себе певний перелік регулятивних положень КПК, спрямована на скорочення часу з моменту повідомлення особи про підозру, складання стосовно неї обвинувального акта і до ухвалення судового рішення у кримінальному провадженні, набрання ним законної сили. Діяльність слідчого, прокурора та суду в цьому процесі тісно пов’язана і їх співпраця є необхідним елементом реалізації положень цього Кодексу.
У КПК термін «спрощене провадження» вживається лише щодо процедури досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проступків. Поряд з тим кримінальним процесуальним законом надано ще ряд можливостей скорочення судового розгляду більшості кримінальних проваджень завдяки їх спрощеним формам.
Загалом можна виділити такі спрощені форми здійснення кримінального провадження (досудового розслідування та судового розгляду):
- спрощене провадження щодо кримінальних проступків;
- спрощена процедура судового розгляду кримінального провадження;
- кримінальне провадження на підставі угод;
- письмове провадження в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
З огляду на те, що відповідні норми КПК спрямовані на забезпечення захисту прав та свобод людини і громадянина, врегулювання діяльності органів та посадових осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, дотримання при цьому основних засад кримінального провадження, у практичній діяльності необхідно враховувати особливості кожної із зазначених вище форм.
Ми розглянемо одну із спрощених форм досудового розслідування – провадження щодо кримінальних проступків.
1.Загальні положення досудового розслідування кримінальних проступків. Повноваження прокурора.
Порядок досудового розслідування кримінальних проступків є (диференційованою) формою кримінального провадження. Про спрощене провадження щодо кримінальних проступків у суді першої інстанції йдеться у § 1 гл. 30 КПК України.
Правила встановлені у цій главі, ґрунтуються на Рекомендації № 6 R (87) Комітету міністрів Ради Європи державам-членам від 17 вересня 1987 р. «Щодо спрощення кримінального правосуддя».
У першу чергу слід зазначити, що визначення та зміст кримінальних проступків найближчим часом будуть прописані у спеціальному законі України про кримінальні проступки, однак закріплення у КПК України положень стосовно кримінальних проступків забезпечує реальність їх появи у майбутньому.
Власне, визначення поняття "кримінальний проступок" у КПК України відсутнє, однак детально описана процедура розгляду таких правопорушень, у тому числі і процедура спрощеного провадження (гл. 30 ст.ст. 381-382 КПК України).
Для розуміння визначення «кримінальних проступків» та «дізнання» ми звернемось до теорії кримінального процесу України, в якій наведено ряд визначень. Зокрема, найбільш вживаним терміном «кримінальним проступком» слід розуміти передбачене законом України про кримінальні проступки діяння (дія або бездіяльність), що не містить великої суспільної небезпеки, вчинене осудною особою, яка досягла на момент його вчинення (16) віку відповідальності за нього, та за яке не передбачене покарання у вигляді позбавлення волі.
Під «дізнання» розуміється заснована на законі правозастосовна діяльність уповноважених осіб, спрямованих на розслідування (виявлення, попередження, запобігання) кримінальних проступків та забезпечення вирішення завдань кримінального провадження.
Або ж, як зазначено в п. 4 ч.1 ст. 3 КПК України дізнання - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків.
Правовою основою регламентації дізнання у кримінальному процесуальному законі є Конституція України, у ч. 1 ст. 92 якої встановлено, що виключно законами України визначається діяльність органів дізнання і слідства, а у ст.121 – нагляд за додержанням законів органами, які проводять дізнання, досудове слідство, здійснює прокуратура.
Кримінальним процесуальним кодексом України, передбачений поділ кримінальних правопорушень на злочини та проступки. Досудове розслідування кримінальних проступків повинно здійснюватися у формі дізнання. Втім, Кримінальний кодекс України досі не передбачає такого виду кримінального правопорушення, як проступок.
Поряд із цим, відзначу що тільки на проектному рівні, а їх є три, до категорії кримінальних проступків планується бути віднесені діяння, за які передбачене покарання у виді арешту на строк не більше шести місяців, обмеження волі на строк до двох років або інше, більш м’яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад тисячу неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
До категорії кримінальних проступків планується віднести: - окремі діяння, які за Кримінальним кодексом України належать до злочинів невеликої тяжкості і, відповідно до політики гуманізації кримінального законодавства, будуть визнані законодавцем такими, що не мають значного ступеня суспільної небезпеки (аналіз КК України дозволяє дійти висновку, що кримінальними проступками може бути визнано більше третини передбачених у ньому злочинів);
- передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення діяння, які мають судову юрисдикцію і не є управлінськими (адміністративними) за своєю суттю. На цій основі немає підстав визнавати адміністративними такі проступки, не пов’язані зі сферою публічного адміністрування, як дрібне викрадення чужого майна (ст. 51), порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності (ст. 51-2),
- дрібне хуліганство (ст. 173) тощо. Ці проступки за юридичною природою не є адміністративними, оскільки відносини, що охороняються зазначеними вище нормами, не стосуються державного управління або місцевого самоврядування;
- окремі діяння, передбачені Митним кодексом України, зокрема: переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України поза митним контролем (ст. 351); переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю (ст. 352).
Так, наприклад, якщо особа вчиняє крадіжку, то процес досудового розслідування здійснюється у порядку, передбаченому для проведення дізнання по кримінальних проступках, а не досудового слідства по злочинах.
Однак, слід зазначити, що злочином визначатимуться суспільно небезпечні винні діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину, за яке передбачене покарання більш суворе, ніж за проступки.
У зв’язку з цим вноситимуться зміни до розділу ІІІ Загальної частини КК України, а у статті 11 даються визначення понять кримінального правопорушення та кримінального проступку. При цьому існуюча класифікація злочинів не змінюватиметься.
У науковій літературі сьогодні особливу увагу приділено новим процесуальним механізмам здійснення кримінального провадження. Перш за все, це пов’язано з тим, що КПК України, закріпив ряд нових інститутів.
Нововведення стосуються всіх стадій кримінального провадження – як досудових, так і судових. Одним із ключових учасників даного провадження, у практичній діяльності якого відображатимуться зміни, є прокурор. Його робота багатопланова, впливає на різні сфери суспільного життя. Прокурор у кожній своїй дії та процесуальному рішенні реалізує визначені КПК України завдання кримінального провадження, виконання яких пов’язано із реалізацією такої функції досудового розслідування, як здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів під час провадження по кримінальних проступках у формі процесуального керівництва, особливості досудового розслідування яких регламентуються главою 25 КПК України.
Введення нового терміна «кримінальні проступки» передбачає особливу процедуру проведення досудового розслідування, на якій хочу більш детально зупинитися.
У цій лекції хочу більш детально зупинитися саме на особливостях провадження по кримінальних проступках через реалізацію повноважень прокурора.
Першою особливістю досудового розслідування кримінальних проступків є те, що воно здійснюється у формі дізнання, про що зазначається у п. 4 ч. 1 ст. 3, та ст. 215 КПК України.
Дізнання у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків здійснюється слідчими підрозділами органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань (ч. 1 ст. 38, ст. 216 КПК України).
При досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслідування можуть також здійснювати співробітники інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства (ч. 3 ст. 38 КПК України). Наразі закону, який би встановлював повноваження зазначених співробітників щодо досудового розслідування кримінальних проступків, не ухвалено.
У порівнянні з ним нововведення полягають у можливості, наприклад, співробітників оперативних підрозділів при досудовому розслідуванні кримінальних проступків користуватись повноваженнями слідчого органу досудового розслідування та здійснювати дізнання.
Процедура надходження матеріалів до співробітників оперативних підрозділів органів досудового розслідування аналогічна процесу реагування на заяви і повідомлення про злочини.
Відповідно до ст. 214 КПК України прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення – кримінальний проступок або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення – кримінального проступку, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, або оперативний співробітник, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування у формі дізнання.
Керівник органу досудового розслідування вивчає інформацію, що надійшла до нього, визначає правову кваліфікацію кримінального проступку із посиланням на статтю Закону та доручає проведення розслідування у формі дізнання слідчому або співробітнику оперативного підрозділу.
Сам процес досудового розслідування у формі дізнання кримінальних проступків реалізується відповідно до загальних правил кримінального провадження, про що зазначається у ст. 298 КПК України.
Під час проведення дізнання громадяни мають можливість користуватись такими ж правами учасників кримінального провадження, які передбачені КПК України під час здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень у цілому. Відмінність у правах залежатиме від процесуального статусу учасника кримінального провадження. Так, наприклад, потерпілий може набувати передбачених ст. 56 КПК України прав тільки після подачі заяви про залучення до провадження як потерпілого. Після цього йому вручається пам’ятка про процесуальні права і обов’язки потерпілого, що є письмовим підтвердженням набуття статусу потерпілого.
2. Запобіжні заходи та слідчі розшукові дії, які застосовуються під час досудового розслідування кримінальних проступків.
Обмеження у застосуванні запобіжних заходів та слідчих (розшукових) дій.
Домашній арешт, застава, тримання під вартою є найбільш суворими заходами в системі запобіжних заходів, визначених у ст. 176 КПК України. Зазначені у цій статті запобіжні заходи не можуть бути застосовані до особи, підозрюваної у вчиненні кримінального проступку, і у тому разі, коли вона порушила раніше обраний запобіжний захід. Ці обмеження вводяться у зв’язку з тим, що суспільна небезпечність кримінальних проступків, у порівнянні зі злочинами, менша, тому і процесуальний вплив на права та свободи людини повинен також бути меншим.
Враховуючи дану обставину, до підозрюваного можуть обиратись лише запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання чи особистої поруки. До того ж, зазначені запобіжні заходи можуть обиратися лише слідчим суддею і тільки у випадках, чітко передбачених КПК України, що, по-суті, і є процесуальною гарантією додержання прав людини у кримінальному провадженні.
Необхідно звернути увагу і на обмеження у використанні слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування кримінальних проступків. Так, ст. 300 КПК України передбачено заборону проведення негласних слідчих (розшукових) дій під час проведення дізнання. Статтею 246 КПК України передбачено, що негласні слідчі (розшукові) дії проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів (ч. 2), а також те, що за вчинення кримінальних проступків не буде передбачено застосування покарання у вигляді позбавлення волі. Отже, ці дії не можна проводити не лише під час досудового розслідування проступків, а й щодо злочинів невеликої і середньої тяжкості.
Загальнодоступними процесуальними діями, які слідчий може використовувати під час досудового розслідування кримінальних проступків, залишаються допит (в т.ч. у режимі відеоконференції), одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб, пред’явлення для впізнання, проникнення до житла чи іншого володіння особи, обшук, огляд, слідчий експеримент, освідування особи та проведення експертизи. У будь-якому випадку під час проведення слідчої (розшукової) дії учасники кримінального провадження повідомляються про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Тобто ст. 111 КПК України наділяє правом кожного учасника досудового розслідування можливістю бути поінформованим про хід кримінального провадження.
Через те, що вчинення кримінальних проступків не передбачається застосування покарання у виді позбавлення волі, під час досудового розслідування кримінальних проступків не може бути застосоване затримання уповноваженою службовою особою (ст. 208 КПК України).
Кримінальним процесуальним законом дозволено законне затримання будь-якою особою, яка не є уповноваженою службовою особою, іншої особи за вчинення кримінального проступку. Кожен, хто здійснив законне затримання, зобов’язаний негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження затриманого (ч. 3 ст. 207 КПК України). З’ясувавши, що затриманою особою вчинено кримінальний проступок, уповноважена службова особа не має права доставляти особу до органу досудового розслідування в порядку ст. 210 КПК України, а зобов’язана звільнити затриманого.
Ще одним нововведенням КПК України є можливість прийняття судового рішення у спрощеному порядку, який являє собою процедуру розгляду матеріалів кримінального провадження по суті без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Для цього на завершальному етапі досудового розслідування, а саме під час складання обвинувального акта слідчим, його погодження та надсилання до суду прокурором, останнім вноситься відповідне клопотання. Однак воно може вноситись лише за умови, що підозрюваний беззаперечно визнав своєю вину, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду.
З огляду на зазначене, вищевказана новація дозволяє уникнути необґрунтованого затягування кримінального провадження та у найкоротші строки прийняти рішення і привести його до виконання.
Нововведення щодо кримінальних проступків також стосуються і відповідальності за їх вчинення. Засудження особи за вчинення кримінального проступку не впливатиме на реалізацію в подальшому особою своїх прав. З іншого боку, обвинувачена у вчиненні кримінального проступку особа отримає всі процедурні права і гарантії кримінального процесу, і до неї неможливо буде застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
3. Особливості закінчення досудового розслідування кримінальних проступків.
Строки здійснення кримінального провадження щодо проступків та процедура закінчення провадження
Ще однією особливістю провадження по кримінальних проступках є строки його здійснення та процедура закінчення. Законодавцем у п. 1 ч. 1 ст. 219 КПК України передбачено місячний строк на проведення дізнання з можливістю продовження до граничного строку –двох місяців, у порядку, встановленому ст. 294 КПК України. Подальше провадження строку досудового розслідування у формі дізнання кримінальних проступків не передбачене.
Тоді як для здійснення досудового слідства по злочинах виділяється два місяці з дня повідомлення особі про підозру у його вчиненні. У ст.219 КПК України передбачено можливість продовження зазначеного строку до трьох, шести та дванадцяти місяців.
Проведення слідчих (розшукових) дій після закінчення розслідування заборонено, а якщо вони були проведені, то їхні результати отримують визначення недійсних, а встановлені докази – недопустимими (ч. 8 ст. 223 КПК України).
Матеріали дізнання щодо кримінального проступку не можуть бути об’єднані в одне провадження з матеріали досудового слідства щодо злочину (ст. 217 КПК України).
Якщо до ЄРДР внесено відомості про кримінальний проступок, а під час досудового розслідування (дізнання) до повідомлення особі про підозру встановлені ознаки злочину, то до реєстру за тим же номером вносяться відомості про злочин і досудове розслідування продовжується за правилами проведення досудового слідства.
Якщо ознаки злочину встановлені під час досудового розслідування кримінального проступку після повідомлення особі про підозру, то слідчий, прокурор, керуючись вимогами ст. 297 КПК України, повинен змінити повідомлення про підозру у вчиненні злочину і продовжувати розслідування у формі досудового слідства. Строк досудового розслідування у такій ситуації буде становити не більше двох або шести чи дванадцяти місяців (ст. 219 КПК України) з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку. Відлік строку досудового слідства з цього моменту обумовлений правилом про розумні строки кримінального провадження (ст. 28 КПК України), а також тим, що фактичні обставини кримінального правопорушення уже досліджувалися у межах дізнання. Зміна ж повідомлення про підозру пов’язана лише із зміною кримінально-правової кваліфікації діяння.
Якщо під час досудового розслідування злочину будуть встановлені обставини, які свідчать, що діяння має бути кваліфіковане як кримінальний проступок, то повідомлення про підозру підлягає зміні в порядку ст. 279 КПК України. Строк досудового розслідування у цьому разі має визначатися з урахуванням положень ч. 1 ст. 219 КПК України і не може перевищувати двох місяців (ч. 2 ст. 219 КПК України), то невідкладно після зміни повідомлення про підозру слідчий, прокурор повинні перейти до виконання вимог ст. 290 КПК України щодо відкриття матеріалів іншій стороні та ст. 301 КПК України щодо закінчення досудового розслідування через те, що подальше продовження строку дізнання закон не передбачає.
Якщо необхідність у перекваліфікації із злочину на кримінальний проступок діяння, відомості про яке внесені до ЄРДР, виникла до повідомлення особі про підозру, то до реєстру слід внести відомості про кримінальний проступок під тим же номером реєстрації. Після внесення змін до реєстру чи зміни повідомлення про підозру слідчий, прокурор повинні негайно вжити заходів до скасування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави, тримання під вартою, якщо такі було застосовано (ст. 299 КПК України); припинити виконання негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 300 КПК України).
Наступною особливістю кримінальних проступків є передбачені ст. 301 КПК України два процесуальних строки: для слідчого – до двадцяти п’яти днів з дня повідомлення особі про підозру для подання ним прокурору на затвердження одного із таких процесуальних документів, як: проект рішення про закриття кримінального провадження; проект клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; клопотання про продовження строку досудового розслідування, з підстав передбачених цим Кодексом; у разі необхідності прокурор має право самостійно оформити передбачені процесуальні документи; 2) для прокурора – до тридцяти днів з дня повідомлення особі про підозру для прийняття одного із таких рішень, як: прийняти рішення про закриття кримінального провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку ст. 287 КПК України; звернутися до суду з обвинувальним актом (ст.ст. 291-293 КПК України); клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; подати клопотання про продовження строку досудового розслідування, з підстав передбачених цим Кодексом.
Рішення прокурора про звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру узгоджується із п. 8 розділу 2 Рекомендацій № 6R (87) Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам від 17 вересня 1987 року «Щодо спрощення кримінального правосуддя» щодо того, що спрощена процедура не повинна посягати на право підозрюваного про направлення його кримінальної справи до судового органу.
Клопотання про продовження строку складається слідчим, якщо внаслідок складності провадження неможливо закінчити досудове розслідування кримінального проступку протягом одного місяця (ч. 1 ст. 294 КПК України).
Прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням кримінального проступку, вправі звернутися до уповноваженого прокурора (уповноваженим прокурором є районний (міський) або інший прирівняний до нього прокурор (ч. 1 ст. 294 КПК України)) з клопотанням про продовження строку до двох місяців. Якщо прокурор задовольняє клопотання, то він визначає новий строк досудового розслідування, який повинен бути найкоротшим і в той же час достатнім для потреб досудового розслідування (ч. 2 ст. 296 КПК України). Встановлюючи новий строк, уповноважений прокурор повинен враховувати, що цей строк не повинен перевищувати двох місяців і що слідчий повинен мати можливість за п’ять днів до закінчення цього граничного строку чи визначеного ним іншого строку подати на затвердження процесуальні документи у порядку передбаченому ч. 2 ст. 301 КПК України. Обов’язок слідчого подати прокурору лише проект рішення (постанови) обумовлений регламентованим у ч. 3 ст. 301 КПК України обов’язком саме прокурора прийняти рішення про закриття кримінального провадження.
У разі необхідності прокурор може самостійно оформити вказані процесуальні документи, якщо вони мають недоліки структурного або стилістичного характеру, виклад висновків здійснено за відсутності аналізу доказів, резолютивні частини документів суперечить їх описовим частинам тощо.
Оскільки під час досудового розслідування кримінальних проступків мають враховуватися статті гл. 25 КПК України, то правило про те, що слідчий вправі самостійно прийняти рішення про закриття провадження у разі відсутності події кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України), відсутність у діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України), набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою (п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України), не діє.
Складаючи клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру, слідчий має керуватися ще й ч. 5 ст. 499 (
за відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом) та ст. 497 КПК України (Якщо під час досудового розслідування прокурор дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості без застосування кримінального покарання, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду. З підстав, передбачених частиною першою цієї статті, клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру може бути складене і надіслане до суду за умови, що неповнолітній обвинувачений та його законний представник проти цього не заперечують. Під час судового розгляду суд за наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність), а клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру – ст. 511 КПК України (досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру. Про закриття кримінального провадження прокурор приймає постанову, яка може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом. Постанова про закриття кримінального провадження надсилається до місцевих органів охорони здоров’я. Прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру і надсилає його суду в порядку, передбаченому цим Кодексом).
Обвинувальний акт, що складається за результатами дізнання, може бути двох видів: перший направляється до суду з реєстром матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 291 КПК України; другий направляється до суду з клопотанням прокурора про розгляд акта у спрощеному провадженні (ст. 302 КПК України).
Порядок відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні регламентований ст. 290 КПК України.
Власне кажучи, позитивним кроком у реформуванні кримінально-процесуального законодавства, введення КПК України обмежень у строках здійснення досудового розслідування, в т.ч. і дізнання по кримінальних проступках. Зокрема, слідчий зобов’язаний у найкоротший строк, але не пізніше двадцяти п’яти днів після повідомлення особі про підозру, подати прокурору на затвердження документи, що свідчать про закінчення дізнання щодо кримінального проступку. У разі виникнення необхідності його продовження, законодавець наділяє правоохоронні органи можливістю протягом двох місяців збирати, перевіряти та оцінювати докази з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Закінчення досудового розслідування у формі дізнання здійснюється за правилами, встановленими гл. 24 КПК України.
Крім того, якщо підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком; підозрюваний переховується від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і місцезнаходження не встановлено; наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва, дізнання може бути зупинено (статті 280-282 КПК України).
Зупинення і відновлення дізнання здійснюється на підставі і в порядку, встановленими статтями 280-282 КПК України.
Підстави для застосування спрощеного провадження:
- визнання своєї вини підозрюваним;
- не оспорення встановлених досудовим розслідуванням обставин;
- згода з розглядом обвинувального акта за відсутності підозрюваного.
- не заперечення потерпілим проти спрощеного розгляду.
Прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості у вчиненні кримінального проступку означає визнання ним винуватості не у якійсь частині підозри, про яку його повідомлено, а повністю.
Окрім вказаних умов, як обов’язкову умову здійснення кримінального провадження у спрощеній формі визначено ще й те, що обвинувачений має бути представлений захисником. Тому, приймаючи рішення про направлення обвинувального акта до суду з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, прокурор повинен роз’яснити підозрюваному, що у разі, якщо він не вирішить питання про участь захисника, провадження відбудеться у суді у «звичайному» порядку.
Прокурорам у провадженнях щодо кримінальних проступків слід звернути увагу на закріплений у частині 1 статті 49 КПК обов’язок слідчого, прокурора забезпечити участь захисника у провадженні, зокрема у випадках, якщо:
- підозрюваний заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно;
- слідчий, прокурор вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника (у тому числі, коли участь захисника є обов’язковою), а підозрюваний не залучив його.
У такому випадку слідчий, прокурор виносить постанову, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені в постанові час і місце для участі в кримінальному провадженні.
Постанова про доручення призначити адвоката негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов’язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання постанови про доручення призначити адвоката тягнуть відповідальність, встановлену законом.
Крім того, статтею 53 КПК передбачено можливість залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії (в даному випадку - складання підозрюваним письмової заяви про беззаперечне визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні), зокрема у випадку, коли
підозрюваний виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе.
Запросити захисника до участі в окремій процесуальній дії має право і сам підозрюваний. Якщо прибуття захисника, обраного підозрюваним, протягом двадцяти чотирьох годин є неможливим, слідчий, прокурор мають право запропонувати підозрюваному залучити іншого захисника.
Під час проведення окремої процесуальної дії захисник має ті ж самі права й обов’язки, що й захисник, який здійснює захист протягом кримінального провадження.
Захисник як до процесуальної дії, так і після неї має право зустрічатися з підозрюваним для підготовки до проведення процесуальної дії або обговорення її результатів.
Перед прийняттям рішення про направлення обвинувального акта до суду з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні слідчий, прокурор повинні роз’яснити як встановлені під час дізнання фактичні обставини кримінального проступку, так і його правову кваліфікацію.
Зокрема шляхом опитування підозрюваного, потерпілого слідчий, прокурор мають отримати відповіді на такі запитання: чи не оспорюють вони фактичні обставини кримінального провадження та зібрані на їх підтвердження докази, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи згодні вони із заявленим клопотанням, чи відсутній на цих осіб будь-який тиск або погрози, чи усвідомлюють вони наслідки задоволення такого клопотання у вигляді обмеження можливості апеляційного оскарження. При цьому слідчий, прокурор повинні враховувати інтелектуальні та психологічні особливості підозрюваного та потерпілого щодо визначення правильності розуміння ними змісту фактичних обставин, які ніким не оспорюють ся, та відсутності сумнівів у добровільності іх позицій.
Після виконання вказаних дій прокурор приймає рішення про направлення обвинувального акта до суду, в резолютивній частині якого зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акта додається складена у присутності захисника письмова заява підозрюваного щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку, а також заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку. До обвинувального акта додаються матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості, до яких належить перш за все протокол допиту підозрюваного, в якому зазначено таке визнання, а також документи, що підтверджують добровільне відшкодування шкоди (повернення майна, грошову компенсацію, оплату лікування потерпілого тощо).
Спрощене судове провадження (ст. 302, 381, 382 КПК України).
Ще одним нововведенням КПК України є можливість прийняття судового рішення у спрощеному порядку, який являє собою процедуру розгляду матеріалів кримінального провадження по суті без проведення судового розгляду в судовому засіданні, тобто за відсутності обвинуваченого та потерпілого. Дана новація дозволяє уникнути необґрунтованого затягування кримінального провадження та у найкоротші строки прийняти рішення і привести його до виконання.
Відмова учасників від дослідження в судовому засіданні фактичних обставин кримінального проступку означає, що між ними відсутній правовий спір щодо зібраних у провадженні доказів та процедури їх отримання. У цих випадках можна стверджувати, що такі засади кримінального провадження, як змагальність, диспозитивність, безпосередність дослідження показань, речей і документів, та інші не порушуються.
У разі надходження до суду клопотання прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні суд має право у п’ятиденний строк розглянути обвинувальний акт без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження та ухвалити вирок (статті 381, 382 КПК України).
Оскільки досудове розслідування кримінальних проступків (дізнання) здійснюється, як вже було зазначено, згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими КПК України, то можна зробити висновок і про те, що з моменту повідомлення особі про підозру під час дізнання також можуть бути укладені угоди між потерпілим та підозрюваним про примирення та між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості (статті 468-473 КПК України, 469 КПК України).
Про особливості оскарження вироку суду першої інстанції, ухваленого за результатами спрощеного провадження (ч. 2 ст. 394 КПК України). Підозрюваному, потерпілому слід роз’яснити, що обмеження на оскарження вироку суду в апеляційному порядку стосується лише підстав встановлених ч. 2 ст. 302 КПК України, якими є: розгляд провадження за відсутності учасників судового провадження; не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, прокурор зобов’язані впевнитись у добровільності згоди підозрюваного та потерпілого на розгляд обвинувального акта у спрощеному проваджені.
З інших підстав, передбачених ст. 409 КПК України, вирок суду, постановлений за результатами спрощеного провадження, може бути оскаржений у загальному порядку.
Обов’язок впевнитись у добровільності згоди підозрюваного та потерпілого на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні може бути реалізований під час роз’яснення підозрюваному і потерпілому положень, сформованих у ч. 2 ст. 302 КПК України.
Клопотання прокурора може бути сформульоване ним як в обвинувальному акті, так і в окремому процесуальному документі з однойменною назвою.
За загальним правилом надання до суду інших документів, окрім обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, до початку судового розгляду забороняється (ч. 4 ст. 291 КПК України).
Ч. 3 ст. 302 КПК України передбачає, що до обвинувального акта, який направляється до суду для розгляду у спрощеному провадженні, серед іншого повинні бути додані матеріали досудового розслідування. Це має бути зроблено для того, щоб суд міг виконати вимоги ч. 2 ст. 382 КПК України, згідно з якими під час судового розгляду суд у вироку замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначає обставини, встановлені органом досудового розслідування.
До того ж, нововведення щодо кримінальних проступків стосуються і відповідальності за їх вчинення, яка за своєю природою не повинна мати наслідком судимість. Засудження особи за вчинення кримінального проступку не впливатиме на реалізацію в подальшому особою своїх прав. З іншого боку, обвинувачена у вчиненні кримінального проступку особа отримає всі процедурні права і гарантії кримінального процесу, і до неї неможливо буде застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
ВИСНОВКИ
Отже, із вищевикладеного слідує, що досудове розслідування кримінальних проступків відзначається процесуальними особливостями свого здійснення. Вони полягають у виборі слідчих (розшукових) дій, застосуванні визначених запобіжних заходів, дотриманні скорочених строків проведення дізнання тощо. Закріплення даних положень у КПК України сприймається позитивно з огляду на демократичні процеси, які останнім часом відбуваються у нашій державі. Вони виступають своєрідними процесуальними гарантіями додержання прав та свобод і громадянина в Україні.
До того ж, передбачена кримінальна відповідальність за перевищення службових повноважень за ст. 365 КК України під час досудового розслідування злочину у разі застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави, тримання під вартою та проведення негласних слідчих (розшукових) дій може наставати для слідчого, прокурора лише у разі, якщо він застосовував їх, усвідомлюючи, що розслідуване діяння має бути кваліфіковане як кримінальний проступок.
Застосування вказаних дій до підозрюваного є перевищення службових обов’язків за ознакою вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках (п.п. «б» абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» від 26 грудня 2003 року № 15), тобто тільки у кримінальному провадженні про злочини.
Аналізуючи та опановуючи обсяг наукових положень та порядок їх застосування у практичній діяльності, можна прийти до висновку, що досудове розслідування кримінальних проступків відзначається процесуальними особливостями свого здійснення, які полягають у виборі слідчих (розшукових) дій, застосуванні визначених запобіжних заходів, дотриманні скорочених строків проведення дізнання тощо. Закріплення нововведень у КПК України, які виступають своєрідними процесуальними гарантіями додержання прав та свобод громадян, сприймається позитивно з огляду на демократичні процеси, які останнім часом відбуваються у нашій державі. Так, позитивним кроком як для правоохоронних органів, так і громадян стане той факт, що приблизно у 80% випадках результатом проведення досудового розслідування кримінальних проступків може бути укладання угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, а також угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Принагідно відзначу на перших законодавчих спробах по створенню умов для набранням чинності закону України про кримінальні проступки, прийняття якого передбачається КПК України (п. 1 ч. 1 Прикінцевих положень КПК України –розділ X).
Зокрема ними є:
Проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо введення інституту кримінальних проступків від 08.01.13 № 1202;
Проект Постанови про повернення на доопрацювання проекту Закону України про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо введення інституту кримінальних проступків від 26.03.13 № 1202/П;
Проект Закону про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо запровадження інституту кримінальних проступків від 17.03.2013 № 3438.
Список рекомендованих джерел:
1.Конституція України від 28.06.1996 р. (ст.121).
2. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 №4651-VI).
3. Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в Службі безпеки України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення затверджена Наказом Голови СБУ від 16 листопада 2012 № 515;
4. Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ від 19 листопада 2012 № 1050, тощо.
5. Новели Кримінального процесуального кодексу України 2012 року. Частина 2: Збірник статей. – К.: Істина, 2012. – 124 с.
6. Кримінальний процес : Підручник / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та ін. ; за ред.. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.М. Капліної, О.Г. Шило. – Х.: Право, 2013. – 824.
7. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. Т. 1 / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін. ; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. - X. : Право, 2012. - 768 с.
8. Софієв В. Актуальні проблеми початку досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених суддями // Вісник прокуратури – 2013. – №2 (140). – С.33 (29-37).
9. Ми очікуємо прийняття Кодексу про кримінальні проступки до початку 2014 року –Генеральний прокурор – Генеральна прокуратура України, офіційний веб-портал. Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/actual.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=116930
10. Юрченко Л.В. Начало досудебного расследования: проблемы правоприменения / Л. В. Юрченко // Ученые записки Таврического национального университета В.И. Вернадского. – 2013. – Серия«Юридические науки». – Том 26 (65). – №1. – С. 338-343.
11. Фаринник В. Початок досудового розслідування за Кримінальним процесуальним кодексом України // Юридичний вісник України – №24 (889). – 16-22 червня 2012 року.
12. Фастовець В. Реєстрація заяв та повідомлень про вчинені кримінальні право порушення за новим Кримінальним процесуальним кодексом України // Вісник прокуратури – 2013. – №2 (140). – С.49(43–51).
13. Юхно О.О. Теоретичні та прикладні аспекти застосування нового кримінального процесуального кодексу України у кримінальному судочинстві. Митна справа № 4 (82), 2012. частина 2, книга 2. С. 320 -326.
2. 1097 в очередаойраз поставила задачу разработки национальной программы развития страхования
3. 1 Обоснование выбора стиля
4. Порівняльна характеристика асортименту холодильників вітчизняного та закордонного виробництва
5. Правоотношения в сфере трудового права
6. ТематическиЙ план изучения дисциплины- Трудовое право по направлению-
7. Влияние НЭПа на Гражданский кодекс РСФСР 1922 года
8. тематике за 1 четверть 20132914 учебного года 1
9. УТВЕРЖДАЮ Генеральный директор ОАО Лужский ККЗ
10. тема методов психологической науки
11. Удмуртский государственный университет Институт экономики и управления Кафедра отраслевой экономики.html
12. это твой пульс твое сердцебиение твое дыхание
13. ЗАДАНИЕ Психические свойства личности- - темперамент - характер - потребности - привычки - способн
14. Мифы о знании- два разговора
15. бережения Думы
16. лекция Судебная власть в рф
17. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Лугансь
18. и у стен Илиона - Племя героев погибло свершилася Зевсова воля
19. Доклад- Джордано Филиппо Бруно
20. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Київ ~