Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Полтавський національний технічний університет
імені Юрія Кондратюка
Кафедра українознавства та гуманітарної підготовки
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для вивчення дисципліни
„Історія української культури”
для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм навчання
Полтава 2012
Методичні рекомендації для вивчення дисципліни „Історія української культури” для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм навчання / Уклад. О. В. Тєвікова. – Полтава: ПолтНТУ, 2012. – 36 с.
Укладач: О. В. Тєвікова, канд. іст. наук
Відповідальний за випуск: завкафедри українознавства та гуманітарної підготовки Н. К. Кочерга, канд. іст. наук, доцент
Рецензент: А. В. Нарадько, канд. іст. наук, доцент
|
Затверджено науково-методичною радою ПолтНТУ Протокол № 9 від червня 2012 р. © Тєвікова О. В. ПолтНТУ Редактор С.М. Дорошенко |
70.18.04.01
1. МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ „ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ”, ЇЇ МІСЦЕ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
Концепція модернізації сучасної української освіти передбачає підготовку кваліфікованих, компетентних фахівців на рівні світових стандартів, соціально й професійно мобільних, конкурентоспроможних на вітчизняному та світовому ринках праці. Як свідчить міжнародна практика, сучасний фахівець у будь-якій сфері діяльності ефективно реалізує свої професійні здібності лише за умов засвоєння ним загальнолюдських гуманітарних цінностей, що накопичило людство в процесі свого розвитку. Особливу роль у цьому відіграють дисципліни гуманітарного циклу. Однією з таких є „Історія української культури”, яка висвітлює основні етапи культурного поступу українського народу, сприяє розвитку у студентської молоді почуття патріотизму, формує національну ідею, виховує глибокі морально-етичні переконання, допомагає самостійно орієнтуватися в суспільному житті й оцінювати культурні події та явища, що відбуваються в Україні та за її межами.
Метою навчальної дисципліни є формування в студентів системи знань про культуру як специфічний і унікальний феномен людства, закономірності культурного процесу в Україні, вивчення української культури в розвитку, єдності та суперечності різноманітних процесів і тенденцій у ній.
Завдання курсу:
– ознайомити студентів із основними періодами розвитку української культури та їх особливостями;
– розкрити проблеми культурогенезу українського народу, проаналізувати історичну специфіку української національної культурної традиції, що постає невід’ємною умовою гуманізації сучасного українського соціокультурного простору та формування ціннісних орієнтирів;
– навчити студентів вільно оперувати сучасними концептами історичної культурології та широким фактологічним матеріалом.
Студенти повинні знати:
– загальні відомості культурно-історичного процесу в Україні;
– особливості духовних і матеріальних цінностей культурно-історичних епох;
– досягнення українського народу в різних галузях культури, шедеври національної культури та провідних діячів науки та культури України;
– основні культурологічні поняття, явища та процеси, що мали місце в українській культурі;
уміти:
– аналізувати культурні явища та процеси в історії України, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, проводити порівняння, формулювати висновки й узагальнення;
– усвідомлювати сутність і специфіку різних культурно-історичних епох;
– оперувати головними культурологічними поняттями та орієнтуватися в багатому світі духовної культури України;
– застосовувати набуті знання з історії української культури для збагачення власної духовної культури та підвищення культурно-освітнього рівня.
Місце в навчальному процесі. Обов’язкова навчальна дисципліна „Історія української культури” є складовою циклу гуманітарної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр” і базується на знаннях із навчальних дисциплін „Історія України” та „Філософія”. Нормативний курс „Історія української культури” є базовим для вивчення вказаних гуманітарних дисциплін.
2. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ЇЇ ВИКОНАННЯ
Важлива роль в оволодінні студентами знаннями з курсу „Історія української культури” належить самостійній роботі, яка поступово стає однією з провідних форм навчання. Самостійна робота в умовах активного впровадження у ВНЗ нових технологій навчання є засобом організації навчального й наукового пізнання студентів, формування їхньої самостійності, творчої активності та самоорганізованості. У процесі самостійної роботи не тільки реалізується основна функція навчального процесу – одержання студентом максимального обсягу знань, їх закріплення і перетворення у стійкі вміння й навички, – але й формується вміння індивідуально здобувати, оновлювати та поповнювати знання, плідно використовувати їх у пратичній діяльності.
Самостійна робота студентів передбачає ознайомлення з теоретичним матеріалом курсу, підготовку до практичних (семінарських) занять, самостійне опрацювання окремих проблем навчальної програми, проведення науково-дослідної роботи, виконання письмового модульного контролю знань та складання екзамену з дисципліни.
2.1. ТЕМАТИКА ЛЕКЦІЙ ТА ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Лекція – основна форма проведення навчальних занять у вищій школі, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу. Тематика курсу лекцій із дисципліни „Історія української культури” визначається робочою навчальною програмою та складається з восьми тем, які охоплюють історію розвитку культури України від найдавніших часів до сьогодення.
Тема 1. Загальне поняття про культуру,
її матеріальні та духовні цінності
Предмет і завдання курсу. Етимологія й еволюція поняття „культура”. Структура культури. Найважливіші складові матеріальної та духовної культури. Функції культури. Основні культурні форми та їхня характеристика. Мистецтво та його місце в системі духовної культури. Класифікація видів мистецтва. Загальне поняття мистецького стилю та аналіз основних мистецьких стилів.
Питання для самоконтролю:
Проблема періодизації первісної культури. Епоха первісного суспільства в історії України та її досягнення. Неолітична революція та її сутність. Археологічні пам’ятки, спосіб життя й господарювання, практичні знання й вірування трипільців. Скіфська культура та її пам’ятники на території України. Грецькі колонії в Північному Причорномор’ї та їх роль у розвитку місцевої культури. Давньослов’янська культура: її матеріальні та духовні цінності.
Питання для самоконтролю:
Київська Русь – якісно новий етап розвитку східнослов’янської культури. Прийняття християнства 988 р. та його вплив на розвиток культури. Виникнення слов’янської писемності. Школа й освіта. Поява писемної літератури: основні види та жанри. Писемні пам’ятники Київської Русі. Розвиток архітектури: видові, функціональні та стильові особливості. Провідні види та жанри образотворчого мистецтва. Розвиток музичного мистецтва. Значення культури Київської Русі для розвитку національної культури та її внесок у розвиток світової культури.
Питання для самоконтролю:
Тема 4. Культура Галицько-Волинського князівства
Становлення й розвиток Галицько-Волинського князівства. Відображення в художній культурі Галицько-Волинського князівства культуротворчих традицій Київської Русі. Розвиток освіти й бібліотечної справи. Особливості розвитку перекладної та оригінальної літератури. Розвиток архітектури, живопису, художніх ремесел, музики. Роль Галицько-Волинської Русі у збереженні та розвитку української національної культури.
Питання для самоконтролю:
Тема 5. Культура України литовсько-польської доби
(ХІV – перша половина ХVІІ ст.)
Загарбання українських етнічних територій сусідніми державами. Релігійно-національний і культурний рух на українських землях у ХV – ХVII ст. Виникнення козацтва. Формування української народності та утвердження в головних рисах її національної культури. Розвиток освіти та роль братських організацій у цьому процесі. Острозька академія та її значення для розвитку культури України. Поява перших книгодрукарень за межами України та поширення книгодрукування в Україні. Розвиток традиційних жанрів української літератури та виникнення під впливом Ренесансу нових (панегірик, епіграма, гербова та погребальна поезія, полемічна література). Нові тенденції у розвитку архітектури. Відгуки Ренесансу в образотворчому мистецтві. Живопис, геральдика, сфрагістика, графіка та граверство.
Питання для самоконтролю:
Культура козацької держави. Петро І і українська культура. Парафіяльні й дяківські школи, колегії в Чернігові, Харкові, Переяславі та колегіуми на західноукраїнських землях. Просвітницькі реформи митрополита П. Могили. Києво-Могилянська академія та її роль у розвитку української культури. Бароко в літературі: розмаїття жанрів. Священний Синод і цензура друку. Драматичне письменство й становлення театрального мистецтва (вертеп і шкільна драма). Філософія й літературна творчість Г. Сковороди. Українське барокове мистецтво.
Питання для самоконтролю:
Історичні особливості формування української національної культури. Освітні реформи та руйнування традиційної української системи освіти. Формування національної інтелігенції. Поява наукових товариств і організацій. Культурологічна діяльність „Просвіт”. Видатні вчені України. Асиміляційні заходи царату щодо української мови. Становлення української літературної мови та особливості розвитку літератури. М. В. Лисенко та формування професійного музичного мистецтва. Зародження професійного театру та місце І. Котляревського в цьому процесі. Архітектура та скульптура України: розмаїття стилів, провідні тенденції. Урізноманітнення жанрів у живописі та графіці.
Питання для самоконтролю:
Періодизація новітньої історії культури України. Культура часів правління Центральної Ради, уряду гетьмана П. Скоропадського та Директорії. Українізація 1920-х рр. та її наслідки. Національна культура в умовах тоталітаризму 1930-х рр. Втрати української культури в роки Другої світової війни. Післявоєнна сталінська культурна політика в Україні. Розвиток культури в роки хрущовської „відлиги”. Поява „шістдесятництва”. Період „застою” 1970 – 1980-х рр. та кризові явища в культурі України. Дисидентський рух. Становище культури в роки перебудови. Проголошення незалежності й формування сучасної культури України.
Питання для самоконтролю:
Для глибшого засвоєння матеріалу, поданого викладачем під час лекції чи самостійному опрацюванні окремих проблем лекційного курсу, студент має можливість використовувати конспект лекцій з історії української культури, розроблений викладачами кафедри:
Історія української культури: конспект лекцій для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм навчання / Кочерга Н.К., Передерій І.Г., Мартинюк В.М., Нарадько А.В., Тєвікова О.В. – Полтава: ПолтНТУ, 2010. – 170 с.
2.2. ТЕМАТИКА І ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ:
ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Семінар – це форма навчального заняття, під час якої викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі самостійно виконаних завдань. Перелік тем семінарських занять визначений робочою навчальною програмою дисципліни. Підготовка до семінарського заняття передбачає ознайомлення з темою та питаннями, винесеними на обговорення. До кожної теми семінарського заняття подається список рекомендованої літератури, опрацювання якої допоможе студентам у самостійній підготовці до заняття.
Тема 1. Загальне поняття про культуру,її матеріальні та духовні цінності
Література:
Методичні рекомендації до семінарського заняття
Розгляд першого питання бажано розпочати зі з’ясування сутності поняття „культура” та дослідження еволюційних змін у його трактуванні [1, с. 3 – 5].
Структурний аналіз культури передбачає виокремлення духовної та матеріальної культури відповідно до двох основних форм людської діяльності. Варто звернути увагу на те, що цей поділ є відносним, оскільки духовна й матеріальна культури становлять єдину систему культури як її складові частини [1, с. 5 – 7].
За масштабом та етнічною приналежністю культуру поділяють на: світову, національну, етнічну та регіональну. Необхідно з’ясувати єдність, співвідношення і взаємозалежність цих форм культури [5, с. 30 – 35].
За рівнем майстерності й носіями культура може існувати у формі елітарної, масової та народної. Слід окремо проаналізувати кожну з них, визначивши специфіку та характерні ознаки, носіїв і творців відповідної культури [1, с. 8 – 11].
Складний і багатоплановий характер культури зумовлює її поліфункціональність. Різновимірність культури як суспільно-історичного явища потрібно розкрити через аналіз найсуттєвіших функцій, які вона виконує в суспільному житті (пізнавальна, світоглядна, комунікативна, нормативно-регулюча, інтегративна та ін.) [1, с. 7 – 8].
Аналіз мистецтва як галузі культури слід провести через визначення цього поняття, виокремлення видів і стилів мистецтва з їх характеристикою [1, с. 11 – 14].
Ключові поняття: культура, світова культура, національна культура, етнічна культура, регіональна культура, масова культура, елітарна культура, народна культура, мистецтво, вид мистецтва, мистецький стиль.
Питання для самостійного вивчення та методичні рекомендації
Візантійський стиль сформувався у Візантії в другій половині І тис. н. е., але на території України поширився після прийняття християнства 988 р. Необхідно закцентувати увагу на тому, що спочатку архітектура Київської Русі наслідувала візантійські традиції будівництва, проте досить швидко давньоруське зодчество набуло виразно національних рис. Слід окреслити характерні ознаки цього стилю [6, с. 162 – 164].
Готичний стиль сформувався в Європі в ХІІІ ст., але в Україні проявив себе лише в ХVI ст. Варто розкрити чинники, що призвели до цього, а також схарактеризувати основні риси готичного стилю з наведенням відповідних прикладів типів архітектурних споруд, які були збудовані на українських землях [6, с. 171 – 177].
Театр займає особливе місце серед інших форм мистецтва, оскільки поєднує в собі різні види мистецтва. Потрібно розкрити сутність, види та основні функції, які виконує тетральне мистецтво, проаналізувати специфіку засобів виразності театру, зупинитися на історії розвитку українського театрального мистецтва і зазначити, що перший професійний театр з’явився в Полтаві 1818 р.
Тема 2. Культура на українських землях у найдавніші часи
а) розвиток господарства та матеріальної культури;
б) побут і повсякденне життя східних слов’ян;
в) міфологічні та релігійні уявлення, обряди й ритуали.
Література:
Методичні рекомендації до семінарського заняття
Вивчення першого питання слід розпочати з матеріалу про те, що людина на території України з’явилася 1 млн. р. тому. Необхідно зупинитися на сутності головних ознак первісної культури та докладному аналізі культури трипільців. Потрібно з’ясувати їхній спосіб життя й господарювання, особливості соціального устрою та вірування [5, с. 17 – 18].
Розгляд другого питання передбачає загальну характеристику бронзового й залізного віку (І тис. до н. е.), коли розпочалася хвиля експансії іраномовних кочових племен на українські території. Головну увагу варто приділити скіфському пануванню в українському культурному просторі. Бажано проаналізувати політичну систему, соціальний устрій, тип господарства, спосіб життя, релігійні уявлення та особливості декоративно-прикладного мистецтва скіфів [5, с. 20 – 22, 24].
Великий вплив на розвиток місцевого населення України в економічному, політичному та культурному відношенні мали грецькі держави-поліси, утворені в Північному Причорномор’ї в VІІ – V ст. до н. е. [5, с. 17 – 18].
Аналіз слов’янської культури передбачає розкриття питання про походження слов’ян, їхній соціальний устрій, тип поселень, спосіб господарювання, розвиток декоративно-прикладного мистецтва, релігійні уявлення й обрядовість [5, с. 27 – 33].
Ключові поняття: неолітична революція, культ, курган, скіфський „звіриний стиль”, поліс, автохтонність, політеїзм, язичництво.
Питання для самостійного вивчення та методичні рекомендації
1. Скіфська пектораль – пам’ятка образотворчого мистецтва скіфської доби.
Ця прикраса датується IV ст. до н. е. й була знайдена археологом Б. Мозолевським 1971 р. в кургані Товста могила біля м. Орджонікідзе (Дніпропетровщина). Техніка виконання та зображені мотиви відбивають складний і багатий духовний світ скіфських племен, які опанували значну частину українських територій у VII ст. до н.е. – IV ст. н.е. та залишили помітний слід в історії та культурі України.
Тема 3. Культура Київської Русі
Література:
Методичні рекомендації до семінарського заняття
Вивчення першого питання слід розпочати з розгляду історії становлення держави Київська Русь. Необхідно акцентувати увагу на тому, що основою формування давньоруської культури стала культурна спадщина східних слов’ян. Значний вплив на її розвиток спричинило прийняття християнства та візантійські традиції [4, с. 43 – 44].
Друге питання стосується освіти в Київській Русі, розвиток якої спричинила християнизація. Варто проаналізувати основні типи шкіл, предмети, що тут вивчали, а також рівень освіченості населення [4, с. 36 – 39].
Важливим явищем культурного життя Київської Русі стала поява писемної літератури в результаті поширення писемності. Необхідно зупинитися на аналізі основних літературних жанрів і найвизначніших пам’яток давньоруської літератури, як от: „Повість минулих літ”, „Слово о полку Ігоревим”, „Києво-Печерський патерик”, „Слово про закон і благодать”, „Повчання Володимира Мономаха”, „Руська правда” та ін. [4, с. 39 – 43].
Архітектуру Київської Русі доцільно аналізувати за основними її типами (культова, фортифікаційна, світська). Потрібно відзначити візантійські впливи на давньоруську архітектуру та дослідити виникнення власних архітектурних шкіл – київської, чернігівської, переяславської, галицької, а також назвати визначні архітектурні пам’ятки того часу [4, с. 44 – 48].
Образотворче мистецтво Київської Русі необхідно розкрити через характеристику таких його жанрів, як мозаїка, фреска, іконопис, книжкова мініатюра та рельєфна скульптура [4, с. 48 – 52].
При підготовці до шостого питання, бажано дослідити рівень розвитку наукових знань, поширених у Київській Русі, прослідкувати їх зв’язок із практичною діяльністю та повсякденним життям [7, с. 394 – 398].
Ключові поняття: теоцентризм, світоглядний синкретизм, патерик, апокриф, літопис, агіографія, дитинець, посад, культова, світська, фортифікаційна архітектура, мозаїка, фреска, книжкова мініатюра, іконопис.
Питання для самостійного вивчення та методичні рекомендації
Діяльність давньоруського князя Ярослава Мудрого мала велике значення для розвитку культури Київської Русі. Потрібно відзначити його досягнення в сфері освіти та науки, архітектурного будівництва й мистецтва, врегулювання суспільно-правових і моральних відносин у державі, а також у релігійному житті.
Розповсюдження писемності та поява книг зумовили виникнення в Київській Русі такого виду живопису, як книжкова мініатюра. Розкрийте його сутність, а також схарактеризуйте найвизначнішу пам’ятку давньоруської літератури й образотворчого мистецтва – „Остромирове Євангеліє”.
Фреска – це вид монументального живопису, що являє собою малюнок на вогкій, щойно потинькованій стіні водяними фарбами. Варто розкрити історію появи цього жанру образотворчого мистецтва в Київській Русі, техніку виконання, тематику й особливості, яких мистецтво фрески набуло в давньоруській державі [7, с. 403 – 410].
Різьблення по дереву було одним із найрозвинених видів декоративно-ужиткового мистецтва давньоруської держави. Проте саме мистецтво виникло набагато раніше. Цей вид художнього ремесла відображає високий рівень технічної майстерності русичів, почуття естетизму, національні традиції тощо.
Це була головна брама стародавнього Києва, споруджена в ХІ ст. за аналогією та зразком із Золотими воротами в Константинополі, що засвідчує вплив візантійської традиції на культуру Київської Русі. Розкриваючи дане питання, слід закцентувати увагу й на тому, що в часи Київської Русі цей тип архітектури був домінуючим. Поясніть чому.
Потрібно схарактеризувати Луцький замок як пам’ятку фортифікаційної архітектури, що виникла в ХІ ст., та наголосити на тому, що в архітектурі ХІ – ХІІІ ст. фортифікаційна архітектура була домінуючим типом архітектурних споруд. Поясніть чому, а також проаналізувати її функції, стиль і значення.
Софія Київська – це одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі, зведених у візантійсько-руському стилі. Як головний храм держави, цей собор відігравав роль не тільки духовного, а й політичного, культурного та освітнього центру. Собор святої Софії був збудований Ярославом Мудрим у першій половині XI ст. і став шедевром кам’яного культового будівництва часів Київської Русі [7, с. 398 – 403].
ТЕМА 5. Культура України литовсько-польської доби
(ХІV – перша половина ХVІІ ст.)
Література:
Методичні рекомендації до семінарського заняття
Опрацювання першого питання бажано розпочати з розкриття характерних ознак Відродження в українській культурі (ренесанс, реформація, антропоцентризм, гуманізм). Необхідно окреслити історичні умови розвитку української культури, що склалися внаслідок Люблінської та Берестейської уній. Слід зробити короткий розгляд феномена українського козацтва, яке створило багатогранну та самобутню культуру, що стала основою для формування культури загальноукраїнської [5, с. 74 – 76].
У другому питанні доцільно зазначити, що до початку ХVІ ст. українська освіта значною мірою продовжувала освітні традиції Київської Русі. Разом із тим з’являються й нові тенденції: розширення мережі освітніх закладів, збільшення кола навчальних дисциплін, зміна характеру навчання. Потрібно наголосити на значному внеску, який здійснили братства в розвиток національної освіти [5, с. 77 – 79].
Третє питання стосується появи нового типу школи – Острозької греко-слов’яно-латинської колегії. Варто розкрити її значення не тільки як освітнього закладу, але й як культурного центру України того часу, де разом із колегією діяли літературно-науковий гурток, бібліотека та друкарня [7, с. 448 – 450].
Підготовка до четвертого питання передбачає дослідження складного процесу поширення книгодрукування на українських землях. Бажано вказати обґрунтовані гіпотези існування українського книгодрукування до появи в Україні І. Федорова. Варто описати різні типи й види друкарень, тематику та характер друкованих книг [5, с. 79 – 80].
Розглядаючи п’яте питання, необхідно проаналізувати стан української літератури ХІV – ХVІІ ст. та схарактеризувати її основні жанри: фольклор, літописи, апокрифи, агіографія, паломницька література, гербова поезія, епіграма, панегірик, погребальна поезія. Оригінальним явищем української культури стала поява полемічної літератури в результаті складної конфесійної ситуації в Україні [5, с. 81 –82].
У шостому питанні слід підкреслити, що архітектура будувалася переважно на традиціях давньоруської епохи. Разом із тим використовувалися досягнення романського, готичного та ренесансного стилів. Архітектурні пам’ятки треба характеризувати за функціональними видами (оборонні, культові та світські) із наведенням відповідних прикладів. Образотворче мистецтво преставлене монументальним живописом, іконописанням, історичними композиціями та портретами. Потреби друкарства й мистецького оформлення книг зумовили появу та розвиток у ХVІ ст. графіки. Новим явищем у культурі стала поява граверства, геральдики та сфрагістики [5, с. 82 – 84].
Ключові поняття: ренесанс, реформація, гуманізм, братство, колегія, тривіум, квадріум, полемічна література, панегірик, епіграма, геральдика, сфрагістика, графіка, гравюра.
Питання для самостійного вивчення та методичні рекомендаці
„Пересопницьке євангеліє” є одним із перших українських перекладів канонічного тексту четвероєвангелія з болгарської мови на мову руську, робота над яким тривала з 1556 р. до 1561 р. спочатку в Свято-Троїцькому монастирі на Волинщині, а потім у Пересопницькому монастирі на Рівненщині. Ця рукописна пам’ятка культури відбиває процес формування національної української мови.
Ікона Святої Трійці, написана А. Рубльовим у XV ст., є однією з найбільш шанованих у православному світі ікон. Цей витвір мистецтва презентує такий образотворчий жанр, як іконописання. Схарактеризуйте техніку, зміст і характер іконопису як домінуючого та панівного жанру мистецтва в Х – ХVІII ст.
Майже до кінця ХV ст. книжка в Україні була рукописною, а головними осередками переписування книг залишалися монастирі. Проте з другої половини ХVІ ст. розпочинається справжнє поширення книгодрукування в Україні завдяки появі тут Івана Федорова. Зокрема, в 1572 р. він заснував друкарню у Львові, а в 1574 р. побачив світ „Апостол” – перша друкована книга в Україні. Розкрийте характер і тематику перших друкованих книг, назвіть типи друкарень [7, с. 453 – 455].
ТЕМА 6. Українська культура епохи бароко та Просвітництва
(друга половина ХVІІ – ХVІІІ ст.)
Література:
Методичні рекомендації до семінарського заняття
Насамперед слід вивчити історичні умови розвику української культури, всі сфери якої охопив такий культурно-мистецький стиль, як бароко [6, с. 471 – 477].
Розглядаючи друге питання, доцільно наголосити, що національна система освіти в Гетьманщині досягла високого рівня розвитку та складалася з початкової, середньої й вищої ланки. Культурно-освітнім центром в Україні стала Києво-Могилянська академія. Дослідіть історію її заснування та систему освіти [4, с. 89 – 93].
Література цього періоду відрізняється багатством тематики й жанрів. Варто відзначити розквіт барокової поезії, проаналізувати зміст проповідницької та публіцистичної прози, розкрити значення козацьких літописів і характер драматичної літератури [4, с. 93 – 100].
Підготовка до четвертого питання передбачає характеристику архітектури та скульптури України другої половини ХVІІ – ХVІІІ ст. Серед різноманітних стилів особливого поширення набуло козацьке бароко, що найбільше підкреслювало своєрідність українського зодчества та його національний колорит. Бажано відзначити вклад І. Мазепи в розвиток барокового мистецтва України. Належить проаналізувати стилі рококо та класицизм, що теж поширились Україною, з наведенням прикладів архітектурних споруд. Органічним елементом зодчества тієї доби стає виразне рельєфне оздоблення споруд, скульптура на стінах [4, с. 101 – 104].
Наприкінці ХVІІ ст. бароко поширюється і в образотворче мистецтво, де помітне місце посідає іконопис, гравіювання, світський живопис, представлений різноманітними жанрами. Необхідно відзначити вплив фламандської школи Рубенса на малярство в Україні [4, с. 104 – 106].
Динамічна та драматична за своїм характером барокова культура сприяла подальшому розвитку традиційних і виникненню нових музичних жанрів, провідним серед яких став хоровий (партесний) концерт. Потрібно закцентувати увагу на Глухівській музичній школі, яка підготувала велику кількість музикантів, серед них всесвітньо відомі композитори Д. Бортнянський, М. Березовський, А. Ведель [4, с. 106 – 108].
Ключові поняття: бароко, козацьке бароко, рококо, просвітництво, рекреація, схоластика, козацький літопис, партесний спів, а капела, шкільна драма, вертеп, інтермедія, інтерлюдія, парсуна, ктиторський портрет.
Питання для самостійного вивчення та методичні рекомендації
Петро Могила – відомий політичний, церковний і освітній діяч України першої половини ХVІІ ст. Завдяки його зусиллям у 1632 р. виникла Києво-Могилянська колегія, що відіграла значну роль у розвитку культури України. Свою діяльність він спрямував на формування колегії як вищого навчального закладу, ідеологічного та просвітницького центру, на розвиток української освіти загалом і вдосконалення православної церкви [6, с. 465 – 467].
Феноменальним явищем в українській культурі ХVІІІ ст. була творчість Г. С. Сковороди – відомого просвітителя-гуманіста, філософа, поета, педагога, першого українського байкаря, уродженця Полтавщини. У своїх філософських трактатах він пропагував теорію про „сродну працю”, ідеї християнського гуманізму, самопізнання та самовдосконалення людини. Розкрийте їх зміст та дослідіть його творчий шлях.
У другій половині ХVІІ ст. спостерігається розквіт такого стилю, як козацьке (українське) бароко. Разом із загальнопоширеними характеристиками бароко (декоративна пишнота, розкішна видовищність), в Україні цей стиль набуває особливого забарвлення через своєрідні мистецькі форми й національний колорит.
Для України того часу церква була центром духовного, громадського, освітнього, культурного життя та найвизначнішою пам’яткою кожної місцевості. Такі функції виконували й Полтавський Хрестовоздвиженський та Лубенський Мгарський монастирі – видатні пам’ятки барокової архітектури ХVІІІ ст. Слід дослідити історію заснування цих установ, показати їхню унікальність та проаналізувати характерні для архітектури риси бароко.
ТЕМА 7. Українське національно-культурне відродження
(ХІХ – початок ХХ ст.)
Література:
Методичні рекомендації до семінарського заняття
При підготовці до першого питання студентам слід наголосити, що українська культура розвивалася в складних умовах колоніальних утисків Російської та Австро-Угорської імперій. Національний гніт став основною причиною українського національно-культурного відродження. Неохідно розкрити його причини, сутність та наслідки [5, с. 111 – 114].
У другому питанні варто проаналізувати стан освіти в Наддніпрянській Україні, що розвивалася в межах загальнодержавної російської політики. Охарактеризуйте освітню ситуацію на західноукраїнських землях, де центром культурного життя залишався Львів [5, с. 114 – 118].
Період національно-культурного відрдження позначений активним розвитком науки. Вкажіть чинники, що сприяли цьому, а також розкрийте наукові здобутки українців у різних галузях знань. Варто окремо зупинитися на виникненні й аналізі діяльності наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові [5, с. 118 – 121].
Вивчення четвертого питання пов’язане з дослідженням таких суперечливих тенденцій у мовленнєвій сфері, як процес формування нової української мови та цілеспрямована політика русифікації українського населення [5, с. 122, 129 – 130].
П’яте питання стосується становлення професійного театру, який відіграв важливу роль у національно-культурному відродженні. Доцільно наголосити на місці Полтави та І. Котляревського в цьому процесі й детально розкрити роль М. Репніна в створенні в Полтаві професійного театру [5, с. 130 – 131].
Готуючи шосте питання, бажано відзначити, що в архітектурі першої половини XIX ст. остаточно стверджується класицизм, який згодом еволюціонує в ампір. Прослідкуйте процес руйнування з другої половини XIX ст. стильової єдності та появи еклектизму. З’являєються нові матеріали, техніко-конструкційні засоби, змінюються типи архітектурних споруд. Розмаїттям своїх жанрів відзначена й скульптура, у якій прославилися Л. Позен, П. Забіла, М. Паращук, І. Кавалерідзе, О. Архипенко та ін. [5, с. 132 – 135].
Підготовка сьомого питання неможлива без характеристикти основних жанрів українського живопису (іконопис, портрет, пейзаж, історичні та побутові композиції) та аналізу творчих здобутків їхніх представників. Потрібно дослідити провідні тенденції розвитку графіки та назвати відомих українських граверів [5, с. 135 – 138].
Ключові поняття: національно-культурне відродження, інтелігенція, ліцей, класична гімназія, реальна гімназія, громада, „Просвіта”, асиміляція, русифікація, романтизм, реалізм, класицизм, російській ампір, еклектизм, модерн, модернізм.
Питання для самостійного вивчення та методичні рекомендації
Творчість М. В. Гоголя справила значний вплив на українське культурно-національне відродження ХІХ ст. Поетизація ним українського життя та національного характеру, романтичне зображення минулого українського народу сприяли широкому зацікавленню історією та етнографією України, збуджували патріотичні почуття та стверджували гуманістичні цінності в українській культурі. Розкажіть, як вшановано пам’ять про М. Гоголя в Полтаві.
І. П. Котляревський увійшов в історію України як зачинатель нової української літератури. Його поема „Енеїда” (1798 р.) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою. Уславився він і в сфері становлення професійного театру в Україні та нової української драматургії [8, с. 502 – 504].
Т. Г. Шевченко – український поет, драматург, прозаїк, живописець, гравер, громадський діяч, філософ, політик, фольклорист, етнограф та історик. Його творчість сприяла збереженню й поширенню самобутньої української народної культури, відкрила перед нею нові ідейні та художні горизонти [8, с. 508 – 516].
Центральний майдан Полтави – один із найвизначніших містобудівних ансамблів України доби класицизму. Кругла площа з адміністративними будинками була зведена в першій половині ХІХ ст. за проектами-зразками російського архітектора А. Захарова та українського архітектора М. Амвросимова.
Будинок Полтавського губернського земства став першим зразком нового архітектурного стилю український модерн. Сьогодні він використовується як Полтавський обласний краєзнавчий музей. Слід описати історію створення споруди, а також охарактеризувати модер як стиль мистецтва.
Полтавський інститут шляхетних дівчат було засновано в 1818 р. зусиллями княгині В. Рєпніної-Волконської. Сама будівля була споруджена в 1828 – 1832 рр. за проектом архітектора Л. Шарлеманя в стилі російського класицизму. Це був перший серед українських інститутів шляхетних дівчат, зі стін якого вийшло багато відомих і талановитих людей.
ТЕМА 8. Новітня українська культура
Література:
Методичні рекомендації до семінарського заняття
Підготовку до першого питання плану семінару слід розпочати з короткого огляду історичної ситуації в Україні в 1917 – 1920-х рр., коли було створено принципово нові умови для розвитку української національної культури. Доцільно проаналізувати політику новостворених українських урядів у галузі культури [3, с. 141 – 148].
Друге питання стосується розгляду культури Україні 1920-х рр., що ввійшли в історію як черговий український культурний ренесанс. Варто простежити в культурному процесі цього періоду боротьбу двох протилежних тенденцій оновлення: 1) тимчасова хвиля українізації й демократизації; 2) ідеологізація й державно-партійне керівництво розвитком культури [3, с. 141 – 148].
Розуміння третього питання семінару неможливе без з’ясування того, що в 1930-х рр. остаточно встановлюється тоталітарна диктатура Й. Сталіна, яка поставила під жорсткий ідеологічний та адміністративний контроль українську культуру. Доцільно зазначити, що після війни було відновлене переслідування та ідеологічний тиск, розпочалася нова хвиля боротьби з „українським буржуазним націоналізмом”. Особливості культурних процесів повоєнних років окрім цього диктувалися й іншими складними умовами часу.
При вивченні четвертого питання потрібно схарактеризувати ліберальні реформи, проведені М. Хрущовим у різних галузях культури, що ввійшли в історію як „відлига”. Потрібно зупинитися на аналізі такого феномену української культури, як „шістдесятництво”, що мало суттєвий вплив на її розвиток [3, с. 162 – 167].
У п’ятому питанні необхідно відзначити, що в українській культурі періоду „застою” розвиток отримали такі негативні тенденції, як нігілізм, конформізм, русифікація та ін. Водночас позитивну роль відіграв дисидентський рух, що намагався чинити опір комуністичній ідеології й тоталітарному тиску держави [3, с. 167 – 171].
Розгляд шостого питання належить розпочати з дослідження соціально-політичної, культурно-мистецької та мовної ситуації в Україні після проголошення незалежності. Слід простежити процеси ідеологічної, національно-політичної, інституційної та інформаційної трансформації в усіх галузях культури. Проблеми й перспективи духовного відродження сучасної національної культури [3, с. 173 – 177].
Ключові поняття: модернізм, соцреалізм, постмодернізм, конструктивізм, українізація, „розстріляне відродження”, уніфікація, тоталітаризм, репресії, шістдесятництво, хрущовська „відлига”, „застій”, дисидентський рух, болонський процес, молодіжні субкультури.
Питання для самостійного вивчення та методичні рекомендації
Пам’ятник Т. Г. Шевченку – всесвітньо відомому поету та художнику – споруджено в Полтаві в 1926 р. за проектом українського скульптора І. Кавалерідзе. Скульптура представляє один із напрямів модернізму – кубізм. Зазначити причини поширення модернізму та характерні ознаки кубізму.
2.3. ТЕМАТИКА НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇЇ ВИКОНАННЯ
Науково-дослідницька робота студентів є частиною наукової тематики кафедри та одним із найважливіших засобів підвищення якості підготовки й виховання спеціалістів з вищою освітою. Цей вид діяльності сприяє зростанню рівня знань студентів, підвищенню ступеня підготовленості майбутніх спеціалістів, розширенню їхнього світогляду та розвитку творчих здібностей.
Науково-дослідницька робота студентів включає в себе два взаємопов’язані компоненти: навчання елементам дослідницької діяльності, організації та методики наукової творчості, та наукові дослідження, що здійснюють студенти під керівництвом викладачів у рамках курсу „Історія української культури” у формі написання статей, тез наукових доповідей та інших публікацій; у вигляді підготовки доповідей на наукові конференції, колоквіуми, „круглі” столи.
Науково-дослідна робота передбачає постановку мети та завдань дослідження, формулювання предмета та об’єкта вивчення, обґрунтування актуальності та новизни, огляд наявної літератури з окресленої теми, здійснення наукового інформаційного пошуку з проблемних питань, аналіз проблеми, систематизацію та узагальнення матеріалу, а також формулювання висновків.
За власним бажанням та вибором студента додатково, з метою отримання додаткових „призових” балів, він може опрацювати одну із тем, поданих у наступному переліку, або запропонувати та погодити з викладачем власну тему.
Перелік питань науково-дослідницької роботи студентів
2.4. КОНТРОЛЬНІ ЗАХОДИ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЇХ ВИКОНАННЯ
Важливою складовою високорезультативної самостійної роботи студентів є активні методи контролю, який здійснюється виключно викладачем і відповідає багатьом принципово важливим вимогам. Контрольні заходи складаються з поточного контролю у формі модульної контрольної роботи та підсумкового контролю у формі усного екзамену.
Підготовка до написання модульної контрольної роботи
Підготовка до написання модульної контрольної роботи є одним із видів самостійної роботи студентів. Вона допомагає закріпити засвоєні раніше знання, узагальнити їх та систематизувати. Модульна контрольна робота виконується студентами на останньому семінарському занятті. Модульний контроль має форму тестового контролю. З погляду сучасних методистів, тестування допомагає більш чітко прослідкувати структуру знань студентів і на підставі цього переоцінити методичні підходи до вивчення дисципліни, індивідуалізувати процес навчання, активізувати самостійну роботу.
Модульна контрольна робота з „Історії української культури” складається з питань закритого та відкритого тестування, що охоплюють всі теми курсу. Питання закритого тестування відображають основний теоретичний матеріал модуля, який студенти повинні обов’язково засвоїти. Ці питання не оприлюднюються заздалегідь, але повністю формуються відповідно до розробленого кафедрою курсу лекцій з історії української культури. Закрите тестування включає 30 тестових питань, кожне з яких має лише один правильний варіант відповіді, який оцінюється в 0,5 балів.
Друга частина роботи – відкрите тестування, що передбачає перелік теоретичних питань курсу (38 питань). Ці питання відображають основні проблеми модуля й оприлюднюються заздалегідь. З цього переліку кожен студент одержує на модульній контрольній роботі лише одне запропоноване викладачем питання, яке потрібно письмово розкрити. Письмовий виклад питання відкритого тестування передбачає обов’язкову логічність, послідовність та ґрунтовність у розкритті відповідної проблеми з наведенням необхідних прикладів і доцільних роз’яснень. Наприкінці відповіді слід подати висновки й узагальнення. При оцінюванні цієї частини роботи враховуються не лише знання студента з курсу „Історія української культури”, а й уміння грамотно формулювати свої думки, логічно й систематично мислити, робити висновки й узагальнення.
Перелік питань відкритого тестування
Приклади тестових завдань (закрите тестування)
1. Який учений уперше вжив слово „культура” як самостійний термін?
2. Хто першим вжив слово „культура” в гуманітарному значенні?
3. Які складові є провідними в системі матеріальної культури:
4. Які види мистецтва належать до синтетичного?
5. Назва якого мистецького стилю перекладається, як „дивний”, „чудернацький”, „вибагливий”?
a. ренесанс;
b бароко;
c. ампір;
d. еклектизм.
6. Яка функція культури реалізується через систему цінностей і норм, що служать регуляторами суспільних відносин?
a. інтегративна;
b. комунікативна;
c. пізнавальна;
d. світоглядна.
Підготовка до підсумкового контролю знань та правила модульно-рейтингово оцінювання знань
Підсумковий контроль із дисципліни „Історія української культури” включає всі теми курсу, винесені на лекції, семінарські заняття та на самостійне опрацювання й проводиться у формі семестрового екзамену. Студент вважається допущеним до семестрового контролю, якщо він виконав усі види робіт, передбачені навчальним планом на семестр та набрав у результаті поточної роботи необхідні 31 – 50 балів, що відповідає результату FX за шкалою ECTS.
Екзаменаційний білет складається з двох теоретичних питань і одного практичного завдання у вигляді трьох запитань до ілюстрації. Максимальна сума балів, яку може набрати студент на екзамені, становить 50 балів.
При оцінюванні знань студента враховується:
Критерії оцінювання:
Питання для підготовки до екзамену (теоретична частина)
Практичні завдання (виносяться на самостійне вивчення)
Рекомендавана література
Методичні рекомендації для вивчення дисципліни
„Історія української культури”
для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм навчання
Тєвікова Ольга Валентинівна
Комп’ютерна верстка О.В. Тєвікова
Друк RISO
Поліграфцентр
Полтавського національного технічного університету
імені Юрія Кондратюка
36601, Полтава, пр. Першотравневий, 24
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи
до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції
Серія ДК, 3130 від 06 .03. 2008 р.
Віддруковано з авторського оригінал-макету
PAGE \* MERGEFORMAT 2