Будь умным!

У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

ІНонаки ХТакеучі ldquo;Компанія що створює знанняrdquo;

Работа добавлена на сайт samzan.net:


“ Управління інформаційними зв'язками ”

Knowledge management – менеджмент знань

У 90-х роках ХХ ст. виникає концепція управління знаннями.

Фундаментальна наукова праця – І.Нонаки, Х.Такеучі “Компанія, що створює знання”.

Управління знаннями – новітня теорія на стику таких концепцій менеджменту, як управління розвитком організації, комунікативний менеджмент, управління змінами, бренд - менеджмент, стратегічний менеджмент, інформаційні технології, інтелектуальний капітал.

Менеджмент знань – встановлений порядок роботи з інформаційними ресурсами для полегшеного доступу до знань і повторного їх використання за допомогою сучасних інформаційних технологій.

В основу УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ покладено процес формування знань, що означає:

  1.  виявлення інформаційних джерел,
  2.  отримання інформації,
  3.  вивчення, структурування,
  4.  ! трансформацію інформації в знання,
  5.  відтворення знань.

Якби ми управляли (керували) своїми грошима так, як управляємо інформацією, то ми би вже давно збанкрутіли”

Б.Гейтс


Тема 1:

“ Аналіз потреб зацікавлених осіб у зовнішніх та внутрішніх інформаційних зв'язках “

Питання до теми 1:

  1.  Об’єкт, предмет та завдання навчальної дисципліни "Управління інформаційними зв'язками". Методологічна основа дисципліни.
  2.  Основні складові елементи інформаційної системи в Україні.
  3.  Визначення поняття "інформація". Види, галузі та джерела інформації.
  4.  Аналіз інформаційних потреб у зовнішніх та внутрішніх інформаційних зв’язках.
  5.  Зв’язки з громадськістю в системі зовнішніх інформаційних зв’язків.
  6.  Наукові дослідження в галузі інформаційної діяльності. Основні проблеми управління інформаційними зв’язками. 

Джерела:

  1.  Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р.
    № 2657-XII // ВВРУ. – 1992. – № 48. – Ст. 650. Редакція Закону від 02.03.2014 р.     http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2657-12Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: Закон України від 9.01.2007р. //ВВРУ, 2007. - №12. – ст.102
  2.  Про захист персональних даних: Закон України від 1.06.2010р. №2297-17 (набрав чинності з 01.01.2011р.) // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 34, ст.481. Електронний ресурс [Режим доступу] http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2297-17
  3.  Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України №1085/2010 від 9.12.2010р. Редакція від 21.01.2014 Електронний ресурс [Режим доступу]. - http: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1085/2010

  1.  Марущак А.І. Правові основи захисту інформації з обмеженим доступом: Курс лекцій. – К.: КНТ, 2007. – 208с.
  2.  Марущак А.І. Інформаційне право: доступ до інформації: Навчальний посібник. – К.: КНТ, 2007. – 532 с.
  3.  Марущак А.І. Інформаційне право: регулювання інформаційної діяльності: Навчальний посібник. – К,: Видавничій дім "Скіф", КНТ, 2008. – 344 с.
  4.  Чукут С.А., Джига Т.В. Опорний конспект лекцій з курсу “ Інформаційна політика в Україні ”. – К.: Вид-во НАДУ, 2007. – 72с.
  5.  Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації: організаційно-правові питання теорії і практики. Монографія /За ред. Р.А.Калюжного та В.О.Шамрая. - Київ, 2002. – 296 с.
  6.  Войтович Р.В. Механізми реалізації зв'язків з громадськістю в державному управлінні: навч.посіб./ Р.В.Войтович. – К.: Вид-во НАДУ, 2007. – 72с.
  7.   Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації: організаційно-правові питання теорії і практики: монографія; за ред. Р.А.Калюжного та В.О.Шамрая. - Київ, 2002. - 296 с. (С.17-46).
  8.  Квіт С. Масові комунікації: підручник / С.Квіт. – К.: Вид.дім "Києво-Могилянська академія", 2008. – 206с.
  9.  Почепцов Г.Г. Інформаційна політика: навч. посіб. / Г.Г.Почепцов, С.А.Чукут. – К.: Вид-во "Знання", 2006. – 665 с.
  10.  Почепцов Г.Г. Имиджелогия / Г.Г. Почепцов. - М.: SmartBook, 2009. - 575 с.
  11.  Скляренко О. Інформаційна культура як базовий чинник формування діалогу державної влади та медіа / О.Скляренко // Вісн. державної служби України. – 2005. - № 4. – С.11-14.
  12.  Бебик В. M. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка наблік рилейшнз: Моногр. — К.: МАУП, 2005. — 440 с. // http://studentbooks.com.ua/content/view/1037/42/1/0/

1 питання. Об’єкт, предмет та завдання навчальної дисципліни "Управління інформаційними зв'язками". Методологічна основа дисципліни

Дисципліна "Управління інформаційними зв'язками":

  1.  складена відповідно до місця та значення дисципліни за структурно-логічною схемою, передбаченою освітньо-професійною програмою підготовки магістрів за спеціальністю "Адміністративний менеджмент",
  2.  входить в комплекс навчальних дисциплін, які формують професійні знання майбутніх магістрів в галузі адміністративного управління.

Згідно програми передбачено 9 лекцій та 9 семінарських занять (стаціонар); 

5 лекцій та 2 семінарських заняття (заочна форма навчання). !!! У рамках самостійної роботи обов'язково підготувати реферат.

Форма контролю – диференційований залік 

Об'єктом навчальної дисципліни є суспільні відносини, що склалися в процесі реалізації державної інформаційної політики та розвитку інформаційного суспільства в Україні.

Предметом навчальної дисципліни є процес управління інформаційними зв'язками в системі інформаційних відносин, які виникають при виконанні функцій, рішень і завдань держави (певної організації, установи), реалізації права на здійснення управлінських дій, що виникають між суб’єктами й об’єктами управління з метою досягнення визначених цілей.

Завдання курсу "Управління інформаційними зв'язками" полягають у вивченні :

  1.  теорії і практики інформаційної діяльності та розвитку інформаційного суспільства в цілому,
  2.  видів, форм та джерел інформації,
  3.  вимог до управлінської інформації , в здатності аналізувати потреби зацікавлених осіб у зовнішніх та внутрішніх інформаційних зв'язках ;
  4.  нормативно-правового регулювання інформаційних зв'язків у контексті реалізації інформаційної політики;
  5.  вимог до комунікацій , їх визначенні;
  6.  напрямів планування управління комунікаціями;

організації технічного забезпечення інформаційних зв'язків тощо.

Методологічна основа дисципліни

При вивченні дисципліни „Управління інформаційними зв'язками” ми будемо використовувати загальнонаукові (філософські) та спеціальні методи наукового пізнання.

Серед загальнонаукових слід вирізняти методи спостереження, порівняння, узагальнення, абстрагування, формалізації, аналізу і синтезу.

Використання даних методів стане методологічною основою діалектичного, логічного та системного дослідження процесів управління інформаційними зв'язками в цілому

До спеціальних методів наукового пізнання відносимо:

  1.  історичний (визначення історичних моделей інформаційних відносин),
  2.  аналітико-синтетичний (аналіз наукової літератури, співвідношення понять),

 

  1.  формально-логічний (пропозиція щодо доповнення визначених функцій інформаційної діяльності),
  2.  порівняльно-правовий (реалізація нормативно-правових актів у практичній діяльності),
  3.  моделювання (створення теоретичних моделей інформаційних зв'язків) тощо.

2 питання. Основні складові елементи інформаційної системи в Україні

Державна інформаційна політика – складова соціально-економічної політики держави, що визначає основні завдання, цілі, напрями, принципи, форми і методи діяльності держави  в інформаційній сфері

  1.  Державна інформаційна політика - це сукупність основних напрямів і способів діяльності держави щодо створення,
    збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони
    та захисту інформації.

Метою інформаційної політики як політико-правового механізму є:

- забезпечення прав особи на інформацію в усіх сферах суспільного та державного життя,

- всебічний інтелектуальний та духовний розвиток,

  1.  забезпечення інтересів усього суспільства у справі зміцнення демократії,
  2.  досягнення економічної та соціальної стабільності, суспільної злагоди,
  3.  забезпечення інформаційної безпеки. 

Основними напрямами державної інформаційної політики є:

  1.  забезпечення доступу кожного до інформації;
  2.  забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації;
  3.  створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства;
  4.  забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень;
  5.  створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування;
  6.  постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів;
  7.  забезпечення інформаційної безпеки України;
  8.  сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору. (Ст.6 ЗУ “ Про інформацію ”)

Інформаційні відносини – суспільні відносини, які виникають при створенні, збиранні, одержанні, зберіганні, використанні, поширенні, охороні та захисті інформації.

Основними принципами інформаційних відносин є:

  1.  гарантованість права на інформацію;
  2.  відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;
  3.  об'єктивність, вірогідність інформації;
  4.  повнота і точність інформації;
  5.  законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Суб'єктами інформаційних відносин є:

  1.  фізичні особи;
  2.  юридичні особи;
  3.  об'єднання громадян;
  4.  суб'єкти владних повноважень (ст.4)

(суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (ст. 1) . 

! Суб'єктами інформаційних відносин можуть бути також інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства.

Об'єктами інформаційних відносин є:

інформація (ст. 4 нової редакції ЗУ ” Про інформацію ”)

документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах

Державну інформаційну політику розробляють і здійснюють органи державної влади загальної компетенції, а також відповідні органи
спеціальної компетенції. Розглянемо їх детальніше.

Основні складові елементи інформаційної системи (структури) в Україні:

  1.  Рада національної безпеки і оборони України
  2.  ЦОВВ включають:
  3.  Державну службу інтелектуальної власності України
    (    Мін. економічного розвитку і торгівлі України),
  4.  Державну службу статистики України (Мін.економічного розвитку і торгівлі України);
  5.  Державну архівну службу України (Мінюст),
  6.  Державну службу України з питань захисту персональних даних (Мінюст);
  7.  Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України (Мін. освіти і науки)

 

3. ЦОВВ зі спеціальним статусом

  1.  Державний комітет телебачення і радіомовлення України
  2.  Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України

4. ВРУ

  1.  Комітет з питань інформатизації та інформаційних технологій
  2.  Комітет з питань культури і духовності
  3.  Комітет з питань свободи слова та інформації

Інститути

Національний інститут стратегічних досліджень (при Секретаріаті Президента України) Інститут проблем національної безпеки (керівник – Секретар РНБО України)

Питання 3. Визначення поняття "інформація". Види, галузі та джерела інформації

Інформація:

- будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (ст. 1 Закону України «Про інформацію»);

- документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі 

Цивільний кодекс України дає таке визначення поняття «інформація»:

документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.  

У визначенні акцентується увага на динаміці подій та явищ, відомостей про них, які є інформацією.

Важливим для розкриття змісту поняття «інформація» є визначення, закріплене Законом України «Про захист економічної конкуренції»:

Інформація - відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

У суспільстві інформація є найважливішим джерелом влади:

“Хто володіє інформацією, той володіє світом!”

Інформація є фундаментальною основою та загальною властивістю Всесвіту,   існує незалежно від нас в просторі й часі.

Сьогодні інформацію називають:

  1.  основою управлінської діяльності - “хлібом управління”,
  2.  найжахливішою зброєю,
  3.  предметом маніпуляцій і найстійкішого грошовою одиницею. 

Поняттю «інформація» притаманні такі ознаки:

  1.  1) інформація - це відомості про події та явища, що відбуваються (відбувалися): у суспільстві, державі; навколишньому природному середовищі;
  2.  2)    інформація - це дані, які можуть зберігатися в будь-якій формі й вигляді;
  3.  3)    інформація - це відомості, які є документованими або публічно оголошеними;
  4.  4)    інформація є об'єктом цивільних прав і відноситься до категорії нематеріальних благ;
  5.  5) джерелами інформації є передбачені або встановлені законом носії інформації.

Види інформації

за змістом інформація поділяється на:

  1.  інформація про фізичну особу;
  2.  інформація довідково-енциклопедичного характеру;
  3.  інформація про стан довкілля (екологічна інформація);
  4.  інформація про товар (роботу, послугу);
  5.  науково-технічна інформація;
  6.  податкова інформація;
  7.  правова інформація;
  8.  статистична інформація;
  9.  соціологічна інформація;
  10.  інші види інформації. (стаття 10)

Інформація про фізичну особу / Стаття 11.

1. Інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

2. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать дані про її :

  1.  національність,
  2.  освіту,
  3.  сімейний стан,
  4.  релігійні переконання,
  5.  стан здоров'я,
  6.   дата і місце народження.


Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

2). Інформація довідково-енциклопедичного характеру –

систематизовані, документовані, публічно оголошені або іншим чином
поширені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище.


Основними джерелами цієї інформації є: енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали, електронні бази та банки даних, архіви різноманітних довідкових інформаційних служб, мереж та систем, а також довідки, що видаються уповноваженими на те органами державної влади та органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційно-телекомунікаційними системами. Ст.12

3) Інформація про стан довкілля (екологічна інформація) (Ст. 13)  -  відомості та/або дані про:

  1.   стан складових довкілля та його компоненти, включаючи генетично модифіковані організми, та взаємодію між цими складовими;
  2.   фактори, що впливають або можуть впливати на складові довкілля (речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні, угоди в галузі навколишнього природного середовища, політику, законодавство, плани і програми);
  3.   стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових довкілля; інші відомості та/або дані.

Правовий режим інформації про стан довкілля (екологічної інформації) визначається законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Інформація про стан довкілля, крім інформації про місце
розташування військових об'єктів, не може бути віднесена до
інформації з обмеженим доступом

4) Науково-технічна інформація  / Стаття 15.


1. Науково-технічна інформація - будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і
виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

2. Правовий режим науково-технічної інформації визначається
Законом України "Про науково-технічну інформацію", іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

3. Науково-технічна інформація є відкритою за режимом доступу, якщо інше не встановлено законами України.

5) Інформація про товар (роботу, послугу) (ст.14)

Інформація про товар (роботу, послугу) - відомості та/або дані, які розкривають кількісні, якісні та інші характеристики товару (роботи, послуги).

Інформація про вплив товару (роботи, послуги) на життя та здоров'я людини не може бути віднесена до інформації з обмеженим  доступом.

Правовий режим інформації про товар (роботу, послугу) визначається законами України «Про захист прав споживачів», «Про рекламу», іншими законами та міжнародними договорами України, згода  на обов'язковість яких надана Верховною Радою України

6) Податкова інформація / Стаття 16.

Податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами

7) Правова інформація / Стаття 17

  1.  Правова інформація - будь-які відомості про право, його  систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

2. Джерелами правової інформації є: Конституція України ( 254к/96-ВР ), інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.

3. З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів фізичним та юридичним особам держава забезпечує офіційне видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після їх прийняття.

8). Статистична інформація / Ст.18

  1.  Статистична інформація - документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства.

2. Офіційна державна статистична інформація підлягає систематичному оприлюдненню.

3. Держава гарантує суб'єктам інформаційних відносин відкритий доступ до офіційної державної статистичної інформації, за винятком інформації, доступ до якої обмежений згідно із законом.

4. Правовий режим державної статистичної інформації визначається Законом України "Про державну статистику", іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

9) Соціологічна інформація / Стаття 19.

1. Соціологічна інформація - будь-які документовані відомості про ставлення до окремих осіб, подій, явищ, процесів, фактів тощо.

2. Правовий режим соціологічної інформації визначається законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

10) Масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб (Стаття 22).

Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.  

Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем.
Аудіовізуальними ЗМІ є:
радіомовлення,
телебачення,
кіно,
звукозапис,
відеозапис тощо.

Галузі інформації

Галузі інформації - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про відносно самостійні сфери життя і
діяльності суспільства та держави.

Основними галузями інформації є: політична, економічна,духовна, науково-технічна, соціальна, екологічна, міжнародна.

Джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.

Питання 4. Аналіз інформаційних потреб у зовнішніх та внутрішніх інформаційних зв’язках

Потреби як соціальна категорія вивчаються багатьма науками: філософією, політологією, політекономією, психологією, соціологією, кожна з яких підходить до визначення потреб, виходячи з предмету свого дослідження.

Інформаційна потреба:

- сукупність інформаційних показників, обумовлених функціями користувача та колом його інтересів;

–  це система показників, що динамічно змінюється.

! При визначенні інформаційної потреби необхідно знайти розумний компроміс між широким колом інтересів користувача і вузькою спеціалізацією його роботи.

Інформаційна потреба перебуває у нерозривній єдності з специфічною пізнавальною здібністю, пізнавальною спрямованістю особистості.

Потреба в будь-чому виступає спонукальним чинником, джерелом соціальної активності окремих особистостей і соціальних груп.

Потреба звертатися до інформаційних систем не складається стихійно, вона виникає як результат активного відношення до інформації. 

Наприклад, інформаційні потреби місцевих державних адміністрацій обумовлені виконанням їх основної функції – забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку регіону;

інформаційні потреби викладача обумовлені необхідністю оновлення лекційного матеріалу тощо.

У проектному менеджменті аналіз потреб зацікавлених осіб  є одним із методів  планування інформаційного зв'язку

Аналіз потреб зацікавлених осіб.

  1.  Потреби в інформації різних зацікавлених осіб мають бути проаналізовані, для того щоб розробити методичний і логічний огляд потреб в інформації і джерел для задоволення останніх.
  2.  Аналіз передбачає також розгляд придатних для даного проекту методів і технологій, завдяки яким надходитиме необхідна інформація.

Слід уникати зайвих витрат на некорисну  інформацію чи невідповідну технологію

 Результати планування інформаційного зв'язку -  документ, в якому відображені:

• Структура збору і зберігання інформації - детальне описання того, які методи використовуватимуться для збору і зберігання різних типів інформації. Процедури повинні також передбачати збір і поширення вже відкоригованого попереднього матеріалу.

• Структура поширення - детальне описання того, кому адресована інформація (звіти про стани, дані, календарний план, технічна документація тощо) і які методи при цьому будуть використані (письмові звіти, наради і т.ін.). Ця структура має поєднуватися з відповідальністю і звітністю, описаною в організаційному графіку проекту.

• Описання поширюваної інформації, включаючи обсяг, зміст, рівень деталізації та використовувані угоди-визначення.

• Виробничі календарні плани, в яких інформується, коли який зв'язок здійснюватиметься.

• Методи доступу до інформації, що йтиме запланованими каналами.

• Метод коригування й удосконалення плану управління інформаційним зв'язком у процесі просування та розвитку проекту.

План управління комунікаціями може бути формальний і неформальний, детальний і широко окреслений, але завжди заснований на потребах проекту. Він є додатковим елементом загального плану проекту.

Питання 5. Зв'язки з громадськістю в системі зовнішніх інформаційних зв'язків

PR – паблік рилейшнз - комунікації з громадськістю, зв'язки з громадськістю, суспільні комунікації, громадські зв'язки, пабліситі.

Термін ПР вперше використав Томас Джефферсон (1807р.)

Засновником ПР, в сучасному розумінні поняття, називають Айві Лі (америк. журналіст). У 1903р. розпочав практику пабліситі, з 1919 р. вживає термін ПР.

Ключовий момент прийняття й розуміння бізнесу – інформування публіки, чесно, точно і переконливо.

Зв’язки з громадськістю (паблік рилейшнз) — це наука і мистецтво досягнення взаємопорозуміння та згоди між людьми, соціальними групами, класами, націями, державами на основі цілеспрямованого формування громадської думки та управління нею.

Чому ми звертаємося до ПР?

По-перше, світ вступив в інформаційне тисячоліття, коли особливу роль відіграє громадська думка, якою потрібно грамотно управляти;

по-друге, наше суспільство тривалий час перебувало під тиском тоталітарної системи, в якій вся комунікація була ієрархічною.

У демократичному суспільстві застосовуються такі моделі впливу на населення, як усвідомлення, узгодження, порівняння, впевненість, переконання, задоволеність. 

Існує понад 500 визначень поняття «паблік рилейшнз».

Кожне з них акцентує на різних характеристиках, але їх об’єднує найсуттєвіше положення про те, що паблік рилейшнз — це відносини між певною організацією (державною, громадською, приватною) та громадськістю

PR – наука про управління громадською думкою (Г.Почепцов)

“Публіка” сама не думає, так само як вона сама не шиє собі чобіт і не пече хлібів. І в розумовому, і в моральному плані, вона живе на всьому готовому.

Готові, сформульовані думки сприяють почуттю задоволення, тому, що не потрібно шукати відповіді на питання: “Хто винен?” і “Що робити?”

      (В. Соловйов)

  1.  Доктор Пекс Харлоу (Сан-Франциско) вивчив 472 визначення поняття «ПР» і дійшов висновку, що ПР — це одна з функцій управління взагалі.

Сем Блек  - «ПР - сплановані, тривалі зусилля, спрямовані на створення та підтримку доброзичливих відносин і взаєморозуміння між організацією та  громадськістю».

  1.  Вчена Н. Алюшина визначає ПР як самостійну функцію менеджменту 
  2.  Український вчений Королько В. – ПР - спеціальна система управління інформацією (в тому числі соціальною), якщо під управлінням розуміти процес виробництва інформації, зацікавленої в ній стороною, поширення готової інформаційної продукції через засоби комунікації для спрямованого  формування бажаної громадської думки.

Основні завдання ПР:

  1.  Вивчення, аналіз та управління суспільною думкою.
  2.  Аналіз і регулювання суспільних відносин інформативними методами.
  3.  Висвітлення управлінських відносин, дій, забезпечення двостороннього спілкування на основі правдивої, цілковитої інформованості.
  4.  Вивчення, аналіз, пояснення та використання в інтересах суб’єкта управління (господарювання) та громадськості певної організації виробничих, промислових, фінансових і міжнародних відносин.
  5.  5. Дослідження споживчих відносин, реклама товарів і послуг.
  6.  6. Створення іміджу організації, фірми та керівництва.
  7.  7. Виявлення можливих тенденцій і випадків та передбачення, наукове прогнозування їхніх наслідків 

Функції ПР:

  1.  Комунікативна;
  2.  Інформаційна;
  3.  Прогностична;
  4.  Посередницька;
  5.  Захисна;
  6.  Функція гармонізації суспільних відносин.

Основні процеси ПР:

  1.  Взаємовідносини з засобами масової інформації;
  2.  Прес-конференції і презентації
    (! візуальні аспекти);
  3.  Виступи з промовами;
  4.  Просування корпоративного іміджу.

Корпоративний імідж (імідж певної корпорації (фірми, установи, організації) — це цілеспрямовано сформований образ корпорації, покликаний здійснювати емоційно-психологічний вплив на громадськість, клієнтів, споживачів з метою своєї популяризації і реклами.

Основні складові корпоративного іміджу

Імідж – загальне сприйняття об'єкта

Імідж (з анг. – образ, вид, судження; з фр. -  імітувати).

Поняття іміджу включає дві складові:

  1.  описову (інформаційну, оцінюючу) - уявлення реципієнта про певний об’єкт;
  2.  цілісну складову, яка існує незалежно від будь-якої інформації про об’єкт (організацію, установу, людину, товар, послугу тощо). 

Імідж — це образ, репутація, якісні характеристики лідера, організації, установи, фірми, керівника і характер ставлення до них громадськості.

І. Вікентьєв зазначає: «У кожного об’єкта, що сприймається людиною, є «забарвленість», ім’я, імідж.

Об’єктів без іміджу немає. Адже те, що його немає, — теж імідж».

Чим вищий імідж корпорації та її працівників, тим вища ефективність їхньої діяльності.

Основа іміджу владних інституцій – це соціальний стереотип, який формують складові іміджу:

  1.  імідж держави,
  2.  діловий імідж організації,
  3.  імідж керівника,
  4.  імідж персоналу,
  5.  імідж послуг,
  6.  візуальний імідж організації,
  7.  соціальний імідж організації,
  8.  громадський імідж.

Керований імідж – результат складної, добре виваженої діяльності, спрямованої на створення, підтримку та посилення позитивної громадської думки про певний об'єкт.  

Загальні ознаки іміджу:

  1.  імідж повинен бути спрощеним;
  2.  яскравим і конкретним;
  3.  правдоподібним і вірогідним
    (якщо імідж вже сформований, він стає реальністю і зумовлює поведінку організації, а не навпаки);

Загальні ознаки іміджу:

  1.  може формуватися із використанням різних видів діяльності: маркетингової, рекламної, пропаганди, ПР, тощо;
  2.  повинен бути синтетичним на початковій стадії формування;
  3.  якщо владна інституція не займається своїм іміджем, він виникне стихійно (який?)

Етапи формування іміджу:

  1.  Аналіз ситуації (соціологічні дослідження, комунікаційний аудит – з'ясування неузгоджень між організацією, її керівником і цільовими групами громадськості; неформальні дослідження)
  2.  Планування заходів
  3.  Реалізація програми (дія і комунікація)
  4.  Оцінка програми формування іміджу

  1.  Іміджелогія – це наука і мистецтво подобатися людям

Кольоровий” піар

  1.  Білий піар – створення і підтримка в свідомості громадськості (за часту електорату) світлого, чистого, бездоганного образу певного об'єкта (людина, установа, товар тощо).
  2.  Сірий піар – рутинно-повсякденна форма подачі необхідної інформації, замовні статті, матеріали, виступи тощо(найбільш небезпечна технологія ПР)
  3.  Чорний піар

націлений на дискредитацію конкурента (людини, фірми, організації) в очах громадськості, що є його головною ознакою.

До чорного піару відносять надання завідомо неправдивої (чи частково достовірної) інформації, розповсюдження інтимних подробиць особистого (приватного) життя людини, його особистих психосоматичних властивостей тощо.

Жовтий піар

Питання 6. Наукові дослідження в інформаційній сфері.
Основні проблеми управління інформаційними зв’язками

Проблеми:

  1.  Технічні труднощі у сфері доступу громадян до публічної інформації (неправомірні застосування грифів обмеженого доступу).
  2.  Хаотичний розвиток інформаційного законодавства.
  3.  Невизначеність термінології інформаційного законодавства.
  4.  Не визначені механізми забезпечення відповідальності за порушення інформаційного законодавства.
  5.  Матеріально-технічне та кадрове забезпечення процесів інформатизації.
  6.  Нерівномірність процесу інформатизації.
  7.  Правове регулювання інформаційних джерел на кшталт Інтернет.


Тема2 2:
“Опис поширюваної інформації"

  1.  Інформаційне забезпечення управлінської діяльності.
  2.  Вимоги до поширюваної інформації.
  3.  Інформаційна підтримка управлінських рішень.
  4.  Інформаційні відносини в суспільстві – історичний аспект.
  5.  Інформаційна культура.

Питання 1. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності

Інформаційне забезпечення систем управління — це поєднання усієї інформації, що використовується, специфічних засобів і методів її обробки, а також діяльності фахівців щодо ефективного використання даних, відомостей, знань в організації процесу управління конкретною соціальною системою

В управлінні циркулює величезна за обсягом, різноманітністю та динамікою інформація.
Постає проблема упорядкування управлінської інформації.

Упорядкування управлінської інформації можливе за умов:

  1.  зменшення її обсягу за рахунок усунення паралельної, дублюючої інформації;
  2.  збагачення змісту одиниці інформаційних матеріалів за рахунок введення до них лише тих відомостей, даних, показників, що мають інформаційні ознаки актуальні для формування управлінських рішень і дій;
  3.  чітка структурованість управлінської інформації;
  4.  зосередження потоку інформації (вхідної і вихідної) в руках керівної ланки і підпорядкування його виключно реалізації компетенції державних органів;
  5.  формалізація інформації з метою поширення уніфікованих, стандартних форм її відображення і закріплення, широкого використання типової документації, підвищення якісного рівня і ущільнення змісту інформації в кожному її носії тощо.

Питання 2. Вимоги до управлінської інформації

Управлінська інформація – частина соціальної інформації, яка виокремлена з її загального масиву за критеріями придатності до обслуговування державно-правових процесів, формування й реалізації управлінських впливів.

Управлінська інформація – сукупність відомостей про внутрішній і зовнішній стан керованої системи, що використовується для оцінки ситуації і розробки управлінських рішень

Якою має бути управлінська інформація?

  1.  Актуальною, тобто злободенною, відрізнятися оперативністю збирання і передачі, новизною.
  2.  Достовірною - охоплювати і відображати правдиві факти, події і особливо їх причини та взаємозв'язки.
  3.  Достатньою - отриманою з ряду системно узгоджених питань. Повинна глибоко і всебічно розкривати досліджуваний процес, особливо його внутрішні джерела, містити передумови для прогнозування й моделювання нового стану цього процесу.
  4.  Доступною - можливою для оперативного отримання в необхідному обсязі. Часто коефіцієнт корисної дії інформації низький через її закритість, використання надто вузьким колом посадових осіб.
  5.  Автентичною, тобто викладеною в зрозумілій формі, оскільки часто засміченість вузькоспеціальними термінами ускладнює розуміння і практичне використання

Вимоги до поширюваної управлінської інформації:

  1.  адекватність актуальній потребі управління,
  2.  корисність,
  3.  достовірність (істинність),
  4.  достатність,
  5.  оптимальність,
  6.  точність,
  7.  своєчасність (оперативність),
  8.  лаконічність,
  9.  раціональність форми,
  10.  відповідність компетенції і повноваженням суб’єкта управління. 

Питання 4. Історичний аспект інформаційних відносин у суспільстві

Інформаційний вплив на державу, суспільство, громадянина як споживачів інформаційного ресурсу сьогодні є ефективнішим, ніж політичний чи економічний.

Інформація стає реальною, майже фізично відчутною силою. 

Історичні типи інформаційних відносин у сфері державного управління:

  1.  тоталітарна модель інформаційних відносин;
  2.  авторитарна модель;
  3.  демократична модель.

1."Тоталітарна модель інформаційних відносин" характеризується тим, що джерела інформації, форми та види інформації повністю доступні лише обмеженому числу представників органів державної влади.

Така модель інформаційних відносин була породжена самою тоталітарною системою управління, за якої вся повнота влади в державі належить одній особі. 

Відповідно йде і розподіл інформації – кожен нижчестоящий рівень управління отримує зменшений доступ до джерел інформації, як в кількісному, так і в якісному значенні.

За такої моделі інформаційні зв’язки на лінії "держава – суспільство" обмежені і громадяни не отримують інформації, у загальному розумінні даного поняття, а отримують лише ідеологічно забарвлені масиви даних, що не дають можливості аналізу їх змісту та значення.

Проблема цієї моделі яскраво втілюється і на лінії відносин "орган державної влади – орган державної влади".

"Специфікація інформації", тобто обмеженість доступу до джерел інформації, призводить до ускладнень взаємодії між різними органами державної влади, що повинні вирішувати тотожні управлінські завдання.

  1.  У цьому розумінні "тоталітарна модель інформаційних відносин" може бути властива не тільки суспільству з тоталітарним політичним режимом, але й суспільству демократичному (або такому, що здійснює розбудову демократичних інститутів). 

2). "Авторитарна модель інформаційних відносин"
Властиве обмеження джерел, форм та видів інформації.
Споживачі інформаційних ресурсів мають можливість доступу до інформації, але така інформація штучно дозується, або створюються ускладнення доступу до неї.
Виділяють такі ускладнення доступу до інформації:
а) фізичні ускладнення – безпідставне віднесення інформаційних ресурсів до сфери обмеженого доступу;
б) особистісні ускладнення – вирішення питання про доступ до інформації з врахуванням особистості користувача.

Авторитарна модель інформаційних відносин відображає авторитарну систему управління, де державна влада належить групі людей, що займають відносно відокремлене становище в суспільстві.

Замкнене соціальне становище “владної корпорації”, загальною ознакою якої є те, що джерело державної влади перебуває всередині самої владної корпорації, успадковується або пристосовується. 

Інформаційні зв'язки на лінії "держава – суспільство" є не дієвими, односторонніми (як і за тоталітарної моделі), ідеологічно забарвленими, не викликають довіри населення (громадськості) до дій влади.

3). "Демократична модель інформаційних відносин"

За своїм змістом є моделлю "прозорих" інформаційних зв'язків.

Споживач інформаційних ресурсів має гарантованість права на інформацію, вільний доступ до всіх джерел інформації в усіх її формах та видах, за винятком тих інформаційних масивів, доступ до яких прямо заборонений законом або доступ до яких суперечить моральним засадам суспільства. 

Питання 5. Інформаційна культура

Складові професійної культури управлінця:

  1.  політична культура,
  2.  правова культура,
  3.  етична (моральна) культура,
  4.  управлінська (адміністративна) культура,
  5.  особиста культура, культура поведінки,
  6.  психологічна культура,
  7.  інформаційна культура,
  8.  естетична культура,
  9.  економічна культура,
  10.  позитивний імідж

Інформаційна культура – компонент культури управління, який охоплює правові (знання основ інформаційного права, інформаційне партнерство, використання баз даних тощо), технічні (використання організаційних і технічних засобів управління), моральні та інші її аспекти.

  1.  Інформаційна культура – сукупність норм, правил і стереотипів поведінки, пов'язаних з інформаційними процесами у суспільстві. 




1. Теория эволюции
2. Информация и навыки полученные в процессе одного проекта часто позволяют определить направления дополнит
3. П~н саясатына аны~тама бері~із1
4. Реферат- Ультразвук и его применение
5. На дне В пьесе пять женских персонажей.
6. Образ народного героя в поэме А Твардовского Василий Теркин
7. Тематика курсових робіт з Теорії та історії соціального виховання в Україні Виховання як головна ум
8. тематическую модель задачи линейного программирования
9. Сексуальная культура и сексуальное поведение
10. Представницькі інститути влади
11. і Інтерфаза має три періоди
12. і Цей принцип означає що психолог зберігає у таємниці все що стосується клієнта його особистих проблем і жи
13. і. 2 липня ворог несподівано оволодів Тернополем випередивши і так швидко відступаючі радянські війська
14. Статья- Исследование и развитие новых видов водонасыщенных коммерческих взрывчатых веществ
15. Об основах туристской деятельности в РФ основа правовых отношений в сфере туризма
16. Сопоставление двух видов маркетинговых целей
17. ТЕМА 1- ПРЕДПРИЯТИЕ КАК ЗВЕНО РЫНОЧНОЙ ЭКОНОМИКИ 3 ТЕМА 2- ОСНОВНЫЕ ФОНДЫ ПРЕДПРИЯ
18. Основные методы в работе информационно-консультационных служб
19. 00 ~ первый дневной сон11.html
20. Тема 1. Вступ до менеджменту

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе