Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
“ Управління інформаційними зв'язками ”
Knowledge management – менеджмент знань
У 90-х роках ХХ ст. виникає концепція управління знаннями.
Фундаментальна наукова праця – І.Нонаки, Х.Такеучі “Компанія, що створює знання”.
Управління знаннями – новітня теорія на стику таких концепцій менеджменту, як управління розвитком організації, комунікативний менеджмент, управління змінами, бренд - менеджмент, стратегічний менеджмент, інформаційні технології, інтелектуальний капітал.
Менеджмент знань – встановлений порядок роботи з інформаційними ресурсами для полегшеного доступу до знань і повторного їх використання за допомогою сучасних інформаційних технологій.
В основу УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ покладено процес формування знань, що означає:
Якби ми управляли (керували) своїми грошима так, як управляємо інформацією, то ми би вже давно збанкрутіли”
Б.Гейтс
Тема 1:
“ Аналіз потреб зацікавлених осіб у зовнішніх та внутрішніх інформаційних зв'язках “
Питання до теми 1:
Джерела:
1 питання. Об’єкт, предмет та завдання навчальної дисципліни "Управління інформаційними зв'язками". Методологічна основа дисципліни
Дисципліна "Управління інформаційними зв'язками":
Згідно програми передбачено 9 лекцій та 9 семінарських занять (стаціонар);
5 лекцій та 2 семінарських заняття (заочна форма навчання). !!! У рамках самостійної роботи обов'язково підготувати реферат.
Форма контролю – диференційований залік
Об'єктом навчальної дисципліни є суспільні відносини, що склалися в процесі реалізації державної інформаційної політики та розвитку інформаційного суспільства в Україні.
Предметом навчальної дисципліни є процес управління інформаційними зв'язками в системі інформаційних відносин, які виникають при виконанні функцій, рішень і завдань держави (певної організації, установи), реалізації права на здійснення управлінських дій, що виникають між суб’єктами й об’єктами управління з метою досягнення визначених цілей.
Завдання курсу "Управління інформаційними зв'язками" полягають у вивченні :
організації технічного забезпечення інформаційних зв'язків тощо.
Методологічна основа дисципліни
При вивченні дисципліни „Управління інформаційними зв'язками” ми будемо використовувати загальнонаукові (філософські) та спеціальні методи наукового пізнання.
Серед загальнонаукових слід вирізняти методи спостереження, порівняння, узагальнення, абстрагування, формалізації, аналізу і синтезу.
Використання даних методів стане методологічною основою діалектичного, логічного та системного дослідження процесів управління інформаційними зв'язками в цілому
До спеціальних методів наукового пізнання відносимо:
2 питання. Основні складові елементи інформаційної системи в Україні
Державна інформаційна політика – складова соціально-економічної політики держави, що визначає основні завдання, цілі, напрями, принципи, форми і методи діяльності держави в інформаційній сфері
Метою інформаційної політики як політико-правового механізму є:
- забезпечення прав особи на інформацію в усіх сферах суспільного та державного життя,
- всебічний інтелектуальний та духовний розвиток,
Основними напрямами державної інформаційної політики є:
Інформаційні відносини – суспільні відносини, які виникають при створенні, збиранні, одержанні, зберіганні, використанні, поширенні, охороні та захисті інформації.
Основними принципами інформаційних відносин є:
Суб'єктами інформаційних відносин є:
(суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (ст. 1) .
! Суб'єктами інформаційних відносин можуть бути також інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства.
Об'єктами інформаційних відносин є:
інформація (ст. 4 нової редакції ЗУ ” Про інформацію ”)
документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах
Державну інформаційну політику розробляють і здійснюють органи державної влади загальної компетенції, а також відповідні органи
спеціальної компетенції. Розглянемо їх детальніше.
Основні складові елементи інформаційної системи (структури) в Україні:
3. ЦОВВ зі спеціальним статусом
4. ВРУ
Інститути
Національний інститут стратегічних досліджень (при Секретаріаті Президента України) Інститут проблем національної безпеки (керівник – Секретар РНБО України)
Питання 3. Визначення поняття "інформація". Види, галузі та джерела інформації
Інформація:
- будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (ст. 1 Закону України «Про інформацію»);
- документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі
Цивільний кодекс України дає таке визначення поняття «інформація»:
документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
У визначенні акцентується увага на динаміці подій та явищ, відомостей про них, які є інформацією.
Важливим для розкриття змісту поняття «інформація» є визначення, закріплене Законом України «Про захист економічної конкуренції»:
Інформація - відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.
У суспільстві інформація є найважливішим джерелом влади:
“Хто володіє інформацією, той володіє світом!”
Інформація є фундаментальною основою та загальною властивістю Всесвіту, існує незалежно від нас в просторі й часі.
Сьогодні інформацію називають:
Поняттю «інформація» притаманні такі ознаки:
Види інформації
за змістом інформація поділяється на:
Інформація про фізичну особу / Стаття 11.
1. Інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
2. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
До конфіденційної інформації про фізичну особу належать дані про її :
Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
2). Інформація довідково-енциклопедичного характеру –
систематизовані, документовані, публічно оголошені або іншим чином
поширені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище.
Основними джерелами цієї інформації є: енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали, електронні бази та банки даних, архіви різноманітних довідкових інформаційних служб, мереж та систем, а також довідки, що видаються уповноваженими на те органами державної влади та органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційно-телекомунікаційними системами. Ст.12
3) Інформація про стан довкілля (екологічна інформація) (Ст. 13) - відомості та/або дані про:
Правовий режим інформації про стан довкілля (екологічної інформації) визначається законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Інформація про стан довкілля, крім інформації про місце
розташування військових об'єктів, не може бути віднесена до
інформації з обмеженим доступом
4) Науково-технічна інформація / Стаття 15.
1. Науково-технічна інформація - будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і
виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
2. Правовий режим науково-технічної інформації визначається
Законом України "Про науково-технічну інформацію", іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Науково-технічна інформація є відкритою за режимом доступу, якщо інше не встановлено законами України.
5) Інформація про товар (роботу, послугу) (ст.14)
Інформація про товар (роботу, послугу) - відомості та/або дані, які розкривають кількісні, якісні та інші характеристики товару (роботи, послуги).
Інформація про вплив товару (роботи, послуги) на життя та здоров'я людини не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.
Правовий режим інформації про товар (роботу, послугу) визначається законами України «Про захист прав споживачів», «Про рекламу», іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України
6) Податкова інформація / Стаття 16.
Податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами
7) Правова інформація / Стаття 17
2. Джерелами правової інформації є: Конституція України ( 254к/96-ВР ), інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.
3. З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів фізичним та юридичним особам держава забезпечує офіційне видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після їх прийняття.
8). Статистична інформація / Ст.18
2. Офіційна державна статистична інформація підлягає систематичному оприлюдненню.
3. Держава гарантує суб'єктам інформаційних відносин відкритий доступ до офіційної державної статистичної інформації, за винятком інформації, доступ до якої обмежений згідно із законом.
4. Правовий режим державної статистичної інформації визначається Законом України "Про державну статистику", іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
9) Соціологічна інформація / Стаття 19.
1. Соціологічна інформація - будь-які документовані відомості про ставлення до окремих осіб, подій, явищ, процесів, фактів тощо.
2. Правовий режим соціологічної інформації визначається законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
10) Масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб (Стаття 22).
Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.
Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем.
Аудіовізуальними ЗМІ є:
радіомовлення,
телебачення,
кіно,
звукозапис,
відеозапис тощо.
Галузі інформації
Галузі інформації - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про відносно самостійні сфери життя і
діяльності суспільства та держави.
Основними галузями інформації є: політична, економічна,духовна, науково-технічна, соціальна, екологічна, міжнародна.
Джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.
Питання 4. Аналіз інформаційних потреб у зовнішніх та внутрішніх інформаційних зв’язках
Потреби як соціальна категорія вивчаються багатьма науками: філософією, політологією, політекономією, психологією, соціологією, кожна з яких підходить до визначення потреб, виходячи з предмету свого дослідження.
Інформаційна потреба:
- сукупність інформаційних показників, обумовлених функціями користувача та колом його інтересів;
– це система показників, що динамічно змінюється.
! При визначенні інформаційної потреби необхідно знайти розумний компроміс між широким колом інтересів користувача і вузькою спеціалізацією його роботи.
Інформаційна потреба перебуває у нерозривній єдності з специфічною пізнавальною здібністю, пізнавальною спрямованістю особистості.
Потреба в будь-чому виступає спонукальним чинником, джерелом соціальної активності окремих особистостей і соціальних груп.
Потреба звертатися до інформаційних систем не складається стихійно, вона виникає як результат активного відношення до інформації.
Наприклад, інформаційні потреби місцевих державних адміністрацій обумовлені виконанням їх основної функції – забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку регіону;
інформаційні потреби викладача обумовлені необхідністю оновлення лекційного матеріалу тощо.
У проектному менеджменті аналіз потреб зацікавлених осіб є одним із методів планування інформаційного зв'язку
Аналіз потреб зацікавлених осіб.
Слід уникати зайвих витрат на некорисну інформацію чи невідповідну технологію
Результати планування інформаційного зв'язку - документ, в якому відображені:
• Структура збору і зберігання інформації - детальне описання того, які методи використовуватимуться для збору і зберігання різних типів інформації. Процедури повинні також передбачати збір і поширення вже відкоригованого попереднього матеріалу.
• Структура поширення - детальне описання того, кому адресована інформація (звіти про стани, дані, календарний план, технічна документація тощо) і які методи при цьому будуть використані (письмові звіти, наради і т.ін.). Ця структура має поєднуватися з відповідальністю і звітністю, описаною в організаційному графіку проекту.
• Описання поширюваної інформації, включаючи обсяг, зміст, рівень деталізації та використовувані угоди-визначення.
• Виробничі календарні плани, в яких інформується, коли який зв'язок здійснюватиметься.
• Методи доступу до інформації, що йтиме запланованими каналами.
• Метод коригування й удосконалення плану управління інформаційним зв'язком у процесі просування та розвитку проекту.
План управління комунікаціями може бути формальний і неформальний, детальний і широко окреслений, але завжди заснований на потребах проекту. Він є додатковим елементом загального плану проекту.
Питання 5. Зв'язки з громадськістю в системі зовнішніх інформаційних зв'язків
PR – паблік рилейшнз - комунікації з громадськістю, зв'язки з громадськістю, суспільні комунікації, громадські зв'язки, пабліситі.
Термін ПР вперше використав Томас Джефферсон (1807р.)
Засновником ПР, в сучасному розумінні поняття, називають Айві Лі (америк. журналіст). У 1903р. розпочав практику пабліситі, з 1919 р. вживає термін ПР.
Ключовий момент прийняття й розуміння бізнесу – інформування публіки, чесно, точно і переконливо.
Зв’язки з громадськістю (паблік рилейшнз) — це наука і мистецтво досягнення взаємопорозуміння та згоди між людьми, соціальними групами, класами, націями, державами на основі цілеспрямованого формування громадської думки та управління нею.
Чому ми звертаємося до ПР?
По-перше, світ вступив в інформаційне тисячоліття, коли особливу роль відіграє громадська думка, якою потрібно грамотно управляти;
по-друге, наше суспільство тривалий час перебувало під тиском тоталітарної системи, в якій вся комунікація була ієрархічною.
У демократичному суспільстві застосовуються такі моделі впливу на населення, як усвідомлення, узгодження, порівняння, впевненість, переконання, задоволеність.
Існує понад 500 визначень поняття «паблік рилейшнз».
Кожне з них акцентує на різних характеристиках, але їх об’єднує найсуттєвіше положення про те, що паблік рилейшнз — це відносини між певною організацією (державною, громадською, приватною) та громадськістю
PR – наука про управління громадською думкою (Г.Почепцов)
“Публіка” сама не думає, так само як вона сама не шиє собі чобіт і не пече хлібів. І в розумовому, і в моральному плані, вона живе на всьому готовому.
Готові, сформульовані думки сприяють почуттю задоволення, тому, що не потрібно шукати відповіді на питання: “Хто винен?” і “Що робити?”
(В. Соловйов)
Сем Блек - «ПР - сплановані, тривалі зусилля, спрямовані на створення та підтримку доброзичливих відносин і взаєморозуміння між організацією та громадськістю».
Основні завдання ПР:
Функції ПР:
Основні процеси ПР:
Корпоративний імідж (імідж певної корпорації (фірми, установи, організації) — це цілеспрямовано сформований образ корпорації, покликаний здійснювати емоційно-психологічний вплив на громадськість, клієнтів, споживачів з метою своєї популяризації і реклами.
Основні складові корпоративного іміджу
Імідж – загальне сприйняття об'єкта
Імідж (з анг. – образ, вид, судження; з фр. - імітувати).
Поняття іміджу включає дві складові:
Імідж — це образ, репутація, якісні характеристики лідера, організації, установи, фірми, керівника і характер ставлення до них громадськості.
І. Вікентьєв зазначає: «У кожного об’єкта, що сприймається людиною, є «забарвленість», ім’я, імідж.
Об’єктів без іміджу немає. Адже те, що його немає, — теж імідж».
Чим вищий імідж корпорації та її працівників, тим вища ефективність їхньої діяльності.
Основа іміджу владних інституцій – це соціальний стереотип, який формують складові іміджу:
Керований імідж – результат складної, добре виваженої діяльності, спрямованої на створення, підтримку та посилення позитивної громадської думки про певний об'єкт.
Загальні ознаки іміджу:
Загальні ознаки іміджу:
Етапи формування іміджу:
Кольоровий” піар
націлений на дискредитацію конкурента (людини, фірми, організації) в очах громадськості, що є його головною ознакою.
До чорного піару відносять надання завідомо неправдивої (чи частково достовірної) інформації, розповсюдження інтимних подробиць особистого (приватного) життя людини, його особистих психосоматичних властивостей тощо.
Жовтий піар
Питання 6. Наукові дослідження в інформаційній сфері.
Основні проблеми управління інформаційними зв’язками
Проблеми:
Тема2 2:
“Опис поширюваної інформації"
Питання 1. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності
Інформаційне забезпечення систем управління — це поєднання усієї інформації, що використовується, специфічних засобів і методів її обробки, а також діяльності фахівців щодо ефективного використання даних, відомостей, знань в організації процесу управління конкретною соціальною системою
В управлінні циркулює величезна за обсягом, різноманітністю та динамікою інформація.
Постає проблема упорядкування управлінської інформації.
Упорядкування управлінської інформації можливе за умов:
Питання 2. Вимоги до управлінської інформації
Управлінська інформація – частина соціальної інформації, яка виокремлена з її загального масиву за критеріями придатності до обслуговування державно-правових процесів, формування й реалізації управлінських впливів.
Управлінська інформація – сукупність відомостей про внутрішній і зовнішній стан керованої системи, що використовується для оцінки ситуації і розробки управлінських рішень
Якою має бути управлінська інформація?
Вимоги до поширюваної управлінської інформації:
Питання 4. Історичний аспект інформаційних відносин у суспільстві
Інформаційний вплив на державу, суспільство, громадянина як споживачів інформаційного ресурсу сьогодні є ефективнішим, ніж політичний чи економічний.
Інформація стає реальною, майже фізично відчутною силою.
Історичні типи інформаційних відносин у сфері державного управління:
1."Тоталітарна модель інформаційних відносин" характеризується тим, що джерела інформації, форми та види інформації повністю доступні лише обмеженому числу представників органів державної влади.
Така модель інформаційних відносин була породжена самою тоталітарною системою управління, за якої вся повнота влади в державі належить одній особі.
Відповідно йде і розподіл інформації – кожен нижчестоящий рівень управління отримує зменшений доступ до джерел інформації, як в кількісному, так і в якісному значенні.
За такої моделі інформаційні зв’язки на лінії "держава – суспільство" обмежені і громадяни не отримують інформації, у загальному розумінні даного поняття, а отримують лише ідеологічно забарвлені масиви даних, що не дають можливості аналізу їх змісту та значення.
Проблема цієї моделі яскраво втілюється і на лінії відносин "орган державної влади – орган державної влади".
"Специфікація інформації", тобто обмеженість доступу до джерел інформації, призводить до ускладнень взаємодії між різними органами державної влади, що повинні вирішувати тотожні управлінські завдання.
2). "Авторитарна модель інформаційних відносин"
Властиве обмеження джерел, форм та видів інформації.
Споживачі інформаційних ресурсів мають можливість доступу до інформації, але така інформація штучно дозується, або створюються ускладнення доступу до неї.
Виділяють такі ускладнення доступу до інформації:
а) фізичні ускладнення – безпідставне віднесення інформаційних ресурсів до сфери обмеженого доступу;
б) особистісні ускладнення – вирішення питання про доступ до інформації з врахуванням особистості користувача.
Авторитарна модель інформаційних відносин відображає авторитарну систему управління, де державна влада належить групі людей, що займають відносно відокремлене становище в суспільстві.
Замкнене соціальне становище “владної корпорації”, загальною ознакою якої є те, що джерело державної влади перебуває всередині самої владної корпорації, успадковується або пристосовується.
Інформаційні зв'язки на лінії "держава – суспільство" є не дієвими, односторонніми (як і за тоталітарної моделі), ідеологічно забарвленими, не викликають довіри населення (громадськості) до дій влади.
3). "Демократична модель інформаційних відносин"
За своїм змістом є моделлю "прозорих" інформаційних зв'язків.
Споживач інформаційних ресурсів має гарантованість права на інформацію, вільний доступ до всіх джерел інформації в усіх її формах та видах, за винятком тих інформаційних масивів, доступ до яких прямо заборонений законом або доступ до яких суперечить моральним засадам суспільства.
Питання 5. Інформаційна культура
Складові професійної культури управлінця:
Інформаційна культура – компонент культури управління, який охоплює правові (знання основ інформаційного права, інформаційне партнерство, використання баз даних тощо), технічні (використання організаційних і технічних засобів управління), моральні та інші її аспекти.