Будь умным!

У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Теоретичні засади функціонування фондового ринку 1

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Имя

Выберите тип работы:

Принимаю Политику конфиденциальности

Скидка 25% при заказе до 23.11.2024

PAGE \* MERGEFORMAT 3

Вступ

Розділ 1.Теоретичні засади функціонування фондового ринку

1.1. Структура,учасники і основні інструменти фондового ринку

1.2. Методи оцінки фондового ринку

1.3 Ризики фондового ринку

1.4. Регулювання фондового ринку України

Розділ 2. Аналіз фондового ринку України

2.1 Аналіз стану фондового ринку України та світу

2.2.Аналітичний огляд розвитку фондового ринку

2.3. Особливості функціонування фондового ринку України

2.4. Аналіз інвестиційної привабливості акцій українських емітентів

3. Проблеми та напрямки поліпшення розвитку фондового ринку України

3.1. Іноземний досвід в регулюванні фондового ринку

3.2. Проблеми розвитку фондового ринку

3.3. Основні заходи щодо вдосконалення процедури емісії та первинного розміщення акцій.

Розділ 4. Система управління охороною праці та безпекою в надзвичайнихситуаціях на ТОВ "Цемент"

4.1 Система управління охороною праці в організації

4.2. Аналіз небезпечних і шкідливих факторів умов праці
в організації

4.3. Безпека в надзвичайних ситуаціях на досліджуваному об’єкті

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Важливим моментом економічних перетворень в державі, яка прагне економічного росту, є формування сучасної ринкової інфраструктури, організація ефективного інвестиційного процесу, становлення та розвиток інститутів інфраструктури фондового ринку як складової частини ринкових відносин (фондових бірж, комерційних банків, посередницьких контор, інформаційних центрів, центрів аукціонної торгівлі, інвестиційних фондів і компаній тощо).

Фондовий ринок України, як і ринок у цілому, сьогодні знаходиться на початковому етапі формування. Цей процес відбувається в умовах серйозної економічної кризи, що в значній мірі створює труднощі в його становленні і вивченні. Формування й розвиток високоліквідного, справедливого та ефективного фондового ринку вимагає розробки і практичної реалізації напрямків його розвитку.

У сучасному економічному механізмі фондовий ринок відіграє величезну роль, оскільки забезпечує інтенсивний перерозподіл фінансових ресурсів, що дозволяє здійснити проведення реальної структурної перебудови для досягнення економічного росту. Це особливо важливо для нашої держави.

Крім цього розвиток фондового ринку сприяє росту виробництва і товарообігу, руху капіталів у межах країни, трансформації грошових заощаджень у капіталовкладення, прискоренню науково-технічного прогресу.

Фондовий ринок є економічним механізмом, який забезпечує раціональне розміщення фінансових ресурсів, дозволяє ефективно керувати підприємством, сприяє розвитку конкуренції, приваблює широкі верстви населення щодо їх участі в управлінні власністю, дає можливість кожній людині реалізувати свої здібності та підвищити добробут.

Питання розвитку і регулювання фондового ринку не нові для економічної науки. Але аналіз показує, що фундаментальних теоретичних праць і практичних рекомендацій з проблем розвитку фондового ринку у нашій країні дуже мало.

Світовий досвід розвитку на сучасному етапі також використовується недостатньо. Тому, якої б сторони фінансового ринку в цілому і окремих його елементів, зокрема, не торкнутися, дослідження будуть актуальними і необхідними.

Значний внесок у розробку питань становлення і розвитку фондового ринку зробили такі закордонні вчені: Котлєр Ф., Макконнелл К.Р., Едлєр А., Тьюлз Р.Дж. Серед робіт вчених України та СНД слід виділити праці Алексєєва М.Ю., Альохіна Б.І., Гольцберга М.А., Жукова Г.Г., Мозгового О.М., Міркіна Я.М., Оскольського В.В., Павлова С.В., Сороки І.В. та інших. Критично позитивний огляд робіт з проблеми свідчить про те, що ряд методологічних і теоретичних питань ще недостатньо досліджені, деякі позиції вимагають уточнень та доповнень у конкретних історичних умовах.

Важливість та актуальність проблеми, яка досліджується, недостатня розробленість теоретичних і методологічних питань визначили вибір теми дипломної роботи, її мету і завдання, а також методи дослідження.

Метою дипломної роботи є аналіз фондового ринку, інвестиційного портфеля фондового ринку, вибір інвестування та виявлення тенденцій на фондовому ринку.

Відповідно до встановленої мети були виконані такі завдання:

розглянуто сутність, структура фондового ринку, методи його регулювання.
Охарактеризовано механізм функціонування фондового ринку
Розглянуто законодавство яким регулюється, фондовий ринок в Україні.
Досліджена емісійна діяльність, та діяльність Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Методологічну та теоретичну основу досліджень склав критичний та позитивний аналіз практичних розробок і наукових праць провідних вітчизняних та закордонних вчених в області економічної теорії, монографічної і періодичної літератури, спеціальної літератури за проблемою розвитку фондового ринку, законодавчих і нормативних актів України, матеріалів Верховної Ради України та Кабінету Міністрів, які визначають взаємовідносини учасників фондового ринку.

Для вирішення поставлених завдань у дипломній роботі використовуються методи наукової абстракції, діалектичний, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, порівнювальний, класифікаційний, статистичних групувань, структурний, логічного узагальнення результатів.

Предметом даного дослідження є процеси становлення та функціонування національного фондового ринку.

Об’єктом даної роботи є фондовий ринок України.

Дипломна робота складається із Вступу.

Теоретичного розділу 1, в якому характеризуються теоретичні засади функціонування фондового ринку.

Аналітичного розділу 2, в якому показаний аналітичний огляд фондового ринку України та особливості його функціонування.

Розділу 3, в якому поданий іноземний досвід в регулюванні фондового ринку та проблеми його розвитку.

Розділу 4, в якому розповідається про охорону праці на підприємстві.

Висновків, списку використаних джерел в кількості 60.

Додатків.

Розділ 1.Теоретичні засади функціонування фондового ринку

1.1. Структура,учасники і основні інструменти фондового ринку

Фондовий ринок є системою економічних та правових відносин, пов'язаних із випуском та обігом цінних паперів. Суб'єкти підприємницької діяльності виступають на ринку як емітентами цінних паперів, так і інвесторами. Емітуючи цінні папери та залучаючи на різних умовах вільні фінансові ресурси, вони формують свій акціонерний і борговий капітал. Корпорації використовують залучені на ринку кошти для фінансування основного та оборотного капіталу, здійснення капітальних вкладень, збільшення обсягів виробництва. В результаті інвестування коштів вони отримують прибуток, за рахунок якого нарощують як власний економічний потенціал, так і економічний потенціал держави. Фінансові інститути використовують залучені на ринку ресурси для надання позик іншим учасникам ринку та для інвестицій у цінні папери інших емітентів. Фінансові інститути виступають на ринку інституційними інвесторами і мають значний вплив на формування інвестиційної політики інших учасників ринку.

Залежно від ступеня розвитку фондовий ринок може виступати більш чи менш ефективним механізмом акумуляції, розподілу та перерозподілу вільних фінансових ресурсів серед галузей економіки. Ефективне функціонування фондового ринку в багатьох країнах забезпечує ефективне використання вільних фінансових ресурсів та стійкі темпи зростання економіки цих країн.

Як сегмент фінансового ринку фондовий ринок підлягає класифікації за такими самими ознаками. За терміном обігу цінних паперів фондовий ринок поділяють на ринок грошових та капітальних цінних паперів.

На ринку грошових цінних паперів перебувають у обігу боргові зобов'язання з терміном обігу менш як один рік: короткострокові облігації, векселі, ощадні сертифікати, комерційні цінні папери тощо.

На ринку капітальних цінних паперів мають обіг інструменти власності — акції, а також середньо- та довгострокові боргові зобов'язання, тобто безстрокові цінні папери та цінні папери з терміном обігу більше від одного року.

За умовами емісії та механізмом обігу цінних паперів фондовий ринок поділяють на міжнародний та національні ринки. На національному ринку перебувають в обігу цінні папери, емітовані резидентами або нерезидентами відповідно до законодавства країни. На міжнародному ринку мають обіг цінні папери, емітовані поза юрисдикцією будь-якої однієї країни, які пропонуються для продажу інвесторам різних країн. Можливість інвестувати кошти в цінні папери, що є в обігу на міжнародному ринку, регламентується законодавством окремих країн, оскільки процес придбання іноземних цінних паперів пов'язаний із вивезенням капіталу та здійсненням інвестицій за межі окремої країни. Можливість залучати кошти на міжнародному ринку залежить від кредитного рейтингу емітента та інтересу до нього з боку потенційних інвесторів.

Залежно від того, нові цінні папери пропонуються для продажу чи емітовані раніше, ринок цінних паперів поділяють на первинний та вторинний.

Первинний ринок є ринком перших та повторних емісій, на якому здійснюється початкове розміщення цінних паперів серед інвесторів та початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки. Ціна цінних паперів при їх первинному розміщенні на ринку часто буває заниженою незалежно від стратегій ціноутворення, що пропонуються андерайтерами та іншими фінансовими посередниками. Тому рішення емітента про додаткову емісію акцій часто приймається тоді, коли менеджери корпорації вважають, що поточна ринкова ціна акцій завищена. У більшості випадків купівля цінних паперів за ціною первинного розміщення з подальшим їх продажем через деякий час приносить інвестору прибуток.

На вторинному ринку мають обіг емітовані раніше цінні папери. Операції на вторинному ринку не збільшують загальної кількості цінних паперів та загального обсягу інвестицій в економіку. Вторинний ринок, якщо він функціонує ефективно, забезпечує високу ліквідність цінних паперів, що перебувають в обігу на ньому. Основними операціями на вторинному ринку є перерозподіл сфер впливу та спекулятивні операції.

На первинному ринку розрізняють публічне та приватне розміщення цінних паперів. При публічному розміщенні існує встановлена законом процедура, в результаті проходження якої цінні папери реєструються Комісією з цінних паперів, а емітент отримує свідоцтво про реєстрацію емісії. Для того щоб успішно пройти процедуру публічного розміщення та отримати свідоцтво про реєстрацію, емітент повинен задовольняти досить жорсткі вимоги щодо показників фінансово-господарської діяльності і повністю виконувати вимоги Комісії щодо проведення емісії та розміщення цінних паперів на ринку. Окремого визначення для приватного розміщення цінних паперів не існує. В законодавстві деяких країн просто обумовлюються випадки, коли емітент може не проходити процедуру публічного розміщення.

При приватному розміщенні реєстрація емісії в Комісії з цінних паперів проводиться не в усіх країнах, крім того, приватне розміщення цінних паперів не є обов'язковим атрибутом будь-якого національного ринку.

Приватне розміщення частіше використовують для облігацій з фіксованим купоном, а не для акцій. Розміщені у такий спосіб цінні папери заборонено продавати на ринку протягом певного періоду, оскільки вони є досить ризиковими в порівнянні з цінними паперами, розміщеними публічно. Цінні папери, розміщені приватно, є низько-ліквідними і привабливими не для всіх інвесторів. Як правило, такі цінні папери розміщуються серед великих інституційних інвесторів, які зацікавлені в конкретному підприємстві і впевнені в його стрімкому зростанні. В більшості випадків приватно розміщуються цінні папери нових компаній.

Залежно від місця, де здійснюється торгівля цінними паперами, розрізняють біржовий та позабіржовий ринки. Організатором торгівлі на біржовому ринку виступають фондові біржі, на позабіржовому — торговельно-інформаційні системи. Існують різні погляди на структуру цін біржового та позабіржового ринків. Одні вважають, що найкращі ціни інвесторам можуть запропонувати в позабіржовій системі, оскільки заявки виконуються за найвищими із запропонованих цінами, а велика кількість ділерів, що пропонують свої ціни купівлі-продажу, забезпечує можливість найкращого вибору із багатьох запропонованих. Інші вважають, що найвищі ціни складаються на біржі, де всі заявки групуються в єдиному центрі.

Залежно від специфіки організаційної структури ринку розрізняють вертикальний та горизонтальний ринки.

Інфраструктуру фондового ринку утворюють інститути, які забезпечують функціонування ринку, створюють необхідні умови для обігу цінних паперів на біржовому чи позабіржовому ринках, сприяють укладанню угод щодо цінних паперів між учасниками ринку [27, с. 114].

Укладання угоди з цінними паперами на організованому ринку переважно здійснюється не між покупцем та продавцем, а між покупцем (продавцем) та фінансовим посередником; усі розрахунки за угодою та виявлення зобов'язань сторін здійснюються в процесі клірингу, а виконання угоди — в процесі розрахунків. Тобто всі етапи угоди щодо купівлі-продажу цінних паперів на організованому фондовому ринку досить відокремлені, внаслідок чого на ринку з'являються відокремлені організації, які здійснюють кліринг та розрахунки між учасниками ринку і функціонують у вигляді самостійних юридичних осіб або спеціалізованих структурних підрозділів бірж. Еволюція фондового ринку, відокремлення окремих етапів угод з цінними паперами, необхідність оперативного проведення розрахунків за укладеними угодами привели до створення і розвитку депозитарних та розрахунково-клірингових систем у структурі ринку.

Сьогодні необхідними складовими інфраструктури фондового ринку є торгові, реєстраційні мережі, розрахунково-клірингові та депозитарні системи, а також системи правового та інформаційного забезпечення ринку.

Основою торгових систем, на біржовому та позабіржовому ринках виступають біржі та торговельно-інформапійні системи, які організовують укладення угод між учасниками ринку на регулярній та впорядкованій основі.

Реєстраційну мережу утворюють реєстратори — суб'єкти підприємницької діяльності, для яких ведення реєстру є винятковим видом діяльності, та емітенти цінних паперів, які мають право вести реєстр власників цінних паперів згідно з чинним законодавством [39, с. 177].

Діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів полягає в зборі, фіксації, обробці, зберіганні та наданні інформації, що складає систему ведення реєстру. Ведення реєстру передбачає облік та зберігання протягом певного терміну інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає потреба внесення змін до реєстру. Діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів можуть здійснювати емітенти або реєстратори за наявності дозволу, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є виключною діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності і не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної. Емітент може вести власний реєстр самостійно, якщо чисельність власників іменних цінних паперів у сукупності з усіх випусків цінних паперів не перевищує 500, тобто чисельність, визначену Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку як максимальну для організації самостійного ведення реєстру. Для отримання Дозволу емітент повинен мати спеціалістів з кваліфікаційним посвідченням на право ведення реєстру власників іменних цінних паперів установленого зразка. Чисельність фахівців та перелік операцій, які повинні виконувати тільки ці спеціалісти, встановлюються відповідним рішенням комісії. Для таких спеціалістів діяльність у цього емітента повинна бути основним місцем їх роботи.

Якщо чисельність власників іменних цінних паперів емітента перевищує кількість, визначену Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку як максимальну для організації самостійного ведення реєстру емітентом, емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору. Реєстратор веде такий реєстр на умовах договору, що укладається з емітентом цінних паперів. Договір на ведення реєстру емітент може укласти тільки з одним реєстратором. При цьому такий договір не знімає з емітента відповідальності щодо виконання обов'язків, які випливають із угод по цінних паперах [19, с. 55].

Статутний капітал реєстратора повинен бути сформований виключно за рахунок грошових коштів у розмірі, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Органи державної влади, а також Центри сертифікатних аукціонів та їх правонаступники не можуть бути засновниками або учасниками реєстратора. Крім того, не можуть бути засновниками або учасниками реєстратора працівники депозитаріїв, зберігачів та інших реєстраторів, а також державних органів, які здійснюють контроль за діяльністю Національної депозитарної системи. Якщо засновником реєстратора виступає емітент, реєстр якого веде зазначений реєстратор, то частка цього емітента в статутному фонді реєстратора не має перевищувати 10%. Якщо засновником реєстратора виступає професійний учасник ринку цінних паперів або банк — торговець цінними паперами, то частка цього засновника в статутному фонді реєстратора не повинна бути більшою 25%.

Реєстром власників іменних цінних паперів є список зареєстрованих власників, складений на певну дату, із зазначенням кількості, номінальної вартості, категорії цінних паперів. Ведення реєстру може здійснюватись як на паперових носіях, так і у вигляді електронних записів. Згідно з реєстром емітент виконує свої обов'язки перед акціонерами, здійснює виплату дивідендів, веде облік руху цінних паперів, виконує інші дії стосовно цінних паперів. Підставою для внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів є документи, відповідно до яких змінюється право власності на відповідні іменні цінні папери. Крім безпосереднього ведення реєстру реєстратор може за домовленістю з емітентом накопичувати інформацію про акціонерне товариство, власників та номінальних утримувачів цінних паперів, допомагати в підготовці та проведенні загальних зборів акціонерів, здійснювати контроль за угодами великого обсягу з цінними паперами цього емітента [23, с. 103].

Реєстратор зобов'язаний на вимогу власника цінних паперів або його представника, а також номінального утримувача надати виписку з реєстру власників іменних цінних паперів. Власник або його представник чи номінальний утримувач не мають права вимагати внесення до виписки інформації, що виходить за межі компетенції реєстратора, у тому числі інформації про інших власників та кількість цінних паперів, які їм належать.

Оплата послуг реєстратора здійснюється за тарифами, які встановлює сам реєстратор. Максимальний розмір тарифів встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України. Працівникам реєстратора забороняється виконувати будь-яку оплачувану роботу для юридичних осіб, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, крім викладацької, забороняється здійснювати професійну діяльність на ринку цінних паперів, бути засновниками або учасниками інших юридичних осіб, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.

Реєстратор та емітент, що отримали дозвіл на ведення реєстру, зобов'язані періодично звітувати перед Комісією про результати своєї діяльності у терміни та в порядку, встановлені Комісією. Контроль за діяльністю реєстраторів та емітентів, що ведуть власний реєстр, здійснює Комісія та її територіальні органи відповідно до Закону "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та інших законодавчих актів України.

Таблиця 1

Показники інвестиційної привабливості акцій

Назва показника	Позначення	Характеристика
1	2	3
Біржові показники акції
Обсяг торгів	V	відображає ліквідність акцій. Чим більше обсяг торгів по акції, чим більше укладається угод по акціях, тим більшою ліквідністю володіють ці акції
Дохідність	Д	показує зміну вартості акції за певний період
Волатильність		відображає ризик цінного папера. Чим вище значення показника, тим вище ризик інвестування в цінні папери
Ринкові коефіцієнти емітента
Прибуток на акцію	EPS	відображає розмір чистого прибутку, що припадає на одну акцію
1	2	3
Ціна-дохід	P/E	показує ринкову вартість одиниці прибутку підприємства. Емітенти, що мають більш низький показник P/E в порівнянні з іншими емітентами галузі, є недооціненими, а емітенти з більш високим P/E – переоціненими
Ціна-обсяг продажу	P/S	являє співвідношення поточного ринкового курсу звичайної акції до кількості річної виручки від реалізації продукції (валовий дохід) в розрахунку на одну акцію. Порівнюється з аналогічними підприємствами галузі, низьке значення показника у порівнянні з іншими підприємствами свідчить про недооціненість акцій.
Ціна-балансова вартість	P/B	дорівнює відношенню поточної ринкової капіталізації компанії до її балансової вартості. Акції з P/B нижче середнього володіють великим потенціалом для зростання курсової вартості.
Вартість компанії до прибутку до сплати податків і амортизаційних відрахувань	EV/EBITDA	показує співвідношення ринкової вартості компанії до прибутку до сплати податків. Чим вище значення показника, тим менше перспектив зростання акцій підприємства
Коефіцієнти оцінки фінансового стану емітента
Коефіцієнт автономії	Kав	показує частку власних коштів підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення даного коефіцієнта, тим фінансово стійкіше, стабільніше і більш незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство
Коефіцієнт загальної ліквідності	Kзл	показує ступінь покриття короткострокових пасивів оборотними активами
Рентабельність власного капіталу	ROE	відображає ефективність використання власного капіталу. Показує норму прибутку на вкладений власний капітал
Рентабельність активів	ROA	показує рівень прибутку, що створюється всіма активами підприємства, які перебувають у його використанні
Рентабельність інвестицій	ROI	відображає ефективність інвестицій

В якості математичного забезпечення оцінки інвестиційної привабливості акцій емітентів використано методику таксономічного показника [3].

Процес побудови таксономічного показника складається з 5 етапів [3]:

побудова матриці спостережень;

стандартизація елементів матриці спостережень та формування стандартизованої матриці спостережень;

визначення вектора-еталону;

визначення відстані між елементами матриці та вектором – еталоном;

розрахунок коефіцієнта таксономії.

Методичне забезпечення розрахунку таксономічного показника представлено в табл. 2.

Таблиця 2

Методичне забезпечення розрахунку таксономічного показника

Показник	Формула для розрахунку	Складові показники формули
Стандартизація показників матриці		- вихідне значення показника; - середнє значення показника
Вектор-еталон
Відстань між окремими спостереженнями та вектором-еталоном		– стандартизоване значення j-го показника в період часу i; – стандартизоване значення i-го показника в еталоні
Таксономічний показник		– відхилення показників від еталону
Відхилення показників від еталону		– загальна відстань між показниками діяльності підприємства та еталоном
Загальна відстань між показниками та еталоном		– середня відстань між показниками та еталоном; –середньоквадратичне відхилення
Середня відстань між показниками та еталоном		– кількість підприємств, за якими проводиться аналіз
Середньоквадратичне відхилення		– середня відстань між показниками та еталоном

Значення таксономічного показника знаходиться в діапазоні 0≤K≤1 і інтерпретується в такий спосіб: стан окремої складової в даному періоді тим більш розвинений, чим більш близьке значення узагальнюючої оцінки до одиниці [3].

1.2. Методи оцінки фондового ринку

Як будь-який товар на фінансовому ринку, цінні папери мають споживчі властивості (інвестиційні якості), що прямо впливають на їхню ринкову вартість. Учасників фондового ринку в першу чергу цікавлять такі інвестиційні якості цінних паперів, як надійність, прибутковість і ліквідність.

Для визначення надійності цінних паперів зручніше всього використовувати кредитні або фондові рейтинги емітентів, складені професійними агентствами.

Рейтинг — це така оцінка основних показників емітента (якості управління, платоспроможності, структури капіталу, ділової репутації, ризику видів його діяльності і інше), що знаходить своє вираження в присвоюванні емітенту визначеного місця за умовною шкалою щодо інших об'єктів для порівняння. Фондові рейтинги можуть складатися не тільки у відношенні емітентів, але і безпосередньо у відношенні їхніх цінних паперів, а також у відношенні професійних учасників фондового ринку, що обслуговують угоди з цінними паперами. Чим вище і стабільніше позиції емітента або його цінних паперів у рейтингу, тим вище надійність.

Таким чином, рейтинг — це оцінка ризику, пов'язаного з цінними паперами даного емітента, в порівнянні з ризиком, пов'язаним з іншими цінними паперами.

На жаль, в Україні поки немає загальнодоступних, регулярно оприлюднюємих кредитних рейтингів підприємств, а фондові рейтинги, які публікуються в офіційних виданнях ДКЦПФР, дають уяву про невелику кількість емітентів і їх цінних паперів (20— 50 найменувань). До факторів, що свідчать на користь надійності цінних паперів, можна також віднести їх наявність у лістингу фондових бірж і TIC (за котирувальними списками з високими вимогами до допуску — К1 і К2) [8]

Лістинг — включення до списку ЦП, що котируються.

Котирування полягає у визначенні курсів попиту та пропозиції на ЦП, який складається на біржі.

Надійність цінних паперів можна визначити на основі оцінки фінансового стану емітента без врахування рейтингів і біржового лістингу. Надійність емітента в частині виконання грошових зобов'язань за цінними паперами може підтверджуватися задовільними значеннями показників платоспроможності, коефіцієнтів покриття і фінансової стійкості. Дані коефіцієнти нескладно обчислити за балансами емітентів, тому що фінансова звітність ВАТ й емітентів облігацій підлягає обов'язковому оприлюдненню.

Для визначення надійності цінних паперів доцільно також проаналізувати інформацію про їх емісію й статут емітента. Якщо права власників цінних паперів прописані в цих документах нечітко, якщо обмежений доступ акціонерів до інформації про діяльність підприємства, якщо ревізійна комісія і наглядацька рада залежні від правління, то все це повинно насторожити інвестора і зменшити його довіру до цінних паперів даного емітента.

Власник цінного папера може одержати дохід із двох джерел — за рахунок виплат емітента в розмірі, обумовленому в емісії, і за рахунок перепродажу цінного папера за ціною вище ціни придбання (приріст ринкової вартості). Дохід за рахунок емітента виплачується у формі відсотка або дисконту (за борговими цінними паперами) і у формі дивіденду (за акціями і інвестсертифікатами).

Дисконт — це особлива форма доходу за борговими цінними паперами, що полягає в тім, що емітент розміщає свої цінні папери за ціною нижче номіналу, а погашає їх за номіналом вартості. Різниця між ціною погашення і ціною придбання дисконтної облігації або векселя складає дохід інвестора.

Розмір доходу, що емітент обіцяє виплачувати набувачам цінних паперів, є платою за використання притягнутих фінансових ресурсів. Величина цього доходу повинна перевищувати відсоток виплат за банківськими депозитами (інакше інвесторам буде невигідно вкладати свої кошти в цінні папери) і не перевищувати очікуваного доходу емітента від отриманих у ході емісії інвестицій.

Емітент розраховує і повідомляє дохід стосовно номінальної вартості цінного папера. Однак через те, що цінні папери продаються і купуються за ринковими цінами, відмінними від номіналу, реальний дохід інвестора буде відрізнятися від номінального (оголошеного). Реальну прибутковість ЦП можна визначити за формулою:

Реальна прибутковість за акціями називається також рентабельністю акції. Для різних видів цінних паперів і в різних ситуаціях загальна формула реальної прибутковості може мати різні модифікації.

Так, при розрахунку реальної прибутковості акцій варто враховувати, що в період між оголошенням дивіденду і датою початку їхньої виплати ринкові ціни акцій зростають на величину номінального дивіденду. Це пов'язано з тим, що продавці акцій намагаються компенсувати втрату вже оголошеного, але ще не виплаченого доходу. У цьому випадку застосування звичайної формули розрахунку реальної прибутковості дасть неправильний результат, тому що й у чисельник, і в знаменник буде входити номінальний дивіденд.

Для усунення цього використовується формула збалансованого доходу на акції з урахуванням реальної ціни їхнього придбання:

Оскільки ця складова доходу носить одноразовий характер, то при визначенні рівня питомої прибутковості вона повинна бути «розкладена» на весь період, що залишився до погашення. Тому, якщо облігація була придбана на ринку дешевше ціни її погашення (тобто дешевше номінальної вартості), то її прибутковість розраховується за формулою:

Акціонерам, зацікавленим переважно в одержанні дивідендів, зручно користатися показником частка дивіденду (у розрахунку на одну акцію — дивідендний вихід на акцію).

Крім того, показник частки дивіденду застосовується для оцінки раціональності використання прибутку підприємства. Якщо частка дивідендних виплат займає значну частину прибутку, то це обмежує можливості внутрішнього розвитку емітента, а якщо значення частки дивіденду перевищує 100%, то це майже однозначно свідчить про спробу штучного завищення ринкових цін на акції або інших маніпуляціях.

Для оцінки прибутковості акцій широко використовуються показники, пов'язані не тільки з дивідендами, але і з прибутком AT. Найбільш відомим і простим показником є коефіцієнт ціна/дохід (Price-Earning Ratio), визначаємий за формулою.

Цей коефіцієнт показує, за скільки років окупляться інвестиції акціонерів, спрямовані на придбання акцій за ринковою ціною.

Ступінь ліквідності таких цінних паперів цілком визначається можливістю швидко знайти на них покупця на організованому або неорганізованому фондовому ринку. Найбільш сприятливі умови для ліквідності створюються на біржах і TIC. Коефіцієнт ліквідності цінних паперів визначається за формулою.

Чим ближче цей показник до 1, тим вище ліквідність цінного папера. Недоліком коефіцієнта ліквідності ЦП є те, що він відбиває ліквідність тільки тієї кількості цінних паперів, що було запропоновано в продаж. Для визначення ліквідності цінних паперів стосовно усієї випущеної їхньої кількості, застосовують коефіцієнт обертання:

В умовах ринкової економіки більшість підприємств так або інакше беруть участь в операціях з цінними паперами — або як емітенти, або як власники цінних паперів, чи як професійні посередники між першими і другими. У будь-якому випадку власники цих підприємств та їх постійний тимчасовий або антикризовий менеджмент будуть зіштовхуватися з проблемою оцінки цінних паперів як інструмента інвестування, позики і ринкового товару, що є об'єктом купівлі — продажу, обміну, застави.

Для різних інвесторів прийнятні різні співвідношення якостей фондового товару: одні готові віддати перевагу його високої прибутковості на шкоду надійності, інші згодні на менший дохід в обмін на гарантію зниження інвестиційного ризику. Таким чином, той же самий цінний папір в очах різних інвесторів може мати нерівнозначну цінність у результаті застосування різних методів і критеріїв оцінки.

Та ціна, яку готов заплатити конкретний інвестор на основі своєї суб'єктивної оцінки можливості одержання вигоди від інвестиційних якостей цінного папера, називається внутрішньою теоретичною вартістю цінного папера.

На відміну від ринкової вартості, що у кожен конкретний момент часу завжди об'єктивна й однозначна, внутрішня вартість одного й того ж цінного папера може бути різна (по числу оцінюючих її учасників ринку) [8].

Існують три основні теорії оцінки цінних паперів.

1. «Теорія ходьби навмання» (вона ж теорія «ефективності ринку або «випадкових блукань») заснована на думці, що вся інформація, що має відношення до цінних паперів, уже сконцентрована в їх поточних ринкових цінах, а тому пошук і аналіз додаткової інформації для прогнозування зміни цін у майбутньому марні. Перш, ніж обробка такої інформації дозволить дати ухвалення про внутрішню вартість цінного папера, ринкова ціна зміниться, «охопивши» в собі нові зведення і давши поштовх наступним інформаційним потокам. Відповідно до цієї теорії, ринок сам по собі ефективно справляється з функцією ціноутворення і збіг суб'єктивної думки інвестора з поводженням ринку — це тільки вірогідна подія.

2. Теорія технічного аналізу затверджує, що поточна внутрішня вартість цінного папера може бути визначена, виходячи з даних про зміни ринкових цін у минулому. Використовуючи статистику зміни цін за попередні періоди, фахівці — технократи намагаються виявити короткострокові і тривалі закономірності зміни цін. При цьому справжньою внутрішньою вартістю вважається величина, що відповідає цим тенденціям змін, а відхилення ринкової ціни від розрахованих закономірностей розцінюється як випадкова подія.

Застосування технічного аналізу вимагає наявності великого обсягу статистичної інформації за тривалі періоди часу. При обробці інформації використовуються методи кореляції і регресії, інші складні статистичні методи. На жаль, український фондовий ринок має занадто коротку історію і, відповідно, малу базу даних, недостатню для широкого застосування методів технічного аналізу.

3. Фундаментальна теорія оцінки виходить з того, що головним джерелом вигоди для набувача цінних паперів є їхня прибутковість з виправленням на ризик. Відповідно до теорії фундаментального аналізу, внутрішня вартість цінного папера визначається як дисконтована сума майбутніх грошових надходжень від даного цінного папера:

де CFi — очікуваний грошовий потік у періоді;

r — прийнятна або необхідна прибутковість.

Ставка прийнятної прибутковості може встановлюватися в розмірі:

• процентної ставки за банківськими депозитами;

• процентної ставки за банківськими депозитами і надбавками за ризик;

• відсотка, встановленого за державними цінними паперами і надбавками за ризик.

Вибір базової ставки і визначення конкретного розміру інвестування в даний цінний папір здійснюється інвестором самостійно, внаслідок чого оцінки конкретних інвесторів, навіть виконані за однаковими методиками, можуть відрізнятися одна від одної. Саме це розходження в оцінках, неминуче при використанні будь-якої теорії оцінки цінних паперів, уможливлює появу на фондовому ринку як бажаючих продати цінні папери, так і бажаючих їх придбати в розрахунку на наступний перепродаж по більш високій ціні.

Основним економічним змістом визначення внутрішньої вартості боргових цінних паперів є розрахунок суми грошових потоків, очікуваних від даного папера (що залишилися до виплати відсотків, дисконт, ціна погашення) і приведення цих грошових потоків до їхньої дійсної вартості шляхом дисконтування.

Внутрішня вартість процентної облігації розраховується як сума вартості її погашення і всіх процентних платежів за період, що залишився до погашення, дисконтованих до норми прибутковості даного різновиду цінних паперів:

де № — номінальна вартість облігації;

Pr — сума річної процентної виплати;

r — дисконтна ставка (у десяткових частках);

n— кількість років (або інших періодів), що залишилися до погашення.

Дисконтна ставка визначається як прибутковість за банківськими вкладами або за державними облігаціями, збільшена на рівень ризику за облігаціями даного різновиду.

На розвитих фондових ринках ступінь ризику в дисконтній ставці враховується за даними кредитних рейтингів, відповідно до яких цінний папір відноситься до того або іншого рівня надійності. При відсутності таких рейтингів замість дисконтної ставки можна використовувати середню процентну ставку за аналогічними облігаціями.

Внутрішня вартість безпроцентних (дисконтних) облігацій визначається за формулою:

Відомий період обертання, тверда величина виплачуваного доходу, фіксована ціна погашення дозволяють методами фундаментального аналізу досить точно визначити внутрішню вартість боргових цінних паперів. Власне кажучи, єдиним елементом, що привносить суб'єктивізм у розрахунок ціни позикових фондових активів, є розходження в оцінці рівня їхньої ризикованості. Найбільший ступінь невизначеності притаманний розрахункам внутрішньої вартості і прибутковості українських векселів, тому що у багатьох випадках інвестори не мають достовірно правильної інформації про їх емітентів. А ця інформація необхідна для визначення ступеня ризику, що включається в дисконтну ставку.

Оцінка привілейованих акцій досить проста, тому що по них гарантується щорічна виплата твердого доходу. Для визначення внутрішньої вартості привілейованих акцій досить продисконтувати постійний дивіденд:

де Dp — фіксована сума дивідендів по привілейованій акції;

r — дисконтна ставка.

Результати оцінки простих акцій методами фундаментального аналізу свідомо менш точні, чим аналогічна оцінка боргових цінних паперів через невизначеність основних параметрів, необхідних для обчислень: терміну обертання, прогнозованого дивіденду, очікуваної ціни реалізації акції після закінчення передбачуваного періоду її використання, прийнятної норми прибутковості.

Тому у формулі оцінки простих акцій використовуються прогнозовані (передбачувані) величини — очікувані дивіденди, передбачуваний термін перепродажу акції, її можлива ринкова ціна на момент перепродажу.

У залежності від дивідендної політики АТ розрізняють наступні моделі розрахунку внутрішньої вартості простих акцій:

1) модель оцінки акцій з постійними дивідендами застосовується у відношенні тих АТ, що стабільно виплачують дохід приблизно на тому самому рівні. Ця модель являє собою спрощену формулу оцінки акцій на невизначений період використання й аналогічна формулі розрахунку вартості привілейованих акцій:

2) модель оцінки акцій з постійно зростаючими дивідендами («Модель Гордона») використовується, якщо фінансово-господарський розвиток АТ дає йому можливість щорічно рівномірно нарощувати суму виплачуваних дивідендів з визначеним темпом:

де Dn — сума останніх виплачених дивідендів;

Dn + 1 — дивіденд, очікуваний до виплати в наступному році;

g — темп приросту дивідендів (у десяткових частках).

3) модель оцінки акцій з дивідендами, які нерівномірно змінюються, необхідна, якщо дивідендна політика АТ на деяке число років передбачає зниження або збільшення темпу виплат дивідендів, після чого планується стабілізація темпу (це характерно для періодів первісного розвитку або реструктуризації підприємств). У цьому випадку прогнозований період варто розбити на підперіод непостійної зміни (к років з дивідендами за роками Dj деj = 1, 2, 3,..., k) і підперіод постійного росту (де Dk + 1 — буде першим очікуваним дивідендом у фазі постійного росту з темпом росту £). Очікувані дивіденди обох підперіодів, як і в попередніх випадках, треба продисконтувати, привівши до дійсної вартості.

Внутрішня вартість акцій з темпом приросту, що змінюється, у підсумку дивідендів дорівнює:

де n — період, через який інвестор має намір перепродати акцію;

S — прогнозована ціна акції через n-ий період.

Головною вадою приведених формул у сучасних українських умовах є те, що всі вони базуються на величині дивідендних виплат. Сьогодні в Україні ця «точка опори» для оцінки вартості акцій у багатьох випадках відсутня. Тому внутрішня оцінка акції українським інвестором найчастіше заснована на вартості активів АТ і оцінці його бізнесу в цілому [19].

Методи оцінки акцій і облігацій на основі їх дохідності

Якщо компанія зареєстрована на фондовій біржі, то вартість акцій встановлюється "учасниками ринку" -- особами, які ведуть торгівлю акціями на біржі. Коли необхідно дізнатися ціну акції такої компанії, достатньо подивитися у біржовий бюлетень.

Якщо компанія не зареєстрована на біржі, тобто її акції не котируються там, то і ціни акції, що задається екзогенно, не існує. Особи, що бажають продати або купити акції такої компанії повинні "винайти" ціну, за якою вони готові укласти угоду. Крім того, потреба в оцінюванні акцій, що не торгуються на біржі, виникає в таких випадках:

- коли акції даруються чи передаються у спадщину і необхідно визначити їхню ціну для оподаткування;

- при новому випуску акцій;

- при наданні позики у вигляді акцій.

Коли ймовірний продавець і можливий покупець акцій компанії, не зареєстрованої на фондовій біржі, починають домовлятися про ціну акцій, вони повинні якось визначити, чого ці акції варті. Проблема полягає в пошуку способу оцінки вартості акцій. Існує кілька різних способів. Усі вони дають абсолютно різні результати. Один і той самий спосіб можна використовувати для одержання різних значень. Проте кожна оцінка вартості допомагає покупцю і продавцю акцій мати свою думку щодо їх ціни (чи діапазону цін).

Значення прогнозування майбутніх грошових надходжень. При розгляді різних способів оцінки варто пам'ятати причину оцінки акцій.

а) Покупець акцій одержує частку прибутку (доходів) підприємства і має право на дивіденди. Величина прибутку і дивідендів, які він розраховує заробити на куплених акціях, має значний вплив на ціну, яку він готовий заплатити.

б) Продавець акцій віддає свою частку майбутнього прибутку і дивідендів, тому ціна, пропонована покупцем, повинна бути достатньою для компенсації його збитків. Якщо покупець не пропонує достатньої суми, а продавець (продавці) має (мають) достатньо акцій для того, щоб примусово ліквідувати компанію, більш вигідно "роздрібнити" компанію і продати її активи вроздріб різним покупцям.

Як для покупця, так і для продавця вартість акції повинна залежати від доходу, який вони можуть одержати (втратити) у майбутньому. Проте оцінки майбутнього прибутку і дивідендів ненадійні, оскільки важко точно передбачити майбутнє. Можливий продавець, імовірно, намалює покупцю райдужну картину майбутнього, тоді як покупець, швидше за все, буде обережний і консервативний. Відправною точкою для оцінки майбутнього прибутку і дивідендів є припущення про те, що минулі події повторюватимуться і продовжуватимуться в майбутньому. З цієї причини для оцінки вартості акцій часто використовуються звітні дані про величину прибутку і дивідендів за минулі періоди часу, незважаючи на те, що справжньою метою аналізу є майбутнє.

Переговори з позиції слабкості та з позиції сили. Продавець акцій може вести переговори з потенційним покупцем з позиції слабкості чи з позиції сили. Якщо власник акцій вже втратив надію заробити хоч скільки-небудь грошей на їх продажі і є тільки один зацікавлений покупець, то продавцю, можливо, доведеться продати акції за "символічну" ціну. З іншого боку, якщо покупець дуже хоче отримати ці акції (можливо, для створення свого голосуючого пакета в компанії чи для одержання контрольного пакета) і не може знайти продавця, згідного на нижчу ціну, то продавець може диктувати свою ціну.

Методи оцінки вартості акцій є єдиним корисним показником реальної ціни у випадку, якщо ні покупець, ні продавець не мають переваг один над іншим.

Номінальна вартість акцій. За законом кожна акція має номінальну вартість. При першому випуску акції її номінальна вартість може бути прийнята як ринкова. Наприклад, якщо компанія випускає 100 000 нових акцій номіналом 50 пенсів за готівку і випуск здійснюється за номінальною вартістю, то передплатники заплатять за кожну акцію по 50 пенсів.

З іншого боку, якщо компанія продає 100 000 нових акцій номіналом 50 пенсів за ціною 75 пенсів готівкою, сумарна номінальна вартість акцій складає 50000 ф.ст., однак ринкова вартість дорівнює 75000 ф.ст. Різниця (25000 ф.ст.) враховується в бухгалтерських книгах як премія акцій.

Номінальна вартість акцій у всіх інших випадках, як правило, істотно відрізняється від їх "реальної" вартості. (Якщо поглянути на ціни акцій, які котируються на фондовій біржі, добре видно різницю між номінальними і ринковими вартостями цих акцій.) Отже, коли власник акцій установлює ціну своїх акцій, їхня номінальна вартість ніяким чином не є визначальним чинником у цьому процесі.

Оцінка на базі ліквідаційної вартості. Єдиним способом оцінки вартості акцій, основаної на вартості активів, що впливає на встановлення ціни акції, є оцінка на базі ліквідаційної, чи "роздільної" вартості.

Ліквідаційна вартість акцій є сума грошей, яку отримають власники акцій у тому випадку, якщо підприємство буде ліквідовано, активи "роздроблені" і продані вроздріб різним покупцям.

Якщо ліквідаційна вартість акцій вища, ніж ціна, яку можливий покупець бажає заплатити за них, то, імовірно, власник акцій швидше захоче розпродати активи компанії шляхом ліквідації, ніж продаватиме акції за цією ціною. Окремі акціонери, однак, не можуть змусити підприємство добровільно самоліквідуватися, якщо тільки їхня частка в підприємстві не дуже значна і варіант поділу компанії просто відсутній. Ліквідаційна вартість може бути зменшена на суму зайвих витрат, величину збитку від розірвання контракту і відсутності невловимих активів.

Ліквідаційна вартість також допомагає акціонерам оцінити мінімальний дохід, який вони можуть очікувати від своїх акцій. Якщо ліквідаційну вартість пакета акцій можна інвестувати з безризиковим доходом, наприклад, 10%, то збереження акцій може бути виправдане тільки в тому випадку, якщо загальний дохід від дивідендів і приросту їхньої курсової вартості складе більше 10% (сума премії залежить від ступеня ризикованості інвестиції).

Ліквідаційна вартість акцій є:

а) чиста реалізаційна, чи ліквідаційна, вартість усіх активів;

б) мінус довгострокові (наприклад, облігаційні) і короткострокові зобов'язання підприємства;

в) мінус витрати ліквідації.

При наявності привілейованих акцій ліквідаційна вартість простих акцій визначається шляхом вирахування номінальної вартості привілейованих акцій і заборгованості по дивідендах, що підлягають виплаті по привілейованих акціях.

Корисно знати, що:

а) земля і будинки, що знаходяться в повній власності, повинні продаватися за їх поточною ринковою вартістю;

б) машини, механізми й інше виробниче устаткування можна продати за суму, меншу за їхню балансову вартість, тому що витрати ліквідації можуть бути високими, а вартість старої техніки -- низькою;

в) запаси, швидше за все, можна продати з деяким прибутком,

г) дебітори повинні повністю погасити свої борги.

Варто пам'ятати, що в загальну вартість активів варто включати готівку в банку і касі.

Оцінка на базі відновлюваної вартості. Оцінка за відновлюваною вартістю являє собою суму, що була б витрачена, якби активи підприємства потрібно було замінити в їхній поточному стані і за поточними цінами. (Наприклад, верстат знаходився в експлуатації половину передбачуваного терміну служби, і для заміни його на новий необхідно 50000 ф.ст. У цьому випадку його оцінка за відновлюваною вартістю складає половину від 50000 ф.ст., тобто 25000 ф.ст.)

За деякими винятками оцінка активів за відновлюваною вартістю являє собою достовірний показник їхньої вартості для підприємства за умови, що підприємство планує продовжувати операції. Отже, оцінка за відновлюваною вартістю є оцінкою "вартості діючого підприємства".

Оцінка акцій за відновлюваною вартістю є:

а) оцінка всіх активів за відновлюваною вартістю;

б) мінус довгострокові (наприклад, облігаційні) і короткострокові зобов'язання підприємства.

При наявності привілейованих акцій оцінка власного капіталу за відновлюваною вартістю визначається вирахуванням номінальної вартості привілейованих акцій.

Оцінка на базі прибутковості акцій. Прибутковість акції є відношення доходу в розрахунку на одну акцію до вартості акції, виражене у відсотках. Дохід у розрахунку на одну акцію означає прибуток (за винятком податку, без урахування непередбачених статей і дивідендів), поділений на кількість випущених простих акцій. Наприклад, якщо на одну просту акцію припадає дохід 30 пенсів на рік, а ця акція має ринкову вартість 1,50 ф.ст., то її прибутковість дорівнює:

Якщо не враховувати податки, то прибутковість акції є величиною, оберненою відношенню ціна-дохід. У даному прикладі відношення ціна-дохід дорівнює:

(величина, обернена 5, є 1/5, або або 20%).

Оцінка на базі прибутковості акцій аналогічна способу, що використовує відношення ціна-дохід.

Якщо прибутковість акції дорівнює частці від ділення доходу на 1 акцію на ціну 1 акції, то ціна (вартість) акції дорівнює частці від ділення доходу на 1 акцію на прибутковість.

Оцінка на базі відношення ціна-дохід. Це ще один метод, у якому в якості бази для оцінки вартості акцій використовується річний дохід. Відношення ціна-дохід (відношення Ц-Д) являє собою відношення ціни акції до річного доходу компанії на 1 акцію. Якщо ціна акції відома, відношення Ц-Д обчислити досить просто.

Нехай, наприклад, акції компанії Texas pic котируються на фондовому ринку за курсом 1,20 ф.ст. Дохід компанії за минулий рік склав 100000 ф.ст. У наявності є 500000 акцій. Відношення Ц-Д можна обчислити в такий спосіб:

У даному прикладі:

Відношення Ц-Д дорівнює 6. Це значить, що ринкова вартість акцій на даний момент у 6 разів перевищує річний дохід, який вони приносять.

Якщо компанія не зареєстрована на фондовому ринку, то ціна акцій невідома. Якщо ціна невідома, то відношення Ц-Д обчислити не можна. Проте можна припустити, яким має бути відношення Ц-Д для даної акції і, задавши необхідною величиною відносини, розрахувати вартість акції: и[Дохід на 1 акцію] [Відношення ціна-дохід].

Нехай New Mexico Ltd -- не зареєстрована на фондовій біржі компанія, що у попередньому році одержала дохід 30000 ф.ст. У компанії випущено 100000 простих акцій. Якби компанія Dakota pic запропонувала купити весь акціонерний капітал компанії New Mexico Ltd за ціною, що в 5 разів перевищує відношення Ц-Д, то пропонована ціна 1 акції склала б: [Дохід на 1 акцію] [Відношення ціна-дохід]= 30 пенсів 5=1,50 ф.ст.

Для проведення оцінки методом відношення ціна-дохід необхідно підібрати придатну величину цього відношення. Уже згадувалося, що відношення ціна-дохід відоме тільки для компаній, зареєстрованих на фондовій біржі.

Очевидне рішення -- вибрати відношення ціна-дохід, близьке до цього відношення для зареєстрованої на фондовій біржі компанії з цієї ж галузі промисловості. Якщо в цій галузі є кілька зареєстрованих компаній, то можна використовувати середню величину відношення ціна-дохід. Відношення ціна-дохід варто зменшити, щоб відобразити знижену реалізованість акцій незареєстрованої компанії. При цьому відношення зменшують приблизно на одну третину.

Найбільш придатною цифрою доходу при оцінці є прогнозована величина відтвореного доходу. У випадку відсутності надійного прогнозу можна брати дохід за останній попередній рік чи середнє значення за останні два-три роки.

Не слід забувати про те, що відношення ціна-дохід визначається по операціях на фондовій біржі, що не включають продаж контрольних пакетів акцій. Ціна контрольного пакета акцій, як правило, вища за ринкову вартість.

Хоча метод оцінки на базі відношення ціна-дохід не дає однозначної відповіді на питання про вартість акцій, він використовується досить широко. Реальна вартість акції полягає в її можливості генерувати прибуток і в дивідендах, які отримуються з цього прибутку (хоча ліквідаційна вартість активів також може відігравати певну роль). Тому завдання оцінки акцій варто пов'язати з доходом і (чи) дивідендами, і метод, що використовує відношення ціна-дохід, є, імовірно, найбільш простим.

Оцінка на базі дивідендного доходу. Як альтернативу при завданні бази для оцінки вартості акцій можна використовувати величину дивідендів. Покупець акції платить гроші за очікуваний майбутній дохід від дивідендів, які він одержуватиме, поки не продасть акцію. Продавець акції одержує гроші зараз, а натомість відмовляється від майбутнього доходу від дивідендів. Оцінка на базі дивідендного доходу -- найкращий метод оцінки пакетів акцій дрібних акціонерів, тому що тільки великий акціонер може впливати на політику розподілу доходів компанії.

Дивідендний дохід є виражене у відсотках відношення суми дивідендів, що виплачуються по акції, до ціни акції. (Податки на даному етапі можна не враховувати.)

Методи оцінки акцій та облігацій

— показник поточної дохідності, який розраховується як відношення купонного доходу за відповідний період до фактичних витрат на придбання облігації:

де СМ — поточна дохідність облігації;

С — купонний платіж за період;

РV — вартість придбання облігації;

— показник загальної дохідності облігації до моменту її погашення, який розраховується як відношення суми купонного платежу за окремий період і частини різниці між номінальною вартістю і ціною придбання облігації, що припадає на відповідний період, до вартості фактичних витрат на придбання облігації:

Приклад. У портфелі банку знаходиться пакет облігацій номінальною вартістю 100 тис. грн із терміном погашення через З роки і 15 %-м річним купоном. Ринкова ціна пакета облігацій — 85 тис. гпн. Відповідно:

Основним показником дохідності безкупонних облігацій виступає дохідність облігації до моменту погашення, яка розраховується за формулою

1.3 Ризики фондового ринку

Забезпечення надійності операцій із цінними паперами — важливий елемент економічної структури суспільства. Можливо, навіть важливіший, ніж надійність системи грошових розрахунків, оскільки помилку в грошових розрахунках можна виправити і компенсувати додатковою кількістю грошей, а помилка в переказі цінних паперів може призвести до втрати прав власності на якісно незамінні об'єкти.

Для організації інвестиційного процесу дуже важливим є створення чіткої та прозорої системи розрахунків за операціями купівлі-продажу цінних паперів. Річ у тім, що учасники таких операцій наштовхуються на певні ризики. Власне, це ті самі ризики, які виникають у процесі проведення валютних операцій.

Передусім це "витратний ризик", або "ризик витрат заміщення", тобто ризик, пов'язаний із загрозою банкрутства однієї зі сторін до терміну здійснення розрахунків, що штовхає іншу сторону на втрату можливих прибутків. Масштаби цього ризику рівнозначні витратам на укладення нової угоди за поточною ринковою ціною. Такий ризик, зменшується шляхом скорочення часу між укладенням угоди та здійсненням розрахунків за нею, а також у разі використання відповідно організованої системи заліку.

"Основний ризик” полягає у можливості неодержання продавцем цінних паперів грошей після того, як папери уже надійшли покупцеві. (Аналогічний ризику валютних операціях відомий як "герштадт-ризик" — за назвою німецького банку, який збанкрутував у середині 1970-х років через збитки, що виникли саме з такої причини).

"Ризик ліквідності" — це загроза несвоєчасного отримання однією зі сторін цінних паперів або грошей, через що вона вимушена брати кошти в борг чи продавати інші активи, аби виконати свої зобов'язання за рештою угод [13, с. 69].

Учасники ринку цінних паперів можуть також наштовхнутися на ризик неплатоспроможності клірингового банку. І, нарешті, на системний ризик, суть якого в тому, що невиконання зобов'язань одним фінансовим інститутом може спричинитися до виникнення проблем в інших або навіть їх банкрутства.

Одним із заходів, який значно зменшує перелічені ризики, є гарантовані розрахунки між учасниками угоди за принципом "поставка проти платежу". Цього можна досягнути за допомогою однієї з трьох найпоширеніших у світовій практиці моделей розрахунків.

Модель 1. Її головними елементами є надсилання інструкцій щодо переказу як цінних паперів, так і грошових коштів на підставі інформації про кожну угоду та остаточний переказ цінних паперів, який здійснюється одночасно з переказом грошей. (Таку модель, за даними британського агентства "Тhomas Murrey", сьогодні використовують 17 відсотків центральних депозитаріїв).

Модель 2 передбачає надсилання інструкцій щодо переказу цінних паперів за кожною угодою, проте самі перекази цінних паперів від продавця покупцеві здійснюються лише наприкінці циклу, коли відбувається і переказ грошових коштів, — на умовах "нетто". (Цій моделі надає перевагу 21 відсоток центральних депозитаріїв).

Модель 3 полягає в тому, що інструкції щодо переказу як цінних паперів, так і грошових коштів надсилаються на основі інформації "нетто" (тобто з урахуванням можливих контр угод), а остаточні перекази здійснюються наприкінці циклу. (Цією моделлю користуються 18 відсотків центральних депозитаріїв світу) [11, с. 101].

З урахуванням передбачених моделями вимог стандартний процес клірингу та розрахунків за операціями із цінними паперами проходить кілька етапів.

1. Укладення угоди про купівлю-продаж, яке може провадитися на біржах або в електронних системах позабіржової торгівлі.

2. Порівняння інформації (про ціну, кількість цінних перів, дату розрахунку), яка надходить з розрахункової системи окремо від покупця і від продавця цінних паперів. Лише після встановлення ідентичності всіх даних угоду можна укладати саму угоду між прямими учасниками системи.

3. Якщо учасники угоди діють в інтересах і за рахунок своїх клієнтів, необхідні попередньо отримати від них підтвердження щодо деталей угоди.

4. Після отримання позитивних результатів порівняння та підтвердження провадиться кліринг, під яким у даному випадку розуміється процес підрахунку взаємних зобов'язань учасників угоди (як правило, на умовах "нетто"). В системі обслуговують значні обсяги операції цінними паперами, може здійснюватись багатосторонній або двосторонній залік.

5. Потому учасники угоди (можливо, за допомогою біржі або клірингової системи) готують інструкції щодо переказу цінних паперів та відповідних грошових коштів.

6. Переказ цінних паперів можна здійснювати шляхом фізичного переміщення самих цінних паперів (частіше — сертифікатів на них) або відповідних записів на рахунках клієнтів (зберігачів) у центральному депозитарії цінних паперів.

1.4. Регулювання фондового ринку України

Державне регулювання ринку цінних паперів полягає в здійсненні державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та запобіганні зловживанням і порушенням у цій сфері. Державне регулювання ринку ціппих паперів здійснюється з метою:

• створення умов для ефективної мобілізації та розміщення на ринку вільних фінансових ресурсів;

• захисту прав інвесторів та інших учасників фондового ринку;

• контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів;

• дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства;

• • запобігання монополізації та сприяння розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів.

Хоча в процесі регулювання ринку цінних паперів державою реалізуються різні підходи до регулювання діяльності професійних та інших учасників ринку — інвесторів і емітентів, державне регулювання повинно забезпечувати рівні права та однаковий доступ до ринку всіх його суб'єктів, максимальну прозорість ринку, конкурентне середовище, не допускати монополізації ринку. Основними формами державного регулювання ринку цінних паперів є:

• прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку;

• регулювання випуску та обігу цінних паперів;

• реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів; контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;

• регулювання прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів;

• видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

• заборони та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність та притягнення до відповідальності за її здійснення згідно з чинним законодавством;

• створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

• контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органом;

• контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів тощо.

Державне регулювання ринку цінних паперів покладено на Дер* жавну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Основними завданнями Комісії є:

• формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів в Україні, сприяння адаптації національного ринку до міжнародних стандартів;

• координація діяльності державпих органів із питань функціонування в Україні ринку цінних паперів;

• здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів в Україні;

• захист прав інвесторів через застосування заходів щодо порушень законодавства на ринку цінних паперів;

• сприяння розвитку ринку цінних паперів;

• узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розробка пропозицій щодо його вдосконалення.

Комісія відповідно до покладених на неї завдань встановлює вимоги щодо випуску та обігу цінних паперів, інформації про їх випуск та розміщення, у тому числі іноземних емітентів, які здійснюють випуск і розміщення цінних паперів на території України, а також встановлює порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, видає дозволи на обіг цінних паперів українських емітентів за межами України, здійснює реєстрацію випусків цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, у тому числі цінних паперів іноземних емітентів, що є в обігу на території України, веде загальний реєстр випуску цінних паперів.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює порядок та видає дозволи на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, на депозитарну, реєстраційну, розрахунково-клірингову діяльність з цінними паперами та інші передбачені законодавством спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення окремих видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, анулює ці дозволи у разі порушення вимог законодавства про цінні папери, визначає перелік відомостей, які торговці цінними паперами повинні подавати протягом терміну дії дозволу. Комісія також встановлює порядок і здійснює державну реєстрацію фондових бірж та позабір-жових торговельно-інформаційних систем, призначає державних представників на фондових біржах, державних представників на депозитаріях і торговельно-інформаційних системах.

Комісія встановлює вимоги та стандарти щодо обов'язкового розкриття інформації емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, забезпечує створення інформаційної бази даних про ринок ціппих паперів відповідно до чинного законодавства, встановлює порядок здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів іноземними юридичними особами та підприємствами з іноземними інвестиціями тощо. Комісія не може виступати засновником підприємств, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів і підпадають під її пряме регулювання, та управляти часткою держави в цих підприємствах.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку є державним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України. Вона утворюється у складі Голови та шести членів комісії. Голова комісії, її члени призначаються та звільняються Президентом України за погодженням з Верховною Радою України. Основною формою роботи комісії є засідання, які проводяться за рішенням Голови комісії у разі потреби, проте не рідше одного разу на місяць. При Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку створюється Консультаційно-експертна рада, інші органи та установи.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку накладає на юридичних осіб штрафи:

• за випуск в обіг та розміщення незареєстрованих цінних паперів відповідно до чинного законодавства — у розмірі до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі до 150% прибутку (надходжень), одержаних у результаті цих дій;

• за діяльність на ринку цінних паперів без спеціального дозволу, отримання якого передбачено чинним законодавством, — у розмірі до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

• за ненадання, несвоєчасне надання або надання свідомо недостовірної інформації — у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

• за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень, рішень про усунення порушень щодо цінних паперів — у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення штрафу може бути оскаржено в суді.

Посадові особи, які порушують законодавство про цінні папери, несуть кримінальну і майнову відповідальність, установлену відповідними законодавчими актами України.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і її територіальні відділення здійснюють контроль за випуском та обігом цінних паперів, за винятком приватизаційних. Контроль за обігом приватизаційних паперів здійснює Фонд державного майна України. Державною комісією призначаються державні представники на фондових біржах. Вони уповноважені здійснювати контроль за додержанням положень статуту і правил фондової біржі та мають право брати участь у роботі керівних органів фондових бірж.

Антимонопольний комітет України здійснює контроль за дотриманням вимог антимонопольного законодавства при обігу цінних паперів.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і її територіальні відділення у разі відхилення від умов, визначених у дозволах на здійснення діяльності по випуску й обігу цінних паперів, а також у статуті та правилах фондової біржі, можуть застосовувати такі санкції:

а) виносити попередження;

б) призупиняти на термін до одного року підписку на цінні папери та їх продаж;

в) призупиняти на певний термін укладання угод з окремих видів діяльності по випуску й обігу цінних паперів;

г) анулювати дозвіл, виданий на ведення діяльності з випуску й обігу цінних паперів у разі повторного застосування санкцій, передбачених підпунктами а) та в).

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може призупинити діяльність фондової біржі в разі порушення нею статутної діяльності і вимагати приведення її відповідно до статуту та правил фондової біржі. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про цінні папери і фондову біржу, застосовуються правила міжнародного договору.

Висновки до розділу

В цьому розділі було розглянуто структуру, основні інструменти та учасників фондового ринку. Також було розглянуто методи оцінки фондового ринку, оцінка проводиться за допомогою технічного та фундаментального аналізу, а також за допомогою методів оцінки акцій та облігацій. Були з`ясовані форми державного регулювання ринку цінних паперів та з якою метою здійснюється державне регулювання.

Розділ 2. Аналіз фондового ринку України

2.1 Аналіз стану фондового ринку України та світу

Другий післякризовий 2010 рік для фондових ринків світу, у тому числі українського, став також успішним, хоча темпи зростання були меншими (табл. 1).

Висхідний тренд переривався глибокими просіданнями (у 2-му кварталі провал ключових індексів акцій світу на 3-23%), зумовленими втратою інвесторами впевненості щодо швидкості відновлення росту глобальної економіки, загостренням проблем дефіциту державних бюджетів у «зоні євро», гальмуванням Китаєм своєї економіки, що значно випередила за темпами росту решту світу та почала страждати від інфляції. Негативні показники індексів азійського регіону за 2010 рік також спричинили зміцнення йєни проти долара США, що послабило позиції японських експортерів, загальне уповільнення динаміки економіки Японії, а також воєнні дії на Корейському півострові, що сколихнули світ у 4-му кварталі.

Попри це, більшість світових ринків акцій за результатами 2010 року показали суттєве зростання на тлі сигналів про поліпшення макроекономічної ситуації у США і Європі та фінансових показників глобальних корпорацій. Річні показники були в межах від -14.3% (Китай) до +16.1% (ФРН).

Російський та український ринки знову були лідерами за приростом індексів (табл. 1, рис. 1). Якщо сусідні індикатори акцій зростали, переважно, на тлі поступового, але впевненого підвищення вартості нафти (+22.5-23.2%), то українські фондові індекси, які реагували, переважно, на позитивні новини з-за кордону та підвищувалися значно швидше за іноземні аналоги, росли на очікуваннях подальшого пожвавлення західних ринків і притоку капіталу в країни, що розвиваються. За рік ключові вітчизняні індикатори піднялися на 67.9- 70.2% при незначному збільшенні активності торгів.

Таблиця 3

Фондові індекси національних ринків у 2009-2010 рр.

Індекси	31.12.2008	31.12.2009	31.12.2010	Зміна за 2009 рік	Зміна за 2010 рік
SHANGHAI SE COMPOSITE (Китай)	1 820,81	3 277,14	2 808,07	79,98%	-14,31%
CAC 40 (Франція)	3 217,97	3 936,33	3 804,78	22,32%	-3,34%
NIKKEI 225 (Японія)	8 859,56	10 546,44	10 228,92	19,04%	-3,01%
HANG SENG (Гонг-Конг)	14 387,48	21 872,50	23 035,45	52,02%	5,32%
FTSE 100 (Великобританія)	4 434,17	5 412,88	5 899,94	22,07%	9,00%
DJIA (США)	8 776,39	10 428,05	11 577,51	18,82%	11,02%
S&P 500 (США)	903,25	1 115,10	1 257,64	23,45%	12,78%
WSE WIG 20 (Польща)	1 789,73	2 388,72	2 744,17	33,47%	14,88%
DAX (ФРН)	4 810,20	5 957,43	6 914,19	23,85%	16,06%
РТС (Росія)	631.89	1 444,61	1 770,28	128,62%	22,54%
ММВБ (Росія)	619.53	1 370,01	1 687,99	121,14%	23,21%
УБ (Україна)	759,63	1 455,47	2 443,70	91,60%	67,90%
ПФТС (Україна)	301.42	572,91	975,08	90,07%	70,20%

Рис. 1. Динаміка фондових індексів національних ринків у 2010 році

2011 рік був далеко неоднозначним для фондових ринків: переважно позитивна динаміка першого півріччя змінилася різким та глибоким просіданням у 3-му кварталі, яке наприкінці року стало більш поміркованим, а на окремих ринках навіть поступилося зростанню. Основними проблемами, якими переймалися інвестори у всьому світі протягом року, були: техногенна катастрофа на атомній станції у Японії; відновлення економіки та проблема підвищення максимального порогу державних запозичень у США і, як наслідок, загроза кредитному рейтингові країни; боргова криза у єврозоні, а також темпи економічного росту та інфляції у Китаї.

Наприкінці 2011 року інвестиційні настрої у світі пожвавилися, однак більшість ринків акцій світу зафіксували падіння за результатами 4-х кварталів. Зростання вдалося досягти тільки індексу американських акцій DJIA (+5.53%), хоча більш широкий індекс S&P 500 залишився майже без змін, а західноєвропейські акції впали на 6%-17%, китайські, польські та російські – на 17%-22% (рис. 1).

Динаміка українських акцій протягом року загалом доволі тісно корелювала з трендами розвинених європейських ринків, хоча у 2-му та 4-му кварталах вона, на відміну від західних ринків, мала виражений низхідний характер. Традиційно для вітчизняного ринку та аналогічно до кризового 2008 року, індекси акцій в Україні втратили удвічі більше, ніж західні індикатори – 40-45%. Відбулося це на тлі витоку капіталу з країни та, водночас, скорочення обсягів торгів на фондових біржах у другому півріччі 2011 року.

Рис. 2. Динаміка фондових індексів національних ринків у 2010 та 2011 рр.

Протягом 2012 року фондові ринки світу пережили ряд потрясінь, як і у попередньому році, однак загальний тренд у розвинених країнах і тих, що розвиваються, був висхідним. Надзвичайно жвавим видався як початок, так і кінець року. Зростання деяких ринків за 1-й квартал практично дорівнювало їхньому результату за весь рік. Серед причин цього – часткове «погашення пожежі» державних боргів Греції «трійкою» кредиторів (Єврокомісія, ЄЦБ, МВФ), переважно позитивні макро- та корпоративні сигнали зі США. Водночас, спротив росту чинило уповільнення динаміки економіки Китаю, скорочення ВВП Великобританії та аналогічна загроза для єврозони і ЄС загалом. Ці чинники панували протягом 2-го кварталу – ближче до середини року міжнародні ринки капіталу синхронно просіли.

У другому півріччі попит з боку інвесторів на розвинених ринках змістився на користь Європи та США, де індекси акцій рухалися більш упевнено в гору і досягали максимумів за 1,5-5 років. ЄЦБ затвердив та почав реалізовувати, а ФРС продовжила наповнення економіки дешевою ліквідністю. Ці ринки випробовувалися лише періодичними корекціями в умовах несприятливих поточних макроіндикаторів, зниження окремих суверенних та корпоративних рейтингів у ЄС, загрози «фіскального обриву» у США.

Для українського фондового ринку 2012 рік був продовженням низхідної хвилі: акції падали другий рік поспіль практично однаковими темпами ( на 40-45% у 2011-му), річні втрати за двома основними індексами склали 35-39%, нижчими були тільки результати Кіпру (-61%).

За 2011-2012 рок вітчизняні акції подешевшали майже утричі, опустившись до рівня середини 2009 року. Пожвавлення, в унісон з світовими ринками, спостерігалося тільки у середині 1-го та 3-го кварталів.

Так обсяги торгів у сегменті фондового ринку скоротилися на 72.7% при зменшенні кількості угод на 42.9%, акціями – відповідно на 73.4% та 43.7%.

Рис. 3. Динаміка фондових індексів національних ринків у 2011-2012рр.

2013 рік розпочався дуже вдало для розвинених ринків, причому позитивний настрій інвесторів тримався і протягом першого кварталу – ключові світові індекси акцій злетіли до своїх 4-5-річних максимумів. Цьому сприяли оптимістична макростатистика у США, ліпші за прогнозні корпоративні прибутки, досягнення «бюджетного компромісу» та впевненість у намірі ФРС продовжувати фінансові вливання в економіку країни. На Сході, крім цих факторів, піднесення посилювалося подібними до американських заходами м’якої монетарної політики Банку Японії та уряду країни задля подолання дефляції і створення поштовху для економічного зростання. На європейських майданчиках найбільш жваво з початку року зростали акції у Великобританії – крім новин з інших ключових ринків, тут висхідний тренд задавала неочікувана активізація виробництва.

Ближче до середини року на глобальних фондових ринках різко зросла волатильність в умовах вичерпання ефекту від позитивних чинників, побоювань щодо згортання програми ФРС із «кількісного пом’якшення» (QE) та спалаху політичної нестабільності у Туреччині та на Близькому Сході. Міжнародні інвестори все ще мали надмірну ліквідність, що підтримувало висхідний тренд. Однак західноєвропейські ринки залишалися під тиском негативних факторів, зокрема і слабкої динаміки ВВП єврозони з від’ємними показниками у ряді країн, а також уповільнення росту Китаю. Більшість ринків акцій у світі просіли у червні.

Стрімкий ріст фондові майданчики знову демонстрували у липні, завдяки підвищенню впевненості інвесторів, очікуваному продовженню вливання дешевої ліквідності з боку ФРС, а також росту виробництва у ФРН та Китаї. У другому півріччі 2013 року акції на провідних світових ринках оновлювали рекорди принаймні за 5 років.

Однак у другій половині 3-го - на початку 4-го кварталів та на початку грудня тут переважав низхідний рух. Особливо на це вплинули зниження МВФ прогнозу росту світової економіки у 2013-14 роках

та рішення ФРС про початок згортання програми QE, яке викликало й відтік капіталу з ринків, що розвиваються. За 2013 рік провідні фондові індекси мали від +13.6% у Великобританії до +56.7% у Японії (рис. 1).

Китайський ринок протягом року рухався переважно униз в умовах пониження прогнозів росту економіки країни з боку провідних глобальних організацій. Він провалився у червні в унісон з розвиненими ринками, після чого помірковано зростав протягом кількох місяців. Провал відбувся наприкінці року, коли, окрім американських новин, кризу ліквідності загострили внутрішні проблеми з дорогим кредитуванням,

всупереч зусиллям центрального банку Китаю. Все це врешті не дозволило китайському ринку відновити позиції навіть до рівня початку року і він зрештою показав -6.1%, хоча гонконгівський індекс мав +2.6%.

Польські акції також мали невдалий рік. Місцевий ключовий індикатор був серед світових аутсайдерів вже у 1-му кварталі, а у червні впав до мінімуму за рік, як і закордонні аналоги. Затяжний спад польського провідного індексу розпочався у листопаді, під час сплеску політичної напруги в Україні, і тривав до кінця року. Врешті, за 2013 рік він втратив понад 7%.

Російські індикатори демонстрували схожу динаміку: просідання розпочалося вже з кінця 1-го кварталу на тлі зниження цін на енергоносії та відтоку капіталу з країн, що розвиваються, далі був синхронний зі світовими ринками провал у кінці травня-червні. Проте, він змінився таким же стрімким

ростом до середини липня. З жовтня ринок тримав бічний тренд до кінця року, що загалом приніс від -5.5% до +2.0%.

Рис. 4. Динаміка фондових індексів національних ринків у 2012-2013 рр.

В Україні 2013 рік для ринку цінних паперів приніс багато нововведень у законодавстві, а також випробування економічного та соціально-політичного характеру – як внутрішні, так і зовнішні.

Активність торгівлі цінними паперами на найбільших фондових майданчиках у 2013 році зросла, що було пов’язано із запровадженням спеціального податку на операції з фондовими активами і стимулювало перевести частину таких операцій із позабіржового ринку на біржовий. Так, частка біржових торгів у загальній вартості виконаних угод на фондовому ринку України у 2013 році зросла із 12.6% до 39.2%. За даними НКЦПФР, сукупний обсяг торгів на організованому ринку за рік зріс на 80% і склав 474.63 млрд. грн. При цьому понад 91% його припало на дві біржі – ФБ Перспектива (понад 67%) та ПФТС (майже 24%), а 74% угод були здійснені щодо ОВДП, ще по 10% - з корпоративними облігаціями та акціями.

Кількість випусків акцій вперше принаймні за 4 роки скоротилася (з 1731 до 1671), а разом з цим – і кількість паперів, що перебувають у 1-му рівні лістингу (з 14 до 1), а також позалістингових. Обсяг торгів акціями впав за рік більше ніж утричі (на 71%) до 171.51 млрд. грн., із яких 45.32 млрд. грн. – близько чверті – було укладено на фондових біржах. Це, проте, більш ніж удвічі перевищує показник 2012 року (21.54 млрд. грн.).

Таким чином, у 2013 році понад 3/4 обсягу торгів на фондових майданчиках України було здійснено з державними облігаціями, хоча наприкінці року їхня популярність серед інвесторів зменшилася на тлі різкого підвищення політичних та макроекономічних ризиків України.

У цих умовах вітчизняні індекси акцій загалом мали відмінну від більшості світових аналогів динаміку та ледве відображали значні політико-економічні процеси в країні. Значна волатильність у першому кварталі завершилася провалом індексу УБ на 5% на тлі кіпрської банківської кризи. Далі індекс падав на 10% на початку квітня та більш ніж на 7% у другій половині серпня - на початку вересня, тому навіть помірковане зростання протягом квітня-грудня не дозволило українським «блакитним фішкам» відновити річні втрати до початку нового року. Врешті-решт, за 2013 рік індекс УБ втратив 4.3%, індекс ПФТС – 8.6%.

1-ий квартал 2014 року: Протягом січня-березня 2014 року глобальні фондові ринки демонстрували різноспрямовану динаміку зі зростанням волатильності на тлі низки факторів невпевненості, що турбували інвесторів.

Серед них – вірогідність збереження і масштаби програми QE у США, динаміка Китаю та ін. У січні індекси провідних біржових майданчиків оновлювали рекорди на підвищенні Світовим Банком оцінки перспектив економічного росту у 2014 році у світі в цілому та завдяки позитивним сигналам у США, провідних економіках ЄС та Китаї зокрема. [50]

Проте вже до кінця січня ринки різко пішли униз, відображаючи як глобальні політикоекономічні загострення, так і внутрішні макроекономічні проблеми. У лютому індекси стрімко відіграли падіння, переважно надолужили січневі втрати та показали нові максимуми. Березень відзначився черговим провалом, що був значним як на деяких ключових ринках, як і на ринках, що розвиваються, які протягом 1-го кварталу продовжували демонструвати невпевнену поведінку, зумовлену побоюваннями щодо темпів зростання в Китаї, геополітичними баталіями у Європі, зокрема щодо подій в Україні, падінням ціни на нафту тощо. Проте закінчився останній місяць 1-го кварталу ростом, що дозволило частково скоротити просідання індексів з початку року на одних ринках, а на інших – вийти у позитивну зону та навіть встановити нові рекорди.

Врешті, результати 1-го кварталу для ключових світових індексів були такими: від -9.0% у Японії, що була лідером у попередньому кварталі із +12.7%, до +2.7% у Франції. Китайські акції показали -3.1%, що було дещо вище, ніж у 4-му кварталі 2013 року, однак у Гонконзі індекс впав на 4.7%. Російські індекси провалилися на 9-15%, а польські прискорили зростання до 2.6%. Основні індекси акцій у США мали різноспрямовані показники: -0.3%/+1.7%. (Додаток 2, табл. 2.1, рис. 2.1). [50]

Українські «блакитні фішки» протягом першої половини 1-го кварталу 2014 року рухалися бічним трендом, відображаючи невизначеність щодо розвитку подій в Україні у цей час. Наприкінці січня вони просіли синхронно зі світовими індексами, а в останній тиждень лютого, на тлі різкої зміни політичної картини та, відповідно, економічних перспектив у країні, злетіли до рівня липня 2012 року, показавши +24% з початку 2014 року. Проте розгортання військового конфлікту в Україні на початку березня обвалило індекси, які, хоч і швидко відновилися, однак завершили квартал практично на тому ж рівні, де були за місяць до цього. Загалом, у 1-му кварталі 2014 року індекс УБ зріс на 12.1%

(після +7.3% у попередньому), ПФТС – на 22.8% (відповідно, +0.7%).

На двох ключових фондових майданчиках України у цей час обсяг торгів продовжував скорочуватися. На УБ загальний обсяг зменшився на 8.1% (-143.34 млн. грн.), до 1 625.72 млн. грн., у тому числі на фондовому ринку біржі – на 3.5%, до 1 373.45 млн. грн. При цьому активність торгів акціями хоч і зменшилася – кількість угод впала на 16.3%, та їхня сукупна вартість зросла на 5.3% (+53.87 млн. грн.) в умовах підвищення індексу. Обсяг же торгів корпоративними облігаціями на УБ впав на 51.9% (-127.81 млн. грн.), до 118.28 млн. грн., при скороченні кількості угод на 13.1%. [50]

Водночас на ФБ Перспектива обсяг торгів на спотовому ринку скоротився на 2.1% (- 1 812.71 млн. грн.) при зменшенні кількості договорів на 9.5%. Обсяг торгів акціями тут впав на 51.1% (-770.35 млн. грн.), до 736.12 млн. грн., при майже незмінній кількості договорів щодо цих паперів.

Корпоративних облігацій у 1-му кварталі 2014 року на цьому майданчику було продано на 76.5% менше за кількістю договорів та 70.6% – за їх сумарною вартістю (-4 164.89 млн. грн.).

А найпопулярнішими паперами залишалися ОВДП, якими на ФБ Перспектива у січні-березні 2014 року торгували на 6.4% менше, ніж у попередньому кварталі, а проте обсяг цих торгів зріс практично у 8 разів, до 80 945.50 млн. грн.

Таким чином, на фондовій біржі, де зосереджено понад 90% обсягу торгів цінними паперами в Україні, у 1-му кварталі 2014 року 97% договорів було укладено щодо державних боргових інструментів, що посилило попередні тенденції та засвідчило подальше падіння привабливості корпоративних паперів, зокрема акцій, незважаючи на стрімке зростання їхньої вартості у цей період.

2-ий квартал 2014 року: Незважаючи на наростання геополітичної напруги у світі, у 2-му кварталі 2014 року міжнародні фондові ринки демонстрували загалом оптимістичну поведінку – зростання за результатами квітня-червня зафіксували практично всі провідні майданчики. [50]

На ключових глобальних ринках акції суттєво просіли тільки на початку квітня. У США і далі поліпшувалася ситуація у сфері зайнятості та на ринку житла, хоча індикатори настроїв споживачів, що суттєво впливають на економіку на фондові ринки тут, демонстрували різноспрямовану динаміку.

У ЄС Європейський центральний банк був стривожений зміцненням євро за практично відсутнього росту ВВП та дуже низької інфляції у єврозоні, що загрожувала створити дефляційні проблеми для регіону. Притік капіталу до Європи, зокрема до периферійних країн ЄС, мав двосторонній ефект і змусив ЄЦБ до чергового перегляду своєї політики. Врешті, на початку червня центробанк ЄС понизив базову ставку рефінансування із 0.25% до 0.15%, а депозитну ставку вперше зробив від’ємною (-0.1%) як штраф за непрацюючу ліквідність банків задля стимулювання кредитування ними економіки. Іншим чинником нестабільності були вибори до Європарламенту наприкінці травня, що викликали гострі дискусії у європейському суспільстві, зокрема, протистояння

ідей розвитку ЄС у напрямку подальшого політичного зближення країн-членів або зміцнення ролі національних урядів. Результати виборів виявили загострення проблеми «євроскептицизму», зокрема у найпотужніших та найбільш впливових країнах ЄС. У червні акції на деяких провідних ринках, зокрема у Франції та Великобританії, пішли униз.

Зрештою, за 2-й квартал ключові індекси у світі показали від +0.2% у Китаї до +4.7% у США та 4.8% у Гонконзі. Японія та Європа були у межах +1-3% (Додаток 2 табл. 2.2, рис. 2.2).

Динаміка фондових індексів у різних країнах Східної Європи у 2-му кварталі суттєво відрізнялася. Так, у Польщі основний індекс акцій втратив за квартал 2.5%, а обидві сторонни безпосередні учасники військового конфлікту, що розгорнувся на сході України у квітні, лідирували за доходністю фондових індикаторів. Не завадили зростанню російських індексів і початок міжнародної

ізоляції, політичний та економічний тиск з боку західних інвесторів, відтік капіталу і знецінення рубля.

Інший військовий конфлікт – в Іраку – лише сприяв зупинці падіння вартості нафти, критично важливої для економіки і фондового ринку РФ.

Загострення ситуації у східних областях України миттєво позначалося на вартості українських акцій, однак не мало довготривалого та значного ефекту. Типовим для вітчизняного ринку, а проте не зовсім виправданим в умовах проведення військових дій та існування великих економічних ризиків, виглядав стрімкий злет індексів акцій у травні. Очевидно, надзвичайний оптимізм інвесторів на українських майданчиках у цей час був зумовлений переважанням довіри до уряду держави й очікувань якнайшвидшого реформування економіки та стабілізації політичної системи України після успішного проведення президентських виборів, що відбулися одночасно з парламентськими виборами у ЄС і мали переконливий результат вже у 1-му турі. Затвердження програм фінансової допомоги Україні у вигляді дешевих кредитів з боку США, ЄС, МВФ та Світового Банку на загальну суму близько 40 млрд. дол. США на 2014-15 роки та фактичне надання понад 8 млрд. дол. протягом кількох місяців також сприяло оптимізму інвесторів стосовно українських перспектив, незважаючи на невизначеність у питанні військового конфлікту з Росією. [50]

Серед негативних факторів, що значною мірою впливали на фондовий ринок у 2-му кварталі 2014 року, а особливо – на інститути спільного інвестування, були неодноразові спроби уряду змінити режим оподаткування ІСІ шляхом запровадження для них загальної системи оподаткування прибутку. Це означало би фактично потрійне стягнення податків з коштів, які належать інвесторам ІСІ після повернення їм інвестицій. Проте до кінця кварталу уряду не вдалося забезпечити голосування за відповідні законопроекти у Верховній Раді.

За квітень-червень 2014 року українські «блакитні фішки» показали +20.3% за індексами УБ та ПФТС (після +12.1% у 1-му кварталі).

Щодо показників торгівлі на біржових майданчиках у цей період, то вони засвідчили хиткий характер пожвавлення: у секторі акцій ріст відбувся на основній біржі, де торгують цими паперами (УБ), та водночас зменшилася зацікавленість інвесторів у боргових паперах – як корпоративних, так і державних. Обсяг торгів акціями на Українській біржі (УБ) зріс порівняно з 1-м кварталом на 32.7% до 1 585.25 млн. грн., при цьому на іншому ключовому майданчику, ФБ «Перспектива», він скоротився на 90.2% (після -51.1% у 1-му кварталі), до 72.4 млн. грн. [50]

Обсяг торгів корпоративними облігаціями на УБ продовжував стрімко скорочуватися – на 89.1% (після -51.9% у 1-му кварталі), до 12.9 млн. грн., при зменшенні кількості угод на 24.6%. На ФБ «Перспектива» вартість договорів із цими паперами у 2-му кварталі була на 48.0% меншою (832.5 млн. грн.) при збільшенні їхньої кількості на 143.2%.

Загальний обсяг торгів на фондовому (спотовому) ринку УБ зріс на 23.5% (після -3.5% у 1-му кварталі), до 1 696.87 млн. грн. На ФБ «Перспектива», навпаки, посилилося скорочення обсягу торгів – до -9.7% (після -2.1%). Обсяг торгів ОВДП тут скоротився на 8.2%, до 74 318.43 млн. грн., однак державні боргові папери посилили свою роль як основного інструмента, що торгується на ФБ «Перспектива» (98.6% обсягу торгів, після 97% у 1-му кварталі).

Загалом, сукупна вартість укладених договорів із цінними паперами на усіх фондових біржах України у 2-му кварталі 2014 року, за даними НКЦПФР, зменшилася на 4.7%, у тому числі ОВДП – на 6.9%, залишивши, проте, за цими паперами 85.2% загальної вартості договорів на усіх фондових майданчиках (після 87.3% у 1-му кварталі). Водночас, обсяг торгів акціями зріс на 21%, облігаціями підприємств – на 34%. [50]

Фундаментальний аналіз фондового ринку

Відомий фінансист і спекулянт на різних ринках Джордж Сорос, який зазвичай дещо скептично ставився до фундаментального і технічного аналізу, писав приблизно так: «Теорії поведінки цін на фондовому ринку поділяються на дві категорії: фундаменталістські та технічні. Технічний аналіз вивчає тенденції ринку. Безсумнівні його заслуги в прогнозуванні ймовірностей, але не дійсного ходу подій. Фундаментальний аналіз є більш цікавим. Передбачається, що акції мають справжню, фундаментальну вартість. Остання визначається здатністю стоять за акціями активів давати дохід. Вважається, що ринкова вартість акцій прагне до фундаментальної вартості, тому всі відповідні дослідження є корисним керівництвом при прийнятті рішень про інвестиції. »[19, стор. 303]

Почнемо з фундаментального аналізу фондового ринку України. Для цього нам необхідно розглянути стан економіки України і фондового ринку в цілому. Аналіз економічного розвитку України проведемо за допомогою основних показників соціально-економічного розвитку України, представлених в таблиці 4 [дані Державного комітету статистики].

Таблиця 4

Основні показники соціального-економічного розвитку України

	Фактично за 2013р.	Темпи зростання, %
		грудень 2013р. до	2013р. до 2012р.	довідково: 2012р. до 2011р.
		листопада 2013р.	грудня 2012р.
Обсяг реалізованої промислової продукції (товарів, послуг)1, млн.грн.	1006280,5	х	х	х	х
Індекс промислової продукції	х	100,1	99,5	95,3	99,5
Обсяг продукції сільського господарства, млн.грн.	308100	х	х	113,7	95,5
Виробництво продукції тваринництва
м’ясо (реалізація худоби та птиці на забій у живій вазі), тис.т	3376,4	135,7	108,6	108,2	102,9
молоко, тис.т	11500,5	89,9	103,6	101,1	102,6
яйця, млн.шт.	19591,0	100,4	103,3	102,5	102,3
Обсяг виконаних будівельних робіт, млн.грн.	58879,8	х	х	х	х
Індекс будівельної продукції	х	119,9	83,9	85,5	91,7
Вантажооборот, млн.ткм	379045,0	107,1	105,7	96,1	92,4
Пасажирооборот, млн.пас.км	128508,2	95,7	101,1	97,1	98,7
Експорт товарів1, млн.дол. США	57433,3	х	х	90,8	102,1
Імпорт товарів1, млн.дол. США	70039,8	х	х	91,1	102,9
Сальдо (+, –)1, млн.дол. США	–12606,5	х	х	х	х
Оборот роздрібної торгівлі, млн.грн.	884203,7	х	х	109,5	115,0
Середньомісячна заробітна плата одного працівника
номінальна, грн.	32341	99,62	105,53	107,91	115,41
реальна, %	х	99,42	105,33	108,41	114,71
Заборгованість із виплати заробітної плати – всього4, млн.грн.	1019,4	103,1	107,2	х	86,0
Кількість зареєстрованих безробітних на кінець періоду5, тис. осіб	487,7	115,1	х	х	х
Індекс цін виробників промислової продукції	х	100,7	101,7	101,76	100,36
Індекс споживчих цін	х	100,5	100,5	100,56	99,86

Найбільш наочну, доступну та відповідну для наших цілей інформацію дають дві останні колонки таблиці, що показують відношення показників економічного розвитку за 2012-2013 роки (колонка 4) і, для порівняння з темпами росту в 2012 р, в колонці 5 представлено відношення показників за 2012-2011 роки.

ВВП цього року на 4,2% менше, ніж в 2012 році. Це говорить про низький рівень приросту ВВП, тим паче якщо враховувати політичну нестабільність. Крім того, темп росту ВВП за відповідний період в 2012 року складав 99,5%. Тобто крім досить низького рівня ВВП, спостерігається і його постійне зменшення, що дуже яскраво ілюструє рисунок 5, що показує зростання показника ВВП України.

Індекс цін промислової продукції, темп зростання якого в 2013 році склав 101,7%, говорить про розвиток промисловості на Україні. У 2012 році даний темп зростання становив 100,3%.

Рис. 5 Показники ВВП України 2007-2013 роки млн. грн.

Темп росту обсягу продукції сільського господарства говорить про поступовий розвиток цієї галузі. При цьому ситуація з виробництвом продукції тваринництва змінилася в кращу сторону. Темпи росту, що не досягають навіть 100% раніше, тепер показують перевищення показників виробництва цього року порівняно з попереднім.

Експорт українських товарів зменшився на 11,3% порівняно з попереднім роком, що говорить про підвищення конкурентоспроможності товарів вітчизняного виробництва, збільшенні обсягів їх випуску, розвитку ЗЕД України і, в кінцевому рахунку, притоці капіталів в Україну. При цьому імпорт товарів в Україну зменшився на 11,8%.

Індекс цін виробників промислової продукції зріс на 1,4% в 2013р.

Одним з основних показників при оцінці економічного стану країни є рівень інфляції (таблиця 5). За підсумками 2012 р інфляція склала 99,8%, що є досить високим показником в порівнянні з іншими країнами і нормальним рівнем інфляції. За 2013 р інфляція склала 100,5%, быльше, ніж за той же період минулого року.

Таблиця 5

Індекс інфляції з 2000 по 2014 роки
	січень	лютий	березень	квітень	травень	червень	липень	серпень	вересень	жовтень	листопад	грудень	За рік
2000	104,6	103,3	102,0	101,7	102,1	103,7	99,9	100,0	102,6	101,4	100,4	101,6	125,8
2001	101,5	100,6	100,6	101,5	100,4	100,6	98,3	99,8	100,4	100,2	100,5	101,6	106,1
2002	101,0	98,6	99,3	101,4	99,7	98,2	98,5	99,8	100,2	100,7	100,7	101,4	99,4
2003	101,5	101,1	101,1	100,7	100,0	100,1	99,9	98,3	100,6	101,3	101,9	101,5	108,2
2004	101,4	100,4	100,4	100,7	100,7	100,7	100,0	99,9	101,3	102,2	101,6	102,4	112,3
2005	101,7	101,0	101,6	100,7	100,6	100,6	100,3	100,0	100,4	100,9	101,2	100,9	110,3
2006	101,2	101,8	99,7	99,6	100,5	100,1	100,9	100,0	102,0	102,6	101,8	100,9	111,6
2007	100,5	100,6	100,2	100,0	100,6	102,2	101,4	100,6	102,2	102,9	102,2	102,1	116,6
2008	102,9	102,7	103,8	103,1	101,3	100,8	99,5	99,9	101,1	101,7	101,5	102,1	122,3
2009	102,9	101,5	101,4	100,9	100,5	101,1	99,9	99,8	100,8	100,9	101,1	100,9	112,3
2010	101,8	101,9	100,9	99,7	99,4	99,6	99,8	101,2	102,9	100,5	100,3	100,8	109,1
2011	101,0	100,9	101,4	101,3	100,8	100,4	98,7	99,6	100,1	100,0	100,1	100,2	104,6
2012	100,2	100,2	100,3	100,0	99,7	99,7	99,8	99,7	100,1	100,0	99,9	100,2	99,8
2013	100,2	99,9	100,0	100,0	100,1	100,0	99,9	99,3	100,0	100,4	100,2	100,5	100,5
2014	100,2	100,6	102,2	103,3	103,8	101,0	100,4	100,8					112,9

В таблиці 6 представлено рівень безробіття за 2000-2014 роки. Розглядаючи таблицю можна помітити сезонну закономірність. У літній період безробіття різко скорочується, тоді як в інший час вона досить висока. Пік безробіття припадає приблизно на зимові місяці. Таким чином рівень безробіття в 2013 році становив 7,7%.

Таблиця 6

Рівень безробіття в Україні з 2000 по 2014 роки. (кількість населення тис.)
	Всього населення	Економічно активне населення	Заняте населення	Безробітне населення	Рівень безробіття	Зареєстровано безробітних
2000	48923,2	21150,7	18520,7	2630,0	12,4%	1178,7
2001	48457,1	20893,6	18453,3	2440,3	11,7%	1063,2
2002	48003,5	20669,5	18540,9	2128,6	10,3%	1028,1
2003	47622,4	20618,1	18624,1	1994,0	9,7%	1024,2
2004	47280,8	20582,5	18694,3	1888,2	9,2%	975,5
2005	46929,5	20481,7	18886,5	1595,2	7,8%	891,9
2006	46646,0	20545,9	19032,2	1513,7	7,4%	784,5
2007	46372,7	20606,2	19189,5	1416,7	6,9%	673,1
2008	46143,7	20675,7	19251,7	1424,0	6,9%	596,0
2009	45962,9	20321,6	18365,0	1956,6	9,6%	693,1
2010	45778,5	20220,7	18436,5	1784,2	8,8%	452,1
2011	45633,6	20247,9	18516,2	1731,7	8,6%	505,3
2012	45553,0	20393,5	18736,9	1656,6	8,1%	467,7
2013	45426,2	20478,2	18901,8	1576,4	7,7%	487,6

* по методологии МОТ

На закінчення - дані по зайнятому і безробітному населенню України, представлені в графічному вигляді:

≡ заняте населення ≡ безробітне населення

Технічний аналіз фондового ринку

З розвитком вітчизняного ринку цінних паперів в Україні з'явилася велика кількість різноманітних фондових індексів, головна мета яких полягає в адекватному відображенні стану фондового ринку та рівня цін на корпоративні цінні папери.

Індекс ПФТС (перша фондова торгова система), який розраховується на базі простих акцій підприємств, що пройшли листинг в ПФТС. У перелік включені такі акції, за якими було зареєстровано найбільшу кількість двосторонніх угод, причому ціна двосторонньої угоди повинна бути не менше кращої ціни покупки і не більше кращої ціни продажу на момент введення звіту в систему.

Об'єктивність і правильність розрахунку індексу ПФТС забезпечується чіткою методикою і тим, що первинна інформація для розрахунку індексу є відкритою і рівнодоступності для всіх зацікавлених осіб.

Індекс ПФТС визначає середній рівень найбільш ліквідних українських акцій, які мають найбільшу ринкову капіталізацію. Частина акцій компаній, які включаються в індекс і обертається на ринку, повинна перевищувати 10% їх загального числа. Індекс ПФТС визнаний міжнародною фінансовою корпорацією (МФК) як єдиний індекс використовуваний цією організацією при моніторингу внутрішнього стану українського фондового ринку. У травні 1998 р Україна, як ринок, який розвивається, була включена в систему індексів МФК, крім індексу IFC Fronter [26, стор. 4].

Ми при проведенні аналізу фондового ринку України використовуватимемо за основу саме цей індекс, як найбільш поширений і всіма визнаний.

Динаміка зміни індекса ПФТС 2014 рік.

Рис. 6 Індекс ПФТС

На малюнку 6 показано динаміку індексу ПФТС. Як ми бачимо на даному графіку, значення індексу в довгостроковій перспективі зменшується, так як кожний наступний мінімум менший попереднього, а кожний значний максимум нижчий попереднього йому максимуму значення індексу.

Рис. 7 Середньотижневе значення індексу ПФТС з 07.10.2013 по 03.10.2014

Рис. 8 Середньомісячне значення індексу ПФТС з 05.10.2012 по 03.10.2014

В Україні крім індексу ПФТС існує ще ряд індексів. Розглянемо деякі з них.

Індекс SB 50 UKRAINE створений компанією Sigma Bleyzer з метою підвищення прозорості інструменту аналізу українського фондового ринку. В основу його розрахунку закладені принципові рішення, які використовуються провідними світовими індексами; так окремо для розрахунку капіталізації використовуються ціни реально ув'язнених угод. Крім того, не приймаються до уваги акції, що перебувають у державній або колективній власності, а також у власності стратегічних інвесторів, тобто на індекс не впливають великі пакети акцій, яких немає у вільному обороті. Хоча SB 50 розраховується за суворими правилами і болем точно відображає сітуацію на ринку, він має і деякі недоліки: враховує лише угоди ПФТС, а поза ПФТС існує близько 75% вторинного ринку. Крім того, ціна акцій визначається як середня ціна угод, укладених протягом робочого дня, що обумовлюється технологією і формою надання інформації на ПФТС.

Починаючи з 1997 року на фондовому ринку розраховується індекс КАС-20. Цей індекс розраховує компанія «Альфа-капітал» за методикою середнього зваженого арифметичного. Метою створення індексу є об'єктивне відображення стану фондового ринку на базі котирувань акцій 20 ліквідних підприємств. Перевагою зваженого індексу є надання більшого питомої ваги великим компаніям, які є «блакитними фішками» фондового ринку України [26, стор. 7].

Динаміка зміни інденкса UX

Значення індекса на 08.09.2014 становить 1146,44, він зменшився на -15,11 або -1,301%.

Інформація щодо моніторингу стану фондового ринку

за період з 24.12.2012 по 28.12.2012

Українські індекси:

Станом на 28.12.2012 індекс ПАТ «Фондова біржа ПФТС» становив 328,69 пункту. Зміна по відношенню до початку тижня склала 2,98 пункту (+0,91%).

Станом на 28.12.2012 індекс ПАТ «Українська біржа» становив 950,56 пункту. Зміна по відношенню до початку тижня склала 10,16 пункту (+1,16%).

Капіталізація лістингових компаній фондового ринку станом на 28.12.2012 склала 280,49 млрд грн.

Капіталізація лістингових компаній фондового ринку

за період з 14.12.2012 по 28.12.2012, млрд грн

Станом на 28.12.2012 відповідно до вимог у біржові списки організаторів торгівлі внесено 2 964 цінних паперів.

Кількість цінних паперів, які включено до біржових реєстрів організаторів торгівлі, становить 549. У біржовому реєстрі до котирувального списку за І рівнем лістингу включено 161 цінних паперів (з урахуванням перебування у біржовому реєстрі на декількох організаторах торгівлі – 274 цінних паперів), за ІІ рівнем лістингу – 388 цінних паперів (з урахуванням перебування у біржовому реєстрі на декількох організаторах торгівлі – 407 цінних паперів).

За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами за період з 24.12.2012 по 28.12.2012 становив 7,39 млрд грн.

Такий результат досягнуто за рахунок обсягів торгів на: ПАТ ФБ “Перспектива”– якій за підсумками зазначеного періоду належало 69,97% ринку; ПАТ ФБ “ПФТС” – 20,14% та ПАТ “Українська біржа” – 5,85%.

Розподіл обсягів біржових контрактів (договорів) на організаторах торгівлі за період з 24.12.2012 по 28.12.2012

Найбільший обсяг торгів за видами фінансових інструментів на організаторах торгівлі протягом періоду зафіксовано з:

державними облігаціями України на суму 3,13 млрд грн (42,39% від загального обсягу виконаних біржових контрактів (договорів) на організаторах торгівлі за період з 24.12.2012 по 28.12.2012);
облігаціями місцевих позик – 2,16 млрд грн (або 29,31%).

Розподіл обсягів біржових контрактів (договорів) на організаторах торгівлі за видами фінансових інструментів за період з 24.12.2012 по 28.12.2012

Обсяг біржових контрактів (договорів) на організаторах торгівлі з розподілом за видами фінансових інструментів за період з 24.12.2012 по 28.12.2012, млн грн

Організатор торгівлі	Акції	Облігації	Державні облігації України	Облігації місцевих позик	Інвестиційні сертифікати	Похідні (деривативи)	Усього
УФБ	0,003	0,54	0,00	0,00	0,91	0,00	1,45
КМФБ	5,54	82,09	0,00	0,00	0,64	0,00	88,27
ІННЕКС	0,29	0,01	0,00	0,00	0,00	0,00	0,31
ПФБ	78,99	1,27	0,00	0,00	0,32	0,00	80,58
УМВБ	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,02	0,02
УМФБ	24,63	22,03	0,00	0,00	57,88	0,00	104,54
СЄФБ	22,20	0,504	0,00	0,00	0,70	0,00	23,40
ПФТС	154,49	423,31	907,60	0,09	1,14	0,00	1 486,64
Перспектива	18,59	88,92	2 221,26	2 163,81	10,76	661,25	5 164,58
УБ	252,29	20,83	0,00	0,00	3,49	155,25	431,87
Усього	557,02	639,51	3 128,86	2 163,91	75,85	816,53	7 381,67

За період з 24.12.2012 по 28.12.2012 обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі на вторинному ринку становив 49,65% від загального обсягу біржових контрактів (договорів) протягом зазначеного періоду.

Розподіл обсягів біржових контрактів (договорів) на організаторах торгівлі (за видами ринків) за період з 24.12.2012 по 28.12.2012

Питома вага торгівлі на строковому ринку становила 11,05% від загального обсягу торгів на організованому ринку.

Обсяг угод РЕПО на організаторах торгівлі становив 192,32 млн грн, (2,61% від загального обсягу торгів на організованому ринку).

Обсяг біржових контрактів (договорів) на організаторах торгівлі

за видами ринку за період з 24.12.2012 по 28.12.2012, млн грн

Організатор торгівлі	Обсяг торгів на первинному ринку	Обсяг торгів на вторинному ринку	Ринок приватизації	Строковий ринок	Обсяг торгів на ринку репо	Усього
УФБ	0,00	1,45	0,00	0,00	0,00	1,45
КМФБ	79,52	8,75	0,00	0,00	0,00	88,27
ІННЕКС	0,00	0,02	0,29	0,00	0,00	0,31
ПФБ	0,00	80,58	0,00	0,00	0,00	80,58
УМВБ	0,02	0,00	0,00	0,00	0,00	0,02
УМФБ	0,00	104,54	0,00	0,00	0,00	104,54
СЄФБ	0,00	1,70	21,70	0,00	0,00	23,40
ПФТС	393,62	1 093,02	0,00	0,00	0,00	1 486,64
Перспектива	2 195,83	2 308,49	0,00	660,26	0,00	5 164,58
УБ	17,50	66,80	0,00	155,25	192,32	431,87
Усього	2 686,49	3 665,35	21,99	815,51	192,32	7 381,67

Інформація щодо моніторингу стану фондового ринку

за період з 18.11.2013 по 22.11.2013

Українські індекси:

Станом на 22.11.2013 індекс ПАТ «Фондова біржа ПФТС» становив 304,13 пункту. Зміна по відношенню до кінця минулого торгівельного періоду склала 3,16 пункту (+1,05%).

Станом на 22.11.2013 індекс ПАТ «Українська біржа» становив 922,13 пункту. Зміна по відношенню до кінця минулого торгівельного періоду склала 15,34 пункту (+1,69%).

Капіталізація лістингових компаній фондового ринку станом на 22.11.2013 склала 337,26 млрд грн.

Капіталізація лістингових компаній фондового ринку, млрд грн

За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами за період з 18.11.2013 по 22.11.2013 становив 12,58 млрд грн.

Такий результат досягнуто за рахунок обсягів торгів на: ПАТ ФБ «Перспектива» – якій за підсумками зазначеного періоду належало 70,77% сукупного обсягу торгів на біржового ринку, ПАТ ФБ «ПФТС» – 25,65% та ПАТ «Українська біржа» – 2,34%.

Найбільший обсяг торгів за видами фінансових інструментів на організаторах торгівлі протягом зазначеного періоду зафіксовано з:

державними облігаціями України на суму 10,90 млрд грн (86,66% від загального обсягу біржових контрактів на організаторах торгівлі за період з 18.11.2013 по 22.11.2013);
акціями – 0,56 млрд грн (або 5,08%).

Розподіл обсягів виконаних біржових контрактів на організаторах торгівлі з розподілом

за видами фінансових інструментів за період з 18.11.2013 по 22.11.2013

Таблиця 7. Обсяг виконаних біржових контрактів на організаторах торгівлі з розподілом за видами фінансових інструментів за період з 18.11.2013 по 22.11.2013, млн грн.

Організатор торгівлі	Акції	Облігації	Державні облігації України	Облігації місцевих позик	Інвестиційні сертифікати	Похідні (деривативи)	Усього
УФБ	6,78	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	6,78
КМФБ	48,21	96,98	0,00	0,00	0,18	0,00	145,37
ПФТС	388,03	92,14	2 741,21	0,00	3,82	0,00	3 225,19
УМВБ	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,04	0,04
ІННЕКС	0,20	0,00	0,00	0,00	0,10	0,00	0,30
ПФБ	3,21	0,09	0,00	0,00	0,07	0,00	3,36
УМФБ	0,97	0,02	0,00	0,00	0,00	0,00	0,99
Перспектива	13,39	256,08	8 156,58	0,60	0,13	473,38	8 900,15
СЄФБ	0,06	0,00	0,00	0,00	0,10	0,00	0,16
УБ	178,27	45,82	0,78	0,78	1,11	66,97	293,72
Усього	639,11	491,12	10 898,57	1,38	5,50	540,38	12 576,07

За період з 18.11.2013 по 22.11.2013 обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі на вторинному ринку становив 97,26% від загального обсягу виконаних біржових контрактів протягом зазначеного періоду.

Питома вага торгівлі на строковому ринку становила 4,29% від загального обсягу торгів на організованому ринку.

Обсяг операцій за договорами РЕПО на організаторах торгівлі становив 695,36 млн грн (5,53% від загального обсягу торгів на організованому ринку).

Таблиця 8. Обсяг виконаних біржових контрактів на організаторах торгівлі за видами ринку за період з 18.11.2013 по 22.11.2013, млн грн

Організатор торгівлі	Первинний ринок	Усього на первинному ринку	Вторинний ринок	Усього на вторинному ринку	Усього
	Строковий ринок	Спотовий ринок	Ринок приватизації		Ринок РЕПО	Строковий ринок	Спотовий ринок	Ринок приватизації	Ринок цінних паперів, на які звернено стягнення
УФБ	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	6,78	0,00	0,00	6,78	6,78
КМФБ	0,00	95,10	0,00	95,10	0,00	0,00	50,27	0,00	0,00	50,27	145,37
ПФТС	0,00	8,39	0,00	8,39	0,00	0,00	3 216,80	0,00	0,00	3 216,80	3 225,19
УМВБ	0,04	0,00	0,00	0,04	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,04
ІННЕКС	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,30	0,00	0,00	0,30	0,30
ПФБ	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	3,36	0,00	0,00	3,36	3,36
УМФБ	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,99	0,00	0,00	0,99	0,99
Перспектива	0,00	206,90	0,00	206,90	631,93	472,45	7 588,86	0,00	0,00	8 693,25	8 900,15
СЄФБ	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,16	0,00	0,00	0,16	0,16
УБ	0,00	34,43	0,00	34,43	63,42	66,97	128,90	0,00	0,00	259,29	293,72
Усього	0,04	344,82	0,00	344,86	695,36	539,42	10 996,43	0,00	0,00	12 231,20	12 576,07

2.2.Аналітичний огляд розвитку фондового ринку

Аналітичний огляд розвитку фондового ринку 2011 рік.

Протягом січня – грудня 2011 року Комісією зареєстровано 558 випусків акцій на суму 57,79 млрд грн (таблиця 9). Порівняно з аналогічним періодом 2010 року обсяг зареєстрованих випусків акцій збільшився на 17,20 млрд грн.

Таблиця 9. Обсяг випусків акцій зареєстрованих центральним апаратом Комісії (з розподілом за положеннями) протягом січня – грудня 2011 року, млн грн

М І С Я Ц Ь	Рішення Комісії від 26.01.2005 №21 “Про затвердження Положення про порядок заміни свідоцтва про реєстрацію випуску акцій у зв'язку зі зміною форми випуску	Рішення Комісії від 30.12.98 №221 “Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств” (Рішення 221/98)	Рішення Комісії від 11.04.00 №39 “Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації” (Положення 39/00)	Рішення Комісії від 15.03.07 №487 «Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств» (Рішення 487/07)	Рішення Комісії від 26.04.07 №942 «Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій» (Рішення 942/07)	За рішеннями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку	Рішення Комісії від 17.03.2000 №25 “Про порядок збільшення статутного фонду акціонерного товариства у зв’язку з індексацією основних фондів (07-04/98)” (Положення 07-04/98)	Рішення Комісії від 14.09.2000 №125 «Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при зміні номінальної вартості та кількості акцій без зміни розміру статутного фонду» (Рішення 125)	За рішеннями Суду	Рішення Комісії від 18.03.02 N 102 “ Щодо реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності” (Рішення №102)	У С Ь О Г О
Січень	0	0	0	0	0	715,71	0	0	0	0	715,71
Лютий	0	0	0	0	0	415,74	0	0	0	0	415,74
Березень	0	0	4590,00	0	0	10663,13	0	0	0	0	15253,13
Квітень	0	0	0	0	0	4645,36	0	0	0	0	4645,36
Травень	0	0	0	0	0	6185,51	0	0	501,24	0	6686,75
Червень	0	540,00	0	0	0	7045,30	0	0	0	0	7585,30
Липень	0	0	0	0	0	5555,31	0	0	0	0	5555,31
Серпень	0	0	0	0	0	4685,75	0	0	0	0	4685,75
Вересень	0	0	19,98	0	0	692,92	0	0	0	0	712,89
Жовтень	0	0	0	0	0	2028,33	0	0	0	0	2028,33
Листопада	0	0	0	0	0	5146,78	0	0	0	0	5146,78
Грудень	0	0	0	0	0	4355,61	0	0	0	0	4355,61
Усього	0	540,00	4609,97	0	0	5213544	0	0	501,24	0	57786,66

Значні за обсягом випуски акції, які суттєво вплинули на загальну структуру зареєстрованих випусків акцій протягом зазначеного періоду, зареєстровано наступними банківськими установами, з метою збільшення статутного капіталу, зокрема: ПАТ АКБ «Імексбанк», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ПАТ «Банк Руский стандарт», ПАТ «МетаБанк», ПАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», ПАТ «Банк «Портал», ПАТ «БМ Банк», ПАТ АБ «Український бізнес банк», ПАТ АКБ «Конкорд», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», ПАТ «Банк «Юнісон», ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ АКБ «РЕАЛ Банк», ПАТ АКБ «Форум», ПАТ КБ «Фінансова ініціатива», ПАТ «Міський комерційний банк», ПАТ КБ «Південкомбанк», ПАТ АБ «Брокбізнесбанк», ПАТ «ФІДОБАНК» та ПАТ Банк «Фінанси та кредит».

Комісією зареєстровано 209 випусків облігацій підприємств на суму 35,70 млрд грн. Порівняно з аналогічним періодом 2010 року обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств збільшився на 26,21 млрд грн (таблиця 10).

Таблиця 10. Обсяг та кількість випусків облігацій підприємств

зареєстрованих Комісією протягом січня – грудня 2011 року, млн грн

Місяць	Обсяг випуску облігацій підприємств, млн грн	Кількість випусків
	Підприємства (крім банків та страхових компаній)	Банки	Страхові компанії	Загальний обсяг зареєстрованих випусків
Січень	934,54	1700,00	0	2634,54	19
Лютий	1121,81	2700,00	0	3821,81	22
Березень	318,00	100,00	0	418,00	6
Квітень	6029,39	700,00	0	6729,39	17
Травень	490,16	2000,00	0	2490,16	10
Червень	387,09	100,00	0	487,09	6
Липень	581,00	1100,00	100,00	1781,00	19
Серпень	3010,00	200,00	0	3210,00	25
Вересень	775,00	2500,00	0	3275,00	14
Жовтень	4772,88	1800,00	0	6572,88	26
Листопад	1659,98	993,50	0	2653,49	21
Грудень	1623,58	0	0	1623,58	24
Усього	21703,42	13893,50	100,00	35696,92	209

Реєстрація випусків цінних паперів інститутів спільного інвестування

Протягом 2011 року обсяг зареєстрованих Комісією випусків інвестиційних сертифікатів КУА ПІФ становив 75,75 млрд грн, що більше на 39,15 млрд грн порівняно з даними за аналогічний період 2010 року.

Обсяг зареєстрованих випусків акцій КІФ зменшився на 103,17 млрд грн порівняно з 2010 роком та становив 8,77млрд грн.

Діяльність організаторів торгівлі

За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами протягом 2011 року становив 235,84 млрд грн (таблиця 11).

Таблиця 11. Обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі протягом 2011 року, млн грн

Період	Організатор торгівлі	Усього
	УФБ	КМФБ	ПФТС	УМВБ	ІННЕКС	ПФБ	УМФБ	ПЕРСПЕКТИВА	СЄФБ	УБ
Січень	0,89	11,98	4838,69	0,20	0,07	9,21	1,62	4554,03	2,95	4649,81	14069,45
Лютий	0,63	195,98	5866,21	0,19	16,45	8,34	3,31	5661,99	2,59	7201,02	18956,70
Березень	0,70	530,11	7214,94	0,21	0,12	21,86	256,01	79808,98	6,,32	7630,02	23569,27
Квітень	0,64	194,89	9215,37	0,39	0,96	20,32	1,91	7970,70	99,75	6095,59	23600,53
Травень	3,30	87,57	6165,22	0,13	0,01	9,46	2,33	6243,21	17,64	5827,98	18356,86
Червень	0,82	88,28	5306,24	0,22	0,85	10,06	154,69	4875,83	6,36	4641,24	15084,58
Липень	1,02	7,65	10422,53	0,15	0,08	7,11	43,30	8303,92	4,80	4457,60	23248,18
Серпень	4,45	156,66	9113,76	0,18	0,01	113,43	112,39	10064,03	7,93	6517,97	26090,82
Вересень	2,04	64,39	8515,36	0,17	0,11	6,60	106,92	7472,53	7,67	3883,76	20059,53
Жовтень	206,02	7,30	8088,48	0,16	0,37	7,09	320,90	5769,83	33,76	3408,73	17842,63
Листопад	2,31	502,78	5909,39	0,24	0,08	8,68	46,34	4749,50	5,21	5354,62	16579,16
Грудень	173,53	233,49	8203,58	0,16	13,19	23,07	33,86	5497,34	4,64	4199,50	18382,36
Усього	396,37	2081,08	88859,77	2,39	32,30	245,23	1083,58	79071,89	199,61	63867,85	235840,07

Протягом 2011 року порівняно з даними аналогічного періоду 2010 року обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився у 2 рази (або на 104,55 млрд грн) (2010 року – 131,29 млрд грн).

Найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі протягом періоду зафіксовано з:

державними облігаціями України – 99,13 млрд грн (42,03% від загального обсягу виконаних біржових контрактів на організаторах торгівлі у 2011 року);
акціями на суму 79,43 млрд грн. (або 33,68%).

Обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі на вторинному ринку становить 75,94% від загального обсягу виконаних біржових контрактів протягом зазначеного періоду (Додаток таблиця 3).

Аналітичний огляд розвитку фондового ринку 2012 рік.

Протягом січня – грудня 2012 року Комісією зареєстровано 237 випусків акцій на суму 46,88 млрд грн (таблиця 12). Порівняно з аналогічним періодом 2011 року обсяг зареєстрованих випусків акцій зменшився на 11,28 млрд грн.

Таблиця 12. Обсяг випусків акцій зареєстрованих центральним апаратом Комісії (з розподілом за положеннями) протягом січня – грудня 2012 року, млн грн

М І С Я Ц Ь	Рішення Комісії від 26.01.2005 №21 “Про затвердження Положення про порядок заміни свідоцтва про реєстрацію випуску акцій у зв'язку зі зміною форми випуску	Рішення Комісії від 30.12.98 №221 “Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств” (Рішення 221/98)	Рішення Комісії від 11.04.00 №39 “Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації” (Положення 39/00)	Рішення Комісії від 15.03.07 №487 «Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств» (Рішення 487/07)	Рішення Комісії від 26.04.07 №942 «Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій» (Рішення 942/07)	За рішеннями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку	Рішення Комісії від 17.03.2000 №25 “Про порядок збільшення статутного фонду акціонерного товариства у зв’язку з індексацією основних фондів (07-04/98)” (Положення 07-04/98)	Рішення Комісії від 14.09.2000 №125 «Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при зміні номінальної вартості та кількості акцій без зміни розміру статутного фонду» (Рішення 125)	За рішеннями Суду	Рішення Комісії від 18.03.02 N 102 “ Щодо реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності” (Рішення №102)	У С Ь О Г О
Січень	0	29,04	0	0	0	1143,23	0	0	0	0	1172,26
Лютий	0	0	0	0	0	543,66	0	0	0	0	543,66
Березень	0	0	0	0	0	687,50	0	0	0	0	687,50
Квітень	0	0	0	0	0	7059,40	0	0	0	0	7059,40
Травень	0	0	0	0	0	1714,66	0	0	0	0	1714,66
Червень	0	0	0	0	0	3919,30	0	0	0	0	3919,30
Липень	0	0	0	0	0	15543,81	0	0	0	0	15543,81
Серпень	0	0	0	0	0	1732,17	0	0	0	0	1732,17
Вересень	0	0	0	0	0	3611,66	0	0	0	0	3611,66
Жовтень	0	0	0	0	0	2566,98	0	0	0	0	2566,98
Листопада	0	0	0	0	0	681,52	0	0	0	0	681,52
Грудень	0	0	0	0	0	1648,82	0	0	0	0	1648,82
Усього	0	29,04	0	0	0	46852,72	0	0	0	0	46881,76

Протягом січня-грудня 2012 року кількість випусків акцій банків, пов`заних зі збільшенням статутного капіталу становив 45 випусків на суму 28,19 млрд грн.

Таблиця 13. Обсяг та кількість випусків облігацій підприємств

зареєстрованих Комісією протягом січня – грудня 2013 року, млн грн

Місяць	Обсяг випуску облігацій підприємств, млн грн	Кількість випусків
	Підприємства (крім банків та страхових компаній)	Банки	Страхові компанії	Загальний обсяг зареєстрованих випусків
Січень	452,84	1000,00	0	1452,84	16
Лютий	843,67	3500,00	0	4343,67	13
Березень	590,55	0	0	590,55	13
Квітень	659,18	0	0	659,18	13
Травень	4844,52	0	0	4844,52	15
Червень	796,44	3500,00	0	4296,44	11
Липень	670,54	270,00	0	940,54	29
Серпень	2270,14	0	0	2270,14	12
Вересень	1160,21	0	0	1160,21	16
Жовтень	1906,00	0	0	1906,00	17
Листопад	6611,40	0	0	6611,40	23
Грудень	17150,72	2500,00	0	19650,72	29
Усього	37956,21	10770,00	0	48726,21	207

Реєстрація випусків цінних паперів інститутів спільного інвестування

Протягом січня – грудня 2012 року обсяг зареєстрованих Комісією випусків інвестиційних сертифікатів КУА ПІФ становив 19,96 млрд грн, що менше на 55,79 млрд грн порівняно з даними за аналогічний період 2011 року.

Обсяг зареєстрованих випусків акцій КІФ збільшився на 5,31 млрд грн порівняно з 2011 роком та становив 14,08 млрд грн.

З початку реєстрації за станом на 31.12.2012 кількість зареєстрованих корпоративних та пайових інвестиційних фондів становила 1904 інститутів спільного інвестування, з них:

346 – корпоративних інвестиційних фондів,

1558 – пайових інвестиційних фондів.

Діяльність організаторів торгівлі

За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами протягом січня – грудня 2012 року становив 264,26 млрд грн (таблиця 14).

Таблиця 14. Обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі протягом січня – грудня 2012 року, млн грн

Період	Організатор торгівлі	Усього
	УФБ	КМФБ	ПФТС	УМВБ	ІННЕКС	ПФБ	УМФБ	ПЕРСПЕКТИВА	СЄФБ	УБ
Січень	3,90	134,41	6738,33	0,12	0,001	8,98	105,00	4790,21	2,56	2168,70	13952,22
Лютий	1,45	350,77	7352,18	0,12	0,024	9,30	44,23	4275,02	3,74	2524,39	14561,24
Березень	43,94	417,28	7420,96	0,12	0,013	9,85	124,34	5054,81	3,88	2635,98	15711,17
Квітень	100,02	90,11	7205,12	0,16	0,04	40,88	41,60	5217,53	13,70	2120,21	14829,38
Травень	8,43	80,92	5336,40	0,16	0,004	30,92	6,45	6148,24	35,09	2811,56	14458,18
Червень	3,87	49,79	16617,04	0,13	0,024	107,14	187,28	6853,66	2,83	1869,95	26691,71
Липень	6,85	91,31	5669,84	0,13	0,001	17,96	85,15	12920,45	3,65	2212,32	21007,66
Серпень	6,80	61,17	14404,15	11,28	0,024	28,16	45,12	10867,85	4,61	1543,81	26972,97
Вересень	5,88	263,01	5924,53	39,23	0,004	32,87	52,82	9575,53	2,45	1634,78	17531,10
Жовтень	4,05	281,92	2835,72	7,35	0,04	64,95	18,74	19434,28	166,04	2052,15	24865,24
Листопад	2,50	90,16	4382,80	3,72	1,07	111,68	48,37	33893,61	92,36	1454,36	40080,61
Грудень	246,72	216,78	5637,16	0,11	8,77	187,58	230,91	26975,90	25,76	1072,31	34602,01
Усього	434,41	2127,64	89524,23	62,63	10,01	650,27	990,00	146007,09	356,67	24100,52	264263,50

Протягом січня – грудня 2012 року порівняно з даними аналогічного періоду 2011 року обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився на 5,83% (або на 12,65 млрд грн) (січень – листопад 2011 рік – 217,02 млрд грн).

державними облігаціями України – 179,13 млрд грн (67,78% від загального обсягу виконаних біржових контрактів на організаторах торгівлі у січні – грудні 2012 року);
акціями на 23,44 млрд грн (або 8,87%) (таблиця 15).

Таблиця 15. Обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі (з розподілом за видом фінансового інструменту) протягом січня – грудня 2012 року, млн грн

Період	Акції	Облігації підприємств	Державні облігації України	Облігації місцевих позик	Інвестиційні сертифікати	Похідні цінні папери	Усього
Січень	3270,81	2652,56	6451,22	5,81	587,56	984,27	13952,22
Лютий	3688,89	1718,49	7162,50	6,70	663,04	1321,62	14561,24
Березень	2777,55	2240,71	8997,70	13,07	470,45	1211,69	15711,17
Квітень	2299,99	1709,54	9220,82	3,80	515,93	1079,30	14829,38
Травень	1976,57	555,82	9476,73	0,12	478,17	1970,77	14458,18
Червень	1571,23	2031,41	19726,82	1,23	300,91	2060,12	25691,71
Липень	1494,89	1567,97	14174,52	508,17	258,96	3003,16	21007,66
Серпень	1494,89	3017,49	20412,55	2,85	187,18	2283,57	26972,97
Вересень	1380,86	1265,51	12072,59	1,14	250,27	2560,73	17531,10
Жовтень	585,04	1546,52	18614,71	6,33	80,66	3511,09	24344,36
Листопад	1289,32	2471,28	31421,55	2061,49	57,69	2779,29	40080,61
Грудень	1517,99	5586,45	21395,98	3778,09	138,48	2185,02	34602,01
Усього	23443,37	26363,75	179127,70	6388,80	3989,30	24950,63	264263,50

Обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі на вторинному ринку становив 78,96%від загального обсягу виконаних біржових контрактів протягом зазначеного періоду (Додаток таблиця 1).

Аналітичний огляд розвитку фондового ринку 2013 рік.

Показник обсягу залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку протягом січня – грудня становив 144,38 млрд грн. Порівняно з аналогічним періодом 2012 року обсяг залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку збільшився на 37,43 млрд грн.

Протягом січня – грудня 2013 року Комісією зареєстровано 218 випусків акцій на суму 64,54 млрд грн (таблиця 16). Порівняно з аналогічним періодом 2012 року обсяг зареєстрованих випусків акцій збільшився на 48,70 млрд грн.

Таблиця 16. Обсяг випусків акцій зареєстрованих центральним апаратом Комісії (з розподілом за положеннями) протягом січня – грудня 2013 року, млн грн

М І С Я Ц Ь	Рішення Комісії від 26.01.2005 №21 “Про затвердження Положення про порядок заміни свідоцтва про реєстрацію випуску акцій у зв'язку зі зміною форми випуску	Рішення Комісії від 30.12.98 №221 “Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств” (Рішення 221/98)	Рішення Комісії від 11.04.00 №39 “Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації” (Положення 39/00)	Рішення Комісії від 15.03.07 №487 «Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств» (Рішення 487/07)	Рішення Комісії від 26.04.07 №942 «Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій» (Рішення 942/07)	За рішеннями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку	Рішення Комісії від 17.03.2000 №25 “Про порядок збільшення статутного фонду акціонерного товариства у зв’язку з індексацією основних фондів (07-04/98)” (Положення 07-04/98)	Рішення Комісії від 14.09.2000 №125 «Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при зміні номінальної вартості та кількості акцій без зміни розміру статутного фонду» (Рішення 125)	За рішеннями Суду	Рішення Комісії від 18.03.02 N 102 “ Щодо реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності” (Рішення №102)	У С Ь О Г О
Січень	0	0	0	0	0	12 678,33	0	0	0	0	12 678,33
Лютий	0	0	0	0	0	454,55	0	0	0	0	454,55
Березень	0	0	0	0	0	835,09	0	0	0	0	835,09
Квітень	0	0	0	0	0	3 369,58	0	0	0	0	3 369,58
Травень	0	0	0	0	0	318,65	0	0	0	0	318,65
Червень	0	0	0	0	0	4 664,04	0	0	0	0	4 664,04
Липень	0	0	0	0	0	1 582,86	0	0	0	0	1 582,86
Серпень	0	0	0	0	0	8 766,79	0	0	0	0	8 766,79
Вересень	0	0	0	0	0	1 054,92	0	0	0	0	1 054,92
Жовтень	0	0	0	0	0	2 135,72	0	0	0	0	2 135,72
Листопада	0	0	0	0	0	3 695,46	0	0	0	0	3 695,46
Грудень	0	0	0	0	0	24 986,16	0	0	0	0	24 986,16
Усього	0	0	0	0	0	64 542,13	0	0	0	0	64 542,13

Комісією зареєстровано 304 випусків облігацій підприємств на суму 44,76 млрд грн. Порівняно з аналогічним періодом 2012 року обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств зменшився на 6,63 млрд грн (таблиця 17).

Таблиця 17. Обсяг та кількість випусків облігацій підприємств

зареєстрованих Комісією протягом січня – грудня 2013 року, млн грн

Місяць	Обсяг випуску облігацій підприємств, млн грн	Кількість випусків
	Підприємства (крім банків та страхових компаній)	Банки	Страхові компанії	Загальний обсяг зареєстрованих випусків
Січень	989,97	0,00	0	989,97	19
Лютий	2 306,71	0,00	0	2306,71	10
Березень	389,32	0,00	0	389,32	16
Квітень	5 316,57	2 300,00	0	7 616,57	23
Травень	1 747,39	0,00	0	1 747,39	14
Червень	1 225,21	600,00	0	24252,21	23
Липень	896,95	3 240,00	0	4 136,95	29
Серпень	6 519,06	200,00	0	6719,06	39
Вересень	261,98	0	0	261,98	10
Жовтень	2 217,20	200,00	0	2 417,20	22
Листопад	1 250,63	500,00	0	1 750,63	24
Грудень	13 601,22	1 000,00	0	14 601,22	75
Усього	36722,20	8 040,00	0	44762,20	304

Реєстрація випусків цінних паперів інститутів спільного інвестування

Протягом січня – грудня 2013 року обсяг зареєстрованих Комісією випусків інвестиційних сертифікатів КУА ПІФ становив 28,80 млрд грн, що більше на 8,84 млрд грн порівняно з даними за аналогічний період 2012 року.

Обсяг зареєстрованих випусків акцій КІФ зменшився на 7,80 млрд грн порівняно з 2012 роком та становив 6,28 млрд грн.

З початку реєстрації за станом на 31.12.2013 кількість зареєстрованих корпоративних та пайових інвестиційних фондів становила 2 027 інститутів спільного інвестування, з них:

375 – корпоративних інвестиційних фондів,

1 652 – пайових інвестиційних фондів.

Діяльність організаторів торгівлі

За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами протягом січня – грудня 2013 року становив 474,63 млрд грн (таблиця 18).

Таблиця 18. Обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі протягом січня – грудня 2013 року, млн грн

Період	Організатор торгівлі	Усього
	УФБ	КМФБ	ПФТС	УМВБ	ІННЕКС	ПФБ	УМФБ	ПЕРСПЕКТИВА	СЄФБ	УБ
Січень	405,07	472,31	2 509,65	0,13	0,08	40,91	6,00	22 189,91	112,02	958,42	26 694,49
Лютий	3,03	565,79	5 285,80	0,07	0,36	179,19	22,44	17 255,23	29,33	1 454,28	24 795,52
Березень	2,68	1 000,30	9 002,33	0,41	2,19	152,15	150,26	22 187,70	32,49	1 336,92	33 867,43
Квітень	3,32	797,73	7 001,71	0,09	6,95	1 925,16	87,28	25 818,29	50,13	1 575,22	37 265,89
Травень	3,09	315,76	6 065,84	0,08	112,05	1 487,48	13,90	24 442,18	24,85	905,34	33 370,56
Червень	14,10	1 094,21	8 183,03	0,17	51,27	849,98	175,14	24 652,26	35,90	711,10	35 767,15
Липень	105,79	1 169,49	18 469,46	0,31	2,31	1 519,35	137,27	32 147,24	436,13	890,11	54 877,45
Серпень	2 181,04	2 995,45	19 828,51	0,03	0,98	1 150,19	15,28	36 302,83	25,93	697,28	63 197,52
Вересень	5,63	1 191,47	12 324,49	0,06	5,17	2 043,12	62,60	24 793,42	53,11	634,22	41 113,30
Жовтень	86,65	422,16	5 367,32	0,06	1,07	539,41	48,54	24 571,92	3,63	496,32	31 537,08
Листопад	52,74	573,22	8 398,61	0,07	0,74	144,54	5,39	34 922,32	3,71	589,89	44 691,21
Грудень	548,21	1 224,18	10 543,15	0,03	37,61	3 058,66	507,33	30 579,81	277,89	680,38	47 457,25
Усього	3 411,38	11 822,06	112 979,90	1,50	220,78	13 090,14	1 231,42	319 863,11	1 085,10	10 929,48	474 634,86

Протягом січня – грудня 2013 року порівняно з даними аналогічного періоду 2012 року обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився у 2 рази (або на 210,96 млрд грн) (січень – грудень 2012 року – 263,67 млрд грн).

державними облігаціями України – 351,33 млрд грн (74,02% від загального обсягу виконаних біржових контрактів на організаторах торгівлі у січні – грудні 2013 року);
облігації підприємств – 49,41 млрд грн (10,41% від загального обсягу виконаних біржових контрактів на організаторах торгівлі у січні – грудні 2013 року) (таблиця 19).

Таблиця 19. Обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі (з розподілом за видом фінансового інструменту) протягом січня – грудня 2013 року, млн грн

Період	Акції	Облігації підприємств	Державні облігації України	Облігації місцевих позик	Інвестиційні сертифікати	Деривативи	Іпотечні облігації	Ощадні (депозитні) сертифікати	Усього2
Січень	741,97	2 187,58	21 914,47	3,85	147,13	1 699,48	0,00	0,00	26 694,49
Лютий	1 161,76	4 015,23	17 147,96	195,68	250,42	2 024,46	0,00	0,00	24 795,52
Березень	1 692,96	5 103,59	24 334,78	141,66	783,75	1 810,70	0,00	0,00	33 867,43
Квітень	3 678,53	3 223,03	27 426,71	191,83	583,09	2 162,70	0,00	0,00	37 265,89
Травень	2 542,01	3 414,67	25 650,14	80,36	191,89	1 491,49	0,00	0,00	33 370,56
Червень	2 715,51	4 031,59	26 812,22	5,58	650,58	1 551,68	0,00	0,00	35 767,15
Липень	11 904,93	4 635,36	36 007,01	2,83	494,62	1 831,70	1,00	0,00	54 877,45
Серпень	6 351,79	5 597,22	48 067,66	81,80	1 342,62	1 756,43	0,00	0,00	63 197,52
Вересень	4 591,52	3 918,90	29 927,26	164,87	657,80	1 852,35	0,61	0,00	41 113,30
Жовтень	1 961,38	2 420,11	24 929,82	22,75	257,56	1 945,38	0,09	0,00	31 537,08
Листопад	2 030,96	3 963,76	36 819,76	4,36	284,10	1 586,74	0,53	1,00	44 691,21
Грудень	5 949,36	6 899,48	32 290,91	8,48	620,07	1 688,43	0,00	0,53	47 457,25
Усього	45 322,66	49 410,51	351 328,71	904,05	6 263,63	21 401,53	1,23	1,53	474 634,86

Обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі на вторинному ринку становив 94,91% від загального обсягу виконаних біржових контрактів протягом зазначеного періоду (Додаток таблиця2).

Показники розвитку фондового ринку України

Обсяг емісії цінних паперів за 12 місяців 2013 року, млн грн	144 379,24
Залучення інвестицій в цінні папери за 12 місяців 2013 року, млн грн	144 379,24
Вартість активів інвестиційних та пенсійних фондів протягом 9 місяців 2013 року, млн грн	175 078,63
Співвідношення капіталізації лістингових компаній до ВВП протягом 9 місяців 2013 року, %	23,87
Частка біржового ринку у 2013 року, %	28,12

Аналітичний огляд розвитку фондового ринку 2014 рік.

Показник обсягу залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку протягом січня-червня 2014 року становив 43,67 млрд грн. Порівняно з аналогічним періодом 2013 року обсяг залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку зменшився на 13,09 млрд грн.

Протягом січня-червня 2014 року Комісією зареєстровано 61 випуск акцій на суму 5,00 млрд грн (таблиця 20). Порівняно з аналогічним періодом 2013 року обсяг зареєстрованих випусків акцій зменшився на 16,50 млрд грн.

Таблиця 20. Обсяг випусків акцій зареєстрованих центральним апаратом Комісії (з розподілом за положеннями) протягом січня-червня 2014 року, млн грн

М І С Я Ц Ь	Рішення Комісії від 26.01.2005 №21 “Про затвердження Положення про порядок заміни свідоцтва про реєстрацію випуску акцій у зв'язку зі зміною форми випуску	Рішення Комісії від 30.12.98 №221 “Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств” (Рішення 221/98)	Рішення Комісії від 11.04.00 №39 “Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації” (Положення 39/00)	Рішення Комісії від 15.03.07 №487 «Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств» (Рішення 487/07)	Рішення Комісії від 26.04.07 №942 «Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій» (Рішення 942/07)	За рішеннями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку	Рішення Комісії від 17.03.2000 №25 “Про порядок збільшення статутного фонду акціонерного товариства у зв’язку з індексацією основних фондів (07-04/98)” (Положення 07-04/98)	Рішення Комісії від 14.09.2000 №125 «Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при зміні номінальної вартості та кількості акцій без зміни розміру статутного фонду» (Рішення 125)	За рішеннями Суду	Рішення Комісії від 18.03.02 N 102 “ Щодо реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності” (Рішення №102)	У С Ь О Г О
Січень	0	0	0	0	0	2 501,90	0	0	0	0	2 501,90
Лютий	0	0	0	0	0	363,02	0	0	0	0	363,02
Березень	0	0	0	0	0	316,00	0	0	0	0	316,00
Квітень	0	0	0	0	0	388,31	0	0	0	0	388,31
Травень	0	0	0	0	0	62,96	0	0	0	0	62,96
Червень	0	0	0	0	0	1 365,10	0	0	0	0	1 365,10
Усього	0	0	0	0	0	4 997,29	0	0	0	0	4 997,29

Комісією зареєстровано 96 випусків облігацій підприємств на суму 20,16 млрд грн. Порівняно з аналогічним періодом 2013 року обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств збільшився на 5,33 млрд грн (таблиця 21).

Таблиця 21. Обсяг та кількість випусків облігаційпідприємств

зареєстрованих Комісією протягом січня-червня 2014 року, млн грн

Місяць	Обсяг випуску облігацій підприємств, млн грн	Кількість випусків
	Підприємства (крім банків та страхових компаній)	Банки	Страхові компанії	Загальний обсяг зареєстрованих випусків
Січень	1 090,94	400,00	0	1 490,94	13
Лютий	3 690,00	4 550,00	0	8 240,00	22
Березень	696,44	0	0	696,44	21
Квітень	525,80	0	0	525,80	7
Травень	5 227,06	0	0	5 227,06	12
Червень	3 978,63	0	0	3 978,63	21
Усього	15 208,86	4 950,00	0	20 158,86	96

У січні-червні 2014 року Комісією зареєстровано три випуски сертифікатів ФОН ТОВ «Фінансова компанія «Сучасна нерухомість» на загальну суму 53,00 млн грн.

Комісію було зареєстровано 8 випусків опціонних сертифікатів на сумму 101,00 тис грн.

Реєстрація випусків цінних паперів інститутів спільного інвестування

Протягом січня-червня 2014 року обсяг зареєстрованих Комісією випусків інвестиційних сертифікатів КУА ПІФ становив 16,18 млрд грн, що менше на 2,28 млрд грн порівняно з даними за аналогічний період 2013 року.

Протягом січня-червня 2014 року обсяг зареєстрованих випусків акцій КІФ становив 2,33 млрд грн, що більше на 365,01 млн грн порівняно з даними за аналогічний період 2013 року.

З початку реєстрації за станом на 30.06.2014 кількість зареєстрованих корпоративних та пайових інвестиційних фондів становила 2 040 інститутів спільного інвестування, з них:

375 – корпоративних інвестиційних фондів,

1 665 – пайових інвестиційних фондів.

Діяльність організаторів торгівлі**

За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг біржових контрактів з цінними паперами протягом січня-червня2014 року становив 215,94млрд грн (таблиця 22).

Таблиця 22. Обсяг біржових контрактів з цінними паперами на

організаторах торгівлі протягом січня-червня 2014 року, млн грн

Період	Організатор торгівлі	Усього
	УФБ	КМФБ	ПФТС	УМВБ	ІННЕКС	ПФБ	УМФБ	ПЕРСПЕКТИВА	СЄФБ	УБ
Січень	178,36	370,57	7257,99	0,03	11,36	737,45	69,76	34315,07	30,60	552,36	43 523,54
Лютий	8,75	251,57	7861,06	0,06	3,09	131,12	4,78	36448,15	4,25	506,71	45 219,53
Березень	2,17	1553,23	3885,80	0,02	2,19	73,96	4,43	15683,82	27,70	566,66	21799,99
Квітень	107,65	675,22	4454,72	0,02	1,33	1328,16	3,32	13756,50	78,29	684,17	21089,38
Травень	4,59	217,61	6568,36	0,02	0,20	593,76	2,82	39593,19	13,80	648,81	47643,17
Червень	6,35	833,97	10683,10	0,02	0,93	168,49	3,22	24269,13	33,97	661,85	36661,03
Усього	307,87	3902,16	40711,03	0,18	19,11	3032,94	88,32	164065,86	188,61	3620,57	215 936,64

Протягом січня-червня 2014 року порівняно з даними аналогічного періоду 2013 року обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився на 16,96% (або на 31,28 млрд грн) (січень-червень 2013 року – 184,66 млрд грн).

державними облігаціями України – 186,31 млрд грн (86,28% від загального обсягу біржових контрактів на організаторах торгівлі у січні-червні 2014 року);

облігації підприємств – 13,72 млрд грн (6,35% від загального обсягу біржових контрактів на організаторах торгівлі у січні-червні 2014 року) (таблиця 23).

Таблиця 23. Обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі (зрозподілом за видом фінансового інструменту) протягом січня–червня 2014 року, млн грн

Організатор торгівлі	Акції	Облігації підприємств	Державні облігації України	Облігації місцевої позики	Інвестиційні сертифікати	Дерива-тиви	Іпотечні облігації	Ощадні (депозитні) сертифікати	Опціоні сертифікати	Усього*
Січнь	2003,46	2707,48	37428,99	2,22	272,3	1108,82	0,27	0,00	0,00	43 523,54
Лютий	676,47	1 463,85	41 984,87	3,37	48,76	1 040,02	0,26	0,00	1,91	45 219,53
Березень	1 078,41	1 692,93	17 086,07	16,22	888,70	1 033,72	0,36	0,00	3,59	21 799,99
Квітень	2 087,22	1 992,36	15 769,96	4,54	263,53	966,30	0,99	0,00	4,50	21 089,38
Травень	1 377,07	1 660,41	43 759,01	2,61	93,32	749,02	0,23	0,00	1,52	47 643,17
Червня	1 084,21	4 205,67	30 285,12	6,80	310,05	760,77	8,41	0,00	0,00	36 661,03
Усього	8 306,84	13 722,71	186 314,01	35,76	1 876,65	5 658,64	10,52	0,00	11,51	215 936,64

Обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі на вторинному ринку становив 91,28% від загального обсягу біржових контрактів протягом зазначеного періоду (Додаток таблиця 5).

Показники розвитку фондового ринку України

Обсяг емісії цінних паперів у І півріччі 2014 року, млн грн	43 722,92
Залучення інвестицій в цінні папери у І півріччі 2014 року, млн грн	43 669,82
Вартість активів інвестиційних та пенсійних фондів станом на 31.03.2014 року, млн грн	191 772,08
Співвідношення капіталізації лістингових компаній до ВВП у І кварталі 2014 року, %	26,40
Частка біржового ринку у І кварталі 2014 року, %	28,98

2.3. Особливості функціонування фондового ринку України

Для формування ринку цінних паперів Україна використовувала світову практику й почала створювати свою історію розвитку цивілізованого ринку. З метою комплексного правового врегулювання відносин, що виникають на ринку цінних паперів, забезпечення захисту інтересів громадян України та держави, запобігання зловживанням та порушенням у цій сфері Указом Президента України від 12 червня 1995 p. №446/95 створено Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку[2]. Крім того, важливим кроком у даній сфері стало прийняття Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вiд 23.02.2006 № 3480-IV. Цей Закон регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку. Відповідно до ст. 2 цього Закону фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). Учасниками фондового ринку можуть бути емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку [1].

Український ринок цінних паперів, незважаючи на його незначні обсяги, має винятково складну та суперечливу структуру державних органів, що здійснюють його регулювання. Ця складність пояснюється такими причинами:

а) змішана (банківська і небанківська) модель ринку цінних паперів і як наслідок – Національний банк і небанківські державні органи в ролі регулюючих інстанцій;

б) масштабна приватизація, за якої значна частина державних підприємств перетворюється в акціонерні товариства, створюються інвестиційні фонди, здійснюється у великих масштабах первинне розміщення акцій приватизованих підприємств, що, у свою чергу, викликає активне втручання в регулювання ринку цінних паперів Фонду державного майна України.

Проте на жаль, теперішній стан вітчизняного фондового ринку не відповідає тій ролі, яку він має відігравати у створенні сприятливих умов для відповідного стимулювання економічного розвитку. Зокрема це зумовлено наступними причинами.

По-перше, непослідовність державної політики щодо фінансового сектору економіки, відсутність єдиної перспективної стратегії його розвитку призводять до того, що усі складові фінансового ринку, у т.ч. фондовий ринок, розвиваються дискретно і фрагментарно. Часті зміни умов здійснення інвестиційної діяльності та нормативно-правового регулювання відповідної сфери не сприяли приходу на фондовий ринок України інституційних інвесторів із довгостроковими інвестиціями.

По-друге, перетворенню фондового ринку України на надійне джерело інвестиційних ресурсів для національної економіки заважає також відсутність привабливого інвестиційного та підприємницького клімату в країні. Міжнародні організації вважають показники інвестиційного клімату в Україні низькими. За результатами рейтингової оцінки, проведеної Всесвітнім банком, 2009 року Україна займає 142 позицію із 183 країн світу. Тому причиною слугує негативний міжнародний імідж України, який склався внаслідок відсутності масових «успішних» інвестиційних історій, які б могли слугувати засобом реклами національного інвестиційного клімату.

По-третє, низькою залишається вага організованого ринку цінних паперів – не більше 10%, що призводить до деформації механізмів ціноутворення на фондовому ринку, виникнення тіньових схем реалізації активів, позбавлення дрібних акціонерів можливості продавати цінні папери за ринковою ціною. Це обумовлено тим, що без котирувань цінних паперів на фондових біржах стає неможливим встановити реальну вартість цінних паперів, якими володіють громадяни, портфельні інвестори та держава. Така ситуація призводить до втрат державного бюджету та зменшує рівень інвестиційної привабливості вітчизняних стратегічних підприємств [4].

По-четверте, структура професійних учасників фондового ринку є надмірно розпорошеною, з великою кількістю складних, інституційно слабких установ. За даними ДКЦПФР, станом на 01.01.2010 кількість ліцензованих професійних учасникам фондовому ринку становила 1806, в тому числі: 737 торгівців цінними паперами; 297 зберігачів цінних паперів; 367 реєстраторів власників іменних цінних паперів; 389 компаній з управління активами інвестиційних інвесторів; 10 організаторів торгівлі на ринку цінних паперів. Крім того, 3 установам видані ліцензії на провадження розрахунково-клірингової діяльності та 3 установам – ліцензії на провадження депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів [3].

По-п’яте, розвиток біржової торгівлі в Україні не відповідає сучасним вимогам ринку, особливо в контексті світових глобалізаційних процесів. Протягом усього періоду існування біржі в Україні сприймалися, переважно, як приміщення для проведення аукціонів чи електронне табло для оголошень. Разом з тим, тенденції розвитку світових фондових ринків свідчать, що біржі зміцнили свої позиції та стали багатофункціональними (NYSE-Euronext, Nasdaq-OMX тощо), що сталося, в першу чергу, за рахунок консолідованого розвитку та універсалізації.

По-шосте, нерозвиненим залишається ринок державних цінних паперів. Ліквідність державних цінних паперів на внутрішньому ринку є низькою, попит на них з боку інвесторів та трейдерів є незначним, торгівля на вторинному ринку дуже повільна. При цьому в структурі інвесторів велику частку становлять нерезиденти.

По-сьоме, гострою залишається проблема захисту права власності. Сьогодні в Україні жодний власник акцій не може бути впевнений, що у будь-який спосіб не буде обмежений у своїх правах або взагалі їх втратить.

По-восьме, українському фондовому ринку притаманна недостатня прозорість, що стримує його розвиток. За результатами дослідження міжнародного рейтингового агентства Standard&Poor’s спільно з Агентством фінансових ініціатив виявлено, що рівень прозорості публічних українських компаній досить низький (23,9%, тобто не досягає і чверті від максимально повного рівня розкриття інформації) й істотно відстає від кращої світової практики (80-85%).

По-дев’яте, населення України як потенційний інвестор практично не залучено до фондового ринку. Торговці цінними паперами орієнтовані переважно на великого клієнта, і практично не мають бажання працювати безпосередньо з фізичними особами, які мають незначний обсяг капіталу для купівлі цінних паперів. Зважаючи на те, що операції на фондовому ринку для переважної більшості населення є новим видом діяльності, проблемою є недостатня кількість консалтингових центрів, маркетингових фірм, які надавали б консультаційні послуги щодо розвитку фондового ринку.

По-десяте, недосконала організація системи державного регулювання фондового ринку суттєво стримує його розвиток. Законодавством України не визначено орган державної влади, який би консолідував зусилля інших уповноважених державних органів стосовно формування та реалізації державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів в Україні. Зокрема, відбувається дублювання низки функцій, які виконують ДКЦПФР, Держфінпослуг та НБУ у сфері нагляду за суб’єктами фінансового ринку [4].

Таким чином, успішне функціонування фондового ринку передбачає наявність цілого ряду передумов – таких, як свобода переміщення капіталу, забезпечення ліквідності цінних паперів, наявність розвинутої інфраструктури фондового ринку, чітка специфікація прав власності, інформаційна прозорість ринку, макроекономічна стабільність, високий рівень довіри до держави та її інституцій, а також між суб’єктами господарювання. Наявність цих передумов сформувала б привабливий інвестиційний клімат, який, в свою чергу, забезпечив надходження в економіку додаткових фінансових ресурсів. Тому темпи розвитку вітчизняного фондового ринку та розкриття його інвестиційного потенціалу залежать від конкретних заходів державної політики у фінансовій сфері, які доцільно зосередити на таких напрямах:

- налагодження тісного співробітництва національної економіки з глобальною в рамках міжнародних організацій з метою створення позитивного іміджу фондового ринку України серед іноземних і вітчизняних інвесторів;

- узгодження вітчизняного законодавства з міжнародними нормами і сучасними вимогами розвитку фінансових відносин; підвищення вимог до корпоративного управління; чітке визначення прав і обов’язків емітентів та інвесторів;

- створення єдиного клірингового і депозитарного центру на принципах незалежності, прозорості, некомерційного характеру діяльності, державної підтримки; запровадження доступних тарівних умов і тарифів для всіх користувачів; мінімізація витрат;

- завершення процесу приватизації, перш за все шляхом корпоратизації та акціонування державної власності; удосконалити механізму продажу акцій підприємств, які перебувають у державній власності, з метою справедливої оцінки реальної ринкової вартості підприємства та створення умов для зростання його капіталізації;

- формування механізму активного залучення широких верств населення до участі в діяльності ринку цінних паперів через становлення на ньому рейтингової інфраструктури та випуску державних всеукраїнських та муніципальних цінних паперів;

- на державному рівні вирішити комплекс питань щодо вільного обігу в Україні цінних паперів іноземних компаній, купівлі українських цінних паперів іноземними інвесторами;

- більш ефективно використовувати наявні можливості структур, що вже працюють на національному ринку цінних паперів.

Здійснення цих та інших заходів дозволить прискорити формування в Україні фондового ринку. Та щоб цей ринок мав цивілізований характер, був адаптований до сучасних світових умов, необхідно враховувати набутий зарубіжний досвід, поширені у світі тенденції, кращі зразки його розвитку.

Фондовий ринок є особливою сферою ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення потреб суб’єктів економічної діяльності.

Ринок цінних паперів в Україні розпочав своє становлення у 1991 році з прийняттям Закону України «Про цінні папери і фондову біржу». Тоді Україна на законодавчому рівні отримала інструменти та професійних учасників ринку цінних паперів, які брали активну участь у створенні вітчизняного фінансового сектору економіки. Фондовий ринок є невід’ємним і важливим елементом фінансової системи ринкової економіки. Отож становлення ефективного та дієвого фондового ринку є важливим етапом завершення трансформації вітчизняної економіки. Фондовий ринок існує в країні вже більш ніж 20 років, але процес інституційного становлення, набуття необхідних якісних параметрів ринку ще далеко не завершений [2].

Нагальні проблеми, що існують на фондовому ринку України і заважають його подальшому розвитку, – це низька ліквідність і капіталізація, масштабний дефіцит внутрішніх грошових ресурсів для інвестицій, обмежена кількість ліквідних та інвестиційно привабливих фінансових інструментів, несприятливий інвестиційний клімат, низька частка біржового сегменту ринку, недостатнє законодавче регулювання. Усі вони є прямим відображенням кризового періоду, який наразі переживає український фондовий ринок.

Основною функцією, яку виконує фондовий ринок в економіці країни, є перерозподіл інвестиційних ресурсів та забезпечення грошовим капіталом потреб виробництва. Для виконання цієї функції має діяти розвинена інфраструктура фондового ринку, бути запроваджений широкий спектр інструментів та ефективні механізми взаємодії учасників ринку.

За роки функціонування фондового ринку України вдалося досягти у цьому напрямі певних позитивних результатів. Зокрема, зусиллями Комісії з цінних паперів та фондового ринку і Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку активно розвивається нормативно-правова база, не припиняється розвиток інфраструктури, запроваджено системи моніторингу та розкриття інформації, вдосконалено систему захисту прав інвесторів, підвищується рівень знань населення щодо роботи фондового ринку. Також завдяки широкому використанню новітніх інформаційних технологій на фондовому ринку розроблено систему електронного подання звітності емітентів цінних паперів та створено єдину інформаційну базу даних учасників фондового ринку [2].

Основними показниками, що характеризують рівень розвитку фондового ринку, є: обсяг залучених інвестицій, обсяг випуску цінних паперів, обсяг торгів на ринку цінних паперів, різноманітність структури фондових інструментів (табл. 24).

Таблиця 24

Показники розвитку фондового ринку України за 2013 рік

Обсяг емісії цінних паперів за 12 місяців 2013 року, млн грн.	144 379,24
Залучення інвестицій у цінні папери за 12 місяців 2013 року, млн грн.	144 379,24
Вартість активів інвестиційних та пенсійних фондів протягом 9 місяців 2013 року, млн грн.	175 078,63
Співвідношення капіталізації лістингових компаній до ВВП протягом 9 місяців 2013 року, %	23,87
Частка біржового ринку в 2013 році, %	28,12

A показник обсягу залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку станом на 01.04.2014 року становив 25,90 млрд грн. Порівняно з аналогічним періодом 2013 року обсяг залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку збільшився на 8,37 млрд грн.

Протягом першого кварталу 2014 року Комісія зареєструвала 23 випуски акцій на суму 2,89 млрд грн. Порівняно з аналогічним періодом 2013 року обсяг зареєстрованих випусків акцій зменшився на 9,69 млрд грн.

Комісія зареєструвала 35 випусків облігацій підприємств на суму 9,73 млрд грн. Порівняно з аналогічним періодом 2013 року обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств збільшився на 6,47 млрд грн.

Протягом січня – квітня 2014 року обсяг зареєстрованих Комісією випусків інвестиційних сертифікатів КУА ПІФ становив 13,28 млрд грн, що більше на 11,98 млрд грн порівняно з даними за аналогічний період 2013 року [4].

Станом на 01.01.2014 року кількість ліцензій, виданих НКЦПФР професійним учасникам фондового ринку на провадження професійної діяльності, становила 1 228, у тому числі:

- 554 ліцензії – на провадження діяльності з торгівлі цінними паперами;

- 319 ліцензій – на провадження депозитарної діяльності депозитарних установ;

- 344 ліцензії – на провадження діяльності з управління активами інституційних інвесторів;

- 10 ліцензій – на провадження діяльності з організації торгівлі на ринку цінних паперів;

- 1 ліцензія – на провадження клірингової діяльності [5].

З початку реєстрації та протягом перших двох місяців кількість зареєстрованих корпоративних та пайових інвестиційних фондів становила вже 2 030 інститутів спільного інвестування.

На сьогодні система фондового ринку представлена значною кількістю професійних учасників фондового ринку.

За результатами торгів, на організаторах торгівлі обсяг біржових контрактів з цінними паперами станом на 01.04.2014 року становив 88,73 млрд грн.

Протягом першого кварталу 2014 року, порівняно з даними аналогічного періоду 2013 року, обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився на 72,35% (або на 37,25 млрд грн) (січень–лютий 2013 року – 51,49 млрд грн).

- державними облігаціями України – 79,41 млрд грн (89,49% від загального обсягу виконаних біржових контрактів на організаторах торгівлі);

- облігаціями підприємств – 4,17 млрд грн (або 4,70%).

Обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі на вторинному ринку становив 95,30% від загального обсягу біржових контрактів протягом зазначеного періоду [3].

За останніми наявними даними Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, частка операцій з цінними паперами, які вільно обертаються на фондовому ринку, не перевищує 10,42% від їх загального обороту.

Незважаючи на певне збільшення частки операцій з цінними паперами, що здійснюються на біржовому ринку, є підстави вважати, що: фондовий ринок залишається досить закритим: приблизно 89,6% усіх операцій на ньому здійснюються в позабіржовому сегменті фондового ринку; дефіцит цінних паперів, що вільно обертаються на ринку, та операцій з ними перешкоджає установленню об’єктивної вартості та дохідності вітчизняних цінних паперів.

У зв’язку з вищезазначеним потенціал цінних паперів як інструмент ліквідної застави залишається недостатньо використаним. Це зумовлює недостатню чутливість грошової маси та реальної економіки до змін відсоткових ставок. У структурі операцій організаторів торгів домінують операції з державними облігаціями України, протягом 2013 року їх частка становила 74% від загального обігу цінних паперів у біржовому сегменті фондового ринку (табл. 25).

Таблиця 25

Структура операцій організаторів торгів за видами цінних паперів, 2007 – 2013 роки, (%)

Види цінних паперів	22007	22008	22009	22010	22011	22012	2013
Усього	100	100	100	100	100	100	100
Акції	38,7	31,3	37,6	33,3	29,1	8,2	9,5
Державні облігації	7,9	22,6	22,7	46,4	42,1	67,8	74,0
Облігації підприємств	49,4	44,0	19,6	5,1	9,1	10,0	10,4
Облігації місцевих позик	2,2	1,2	0,1	0,1	0,2	2,4	0,2
Цінні папери інститутів спільного інвестування	1,2	0,5	19,8	12,3	9,4	2,2	дані відсутні
Деривативи	0,1	0,3	0,1	2,8	10,1	9,4	4,5
Інші	0,4	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	1,3

Тенденція до збільшення частки зазначених операцій спостерігається з 2008 року, що може бути пов’язане зі світовою фінансовою кризою та активізацією емісії державних облігацій України.

2.4. Аналіз інвестиційної привабливості акцій українських емітентів

Вихідні дані для розрахунку інтегрального показника інвестиційної привабливості акцій представлено в табл. 26.

Відповідно до табл. 26, за результатами 2011 року лідерами за обсягами торгів, а відтак і найбільш ліквідними, є акції ПАТ «Мотор Січ», ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», ПАТ «ДЕК «Центренерго», обсяг торгів за якими знаходиться в діапазоні 3500-6400 млн. грн. Десять емітентів з двадцяти п’яти розглянутих за підсумками 2011 року несуть збитки в розрахунку на одну акцію, серед яких – ПАТ «Мостобуд», ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», ПАТ «Концерн Стирол», ПАТ «Донбасенерго» тощо. Найбільший прибуток на акцію (EPS) має ПАТ «Мотор Січ», величина якого становить 646,86 грн. Краще за інших із досліджуваних підприємств за показниками фінансового стану закінчили 2011 рік ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», ПАТ «Мотор Січ», ПАТ «Північний ГЗК», ПАТ «Полтавський ГЗК». Зазначені підприємства мають найвищі показники фінансової незалежності капіталу від позикових коштів (на рівні 0,63-0,71), рентабельності власного капіталу (на рівні 30-50%), рентабельності активів (на рівні 18-30%), рентабельності інвестиційного капіталу (на рівні 34-50%).

Таблиця 26

Вихідні дані для розрахунку показника інвестиційної привабливості акцій

Тікер емітента	V, млн грн., X1	Д, % X2	σ, % X3	EPS Х4	P/B X5	P/S X6	P/E X7	EV/EBITDA X8	Kав X9	Kзл X10	ROE,% X11	ROA,% X12	ROI,% X13
Вагонобудування
SVGZ	426,92	-6,27	16,74	1,15	0,85	0,20	2,60	2,70	0,29	1,65	21,99	6,00	14,60
KVBZ	238,63	-2,14	13,69	5,93	1,27	0,40	3,90	3,00	0,71	3,48	38,11	27,38	38,11
LTPL	244,95	-4,33	7,50	0,33	10,69	0,30	7,00	4,20	0,07	0,87	621,23	10,70	188,29
MZVM	35,01	-22,48	25,44	-0,56	-0,92	0,06	-0,40	-22,70	-0,06	0,92	72,61	-3,86	-8,88
Машинобудування
MSICH	6381,05	-0,70	15,36	646,86	0,91	0,80	3,40	2,60	0,62	0,69	30,18	18,75	29,08
SMASH	3,14	-11,92	13,15	0,01	0,07	0,10	675,10	-6,20	0,32	1,33	0,03	0,01	0,02
AVTO	35,29	-5,27	15,61	20,29	0,06	0,10	3,00	0,10	0,69	3,85	4,83	3,25	3,52
Металургія
ALMK	4537,51	-2,89	18,83	0,01	2,67	0,10	9,00	8,29	0,07	1,13	34,55	2,34	4,46
ENMZ	1823,62	-2,85	28,03	23,63	1,96	0,10	2,90	-0,51	0,01	1,08	93,21	1,14	6,68
AZST	1910,72	-4,73	12,21	-0,12	0,38	0,20	-11,40	-6,73	0,52	2,25	-3,28	-1,53	-2,67
MMKI	43,71	-9,89	8,63	-0,37	0,28	0,10	-0,80	-2,85	0,63	1,44	-29,22	-22,16	-30,35
Коксохімія
YASK	803,66	1,35	21,11	0,44	0,44	0,10	3,20	4,57	0,41	1,33	12,02	5,22	7,89
AVDK	3566,88	-5,42	12,86	-1,32	0,21	0,10	-4,70	24,22	0,52	1,24	-4,40	-2,16	-4,39
Добувна галузь
SHCHZ	96,39	-7,41	11,18	-0,09	0,64	0,30	-12,10	1,16	0,29	0,23	8,79	2,61	8,14
SHKD	39,42	-9,11	17,00	-0,08	0,24	0,30	-12,50	1,99	0,45	2,97	12,14	4,76	6,15
PGOK	90,18	-6,65	10,67	11,72	0,49	0,30	1,40	1,43	0,62	1,65	41,26	27,11	34,33
SGOK	575,92	-2,43	9,47	2,71	2,00	1,40	3,40	2,20	0,63	1,65	56,45	30,61	50,81
Електрогенерація
CEEN	3686,23	-3,27	13,01	0,10	1,69	0,40	89,40	6,90	0,43	0,88	1,91	0,82	1,40
ZAEN	160,16	-4,48	11,10	6,28	5,72	0,40	39,80	32,10	0,16	0,51	15,05	2,44	9,96
DOEN	779,28	-5,54	15,76	-1,16	0,99	0,20	-24,60	-6,50	0,22	0,78	-4,02	-0,96	-2,07
ZHEN	65,25	-5,10	13,79	0,20	0,06	0,10	4,80	0,10	0,77	0,84	5,13	3,93	4,35
DNEN	168,56	-4,65	11,31	47,91	1,56	0,40	13,60	3,30	0,54	0,99	12,34	6,54	11,34
Хімія
STIR	840,28	-4,24	16,46	-12,89	0,78	0,20	-2,80	1,17	0,27	0,96	-23,98	-8,79	-18,82
Телекомунікації
UTLM	1183,36	-1,27	10,39	-0,01	1,30	1,20	-60,70	4,20	0,60	1,49	-2,12	-31,29	-1,50
Будівництво
MTBD	20,43	-9,37	11,04	-99,40	0,06	0,10	-0,90	-12,90	0,13	1,54	-17,37	-2,91	-5,51

У табл. 27 представлено результати розрахунку середніх значень показників, обраних для оцінки інвестиційної привабливості акцій.

Таблиця 27

Середні значення коефіцієнтів, що складають інтегральний показник інвестиційної привабливості акцій

Показник	Вагонобудування	Машинобудування	Металургія	Коксохімія	Добувна галузь	Електрогенерація	Хімія	Телекомунікації	Будівництво
Х1	236,38	2139,83	2078,89	2185,27	200,48	971,9	607,88	899,07	78,35
Х2	-8,81	-5,96	-5,09	-2,04	-6,4	-4,61	5,12	4,84	-0,07
Х3	15,84	14,71	16,93	16,99	12,08	12,99	21,72	17,28	20,07
Х4	1,71	222,39	5,79	-0,44	3,57	10,67	-16,36	-0,01	-32,44
Х5	2,97	0,35	1,32	0,33	0,84	2,00	0,89	1,08	-0,39
Х6	0,24	0,33	0,13	0,10	0,58	0,30	0,40	1,07	0,10
Х7	3,28	227,17	-0,08	-0,75	-4,95	24,60	-2,60	-32,53	174,07
Х8	-3,20	-1,17	-0,45	14,40	1,7	7,18	-3,24	3,27	-13,67
Х9	0,25	0,54	0,31	0,47	0,5	0,42	0,50	0,6	0,20
Х10	1,73	1,96	1,48	1,29	1,63	0,80	1,07	1,52	1,49
Х11	190,27	11,68	23,82	3,81	29,66	6,08	-23,57	-9,22	-5,70
Х12	10,06	7,34	-5,05	1,53	16,27	2,55	-13,17	-15,75	-0,94
Х13	58,03	10,87	-5,47	1,75	24,86	5,00	-21,85	-2,80	-1,77

Як видно з табл. 27, до найбільш пріоритетних галузей з погляду інвестування належать машинобудування, електрогенерація, вагонобудування. Це обумовлено тим, що підприємства зазначених секторів економіки займають лідируючі позиції у біржовій торгівлі акціями, приносять прибуток в розрахунку на одну акцію, а також мають високі показники фінансового стану – загальної ліквідності, рентабельності власного капіталу, активів та інвестиційного капіталу.

Відповідно до табл. 1, визначимо стимулятори та де стимулятори. Так до стимуляторів відносяться показники Х1, Х2, Х4, Х9, Х10, Х11, Х12, Х13 – стимулятори, а до дестимуляторів – Х3, Х5, Х6, Х7, Х8.

Для даної сукупності показників (X1-X13) за галузями вектор-еталон має наступні значення:

вагонобудування – = (1,81; 2,55; 0,47; 3,46; -0,31; 0,25; -0,12; -1,31; 2,81; 2,01; 3,30; 2,72; 3,24)

машинобудування – = (2,98; 2,00; 0,89; 2,91; 0,17; 0,30; 0,01; -2,23; 1,27; 1,97; 2,58; 2,56; 2,67)

металургія – = (2,18; 1,94; 0,51; 4,08; 0,21; 0,80; -120,00; -18,42; 2,05; 1,53; 3,91; 4,39; 5,55)

коксохімія – = (2185,27; -2,04; 16,99; -0,44; 0,33; 0,10; -0,75; 14,40; 0,47; 1,29; 3,81; 1,53; 1,75)

добувна галузь – = (2,87; 1,42; 0,78; 3,29; 0,28; 0,52; -0,69; 0,68; 1,27; 1,83; 1,90; 1,88; 2,04)

електрогенерація – = (3,79; 1,20; 0,85; 4,49; 0,03; 0,33; -1,00; -0,91; 1,82; 1,24; 2,47; 2,56; 2,27)

хімія – = ( 1,52; 2,80; 0,76; 1,48; 0,64; 0,50; 0,23; -0,36; 1,46; 1,32; 1,42; 1,57; 1,53)

телекомунікації – = (1,57; 2,52; 0,60; 1,50; 0,66; 0,66; 0,55; 0,43; 1,03; 1,18; 2,06; 1,99; 1,51)

будівництво – = ( 2,52; 127,77; 0,55; 3,06; -0,16; 1,00; -0,01; 0,94; 1,43; 1,07; 3,05; 3,09; 3,12).

Результати розрахунку таксономічного показника інвестиційної привабливості акцій українських емітентів представлено на рис. 1.

Рис. 9. Значення показника рівня інвестиційної привабливості акцій

українських емітентів

З метою надання рекомендацій щодо інвестиційних рішень в залежності від значення показника інвестиційної привабливості за допомогою ітеративного методу кластерного аналізу – методу k-середніх, відібрані акції було розподілено на три кластери, результати представлено в табл. 28.

Таблиця 28

Рівень інвестиційної привабливості акцій фондового ринку України

№	Тікер	Емітент	Значення показника інвестиційної привабливості	Інвестиційне рішення	Клас
Кластер 1	ALMK	ПАТ «Алчевський металургійний комбінат»	0,969	купувати	B
	ENMZ	ПАТ «Єнакієвський металургійний завод»	0,736
	YASK	ПАТ «Ясинівський коксохімічний завод»	0,710
	MSICH	ПАТ «Мотор Січ»	0,660
	PGOK	ПАТ «Полтавський ГЗК»	0,638
Кластер 2	MMKI	ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»	0,582	тримати	H
	KVBZ	ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод»	0,575
	DNEN	ПАТ «Дніпроенерго»	0,561
	MTBD	ПАТ «Мостобуд»	0,492
	AVTO	ПАТ «Українська автомобільна корпорація»»	0,490
	SVGZ	ПАТ «Стаханівський вагонобудівний завод»	0,476
	SGOK	ПАТ «Північний ГЗК»	0,470
	LTPL	ПАТ «Луганськтепловоз»	0,430
	ZHEN	ПАТ «ЕК Житомиробленерго»	0,357
Кластер 3	DOEN	ПАТ «Донбасенерго»	0,243	продавати	S
	AVDK	ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод»	0,237
	CEEN	ПАТ «ДЕК «Центренерго»	0,222
	SHKD	ПАТ «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу»	0,205
	SHCHZ	ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»	0,190
	STIR	ПАТ «Концерн Стирол»	0,171
	SMASH	ПАТ «Сумське машинобудівне НВО ім. Фрунзе»	0,142
	AZST	ПАТ «МК «Азовсталь»	0,139
	ZAEN	ПАТ «Західенерго»	0,121
	UTLM	ПАТ «Укртелеком»	0,100
	MZVM	ПАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»	0,064

Відповідно до табл. 3, в залежності від значення показника інвестиційної привабливості (К) було визначено клас акцій і запропоновано рекомендації щодо інвестиційних рішень:

якщо 0≤К<0,3, то акції відносяться до класу S – такі акції емітовані підприємствами, фінансовий стан яких є незадовільним, акції є переоціненими ринком, і як наслідок, найгірше збалансовані за показниками дохідності, ризику та ліквідності, тому їх рекомендовано продавати;

якщо 0,3≤К<0,6, то акції відносяться до класу H – такі акції емітовані підприємствами, фінансовий стан яких є задовільним, акції не є недооціненими чи переоціненими, тому їх рекомендовано тримати до сигналу зміни рівня у той чи інший бік;

якщо 0,6≤К≤1, то акції відносяться до класу B – такі акції емітовані підприємствами з найвищими рівнями інвестиційної привабливості, акції є високоліквідними та недооціненими ринком, а відтак володіють великим потенціалом зростання курсової вартості, тому такі акції рекомендовано купувати.

Таким чином, відповідно до обраної методики оцінки акції таких емітентів, як ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», ПАТ «Єнакієвський металургійний завод», ПАТ «Ясинівський коксохімічний завод», ПАТ «Мотор Січ», ВАТ «Полтавський ГЗК» мають найвищий показник інвестиційної привабливость, тобто такі акції мають великий потенціал зростання курсової вартості, тому їх рекомендовано купувати.

Водночас акції таких підприємств, як ПАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування», ПАТ «Укртелеком», ПАТ «Західенерго», ПАТ «МК «Азовсталь», ПАТ «Сумське машинобудівне НВО ім. Фрунзе» тощо, мають найнижчий рівень інвестиційної привабливості, тобто такі акції найгірше збалансовані за показниками дохідності, волатильності та ліквідності, тому зазначені цінні папери рекомендовано продавати.

Висновки до розділу

У другому розділі було розглянуто аналітичний стан фондового ринку України за останні роки, особливості функціонування фондового ринку і проаналізовано інвестиційну привабливість акцій українських емітентів.

На даний момент комісією зареєстровано 96 випусків облігацій підприємств на суму 20,16 млрд. грн. Порівняно з аналогічним періодом 2013 року обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств збільшився на 5,33 млрд. грн.

Протягом січня-червня 2014 року обсяг зареєстрованих Комісією випусків сертифікатів КУА АІФ становив 16,18 млрд грн. ща менше на 2,28 млрд грн. порівняно з даними за аналогічний період 2013 року.

Також обсяг зареєстрованих випусків акцій КІФ протягов січня червня 2014 року становив 2,33 млрд грн. що більше на 365,01 млн грн. порівняно з даними за аналогічний період 2013 року.

Обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився на 16,96% (або на 31,28 илрд грн.).

3. Проблеми та напрямки поліпшення розвитку фондового ринку України

3.1. Іноземний досвід в регулюванні фондового ринку

Досвід регулювання фондового ринку в США
Для США (а також Великобританії, Канади, Австралії) характерна англосаксонська модель фондового ринку.
Англосаксонська модель характеризується наступними особливостями:
• Джерело інвестицій
основним джерелом інвестицій в реальний сектор є фондовий ринок (частка банківських кредитів у фінансуванні скорочується).
• Інструменти фондового ринку
найбільш великим сегментом ринку цінних паперів стає ринок акцій, боргові інструменти починають носити підлеглий характер - частковий характер фондового ринку (60-90% ВВП формує вартість акцій, цінних паперів з нефіксованим характером отримання доходу).
• Учасники фондового ринку
характерно більшу відділення комерційних банків від ринку корпоративних цінних паперів, страхових продуктів та ін.
фінансові інститути є більш спеціалізованими в порівнянні, наприклад, з моделлю універсальної банківської справи в Німеччині і в цілому в континентальній Європі. Широко використовується концепція спеціалізованих банків (наприклад, інвестиційних банків, тобто брокерсько-ділерських компаній).
• Структура власності
вище частка роздрібних інвесторів і представляють їх інститутів колективного інвестування;
нижче частка власності держави і великих корпоративних структур або банків, найменшу участь держави у регулюванні економіки країни;
істотно менше значення у складі акціонерних капіталів мають контрольні пакети. Спостерігається висока ступінь дробности у власності на акціонерні капітали.
• Ступінь відкритості ринку
велика відкритість, менше обмежень на рух капіталів, на конвертованість валюти, вільніше доступ іноземних емітентів, інвесторів та фінансових посередників. При цьому на лібералізованих ринках виникає сильний державний нагляд, забезпечує чесне ведення бізнесу та зниження ризиків. Виникає стійка тенденція до диверсифікації структури фінансового ринку, до зростання його обсягу, до позитивній кон'юнктурі цін, до зниження ризиків, виникнення нових сегментів та інноваційних фінансових продуктів. Ринок цінних паперів стає масовим, ліквідним, він все більшою мірою набуває міжнародного характеру.
Особливість американського фондового ринку - "велика китайська стіна", яка відокремлює банки від біржі.
До кінця XVI століття англійські колонії в Північній Америці перебували в тісному економічної залежності від метрополії. Не було ні своєї грошової одиниці, ні однієї кредитної установи. У 1781 р. під час війни за незалежність у Філадельфії був заснований акціонерний банк з капіталом 400 тис. дол. У тому ж році був заснований урядовий банк. До 1810 р. число банків зросло до 82. У тому ж році за наполяганням Конгресу державний банк був закритий, а ініціативою комерційних банків дано повний простір, у тому числі в області емісії банківських білетів, що відігравало позитивну роль в умовах активної територіальної експансії на дикі території і певної ізольованості новостворених центрів.
Своєрідними, властивими США установами були виникли в 1860 р. особливі кредитні товариства, спочатку займалися виключно страхуванням, але пізніше отримали дозвіл приймати внески і видавати позички. Банківськими установами були і ощадно-позичкові товариства, не обмежувалися тільки прийомами вкладів, а видавали позички, в тому числі іпотечні.
Англійський досвід з'явився тією відправною точкою, на основі якої розвивався американський ринок цінних паперів. Основи системи регулювання фондового виникли у Великобританії півтора століття тому, що не могло не сприяти стабільному розвитку цього сектора економіки. Англійське законодавство створило принциповий прецедент фондового права - основою його основ стало забезпечення доступу потенційних інвесторів до інформації про емітента. Всі інші обмеження та регулюючі норми розглядалися як похідні цього базового підходу. Англійський досвід фондового нормотворення прищеплювався на американському ґрунті з тією лише різницею, що у Великобританії регулювання ринку цінних паперів спочатку вважалося прерогативою центральних властей, а в США довгий час належало до компетенції влади окремих штатів.
Американські банки, так само як і банки інших розвинутих країн, значною мірою контролювали ринок цінних паперів. Контроль банків поширювався і на Нью-Йоркську фондову біржу, на якій банки диктували курс належали їм цінностей. Однак після Великої депресії 30-х рр. XX ст. в США були прийняті радикальні заходи в цьому відношенні. Згідно з законом Гласса-Стігала, прийнятим в 1933 р, комерційні банки були позбавлені права брати участь в емісії приватних акцій і облігацій, за винятком ряду випадків володіти цими цінними паперами тощо
Основне місце в американській економіці зайняв великий корпоративний бізнес, структурно представлений переважно акціонерними холдингами. Отже, найважливішими інструментами організації американського підприємництва ставали ті, що використовувалися на фондовому ринку.
Основними особливостями ринку цінних паперів США є:
1. Висока частка акціонерного капіталу (облігації та акції на ринку відносяться як 4: 3).
2. Велике значення інвестиційних фондів та інших колективних інвесторів. Характерно наявність кредитних спілок, ощадно-ощадних інститутів, а також взаємних фондів грошового ринку - комерційні банки, позиково-ощадні асоціації, страхові компанії, ощадні банки, фінансові компанії, інвестиційні компанії, кредитні спілки, приватні пенсійні фонди, державні пенсійні фонди, взаємні фонди грошового ринку. Кожен фінансовий інститут виконує ключову макроекономічну завдання - створення депозитів, тобто грошей, причому в основному у вигляді цінних паперів. Для цього постійно зміцнюються діючі фінансові інститути і створюються постійно нові, як, наприклад, з 1970р. - взаємні фонди грошового ринку.
3. Дефіцит бюджету фінансується тільки шляхом випуску цінних паперів.
4. Низька частка прямого банківського кредиту (25-30%) у фінансуванні народного господарства (низька частка участі банків). Як наслідок, на ринку цінних паперів США переважають небанківські інвестиційні інститути, частка банків у фінансових активах знижується.
5. Велика ступінь свободи його діяльності, більша незалежність від державних органів управління. Її велика незалежність і приватний характер володіння його і визначають модель побудови фондового ринку США. Зокрема, це проявляється у функціях і структурі Федеральної Резервної Системи, яка виконує функції Центрального банку. Особливістю її є приватна, недержавна форма власності всієї Федеральної Резервної Системи.
У США особливості системи регулювання фінансового ринку визначаються загальною специфікою американської політичної культури, для якої характерно в принципі негативне ставлення до центрального регулювання, що відбилося в американському варіанті федералізму, згідно з яким окремі штати зберегли певну правову автономію. Ці тенденції є наслідком загальної орієнтації на механізми вільного ринку і опір будь-яким формам регулювання. Однак при цьому на практиці часто регулювання фінансових послуг та фінансового ринку в США розвинений набагато краще, ніж, наприклад, у країнах Європи, оскільки спочатку ставилося завдання адекватним чином компенсувати орієнтацію на принципи вільного ринку. Система регулювання фінансового ринку в США має два рівні - загальнодержавний (федеральний) і на рівні штатів. На державному рівні основними органами є Федеральна резервна система (ФРС) і Комісія з цінних паперів і бірж.
Досить складна в США структура банківського нагляду, його проводять Федеральна резервна система, Федеральна корпорація страхування депозитів, Управління контролю грошового обігу, а також наглядові органи окремих штатів. Двадодатковихоргануконтролюютьдіяльністьощаднихустанов (Office of Thrift Supervision і National Credit-union Association). Щобуникнутидублюванняфункційміжцимиорганамиіснуєпевнаузгодженість.
Хочавостаннєдесятиріччявсебільшеувагиприділяєтьсядержавномурегулюванню, достатньовеликезначеннямаютьсаморегулівніорганізації (Self Regulated Organisations, SRO), основнимизякихєбіржі NASDAQ і NYSE.
Досвід США показовий тим, що органи регулювання кредитного ринку і ринку цінних паперів розділені. Однак у США конфлікт інтересів між цими органами мінімальний, оскільки до моменту початку дії у 1999 р. закону Гремма-Ліча-Блайлі вже були чітко розмежовані кредитні та інвестиційні функції банків. SEC регулює діяльність інвестиційних банків, а діяльність комерційних банків регулюють Федеральна резервна система, Федеральна корпорація страхування депозитів, Управління валютного контролера та ін.
Стимулом для розвитку сучасної системи державного регулювання в США стали події кризи 1929 року і "Великої депресії", внаслідок чого було видано закону Гласса-Стігала в 1933 р., згідно якого чітко розділялися депозитні та інвестиційні функції банків. Система з п'яти регулятивних органів в США була створена в 1930-ті роки для забезпечення стабільності фінансового ринку в період економічного спаду.
Проте прийнятий у 1999 році закон Гремма-Ліча-Блайлі про фінансову модернізації дозволив створення фінансових холдингів, які можуть надавати усі види фінансових послуг. Ці зміни призвели до того, що Міністерство фінансів США негативно оцінює сучасний стан регулювання фінансових ринків.
Фінансова криза, що почалася в США в 2007 р. і переросла в глобальну кризу, ще раз підтвердив, що ця система не відповідає вимогам сучасних ринків з їх складною системою фінансових інструментів, взаємної конвергенцією фінансових посередників і загальною глобальною інтеграцією.

3.2. Проблеми розвитку фондового ринку

У складний для України післякризовий період ефективно функціонуючий фондовий ринок міг би стати фундаментом для забезпечення економічної стабільності та проведення структурних реформ.

На сьогодні фондовий ринок все ще перебуває у стадії становлення. За 20 років його існування спільними зусиллями держави та учасників ринку створена інфраструктура ринку, розроблена законодавча база, ведеться наполеглива просвітницька робота серед внутрішніх інвесторів щодо можливостей інвестування на фондовому ринку України [5]. У контексті розгляду становлення фондового ринку України впродовж 2006-2008 рр., можна зробити висновок про демонстрацію достатньо високих темпів розвитку. Однак, як і передбачалося, у зв'язку з поширення світової фінансово-економічної кризи на українському фондовому ринку відбуваються корекції, які, разом з тим, не могли нівелювати зростання попередніх років.

Однак, слід зазначити, що неможливо досягти прогресу в розвитку фондового ринку України як основного джерела залучення капіталу, необхідного для становлення та росту бізнесу, за відсутності цілісної та послідовної державної політики, спрямованої на досягнення цієї мети.

Рівень розвитку фондового ринку є важливим індикатором конкурентоспроможності економіки будь-якої країни, в тому числі і України. Так, однією зі складових, що впливають на показник Індексу глобальної 176 ISSN 2079-0767. Вісник НТУ «ХПІ». 2013. № 66 (1039) конкурентоспроможності країни (розраховується Всесвітнім економічним форумом) є комплекс показників розвиненості фінансового ринку. За результатами дослідження 2012-2013, в якому взяли участь 144 країни світу, в рейтингу країн за значенням Індексу глобальної конкурентоспроможності України посідає лише 73 місце. Серед складових, що стримують розвиток конкурентоспроможності України, Всесвітній економічний форум відзначив такі: доступність фінансових послуг – 113-е місце; можливість/легкість залучення капіталу на внутрішньому ринку акцій – 129-е місце; регулювання фондових бірж – 124-е місце.[6] Загалом невтішні оцінки українського фондового ринку спричинені низкою взаємопов’язаних фундаментальних проблем. З огляду на сучасний стан економіки, зокрема стан фондового ринку, зусилля держави мають бути спрямовані на вирішення основної проблеми розвитку фондового ринку України – його недостатньої капіталізації та ліквідності. За даними НКЦПФР, загальна капіталізація лістингових компаній на всіх фондових біржах України станом на кінець 2012 р. склала 280,49 млрд. грн. (35,06 млрд. долл. США). Водночас рівень капіталізації компаній, що перебувають у лістингу Люксембурзької фондової біржі склав 70,34 млрд дол. США, Віденської – 106,04, Варшавської – 177,41, ММВБ-РТС – 825,34 млрд дол. США [7]. Така ситуація пов’язана з відсутністю достатньої пропозиції інструментів фондового ринку з прийнятними для інвесторів характеристиками щодо дохідності, ризикованості, ліквідності та захищеності, а також відносно незначними обсягами інвестиційного капіталу.

Ринок акцій, що виник на приватизаційній хвилі та багато років існував

за рахунок обігу акцій приватизованих підприємств, вичерпав свій потенціал.

Акції в Україні так і не стали інструментом залучення капіталу на відкритому ринку, а довгоочікувана поява нових публічних акціонерних товариств, які б пожвавили і розвинули біржову торгівлю, не відбулась. Стан корпоративного управління в існуючих акціонерних компаніях не покращився, а кількість приватних акціонерних товариств суттєво переважає кількість публічних акціонерних товариств. Прийняття Закону України «Про акціонерні товариства» [9] дещо посилило захист прав акціонерів, усуваючи існуючі недоліки законодавства в сфері корпоративного управління, проте незавершеність формування системи корпоративних відносин відповідно до вимог цього Закону робить можливим подальше виникнення корпоративних конфліктів та порушення прав акціонерів.

До кризи в Україні існував і стрімко розвивався ринок облігацій підприємств. Однак численні дефолти та незахищеність прав власників облігацій стали на заваді його подальшого розвитку. Облігація як основний борговий фінансовий інструмент корпоративного сектору все ще може бути вигідною альтернативою банківського кредиту. Основною проблемою ринку ISSN 2079-0767. Вісник НТУ «ХПІ». 2013. № 66 (1039) 177 боргових цінних паперів є відсутність ефективного механізму захисту прав інвесторів, складність процедур реструктуризації та, як наслідок, обмеженість інструментів ринку цінних паперів. Здебільшого за межами біржового ринку знаходяться не тільки державні фінансові інструменти, але й сама держава, яка мала б стати найбільш впливовим та активним учасником ринку.

Складність організації та проведення первинних публічних розміщень фінансових інструментів на українському фондовому ринку значно звужує можливість доступу інвесторів до об’єктів інвестування. Незацікавленість потенційних інвесторів у придбанні акцій та облігацій вітчизняних емітентів пов’язана з низьким рівнем корпоративного управління, недостатнім рівнем розкриття інформації про діяльність таких підприємств, відсутністю прийнятної дивідендної та процентної політики, невизначеністю власної бізнес-стратегії емітентів тощо.

З січня 2013 року набрав чинності Закон № 5519-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів» [9], яким запроваджений особливий податок на операції з відчуження цінних паперів та операції з деривативами.

Разом з цим залишились податок на прибуток від операцій з цінними паперами для юридичних осіб та податок на інвестиційний прибуток для фізичних осіб. Отже тепер інвестори на фондовому ринку – власники акцій публічних акціонерних товариств та корпоративних інвестиційних фондів, облігацій підприємств, іпотечних цінних паперів, які за законом не мають пільг з оподаткування, повинні двічі платити з однієї і тієї ж операції: особливий «акцизний» податок з продажу і податок на прибуток підприємств або податок на доходи фізичних осіб. До платників податків потрапили всі громадяни України, які свого часу отримали або придбали акції під час приватизації чи купили акції на ринку, замість того, щоб розмістити кошти на депозит у банку. Також закон зобов’язує іноземних і вітчизняних інвесторів реального сектору економіки сплачувати акцизний податок з продажу бізнесу або його части, що неможливо було передбачити при його попередній купівлі.

Через відсутність належного законодавчого забезпечення в Україні ще не відбувся ринок похідних фінансових інструментів (деривативів), який відіграє важливу роль в хеджуванні ризиків учасників не тільки фінансових, але й товарних ринків. Численні варіанти проектів Закону починаючи ще з 2000 року так і залишаються надбанням дослідників. Сегмент ринку деривативів практично не охоплює валютний та товарний ринки, і це при тому, що формування справедливих цін на важливі для економіки країни товари, такі як енергоносії, зерно, метали, продукція хімічної промисловості тощо є неможливим без використання інструментів строкового ринку.

Громадська рада при НКЦПФР вважає, що значною мірою проблеми розвитку фондового ринку обумовлені відсутністю Програми розвитку фондового ринку України, яка має бути складовою економічної політики держави. Така Програма визначатиме стратегічні напрями подальшого реформування та модернізації фондового ринку на усіх рівнях – правовому, інституційному і технологічному. Метою Програми розвитку фондового ринку України повинно бути підвищення захисту прав інвесторів та формування конкурентоспроможного національного фондового ринку на основі поступового зменшення спекулятивної складової ринку з одночасним зростанням інвестиційно спрямованого сегменту в умовах фінансової глобалізації світової економіки та виконання ним основної функції, яка полягає у забезпеченні вільного та швидкого перетоку інвестиційного капіталу через створення відповідних правових, інституційних, технологічних та організаційних умов.

Фондовий ринок є основною складовою української ринкової економіки. Він сприяє обмеженню монополізму, формує сприятливі умови для конкуренції, а також раціональному розміщенню фінансових ресурсів.[1]. Також фондовий ринок є цілісною системою, з набором своїх правил і механізмів, що дозволяють як придбавати, так і продавати цінні папери.

Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери - це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що засвідчують наявність грошових або інших майнових прав, визначають взаємини між особою, а також передбачають виконання зобов'язань щодо умов їхнього розміщення [3,с.2].

Фондовий ринок становить сукупний оборот цінних паперів, важливою особливістю яких є дозвіл акумулювання та перерозподілу коштів з однієї організаційної структури до іншої.

Мета всіх ринків фінансовою системи, в тому числі фондового ринку, є забезпечення наявності певного механізму підписання необхідних договорів для залучення та здійснення інвестицій в економіку. Договори складаються між суб’єктами які мають надмірний дохід, та готові інвестувати його, тому хто потребує цих засобів. На фондовому ринку дуже важливим моментом є організація механізму, який контролює та забезпечує ефективне переміщення інвестицій.

Фондові ринки відрізняються з організації торгівлі цінними паперами:

Біржові і позабіржові;
Стихійні і організовані;
Прості і подвійні аукціонні ринки;
Онкольні і безперервні аукціонні ринки;
Касові та строкові ринки.
Первинні та вторинні.[4]

Незважаючи на деякі позитивні тенденції на ринку цінних паперів, фондовий ринок України залишається одним з найслабших елементів фінансової системи України (об'єм біржових контрактів з цінними паперами зменшився майже на 12%.). [2]

Основними причинами слабкого розвитку фондового ринку України є:

Низький відсоток акцій.
Слабка внутрішня підтримка
Низька ліквідність

Низькій відсоток акцій, що обертаються на біржі є фундаментальною проблемою фондового ринку України. А це є вагомою причиною повільного розвитку як самого ринку, так і розвитку усієї національної економіки. Це означаю що на Українському фондовому ринку неможливо організувати довготривалі інвестиційні стратегії, тому це означає що наш ринок є недорозвиненим. Рівень внутрішньої підтримки українського фондового ринку дуже низький. Українські інституціональні інвестори істотно програють західним інвесторам за обсягом коштів, що інвестуються в український фондовий ринок. Також дуже важливим аспектом є ліквідність. При настанні кризового стану на фондовому ринку, а також при бажанні інвесторів продати власні цінні папери, ринок не в змозі повністю поглинути обсяг, що продається. В результаті продавці істотно зменшують ціни і ринок провалюється. Для покращення ситуації на фондовому ринку України потрібні координовані дії Парламенту, Уряду та Фонду державного майна України.

Щоб достатньо швидко відновити український фондовий ринок, зробити його прозорим, ефективним та ліквідним необхідно терміново створити систему заходів:

Інформування і консультування населення відносно ситуації на фондовому ринку.
Більш активно розвивати накопичувальну пенсійну систему.
Проводити приватизацію державних підприємств переважно через фондову біржу.

А також дивлячись на розглянені вище проблеми та користуючись досвідом країн з розвиненим фондовим ринком необхідно, додаючи до трьох вище зазначених, виділити 7 основних заходів щодо удосконалення, покращення та стабілізації Українського ринку цінних паперів.

1. Стабілізація законодавчої бази, створення належної системи захисту прав

інвесторів, власників цінних паперів.

2. Прийняття єдиного закону, який регулював би випуск та обіг усіх видів

цінних паперів і питання професійної діяльності на ринку фінансових

інструментів, депозитарного обслуговування, регулювання ринку фінансових інструментів.

3. Упровадження дієвої системи фінансової відповідальності щодо порушників, професійних учасників ринку цінних паперів.

4. Забезпечення розвитку ліквідності організованого ринку насамперед за рахунок консолідації та зростання частки організованого ринку.

5. Цілеспрямоване формування мережі інституційних інвесторів.

6. Уніфікація обліку цінних паперів, централізація депозитарної системи та її інтеграція у міжнародний ринок цінних паперів.

7. Поліпшення якості професійної діяльності та підвищення рівня компетентності фахівців на ринку цінних паперів, ознайомлення їх зі світовим досвідом організації фондового ринку шляхом міжнародного обміну та стажування.[5]

Розвиток фондового ринку України протягом січня – жовтня 2013 року. Розглянемо таблицю 29:

Таб.29.Обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі. млн. грн.

Період	Акції	Облігації підприємств	Державні облігації України	Облігації місцевих позик	Інвестиційні сертифікати	Усього
Січень	741,97	2 187,58	21 914,47	3,85	147,13	26 694,49
Лютий	1 161,76	4 015,23	17 147,96	195,68	250,42	24 795,52
Березень	1 692,96	5 103,59	24 334,78	141,66	783,75	33 867,43
Квітень	3 678,53	3 223,03	27 426,71	191,83	583,09	37 265,89
Травень	2 542,01	3 414,67	25 650,14	80,36	191,89	33 370,56
Червень	2 715,51	4 031,59	26 812,22	5,58	650,58	35 767,15
Липень	11 904,93	4 635,36	36 007,01	2,83	494,62	54 877,45
Серпень	6 351,79	5 597,22	48 067,66	81,80	1 342,62	63 197,52
Вересень	4 591,52	3 918,90	29 927,26	164,87	657,80	41 113,30
Жовтень	1 961,38	2 420,11	24 929,82	22,75	257,56	31 537,08
Усього	37 342,35	38 547,28	282 218,04	891,21	5 359,46	382 486,40

Протягом січня – жовтня 2013 року порівняно з даними аналогічного періоду 2012 року обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився у 2 рази. Здійснивши короткий огляд Програми розвитку фондового ринку України на 2012 - 2014 рр. можна виділити очікувані підсумки:

залучення в середньому щорічно в цінні папери не менше ніж 10 млрд грн;
зростання капіталізації лістингових компаній зі 180 млрд грн до 300 млрд грн;
збільшення частки біржового фондового ринку з 13 % до 20 %;
приріст з 36 млрд грн до 50 млрд грн загальної номінальної вартості облігацій підприємств;
зростання вартості активів інвестиційних і пенсійних фондів з 12 млрд грн до 30 млрд грн;
збільшення з 236 млрд грн до 400 млрд грн обсягів торгів цінними паперами на біржовому ринку.

Таким чином, хоча останнім часом ми маємо можливість спостерігати позитивні тенденції в розвитку фондового ринку України, все ж рівень його розвитку змушує бажати кращого. Наш фондовий ринок знаходиться на стадії початкового етапу, ні відміну від фондових ринків розвинених держав, на стадії низької привабливості для залучення інвесторів, в стадії низької ліквідності. Упровадження вищезазначених заходів дозволить розширити інфраструктуру фондового ринку та створити сприятливі умови для розміщення фінансових ресурсів, поліпшити рівень корпоративного управління, стимулювати інвестиційну активність у країні, сприятиме інтеграції в Європейський та світові ринки капіталу. Досягнути позитивних змін на фондовому ринку значною мірою вдасться за рахунок зусиль відповідних державних органів. Разом із цим не слід забувати, що держава може лише коригувати напрямки розвитку фондового ринку, а його стан та перспективи залежать виключно від діяльності суб’єктів господарювання.

3.3. Основні заходи щодо вдосконалення процедури емісії та первинного розміщення акцій.

Поглиблення ринкового реформування економіки на сучасному етапі знайшло своє відображення в активізації становлення ринку цінних паперів як ключового елемента сучасної ринкової інфраструктури. Це пов’язано з тим, що сутність ІРО розглядається з точки зору як значення даного економічного явища для економіки, так і у розрізі цілей акціонерного товариства як суб’єкта економічних відносин. Це можна пояснити, якщо розглядати ІРО на макро- та мікроекономічному рівні. З одногбоку, сутність первинного публічного розміщення акцій тісно пов’язана з ринковими процесами, а отже, можемо говорити про існування особливого сегмента ринку цінних паперів – ринку ІРО, тобто сукупності фінансових, організаційних і юридичних інституцій, які сприяють підприємствам-емітентам у розміщенні цінних паперів для широкого кола потенційних інвесторів. Тобто на даному етапі проявляється макроекономічна значимість процесу ІРО. З іншого боку, стимулом проведення операцій первинного розміщення підприємствами є внутрішні потреби задоволення тих чи інших цілей, які характеризують мікроекономічний рівень. Тому стимулювання ІРО вітчизняними емітентами має стати пріоритетним завданням держави, що дозволить підвищити капіталізацію ринку цінних паперів України та забезпечити акціонерні товариства достатнім обсягом довгострокових капіталовкладень. Розвиток ринку цінних паперів України в контексті операцій ІРО характеризується такими тенденціями:

− посилення ролі та місця ринку цінних паперів в економічній системі;

− збільшенням капіталізації вітчизняного ринку цінних паперів, що характеризує зростання масштабів розвитку ринку;

− висока питома вага підприємств базових галузей економіки, зокрема паливно-енергетичного комплексу у загальній капіталізації ПФТС та Української біржі, а також у пулі вітчизняних «блакитних фішок»;

− висока часка неорганізованої торгівлі на ринку цінних паперів. Так, в останній рік перед кризою поза біржею проводилося більше 95% обсягів торгів, хоча в більшості країн частка позабіржових торгів не перевищує 60-70%, а в багатьох розвинених країнах перебуває в межах 5-25% [5];

− недостатня капіталізація фондового ринку. Так обсяги торгів на вітчизняному фондовому ринку були значно меншими за обсяги торгів, як на великих міжнародних біржах, так і на біржах країн-сусідів. Вітчизняні емітенти, які бажали залучити кошти, не могли отримати достатнього обсягу коштів в Україні, що було одним із основних факторів вибору іноземних фондових майданчиків при проведенні публічного чи приватного розміщення акцій компанії;

− недостатній розвиток ринку корпоративних облігацій. Так, вітчизняні емітенти лише почали освоювати ринок корпоративних облігацій. При цьому на відміну від ІРО на вітчизняних фондових біржах було здійснено десятки вдалих випусків корпоративних цінних паперів, що дозволило отримати досвід по роботі з борговими цінними паперами, як для емітентів, так і для операторів ринку;

− нерозвиненість вітчизняного ринку деривативів. Так, в 2008 році практично не існувало біржового ринку деривативів, що ускладнювало можливість хеджування ризиків гравцями на ринку;

− недостатня прозорість вітчизняного фондового ринку. Недостатня прозорість вітчизняного фондового ринку підвищувала ризиковість інвестування на українському фондовому ринку. При цьому підвищені ризики на ринку привели до того, що серед вітчизняних та іноземних гравців на ринку переважали спекулянти, що підвищувало волатильність ринку та знижувало привабливість ринку з точки зору залучення коштів компаніями;

− нереалізованість пенсійної реформи в питанні створення та наповнення коштами недержавних пенсійних фондів.

За період з 2008 року до сьогодні Світова фінансова криза та дії учасників ринку привели до суттєвого переформатування ринку, зміни в багатьох проблемних питаннях та оголення нових проблем на ринку. Так, падіння фондового ринку в кінці 2008 року продемонструвало, що модель швидкого росту ринку, за рахунок спекулятивного капіталу приводить до різкого скорочення ринку та значних збитків учасників ринку в разі раптових економічних потрясінь. Так, фінансова криза в Україні фактично розпочалася з фондового ринку, коли іноземні та вітчизняні інвестори почали фіксувати свою позицію, виходити з фондового ринку і виводити валюту з країни. Загальна паніка привела до нарощування відпливу вкладів з вітчизняної банківської системи, а падіння попиту на основну експортоорієнтовану вітчизняну продукцію на зовнішніх ринках лише ускладнило ситуацію країні. Це свідчить про те, що модель спекулятивного екстенсивного розвитку фондового ринку приводить не лише до значних ризиків для стабільності функціонування фондової біржі, а й для стабільності функціонування вітчизняної економіки в цілому. Іншим наслідком фінансової кризи і дій учасників ринку стало суттєве переформатування ринку. Так, у травні 2008 року найбільші учасники українського ринку цінних паперів підписали договір з «Фондовою біржею РТС» про створення в Києві нової біржі у формі відкритого акціонерного товариства. Така форма власності була вибрана для забезпечення з найперших днів максимальної прозорості корпоративного управління. І уже в кризовий 2009 рік на вітчизняному ринку почала функціонувати «Українська біржа». Створення нової біржі дозволило суттєво підвищити цивілізованість торгів на вітчизняному фондовому ринку. Так, на біржі було створено систему гарантій виконання угод, також значна увагу була приділена спрощенню умов інвестування для приватних інвесторів, впровадженню системи інтернет-трейдингу. У травні 2010 року був запущений строковий ринок – торгівлі ф'ючерсами. А 2011 рік ознаменувався запуском нового інструменту- опціонів. Отже, можемо говорити про те, що за останні роки на вітчизняному ринку цінних паперів відбулися значні системні зміни. По-перше, дві провідні вітчизняні фондові біржі перейшли під контроль російської біржі ММВБ-РТС. Так, найбільша українська біржа з вітчизняним капіталом – дніпропетровська «Перспектива» контролює біля 33% відсотків загальних торгів цінними паперами в Україні, тоді як ПФТС та Українська біржа разом займають понад 60% ринку. По-друге, на ринку суттєво змінилася структура торгів, так біржа ПФТС сконцентрувалася на торгівлі приватними та державними облігаціями, торгівля акціями склала не більше 2% від загальних обсягів торгів на біржі [7].

В свою чергу основні обсяги торгів акціями перейшли на «Українську біржу» та «Перспективу». Це свідчить по недостатній розвиток вітчизняного ринку, цінних паперів значну гнучкість операторів ринку і як наслідок демонструє можливість ефективного регулювання ринку з боку держави. По-третє, за останні роки на ринку були введені додаткові інструменти, підвищення ліквідності ринку та хеджування ризиків на ринку. Так, на «Українській біржі» запроваджена система торгівлі ф'ючерсами та опціони, біржа «Перспектива» також зараз запускає можливість торгівлі ф’ючерсами на індекс біржі. Отже, можна говорити про те, що навіть за невисокої ринкової активності та нестабільності торгів на фондовому ринку, фондові біржі, що працюють на ринку намагаються вдосконалювати якість послуг, що надаються клієнтам. Так, за останні роки на вітчизняних фондових біржах були запроваджені сучасні механізми та технології торгів, спрощено роботу на біржі для приватних інвесторів – фізичних осіб, а також введено строкові механізми торгів та механізми хеджування ризиків торгівлі на фондовому ринку. При цьому, не зважаючи на позитивні зміни за останні роки, фінансова криза показала неможливість ефективного самостійного розвитку вітчизняного фондового ринку. Так, з середини травня 2008 року до 1 січня 2009 року індекс найбільшої вітчизняної біржі ПФТС впав на 68%. Після цього спостерігалося відновлення ринку на початку 2010 та 2011 років, після якого ринок знову скорочувався до показників на рівні 55-65% від показника травня 2008 року. При цьому необхідно вказати, що індекс біржі номіновано в гривні, тобто враховуючи падіння курсу національної валюти динаміка індексу біржі є ще більш негативною. Різке падіння індексів вітчизнах фондових майданчиків, пов’язано як з макроекономічною кризою в Україні і в світі, так і з значною часткою спекулятивного капіталу на вітчизняному фондовому ринку. Враховуючи вищезазначене, можна виокремити основні причини, які стримують розвиток операцій ІРО на вітчизняному ринку цінних паперів та стимулюють вихід вітчизняних емітентів на зарубіжні фондові майданчики, а саме: недостатність довгострокових фінансових ресурсів у національних інституційних інвесторів; складнощі об’єктивного ціноутворення в цій сфері у зв’язку із недостатньою ліквідністю, надмірними диспропорціями між показниками фінансового розвитку емітентів та динамікою біржової ціни; низька активність українських фондових бірж взагалі та міжнародних інвесторів зокрема, у зв’язку з непрозорим регулюванням обігу цінних паперів та валютного регулювання в Україні; неузгодженість правового регулювання операцій ІРО з міжнародними стандартами. Всі ці фактори стимулювали розвиток українського ринку первинного публічного розміщення акцій, а вихід на зарубіжні фондові майданчики поклало початок розвитку процесу ІРО в Україні. На основі дослідження взаємозв’язку між темпами зростання ВВП та капіталізацією емітентів, з активи яких розташовані в Україні, автори прийшли до висновку, що навіть розміщуючись на зарубіжних фондових майданчиках, досліджувані емітенти свою діяльністю здійснюють вплив на зростання вітчизняної економіки. А це у свою чергу свідчить про необхідність ППРА на ринку цінних паперів України та впровадження практики подвійного лістингу вказаних емітентів на вітчизняному ринку цінних паперів, рівень розвитку якого має прямий вплив на капіталізацію економіки.

Підводячи підсумок аналізу вітчизняного ринку цінних паперів, варто відзначити, що всі проблеми фондового ринку можна розподілити на проблеми мікрорівня, які поступово вирішуються учасниками ринку цінних паперів та проблеми макрорівня, які можливо вирішити лише за умов активної участі держави в формуванні вітчизняного фондового ринку. Розглянемо більш детально основні шляхи вирішення макропроблем вітчизняного ринку цінних паперів, що дозволить підвищити привабливість ринку цінних паперів України для проведення на ньому первинного публічного розміщення акцій. На сьогодні для підвищення ефективної роботи вітчизняного ринку цінних паперів необхідно вирішити ряд взаємозалежних питань – з одного боку необхідно підвищити попит на українських фондових ринках та їх капіталізацію, а з іншого - залучити нових вітчизняних та іноземних гравців на ринок, що дозволить підвищити ліквідність ринку та дасть змогу вітчизняним підприємствам залучати достатній обсяг коштів шляхом випуску боргових зобов’язань чи проведення первинного публічного розміщення акцій на біржі. При цьому досягти суттєвого припливу інвесторів, в тому числі і коштів недержавних пенсійних фондів, можливо лише за рахунок підвищення ліквідності фондового ринку, та підвищення якості активів, що переставлені на ринку. Також, додатково необхідно вирішити ряд організаційних проблем та внести законодавчі зміни, для спрощення процедури подвійного лістингу для підприємств, введення вдію центрального депозитарію, залучення іноземних інвестицій на вітчизняний ринок цінних паперів тощо.

Забезпечення сталого розвитку ринку цінних паперів України та його

інфраструктури потребує вирішення широкого кола завдань, передбачених Програмою розвитку фондового ринку на 2012–2014 роки відповідно до основних положень Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада».

Враховуючи вищезазначене, запропоновано систему заходів у сфері регулювання ринку цінних паперів України у розрізі активізації ІРО вітчизняними емітентами на ринку цінних паперів України за наступними напрямами: організаційні, законодавчі та фінансові.

Зрозуміло, що реалізація всіх цих завдань потребує значного часу, фінансових ресурсів, організаційних, правових та технологічних заходів. Разом з тим якнайшвидше вирішення такого завдання, як суттєве розширення пропозиції цінних паперів з високими інвестиційними характеристиками, є одним з найбільш актуальних питань для національного ринку цінних паперів. Дефіцит зазначених цінних паперів відчувається учасниками ринку вже досить давно і вкрай негативно впливає на перспективи розвитку ринку, розширення кола його учасників та підвищення якості його інфраструктури (через обмеженість інструментарію біржової торгівлі, складнощі для інвесторів у формуванні диверсифікованих портфелів цінних паперів, відсутність дієвих

ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ АКТИВІЗАЦІЇ IPO ВІТЧИЗНЯНИМИ ЕМІТЕНТАМИ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ УКРАЇНИ ОРГАНІЗАЦІЙНІ НАПРЯМИ

1. Консолідація біржової, розрахунково-депозитарної, клірингової, реєстраторської інфраструктури ринку цінних паперів

2. Встановлення вимог до free-float, зазвичай на рівні не менше 25%, що вважається мінімально достатнім для формування ліквідного ринку і недопущення маніпулювання цінами, а також для захисту інтересів інвесторів

3. Введення в дію електронної клірингової системи в рамках роботи системи електронних платежів

ЗАКОНОДАВЧІ НАПРЯМИ

1. Спрощення процедури IPO шляхом внесення змін до документи, що регулюють порядок функціонування фондових бірж, формування звітності учасниками фондового ринку, депозитарного обліку та розрахунків за цінними паперами

2. Встановлення вимоги до форм звітності для відображення обігу цінних паперів іноземних емітентів

ФІНАНСОВІ НАПРЯМИ

1. Державне стимулювання емісії акцій і заохочення інвестицій

2. Державні гарантії інвесторам, страхування ризиків інвесторів

3. Введення стимулюючих тарифів для емісійного номінального рахунку в реєстрі, який відкривається розрахунковим депозитарієм.

4. Завершення переходу вітчизняної пенсійної системи до трирівневої системи пенсійного забезпечення інструментів хеджування цінових і валютних ризиків, відсутність інтересу до ринку з боку іноземних інвесторів.

У світовій практиці залучення до біржового обігу цінних паперів

іноземних емітентів зазвичай дозволяє вирішити дві проблеми:

– на початковому етапі розвитку ринку – позбавитись дефіциту в країні

власних фінансових інструментів з високими інвестиційними

характеристиками;

– на розвинених ринках – забезпечити підвищену конкурентоспроможність на світовому ринку капіталів, оскільки ступінь зрілості фондового ринку країни в сучасних умовах визначається, зокрема, його інтернаціоналізацією (тобто інтегрованістю до глобального ринку капіталів та забезпеченням здорової конкуренції локальних гравців з міжнародними за залучення та розміщення інвестицій) [8].

Вирішення проблеми забезпечення доступу українських інвесторів до фінансових інструментів іноземних емітентів є одним з елементів реалізації завдання щодо насичення ринку фінансовими інструментами з високими інвестиційними характеристиками, зрозумілими не тільки національним, але й іноземним інвесторам. Як наслідок, можна очікувати на розширення кола емітентів та інвесторів на українському ринку цінних паперів (зокрема, за рахунок міжнародних операторів), суттєве зростання ліквідності, збільшення інструментарію, появу стимулів для інтеграції інфраструктури фондового ринку з міжнародним ринком капіталів та інші драйвери розвитку. В іншому випадку, як свідчить еволюція національного ринку цінних паперів, його існування як суто локального (без врахування міжнародної складової) позбавляє ринок перспектив розвитку.

При цьому доцільно враховувати те, що іноземні інвестори, що працюють на ринках Східної Європи, це переважно інвестори які шукають підвищеного доходу на вкладені кошти і чім вищі ризики для роботи інвестора в країні, тим вищі інвестор матиме очікування в дохідності вкладених коштів. Тому, значна частина іноземних інвесторів, що готові вкладати кошти в Україну є спекулянтами, які будуть підвищувати волатильність вітчизняного ринку цінних паперів. Для того, щоб залучити більш стабільних закордонних інвесторів державна політика має бути направлена на підвищення інвестиційної привабливості України, підвищення міжнародних кредитних рейтингів України з спекулятивного рівня до інвестиційного, забезпечити високий рівень захисту інвестицій в Україні тощо. Дані заходи важливо проводити не лише з метою сприяння якісному і кількісному розвитку вітчизняного фондового ринку, але й для сприяння швидкому розвитку економіки в цілому. Паралельно з проведенням заходів щодо підвищення ліквідності вітчизняного ринку цінних паперів та залучення додаткових інвесторів на ринок держава має розробити заходи щодо стимулювання розміщення вітчизняних емітентів на українських фондових майданчиках. При цьому, якщо ринок корпоративних облігацій на сьогодні достатньо розвинений і вітчизняні підприємства доволі часто користуються даним інструментом, то ринок акціонерного капіталу в Україні занепадає. За останні роки жодне вітчизняне підприємство не провело первинного публічного розміщення акцій на вітчизняних фондових майданчиках, віддаючи перевагу складній процедурі проведення ППРА на іноземних фондових майданчиках. Навпаки, мажоритарні акціонери багатьох підприємств поступово скуповують акції на відкритому ринку, що приводить до скорочення долі акцій, що перебувають в free float на вітчизняних біржах. Саме тому держава має сприяти практиці проведення ППРА та переведення акцій іноземних емітентів на вітчизняний ринок цінних паперів.

Так, наприклад, сьогодні активно обговорюється питання про подвійний лістинг для зарубіжних компаній з активами в Україні, що представлені на закордонних фондових біржах. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України розробила положення про допуск іноземних цінних паперів на український ринок. Однак на сьогодні залишається інше питання, що пов'язане з Національним банком України. Справа в тому, що іноземні цінні папери відносяться до валютних цінностей, і на сьогодні для купівлі акцій іноземного підприємства брокер має отримати індивідуальну валютну ліцензію, що унеможливлює активну торгівлю цінними паперами. На сьогодні в НБУ розробляється положення, як допустити дані цінні папери. З технологічної точки зору, жодних проблем взагалі немає, у вітчизняних депозитаріїв є кореспондентські рахунки з іноземними депозитаріями, цінні папери яких можуть заходити в нашу депозитарну систему і враховуватися без проблем.

При цьому на ринку говорять і про першу компанію яка готова до подвійного лістингу, це найбільший в Україні виробник курятини Миронівський Хлібопродукт.

Саме вирішення такого більш локального завдання, як забезпечення паралельного обігу в Україні та за кордоном цінних паперів емітентів, що поки що не змогли залучити капітал в Україні та обрали для цього міжнародні фондові біржі, має стати передумовою для подальшої інтернаціоналізації, поліпшення міжнародною спільнотою сприйняття фондового ринку України в якості хоча б ринку, що розвивається (emerging market), та інших факторів розвитку національного ринку цінних паперів України. Тобто актуальним є розгляд питань, пов’язаних з доступом на український ринок цінних паперів фінансових інструментів іноземних емітентів, переважна частина активів яких знаходиться в Україні, причому наша держава є основною країною, де такі підприємства ведуть свій бізнес (далі іноземні емітенти). Одразу слід зазначити, що такі підприємства в певних випадках лише досить умовно можна називати іноземними, оскільки вони створюються в іноземній юрисдикції саме для залучення коштів за кордоном, а всі основні бізнес-активи залишаються на території Україні, хоча й належать такій компанії.

Якщо казати про дійсно іноземні підприємства, де не тільки власники, але й активи знаходяться за межами України, то поки що національний фондовий ринок не має для їх залучення достатніх можливостей, оскільки недостатньо конкурентоспроможній на глобальному ринку капіталів через порівняно низький рівень ліквідності та невисокий рівень розвитку інфраструктури, що зумовлює статус національного ринку як найменш розвиненого – граничного (frontier market) за міжнародними класифікаціями. Основні цілі та індикатори реалізації концепції доступу на український ринок цінних паперів фінансових інструментів іноземних емітентів, активи яких розташовані в Україні представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Основні цілі та індикатори реалізації концепції доступу на український ринок цінних паперів іноземних емітентів

Мета заходів Індикатори реалізації

- активізація публічного ринку акцій, що має на меті активізацію залучення на ринок локальних інвесторів та вирішення проблеми дефіциту в Україні цінних паперів з високими інвестиційними характеристиками;

- можливість залучення значно більшого кола іноземних інвесторів за наявності механізму обігу цінних паперів іноземних емітентів в Україні;

- розширення лінійки інструментів інвестування в Україну, що має призвести до збільшення обсягів портфельних інвестицій;

- побудова більш ефективної інфраструктури ринку цінних паперів;

- розвиток інститутів торгівлі цінними паперами (фондові біржі, трейдери тощо), які сьогодні при вузькій лінійці об’єктів інвестування переживають періоди стагнації;

- зростання рівня ліквідності національного біржового ринку;

- інтеграція України до міжнародного фондового ринку шляхом взаємодії українських та іноземних регуляторів фінансових ринків;

- поліпшення взаємодії української та міжнародних депозитарних систем

- кількість іноземних емітентів в біржових списках та біржових реєстрах українських фондових бірж;

- кількість біржових договорів щодо цінних паперів іноземних емітентів та частка у загальній кількості біржових договорів, укладених на українських фондових біржах;

- сума біржових договорів щодо цінних паперів іноземних емітентів та її частка у загальному обсязі біржових договорів, укладених на українських фондових біржах;

- кількість цінних паперів, які пройшли процедури паралельного допуску до торгів та лістингу на українських та іноземних фондових біржах;

- співвідношення обсягів торгів цінними паперами іноземних емітентів, які володіють активами в Україні, на іноземних фондових біржах, та загального обсягу біржових договорів, укладених на українських фондових біржах;

- частка цінних паперів іноземних емітентів в активах інституційних інвесторів (у розрізі категорій інвесторів)

Слід зазначити, що цінні папери іноземних емітентів, активи яких розташовані в Україні, більш звичні та зрозумілі саме для українських інвесторів. Окрім того, інвестиції у зазначені цінні папери фактичн спрямовані в Україну, що різко зменшує можливість непередбаченого відтоку капіталу.

Зараз цінні папери емітентів, активи яких розташовані в Україні, демонструють на міжнародних фондових майданчиках значно вищу ліквідність порівняно з ліквідністю вітчизняних локальних цінних паперів на національних фондових біржах. До того ж частка залучень капіталу в українські бізнес-проекти саме через розміщення акцій таких емітентів на іноземних фондових біржах поступово зростає [6].

Таким чином, сьогодні іноземний біржовий ринок обігу фінансових інструментів, створених на базі українських активів, значно ширший та більш ліквідний за національний фондовий ринок. У сфері регулювання ринку цінних паперів України передбачено реалізацію сформованої системи заходів щодо доступу акцій іноземних емітентів, активи яких розташовані в Україні, на вітчизняний ринок цінних паперів шляхом: встановлення прямих кореспондентських відносин центрального депозитарію України з міжнародними депозитаріями; створення центрального реєстратора (державної або напівдержавної структури, куди передаються реєстри найбільших акціонерних товариств); використання організаційних можливостей Всесвітньої федерації бірж для реалізації функцій контролю за обігом цінних паперів іноземних емітентів на кількох біржах одночасно; спрощення процедури отримання валютної ліцензії резиденту; запуску інформаційного порталу щодо результатів торгів цінним паперами іноземних емітентів на міжнародних фондових біржах; врегулювання питання щодо оподаткування витрат на купівлю цінних паперів іноземних емітентів, пов’язаних з волатильністю цін на такі цінні папери; спрощення процедури зарахування нерезидентом коштів на інвестиційний рахунок емітента. Реалізація зазначених цілей має призвести до позитивних наслідків для більшості учасників ринку цінних паперів, а саме: держава, інвестори – українські та іноземні, професійні учасники фондового ринку, та сформувати науково-методичне підґрунтя для забезпечення ІРО в Україні.

Висновки до розділу

В третьому розділі було розглянуто проблеми розвитку фондового ринку та напрямки поліпшення його розвитку. Було розглянуто іноземний досвід в регулюванні фондового ринку. Було розглянуто тенденції розвитку фондового ринку в системі ІРО та перспективні напрями активізації ІРО вітчизняними емітентами на ринку цінних паперів України.

Було з`ясовано що цінні папери емітентів, активи яких розташовані в Україні, демонструють на міжнародних фондових майданчиках значно вищу ліквідність порівняно з ліквідністю вітчизняних локальних цінних паперів на національних фондових біржах. До того ж частка залучень капіталу в українські бізнес-проекти саме через розміщення акцій таких емітентів на іноземних фондових біржах поступово зростає.

Розділ 4. Система управління охороною праці та безпекою в надзвичайнихситуаціях на ТОВ "Цемент"

4.1 Система управління охороною праці в організації

В відповідно до ГОСТ Р 12.0.006-2002 ССБТ «Загальні вимоги до управління охороною праці в організації »система управління охороною праці - частина загальної системи управління (менеджменту) організації, що забезпечує управління ризиками в галузі охорони здоров'я та безпеки праці, пов'язаними з діяльністю організації.

Система включає організаційну структуру, діяльність з планування, розподілу відповідальності, процедури, процеси і ресурси для розробки, впровадження, досягнення цілей, аналізу результативності політики і заходів охорони праці організації.

Система повинна встановити форму участі працівників в управлінні охороною праці, їх обов'язки і відповідальність, функціональні обов'язки роботодавця (його представника), інших посадових осіб та їх взаємодія. Основна мета застосування системи - збереження життя і здоров'я працівників у процесі виробничої діяльності. Це може бути досягнуто в тому випадку, якщо в організації будуть створені безпечні і нешкідливі умови праці на всіх робочих місцях.

Інші умови включають в себе створення оптимального режиму праці та відпочинку, сприятливого психологічного мікроклімату, достатню для життєвих потреб оплату праці і, в кінцевому рахунку, соціальну захищеність працівників.

Реалізацію поставлених завдань доцільно здійснювати в рамках певної системи, Бо будь-яка система управління, в тому числі система управління охороною праці (СУОП), передбачає більш високий рівень організації роботи з охорони праці в організації.

В свою чергу СУОП може складатися з таких основних складових:

1) цілі і завдання, спрямовані на забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці;

2) методи та засоби досягнення цих цілей;

3) структура і системи взаємодії адміністрації і працівників для досягнення цих цілей. Ці складові повинні мати певний взаємозв'язок як у будь-який системі регулювання будь-яких процесів. Цей взаємозв'язок будується через елементи системи.

1. Основні елементи і побудова системи управління охороною праці в організації

Як було відзначено, СУОП повинна бути однією з ланок загальної системи управління господарською діяльністю організації. Управління - це система взаємозалежних видів виробничої діяльності людей за допомогою різних інформаційних і технічних засобів для досягнення мети. Будь-яка система формально складається із сукупності елементів, таких як вхід, вихід, об'єкт управління, управляючі дії, інформаційні потоки.

Вхідний потік повинен трансформуватися на виході як результат певних впливів на об'єкт управління. Як об'єкт управління розглядаються умови і безпеку праці, а точніше, управління цими факторами в бік позитивного їх впливу на працюючих та нейтралізації негативних чинників, що й показано на схемі.

Загальна схема системи управління

Керуючі впливу здійснюють керівники всіх рівнів:

в організації в цілому - керівник (головний інженер) організації;

в цехах, на виробничих ділянках - керівники цехів, дільниць.

Керуючий орган на основі вхідної інформації (директивних і нормативних документів) виробляє керуючу інформацію, необхідну для постановки завдань або безпосередньо управлінське рішення для реалізації службами, відділами, цехами і т. д. Посадові особи цих виробничих одиниць є суб'єкти господарювання, тобто виконуючий орган. Можливе об'єднання керуючого і виконавчої органів.

Керуючі впливу та зв'язок між елементами системи забезпечується усною інформацією, наказами, розпорядженнями, планами з використанням телекомунікаційних засобів і персональних ЕОМ.

СУОП припускає використання стандартів підприємства (СТП), наприклад стандарту за розрахунку коефіцієнта рівня охорони праці, стандартів морального і матеріального стимулювання, проведення адміністративно-громадського контролю за станом охорони праці та ін

4.2. Аналіз небезпечних і шкідливих факторів умов праці
в організації

Небезпечні об’єкти на ТОВ "Цемент". Територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Одеській обл. було ідентифіковано потенційні об'єкти підвищеної небезпеки на ТОВ "Цемент", що представлені на рис. 10.

Рис. 10. Потенційні об'єкти підвищеної небезпеки на ТОВ "Цемент"

В результаті перевірки Держгірпромнагляду по Одеській обл. сумарна маса небезпечних речовин на підприємстві не перевищує норматив маси небезпечних речовин, встановлений ДНАОП 0.00-8 - 21-02, для об'єктів підвищеної небезпеки. На підставі цього, вищевказані потенційно небезпечні об'єкти не є об'єктами підвищеної небезпеки ДНАОП 0.00-8 - 21-02.

Але у разі зміни умов виробництва, номенклатури небезпечних речовин або їх кількості, підприємство зобов’язане провести в шести місячний термін повторну ідентифікацію.

Потенційно небезпечні об'єкти ТОВ "Цемент" - заводський газорозподільній пункт, котельня на газовому паливі, печі випалювання клінкеру, сушильна піч - входять до складу технологічного комплексу з виготовлення цементу.Автозаправна станція призначена для забезпечення пальним технологічного транспорту підприємства.

Потенційно небезпечні речовині - природний газ метан, бензин та дизельне пальне, надходять із зовнішніх джерел та постійно зберігаються і використовуються у межах території підприємства.

Газорозподільній пункт призначений для зниження тиску газу та розподілу його по двох гілках живлення підприємства: котельні (перша гілка) та печей обпалювання и сушки (друга гілка). До його складу входить устаткування для регулювання тиску газу, вузол обліку спожитого газу, запобіжні клапани та відсічні пристрої.

Котельня на газовому паливі виконує допоміжну функцію - опалювання адміністративних та виробничих приміщень. До складу котельні входять котельні агрегати, система підготовки водопостачання, система регулювання тиску газу.

Печі обпалювання клінкеру, є основними технологічними апаратами виготовлення цементу, що призначені для температурної обробки сировини з метою отримання основного компоненту цементу - клінкеру. Усі технологічні операції автоматизовані та постійно відстежуються черговим оператором.

Сушильну піч призначено для висушування домішок до цементу. Керування процесом сушіння відбувається з поста оператора сушильної печі, що знаходиться у її приміщенні, та обладнання необхідними приладами.

Автозаправна станція ТОВ "Цемент" призначена для заправки технологічного транспорту підприємства. На території заправки постійно розташовані два контейнери з ємнісною місткістю 6м2 кожна, та паливними колонками (по одній у кожному контейнері). Одночасно зберігається не більше 3 тонни дизельного палива та 3 тонни бензину. Заправка автотранспорту здійснюється заправником у разі технологічної необхідності. Постійний обслуговуючий персонал на автозаправній станції не передбачений. Станція забезпечена усіма необхідними засобами протипожежної безпеки та знаходяться під наглядом державних наглядових організацій.

4.3. Безпека в надзвичайних ситуаціях на досліджуваному об’єкті

Загальні вимоги з електробезпеки на ТОВ "Цемент". За ступенем небезпеки та ураження людей електричним струмом приміщення на підприємстві підрозділяють на такі класи: без підвищеної небезпеки (відсутні ознаки як підвищеної, так і особливої небезпеки), з підвищеною небезпекою (присутня лише одна ознака підвищеної небезпеки) і особливо небезпечні приміщення (наявність хоча б однієї ознаки особливої небезпеки або одночасно двох чи більше ознак підвищеної небезпеки).

Доприміщень без підвищеної небезпекивідносяться сухі, з нормальною температурою, ізольованими підлогами, без пилу, що не мають або мають малу кількість заземлених предметів. Такими приміщеннями є контори, лабораторії, а також виробничі приміщення, що не мають ознак підвищеної або особливої небезпеки. Більша частина виробничих приміщень відноситься до особливо небезпечних як такі, що мають ознаку особливої небезпеки або два чи більше ознак підвищеної небезпеки. Роботи на відкритому повітрі прирівнюються до робіт в особливо небезпечних приміщеннях.

Усі роботи на електрообладнанні ведуться обслуговуючим персоналом не молодшим за 18 років, кваліфікація якого з техніки безпеки підрозділяється на п’ять груп.

До I групи відносяться особи, пов’язані з обслуговуванням електроустановок, але які не мають електротехнічних знань, чіткого уявлення про небезпеку електричного струму, персонал, що не пройшов перевірки знань правил ТБ (різноробочі, прибиральники, будівельні робітники, учні електромонтерів тощо).

До II групи відносяться особи, які мають елементарні знання щодо електроустановок, чітке уявлення про небезпеку електричного струму і наближення до струмоведучих частин. Друга кваліфікаційна група надається мотористам і прибиральникам електроустановок напругою вище 1 кВ, електромонтерам, електрослюсарям, зв’язківцям, особам неелектротехнічних спеціальностей, що постійно працюють з електроустановками.

До III групи відносяться особи, що мають елементарні знання з електротехніки, ознайомлення з улаштуванням і обслуговуванням електроустановок, знання загальних правил ТБ і допуску до робіт з електроустановками (надається електромонтерам, електрослюсарям, оперативному персоналу електростанцій і підстанцій, починаючим працювати інженерам і технікам).безпека надзвичайна ситуація праця

До ІV групи відносяться особи, що мають знання з електротехніки в об’ємі технікуму, повне уявлення про небезпеку під час роботи, знання правил ТБ, користування і випробування захисних засобів, що застосовуються в електроустановках (надається починаючим працювати інженерам і технікам, електромонтерам, оперативному персоналу електростанцій і підстанцій.

Пожежна безпека та протипожежний режим на ТОВ "Цемент". За ступенем пожежної небезпеки приміщень ТОВ "Цемент" відповідно до НАПББ.03.002-2007 відноситься до категорії В (пожежонебезпечний) [НАПББ.03.002-2007].

На ТОВ "Цемент" розроблені згідно з ГОСТ 12.1.004-91 (1999) - ССБТ "Пожежна безпека" інструкції з пожежної безпеки, затверджені керівництвом підприємства і погоджені з органами Держпожежнагляду [ГОСТ], а також:

організовано проведення занять з пожежно-технічного мінімуму;

організовані добровільні пожежні дружини та пожежно-технічні комісії відповідно до чинного Закону України "Про пожежну безпеку";

встановлено суворий протипожежний режим на території установи, в виробничих, адміністративних, складських приміщеннях ["Про пожежну].

Керівники усіх рівнів зобов’язані чітко знати і суворо дотримуватись вимог протипожежних норм і правил, забезпечувати справне утримання та постійну готовність наявних засобів гасіння, зв'язку та сигналізації.

На території заводу з метою запобігання пожеж категорично заборонено: куріння поза спеціально відведених місць; застосування відкритого вогню; проведення вогневих і газонебезпечних робіт без спеціального дозволу або наряду-допуску; використання іскроутворюючого устаткування, приладів та ручного інструменту; використання електрообладнання, яке не відповідає Правилам устрою електроустановок та Правилам технічної експлуатації електроустановок споживачів, а також нестандартних електронагрівальних приладів; захаращення сторонніми предметами і обладнанням проходів, проїздів, протипожежних розривів і шляхів евакуації; використання пожежної техніки, обладнання та первинних засобів пожежогасіння не за прямим призначенням [інструктажів на ТОВ "Цемент"].

Винні у порушенні Правил пожежної безпеки притягуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної або кримінальної відповідальності.

З метою боротьби з виниклими пожежами та їх попередження на підприємстві організуються добровільні пожежні дружини (ДПД). У завдання ДПД входить гасіння пожеж на об'єктах, проведення профілактичних заходів щодо попередження їх виникнення, утримання в чистоті та справності пожежної техніки, обладнання та первинних засобів пожежогасіння.

Члени ДПД мають право на певні пільги та заохочення: забезпечуються бойовим одягом та спорядженням за нормами професійної пожежної охорони; передбачено страхування життя всього особового складу в розмірі, зазначеному чинним законодавством.

Усі працюючі на об'єкті зобов'язані чітко знати свої обов'язки на випадок пожежі і вміти користуватися первинними засобами пожежогасіння. Розміщувати їх слід в легкодоступних місцях, поблизу місць ймовірного застосування. Пожежні щити (стенди) встановлюються на території об’єкта з розрахунку один щит (стенд) на площу 5000 м2. До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на ньому, слід включати: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2х2 м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.

На ТОВ "Цемент" приміщення обладнані наступними типами вогнегасників представленими в таблиці 30 [інструктажів на ТОВ "Цемент"].

Тип вогнегасника	Призначення	Параметри	Опис	Правила застосування	Час перезарядки
Хімічний пінний ОХПЮ	Гасіння загоряння і невеликих вогнищ пожежі, за винятком електроустановок під напругою	Ємність вогнегасника 8,7 л. Продуктивність по піні 45 л. Тривалість дії 60 с. Довжина струменя піни 6 м.	Вогнегасник складається з сталевого балона з горловиною, закритою чавунною кришкою з прокладкою, запірного пристрою і капронового кислотного стакану.	Рукоятку повернути вгору до відмови й перевернути вогнегасник днищем вгору. Струмінь піни направити в осередок пожежі.	Щорічно
Вуглекислотні ОУ2.5.8	Гасіння загоряння різних речовин і установок під напругою. Непридатний для гасіння речовин, які можуть горіти без доступу повітря.	Маса вогнегасників із зарядом відповідно 7; 15; 20,7 кг. Час дії 30, 35, 40 хв. Довжина струменя 1,5; 2; 3,5 м. Маса заряду 1.45; 3.55; 5.6 кг.	Вогнегасною речовиною є вугликислота, що знаходиться в балоні в рідкому і газоподібному вигляді. Вогнегасник являє собою стальний балон, в горловину якого вкручений вентиль з сифонною трубкою.	Відкрити запірний вентиль і направити розтруб в осередок горіння. Снігоподібна кислота має температуру 80 градусів, тому не можна торкатися до розтруба.	При зменшенні маси вогнегасника на 5% в порівнянні з паспортними даними вони підлягають підзарядці.
Порошкові вогнегасники	Можливість гасіння електроустаткування під напругою до 1000В.	Маса вогнегасника 1,85 кг. Тривалість подачі вогнегасних речовин 612 с. Вогнегасна здатність А/21В	Містить подрібнені мінеральні солі з добавками, що перешкоджають злежуванню, утворенню комків і підвищують їх текучість	Устатковані запірними приладами, що забезпечують вільне відкривання і закривання.	5 років.

Таблиця 30

Забезпеченість ТОВ "Цемент" засобами гасіння пожеж [інструктажів на ТОВ "Цемент"]

З метою попередження працівників про виникнення пожару на ТОВ "Цемент" встановлено ручну систему пожежної сигналізації (система, в якій сигнал про пожежу може видаватися вручну), згідно ДБН. В2.5-13-98 "Пожежна автоматика будівель та споруд", ДБН. В.1.1-7-2002 "Пожежна безпека об’єктів будівництва", СНіП 3.05.06-85 "Електротехнічні пристрої" та "Правил устрою електропристроїв" [ДБН. В.1.1-7-2002, ДБН. В 2.5-13-98, СНіП 3.05.06-85].

Висновок

В Розділі 1 було розглянуто структуру, основні інструменти та учасників фондового ринку. Також було роглянуто методи оцінки фондового ринку, оцінка проводиться за допомогою технічного та фундаментального аналізу, а також за допомогою методів оцінки акцій та облігацій. Були з'ясовані форми державного регулювання ринку цінних паперів та з якою метою здійснюється державне регулювання.

Список використаних джерел

Алексеєнко Л. М. Ринок фінансового капіталу: становлення, проблеми та перспективи розвитку. — К.: Вид. буд-к "Максимум", 2004. — 423 с.
Артус М. М. Фінанси. — К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2005. — 197 с.
Бабенко А.С. Проблеми регулювання фондового ринку України // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 13: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС, 2005.- 270 c.
Бездітько Ю.М., Мануйленко О.О., Стасюк Г.А. Валютне регулювання: Навч. посіб.- Х: ОЛДІ-плюс, 2009 .- с.204-205, 207.
Бєлєнький П. Ю. Шевченко-Марсель В. І., Другов О. О. Інфраструктура фінансового ринку в системі соціально-економічного розвитку регіону. — Л.: НАН України; Інститут регіональних досліджень., 2004. — 122 с.
Бєлєнький П. Ю., Шевченко-Марсель В. І., Другов О. О. Фінансовий ринок та його інфраструктура в умовах глобалізації: Проблеми, перспективи, регіон. аспекти. — Л.: Інститут регіональних досліджень НАН України , 2003. — 48 с.
Близнюк О. П., Лачкова Л. І., Оспіщев В. І., Бубенко І. В., Кривошей В. В. Фінанси. — К.: Знання, 2006. — 415 с.
Бондаренко Н. І. Фондова біржа. — Х.: ХНАУ, 2004. — 16с.
Бондарчук І. В.. Вплив державної інвестиційної політики на формування фондового ринку в Україні. — К.: Видавництво "К.І.С.", 2005. — 412 с.
Бондарчук І. Основні фактори становлення фондового ринку в Україні // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України.- 2006.- № 1.- C.177-184.
Бралатан В.П. Розвиток біржового ринку в Україні // Економіка АПК.- 2006.- № 2.- C.126-130.
Внукова Н. М., Грачов В. І., Кузьминчук Н. В. Ринок фінансових послуг. — Х.: ВД "ІНЖЕК", 2004. — 276 с.
Внукова Н. М., Грачов В. І., Кузьминчук Н. В. Ринок фінансових послуг. — Х.: ВД "ІНЖЕК", 2004. — 276 с.
Внукова Н. М., Успаленко В. І. Фінанси: вступ до фаху. — Х.: Бурун і К, 2005. — 352 с.
Гапчич Д.М. Становлення рейтингової інфраструктури фондового ринку України // Фінанси України.- 2005.- № 1.- C.77-82.
Гаршина О. К. Цінні папери. — Краматорськ: ДДМА, 2004. — 216 с.
Герасимова С. Механізми державного регулювання ринку фінансових послуг // Банківська справа.- 2005.- № 6.- C.42-47
Голєв М. К., Павлов В. І.. Корпоративне управління: діяльність підприємств на фондовому ринку. — Луцьк: Надстир'я, 2004. — 212 с.
Губський Б. В. Біржові технології ринку — К., 1997. — 295с.
Гуткевич С. О., Корінько М. Д. Вексель у системі цінних паперів: проблеми становлення та розвитку. — К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2004. — 120 с.
Дідківський Є.М. Розвиток фондового ринку на основі вдосконалення організації роботи професійних учасників ринку // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 14: Збірник наукових праць.- Суми: УАБС НБУ, 2005.- 267 c.
Жданов В.І. Сучасні принципи моделювання валютного ринку як складової фінансового ринку // Формування ринкових відносин в Україні.- 2003.- № 11.- C.23-28.
Завальна Ж. В., Старинський М. В. Правове регулювання цінних паперів в Україні. — Суми: ВВП "Мрія-1" ЛТД, 2004. — 208 с.
Задорожна Р. Первинне публічне розміщення цінних паперів як засіб розвитку фондового ринку України // Економіст.- 2006.- № 4.- C.48-52.
Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні": За станом на 13 жовтня 2006 року. — Офіц. вид. — К.: Парламентське видавництво, 2006. — 23 с.
Закон України Про цінні папери та фондовий ринок // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2006, N 31, ст. 268.
Калашніков О. М., Калашнікова Т. В., Жабіна Н. А. Фінанси. — Х., 2004. — 108 с.
Калашнікова Т. В. Фінансовий ринок. — Х.: ХНАУ, 2005. — 220 с.
Калина А. В., Кощеєв О. О. Фондовий ринок. — К.: Університет "Україна", 2006. — 207 с.
Квєтна І. Р., Квєтний Р. Н., Шкарпета А. В. Механізми та моделі ціноутворення на світових фінансових ринках. — Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2005. — 222 с.
Кириленко В. В. Ринок фінансового капіталу. — Т.: ТДЕУ, 2006. — 272 с.
Клименко В. В. Фондовий ринок України у контексті фінансової безпеки держави. — К.: КНУТД, 2003. — 187 с.
Крамаренко В. І., Холод Б. І., Воробйов Ю. Н., Дудар А. П., Кантур С. Ф. Біржова діяльність. — К.: ЦУЛ, 2003. — 261с.
Кредісов А. І., Вергун В. А., Клочко В. П., Березовенко С. М., Волошин В. В. Фінансовий сектор ринкової та транзитивної економік. — К.: Знання України, 2004. — 351 с.
Лапішко З.Я. Національна депозитарна система - основа інфраструктури фондового ринку // Вісник Національного банку України.- 2006.- № 4.- C.49-52.
Ляшенко Ю. І. Фінанси. — Ірпінь, 2004. — 368 с.
Маслова С. О., Опалов О. А. Ринок фінансових послуг. — К.: Кондор, 2006. — 192 с.
Маслова С. О., Опалов О. А. Фінансовий ринок. — К.: Каравела, 2004. — 344 с.
Методика розрахунку середніх курсів іноземних валют за міжбанківським котируванням, зареєстровано ДКЦПФР Рішенням №1207 від “10” жовтня 2008р.
Михальський В. В. Роль фінансового ринку в економічному розвитку реального сектора вітчизняної економіки. — К.: Ніка-Центр, 2005. — 296 с
Міньков В.І. Деякі особливості розвитку фондового ринку України // Фінанси України.- 2005.- № 12.- C.104-115.
Мозговий О. М. Фондовий ринок. — К.: КНЕУ, 2001. — 96 с.
Назарчук М., Карпенко Л. Про деякі особливості розвитку організованого ринку цінних паперів в Україні // Економіка України.- 2005.- № 10.- C.3342.
Назарчук М., Курбацький Г. Фондові біржі та позабіржові ТІС: схожість і відмінності між ними // Економіка України.- 2005.- № 11.- C.21-30.
Оскольський В. В. До цивілізованого ринку цінних паперів. Українська фондова біржа в контексті ринкових перетворень. — К.: УФБ, 1999. — 153 с.
Оскольський В. В. Ринок цінних паперів України: погляд через призму діяльності Української фондової біржі. — К.: УФБ, 2001. — 216 с.
Оскольський В. В., Одинцов В. А., Яцюк Г. В. Фондова біржа від "А" до "Я". — К.: УФБ, 2001. — 79 с.
Офіційний сайт ЗАТ „УМВБ”: www.uice.com.ua
Пілецький В. Т., Куликова Н. А. Ринок цінних паперів. — Алчевськ: ДонДТУ, 2005. — 152 с.
Положення „Про членство в ЗАТ „Українська Міжбанківська Валютна Біржа” зареєстровано ДКЦПФР Рішенням №1207 від “10” жовтня 2008р.
Положення НБУ „Про порядок та умови торгівлі іноземною валютою” від 10 серпня 2005 року № 281(зі змінами та доповненнями).
Ринок цінних паперів і фондова біржа. — Л.: Видавництво ЛКА, 2002. — 90 с.
Розвиток фондового ринку України // Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.- 2005.- № 7.- C.63-86.
Розвиток фондового ринку України // Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.- 2004.- № 7.- C.55-89.
Сабліна Н. В. Фінансовий ринок. — Х.: ХДЕУ, 2004. — 92 с.
Солодкий М. О. Біржовий ринок. — К.: Джерела М, 2002. — 336 с.
Суторміна В. М., Радзієвська В. М., Стеценко Б. С. Фінансовий ринок. — К.: КНЕУ, 2001. — 100 с.
Хома І. Б., Алєксєєв І. В., Тревого Л. С., Андрушко Н. І. Ринок фінансових послуг. — Л.: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2005. — 247 с.
Шелудько В. М. Фінансовий ринок. — К.: Знання, 2006. — 536 с.
Шклярук С.Г. Портфельні інвестиції. – К.: Знання, 2006. – 408 с.

1. Развитие положительной мотивации в младшем школьном возрасте через проект.html
2. Тема- Обработка массивов 1 уровень сложности 1.
3. Товароведение продовольственных товаров Курс 3 семестр 5 20122013 учебный год группа 11 ТЭ Белк
4. толпа французского психолога Гюстава Лебона и французского социолога Габриэля Тарда
5. практикум По дисциплине ТЕПЛОСНАБЖЕНИЕ И ВЕНТИЛЯЦИЯ N
6. Турция и Ислам - На Пути В Европу.html
7. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора геологічних нау
8. тематики УТВЕРЖДЕНО- Методическим Советом ПИф ГОУ ВПО РГТЭУ Протокол от 200 г
9. Введение6
10. САНКТПЕТЕРБУРГСКИЙ ТЕХНИЧЕСКИЙ КОЛЛЕДЖ УПРАВЛЕНИЯ И КОММЕРЦИИ Цикловая комиссия экономики и
11. Тема 13. Правові основи біржової діяльності в Україні Мета- познайомити з торговельнобіржовою діяльністю
12. Статья- Проблемы развития маркетинга в России
13. реферату- Мережа мереж
14. Тема 1 Стратегические проблемы развития производства и характеристика системы стратегического менеджмента
15. Теоретические аспекты проблемы жизненного цикла товара 5 1
16. О русском языке
17. Уложение 1649 года кодекс феодального права
18. по темі- Висипний тиф
19. рефератов У порога невидимой Вселенной
20. тема звуков слов грамматических средств которая является орудием общения мышления культуры и поведения л

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе