Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Необхідність забезпечення здорових і безпечних умов праці зумовлює потребу належної підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів з питань ОП.
Основи Охорони Праці – це комплексна дисципліна, яка базується як на загально-освітніх так і на загально-технічних та спеціальних дисциплінах.
Особливо тісно пов’язана з БЖД (вивчає загальні закономірності виникнення небезпек, їх властивостей, наслідки впливу на організм людини, способи та засоби захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання), науковою організацією праці (метою є розробка та впровадження в практику раціональної побудови трудового процесу, при якій забезпечується висока продуктивність праці, створюються умови для збереження здоров’я працівників, збільшується період їх трудової діяльності), ергономікою (досліджує і розробляє рекомендації щодо конструювання, виготовлення та експлуатації технічних засобів, що забезпечують людині в процесі праці необхідні зручності, зберігають їх сили, працездатність та здоров’я), інженерною психологією (вивчає взаємодію людини з новою технікою і встановлює функціональні можливості людини в трудових процесах) та технічною естетикою (встановлює залежність умов та результатів праці від архітектурного, конструктивного та художнього вирішення знарядь праці тощо).
Курс ООП складається з 4 розділів: правові та організаційні питання ОП; основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії; основи ТБ; пожежна безпека.
На виробництві основною причиною смертності є нещасні випадки, отруєння, травми. Для запобігання цього і існує ОП, яка відіграє важливу роль, як суспільний чинник.
Окрім соціального – ОП має економічне значення – це висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсації за важкі та шкідливі умови праці.
В Україні питаннями охорони праці займаються: національний науково-дослідний інститут охорони праці; державний науково-дослідний інститут техніки безпеки хімічних виробництв; інститут медицини праці; Український науково-дослідний інститут пожежної безпеки; галузеві науково-дослідні інститути; навчальні заклади.
З кожним роком, за статистичними даними, рівень травматизму зростає, найбільш це видно в країнах, що розвиваються.
За статистикою: кожні 3 хв внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання в світі помирає 1 людина; в Україні внаслідок травми кожні 5 годин помирає 1 люд; кожної секунди в світі на виробництві травмуються 4 людини, а за кордоном підприємці підрахували, що більш економічно вигідно вкладати кошти в охорону праці ніж витрачати кошти на ліквідацію наслідків нещасних випадків і аварій на виробництві.
В ДСТУ 2293-93 “Охорона праці. Терміни та визначення” дають визначення основних понять:
Небезпечні та шкідливі фактори поділяються, за природою, на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізичні.
Фізичні – рухомі машини та механізми, пересувні частини виробничого устаткування, підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони, підвищена чи понижена температура поверхонь устаткування, підвищений рівень шуму, вібрації, ультразвуку, іонізуючого випромінення, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, підвищений чи понижений тиск, вологість, відсутність чи нестача природного світла...
Хімічні – це хімічні речовини (поділяються на: загально токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні.
Біологічні – до них належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини, тварини).
Психофізичні – до них належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження.
Виробничі травми класифікують:
2. Правові та організаційні основи ОП.
Правовою основою законодавства з ООП є конституція України, закони України: “Про охорону праці”, “Про охорону здоров’я”, “ Про пожежну безпеку”, “Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”, “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, а також Кодекс законів про працю (КЗпП).
У статті 43 Конституції України записано - “Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується”, “Кожен має право на належні безпечні і здорові умови праці, на з/п, не нижчу від визначеної законом”, “Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їх здоров’я роботах забороняється”.
У статті 45 записано – Кожен, хто працює, має право на відпочинок” це забезпечується наданням щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановлення скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості робочого часу у нічний час.
У статті 46 вказано – громадяни мають право на соцзахист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основоположним законодавчим документом в галузі ОП є закон України “Про охорону праці”.
Основні принципи держполітики у галузі ОП:
Основні правові положення й гарантії здійснення громадянами України правом розпоряджатися своїми можливостями до продуктивної й творчої праці визначені в Кодексі законів України про працю (Затверджений 10.12.1971 р. Основні зміни 4.01.1992 р., 5 липня 1995 р.). Основне завдання кодексу законів: регулювати трудові відносини всіх трудящих, сприяючи росту продуктивності праці, поліпшенню ефективності суспільного виробництва й підвищенню на цій основі матеріального й культурного рівня життя людей, зміцненню трудовий дисципліни й поступовому перетворенню праці в найпершу життєву потреба кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всесвітню охорону трудових прав трудящих.
Відповідно до Кодексу кожний працюючий громадянин має наступні права:
- на працю, тобто на одержання роботи з оплатою не нижче установленого державою заробітного мінімуму (Декрет КМУ, 31.12.1992 «Про оплату праці»);
- на вільний вибір професії, роду занять і роботи;
Всі працівники підлягають обов’язковому соціальному страхуванню.
Працівник зобов’язаний: знати і виконувати вимоги нормативних актів про ОП, правила поводження з машинами, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту, проходити медогляди, тощо;
Власник або уповноважений їм орган не вправі жадати від працівника виконання роботи, пов'язаної з небезпекою для життя, а також в умовах, які не відповідають законодавству про охорону праці від 14.10.92 р.) Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо виникла виробнича ситуація, небезпечна для його життя або здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.
На роботах зі шкідливими умовами праці, а також на роботах, вироблених в особливих температурних умовах або пов'язаних із забрудненням, працівникам видаються безкоштовно по встановлених нормах спеціальний одяг, спеціальне взуття й інші засоби індивідуального захисту.
Власник або уповноважений їм орган зобов'язаний забезпечувати зберігання, прання, сушіння, дезінфекцію, дегазацію, дезактивацію й ремонт виданих працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуальної захисту.
На роботах, пов'язаних із забрудненням, працівникам видається безкоштовно по установленим нормам мило. На роботах, де можливий вплив на шкіру шкідливо діючих речовин, видаються безкоштовно по встановлених нормах що змивають і знешкоджують засоби.
На роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безкоштовно по установленим нормам молоко або інші рівноцінні харчові продукти.
На роботах з особливо шкідливими умовами праці надається безкоштовно по установленим нормам лікувально-профілактичне харчування.
Власник або уповноважений їм орган зобов’язаний безкоштовно постачати працівників гарячих цехів газованою солоною водою.
Стимулювання ОП. До працівників п-ва можуть застосовуватись будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів, щодо підвищення та покращення умов праці. Види заохочень визначаються колдоговором. Власник повністю відшкодовує збитки завдані шкодою при порушенні вимог з ОП працівникам, підприємствам та державі. Держава може застосувати штрафні санкції.
3. Державне управління ОП, державний нагляд і громадський контроль за ОП.
Державне управління охороною праці.
Відповідно до Закону України "Про охорону праці" роль держави та її інститутів в охороні праці не зводиться лише до створення правових норм та адміністративного нагляду, вона розробляє заходи, спрямовані на створення цілісної системи державного управління охороною життя та здоров'я людей на виробництві, організовує контроль тощо.
Державне управління охороною праці відповідно до Закону "Про охорону праці" здійснюють такі органи:
1. Кабінет Міністрів України.
2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду Міністерства з надзвичайних ситуацій України (Держпромгірнагляд України)).
3. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.
4. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
У свою чергу Кабінет Міністрів України:
Для координації діяльності органів державного управління охо роною праці створена Національна рада з питань безпечної життє діяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.
Рішення Держпромгірнагляду України, що належать до його компе тенції, обов'язкові для виконання всіма міністерствами України, Радою Міністрів Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, місцевими органами самоврядування, юридичними та фізичними осо бами, які відповідно до законодавства використовують найману пра цю.
Органи державного управління ОП у встановленому порядку інформують населення України про реалізацію державної політики з ОП, виконання загальнодержавних, галузевих чи регіональних програм з цих питань, про виконання своїх рішень щодо охорони життя та здоров'я працівників…
Місцеві державні адміністрації і органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію державної політики в галузі ОП, формують за участю профспілок місцеві програми заходів щодо по ліпшення безпеки, гігієни праці та здорового виробничого середовища, здійснюють контроль за дотриманням нормативних актів про ОП. Для цього при місцевих органах державної виконавчої влади створюються відповідні структурні підрозділи.
Центром управління ОП на виробництві є підприємство, в умовах конкретної виробничої діяльності забез печується реалізація вимог законодавчих і нормативних актів з метою створення безпечних і нешкідливих умов праці, попередження вироб ничого травматизму та професійних захворювань. Управлінські струк тури, які відповідають за забезпечення охорони праці, взаємодіють з комісією з питань охорони праці підприємства, профспілками та упов новаженими трудового колективу.
На державному рівні ведеться єдина державна статистична звітність з питань ОП.
Органи державного нагляду за ОП, їх основні повноваження та права.
Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативно- правових актів про охорону праці здійснюють:
Кожний із вище перерахованих органів виконує функції в межах своїх повноважень, визначених положеннями про ці органи.
Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Органи державного нагляду за ОП не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, органів місцевого самоврядування, тощо, та діють відповідно до положень, що затверджуються КМУ.
Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право:
- надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим та інших центральних органів державної виконавчої влади, обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у галузі ОП;
Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків згідно з законодавством.
Громадський контроль за додержання законодавства про ОП.
Відповідно до Закону України «Про охорону праці» громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених; професійні спілки — в особі своїх виборних органів і представників.
Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, їх основні обов'язки і права. Інститут уповноважених трудових колективів з питань охорони праці створюється на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, видів їх діяльності та чисельності працюючих для здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про ОП. Діяльність уповноважених проводиться на підставі Положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, яке розробляється відповідно до Типового положення і затверджується загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства.
Уповноважені з питань охорони праці обираються на загальних зборах (конференції) колективу підприємства або цеху, дільниці з числа досвідчених та ініціативних працівників на строк дії повноважень органу самоврядування трудового колективу. Працівник, який згідно з посадовими обов'язками відповідає за організацію безпечних та нешкідливих умов праці, не може бути уповноваженим з питань ОП. Чисельність останніх визначається рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу залежно від конкретних умов виробництва та необхідності забезпечення безперервного громадського контролю за станом безпеки та умов праці в кожному виробничому підрозділі.
Свої обов'язки уповноважені з питань охорони праці виконують, як правило, в процесі виробництва, безпосередньо на своїй дільниці, зміні, бригаді. Уповноважені з питань ОП не рідше одного разу на рік звітують про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу.
Відповідно до Типового положення, уповноважені з питань ОП, з метою створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві, оперативного усунення виявлених порушень здійснюють контроль за:
- виконанням вимог законодавчих та нормативних актів про ОП;
Уповноважені з ОП можуть і повинні залучатися до розроблення розділу «Охорона праці» колективних договорів та угод. Вони беруть участь: у комісіях з розслідування професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві, якщо потерпілий не є членом профспілки; у вирішенні питання про зниження розміру одноразової допомоги потерпілому від нещасного випадку в разі невиконання працівником вимог нормативних документів про охорону праці; розгляду факту наявності виробничої ситуації, небезпечної для здоров'я чи життя працівника або людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища, у випадку відмови працівника виконувати з цих причин доручену йому роботу.
Уповноважені з охорони праці мають право:
Уповноважений може бути відкликаний до закінчення терміну своїх повноважень у разі незадовільного їх виконання тільки за рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу, який його обирав.
Повноваження і права профспілок у здійсненні контролю за додержанням законодавства про охорону праці.
Законом України «Про охорону праці» на профспілки покладено чимало повноважень у галузі охорони праці, виконання яких вони здійснюють через свої виборні органи та представників. Головною метою і завданням представників профспілок є захист прав та законних інтересів працівників у сфері ОП, надання їм практичної допомоги у вирішенні цих питань.
Відповідно до Закону України «Про охорону праці» представники профспілок беруть участь у вирішенні таких основних питань:
- опрацювання національних, галузевих і регіональних програм покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також відповідних угод з питань покращення умов і безпеки праці;
Безпосередніми виконавцями функцій профспілок на підприємствах, згідно з Законом України «Про охорону праці», є профспілковий комітет, його комісія з питань ОП, цехові комітети, профгрупи і громадські інспектори з ОП. Функції і обов'язки цих громадських формувань і їх права викладені у відповідних положеннях, затверджених президією Федерації профспілок України від 20.09. 1994р.
Відповідно до Типового положення про роботу уповноважених трудових колективів, останні можуть бути одночасно і представниками профспілок з питань ОП. За рішенням трудового колективу обов'язки уповноважених можуть бути покладені на громадських інспекторів з ОП профспілок. Профспілковий комітет має право внести власнику, державним органам управління подання з будь-якого питання ОП та домагатися від них аргументованої відповіді. Більше того, відповідно до ст. 45 КЗпП на вимогу профспілкового комітету, який підписав за дорученням трудового колективу колективний договір, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір (контракт) з будь-яким керівником або усунути його із займаної посади, якщо він порушує законодавство про працю і не виконує заходи або вимоги колективного договору, в тому числі і з питань ОП.
На засіданнях профспілкових комітетів розглядають причини нещасних випадків, особливо з важкими наслідками і дають принципову оцінку діяльності власника щодо підвищення рівня безпеки праці на виробництві. Важливою функцією профспілкового комітету є захист інтересів членів профспілки та інших працівників (на їх прохання) при розгляді конфліктних ситуацій з будь-яких питань ОП.