Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1. Складові конкурентноздатності підприємства
2. SWОТ-аналіз підприємства
3. Підходи до оцінки конкурентноздатності підприємства
1. У сучасних умовах в Україні відбувається посилення конкуренції, внаслідок чого керівники підприємств знаходяться в постійному пошуку нових (адекватних умовам конкуренції) інструментів керування підприємствами і важелів підвищення конкурентноздатності (КС).
Під конкурентноздатністю взагалі розуміють здатність ефективного функціонування в умовах конкурентного середовища.
Залежно від об'єкта розрізняють конкурентноздатність національної економіки або галузі (макроекономічний підхід), конкурентноздатність підприємства й конкурентноздатність продукції (товару).
Конкурентноздатність підприємства розглядається як здатність підприємства (реальна або потенційна) проектувати, виготовляти та реалізовувати конкурентоспроможну продукцію, а також цілеспрямовано взаємодіяти з ринковим оточенням.
Конкурентноздатність підприємства може бути розглянута як відносна категорія і як категорія комплексна. Конкурентноздатність підприємства не є постійною характеристикою й означає здатність вести успішну конкурентну боротьбу, протистояти основним конкурентам у визначений період. Зі змінами в зовнішньому і внутрішньому середовищі підприємства міняються також його порівняльні конкурентні переваги. У зв'язку з цим можна стверджувати, що конкурентноздатність підприємства – поняття відносне, тому що його можна визначити лише на підставі зіставлення окремих характеристик підприємства з характеристиками інших, аналогічних підприємств.
Дослідження конкурентноздатності як відносної характеристики базується на теорії конкурентної переваги, розробленої М. Портером. Під конкурентною перевагою розуміється відмінність процесу функціонування і розвитку підприємства від інших аналогічних підприємств, що забезпечує успіх у конкуренції. Конкурентна перевага підприємства визначається тим, наскільки чітко воно може організувати всю систему. Всі конкурентні переваги підрозділяються на дві групи.
1. Переваги нижчого порядку. Вони базуються на вартості або доступності факторів виробництва, ресурсному забезпеченні. Конкурентні переваги цього класу, як правило, не є наслідком цілеспрямованої діяльності підприємства. За певних умов вони можуть бути легко відтворені конкурентами з відносно невеликими витратами у стислий термін і не гарантують стабільного положення на ринку.
2. Переваги вищого порядку є наслідком цілеспрямованої діяльності підприємства і, як правило, пов'язані зі значними витратами, не можуть бути відтворені за короткий термін Значення переваг вищого порядку полягає в тому, що вони не тільки дозволяють підвищити рівень конкурентноздатності підприємства, але й забезпечують можливість збереження на тривалий період часу досягнутих конкурентних позицій.
Найбільш типовими причинами інновацій, що дають конкурентні переваги підприємству, є: нові технології, нові або змінені запити покупців, поява нового сегмента галузі, зміна вартості або наявності компонентів виробництва, зміна у законодавстві або урядовій політиці.
Формування набору конкурентних переваг підприємства повинно узгоджуватися з комплексним підходом, який означає, що мають бути визначені конкурентні переваги, які відображають всі сфери господарчої та управлінської діяльності підприємства. По-перше, визначаються фактори, що складають функцію корисності відносно певної групи товарів або послуг. По-друге, формується сукупність усіх можливих відносно факторів корисності конкурентних переваг. По-третє, оцінюється "сила" конкурентних переваг. По-четверте, виконується структурний аналіз сукупності конкурентних переваг з оцінкою їх уразливості. По-п'яте, формується сукупність конкурентних переваг, які максимізують функцію корисності. По-шосте, визначаються напрямки інвестицій для посилення конкурентних переваг або створення нових.
Аналіз набору конкурентних переваг передбачає необхідність формування і дослідження всього комплексу потенційних конкурентних переваг, які може використати підприємство, працюючи в цій галузі.
Для досягнення запланованих конкурентних переваг потрібна адаптована до ринкових умов система критеріїв забезпечення конкурентних переваг. До набору критеріїв повинні ставитися наступні вимоги: повнота набору (охоплення найважливіших аспектів), дієвість, не надмірність (відсутність дублювання обліку тих самих аспектів), мінімальна розмірність.
При аналізі конкурентних переваг необхідно враховувати: унікальність конкурентної переваги: ступінь позитивного впливу конкурентної переваги на результати діяльності підприємства: складність імітації конкурентної переваги; довгостроковість або тривалість досягнення іншими підприємствами конкурентних переваг підприємства.
Інший підхід до дослідження конкурентноздатності базується на аналізі процесів, що відбуваються у внутрішньому середовищі і відбивають його взаємозв'язок із зовнішнім середовищем. При цьому конкурентноздатність підприємства розглядається як система, що складається з безупинно взаємодіючих факторів і ступеня реалізації потенційних можливостей підприємства з придбання й утримання протягом досить тривалого часу конкурентної переваги.
З погляду системного підходу конкурентноздатність підприємства може бути представлена як властивість системи змінювати траєкторію руху або намічений режим функціонування у процесі адаптації до впливів навколишнього середовища з метою збереження і розвитку вже наявних або створення нових конкурентних переваг. Тобто конкурентноздатність припускає більш високий рівень самоорганізації й самонастроювання системи.
Усю сукупність факторів, що впливають на підприємство, і, відповідно, на його конкурентноздатність, можна розділити на три групи:
- цілі, які ставить перед собою підприємство;
- ресурси, що є у розпорядженні підприємства;
- фактори зовнішнього середовища прямого і непрямого впливу на підприємство.
Фактори конкурентноздатності підприємства класифікуються:
- за джерелом походження: зовнішні й всередині системи;
- за природою: науково-технічні, організаційно-економічні, соціально-психологічні, екологічні, політичні;
-за тривалістю впливу: постійні, змінні, епізодичні;
- за характером прояву: циклічні й нециклічні;
- за характером впливу: цілеспрямовані й випадкові;
- за спрямованістю впливу: стимулюючі, стримуючі;
- за можливістю регулювання: регульовані, нерегульовані;
- за характером міжфакторного впливу: незалежні й взаємозалежні;
- за внутрішньою структурою: елементарні; комплексні.
2. Несподівані зміни в зовнішньому середовищі вимагають швидкої і адекватної реакції підприємства для підтримки та посилення своєї конкурентноздатності. Це потребує постійного перегляду відповідей на наступні запитання:
- де тепер знаходиться підприємство;
- в якому напрямку воно повинно розвиватися в майбутньому;
- як воно збирається зайняти положення, в якому його хоче бачити керівництво.
Іншими словами, необхідна технологія проведення постійної діагностики ресурсів і можливостей підприємства. Для цього може бути застосований SWОТ-аналіз, який дозволяє виявити й структурувати сильні та слабкі сторони підприємства, а також потенційні можливості та погрози.
Основні етапи проведення SWОТ-аналізу спрямовані на аналіз поточної ситуації (етапи 1 - 4) і прогноз майбутнього (етапи 5 - 8).
1. Аналіз критичних внутрішніх і зовнішніх факторів.
2. Оцінка зовнішніх факторів.
3. Експертиза внутрішніх факторів.
4. Визначення конкурентних переваг (недоліків).
5. Прогнозування тенденцій розвитку аналізованих зовнішніх
факторів.
6. Розробка вимог до рекомендацій, спрямованих на посилення переваг і подолання недоліків кожного з внутрішніх факторів.
7. Визначення бажаного й реального стану підприємства.
8. Формулювання стратегії для кожного напрямку діяльності.
До сильних сторін підприємства можна віднести конкурентні переваги, сильну позицію у специфічних-ринкових сегментах, обґрунтований стратегічний набір, концентрацію на швидко зростаючих сегментах ринку, диференціацію товарів, достатні фінансові ресурси і т. д.
До слабких сторін підприємства відносяться: відсутність реальних конкурентних переваг, низькі й середні темпи зростання, втрата репутації в споживачів, недостатня увага до досліджень і розробок, слабка система розподілу, виробництво з високими витратами, старіння устаткування, недостача заходів для пом'якшення конкурентного тиску та ін.
Як зовнішні можливості можна виділити розвиток економіки країни, соціально-політичну стабільність, обґрунтоване законодавство, входження в нові ринки, розширення виробництва для задоволення зростаючих потреб споживачів, швидке зростання ринку і т. д.
Потенційними зовнішніми погрозами є інфляція, висока імовірність виникнення нових конкурентів, зростання збуту товарів-замінників, посилення тиску конкурентів, повільний зростання ринку або його спад, зміни у вимогах споживачів та ін.
Для кожного фактора виконують експертну оцінку його вагомості і визначають рівень важливості фактора для підприємства (як добуток експертних оцінок вагомості фактора, впливу кожного фактора на діяльність підприємства (сильний, помірний, слабкий, відсутній), напряму впливу (позитивний негативний). Можливий табличний варіант розрахунку (табл. 2.2):
За названим рівнем вибирають найважливіші фактори для подальшої їх оцінки при розробці конкурентної стратегії. На основі проведеного аналізу для виявлення найбільш впливових чинників складають матрицю Вільсона, за допомогою якої визначають вплив факторів на підприємство (табл. 2.3) та ймовірність посилення їх впливу.
Значення факторів середовища підприємства, які містяться на полях матриці ВВ, ВС, СВ, вважають високими, й їх обов'язково необхідно врахувати при розробці стратегії. Значну увагу необхідно приділити факторам, що знаходяться на полях ВН, СС, хоча їх вплив середній, а значення досить високе. Інші чинники можна не брати до уваги.
3. Існуючі методичні підходи до оцінки та аналізу конкурентноздатності підприємства залежно від форм надання інформації можна згрупувати наступним чином:
1) економіко-математичні методики (параметричний або аналоговий метод; розрахунок конкурентоспроможності за нормою прибавочної вартості; метод багатокритеріальної оптимізації);
2) графічні методики (метод на основі дослідження теорії життєвого циклу; побудова багатокутника конкурентоспроможності; побудова матриці конкурентного профілю; метод дослідження кривої досвіду: складання карти стратегічних груп);
3) описові методики (матричні або портфельні моделі; факторні моделі М. Портера; РІМS-модель; LОТS-аналіз; GАР-аналіз; модель взаємодії):
4) змішані методики (дослідження конкурентоспроможності на основі функціонально-вартісного аналізу; модель І. Ансофа "продукт-ринок").
Найбільш відомі такі методики оцінки конкурентноздатності Матричний метод (розроблений Воstоп Соnsalting Gгоuр) В основі методики лежить аналіз конкурентноздатності з урахуванням життєвого циклу товару чи послуги. Сутність оцінки полягає в аналізі матриці, побудованої за принципом системи координат: по горизонталі — темпи зросттання / скорочення кількості продажів у лінійному масштабі; по вертикалі — відносна частка товару / послуги на ринку. Найбільш конкурентноздатними вважаються підприємства, які займають значну частку на швидко зростаючому ринку. Переваги методу: при наявності достовірної інформації про обсяги реалізації метод дозволяє забезпечити високу репрезентативність оцінки.
Недоліки методу: виключає проведення аналізу причин, що ускладнюють вироблення управлінських рішень.
Метод оцінки конкурентноздатності підприємства на основі визначення конкурентноздатності товару базується на міркуванні, що конкурентноздатність виробника тим вище, чим вища конкурентноздатність його продукції. Конкурентноздатність товару чи послуги оцінюється за співвідношенням двох характеристик: споживчої цінності товару для покупця і витрат, пов'язаних з його придбанням та використанням.
Перевага методу: враховує найбільш важливий критерій, що впливає на конкурентноздатність підприємства — конкурентноздатність товару.
Недоліки методу: надає обмежене уявлення про переваги й недопіки в роботі підприємства, якого недостатньо для формування висновку щодо конкурентноздатності підприємства в цілому.
Метод, заснований на теорії ефективної конкуренції. Відповідно до цієї теорії найбільш конкурентноздатними є ті підприємства, де найкраще організована робота всіх підрозділів і служб. Ефективність роботи кожного підрозділу оцінюється за чотирма груповими показниками або критеріями конкурентноздатності.
У першу групу об'єднані показники, що характеризують ефективність управління виробничим процесом: економічність виробничих витрат, раціональність експлуатації основних фондів, досконалість технології виготовлення товару, організація роботи на виробництві.
У другу групу об'єднані показники, що відображають ефективність управління оборотними коштами: незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, здатність підприємства розплачуватися за своїми зобов'язаннями, можливість стабільного розвитку організації в майбутньому.
До третьої групи відносяться показники, що дають уявлення про ефективність управління збутом і просуванням товару на ринку за допомогою реклами та стимулювання (рентабельність продаж, коефіцієнт затовареності готовою продукцією, коефіцієнт завантаження виробничих потужностей, коефіцієнт ефективності реклами і засобів стимулювання збуту). У четверту групу входять показники конкурентноздатності товару. Оскільки кожний з цих показників має різний ступінь важливості для розрахунку коефіцієнта конкурентноздатності підприємства, експертним шляхом розраховано коефіцієнти вагомості кожного критерію й показника.
Конкурентноздатність підприємства може бути визначена методом середньозваженої арифметичної оцінки за значеннями критеріїв ефективності виробничої діяльності підприємства, фінансового стану підприємства, ефективності організації збуту й просування конкурентноздатності товару.
Переваги методу: він зручний для використання при дослідженні конкурентноздатності виробничого підприємства, охоплює основні напрямки його діяльності, виключає дублювання окремих показників. Недоліки методу, суб'єктивність експертної оцінки показників вагомості кожного коефіцієнта.
Оцінка конкурентної позиції підприємства методом, заснованим на теорії конкурентних переваг М. Портера.
Показником потенційних переваг підприємства можна вважати частку ринку, що йому належить.