Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Реферат
«Поняття і види правовідносин із соціального забезпечення»
Зміст
Вступ
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Правовідносини розглядаються удвох розуміннях: широко му і вузькому. Тепер у широкому розумінні під правовідноси нами розуміється особлива форма соціальної взаємодії, за якої учасники наділяються взаємними правами та обов'язками. Здійснення правовідношення забезпечується самими його учас никами, а не державою. Реалізація суб'єктивних прав і обо в'язків у цьому правовідношенні не може суперечити волі дер жави і відбувається в особливому порядку. У цьому випадку правовідносини виникають не в розумінні впливу норм права на суспільні відносини, а у зв'язку із природно-історичною не обхідністю. У такому правовідношенні реалізуються природні права людини, до яких належить право на соціальне забезпе чення.
У навчальній літературі з теорії права наводяться два визна чення правових відносин, що розглядаються у вузькому ро зумінні: 1) це врегульоване нормами права суспільне відношен ня, учасники якого наділені гарантованими державою суб'єк тивними правами і юридичними обов'язками; 2) це суспільне відношення (або суспільний зв'язок), що виникає на підставі норм права, учасники якого наділені суб'єктивними правами. Підкреслюється, що ці визначення є правильними і все зале жить від характеру суспільних відносин, які регулюють право. Є реальні відносини, які існували до права, незалежно від пра ва, оскільки існує саме суспільство (відносини з приводу ви робництва засобів існування, обміну виробленими продуктами, відтворення самої людини). До таких відносин підходить пер ше визначення (врегульовані нормами права суспільні відноси ни, що можуть існувати і без права). Відносини можуть вини кати на підставі норм права, і при скасуванні їх зникають і відповідні правовід носини. У цьому разі правильним буде дру¬ге визначення. Під це визначення підпадають правовідносини, що виникають з приводу надання різних видів державного соціального забезпечення.
При висвітленні суті правовідношення цілком справедливо зазначається, що воно:
Правовідносинам у сфері соціального забезпечення, як і в інших галузях права, притаманні такі риси:
1. Правовідносини є особливим різновидом суспільних відно син у сфері соціального забезпечення. На ранніх стадіях свого зародження об'єднання людей (роди, племена, общини) муси ли думати про непрацездатних, насамперед, про дітей і жінок. Пізніше ця турбота поширилася на стариків та інвалідів. З виникненням державності з'явилось і право, яке поступово почало втручатися у природний процес взаємодопомоги людей у разі настання складних життєвих ситуацій. До уваги бралися не разові, а типові ситуації, що постійно повторювались. Найоптимальніший варіант такої поведінки оформлявся у звичай, а пізніше — у правові норми. За допомогою норм права закріп люються позитивні елементи у суспільних відносинах з мате ріального забезпечення нужденних, моделюються нові відно сини з приводу державного соціального забезпечення, корегу ються існуючі. Суспільні відносини, що врегульовані нормами права, дістали назву правовідносин.
Правовідносини самі по собі не породжують якихось нових суспільних відносин, а виступають лише як вид чи форма само го реального відношення, а окремо від нього, поза цим відно шенням така форма взагалі існувати не може. Розподільчі відно сини у сфері соціального забезпечення після врегулювання їх нормами права не втрачають своїх властивостей, а стають особ ливим різновидом цих відносин, їх формою, тобто правовідно синами у сфері соціального забезпечення.
2. Правові відносини у сфері соціального забезпечення скла даються на підставі норм права. Норми права соціального за безпечення передбачають умови виникнення, зміни та припи нення правовідносин у цій галузі права. Лише через правовідношення реалізуються норми права соціального забезпечення. Немає норми права — немає і відповідного правовідношення. У нормах права, крім юридичних фактів, закріплено коло осіб, які можуть бути учасниками правовідносин, об'єкти таких правовідносин, права й обов'язки, а отже і бажана поведінка суб'єктів цих відносин, відповідальність за невиконання вимог норм права.
Існує причинний зв'язок між нормою права та правовідношенням. З цього приводу в літературі висловлені дві точки зору, а саме:
3. Правовідношення є вольовим суспільним відношенням.
Право регулює такі вчинки людей, які контролюються свідо містю і волею індивіда. Правовідношення у сфері соціального забезпечення виникає через волевиявлення його учасників: фізична особа звертається до органу соціального забезпечення з проханням призначити пенсію, допомогу чи надати соціаль ну послугу, а компетентний орган, керуючись нормою права, вирішує питання по суті. У правовідношенні реалізується як державна воля (закріплена у нормі права), так і індивідуальна воля його суб'єктів (конкретна поведінка, яка спрямована на досягнення певної мети за допомогою норм права).
Таким чином, правовідношення містить інтелектуальний і вольовий елемент. Під першим розуміють усвідомленість пове дінки, що регулюється нормами права, а під другим — здатність особи розуміти значення своїх дій або керувати ними, тобто свідомо розпоряджатися своїми правами: виконувати обов'яз ки в конкретному правовідношенні.
4. Правовідносини у сфері соціального забезпечення характеризуються індивідуальним зв'язком між його суб'єктами. Цей зв'язок проявляється в такому:
5. Правовідносини у сфері соціального забезпечення охоро няються державою. Реалізація цих правовідносин гарантуєть ся можливістю державного примусу. Покладені на суб'єктів правовідносин обов'язки, як правило, виконуються ними доб ровільно і відповідно до вимог норм права соціального забезпе чення. У випадку порушення диспозиції норми права настає відповідальність, що передбачена санкцією правової норми.
Лише правовідносини знаходяться під контролем та захистом держави. Інші відносини не забезпечуються заходами держав ного примусу. Закон гарантує кожному учаснику правовідно син, у разі порушення його прав чи законних інтересів у сфері соціального забезпечення, звернутися до компетентного орга ну за захистом. Нормативними актами детально передбачений порядок поновлення цих прав та законних інтересів.
Правовідносини у сфері соціального забезпечення можна класифікувати на певні види за критеріями, що застосовують ся у теорії права та праві соціального забезпечення. Кожен вид цих правовідносин, у свою чергу, поділяється на окремі групи, а останні на правовідносини щодо надання конкретного виду матеріального забезпечення. З огляду на це, соціально-забез печувальні правовідносини групують:
1) загальнообов'язкового державного страхування;
2) державного соціального забезпечення за рахунок бюджетних коштів;
3) змішаного соціального забезпечення окремих кате горій громадян;
4) недержавного соціального забезпечення;
Є й інші критерії класифікації соціально-забезпечувальних правовідносин. Однак зазначається, що класифікація їх за стро ками функціонування не має практичного значення, оскільки цей критерій у відриві від виду та умов забезпечення не є сут тєвою ознакою правовідношення. Висловлено також сумнів стосовно такої підстави класифікації, як форма соціального забезпечення, пов'язана з джерелом фінансування. Цей кри терій відносять до фінансових і адміністративних правовідно син. Зазначені аргументи не є переконливими. Строки свідчать про тривалість існування певних правовідносин, юридичні фак ти, які їх породжують, обсяг прав і обов'язків суб'єктів тощо. Дослідження їх має не лише наукове, а й практичне значення.
Це саме можна сказати про класифікацію правовідносин за формою соціального забезпечення. Від джерел фінансування залежать види і розміри соціального забезпечення, умови і порядок призначення і виплати їх. Слід пам'ятати, що будь-яка класифікація є умовною і спрямована на виявлення спільних ознак окремих груп правовідносин у праві соціально го забезпечення.
Таким чином, соціально-забезпечувальні правовідносини — це відносини, які складаються на підставі норм права соціаль ного забезпечення між фізичними особами й органами соціаль ного захисту населення з приводу надання конкретного виду соціального забезпечення.
Висновок
Тому, на основі проаналізованого матеріалу можна дати таке визначення: правовідносини — врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких є носіями юридичних обов'язків та мають суб'єктивні права. Це конкретна форма буття права. Правовідносини виникають тоді і тільки тоді, коли відношення регулюється нормами права. Правовідносини на відміну від інших суспільних відносин охороняються державною владою від порушень. Держава встановлює санкції за порушення тих чи інших правовідносин, за матеріальну шкоду, за порушення юридичних обов'язків, за факти правопорушень.
За допомогою чіткого уявлення про поняття саме правових відносин, не складною задачею стає відокремлення іх від суспільних і встановлення моменту, коли саме суспільні відносини набувають юридичних ознак.
Були визначені основні ознаки правовідносин: 1) це суспільні відносини; 2) існують у нерозривному зв'язку з юридичними нормами, що виступають нормативною базою їх виникнення, зміни і припинення; 3) учасники правовідносин пов'язані взаємними юридичними правами й обов'язками, що виникають у суб'єктів права при настанні певних юридичних фактів; 4) для правовідносин властива визначеність, індивідуалізованість; 5) несуть вольовий характер; 6) охороняються державою.
Список використаних джерел