Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Кожен рік 31 грудня ми з друзями йдемо…в школу. Перездавати та замітати хвости, адже, як каже Світлана Григорівна : начудимо ми, як завжди, добряче.
Так ось, цей день не був виключенням. Зібравшись дружньою невеличкою компанією, всього лише 57 осіб, ми рушили у школу. Вже в фойє ми розсипалися на незлічиму кількість маленьких групок, які хвостиками бігали за вчителями, ну ви знаєте цю схему: «Ну будь ласочка, я ж хворів всю тему, чи :це був не я, я просто не міг написати контрольну на шість…» «не здав зошита…а…я здам…обов’язково здам…ви що, таке про мене подумать…та я ж ніколи в житті!» - «Бережи Бог мою винахідливість, допоки це ще працює.»
Так ось, прямо на порозі мене вихопила Світлана Олександрівна:
Я звісно, звів лапки до гори та увімкнув харизматичного лапочку:
Хух, можна зітхнути з полегшенням.
Так, от, на чому я зупинився? –ах да, вибачте… Бігши сходами, я налетів на Юлію Василівну.
-Карпенко! –чесно кажучи, на цьому моменті функція харизматичної лапочки дала збій, й я просто злякано всміхався й кліпав очима.
-Так, Юліє Василівно,..
- Нічого проверка связі!
Важко навіть описати наскільки мене попустило. Чесне слово, а то аж серце в п’ятки…чи п’яти…До речі, про ноги, я ще маю забігти перездать укр.-мову Оксані Григорівні…от і спитаю, як правильно п’ятки чи п’яти…це треба подумать…(задумується, уходить)
Сидять Деркач, Юхимчук, Соколовська. Входить Юля Василівна, лишає двері відчиненими
(На сцену повільно виповзає Калайда в Протигазі. За ним іде Савілов.)
-Дима, ну что єто такое? Ну кто так ползет? Ниже надо!(рукой показує)
-Товариш майор, я уже не могу…
-От что ти мне брешиш? Не может, а кто может? Єхх, не бить тебе, Дима, шпігуном! (ззаду підходить Карпенко і весело всміхаючись протягає руку)
-Здрісте!
-Что-то я не понял …
-Ну, Здравия желаю, товариш майор…ето я так, перевожу…
-Упал…
-Что, простите?
-упал, віджился!
-Да не, я еще не отжился, я в полном рассвете сил…
-Карпенко! Не зли меня!(Калайда встає на ноги, знімає протигаз)
-Да!
-Слиш! Не, вопще молодец ще друг називається. Всьо! Розвод, роздел імущества!
-Значит так, вы тут ругайтесь, а я піду. Дима очень плохо, очень…просто жахливий жах! Но, зная тебя, поставлю десять, понятно излогаю?
-Так тічно, товариш майор!
-В сміслі «тактічно».
-Ну, тактічно і стратігічно.
-Хорошо…(пішов. Хлопці регіт.)
-Ну, Карпо, ти конечно, молодець…спасібо, бо я вже устав!
-Ну, хочу тобі сказать, в протигазі ти виглядів дуже убідітельно…
-Та ну тебе…
-Мені підти?
-Та йди вже…
-Ну і піду! (регоче й йде)
-Ну і іди… Не, ну це Карпенко…Я чув він вам там сначала щось розказував, так от, я дуже сумніваюсь, що там було щось путнє. (Карпенко виглядає з-за куліс)
-Ой, та хто б казав!
-Іди вже! (регіт) Хух, воєнрука пережив, лишилося всього лише решта вчителів…Застрелиться…Ще й сніг…От якби нас засипало дня на два, перездать було б легше…ось тільки новий рік провести в школі…Як його стрінеш та і проведеш, а для випускника це лякаюча перспектива...(йде)
(В класі сидять учні, заходить хімічка)
-Добрий день.
-добрий день!
-Отже, сьогодні ми з вами поговоримо про органічну хімію. І оскільки ви всі тут, то певна річ, повивчали й будете мені нормально розказувать! Так, Герман, до дошки! (Він виходить!)
-Так, розказуй мені, що таке спирти!
-єєєє, ну,…спирти це суміш…
(Входить Кочергіна)
-Добрий день, а я тут вирішила подивитись, як наша молодеж справляється!(сідає, кладе блокнот на стіл)
-Молодець, сідай, 12!(Герман сідає) От бачите, які молодці, все виучили, прямо, пріятно!
-У, я так бачу, ви справляєтесь, ну я тоді піду. (Встає іде)
-Так, Герман, пошутили, і хвате, іди до дошки!
-Ну, Людмила Павлівна, я ж 12 получив!
-Ну от і виправиш! Давай, бігом!(Герман виходить до дошки) Так, скажи ж мені, що ж воно таке ті спирти?
(Входить Кочергіна)
-Ой, вибачте, я блокнот забула! (забирає)
-Молодець Герман, сідай, 12. Он, які учні, вже по дві дванадцяти заробили!
-Так, певно науковцем буде! Дерзай, хлопче!(пішла)
-Герман, іди до дошки!(сурово)
-Людмило Павлівно, я ж молодець, аж дві дванадцяти получив!
-От і позор тобі! Давай перездавай бігом! (Герман виходить)
(Влітає Кочергіна)
-Я оце забула спитать, ви ж «Геліантус» писали?
-(пхає Германа) Він писав! Перше місце!
-А, так це він вам зараз доповідь розказує!
-Да!(притуляє голову до груді) Світла надія на добре майбутнє сучасної хімії!
-От, який молодець! Прям, душа радіє, якого учня виростили!Ну ви академіка вчіть, вчіть, і питайте, геній потребує вдосконалення!(пішла)
-Чув, розказуй бігом що таке спирти!
-Ну…спирти це…
-Сідай, молодець, один. Коли перездавати будеш?
Я вам перездам,коли мені буде удобно!
-Ну зрозуміло!І коли тобі буде удобно?
-Ну,я ще не знаю
-Ой, ходімо академік нещасний.(йдуть)
(В класі сидять Петровська,Павельчук,Марченко).
-Добридень
-Здрастє, Ларіса Петровна!
-Петровська,справку принесла?
-Та ну нє.Просто мама була на работє!
-А так,мама в пятніцу пішла і досі не вернулась?
-Та ну Ларіса Петровна!
- Павельчук,ти макулатуру принесла?(Аня дивується)
- Surprise
- Здрастє Ларіса Петровна!Я тут опоздав.
- Ну крошка моя на сьогодні черговий у нас є
- Так у мене живот болить Я не можу тіпа.
- Так давайте я,мені сьогодні все одно треба після уроків залишитись
- Правильно. Павельчук же у нас кобилиця. Все зможе і відра потягає, і столи порозносе, а Гладкий у нас горошинка.
- Так цей ..ну голова ж болить
(розходяться)
(Сидять Кіріяк та Яковенко. П’ють каву. До них входить Кочергіна.)
(входить Калайда)
-Добрий день, Леніно Миколаївно, Ірино Юрівно. А я до вас.
-До кого конкретно?
-Та ну і туди, і туди, але спочатку до Леніни Миколаївни.
-Діма, ти у нас канєшно такой оригинальный парень..
-Дімочка, по-перше, вийми ремегайло з рота, а по-друге, тоді я тебе послухаю.
.(йде до смітника, випльовує гумку, вривається в кабінет і розказує вірш Вічний революціонер(Леніна Миколаївна перебиває і говорить))
-Дімочка,прибери свій кондуітік!
- Ладно,я краще пізніше прийду.
- Що знову не довчив?(прицмокує)
-Ну як ,ну да)
- Ой,іди вчи раді Бога.
(лунає пожежна тривога, влітає Білан до кабінету)
(гуркіт, звук удару чогось важкого об підлогу)
- Я ніколи в тебе не вірив!За щооооооооооооооооо?????!!!!!!!!!!!!!!!!!!
(Німа сцена)
- Дмитрику, не переживай ти так…все буде добре…думки матеріальні, треба вірити в краще! Ось подивись на сніжики. На перший погляд сніжинки-це сніжинки, але ж вони виконують якусь дію…
- Оксано Григорівно, я не хочу…!!!!(Білан присідає поруч з ним)
- Нічого, нічого…все буде добре…(піднімається та піднімає на ноги Діму) Ходімте всі…
(Карпенко біжить сходами. Його бачить Світлана Григорівна.)
(Карпенко руки до гори. Повертається, бачить Світлану Григорівну, перелякано всміхається)
-Добрий день, Світлана Григорівна!
-Євгеній, пішли…(починає йти)
-А може не треба…
-Треба-треба, ком цуцик на мотузку. Пішли, в мене комп’ютер заглючив.
-Аааа, ну так би одразу й сказали, а то я вже встиг злякаться.
-Чого?
-Та хіба не зароблю?!
-Заробиш-заробиш, а пока все нормально!
-Світлана Григорівна, тут печальна новость нарисувалась. Нас снігом засипало!
-Спокойно селяне, земля буде наша. Откопаємся!
-От мені б вашу уверенность.
-Женя, це ж не картіна ужасов, щоб не откопаться! Я тебе умоляю. Ходім, у мене там півкласу сидить, а комп’ютер щось крім тебе почінить ніхто не може.
-Зато, я так подозреваю, що чайник поставили!
-Правильно думаєш, но, сначала стулья –потом деньгі, давай-давай(підганяє) пішли, комп’ютер робить, бо ми фільм дивиться надумали.
-Отак, а мене не пригласили.
-Ти і сам прийдеш…шуткую, ходім, всі дивимось.(пішли)
(Виходять перші вчителі на сцену)
-Ну, що дівчата, своїх повпізнавали?
-Ой, і не питай! Вже такі дорослі! Он мої в КВНі грають! Такі всі веселі та статні!
-А Лілінька он як гарно співає! Вже така дівчина!
-А в мене спортсмени! Он Максим, як гарно бігає, ще туризмом займається!
-Ой…як подивлюся бува на них, аж серце щимить, -вже випускники. А здавалося ще вчора –бантики косички.
-І не кажи! То що, дівчатка, ходімте, подивимося, що вони роблять, цікаво так!
-Ходімте!
(Сидить Левченко, Нехань. Давиденко ходить туди-сюди. Влітає Васильєва)
-Дєвочки, треба срочно щось порішать!
-Світлано Григорівно, якщо ви знову про свої похідні, то ми ж не по цьой часті!
-Та нє, я тут думаю, як нам вибратися звідси.
-Ви лучше думайте, як діток своїх до купи зібрать!
-Всьо нормально!(руку вперед) сидять в класі, кіно дивляться! От я пропоную вирахувати сінус кута нахилу ось того даху(показує рукою), тоді можна буде бігенько по драбині спуститься й підти!
-Риба моя, там лесница ветер еле переживет, не то что здорового, хорошо кормленого одинадцатикласника! Перелететь не получится!
-А-я-яй!!!(тцтц) треба таки щось думать!
-Ось я пропоную посто дочекатися, доки нас не розчистять викликані МЧС.
- Я дуже сумніваюся, що вони приїдуть найближчі вісім днів.
-Боже мой, как все оптимістично!
-І не кажи!
(входить Лариса Петрівна)
(уходят)
(Виходять Карпенко і Калайда)
На нараду!(побіг)
Танец
(Вибігає хімічка на сцену з пакетом, за нею чоловік)
-Люсенька, ну чого ж ти?
-Коля! Тебе що жарений петух клюнув,я тебе що просила?
-Ну як що?
-Я просила тебе купить мені пуанти, ти ж знаєш, що я мріяла бути балериною!
-А я що, на скільки я розбираюся в пуантах, я ж їх і купив, зайчку!!!
(Дістає з пакета лапу)
-Тобто це ти називаєш пуантами?
-Ой…ніт, вибачай, я пакети перепутав, це тещі!!(уходять)
(Виходять Карпенко і Калайда)
-Слухай Дім, я тут не можу згадать…(чують що десь грає музика. Йдуть. Бачать, Гетьман грає на піаніно)
-Ой, добрий день!
-Добрий день, хлопчики!
-А що це виграли?...щось…
-…щось таке знайоме, так?!
-(грає) «Ой устань, ой устань, подолянонько, ой устань, ой устань молодесенька…»
-точно, а я то думаю, откуда, я знаю цю тему!
-я тоже!!! А це ми в якому класі вчили?
-У четвертому, хлопчики!
-Оце пам'ять! Не ну ти представ! От, песню з реклами шампуня не помню, тему Дарта Вейдера не помню, а «Подоляночку» взяв і вспомнив!
-Діма, це вже просто! Ти красавчик!
-От, а ти все…(щось бубонять і йдуть)
Гетьман встає з місця, бере бас гітару, й починає грать жорсткий рок…За декілька секунд входить Хижняк. Пауза…)
-Ви знаєте, я теж рок люблю!
-Леночка, давай!
(Хижняк сідає за барабани, починає грати разом з Гетьман. Входить Юля Василівна)
-…Не, Світлано Олександрівно, у нас все нормально! Всі спокійні…(бачить Гетьман і Хижняк, що грають. Затихає звук бас гітари. Німа сцена…)
-Да-да(розвертається, йде назад) всьо отлічно, конечно, справляємся! Таке питаєте!(зникла. Всі йдуть.)
(«Космос» Сидять: Кунишева, Олена + Тетяна Федорівни, Юля Валентинівна, Скапа носиться по кабінету)
-Ой-ой,що же ето творится, снегом засипало-не отколупаемся, а у меня студентка дома приехала, видимся четире раза в год! А я тут…
- Светочка, на конфетку, я к ним все-равно равнодушна. Может по чайку, с бегемотиком? Не переживай!
-Да-да, нам усім зараз треба заспокоїться!
-І оставатися людьми!
-А в мене нитки є, спиці,гачок, а дівчата?
-Да-да, в’язання нас успокоїть.
-Хм, покажите мне человека, котротый тут переживает!
( в цей час фізичка бере клубок ниток і нервуючи, заплутується в них. Німа сцена, всі увагу на неї.)
- Stand up! Stand straight! Good afternoon, dear comrades! Ой,что же это я. У меня сегодня такой тяжелый день. Одиннадцатиклассники ходят и ходят.
-А у меня от этого всего сегодня голова треугольная!
-Господи, я тебя умоляю, девочки, это же ожидаемо, с нашими екологическими изменениями, я даже не удивляюсь! Вот спрашивается : Зачем, почему? А я отвечу, что нам Нострадамус говорил, ну?
(тиша)
-Ну девочки, как же, наступит новая ера, и поэтому мы все в такой головомойке! Потому что кому-то(вверх рукой) это выгодно…да-да…(музика. Всі увагу на неї)
- You’re quite right!
-А что?
- Ларочка, кажется я пачинаю тебя разуміть.
-Знаеш, это очень странно, но кажется, я тебя тоже...Не зря вчера на небе была эта…как ее, … -голограма!
-Ну і смішні ви, Звідки б тим голограмам узятися? Чесне слово, понапридумують!
- Ладно,дами сохраняем спокойствие.Вот вяжем как Леночка и пьем мой чаек. И все будет хорошо!
(музика..уходять)
(в коптерці)
- А, мужики, гарненький в нас розклад: 31 грудня, ми у школі, завалено снігом, ще й ці випускники…А жінка дома злиться…
- Ти не один такий, моя вже 6 разів дзвонила,..
-А моя 4 рази заходила…
-І моя десь бігала…
(Вбігає Овдієнко)
-Добрий день, хлопці.
-Привіт-привіт, як, контрольну написали…
-Написали, й вірші порозказували, то звісно таке, що після рядку : «Дух, що тіло рве до бою» нема слів «в годину щасливу і радості мить», але поздавали…
-Геннадій Григорович, ви портфеля свого у нас в кабінеті залишили, і звонила ваша жінка. І заберіть своїх випускників, бо там двоє під дверима «В лесу родилась елочка» репетують німецькою…
- Я навіть здогадусь хто це. Дякую вам! Скоро прийду.
-Та нема за що!Ходімте(до Овдієнко, пішли)
-Хлопці, побіг я, бо чую там зараз Калайда з Карпенком всю школу догори дном поставлять!(побіг)
-Курйози-кадрісти!
-Ой наче з вами такого не було…Чесне слово.
-Та в нас кожен молодець, так, Миколо Михайлович?
-Ой пам’ятаю був прикол, як то кажуть. Короче років…давно, як тільки почав робити у школі, то отой рік святкували випускний…Гуляли-гуляли, і пішов я з кимось переговорить, вже не помню, та й чорт знає, чи вспомню…Так от, вертаюся, а на моему місті сидить якась білява поруч жінки. Ну я їй : «Гражданочка, тут воопще-то я сидів, но то таке, вибачте мене за мою тупість, але ви хто?
(регіт)
-А вона що?
-Та, що, дивиться на мене, улибається і каже: « Невідана наглость, Миколо Михайлович, ми з вами в одній школі робимо, а ви оце так!» Жінка під столом катається, регоче, каже «Коля, ти що?» -а я не в’їду… Кажу : «Добре, но це проблему не рішає…може подскажете…трошки…» А вона «Ось назвете мені основні мотиви поетики трансценденталізму, і я подумаю…»
(регіт)
-І тут Коля поняв!
-Да, Коля поняв, що попав на Аллочку.
- Коля цілився явно не туда…
-Це ще спорне питання, хто куди цілився!
(Входить Пацула)
- Мужчины, ми все подумали и я решила, что застолье будет у меня. Так что я вас приглашаю.
- Малишня у вас!
- Да, торт терзают. Пойдемте, если что, мед помощь гарантирую!
-Да ну, а вони не агресивні?
-Не, єто ж дети!!!
-Цветы жизни…
-57 бутонов!!!
-Пойдеме…
(вибігають діти. Регочуть. Повільно заходить Кочергіна. Всі-шок)
-Світлано Олександрівно, а як же ви? Як ви зайшли.
-хм, як вийшла, так і зайшла. Там просто хтось машину з якої ялинка виглядає поставив прямо перед входом, от і здається, що двері завалило, а насправді, то лише авто замело!
-Ойойой…
-Так це що, ми не були засипані?!
-Ну, центральний вхід – ні, а решта так!
-От блін…
-Да-да, ну нічого, раз ми вже зібралися, то давайте святкувати! Тим паче, що я пляшку води на двері розлила, поки в школу заходила, і враховуючи, що на дворі близько мінус десяти – двері примерзли!
-Ви серйозно?
-Ну, сходіть, попробуйте.
-Та не, вірим на слово!
-Так что, ми празнуєм или нет?
-Звичайно святкуємо, бо ми всі одна і дружня родина.
(Карпенко і Калайда наперед)
І ми хочемо привітати наших учителів з Новим роком. Побажати Вам всього найкращого:здоров’я,щастя,благополуччя у ваших родинах ,успіхів на роботі ,витримки й сил пережити всі труднощі. Ви у нас найкращі. Дякуємо Вам за все.
(Пісня)