Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 183
ТЕЗАУРУС
(основні терміни, що використані в навчально-методичному посібнику)
Агітаційно-пропагандистська група (АПГ) – колектив позаштатних пропагандистів і агітаторів, який створюється органами військового управління, органами місцевого самоврядування для оперативної роз'яснювальної роботи. Склад групи, її матеріально-технічне забезпечення визначається відповідно із покладеними на АПГ завданнями та запланованого об’єкту інформаційно-психологічного впливу. АПГ формувється на базі будинків офіцерів. З використанням автомобільної техніки може створюватися мобільна агітаційно-пропагандистська група. В склад мобільної АПГ може входити підрозділ охорони на відповідній бронебазі.
Ансамбль пісні і танцю (АПТ) – військово-професійний колектив, покликаний засобами вокального, музично-хореографічного мистецтва і художнім словом сприяти активному військово-патріотичному, культурному та естетичному вихованню особового складу, розвитку української національної культури, пропагувати українське національне мистецтво, гідно представляючи національно-культурну і військово-патріотичну тематику в Україні та за її межами.
Бібліотеки військові – бібліотеки ЗС України (військові бібліотеки) є бібліотечно-бібліографічними, культурно-просвітницьким закладами, науково-допоміжними підрозділами військових частин, що забезпечують акумуляцію та загальнодоступність документально-інформаційних ресурсів (книг, документів та інших носіїв інформації), сприяють вихованню, навчанню, формуванню наукового світогляду, підвищенню культурного та загальноосвітнього рівня всіх категорій військовослужбовців, членів їх сімей, працівників ЗС України
.
Бойовий актив – найбільш підготовлені у воєнному відношенні військовослужбовці підрозділу, які мають значний бойовий досвід і призначенні для надання допомоги іншому особовому складу підрозділу під час бою, у вирішенні питань виживання у бойових умовах.
Будинки офіцерів – військовий заклад культури, який створюється з метою забезпечення культурно-освітньої роботи серед військовослужбовців та цивільного населення; організації проведення дозвілля, задоволення та розвитку духовних потреб; сприяння зміцнення військової дисципліни; науково-методичного забезпечення роботи клубів військових частин; вивчення, аналізу, узагальнення та пропаганди передового досвіду роботи будинків офіцерів, клубів, колективів художньої самодіяльності, творчих об’єднань.
Виховна робота в ЗС України – це система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів професійно необхідних психологічних якостей, моральної самосвідомості, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з'єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів.
Воєнно-соціальна робота – це складова морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил), діяльність органів військового управління щодо створення та забезпечення необхідних соціальних і правових умов для виконання особовим складом військ (сил) бойових завдань; реалізації прав і пільг військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, членів їх сімей; дотримання моральних принципів поведінки, норм міжнародного гуманітарного права (права збройних конфліктів); підтримання високої дисципліни, організованості та порядку, за сучасними поглядами відповідає поняттю соціально-правове забезпечення.
Гуманітарна підготовка– це один з предметів підготовки особового складу. Головними завданнями ГП є: виховання у військовослужбовців патріотизму, вірності та відданості Українському народові, готовності обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість; формування спрямованості особистості на сумлінне і чесне служіння Батьківщині, неухильне додержання Конституції України та законів України; розвиток у військовослужбовців інтелекту, непохитного бойового духу, психологічної стійкості; формування у кожного військовослужбовця чіткого розуміння мети особистого бойового навчання та психологічної готовності до бойових дій, миротворчих операцій, служби у віддалених гарнізонах; утвердження у військових колективах високоморальних взаємовідносин.
Гуманітарна політика у Збройних Силах України – це цілеспрямована діяльність органів військового управління щодо забезпечення навчання, виховання, психологічної підготовки військовослужбовців і працівників ЗСУ, їх духовного, культурного та фізичного розвитку.
Гуманітарний та соціальний розвиток ЗСУ – це діяльність органів військового управління, яка здійснюється шляхом планування, організації та проведення організаційних, соціологічних, педагогічних, психологічних, інформаційно-пропагандистських, правових, культурно-просвітницьких та соціальних заходів, спрямованих на усвідомлення особовим складом державної політики у сфері оборони, формування у них системи національних цінностей, підтримку і розвиток професійно необхідних психологічних якостей, сприяння реалізації встановлених державою соціальних та правових гарантій з метою виконання завдань військової служби.
Департамент гуманітарної політики МО України – координуючий та аналітичний орган МО України з питань гуманітарної та соціальної політики держави у ЗС України, створений відповідно до Указу Президента України від 12 січня 2004 року № 28/2004.
Довідково-інформаційний центр (пункт) (ДІЦ (П)) – це обладнане комплектом наочної агітації, пропагандистськими матеріалами, комплектом технічних засобів виховання приміщення або намет для оперативного доведення та роз’яснення важливих державних та військових завдань і мобілізації особового складу на їх виконання (проведення виборів). Створюється в частині (підрозділі), для організації роботи на ДІЦ (П) призначається позаштатна група. Робота ДІЦ (П) організовується на період підготовки та застосування частин (підрозділів), польових виходів, тактичних навчань, організації сезонного та технічного обслуговування військової техніки та озброєння, підготовки до виборів державних органів влади та ін. При прийомі мобілізаційних ресурсів на пункті прийому особового складу, як один із елементів розгортається довідково-інформаційний пункт (центр при кількості мобілізаційних ресурсів більше 500 чоловік), метою якого є проведення заходів морально-психологічного забезпечення з командами та окремими військовослужбовцями при виникненні різного роду затримок у пропускних спроможностях інших структурних елементів пункту прийому особового складу (ППОС).
Духовна складова бойового потенціалу – духовні можливості населення країни, що визначаються ступенем політичної і моральної свідомості народу і можуть бути перетворені у фактор досягнення соціальних, економічних, політичних і воєнних цілей. Знаходить своє відображення у здібності і готовності народу і збройних сил витримати всі випробування війни, мобілізувати всі сили для досягнення перемоги. Як складова частина воєнної могутності держави і бойової могутності її збройних сил невід’ємно пов’язана з бойовим, воєнним, науковим, соціальним і економічним потенціалами і в значній ступені визначає ефективність їх використання.
Захист особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу – це складова морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил), комплекс заходів щодо забезпечення духовної та психологічної безпеки військовослужбовців, які здійснюються з метою прогнозування, запобігання та зриву негативного інформаційно-психологічного впливу противника, нейтралізації його намагань дезінформувати та деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойову активність.
Індивідуально-виховна робота – це система психолого-педагогічних впливів на кожного військовослужбовця, що спрямована на максимально доцільне врахування вікових, соціальних та індивідуальних особливостей військовослужбовця з метою їх всебічного розвитку та підготовки до успішних дій в складних умовах.
Інформаційно-пропагандистське забезпечення – це складова морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил), система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану на підставі оперативного інформування особового складу про зміст воєнно-політичної та бойової обстановки, покладені на війська (сили) завдання та умови їх здійснення.
Інформаційно-пропагандистське забезпечення та зв’язки з громадськістю – система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану особового складу оперативним впливом на його свідомість із метою адекватного розуміння ним воєнно-політичної та бойової обстановки, завдань, що покладені на війська (сили), та умов їх виконання. Воно включає: організацію суспільно-політичного, військово-технічного та бойового інформування особового складу, занять з гуманітарної підготовки, використання в агітаційно-пропагандистській роботі матеріалів військової преси, радіо і телебачення з метою роз’яснення йому причин, характеру і мети воєнного конфлікту, внутрішньої і зовнішньої політики держави, завдань, що покладені на Збройні Сили України; розвиток у військовослужбовців впевненості в надійності та ефективності вітчизняної штатної зброї і бойової техніки, вивчення подібних зразків зброї у противника і засобів боротьби з ними; виховання військовослужбовців на національно-історичних і бойових традиціях українського народу, пропаганду подвигів захисників Батьківщини, поширення серед особового складу військ (сил) прикладів мужності, героїзму, надання взаємодопомоги, товариських взаємовідносин. Інформаційно-пропагандистське забезпечення та зв’язки з громадськістю передбачає співпрацю з органами державної влади та місцевого самоврядування, громадськими і релігійними організаціями, цивільними засобами масової інформації в проведенні спільних заходів; організацію роботи агітаційно-пропагандистських груп у районах із нестабільною соціально-політичною обстановкою; організацію видання та розповсюдження агітаційно-пропагандистських матеріалів на базі військових та цивільних засобів масової інформації; використання засобів інформаційної комунікації для введення противника в оману відносно форм застосування військ (сил), видів і способів воєнних дій; організацію роботи кореспондентських центрів із метою надання акредитованим журналістам офіційної інформації.
Інформаційно-психологічна протидія – це комплекс заходів стосовно прогнозування, профілактики та зриву інформаційно-психологічного впливу противника, нейтралізації його намагань дезінформувати та деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойову діяльність.
Клуб військової частини – це підрозділ військової частини, який створюється з метою забезпечення культурно-виховної і просвітницької роботи серед військовослужбовців, працівників Збройних Сил та членів їх сімей, організації проведення дозвілля, задоволення та розвитку їх духовних потреб, сприяння зміцнення військової дисципліни.
Концертні бригади (КБ)– це невеликий професійний або самодіяльний художній колектив для проведення культурно-художнього обслуговування. Створюються у військових театрах, оркестрах, музичних центрах, ансамблях пісні і танцю, при БО з числа військовослужбовців та штатних працівників ЗСУ, в клубах з’єднань, військових частинах з числа штатних працівників, військовослужбовців та членів їх сімей. У склад КБ можуть включатися цивільні професійні або самодіяльні театрально-художні колективи, окремі артисти.
Культурно-виховна робота – це складова морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил), діяльність, яка спрямована на формування у військовослужбовців засобами культури і мистецтва високого морально-психологічного стану, їх мобілізацію на виконання бойових завдань, задоволення та відновлення духовних сил і потреб особового складу. Вона включає: формування у військовослужбовців необхідних моральних та психологічних передумов бойової активності засобами культурно-освітньої роботи. Культурно-освітня робота передбачає організацію діяльності концертних бригад, польових автоклубів, бібліотек, кіно-, радіо- та відеообслуговування особового складу військ (сил), використання наочної агітації, художньої самодіяльності, воєнно-шефської роботи у військових частинах, співпрацю з питань організації культурно-освітньої роботи у військах (силах) з органами державної влади і місцевого самоврядування.
Культурно-виховна та просвітницька робота – це одна із складових виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України, забезпечує формування у військовослужбовців високої духовної культури і моральних якостей, почуття патріотизму, вірності традиціям українського народу і задоволення їх естетичних потреб через впровадження культурно-просвітницьких заходів та організацію дозвілля особового складу.
Культурно-освітнє (просвітнє) майно культурно-виховне майно – це майно, до якого належать технічні засоби пропаганди (виховання) (ТЗП), музичні інструменти, настільні ігри, більярди, газетний папір, театральна світлотехнічна апаратура, витратні матеріали і запасні частини для ремонту і експлуатації техніки і приладів. До ТЗП належать військові радіотрансляційні вузли, радіоприймальні та звукозаписувальні пристрої, кіноапаратура, апаратура статичної проекції, телевізори, відеомагнітофони, фотоапарати, спеціальна похідна техніка і поліграфічне обладнання інші засоби передбачені діючими нормами та табелями забезпечення для використовування у роботі з особовим складом ЗСУ.
Моральний дух армії – це духовна готовність і здібність військовослужбовців переносити випробування війни (бойових дій), труднощі військової служби, досягати перемоги над ворогом. Взаємопов’язаними сторонами морального духу військ (сил) є морально-психологічний потенціал і морально-психологічний стан особового складу
Морально-бойові якості воїна – це сукупність тісно пов’язаних між собою рис особистості, необхідних для успішного виконання військовослужбовцями своїх обов’язків у мирний і воєнний час. Основними з них є: вірність військовому обов’язку, присязі, бойова активність, дисциплінованість, стійкість, мужність, хоробрість та ін.
Морально-психологічна обстановка (МПО) – це сукупність оцінки суспільно-політичної (соціально-економічної, політичної, етнічної, демографічної, криміногенної), а також екологічної та природнокліматичної обстановки у регіоні (районі бойових дій) з урахуванням складових воєнно-політичної і оперативної обстановки, які здійснюють безпосередній вплив на морально-психологічний стан військовослужбовців та військових колективів та організацію МПЗ
Морально-психологічна підготовка (МПП) – це вид підготовки військ, система заходів, що проводяться у підрозділах, частинах, на кораблях з формування в особового складу моральних, психологічних і професійних якостей, необхідних для успішного виконання воїнами своїх обов'язків у мирний і воєнний час. Важливий засіб формування високого морального духу армії. Цілями МПП є: утвердження в свідомості та поведінці воїнів моральних цінностей, що визначають їх діяльність (патріотизму, почуття військового обов’язку, дисциплінованості, чесності і т.д.); формування морально-бойових якостей (стійкості, самовладання, самовідданості, військової доблесті і т.д.), що забезпечують морально-психологічну стійкість воїна в будь-якій обстановці бою; розвиток норм і правил взаємин військовослужбовців (військового товариства, взаємовиручки, шанобливих відносини до начальників і підлеглих і ін.), на яких ґрунтується здоровий морально-психологічний клімат у військовому колективі. МПП здійснюється в процесі повсякденного навчання і життя воїнів шляхом проведення заходів морально-психологічного забезпечення діяльності військ. Керівництво проведенням МПП покладене на командирів всіх рівнів, безпосередніми організаторами є органи по роботі з особовим складом (виховної роботи) і їхніх посадових осіб. Ефективність МПП забезпечується постійним вивченням, аналізом і об'єктивною оцінкою морально-психологічного стану особового складу, своєчасною постановкою задач по її організації.
Морально-психологічне забезпечення підготовки та застосування військ (сил) (МПЗ) – це комплекс узгоджених за метою, завданнями, напрямами, місцем, часом, послідовністю, сил та засобів, що застосовуються, заходів які здійснюються головнокомандувачем, командувачами, командирами (начальниками), штабами, органами по роботі з особовим складом (з гуманітарних питань), іншими органами державного і військового управління та посадовими особами щодо формування, підтримання і поновлення у особового складу військ (сил) високого морально-психологічного стану, бойових та психологічних якостей, необхідних для успішного виконання всіх поставлених завдань, забезпечення інформаційно-психологічної та духовної безпеки військовослужбовців. Основними завданнями МПЗ є: інформування військ (сил) і роз’яснення державної політики з питань оборони та безпеки, рішень воєнно-політичного керівництва країни; формування у особового складу готовності і здатності успішно виконати поставлені завдання в складній та динамічній обстановці; досягнення морально-психологічної переваги над противником; підтримання правопорядку і військової дисципліни у військах (силах); проведення психологічної підготовки і підтримання психологічної стійкості військ (сил), зниження психогенних втрат; підтримання і своєчасне поновлення духовних і фізичних сил військовослужбовців; створення сприятливої морально-психологічної та інформаційної обстановки в районах ведення операції (бойових дій) і виконання інших бойових завдань; захист військ (сил) і населення від інформаційно-психологічного впливу противника; соціальний захист військовослужбовців і членів їхніх сімей; проведення культурно-художнього обслуговування військ (сил); забезпечення військ (сил) технічними засобами виховання. Морально-психологічне забезпечення включає: інформаційно-пропагандистське забезпечення та зв’язки з громадськістю, психологічне забезпечення, соціально-правове забезпечення, культурно-виховну роботу, захист особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу. Крім того, для вирішення його завдань можуть здійснюватися соціологічні та психологічні дослідження і організовується забезпечення військ (сил) технічними засобами пропаганди.
Морально-психологічний вплив (МПВ) – цей термін вживається у вітчизняній літературі для узагальненого визначення одного з напрямків діяльності по роботі з особовим складом армій країн-членів НАТО. У збройних силах кожної держави існує своя система морально-психологічного впливу. Але в країнах НАТО ці системи різняться лише за формою, а по суті мають аналогічні цілі, функції, завдання та механізми функціонування. Загальні риси вказаної системи: наявність відповідного апарату практично на всіх ланках організаційної побудови збройних сил ( в першу чергу в структурах управління збройними силами); широка розгалуженість та сувора підпорядкованість відповідних служб та органів; наявність чітко визначених ідейно-теоретичних та методологічних основ процесу здійснення; цілеспрямованість та комплексність МПВ; нерозривність та органічна єдність процесу навчання і виховання; високоякісне законодавче забезпечення; наявність у розпорядженні органів управління МПВ потужної матеріальної та фінансової бази в поєднанні з чисельними висококваліфікованими кадрами; логічність та чітка організація практичної діяльності.
Моральний дух – це духовна готовність і здібність військовослужбовців переносити випробування війни (бойових дій), труднощі військової служби, досягати перемоги над ворогом. Взаємопов’язаними сторонами морального духу військ (сил) є морально-психологічний потенціал і морально-психологічний стан особового складу.
Морально-психологічний потенціал – це сукупність духовних можливостей особового складу, його свідомості, професійної підготовленості, які можуть стати фактором перемоги під час бою.
Морально-психологічний стан (МПС) – це діюча частина морально-психологічного потенціалу, наявні духовні сили військовослужбовців, ступінь їх мобілізованості на виконання конкретної бойової задачі, морально-психологічний фактор досягнення перемоги.
Морально-психологічний фактор – це рівень реалізації, діюча частина морально-психологічного потенціалу.
Музеї військові – це військовий музей – це культурно-освітній та науково-дослідний заклад ЗСУ, призначений для вивчення, збереження та використання пам’яток матеріальної і духовної культури військової сфери, прилучення особового складу військ, громадян України до надбань військової національної, історико-культурної спадщини. Філія військового музею – це територіально відокремлене відділення музею, яке має самостійне суспільне і наукове значення.
Музеї (кімнати) бойової (трудової) слави (музейні утворення) – підрозділ, створений у обєднанні, зєднанні, військовій частині, ВНЗ, установі призначений для збирання, збереження, вивчення та публічного представлення музейних предметів і колекцій, популяризації історії збройних формувань, бойового шляху військових частини, героїки сьогодення. Науково-методичне забезпечення військової музейної справи здійснює Центральний музей ЗСУ.
Народознавчі світлиці підрозділів – це центр інформаційно-пропагандистської, культурно-виховної і просвітницької роботи та організації дозвілля в підрозділі. Порядок її функціонування встановлює відповідний командир (орган військового управління).
Органи виховної і соціально-психологічної роботи ЗСУ. На основі вивчення дійсного стану справ, враховуючи вимоги життя та пропозиції, які надходили до МО України з видів ЗС України та військових округів, Військова колегія МО України в листопаді 1993 р дійшла висновку щодо необхідності переформування структур СПС в органи виховної та соціально-психологічної роботи. Постановою Кабінету Міністрів України СПУ МО України 5 лютого 1994 р. було реорганізоване в ГУ ВСПР. 25 лютого1994 р. було затверджено Тимчасове положення про органи виховної і соціально-психологічної роботи (органи ВСПР) у ЗС України. Визначено їх повноваження, завдання та коло обов’язків по всій управлінській вертикалі. Виховні структури організовували свою діяльність на його підставі аж до 2000 р. включно. На ГУ ВСПР покладалися здійснення загального керівництва всіма виховними структурами у ЗС України, розробка керівних документів, методичних вказівок, організація інформаційного, морально-психологічного забезпечення бойової готовності та військової дисципліни у ЗС України, проведення гуманітарної підготовки зі всіма категоріями особового складу. Розпорядженням Кабінету Міністрів України 29 квітня 1994 р. ГУ ВСПР було перейменоване у Головне управління виховної роботи (ГУВР). Структури СПС рішенням Міністра оборони з 13 травня 1994 р. перейменовувалися в органи виховної роботи. У травні 1994 р. директивою Міністра оборони України “Про створення органів виховної роботи у ЗС України” розпочалося їх формування в новому складі. Директива визначила структуру органів виховної роботи як на мирний, так і на воєнний час. Від роти і до виду ЗС України визначалась посада заступника командира (командуючого) з виховної роботи з відповідною зміною функціональних обов'язків.
Органи виховної роботи ЗСУ. Органи виховної роботи в 1994 – 2004 рр.(з 1998 р.) - безпосередні організатори у Збройних Силах (інших військових формуваннях України) виховної роботи і відповідальні за планування, методичне забезпечення, якість та ефективність її проведення, дієвість заходів щодо зміцнення військової дисципліни. Вони забезпечували (забезпечують) взаємодію з органами виконавчої влади, громадськими, творчими, просвітницькими організаціями, релігійними конфесіями та засобами масової інформації. У ЗСУ до них належали: Головне управління виховної роботи Міністерства оборони України (ГУВР МОУ) та відповідні управління інших військових формувань України; управління виховної роботи видів ЗСУ, оперативних командувань, відділи виховної роботи в органах управління, об'єднаннях; відділи (відділення) виховної роботи з'єднань, установ і навчальних закладів; відділення виховної роботи полків і рівних їм частин Збройних сил та інших військових формувань України, а також інші структурні підрозділи у військових комісаріатах, установах і закладах військових формувань. У підрозділах виховну роботу організовують і проводять заступники командирів з виховної роботи.
Органи з гуманітарних питань ЗС України. Органи з гуманітарних питань підпорядковуються Міністру оборони України, начальнику Генерального штабу Збройних Сил України, відповідним командувачам, командирам (начальникам). Вони організовують гуманітарне і соціальне забезпечення діяльності Збройних Сил України і відповідають за планування та організацію гуманітарної підготовки; виховної роботи; соціально-психологічного супроводу військової служби; морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування Збройних Сил України; морально-психологічної підготовки військовослужбовців; моніторингу морально-психологічного стану особового складу військ (сил); стану військової дисципліни, профілактики правопорушень; інформаційно-пропагандистського забезпечення; культурно-виховної та просвітницької роботи; проведення військово-соціальної роботи у військах (силах) у межах своїх повноважень.
До органів з гуманітарних питань належали: Головне управління з гуманітарних питань та соціального захисту Збройних Сил України Генерального штабу Збройних Сил України; управління з гуманітарних питань видів Збройних Сил України; управління з гуманітарних питань оперативних командувань; відділи з гуманітарних питань об’єднань; відділи (служби, відділення, посади) з гуманітарних питань структурних підрозділів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України; відділи з гуманітарних питань вищих військових навчальних закладів;посади та структурні підрозділи з гуманітарних питань військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, навчальних центрів Збройних Сил України; посади з гуманітарних питань Кримського республіканського, Київського міського та обласних військових комісаріатів;
відділення з гуманітарних питань бригад, полків; посади з гуманітарних питань окремих батальйонів (дивізіонів); посади з гуманітарних питань окремих рот.
Психологічне забезпечення – це складова морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил), комплекс заходів щодо формування, підтримання та відновлення у особового складу психологічних якостей, які забезпечують високу психологічну стійкість військовослужбовців, готовність виконувати бойові завдання в будь-яких умовах обстановки. Складовими психологічного забезпечення є прогнозування морально-психологічного стану особового складу військ (сил), здійснення психологічної підготовки, психологічного супроводження бойової діяльності, психологічної реабілітації психотравмованих військовослужбовців.
Соціальна політика у Збройних Силах України – це діяльність органів військового управління щодо розвитку і управління соціальною складовою з метою задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їхніх сімей і працівників, соціальної реабілітації, підтримки та захисту військовослужбовців і осіб, звільнених у запас або у відставку, створення умов для реалізації конституційних прав і свобод військовослужбовців.
Соціально-правове забезпечення – це складова морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил), діяльність щодо створення необхідних соціальних і правових умов виконання особовим складом військ (сил) бойових завдань, дотримання ним норм міжнародного гуманітарного права (права збройних конфліктів); підтримання високої дисципліни, організованості та порядку. Вона включає: прогнозування динаміки соціальних процесів у військах (силах), виявлення існуючих соціально-гуманітарних проблем; реалізацію установлених законодавством України гарантій і пільг військовослужбовцям, працівникам Збройних Сил України, членам їх сімей; створення належних умов для задоволення притаманних військовому середовищу соціальних потреб та інтересів; організацію співпраці з органами державної влади та місцевого самоврядування з метою їх ефективного вирішення і надання соціальної допомоги сім’ям військовослужбовців.
Соціально-психологічна служба ЗСУ (СПС). 5 березня 1992 р. Міністром оборони України була затверджена Концепція соціально-психологічної служби, а 22 квітня цього ж року Директивою Міністра оборони України Д-07 введено в дію загальну структуру СПС як органу управління, на який покладалась організація роботи з особовим складом ЗСУ.
Соціально-психологічна служба (СПС) кож ного військового формування була складовим елементом органів військового управління, ді яльність якого спрямовувалась на забезпечення високої бойової та мобілізаційної готовності військ, військової дисципліни їх особового складу, згуртування всіх військовослужбовців навколо ідеї державної незалежності України, вивчення і розуміння ними закономірностей історичного процесу становлення Української самостійної соборної держави, на виховання у військовослужбовців глибокого почуття любо ві до України, її народу, культури, традицій і святинь, духовної та психологічної готовності зі зброєю в руках захищати Українську дер жаву, її територіальну цілісність, інтереси на роду України, стояти на сторожі його свободи і незалежності; спрямована на формування і розвиток у воїнів гуманістичного світо гляду, правової свідомості і особистісних якостей, необхідних для військо вої служби та подальшої успішної діяльнос ті в громадянському суспільстві, на розвиток здібностей і обдарованості особистості вояків, психологічну допомогу постраждалим і соці ально незахищеним, а в разі потреби — їх психологічну реабілітацію, на створення спри ятливого морально-політичного та соціально-психологічного клімату у військах.
Суспільно-політична обстановка (СПО) – це сукупність чинників і умов, в яких здійснюється повсякденна діяльність військ (сил), підготовка та ведення операції (бою). Основними з них є: соціально-економічне становище в країні, відношення місцевого населення до війни, наших військ, воєнно-політичного керівництва держави, а також до противника; спрямованість діяльності політичних партій, рухів, громадських організацій і релігійних конфесій; криміногенна обстановка в регіоні (районі) бойових дій; наявність чи відсутність міжнаціональних протиріч тощо. Висновки із оцінки соціально-політичної обстановки враховуються командувачем (командиром) при прийняті рішення на проведення операції (бою).
Система морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) – це сукупність функціонально пов’язаних сил і засобів, технологій і методик впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців, захисту їх психологічних (психофізіологічних) властивостей, реабілітації психотравмованих. Ця система забезпечує реалізацію морально-психологічного потенціалу військ (сил) під час війни (воєнного конфлікту).
Система управління морально-психологічним забезпеченням – це сукупність функціонально пов’язаних органів управління, пунктів управління, систем зв’язку, системи засобів автоматизації управління морально-психологічним забезпеченням, а також спеціальних систем, що забезпечують збір, оброблення та передачу інформації для прийняття відповідних управлінських рішень. Сутність управління МПЗ полягає в діяльності службових осіб органів військового управління спрямованої на підвищення морально-психологічних якостей особового складу, перехоплення й утримання духовної переваги над противником, зниження його морального духу.
Технології морально-психологічного забезпечення – це складова системи МПЗ. Діяльність органів управління морально-психологічним забезпеченням, що складається з таких послідовних операцій, як визначення мети, завдань і змісту морально-психологічного забезпечення; прогнозування його наслідків; планування, підбір, розстановка виконавців і доведення до них завдань; організація взаємодії в інтересах морально-психологічного забезпечення; організація отримання та доведення інформації; здійснення контролю і перевірка виконання; підведення підсумків.
Управління морально-психологічним забезпеченням – це система узгоджених управлінських та організаційних дій, які поєднані єдиним задумом, здійснюються органами військового управління всіх рівнів на підставі відповідних принципів і спрямовані на оптимізацію структури, змісту і технологій морально-психологічного впливу на військовослужбовців.
Управління МПЗ здійснюється в загальній системі управління, організується і проводиться постійно і безперервно як під час підготовки, так і в ході операції. Воно включає:
безперервне вивчення й аналіз морально-психологічної обстановки, оцінку морально-психологічного стану своїх військ і військ противника, можливого інформаційно-психологічного впливу противника на наші війська (сили) та населення тих районів, де вони дислокуються, його наслідки;
визначення основних напрямків морально-психологічного забезпечення;
поставлення завдань підлеглим;
організацію та підтримання взаємодії;
організацію і забезпечення стійкої роботи системи управління структури виховної роботи;
організацію і проведення заходів щодо забезпечення військ (сил) центральними і військовими періодичними виданнями, культурно-просвітницьким майном, технічними засобами виховання і поліграфії;
безпосереднє управління діями органів виховної робот під час виконання ними заходів морально-психологічного забезпечення;
керівництво підготовкою підпорядкованих органів виховної роботи;
організацію та здійснення контролю і допомоги та інші заходи.