Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лікарська речовина — це окрема хімічна сполука або біологічно активна речовина, яка при введенні в організм здатна запобігати виникненню захворювання, змінювати перебіг патологічного процесу, нормалізувати функцію і сприяти швидшому видужанню.
Лікарський засіб — це фармакологічний засіб, дозволений для застосування уповноваженим на це органом країни в установленому порядку для запобігання, лікування або діагностики захворювань людини чи тварин. Дозвіл на використання нової речовини як лікарського засобу надає Держаний фармакологічний центр МОЗ України. Остаточне рішення про впровадження фармакологічного лікарського засобу до медичної практики приймає міністр охорони здоров'я України відповідним наказом.
Фармакологічний засіб (клінічний зразок) — це речовина або суміш речовин з установленою фармакологічною активністю, що є об'єктом клінічного випробування. Це також зарубіжні лікарські засоби, не дозволені в установленому порядку для застосування в Україні.
Новий лікарський засіб — це засіб, який застосовують не більше 3 років після реєстрації у промисловому випуску.
Лікарський препарат — це лікарський засіб у вигляді певної лікарської форми (таблетки, драже, мазь тощо).
Лікарська форма — це наданий лікарському засобу чи лікарській рослинній сировині зручний для застосування стан, за якого досягається потрібний лікувальний ефект.
Лікарська сировина — це матеріал бактеріального, рослинного, мінерального, тваринного чи синтетичного походження, з якого виготовляють лікарські препарати. Лікарська сировина має бути дозволена до використання Державним фармакологічним центром МОЗ України.
Препарати, виготовлені з лікарської рослинної сировини простим обробленням (сушіння, подрібнення), називають простими. За складнішого оброблення рослинної сировини отримують складні, або галенові, препарати (настойки, екстракти). Галенові препарати містять крім діючих також недіючі (баластні) речовини, котрі можуть зменшувати активність лікарських речовин. Наявність у галенових препаратах домішок не дає змоги застосовувати їх парентерально.
Підприємства хіміко-фармацевтичної промисловості випускають очищені від баластних домішок препарати, які, на відміну від галенових, називають новогаленовими (наприклад омнопон, адонізид). Новогаленові препарати можна застосовувати і для парентерального введення.
Кожний лікарський засіб має свій реєстраційний (інформаційний) номер (шифр), під яким він зареєстрований у країні і внесений до Реєстру лікарських засобів України.
Фармакопея.
Лікарські засоби мають певні хімічні й фізичні властивості, а також певну фармакологічну активність. Вони не повинні мати сторонніх домішок. Технологія виготовлення засобів має забезпечувати їх відповідну стандартну якість. Норми якості лікарської сировини, яка використовується для виготовлення лікарських засобів, встановлюють відповідні державні установи і публікують у вигляді спеціального збірника — Державної фармакопеї (Фармакопеї).
Фармакопея (грец. pharmacon — лікарський засіб, отрута і роіео — роблю) — це збірник обов'язкових загальнодержавних стандартів і положень, що нормують якість лікарської сировини, лікарських засобів, лікарських препаратів, а також їх назв, правил виготовлення, зберігання, контролю та відпуску.
У СРСР видання Фармакопеї здійснювалось систематично Фармакопейним комітетом МОЗ СРСР. XI видання Фармакопеї здійснено в 1989 р. У Державній фармакопеї СРСР, згідно з рекомендаціями ВООЗ, використовується Міжнародна хімічна номенклатура лікарських речовин.
Вимоги щодо якості, активності лікарських засобів тощо ґрунтуються на найновіших експериментальних дослідженнях, а також на чинних міжнародних стандартах, розроблених ВООЗ.
ВООЗ систематично видає Інтернаціональну фармакопею для вдосконалення номенклатури лікарських засобів і вимог щодо їх якості.
Лікарська форма — це наданий лікарському засобові чи лікарській рослинній сировині придатний до застосування стан для забезпечення належного лікувального ефекту.
Лікарські форми, залежно від їх консистенції, поділяють на тверді (порошки, таблетки, драже, супозиторії тощо), рідкі (розчини, краплі, мікстури, настойки, рідкі екстракти, настої, відвари, емульсії тощо) та м'які (мазі, пасти, рідкі мазі, пластирі). Лікарська форма має велике значення для лікувальної дії лікарського засобу, що залежить також не тільки від його фармакологічних властивостей, а й від здатності цієї лікарської речовини проникати до місця дії — до специфічного рецептора або до ураженого органа, тобто залежить від його біологічної доступності.
Надходження лікарської речовини у велике коло кровообігу після її прийому всередину відбувається послідовно:
1) вивільнення лікарської речовини з лікарської форми в рідке середовище;
2) проходження розчиненої лікарської речовини крізь біологічні мембрани, тобто її абсорбція (транспорт, всмоктування)у травному каналі і через печінку. Процес вивільнення розчиненої лікарської речовини з лікарської форми досить часто сповільнює її транспорт, особливо коли речовина застосовується у твердих формах. Вивільнення лікарської речовини з таблеток здійснюється шляхом їх розпаду і розчинення фармакологічно активної лікарської речовини. Тому добору оптимальної лікарської форми слід надавати особливої уваги.
ТВЕРДІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ
ПОРОШКИ
Порошок— це тверда лікарська форма для внутрішнього або зовнішнього застосування, що складається з однієї або кількох подрібнених речовин і має властивості сипучості. Стерильний порошок застосовують також для парентерального введення після попереднього розчинення у певному стерильному розчиннику.
Порошок має деякі переваги порівняно з іншими лікарськими формами. Його досить легко виготовляти, транспортувати і точно дозувати. Порошок відносно дешевий, здебільшого може зберігатись досить тривалий час. У вигляді порошку не слід виписувати речовини гігроскопічні, а також ті, які швидко руйнуються під впливом світла тощо.
Порошки прості (pulveres simplices) виготовляють з однієї речовини, складні (pulveres compositi) — з двох речовин і більше. За ступенем подрібнення розрізняють крупний порошок (pulvis grossus), дрібний (pulvis subtilis) і найдрібніший (pulvis subtilissimus).
Дрібний порошок, порошок звичайного ступеня подрібнення, призначають для за-
Іншомовні назви лікарських форм в однині наведено в такому порядку: латинська, англійська, французька, іспанська.
Найдрібніший порошок використовують для нанесення на рани, слизові оболонки. При місцевому використанні він не викликає механічного подразнення і має велику адсорбційну поверхню. Порошок, який використовують зовнішньо, називають присипкою (aspersiones).
Порошки приписують і видають або неподіленими, тобто недозованими (pulveres indivisi), або поділеними для окремих приймань, тобто дозованими (pulveres divisi).
Неподілений порошок приписують масою 5— 100 г, а хворий дозує його відповідно до вказівки лікаря. У вигляді неподіленого порошку виписують несильнодіючі речовини, тобто ті, що не потребують точного дозування. Неподілений порошок частіше використовують для зовнішнього застосування — на шкіру, слизові оболонки, рідше його приймають усередину.
КАПСУЛИ
Капсула (capsula, -ae; capsule, -s; capsule, -s; capsule, -s) — це оболонка для дозованих порошків, гранульованих, пастоподібних, напіврідких або рідких лікарських речовин для приймання всередину. Застосування капсул дає змогу уникнути відчуття неприємних властивостей (смак, запах) або подразнювальної дії речовин на слизові оболонки.
Капсули виготовляють з желатину, води і гліцерину (Capsulae gelatinosaea). Желатинові капсули можуть бути твердими, з покришкою і м'якими, або еластичними, закритими. Вміст капсул від 0,1 до 1,5 г лікарської речовини.
ТАБЛЕТКИ
Таблетка (tabuletta, -ae; tablet, -s; comprime, -s; tableta, -s) — тверда дозована лікарська форма, що виготовляється шляхом пресування лікарських речовин або суміші лікарських і допоміжних (цукор, молочний цукор, глюкоза тощо) речовин. Таблетки приймають усередину (Tabulettae ad usum internum), під язик (Tabulettae sublinguals), зовнішньо (Tabulettae ad usum externum), для підшкірної імплантації (Tabulettae implantatae). Таблетки виготовляють промисловим способом. Вони можуть бути вкриті оболонкою, для чого використовують пшеничне борошно, крохмаль, цукор, порошок какао, барвники, харчові лаки.
У таблетках випускають різні за агрегатним станом речовини. Таблетки — зручна лікарська форма: мають приємний вигляд, зберігаються тривалий час, маскують неприємний смак багатьох лікарських засобів, портативні. Таблетки дають змогу досить точно дозувати лікарські речовини (помилка ± 5 %).При застосуванні багатошарових таблеток досягають послідовної абсорбції (всмоктування) кількох лікарських речовин, а також подовження їх дії. Сучасна промислова технологія виготовлення таблеток гарантує високу якість і швидкість їх випуску. Проте таблетки мають і деякі недоліки: іноді відбуваються хімічні перетворення їх складових частин, змінюється колір, у разі тривалого зберігання вони можуть втрачати розчинність і проходити через систему травлення у незміненому вигляді. Маса таблетки — від 0,1 до 1 г. Виписуючи лікарську речовину в таблетках, потрібно зазначити назву лікарської речовини та її дозу на один прийом.Обов'язково слід зазначити виписувану форму — таблетки. У сигнатурі зазначають спосіб приймання. При оформленні рецепта на таблетки ніколи не зазначають формоутворювальні речовини, оскільки їх виготовляють виключно промисловим способом, і до аптеки вони надходять у вигляді готової лікарської форми. Магістральних таблеток немає.
Не слід призначати таблетки всередину малим дітям, хворим з розладами ковтання, тяжкохворим, психічно хворим і хворим у непритомному стані.
У педіатричній практиці, особливо дітям старшого віку, таблетки призначають досить часто. Не всі лікарські речовини в таблетках випускають у дозах для дітей. У таких випадках виписують таблетки, призначені для дорослих, а в сигнатурі зазначають, яку частину таблетки належить дати дитині відповідно до її віку і маси тіла. Дітям молодшого віку таблетку (або її частину) розтирають на порошок і дають з водою. Дітям молодшого віку лікарські речовини краще виписувати в порошках.
Виписуючи рецепт на таблетки дітям, в Inscriptio зазначають вік дитини і роблять позначення «Дитячий».
КАРАМЕЛІ (Carameles, -turn).
Карамель (caramel, -і; caramel, -s; cara-melo, -s) — тверда дозована лікарська форма, виготовлена у вигляді цукерок змішуванням лікарських речовин з цукром, патокою і з додаванням смакових ароматичних речовин, барвників. Карамелі призначені для лікування хворих із запальним процесом слизової оболонки порожнини рота та ясен. їх затримують у роті до повного розчинення. Карамелі виписують, як таблетки.
ДРАЖЕ (Dragee, -ее).
Драже (dragee, -ее; sugar coated pill, -s; dragee, -s; gragea, -s) — тверда дозована лікарська форма для приймання всередину. Отримують промисловим способом шляхом нашаровування (дражування) лікарських і додаткових речовин на гранули.
Допоміжними речовинами є цукор, крохмаль, пшеничне борошно, тальк, порошок какао, харчові лаки, барвники тощо.
Для захисту лікарських речовин від впливу шлункового соку драже вкриті оболонкою, яка розчиняється лише в тонкій кишці. Драже мають приємний вигляд, зручні для приймання.
Маса одного драже від 0,1 до 1 г.
Виписуючи рецепт, після Rp. зазначають назву лікарської форми (Dragee), далі назву лікарської речовини (у родовому відмінку однини), дозу на одне приймання, загальну кількість драже та сигнатуру — спосіб вживання.
МІКРОДРАЖЕ (Microdragee, ее).
Мікродраже (microdragee, -ее; micro-sugar-coated pill, -s; microdragee, -s: micro-gragea, -s) утворюються нанесенням лікарської речовини і цукрового сиропу (склеювальна речовина) на зернятка цукру або утворенням суспензії порошкоподібної лікарської речовини в розтопленій суміші покривних речовин (віск, кислота стеаринова тощо).
Мікродраже мають діаметр 30 — 50 мкм, можуть бути з оболонкою або без неї. Залежно від співвідношення лікарської та покривної речовини, отримують препарат з різною тривалістю вивільнення діючих речовин. Додання емульгаторів (лецитин, твін) дає змогу значно змінити швидкість вивільнення лікарської речовини.
. СПАНСУЛИ (Spansulae, -arum).
Спансули — це капсули для приймання всередину, які містять у собі мікро-драже лікарських речовин з різною тривалістю дії. У спансулі може бути три, чотири і навіть більше п'яти типів мікро-драже з різною тривалістю вивільнення і абсорбування (всмоктування) діючих речовин.
Спансула може вмістити від 50 до 400 мік-родраже, а також суміші лікарських речовин і рідин.
.
Поняття про лікарську речовину ,засіб, форму, препарат, сировину.
Автор:Лозинський Тарас
11-Б клас
СЗШ №99