Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………..………….……4
РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ ОСНОВНИХ ФОНДІВ ТА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА………………………………..………………………6
1.1. Сутність і значення основних засобів підприємства………...…………..6
1.2. Показники ефективності використання основних засобів……….……..15
РОЗДІЛ II. ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ НА ПІДПАРИЄМСТВІ ТДВ «ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ХІМІЧНИЙ ЗАВОД»………….…………………..…………21
2.1. Аналіз стану основних фондів та основних засобів…..………….…. 21
2.2. Шляхи покращення використання основних фондів на підприємстві
ТДВ «Чернівецький хімічний завод»………………………………………...28
ВИСНОВКИ ………………...…………………...…………………………………34
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………….…………………………...….36
ДОДАТКИ
ВСТУП
Економічна діяльність підприємств в Україні відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність раціонального використання наявних у них основних засобів. Отже, перед підприємствами стають завдання домогтися підвищення використання наявних основних засобів і насамперед їх активної частини, в часі і за потужністю, тобто мова йде про підвищення рівня інтенсивного їх використання. Для вирішення цього завдання та отримання відчутних результатів у діяльності підприємства повинні бути розроблені конкретні засади, спрямовані на поліпшення використання основних засобів, практичне застосування яких дасть змогу використовувати наявні на підприємствах резерви підвищення їх ефективності.
Пріоритетне значення серед таких заходів повинно бути відведено своєчасній заміні і мобілізації морально застарілого устаткування, організації прискореного введення в експлуатацію придбаної нової техніки; удосконаленню організації матеріально-технічного забезпечення підприємств та технічного обслуговування сучасних систем машин; запровадження прогресивних форм організації виробництва і праці; застосування сучасних ефективних систем матеріального стимулювання робітників та інженерно-технічних працівників; залучення інвестиційних ресурсів вітчизняних і зарубіжних інвесторів для модернізації матеріально-технічної бази підприємств; широке застосування лізингових операцій.
Тому актуальною проблемою є визначення ефективності використання основних засобів виробництва з урахуванням оцінки їх технічного стану, використання та виявлення резервів їх підвищення, а також виявлення найбільш важливих чинників, які впливають на зміну рівня використання основних фондів суб’єктами господарювання.
Вагомий внесок у розвиток теоретичних і організаційно-методичних засад формування основних засобів у діяльності суб’єкта господарювання в умовах ринкової економіки здійснили такі вчені: В.Г. Андрійчук, Ф.Ф. Бутинець, А.Г. Вознюк, Б.М. Данилишин, М.Я. Дем’яненко, В.Г. Лінник, Я.В. Соколов, В.В. Сопко, Л.К. Сук, В.С. Сухарський, В.Г. Швець та інші.
Метою курсової роботи є дослідження та розвиток основних теоретичних і прикладних засад ефективного використання основних засобів, що передбачається реалізувати шляхом розв'язання таких завдань:
Об'єкт дослідження при написанні курсової роботи є основні засоби підприємств.
Предмет дослідження є процес розвитку формування та використання основних засобів підприємства.
Інформаційною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних економістів з даної тематики, а також нормативно-правові акти України, що визначають методологічні засади розкриття інформації про стан та діяльність суб'єктів господарювання у їх фінансовій звітності, періодична і спеціальна література з фінансів, фінансів підприємств, а також статистична інформація.
Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків та пропозицій і списку використаних джерел. В першому розділі розкрито сутність та значення основних засобів підприємства. В другому розділі проаналізовано ефективність використання основних засобів та визначено шляхи покращення використання основних засобів.
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ ОСНОВНИХ ФОНДІВ ТА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Сутність і значення основних засобів та фондів підприємства
Організація будь-якої підприємницької діяльності розпочинається з формування матеріально-технічної бази, відсутність якої робить неможливим ведення господарської діяльності підприємства.
Для здійснення виду діяльності, крім самої праці, матеріально-технічні ресурси і засоби праці. Сукупність останніх, якими розпоряджається підприємство, складає його основні засоби.
В економічній літературі часто зустрічаються ототожнення понять “основні засоби” та “основні фонди”, заміна одного поняття іншим, а серед економістів немає єдиної думки щодо визначення змісту даних термінів, що, в результаті, призводить до значних ускладнень і плутанини та актуалізує тематику даного дослідження [6, 16].
З виникненням бухгалтерського обліку, вчені почали застосовувати поняття “основні засоби” та “основні фонди”. Прийнято вважати, що термінами “основні фонди” і “основні засоби” визначено одні й ті самі об’єкти, проте перший із термінів використовується в податковому законодавстві, а другий використовується в бухгалтерському обліку. До 2011 року в податковому
законодавстві використовувалося поняття “основні фонди”, яке було частково
ліквідовано шляхом заміни на “основні засоби” в п’ятому розділі “податок на
прибуток”. Що ж до інших податків, то поняття “основні фонди” залишилось.
Однак, в економічній теорії термін “основні фонди” почали використовувати задовго до появи в Україні податкового обліку. Таким чином, вважають, що одним з перших визначень терміну “основні фонди” є висловлювання А. Сміта про те, що “фондом є будь-яке накопичення продуктів землі і промислової праці. Фонд буде капіталом лише в тому випадку, якщо він приносить власнику дохід чи прибуток”. Отже, А. Сміт визначав фонди як матеріальну основу для утворення капіталу.
Іншим є енциклопедичне визначення основних фондів, сформульоване за радянських часів, як “сукупності засобів соціального виробництва, що використовуються більше одного виробничого циклу і поступово переносять свою вартість на створюваний продукт” [19, 672].
Стосовно сутності основних засобів сучасні зарубіжні економісти вважають їх засобами, які мають значний термін експлуатації, використовуються підприємством та придбаються не з метою їх наступного перепродажу. Тобто основна увага акцентується на довгому терміні використання, а також на тому, що основними засобами активи стають лише з моменту введення в експлуатацію.
Слід зазначити, що автор Т.П. Макаровська визначає основні фонди як засоби праці, які неодноразово беруть участь у виробничому процесі, не змінюючи при цьому своєї первинної форми [18, 127].
Завадський Й.С., Осовська Г.В., Юшкевич О.О. визначають основні фонди як засоби, що беруть участь у процесі виробництва протягом багатьох циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, і поступово, в міру зношеності, переносять свою вартість на продукцію, що виробляється [11, 201].
Кірейцев Г.Г. зазначає, що основні засоби – це частина майна підприємства, що переносить свою вартість на новостворений продукт частинами за декілька виробничих циклів [14, 97].
Загородній А.Г. наголошує, що основні засоби – це сукупність матеріальних активів, які тривалий час у незмінній натурально-речовій формі використовуються у виробничому процесі [13, 342].
У свою чергу Н.В. Чебанова та Ю.А. Василенко розглядають основні засоби як матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально – культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує один рік) [25, 18].
Основні засоби, на думку О.В. Лишиленко, – це матеріальні активи, які
підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально – культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує один рік) [17, 389].
Цал-Цалко Ю.С. трактує основні засоби як засоби праці (активи), які багаторазово беруть участь у виробничому процесі, зберігаючи при цьому первину матеріально-речову форму, і поступово зношуючись, переносять свою вартість на заново створений товар [24, 162].
Голов С.Ф. та Єфіменко В.І. вважають, що основні засоби – це матеріальні активи, що утримуються для використання у виробництві або постачанні товарів, виконанні робіт і наданні послуг, для досягнення поставленої мети та надання в оренду іншим особам; використовуються, за очікуванням, більше одного року [8, 466].
Куттер М.І. визначає основні засоби як непоточні активи, якими компанія
володіє порівняно довго з метою продовження та розвитку своєї діяльності, а не
для перепродажу [16, 155].
Ковальов В.В. підкреслює, що основні засоби являють собою засоби, які мають строк корисної служби більше одного року; використовуються у діяльності підприємства; не підлягають перепродажу покупцями [15, 689].
Варто відмітити, що погоджуємося з думкою видатного вченого Бутинець Ф.Ф. щодо трактування сутності основних засобів як матеріальних активів, які підприємство використовує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг , здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує один рік) [7, 439].
Проаналізувавши визначення понять “основні засоби” та “основні фонди”, можна побачити, що автори по-різному трактують ці поняття, називаючи їх або засобами праці, або матеріальними активами, або матеріально-речовими цінностями, але майже кожен з авторів зазначає, що вони використовуються протягом тривалого періоду і втрачають свою вартість частинами.
В економічному словнику за редакцією С.В. Мочерного основні засоби
розглядаються як засоби праці, що експлуатуються довше ніж один рік і мають
вартість понад встановлений ліміт; повністю і багаторазово беруть участь у процесі виробництва; переносять свою вартість на готову продукцію частинами, у міру зносу.
Отже, в бухгалтерському обліку використовується одночасно два поняття “основні засоби” та “основні фонди”. Поняття “основні фонди” є загальноекономічним, а поняття “основні засоби” – суто облікове поняття. Не існує чітко визначеної термінології щодо цього і в законодавчих актах.
Порівняльний аналіз понять «основні фонди» та «основні засоби» наведено в табл. 1.1.
Таблиця 1.1
Порівняльний аналіз понять “основні засоби” та “основні фонди”
|
№ п/п |
Джерело |
Основні засоби |
Основні фонди |
|
1 |
Дем’яненко М.Я. Фінансовий словник довідник. – К.: Київ, 2003, с 173. [10, 173] |
Засоби – це прийоми, дія, знаряддя, гроші, матеріальні цінності, речі устаткування, будь-яке добро, яке використовується для досягнення певної мети |
Фонд – це запас, нагромадження, капітал у вартісній формі |
|
2 |
Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Фінансовий словник, К.:Знання, 2002. [12, 267] |
Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство формує з метою використання їх у процесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу) |
Основні фонди – це сукупність матеріальних активів, які тривалий час у незмінній матеріально–речовій формі використовуються у виробничому процесі |
Так, вчені вважають, що ці категорії мають різне значення. Сук Л.К. і
Виговська Н.Г. стверджують, що ці поняття неможливо не відрізняти насамперед тому, що основні засоби – це сукупність матеріально-речових цінностей, а основні фонди – це джерела формування основних і оборотних засобів, а також підкреслюють, що їх значення відображаються у різних частинах балансу: основні засоби – відносяться в актив, основні фонди – в пасив. Андрійчук В.Г. також наголошує на тому, що “фонди – це грошове вираження засобів праці (основних засобів)”, в той час, як основні засоби є матеріально-речовими елементами. Існує також думка зарубіжних вчених, згідно з якою основні фонди – це, без сумніву, економічний ресурс, якому притаманні наступні якості: вони рідкісні або наявні в обмеженій кількості.
Зазначимо, що якщо актив визнається основним засобом, він не обов’язково буде віднесений до основних фондів. Це спричинене відмінностями щодо визнання активу основним засобом чи фондом. Тож потрібно розмежувати умови які допомагають чітко визначити до якої з категорій відноситься даний актив (рис. 1.1).
Критерії віднесення активу до основних засобів та фондів
Основні засоби
Основні фонди
якщо він призначений для
використання в господарській
діяльності платника податку
якщо існує ймовірність отримати в майбутньому економічну вигоду від його використання
якщо його планують використовувати більше 365 календарних днів
якщо його вартість можна достовірно визначити
якщо вартість об’єкта перевищує 2500 гривень і зменшується в зв’язку з фізичним та моральним зносом
Рис. 1.1. Умови визнання активу основним засобом та основним фондом згідно чинного законодавства
Слід відмітити, що найбільш дискусійним питанням є ототожнення “основних засобів” з “основними фондами”. Однією із причин даної проблеми є неправильне використання даних понять на законодавчому рівні. У Законі України “Про оприбуткування прибутку підприємств”, який втратив чинність від 02.12.10, використовувалось поняття “основні фонди”. Відповідно до даного закону, під поняттям “основні фонди” розумілись матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.
Із прийняттям Податкового кодексу України у 02.12.10 вказана проблема була вирішена шляхом введення поняття “основні засоби” в податковому законодавстві.
Підходи до трактування сутності основних засобів в українському законодавстві та за Міжнародними стандартами фінансової звітності 16 "Основні засоби” узагальнені та представлені в аналітичній табл. 1.2.
Таблиця 1.2.
Підходи до трактування поняття "основні засоби” згідно правового регулювання
|
№ п/п |
Нормативний документ |
Визначення |
|
1 |
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» [3] |
Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) |
|
2 |
Податковий кодекс України [1] |
Матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) |
З таблиці 1.2 видно, що у Податковому кодексі, в свою чергу, відмовилися від поняття "основні фонди” на користь "основних засобів”, що свідчить про наближеність Кодексу до положень бухгалтерського обліку. Проте, таке наближення не є повним, адже грошове обмеження віднесення до складу основних засобів залишилося, хоча і зросло від 1000 грн. до 2500 грн.
Для потреб бухгалтерського обліку основні фонди поділяють на групи:
1. Основні засоби (земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди та передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, приладдя, інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби).
2. Інші необігові матеріальні активи (бібліотечні фонди, малоцінні необігові матеріальні активи, тимчасові споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату, інші необігові матеріальні активи) [21, 435].
Не менш важливе значення має класифікація основних виробничих фондів підприємства, яка використовується в системах бухгалтерського обліку та статистики згідно з П(с)БО №7 (рис. 1.2).
Будівлі
Споруди
Передавальні пристрої
Види основних засобів
Машини та устаткування:
Транспортні засоби
Інструменти
Виробничий інвентар та приладдя
Господарський інвентар
Інші основні засоби
Рис. 1.2. Класифікація основних засобів згідно П(с)БО 7 [3]
Забезпечення підприємства основними фондами та раціональне користування ними дозволяє дотримуватись економії на виробництві, підвищує
продуктивність праці та конкурентоспроможність підприємства.
На сьогодні основні фонди мають дещо різноманітний характер, що потребує встановлення належним чином їхньої класифікації. В ході дослідження було окреслено різні підходи до класифікації основних фондів як згідно з нормативною базою, так і за різними авторами.
Отже, поняття “основні засоби” та “основні фонди” досить часто ототожнюють та в їх сутності є деякі відмінності. У Податковому кодексі, відмовилися від поняття “основні фонди” на користь “основних засобів”, тобто це свідчить про наближеність до положень бухгалтерського обліку. Порівнюючи визначення представлені в П(С)БО та міжнародних стандартах можна сказати, що вони є подібними, це є наслідком того, що українські нормативні акти спрямовані до міжнародних стандартів і при їх написанні використовувались МСБО.
1.2. Показники ефективності використання основних засобів
Діяльність підприємства нерозривно пов’язана з наявністю та використанням основних засобів, які повинні характеризуватися відповідним складом та структурою для здійснення процесу виробництва.
Для забезпечення конкурентоспроможності підприємства та отримання необхідної величини прибутку необхідно здійснювати постійний аналіз ефективності використання основних засобів та досліджувати фактори, які впливають на цю зміну [6, 18].
Основні напрями аналізу ефективності використання основних засобів наведені на рис. 1.3.
Напрямки аналізу основних засобів підприємства
Загальний аналіз основних засобів
Вертикальний
Горизонтальний
Аналіз руху основних засобів
Аналіз забезпечення основними засобами підприємства
Аналіз стану основних засобів підприємства
Аналіз ефективності використання основних засобів
Рис. 1.3. Напрями аналізу ефективності використання основних засобів підприємства
Горизонтальний аналіз основних засобів полягає в порівнянні кожної статті основних засобів і розрахунку змін абсолютних і відносних величин, а також якісній характеристиці виявлених відхилень.
Вертикальний аналіз основних засобів передбачає розрахунок відносних показників. Завдання вертикального аналізу — розрахунок питомої ваги окремих статей основних засобів у загальній сумі сумі й оцінка змін питомої ваги.
Для оцінки ефективності використання основних засобів служить система показників, пристосування яких до конкретного підприємства дає можливість визначити шляхи поліпшення використання цих коштів.
Показники стану та ефективності використання основних засобів можна об’єднати в три групи, які характеризують [24, 13]:
2) стан основних засобів;
3) ефективність використання основних засобів.
До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.
Фондомісткість дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість — до зменшення. Цей показник є величиною, оберненою до фондовіддачі, і розраховується за формулою:
Фм = ФСР / ВП, (1.1)
де Фм — фондомісткість;
ФСР — середньорічна вартість основних засобів
Вп — вартість виробленої продукції.
Забезпеченість підприємства основними виробничими засобами визначається рівнем фондоозброєності праці . Фондоозброєність — показник, що характеризує рівень забезпеченості основними виробничими фондами промислововиробничого персоналу підприємства. Розраховується фондоозброєність за такою формулою:
Фо = ФСР / Ч, (1.2)
де Фо – фондоозброєність;
Ч – чисельність працівників.
Збільшення рівня фондоозброєності є позитивним фактором [24, 18].
Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих засобів (за вирахуванням суми їхнього зносу) до вартості майна підприємства. Якщо коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства сягає критичної позначки (0,2 – 0,3), то реальний виробничий потенціал підприємства буде низьким і треба терміново шукати кошти для виправлення становища.
Км = ФЗ/ М, (1.3)
де Км – коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні;
ФЗ – залишкова вартість основних засобів;
М – вартість майна підприємства.
Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів.
Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів.
Кз = Зо / Фк, (1.4)
де Кз – коефіцієнт зносу основних засобів;
Зо – сума зносу основних засобів;
Фк – балансова вартість основних засобів.
Показник зносу основних засобів може визначатись також у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних засобів.
Коефіцієнт придатності основних засобів розраховується за формулами:
Кп = 1 – Кз , або Кп = 100% – Кз, (1.5)
де Кп – коефіцієнт придатності основних засобів;
Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності [27, 78].
Коефіцієнти оновлення та вибуття розраховуються за формулами:
Ко = Введ / Вк, (1.6)
де Ко – коефіцієнт оновлення основних засобів;
Введ – вартість введених основних засобів за звітний період;
Вк – вартість основних засобів на кінець періоду.
Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.
Коефіцієнт вибуття основних засобів визначається за формулою:
Кв = Ввив / Вп, (1.7)
де Кв – коефіцієнт вибуття основних засобів;
Ввив – вартість виведених з експлуатації основних засобів;
Вп – вартість основних засобів на початок періоду.
Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття основних засобів, тобто ступінь вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для дальшого використання. Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених у дію основних засобів перевищує вартість вибулих основних засобів. Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних засобів:
Кпр = (Ввев – Ввив) / Вк, (1.8)
До показників, які характеризують ефективність використання основних засобів, належать: фондовіддача, рентабельність основних засобів, сума прибутку на одну гривню основних засобів [27, 79].
Найбільш загальним показником, який характеризує ефективність використання основних засобів, є фондовіддача.
Фв = ВП / ФСР, (1.9)
де Фв – фондовіддача основних засобів;
Відносним показником ефективності використання основних засобів є рентабельність. Цей показник визначається за формулою:
Роз = ЧП / Фк, (1.10)
де Рф – рентабельність основних засобів;
Пз – загальний прибуток за звітний період;
Фк – балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.
Абсолютним показником ефективності використання основних засобів є сума прибутку на одну гривню основних засобів.
Отже, матеріально-технічною основою організації процесу виробництва в промисловості є основні фонди. Основні виробничі фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку, забезпечують підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу, визначаючи його виробничу потужність, рівень техніко-технологічної відповідності виробництва вимогам, які висуває ринкове середовище до якості й надійності продукції.
РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ НА ПІДПАРИЄМСТВІ ТДВ «ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ХІМІЧНИЙ ЗАВОД»
2.1. Аналіз стану основних фондів та основних засобів
ТДВ «Чернівецький хімічний завод» започаткувало свою діяльність 13 квітня 1994 року. З метою приведення акціонерного товариства до вимог законодавства, рішенням загальних зборів акціонерів від 28 травня 2010 року перейменовано в Товариство з додатковою відповідальністю «Чернівецький хімічний завод».
Це середнє, стабільне, надійне та перспективне підприємство, яке забезпечене надійним виробничим, інтелектуальним та фінансово-економічним потенціалом. Діяльність підприємства направлена на розробку, виробництво, реалізацію та експорт широкого асортименту лакофарбових виробів.
ТДВ «Чернівецький хімічний завод» виготовляє і пропонує покупцям 2024 кольорів та відтінків:
Дане підприємство поновлює і доповнює асортимент лакофарбових виробів реалізуючи 85 % її в 24 областях України та 15 % відправляє на експорт. Щорічно розробляються та впроваджуються в виробництво понад 5 нових видів продукції, різноманітна тара, упаковка і маркіровка.
Продукція заводу знаходить своє застосування в автомобілебудуванні та авторемонтній галузях, вагонобудуванні, меблевій промисловості, будівельній, хімічній, електронній, електротехнічній галузях, на атомних і гідроелектростанціях, в сільському господарстві.
Для вивчення техніко-економічних показників діяльності підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, та джерела їх формування, тому насамперед необхідно проаналізувати вартісні показники балансу. Оцінка статей балансу ТДВ «Чернівецький хімічний завод» здійснюється, використовуючи горизонтальний і вертикальний аналіз форми № 1 «Баланс» (Додаток А).
Аналіз фінансово-господарських показників діяльності ТДВ «Чернівецький хімічний завод» здійснено на основі порівняння основних показників господарської діяльності підприємства, результати аналізу узагальнено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Характеристика фінансово-господарських показників діяльності
ТДВ «Чернівецький хімічний завод» за 2010–2012 роки
тис. грн.
|
Показники |
2010 рік |
2011 рік |
2012 рік |
Відхилення (+,-) в сумі звітного періоду до |
|
|
2010 року |
2011 року |
||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
Дохід (виручка) від реалізації продукції |
25197 |
31474 |
34928 |
9731 |
3454 |
|
Податок на додану вартість |
3553 |
4265 |
4257 |
704 |
-8 |
|
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції |
21644 |
27209 |
30671 |
9027 |
3462 |
|
Собівартість реалізованої продукції |
15621 |
18039 |
20933 |
5312 |
2894 |
|
Валовий прибуток |
6023 |
9170 |
9738 |
3715 |
568 |
|
Прибуток від операційної діяльності |
2095 |
4370 |
4422 |
2327 |
52 |
|
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування |
2102 |
4350 |
4411 |
2309 |
61 |
|
Податок на прибуток від звичайної діяльності |
575 |
1182 |
1007 |
432 |
-175 |
|
Прибуток від звичайної діяльності |
1527 |
3168 |
3404 |
1877 |
236 |
|
Надзвичайні доходи (витрати) |
6 |
-15 |
58 |
52 |
73 |
|
Податок з надзвичайного прибутку |
2 |
- |
12 |
10 |
|
|
Чистий прибуток |
1531 |
3153 |
3450 |
1919 |
297 |
Відповідно до даних табл. 2.1, обсяг реалізованої продукції в 2012 році становить 34928 тис. грн., в порівнянні з 2010 роком збільшився на 9731 тис. грн., в порівнянні з 2011 роком – на 3454 тис. грн., що є позитивною тенденцією.
З табл. 2.1. видно явне збільшення в 2012 році чистого прибутку порівняно з 2010-2011 роками. Це свідчить про зростання показників прибутковості підприємства та зміцнення його фінансового стану. Зростанню чистого прибутку сприяло збільшення прибутку від операційної діяльності та збільшення обсягів реалізації продукції.
Так, як основні засоби є одним із основних ресурсів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі підприємства, то перш за все, доцільно проаналізувати їх склад та структуру на протязі 2010-2012 років.
Таблиця 2.2
Оцінка динаміки складу основних засобів ТДВ «Чернівецький хімічний завод»
за 2010–2012 роки
тис. грн.
|
Показники |
2010 рік |
2011 рік |
2012 рік |
Відхилення (+,-) в сумі звітного періоду до |
|
|
2010 року |
2011 року |
||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
Основні засоби, усього: |
7655 |
7946 |
9425 |
1770 |
1479 |
|
Будинки, споруди та передавальні пристрої |
5482 |
5598 |
5608 |
126 |
10 |
|
Машини та обладнання |
1718 |
1855 |
2065 |
347 |
210 |
|
Транспортні засоби |
1059 |
1230 |
1604 |
545 |
374 |
|
Інструменти, прилади, інвентар |
165 |
170 |
181 |
16 |
11 |
|
Інші основні засоби |
225 |
166 |
- |
- |
- |
|
Малоцінні необоротні матеріальні активи |
18 |
- |
- |
-18 |
- |
Відповідно до даних табл. 2.2 видно, що у звітному році загальна сума основних засобів зросла порівняно з 2010 роком 1770 тис. грн., порівняно з 2011 роком на 1479 тис. грн., що є позитивною тенденцією.
На зростання основних засобів вплинуло зростання усіх складових основних засобів. Так, обсяг будинків, споруд зросла порівняно з 2010 роком на126 тис. грн., порівняно з 2011 роком на 10 тис. грн. Обсяг машин та обладнання зріс порівняно з 2010 роком на 347 тис. грн. та порівняно з 2011 роком на 210 тис. грн. Обсяг транспортних засобів зріс порівняно з 2010 роком на 545 грн., порівняно з 2011 роком – на 374 тис. грн.
Структура основних засобів ТДВ «Чернівецький хімічний завод» в 2012 році наведена на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Структура основних засобів ТВД «Чернівецький хімічний завод» за 2012 році
В 2012 році найбільшу питому вагу в загальній сумі основних засобів займають будинки та споруди – 59,3 % та машини та обладнання - 21,8 %.
При аналізі основних засобів необхідно визначити їх стан, використовуючи показники аналітичної табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Оцінка стану основних засобів ТДВ «Чернівецький хімічний завод» за 2010-2012 роки
|
Показники |
2010 рік |
2011 рік |
2012 рік |
Відхилення (+,-) в сумі звітного періоду до |
|
|
2010 року |
2011 року |
||||
|
Коефіцієнт зносу основних засобів |
0,536 |
0,532 |
0,501 |
-0,035 |
-0,031 |
|
Коефіцієнт придатності основних засобів |
0,464 |
0,468 |
0,499 |
0,035 |
0,031 |
|
Коефіцієнт оновлення основних засобів |
0,041 |
0,124 |
0,229 |
0,188 |
0,105 |
|
Коефіцієнт вибуття основних засобів |
0,000 |
0,003 |
0,007 |
0,007 |
0,004 |
|
Коефіцієнт приросту основних засобів |
-0,021 |
0,060 |
0,223 |
0,244 |
0,163 |
При цьому коефіцієнт вибуття хоча і низький, однак спостерігається його збільшення в 2012 році порівняно з попередніми роками. При цьому така ситуація не є негативною, адже підприємство ліквідує застаріле обладнання і вводить в експлуатацію нове.
Коефіцієнт зносу в 2012 році становить 0,501 і є досить значним, що говорить про високий рівень зношеності основних засобів та необхідність їх модернізації і заміни. Проте спостерігається позитивна тенденція до зниження значення цього показника.
Коефіцієнт придатності відображає частину основних засобів, придатну для експлуатації. У 2012 році цей показник становив 0,499, порівняно з попередніми роками його значення, що свідчить про зростання частки придатних до експлуатації основних засобів. В загальному з проведеного аналізу видно, що стан основних засобів на підприємстві поліпшився.
Важливе значення в аналізі ефективності використання основних засобів займає аналіз показників забезпечення основними засобами (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Оцінка показників забезпечення основними засобами ТДВ «Чернівецький хімічний завод» за 2010–2012 роки
|
Показники |
2010 рік |
2011 рік |
2012 рік |
Відхилення (+,-) в сумі звітного періоду до |
|
|
2010 року |
2011 року |
||||
|
Фондоозброєність основними засобами |
58,721 |
57,616 |
56,287 |
-2,434 |
-1,329 |
|
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства |
0,401 |
0,375 |
0,392 |
-0,009 |
0,017 |
|
Фондомісткість основних засобів |
0,350 |
0,284 |
0,283 |
-0,067 |
-0,001 |
Згідно з даними табл. 2.4 видно, що фондомісткість основних засобів на ТДВ «Чернівецький хімічний завод» в 2012 році порівняно з 2010 роком зменшилась на 0,001, порівняно з 2011 роком – на 0,067 і становить 0,283. Це є позитивною тенденцією, оскільки зменшилась частка основних засобів, що припадає на 1 грн. реалізованої продукції. Фондоозброєність становить в 2012 році 56,287, порівняно з 2010-2011 роками зменшилась.
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні порівняно з 2010 роком зменшився на 0,009, порівняно з 2011 роком збільшився на 0,017 і становить 0,392, що характеризує зменшення частки основних засобів в загальній сумі майна.
Ефективність використання основних засобів аналізується за допомогою фондовіддачі, рентабельності та абсолютної суми прибутку на одну гривню основних засобів, дозволяє визначити наскільки використання основних засобів є прибутковим.
Розрахунок показників ефективності використання основних засобів ТДВ «Чернівецький хімічний завод» за 2010-2012 років відображено в аналітичній табл. 2.5.
Таблиця 2.5
Оцінка показників ефективності використання основний засобів
ТДВ «Чернівецький хімічний завод» за 2010–2012 роки
|
Показники |
2010 рік |
2011 рік |
2012 рік |
Відхилення (+,-) в сумі звітного періоду до |
|
|
2010 року |
2011 року |
||||
|
Фондовіддача основних засобів |
2,857 |
3,524 |
3,531 |
0,674 |
0,007 |
|
Рентабельність основних засобів |
20,2 |
40,8 |
39,7 |
19,5 |
-1,1 |
|
Абсолютна сума прибутку на 1 грн. основних засобів |
0,202 |
0,408 |
0,397 |
0,195 |
-0,011 |
Фондовіддача основних засобів в 2012 році становить 3,531, порівняно з 2010 роком значення збільшилося на 0,674, порівняно з 2011 роком – на 0,007, що є позитивною тенденцією, оскільки збільшилася сума виручки від реалізації продукції, що припадає на 1 грн. основних засобів.
Рентабельність основних засобів на ТДВ «Чернівецький хімічний завод» збільшилася на 19,5 % порівняно з 2010 роком, проте зменшилась на 1,1 % порівняно з 2011 роком, що є негативною тенденцією.
Абсолютна сума прибутку в 2012 році зросла порівняно з 2010 роком, однак в порівнянні з 2011 роком зменшилась.
Отже, ТДВ «Чернівецький хімічний завод» займається виробництвом лакофарбової продукції, яку реалізує як на території України, так і за кордоном. В виробництві використовує значний обсяг основних засобів, більша частка з яких припадає на будинки, споруди, машини та обладнання.
З проведеного аналізу видно, що підприємство ефективно використовує основні засоби, постійно їх оновлює. Збільшуються коефіцієнти фондовіддачі та рентабельності основних засобів.
2.2. Шляхи покращення використання основних фондів на підприємстві ТДВ «Чернівецький хімічний завод»
Покращення використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства та його конкурентоспроможність на ринку. Основними факторами, які впливають на структуру основних виробничих засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуру основних виробничих засобів можна за рахунок [6, 20]:
Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення. Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне. Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів [6, 21].
Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак зокрема:
У процесі господарської діяльності кругооборот основних виробничих засобів проходить три стадії.
На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообороту основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.
На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії формується амортизаційний фонд [28].
На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок амортизаційного фонду.
Оборот основних виробничих засобів показано на рис. 2.2.
Заміна зношених
основних виробничих фондів
новими засобами
праці
Надходження
амортизаційних відрахувань
і формування
амортизаційного фонду
Продуктивне
використання основних
виробничих фондів і
нарахування
амортизаційних
відрахувань
Рис. 2.2. Оборот основних засобів на підприємстві
Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах:
1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів;
2) капітальний ремонт діючих основних засобів.
За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.
Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних засобів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого - дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних засобів того чи того підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого — від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження) [6, 10].
Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних засобів підприємства можна умовно поділити на дві групи:
1) збільшення екстенсивного завантаження;
2) підвищення інтенсивного навантаження.
Однак треба наголосити на двох важливих обставинах.
По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими.
По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту.
Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв.
Для підприємств ряду галузей індустрії, і передовсім машинобудування,
надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування. В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці [28].
Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективно використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи.
Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних засобів має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4—6% і модернізувати 6— 8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці. До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, належать також запровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг.
Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і роторно-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високопродуктивного автоматизованого устаткування. За свідченням спеціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготовлення конструктивно й технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20—30%.
Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання основних засобів можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних показників, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження кількасот підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих об'єктів становить 5—6 років. Проте технічно та економічно обґрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливість досягнення проектних показників виробничих об'єктів на підприємствах добувної промисловості за півтора-два роки, а обробної — за один рік і навіть швидше.
За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних засобів, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії становлення й розвитку [6, 9].
Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо.
Щоб використання основних засобів було справді економічно вигідним та
ефективним, необхідно не тільки стежити за його технічним станом, а й залучати фахівців при проведенні складних ремонтів; визначати ринки виробництва; залучати спеціалістів маркетингового відділу; підвищувати рівень спеціалізації виробництва; застосовувати передові технології; усувати простої; модернізувати устаткування; поліпшувати склад, структуру й стан основних засобів підприємства; удосконалювати планування, управління й організацію праці та виробництва; знижувати фондомісткість; підвищувати фондовіддачу та продуктивність праці на підприємстві; підвищувати якості ремонтів; підписувати договори поставок продукції, вивчати кон’юктуру ринку збуту, стежити за змінами на валютному ринку, а також у разі потреби застосовувати орендоване устаткування з метою підвищення ефективності виробництва.
ВИСНОВКИ
В умовах світової фінансово-економічної кризи, скорочення попиту на світових ринках, постійної нестачі фінансових ресурсів, банкрутства та ліквідації суб’єктів господарювання, а також враховуючи високий рівень морального й фізичного зносу обладнання підприємств України, як ніколи постає проблема найбільш раціонального та ефективного використання їх основних фондів.
Однією з головних ознак ефективного використання основних фондів
є зростання обсягу виробництва його продукції підприємства й чистого прибутку. Ефективне їх використання в результаті приводить до підвищення ефективності підприємства в цілому та сприяє покращенню його фінансового стану й конкурентоспроможності.
Оцінювання ефективності використання основних фондів здійснюється з використанням такої системи показників: показників оцінювання технічного стану (відтворення), узагальнюючих та часткових показників використання основних фондів.
З проведеного аналізу наявності та стану основних засобів ТДВ «Чернівецький хімічний завод» видно, що в цілому підприємство ефективно використовує основні засоби. Спостерігається їх постійне зростання та оновлення. Проте з іншої сторони, зношеність наявних основних засобів сягає 50 %, що говорить про застарілість значної частки обладнання. Крім цього, спостерігається зниження рівня їх прибутковості в 2012 році порівняно з 2011 роком, що негативно позначається в цілому на результаті діяльності підприємства.
Саме тому, основними напрямами підвищення ефективності використання основних фондів на ТДВ «Чернівецький хімічний завод» є інтенсивні та екстенсивні.
До інтенсивних напрямів підвищення ефективності використання основних фондів можна зарахувати такі засоби:
1) механізація та автоматизація виробництва;
2) технічне переозброєння та модернізація підприємства;
3) удосконалення технологічних процесів;
4) скорочення тривалості операційного циклу виробництва;
5) застосування прогресивних форм організації та управління виробництвом;
6) підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня промислово-виробничого персоналу.
Екстенсивні напрями підвищення використання основних фондів такі:
Вирішення проблеми підвищення ефективності використання основних фондів – це одне з основних завдань діяльності підприємств, від результату якого залежить фінансовий стан та конкурентоспроможність підприємства. Підвищення ефективності використання основних фондів є одним із головних чинників майбутнього ефективного функціонування підприємства в цілому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ