Львівська політехніка

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Національний університет "Львівська політехніка"

Навчально-науковий інститут підприємництва та перспективних технологій

Кафедра гуманітарної підготовки

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

"Українська мова за професійним спрямуванням"

Функції мови. Пряме та переносне значення слів.

Багатозначність. Омонімія .

Виконав (ла):

ст. гр. _ЕП-11з_

Назаркевич Тетяна Андріївна

Перевірила: старший викладач

Калінська Оксана Павлівна

Львів –2013

Зміст

Функції мови
Пряме та переносне значення слів
Багатозначність
Омонімія
Список використаної літератури

Функції мови.

Про те, що мова є явищем суспільним, засвідчують її функції. Так, основними функціями мови є комунікативна і мислетворча, які мають виразний соціальний характер.

Комунікативна функція (від лат. Communicatio "спілкування") - функція спілкування. Мова й створена для того, щоб спілкуватися, а спілкування можливе лише в суспільстві. Щоправда, існують й інші комунікативні засоби, наприклад, жести й міміка. У мовознавстві навіть існує думка, що спочатку люди спілкувалися за допомогою жестів і міміки і лише згодом - звуковою мовою. Як доказ комунікативної придатності жестів та міміки можна навести пантоміму. У театрі пантоміми та балетному спектаклі, де пантоміма відіграє значну роль, глядачам цілком зрозумілі "діалоги" дійових осіб і всі колізії подій. Однак у звичайному людському спілкуванні жести й міміка є лише допоміжними супровідними щодо звукової мови засобами. Допоміжними засобами спілкування можна якоюсь мірою назвати музику й живопис, проте якими б досконалими вони не були, замінити мови не можуть. У кожної людини музика й живопис викликають свої враження, почуття, думки. А от спілкуючись за допомогою мови, всі люди приблизно однаково розуміють висловлене. Тому-то мову вважають найважливішим засобом людського спілкування. До того ж комунікативну функцію виконує не тільки звукове мовлення, а й написані чи надруковані тексти.

Мислетворча функція мови - функція формування й формулювання думки. Мислення (думка) не тільки виражається словом, але й здійснюється в ньому. Не випадково один із найвидатніших мовознавців XIX ст. Гумбольдт назвав мову "органом, який творить думку".

Яка ж із названих двох функцій є головнішою? Одні вчені вважають, що найголовнішою функцією є комунікативна, інші - функція мислення. Обидві ці функції дуже тісно пов'язані між собою: для того, щоб спілкуватися, потрібно мислити й уміти передавати свої думки за допомогою мовних засобів.

Усі інші функції мови, про які йдеться в мовознавчій літературі, похідні від головних, вони є ніби уточненням, детальнішою видовою класифікацією їх. Так, з комунікативною функцією пов'язані такі конкретні функції: фатична (від гр. phatos "розказане"), тобто контактоустановлювальна; репрезентативна (від фр. representation "представництво") - функція позначення світу речей; емотивна - функція вираження почуттів, емоцій; експресивна (від лат. expressio "вираження") - функція самовираження,

створення образу мовця, автора; волюнтативна (від лат. voluntas "воля") – функція волевиявлення; прагматична (від гр. pragma "дія") -- функція, що вказує на ставлення мовця до висловленого; естетична (від гр. aistetikos "такий, що стосується чуттєвого сприйняття") - функція вираження прекрасного, виховання естетичного смаку; метамовна (від гр. meta "після, за, між"; у сучасній термінології вживається для позначення таких систем, які використовують для дослідження чи опису інших систем) - функція використання мови для опису іншої мови, тобто спеціальної наукової мови (метамова фізики, хімії, кібернетики, логіки тощо).

Із мислетворчою функцією пов'язані когнітивна (від лат. cognitus "знання, пізнання"), або гносеологічна (від гр. gnosis "знання, пізнання"), тобто пізнавальна, й акумулятивна (від лат. accumulatio "нагромадження") функції. Мислячи з допомогою мови, людина пізнає навколишній світ, нагромаджує (акумулює) знання про нього. Мова зберігає всі інтелектуальні здобутки попередніх поколінь, фіксує досвід предків. Так, зокрема, у словнику відображено результати розумової діяльності людства, класифіковано і систематизовано весь навколишній світ. Мова навіть часто підказує людині, як чинити в тому чи іншому випадку, що, наприклад, засвідчують усталені мовні звороти - фразеологізми: Не знаючи броду, не лізь у воду; Сім раз відмір, один відріж тощо. Засвоюючи мову, людина засвоює знання про світ, що значно скорочує і спрощує шлях пізнання, оберігає людину від зайвих помилок.

Деякі часткові функції, наприклад, інформативна, або референтна (від лат. referens "такий, що повідомляє"), пов'язані з двома головними. Інформація спершу осмислюється (формується і формулюється), а відтак передається.

Усі функції, як правило, реалізуються не ізольовано, а в різноманітних поєднаннях, бо кожне висловлювання здебільшого є багатофункціональним. У кінцевому результаті всі функції працюють на комунікацію, і в цьому сенсі комунікативну функцію якоюсь мірою можна вважати провідною.

Функції мови не можна сплутувати з функціями мовних одиниць (фонем, морфем, лексем, речень), про які йтиметься у відповідних розділах.

Пряме і переносне значення слів

У багатозначному слові розрізняють пряме й переносне значення.

Пряме значення слова — його основне, як правило, первинне значення. Наприклад, пряме значення слова полотно — “лляна, конопляна, бавовняна тканина особливого переплетення ” (На Джерсі була спідниця з темної

пістрі та сорочка з товстого полотна. — І.Нечуй-Левицький). Воно пригадується першим, коли ми чуємо це слово.

Переносне значення слова — одне із значень багатозначного слова, яке виникло й закріпилося за ним внаслідок перенесення назви з одного предмета чи явища на інший предмет чи явище за подібністю. Переносне значення завжди вторинне і пов’язане з основним, прямим значенням.

Наприклад, значення слова полотно “картина художника ” (Величні красоти гірської природи показано на численних полотнах. — О.Ільченко), “проїзна частина дороги ” (За насипаним полотном залізниці стримів Солом’янський шпиль. — І.Нечуй-Левицький), “плоска тонка частина пилки, ножівки” (Полотно пилки завжди тримають перпендикулярно до різаної площини. — З посібника) ― переносні. Ці речі так назвали тому, що вони або виконуються на полотні (картина художника), або нагадують смугу розстеленого полотна (проїзна частина дороги, плоска частина інструмента).

Крім переносного значення, існує ще переносне вживання слова. Слово, вжите в переносному значенні, образно характеризує предмет, дію чи ознаку за схожістю. Переносне вживання слова за своїм змістом індивідуальне і використовується тільки в певному контексті. Наприклад, у реченні Зимовий вечір усе ткав і ткав над селом свої полотна, і вони ніжно спадали з невидимих верстатів на прихоплену морозцем землю (М.Стельмах) слово полотно набуло переносного значення “сніговий покрив ”, хоч саме по собі воно такого значення не має — ні прямого, ні переносного.

У способах переносного вживання розрізняють метафору, метонімію і синекдоху.

Метафора — перенесення назви з одного предмета, явища на інший предмет, явище за їхньою схожістю. Наприклад, у реченні « Там море дере синю одежу об гострі скелі на білі клапті і закидає ними весь берег» (М.Коцюбинський) метафора синя одежа моря образно характеризує морські хвилі, а білі клапті — це піна від хвиль, які розбиваються об прибережні скелі.

Метафори бувають за кольором (сріблиться річка, бронзовий загар); за формою (мереживо гілок, павутина доріг); за розміром (крапля надії, море радості); за місцем (ніс корабля); за динамічністю (спалах ентузіазму); за відчуттям дотику (шовкова трава, шорсткий голос) тощо.

Метонімія — перенесення назви за суміжністю. При метонімії назва матеріалу може вживатися замість назви речі (фарфор і фаянс замість

фарфоровий і фаянсовий посуд); назва предмета замість його вмісту (чайник закипів замість: вода в чайнику); назва місцевості замість людей тієї місцевості (місто прокидається замість люди, що живуть у місті); назва особи замість тієї речі, яка їй належить (читаю Ліну Костенко замість твори, які належать Ліні Костенко) тощо.

Синекдоха — перенесення назви частини на ціле (найменування предмета за його характерною деталлю). Це, власне, різновид метонімії. Наприклад, назва частини тіла може вживатися на означення людини (роботящі руки, носа не показувати куди); назва одягу може заступати назву людини з певного середовища (сіряки і свитки підвели голови). Однина вживається замість множини (риба в ставку, буряк у полі).

Значення, яке виникає внаслідок переносного вживання слова, є тимчасовим, ситуативним, воно не властиве слову. Проте якщо вживання слова в такому значенні часто повторюється, воно може стати і його постійним переносним значенням, як це трапилося з багатьма тепер багатозначними словами. Переносне вживання слів — один із найпродуктивніших способів розширення виражальних засобів мови.

Багатозначність слів

Слова можуть мати не одне, а кілька значень. Цю їх властивість і

називають багатозначністю. Багатозначність закладена в самій природі

слова, що узагальнює певну ознаку, яка може бути властива також іншим

предметам чи явищам. Наприклад, слово дзвоник це і «1. Невеличкий

предмет у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, в середині якої

підвішено ударник, серце», і «2. Прилад для подавання звукових сигналів,

що нагадують звуки цього предмета (електричний дзвоник)», і «3. Самі

звукові сигнали, певні характерні звуки», і «4. Рослина з кольоровими

квітками, що своєю формою нагадують маленькі дзвони». Як видно з

наведеного прикладу, слово фактично завжди узагальнює не одну, а кілька

важливих ознак предмета або явища, у даному разі його призначення —

видавати звуки — і його форму, а це ще збільшує можливість і навіть

неминучість багатозначності.

Для розуміння узагальнюючої сутності слова велике значення має таке

висловлювання В. І. Леніна: «Склянка є, безперечно, і скляний циліндр і

інструмент для пиття. Але склянка має не тільки ці дві властивості або

якості або сторони, а безмежну кількість інших властивостей, якостей,

сторін, взаємовідношень і «опосереднень» з усім іншим світом».

Як правило, найбільш багатозначними є слова, що здавна існують у мові.

Помічено також, що багатозначність слова залежить від частоти вживання

слова в мові. Багатозначними є, наприклад, слова давати, держати, дерти,

діставати, добрий, дорога, дрібний, другий, дух і под.

Багатозначність слів здебільшого не заважає взаєморозумінню між людьми,

оскільки слова при мовному спілкуванні завжди виступають у мовленні в

певному контексті, в словесному оточенні і в конкретній мовленнєвій

ситуації. Наприклад, слово день означає: «1. Частину доби від сходу до

заходу сонця. Люблю блискучий день, коли земля цвіте. (М. Рильський.) 2.

Час, який дорівнює 24 годинам, добу. Дні минають, минають місяці,— село

навік замовкло, оніміло і кропивою поросло. (Т. Шевченко.) 3. Календарну

дату, встановлену для чого-небудь. День Перемоги, день відвідування,

День учителя. 4. Час, період у житті людини, народу. Мої дні течуть

тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. (М.

Коцюбинський.) У кожному з наведених речень чи словосполучень значення

слова день виступає цілком виразно. Треба, однак, добре знати і розуміти

значення слів, щоб належно користуватися ними, бо неправильно вжите

слово може спричинитися до неясності або й перекручення думки.

Наприклад, в українській літературній мові слово погруддя означає

«скульптурне зображення верхньої частини людського тіла»: Простінки між

завісами прикрашені малюванням та погруддями філософів. (Леся Українка.)

А ось у реченні «Марта позіхнула і натягла на погруддя ковдру»- слово

погруддя вжито неправильно. Помилкове вживання слова призвело до

серйозного порушення змісту речення. І слово крапка, і слово точка в

українській мові багатозначні. Але в значенні знака, який

використовується на письмі, вживається в літературній мові лише слово

крапка. Тому помилковим є використання слова точка у такому, скажімо,

реченні: Треба нарешті поставити всі точки над «і».

Омонімія

Омонімія , поняття, що грає важливу роль в логіці, логічній семантиці і семіотиці і що є природним узагальненням відповідного лінгвістичного поняття (див. Омоніми ); Омонімія є графічним і фонетичним збігом слів (і взагалі знаків і словосполук), що мають різний сенс і значення . Наприклад, «лук» (рослина) і «лук» (зброя) — це, всупереч поширеному трактуванню, не «слово, що має два різні значення», а саме два росіян слова (омоніми), однаково пишуться і що виголошуються. Омонімія не передбачає неодмінно, як в наведеному прикладі, збіги граматичних характеристик омонімів; прикладом можуть служити т.з. омоформи: «є» (невизначений нахил) і «є» (теперішній час) — два омонімічні дієслова, що знаходяться в різних нахилах; ще більш крайній приклад: «три» (числівник) і «три» (дієслово).

Чим більше розрізняються граматичні категорії омонімів, тим вірогідніше, що значення їх не мають нічого спільного, і тим більше, взагалі кажучи, підстав вважати, що Омонімія породжена випадковими причинами, пов'язаними з характером словотворення в природних мовах. Для омонімів же, близьких по своїх граматичних характеристиках, стає і вірогіднішою близькість (хоча, мабуть, і не очевидна) їх семантичних властивостей. Наприклад, із слів «поле» (пшениці), «поле» (діяльності) і «поле» (зір) перше можна (з деякими обмовками) вважати омонімом другого і третього в певному вище значенні, але спорідненість останніх впадає в очі — кожне з них з великою підставою можна вважати синонімом (див. Синонімія ) слів «область», «сфера» і т.п., а тим самим і синонімами один одного. Для характеристики подібних ситуацій уживається термін полісемія — наявність різних сенсів (або «смислових відтінків») в «одного і того ж» слова (або «однаково сприйманих» слів). Нечіткість такого визначення полісемії обумовлена тим, що між явищами Омонімії і полісемії насправді важко провести чіткий кордон: перша є «граничний випадок» другої. Наприклад, слова «коса» (жіноча), «коса» (піщана) і «коса» (якою косять траву) — «типові» Омоніми в той же час знаходяться в явній спорідненості: кожне з них означає щось довге, відносно тонке і, мабуть, злегка зігнуте, одним словом, — «косе» (та і різні значення дієслова «косити» очевидним чином зв'язані). Явна спільність етимології цих «омонімів» спонукає кваліфікувати ситуацію як полісемію. Грубо кажучи, Омонімія (окрім тих випадків, коли вона обумовлена чисто випадковими збігами словоформ) є «замаскована» полісемія.

Омонімія і полісемія є невід'ємним атрибутом звичайних, природних мов, збагачуючи виразними засобами розмовну і літературну мову. Але в наукових (наприклад, логіко-математичних) контекстах Омонімія неприйнятна, а в юридичних навіть часом небезпечна. Тому для наукових і юридичних потреб вважають за краще користуватися свого роду «професійними жаргонами» — деякими спеціальними вибраними фрагментами загально розмовної (загальнолітературної) мови, менш гнучкими і багатими, але в кращій мірі пристосованими для потреб «обслуговуваної» області. Омонімія усувається в них з допомогою відповідним чином розвиненої техніки визначень . Правда, навіть в мові «точних» наук не усувається Омонімія: у фразах «квадрат — це рівносторонній прямокутник» і «квадрат — це рівнокутний ромб» термін «квадрат» має різні сенси. Але явно формульований (або що хоч би мовчазно мається на увазі) принцип об'ємності (екстенсиональності), згідно з яким поняття із співпадаючими значеннями ототожнюються, приводить в усякому разі до усунення екстенсиональної Омонімії.: в обох приведених фразах

слово «квадрат» позначає одні і ті ж об'єкти. Ще радикальніші заходи по усуненню двозначностей термінології робляться в мовах формальних систем.

Список використаної літератури

http://pidruchniki.ws/1355091548047/dokumentoznavstvo/funktsiyi_movi

http://lib.znaimo.com.ua/docs/157/index-38489.html?page=6

http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=13383&pg=2

http://vseslova.com.ua/word/%D0%9E%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F-74971u

http://pidruchniki.ws/1260120648093/dokumentoznavstvo/omonimiya

1. ответственный маркетинг Холистический маркетинг включает социально ответственный маркетинг понимание э
2. амілаза мг-сл 20 1050 Висновок-
3. ЛЕКЦИЯ 3 Роль арттерапии в разрешении детских страхов и проблем В работе с детьми очень важно использо
4. Мы боги Это шокирует Прочтите эту книгу и Вы получите наслаждение от того как аргументировано красив
5. Основные принципы организации безопасных условий труда на территории предприятия
6. на тему- Социокультурная значимость досуга
7. Минеральные удобрения
8. Утверждаю Зав
9. .14 понеділок Електрообладнання верстатів з ПУ та РТК консультація Сологуб Н
10. Методологические проблемы борьбы с преступностью ее наиоолее опасными проявлениями организованной пре
11. Рекреология 1.
12. Основы мелиорации студенты должны написать курсовую работу
13. Олександрійське училище культури Розробка Драматургі
14. Определение осевой нагрузки на долото
15. Роберт Оуэн - социалист-утопист
16. N 36 ОБ УТВЕРЖДЕНИИ КВАЛИФИКАЦИОННОГО СПРАВОЧНИКА ДОЛЖНОСТЕЙ РУКОВОДИТЕЛЕЙ И СПЕЦИАЛИСТОВ АТОМНЫХ СТ
17. М. Давидов В.М. Малахова О
18. .для 1 курса Краткий очерк истории ботаники.
19. тема деталей совершающая механическое движение для преобразования энергии материалов или информации с цел.html
20. Пояснительная записка к курсовому проекту Детали машин Содержание- Введение характеристика наз

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе