Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Інститут туризму ФПУ
Контрольна робота
з дисципліни «Державне та регіональне управління»
Підготувала студентка II курсу
заочного відділення
Шишова К. Р.
м. Київ – 2012
Питання до контрольної роботи:
Взаємовідносини центру та регіонів завжди є доленосними для розвитку держави в цілому. Вони не тільки визначають державний устрій, а й справляють вирішальний вплив на добробут народу. Критеріями та предметом вивчення досліджень в регіоналістиці є: сукупність питань, що пов’язані з закономірностями побудови та функціонування держав як територіальних утворень; внутрішньодержавна динаміка; ступінь розвиненості муніципальної політики; створення ефективних регіональних структур економіки.
У сучасному світі, у якому підсилюються процеси інтеграції і глобалізації, характерним стає переплетення різних інтересів, загострюються глобальні проблеми, виникає потреба вивчення регіону як цілісності в загальносвітовій культурно-цивілізаційній парадигмі. Підійти до дослідження дозволить розгляд явища суб’єктності регіону як складної й внутрішньо диференційованої цілісності, що має свої власні закони функціонування і розвитку. Під загальними рисами регіону маються на увазі загальні відмінності в області мови, культури, історичних традицій, інтересів, пов’язаних з економікою і транспортом.
Зарубіжні теорії пояснення політико-територіальних процесів висвітлюють концепції двох невід’ємних атрибутів держави — території і суверенітету. З одного боку розглядаються теорії просторових систем, з іншого боку – теорії суверенітету і розподілу влади. Ці теорії пояснюють по-перше, природу регіонального фактора, причини виникнення регіоналізму і передумови регіоналізації; по-друге, саме дію регіонального фактору. Теорії, концепції, які тією чи іншою мірою пояснюють природу регіонального фактору тяжіють до двох протилежних полюсів: економічного і культурного детермінізму.
У рамках функціоналістського підходу до держави пояснюється дія регіонального фактору – фрагментація і інтеграція являють собою дві сторони єдиного процесу державного будівництва. Що дозволяє розглядати політичну систему суспільства держави як утворення, яке складається з регіонів, що з одного боку є самодостатніми територіальними спільнотами, а з іншого — зацікавлені один в одному. Запорука державної єдності полягає у побудові відповідної державної ідеології.
Інтерпретації теорії політичного суверенітету доводять необхідність децентралізації влади та її вертикального розподілу. Теорія спів-суспільної демократії пропонує рецепт політичної стабільності у багатоскладовому суспільстві, вертикальний розподіл влади за умов спів-суспільної демократії, відцентрові тенденції притаманні багатоскладовому суспільству.
Моделі відносин в держави — партнерства і посередництва — дозволяють виділити дві основні категорії фактору регіонального розвитку: явища централізації (доцентрові тенденції) і децентралізації (відцентрові тенденції). Що в свою чергу дає змогу заперечувати універсальність і однозначно позитивний характер процесів децентралізації. Ці процеси можуть набувати вигляд: саме децентралізації, деконцентрації, делегування влади, регіоналізму і регіоналізації, автономізації, федералізації, а за умов загрози державній єдності — сепаратизму і сецесії. Одні використовуються як моделі прийняття і реалізації керівних рішень (децентралізація, деконцентрація), другі — як доктрини тих чи інших політичних сил (регіоналізм, сепаратизм), треті — як інституційно закріплені механізми внутрідержавних відносин (регіоналізація, автономізація, федералізація) тощо.
Централізація — політичний процес, на основі якого формується централізм як управлінська політична система з властивими їй вертикальною структурою та субординацією, концентрацією влади в єдиному центрі. Традиційно централізація відбиває посилення ролі центральних владних інститутів. Вона сприяє виправленню економічної і соціальної нерівності різних територій.
Процес централізації супроводжується відцентровим тенденціями та є історично домінуючим у політиці. Об'єктивно це зумовлено насамперед самою природою влади з її централізаторськими за своєю суттю прагненням єдиновладдя, панування й підпорядкування. Суб'єктивно на розвиток централізації значний вплив справили ідеї Ж.-Ж. Руссо про "всезагальну волю", що існує незалежно від інтересів кожного з громадян. Узяті на озброєння якобінцями зазначені ідеї призвели, до гіперцентралізації владних повноважень на одному полюсі суспільства – на його вершині, зумовили деформацію і кризу самого поняття демократії.
Централізація, поряд з її позитивною історичною роллю і благодійним впливом на забезпечення цілісності політичних систем, засвідчила межі своєї ефективності, справивши у своїх крайніх проявах переважно негативний вплив на світовий розвиток. Це виразилось і виражається у сутнісних ознаках породженого централізацією всепоглинаючого централізму, що став функцією етатизму і знайшов найповніше втілення в тоталітарних режимах XX століття.
Децентралізація – управлінська політична система, покликана здійснювати владно значущі практичні рішення, що географічне чи організаційно, перебувають поза межами безпосереднього впливу центральної влади; політичний процес, котрий передбачає делегування центральним урядом певних повноважень на регіональний рівень з метою оптимізації практичного вирішення питань загальнонаціональної ваги, а також втілення у життя специфічних регіонально-локальних програм. Демократична децентралізація передбачає створення розгалуженої системи місцевого самоврядування, коли місцеві справи вирішуються не представниками центрального уряду, а особами, обраними самим місцевим населенням.
Ступінь соціально-економічного розвитку певної держави безпосередньо залежить від здатності вищих ешелонів влади передавати повноваження і обов'язки регіональним і місцевим владним структурам. Саме процес децентралізації сприяє регіональному розвитку країни.
Феномени централізації і децентралізації – це два взаємозалежних процеси: сполучення концентрації влади і її розподілу, управління і самоврядування, межі між ними рухливі і можуть бути порушені, як свідчить політична практика багатьох країн, на користь централізації влади. При цьому, децентралізація – необхідна умова централізації, без неї не може бути цілісної системи. Зростання культури, освіти, кваліфікації в людській діяльності, розвиток структур цивільного суспільства, зростання можливостей активної участі мас у процесі управління.
Централізація як одна із сторін демократичного управління, що забезпечує необхідний рівень концентрації влади, сполучається із децентралізацією, не обмежуючи законі права нижчестоящих ланок в системі управління. Чим вище перевантаження центральних органів керівництва й управління, тим слабкіше ефективність їхньої діяльності, про що свідчить багаторічний досвід централізації в колишньому СРСР. Найчастіше посилення централізації зумовлюється екстремальними умовами і надзвичайними обставинами, ситуаціями, при яких час між ухваленням управлінського рішення скорочується до мінімуму. Як правило, децентралізація втілюється в моделі, що враховують історичний досвід і національні традиції держав.
Децентралізації притаманні такі основні положення:
• незалежність від форми державного устрою;
• чіткий законодавчий розподіл функцій і повноважень між різними рівнями управління;
• невтручання держави в права регіонів
• розвиток розгалуженої системи місцевого самоврядування;
• самостійність органів місцевого самоврядування у фінансовій сфері, фінансова підтримка з боку держави;
• законодавче врегулювання взаємин в соціальній сфері.
У світовій політичній думці логічно поєднуються поняття “демократизація”, “децентралізація” і “розвиток”. Демократизм держави залежить від здатності вищих ешелонів влади передати більше повноважень і обов’язків регіональним і місцевим владним структурам.
Сутність сучасних концепцій і типів демократизації суспільних відносин виражена у таких положеннях:
1) розвиток історично зумовленого етапу взаємозалежності держав нині відбувається під впливом системних змін у перехідних країнах;
2) існує зв’язок між рівнем демократії і управлінською децентралізацією, соціальними здобутками і досягненнями самоврядування, верховенством закону та політичною стабільністю;
3) від успіхів перехідної держави у становленні демократії, зокрема, місцевого самоврядування залежить ставлення до неї економічно розвинутої частини світу.
Державна влада може і повинна відображати загальнонаціональні інтереси. Але не здатна врахувати масу специфічних регіональних інтересів, задоволення яких вимагає виходу за межі державних кордонів. Реалізація багатьох завдань, пов'язаних із забезпеченням належного життєвого рівня населення регіонів здійснюється не в державі загалом, а в конкретних місцях компактного проживання громадян — великих і малих містах, невеликих поселеннях.
Отже, існують причини, що спонукають до децентралізації. Регіони мають відігравати вагомішу роль у політичному управлінні країною. Сутність питань щодо вибору оптимальної форми державного устрою полягає у зверненнях до історичних традицій і світового досвіду. Різноманітність територіальної організації України згрупована в три підходи до політико-територіальної організації України:
1) перехід до федеративно-земельного устрою;
2) укрупнення адміністративних утворень із збереженням унітарної форми територіального устрою;
3) збереження існуючого адміністративно-територіального поділу країни з можливим переглядом кордонів деяких областей з точки зору вирівнювання економічних і просторових показників.
Найбільш популярним є другий підхід, прихильники якого вважають, що регіон в Україні це більш крупна, ніж область просторова одиниця, що має певну власну специфіку.
У межах проблеми територіальної організації постає питання що є регіоном в Україні: область чи більш крупна просторова одиниця. В це поняття може вкладатися різний зміст. В деяких країнах регіоном є частина державної території, на яку покладаються функції адміністративно-територіальної одиниці. Наприклад, у Франції найбільшою адміністративно-територіальною одиницею є регіон, який в свою чергу поділяється на департаменти та комуни. Регіоном може бути частина державної території, яка має певні географічні, історичні, культурні, економічні та національні особливості.
В Україні негативні та застійні явища в економіці беруть витоки з надмірної централізації влади, а недоліки системи пов’язані з деструктивним впливом командних традицій, накопичених до 1991 року. На певному етапі суспільного розвитку необхідність інвестицій і поліпшення фінансового стану наштовхується на централізацію влади. Постає об’єктивна потреба у переході до диверсифікованої системи державного управління. Надмірна централізація управління регіональними і місцевими проектами, зокрема, у сфері інфраструктури виливається у нездатність вчасно і якісно реагувати на потреби регіонів і міст та забезпечувати їх необхідним.
Важливим чинником суспільної стабілізації є правильне розуміння демократії. У її основі представницька влада, поєднана з первинністю інтересів людини. Функціонально демократія тлумачиться як виборність державних лідерів на засадах конкуренції та підзвітності перед громадськістю. Успіх демократизації залежить від спроможності уряду забезпечити політичні права і свободи громадян. Висока централізація влади протилежна рівню демократичності певного суспільства. Суттєвим чинником демократизації є ступінь довіри громадян до діючої політичної системи як такої.
Найбільш розвинені форми місцевого самоврядування існують у стабільних західних демократіях. За якістю другий рівень спостерігається у постсоціалістичних європейських країнах. Ефективним місцевим врядуванням є те, що швидко пристосовується до вимог переходу від комунізму до капіталізму.
На виконання Указу Президента України від 10 серпня 1999 р.
N 973 ( 973/99 ) "Про основні напрями розвитку туризму в Україні
до 2010 року" Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Державну програму розвитку туризму на 2002-2010
роки (далі - Програма), що додається.
2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним,
Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям
розробити регіональні програми розвитку туризму з урахуванням
завдань Програми, затвердженої цією постановою, та вжити заходів
до залучення для їх фінансування коштів місцевих бюджетів та з
інших джерел, не заборонених законодавством.
3. Фінансування заходів Програми, які здійснюватимуться у
2002 році за рахунок коштів державного бюджету, забезпечувати в
межах асигнувань, передбачених Державній туристичній адміністрації
за відповідними бюджетними програмами.
4. Державній туристичній адміністрації щороку під час
формування проекту Державного бюджету України і Державної програми
економічного та соціального розвитку України передбачати
асигнування на здійснення заходів Програми.
5. Координацію робіт, пов'язаних з виконанням Програми,
покласти на Державну туристичну адміністрацію.
6. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету
Міністрів України від 26 червня 1997 р. N 702 ( 702-97-п ) "Про
Програму розвитку туризму в Україні до 2005 року".
Цей Закон визначає загальні правові, організаційні та
соціально-економічні засади реалізації державної політики України
в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) прав громадян на відпочинок,
свободу пересування, охорону здоров'я, на безпечне для життя і
здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при
здійсненні туристичних подорожей. Він встановлює засади
раціонального використання туристичних ресурсів та регулює
відносини, пов'язані з організацією і здійсненням туризму на
території України.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
туризм - тимчасовий виїзд особи з місця проживання в
оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без
здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає;
{ Абзац другий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009 }
турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої
країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін
від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної
діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце
перебування в зазначений термін;
туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс
туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що
реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною,
до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та
інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням
(послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку
та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо);
супутні туристичні послуги та товари - послуги та товари,
призначені для задоволення потреб споживачів, надання та
виробництво яких несуттєво скоротиться без їх реалізації туристам;
характерні туристичні послуги та товари - послуги та товари,
призначені для задоволення потреб споживачів, надання та
виробництво яких суттєво скоротиться без їх реалізації туристам;
просування туристичного продукту - комплекс заходів,
спрямованих на створення та підготовку до реалізації туристичного
продукту чи туристичних послуг (організація
рекламно-ознайомлювальних подорожей, участь у спеціалізованих
виставках, ярмарках, видання каталогів, буклетів тощо);
місце продажу (реалізації) туристичних послуг - країна, в
якій зареєстровано відповідний суб'єкт господарювання, що реалізує
туристичний продукт;
місце надання туристичних послуг - країна, на території якої
безпосередньо надаються туристичні послуги;
готель - підприємство будь-якої організаційно-правової форми
та форми власності, що складається з шести і більше номерів та
надає готельні послуги з тимчасового проживання з обов'язковим
обслуговуванням. Порядок встановлення категорій готелям
визначається Кабінетом Міністрів України; { Статтю 1 доповнено
абзацом десятим згідно із Законом N 2468-VI ( 2468-17 ) від
08.07.2010 }
готельна послуга - дії (операції) підприємства з розміщення
споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання
в готелі, а також інша діяльність, пов'язана з розміщенням та
тимчасовим проживанням. Готельна послуга складається з основних та
додаткових послуг, що надаються споживачу відповідно до категорії
готелю; { Статтю 1 доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом
N 2468-VI ( 2468-17 ) від 08.07.2010 }
аналогічні засоби розміщення - підприємства будь-якої
організаційно-правової форми власності, що складаються з номерів і
надають обмежені готельні послуги, включно з щоденним заправлянням
ліжок, прибиранням кімнат та санвузлів. { Статтю 1 доповнено
абзацом дванадцятим згідно із Законом N 2468-VI ( 2468-17 ) від
08.07.2010 }
Туристична галузь є важливим чинником стабільного й динамічного збільшення надходжень до бюджету, істотного позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях економіки (транспорт, торгівля, зв’язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку та ін.). Туризм сприяє підвищенню зайнятості населення, розвитку ринкових відносин, міжнародному співробітництву, залученню українців та іноземних громадян до пізнання багатої природної та історико-культурної спадщини краю, збереженню екологічної рівноваги. Зростає інтерес населення щодо зайняття туристичною діяльністю. Зараз в області функціонує більше 70 ліцензованих туристичних підприємств. Сільський зелений туризм налічує понад 250 приватних садиб, що обслуговують туристів.
Консолідований обсяг туристичних послуг в 2001 році перевищив 21,4 млн. грн.
У модернізацію старих і будівництво нових закладів вітчизняними інвесторами у 2001 році вкладено понад 7 млн. грн.
Водночас подальший розвиток туризму в області гальмується:
недосконалістю законодавчої та нормативно-правової бази в галузі туризму;
недостатністю методичної, організаційної, інформаційної та матеріальної підтримки суб’єктів підприємництва туристичної галузі з боку держави;
невідповідністю переважної більшості туристичних закладів міжнародним стандартам;
недостатньою забезпеченістю автомобільних доріг туристичною, сервісною та інформаційною інфраструктурою (відсутність рекламних щитів та єдиної системи маркування автошляхів щодо закладів туризму, в тому числі сільського зеленого);
недостатньою якістю та асортиментом туристичних послуг;
неналежним станом туристичних маршрутів (брак обладнаних місць перепочинку, гірських притулків, відсутність єдиної системи знакування);
недосконалістю бази даних щодо рекреаційно-туристичних об’єктів;
недостатністю туристичних карт, інформації, реклами про область.
Ця Програма передбачає здійснення комплексу заходів щодо удоскона-лення системи державного регулювання туризму, розвитку матеріально-технічної бази та туристичної інфраструктури, ефективного використання наявних рекреаційних ресурсів, збереження історично-культурної спадщини. У процесі реалізації Програми створюватимуться умови для реалізації інвестиційних проектів, забезпе-чення галузі висококваліфікованими кадрами, розширення мережі туристично-екскурсійних маршрутів. Надалі владою активно підтримуватиметься рекламно-інформаційна діяльність. Пріоритетними напрямками розвитку туризму для області є в’їзний та внутрішній, зокрема сільський зелений туризм.
Основною метою Програми є здійснення заходів, спрямованих на розвиток туристичної галузі, забезпечення умов для повноцінного функціонування суб’єктів туристичної діяльності, залучення інвестицій, створення туристичного продукту, здатного максимально задовольнити потреби міжнародного і внутрішнього туризму з урахуванням природно-кліматичного, рекреаційного, соціально-економічного та історико-культурного потенціалу області, її етнографічних особливостей. Заходи Програми реалізуються за рахунок коштів обласного, районних та міських бюджетів, суб’єктів підприємництва всіх форм власності, громадських організацій, цільових кредитів банків, міжнародної технічної допомоги, інвестиційних коштів, інших джерел, не заборонених законодавством.
Фінансове забезпечення заходів щодо державної підтримки виконання Програми здійснюється в межах видатків обласної державної адміністрації, передбачених в обласному бюджеті на регіональні програми (розвиток туризму в області). Виконання Програми дасть змогу відновити та розвинути існуючу матеріально-технічну базу туризму, створити нові рекреаційно-туристичні об’єкти, забезпечити комплексний розвиток туристичних центрів. Реалізація Програми сприятиме розвитку сільського зеленого туризму, залученню інвестицій у туристичну галузь області, впровадженню нових форм організації туризму, створенню облаштованої належним чином мережі туристично-екскурсійних маршрутів з комплексом обладнаних для відпочинку місць, гірських притулків, єдиною системою знакування. Результатом Програми буде зростання іміджу області, як туристичного краю, в Україні і на світовій арені, а також зростання надходжень у бюджети всіх рівнів.
8. Розширення мережі туристично-екскурсійних маршрутів
8.1. Проведення сходжень на найвищі вершини Карпат до Дня незалежності України з метою пропаганди активних видів туризму.
8.2. Пропагування і використання туристично-рекреаційних можливостей Дністровського каньйону. 8.3. Розроблення мережі туристично-екскурсійних маршрутів за тематикою "Батьківщина Степана Бандери" на території Калуського району.
8.4. Відновлення роботи Калуського туристичного клубу, створення туристичного клубу в селищі Перегінське Рожнятівського району.
8.5. Створення Калуського районного екскурсійного бюро.
8.6. Проведення оздоровчо-навчального вишколу "Лідер", туристично-оздоровчого заходу "Екстрім" з метою патріотичного виховання учнівської та студентської молоді, підготовки лідерів молодіжних організацій.
8.7. Проведення традиційних сходжень на г.Яворина з метою вшанування загиблих вояків ОУН-УПА та на г.Лиса на відзначення Дня незалежності України.
8.8. Проведення туристських змагань "Кубок Дуплеци" на вшанування засновника туризму в Долинському районі.
8.9. Проведення наметових таборів молодіжних громадських організацій.
8.10. Відведення зон для проведення спортивного рибальства та мисливства у рибних господарствах у с.Середній Бабин та с.Завадка Калуського району.
8.11. Розвиток мисливського туризму в області.
8.12. Розроблення спільно з альпіністським клубом "Карпати" туристично-екскурсійного маршруту з облаштуванням оглядової площадки на "Скелях Довбуша" у с.Бубнище Болехівської міської ради.
8.13. Розширення мережі кінних та велосипедних туристичних маршрутів на території області.
8.14. Дослідження на території області об’єктів спелеотуризму та створення умов для їх розвитку.
8.15. Розроблення комплексу туристичних маршрутів на території Дністровського регіонального ландшафтного парку в межах Городенківського району та подання їх у Раду з туризму Карпатського регіону для просування на внутрішньому та зовнішньому туристичних ринках.
8.16. Облаштування місць для відпочинку та організація рибальських турів в районі Бурштинського водосховища, рибного господарства "Більшівці".
Виконання Програми дасть змогу відновити та розвинути існуючу матеріально-технічну базу туризму, створити нові рекреаційно-туристичні об’єкти, забезпечити комплексний розвиток туристичних центрів. Реалізація Програми сприятиме розвитку сільського зеленого туризму, залученню інвестицій у туристичну галузь області, впровадженню нових форм організації туризму, створенню облаштованої належним чином мережі туристично-екскурсійних маршрутів з комплексом обладнаних для відпочинку місць, гірських притулків, єдиною системою знакування. Результатом Програми буде зростання іміджу області, як туристичного краю, в Україні і на світовій арені, а також зростання надходжень у бюджети всіх рівнів.
За матеріалами:
http://ryo.pp.ua/osnovi-menedzhmentu/447-regionalnij-faktor-v-procesax-centralizaciyi-ta-decentralizaciyi.html
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/583-2002-%D0%BF