Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
50. Бонітуванняовець. У вівчарствірозрізняють :індивідуальне та класнебонітування. Класнебонітування,проводиться: оцінкатварин за комплексом ознак в результатіякоївстановлюєтьсялишекомплекснийкластварини без деталізаціїрезультатівоцінки за кожною окремоюознакою.Індивідуальнебонітуваннявстанов. комплекснийкластварин на підставіоцінкикожноїселекційноїознакиокремо. Результат ткоїоцінкизаписують у спаціальномужурналі за допомогоюбонітуючого ключа. Основнебонітуваннявсіхпорідовецьпроводять перед першимстриженням у віці одного року. Залежновіднапрямкувівчарства і характеру головноїпродукції, основнебонітуванняовецьможутьпроводити і в іншівіковіперіоди. У смужковомувівчарстві 1-3 дні. У шубному вівчарствібонітуванняпроводять у віці 8-9 міс.через 3 міс.першогостриження. За результатами бонітуванняпоголівяовецьрозподіляють на групи, якімаютьназву «бонітувальнікласи». Вимоги до класів не є постійними і вони встановлюються з урахуванням породи, досягнутогорівняпродуктивності, рівнярозвиткуплеміноїбази та іншихфакторів. За результатами бонітуванняовецьподіляють на 3 класи: еліта, 1 та 2, до першогокласувідносятьтваринякі за продуктивнимиякостямивідповідають стандарту породи. Якщотвариниперевищують стандарт породи то такихвідносять до класу «Еліта» а якщо за живою масою і настригом вовнипоступаються стандартом відносять до 2-го класу.
51. Оцінкабаранів-плідників за якістюнащадків. У танкорунних і напівтонкоруннихвівчарстві до відборубаранчиківприступають при досягненю ними 2-х,3-х тижневоговіку. В цей час не придатні до племіноговикористання, баранчиківкострують. Вдругеїхвідбираютьпід час відлучення в 4-ри міс. Кращіхбаранчиків, виділ. У ремонтнугрупу у кількості яка не перевищує потребу у 5-6 разів. Наступнийвідбірпроводять в 1 рік на підставіданих про походження, індивідуальнебонітування, настриг вовни та живу масу.Кращіхставляютьнаперевірку за якістюнащадків, їхкількість в 3-4 рази більшавідпотреби. Для оцінкиїхпарують з вівцематками 1-го класу не молодше 2,5 років і 2-го класу, перевіркупотрібноробитивідповідно. Спермою кожного плідника в один і той же час запліднюють 75-80 вівцематокоднаковаїякостівід кожного плідниканеобхідноодержати і виростити до основного бонітування, не меншеніж 30 нащадківкожноїстаті, лише в цьомувипадкуможнавигіднооцінитиплеменіякості.Оцінкубаранівплідників за якістюнащадківможназдійснювати 2-ма методами, дочки – матеріі дочки – ровестниці. Такожіснуєспрощений метод ровесниць, вінролягає в тому, щопоказниківнащадків кожного плідника, зіставляютьізпоказникамиодновіковихпотомківусіхплідниківчкіоцінювалисявключаючи і оцінкуплідника. Метод дочки-матері не застосовується, тому щопотрібнозастосовуватипоправнірозрахунковікоофіцієнти на вік.Оцінка методом ровестниць проводиться з урахуванням таких показниківїхнащадків: питома вага елітнихтварин; настриг і довжинавовнипід час банітування; питома вага тваринізбажаним типом вовни; жива маса ягнят під час відлучення, такожслідураховуватистатевуактивність і здатністьспермизапліднювати. Вовновупродуктивністьоцінюють у немитому та митомустані.крім того оцінюютьмасу і структуру руна, довжину і товщіну волокон, вирівняність волокон та ін. показники.Живу масу ягнят під час відлученнявстонов.засередньою величиною цьогопоказникауодногонащадка у розрахунку на 1-ну спарованувівцематок. Якщовівцематкивідрізняються за багатоплідністю то вносять поправки на визнач. середньогопоказника. Поправку одержують в результатіділеннясередньоїживоїмаси ярок і баранчиківодинаків на середню живу масу, ярок і барачиківдвоєнь. відповідно. Оцінкубаранів за багатоплідністюможназдійснюватилишепобічно за показникамиродичівжіночих. Попереднєоцінювання рекомендовано прводити за показникаминапівсистер, а остаточне за багатоплідністюдочок. При бонітуваніслідврвховуватипоказникиспермо-продукції, заплідненістьвівцематокякібули з ним спарованіатакожзбереженністьїхнащадківвіднародження до відлученнята до бонітування. За племінимиякостямибараниплідникиможуть бути розподілені за категоріями: -достовірніполіпшувачі(криторійдостовірностірізниці » або = 2); - нейтральні (від +1,9 до – 1,9); - погіршувач (- 2 і нижче).
52.Біологічні особливостіптиці як об*єктаселекції. Здатність свійської птиці виробляти високо цінні продукти харчування є однією з основних біологічних особливостей. Відомо, що одне яйце задовольняє потребу людини у вітаміні А на 15 – 17%, В2 – 10 – 13%, В12 – 55 – 100%, D – 13 – 40%. Білок яйця засвоюється людиною майже повністю.Основна біологічна особливість птиці – розмноження шляхом відкладання яєць. Ця особливість дає можливість штучно виводити молодняк у будь-яких кількостях і у будь-яку пору року, уникати сезонності, точно планувати технологічні групи за строками і кількістю, а племінний матеріал (яйця) зберігати і перевозити на значні відстані. Відтворення птиці та тварин відбувається шляхом розмноження. Скороспілість дає можливість вже через 2 – 5 місяців після виведення одержувати товарну продукцію – м’ясо і яйця. У 49-добовому віці курчата-бройлери мають живу масу 1,9-2 кг., а у 150-денному віці яєчні кури починають нестися. Це означає, що за один рік можна мати два покоління птиці і вести селекційну роботу значно швидшими темпами, ніж з іншими тваринами. Всеїдність птиці – важлива біологічна ознака, яка дає можливість використовувати в годівлі різні кормові інгредієнти (концентровані корми, біологічно активні речовини, що забезпечують інтенсивний ріст і розвиток, підтримання нормального імунологічного статусу, резистентність організму та високу продуктивність).Здатність до акліматизації та високої концентрації.С.г птицю можна розводити в усіх регіонах землі де є можливість створювати пташники з регульованими параметрами мікроклімату. Плодючість. Залежить від несучості кількості яєць придатних до інкубації, заплідненість яєць, виводимості і життєздатності виведеного молодняку. Не великий інтервал між виводимістю.
53. Напрями і цілі селекції в птахівництві. Особливістю сучасного промислового птахівництва, є використання гібридної птиці, яку отримують шляхом схрещування спеціально відселекціонованихнапоєднаність батьківських і материнських ліній. Комплекс таких ліній і є кросом.Особливістю організації селекційної роботи в птахівництві є пірамідальна структура, тобто вертикальна передача генетичного матеріалу від селекційних фірм (селекційних) до репродуктивних і товарних господарствах.За теоритичних передумов, основною метою селекції є підвищення частоти бажаних генів (генотипів), що обумовлюють основні господарськл корисні ознаки в популяції. Тому, основним її напрямком є виявлення птиці бажаних генотипів і збільшення її питомої ваги лінії або створення таких генотипів. Найбільш важливою властивістю лінії є її здатність давати в разі схрещування з іншою лінією потомків, що маєть гетерозис за одним або декількома показниками продуктивності.Селекційна програма – це всебічно обгрунтована програма робіт з виведення й вдосконалення ліній, кросів, порід. Вона включає такі складові:визначення мети селекції;вибір вихідного матеріалу і методу розведення;проведення генетичного аналізу селекційних ознак, за якими планують проводити селекцію;визначення спеціалізації ліній у кросі;закладення селекційних груп для виведеня нових ліній кросів;створення нормативних умов середовища для птиці і мтаеріальноі бази селекції;підготовка кадрів, необхідних для створення, розповсюдження та використання кросу. Мета селекції залежить від виду птиці, традицій щодо їх використання та технологій виробництва продукції птахівництва. У яєчному напрямку є досягнення несучками біологічної межі продуктивності одне яйце в день. У м*ясному метою селекції є підвищення швидкості росту молодняку у роньому віці. Окремим завданням селекції яєчнох і мясних курей є створення аутосексних кросів(мічених за статтю під час виврду) для цього використовують дві генетичні системи : колорсексну(забарвлення), федерсексну(різниця за швидкістю оперення).
54.Селекційні ознаки у яєчному птахівництві. на сучасному етапі під час виробництва зі спец.лініями птиці враховують значну кількість ознак за якими проводять оцінку та відбір. Зоокрема за умовами автоматичної обробки даних плем.обліку, у яєчному птах. Враховується понад 50 ознак. Провідними з них є :- несучість та її комп.( вік досягнення стат.зрілості, інтенсивність несучості на її пікові і т.д.). в практичній селекції ознаки відбору поділ.: - основні, - додаткові. До основних відносять ознаки, які характеризують спец.ліній кількість таких ознак коливається від 2-х до 6-ти залежно від форми селекції. Несучість на середню несучку = к-сть яєць знесених за певний період\середнєпоголів*я несучок. Середнє поголів я несучок = загал.к-стькормо.днів\ тривалість днів. Несучість на поч..несушку = к-стьяєць\ початкове стадо. Інтенсивність несучості = к-сть яєць знесених за період\к-сть кормо-днів*100. К-сть кормо днів = середня несучість за період \ к-сть днів в періоді*100. До додаткових ознак селекцій яєчних курей може бути віднесений: екстер’єр, індекс форми яєць, мійність, колір шкарлупи та ін.. заплідненість яєць визначається шляхом відношення к-сті запліднених яєць до к-сті закладених на інкубацію. Виводимість яєць, відношення к-сті одержаного молодняку до к-сті запліднених яєць, які були закладені на інкубацію. Вивід молодняку, відношення к-стіодерж.молодняку до загальної к-сті яєць які були закладені на інкубацію.
56. Трансплантація ембріонів,її значення у селекційному процесі. Трансплантація ембріонів може здійснюватись двома методами хірургічним та не хірургічним. Метод трансплантації ембріонів полягає в пересаджені їх на доінплантаційних стадіях розвитку від тв..донора до тв..рецепієнтів, в організмі якої відбувається його подальший ріст і розвиток до народження. Доний метод складається з наступних ланок: - стимуляція суперовуляції у донорів, - осіменіння тв..донорів, - не хірургічне вимивання ембріонів, - пошук ембріона, - оцінювання життєздатності, - підготовка реципієнта до трансплантації, - власне, пересадка ембріона. Метод транспортування умовно поділ.на 2 етапи:1) заморожування ембріонів та їх реалізація,2)відбір реципієнта,техніка підготовки. Основне практичне значення трансплантації ембріонів селекційно генетичних програмах обумовлюється можливість отримання більшої кількості нащадків від самок із високим генетичним матеріалом в порівнянні з ген.биком поліпшувачем.