Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Козіброцький Сергій Петрович
УДК 796.011.005
ПРОГРАМНО-НОРМАТИВНІ ОСНОВИ
ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ
(історико-методологічний аналіз)
24.00.02. –Фізична культура, фізичне
виховання різних груп населення
А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту
Львів –
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано у Луцькому державному технічному університеті Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Вацеба Оксана Михайлівна, Львівський державний інститут фізичної культури, проректор з наукової роботи і зовнішніх зв’язків;
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,
член-кореспондент АПН України Нісімчук Андрій Сергійович, Волинський державний університет імені Лесі Українки, завідувач кафедри педагогіки;
кандидат педагогічних наук, доцент Третьяков Микола Олександрович, завідувач відділом соціально-гуманітарної, економічної освіти та виховної роботи науково-методичного Центру вищої освіти Міністерства освіти і науки України.
Провідна установа: Рівненський державний гуманітарний університет, кафедра теорії і методики фізичного виховання, Міністерство освіти і науки України, м. Рівне.
Захист відбудеться 9 грудня 2002 року о 16 годині 30 хвилин під час засідання спеціалізованої вченої ради К 35.829.01 Львівського державного інституту фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11).
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Львівського державного інституту фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11).
Автореферат розіслано 8 листопада 2002 року.
В.о. вченого секретаря
спеціалізованої вченої ради В.М. Трач
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність. За останні роки в Україні відбулося чимало якісних змін в ділянці розвитку правових, науково-теоретичних, програмно-нормативних, програмно-оціночних основ української системи фізичного виховання. Вперше в українській історії у грудні 1993 року прийнято Закон України “Про фізичну культуру і спорт”, згодом –цілу низку важливих нормативних документів та програм, серед яких зазначимо Державну програму розвитку фізичної культури і спорту в Україні (1994), Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України (1996), Цільову комплексну програму “Фізичне виховання –здоров’я нації” (1998) тощо.
Важливою складовою програмно-нормативних основ фізичного виховання є наявність державних програм фізичного виховання (Л.П. Матвеев, А.Д. Новиков, 1976; А.А. Гужаловский, 1986; Б.А. Ашмарін, 1990; А.П. Матвеев, С.Б. Мельников, 1991; С.М. Канішевський, 1999; Ж.К. Холодов, В.С. Кузнецов, 2001; Б.М. Шиян, 2001 та ін.), які містять науково обґрунтовані завдання та засоби фізичного виховання, комплекси рухових умінь і навичок для засвоєння щодо конкретного контингенту, переліки відповідних норм та вимог.
Водночас в Україні, незважаючи на більш як десятирічний досвід самостійного державного розвитку, наявність чималої кількості висококваліфікованих і досвідчених вчених в ділянці програмно-нормативного забезпечення (В.Г. Ареф’єв; Е.С. Вільчковський; М.Д. Зубалій; С.М. Канішевський; О.С. Куц; А.С. Нісімчук; В.В. Столітенко; С.І. Операйло; Р.Т. Раєвський; М.О. Третьяков; В.В. Шигалевський; Б.М. Шиян та ін.) не існує загальнодержавних програм фізичного виховання для студентської молоді. А відтак, проблемними залишаються стратегічні питання рівня фізкультурної освіти та фізичної підготовленості студентської молоді, організації фізичного виховання у вищій школі тощо.
Зважаючи на обов’язковість занять фізичною культурою у всіх вищих навчальних закладах (Закон України “Про фізичну культуру і спорт” (стаття 12), Державна програма розвитку фізичної культури і спорту (розділ 2)) та неабиякі проблеми щодо збереження здоров’я молоді у загальноукраїнському масштабі (Г.Л. Апанасенко; М.М. Амосов; О.Д. Дубогай; В.І. Завацький; Л.Я. Іващенко; Т.Ю. Круцевич; О.С. Куц; А.В. Магльований та ін.), однією із ключових проблем формування вітчизняних основ програмно-нормативного забезпечення фізичного виховання є підготовка і впровадження сучасних навчальних програм, які б забезпечували вимоги держави в сфері гармонійного розвитку, фізичного та психічного здоров’я молодої особи.
Вирішення цього назрілого і стратегічно важливого для держави завдання з розроблення та запровадження навчальних програм з фізичного виховання для студентів вищої школи України неможливе без ґрунтовного історико-методологічного аналізу еволюції програмно-нормативних основ системи фізичного виховання студентів. Саме на цьому базувався вибір теми нашого дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до теми 1.1.3 “Історико-методологічні аспекти розвитку вітчизняної фізичної культури” Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 1998-2000 рр. Державного комітету України з фізичної культури і спорту та теми 1.1.4 “Історико-методологічні засади розвитку української фізичної культури” Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр. Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України з номером державної реєстрації 0102U002641. Роль автора у виконанні цих тем полягала в історико-методологічному аналізі програмно-нормативних основ фізичного виховання студентської молоді в Україні.
Об’єкт дослідження –програмно-нормативні засади системи фізичного виховання.
Предмет дослідження –історико-методологічні аспекти розвитку програмно-нормативних основ фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах України.
Мета дослідження –розкрити та узагальнити характерні тенденції розвитку структури, змісту, спрямованості програмно-нормативних основ фізичного виховання студентів у вищій школі України впродовж XX століття.
Завдання дослідження:
Методи дослідження. Для вирішення окреслених завдань використано такі методи дослідження: вивчення й аналіз літературних джерел, офіційних документів довідкових матеріалів; анкетування та інтерв’ювання; історико-порівняльний аналіз; елементи контент-аналізу та математико-статистичного опрацювання результатів дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у вітчизняній теорії фізичного виховання комплексному історико-методологічному аналізу піддано зміст, структуру, спрямованість програмно-нормативного забезпечення фізичного виховання студентської молоді. Виявлено специфіку програмного забезпечення фізичного виховання студентів у різні історичні періоди.
Доповнено теоретичні відомості про сучасний стан програмно-нормативного забезпечення фізичного виховання студентської молоді в Польщі, Норвегії, США.
Узагальнено особливості та розкрито характерні тенденції укладання навчальних програм з фізичного виховання для студентів вищих закладів освіти України.
Практичне значення отриманих результатів полягає в обґрунтуванні підходів щодо розробки та впровадження навчальних програм з фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів III –IV рівнів акредитації.
Основні положення дисертації представлено у вигляді методичних рекомендацій для завідувачів та викладачів кафедр фізичного виховання ВНЗ України “Програмно-методичні засади фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації: теорія, методика, практика” (Луцьк, 2002), а також використані для доповнення змісту навчальних дисциплін “Теорія і методика фізичного виховання” для студентів Львівського державного інституту фізичної культури та Волинського державного університету імені Лесі Українки.
Матеріали дисертації можуть бути використані при розробці державного стандарту та укладанні державної (типової) програми з фізичного виховання для студентів вищих навчальних закладів України III –IV рівнів акредитації; при написанні навчальних посібників з теорії і методики фізичного виховання студентської молоді; розробці спецкурсів та спецсемінарів для студентів спеціалізованих вищих навчальних закладів України; для проведення методичних об’єднань, курсів підвищення кваліфікації та перепідготовки завідувачів та викладачів кафедр фізичного виховання вищих навчальних закладів України.
Результати проведених досліджень впроваджено в практику діяльності Центру вищої освіти Міністерства освіти і науки України; кафедри фізичного виховання Луцького державного технічного університету; Волинського обласного управління Комітету з фізичного виховання і спорту Міністерства освіти і науки України та у навчальний процес студентів Львівського державного інституту фізичної культури та Волинського державного університету імені Лесі Українки, про що свідчать відповідні акти.
Особистий внесок здобувача полягає в самостійній організації та проведенні досліджень; пошуку, вивченні, аналізі та узагальненню змісту навчальних програм з фізичного виховання, які діяли в Україні в період 1924-2002 років та навчальних програм окремих зарубіжних країн; проведенні анкетування завідувачів та викладачів кафедр фізичного виховання вищих навчальних закладів Волинської та Львівської областей, а також інтерпретації отриманого матеріалу та написанні дисертаційної роботи.
У роботах, що виконані у співавторстві, особистий внесок дисертанта полягає у джерелознавчому історіографічному аналізі; теоретико-методичних узагальненнях; підготовці основного змісту методичних рекомендацій для завідувачів та викладачів кафедр фізичного виховання ВНЗ України; підготовці матеріалів до друку.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у доповідях на п’ятій та шостій міжнародних наукових конференціях “Молода спортивна наука України” (Львів, 2001 - 2002); міжнародній науково-практичній конференції “Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві” (Луцьк –Світязь, 2002); “Фізична культура, спорт та здоров’я” (Харків, 2002); всеукраїнській науково-практичній конференції “Фізичне та валеологічне виховання студентської молоді” (Луганськ, 2000), а також на науково-методичних конференціях і наукових семінарах професорсько-викладацького складу технологічного факультету Луцького державного технічного університету (2000-2002) та на засіданнях Волинського обласного управління Комітету з фізичного виховання і спорту Міністерства освіти і науки України.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлені у 8 публікаціях, з них: методичні рекомендації для завідувачів та викладачів кафедр фізичного виховання ВНЗ України, 5 статей у наукових фахових виданнях України, 2 –у збірках матеріалів наукових конференцій; 5 праць виконано одноосібно.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із переліку умовних скорочень, вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаної літератури та шести додатків. Матеріали дисертаційної роботи викладено на 190 сторінках друкованого тексту, містять 11 таблиць та 3 рисунки. Перелік використаних джерел налічує 251 найменування, у тому числі 21 праця зарубіжних авторів.
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт та предмет дослідження, мету, завдання та методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, а також особистий внесок здобувача, вказано сферу апробації результатів дослідження.
У першому розділі “Програмне забезпечення навчального процесу –важлива складова фізичного виховання” обґрунтовано концепцію дослідження; узагальнено практичний досвід та наукові праці провідних вчених галузі з проблеми програмно-нормативного забезпечення процесу фізичного виховання студентів; висвітлено сучасні теоретичні підходи до принципів та специфіки укладання програм з фізичного виховання для студентської молоді.
Аналіз спеціальної літератури та узагальнення практичного досвіду свідчить, що важливе значення у процесі фізичного виховання, скерованого на вдосконалення фізичних і духовних якостей молодої особи, формування свідомої потреби у зміцненні особистого здоров’я та підготовку студента до певного виду професійної діяльності в конкретних соціально-економічних умовах, належить якісному й ефективному програмному забезпеченню.
Навчальні програми з фізичного виховання розробляються трьох рівнів: базові, регіональні та робочі. У них визначається мінімальний рівень фізкультурної освіти, яку держава зобов’язується забезпечити студентській молоді. Нормативну основу програм з фізичного виховання виконують Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України та єдина спортивна класифікація України (С.М. Канішевський, М.О. Третьяков; Б.М. Шиян).
На думку багатьох фахівців, зважаючи на сучасні соціально-економічні та культурно-політичні умови розвитку України та відсутність єдиних підходів щодо розробки та укладання уніфікованої, типової програми з фізичного виховання для студентів, навчальні програми з фізичного виховання повинні відповідати таким критеріям:
В цілому, в доступній вітчизняній науково-методичній літературі недостатньо аналізуються історико-методологічні аспекти розвитку програмно-нормативного забезпечення процесу фізичного виховання студентської молоді вищих навчальних закладів України.
У другому розділі “Методи і організація дослідження” обґрунтовується система взаємодоповнюючих методів дослідження, що адекватні об’єкту, предмету, меті та завданням дослідження. Загальний напрямок досліджень пов’язаний з проведенням історико-методологічного порівняльного аналізу програм з фізичного виховання студентів, які діяли у вищих навчальних закладах України впродовж XX століття.
Дослідження проводилися трьома етапами протягом 1999 –років.
На першому етапі (1999-2000 рр.) вивчалися літературні джерела, нормативна та правова база фізичного виховання у ВНЗ України, обґрунтовувалася проблема дослідження, визначалися об’єкт, предмет, мета та завдання дослідження.
З метою узагальнення практичного досвіду організації фізичного виховання у вищих навчальних закладах в травні 2000 року було проведено анкетування завідувачів та провідних викладачів кафедр фізичного виховання вищих навчальних закладів Волинської та Львівської областей. Всього було опитано 38 фахівців, які представляли 18 вищих навчальних закладів 3-4 рівнів акредитації, в т.ч. недержавної форми власності.
На другому етапі (2001 р.) проводився детальний аналіз програм з фізичного виховання, які діяли у вищих навчальних закладах України в період з 1924 року до 2001 року. Всього було проаналізовано 25 програм з фізичного виховання. На цьому етапі, базуючись на результатах комплексного історико-порівняльного аналізу, визначалися основні закономірності та тенденції формування й укладання навчальних програм з фізичного виховання для студентів.
На цьому етапі вивчався й аналізувався зарубіжний досвід програмно-нормативного забезпечення студентів.
На заключному третьому етапі (2002 р.) за результатами дослідження були сформульовані загальні висновки та підготовлені для друку методичні рекомендації для завідувачів та викладачів кафедр фізичного виховання ВНЗ України; здійснювалося впровадження результатів дослідження в практику, літературно оформлявся текст дисертації.
У третьому розділі “Історико-порівняльна характеристика навчальних програм з фізичного виховання студентської молоді” подано характеристику програмно-нормативного забезпечення фізичного виховання студентської молоді в Україні в різні історичні періоди ХХ століття та розкрито основні тенденції укладання навчальних програм з фізичного виховання для студентів.
У вищій школі України за період існування Радянського Союзу діяло близько 25 навчальних програм (табл.), які, у переважній більшості, носили загальнодержавний, обов’язковий для всіх навчальних закладів, характер.
Наш аналіз програмного забезпечення фізичного виховання студентів торкався змісту навчальних програм, їх структури, цільової спрямованості, кількості годин та черговості проходження навчального матеріалу.
Зауважимо, що змістовне наповнення навчальних програм різних років мало істотні відмінності, зумовлені соціально-історичними, військово-політичними, економічними, загальноосвітніми та культурними умовами відповідного часового періоду.
У розвитку програмно-нормативного забезпечення фізичного виховання студентів нами виділено кілька періодів, зокрема: 20-х років; 30-х років; 40–-х років; 60–-х років XX століття та сучасний пострадянський періоди.
Кожен період мав свої характерні особливості, пов’язані з стратегічними державними завданнями, які ставилися загалом перед галуззю фізичної культури.
Зокрема, в програмному забезпеченні 20-х років ХХ ст. спостерігалась воєнізована спрямованість фізичних вправ та виразне нехтування спортом як ефективним засобом фізичного виховання. Основна увага у фізичному вихованні приділялася дихальним вправам та коригувальним вправам.
На зміст навчальних програм з фізичного виховання студентів на початку 30-х років істотно вплинуло запровадження в державі комплексу ГПО та введення фізичного виховання обов’язковою дисципліною в навчальні плани вищої школи України. Програмно-нормативні основи продовжують базуватися на військовій спрямованості системи фізичного виховання колишнього Радянського Союзу. Про це свідчать, наприклад, такі воєнно-прикладні вправи і контрольні нормативи, якими були перенасичені програми тих років і частка яких була набагато більшою за частку оздоровчих вправ: підіймання та перенесення поранених; підіймання та перенесення ящика з набоями вагою 32 кг.; лазіння з гвинтівкою; метання гранати з-за укриття, в т. ч. на лижах; плавання з обтяженням (граната, гвинтівка, одяг); біг з протигазом; багнетний бій; вміння стріляти на ходу на лижах тощо.
Таблиця
Перелік програм з фізичного виховання студентів, діючих в Україні з 1924 до 2002 рр.
В 30-і роки вперше в програмному забезпеченні виділяється навчальний матеріал для основної групи, групи спортивного удосконалення й спеціальної медичної групи та вводиться теоретичний розділ з фізичного виховання.
В 40-50-і роки ХХ століття істотно зростає кількість годин для загального курсу з фізичного виховання: з 180 годин у 1933 році до 560 годин у 1948 році, виокремлюється розділ професійно-прикладної фізичної підготовки, як обов’язкової складової частини фізичного виховання студентів.
На початку 90-х років чимало фахівців фізичної культури починає говорити про низький рівень здоров’я студентської молоді. Пострадянський період щодо програмно-нормативного основ фізичного виховання студентів складно аналізувати, оскільки державний компонент програм з фізичного виховання студентської молоді ще тільки розробляється, а більшість вищих навчальних закладів України користуються власними програмами, розробленими на основі загальносоюзної базисної програми з фізичного виховання, прийнятої ще у 1990 році.
Разом з тим, у більшості авторських (вузівських) програм, які потрапили в коло нашого аналізу, спостерігається тенденція до збільшення частки вправ оздоровчого характеру. Нового трактування набувають розділи “Планування та облік роботи” та “Залік з фізичного виховання”.
Істотно розширюється кількість видів рухової активності для студентів різних груп та різного рівня підготовленості. Вперше з’являються в програмах і користуються популярністю шейпінг, стретчінг, спортивні танці, спортивне орієнтування, різні види національних єдиноборств. Розширюється роль та значення професійно-прикладної фізичної підготовки. Для більшості програм характерне чітке опрацювання змісту практичного розділу для спеціальних медичних груп.
Аналіз програмно-нормативного забезпечення фізичного виховання студентів протягом тривалого історичного періоду засвідчує їх еволюційний розвиток, відносну стабільність структури та помітну різницю в змісті програмного матеріалу, спрямованості процесу фізичного виховання, кількісних параметрах навчального навантаження.
У четвертому розділі “Зарубіжний досвід програмного забезпечення процесу фізичного виховання студентів” проведено аналіз програмно-нормативного забезпечення системи фізичного виховання в Польщі, Норвегії та США. Особлива увага приділена змісту та спрямованості навчальних програм з фізичного виховання студентів.
З’ясовано, що в багатьох країнах спостерігається демократичний підхід до програмування й нормування фізичного виховання у вищій школі. Зокрема, фізичне виховання студентської молоді Польщі та Норвегії тяжіє до європейської моделі фізичного виховання, де студент самостійно вибирає навчальний матеріал для вивчення.
Особливим у фізичному вихованні в Норвегії є відношення до студентів-інвалідів, студентів із відхиленнями у стані здоров’я. Усі такі студенти, подібно як це відбувалося і в загальноосвітній школі, займаються разом в одній групі із здоровими ровесниками. Таким чином моделюються майбутні суспільні взаємовідносини здорових та неповносправних осіб в державі.
Для Сполучених Штатів Америки, країни з розвинутими демократичними інституціями, позитивним ставленням переважної кількості населення до занять фізичними вправами й культу активного відпочинку, характерним є те, що фізичне виховання не є для студентів обов’язковою навчальною дисципліною, а відтак особливих проблем з типовими, уніфікованими програмами не існує. Фізичне виховання у більшості провідних університетів США здійснюється на основі вільного вибору студентом конкретного виду спорту. Відповідно, спортивні заняття відбуваються у вільний від основного навчального навантаження час.
Нормативними засадами фізичного виховання студентської молоді в США є Президентські тести фізичної підготовленості. Однак, вимоги Президентських тестів не є догмою і єдиною нормативною основою для фізичного розвитку та фізичного вдосконалення молоді. В кожному штаті держави можуть існувати й існують свої нормативні вимоги, за умов покриття фінансових витрат на впровадження регіональних стандартів фізичного виховання.
Досвід програмно-нормативного забезпечення в країнах, які проаналізовано в дослідженні, спонукає до демократизації засадничих принципів розвитку системи фізичного виховання, ширшого використання можливостей індивідуалізації навчального процесу, творчих підходів до інтересів та можливостей учасників навчально-виховного процесу.
У п’ятому розділі “Характерні тенденції формування навчальних програм з фізичного виховання для студентської молоді” міститься інформація узагальнюючого характеру щодо методології укладання навчальних програм з фізичного виховання студентів.
Зважаючи на прагнення України інтегруватися у європейське співтовариство, розвивати відкрите, демократичне суспільство, система програмно-нормативного забезпечення будь-якої сфери, в т. ч. фізичного виховання повинна будуватися на засадах активного використання кращих зарубіжних тенденцій та уроків власного історичного досвіду.
Програмні основи фізичного виховання повинні будуватися на основі обов’язкового державного компоненту, але водночас базуватися на демократичних засадах і давати можливість учасникам навчально-виховного процесу вибирати навчальний матеріал за власними інтересами та уподобаннями, відповідно з регіональними традиціями, кліматичними та природними умовами, матеріальним забезпеченням тощо.
Державний компонент навчальних програм повинен передбачати такі компоненти: пояснювальна записка, теоретичний розділ, практичний розділ, методичний розділ, форми та засоби контролю. Практичний розділ програм повинен містити матеріал з професійно-прикладної фізичної підготовки.
Програма з фізичного виховання студентів повинна передбачати можливість утворення та діяльності таких навчальних відділень: основного, спеціального медичного, спортивного вдосконалення.
У дисертаційній роботі окреслено шляхи подальших перспективних наукових досліджень, пов’язаних із експериментальним обґрунтуванням ефективності авторських програм фізичного виховання студентів; співвідношенням між навчальними програмами і нормативними основами фізичної підготовленості студентської молоді; стратегії програмного забезпечення у недержавних вищих закладах освіти та у спеціалізованих закладах вищої освіти; відповідність програм фізичного виховання для школярів і студентів; забезпечення принципу індивідуалізації і диференціації фізичного виховання в державному компоненті програм з фізичного виховання студентів.
Нормативною базою навчальних програм з фізичного виховання в Україні є Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України. В свою чергу навчальні програми з фізичного виховання повинні визначають мінімальний обсяг знань, умінь та навичок, що підлягають засвоєнню за роками навчання і сприяють розвитку особи відповідно до державних вимог у цій галузі, та вирішувати комплекс виховних, оздоровчих, освітніх та розвиваючих завдань.
Фізичне виховання студентської молоді Польщі та Норвегії тяжіє до європейської моделі фізичного виховання, де студент самостійно вибирає навчальний матеріал для вивчення.
Особливим у фізичному вихованні в Норвегії є відношення до студентів-інвалідів, студентів із відхиленнями у стані здоров’я. Усі такі студенти, подібно як це відбувалося і в загальноосвітній школі, займаються разом в одній групі із здоровими ровесниками.
Для Сполучених Штатів Америки характерним є те, що фізичне виховання не є для студентів обов’язковою навчальною дисципліною. Фізичне виховання у більшості провідних університетів США здійснюється на основі вільного вибору студентом конкретного виду спорту, спортивні заняття відбуваються у вільний від основного навчального навантаження час.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
А Н О Т А Ц І Ї
Козіброцький С.П. Програмно-нормативні основи фізичного виховання студентів (історико-методологічні аспекти). –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02. –Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення.
В дисертації здійснено дослідження програмно-нормативних основ фізичного виховання студентів на основі історико-методологічного аналізу навчальних програм фізичного виховання студентів.
Мета дослідження –розкрити та узагальнити характерні тенденції розвитку структури, змісту, спрямованості програмно-нормативних основ фізичного виховання студентів у вищій школі України впродовж XX століття.
Об’єкт дослідження –програмно-нормативні засади системи фізичного виховання. Предмет дослідження –історико-методологічні аспекти розвитку програмно-нормативних основ фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах України.
Наукова новизна полягає в тому, що комплексному історико-методологічному аналізу піддано зміст, структуру, спрямованість програмно-нормативного забезпечення фізичного виховання студентської молоді. Виявлено специфіку навчальних програм з фізичного виховання студентів в окремих зарубіжних країнах.
Ключові слова: програмно-нормативні основи, фізичне виховання студентів, навчальні програми, вища школа України, історико-методологічний аналіз.
Козиброцкий С.П. Программно-нормативные основы физического воспитания студентов (историко-методологические аспекты). –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.02. –Физическая культура, физическое воспитание разных групп населения.
В диссертации осуществлено исследование программно-нормативных основ физического воспитания студентов на основе историко-методологического анализа учебных программ физического воспитания студентов.
Цель исследования –раскрыть и обобщить характерные тенденции развития структуры, содержания, направленности программно-нормативных основ физического воспитания студентов в высшей школе Украины на протяжении XX.
Объект исследования –программно-нормативные основы системы физического воспитания. Предмет исследования –историко-методологические аспекты развития программно-нормативных основ физического воспитания студентов высших учебных заведений Украины.
В первом разделе “Программное обеспечение учебного процесса –важная составная физического воспитания”обосновано концепцию исследования; обобщено практический опыт и научные работы ведущих ученых области из проблемы программно-нормативного обеспечения процесса физического воспитания студентов; освещены современные теоретические подходы к принципам и специфике составления программ по физическому воспитанию для студенческой молодежи.
Во втором разделе “Методы и организация исследования”обосновывается система взаимодополняющих методов исследования, адекватных объекту, предмету, цели и задачам исследования. Общее направление исследований связанное с проведением историко-методологического сравнительного анализа программ физического воспитания, действующих в высших учебных заведениях Украины на протяжении XX века.
В третьем разделе “Историко-сравнительная характеристика учебных программ физического воспитания студенческой молодежи”подано характеристику программно-нормативного обеспечения физического воспитания студенческой молодежи в Украине в разные исторические периоды XX века и раскрыто основные тенденции составления учебных программ по физическому воспитанию для студентов.
В четвертом разделе “Зарубежный опыт программного обеспечения процесса физического воспитания студентов”проведен анализ программно-нормативного обеспечения системы физического воспитания в Польше, Норвегии и США. Особое внимание уделяется содержанию и направленности учебных программ по физическому воспитанию студентов.
В пятом разделе “Характерные тенденции формирования учебных программ по физическому воспитанию для студенческой молодежи”содержится информация обобщающего характера относительно методологии составления программ по физическому воспитанию студентов.
В диссертационной работе определены пути дальнейших перспективных научных исследований, связанных с экспериментальным обоснованием эффективности авторских программ физического воспитания студентов; соотношением между учебными программами и нормативными основами физической подготовленности студенческой молодежи; стратегии программного обеспечения в негосударственных высших заведениях образования; соответствие программ физического воспитания для школьников и студентов; обеспечение принципа индивидуализации и дифференциации физического воспитания в государственном компоненте программ по физическому воспитанию студентов.
Ключевые слова: программно-нормативные основы, физическое воспитание студентов, учебные программы, высшая школа Украины, историко-методологический анализ.
Kozibrotskyy S.P. Program-normative Fundamentals of Student Physical Education (Historical-methodological Aspects). –Manuscript.
Dissertation for obtaining an academic degree of a Candidate of sciences in physical education and sport in the specialty 24.00.02. – Physical Training, Physical Education of Different Population Groups.
Dissertation contains research of program-normative fundamentals of student physical education on the basis of historical-methodological analysis of physical education curriculums for students.
Aim of research - to reveal and generalize characteristic tendencies of development of structure, content, orientation of program-normative fundamentals of student physical education at a higher school of Ukraine during the 20th century.
Object of research –program-normative grounds of physical education system. Subject of research –historical-methodological aspects of development of program-normative fundamentals of student physical education at higher educational establishments of Ukraine.
Scientific novelty lies in complex historical-methodological analysis being conducted on content, structure, orientation of program-normative maintenance of youth student physical education. Revealed is the specificity of curriculums in student physical education in separate foreign countries.
Key words: program-normative fundamentals, student physical education, curriculums, higher school of Ukraine, historical-methodological analysis.