Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
БІЛЕТ № 10
Огляд творчості М.Д.Леонтовича.
Микола Дмитрович Леонтович - видатний український композитор, хоровий диригент, педагог. Народився 1 грудня 1877 року в селі с. Монастирок на Вінниччині в сім'ї сільського священика. Освіту, в тому числі і музичну, здобув у Подільській духовній семінарії . Там же почав обробляти народні мелодії. Працював вчителем у селі Чукові, у Донбасі і Тульчині. У Тульчинський період з’являються такі знамениті хорові обробки як „Козака несуть”, „Пряля”, „Піють півні”, „Женчичок-бренчичок” та ін.
З 1909 року Леонтович навчається в Москві та Києві у відомого теоретика музики Б. Яворського, створює багато хорових обробок, зокрема "Щедрик" та "Дударик".
В 1919 році Леонтович переїздить з Тульчина до Києва, де починає активну діяльність як диригент і композитор: викладає у Музично - драматичному інституті ім. М.Лисенка, працює у Народній консерваторії. В цей період він пише духовні твори. Етапним явищем у розвитку української духовної музики стала його „Літургія”. Також у Києві композитор розширює жанрові межі своєї творчості і пише оригінальні авторські твори - хори „Льодолом” та „Літні тони”, „Легенда” та „Моя пісня”.
В 1919 році знову працює в Тульчині, там засновує першу музичну школу. В Тульчині Леонтович працює над фантастичною оперою "На русалчин Великдень".
В 1921 році, перебуваючи в домі у свого батька в селі Марківка, композитор був убитий невідомим, який напросився в хату переночувати.
Основу музичної спадщини Леонтовича складають обробки українських народних пісень. Це - хорові мініатюри. В них композитор використав традиції імпровізаційного співу кобзарів, які кожну нову строфу тексту пісні виконували по-новому.
Тематика хорових мініатюр різноманітна. Це обрядові, історичні,чумацькі, жартівливі, танцювальні, ігрові пісні. Але центральне місце посідають хори на побутові теми. Наприклад, тяжку долю молодої жінки композитор оспівує в пісні «Пряля». В пісні-реквіємі «Козака несуть» Леонтович талановито переосмислив мелодику народного плачу, використовував звучання окремих голосів та цілих хорових груп, застосовуючи різні хорові ефекти, наприклад, спів із закритим ротом. Найвищим досягненням композитора вважаються хори «Щедрик» та «Дударик».
Опера як жанр, її головні риси, будова.
Опера - це музично-драматичний твір, який супроводжується оркестровою музикою. В опері виконавці-артисти співають весь текст, поєднуючи таким чином сценічне мистецтво з вокальним.
Опера складається з великих частин - дій. Дії поділяються на картини (картина в опері - це зміна декорацій). Картини складаються зі сцен. Сцени - з номерів. Номери бувають вокальні, оркестрові та танцювальні.
Вокальні номери, призначені для виконання однією людиною (солістом), називаються сольними номерами. Серед сольних номерів опери найчастіше зустрічається арія та її різновиди - аріозо, арієта, каватина, романс, пісня. Часто арії передує речитатив.
Вокальні номери для кількох виконавців – це ансамблі: дует, тріо, квартет, квінтет, секстет.
Вокальні номери для багатьох виконавців - хорові номери.
Велику роль в опері відіграє оркестр. Він розкриває зміст дії, створює звукові картини природи, відображає внутрішній світ героїв. В оркестрі часто звучать музичні характеристики героя або подій, які повторюються протягом всієї опери, їх називають лейтмотивами, або лейттемами.
В опері є й самостійні оркестрові номери: увертюра й антракти. Увертюра - це великий оркестровий вступ до опери. Вступи до окремих дій (актів) опери називаються музичними антрактами.
Опера створюється на літературний текст - лібрето. Лібрето опери може бути написане на сюжет вже існуючого літературного твору або створюється спеціально.
Велика опера може мати пролог та епілог.
Ще один компонент оперного спектаклю - балет. Балет подавався в другому акті.
Таким чином, в опері об’єднуються різні види мистецтва: музика, література, образотворче мистецтво, акторська майстерність, танець.
У залежності від змісту опери бувають: історичні, ліричні, комічні, казкові тощо.