Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
16
Ганна Коропніченко
ТРАДИЦІЙНІ ЗИМОВІ НАСПІВИ КИЇВЩИНИ: КОЛЯДКИ
(В КОНТЕКСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРЕХІДНИХ ЗОН)
Активізація професійної збирацької роботи вітчизняних етномузикологів наприкінці XX – початку XXI століття призвела до значного поповнення фонду творів українського музичного фольклору [6, 14], яке ми можемо спостерігати у публікаціях, дисертаційних та дипломних роботах, нотних збірках, компакт-дисках. Хоча мова і не йде про кадастр –систематичне зведення відомостей про об’єкт спостереження, однак все гостріше виникає питання про нагальність створення атласу українських народнопісенних творів, який відбивав би їх жанровий склад, структурні й стильові характеристики.
Одним з першочергових завдань сучасної української етномузикології і зокрема її молодої галузі –мелогеографії, є картографування творів обрядових (календарних та родинних) жанрів, адже прийнято вважати, що їх визначальні структурні показники (музично-ритмічні, композиційні, ладоінтонаційні) в основному залишаються непорушними впродовж усього часу існування. Такі дані, будучи долученими до сумарних даних діалектологів, істориків, етнологів, становлять цінність для з’ясування питань етногенезу.
Останнім часом вітчизняна етномузикознавча література поповнилися цілим рядом публікацій, присвячених зимовим календарним наспівам [2, 15, 26, 27, 28, 30]. Ці праці відбивають здебільшого структурні і просторові характеристики зимових мелодій з різних українських регіонів, і продовжують висвітлювати тему зимового обрядового циклу українців, якому фахівці приділили немало уваги 2. Пропонована нами стаття є доповненням до названої теми. У ній ми намагалися охарактеризувати зимові наспіви, що були записані протягом 15 років (1989-2004) у фольклорних експедиціях на Київщині по обох берегах Дніпра. З різним ступенем обстеження нами були зроблені записи музично-етнографічний інформації у 120 селах Київщини: Правобережної – Іванківський, Вишгородський, Бородянський, Києво-Святошинський, Макарівський, Васильківський (67 н.п.); та Лівобережної –Броварський, Баришівський, Згурівський, Яготинський (53 н.п.) райони. До розгляду залучалися також доступні нам матеріали із друкованих і рукописних джерел по Київщині та з прилеглих територій.
Серед усього масиву зібраних і оброблених нами матеріалів зимова музично-етнографічна інформація гарно збереглася у пам’яті виконавців і складає чи не найбільшу частину зібраних нами матеріалів по Київщині в цілому.
В даній роботі ми не розглядатиме весь зимовий цикл мелодій, а зупинимося лише на колядковому жанрі, оскільки він репрезентує достатньо вагому частину зимового календаря. Враховуючи спрямування статті, ми залишили поза увагою етнографічний контекст колядок і зосередили увагу на їх мелоструктурному та мелогеографічному аналізі.
Фахівці, що займаються вивченням етнічної історії, мови, культури дійшли згоди, що українські етнокультурні терени умовно поділяються на три великі зони:
3) південно-східну, до якої входять землі півдня Лівобережжя та правобережного Подніпров’я [8, 22].
В середині означених макрозон науковці виділяють певні діалектні зони, або регіони, кордони яких приблизно збігаються з кордонами давньослов’янських племінних об’єднань [25].
Київщина в етнокультурному просторі України займає специфічне положення. Специфічність полягає перш за все у тому, що її територію розмежовують два значущих фізико-географічних кордони. Головний і найбільш архаїчний кордон пролягає між лісовою (північчю) та лісостеповою (півднем) ландшафтними зонами української території. Менш значущий, однак, також дуже важливий –р. Дніпро, поділяє землі України на Правобережжя та Лівобережжя. Ці обставини зумовили утворення на означених землях культурних субстратів, котрі належать до різних історико-етнографічних регіонів. На теренах сучасної Київщини науковці суміжних дисциплін констатують стикання чотирьох регіонів: центрального і східного Полісся, східного Поділля, середньої Наддніпрянщини (право/ лівобережної) 3, що відповідає давнім племінним кордонам деревлян, сіверян, уличів та полян.
Перед нами стоїть завдання виявити особливості просторового побутування колядок, через їх регіональну, субрегіональну належність. Для мелогеографічної характеристики певних музичних явищ сучасна мелогеографія оперує двома методиками досліджень: картографічним (регіональні, жанрові, мелоструктурні карти:) та описовим (дослідження, таблиці). В своїй роботі ми скористалися останнім. В статті використана методика описового аналізу, результати якого зведені у відповідних таблицях. Доцільність описової методики в нашому випадку пояснюється тим, що кожний з типів представлений набором індивідуальних для кожного локусу версій, що заслуговує на детальне описання.
Для репрезентації структурних показників колядок (ритмічних, композиційних, ладоінтонаційних), ми спиралися на систему кодування, якою в тій чи іншій мірі користуються вітчизняні й зарубіжні етномузикологи [16].
Колядкова жанрова група на досліджуваних нами теренах Київщини включає так звані „світські” колядки, котрі справедливо вважаються найдавнішим (дохристиянським) жанровим утворенням, а також церковні колядки й пісні, що приурочені в традиції до жанру колядок –твори пізнього походження.
Серед світських колядок нами виявлено 7 музично-ритмічних типів, які представлені у таблиці в кінці статті (див. Таблиця №1).
Найбільшого поширення набули колядки музично-ритмічного (МР) типу 554 (за В. Гошовським тип А-1) [3]. Ритмічна будова вірша 554 (де 4 є міжрядковим рефреном: «Ой дай Боже!», або «Святий вечор/вечір!») та музично-ритмічна форма мелодії, що побудована на основі тридольника 4
| | , належать до константних характеристик типу.
Типовою для колядок типу 554 є однорядкова трисегментна композиція, а її різновид становить форма дворядкової строфи, котра виникає внаслідок недовершеного кадансу в мелодиці першого рядка, що потребує розвитку і довершення у другому.
Як фіксують фольклористи, колядки МР типу 554, яким властива строфічна композиція, поширені на півночі Київського, Житомирського та Рівненського (до Горині) Полісся –тобто на усьому Середньому Поліссі [7, 15, 28].
Аналіз наспівів виявив наявність чотирьох основних ладоінтонаційних структур, завдяки чому вони, відповідно, членуються у чотири групи. Основні параметри ладоінтонаційниї структур (ЛІС) такі: ладова конструкція –головна, опозиційні ладові опори [висотна, композиційна, частотна], діапазон, фіналіс, нахил.)
Перша група складається з мелодії, з квартовою опозицією ладових опор, квартовим діапазоном, фіналісом на 1 щаблі. Їх нахил мажорний.
Другу групу представляють мелодії, в основі яких лежить ладова конструкція, побудована на квінтово-квартовій опозиції ладових опор, фіналісом на 5 щаблі. Їм властивий квінтовий діапазон (секста, рідше септима), мажорний нахил.
Менш поширеною є третя група, її мелодії мають квінтову опозицію ладових опор, квінтовий (секста, септима) діапазон, фіналіс на 2 щаблі, мінорний нахил наспівів.
До четвертої входять мелодії з октавно-квінтово-квартовою ладовими константами, відповідно з октавним діапазоном (як правило, октава зустрічається лише у першому сегменті мелодії). Фіналіс на 5 щаблі. Нахил мелодій також мажорний.
Отже, ритмічна будова вірша та мелодії є спільним фоном, ареальним тлом, а ладоінтонаційна структура і композиція становлять диференціальні чинники, або протиставні компоненти. В сумі два останні розмежовують ареал типу 54 на ряд субареалів. На досліджуваних теренах Київщини їх виявлено п’ять, кожному з яких властивий певний набір ознак.
У ряді сіл правобережної Київщини утворилися острівні мікроареали МР типу 554 , що виникли, ймовірно, в результаті суміщення показників.
а)мажорний нахил (Макарівський р-н, с. Ніжиловичі; К-Святошинський р-н, с. Лука) (приклад №7);
б)мінорний нахил (Макарівський р-н, с.Грузьке) (приклад №8).
а) октавний діапазон, строфічна будова, (Бородянський р-н, с. Козинці); (приклад №9)
б) діапазон септими, однорядкова (К-Святошинський р-н, сс. Забуччя, Рубежівка) (приклад №10).
Як відомо із вітчизняних публікацій МР тип 5541 є одним з найпоширеніших на українських теренах, однак частота його вияву у різних регіонах має відмінні показники. На Київщини він покриває карту всієї досліджуваної території, а його активне побутування фіксується на Правобережжі у поліській, північно-подніпровській субтрадиціях та у перехідній полісько-подільській зоні. Частотність його вияву зменшується у напрямку як північ-південь (від Тетерева до Ірпеня), так і захід-схід (від західних адміністративних кордонів Київщини у напрямку до Дніпра). У тих же напрямках паралельно із зменшенням частотності, виявлено зменшення текстових варіантів. Якщо у поліській, північно-подніпровській, та перехідній субтрадиціях за типовим наспівом закріплені чотири, п’ять, шість, а інколи і більше текстових варіантів, то у південно подніпровській, подільській, лівобережній субтрадиціях кількість текстів помітно зменшується. У центральних та південних районах Київщини ці колядки здебільшого моносюжетні7.
На Лівобережжі колядки типу 5541 виявлені в незначній кількості, однак зменшення їх функціонування також простежується у напрямку північ-південь. На сході лівобережної Київщини вони поширюється до річки Трубіж, за межами якої побутування цього типу не виявлено. Ймовірно, така мелогеографічна ситуація пояснюється тим, що на лівобережних теренах провідного значення набуває жанр щедрівок.
Ареальне поширення МР типу 554 типу у досліджуваних межах можна охарактеризувати як ослаблення функціонування.
Наступний МР тип 5532 (за В. Гошовським тип Б) Віршова будова його рядків ізоморфна. Семантична форма вірша представлена десятискладовим 55 заспівом, та рефреном, що обіймає всі наступні сегменти строфи 3//553. Тип ритмічної організації ямбічний з трійковим групуванням тривалостей. Музично-ритмічна форма рефрену у зафіксованих нами зразках завжди стабільна, а її модель виглядає так: || | | . || В реальності ж ритмічний малюнок трискладових груп у модельному вигляді не зустрічається. Його остання силабохрона триває або чверть (редукція модельної силабохрони) і тоді розмір сегменту –/8 , або половинку (аугментація) –відповідно розмір стає 7/8 . П’ятискладовий заспів, що повторюється двічі, складається з двох пар трійкових груп: перша – завжди , друга ж варіюється –ямб , або хорей . Від того рядки у строфах набувають ізоритмічного (а) або гетероритмічного (б) вигляду:
а) | | || | | ||
б) | | || | | ||
Ритмічним різновидом типу є колядка зафіксована у с. Микуличі, в якій останній трискладовий сегмент рефрену . замінено на п’ятискладовий
.
В наших матеріалах зустрічається безрефренна семантична форма тексту А(abc)B(def) наявність якої виявлена в інших традиціях8. Композиція наспівів завжди стабільна: це дворядкова строфа.
Ладоінтонаційні будови характеризуються такими стабільними показниками: фіналісом завжди є 1 щабель, а нахил мелодій мажорний. Аналіз ЛІС МР типу 5532 виявив наявність двох груп мелодій. В основі першої, найбільш чисельної групи, лежить ладова конструкція, в якій головні ладові опозити –та 5 щаблі (приклад №11), а друга побудована на квартовій опозиції ладових опор (приклад №12). Відповідно діапазон мелодій тримається квінтового і квартового обсягу (секста й октава у квінтових наспіпвів, субкварта з’являється побіжно). Головні ладові опозити в усіх зразках з’являються вже у першому сегменті, у висхідному русі мелодії. Композиційна опора в кінці першого рядка здебільшого припадає на другий щабель. Однак одиничні зразки виявляють її на 1 та 5 щаблях.
Місце локалізації квартових мелодій –північ Лівобережжя Київщини (Броварський р-н). Статистика свідчить, що на досліджуваних теренах частотність МР типу 5532 значно поступається МР типу 5541. Нашими експедиціями зафіксовано усього 13 зразків цього типу (7 з Правобережжя і 6 з Лівобережжя). Два зразки були залучені із наданих джерел9. Як видно із таблиці, його побутування виявлено на Київському Поліссі по обох берегах Дніпра: у поліський, північно-подніпровській (з обох сторін Дніпра), перехідній (полісько-подільській) субтрадиціях. На теренах Середньої Наддніпрянщини –центрі і півдні право/лівобережної Київщини [29], сході право/лівобережної Черкащини [2, 19], сході Кіровоградщини [31] його існування не виявлено 10.
На території Київщини функціонування колядок МР типу 5532 демонструє його поступове щезання, що простежується у напрямку північ-південь.
Невелику групу складають колядки МР типу 55||R 454 Цим колядкам притаманна семантична форма вірша, що складається із 10-ти складового заспіву (55) та трисегментного рефрену 454 (приклади № 13, 14). Ритмічна організація наспівів реалізується у тридольному ритмі, а їх музично-ритмічна формула протягом цілого наспіву є стабільною:
| || | | ||
Ладова конструкція базується на опозиції 1 та 5 опор, діапазон мелодій квінтовий. Мелодії різняться за нахилом – мажорним та мінорним. Мала кількість зразків не дає змогу говорити про їх просторову диференціацію. Згідно доступних нам джерел даний тип широко побутує на північно-лівобережних українських теренах – у Київській [7, 32], Чернігівській [23], Сумській [24] областях і визначається нами як східно-поліський. У сусідніх правобережно-північних (окрім Київщини), а також південно-західних та південно-східних традиціях України його існування не виявлено.
На Київщині він локалізується у полісько-подніпровських локусах по обох берегах Дніпра (Вишгородський, Броварський р-ни). Тут проходять південно-західний кордон ареалу цього типу. Можна стверджувати, що на досліджуваній території цей східно-поліський тип припиняє/розпочинає своє існування.
Десятискладова будова заспіву, наявність рефрену дозволяє віднести колядки цього типу до прадавнього типу наспівів, хоча його поширення має певне регіональне обмеження.
Незначну групу становлять дитячі колядки типу 551 із постійною п’ятискладовою віршовою будовою, та постійною ритмоформулою на основі тридольника . Очевидно колядки цього типу є усіченою, безрефренною формою колядок типу 554 (приклад №15) За змістом вони є моносюжетними жартівливого характеру (текстовий інципіт «Колядую, дую, ковбасу чую»), тотожні з інципітом нормативних (з рефреном) колядок. Локалізуються такі колядки на Київському Правобережжі у поліській та перехідній субтрадиціях. На Лівобережжі такі зразки нами виявлені не були 11. Характерною особливістю їх функціонування у поліському локусі є ушкодження інтонаційного строю (інформанти відтворюють мелодію невпевнено, інколи збиваються на рефренну структуру), у перехідному –знищення інтонаційності взагалі (скандування), а часом і ритмічної будови ( з 55 на 44). Виконання всіх зразків сольне, що відзначав К.Квітка [12: 108-9], а також сучасні дослідники [27, 28]. Не виключено, що це взагалі „перевертень” від об’єднання дитячих речитативних поспівок і знайомої мелодичної моделі.
До переліку МР типів колядок Київщини ми включили наспіви, котрі В.Гошовським визначаються як тип В –4432. Мелодії побудовані у чотиридольному метрі, а їх модельна ритмічна форма така: | | || Ямбічним аналогом цього типу є МР тип 5532.
Цей ритмічний тип лучиться з двома ладоінтонаційними будовами. Одній притаманні такі показники: квінтовий амбітус із фіналісом на 1 щаблі; головні опозиційні опори 1, 5 (висотна) та 2 (композиційна –у серединному кадансі), а нахил завжди мажорний (приклад №.16) Друга – побудована на опозиції 1та 5 щаблів, амбітус сягає септими, а нахил мінорний (приклад №17). Ці дві ЛІС чітко розмежовані у просторі. Перша ЛІС є характерною ознакою правобережних колядок, а друга –лівобережних (Див. Таблиця №2).
Як видно з останніх досліджень, цей тип побутує не тільки на Західній Україні (Львівській, Івано-Франківській областях), як на то вказував В. Гошовський [3, С. 97], але і на теренах Волинської (Верхньоприп’ятська низовина) [26, Картосхема 2], Житомирської (басейн р. Уборть) [28], Вінницької12 областей. Його зафіксовано також на лівобережній Черкащині [2, пр. 10, 11]. На Київщині він поширюється у перехідній північно-південній зоні, включаючи Київське Лівобережжя. На поліських теренах Київщини цей тип не виявлено.
Розглядаючи доступні нам зразки колядок цього типу, очевидно можна сказати, що вони розділяються на два різностадіальні прошарки: ранній (світські колядки з рефреном) та пізній (церковні колядки без рефрену). Ймовірно, давні ритмічні форми були використані в нових історичних умовах. У поетичному змісті колядок другої групи (вони завжди моносюжетні) відбито Різдво Христово („На Йордані тиха вода стояла”). Записані нами зразки на лежать до цієї групи.
Колядки музично-ритмічного типу 4n представляють жанровий різновид, що відноситься до дитячого зимового репертуару. В основі типу лежить чотиридольна будова. В залежності від текстових варіантів модельні долі розщеплюються і утворюють певні ритмомалюнки:
, , , , . Дробленню підлягають всі чотири долі модельної ритмоформули.
Їх композиції зазвичай астрофічні –односегментні безрефренні форми. В основі формотворення мелодій лежить принцип серіації – тиражування мелосегменту [11].
Аналізовані чотиридольні дитячі колядки реалізовані переважно у безінтонаційних мелодіях-скандуваннях, що зумовлено характером дитячого виконання. Зрідка зустрічаються наспіви із секундовою (Вишгородський р-н, с. Глібівка) та малотерцевою опозицією ладових опор (Бородянський р-н, с. Бабинці) (приклад №18).
Окрім загальновідомих МР типів, котрі зафіксовані на досліджуваному терені, нами виявлено декілька зразків наспівів, котрі інформанти атрибутують як колядки (текстовий інципіт „В Мироцькому рада стариків громада”). Його ритмічний код – 63 (приклад №19). Мелодії відзначаються сталістю структурних показників: трирядкова строфа із шестискладовою будовою вірша у рядках, семантична форма якої АББ, форма музичного ритму ААВ: , а мелодична АВС. Як бачимо, музично-ритмічна будова цих мелодій свідчить про їх неналежність до основного кола типових зимових обрядових ритмоформул. Рефрену, типового для колядкового жанру, у цих наспівах немає –його роль виконує повтор другого рядка. Час його звучання дорівнює часу звучання двох перших рядків у сумі.
Опозиційними опорами виступають 1 (фіналіс), IV, 4 та 3/5 щаблі. При одноголосному виконанні базовий діапазон квартовий, при гуртовому –виникають квінта й секста, котрі з’являються як терцева втора до основного голосу. Нахил мелодій мажорний.
Сталість структурних показників цих наспівів не творять ареальної диференціації.
У науковій літературі подібні колядки докладно описані не були. Ми не беремося говорити про їх генезу, нагадаємо лише, що зимовий цикл притягнув до себе багато творів з інших жанрів. Про цей факт писав ще М.Грушевський [5]. Описувані мелодії підтверджують наведену думку. Інформанти одностайно визначають їх як колядки. Поетична семантика дозволяє припустити, що у подібних сюжетах відбилися архаїчні ритуали ініціацій, що побутували ще донедавна в українських селах в середовищі так званих „парубочих громад” [1]. Для парубків вони, ймовірно, знаменували кінець ініціального періоду.
Тексти аналізованих нами наспівів в основному є моносюжетними. Однак, окрім основного сюжету, серед розглянутих матеріалів нами виявлено 2 зразки з іншими сюжетними лініями. Це дало підставу умовно характеризувати розглянуті мелодії як типові. К.Квітка у своїй роботі, присвяченій вивченню зимових наспівів, розглядає їх у колі традиційних колядок, зауважуючи, що нечисленність зразків не дає права дослідникам їх ігнорувати [12, С. 155 ].
Порівняльний аналіз поетичних текстів виявив, що подібні сюжетні формули лучаться із загальнопоширеними колядковими й щедрівковими структурами 5541 та 44//442 [ 17, С. 166-174, 5, С. 227-262.]. У досліджуваному відтинку означена семантична формула втілилася у МР тип 63 .
Виявлені нами у 4 селах Київщини –Києво-Святошинський р-н, с. Мироцьке; Фастівський р-н, с. Триліси, м. Фастів [17, С. 653]; Васильківський р-н –с. Малополовецьке13, вони зафіксовані також на теренах Житомирського й Вінницького Поділля14. Отже тип 63 є регіональним і визначається нами як „подільський”. На Київських землях він розпочинає/закінчує своє функціонування. Тут проходить північно-східний кордон цього ареалу.
Велику частину колядкового репертуару Київщини складають церковні колядки. Аналіз музичних структур та мелогеографічна характеристика церковних колядок в наші плани не входили, адже відомо, що цей жанровий різновид є пізнім за походженням (XVIII –XIX ст.) і його картографування не виявляє даних, котрі могли би вплинути на розв’язання проблем етногенезу. Однак зафіксовані нами церковні колядки укладаються в групи завдяки типовим поетичним текстам і, відповідно, типовим складоритмічним будовам. На досліджуваній території нами виявлено 10 повторюваних і 17 одиничних текстових версій. Деякі мелодії мають групи прикріплених текстових варіантів. Переважну більшість церковних колядок виявлено на правобережних теренах Київщини. Там простежується певна закономірність: зростання числа нових церковних колядок у перехідній полісько-подільській смузі та у центрально-подніпровській традиції фіксується по мірі щезання двох основних МР типів 5541 та 5532. Цей факт підтверджується матеріалами з центрально-подніпровських правобережних теренів Київщини [29].
Звісно, в межах поширення церковних колядок існують ареали, що здебільшого відбивають їх регіональні стильові відмінності (тип багатоголосся, орнаментика, темп, манера виконання). Тож ґрунтовне дослідження церковних колядок чекає на свого автора. Ми ж у своїй роботі перелічимо лише їх текстові інципіти (див. Таблиця текстових інципітів церковних колядок).
Підсумуємо наведені данні.
Дослідження колядок Київщини дало змогу твердити, що музична культура регіону є автохтонною, архаїчною. Ці терени характеризуються наявністю давніх колядок, визначальною структурною ознакою яких є десятискладова віршова будова. Як відомо, десятискладова основа є особливістю українських колядок, що відзначали визначні фольклористи К. Квітка, Ф. Колесса, В. Гошовський, І. Земцовський та ін 15
. Це дві головні ритмічні форми, що належать до загальнопоширених – 5541 та 5532, та дві похідні, регіональні: 551, 55//454.
Аналіз колядок Київщини підтвердив опозицію двох великих архаїчних музичних культур: північної (поліської) та південної (південно-західної та південно-східної). В межах цих опозиційних культур виділилися: у північній зоні –cередньо- та cхідно-поліські музичні традиції (історичні культури деревлян і сіверян); у південній –подільська та подніпровська музичні традиції (історичні культури уличів та полян). У межах їх пограниччя утворилися так звані міжрегіональні перехідні зони. Раніше нами були зроблені певні спроби систематизувати типові ознаки перехідних зон [21, С. 137-143]. Мелоструктурний та мелогеографічний аналіз колядок поглибив наші знання про перехідні процеси у міжрегіональних перехідних зонах і виявив такі риси.
МР типи 5541 та 4n утворюють суцільно поширені ареали і становлять спільний фон, а типи 5532 , 551, 4432, 55//454, 63 входять до різних регіональних традицій і є протиставними.
МР типи 5541, 5532 , що активно побутують у північній зоні –на поліських теренах Київщини, у напрямку із півночі на південь поступово загасають. Ослаблення функціонування виражається у зниженні частоти вияву, зменшенню текстових варіантів. Ослаблення функціонування МР типу 5532 у перехідній полісько-подільській зоні (межиріччі Тетерева та Ірпеня) призводить до повного припинення функціонування –щезання у центральних та південних районах Київщини.
Протиставним для вище перелічених МР типів, є МР тип 4432. Він є характерним для південної (переважно західної і східної) музичної культури, і починає поширюватися у перехідній північно-південній зоні, співіснуючи з вище названими МР типами.
Окрім зазначеної опозиції двох головних традицій (північ-південь), наші матеріали підтвердили опозицію західно-східних музичних традицій.
Якщо типи 5541 , 5532 , 4432 та 4n поширені по обох берегах Дніпра, то інші три є територіально „розведеними” у просторі. Протиставлення виявилося завдяки МР типам 55//454, 551 та 63. Перший належить до східно-поліської, другий до середньо-поліської а третій до подільської музичних традицій.
Будучи репрезентантом середньо-поліської пісенної традиції, тип 551 у перехідній зоні зазнає згасання функціонування (руйнація інтонаційного строю) аж до повного щезання у центральних та південних районах правобережної Київщини (Середня Наддніпрянщина)
На Київському Поліссі (право/лівобережному) відбувається щезання/поява МР типу 55//454, територіальне поширення якого зафіксовано фольклористами на всьому Східному Поліссі України. Тут проходить південно-західний кордон ареалу цього типу. Він співіснує з МР типами 5541 та 5532 .
На Правобережжі Київщини (у перехідній зоні, у північно-східних межах Поділля) відзначається поява/щезання колядок МР типу –63 (номінація „тип” умовна), притаманних подільському регіону. Тут проходить північно-східний кордон ареалу цього типу.
Співіснування останніх двох опозиційних МР типів 55//454 та 63 не зафіксоване16.
Окрім зазначених регіональних традицій нами виявлено ряд субтрадицій, що виникли завдяки ладоінтонаційним будовам МР типів 5541 , 5532 та
55|| 454. ЛІС розмежовують ареали цих музично-ритмічних типів на певні субареали. Цікаво, що кордони їх збігаються з кордонами субареалів, виявлених в інших жанрах (весільних, купальських, рання лірика). Цей факт ще раз маркує існування в межах основних традицій локальних пісенних культур (субтрадицій). На Правобережжі це поліська (Поліський, Чорнобильський [7] Іванівський р-ни) –ідентична із Середньо-Поліською музичною традицією, полісько-подніпровська (північ Вишгородського р-ну), центрально-подніпровська (південь Вишгородського, схід Києво-Святошинського, Васильківського р-нів), перехідна полісько-подільської (Бородянський, Києво-Святошинський, Макарівський р-ни), подільська (захід Києво-Святошинського, захід Макарівського, захід Васильківського р-нів). На Лівобережжі –поліська, ідентична із східно-поліською музичною традицією (північ Броварського, Баришівського, Згурівського р-нів), північно-подніпровська (північ Броварського р-ну), перехідна (південь Броварського, Баришівського, Згурівського, північ Яготинського р-нів), центрально-подніпровська (Яготинський, Бориспільський) 17.
На досліджуваних нами теренах Київщини виявлені такі опозиційні закономірності. Разом із зменшення частоти вияву світських колядок у напрямку північ-південь відзначається наростання частотності щедрівок та церковних колядок. Ця закономірність відображує опозицію північно-південних пісенних культур. Протиставлення західно-східних культур репрезентують головні зимові жанри –колядки і щедрівки. На західноукраїнських теренах превалює здебільшого колядковий жанр, прерогатива виконання яких належала переважно хлопцям, натомість на східноукраїнських –щедрівки, що зазвичай виконувались дівчатами.
Завдяки порівняльному аналізу колядок на всіх рівнях арсенал рис перехідності поповнився ще однією ознакою, достатньо відомою в етномузикознавчій літературі [10], коли певна семантична формула тексту лучиться із різними музично-ритмічними будовами. Ця риса виявлена у колядках типу 63 .
Таблиця № 1
музично-ритмічних типів колядок Київщини
|
№№ |
музично-ритмічний код |
музично-ритмічна формула (модель) |
|
1 |
5541 |
| | |
|
2 |
5532 |
| | || | | || |
|
3 |
55|| R 454 |
| || | | || |
|
4 |
55 1 |
| |
|
5 |
4432 |
| | || |
|
6 |
4 n |
|
|
7 |
63 |
| | || |
Таблиця № 2
географічного поширення МР типів колядок Київщини
|
МР тип |
Правобережжя |
Лівобережжя |
|
5541 |
Бородянка-Бабинці, Здвижівка, Козинці, Микуличі, Шибене; Васильків-Данилівка, Мало половецьке; Вишгород, Вишгород-Богдани, Литвіинівка, Любимівка, Пилява, Рови, Розтісне, Сичівка, Сухолуччя, тол окунь, Ясногородка; Іванків-Блідча, Воропаївка, Зимовище, Леонівка, Соснівка, Феневичі, Шпилі; Києво-Святошинський-Забір’я, Забуччя, Лука, Мироцьке, Рубежівка; Макарів-Грузьке, Комарівка, Копіївка, Мар’янівка, Наливайківка, Ніжиловичі; Фастів-Триліси |
Бровари-Гоголів, Красилівка, Літки, Семиполки, Плоске, Русанів, Семиполки, Требухів; Бориспіль, Бориспіль-Гнідин |
|
5532 |
Бородянка-Здвижівка, Микуличі, Вишгород-Литвинівка, Любимівка, Сухолуччя; Києво-Святошинський-Забуччя, Рубежівка |
Бровари-Плоске, Гоголів, Літки, Требухів, Русанів, Богданівна, Красилівка Вищедубечня |
|
55//454 |
Вишгород-Пилява, Сухолуччя; Васильків- Малополовецьке |
Бровари-Літки, Русанів; м. Бориспіль, Бориспіль-Гнідин |
|
551 |
Бородянка-Бабинці; Вишгород-Толокунь; Києво-Святошинський-Мироцьке, Рубежівка; Макарів-Копіївка, |
|
|
4432 |
Бородянка-Здвижівка, Козинці; Васильків-Липовий Скиток; Вишгород-Лісовичі; Києво-Святошинський-Забір’я; Макарів-Наливайка, Копівка; Фастів-Триліси |
Баришівка- Лук’янівка; Згурівка-Войкове |
|
63 |
Києво-святошинський-Мироцьке, Васильків, Васильків-Малополовецьке; Фастів-Триліси; Житомир-Попільня-Королівка; Житомир-Ружин-Немиринці; Вінниця-Оратів |
Таблиця№ 3
текстових інципітів церковних колядок Київщини
|
Район, село |
текстовий інципіт |
|
Повторювані тексти |
|
|
По всіх селах |
тропар свята Різдва Іісуса Христа „Рождєство Твоє, Христе Боже наш” |
|
По всіх селах |
Добрий вечір тобі, пане господарю |
|
Тестові варіанти |
|
|
Баришівка-Дернівка, Хлопків |
Ой віросло древо тонке да й високе. |
|
Макарів-Наливайківка |
Ой по пуд містечком, по пуд городечком |
|
Макарів-Рожів |
Ой чи вдома, вдома та сам пан господар |
|
Васильків-Данилівка |
Рожество Христово нам радість принесло |
|
По всіх селах |
Нова рада стала |
|
Києво-Святошинський-Забуччя, Рубежівка |
Рожество Христово Ангел пролетів |
|
Баришівка-Хлопків; Бровари- Требухів; Вишгород,-Глібівка; Києво-Святошинський-Забуччя, Рубежівка |
По всьому світі стала новина |
|
Києво-Святошинський-Забір’я, Рубежівка, Забуччя; Фастів-Триліси |
Зійшла звізда чудна з восток на полудня |
|
Васильків-Липоаий Скиток; Києво-Святошинський-Забуччя, Рубежівка, Забір’я; Макарів- Комарівка, Ніжиловичі, Фасова; Фастів-Три ліси |
Ой видить Бог, видить Творець за що мир погибає |
|
Згурівка-Шевченкове |
Ой на річці на Йордані там збиралась вся жидова |
|
Тестові варіанти |
|
|
Іванків-Соснівка |
Понад терном дай високим, понад Доном дай глибоким |
|
Баришівка- Корніївна; Васильків-Данилівка; Фастів-Три ліси |
Через море глибокеє, через поле широкеє |
|
Макарів- Грузьке, Наливайка; Фастів-Триліси |
А Божеє народження Божая сила |
|
Текстовий варіант |
|
|
Вишгород-Сичівка; Іванків-Соснівка |
Што єсть нам нарожденіє Божого Сина |
|
Васильків-Лип Скиток; Києво-Святошинський-Бобриця |
А в нашого хазяїна у його домі |
|
Одиничні тексти |
|
|
Бровари-Требухів |
Дєва Марія гору копала |
|
Вишгород-Литвинівка |
Ой на горі, ой на горі древо стояло |
|
Згурівка-Шевченкове |
Мати Божа Дєва Марія Сама єдина |
|
Згурівка-Шевченкове |
Предвишній по літу родився |
|
Іванків-Шпилі |
Христос Спасітєль в полночь родівся |
|
Києво-Святошинський-Лука |
Ой радуйся, Маріє, Небесна Царице |
|
Києво-Святошинський-Рубежівка |
Ой случилася тая новина разу одного („пшеничка”) |
|
Макарів-Комарівка |
А з вечора звізда ясна сіяла |
|
Макарів-Комарівка |
Й а вчора звечора з небесного двора („польська”) |
|
Фастів Три ліси |
Дівная новина вродіт Дєва Сина |
|
Фастів-Три ліси |
Добрий вечор сила, щаслива година |
|
Фастів-Триліси |
В градє Удєйском де Вєртєп стоїть |
|
Фастів-Триліси |
Небо і земля, небо і земля нинє торжествують |
|
Фастів-Триліси |
Скінія ізлатая Ковчег Завита |
|
Фастів-Триліси |
Ця вкраїна цьому світу Панянському заповіту |
|
Фастів-Триліси |
Чи чули, люди, такую новину |
Анна Коропниченко. Традиционные зимние напевы Киевщины: колядки (в контексте исследования переходных зон). Цель данной работы –подытожить результаты экспедиционной работы с 1990 по 2004 год на территории Киевщины. Объектом статьи стали песни зимнего календаря –колядки. Наше внимание было сосредоточено на структурном анализе песенных типов и на особенностях их территориального распространения. На исследуемых землях выявлено 7 музыкально-ритмических типов. Четыре из них в своей основе имеют десятислоговую стиховую структуру, что позволяет говорить о древности исследуемой песенной культуры.
Музыкально-ритмические типы 5541, 5532, 4n являются общераспространенными, а типы 551, 4432, 55//454, 63 принадлежат к разным региональным традициям, смежным с исследуемой территорией. Анализированные материалы свидетельствуют о том, что на территории Киевщины соседствуют четыре песенных традиции: Центрального Полесья, Восточного Полесья, Среднего Поднепровья, Подолья, что соотносится с мнением историков, этнологов, археологов о проживании на этих землях древлян, северян, полян и уличей.
В предлагаемой работе продолжаются исследования межрегиональных переходных зон, начатых автором ранее.
2 Докладну характеристику тематичної літератури було зроблено Н. Сербіною у її дипломній роботі [27]
3 Сучасна історико-етнографічна номінація центральних і південних земель лівобережної Київщини залишається поки що остаточно не визначеною. У передхристиянські часи це були землі полян. За часів Київської Русі аж до XV ст., вони входили до історичної Переяславщини; певний час вони були культурно не визначеними. З початку XIX ст. (1802 р.) означені землі ввійшли до історико-культурного регіону „Полтавщина”, утворюючи його західні рубежі.
4 Про типи ритмічної організації дивись[16]
5 Зафіксованих зразків виявилося замало, щоби говорити про диференціацію в середині лівобережного ареалу на квартовий і квінтовий, хоча тенденція розмежування на північ/південь простежується у порівнянні з іншими зимовими МР типами та жанровими різновидами.
6Експедиційні матеріали Музиченко Я.
7 У селах правобережної Середньої Наддніпрянщини (Київщини [правий берег Ірпеня], Черкащини, Кіровоградщини) запис колядок типу 5541 стає проблематичним. Натомість на цих теренах відзначається зростання кількості церковних колядок.
8 Тотожні зразки наспівів, наведених вище (МР 553//555 та безрефренний варіант тексту), із тотожними текстовими варіантами зустрічаються на Житомирському Поліссі [ 28]
9 Експедиційні матерали Музиченко Я (Літки-Бровари) та Іванникової Л. (Вища Дубечня).
10 Експедиційні матеріали по лівобережній Черкащині Шкільної Т. (КНУКіМ) та О.Вовка[2]. Одичний зразок, виявлений у с. Першотравневе (Чорнобай-Черкаси) [2, пр. 9], є скоріше винятком.
11 К.Квітка [ 12, С. 108] наводить зразок, що вміщено у збірнику О.І. Рубця, з Борзненського р-ну Чернігівщини. Далі ж підкреслює, що К.І. Самойленко підтверджує побутування подібних колядок по всьому Київському повіту.
12 Експедиційні матеріали ПНДЛ МЕ (м.Київ): Вінниця-Жмеринка-Северинівка. Запис Г.Коропніченко.
13 Експедиційні матеріали М. Хая.
14 За відомими нам друкованими [12, С. 155; 17, С. 171, 653; 18, С. 2; 32, С. 172] і рукописними (Житомир-Ружин-Немиринці. Експед-й запис Карагода М. 08.08.1999, КНУКіМ) джерелами.
15 Як доводять В. Гошовський, І. Земцовський [3, 9] десятискладова віршова будова зустрічається у колядках переважної більшості слов’янських народів і вважається однією з прадавніх, що підтверджується її поширенням у народній поезії усіх слов'ян.
16 Виняток становить співіснування цих типів у с. Мало половецьке Васильківського р-ну. Однак ці данні вимагають перевірки.
17 Переяслав-Хмельницький і частково Яготинський р-ни утворюють південну традицію лівобережної Київщини. Ця субтрадиція нами поки що не досліджена.