Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ОХОРОНА ПРАЦІ
Лекція №1 (2 години)
Тема лекції: Мета та завдання кусу.
Основні визначення в галузі охорони праці
ПЛАН
І. Вступ.
ІІ. Предмет, структура, зміст та мета курсу.
2.1. Основні поняття в галузі охорони праці, їх визначення, терміни та класифікація.
ІІІ. Державне управління охороною праці.
3.1. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.
3.2. Державні нормативні акти про охорону праці.
3.3. Державний нагляд та громадський контроль за охороною праці.
3.4. Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці.
3.5. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.
ІV. Система управління охорони праці (СУОП)
4.1. Основні завдання і функції СУОП.
4.2. Планування роботи з охорони праці.
4.3. Контроль за станом охорони праці.
4.4. Служба охорони праці на виробництві.
4.5. Навчання з охорони праці.
І. ВСТУП
Коли у мирний час у звичайній повсякденній праці люди отримують каліцтва, від яких стають інвалідами або вмирають; якщо це трапляється з сотнями, тисячами здорових людей найчастіше молодого і середнього віку, то подібне явище сприймається не тільки трагічно, воно просто не вкладається у свідомість.
Так, за даними Всесвітньої організації охорони праці, смертність від нещасних випадків на сьогодні займає 3-є місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань.
За розрахунками Німецької ради підприємців наслідки від нещасних випадків коштують у 10 разів дорожче, ніж вартість заходів щодо їх попередження. В Україні, враховуючи мізерні витрати на заходи з охорони праці, ця різниця ще більша.
Фахівці Міжнародної організації праці (МОП) - підрахували, що економічні витрати, пов’язані з нещасними випадками, складають 1% світового валового національного продукту. На ці кошти, орієнтовно, можна забезпечити харчування протягом року близько 75 млн. людей.
За статистичними даними МОП у 2006-2007р.р. кількість нещасних випадків на виробництві значно зросла і становила 150 млн. чоловік щорічно (з них 250 тис. – загинуло).
Найбільш небезпечною в нашій країні є вугільна промисловість. Так на кожний мільйон тон видобутого вугілля гине 5 шахтарів. У США цей показник в 100 разів нижчий.
Найбільше смертельних випадків на 1000 жителів зареєстровано в Дніпропетровській (1,7), Донецькій (1,67), Запорізькій (1,66), Херсонській (1,64) Кіровоградській (1,61) Чернігівській (1,58), Одеській (1,53) областях. У цих районах загинуло > 40 тис. чоловік, що становить 55% загальної кількості травмованих зі смертельними наслідками в Україні.
Питання щодо забезпечення безпечних умов праці завжди супроводжували розвиток цивілізації людства
Ще за 379 років до н. е. Гіппократ звернув увагу на шкідливий вплив пилу на організм рудокопів.
Лікар епохи Відродження – Парацєльс докладно описав важкі умови праці, якими вирізнялися гірничорудні та металургійні підприємства.
М.В. Ломоносов у 1752 р. написав основоположну працю про безпеку в гірництві.
Значний вклад у розвиток гігієни праці вніс І. М. Сєченов, який у своїй праці “Нарис робочих рухів людини” (1907 р.) науково обґрунтував роль центральної нервової системи та органів чуття людини в процесі праці.
Зараз в Україні займаються питаннями охорони праці:
• Національний науково-дослідний інститут (НДІ) охорони праці;
• державний НДІ техніки безпеки хімічних виробництв;
• інститут медицини праці;
• український НДІ пожежної безпеки;
• галузеві НДІ;
• проектно-конструкторські установи;
• навчальні заклади.
“Основи охорони праці” - це комплексна дисципліна, яка базується як на загальноосвітніх (фізика, хімія, математика), так і на загальнотехнічних та спеціальних дисциплінах (опір матеріалів, електротехніка, технологія і устаткування виробництва). Особливо тісно дисципліна “Основи охорони праці” пов’язана з безпекою життєдіяльності, науковою організацією праці, ергономікою, інженерною психологією та технічною естетикою.
Курс „Основи охорони праці" складається з чотирьох розділів:
— правові та організаційні питання охорони праці;
— основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії;
— основи техніки безпеки;
— пожежна безпека.
Головна мета курсу - надати майбутнім фахівцям знання основ охорони праці, реалізація яких на практиці сприятиме покращенню умов праці, підвищенню її продуктивності, запобіганню професійним захворюванням, виробничому травматизму і аваріям.
Основним завданням охорони праці є створення умов і постійне підтримання на виробництві здорових і безпечних умов праці.
В ДСТУ (Державний стандарт України) 2293-93 “Охорона праці. Терміни та визначення” та інших стандартах визначенні основні поняття та терміни в галузі охорони праці.
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.
Умови праці - сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі її професійної діяльності.
Шкідливий виробничий фактор(ШВФ) – це фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров’я, зниженню працездатності працівника.
Небезпечний виробничий фактор(НВФ) – це фактор, дія якого за певних умов, може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров’я працівника.
Відповідно до ГОСТ (Государственный стандарт) 12.0.003-74 небезпечні та шкідливі фактори за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.
- До фізичних належать:
- До хімічних належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на:
- До біологічних належать:
- До психофізіологічних належать:
Виробнича травма - порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів.
Виробничі травми класифікують:
за видом травмуючого агента (за природою) - механічні, термічні, хімічні, променеві, електричні, комбіновані;
за причинами (носіями) травми - рухомі частини обладнання, готова продукція, відходи виробництва;
за локалізацією травм - травми очей, голови, рук, ніг, тулуба;
за ступенем тяжкості пошкоджень — легкі, тяжкі, смертельні;
за технологічними операціями - вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення вантажів.
Нещасний випадок на виробництві - раптовий вплив на працівника н.в.ф. чи середовища, внаслідок яких заподіяна шкода здоров’ю або наступила смерть.
Професійне захворювання - паталогічний стан людини, обумовлений роботою і пов’язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією ш.в.ф.
Відповідно до ст.37 Закону України “Про охорону праці” державне управління охороною праці в Україні
здійснюють:
1. Кабінет Міністрів України:
2. Комітет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України здійснює:
3. Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади виконують:
4. Місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів:
5. Асоціації, концерни, корпорації та інші об’єднання підприємств.
- повноваження визначається їх статутами або договорами між підприємствами, які утворили об’єднання.
3.1. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.
В Законі України “Про охорону праці” (ст. 4) задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:
- пріоритет життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;
- повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;
- обов’язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;
- використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування;
- комплексне розв’язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань;
- встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;
- здійснення навчання населення, професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;
- співробітництво між роботодавцями та профспілками (представниками трудових колективів) при прийнятті рішень з охорони праці;
- міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду.
Для реалізації цих принципів було створено:
5. Служби охорони праці в обласних, районних, місцевих органах виконавчої влади.
Державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП) – це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових до виконання
Наприклад:
ГОСТ – державний (визнаний Україною);
ОСТ – галузевий;
СТП – стандарт підприємства.
Всі норми, які стосуються охорони праці умовно поділяються на чотири групи.
І. Група спрямована на створення безпечних умов праці ще на стадії виробничих об’єктів.
ІІ. Група норм має гарантувати безпеку в період самого процесу виробництва.
ІІІ. Група норм регламентує порядок видачі і використання засобів індивідуального захисту й лікувально-профілактичного харчування.
ІV. Група норм визначає загальний і спеціальний нагляд та контроль за дотриманням законодавства про працю, а також відповідальність за його порушення.
Відповідно до Закону України “Про охорону праці” (ст. 4) державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:
1.Комітет по нагляду за охороною праці України (Держнаглядохоронпраці);
2. Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;
3. Управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;
4. Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров’я України, та їх органи та заклади;
5. Органи державної автомобільної інспекції;
6. Органи державної газової технічної інспекції.
Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.
Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, об’єднань громадян, політичних формувань місцевих і державних адміністрацій, Рад народних депутатів та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право:
- безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства;
- одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;
- надсилати керівникам всіх рівнів обов’язкові для виконані розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків;
- зупиняти експлуатацію підприємств і окремих виробництв до усунення порушень;
- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства з охорони праці;
- надсилати власникам, подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді;
- передавати матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.
Власник повинен безплатно створити необхідні умови для роботи представників органів державного нагляду за охороною праці.
Державні представники несуть відповідальність за виконання покладених на них обов’язків згідно законодавством.
Органи санітарно-епідеміологічної служби проводять заходи по попередженню та ліквідації засмічення водоймищ, ґрунту, атмосферного повітря відходами виробництва та побуту. Контролюють дотримання санітарно-гігієнічних норма на виробництві та виконання заходів по оздоровленню умов праці, а також контролюють дотримання санітарно-протиепідеміологічних заходів з метою попередження та ліквідації професійних та інфекційних захворювань.
Державна автомобільна інспекція (ДАЇ) виконує нагляд за технічним станом та експлуатацією автомобілів, за підготовкою водіїв, за дотриманням правил дорожнього руху водіями всіх видів транспорту та пішоходами.
Державні газові технічні інспекції слідкують за безпечною експлуатацією газопроводів та газових установок.
Органи державного технічного нагляду слідкують за дотриманням протипожежного режиму - перевіряють наявність та справність засобів гасіння пожежі, своєчасність проведення протипожежних заходів, організовує пояснювальну роботу по попередженню пожеж.
Відповідно до Закону України „Про охорону праці" (ст. 46) громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють:
Уповноважених з питань охорони праці обирають на загальних зборах колективу з числа досвідчених та ініціативних працівників та діють на підставі “Типового положення”. Гарантії щодо їх звільнення з роботи з ініціативи власника або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності передбачається у колективному договорі.
Представники профспілок беруть участь у вирішені основних питань Закону України “Про охорону праці” і Положенню ФПУ від 20.09.1994 р. Значна роль профспілкових комітетів полягає у профілактиці травматизму та профілактичних захворювань, розглядані конфліктних ситуацій з будь-яких питань охорони праці, усунення виявлених порушень нормативних актів з питань безпеки і гігієни праці.
Професійні спілки здійснюють контроль за додержанням власниками законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці, виконанням відповідних програм і зобов’язань за колективними договорами.
Вищий державний нагляд за охороною праці в Україні покладено на Генерального прокурора України. Прокурор слідкує за дотриманням трудового законодавства, проводить слідство у всіх випадках групового травматизму та травматизму з летальним кінцем.
Відповідно до ст. 21 Закону України “Про охорони праці” фінансування охорони праці здійснюється власником.
На підприємствах, в галузях, на регіональному та державному рівнях створюються фонди охорони праці відповідно до Положення Кабінету Міністрів України від 09.03.99 р. № 335.
Управління державним фондом здійснює Держнаглядохоронпраці і кошти використовуються на виконання національних програм покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
Управління галузевими фондами здійснюється міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади (концернами, корпораціями ...). Використовуються кошти на виконання галузевих програм (узгоджених з Держнаглядохоронпраці).
Управління регіональними фондами здійснюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Ці кошти використовуються на впровадження регіональних програм.
Управління фондами підприємств здійснюють власники підприємств (або їх уповноважені) і використовують їх для виконання комплексних заходів і забезпечують досягнення встановлених нормативів з охорони праці.
Загальний контроль за надходженням і витрачанням коштів фондів здійснює Держнаглядохоронпраці.
Всі фонди формуються за рахунок:
Крім того спрямовуються кошти одержані від застосування до підприємств:
Державний фонд – 50%
Галузевий фонд – 25%
Регіональний фонд – 25%
Відповідальність за перерахування коштів до відповідних фондів покладається на керівника підприємства.
Порядок пільгового оподаткування коштів, спрямованих на заходи з охорони праці визначається чинним законодавством про оподаткування.
Відповідно до ст. 49 Закону України “Про охорону праці” за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством.
Дисциплінарна відповідальність полягає у накладанні дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством. Відповідно до ст. 147 КЗпП встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. Право – накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу цього працівника. Дисциплінарне стягнення може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський контроль за охороною праці. За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні дисциплінарного стягнення необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.
Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб, винних в порушеннях законодавства про охорону праці у вигляді грошового штрафу. Право накладати адміністративні стягнення з причин, зазначених у ст.49 Закону України “Про охорону праці” підлягають службові особи Держнаглядохоронпраці. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Матеріальна відповідальність включає відповідальність як працівника, так і власника (підприємства). Уст. 130 КЗпП зазначається, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству (установі) через порушення покладених на них обов’язків в тому числі, і внаслідок порушення правил охорони праці. Матеріали відповідальність встановлюється лише за пряму дійсну шкоду і за умов коли така шкода заподіяна підприємству (установі) винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальні як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Матеріали відповідальність може бути накладена незалежно від притягнені працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальна відповідальності. Власник підприємства (установи) або уповноважена особа (орган) несе матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду працівникові незалежно від наявності вини, якщо не доведе, що шкода заподіяна внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Збиті у зв’язку з порушеннями законодавства про охорону праці можу включати відшкодування потерпілому втраченого заробітку, одноразову допомогу, додаткові витрати на лікування, протезування, якщо потерпілий залишився живим, а також витрати на поховання в разі смерті потерпілого, одноразову допомогу на сім’ю та на утриманців.
Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці створює небезпеку для життя або здоров’я громадян. Суб’єктом кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин-власник підприємства чи уповноважена(ні) особа(и). Кримінальна відповідальність визначається у судовому порядку.
Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці охоплює наступні основні напрямки:
- вивчення, узагальнення та впровадження світового досвіду з організації охорони праці;
- участь у роботі міжнародних інституцій з соціально-трудових питань;
- одержання консультацій та технічної допомоги зарубіжних експертів
- проведення та участь у міжнародних наукових чи науково-практичних конференціях та семінарах;
- підготовка кадрів з охорони праці за кордоном;
Плідне співробітництво налагоджено між Україною та Міжнародною організацією праці, яка була створена ще у 1919 році. З 1946 року МОП - спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй. Україна є членом МОП з 1954 року. Із 181 конвенції, що прийняті на цей час МОП, Україна ратифікувала 50, серед яких найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини. Кожна держава, член МОП, зобов’язана подавати доповіді про застосування на своїй території ратифікованих нею конвенцій, а також інформації про стан законодавства і практики з питань, що порушуються у не ратифікованих нею конвенціях.
3.5.1. Соціальне партнерство в галузі охорони праці:
поняття, проблеми, перспективи
! Див. окремо
Система управління охороною праці (СУОП) — це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці.
При управління охорони праці на підприємстві не повинні здійснюватись заходи і прийматись рішення, що суперечать діючому законодавству, державним нормативним актам, стандартам безпеки праці, правилам та нормам охорони праці.
До основних функцій управління охороною праці належать:
Основні завдання управління охороною праці:
Функція планування має вирішальне значення в СУОП.
Планування роботи з охорони праці поділяється на:
Колективний договір - це форма самоуправління на підприємстві (установі). Він визначає взаємовідносини адміністрації і трудового колективу у галузі економічного і соціального розвитку трудового колективу, його укладає комітет профспілки від імені трудового колективу з адміністрацією в особі керівника підприємства на загальних зборах трудового колективу.
Колективний договір поширюється на всіх робітників, керівників, спеціалістів і службовців підприємства, незалежно від того, чи є вони членами профспілки.
Розділ “Поліпшення стану, умов і охорони праці” включає:
а) обов’язки адміністрації;
б) обов’язки профспілкового комітету;
в) взаємні обов’язки адміністрації і профспілкового комітету.
Дійове управління охороною праці можна здійснювати тільки при наявності повної, своєчасної і вірогідної інформації про стан охорони праці на підприємстві, що можливо тільки на підставі регулярного та об’єктивного контролю.
До основних форм контролю належать:
Іст. – щоденний, на кожній виробничій дільниці.
ІІст. – два рази на місяць, згідно із затвердженим графіком.
ІІІст. – один раз на місяць за графіком під головуванням керівництва підприємства.
Згідно з законом України “Про охорону праці” (ст. 23) служби охорони праці створюються на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та видів діяльності для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, професійних захворювань і аварій в процесі праці.
Служба охорони праці на підприємстві виконує свої функції і обов’язки відповідно до Типового положення. Організується на підприємстві з числом працюючих 50 чол. і більше. Підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства. Формується служба охорони праці із спеціалістів з вищою освітою і роботою за профілем виробництва не менше трьох років.
Навчання та систематичне підвищення рівня знань працівників населення України з питань охорони праці — один з основних принципів державної політики в галузі охорони праці і забезпечення ефективної профілактичної роботи щодо запобігання аварій і травматизму на виробництві.
Навчання з охорони праці проводять на всіх підприємствах і організаціях незалежно від характеру і ступеню небезпеки виробництва.
Навчання з охорони праці проводять:
Вивчення питань охорони праці є обов’язковим у дошкільних, середніх позашкільних, професійно-технічних і вищих, а також у закладах післядипломної освіти.
За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
Вступний інструктаж проводиться:
Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:
новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство;
Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці
в терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:
Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:
Проводиться з вихованцями, учнями, студентами закладу освіти в разі організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи).