Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Тема 16. Релігійні конфесії в Україні.
План,
Зміна суспільного ладу і входження України в світовий простір (культурний, економічний, політичний) зумовили трансформацію релігійних інституцій, які існували за радянських часів, і появу нових релігійних рухів та організацій, формування нових відносин релігії і суспільства, церкви і держави.
Починаючи з 1988 року, коли поступово почали скасовуватися обмеження на створення релігійних організацій, їх кількість перевищила 32 тисяч 521 (на 2013 рік). Згідно з багатьма опитуваннями, більшість вірян України відносить себе до православних, причому від третини до половини з них визнає себе вірними Української православної Церкви Київського Патріархату (УПЦ-КП), яка посідає тим самим перше місце серед українських церков за чисельністю віруючих.
Різноманітність конфесій - складна доля й надбання релігійного середовища в Україні. Зміцнення статусу релігійних інституцій, розвиток їх інфраструктури є позитивною ознакою, яка вказує на великий потенціал інтегративної функції релігії. Поліконфесійність українського народу при домінуванні православного світогляду зумовлена поліетнічним складом населення. Різноманіття релігійних утворень в Україні склалося протягом довготривалого процесу національного державотворення, історичного формування етнічних груп, політичного впливу держав із різними релігійними підвалинами.
Буде коректним сказати, що домінуючою релігією серед населення країни за кількістю приходів та самовизначенням населення є християнство. Християнство в Україні налічує 57 напрямків, обіймає 96,6% всіх релігійних громад: православні складають 52,4% громад, протестанти - 27,1%, католики - 16,4%. В Україні діють 292 монастирі, 227 місій.
Стабільно високим залишається рівень довіри населення до церкви (Найбільше не довіряє населення Верховній Раді України, Президенту України та судам по 45.1%, 45.0% та 44.9%, а довіряють 6.5%, 1.6% та 2.7 відповідно. Силовикам українці скоріше не довіряють, найкращі показники в СБУ, де сукупний рівень недовіри 48.5%, а довіри 33.4%, а найгірші до міліції 70.0% недовіри та 22.2% довіри відповідно. Низька оцінка ефективності діяльності владних інститутів є складовою загального рівня зневіри населення, винятками серед недовіри є лише церква (баланс довіри-недовіри становить +50.2%), інформація від 05.08.2013) як духовного затишку і спасіння. В той же час церква як соціальний інститут не має вирішального впливу на соціально-економічну, політичну й етичну поведінку населення. Безперечно, труднощі і суперечності економічної, політичної, культурної трансформації суспільства обумовили міжконфесійну боротьбу, некоректне втручання релігійних організацій в освітні, армійські, державні структури.
Окрему проблему складає успіх "новопротестантських" рухів, який пояснюється відчуженістю сучасної української молоді від традиції, виплеканої у сфері ортодоксальності; розбіжностями між духовними запитами цієї генерації і відповідями на них з боку традиційних церков; виключною активністю закордонних місіонерів і їх фінансовими можливостями, які значно вищі за ті, що мають традиційні церковні організації, а також особливостями цих рухів, передусім харизматичного спрямування.
Харизматичні церкви стимулюють скерованість своїх членів на особистісний життєвий успіх, видимою ознакою якого є фінансове процвітання, професійна спроможність, кар'єрні досягнення і тілесне здоров'я. Десятина та інші пожертви, молитви за зцілення постають тут важливими засобами реалізації Божого слова, а особиста успішність - індикатором правильності духовного життя. За цих умов "новий протестантизм" стає досить привабливим для осіб, які потребують "нової духовності", гарантованих за наслідками відносин із трансцендентним, надприродним.
2. Свобода совісті та її правове забезпечення в Україні
Визначальні принципи гаранти свободи совісті й свободи релігії такі.
1. Рівноправність громадян незалежно від їхнього ставлення до релігії (ст.4 Закону). Тобто громадяни України (віруючі, невіруючі, атеїсти) мають рівні права в усіх сферах життя суспільства;
2. Відокремлення церкви (релігійних організацій) від держави (ст.35 Конституції, ст.5 Закону). Це один із базових принципів забезпечення свободи совісті (свободи релігії) в поліконфесійній державі, якою і є Україна, гармонійних державно-церковних відносин. Цей принцип є своєрідним гарантом невтручання держави, її органів і службових осіб у внутрішні справи церкви (релігійних організацій), у здійснювану ними в межах закону діяльність. Держава в питаннях віри є нейтральною. Вона не фінансує діяльності релігійних організацій. Суть цього принципу і в тому, що релігійні організації, їхні інститути не виконують державних функцій, не втручаються у справи держави, не є суб'єктом політичного життя. Релігійна організація не може втручатися в діяльність структурних підрозділів інших віросповідань, проповідувати ворожнечу, нетерпимість до прихильників інших релігій, невіруючих, атеїстів;
3. Відокремлення школи від церкви (ст.35 Конституції,- ст.6 Закону). Цей принцип стверджує світський характер системи державної освіти в Україні й визначає також, що держава не має на меті формувати в учнів, студентів якогось певного ставлення до релігії. Навчально-виховний процес у державних закладах освіти вільний від втручання релігійних організацій. Статті Конституції й Закону щодо відокремлення школи від церкви гарантують рівність прав громадян України на здобуття різних видів і рівнів освіти. Держава не бере на себе справу релігійної освіти й виховання. Релігійна освіта й виховання є справою релігійних організацій і батьків. Закон вимагає лише, щоб релігійний навчально-виховний процес проходив у дусі терпимості й поваги до громадян, які не сповідують релігії, та до віруючих інших віросповідань, щоб не порушувалися права дитини, її інтереси;
4. Рівність усіх релігійних організацій перед законом. Розділ II Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" має норми, що гарантують свободу церкви (релігійних організацій). Вони визначаються як добровільні об'єднання віруючих, які створюються ними з метою спільного задоволення своїх релігійних потреб, реалізації права на свободу віросповідання. Всі релігійні організації незалежно від їхньої конфесійної приналежності є рівними перед законом, мають однаковий правовий статус, не допускається встановлення будь-яких переваг або обмежень одних церков (релігійних організацій) щодо інших. Держава однаково захищає права й законні інтереси всіх релігійних організацій будь-якого віросповідання, якщо їхня діяльність не суперечить вимогам чинного законодавства й правопорядку. Релігійні організації вільні у своїй канонічній та позарелігійній діяльності. З моменту реєстрації свого статуту релігійна організація набуває прав юридичної особи. Закон містить норми, що забезпечують реалізацію майнових прав релігійних організацій, їхню виробничу, господарсько-фінансову діяльність тощо;
5. Наявність спеціальних законодавчих актів, які визначають механізми реалізації права на свободу совісті, свободу церкви. Ці законодавчі акти регулюють права власності релігійних організації, їхню добродійну й культурно-освітню діяльність, трудові відносини в релігійних організаціях та на їхніх підприємствах, можливості створення власних, а також використання державних засобів масової інформації, встановлюють певні пільги для релігійних об'єднань. У законодавчих актах є також норми, в яких визначається конкретна відповідальність за порушення законодавства України про свободу совісті. При цьому варто зазначити, що передбачені законом обмеження при реалізації права на свободу совісті, свободу церкви постають як необхідні. Ці обмеження кореспондуються з відповідними актами міжнародного права в цій сфері.
Православ`я
Українська Православна Церква Київський Патріархат православна Церква в Україні із резиденцією Патріарха в Києві. УПЦ-КП створена в червні 1992 року внаслідок об'єднання двох церковних груп, що обстоювали незалежність від Російської православної церкви: частини вірних та єпископату УПЦ-МП на чолі із Митрополитом Київським і всієї України Філаретом (Денисенком) та Української Автокефальної Православної Церкви. За чисельністю вірян станом на кінець 2011 року найбільша в Україні. Головою УПЦ КП є Митрополит Київський і всієї України Філарет(Денисенко).
Українська православна церква Московського патріархату, УПЦ МП) православна церква з правами широкої автономії, самостійна частина Російської православної церкви на території України. За даними Держкомнацрелігій найбільше релігійне об'єднання України за чисельністю приходів та священнослужителів. (на 2011 рік.). Предстоятелем є митрополит Київський та всієї України, який носить титул «Блаженніший». З 1992 року ним є Володимир (Сабодан).
Украї́нська гре́ко-католи́цька це́рква ( УГКЦ), Українська католицька церква візантійського обряду, Унійна церква) одна із двадцяти двох Східних католицьких церков свого права, які перебувають у сопричасті з єпископом Риму. За кількістю своїх вірних (понад 5,5 мільйонів) вона є найбільшою у світі з усіх східних католицьких церков та другою після Римо-католицької церкви. З 27 березня 2011 року церкву очолює Верховний архієпископ Києво-Галицький Святослав (Шевчук).
Особливе питання для України це релігійні громади протестантів, до яких відносять як відверто харизматичні церкви, так і велику масу євангельських (баптистських) церков. Щодо кількості громад, то вона сягає понад 8.000 і по більшості областей держави становить до 50% всіх церковних організацій. До протестантів належать 2,4% населення України, що становить 1125 тисяч осіб. Щотижня відвідують протестантські богослужіння близько 820 тисяч осіб. Це на 30 тисяч більше, аніж у УПЦ МП. Таким чином, серед протестантів більшість віруючих активно-практикуючі, що вигідно відрізняє їх від решти конфесій.
Свідки Єгови (колишня назва: «Міжнародні дослідники Біблії») християнська релігійна течія, заснована 1872 року в США Чарльзом Расселом. Станом на 2012 рік найвища кількість членів становила 7 782 346 чоловік. В Україні налічується понад 145 тисяч громадян, які визнали себе Свідками Єгови.
Рідновірство, РУН-віра (рідна українська національна віра) (неоязичництво. Цей релігійний рух є реформованою дохристиянською релігією України-Русі. Вперше її обґрунтовано у працях професора Володимира Шияна, вихідця з України, який емігрував до Канади, насамперед у "Вірі предків" книзі, що є священною для рідновірців.
релігійний напрямок, який базується на «слов'янській міфології та релігії»; й ставить за мету відродження «рідної слов'янської віри» (звідки й назва «рідновір'я»). Для всіх течій рідновір'я притаманна ідея відродження праслов'янських вірувань, які рідновіри вважають єдино автентичними для слов'янина, зокрема для українця.
Рідновір'я розповсюджене передовсім в Україні та Росії (а також в ряді слов'янських країн : Польща, Словаччина, Чехія; також в США та Канаді, де компактно проживають українці та інші слов'яни). Усього в Україні діє близько сотні громад рідновірів
4.Нетрадиційні релігії. Секти.
Нетрадиційні культи і релігії неоорієнтального напряму репрезентовані в Україні переважно неоіндуїзмом ("Міжнародне товариство відомості Кришни", місія "Світло душі", товариство "Шрі Ауробіндо", "Товариство ведичної культури", міжнародне товариство "Всесвітня чиста релігія", Київський центр "Шрі Чін-Моя" тощо) і течіями буддистського змісту (дзен-буддизм, тибетський буддизм, власне буддизм, ламаїзм).
Серед езотеричних релігійних об'єднань в Україні активно діють "Реріхівське товариство", асоціація "Живої Етики", послідовники Олени Блаватської, Данила Андреєва, Олеся Бердника; синтетичні неорелігії "Вірою багаї", "Великим білим братством", "Церквою об'єднання Муна"; сайєнтологічні рухи "Діанетикою фондом Хаббарда", "АСТІКА", "Вогненою квіткою" В. Калінаускаса, системою Порфирія Іванова, різними психотехнологіями.
Наприкінці XX ст. у суспільстві набула певного резонансу діяльність так званого Великого білого братства. Ця релігійна організація сформувалася у 1990 р. у Києві як незалежна громада посвячених, які об'єдналися навколо Міжнародного інституту душі "Атма". її засновниками були Іоанн Свамі і Марія Деві, які нібито прийшли до людей з місією Ісуса Христа, щоб передати їм останній заповіт Божий і прийняти мученицьку смерть за гріхи людей. Вони входили до трійці, що називалася ЮСМАЛОС (Іоанн Свамі, Іоанн Хреститель ЮС; Марія, Богородиця МА і Логос або Ісус Христос).
Фундатори цього об'єднання добре знані особи. Іоанн Свамі, він же Ю. Кривоногов колишній кібернетик, кандидат наук. Спочатку він співпрацював із кришнаїтами, потім порвав з ними і створив Інститут душі "Атма" і "нову" релігію. Марія Деві М. Цвигун, лікар-терапевт за фахом, була кореспонденткою газети "Атма", а у подальшому, залишивши чоловіка і малолітнього сина, стала соратницею і дружиною Кривоногова. У колишньому житті Іоанн Свамі і Марія Деві начебто були Адамом і Євою, Кришною і Рамою, Діонісом і Персефоною, Богоматір'ю і Хрестителем, Києм і Либіддю, Ромео і Джульеттою.
На думку засновників цієї релігії, ЮСМАЛОС має повноваження від самого Бога, і тому лише вона має право диктувати й встановлювати релігійні закони.
Впродовж 19921993 рр. "братство" готувалося до "другого пришестя Христа", який начебто мав відвідати Київ "Новий Єрусалим". Передрікали, що Ісус Христос з'явиться під час однієї з проповідей "білого братства". Для підготовки членів громади до пришестя (і з метою контролю над ними) відкривалися таємні скити, де оселялися віруючі. Члени громади вели відчужений спосіб життя, розривали зв'язки з родинами, не працювали, не вчилися, дотримувалися багатоденних постів. Восени 1993 р. керівники "братства" здійснили акцію, до якої тривалий час готувалися. У Києві, на майдані біля Софійського собору, вони організували зухвалі виступи, що призвели до порушень громадського порядку і пошкоджень святині українського народу храму святої Софії. Правоохоронними органами було вжито необхідних заходів, а значну частину учасників акції затримано для проведення слідчих дій, а також медичного обстеження і лікування.
Нетрадиційні вірування в Україні успадкували характерні риси, притаманні релігійним неорухам взагалі. Всі вони певною мірою спрямовані на міжрелігійний синтез. За своєю головною тенденцією ці вірування нагадують християнство двотисячолітньої давнини, що акумулювало у собі здобутки тогочасної епохи і відтворило універсальну систему ідей, цінностей, принципів світорозуміння і світосприйняття. Разом із тим неорелігійним рухам в Україні притаманні й певні специфічні ознаки.
Всі релігійні неорухи прийшли в Україну через посередників. Очевидним є і той факт, що в Україні до неорелігійних рухів приєдналися переважно невіруючі люди, тобто ті, хто не був обтяжений релігійною традицією і не мав до того часу попереднього містичного досвіду. Тому послідовники неорелігій у нашій країні не так глибоко переконані у своїй вірі, як в інших державах. При цьому, якщо на Заході неомістицизм має вплив на широкі верстви населення в результаті чого соціальний склад неосект є неоднорідним, то в Україні коло посвячених надто обмежене. Це переважно творча і технічна інтелігенція, а також викладачі та науковці природничих галузей знання, які не мають достатнього рівня гуманітарної освіти, але є дуже амбіційними.
PAGE 1