Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
СТРАХУВАННЯ
Навчально-методичний посібник
Дніпропетровськ – 2012
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ
ЦЕНТР ЗАОЧНОГО НАВЧАННЯ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ ТА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
СТРАХУВАННЯ
Навчально-методичний посібник
для студентів заочної форми навчання, які навчаються
за галуззю знань 0305 "Економіка та підприємництво"
напряму підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит"
Дніпропетровськ – 2012
УДК 368
ББК 65.271
|
Т35 |
Страхування: Навчально-методичний посібник для студентів заочної форми навчання, які навчаються за галуззю знань 0305 "Економіка та підприємництво" напряму підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит". – Дніпропетровськ: ДДФА, 2012.– 146 с. |
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни «Страхування» розроблений відповідно до навчального плану підготовки бакалаврів за галуззю знань 0305 "Економіка та підприємництво" напряму підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит" та програми навчальної дисципліни. Посібник призначений надати допомогу студентам у самостійному вивченні нормативної дисципліни "Страхування" циклу професійної та практичної підготовки. Посібник містить програму навчальної дисципліни, методичні рекомендації до самостійного вивчення кожної теми курсу, питання для самоконтролю, методичні рекомендації до практичних занять, завдання до модульного контролю з дисципліни, методичні рекомендації до виконання домашньої контрольної роботи та індивідуального завдання та питання для підсумкового контролю.
|
|
Т.Є. Терещенко |
– к.е.н., доцент, доцент кафедри фінансів підприємств та банківської справи Дніпропетровської державної фінансової академії |
|
Л.О Заволока |
– старший викладач кафедри фінансів підприємств та банківської справи Дніпропетровської державної фінансової академії |
|
|
О.Б. Пономарьова |
– старший викладач кафедри фінансів підприємств та банківської справи Дніпропетровської державної фінансової академії |
|
|
Рецензенти: |
Т.О. Дулік |
– к.е.н., доцент, завідувач кафедри податків Дніпропетровської державної фінансової академії |
|
Л.І. Кобець |
– директор Дніпропетровської регіональної дирекції ПрАТ «СК «Статус» |
|
|
Відповідальний за випуск: |
В.Є. Власюк |
– д.е.н., доцент, завідувач кафедри фінансів підприємств та банківської справи Дніпропетровської державної фінансової академії |
Обговорено і схвалено
Вченою радою фінансового факультету
Протокол № 6 від 02.04.2012 р.
Розглянуто та схвалено
на засіданні кафедри фінансів підприємств та банківської справи
Протокол № 7 від 16.01.2012 р.
ЗМІСТ
|
ПЕРЕДМОВА ................................................................................................. |
4 |
|
7 |
|
2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ..... |
12 |
|
3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ....... |
80 |
|
4. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ ДОМАШНЬОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ ТА ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ……………………………………… |
102 |
|
5. ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ............................................................. |
116 |
|
6. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ................................. |
140 |
ПЕРЕДМОВА
Страхування - це наука, об'єктом якої є специфічні економічні відносини, що складаються у процесі передачі юридичними і фізичними особами за певну плату ризику матеріальних і фінансових витрат спеціалізованій організації, яка в разі настання обумовленої в договорі (полісі) події здійснює відповідні грошові витрати потерпілим.
Наука про страхування розробляє фундаментальні питання теорії страхування, які охоплюють його економічну сутність, функції, роль та сфери використання у сучасному суспільстві, розглядає зміст основної страхової термінології, класифікацію видів та форм страхування, визначає методологію побудови страхових тарифів, висвітлює умови кожного виду страхування, методичні основи встановлення обсягів страхового відшкодування, проводить економічний аналіз і планування страхових операцій, розглядає теорію перестрахування.
Сьогодні, коли в Україні відбувається реформування усієї фінансово-економічної системи, соціальні перетворення, надається особлива увага розв'язанню проблеми страхового захисту, наявність потреби в якому та реальна можливість її задоволення характеризують ступінь розвитку економіки країни.
Дисципліна «Страхування» є нормативною дисципліною циклу професійної і практичної підготовки у навчальному плані підготовки бакалавра з фінансів.
Мета дисципліни «Страхування» - формування у студентів комплексу базових знань, умінь і навичок з теорії страхування, ознайомлення з галузями і видами страхування, механізмом і принципами страхування, економічними, правовими та організаційними основами страхової справи. Під час вивчення дисципліни студенти мають отримати необхідні знання, навички та вміння з тим, щоб далі їх застосовувати у практичній роботі не лише страховика, але і фінансиста, спеціаліста з ризик -менеджменту.
Дисципліна «Страхування» базується на знаннях, отриманих при вивченні дисциплін «Політична економія», «Фінанси», «Статистика».
У процесі вивчення дисципліни реалізуються такі завдання:
В результаті вивчення навчальної дисципліни студенту необхідно сформувати такі компетенції:
Інструментальні:
Міжособистісні:
Системні:
Спеціальні:
Для докладного вивчення дисципліни студенти мають ознайомитись із програмою дисципліни «Страхування», головними питаннями кожної теми та основними літературними джерелами, які слід використовувати при самостійному вивченні курсу.
Розпочати опанування дисципліни «Страхування» студентам рекомендується з докладного вивчення Закону України «Про страхування». Опрацювання більшості тем дисципліни потребує використання нормативно-правових актів. В якості базового підручника з дисципліни пропонується - Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук, ред. С.С. Осадець. - К.: КНЕУ, 2008.
Знання з певних тем дисципліни можна поповнювати через періодичні видання, а саме: «Украина Бизнес» (орган Ліги страхових організацій України), журнали: «Страхова справа», «Фінанси України», «Фінанси».
По кожній темі наведені основні поняття і терміни, що застосовуються для викладення теми і вивчення яких є необхідною умовою для розуміння та якісного засвоєння матеріалу.
В кінці вивчення кожної теми наводиться перелік питань, які визначають ключові положення, ґрунтовне засвоєння яких є обов'язковою вимогою вивчення дисципліни. Наведені проблемні та ситуаційні завдання дають змогу студентам поглибити, закріпити засвоєння матеріалу, сформувати необхідні вміння при самостійному вивченні дисципліни.
Підсумковий контроль з дисципліни «Страхування» проводиться у формі іспиту.
1. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “СТРАХУВАННЯ”
1.1. Тематичний план НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
|
Назва модуля, змістового модуля, теми |
|
Модуль 1. Страхування та його місце в ринковій економіці |
|
Змістовий модуль 1. Теоретичні основи страхування |
|
Тема 1. Економічна природа страхування та його роль в ринковій економіці |
|
Тема 2. Класифікація страхування |
|
Тема 3. Страхові ризики та їх оцінка |
|
Змістовий модуль 2. Страховий ринок |
|
Тема 4. Характеристика становлення та розвитку страхового ринку. Страховий маркетинг |
|
Тема 5. Страхова організація |
|
Тема 6. Державне регулювання страхової діяльності. |
|
Модуль 2. Галузі страхування та їх економічне призначення |
|
Змістовий модуль 3. Економічний механізм особового, майнового страхування, страхування відповідальності |
|
Тема 7. Особове страхування |
|
Тума 8. Страхування майна |
|
Тема 9. Страхування відповідальності |
|
Модуль 3. Основи фінансової діяльності страховика |
|
Змістовий модуль 4. Необхідність, значення та механізм застосування перестрахування та співстрахування |
|
Тема 10. Перестрахування та співстрахування |
|
Змістовий модуль 5. Фінансові результати страхової діяльності та умови забезпечення фінансової надійності страховика |
|
Тема 11. Доходи, витрати та прибуток страховика |
|
Тема 12. Фінансова надійність страхової компанії |
|
Модуль 4. Індивідуальне науково – дослідне завдання (ІНДЗ) |
|
Підсумковий контроль: іспит |
1.2. ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Модуль 1. Страхування та його місце в ринковій економіці
Змістовий модуль 1. Теоретичні основи страхування
Тема 1. Економічна природа страхування та його роль в ринковій економіці
Необхідність страхового захисту як важливого засобу економічної безпеки суб’єктів господарювання та життєдіяльності людей на випадок шкоди, зумовленої ризиковими обставинами. Страхові фонди як матеріальна основа страхового захисту. Форми організації фондів страхового захисту. Самострахування, його джерела й межі доцільного застосування.
Виникнення та етапи розвитку страхування. Сутність страхування. Місце страхування в системі економічних категорій. Поняття і функції страхування. Сфери застосування страхування.
Принципи страхування: економічні принципи функціонування системи страхування, принципи здійснення страхових правовідносин.
Роль страхування в активізації бізнесу, економії коштів, що резервуються на покриття можливих втрат від непередбачених обставин, та в ефективнішому формуванні й використанні фондів соціального призначення, збільшенні обсягів інвестицій.
Тема 2. Класифікація страхування
Поняття класифікації, її наукове та практичне значення.
Ознаки класифікації: історичні, економічні, юридичні.
Класифікація за метою страхування.
Класифікація за ступенем свободи волевиявлення страхувальника. Обов'язкове страхування. Добровільне страхування.
Класифікація за спеціалізацією страховика. Загальні види страхування. Страхування життя.
Класифікація за об’єктами страхування. Галузі страхування: майнове, страхування відповідальності, особове страхування. Види страхування. Класифікація за родом небезпеки: страхування ризиків від вогню, інженерних, сільськогосподарських, транспортних, фінансово-кредитних та інших ризиків.
Тема 3. Страхові ризики та їх оцінка
Поняття ризику. Основні характеристики ризику. Рівень ризику. Частота ризику та розмір шкоди.
Управління ризиком. Роль ризик-менеджменту у виявленні, розпізнаванні, ідентифікації та визначенні методів впливу на ризик. Виключення ризику. Активне й пасивне запобігання ризику.
Суб'єктивні й об'єктивні ризики. Матеріальні і нематеріальні ризики. Чисті і спекулятивні ризики. Фундаментальні і часткові ризики.
Визначення страхового ризику. Ознаки страхового ризику. Специфі ка ризиків у страхуванні майна, відповідальності, в особовому страхуванні.
Оцінка ризику й визначення доцільності його страхування. Критерії визначення ціни страхування. Структура та основи розрахунку страхових тарифів.
Змістовий модуль 2. Страховий ринок
Тема 4. Характеристика становлення та розвитку страхового ринку. Страховий маркетинг
Поняття страхового ринку. Об’єкти та суб'єкти страхового ринку. Страхові послуги як об'єкти взаємовідносин страховиків і страхувальників. Роль посередників: страхових агентів і брокерів. Перспективи розвитку страхового ринку в Україні.
Сутність і завдання маркетингу в страхуванні. План маркетингової діяльності. Інформаційне забезпечення маркетингових досліджень. Страхова послуга і страховий продукт з позицій маркетингу. Реалізація страхового продукту. Страхові договори, порядок їх підготовки й укладання. Права й обов'язки сторін. Контроль за виконанням договорів.
Тема 5. Страхова організація
Страхова компанія як основний суб’єкт страхового ринку, її організаційні форми. Порядок створення, функціонування та ліквідації страхових компаній. Товариства взаємного страхування. Спеціалізація страховиків. Умови залучення іноземних інвесторів до створення страхових організацій.
Ресурси страховика: фінансові, матеріальні, трудові, інформаційні.
Структура страхових компаній. Центральний офіс. Філіали й представництва.
Управління страховою компанією.
Страхові об'єднання та їх функції.
Тема 6. Державне регулювання страхової діяльності
Об’єктивна необхідність, зміст та межі державного регулювання страхової діяльності.
Органи нагляду за страховою діяльністю та їх функції. Реєстрація та ліцензування страховиків. Контроль за діяльністю страховиків.
Модуль 2. Галузі страхування та їх економічне призначення
Змістовий модуль 3. Економічний механізм особового, майнового страхування, страхування відповідальності
Тема 7. Особове страхування
Страхування життя і його основні види. Програми страхування життя.
Страхування пенсій (ренти).
Обов'язкові види страхування від нещасних випадків і професійних захворювань. Страхування від нещасних випадків на транспорті, військовослужбовців та працівників ризикових професій.
Добровільне індивідуальне й колективне страхування від нещасних випадків.
Медичне страхування. Суб'єкти й об'єкти страхування. Умови обов'язкового медичного страхування. Добровільне медичне страхування.
Тема 8. Страхування майна
Страхування майна юридичних осіб: суб'єкти й об'єкти страхування,
страхові події, порядок укладання договорів, умови відшкодування збитків.
Особливості страхування сільськогосподарських підприємств: страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень, страхування тварин, страхування будівель та іншого майна.
Страхування технічних ризиків.
Страхування фінансово-кредитних ризиків.
Страхування транспортних засобів: автомобільного та іншого наземного, морського, авіаційного транспорту. Страхування вантажів.
Страхування майна фізичних осіб: будівель і споруд, тварин, домашнього та іншого майна.
Тема 9. Страхування відповідальності
Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів. Моторне (транспортне) страхове бюро і його функції. Міжнародна. система «Зелена картка». Страхування відповідальності власників інших видів транспорту.
Страхування відповідальності роботодавців.
Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції.
Страхування професійної відповідальності.
Страхування відповідальності за забруднення довкілля.
Модуль 3. Основи фінансової діяльності страховика
Змістовий модуль 4. Необхідність, значення та механізм застосування перестрахування та співстрахування
Тема 10. Перестрахування і співстрахування
Необхідність і сутність перестрахування, стан і перспективи його розвитку. Суб'єкти перестрахування. Вимоги, що ставляться до перестрахування ризиків у нерезидентів.
Методи перестрахування. Факультативне перестрахування. Облігаторне перестрахування. Порівняльний аналіз методів перестрахування.
Форми проведення перестрахувальних операцій. Пропорційне перестрахування. Квотні й ексцедентні договори пропорційного перестрахування, їх характеристика, переваги та недоліки.
Непропорційне перестрахування: на базі ексцеденту збитку, на базі ексцеденту збитковості.
Співстрахування й механізм його застосування.
Змістовий модуль 5. Фінансові результати страхової діяльності та умови забезпечення фінансової надійності страховика
Тема 11. Доходи, витрати та прибуток страховика
Склад доходів страховика. Доходи від страхової діяльності. Зароб лені страхові премії, порядок їх визначення. Доходи від інвестування тим часово вільних коштів.
Витрати страховика: їх склад і економічний зміст. Собівартість страхової послуги. Виплата страхових сум і страхового відшкодування. Витрати на утримання страхової компанії.
Прибуток страховика. Визначення прибутку від страхової діяльності. Прибуток від інвестиційної діяльності. Розподіл прибутку.
Оподаткування страховиків.
Тема 12. Фінансова надійність страхової компанії
Поняття фінансової надійності страховика та значення останньої. Формування збалансованого страхового портфеля. Відбір ризиків. Тарифна політика. Перестрахування як метод забезпечення фінансової надійності.
Фінансові методи забезпечення надійності страхових компаній. Платоспроможність страховика, умови її забезпечення. Власні кошти страховика. Місце і роль страхових резервів у забезпеченні фінансової діяльності страховика. Показники платоспроможності. Фактичний і нормативний запас платоспроможності, порядок їх обчислення.
Модуль 4
Індивідуальне науково-дослідне завдання
Самостійна робота по вивченню дисципліни «Страхування» передбачає опрацювання та засвоєння студентами матеріалу у відповідності з програмою навчальної дисципліни.
При вивченні питань тем дисципліни студентам слід керуватися конспектом лекцій, методичними рекомендаціями до самостійної роботи, рекомендованим списком літератури та зосередити особливу увагу на детальному вивченні окремих положень нормативно-правових документів.
При самостійному опрацюванні нового матеріалу рекомендується дотримуватися такої послідовності:
1. Ознайомитися з методичними рекомендаціями та списком рекомендованої літератури до даної теми.
2. Підібрати ті джерела, де найбільш повно викладено матеріал теми.
3. Підібрати необхідні нормативно-правові документи, уважно ознайомитися з їх змістом.
4. Переглянути коротко усі питання теми для того, щоб мати загальну уяву про зміст теми, яку запропоновано для вивчення; провести логічний зв'язок із вивченим раніше матеріалом, на якому базується дана тема.
5. Вивчити ключові терміни і поняття з теми.
6. Уважно вивчити кожне питання теми у такій послідовності як зазначено у плані.
7. Взяти на замітку найбільш складні питання теми та більш детально їх опрацювати.
8. Здійснити самоперевірку знань за допомогою проблемних та ситуаційних завдань, питань для самоконтролю, які наведені після кожної теми.
9. Перевірити свої відповіді. Якщо відповідь не вірна, то з'ясувати причину допущеної помилки та правильну відповідь.
Модуль 1. Страхування та його місце в ринковій економіці
Змістовий модуль 1. Теоретичні основи страхування
Тема 1. Економічна природа страхування та його роль в ринковій економіці
Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань щодо економічної природи страхування та його ролі в ринкової економіки.
План вивчення теми
1. Необхідність страхового захисту як важливого засобу економічної безпеки суб'єктів господарювання та життєдіяльності людей на випадок шкоди, зумовленої ризиковими обставинами.
2. Страхові фонди як матеріальна основа страхового захисту. Форми організації фондів страхового захисту.
3.Самострахування, його джерела й межі доцільного застосування.
4. Виникнення та етапи розвитку страхування. Сутність страхування. Місце страхування в системі економічних категорій. Поняття і функції страхування. Сфери застосування страхування.
5. Принципи страхування.
6. Роль страхування в активізації бізнесу.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Засвоюючи цю тему, необхідно усвідомити, що за умов ризикового характеру функціонування будь якого підприємства і менш ризикового проживання кожної людини існує нагальна потреба попередження і відшкодування збитків, завданих стихійним лихом і нещасними випадками. Без її задоволення неможливо забезпечувати безперервність процесу виробництва матеріальних благ, підтримувати належний рівень життя людей. Відносини, що складаються у суспільстві з цього приводу, мають об'єктивний характер і в своїй сукупності формують зміст економічної категорії «страховий захист».
Слід зазначити, що виникнення страхування, як соціального інституту, було закономірним наслідком вдосконалення превентивних форм постійної боротьби людини з оточуючими небезпечностями. Страхування зародилося тоді, коли людство зрозуміло, що побоювання наслідків трагічних подій в не передбачуваному майбутньому може бути значно зменшено шляхом їх розподілу між ймовірно більшою кількістю людей. Окремі елементи страхування були відомі ще за тисячі років до нашої ери і до цього часу розвиток його продовжується.
Окремо, при вивченні теми, необхідно приділити увагу вивченню страхування як економічної категорії та зробити порівняльну характеристику між категорією фінансів та кредиту. Страхування виступає як сукупність особливих замкнених перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначеного для відшкодування збитків підприємствам, організаціям та громадянам. Слід звернути увагу на те, що виступаючи у грошовій формі закріплюючи ці відносини юридичними документами, страхування має риси, які об'єднують його з категоріями «фінанси» та «кредит», і в той же час, як економічна категорія має характерні тільки для неї функції, виконує тільки властиву їй роль і керується специфічними принципами (майновий страховий інтерес, найвищий ступінь довіри сторін, максимальна добросовісність суб'єктів страхування, причинно-наслідковий зв'язок подій, відшкодування фактичних збитків, франшиза, суброгація, диверсифікація ризиків).
Доцільно визначити, що матеріальною основою страхового захисту виступають страхові фонди, які є обов'язковим елементом суспільного виробництва. Створені у вигляді резерву матеріальних та грошових засобів, вони забезпечують безперервність процесу суспільного відтворення та вирішують існуючі протиріччя між людиною та природою, між людиною та суспільством. Страховий фонд сприяє економічному прогресу суспільства. Акумульовані у страховому фонді значні фінансові ресурси поряд із цільовим використанням є джерелом інвестицій в державні цінні папери, нерухомість, різноманітні галузі виробництва і тим самим впливають на розвиток економіки.
В економіці ринкового типу страхування виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу та добробуту людей, а з іншого - комерційною діяльністю, яка приносить прибуток. Страхування є важливим фактором стимулювання господарської діяльності в умовах ринкової економіки.
Засвоюючи цю тему, необхідно усвідомити, що за умов ризикового характеру функціонування будь-якого підприємства і не менш ризикового проживання кожної людини існує нагальна потреба попередження і відшкодування збитків, завданих стихійним лихом та нещасними випадками. Без її задоволення неможливо забезпечувати безперервність процесу виробництва матеріальних благ, підтримувати належний рівень життя людей. Відносини, що складаються у суспільстві з цього приводу, мають об'єктивний характер і в своїй сукупності формують зміст економічної категорії «страховий захист».
Ключові терміни і поняття
Превентивні заходи у страхуванні — комплекс заходів, здійснюваних страховиком або за його рахунок, пов'язаних із запобіганням або зниженням руйнівного впливу можливих страхових випадків. Превентивні заходи випливають із сутності страхування, його превентивної функції.
Превенція — попереджувальна діяльність.
Премія страхова — плата за страхування, яку страхувальник зобов‘язаний внести страховикові згідно з договором страхування.
Репресивні заходи у страхуванні — боротьба зі стихійним лихом (повінь, пожежа, снігові замети) чи іншим ризикам з метою зменшення розмірів втрат від знищення або пошкоджень застрахованих об'єктів.
Самострахування — метод створення децентралізованих страхових фондів будь-яким господарюючим суб'єктом з метою забезпечення безперервності виробництва. Самострахування забезпечує покриття невеликих збитків. Щодо середніх та великих збитків самострахування проявляється в застосуванні страховиком франшизи. Cамострахування виступає в грошовій та натурально-речовій формах.
Співстрахування — страхування, при якому один і той самий ризик у певних частках страхують два або більше страховики, видаючи при цьому спільний або окремі поліси відповідно до суми, що становить частку кожного страховика. Якщо ризик розміщується серед страховиків не повністю, то одним із страховиків вважається страхувальник. Він несе відповідальність в обсязі незастрахованого ризику, не сплачуючи премії.
Страхова сума — сума, на яку укладається договір особистого страхування, а також конкретний розмір грошових коштів, що повинен сплатити страховик страхувальнику у разі настання страхової події.
Страхове відшкодування — сума компенсації, що її виплачує страховик страхувальникові за збиток, спричинений застрахованому майну страховим випадком. Сума страхового відшкодування визначається трьома способами:
а) у разі відповідальності за першим ризиком збитки в межах страхової суми відшкодовуються повністю, а понад цю суму — не відшкодовуються;
б) пропорційною відповідальністю — розмір шкоди обчислюється пропорційно до вартості загиблого або пошкодженого майна до рівня застрахованого майна;
в) за граничною системою — у межах встановленого ліміту відшкодування.
Страхове поле — максимальна кількість об’єктів, котрі потенційно можна застрахувати на добровільних засадах. Щодо страхування майна юридичних осіб — це може бути кількість підприємств, які знаходяться в певному регіоні, а щодо особистого страхування — це кількість населення, яке має самостійні доходи.
Страховий випадок — стихійне лихо, нещасний випадок або інша подія, при якій виникає зобов'язання страховика сплатити страхувальникові (застрахованому, вигодонабувачеві) страхове відшкодування або страхову суму.
Страховий захист — сукупність економічних розподільчих і перерозподільчих відносин, що склалися у процесі запобігання, подолання і відшкодування збитків, завданих конкретним об'єктам: матеріальним цінностям юридичним і фізичних осіб, життю і здоров'ю громадян.
Страховий інтерес — матеріальна заінтересованість у страхуванні.
Страховий портфель — а) фактична кількість застрахованих об’єктів або кількість договорів страхування; б) сукупна відповідальність страховика (перестраховика) за всіма діючими полісами.
Страховий ризик — певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості.
Страховий фонд суспільства — сукупність натуральних запасів і грошових коштів для запобігання, локалізації і відшкодування збитків, вданих стихійними лихами, нещасними випадками та іншими надзвичайними подіями.
Страхування — економічні відносини, за яких страхувальник в результаті сплати грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує, певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього.
Суброгація — перехід до страховика на підставі відповідного акту права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це право поширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування.
Тарифна ставка — ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.
Товариство взаємного страхування — форма організації страхування на основі створення страхових фондів шляхом пайової участі членів товариства. Страхувальникам належать усі активи товариства. У багатьох країнах товариства взаємного страхування набули значного поширення в особистому страхуванні, страхуванні урожаю сільськогосподарських культур та ін. видах.
Франшиза — передбачена договором частина збитків, що в разі настання страхової події не відшкодовується страховиком. Розрізняють умовну і безумовну франшизу. Умовна франшиза засвідчує право звільнення страховика від відповідальності за шкоду, якщо її розмір не перевищує розміру франшизи, і збиток підлягає відшкодуванню повністю, якщо його розмір перевищує франшизу. Безумовна франшиза свідчить, що відповідальність страховика визначається розміром збитку за мінусом франшизи.
Проблемні питання
- необхідний елемент ринкової економіки
- інститут соціального захисту
- невід'ємний атрибут цивілізованого суспільства
Ситуаційні завдання
Завдання 1. Вартість об’єкта страхування – 16000 грн., страхова сума – 12000 грн., збиток страхувальника – 15000 грн.
Необхідно визначити різницю між сумами страхового відшкодування при страхуванні об’єкта за системою першого ризику та системою пропорційної відповідальності.
Завдання 2. Вартість майна виробничого підприємства складає 2 млн. грн. Необхідно обґрунтувати вибір страхувальником системи страхового забезпечення – пропорційної відповідальності або за першим ризиком, якщо у підприємства є кошти на страхування у сумі 5 тис. грн., а страховий тариф становить 5 %.
Завдання 3. Два об’єкти страхування мають однакову вартість по 50 тис. грн. Перший з них застрахований на 60 %, а другий - на 44 %. Кожний об’єкт в результаті стихійного лиха був пошкоджений на 24 тис. грн.
Проаналізуйте ситуацію та визначте розмір страхової суми по кожному об’єкту страхування та розмір страхового відшкодування, якщо об’єкти застраховані:
Питання для самоконтролю
Визначте загальні та специфічні риси наступних економічних категорій: страхування, кредит, фінанси.
Які функції виконує страхування?
Які принципи властиві страхуванню?
Яку роль відіграє страхування у розвитку ринкової економіки?
Бібліографічний список:
[1]; [39]; [40]; [41]; [42]; [43];[46]; [48].
Тема 2. Класифікація страхування
Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань щодо класифікаційних ознак у страхуванні.
План вивчення теми
1. Поняття класифікації, її наукове та практичне значення.
2. Ознаки класифікації: історичні, економічні, юридичні.
3. Класифікація за метою страхування.
4. Класифікація за ступенем свободи волевиявлення страхувальника. Обов'язкове страхування. Добровільне страхування.
5. Класифікація за спеціалізацією страховика. Загальні види страхування. Страхування життя. Перестрахування.
6. Класифікація за об'єктами страхування. Галузі страхування: майнове, страхування відповідальності, особове страхування.
7. Класифікація за статусом страхувальника. Страхування юридичних осіб усіх форм власності. Страхування громадян.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
При вивченні цієї теми, студентам потрібно звернути увагу в першу чергу на те, чим зумовлена необхідність класифікації страхування та визначити її основу. Необхідно усвідомити, що під поняттям класифікації розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини і використання її як засобу для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами). Чим складніший об'єкт, що потребує класифікації, тим наочніше відчувається потреба в ній. Слід усвідомити, що без такої впорядкованості неможливо виконувати ні теоретичні дослідження, ні практичну роботу в будь-якій галузі
Така система підпорядкованих понять будується на основі використання певних спільних ознак, притаманних цим поняттям. Вони називаються ознаками класифікації В основу класифікації страхування покладено розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у ступені свободи волевиявлення страхувальника та інше. У зв'язку з цим можна виділити найістотніші класифікаційні ознаки, що мають найбільш важливе значення як у теоретичному, так і у практичному розумінні:
економічні ознаки (сфера діяльності або спеціалізація страховика;
об'єкти страхування; рід небезпек; статус страхувальника; статус страховика);
юридичні ознаки (за вимогами міжнародних угод і внутрішнього законодавства; за формою проведення).
Класифікація страхування дає змогу, наприклад, страховикам:
- розробляти єдині правила страхування певних об'єктів від характерних для них ризиків;
- застосовувати методи розрахунку тарифів для різних видів страхування;
- визначити особливості формування резервів страхових компаній.
Страхувальникам класифікація допомагає визначити:
- договір з якого виду страхування та на який строк необхідно укласти;
- свої права та обов'язки в укладенні того чи іншого договору страхування;
- до якої страхової компанії доцільно звернутися за страховою послугою.
Ключові терміни і поняття
Відповідальність страхова – передбачена умовами страхування окрема подія або сукупність подій, при настанні яких виплачується страхове відшкодування або страхова сума. Відповідальність страхова може встановлюватись законодавством та правилами страхування або визначатися за погодженням страхувальника та страховика при укладанні договору добровільного страхування.
Види класифікаційних ознак — історичні, економічні, юридичні.
Галузь, підгалузь, вид страхування — ланки класифікації при класифікації за об'єктами страхування.
Класифікація страхування — система поділу страхування на сфери діяльності, галузі, підгалузі, види і класи за певною ознакою (ознакою класифікації).
Об'єкт страхування — майновий інтерес страхувальника, пов'язаний:
а) з життям, здоров'ям, працездатністю страхувальника (особисте страхування);
б) з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);
в) з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди третій особі (страхування відповідальності).
Ознака класифікації — ознака, покладена в основу поділу страхування на окремі ланки класифікації.
Сфера, клас, вид страхування — ланки класифікації за спеціалізацією страховика.
Форма, вид страхування — ланки класифікації за законодавчою визначеністю.
Форми страхування — порядок організації страхування на засадах добровільності або обов'язковості.
Проблемні питання
Питання для самоконтролю
Які обов'язкові види страхування визначені Законом України «Про страхування»?
Бібліографічний список:
[1]; [39]; [40]; [41]; [42]; [43];[46]; [48].
Тема 3. Страхові ризики та їх оцінка
Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань щодо специфіки ризиків у страхуванні майна, відповідальності, в особовому страхуванні.
План вивчення теми
1. Поняття ризику. Основні характеристики ризику.
2. Управління ризиком. Роль ризик-менеджменту у виявленні, розпізнаванні, ідентифікації та визначенні методів впливу на ризик.
3. Суб'єктивні й об'єктивні ризики. Матеріальні і нематеріальні ризики. Чисті і спекулятивні ризики. Фундаментальні і часткові ризики.
4. Визначення страхового ризику. Ознаки страхового ризику. Специфіка ризиків у страхуванні майна, відповідальності, в особовому страхуванні.
5. Оцінка ризику й визначення доцільності його страхування. Критерії визначення ціни страхування. Структура та основи розрахунку страхових тарифів.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Приступаючи до вивчення цієї теми, необхідно зазначити, що саме ризик слугує передумовою виникнення страхових відносин. Без наявності відповідного ризику немає страхування, оскільки немає страхового інтересу. Фактор ризику та необхідність його покриття в результаті проявлення викликають потребу в страхуванні. Зміст ризику та ступінь ймовірності настання визначають зміст та межі страхового захисту. Ризик існує протягом дії договору страхування.
Після розкриття поняття ризику, слід звернути увагу на те, що прояв різноманітних ризиків у всіх сферах суспільно-економічного життя зумовлює необхідність їх видової класифікації з метою застосування системного аналізу та прийняття раціональних управлінських рішень. Наскільки точно оцінюється імовірність настання даної події, настільки об'єктивно може бути оцінений розмір ризику. Страхування і розмір ризику є тісно пов'язані. Вирівнювання ризику, його розподіл та управління складають арсенал технічних прийомів страховика, за допомогою яких на практиці організується проведення страхування.
Доцільно визначити, що ризик - величина непостійна. Його зміни у багатьох випадках зумовлені змінами в економіці а також рядом інших факторів. Страховик повинен постійно стежити за розвитком ризику. Для цього ведеться відповідний статистичний облік, аналіз, обробка зібраної інформації, виходячи з якої страховик робить відповідну його оцінку, що полягає в аналізі усіх ризикових обставин. Результатом такої роботи є виділення відповідних груп ризику, які слугують мірою та критерієм оцінки.
Оцінка об'єкта страхування є необхідною для встановлення страхової суми, що визначає міру обов'язку з боку страховика або максимальну межу відшкодування збитку. Величина якого визначається ступенем понесеного збитку, вона може збігатися або бути меншою за страхову суму залежно від видів та умов страхування. Крім того, страхова сума визначає можливість та неможливість прийняття на страхування конкретного ризику. Для оцінки ризику в страховій практиці використовують наступні методи:
середніх величин;
відсотків;
індивідуальних оцінок.
За результатами оцінки приймаються рішення, до якої ризикової групи слід віднести той чи інший об'єкт, яка тарифна ставка найкращим чином відповідає даному ризику. Ціна страхового ризику та інших витрат, адекватних грошовому виразу обов'язків страховика по укладанню договору страхування, носить назву тарифної ставки. Розгляд структури страхового тарифу доцільно здійснювати за схемою.
Ключові терміни і поняття
Актуарій — офіційно вповноважена особа, котра, маючи відповідну фахову підготовку, з допомогою методів математичної статистики обчислює страхові тарифи. На А. покладається відповідальність за те, щоб страхові фонди були достатніми на той момент, коли компанії доведеться виконувати свої зобов’язання за виданими полісами.
Актуарні розрахунки — система математичних і статистичних методів обчислення страхових тарифів. Методологія актуарних розрахунків ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей, демографічної статистики та довгострокових фінансових обчислень ін вестиційного доходу страховика. Актуарні розрахунки дають змогу визначити страховий тариф та частку кожного страхувальника у створенні страхового фонду.
Андеррайтер — (у страхуванні) висококваліфікована й відповідальна особа страховика, уповноважена виконати необхідні процедури з розгляду пропозицій і прийняття ризиків на страхування (перестрахування); Андеррайтер оцінює ризик, визначає ціну та інші умови страхування, оформляє страхові поліси.
Андеррайтинг — (у страхуванні) процес оцінювання та прийняття ризиків на страхування (перестрахування).
Бонус-малус — система підвищень і знижок до базової тарифної ставки, за допомогою якої страховик коригує страхову премію у випадку, якщо у відношенні до об’єкта страхування (переважно транспортних засобів) у певній ретроспективі не був реалізований страховий ризик.
Брутто-премія — загальна сума страхових внесків, що їх сплачує страхувальник. Визначається на підставі страхової суми і брутто-ставки (страхового тарифу).
Брутто-ставка — сума визначеної нетто-ставки та навантаження. Ці складові мають різне призначення. Нетто-ставка має забезпечити відшкодування витрат на покриття збитків з ризикових видів страхування, а також на виплати зі страхування життя. Навантаження призначене для забезпечення фінансування витрат страховика на ведення справи та отримання прибутку від страхових операцій.
Відбір ризиків — заходи, які застосовує страховик щодо формування збалансованого і прибуткового страхового портфеля шляхом залучення до страхування об'єктів лише певного роду.
Навантаження — частина страхового тарифу, що не пов’язана з формуванням фондів для здійснення страхових виплат. За рахунок навантаження покриваються витрати, зумовлені організацією та забезпеченням страхової справи (оплата праці персоналу страховика, оплата посередницьких послуг, оренда приміщень офісу, витрати на придбання й експлуатацію обчислювальної техніки, рекламу, транспортні послуги, сплату деяких податків та обов’язкових платежів тощо). Навантаження є також джерелом отримання певної суми прибутку від страхової діяльності.
Нетто-премія — брутто-премія за мінусом навантаження. Нетто-премія призначена для формування страхового фонду, з якого здійснюються страхові виплати й відшкодування.
Нетто-ставка — частина страхового тарифу, що призначена для формування ресурсів страховика, спрямованих на виплату страхових відшкодувань і страхових сум. Методи розрахунку нетто-ставки у майновому та особистому страхуванні різні. У майновому страхуванні нетто-ставка складається з основної частини та ризикової надбавки.
Оцінка вартості ризику — визначення наслідків настання події або сукупності подій, на випадок яких проводиться страхування, виражене в грошовій формі.
Ризик-менеджмент — систематичне дослідження ризиків, що становлять загрозу для людей, майна й інтересів діяльності, а також розробка й вжиття заходів, спрямованих на вирішення проблеми ризиків. Ризик-менеджмент охоплює ідентифікацію схильності до ризику, аналіз ступеня захищеності від ризику, опрацювання варіантів контролю за ризиком, вжиття заходів щодо уникнення, усунення або скорочення ризику, фінансування можливого ризику за рахунок самострахування або передання ризику страховикам. Ризик-менеджмент має свою специфіку стосовно кожної сфери діяльності і виду страхування.
Ризик страховий — 1) ймовірна подія або сукупність подій, на випадок настання яких проводиться страхування; 2) конкретний об'єкт страхування або вид відповідальності; 3) розподіл між страховиком і страхувальником несприятливих економічних наслідків у разі настання страхового випадку.
Ризикова премія — частина страхової премії, яку страховик призначає для створення необхідного резерву з метою виплати страхового відшкодування.
Ризикова надбавка — частина страхового тарифу, яка передбачається для створення щорічного фонду страхування в розмірах, що забезпечують виплату страхового відшкодування при підвищених збитках. Розмір ризикової надбавки залежить від заданого рівня безпеки та середньоквадратичного відхилення суми виплат.
Страхова премія (внесок, платіж) — плата страхувальника страховикові за те, що той зобов’язався відшкодувати страхувальникові у разі виникнення страхової події матеріальні збитки, завдані застрахованому майну, або виплатити страхову суму при настанні певних подій. Страхова премія сплачується одноразово до вступу в дію договору страхування або періодично в передбачені ним строки. Розмір страхової премії залежить від страхового тарифу (брутто-ставки) і страхової суми, періоду страхування та іноді від деяких інших чинників.
Страхові тарифи — ставки страхових платежів з одиниці страхової суми або об’єкта страхування за певний період. Страховий тариф складається з нетто-ставки і навантаження. Їх сума дорівнює брутто-ставці. Страховий тариф з обов’язкових видів страхування затверджуються державою, добровільних — визначаються страховиками.
Ступінь ризику — ймовірність настання страхового випадку, а також можливий збиток від нього. Відображує обсяг можливої відповідальності страховика за укладеними договорами. Кількісний вираз ступеня ризику — показник збитковості страхової суми.
Проблемні питання
при наданні страхового захисту в сільському господарстві;
при страхуванні відповідальності.
Ситуаційні завдання
Завдання 1. Для чоловіка віком 42 роки необхідно з’ясувати вірогідність:
померти протягом наступного року життя;
прожити ще три роки?
померти протягом наступних трьох років;
померти на четвертому році життя (у віці 46 років).
Завдання 2. Визначте для жінки віком 46 років:
вірогідність прожити ще один рік;
вірогідність померти протягом наступного року;
вірогідність прожити ще чотири роки;
вірогідність померти протягом наступних чотирьох років.
Завдання 3. Страхова компанія «АСК» уклала 1720 страхових договорів. Вірогідність настання страхового випадку – 0,02, середня страхова сума – 180 тис. грн., середнє страхове відшкодування – 97 тис. грн., питома вага навантаження у структурі страхового тарифу – 25 %.
Проаналізуйте ситуацію та визначте страховий тариф при гарантії безпеки 0,95.
Питання для самоконтролю
Бібліографічний список:
[1]; [21]; [39]; [40]; [41]; [42]; [43];[46]; [48].
Змістовий модуль 2. Страховий ринок
Тема 4. Характеристика становлення та розвитку страхового ринку. Страховий маркетинг
Мета : засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань з питань сутності, структури страхового ринку, розвитку страхового маркетингу.
План вивчення теми
1. Поняття страхового ринку. Об’єкти та суб'єкти страхового ринку. Страхові послуги як об'єкти взаємовідносин страховиків і страхувальників.
2. Роль посередників: страхових агентів і брокерів. Перспективи розвитку страхового ринку України.
3. Сутність і завдання маркетингу в страхуванні.
4. Страхова послуга і страховий продукт з позицій маркетингу. Реалізація страхових послуг.
5. Страхові договори, порядок їх підготовки й укладання.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Перш ніж приступити до роботи над цією темою, доцільно згадати з попередніх навчальних дисциплін, які вивчали студенти, що являє собою ринок як економічна категорія. Після чого, вже усвідомлюючи сутність страхування, спробувати самостійно дати визначення страхового ринку та зазначити об'єктивну необхідність його існування.
Після розкриття поняття страхового ринку, доцільно самостійне опрацювання питання впливу основних економічних законів (вартості попиту та пропозиції, конкуренції) на його формування та функціонування.
У процесі вивчення цієї теми особливу увагу слід звернути на те, що однією із трьох головних дійових осіб на страховому ринку поряд зі страхувальником і страховиком виступає страховий посередник. Оскільки на страховому ринку України діють два основні типи посередників - страхові агенти та страхові брокери, слід чітко визначити їх основні функції та усвідомити відміни між ними. Для цього необхідно ознайомитися з діючим інструктивним та нормативним матеріалом.
Визначивши загальну характеристику страхового ринку, необхідно здійснити аналіз стану та перспектив його розвитку. Для цього слід визначити, що відноситься до основних параметрів розвитку страхового ринку (політична ситуація, правова система, економічні зв'язки з країнами-партнерами та ін.), та дві групи фінансових і не фінансових показників, які сприяють розвитку на ринку повноцінних суб'єктів страхових відносин. Після цього можна дати характеристику основних етапів розвитку страхування в Україні (визначити основні недоліки та зробити висновки), аналізуючи відповідний статистичний та графічний матеріал.
Особлива увага у цій темі приділяється питанню сутності та завдання маркетингу у страхуванні. Перш ніж приступати до його вивчення, слід згадати курс маркетингу та спробувати самостійно визначити, що являє собою маркетинг у страхуванні. Такий метод сприяє кращому засвоєнню та розумінню питання. Маркетинг у страхуванні може бути визначений як комплекс заходів страхової компанії, включаючи планування, ціноутворення, рекламу, організацію мережі просування страхових продуктів, виходячи з наявного реального та потенційного попиту на страхові послуги. Користуючись інформацією рекламного характеру та матеріалами періодичних та статистичних видань, доцільно з'ясувати реалізацію цих головних завдань на практиці.
Окреме і дуже важливе питання цієї теми - договір страхування, який є правовою основою взаємовідносин між страховиком і страхувальником. Такий договір виконує дві основні функції - юридичного факту виникнення договірних зобов'язань та засобу регулювання відносин і умов, на яких будується правовий зв'язок його учасників. При вивченні цього питання необхідно ознайомитися із чинним законодавчим та інструктивним матеріалом. Особливу увагу слід звернути на те, що основою укладання договору страхування є правила страхування, а факт його укладання може засвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом), що є формою договору.
Ключові терміни і поняття
Аварійний комісар — фахівець, який за дорученням страховика визначає причину, характер, розмір збитків і видає аварійний сертифікат. На аварійного комісара може покладатися участь у проведенні превентивних заходів, ліквідації наслідків страхового випадку. Іноді страховик може доручити аварійному комісару розгляд претензій страхувальника.
Аквізитор — співробітник (агент) страхової компанії, в обов'язки якого входить залучення нових клієнтів й укладення нових або поновлення діючих договорів страхування (здебільшого з фізичними особами).
Аквізиція — діяльність страховика чи страхового посередника щодо залучення клієнтів і укладення нових договорів страхування.
Договір страхування — письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток страхувальнику чи іншій особі у межах страхової суми.
Ковер-нота страхова — свідоцтво про страхування, що видається брокером страхувальнику. Є потвердженням укладання договору страхування.
Ліга страхових організацій України — некомерційне об'єднання страховиків з метою відстоювання їх інтересів у владних структурах, сприяння розвитку страхового законодавства, підвищення кваліфікації персоналу та інформаційного забезпечення страхових компаній, встановлення контактів з відповідними об'єднаннями інших держав.
Маркетинг страховика — діяльність страхової компанії, спрямована на дослідження страхового ринку та власного страхового портфеля, розробку вимог до страхових продуктів, організацію каналів просування страхових продуктів на страховому ринку.
Місткість страхового ринку — максимально можливий продаж страхових послуг певного виду за обумовлений термін. Місткість страхового ринку залежить від попиту на страхові послуги, рівня тарифів, фінансових можливостей страхувальників і страховиків, рівня розвитку перестрахувальних операцій.
Моторне (транспортне) страхове бюро України, МТСБУ — форма об'єднання страховиків, що здійснюють страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Створене в 1994 р. Страховики можуть входити до МТСБУ як повні або асоційовані члени. Вищим органом управління МТСБУ є загальні збори страховиків — членів Моторного бюро. Метою МТСБУ є координація діяльності його членів щодо оформлення страхування і покриття шкоди, завданої третім особам внаслідок дорожньо-транспортних пригод на території України, а також за її межами, реалізація договорів, конвенцій і домовленостей з уповноваженими організаціями щодо страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів інших країн.
Поліс генеральний — письмова угода між страхувальником і страховиком про те, що протягом обумовленого періоду перший буде передавати, а другий приймати на страхування на погоджених умовах усі об'єкти, які відповідають певним ознакам.
Поліс страховий — документ, який видається страховиком страхувальнику і засвідчує факт укладання договору страхування.
Правила страхування — опрацьовуються страховиком на кожний вид страхування і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі (нині — Нацкомфінпослуг). Правила страхування мають містити: перелік об’єктів страхування, порядок визначення страхових сум та розміру страхових виплат, перелік страхових ризиків, винятки зі страхових випадків і обмеження страхування, строк та місце дії договору страхування, порядок укладення договору страхування, права та обов’язки сторін, дії страхувальника в разі настання страхового випадку та перелік документів, що підтверджують ці випадки, порядок і умови сплати страхових сум, термін прийняття рішення про виплату або відмову щодо відшкодування, умови припинення дії договору і порядок вирішення суперечок. До правил страхування додаються страхові тарифи. Якщо правила страхування не відповідають цим вимогам, Уповноважений орган може відмовити страховикові у видачі ліцензії.
Реклама — платне, спрямоване на певну категорію потенційних споживачів звернення, яке здійснюється через засоби масової інформації та будь-які інші засоби публічного звернення і яке агітує на користь якого-небудь товару, марки, фірми тощо.
Страховий пул — добровільне об'єднання страхових компаній для спільного страхування певних ризиків. Страховий пул не завжди є юридичною особою. Він створюється на підставі угоди між страховими компаніями з метою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій на умовах солідарної відповідальності за виконання зобов'язань за договорами страхування.
Страховий ринок — особлива соціально-економічна структура, сфера економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар — страхова послуга, де формується попит і пропозиція на неї.
Страховики — в Україні: юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Страхові агенти — громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладення договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування).
Страхові брокери — громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.
Страхові послуги — діяльність страховика, яка проводиться в інтересах страхувальників для забезпечення їх потреби в страховому захисті. Через страхові послуги відбувається купівля-продаж страхового захисту.
Страхувальники— юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб, які можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. Також страхувальники мають право при укладанні договорів страхування призначити громадян або юридичних осіб для отримання страхового відшкодування (страхових сум).
Проблемні питання
Ситуаційні завдання
Завдання 1. Договір страхування транспортного засобу укладено 15 лютого поточного року, а перший страховий внесок сплачено 15 березня. Строк дії договору страхування 12 місяців.
15 серпня поточного року договір страхування був достроково припинений за вимогою страхувальника. Страховий платіж сплачений одноразово в сумі 1 тис. грн. Величина нормативних витрат на утримання страхової компанії - 22%.
Проаналізуйте ситуацію та визначте розмір страхового платежу, що повертається страхувальнику, якщо:
1) вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування;
2) вимога страхувальника обумовлена його особистим бажанням.
Завдання 2. Укладено договір страхування між страховою компанією «Мрія» та підприємством-страхувальником щодо страхового захисту майна. У договорі зазначені такі реквізити:
назва документу;
назва та адреса страховика;
назва та адреса страхувальника;
об’єкт страхування;
перелік страхових випадкова;
розміри страхових платежів;
страховий тариф;
порядок зміни і припинення дії договору;
умови здійснення страхової виплати;
причини відмови у страховій виплаті;
підписи сторін.
Проаналізуйте ситуацію та поясніть, чи всі необхідні реквізити містить даний договір страхування відповідно до чинного законодавства України.
Завдання 3. Новостворена страхова компанія «Дельта» планує отримати ліцензію на страхування життя. У Нацкомфінпослуг страховик подає такі документи:
копії установчих документів та копію свідоцтва про реєстрацію;
довідку банку, що підтверджує сплачений статутний фонд у розмірі 1 млн. євро.;
правила (умови) страхування;
економічне обґрунтування запланованої страхової діяльності;
інші необхідні документи.
Проаналізуйте ситуацію та поясніть, чи буде надана ліцензія страховій компанії, і протягом якого терміну Нацкомфінпослуг зобов’язана розглянути подані документи.
Питання для самоконтролю
Бібліографічний список:
[1]; [2]; [5]; [6]; [29]; [39]; [40]; [41]; [42]; [43]; [45]; [46]; [48].
Тема 5. Страхова організація
Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань щодо організаційних форм, структури страхових компаній та об'єднань страховиків.
План вивчення теми
1. Страхова компанія як основний суб’єкт страхового ринку, її організаційні форми. Порядок створення, функціонування та ліквідації страхових компаній.
2. Ресурси страховика: фінансові, матеріальні, трудові, інформаційні.
3. Структура страхових компаній.
4. Управління страховою компанією.
5. Страхові об'єднання та їх функції.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Вивчаючи цю тему, слід усвідомити, що діяльність будь-якої страхової компанії як історично визначеної організаційної форми страхового фонду завжди знаходиться в залежності від економічного середовища, в межах якого здійснюють свою діяльність страховики. Сукупність страхових компаній, які функціонують у даному економічному середовищі, створює страхову систему, основною метою якої є надання комплексу страхових послуг. Таким чином страхову індустрію можна визначити як частину сфери послуг, але слід зазначити, що страхова послуга має специфічний характер.
Необхідно звернути увагу на те, що страхові компанії складають основу інституціональної структури страхового ринку та поділяються на види залежно від критерію, покладеного в основу класифікації (за формою власності; за характером виконуваних операцій; за територією роботи; за розміром статутного капіталу й обсягом надходження страхових платежів).
Порядок створення нових або реорганізації існуючих страхових компаній регулюється як загальними законами, так і страховим законодавством. У вивченні цього питання доцільним є використання діючого нормативного та інструктивного матеріалу. Особливу увагу слід звернути на типи, порядок створення та функціонування акціонерних товариств відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства». Важливим питанням є порядок створення та функціонування товариств взаємного страхування (ТВС), головною метою яких є надання взаємодопомоги своїм членам.
За спеціалізацією страхові компанії поділяються на три групи (такі, що страхують життя; здійснюють інші види страхування; надають винятково перестрахувальні послуги).
Слід звернути увагу на те, що Законом України „Про страхування" в редакції 1996 р. іноземним інвесторам дозволялось брати учать у створенні українських страховиків тільки шляхом утворення спільних підприємств, де вони могли володіти не більше, як 49 відсотками акцій. Цей же Закон в редакції 2001 р. не передбачав такої норми. В ньому лише було вказано, що страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-рецензентами України, що дозволяло утворювати в Україні на підставі українського законодавства страхові компанії з 100-відсотковим іноземним капіталом. На сьогодні згідно з чинним законодавством забороняється здійснювати страхову діяльність на території України страховиками-нерезидентами, крім окремих видів страхової діяльності.
Треба визначити, що діяльність страховика не може здійснюватися без наявності необхідних факторів, а саме: основних і обігових коштів; трудових, фінансових та інформаційних ресурсів, які складають його інфраструктуру. Їх сукупність і раціональне використання визначають потенціал компанії та забезпечують її економічне зростання.
Доцільно визначити, що особлива увага у страховій компанії приділяється питанню організаційної структури, тобто зв'язкам, що існують між різними її частинами. Організаційна структура відображається у таких формах, як поділ праці, створення спеціалізованих департаментів (відділів) та відокремлених підрозділів (філій, представництв), ієрархія посад, внутрішньоорганізаційні процедури. Слід звернути увагу на те, що органи управління страховою компанією визначаються залежно від того, на яких засадах створено організацію.
На завершення вивчення цієї теми необхідно звернути увагу на те, що страховики можуть створювати професійні об'єднання для координації діяльності захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм. Кожне об'єднання призначено для виконання певних функцій і сприяє розвитку страховиків та стабілізації їх на страховому ринку. Рекомендується звернути увагу на принципи та основні завдання цих об'єднань (ЛСОУ, МТСБУ, Авіаційного і Морського бюро, Ядерний страховий пул, Українське медичне страхове бюро та ін.), керуючись діючим нормативним та інструктивним матеріалом.
Ключові терміни і поняття
Бізнес-план страховика — програма функціонування компанії, що конкретизує її діяльність на найближчу перспективу (3—5 років) згідно з требами ринку і можливостями мобілізації для цього відповідних ресурсів.
Віце-президент — замісник президента страхової компанії, що зазвичай керує також певною стороною діяльності компанії.
Диверсифікація — 1) одночасний розвиток багатьох не пов'язаних один з одним видів страхування; 2) розширення сфери діяльності страховика в галузях, не пов'язаних безпосередньо із страхуванням.
Кептивна страхова компанія — компанія, створена промисловими, торговельними, банківськими та іншими структурами з метою задоволення їх потреб у страхових послугах.
Композитна компанія — в іноземній практиці — універсальний страховик, який здійснює як страхування життя, так і загальне страхування.
Ліцензія — документ, що потверджує право страховика на проведення конкретних видів страхування.
Ллойд — 1) міжнародний страховий ринок, розташований у лондонському Сіті; 2) корпорація (об'єднання) юридичне незалежних страховиків, кожен з яких самостійно приймає на страхування ризики виходячи зі своїх фінансових можливостей.
Монополія страхова — 1) виключне право державних страхових організацій на проведення страхування в країні; 2) страхова компанія або група таких компаній, що панує на національному (міжнародному) страховому ринку при проведенні певних видів страхування.
Офшорна страхова компанія — страхова компанія із спеціальним статусом: як правило, виведена з-під національного регулювання страхової діяльності за місцем реєстрації або розташована в офшорному фінансовому центрі.
Президент компанії — найвищий керівник, страхової компанії, на якого покладені функції управління оперативною діяльністю компанії,
Стратегія — генеральна програма дії компанії, що передбачає головну мету компанії та шляхи її досягнення.
Страхова компанія — суб'єкт підприємницької діяльності, який бере на себе обов'язки страховика і має на це відповідну ліцензію.
Страхова корпорація — це юридична особа (страховик), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно страховики. Страхова корпорація створюється з метою концентрації капіталів страховиків — учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їхньою діяльністю.
Страхове товариство — установа, організація, компанія, створена на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До страхового товариства належать: акціонерні, повні, командитні товариства та товариства з додатковою відповідальністю.
Проблемні питання
а) територія діяльності - всі області України;
б) кількість етапів розвитку - три.
(Для обґрунтування використайте економічну та адміністративно-територіальну характеристику України).
8. Охарактеризуйте стан конкуренції на вітчизняному страховому ринку.
9. Який чинник, що зумовлює конкурентоспроможність на страховому ринку, є, на Ваш погляд, найбільш значущим і чому?
Ситуаційні завдання
Завдання 1. Певна особа мешкає в будинку вартістю 300 000 грн. Імовірність втратити будинок внаслідок стихійного лиха невелика — 0,002. Вартість страхового полісу на рік становить 250 грн. Страхова компанія «Альфа» має 7500 подібних клієнтів. Щороку вона розраховує в середньому на 6 страхових випадків.
Проаналізуйте ситуацію та визначте:
1) Ймовірність і суму програшу клієнта страхової компанії.
2) Ймовірність і суму виграшу клієнта страхової компанії.
3) Прибуток страхової компанії.
Завдання 2. Страхова компанія «Орфей» вирішила відкрити мережу відокремлених підрозділів, для чого подала до Нацкомфінпослуг такі документи:
а) рішення загальних зборів учасників страховика про створення філії чи представництва;
б) довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду);
в) перелік ліцензованих видів страхової діяльності, ведення яких віднесено до компетенції філії, з визначеним або невизначеним терміном дії, з обов'язковим зазначенням максимального обсягу страхових зобов'язань за окремим договором страхування і загального обсягу страхових зобов'язань філії;
г) довідку про фінансовий стан засновників страховика, підтверджену аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;
д) правила (умови) страхування;
Проаналізуйте ситуацію та поясніть, чи всі необхідні документи подала компанія відповідно до чинного законодавства України.
Питання для самоконтролю
Бібліографічний список:
[1]; [23]; [24]; [39]; [40]; [41]; [42]; [43]; [45]; [46]; [48].
Тема 6. Державне регулювання страхової діяльності
Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань щодо необхідності, змісту державного регулювання страхової діяльності, ліцензування страхових організацій.
План вивчення теми
1. Об’єктивна необхідність, зміст та межі державного регулювання страхової діяльності.
2. Органи нагляду за страховою діяльністю та їх функції.
3. Реєстрація та ліцензування страховиків.
4. Контроль за діяльністю страховиків.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
При вивченні цієї теми слід усвідомити, що оскільки страхування виконує функції захисту економічної та соціальної сфери суспільства, його ефективне проведення є можливим лише на основі розробки і послідовного проведення державної страхової політики. Висока частка відповідальності страховика за соціальні наслідки своєї діяльності потребує організації державного страхового нагляду. Метою державного регулювання страхової діяльності є: забезпечення формування та розвитку ефективно функціонуючого ринку страхових послуг, створення необхідних умов для діяльності страховиків та захист інтересів страхувальників.
У листопаді 2011 року прийнято Указ Президента України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг», згідно з яким розпочала роботу Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг). Ця комісія здійснює нагляд не тільки за страховим ринком, але і за ринками, на котрих послуги надають довірчі товариства, лізингові та факторингові, кредитно-гарантійні установи, ломбарди, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди. Нацкомфінпослуг є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.
Основними завданнями Нацкомфінпослуг є: формування та забезпечення реалізації політики державного регулювання у сфері ринків фінансових послуг (крім ринку банківських послуг і ринків цінних паперів та похідних цінних паперів); розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг та вирішення системних питань їх функціонування; забезпечення розроблення та координації єдиної державної політики щодо функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування; здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері; захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг; узагальнення практики застосування законодавства України з питань фінансових послуг і ринків та розроблення пропозицій щодо їх вдосконалення; розроблення і затвердження обов'язкових до виконання нормативно-правових актів з питань, що належать до її компетенції; координація діяльності з іншими державними органами; запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг.
Страховий нагляд переважно здійснюється трьома способами. Першим є ліцензування страховиків. Другим напрямком є моніторинг звітності - аналіз щоквартальної звітності страхових компаній. Третім способом страхового нагляду є інспектування, котре полягає в здійсненні безпосередніх перевірок у страхових компаніях. Здійснення контролю з боку Нацкомфінпослуг сприяє підтриманню правопорядку в галузі.
Діюча нормативна система регулює страхову діяльність як у цілому, так і за окремими її напрямками й питаннями. Законодавче регулювання страхової діяльності в Україні має певну специфіку, яка значною мірою накладає свої особливості в цілому на систему правового забезпечення.
Державне регулювання є дуже важливе і для проведення послідовної політики стосовно форм, методів та масштабів участі іноземного капіталу в страховому бізнесі на території України.
Ключові терміни і поняття
Закон України «Про страхування» — законодавчий акт, прийнятий Верховною Радою України 7 березня 1996 р. (останні зміни внесені у 2011 р.). Регулює відносини у сфері страхування і спрямований на розвиток ринку страхових послуг, посилення надійності страхового захисту юридичних і фізичних осіб. Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) — орган державної виконавчої влади, який здійснює в Україні державний нагляд за страховою діяльністю.
Ліцензія на страхову діяльність — документ, що засвідчує право страхової компанії брати на страхування (перестрахування) страхові ризики певного виду. Видається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має спеціальну форму і містить такі обов'язкові реквізити: повну і скорочену назву страховика та його юридичну адресу; перелік видів добровільного та обов'язкового страхування; назву території, на якій страховик та його філії мають право укладати договори страхування; термін дії, реєстраційний номер і дату видачі ліцензії; підпис керівника Департаменту реєстрації, ліцензування та дозвільних процедур. У разі порушення страхового законодавства ліцензія може бути відкликана.
Страховий нагляд — контроль за діяльністю суб'єктів страхового бізнесу, здійснюваний спеціально уповноваженими на це органами. В Україні функції страхового нагляду покладені на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та його органи на місцях (територіальні управління).
Проблемні питання
а) страхова компанія безпідставно відмовила страхувальнику у виплаті страхового відшкодування;
б) страхова компанія здійснює один з видів страхування без ліцензії на нього;
в) страхова компанія помилково зменшила страхове відшкодування на 2 тис. грн.
г) страхова компанія протягом року двічі затримувала надання інформації і один раз подала недостовірну інформацію;
д) страхова компанія двічі не виконала рішення органу нагляду про усунення порушень страхового законодавства.
Ситуаційні завдання
Завдання 1. Страхова компанія «Арго» здійснює послуги за 30-ма видами страхування. Її ліцензії закінчуються 22.01.2013 р. Вона має намір продовжити свою діяльність та провадити ці 30 видів страхування, для чого отримує 2 нові ліцензії 20.01.2013 р.
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповідь на запитання:
- Чи зможе Страхова компанія «Арго» продовжувати функціонування на страховому ринку України відповідно до чинного законодавства?
Завдання 2. У березні поточного року відбулася реорганізація шляхом виділення страхової компанії «Амелі» зі страхової компанії «Аск», яка, відповідно до отриманих ліцензій, займалася страхуванням життя. Новостворена страхова компанія формує статутний фонд у розмірі 1,3 млн. евро. та задовольняє вимоги щодо забезпечення своєї платоспроможності. Після виділення страхова компанія «Амелі» планує займатися страхуванням життя на основі ліцензій, отриманих страховою компанією «Аск».
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповідь на запитання:
- Чи є страхова діяльність зазначених страховиків правомірною відповідно до чинного законодавства України?
Завдання 3. У лютому поточного року відбулася реорганізація шляхом приєднання страхової компанії «Сокіл» до страхової компанії «Темп». Реорганізація страховиків здійснювалася з дотриманням таких принципів:
- забезпечення безперервної роботи страховиків під час реорганізації;
- збереження комерційної таємниці, конфіденційної інформації та таємниці страхування;
- пріоритетності інтересів страхувальників та учасників (акціонерів) страховика.
При реорганізації відбулося звільнення працівників у страхових компаніях «Сокіл» та «Темп», відповідно 5 осіб та 3 особи (звільнення здійснювалося відповідно до вимог законодавства про працю).
Страховик-правонаступник формує статутний фонд у розмірі 1,7 млн. евро. та задовольняє вимоги законодавства щодо забезпечення своєї платоспроможності. З метою забезпечення правонаступництва за укладеними договорами страхування учасники реорганізацїї виконали такі дії:
- повідомили Держфінпослуг про здійснення реорганізації шляхом приєднання через 25 днів з дня прийняття рішення про реорганізацію останнім з учасників реорганізації;
- повідомили страхувальників про здійснення реорганізації шляхом приєднання через 28 днів з дня прийняття рішення про реорганізацію останнім з учасників реорганізації.
Ознайомившись з наведеною ситуацією, дайте відповіді на такі запитання:
1) чи можна вважати таку реорганізацію правомірною?
2) за рішенням яких органів страхових компаній «Сокіл» та «Темп» може проводитися реорганізація?
3) в який строк повідомляється та яка інформація надається в уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю про здійснення реорганізації?
4) чи повинні повідомлятися страхувальники про здійснення реорганізації (якщо це має місце, то який порядок повідомлення)?
5) чи повинен страховик-правонаступник отримувати необхідні для здійснення страхової діяльності ліцензії та яким чином оформляється його членство в об'єднаннях страховиків?
Охарактеризуйте учасників реорганізації. Сформулюйте загальний порядок забезпечення правонаступництва. Наведіть перелік нормативно-правових актів, на підставі яких повинна проводитися реорганізація страховика.
Завдання 4. В результаті реорганізації страхової компанії «Захід» було створено дві страхові компанії, до яких за роздільним балансом у відповідних частинах перейшли майно, права та обов'язки страховика-юридичної особи, що реорганізовується.
З метою забезпечення правонаступництва за укладеними договорами страхування учасники реорганізації вчинили дії щодо:
- повідомлення Держфінпослуг України про здійснення та шляхи реорганізації;
- повідомлення страхувальників про здійснення та шляхи реорганізації;
- отримання страховиками-правонаступниками ліцензій, необхідних для здійснення видів страхування відповідно до договорів страхування, які передаються від страховиків, що реорганізовуються;
- оформлення членства страховиків-правонаступників в об'єднаннях страховиків, обов'язковість якого встановлена законодавчими актами України та необхідна для виконання зобов'язань за договорами страхування, які передаються від страховиків, що реорганізовуються.
Учасники реорганізації повідомили Держфінпослуг про початок процесу реорганізації, його шляхи та про вчинені щодо реорганізації дії через місяць після прийняття рішення про реорганізацію вищим органом страхової компанії «Захід». Через 25 днів після прийняття рішення про реорганізацію були повідомлені страхувальники про початок цього процесу. Повідомлення було здійснено шляхом публікації в засобах масової інформації.
Ознайомившись з даною ситуацією, дайте відповіді на такі запитання:
1) чи правильні дії, щодо забезпечення правонаступництва за укладеними договорам и страхування, вчинили учасники реорганізації?
2) чи вчасно були повідомлені уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю та страхувальники про початок реорганізації?
3) яке право мають страхувальники, якщо вони не бажають отримувати послуги зі страхування від страховиків-правонаступників?
4) які особливості забезпечення правонаступництва за укладеними договорами страхування відповідно до реорганізації шляхом поділу страхової компанії «Захід».
Питання для самоконтролю
Бібліографічний список:
[1]; [2]; [22]; [26]; [34]; [39]; [40]; [41]; [42]; [43]; [45]; [46]; [48].
Модуль 2. Галузі страхування та їх економічне призначення
Змістовий модуль 3. Економічний механізм особового, майнового страхування, страхування відповідальності
Тема 7. Особове страхування
Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань щодо підгалузей особового страхування .
План вивчення теми
1. Страхування життя і його основні види. Програми страхування життя.
2. Страхування пенсій (ренти).
3. Обов'язкові види страхування від нещасних випадків і професійних захворювань.
4. Добровільне індивідуальне й колективне страхування від нещасних випадків.
5. Медичне страхування. Суб'єкти й об'єкти страхування. Умови обов'язкового медичного страхування. Добровільне медичне страхування.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Перед вивченням кожної теми, яка стосується окремого виду страхування, доцільно згадати функції та принципи страхування і засвоєний матеріал з теми "Класифікація страхування".
Слід зазначити, що особисте страхування є однією з галузей страхування та домінуючим видом страхування у світі. Воно зумовлено ризиковим характером діяльності людей різних професій, підвищеним ступенем ризику, пов'язаним із погіршенням довкілля, зростанням питомої ваги людей похилого віку в загальній кількості населення. Метою особистого страхування є організація страхового захисту окремих громадян на випадок виникнення різних подій, що відбуваються на їх житті, здоров'ї та працездатності
Особисте страхування включає три підгалузі: страхування життя, страхування від нещасних випадків та медичне страхування.
Особливу увагу треба звернути на те, що страхування життя є особливим видом страхування, який містить у собі функції захисту і накопичення. Відповідно існують і певні особливості договорів страхування.
Страхування життя передбачає відповідальність страховика щодо здійснення страхових виплат у разі:
- смерті застрахованої особи;
дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування;
досягнення застрахованою особою пенсійного віку (страхування додаткової пенсії) або віку, який визначений у договорі страхування;
- настання події в житті застрахованої особи, яка обумовлена у договорі страхування (укладання шлюбу, народження дитини, смерть близького родича застрахованої особи - дружини, чоловіка, дітей, батьків).
Умови договору страхування життя можуть додатково передбачати обов'язок страховика здійснити страхові виплати у разі:
- хвороби застрахованої особи;
- тимчасової непрацездатності застрахованої особи внаслідок нещасного випадку;
- стійкої непрацездатності (інвалідності) застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.
Розглядаючи страхування від нещасних випадків, слід мати на увазі що це ризиковий вид страхування, який суттєво відрізняється від накопичувального довгострокового страхування життя та передбачає виплату страхової суми лише при настанні страхового випадку. Виплати страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування не передбачається. Страхування від нещасних випадків може мати обов'язкову або добровільну форму. Обов'язкове особисте страхування залежно від джерела сплати страхових платежів поділяється на державне та обов'язкове. Перелік їх визначається Законом України «Про страхування». Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страховиком та страхувальником на основі правил, що враховують особливості як індивідуального страхування громадян, так і колективного страхування працівників від нещасних випадків за рахунок коштів підприємств.
Особлива увага у вивченні цієї теми приділяється медичному страхуванню, яке займає важливе місце у системі заходів щодо поліпшення соціальної захищеності громадян і надає їм можливість одержання необхідної, своєчасної та якісної медичної допомоги. Медичне страхування - це страхування на випадок втрати здоров'я від будь-якої причини, в тому числі у зв'язку із хворобою та нещасним випадком. Суть його полягає в тому, що сплативши одноразово страховий внесок значно менший, ніж вартість всіх медичних послуг, громадяни мають змогу протягом певного періоду безкоштовно користуватися комплексом медичних послуг. На завершення вивчення цієї теми, доцільним буде скласти порівняльну характеристику добровільного та обов'язкового медичного страхування. Це допоможе детально розібрати особливості цього виду страхування та визначити принципи, на яких воно будується.
Ключові терміни і поняття
Асистанс — перелік послуг (у рамках договору страхування), які надаються в потрібний момент через медичну, технічну і фінансову допомогу здебільшого туристам у закордонних поїздках (у разі хвороби, нещасного випадку).
Вигодонабувач — особа, призначена страхувальником для одержання страхової суми у випадку його смерті, в особистому страхуванні.
Викупна сума — частина резерву внесків на день припинення страховиком сплати внесків, яка підлягає виплаті страхувальнику за договором страхування життя в разі його припинення. Розмір викупної суми залежить від тривалості часу, який минув від початку дії договору страхування і строку, на який він був укладений. Розмір викупної суми визначається за спеціальними таблицями, складеними страховиком.
Добровільне страхування — форма страхування, що здійснюється на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником. Добровільне страхування здійснюється згідно з правилами страхування, що їх розробляє страховик і реєструє в Уповноваженому органі. Договір добровільного страхування вступає в дію, як правило, після повної сплати страхової премії або суми, що припадає на перший строк платежу.
Довгострокове страхування життя — страхування на строк, більший трьох років. В особистому страхуванні довгостроковими є всі види страхування життя.
Застрахований — особа, яка бере участь в особистому страхуванні, об’єктом страхового захисту якого є життя, здоров’я і працездатність. Застрахований може бути одночасно і страхувальником. Застрахований має право у передбачених договором випадках отримати обумовлену страхову суму або виплати меншого розміру.
Заповітне розпорядження — спеціальна умова договору особистого страхування, в якому передбачено розпорядження страхувальника (застрахованого) щодо страхової суми на випадок смерті в період строку страхування.
Змішане страхування життя — вид особистого страхування, в якому передбачається страхове покриття кількох несумісних ризиків. Найчастіше змішане страхування життя включає покриття на випадок смерті застрахованого з будь-якої причини протягом строку дії договору, у разі дожиття його до закінчення строку договору і в разі, коли через нещасний випадок було завдано шкоди його здоров’ю.
Індивідуальне страхування — різновид особистого страхування. Договори індивідуального страхування укладаються страховиком з конкретними особами в індивідуальному порядку.
Колективне страхування — сукупність договорів особистого страхування, які укладаються не з окремими фізичними особами, а ч юридичними особами стосовно групи застрахованих осіб.
Медичне страхування — форма соціального захисту інтересів населення в охороні здоров'я, яка має на меті гарантувати громадянам при настанні страхового випадку одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів і фінансувати профілактичні заходи.
Нещасний випадок — раптова короткочасна подія, яка настала проти волі людини і спричинила шкоду здоров'ю або смерть.
Об'єкт страхування в особистому страхуванні — життя, здоров'я, працездатність людини.
Страхування життя — підгалузь особового страхування, в якій об’єктом страхування є життя застрахованого. Договір на страхування життя укладається на термін не менш як 3 роки. Серед видів страхування життя переважає змішане страхування життя, при якому страховими випадками є такі несумісні події, як смерть застрахованого протягом дії договору або дожиття його до закінчення терміну договору, тимчасова або постійна втрата працездатності через нещасний випадок.
Проблемні питання
Ситуаційні завдання
Завдання 1. Відповідно до чинного законодавства України пасажир залізничного транспорту, купуючи квиток щодо свого перевезення, сплатив страховий платіж у розмірі 5% від вартості проїзду. Транспортна організація застрахованому видала страховий поліс, в якому зазначалися:
- вид обов'язкового страхування;
- найменування, адреса, телефон страховика;
- розміри страхового платежу та страхової суми.
Відносини між транспортною організацією та страховиком щодо страхування пасажирів і водіїв визначаються укладеною між ними агентською угодою та договором страхування. У результаті настання нещасного випадку транспортна організація склала такі документи:
- акт про нещасний випадок із застрахованим водієм;
- акт про нещасний випадок із пасажиром галузевого зразка; Ознайомившись із ситуацією, дайте відповіді на запитання:
1) на який маршрут перевезення (міжобласний, міжміський, приміський або міжнародний) придбав квиток пасажир?
2) якби пасажир мав право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства, чи підпадав би він під обов'язкове особове страхування від нещасних випадків на транспорті без сплати страхового платежу та без отримання ним страхового полісу?
3) кому перераховує транспортна організація страхові платежі, одержані від пасажирів?
4) який максимальний розмір страхової суми, встановлено зазначеному пасажиру залізничного транспорту та в якому випадку цю суму буде виплачено страховою компанією?
5) який розмір страхової суми виплатила б страхова компанія пасажиру, якщо б він за наслідками нещасного випадку був визнаний тимчасово непрацездатним протягом 70 днів?
6) на підставі яких документів, та протягом якого терміну, буде здійснюватися виплата страхової суми постраждалому пасажиру?
Завдання 2. Підприємство «Охорона», що утримує підрозділи відомчої та сільської пожежної охорони, застрахувало в обов'язковому порядку життя та здоров'я працівників під час виконання ними своїх службових обов'язків. На другому місяці дії договору страхування під час ліквідації наслідків аварії застрахований працівник зазнав тілесних ушкоджень, в результаті його було визнано інвалідом І групи. Через п'ять місяців після настання страхового випадку він помер.
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповіді на запитання:
1) який розмір страхового платежу сплатило підприємство «Охорона» за застраховану особу, якщо місячна заробітна плата на останній посаді, яку він займав до смерті - 1800 грн. ?
2) яку суму страхової виплати отримає потерпіла особа та її спадкоємці за наслідками страхового випадку?
3) які документи подаються до страхової компанії для отримання страхової виплати?
4) в яких випадках страховик має право відмовити у виплаті страхової суми?
Завдання 3. У лікувально-профілактичній установі внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання службових обов'язків один працівник був інфікований вірусом, а інший — тимчасово втратив працездатність унаслідок інфікування на 50 днів.
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповіді на запитання:
1) чи підпадають медичні працівники під обов'язкове страхування?
2) які суми виплати повинні отримати працівники?
3) на підставі яких документів здійснюються виплати страхових сум застрахованим працівникам?
4) яку суму страхової виплати отримає застрахований працівник, якщо через три місяці після інфікування вірусом імунодефіциту людини його визнали інвалідом І групи?
Завдання 4. Під час участі в змаганнях загинув один зі спортсменів збірної команди України. Документально підтверджено, що річне грошове утримання застрахованого на останній посаді складала 17000 грн. Договір страхування укладено в обов'язковій формі.
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповіді на запитання:
1) яку суму страхової виплати отримають спадкоємці загиблого?
2) який порядок виплати страхової суми та в яких випадках страховик може відмовити у страховій виплаті?
3) які документи подаються до страхової компанії для отримання страхової виплати?
Питання для самоконтролю
10. Сутність медичного страхування як одного з методів підвищення рівня соціальної захищеності громадян.
Бібліографічний список:
[1]; [18]; [19]; [20]; [39]; [40]; [41]; [42]; [43]; [45]; [46]; [47]; [48].
Тема 8. Страхування майна
Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань щодо необхідності проведення страхування майна юридичних і фізичних осіб та визначення особливостей деяких його видів.
План вивчення теми
1. Страхування майна юридичних осіб.
2. Особливості страхування сільськогосподарських підприємств.
3. Страхування технічних ризиків.
4. Страхування транспортних засобів: автомобільного та іншого наземного, морського, авіаційного транспорту. Страхування вантажів.
5. Страхування майна громадян: будівель і споруд, тварин, домашнього та іншого майна.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Приступаючи до вивчення цієї теми, доцільним буде повторення раніше вивченого питання систем страхового відшкодування, франшизи та матеріалу відносно укладання договорів страхування. Особливу увагу слід звернути на визначення прав та обов'язків страховика і страхувальника при виконанні договору страхування.
Треба зазначити, що об'єктом страхових відносин цієї галузі страхування виступає майно в різноманітних його видах. Для цілей страхування прийнято класифікувати майно за видами господарюючих суб'єктів, яким воно належить (промислових підприємств; сільськогосподарських підприємств; громадян). Залежно від цього, існують досить суттєві відміни у методах страхування.
В першу чергу, треба визначити, що відноситься до складу майна кожного з цих суб'єктів страхових відносин, тобто визначити об'єкти страхування. Надалі слід навчитись розрізнювати види страхових подій, які є основою для розробки методів визначення збитку і страхового відшкодування по кожній з груп. Особливу увагу необхідно звернути на питання розрахунку ставок страхових платежів при страхуванні майна та визначити, які вартісні показники є основою для розрахунку страхового тарифу. Майнове страхування має чітко виражену специфіку. Тут виникає складна задача оцінки реальної вартості об'єкта страхування та визначення вартості реального збитку. Оскільки величина збитку - випадкова та може бути досить низькою, виникають сумніви у доцільності вимагати відшкодування малих збитків. Так з'явилась франшиза, елемент договору, неможливий у страхуванні життя.
Таким чином, за умовами договору майнового страхування страховик зобов'язується за обумовлену договором страхову премію при настанні передбаченого в договорі страхового випадку відшкодувати страхувальнику спричинені внаслідок цієї події збитки у застрахованому майні або збитки у зв'язку з іншими майновими інтересами та виплатити страхове відшкодування в межах узгодженої у договорі страхової суми. Особливу увагу слід звернути на те, що страхова сума у майновому страхуванні не може перевищувати дійсної вартості майна, яке страхувальник бажає застрахувати на момент укладання договору страхування. Договір страхування, за яким виплачено страхове відшкодування, зберігає чинність до кінця зазначеного в ньому строку в розмірі різниці між страховою сумою, обумовленою договором, і сумою виплаченого страхового відшкодування.
Особливу увагу у вивченні теми слід звернути на страхування майна сільськогосподарських підприємств, яке є досить специфічним. Специфіка, в першу чергу, полягає у визначенні об'єктів страхування (врожай сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень; дерева і плодово-ягідні кущі та виноградники; сільськогосподарські тварини; будівлі, споруди та сільськогосподарська техніка). Тут існують характерні відміни у вивченні страхових ризиків, страхових сум та платежів, збитку та страхового відшкодування, відміни у договорах страхування. Необхідно чітко усвідомлювати, що головним критерієм відмінності тут виступає об'єкт страхування. Сільськогосподарське страхування, яке порівняно з іншими видами майнового страхування має специфічні риси, пов'язані з об'єктивними природними умовами виробництва рослинницької продукції, вирощування і відгодівлі сільськогосподарських тварин.
Слід зазначити, що винахід складних та високовартісних промислових технологій, створення та використання яких тягне за собою високий ризик виникнення аварій і катастроф, що загрожують значними збитками їх власникам, призвело до з'явлення особливого виду майнового страхування - страхування технічних ризиків, котре пов'язано з впровадженням нової техніки та технології. Під страхуванням технічних ризиків розуміють наступні види страхування: страхування будівельного підприємця від усіх ризиків; страхування всіх монтажних ризиків; страхування машин; страхування електронних пристроїв. Їх можна розділити на два напрямки:
страхування самої техніки, устаткування, технологічних ліній та ін. на випадок виводу їх зі строю, порушення роботи, загибелі (захист від прямих збитків застрахованих об'єктів);
страхування від непередбачених несприятливих наслідків, викликаних та зруйнуванням (захист від побічних збитків у вигляді додаткових витрат та не отриманого прибутку).
Особлива увага у страхуванні майна приділяється транспортному страхуванню як сукупності видів страхування від небезпек, що виникають на різних шляхах сполучення (страхування водного транспорту, авіаційне страхування, страхування наземного транспорту). Страхування транспортного засобу без страхування вантажів, що ним перевозяться, має назву каско страхування. Обсяг страхової відповідальності, який надається за договором страхування каско, докладно викладається у відповідних умовах страхування, що розробляються кожною страховою компанією окремо. Необхідно звернути увагу на те, що об'єктом транспортного страхування виступає майновий інтерес страхувальника, пов'язаний не тільки із володінням транспортним засобом, але і з його розпорядженням, збереженням та використанням. У вивченні цього питання доцільно зробити порівняльну характеристику умов страхування у страхуванні різних засобів транспорту.
Слід зазначити, що перевезення матеріальних активів транспортними засобами може в окремих випадках призвести до збитків інших власників, що зумовлює необхідність страхування вантажів (карго страхування). Умови страхування вантажів, що перевозяться різноманітними видами транспорту, базуються на правилах морського страхування, що сформувалися значно раніше, а відмінність полягає у визначенні специфічності ризиків, які виникають під час експлуатації різних засобів перевезення. Цей вид страхування є найбільш розробленим та традиційним. Необхідно чітко усвідомлювати, що договір карго страхування може бути укладено тільки після детального збору інформації, її аналізу, оцінки та визначення ризику, розміру страхової премії.
Важливим питанням цієї теми є страхування особистого майна. З погляду на важливість для задоволення сімейних потреб, майно громадян, за винятком на наступні типи об'єктів страхування: житлові приміщення; будівлі та споруди; домашнє майно та предмети домашнього вжитку; тварини, які належать громадянам. Істотно, що відміни у об'єктах страхування є найбільш суттєвим у визначенні умов страхування. Вивчення цього питання доцільно здійснювати на детальному розгляді прикладів, наведених у підручнику.
Слід також звернути увагу на те, що згідно з класифікацією ризиків, пропонованою Першою директивою ЄЕС від 24 липня 1973 року, до групи фінансово-кредитних ризиків віднесено крім ризиків, що виявляються у зв'язку із наданням кредиту, ризики, які призводять до інших фінансових збитків. Найбільш загрозливим у цій групі є ризик втрати прибутку. При опрацюванні цього питання доцільно визначити види збитків, які охоплює страхування від втрат прибутку, та з'ясувати його особливості.
Ключові терміни і поняття
Аварія — небезпечна подія техногенного характеру, яка спричинює загибель людей чи створює на об’єкті або території загрозу їхньому життю й здоров’ю і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.
Аварійний сертифікат — документ, що потверджує розмір, причини і характер збитку в застрахованому майні.
Авіаційне страхування — страхування ризиків, пов’язаних із використанням авіаційної та космічної техніки. Іноді страхування космічних ризиків виділяється в окремий вид. Авіаційне страхування охоплює cтрахування літаків, вертольотів та іншої авіаційної техніки від пошкодження й знищення; страхування відповідальності перед пасажирами й третіми особами за шкоду, заподіяну їхньому здоров’ю та майну; відповідальність власників повітряних суден як роботодавців; страхування деяких інших ризиків.
Акт страховий — письмовий документ, що засвідчує подію або випадок, які відбулися. У практиці страхування є офіційним документом про причину, дату, місце пошкодження або втрати майна, розмір нанесеного збитку.
Відшкодування збитку — повна або часткова компенсація страховиком втрат вартості майна в результаті його загибелі чи пошкодження внаслідок стихійного лиха та інших подій або відновлення втраченого доходу шляхом виплати страхового відшкодування.
Відшкодування страхове — грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності у разі настання страхового випадку. До уваги беруться: вартість майна, знищеного страховим випадком повністю; величина збитку від часткового пошкодження майна; витрати на рятування майна і приведення його до належного стану. Вартість не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Генеральний поліс — а) письмова угода з фіксованою страховою сумою, розмір якої дає змогу покрити страхуванням кілька відправлень вантажів за умови, що про них буде своєчасно декларовано страховику. Генеральний поліс діє доти, доки не буде використано (задекларовано) увесь ліміт установленої страхової суми; б) договір, на підставі якого протягом обумовленого часу страхувальник передає, а страховик приймає на страхування всі об’єкти, що відповідають угоді.
Диспаша — спеціальний розрахунок з розподілу витрат при загальній аварії між власником судна, вантажу і фрахтівником. Складається диспашером.
Диспашер — спеціаліст у галузі морського страхування, який здійснює розрахунки з розподілу витрат при загальній аварії між заінтересованими сторонами.
Збиток страховий— термін має кілька значень, серед них: а) втрата (шкода), заподіяна майновим інтересам страхувальника, що підлягає відшкодуванню страховиком; б) факт настання страхового випадку (реалізації страхового ризику); в) справа, що містить документи страховика з конкретного страхового випадку, які підтверджують обґрунтованість виплати.
Каско — страхування корпуса та механізмів транспортного засобу. Відшкодовуються збитки, зумовлені здебільшого пошкодженням або конструктивним знищенням автомобіля, судна, літака.
Системи страхового забезпечення — такими системами є:
- пропорційна система — передбачає виплату страхового відшкодування в тій самій пропорції щодо реального збитку, що й страхова сума за договором щодо дійсної вартості застрахованого майна;
- система першого ризику — передбачає повне відшкодування збитків, завданих застрахованому майну, але в межах страхової суми за договором;
- система граничного відшкодування — використовується в тих видах майнового страхування, де страховик має компенсувати збитки страхувальника, обчислені як різниця між заздалегідь обумовленою границею і фактичним рівнем доходів. Ця система поширюється на страхування врожаю, втрат від простоїв у виробництві тощо.
Страхування вантажів — один з видів майнового страхування, який може здійснюватися в різних варіантах, зокрема: з відповідальністю за всі ризики чи з відповідальністю за часткову аварію без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастрофи або аварії. При будь-якому варіанті не підлягають страхуванню ризики, збитки з яких виникають внаслідок неакуратності або навмисних дій страхувальника.
Страхування від вогню — один з найбільш давніх і традиційних видів майнового страхування. У сучасній практиці страхування від вогню — забезпечує компенсацію в разі шкоди, завданої майну вогнем, ударом блискавки, вибухом та іншими причинами, що призвели до пожежі. До обсягу відповідальності за додаткову плату можуть бути включені збитки, що виникли внаслідок землетрусу, бурі, граду та іншого стихійного лиха, пошкодження водопровідною водою і т. ін.
Страхування депозитів — здійснюється банками з метою забезпечення вкладникам, насамперед фізичним особам, гарантії повернення вкладів у разі банкрутства банку.
Страхування засобів автотранспорту — страхування авто-каско, об’єктами якого є вантажні, легкові, спеціальні автомобілі, мотоцикли та деякі інші транспортні засоби, що належать юридичним або фізичним особам. Страхування здійснюється за тарифами, складеними з урахуванням типу транспортного засобу, його віку, вартості, характеру використання, стану зберігання. У страхуванні засобів автотранспорту беруться також до уваги стаж водія, випадки участі в ДТП, тривалість здійснення страхування засобів автотранспорту та деякі інші чинники. Головними ризиками є пошкодження, знищення, викрадення транспортного засобу. Застосовуються кілька варіантів страхування засобів автотранспорту. Різниця між ними полягає здебільшого у визначенні страхової суми і наборі страхових подій.
Страхування карго — страхування вартості вантажів на всіх видах транспорту без страхування самого транспортного засобу.
Страхування каско — страхування вартості засобів транспорту (суден, літаків, залізничних вагонів, автомобілів) без урахування вантажів, багажу, екіпажу та пасажирів.
Страхування кредитів — вид страхування, об’єктами якого можуть бути банківські позики (покупцеві і продавцеві) комерційні позики, зобов’язання й гарантії за кредитом, довгострокові інвестиції. Страхування кредитів має кілька варіантів, а саме: а) страхування ризику непогашення кредиту. В цьому разі страхувальником виступає банк-позичальник, який страхує кредити, видані, як правило, усім клієнтам; б) страхування ризику відповідальності за неповернення кредиту. Страхувальником є особа, котра отримує в банку кредит; в) страхування ризику неплатежу, коли страхувальником є продавець або постачальник, який страхує від ризику неплатежу суму, що її покупець має сплатити згідно з контрактом за товари, поставлені в кредит.
Страхування майна громадян — комплекс видів майнового страхування фізичних осіб. У вузькому розумінні включає страхування будівель, домашніх тварин, домашнього майна і легкових транспортних засобів, приватних колекцій. Головні ризики — знищення, втрата або пошкодження майна внаслідок стихійного лиха, вогню, аварії водо- чи електроопалювальних систем, крадіжки. У зв’язку з приватизацією об’єктів житлового фонду, розвитком підприємницької діяльності фізичних осіб, вартість майна, що перебуває у власності громадян, різко зросла, виникли нові об’єкти страхування.
Страхування тварин — охоплює добровільні види майнового страхування вартості тварин на випадок знищення, загибелі або вимушеного забою: а) у сільськогосподарських підприємствах, фермерських господарствах; б) у домашньому госпо дарстві громадян. Страхові випадки — стихійне лихо, інфекційні хвороби, пожежа тощо.
Страхування технічних ризиків — комплекс видів страхування, що включає страховий захист на випадок будівельно-монтажних ризиків, страхування машин від поломок, страхування електронного й пересувного обладнання, страхування інженерних споруд.
Страхування титулу — захист власника нерухомості від фінансових втрат на випадок виникнення претензій третіх осіб, не відомих страхувальникові на день придбання майна.
Проблемні питання
а) нерухомого майна;
б) транспортних засобів;
в) вантажів;
д) врожаю;
є) домашнього майна.
Ситуаційні завдання
Завдання 1. Державне сільськогосподарське підприємство «Прогрес», що розташоване у Волинській області, вирощує картоплю. Площа посіву картоплі 50 га, середня врожайність культури протягом останніх п'яти років 30 ц/га. У поточному році підприємство отримало врожай картоплі 17 ц/га. Відсоток страхового покриття встановлений в розмірі 100%, а погоджена між сторонами ціна за 1 ц картоплі - 170 грн. Сільськогосподарське підприємство вперше в поточному році уклало договір обов'язкового страхування із страховою компанією «Дніпро». У результаті раптового ушкодження посівів карантинними шкідниками, врожай було повністю знищено. Сільськогосподарське підприємство сплатило чергові страхові платежі в повному обсязі.
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповіді на запитання:
1) в якій формі сільськогосподарське підприємство «Прогрес» може укласти договір страхування та що виступає об'єктом страхового захисту?
2) чи можна вважати повне раптове знищення посівів карантинними шкідниками страховим випадком? На випадок настання яких страхових подій відбувається страхування врожаю?
3) урожай яких культур не підлягає страхуванню?
4) як визначається страхова сума та який її розмір у даному випадку?
5) як розраховується величина страхових платежів і який її розмір у даному випадку? В яких випадках сільськогосподарські підприємства мають пільги зі сплати страхових внесків?
Завдання 2. У результаті ДТП повністю знищений застрахований автомобіль. Договір страхування укладений із компанією «Оберіг». Для з'ясування обставин і причин настання страхового випадку страховик вирішив залучити до справи аварійного комісара, який є співзасновником цієї страхової компанії. Аварійний комісар, Семенюк О. В., має вищу освіту, стаж практичної діяльності за спеціальністю п'ять років, два роки тому пройшов атестацію як експерт певної спеціальності.
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповіді на запитання:
1) якими нормативно-правовими документами регламентується порядок провадження діяльності аварійних комісарів?
2) перерахуйте основні вимоги, що висуваються до осіб, які мають бажання працювати аварійними комісарами;
3) які права та обов'язки має аварійний комісар відповідно до укладеного зі страховиком договору?
4) чи має право аварійний комісар Семенюк О. В., з'ясовувати обставини і причини настання страхового випадку для страхової компанії «Оберіг»?
Завдання 3. Експлуатант повітряного судна застрахував літак на його балансову вартість, яка складає 950 тис. грн. Договір укладено строком на 1 рік і встановлено максимальний страховий тариф для страхування повітряного судна з максимальною злітною вагою 15100 кг. Літак зник безвісті під час виконання планового польоту у період дії договору страхування, не прибув до пункту призначення, а заходи щодо його розшуку протягом 60 діб не дали результатів. Страхувальник надав страховику всі необхідні документи для отримання страхового відшкодування.
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповіді на запитання:
1) в якій формі повинен бути укладений договір страхування повітряного судна?
2) які документи повинні бути у страхувальника для того, щоб страховик прийняв літак на страховий захист?
3) чи є наведений випадок страховим? Які випадки є страховими і що розуміється під повною загибеллю повітряного судна?
4) як визначається страховий платіж і який його розмір в даному випадку?
5) які документи подаються до страхової компанії для отримання страхового відшкодування.
Завдання 4. Фермерське господарство вирощує зернові культури на площі 150 га. Середня врожайність зернових культур протягом останніх п'яти років 42 ц/га. Господарство уклало зі страховою компанією договір обов'язкового страхування врожаю зернових культур, за яким відсоток страхового покриття становить 70%, а погоджена між страховиком і страхувальником ціна 1 ц зернових 170 грн. Фермерське господарство безперервно страхувало врожай зернових культур у страховій компанії «Мрія» та не отримувало страхове відшкодування протягом останніх чотирьох років. У результаті страховик на поточний рік зменшив розмір страхових платежів на максимально можливу величину. Заборгованість фермерського господарства за сплату чергових страхових внесків становить 5,57 грн. У поточному році в Житомирській області, де знаходиться фермерське господарство, стався страховий випадок. У результаті фактична врожайність зернових культур з 1 га у фермерському господарстві становить:
а) 45 ц/га;
б) 38 ц/га.
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповіді на запитання:
1) в якій формі відбулося страхування врожаю зернових культур?
2) як визначається розмір страхових платежів? Яку величину страхових внесків повинно сплатити фермерське господарство?
3) який порядок визначення загального збитку внаслідок настання страхового випадку?
4) який порядок визначення загального збитку в разі загибелі сільськогосподарських культур з наступним їх пересівом?
5) який розмір страхового відшкодування, що отримує фермерське господарство у випадку а) і б);
6) в яких випадках страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування?
Питання для самоконтролю
В чому полягає економічна ефективність страхування сільськогосподарських підприємств?
Бібліографічний список:
[1]; [7]; [8]; [12]; [13]; [39]; [40]; [41]; [42]; [43]; [45]; [46]; [47]; [48].
Тема 9. Страхування відповідальності
Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань щодо видів страхування відповідальності.
План вивчення теми
1. Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів. Моторне (транспортне) страхове бюро і його функції. Міжнародна система "Зелена картка".
2. Страхування відповідальності роботодавців.
3. Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції.
4. Страхування професійної відповідальності.
5. Страхування відповідальності за забруднення довкілля.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Приступаючи до вивчення цієї теми, необхідно з'ясувати, що страхування відповідальності є специфічним видом страхування і суттєво відрізняється від будь-якого іншого виду страхування. В якості об'єкта страхування тут виступає відповідальність перед третіми особами, яким може бути спричинено збиток внаслідок якихось дій або бездіяльності страхувальника. Таким чином, поруч зі страховиком та страхувальником третьою стороною відносин виступають будь-які, не визначені раніше (треті) особи.
Одним із найбільш масових видів страхування є страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів, який у більшості країн світу є за формою обов'язковим видом страхування. У процесі засвоєння цього питання слід визначити, чим зумовлюється здійснення такого страхування в обов'язковій формі та в чому полягає його необхідність. Слід звернути особливу увагу на те, що зі зростанням інтенсивності транскордонних автомобільних перевезень загострилась проблема фінансових гарантій відшкодування збитків, спричинених іноземними власниками автотранспортних засобів. Це призвело до створення системи "Зелена картка", яка передбачає взаємне визнання страхового покриття цивільної відповідальності у міжнародному автомобільному руслі у країнах, які входять до складу цієї системи. Для реалізації принципів її діяльності у кожній країні учасниці створюється Бюро, яке виконує наступні функції: забезпечення своїх членів-страховиків полісами "Зелена картка" та врегулювання збитків, що виникають на території певної держави з вини іноземного власника автотранспортного засобу, який має страховий поліс певного зразка. У процесі засвоєння цього питання доцільно буде звернутися до раніше вивченого матеріалу теми "Страхова організація", детально розглянути головні завдання та функції Моторного (транспортного) страхового бюро України, визначити його структуру та принципи діяльності. Рекомендується також звернутися до діючого Положення про Моторне (транспортне) страхове бюро України.
У вивченні цієї теми слід звернути увагу на особливості таких видів страхування, як страхування цивільної відповідальності авіаперевізників, судновласників, страхування відповідальності залізниць. Доцільним буде зробити порівняльну характеристику цих видів страхування.
У процесі засвоєння цієї теми необхідно звернути увагу на такий специфічний вид страхування, як страхування відповідальності роботодавця. Якщо нещасний випадок на виробництві стався не внаслідок грубої помилки, якої припустився службовець, та навмисного невиконання ним своїх зобов'язань, йому бути виплачено компенсацію.
Одним із нових видів страхування на страховому ринку України є страхування відповідальності за якість продукції, який широко розповсюджено у промислово розвинених країнах та закріплено в нормах міжнародного права. Метою цього виду страхування є захист страхувальника у разі претензій, що їх висувають споживачі його продукції. Слід також зазначити, що відповідальність за шкоду покладається не тільки на виробника кінцевого продукту або комплектуючих, використаних у виробництві зазначеного продукту, але й на тих, хто безпосередньо пропонує цей продукт споживачеві. Тобто, термін «виробник» трактується досить широко. Таким чином, страхування відповідності за якість продукції можна поділити на підвиди, залежно від того, хто виступає в ролі страхувальника (страхування відповідальності продавця за якість продукції та страхування відповідальності виконавця за якість виконаної роботи або послуг). Окремо у вивченні питання необхідно приділити увагу загальним та специфічним умовам договорів страхування відповідальності за якість продукції, залежно від того, хто виступає страхувальником.
Важливим питанням цієї теми є питання страхування професійної відповідальності, яка об'єднує види страхування майнових інтересів різноманітних категорій осіб, котрі у здійсненні професійної діяльності можуть завдати матеріальний збиток третім особам. Необхідно звернути увагу, що відповідальність за помилки або упущення, що їх припустилася особа під час виконання професійних обов'язків, базується на законодавчих та нормативних актах, які регламентують зобов'язання сторін у тій чи іншій сфері діяльності. Доцільно зазначити, що природа шкоди залежить від характеру професійної діяльності. Вдаватися до страхування професіонала змушують великі суми позовів та відсутність резервів для таких виплат, які він потенційно має бути готовий сплатити. Слід звернути увагу на те, що оцінювання ризиків та розробка умов страхування залежить від виду професійної діяльності, яка страхується.
Особливе місце у галузі страхування відповідальності займає екологічне страхування, метою якого є створення страхових фондів для попередження екологічних аварій та катастроф, відшкодування збитків, спричинених юридичним та фізичним особам внаслідок забруднення навколишнього середовища. У процесі засвоєння матеріалу необхідно з'ясувати, що об'єктом страхових відносин тут виступає будь-який екологічний ризик забруднення навколишнього середовища та потенційного економічного збитку, спричиненого ним. Але слід звернути увагу на те, що відміни в об'єктах екологічного страхування є основою його поділу на наступні види:
3. Особисте страхування життя, здоров'я, працездатності та пенсійного забезпечення громадян на випадок настання аварійного забруднення навколишнього середовища.
Доцільно визначити, що страхування за забруднення довкілля виконує специфічні функції, а саме:
формує екологічну відповідальність фізичних та юридичних осіб за наслідки антропогенної діяльності;
забезпечує компенсаційні гарантії постраждалим, незалежно від фінансового стану винуватця;
стимулює проти аварійні заходи за рахунок диференціації страхових тарифів та ін.
На завершення вивчення цього питання слід зробити висновок, що екологічне страхування необхідно розглядати як один з економіко-правових важелів безпеки економіки України.
Ключові терміни і поняття
Абсолютна відповідальність — в іноземній практиці: вид страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції.
Бенефіціар — 1) особа, на користь якої страхувальник уклав договір страхування; 2) третя особа— вигодонабувач за страховим полісом.
Вина страхувальника — суб'єктивне ставлення юридичної або фізичної особи до своєї протиправної поведінки та її можливих наслідків що може спричинитися до завдання шкоди.
Відповідальність безумовна (сувора) — відповідальність, що виникає без вини.
Відповідальність нелімітована — відповідальність страховика без обмеження суми страхових виплат.
Гарантія страхова — письмове заручення страховика за свого страхувальника щодо його кредитоспроможності. Це означає, що страхова компанія бере на себе зобов’язання в разі настання обумовлених подій сплатити банкові суму неплатежу за свій рахунок.
Договірна відповідальність — настання цивільної відповідальності внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Дорожньо-транспортна пригода — подія, що сталася під час руху автотранспортного засобу, внаслідок якої загинули або дістали поранення люди чи завдано матеріальних збитків.
Забруднення довкілля — надходження до навколишнього середовища твердих, газоподібних речовин, мікроорганізмів або енергії, внаслідок чого здійснюється шкідливий вплив на людину, флору, фауну.
«Зелена картка» — назва системи міжнародних договорів і страхового поліса зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, які виїжджають у країни — члени цієї системи.
Ліміт відповідальності страховика — максимально можлива відповідальність страховика, що випливає з умов договору страхування.
Позадоговірна відповідальність — настання цивільної відповідальності у випадку заподіяння шкоди, не пов'язаної з невиконанням (неналежним виконанням) договірних зобов'язань.
Ретроспективне покриття — відповідальність страховика за помилки, допущені попередником страхувальника по страхуванню професійної відповідальності.
Страхування відповідальності — галузь страхування, що об'єднує види страхування, в яких об'єктами страхового захисту виступають майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю, здоров'ю або майну фізичних осіб, а також майну юридичних осіб.
Страхування відповідальності роботодавця — за договором страхування відповідальності роботодавця страховики відшкодовують збитки страхувальникові в разі притягнення його до відповідальності за шкоду, завдану життю та здоров’ю працівника. Це можуть бути визнані страховими тілесні пошкодження, професійні захворювання. У разі смерті застрахованого виплата страхової суми здійснюється вигодонабувачеві або спадкоємцям за законом.
Страхування персональної відповідальності — охоплює фізичних осіб, які своїми діями можуть завдати шкоди здоров’ю або майну третіх осіб. Потреба в страхуванні персональної відповідальності виникає в тих випадках, коли є ризик можливості висунення до винної сторони претензії матеріального характеру, або претензії, що випливає з чинного законодавства і договірних зобов’язань між сторонами.
Страхування професійної відповідальності — призначене для покриття збитків, завданих третім особам, унаслідок помилок і упущень таких посадових осіб, як адвокати, архітектори, аудитори, бухгалтери, нотаріуси і т. ін. Страхування професійної відповідальності поширюється на певний період часу, а не на конкретний випадок. Законом «Про страхування» передбачено перелік професій, щодо яких страхування професійної відповідальності є обов’язковим.
Страхування екологічних ризиків — сукупність видів страхування, що передбачають відповідальність страховика за ризики, пов'язані із забрудненням навколишнього середовища.
Страхування цивільної відповідальності — страхування, при якому страховик бере на себе зобов'язання сплатити страхувальникові суми, пред'явлені йому відповідно до закону і в межах юридичної відповідальності страхувальника перед третіми
Транспортний засіб — пристрій, призначений для перевезення і транспортування вантажу, а також установленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Проблемні питання
Ситуаційні завдання
Завдання 1. Суб'єкту господарювання на правах оперативного управління належить об'єкт підвищеної небезпеки. Наданому об'єкті відбувся наднормативний викид небезпечних речовин під час його експлуатації, що призвів до загибелі та втрати працездатності людей, заподіяння шкоди довкіллю. Суб'єкт господарювання уклав із страховою компанією договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам в результаті пожеж та аварій на об'єктах підвищеної небезпеки.
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповіді на такі запитання:
1) який порядок визначення страхової суми заданим видом страхування?
2) які розміри страхових тарифів встановлено відповідно до чинного законодавства України?
3) який порядок та розміри страхових виплат при настанні страхового випадку?
4) які документи слід подати для отримання страхового відшкодування?
Завдання 2. Експлуатант повітряного судна, який експлуатує його на законних підставах, уклав із страховою компанією договір обов'язкового страхування своєї відповідальності перед третіми особами. При цьому третіми особами вважаються фізичні і юридичні особи (їх майно), які не пов'язані зі страхувальником договірними зобов'язаннями (в тому числі договором перевезення) та які не є працівниками страхувальника або не діють за його дорученням.
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповіді на запитання:
1) на підставі яких нормативно-правових документів повинен бути укладений договір страхування?
2) як визначається страхова сума, який її розмір, якщо максимальна злітна вага повітряного судна -- 500100 кг (польоти виконуються у межах України)?
3) як визначається страхова сума для міжнародних польотів?
4) чому дорівнює розмір страхового тарифу за даним видом страхування?
5) які документи слід надати страховику для отримання страхового відшкодування?
Завдання 3. Експортер небезпечних відходів уклав зі страховою компанією договір обов'язкового страхування відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення відходів вагою 20 т. Договір страхування укладено до дня відправлення повідомлення про транскордонне перевезення небезпечних відходів компетентним органам зацікавлених держав.
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповіді на запитання:
1) в якій формі та на підставі яких нормативно-правових документів повинен бути укладений договір страхування?
2) який порядок визначення страхової суми та її розміру?
3) які особливості здійснення страхових виплат за даним видом страхування?
4) чому дорівнює страховий платіж, якщо страхові тарифи встановлено за максимальним розміром?
5) які документи необхідно подати страховій компанії для отримання страхового відшкодування?
6) в яких випадках страховик може відмовити у виплаті страхового відшкодування?
Завдання 4. У результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася між водіями легкового та вантажного автомобілів, нанесено збиток майну третіх осіб у розмірі 150 тис. грн. Страховий поліс з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності мали обидва водії. Страховий випадок стався з вини водія вантажного автомобіля. Шкода, завдана легковому автомобілю, пов'язана із втратою товарного вигляду. Учасники ДТП терміново повідомили про пригоду відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України, а протягом 3 робочих днів повідомили страховиків, з якими було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та вжили всіх можливих заходів з метою запобігання подальшої шкоди.
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповіді на запитання:
1) який порядок відшкодування збитків, заподіяних життю, здоров'ю та працездатності третіх осіб?
2) які особливості відшкодування збитку, нанесеного майну третіх осіб? Як буде компенсуватися майновий збиток в наведеному прикладі?
3) який порядок відшкодування збитків, пов'язаних із втратою товарного вигляду легкового автомобіля? В яких випадках страховик не відшкодовує збитків завданих страхувальником?
4) які документи слід подати страховику для отримання страхового відшкодування ?
5) який порядок виплати страхового відшкодування?
6) чи має право страховик подати регресний позов?
Завдання 5. Громадянка Іваненко О. А. придбала квиток на повітряне судно, яке здійснює політ у межах України. Пасажирка має багаж масою 25 кг та речі, що знаходяться безпосередньо при ній.
Пасажирка літака має такі питання:
1) чи несе хтось відповідальність за життя, здоров'я та майнові збитки пасажирів?
2) в якій формі, та відповідно до яких нормативно-правових документів, повинен надаватися страховий захист пасажирам?
3) який порядок визначення страхової суми за умовами обов'язкового страхування відповідальності повітряного перевізника за майнові збитки пасажирів?
4) які документи слід подати у страхову компанію для отримання страхового відшкодування в разі заподіяння шкоди життю, та здоров'ю пасажирів, їх майну та особистим речам?
5) в яких випадках страховик має право відмовити у страховій виплаті?
Завдання 6. Страхова компанія «Паритет» отримала в установленому порядку ліцензію на проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду. Компанія є членом Ядерного страхового пулу. Оператор ядерної установки відповідно до чинного законодавства укладає договір страхування на випадок настання його цивільної відповідальності за ядерну шкоду.
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповіді на такі запитання:
1) на підставі яких нормативно-правових документів укладається договір страхування?
2) які випадки заподіяння ядерної шкоди не підлягають обов'язковому страхуванню та які збитки не відшкодовуються за укладеними договорами страхування?
3) в якому обсязі здійснюються виплати за наслідками настання страхового випадку?
4) які особливості укладання договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду?
5) на підставі яких документів здійснюються виплати страхового відшкодування?
Питання для самоконтролю
Бібліографічний список:
[1]; [3]; [5]; [10]; [14]; [15]; [16]; [17]; [18]; [39]; [40]; [41];
[42]; [43]; [45]; [46]; [47]; [48].
Модуль 3. Основи фінансової діяльності страховика
Змістовий модуль 4. Необхідність, значення та механізм застосування перестрахування та співстрахування
Тема 10. Перестрахування і співстрахування
Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань щодо вимог, які ставляться до перестрахування ризиків у нерезидентів; проведення співстрахування та механізму його застосування.
План вивчення теми
1. Необхідність і сутність перестрахування, стан і перспективи його розвитку. Вимоги, що ставляться до перестрахування ризиків у нерезидентів.
2. Методи перестрахування. Факультативне перестрахування. Облігаторне перестрахування. Порівняльний аналіз методів перестрахування.
3. Форми проведення перестрахувальних операцій. Пропорційне перестрахування. Квотні й ексцедентні договори пропорційного перестрахування, їх характеристика, переваги та недоліки.
4. Непропорційне перестрахування: на базі ексцеденту збитку, на базі ексцеденту збитковості.
5. Співстрахування й механізм його застосування.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Для усвідомлення цієї теми, в першу чергу, необхідно зазначити, що перестрахування становить систему економічних відносин, згідно з якою страховик, приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності за ними передає на узгоджених умовах іншим страховикам з метою створення збалансованого страхового портфелю, забезпечення фінансової стійкості та рентабельності страхових операцій. Перестрахування не лише захищає страховиків, а сприяє захисту самого страхувальника.
Після розкриття поняття перестрахування, слід визначити, якими принципами керується перестрахування та у чому полягає його специфіка.
Необхідно звернути увагу на те, що передавання ризиків у перестрахування може здійснюватися постійно або одноразово, що зумовлює відміни у методах передавання ризиків у перестрахування та в оформленні правових взаємовідносин сторін (факультативні; облігаторні; факультативно-облігаторні). Для кращого усвідомлення питання, доцільно зробити порівняльний аналіз методів перестрахування та визначити недоліки та переваги кожного з них.
Окремо у вивченні теми необхідно приділити увагу формам проведення перестрахувальних операцій. Необхідно з'ясувати, що існує безліч різних за формою перестрахувальних договорів та немає стандартного, спільного для всіх страхових компаній договору. У кожному окремому випадку договори перестрахування мають свої певні особливості, різняться частками участі у договорі, ставками премії, власним утриманням. Слід зазначити, що визначення частки ризику, яку слід залишати на своєму утриманні, є складним питанням для практичного перестрахування. Необхідно звернути увагу на те, що всі договори можна поділити на дві основні групи, які відрізняються системною розподілу ризиків між перестрахувальником і перестраховиком. До них належать пропорційна (квотний договір; договір ексцедента суми; квотно-ексцедентний договір) і непропорційна (договір ексцедента збитку; договір ексцедента збитковості) форми проведення перестрахувальник операцій. У вивченні цього питання слід визначити, в яких випадках використовується та чи інша форма перестрахування та як проходить розподіл ризиків і премій згідно того чи іншого договору. Доцільно звернути увагу на особливості, які враховуються в укладанні кожного окремого виду договору.
Завершуючи вивчення питання перестрахування необхідно, з'ясувати які особливості притаманні перестрахуванню ризиків у нерезидентів, та вимоги, що ставляться до перестрахування цих ризиків. Для цього рекомендується ознайомитися з діючим законодавчим та інструктивним матеріалом.
Особлива увага цій темі призначається питанню співстрахуванню, коли декілька страховиків беруть участь певними частками у страхуванні одного й того ж самого ризику. Для кращого усвідомлення матеріалу доцільно зробити порівняльну характеристику таких категорій, як страхування, перестрахування та співстрахування, визначити відміни між ними та спільні риси.
На завершення теми треба звернути увагу на те, що перестрахові компанії можуть створювати свої об'єднання (пули).
У вивченні цього питання слід визначити види таких пулів, головні принципи організації та завдання, які вирішуються шляхом їх створення.
Ключові терміни і поняття
Активне перестрахування — приймання іноземних ризиків для покриття або продажу страхових гарантій.
Бордеро — перелік ризиків, які підпадають під перестрахування. Цей перелік висилає цедент перестраховикові в облігаторному перестрахуванні.
Брокерська комісія — відрахування із страхової премії на користь брокера. Комісія враховує прибуток і витрати брокера щодо розміщення перестраховувального договору.
Власне утримання — частина ризику, яку залишає собі страховик згідно із своїми фінансовими можливостями.
Депо премій — частина страхової премії, що належить перестраховикові, але тимчасово утримується перестрахувальником з метою підвищення гарантії своєчасного виконання зобов'язань, передбачених договором перестрахування.
Ексцедент — залишок страхової суми, що утворюється понад власне утримання страховика і повністю надходить у перестрахування.
Ексцедентне перестрахування — давня і найважливіша форма пропорційного перестрахування. Застосовується в тих випадках, коли ризики, які приймаються на страхування, за розміром страхових сум дуже коливаються. Ексцедентне перестрахування сприяє досягненню необхідного збалансування страхового портфеля цедента. Ексцедентне перестрахування найчастіше застосовується при страхуванні від вогню, стихійного лиха, крадіжки, нещасних випадків, а також при страхуванні життя.
Квота у страхуванні — а) частка участі страховика в загальній страховій сумі в разі страхування об’єкта на умовах співстрахування; б) частка кожного з учасників у договорі перестрахування.
Квотне перестрахування — перестрахування на базі квоти. Це означає, що страховик передає перестраховикові в погодженій частці всі без винятку прийняті на страхування ризики за певним видом (групою видів) страхування. У цій самій пропорції перестраховикові передається отримана цедентом від страхувальника премія, а перестраховик відшкодовує цедентові сплачені збитки в межах своєї частки страхової суми.
Контр алімент — отриманий перестрахувальний інтерес.
Ліміт перестраховувального покриття — максимальний обсяг збитків, який перестраховик може покрити за ризиком.
Максимально можливий збиток, (РМL) — найбільший розмір збитку, що може бути завданий застрахованому об'єкту внаслідок одного страхового випадку.
Місткість перестраховувального договору — максимальна сукупна сума ризику, що залишається на власному утриманні компанії, яка прийняла цей ризик і ліміт відповідальносіі перестраховиків за договором перестрахування.
Непропорційне перестрахування — форма організації договорів перестрахування, що передбачає відповідальність перестраховика лише в тому разі, коли збиток перевищує обумовлений розмір збитку або збитковості. Непропорційне перестрахування відбувається тоді, коли передання ризику цедентом відбувається в межах визначеного ліміту — ексцеденту.
Облігаторне перестрахування — договір перестрахування, в межах якого всі договори страхування певного виду повинні бути передані цедентом у перестрахування.
Пасивне перестрахування — передача ризиків іноземним страховикам.
Перестрахування — порівняно нова для України сфера страхових відносин. В СРСР перестрахування не застосовувалося. Перестрахування — операція між двома страховими компаніями, за якої одна з них (цедент) передає від свого імені за певну плату частину ризику за договором, укладеним зі страхувальником, іншій компанії (перестраховикові). Перестрахування дає змогу розукрупнювати великі ризики, поділяючи їх між двома або кількома страховиками, що сприяє збалансованості страхового портфеля кожного з них. Завдяки перестрахуванню підвищується фінансова надійність страховиків, зростає їхня загальна спроможність нарощувати обсяги страхових послуг. Перестрахування буває факультативним (за окремими угодами) і договірним (облігаторним). Останнє зобов’язує цедента передавати на перестрахування в межах визначеної суми всі ризики, характер і розмір яких визначений умовами договору. Є дві форми перестрахування — пропорційна і непропорційна.
Перестраховик — страхова організація, яка приймає об’єкти на перестрахування. Компанія, яка здійснює виключно операції з перестрахування, називається професійним перестраховиком.
Перестрахувальна премія — частина страхової премії, що передається цедентом перестраховикові у вигляді плати за перестрахування.
Перестрахувальна комісія — відрахування з премії на користь ретроцедента. Використовується в ретроцесії.
Пріоритет — власна участь цедента в покритті збитків.
Пропорційне перестрахування — включає договори квотного та ексцедентного перестрахування, згідно з якими перестраховик має свою частку в загальній сумі збитків і загальній сумі премій.
Пул перестрахувальний — об’єднання декількох страховиків, які проводять страхування самостійно і передають у пул лише ту частину страхового ризику, яка не може бути покрита власними ресурсами. Пул перестрахувальний діє як посередник, котрий розподіляє ризики, що передаються на перестрахування.
Ретроцесія — подальша передача цесіонарієм ризику (частково або повністю) наступному перестраховику.
Тант'єма — своєрідна комісія, що сплачується цеденту з чистого прибутку перестраховика за результатами проходження договору перестрахування.
Факультативне перестрахування — метод перестрахування, при якому страховик не несе ніякої відповідальності перед перестраховиком за передання ризиків у перестрахування. Питання про те, чи передавати ризик у перестрахування і в якому обсязі, вирішує цедент. У свою чергу, перестраховик не має обов’язків перед страховиком щодо прийняття ризиків на свою відповідальність. Головний недолік факультативного перестрахування — відсутність у страховика впевненості в розміщенні ризику в перестрахування, великі витрати часу на оформлення факультативного перестрахування .
Факультативний договір — договір перестрахування конкретного ризику, укладений на добровільних засадах.
Факультативно-облігаторний договір — форма договору перестрахування, згідно з яким цедент не має права вибору щодо того, передавати ризик у перестрахування чи ні. Так само й перестраховик не має права відмовити в перестрахуванні того чи іншого запропонованого ризику.
Цедент — сторона, яка передає ризик у перестрахування (прямий страховик, перестрахувальник).
Цесія — процес передання застрахованого ризику в перестрахування.
Цесіонарій — сторона, яка приймає ризик у перестрахування (перестраховик).
Проблемні питання
Ситуаційні завдання
Завдання 1. Об'єкт зі страховою оцінкою в 10 млн. грн. страхується на таку саму суму 5 страховими компаніями. Страховий тариф становить 1% страхової суми. Страховики розподілили між собою страхову відповідальність таким чином: перший — 20%, другий - 10%, третій — 30%, четвертий — 25% і п'ятий — 15%. У результаті страхового випадку об'єкту заподіяно збиток на суму 5 млн. грн.
Проаналізуйте ситуацію та визначте:
Завдання 2. Портфель цедента складається з трьох однорідних груп страхових ризиків, які мають оцінку відповідно 300, 500, 700 тис. грн. Максимальний рівень власної участі в покритті ризиків — 400 тис. грн. Квота 20% страхового портфеля — передана у перестрахування.
Проаналізуйте ситуацію та визначте частку участі цедента та перестраховика у покритті ризиків.
Завдання 3. За договором ексцеденту збитку пріоритет цедента передбачений в сумі 1 млн. 200 тис. грн., ліміт перестрахувального покриття в розмірі 900 тис. грн. Цедент виплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 1900 тис. грн. при настанні страхового випадку.
Проаналізуйте ситуацію та визначте суму відшкодування збитків перестраховиком цеденту.
Завдання 4. Існує договір ексцедента збитку 500 тис. евро. понад 200 тис. евро.
Необхідно встановити частку участі цедента та перестраховика у покритті наступних ризиків:
а) 200 тис. евро.;
б) 400тис. евро.;
в) 800тис. евро.
Питання для самоконтролю
Бібліографічний список:
[1]; [11]; [27]; [39]; [40]; [41]; [42]; [43]; [45]; [46]; [47]; [48].
Змістовий модуль 5. Фінансові результати страхової діяльності та умови забезпечення фінансової надійності страховика
Тема 11. Доходи, витрати та прибуток страховика
Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань щодо доходів та витрат страховика, формування та розподілу його прибутку.
План вивчення теми
1. Склад доходів страховика. Доходи від страхової діяльності. Доходи від інвестування тимчасово вільних коштів.
2. Витрати страховика: їх склад і економічний зміст.
3. Прибуток страховика. Визначення прибутку від страхової діяльності. Прибуток від інвестиційної діяльності. Розподіл прибутку.
4. Оподаткування страховиків.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
У вивченні цієї теми слід ознайомитися з нормативно-правовими документами, які стосуються формування доходів, витрат та прибутку страховика. Як відомо з попередніх засвоєних тем курсу, головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що страховик спочатку акумулює кошти, які надходять від страхувальника, створюючи необхідний страховий фонд, і тільки після цього здійснює витрати, пов'язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами. Слід відрізняти доходи страховика, які він може отримувати безпосередньо від страхових операцій, інвестиційної діяльності, та доходи, які не належать, ні до страхових ні до інвестиційних, наприклад, доходи від здавання майна в оренду, консультаційної діяльності та ін. Для того, щоб з'ясувати основу формування кожного з цих видів доходу, доцільно згадати, як визначається страхова сума і страховий тариф з кожного виду страхування, та їх залежність від форм проведення.
Після розкриття поняття «доходи» необхідно з'ясувати, що у процесі розподілу страхового фонду формуються витрати страховика, склад і структуру яких визначають два взаємопов'язаних процеси: виконання обов'язків перед страхувальниками та фінансування діяльності страховика. У зв'язку з цим у вітчизняній практиці прийнято наступну класифікацію витрат:
виплати страхового відшкодування і страхових сум;
відрахування в запасні фонди та резерви внесків;
відрахування на попереджувальні заходи;
витрати на ведення справи;
інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.
Особливу увагу треба звернути на специфіку визначення собівартості страхових операцій. Доцільно визначити, що окрім вищезазначених витрат страхової компанії існують витрати, пов'язані із забезпеченням процесу інвестування та розміщенням тимчасово вільних коштів, і витрати, пов'язані з одержанням доходів, від інших (крім страхових і інвестиційних) господарських операцій.
Необхідно з'ясувати, що способом порівняння доходів і витрат страховика за певний період визначається фінансовий результат його діяльності, який є головним показником ефективності роботи компанії. Слід зазначити, що під фінансовим результатом страхових операцій розуміють вартісну оцінку підсумків господарювання страховика. Доцільно звернути увагу, що він визначається як по страхових операціях у цілому, так і по кожному виду страхування окремо.
Необхідно з'ясувати, що визначення фінансового результату діяльності страхових компаній має свою специфіку, тобто може набувати форми прибутку або збитку. В опрацюванні цього питання необхідно детально розглянути механізм формування прибутку та чітко усвідомлювати, що балансовий прибуток страховиків поділяється на прибуток від страхової діяльності, від інвестиційної діяльності та прибуток від інших операцій. Балансовий прибуток страховика розподіляється за спільними для всіх суб'єктів підприємницької діяльності принципами.
Особливу увагу необхідно звернути на те, що прибуток страховиків для цілей оподаткування не визначається.
Згідно чинного податкового законодавства, страховики, як і будь-який суб'єкт господарювання, повинні сплачувати загальнодержавні та місцеві податки і збори.
Згідно з чинним законодавством страхові компанії сплачують такі податки і збори:
Слід звернути увагу на розміри та джерела сплати податків. Більш детально необхідно розглянути питання оподаткування прибутку страхової компанії. Для опрацювання цього питання треба звернутися до Податкового Кодексу України. Доцільно визначити показники прибутку, ставки податку на прибуток та пільги, передбачені цим Кодексом.
Порядок оподаткування компаній із загального (ризикового) страхування та страхування життя в значній мірі відрізняються.
Ключові терміни і поняття
Аквізаційні витрати — виробничі витрати страховика, пов’язані із залученням нових страхувальників, укладанням нових страхових договорів.
Валюта страхування — валюта, якою сплачуватимуться страхові премії та здійснюватимуться страхові виплати.
Витрати страховика — використання страховиком коштів для забезпечення своєї діяльності. Витрати страховика визначають два взаємопов’язаних процеси: виконання зобов’язань перед страхувальниками і фінансування діяльності страхової компанії.
Дивіденди — 1) частина прибутку акціонерного товариства, котра щорічно розподіляється серед акціонерів; 2) доходи, отримані суб’єктом оподаткування за корпоративними правами у вигляді частини прибутку юридичної особи, включаючи доходи, нараховані як відсотки на акції чи на внески до статутних фондів (за винятком доходів, отриманих від інших видів цінних паперів, зокрема, від їх продажу, і доходів від операцій з борговими зобов’язаннями та вимогами).
Дохід страховика — усі надходження, пов’язані зі здійсненням страхування і перестрахування, фінансовою та інвестиційною діяльністю страхової компанії.
Зароблена премія — частка від сум надходжень страхової премії, що відповідає ризикам, які вже минули станом на звітну дату.
Збитковість страхової суми — показник діяльності страховика, що характеризує відношення страхового відшкодування до страхової суми всіх застрахованих об’єктів у ризикових видах страхування. Збитковість страхової суми визначається у відсотках і показує ймовірність збитку. Зіставляючи фактичний і тарифний рівні збитковість страхової суми оцінюють ризики.
Змінні витрати — витрати на ведення страхової справи, що стосуються певного виду страхування чи страхового поліса, можуть бути на них віднесені та змінюються пропорційно до ступеня зайнятості персоналу страхової компанії.
Інкасаційні витрати — витрати, пов’язані з обслуговуванням товарно-грошового обігу страхової компанії.
Коефіцієнт збитків — показник, що розраховується як відношення оплачених і тих, що підлягають оплаті, претензій до зароблених премій.
Незароблена премія — частка від сум надходжень страхової премії, що відповідає ризикам, які ще не минули станом на звітну дату.
Організаційні витрати — витрати, які пов’язані з організацією, створення страхової компанії та належать до фінансових результатів страховика і є інвестиціями.
Постійні витрати — витрати, які не можуть бути віднесені на конкретне страхування і на які впливають коливання та зміни у страховій діяльності, якщо вони не пов’язані зі значним розширенням чи згортанням страхової діяльності.
Прибуток від страхової діяльності — додатний фінансовий результат страхової діяльності, за яким досягається перевищення доходів над витратами щодо забезпечення страхового захисту страхувальників.
Резерв збитків — зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування по відомих вимогах страхувальників.
Резерв незаробленої премії — частина премій за договорами страхування, що відповідає терміну страхування, який виходить за межі звітного періоду. У світовій практиці існує кілька методів визначення резерву незаробленої премії. В Україні резерв незаробленої премії на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від часток сум надходження страхових премій, які не можуть бути меншими 80 % загальної суми надходжень страхових платежів, з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх дев’яти місяців (розрахунковий період) і обчислюються в такому порядку: сума премій, що надійшли за І квартал, множиться на 0,25, за наступні 3 місяці розрахункового періоду — на 0,5, за останні 3 місяці розрахункового періоду — на 0,75. Знайдені добутки додаються. Так само обчислюється сума часток перестраховиків у резервах незароблених премій. Зі збільшенням (зменшенням) сум часток перестраховиків у резерві незаробленої премії у звітному періоді відповідно збільшуються або зменшуються зароблені страхові платежі.
Управлінські витрати — витрати на управління персоналом і майном страхової компанії, що здійснюються в обсягах, пропорційних до зібраних страхових внесків.
Фінансовий результат діяльності страховика — кінцевий підсумок його діяльності за певний період з приводу формування доходу і відповідних фондів фінансових ресурсів та їх використання.
Проблемні питання
а) з ризикового страхування;
б) зі страхування життя.
9. За якими напрямами і згідно з чиїми рішеннями використовується прибуток страховика?
10. Проаналізуйте зміни в податковій політиці щодо страхових компаній у нашій країні за останні роки.
Ситуаційні завдання
Завдання 1. Страхова компанія «АРГО» надає страхові послуги зі страхування іншого, ніж страхування життя, у тому числі може укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповіді на запитання:
1) які страхові резерви (технічні або математичні) повинна формувати страхова компанія?
2) який склад технічних резервів, які зобов'язаний формувати та вести облік страховик.
3) чи може страховик змінити склад технічних резервів? Якщо може, то наведіть їх оновлений склад.
4) як розраховується резерв незароблених премій згідно із Законом України «Про страхування»?
5) в яких випадках страховик може здійснити розрахунок резерву незароблених премій методом «1/365» та методом «1/24»?
6) у чому полягає сутність розрахунку резерву незароблених премій методом «1/365»?
7) у чому полягає сутність розрахунку резерву незароблених премій методом «1/24»?
Завдання 2. Страхова компанія «Мрія», яка надає послуги зі страхування іншого, ніж страхування життя, формує і обліковує технічні резерви за видами страхування, а саме резерв незаробленої премії та резерв збитків за відомими вимогами страхувальників. Наприкінці поточного року (за 50 днів до початку календарного року) страховик письмово повідомив Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України про запровадження формування і ведення обліку технічних резервів, за новим їх складом.
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповіді на запитання:
1) чи може дозволити уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю формувати та обліковувати технічні резерви за новим їх складом? Які нормативно-правові документи регламентують це питання?
2) яким складом повинні бути представлені технічні резерви страхової компанії?
3) наведіть оновлений склад технічних резервів, якщо страхова компанія прийняла рішення про формування резерву незароблених премій методом «1/365»?
4) чи правильно страхова компанія формує та обліковує технічні резерви (за надання права страховій компанії укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), якщо їх структура складає:
- резерв незароблених премій, який визначається згідно із Законом України «Про страхування»;
- резерв збитків за відомими вимогами страхувальників.
Завдання 3. Страхова компанія «Надія», яка надає послуги з ризикового страхування, з початку календарного року прийняла рішення про формування резерву незароблених премій методом «1/365».
Відповідно формування резерву заявлених, але не виплачених збитків та резерву збитків, які виникли, але не заявлені, є обов'язковим.
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповіді на запитання:
1) за яких умов страхова компанія «Надія» може змінити склад страхових резервів?
2) який порядок визначення величини резерву заявлених, але не виплачених збитків?
3) чому дорівнює величина резерву заявлених, але не виплачених збитків, якщо про страховий випадок заявлено, але розмір збитку не визначений?
4) який порядок розрахунку резерву збитків, які виникли, але не заявлені?
5) у чому полягає сутність методів аналізу розвитку збитків у страхуванні?
Завдання 4. Страхова компанія «Славутич», яка надає послуги з ризикового страхування, здійснюючи фінансову діяльність, пов'язану з розміщенням коштів технічних резервів та їх управлінням, дотримується умов щодо безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості. Обсяги технічних резервів представлені такими категоріями активів:
- грошові кошти на поточному рахунку;
- банківські метали;
- акції, облігації, іпотечні сертифікати;
- нерухоме майно.
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповіді на запитання:
1) чи є наведені категорії активів дозволеними та чи відповідають вищенаведеним принципам розміщення страхових резервів?
2) якими ще категоріями активів можуть бути представленні технічні резерви?
3) величина яких категорій активів приймається для представлення технічних резервів в обмежених обсягах?
4) чи за всіма видами ризикового страхування застосовується однаковий порядок розміщення технічних резервів?
5) чи має право страхова компанія представляти кошти страхових резервів активами в обсягах, що відрізняються від законодавчо встановлених?
Завдання 5. Загальна сума технічних резервів страхової компанії «Інвест», яка надає послуги за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, складає 2,574 млн. грн., в тому числі резерв заявлених, але не виплачених збитків - 72,0 тис. грн. Страховик, здійснюючи фінансову діяльність із розміщення коштів страхових резервів, повинен дотримуватися умов щодо безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості.
Проаналізуйте ситуацію та дайте обґрунтовану відповідь щодо правильності представлення технічних резервів окремими категоріями активів, а саме:
1) грошові кошти — 357,4 тис. грн.;
2) банківські вклади та валютні вкладення згідно з валютою страхування— 1,8 млн. грн., у тому числі у банку «А» — 320 тис. грн., у банку «Б» — 525 тис. грн., у банку «В» — 513 тис. грн.;
3) інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України, — 500 тис. грн., у тому числі вкладення в окремий об'єкт інвестування - 195 тис. грн., зокрема в придбання цінних паперів, емітованих Державною іпотечною установою;
4) банківські метали — 389 тис. грн.
Завдання 6. Страхова компанія, яка надає послуги зі страхування життя «АСК-Життя», здійснює вкладення коштів сформованих резервів у дозволені активи. Активи, які приймаються для представлення коштів страхових резервів із страхування життя, відповідають умовам безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості.
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповіді на запитання:
1) активами яких категорій мають бути представлені кошти страхових резервів зі страхування життя?
2) чи існують обмеження обсягів вкладень у банківські депозити, нерухоме майно та цінні папери, що емітуються державою?
3) яким вимогам повинні відповідати акції, облігації українських та іноземних емітентів, якщо страхова компанія обирає зазначені категорії активів для представлення страхових резервів?
4) чи має право страхова компанія розміщувати кошти страхових резервів у правах вимоги до перестраховиків?
5) чи можуть прийматися для представлення страхових резервів зі страхування життя акції, емітовані будь-яким страховиком?
Завдання 7. Страхова компанія в установленому порядку отримала ліцензію на здійснення обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду та є членом Ядерного страхового пулу. Величина резерву катастроф на початок звітного періоду - 2,75 млн. грн., зароблені страхові платежі із зазначеного виду страхування у звітному періоді - 954 тис. грн.
Проаналізуйте ситуацію та дайте відповіді на запитання:
1) які види технічних ризиків повинен формувати страховик з даного виду страхування?
2) який порядок формування резерву незароблених премій з даного виду страхування?
3) як формується величина резерву катастроф? Яка величина резерву катастроф повинна бути сформована у даній страховій компанії на кінець звітного періоду, якщо відрахування в зазначений резерв здійснюються в розмірі 82 %?
4) протягом якого терміну страхова компанія повинна здійснювати відрахування до резерву катастроф?
5) чи має право страхова компанія розміщувати резерви із обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду? Якщо так, то відповідно до яких принципів?
6) чи обмежуються чинними нормативно-правовими документами обсяги вкладень технічних резервів у дозволених категоріях активів?
Питання для самоконтролю
Бібліографічний список:
[1]; [30]; [31]; [32]; [35]; [39]; [40]; [41]; [42];
[43]; [45]; [46]; [47]; [48].
Тема 12. Фінансова надійність страхової компанії
Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань щодо основних аспектів забезпечення фінансової надійності страхової компанії.
План вивчення теми
1. Поняття фінансової надійності страховика.
2. Фінансові методи забезпечення надійності страхових компаній.
3. Платоспроможність страховика, умови її забезпечення. Фактичний і нормативний запас платоспроможності, порядок їх обчислення.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Тема «Фінансова надійність страхової компанії» є заключною підсумковою темою дисципліни «Страхування». В опрацюванні теми необхідно враховувати специфіку кожного окремого виду страхування. Тому, перш ніж приступити до роботи по вивченню матеріалу, доцільно повторити попередні засвоєні теми дисципліни.
Необхідно з'ясувати, що під фінансовою стійкістю страхової компанії розуміють такий стан (кількість та якість) її фінансових ресурсів, який забезпечує платоспроможність та подальший розвиток організації в умовах ризику, пов'язаного зі страховим захистом страхувальників, та дає змогу страховикові виконати всі зобов'язання за будь-яких несприятливих обставин. Слід звернути увагу на те, що стан надійності страхової компанії формується під впливом факторів, різноманітних за характером (економічні, політичні, географічні) та за ступенем впливу. Вона пов'язана з тарифною, фінансовою, інвестиційною та перестрахувальною політикою страховика. В основі її забезпечення лежать раціональні величини тарифних ставок (вигідні страховику й прийнятні для страхувальників), необхідний рівень концентрації коштів у страховому фонді, збалансований страховий портфель, величина страхових резервів, адекватних сумі взятих страховиком на себе зобов'язань, розміщення страхових резервів та здійснення перестрахування як методу забезпечення фінансової надійності.
Потрібно звернути увагу на те, що зростання прибутковості й рентабельності роботи страхової організації досягається через постійну узгодженість її доходів та витрат у цілому по страховому фонду.
Стабільним перевищенням обсягів доходів над витратами досягається фінансова стійкість переважної більшості страхових операцій. Основною фінансовою стійкості страхових операцій є збалансований страховий портфель, забезпечення його однорідності за обсягом страхової суми об'єктів та за відповідною їм сукупністю ризиків.
Слід зазначити, що для оцінки фінансового стану та рівня платоспроможності страхових організацій використовується велика кількість показників:
Таким чином, на підставі аналізу та порівняння зазначених показників можна визначити фінансовий стан страхової організації.
Ключові терміни і поняття
Активи страховика — кошти страховика, інвестовані в цінні папери, придбану нерухомість, інші матеріальні цінності, розміщені на рахунках у банках. Джерелом цих коштів є статутний фонд, страхові резерви та інші пасиви. Від величини й структури активів залежить платоспроможність страховика, його фінансова надійність.
Вільні резерви — страхові резерви, які виконують функції додаткового забезпечення платоспроможності страховиків і не зв’язані конкретними зобов’язаннями за підписаними договорами страхування.
Гарантійний фонд страховика — додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку. Гарантійний фонд страховика беруться до уваги при визначенні платоспроможності страховика.
Запас платоспроможності — один із найважливіших показників, який характеризує надійність страховика. Визначається шляхом вирахування із загальної вартості майна суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань. Страхові зобов'язання беруться такими, що дорівнюють технічним резервам. На будь-яку дату фактичний запас має бути не меншим за нормативний.
Ліквідність — спроможність страховика своєчасно виконувати свої фінансові зобов'язання, передусім — сплачувати борги.
Маржа платоспроможності — нормативний показник, що визначає потрібний рівень платоспроможності страховика в країнах ЄС відповідно до здійснюваних страхових операцій.
Нормативний запас платоспроможності — у страховиків, які здійснюють види страхування інші, ніж страхування життя, на будь-яку дату дорівнює більшій з нижче визначених двох величин: 1) підраховується множенням суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18. При цьому сума страхових премій зменшується на 50 % страхових премій, належних перестраховикам; 2) підраховується множенням суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26. При цьому сума страхових виплат зменшується на 50 % виплат, що компенсуються перестраховиками. Страховики, які здійснюють страхування життя, визначають нормативний запас платоспроможності на рівні 0,05 % від довгострокових страхових зобов’язань (математичного резерву), які визначаються на будь-яку дату окремо по кожному договору страхування. Страховики, котрі взяли на себе страхові зобов’язання в обсягах, які перевищують можливості їх виконання за рахунок власних активів, мають застрахувати ризик виконання цих зобов’язань у перестраховиків. Перестрахуванню підлягають також усі об’єкти, страхова сума кожного з яких перевищує 10 % загальної суми сплаченого статутного фонду і сформованих резервів.
Рентабельність страхових операцій — показник рівня прибутковості страхових операцій: відсоткове відношення суми отриманого прибутку до загальної суми страхових платежів. Рентабельність страхових операцій визначають також у розрізі видів страхування.
Страхові резерви — система фондів страховика, утворюваних залежно від видів страхування з метою гарантії майбутніх страхових відшкодувань і виплат страхових сум. Страхові резерви визначаються по-різному з видів страхування інших ніж страхування життя і з страхування життя. У першому випадку формуються: резерв незароблених премій, резерв заявлених, але не виплачених збитків, резерв збитків, які виникли, але не заявлені, резерв катастроф, резерв коливань збитковості, а у страхуванні життя — математичні резерви. Тимчасово вільні кошти страхових резервів інвестуються в цінні папери, нерухомість, розміщуються на депозитних рахунках у банках тощо, що дає можливість страховим компаніям отримувати додаткові доходи. Страхові резерви утворюються в тих валютах, в яких страховики несуть відповідальність за страховими зобов’язаннями.
Технічні резерви — сукупність обчислених за видами страхування резервів (незароблених премій, заявлених, але не виплачених збитків, збитків, які виникли, але не заявлені, катастроф, коливань збитковості). Технічні резерви утворюються страховиками, які здійснюють види страхування, відмінні від страхування життя, з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування.
Фінансова стійкість страховика — якісна характеристика, що базується на достатності фінансових ресурсів страховика, як власних, так і залучених, до яких належать кошти. Що перебувають у розпорядженні страхової компанії для здійснення операцій страхування і перестрахування від моменту укладення договору страхування до виконання фінансових зобов’язань, витрат, які забезпечують процеси страхування і перестрахування та інших витрат, не пов’язаних з основною діяльністю і спрямованих на удосконалення й підвищення якості страхових послуг.
Фонд страхових гарантій — може бути створений страховиками з метою додаткового забезпечення страхових зобов’язань. Фонд страхових гарантій — юридична особа. Джерелами утворення фонду страхових гарантій є добровільні відрахування від страхових платежів, а також доходи від розміщення цих коштів. Розмір відрахувань до фонду страхових гарантій і порядок використання коштів Фонду встановлюється страховиками, які беруть участь у ньому.
Проблемні питання
1. Як необхідно розуміти термін «фінансова надійність страховика»? Які показники, подібні за змістом до цього показника, застосовують до промислових підприємств, банків?
Ситуаційні завдання
Завдання 1. Діяльність страхової компанії «Лада» за звітний період характеризується такими показниками: надходження страхових премій дорівнюють 1,5 млн. грн., перестраховикам сплачено 150 тис. грн.; страхові виплати складають 1000 тис. грн., в тому числі компенсовано перестраховиками – 90 тис. грн.
Проаналізуйте результати діяльності страхової компанії «Лада» та визначте нормативний показник її платоспроможності.
Завдання 2. За звітний період страхова компанія «Альфа» має такі дані: страхові премії (всього) – 256 тис. грн., страхової премії, передані перестраховикам – 96 тис. грн., зниження резерву незаробленої премії – 15,6 тис. грн., оплачені збитки (всього) – 121,4 тис. грн., частка перестраховиків в оплаті збитків – 25,9 тис. грн., зниження резерву збитків – 54,3 тис. грн.., відрахування до резерву превентивних заходів – 14,3 тис. грн., витрати на ведення страхових операцій – 35,6 тис. грн.
Проаналізуйте результати діяльності страхової компанії «Альфа» та визначте результат від страхових операцій, рентабельність страхових операцій, рівень виплат.
Завдання 3. Діяльність двох страхових компаній за звітний період характеризується такими показниками:
– доходи страхової компанії «А» складають 278 тис. грн., сума коштів у резервних фондах на кінець тарифного періоду – 28 тис. грн., сума виплат –111,8 тис. грн., витрати на ведення справи – 9 тис. грн.;
– доходи страхової компанії «Б» складають 244 тис. грн., залишок коштів у резервних та запасних фондах – 84,8 тис. грн., сума виплат – 145,8 тис. грн., витрати на ведення справи – 12 тис. грн.
Проаналізуйте результати діяльності страхових компаній та дайте оцінку фінансової стійкості страхових компаній за стійкістю страхового фонду.
Завдання 4. Діяльність страхової компанії «Аника» за звітний період характеризується такими показниками:
– за добровільним страхуванням наземних транспортних засобів страхові виплати склали 100,25 тис. грн., сума страхових премій – 317,200 тис. грн., нетто-ставка – 5,2 грн., брутто-ставка –7,5 грн. зі 100 грн. страхової суми;
– за добровільним страхуванням відповідальності власників наземних транспортних засобів страхові виплати склали 780,2 тис. грн., сума страхових премій – 565230 грн., нетто-ставка – 8,1 грн., брутто-ставка – 9,2 грн. із 100 грн. страхової суми.
Проаналізуйте показники діяльності страхової компанії та дайте оцінку рівню виплат і збитковості (вигідності) окремих видів страхування.
Питання для самоконтролю
Бібліографічний список:
[1]; [9]; [18]; [33]; [36]; [39]; [40]; [41]; [42];
[43]; [45]; [46]; [47]; [48].
Модуль 1. Страхування та його місце в ринковій економіці
Змістовий модуль 1. Теоретичні основи страхування
Модуль 2. Галузі страхування та їх економічне призначення
Змістовий модуль 3 . Економічний механізм особового, майнового страхування, страхування відповідальності
Практичне заняття №1
Тема 1. Економічна природа страхування та його роль в ринковій економіці.
Тема 3. Страхові ризики та їх оцінка.
Тема 7. Особове страхування.
Тема 8. Страхування майна.
Тема 9. Страхування відповідальності.
Мета заняття:
Обладнання: Нормативно-правові документи; роздавальний матеріал.
Технічні засоби навчання: ПЕОМ.
План заняття
- особового страхування;
- страхування майна;
- страхування відповідальності.
Методичні рекомендації до практичного заняття
Для розв’язання завдань по розрахунку тарифної ставки та страхових платежів необхідно з’ясувати наступне:
Страхова сума S - це максимальний розмір виплат на відшкодування збитків від страхових подій. Вона встановлюється за згодою між особою, що страхується, і страховиком, враховуючи ряд умов, різних для окремих видів страхування.
Страховий платіж Р - це кошти, які виплачує страхувальник страховику для створення страхового фонду та оплати послуг страховика по проведенню страхування. Страховий платіж (премія) залежить від встановленої страхової суми і тарифної ставки для даного виду страхування.
Оскільки у більшості ризикових видів страхування страхове відшкодування не сходиться зі страховою сумою, тому у розрахунках використовують середню виплату Sв.
Тарифна ставка Т - це сума страхового платежу на 100 гривень страхової суми. Розрізняють нетто-ставку То і брутто-ставку, тобто сам тариф.
Тарифна ставка призначена для вирахування обсягу страхового платежу Р на усталену угодою страхування страхову суму:
.
Нетто-ставка призначена для формування страхових резервів, тобто грошових коштів для виплат страхових відшкодувань. Вона відображає кожен вид страхової відповідальності страховика. Якщо умови страхування даної групи ризиків включають кілька видів страхової відповідальності, то сукупна нетто-ставка складатиметься із суми окремих нетто-ставок.
Решта виплати називається навантаженням f %, до якої входять:
1) оплата праці робітників страхової компанії;
2) витрати на канцелярські товари і виготовлення документації;
3) витрати на рекламу;
4) адміністративно-господарські витрати;
5) нарахування на платню і т. д.
Норматив на формування прибутків від страхової діяльності у структурі тарифу складає 4-6 %.
Брутто-ставка, нетто-ставка і навантаження пов'язані відношенням
.
Якщо навантаження виражене відносними одиницями, то
.
Нетто-ставка складається з двох частин: ризикової нетто-ставки R і ризикової надбавки :
.
Ризикова частина нетто-ставки відповідає очікуваним середнім значенням страхових виплат. Ризикова надбавка покликана забезпечити стабільність страхування за відхилень кількості страхових подій від середнього значення і страхових відшкодувань від середніх виплат.
У складних видах страхування ризикова частина і ризикова надбавка включають кілька складових. У накопичувальних видах страхування ризикова надбавка не передбачена, стабільність страхування забезпечується іншими способами. Тарифна ставка та її складові визначаються спеціальними розрахунками.
Коефіцієнт відношення ризиків Кr — це відношення середньої виплати до середньої страхової суми:
.
Цей коефіцієнт суттєво спрощує розрахунки тарифних ставок і є корисним під час аналізу страхових операцій.
Якщо застраховано N об'єктів, а середня кількість страхових подій дорівнює Nc, то очікувані виплати за страховою подією складають , а загальна страхова сума . Тоді на 1 грн. страхової суми страховик повинен мати такі кошти:
,
де q — вірогідність страхової події протягом даного періоду страхування.
На 100 гривень страхової суми страховик має оперувати коштами , які будуть ризиковою нетто-ставкою S.
Ризикова надбавка визначається на основі вірогідного аналізу виплат на страхові події. Для цього вивчається розподіл вірогідності для виплат на події, від яких страхують.
Коефіцієнт варіації виплат Кв — це відношення середньоквадратичного відхилення виплат до математичного прогнозу виплат.
При розв’язанні другої групи завдань, пов’язаних із визначенням суми збитку страхувальника, страхового відшкодування з використанням систем відповідальності страховика, розрахунку суми франшизи, необхідно з’ясувати, що відшкодування фактичних збитків (страхове відшкодування) - головний принцип страхування.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Сутність його полягає у поверненні страхувальника, якому заподіяно збиток, у таке ж фінансове становище, в якому він перебував перед настанням страхового випадку.
У страхуванні майна головним орієнтиром є вартість застрахованого об'єкта. Об'єкт слід оцінити, визначивши так звану страхову вартість (оцінку), а потім застрахувати його на певну страхову суму, яка може і не збігатись зі страховою вартістю та бути меншою за неї.
У разі, коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об'єкта, страхове відшкодування виплачують у тій самій частці від визначених за страховою подією збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. У цьому випадку визначають страхове відшкодування за системою пропорційної відповідальності, тобто неповної, часткової виплати страхового відшкодування пропорційно вартісній оцінці об'єкта страхування.
Розрахунок здійснюють за формулою:
q = t(s/w),
де Q - страхове відшкодування;
Т- фактична сума збитку;
S - страхова сума за договором;
W - вартісна оцінка об'єкта.
Приклад для розрахунку Таблиця 1
|
Об'єкт страхування |
Вартість об'єкта, грн. |
Страхова сума, грн. |
Розмір збитку, грн. |
|
А |
50 000 |
30 000 |
16 000 |
|
В |
50 000 |
20 000 |
30 000 |
Розв'язок:
Для об'єкта А:
Q = T(S/W) = 16000 (30000 / 50000) = 16000 х 0,6 = 9600 грн.
Для об'єкта В:
Q = T(S/W) = 30000 (20000 / 50000) = 30000 х 0,4 = 12000 грн.
Для об'єктів з однаковою вартістю розмір відшкодування при системі пропорційної відповідальності залежить від величини страхової суми, зазначеної в договорі страхування. Чим більше її значення відповідає вартісній оцінці об'єкта, тим більший розмір відшкодування одержить потерпілий страхувальник.
Повне відшкодування збитків виплачують у разі збігу страхової суми та вартості застрахованого об'єкта.
Крім розглянутої методики, застосовують систему першого ризику, яка передбачає виплату страхового відшкодування у розмірі збитку, але в межах страхової суми. При цій системі весь збиток у межах страхової суми (перший ризик) компенсується повністю, а збиток понад страхову суму (другий ризик) не відшкодовується. Якщо звернутися до попереднього прикладу, то страхове відшкодування для об'єкта А становитиме 16000 грн., для об'єкта В - 20000 грн.
Система граничного відшкодування передбачає обмеженість відшкодування збитку певною мінімальною та максимальною величиною, її використовують при страхуванні сільськогосподарських ризиків.
Застосування тієї чи іншої системи обумовлено економічною доцільністю, видом майна, історичними традиціями, а також конкуренцією між страховими організаціями щодо залучення клієнтів.
Відшкодовується, як правило, не весь збиток. Майже завжди існує франшиза - частина збитку, якого зазнав страхувальник, і яку не відшкодовує страховик. Франшиза зазначається у договорі, а її величина впливає на розмір страхового відшкодування. Вона може бути встановлена в абсолютних і відносних величинах до страхової суми.
Відрізняють умовну та безумовну франшизу.
Умовна франшиза означає, що страховик не несе відповідальність за збиток, якщо його розмір не більший за розмір франшизи, але відшкодовує збиток повністю, якщо розмір збитку більший за суму франшизи. Якщо збиток перевищує встановлену франшизу, страхове відшкодування виплачується повністю.
Безумовна франшиза означає, що страховик виплатить страхувальнику страхове відшкодування, яке дорівнює збитку, зменшеному на франшизу.
Наведемо розрахунок умовної франшизи, яка становить 15% до страхової суми для об'єкта А, використовуючи дані табл. 1.
Розв'язок:
Франшиза становить (30000 х 15%): 100% = 4500 грн.
Оскільки розмір збитків перевищує франшизу, відшкодування буде виплачено в розмірі, розрахованому в попередньому прикладі. При збитку, меншому за 4500 грн., страховик його б не відшкодовував, оскільки відповідальність припадала б лише на страхувальника.
Франшиза та страхова сума, як і набір ризиків, що страхуються, - основні ціноутворюючі фактори у страхуванні. Якщо в одній страховій компанії пропонують застрахуватися утричі дешевше, ніж в інший, то це може означати, що або обсяг відповідальності буде нижчим, або франшиза вищою.
Практичні завдання
Завдання 1.
Підприємство виготовляє 2000 холодильників у рік, протягом року 25 із них виходить з ладу. Страхова компанія уклала 300 договорів по гарантійному обслуговуванню холодильників, середня страхова сума на один договір - 5000 грн., середнє страхове відшкодування на один договір - 2000 грн.
Визначити:
Завдання 2.
Страховий тариф 0,5 грн. зі 100 грн. страхової суми, страхова сума - 1 млн. грн. За дотримання правил пожежної безпеки страховик надає страхувальнику знижку 5%.
Визначити загальну суму страхового внеску.
Завдання 3.
Балансова вартість промислової споруди з урахуванням зносу - 53500 тис. грн. У результаті пожежі споруда частково була зруйнована та протягом 2 місяців виконувалися відновлювальні роботи.
Визначити суму прямого, непрямого та загального збитків, якщо втрати прибутку за один місяць простою складають 60 млн. грн., затрати на відновлення цехів — 35 млн. грн., на розчищення території - 1 млн. грн. У промисловій споруді на момент пожежі знаходилася продукція на суму 16 млн. грн., а сума від здачі металобрухту - 2 млн. грн.
Завдання 4.
Страхова вартість майна - 5 млн. грн, страхова сума - 4 млн. грн., збиток, нанесений майну в результаті страхового випадку - 3 млн. грн.
Визначити розмір страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності.
Завдання 5.
Вартість майна виробничого підприємства «Технополіс» складає 3,5 млн. грн.
Необхідно обґрунтувати вибір страхувальником системи страхового забезпечення – пропорційної відповідальності або за першим ризиком, якщо у підприємства є кошти на страхування у сумі 25 тис. грн., а страховий тариф становить 5 %.
Завдання 6.
В результаті пожежі знищений музичний центр.
Необхідно розрахувати суму збитку та страхового відшкодування з використанням системи першого ризику. Зробити висновки.
Вихідні дані:
|
Страхова сума за договором страхування, грн. |
Вартість нового музичного центру, грн. |
Знос на день лиха, % |
|
5000 |
5000 |
15 |
Завдання 7.
Визначити розмір страхового відшкодування за договором страхування домашнього майна, якщо встановлена умовна франшиза в розмірі 1000 грн., страхова сума - 50 тис. грн.., а збиток:
Завдання 8.
Визначити умови використання умовної франшизи, якщо страхова сума складає 200 тис. грн., умовна франшиза передбачена в розмірі 15 % від страхової суми, а збитки страхувальника дорівнюють (тис.грн.):
а) 20,0;
б) 10,0;
в) 30,0;
г) 35,0;
д) 45,0.
Зробити висновки.
Завдання 9.
Визначити умови використання безумовної франшизи, якщо страхова сума складає 200 тис. грн., безумовна франшиза передбачена в розмірі 15 % від страхової суми, а збитки страхувальника дорівнюють (тис. грн.).:
а) 10,0;
б) 25,0;
в) 35,0;
г) 40,0;
д) 65,0.
Зробити висновки.
Завдання 10.
Підприємство уклало договір страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ терміном на 1 рік в страховій компанії «Укркоопгарант». Вартість майна, що підлягає страхуванню, за даними бухгалтерського обліку підприємства. складає 1800 тис. грн. Майно страхується на 80%. Розмір тарифної ставки складає 1,5%. Знижка до тарифу - 5 %. За договором передбачена безумовна франшиза в розмірі 7%. Збитки від пожежі склали 705 тис. грн.
Визначити страхову суму, страхову премію та страхове відшкодування.
Завдання 11.
Громадянин Гунько В. Г. купив залізничний квиток до станції Львів вартістю 170 грн. і під час поїздки був травмований внаслідок аварії поїзда. Лікування травми тривало 83 дні, після чого йому була встановлена II група інвалідності.
Визначити величину страхового платежу і розмір страхової виплати, котру він повинен отримати за наслідки травми. Назвіть вид страхування, за котрим громадянин може отримати страхову суму, і документи, котрі він повинен представити в страхову компанію для отримання виплати.
Завдання 12.
У тролейбусному депо працює 96 водіїв, 120 кондукторів та 10 ревізорів-контролерів.
Визначити:
- розмір страхових платежів, сплачених за страхування персоналу депо;
- загальну суму виплат, якщо сталися такі страхові випадки: 2 водії загинули В ДТП, а 3 отримали інвалідність ІІ групи, 8 осіб були визнані непрацездатними, з них 3 особи лікувалися 7 днів, 5 осіб – 14 днів.
Завдання 13.
Середня врожайність пшениці за п'ять попередніх років - 25 ц з 1 га. У результаті страхового випадку фактичний врожай пшениці становить 21 ц з 1 га. Площа посіву пшениці - 150 га, а ринкова ціна культури, яка прийнята для визначення страхової суми - 325 грн.
Визначити розмір страхового відшкодування, якщо відповідальність страховика складає 65% від суми збитку.
Завдання 14.
Підприємство отримало від банку кредит на сумі 20 млн. грн. строком на 4 місяці. Після закінчення терміну страхування страхувальник не повернув банку борг та відсотки за користування кредитом. Плата з кредит становить 60 % річних.
Визначити розмір страхового відшкодування, якщо банк уклав зі страховою компанією договір страхування ризику непогашення кредиту і відповідальність страховика становить 70 %.
Завдання 15.
В результаті ДТП (між автомобілем і мотоциклом), що сталася з вини власника автомобіля, обидва водія загинули. Мотоцикл, вартість якого 15 тис. грн. повністю знищений. Власники (водії) автомобіля і мотоцикла мали договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Визначити суму страхового відшкодування, що буде виплачена спадкоємцям загиблих власників транспортних засобів.
Приклади рішення типових завдань
Приклад 1.1. Автомобіль застрахований на суму 16000 у.о. Розмір збитку 12000 у.о. Знайти страхове відшкодування за системою першого ризику.
Рішення. Оскільки розмір збитку менше страхової суми, то страхове відшкодування рівне розміру збитку і складає 12000 у.о.
Відповідь: 12000 у.о.
Приклад 1.2. Автомобіль застрахований на суму 16000 у.о. Розмір збитку 18000 у.о. Знайти страхове відшкодування за системою першого ризику.
Рішення. Оскільки розмір збитку перевищує страхову суму, то страхове відшкодування рівне страховій сумі і складає 16 000 у.о.
Відповідь: 16 000 у.о.
Приклад 2.1. Автомобіль, вартістю 20000 у.о., застрахований на суму 16000 у.о. Величина збитку 12000 у.о. Знайти страхове відшкодування за системою пропорційного відшкодування збитку.
Рішення. Позначимо, відповідно до традиції, що склалася, страхове відшкодування символом Q .
Відповідно до формули
, (1.1)
де Т – фактична сума збитку;
S – страхова сума за договором;
W – вартісна оцінка об'єкту страхувания.
Q=12000(16000/20000)=9600 у.о.
Відповідь: 9600 у.о.
3. Система відшкодування збитку, що передбачає франшизу
Приклад 3.1. Умовна франшиза рівна 5000 грн., а розмір збитку 4000 грн. Знайти страхове відшкодування.
Рішення. Оскільки розмір збитку менше умовної франшизи, то він не відшкодовується.
Відповідь: Збиток не відшкодовується.
Приклад 3.2. Умовна франшиза рівна 5000 грн., а розмір збитку 6000 грн. Знайти страхове відшкодування.
Рішення. Оскільки розмір збитку перевищує умовну франшизу, то він відшкодовується у повному об'ємі, і відшкодування складає 6000 грн.
Відповідь: 6000 грн.
Приклад 3.3. Безумовна франшиза складає 5000 грн., а розмір збитку - 4000 грн. Знайти страхове відшкодування.
Рішення. Оскільки розмір збитку менше безумовної франшизи, то він не відшкодовується.
Відповідь: Збиток не відшкодовується.
Приклад 3.4. Безумовна франшиза складає 5000 грн., а розмір збитку - 6000 грн. Знайти страхове відшкодування.
Рішення. Страхове відшкодування визначається за допомогою віднімання:
6 000 грн. - 5000 грн. = 1000 грн.
Відповідь: 1000 грн.
4. Страхування підприємницького ризику за системою граничного відшкодування
Приклад 4.1. Комп'ютерна фірма застрахувала за системою граничної відповідальності дохід від виробництва і продажу 10000 ноутбуків, причому межа відповідальності страховика встановлена у розмірі 40% збитку. Із страховиком була узгоджена середня ціна реалізації одного ноутбука – 1460 у.о., проте 2000 ноутбуків було реалізовано за ціною 1500 у.о., 3000 ноутбуків реалізовано за ціною 1450 у.о., а 5000 ноутбуків реалізовано за ціною 1400 у.о. Знайти страхове відшкодування.
Рішення. Дохід D від реалізації ноутбуків спрогнозований в розмірі:
D =10000*1460 =14 600 000 у.е
Насправді ж фірма реалізувала ці ноутбуки на суму:
R =2000*1500+3000*1450+5000*1400 =14350000 у.о.
Знайдемо збиток Т по формулі:
Т= D – R= Прогнозований дохід – Отриманий дохід (1.2)
Т = D – R = 14600000 - 14350000 = 250000 у.о.
Тепер по формулі
Q=T(а/100) (1.3)
де а (%) - межа відповідальності страховика,
знайдемо страхове відшкодування Q :
Q = 250000 *0,4 = 100 000 у.о.
Відповідь: 100000 у.о.
Приклад 4.2. Банк надав клієнтові кредит у розмірі 10000 грн. строком на 1 рік з річною процентною ставкою 10%. Ризик неповернення кредиту застрахований за системою граничної відповідальності, причому межа відповідальності страховика встановлена у розмірі 30% збитку. Знайти страхове відшкодування у разі неповернення кредиту.
Рішення. Спочатку знайдемо збиток Т, нанесений банку у разі неповернення кредиту. Відповідно до формули (1.2)
Т =100000*0,1 – (– 100000) = 110000 грн.
Тепер по формулі (1.3) знайдемо страхове відшкодування Q :
Q = 110000 *0,3 =33000 грн.
Відповідь: 33000 грн.
5. Співстрахування
Приклад 5.1. Об'єкт, вартістю 600000 грн., застрахований на умовах співстрахування трьома страховиками А, В, С, долі яких рівні 250000 грн., 150000 грн. і 100000 грн. відповідно. Збиток, що виник в результаті страхової події, склав 200000 грн. Знайти страхове відшкодування, що виплачується кожним із страховиків, якщо застосовується система пропорційної відповідальності.
Рішення. Знайдемо спочатку розмір S сумарної відповідальності співстраховиків:
S = 250000+150000+100000 = 500000 грн.
Тепер знайдемо розмір Q1 страхового відшкодування страховика A :
Q1 = 200000(250000 / 500000)= 100000 грн.
Аналогічно обчислюються розміри Q2 і Q3 страхових відшкодувань страховиків B і С відповідно:
Q2 = 200000(150000 / 500000)= 60000 грн.
Q3 = 200000(100000 / 500000)= 40000 грн.
Відповідь: 100000 грн., 60000 грн., 40000 грн.
Контрольні питання
Бібліографічний список:
[1]; [18]; [19]; [20]; [39]; [40]; [41]; [42]; [43]; [45]; [46]; [47]; [48].
Модуль 3. Основи фінансової діяльності страховика
Змістовий модуль 4. Необхідність, значення та механізм застосування перестрахування та співстрахування
Змістовий модуль 5 . Фінансові результати страхової діяльності та умови забезпечення фінансової надійності страховика
Практичне заняття № 2
Тема 10. Перестрахування та співстрахування.
Тема 11. Доходи, витрати та прибуток страховика.
Тема 12. Фінансова надійність страхової компанії.
Мета заняття:
Обладнання: Нормативно-правові документи; роздавальний матеріал.
Технічні засоби навчання: ПЕОМ.
План заняття
Методичні рекомендації до практичного заняття
При розв’язанні першої групи завдань, пов’язаних із перестрахуванням, необхідно повторити навчальний матеріал щодо ведення договорів перестрахування. Договори перестрахування діляться на наступні типи:
-· договори факультативного перестрахування;
-· договори облігаторного перестрахування;
-· договори факультативно-облігаторного перестрахування;
-· договори облігаторно-факультативного перестрахування.
У разі факультативного перестрахування перестрахувальник самостійно вибирає перестраховика і вирішує, чи буде він передавати ризик у перестрахування повністю або частково. При цьому він не має ніяких зобов'язань відносно перестраховиків, яким пропонує ризики у перестрахування. У свою чергу перестраховики не мають ніяких зобов'язань відносно перестрахувальника і можуть прийняти ризик повністю або частково, взагалі відмовитися від прийому ризику або висунути зустрічну умову.
Облігаторне перестрахування здійснюється на основі довгострокового договору, що зобов'язує перестрахувальника перестраховувати певні ризики у конкретного перестраховиика, а перестраховика – до їх ухвалення.
Одним з варіантів облігаторного перестрахування є перестрахування першочергових або пріоритетних ризиків.
Угода про перестрахування першочергових або пріоритетних ризиків компанії не є особливою формою договору, але часто використовується з метою перестрахування частини ризиків ще до того, як проводитиметься перестрахування по основних договорах компанії.
Перестрахування першочергових або пріоритетних ризиків може внести дисбаланс до інших договорів компаній, а також чреваті (як і будь-яке автоматичне перестрахування) акумуляцією ризиків, що приводить до необхідності нового, додаткового перестраховочного захисту.
З цієї причини перестрахування першочергових або пріоритетних ризиків зазвичай здійснюються спільно з компаніями, що належать до однієї фінансової групи.
Договір факультативно-облігаторного перестрахування зобов'язує перестраховика приймати у перестрахування від конкретного перестрахувальника певні ризики або долі ризиків. В той же час перестрахувальник самостійно вибирає перестраховиків і вирішує, чи буде він передавати ризики в перестрахування повністю або частково.
Одним з варіантів факультативно-облігаторного договору з додатковими умовами є поштовий ковер (покриття).
Цей договір заснований на тому, що угода між перестрахувальником і перестраховиком визначає лише основні моменти перестрахування.
Облігаторно-факультативний договір зобов'язує перестрахувальника пропонувати на перестрахування певні ризики або долі ризиків конкретному перестраховикові, а перестраховикові надає право прийняти їх або відмовитися від них.
За передачу у перестрахування доброякісного страхового ризику в договорах перестрахування зазвичай передбачена комісійна винагорода (тантьема), яку перестраховик виплачує перестрахувальникові. Як правило, тантьема виплачується щорічно в певному відсотку від суми чистого прибутку перестраховика.
Зазначені договори про перестрахування також передбачають одну з двох систем відповідальності перестраховика перед перестрахувальником: пропорційну або непропорційну.
При розв'язанні наступної групи завдань, пов’язаних з визначенням фінансових результатів діяльності страховика, треба знати, що визначення доходів, витрат та фінансового результату страховиків, тобто прибутку (збитку), в компаніях з загального (ризикового) страхування і страхування життя відрізняються внаслідок різних економічних механізмів їх діяльності.
Так, прибуток від страхової діяльності в компаніях з ризикового страхування визначається за 5 етапів. На першому розраховується резерв незароблених премій, на другому визначаються зароблені премії, на третьому - загальна сума доходів від страхової діяльності, на четвертому - загальна сума витрат страховика і на п'ятому - результат (прибуток або збиток) від страхової діяльності. Розглянемо ці етапи детально.
Перший етап. Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових платежів, які не можуть бути меншими, ніж 80 відсотків загальної суми надходжень стра хових платежів з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх 9 місяців і обчислюється в такому порядку:
- частки надходжень сум страхових платежів за перші три місяці розрахункового періоду множаться на одну/четверту(1/4);
- частки надходжень сум страхових платежів за наступні три місяці розра хункового періоду множаться на одну другу(1/2);
- частки надходжень сум страхових платежів за останні три місяці розрахункового періоду множаться на три четвертих(3/4);
- одержані добутки додаються.
Отримана сума дає резерв незаробленої премії на певну дату.
Механізм "заробляння" премій базується на поступовому переході від резерву незароблених премій до прибутку на тій підставі, що якщо договір страхування триває один рік, то наприкінці першого кварталу "заробленою" можна вважати тільки 1/4 отриманих платежів, наприкінці другого - 2/4 і т.д.
Розрахунок відбувається за принципом "плаваючих кварталів". Ці квартали переважно не співпадають з календарними, а утворюються з трьох місяців розрахункового періоду, котрий завжди нараховує 9 місяців.
Другий етап. Зароблені страхові премії визначаються збільшенням суми отриманих страхових премій на початок звітного періоду на суму незароблених
страхових премій на кінець звітного періоду. До суми отриманих страхових премій не включається сума платежів, сплачених перестрахувальникам у звіт ному періоді. Резерви незароблених премій на початок періоду зменшуються на частку перестраховиків в них, а резерви незароблених премій на кінець періоду збільшуються на частку перестраховиків. За допомогою формули цю операцію можна відобразити так:
ЗП= (РНПпоч - ЧП) + (СП - ПП) - (РНПкін - ЧП),
де РНПпоч - резерв незаробленої премії на початок звітного періоду;
СП - страхові премії, отримані у звітному періоді;
ПП - страхові премії, сплачені перестраховикам;
РНПкін - резерв незаробленої премії на кінець звітного періоду;
ЧП - частка перестраховиків на початок і кінець періоду.
Третій етап. Доходи від страхової діяльності (ДСД) визначаються як сума:
ДСД=ЗП+КВП+СВП+ПСТР.
Четвертий етап. Витрати страховика (ВС) визначаються як сума:
ВС =ВССВ+ВЦСРФ+ВТР +ВСС
П'ятий етап. Прибуток або збиток від страхової діяльності П(3) визначається як різниця між доходами від страхової діяльності ДСД та витратами страховика (ВС).
П(3) = ДСД – ВС
Зрозумілим є те, що коли витрати страховика менші від доходи, то утворюється прибуток, а коли витрати більші від доходи - збиток.
Інвестиційний дохід визначається як сума доходів від операцій, віднесених до інвестиційних, а прибуток від інших видів діяльності - як перевищення доходів від цієї діяльності над валовими витратами від неї.
Прибуток від страхової діяльності у компаніях зі страхування життя визначається за три етапи. На першому визначається чистий дохід від надання страхових послуг, на другому - валовий результат від страхової діяльності, на третьому - прибуток або збиток від страхової діяльності.
Перший етап. Чистий дохід від страхової діяльності (ЧДСД) визначається як різниця між надходженням страхових внесків за договорами страхування (НСВ), виплатою страхових сум (ВСС) та відрахуванням в страхові резерви зі страхування життя (ВСРЖ). У вигляді формули ця операція відображується так:
ЧДСД=НСВ - ВСС – ВСРЖ
Другий етап. Валовий результат від страхової діяльності (ВРСД) визначається як різниця між чистим доходом від страхової діяльності ЧДСД і собівартістю страхових послуг (ССП), до якої відносяться аквізаційні та інкасаційні витрати на укладення договорів страхування:
ВРСД = ЧДСД-ССП
Третій етап. Прибуток чи збиток від страхової діяльності (фінансовий результат від операційної діяльності) визначається як різниця між валовим результатом від страхової діяльності (ВРСД) та адміністративними і іншими операційними витратами (АІОВ):
П(3)СД = ВРЯД - АIOВ
Прибуток від інвестиційної та прибуток від іншої діяльності визначається в такому ж порядку, як і в компаніях з ризикового страхування і теж включається в "Звіт про фінансові результати", де з їх врахуванням визначається загальний фінансовий результат страхової компанії (балансовий прибуток або збиток).
Використання прибутку в страхових компаніях з ризикового страхування і зі страхування життя має свої особливості. Загальна маса прибутку в обох типах компаній належить акціонерам і використовується згідно із рішенням їх річних зборів. В компаніях з ризикового страхування прибутки від інвестиційної діяльності та від інших видів діяльності повністю залишаються в розпорядженні акціонерів, об'єднуються з прибутком від страхової діяльності і розподіляються згідно із рішенням зборів акціонерів.
Інвестиційний дохід в компаніях зі страхування життя розділяється на дві частини: 1) отриманий за рахунок інвестування страхових резервів; 2) отриманий за рахунок інвестування власних коштів компанії (статутного фонду, вільних резервів та ін.). Перша частина доходу розділяється на дві частини між страхувальниками і страховою компанією в пропорції 85:15. Та частина, що відповідає 85 відсоткам доходу, не оподатковується і приєднується до внесків, сплачених страхувальниками. Та частина, що відповідає 15 відсоткам доходу, об'єднується з доходом від інвестування власних коштів і оподатковується за ставкою 30 відсотків. Після оподаткування ця частина інвестиційного доходу перетворюється в прибуток, додається до прибутків від страхової та іншої діяльності і розподіляється згідно з рішенням зборів акціонерів.
Страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):
Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій, які не можуть бути меншими ніж 90% загальної суми надходжень страхових платежів) по відповідних видах страхування в кожному з трьох кварталів періоду, який передує цій звітній даті, і обчислюється у такому порядку:
- сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових
премій) у першому кварталі цього періоду множиться на одну четверту;
Таким чином розрахункові коефіцієнти згідно звітних кварталів становлять 0,25, 0,50, 0,75. Частка страхових платежів належних перестраховикам у розрахунки не приймаються. Одержані добутки додаються.
Для розв'язання групи завдань, пов’язаних з визначенням показників платоспроможності страхової компанії, необхідно ознайомитися з методикою визначення платоспроможності компаній з ризикового страхування в Україні, яка згідно із Законом України «Про страхування», полягає у визначенні та порівнянні двох показників: фактичного запасу і нормативного показника платоспроможності. Страховик вважається платоспроможним, якщо фактичний запас платоспроможності перевищує нормативний. Фактичний запас платоспроможності визначається відніманням від вартості майна (валюти балансу) суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, в т.ч. страхових, котрі приймаються в розмірі технічних резервів.
Нормативний показник платоспроможності дорівнює більшій з двох величин. Перша визначається множенням суми надходжень страхових премій за попередні 12 місяців на коефіцієнт 0,18, причому сума надходжень зменшується на 50% страхових премій, сплачених перестраховикам. Другий показник визначається множенням суми виплат за попередні 12 місяців на коефіцієнт 0,26, сума котрих також зменшується 50% виплат, компенсованих
перестраховикам.
Також необхідно засвоїти, що страхові компанії зі страхування життя фактичний запас платоспроможності визначають так, як і компанії з ризикового страхування.
Нормативний показник платоспроможності у них визначається множенням загальної величини резерву довгострокових зобов'язань на коефіцієнт 0,05.
Практичні завдання
Завдання 1.
Майно підприємства «ОЛМІ» вартістю 20 млн. грн. було застраховане від пожежі на один рік у двох страховиків: у страховика «А» - на страхову суму 17 млн. грн., у страховика «Б» - на 8 млн. грн. У результаті страхового випадку майно було знищене.
Визначити, в якому розмірі кожний страховик здійснить виплату страхового відшкодування страхувальнику.
Завдання 2.
Перестрахувальник перестраховує ризики за квотним договором (квота 80%). Ліміт відповідальності перестраховика згідно з договором встановлено в 300 тис. ум. од.
Визначити частку участі цедента та перестраховика у покритті наступних ризиків:
а) 100 тис. ум. од.:
б) 400 тис. ум. од.
Завдання 3.
За договором квотного перестрахування перестраховик приймає на свою відповідальність 40% страхової суми за кожним договором страхування майна підприємств, але не більш 2,1 тис. грн. Цедент уклав договори страхування майна на 4,0,5,0 та 6,0 тис. грн.
Визначити власну участь цедента та перестраховика у покритті ризиків.
Завдання 4.
Портфель цедента складається з трьох однорідних груп страхових ризиків, які мають оцінку відповідно 220, 400, 680 тис. грн. Максимальний рівень власної участі в покритті ризиків — 300 тис. грн. Квота 25% страхового портфеля передана у перестрахування.
Визначити частку участі цедента та перестраховика у покритті ризиків.
Завдання 5.
Необхідно визначити до якої групи доходів страховика належать нижчезазначені доходи.
Завдання 6.
Необхідно визначити до якої групи витрат страховика належать нижчезазначені витрати, і які з них включаються до страхових послуг.
Завдання 7.
Використовуючи нижчеприведені дані необхідно розрахувати резерв незароблених премій та частку перестраховиків в резервах незароблених премій.
|
Період |
Надходження страхових платежів, тис.грн. |
Частка страхових платежів, сплачених перестраховикам, тис.грн. |
|
перший квартал періоду |
479,5 |
256,6 |
|
другий квартал періоду |
388,2 |
196,9 |
|
третій квартал періоду |
297,0 |
151,6 |
|
Всього |
Завдання 8.
На основі нижченаведених даних необхідно визначити:
- величину доходів і витрат, прибуток страхової організації;
- структуру страхового портфеля.
|
Показники |
Сума, тис.грн. |
|
І. Надійшло платежів: |
|
|
1. Зі страхування майна фізичних осіб: в тому числі страхування будівель громадян |
59990,1 |
|
страхування тварин |
39495,9 |
|
2. Зі страхування майна і відповідальності юридичних осіб та фінансових ризиків |
14724,0 |
|
3. Зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів |
12336,3 |
|
4. З добровільного особистого страхування |
6466,6 |
|
5. З обов’язкового особистого страхування |
5272,8 |
|
6. З перестрахування |
696,4 |
|
7. Комісійні винагороди за перестрахування |
14,0 |
|
8. Повернуто платежів із технічних резервів, інших ніж резерв незароблених премій |
2,0 |
|
П. Здійснено витрат: |
|
|
1. Виплачено страхових сум та відшкодувань |
37948,0 |
|
2. Відрахування в централізовані страхові резервні фонди |
17893,7 |
|
3. Відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій |
14184,5 |
|
4. На ведення справи |
14998,3 |
Завдання 9.
За даними діяльності страхової компанії «Ліна»:
Необхідно визначити фактичний запас платоспроможності.
Завдання 10.
Страхова компанія «Альянс» здійснює види страхування, інші ніж страхування життя.
За даними діяльності страхової компанії:
Необхідно визначити нормативний показник платоспроможності.
Завдання 11.
Дайте оцінку фінансової стійкості страхових компаній за стійкістю страхового фонду за такими вихідними даними:
- доходи страхової компанії «Альфа» складають 278 тис. грн., сума коштів у резервних фондах на кінець тарифного періоду - 28 тис. грн., сума виплат - 111,8 тис. грн., витрати на ведення справи - 9 тис. грн.;
- доходи страхової компанії «Бета» складають 244 тис. грн., залишок коштів у резервних та запасних фондах - 84,8 тис. грн. сума виплат - 145,8 тис. грн., витрати на ведення справи — 12 тис. грн.
Завдання 12.
За звітний період страхова компанія «Европа» має такі результати діяльності:
Визначити результат від страхових операцій, рентабельність страхових операцій, рівень виплат.
Завдання 13.
Статутний фонд страхової компанії «АСК» складає 5,8 млн. грн., резервний фонд – 1.4 млн. грн., технічні резерви – 6,7 млн. грн., Кредиторська заборгованість – 230 тис. грн., дебіторська заборгованість – 0,98 млн. грн., короткострокові інвестиції – 1,9 млн. грн., грошові кошти в касі – 25 тис. грн., на поточному рахунку – 1,1 млн. грн.
Визначити коефіцієнт загальної ліквідності.
Завдання 14.
Розрахувати рівень виплат і дати оцінку збитковості (вигідності) окремих видів страхування за звітними даними страхової компанії «Український поліс»:
- за добровільним страхуванням наземних транспортних засобів страхові виплати склали 100,25 тис. грн., сума страхових премій - 317,200 тис. грн., нетто-ставка - 5,2 грн., брутто-ставка - 7,5 грн. зі 100 грн. страхової суми;
- за добровільним страхуванням відповідальності власників наземних транспортних засобів страхові виплати склали 780,2 тис. грн., сума страхових премій – 565,230 грн., нетто-ставка - 8,1 грн., брутто-ставка - 9,2 грн. із 100 грн. страхової суми.
Контрольні питання
Бібліографічний список:
[1]; [9]; [18]; [33]; [36]; [39]; [40]; [41]; [42];
[43]; [45]; [46]; [47]; [48].
4. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ ДОМАШНЬОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ ТА ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ
4.1. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Згідно індивідуальних навчальних планів у межах самостійної роботи з дисципліни «Страхування» студенти-заочники виконують домашню контрольну роботу. Контрольна робота складена у двадцяти п’яти варіантах.
Кожний варіант контрольної роботи містить 2 завдання, а саме: перше завдання - теоретичне питання, друге завдання передбачає розв'язання ситуації або вирішення задачі.
Вибір варіанта контрольної роботи залежить від порядкового номеру студента за списком академічної групи.
|
Номер варіанта |
Порядковий номер студента за списком |
Номер варіанта |
Порядковий номер студента за списком |
|
1 |
1, 26 |
14 |
14, 39 |
|
2 |
2, 27 |
15 |
15, 40 |
|
3 |
3, 28 |
16 |
16 |
|
4 |
4, 29 |
17 |
17 |
|
5 |
5, 30 |
18 |
18 |
|
6 |
6, 31 |
19 |
19 |
|
7 |
7, 32 |
20 |
20 |
|
8 |
8, 33 |
21 |
21 |
|
9 |
9, 34 |
22 |
22 |
|
10 |
10, 35 |
23 |
23 |
|
11 |
11, 36 |
24 |
24 |
|
12 |
12, 37 |
25 |
25 |
|
13 |
13, 38 |
- |
- |
Перш ніж приступити до виконання домашньої контрольної роботи, слід ретельно вивчити теоретичний матеріал згідно рекомендованої літератури.
Відповідати на теоретичне питання необхідно конкретно, чітко, дотримуючись страхової термінології, орієнтуючись на запропонований план відповіді, не допускаючи дослівного переписування матеріалу з підручника чи навчального посібника. Для повного розкриття питання рекомендується використовувати матеріали періодичних видань, статистичні данні.
Умови практичного завдання переписувати не слід. При вирішенні ситуації або задачі студентам необхідно уважно ознайомитись із змістом і вимогами, вияснити, до якої теми відноситься задача (ситуація), знайти відповідний законодавчий або інструктивний матеріал й тільки після ретельного його вивчення почати розв'язування практичного завдання. При розв'язуванні практичного необхідно показати хід рішення, дати обґрунтоване пояснення та за одержаними результатами зробити висновок. Розрахунки показників, одиниці виміру потрібно наводити чітко і точно.
Контрольна робота виконується в окремому зошиті або на аркушах ф.А4 (при комп’ютерному наборі), грамотно, акуратно, без скорочень слів. У роботі необхідно залишати поля і вільне місце для можливих зауважень і виправлень викладача.
Обсяг домашньої контрольної роботи не повинен перевищувати 15-18 стор. шкільного зошита або 10-12 аркушів ф. А4.
В кінці роботи студент наводить перелік використаної літератури, дотримуючись правил бібліографії, вказує дату виконання і проставляє підпис.
У межах індивідуальної роботи з дисципліни "Страхування", з метою поглиблення вивчення дисципліни студенти заочної форми навчання виконують індивідуальне аналітичне завдання. Завдання передбачає письмовий виклад самостійно проаналізованого питання. Індивідуалізація завдань досягається за рахунок аналізу практичного матеріалу. Завдання виконується в обсязі не більше 10 аркушів шкільного зошита або 5 аркушів ф. А4.
Студенти заочної форми навчання мають право вибору одного з двох завдань – «Ризики і захист від них за допомогою страхування» або «Діяльність страхової компанії (філіалу)».
Виконане індивідуальне завдання надається на перевірку разом із домашньою контрольною роботою
Якщо при виконані домашньої контрольної роботи та індивідуального завдання виникають труднощі, студенти можуть звернутися до викладача за консультацією, які проводяться у міжсесійний період.
4.2. ЗАВДАННЯ ДЛЯ ВИКОНАННЯ
ДОМАШНЬОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
ВАРІАНТ № 1.
Завдання 1.
Страховий фонд суспільства як матеріальна основа страхового захисту.
Орієнтовний план відповіді
1. Необхідність і значення страхового захисту.
2. Страховий фонд суспільства, його роль і значення.
3. Порівняльна характеристика форм організації фондів страхового захисту.
Завдання 2.
Об'єкт зі страховою оцінкою 20 млн. грн. страхується на повну вартість 5-ма страховими компаніями. Страховий тариф становить 1,5 % від страхової суми. Страховики розподіляють між собою страхову відповідальність таким чином: перший – 5 %; другий – 10 %: третій – 15 %; четвертий – 25 %; п'ятий – 45 %. У результаті страхового випадку об'єкту заподіяно збиток на суму 3 млн. грн. Визначте:
1) розмір страхових платежів для кожного зі страховиків;
2) суму страхового відшкодування, що буде виплачуватися кожним страховиком.
ВАРІАНТ № 2.
Завдання 1.
Сутність, принципи і роль страхування.
Орієнтовний план відповіді
1. Сутність страхування.
2. Місце страхування в системі фінансових і економічних категорій.
3. Функції страхування. Принципи страхування.
4. Роль страхування в економіці ринкового типу.
Завдання 2.
Договором страхування цивільної відповідальності автовласника встановлено ліміт на один страховий випадок у сумі 12 000 грн. у результаті настання страхового випадку нанесена шкода 4 особам: першій – на суму 4500 грн.; другій – на суму 3000 грн.; третій – на суму 6500 грн.; четвертій – на суму 2000 грн. Визначте розмір виплат кожній з постраждалих осіб.
ВАРІАНТ № 3.
Завдання 1.
Визначення та оцінка страхового ризику.
Орієнтовний план відповіді
1. Визначення доцільності страхування певного ризику.
2. Критерії визначення ціни страхування.
3. Страховий тариф як ціна страхування
Завдання 2.
СТОВ «Прогрес» добровільно застрахувало врожай яблуневого саду та багаторічні насадження на 75%. Яблуневий сад на площі 40 га у зимовий період повністю вимерз, у результаті сад було викорчувано. На момент розкорчовування. Плодоносний вік саду складав 9 років, а норма амортизаційних відрахувань – 4 % річних. Після викорчування оприбутковані дрова – 200 м³ за ціною 45 грн. за 1 м³. Балансова вартість яблуневого саду – 650 тис. грн. Визначте розмір страхового відшкодування за загиблий сад, якщо середня врожайність з 1 га останні п’ять років складала 10 ц, а прогнозна ціна яблук – 5 грн. за 1 кг.
ВАРІАНТ № 4.
Завдання 1.
Страховий ринок України.
Орієнтовний план відповіді
1. Поняття страхового ринку, його значення.
2. Суб'єкти страхового ринку і взаємовідносини між ними.
3. Проблеми і перспективи розвитку страхового ринку в Україні.
Завдання 2.
За звітний період страхова компанія має такі результати діяльності:
Визначте результат від страхових операцій, рентабельність страхових операцій, рівень виплат.
ВАРІАНТ № 5.
Завдання 1.
Маркетинг у страхуванні.
Орієнтовний план відповіді
1. Сутність і завдання маркетингу у страхуванні.
2. Маркетинговий комплекс страховика.
3. Інформаційне забезпечення страхового маркетингу.
Завдання 2.
Розрахувати розмір збитків та страхового відшкодування в результаті загибелі тварин, якщо загальна страхова сума – 500 грн. Кількість застрахованих тварин – 12 штук. Кількість тварин, придбаних після договору – 3 шт., а кількість загиблих тварин – 2 шт.
ВАРІАНТ № 6.
Завдання 1.
Роль посередників у функціонуванні страхового ринку.
Орієнтовний план відповіді
1. Необхідність та значення страхових посередників. Класифікація страхових посередників.
2. Порівняльна характеристика страхових агентів і страхових брокерів.
3. Особливі вимоги щодо здійснення посередницької діяльності в Україні.
Завдання 2.
Визначте фактичний рівень збитковості за авіаційним страхуванням, якщо страхова компанія у звітному періоді має такі показники діяльності:
- фактичні виплати за страховими випадками – 1,010 млн. грн.;
- зароблена страхова премія – 1,755 млн. грн..;
- частка перестраховика у страхових виплатах – 17, 5 %;
- величина резерву заявлених, але не виплачених збитків на початок та кінець звітного періоду складає відповідно 94,0 та 57, 0 тис. грн.;
- частка перестраховика у резерві заявлених, але не виплачених збитків на початок та кінець звітного періоду складає відповідно 10,1 % та 12,5 %;
- величина резервів, які виникли, але не заявлені на початок та кінець звітного періоду складає, відповідно 12,0 та 13,0 тис. грн., серед яких частка перестраховика в резерві, відповідно 20,4 та 15,6 %.
ВАРІАНТ № 7.
Завдання 1.
Створення та функціонування страхових компаній.
Орієнтовний план відповіді
1. Характеристика основних типів страхових організацій.
2. Організаційні форми страхових товариств в Україні.
3. Порядок створення, функціонування, ліквідації страхових компаній в Україні.
Завдання 2.
Громадянин уклав договір охорони квартири за допомогою засобів сигналізації на суму 130 тис. грн. та загальний договір страхування майна на суму 60 тис. грн. У період дії обох договорів з квартири сталася крадіжка на суму 220 тис. грн. На основі переліку викраденого майна, складеного страхувальником та підтвердженого органами внутрішніх справ, сума майна не застрахованого за особливим договором склала 70 тис. грн. Розрахуйте розмір страхового відшкодування, яке отримає громадянин.
ВАРІАНТ № 8.
Завдання 1.
Страхова організація (компанія), її структура.
Орієнтовний план відповіді
1. Форми організації страхових компаній в Україні.
2. Внутрішня структура страхових компаній.
2. Управління страховою компанією.
Завдання 2.
Розрахувати суму збитків при страхуванні ризику непогашення кредиту: сума кредиту – 50 000 грн., строк кредиту – 6 місяців, відповідальність страховика – 90 %, сплата за кредит – 60 % річних.
ВАРІАНТ № 9.
Завдання 1.
Державне регулювання страхової діяльності.
Орієнтовний план відповіді
1. Необхідність і значення державного регулювання страхової діяльності.
2. Органи нагляду за страховою діяльністю та їх функції.
3. Світовий досвід щодо регулювання страхової діяльності.
Завдання 2.
Визначте розмір страхової суми, яку необхідно сплатити пасажиру залізничного транспорту, якщо під час поїздки стався страховий випадок у результаті якого:
- пасажир, отримав І групу інвалідності, але він не мав квитка щодо свого перевезення і користувався правом на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства;
- пасажир тимчасово втратив працездатність на 54 дні, а потім його визнали інвалідом III групи. Він мав квиток щодо свого перевезення.
ВАРІАНТ № 10.
Завдання 1.
Страхування життя та його основні види.
Орієнтовний план відповіді
1. Страхування життя та його місце в галузі особистого страхування.
2. Характеристика основних видів страхування життя.
3. Зарубіжний досвід страхування життя та перспективи його впровадження в Україні.
Завдання 2.
Розрахувати ризикову нетто-ставку, якщо відомо, що: кількість застрахованих об’єктів – 1200, загальна кількість страхових випадків, які відбулися, – 40 штук. Для 20 штук з цих випадків розмір страхового відшкодування склав 65 %; для 12 штук – 52 %; для 8 штук – 20 %. Страхова сума для кожного об’єкта страхування – 1000 грн.
ВАРІАНТ № 11.
Завдання 1.
Страхування від нещасних випадків.
Орієнтовний план відповіді
1. Необхідність і значення страхування від нещасних випадків.
2. Обов'язкове страхування від нещасних випадків в Україні. Особливості та характеристика окремих видів страхування.
3. Добровільне індивідуальне і колективне страхування від нещасних випадків.
Завдання 2.
Автомобільний салон «Стела» вирішив застрахувати 10 автомобілів від будь-яких пошкоджень і крадіжки. Вартість кожного автомобіля 300 000 грн. Сумарний страховий тариф для зазначених ризиків – 10 %. Обсяг відповідальності страховика – 100 %. Франшиза відсутня. Ймовірність настання страхових подій дорівнює 0,1. Визначте:
1. Чи вигідне страхування в даному випадку?
2. Чи буде вигідним страхування, якщо кількість застрахованих автомобілів збільшиться до 20?
ВАРІАНТ № 12.
Завдання 1.
Медичне страхування в Україні.
Орієнтовний план відповіді
1. Необхідність впровадження медичного страхування в Україні.
2. Умови проведення обов'язкового (добровільного) страхування.
3. Проблеми і перспективи розвитку медичного страхування в Україні.
Завдання 2.
Розрахувати розмір страхового відшкодування та страхового платежу, якщо господарюючий суб’єкт застрахував своє майно строком на 1 рік з відповідальністю за крадіжку зі зломом на суму 400 тис. грн. Ставка страхового тарифу – 0,3 % від страхової суми. Згідно з договором передбачена умовна франшиза в розмірі 2 %, при якій надається знижка тарифу 6 %. Фактичний збиток страхувальника:
а) 6,8 тис. грн.;
б) 9 тис. грн.
ВАРІАНТ № 13.
Завдання 1.
Страхування сільськогосподарських підприємств.
Орієнтовний план відповіді
1. Особливості страхування сільськогосподарських підприємств.
2. Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень.
3. Страхування сільськогосподарських тварин.
Завдання 2.
Два об’єкти страхування мають однакову вартість по 20000 грн. Перший з них застрахований на 40 %, а другий - 67 %. Кожний об’єкт у результаті стихійного лиха був пошкоджений на 9000 грн. Визначте розмір страхової суми по кожному об’єкту страхування та розмірі страхового відшкодування, якщо об’єкти були застраховані:
а) за системою пропорційної відповідальності;
б) за системою першого ризику.
ВАРІАНТ № 14.
Завдання 1.
Страхування майна промислових підприємств.
Орієнтовний план відповіді
1. Стан і розвиток страхування майна юридичних осіб в Україні.
2. Стандартні умови страхування майна промислових підприємств від вогню та інших небезпек.
3. Страхування втрат від тимчасової перерви у виробництві.
Завдання 2.
Визначте сукупний розмір податку на прибуток страховика, який укладає договори страхування, інші, ніж страхування життя, за перший квартал поточного року, виходячи з наступних даних:
ВАРІАНТ № 15.
Завдання 1.
Страхування майна громадян.
Орієнтовний план відповіді
1. Принципи страхового захисту власності громадян.
2. Страхування будівель, що належать громадянам.
3. Страхування домашнього майна.
Завдання 2.
Страхова компанія «Дельта» уклала договір медичного страхування працівників взуттєвої фабрики «Чобіток» строком на 1 рік. Відповідно до цього договору страхувальник сплатив страховий платіж одноразово у сумі 120 тис. грн. На третьому місяці дії договору страхування відбувся страховий випадок, у результаті якого було виплачено страхове відшкодування у розмірі 30 тис. грн. Через 7 місяців керівництво взуттєвої фабрики за власним бажанням вирішило достроково припинити дію договору страхування. Визначить величину страхового платежу, який страхова компанія повинна повернути страхувальнику, якщо нормативні витрати на утримання страхової компанії складають 29 %.
ВАРІАНТ № 16.
Завдання 1.
Авіаційне страхування.
Орієнтовний план відповіді
1. Сутність і види авіаційного страхування.
2. Основні умови страхування авіаційних суден.
3. Сучасний стан і перспективи розвитку авіаційного страхування в Україні.
Завдання 2.
Іван Семенович має машину вартістю 40 000 $. Ймовірність угону складає – 0,03. Вартість полісу на рік становить 2 % від вартості автомобіля. Визначте:
1) Ймовірність і суму програшу Івана Семеновича у разі, якщо він не буде страхувати автомобіль.
2) Ймовірність і суму програшу у разі, якщо Іван Семенович автомобіль застрахує, а страховий випадок не настане.
3) Ймовірність і суму виграшу у разі настання страхового випадку.
ВАРІАНТ № 17.
Завдання 1.
Морське страхування.
Орієнтовний план відповіді
1. Сутність і види морського страхування.
2. Основні умови страхування морських суден.
3. Сучасний стан і перспективи розвитку морського страху вання в Україні.
Завдання 2.
Певна особа мешкає в будинку вартістю 300 000 грн. Імовірність втратити будинок внаслідок стихійного лиха невелика – 0,002. Вартість полісу на рік становить 250 грн. Страхова компанія має 7500 подібних клієнтів. Щороку вона розраховує в середньому на 6 страхових випадків. Визначте:
1) Ймовірність і суму програшу клієнта страхової компанії.
2) Ймовірність і суму виграшу клієнта страхової компанії.
3) Прибуток страхової компанії.
ВАРІАНТ № 18.
Завдання 1.
Страхування вантажів.
Орієнтовний план відповіді
1. Необхідність та особливості страхування вантажів.
2. Основні умови страхування вантажів.
2. Світовий досвід у страхуванні вантажоперевезень.
Завдання 2.
Дайте оцінку фінансової стійкості страхових компаній за фінансовою стійкістю страхового фонду. Вихідні дані:
ВАРІАНТ № 19.
Завдання 1.
Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Орієнтовний план відповіді
1. Сутність і призначення страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
2. Умови обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
3. Сучасний стан і перспективи розвитку страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні.
Завдання 2.
За договором квотного перестрахування перестраховик бере на свою відповідальність 40 % страхової суми за кожним договором страхування майна підприємств, але не більше 3500 грн. Цедент уклав договір страхування майна на 7000, 8500, 9700 грн. Визначте власну участь цедента та перестраховика у покритті ризиків.
ВАРІАНТ № 20.
Завдання 1.
Страхування автотранспортних засобів.
Орієнтовний план відповіді
1. Необхідність, сутність і значення страхування автотранспортних засобів.
2. Основні умови страхування автотранспорту.
3. Сучасний стан і перспективи розвитку страхування автотранспортних засобів.
Завдання 2.
Балансова вартість головного корпусу підприємства з урахуванням зносу – 67 млн. грн. У результаті повені корпус частково було зруйновано та протягом 2 місяців виконувалися роботи щодо його відновлення. Визначить суму прямого, непрямого та загального збитків, якщо втрати прибутку за один місяць простою складають 75 млн. грн., витрати на відновлення цехів – 40 млн. грн., на розчищення території – 1,5 млн. грн. У цехах на момент повені знаходилась продукція на суму 18 млн. грн., а сума від здачі металобрухту – 3,5 млн. грн.
ВАРІАНТ № 21.
Завдання 1.
Страхування відповідальності за забруднення довкілля.
Орієнтовний план відповіді
1. Необхідність і сутність екологічного страхування.
2. Умови проведення страхування відповідальності за забруднення довкілля.
3. Закордонний досвід у галузі екологічного страхування.
Завдання 2.
Страхова компанія протягом року, починаючи з січня одержала такі суми страхових внесків за договорами страхування, укладеними на 1 рік:
220, 140, 360 (грн.) – за 1-ий квартал 720
350, 750, 700 (грн.) – за 2-ий квартал 1800
400, 640, 880 (грн.) – за 3-ий квартал 1920
410, 700, 690 (грн.) – за 4-ий квартал 1800
всього 6240 (грн.).
Розрахувати суму зароблених премій компанією за методом «плаваючих кварталів».
ВАРІАНТ № 22
Завдання 1.
Перестрахування та співстрахування.
Орієнтовний план відповіді
1. Необхідність, сутність, принципи перестрахування.
2. Ринок перестрахування. Суб'єкти перестрахування.
3. Стан і перспективи розвитку перестрахування в Україні. Співстрахування і механізм його застосування.
Завдання 2.
грн.
|
Об’єкт страхування |
Вартість об’єкта |
Страхова сума |
Розмір збитку |
|
А |
50 000 |
30 000 |
16 000 |
|
В |
50 000 |
20 000 |
30 000 |
1) Розрахувати страхове відшкодування.
2) Розрахувати страхове відшкодування за наявності в договорі страхування умовної франшизи – 25 % для об’єкта А та безумовної 15 % для об’єкта В.
ВАРІАНТ № 23.
Завдання 1.
Форми і методи перестрахувальних операцій.
Орієнтовний план відповіді
1. Факультативне та облігаторне перестрахування. Переваги, вади.
2. Пропорційне перестрахування. Види договорів, їх характеристика.
3. Непропорційне перестрахування. Види договорів, їх характеристика.
Завдання 2.
Підприємство застрахувало майно на суму 100 000 грн. Страховий тариф – 1,1 %. Після настання страхового випадку страхова компанія визначила розмір збитків в частці 10 %. Визначити страховий платіж і страхове відшкодування.
ВАРІАНТ № 24.
Завдання 1.
Доходи, витрати і прибуток страховика.
Орієнтовний план відповіді
1. Доходи страховика та їх склад.
2. Витрати страхової компанії.
2. Прибуток страховика та його оподаткування.
Завдання 2.
У наслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання службових обов’язків, лікар-хірург тимчасово втратив працездатність на 45 днів. Пізніше за наслідками цієї ж страхової події його було визнано інвалідом ІІІ групи, а згодом – інвалідом І групи. Визначте розмір і порядок виплати страхової суми постраждалому згідно з чинним законодавством.
ВАРІАНТ № 25.
Завдання 1.
Фінансова надійність страхової компанії.
Орієнтовний план відповіді
1. Поняття «фінансова надійність страховика», її значення.
2. Методи забезпечення фінансової надійності страхових компаній.
3. Перестрахування як метод забезпечення фінансової надійності страховика.
Завдання 2.
Договір страхування був укладений строком на один рік. Страховий платіж сплачено страхувальником одноразово в сумі 7,2 тис. грн. Через 5 місяців за бажанням страхувальника договір було достроково припинено. Визначить величину страхового платежу, які страхова компанія повинна повернути страхувальнику, якщо нормативні витрати на утримання страхової компанії складають 17 %.
Студенти заочної форми навчання мають право вибору одного з двох завдань – «Ризики і захист від них за допомогою страхування» або «Діяльність страхової компанії (філіалу)».
Завдання 1. Ризики і захист від них за допомогою страхування.
План виконання завдання:
Вимоги до виконання завдання 1:
Робота повністю виконується на практичному матеріалі. Студент повинен самостійно проаналізувати умови діяльності будь-якого підприємства, установи чи організації, людини будь-якої професії, виявити властиві для них ризики, визначити види страхування, котрими можна захиститися від цих ризиків і коротко описати основні вимоги щодо договорів страхування (ризики, страхові суми, страхові тарифи, страхові платежі та інше).
Завдання 2. Діяльність страхової компанії (філіалу).
План виконання завдання:
1. Історія створення і розвитку страхової компанії .
2. Структура страхової компанії.
Вимоги до виконання завдання 2:
Робота повністю виконується на практичному матеріалі.
Студент повинен відвідати найближчу страхову компанію або філіал, скористатися її проспектами, буклетами, правилами страхування і звітністю та дати характеристику її діяльності (використані презентаційні матеріали та звітність страхової компанії в обов’язковому порядку додаються до роботи).
5. ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ
5.1. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ІСПИТУ З ДИСЦИПЛІНИ «СТРАХУВАННЯ»
9. Поняття класифікації страхування, її наукове та практичне значення. Ознаки класифікації: історичні, економічні, юридичні.
13. Класифікація за ступенем свободи волевиявлення страхувальника. Обов'язкове страхування. Добровільне страхування.
17. Управління ризиком. Роль ризик-менеджменту у виявленні, розпізнаванні, ідентифікації та визначенні методів впливу на ризик. Виключення ризику. Активне й пасивне запобігання ризику.
22. Страхові послуги як об'єкти взаємовідносин страховиків і страхувальників.
23. Перспективи розвитку страхового ринку в Україні.
24. Сутність і завдання маркетингу в страхуванні. План маркетингової діяльності. Інформаційне забезпечення маркетингових досліджень.
29. Структура страхових компаній. Центральний офіс. Філіали й представництва. Управління страховою компанією. Страхові об'єднання.
36. Медичне страхування. Суб'єкти й об'єкти страхування. Умови обов'язкового медичного страхування. Добровільне медичне страхування.
37. Страхування майна юридичних осіб: суб'єкти й об'єкти страхування, страхові події, порядок укладання договорів, умови відшкодування збитків.
38. Особливості страхування сільськогосподарських підприємств: страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень, страхування тварин, страхування будівель та іншого майна.
39. Страхування технічних ризиків.
40. Страхування фінансово-кредитних ризиків.
41. Страхування транспортних засобів автомобільного та іншого наземного, морського, авіаційного транспорту. Страхування вантажів.
42. Страхування майна громадян: будівель і споруд, тварин, домашнього та іншого майна.
50. Необхідність і сутність перестрахування, стан і перспективи його розвитку. Суб'єкти перестрахування. Ринки перестрахування. Вимоги, що ставляться до перестрахування ризиків у нерезидентів.
51. Методи перестрахування. Факультативне перестрахування. Облігаторне перестрахування. Порівняльний аналіз методів перестрахування.
52. Форми проведення перестрахувальних операцій. Пропорційне перестрахування Квотні й ексцедентні договори пропорційного перестрахування, їх характеристика, переваги та недоліки.
53. Непропорційне перестрахування: на базі ексцеденту збитку, на базі ексцеденту збитковості.
61. Формування збалансованого страхового портфеля. Відбір ризиків. Тарифна політика. Перестрахування як метод забезпечення фінансової надійності.
Платоспроможність страховика, умови її забезпечення. Власні кошти страховика. Технічні резерви, їх склад.
64. Показники платоспроможності. Фактичний і нормативний запас платоспроможності, порядок їх обчислення.
5.2. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ
а) створює нову вартість;
б) не створює нової вартості;
в) не має правильної відповіді.
а) фактична кількість укладених договорів або застрахованих об’єктів;
б) зобов’язання страховика здійснити страхову виплату страхувальнику у зв’язку з наслідками страхового випадку;
в) максимальне число об’єктів страхування (майнових об’єктів або громадян), які потенційно можуть бути застраховані;
г) нагромадження та витрачання грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов’язаних із ними витрат.
3. Страхування об’єктів за одним загальним договором страхування декількома страховиками називається:
а) суброгація;
б) співстрахування;
в) перестрахування;
г) франшиза.
4. Функція страхування, яка полягає в передачі за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором – це:
а) функція створення і використання страхових резервів;
б) інвестиційна функція;
в) ризикова функція;
г) контрольна функція.
5. Страховик, який уклав договір перестрахування:
а) залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування;
б) залишається відповідальним перед страхувальником лише в певній частині;
в) не несе відповідальності перед страхувальником;
г) несе відповідальність лише за окремими видами страхування.
6. Основний принцип у задоволенні страхових претензій – це:
а) відшкодування;
б) укладання договору страхування;
в) страховий інтерес;
г) франшиза.
7. Система страхування, яка передбачає виплату страхового відшкодування в розмірі збитку, але в межах страхової суми – це:
а) система пропорційної відповідальності;
б) система граничної відповідальності;
в) система першого ризику;
г) безумовна франшиза.
8. Суть правової превенції полягає:
а) у спрямуванні чистини страхових премій на фінансування превентивних заходів;
б) у передбаченні застережень чинним законодавством або договорами про страхування;
в) у передачі за певну плату матеріальної відповідальності за наслідки ризику;
г) у концентрації та використанні коштів, необхідних для розподілу між усіма страхувальниками збитків.
9. Що з наведеного далі охоплюється поняттям «страховий захист»?
а) фінансування витрат на боротьбу зі страховою подією;
б) здійснення запобіжних заходів, спрямованих на зменшення ризику;
в) відшкодування збитків, завданих негативними подіями;
г) все вірно.
10. Суть солідарної розкладки збитку полягає в:
а) компенсації втрат одному або декільком постраждалим загальними зусиллями;
б) спрямуванні частини страхових премій на фінансування превентивних заходів;
в) передачі за певну плату матеріальної відповідальності за наслідки ризику;
г) все вірно.
11. Основними факторами, що обумовлюють виникнення страхових відносин, є:
а) об'єктивна можливість настання надзвичайних, несприятливих подій, які можуть спричинити шкоду майну, життю та здоров'ю;
б) усвідомлена фізичними, юридичними особами потреба у страховому захисті їх майнових інтересів;
в) економічна зацікавленість страхувальників і страховиків в укладанні договорів страхування;
г) все вірно.
12. Залежно від способу залучення страхувальника до страхового процесу виділяють:
а) змішане та комбіноване страхування;
б) страхування життя та ризикові види страхування;
в) обов'язкове та добровільне страхування;
г) особове та майнове страхування.
13. Упровадження окремих видів обов'язкового страхування пояснюється необхідністю:
а) поповнення Державного бюджету;
б) захисту інтересів третіх осіб у разі, коли їм завдано шкоди;
в) покрашення матеріального благополуччя громадян;
г) покрашення матеріального благополуччя юридичних осіб.
14. Чи може бути добровільне страхування у конкретного страховика обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин?
а) так;
б) ні;
в) ні, але за окремими видами майнового страхування це має місце;
г) ні, але за окремими видами особового страхування це має місце.
15. Умови договору страхування життя передбачають страхову виплату у разі:
а) дожиття застрахованого до закінчення строку дії договору або досягнення застрахованим визначеного договором віку;
б) смерті застрахованої особи;
в) нещасного випадку, що стався із застрахованою особою;
г) все вірно.
16. Відправним критерієм у виділенні галузей страхування є:
а) відмінності в страхових ризиках;
б) відмінності в обсягах страхового забезпечення;
в) відмінності в об'єктах страхування;
г) все вірно.
17. Право на здійснення обов’язкових видів страхування може отримати:
а) будь-який страховик, якщо він має відповідну ліцензію;
б) страховик зі страхування життя, якщо він має відповідну ліцензію;
в) страховик, який займається ризиковими видами страхування і якщо він має відповідну ліцензію;
г) будь-які страховики, якщо вони внесені до Державного реєстру.
18. Майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, складають;
а) особове страхування;
б) майнове страхування;
в) страхування відповідальності;
г) перестрахування.
19. Добровільними видами страхування є:
а) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);
б) страхування повітряного транспорту;
в) страхування кредитів;
г) все вірно.
20. Об'єкти особового страхування:
а) мають вартісну оцінку;
б) не мають вартісної оцінки;
в) не має вартісної оцінки лише змішане страхування життя;
г) не має вартісної оцінки лише страхування працездатності людини.
21. Медичне страхування об'єднує:
а) короткострокові види особового страхування;
б) середньострокові види особового страхування;
в) короткострокові та довгострокові види особового страхування;
г) все вірно.
22. Обов'язковими видами страхування є:
а) страхування кредитів;
б) страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
в) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
г) медичне страхування.
23. Яка підгалузь особового страхування передбачає відповідальність у разі смерті застрахованого, постійної втрати застрахованим здоров'я та тимчасової непрацездатності?
а) медичне страхування;
б) страхування життя;
в) страхування від нещасних випадків;
г) страхування на випадок хвороби.
24. Страхування життя об'єднує:
а) короткострокові види особового страхування;
б) середньострокові види особового страхування;
в) довгострокові види особового страхування;
г) все вірно.
25. Якщо у даному районі за ряд років в середньому пожежею пошкоджено 100 будинків із 10000, то вірогідність настання страхового випадку складає:
а) 0,01;
б) 100;
в) 0,0001;
г) 0,001.
26. Частина страхового тарифу, що використовується для покриття страхових виплат, називається:
а) брутто-ставка;
б) нетто-ставка;
в) навантаження;
г) страхова премія.
27. Ризики за джерелами походження поділяються на:
а) фундаментальні та часткові;
б) зовнішні та внутрішні;
в) чисті та спекулятивні;
г) майнові, особові та ті, що стосуються відповідальності.
28. Контроль за ризиком, що спрямований на зменшення вірогідності настання збитків та їх розміру, може включати в себе:
а) відмову від ризику шляхом припинення діяльності або володіння активами, які пов'язані з можливими збитками;
б) диверсифікацію діяльності, активів та інших об'єктів, що піддаються ризику;
в) проведення превентивних заходів;
г) все вірно.
29. Страховий платіж сплачується:
а) страхувальником страховику;
б) страховиком страхувальнику;
в) застрахованим страховику;
г) набувачем страховику.
30. Ризики класифікують за:
а) кількісними критеріями;
б) якісними критеріями;
в) кількісними та якісними критеріями;
г) кількісними критеріями — лише ризикові види страхування та якісними критеріями — лише страхування життя.
31. Стратегія ризик-менеджменту — це:
а) способи управління ризиком;
б) передача ризику;
в) аналіз та фінансування ризику;
г) класифікація ризиків за критеріями наслідків, обсягу та причин.
32. Прямі страховики — це:
а) юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі угоди зі страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник;
б) страхові компанії, які продають страхувальникам страхові послуги;
в) громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані зі здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань;
г) юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.
33. Основна функція страхового агента:
а) продаж страхових продуктів;
б) оформлення страхової документації;
в) інкасація страхової премії;
г) здійснення страхової виплати.
34. До основних сегментів страхового ринку відносять:
а) ринок страхування життя, ринок загального страхування, перестрахувальний ринок;
б) ринок загального страхування, ринок страхування життя;
в) ринок загального страхування, ринок страхування життя, ринок посередницьких послуг;
г) ринок агентських і брокерських послуг, перестрахувальний ринок.
35. Договір страхування набирає чинності:
а) з моменту укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування;
б) з моменту подання заяви про страхування, якщо інше не передбачено договором страхування;
в) з моменту підписання договору, якщо інше не передбачено договором страхування;
г) з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
36. Чи дає ліцензія на страхування одночасно і право на здійснення перестрахування за цим видом страхування:
а) так;
б) ні;
в) так, лише із страхування життя;
г) так, лише із видів страхування інших, ніж страхування життя.
37. Суб'єктами інфраструктури страхового ринку є:
а) сюрвейєри;
б) актуарії;
в) аудитори, консультанти;
г) все вірно.
38. Страховик (перестраховик) України має право приймати ризики в перестрахування лише:
а) з тих видів добровільного страхування, на здійснення яких він отримав ліцензію;
б) з тих видів обов'язкового страхування, на здійснення яких він отримав ліцензію;
в) з тих видів добровільного та обов'язкового страхування, на здійснення яких він отримав ліцензію;
г) зі страхування життя.
39. Брокер виступає агентом:
а) страховика;
б) страхувальника;
в) перестрахувальника;
г) страхового посередника.
40. Факт укладання договору страхування посвідчується:
а) страховим свідоцтвом;
б) страховим полісом;
в) страховим сертифікатом;
г) все вірно.
41. Обов'язкові умови договору страхування:
а) є необхідними для договорів певного виду. Вони визнаються такими у відповідних законодавчих актах, зокрема у страховій практиці: об'єкт страхування, страхова сума, строк дії договору страхування, порядок внесення змін у договір, тощо;
б) це умови, які є в будь-якому договорі та передбачені законодавством на випадок, якщо сторони не захочуть встановити інше. Це відомості про місце укладання договору, форму договору та ін.;
в) встановлені сторонам законодавством для узгодження. У договорах страхування це, наприклад, реквізити сторін, умови оплати, строк початку страхового захисту, тощо;
г) вносяться в договір за бажанням сторін. Законодавством дозволено встановлювати в договорі за взаємною згодою будь-які, але такі, що не суперечать закону, умови, що сприяє максимальному врахуванню побажань сторін.
42. Чи існують законодавчі обмеження по максимальному строку страхування за одним договором:
а) так:
б) ні;
в) так, лише на окремі види.
43. Загальні зобов'язання товариства взаємного страхування визначаються як:
а) сума зобов'язань щодо страхових ризиків 50% членів цього товариства, страхування яких передбачено договором між ними;
б) сума зобов'язань щодо страхових ризиків усіх членів цього товариства, страхування яких передбачено договором між ними;
в) сума зобов'язань щодо страхових ризиків окремих членів цього товариства, страхування яких передбачено договором між ними;
г) сума зобов'язань щодо страхових ризиків 10 крупних членів цього товариства, страхування яких передбачено договором між ними.
44. Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається страхуванням життя, встановлюється в сумі:
а) еквівалентній І млн. євро;
б) еквівалентній 1,5 млн. євро;
в) еквівалентній 2 млн. євро;
г) еквівалентній 100 тис. євро.
45. Чи має Україна статус «повного члена» Міжнародної системи автострахування «Зелена картка»:
а) так, із травня 2004 р.;
б) так, з 2008 р. - після вступу України в СОТ;
в) немає.
46. Статутний фонд страховика формується за рахунок:
а) векселів, коштів страхових резервів, нематеріальних активів;
б) коштів, одержаних в кредит, позику та під заставу;
в) а та б;
г) немає вірної відповіді.
47. Страховики, яким дозволено займатися страхуванням відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, зобов'язані заснувати:
а) моторне (транспортне) страхове бюро;
б) страховий пул;
в) асоціацію страховиків із страхування відповідальності;
г) перестраховий пул.
48. Товариство, учасники якого одночасно є страхувальниками та страховиками, це:
а) повне товариство;
б) командитне товариство;
в) товариство взаємного страхування;
г) кептивне товариство.
49. Аварійний комісар проводить:
а) огляд застрахованого майна, що зазнало пошкоджень у результаті настання страхового випадку;
б) встановлює причини, характер і розмір збитку, понесеного страхувальником;
в) визначає наявність винної сторони в настанні збитку, складає та видає аварійний сертифікат;
г) все вірно.
50. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю, але:
а) не менше 25% загального розміру статутного фонду;
б) не більше 25% загального розміру статутного фонду;
в) не більше 20% загального розміру статутного фонду;
г) не менше 20% загального розміру статутного фонду.
51. Чи можуть об'єднання страховиків відповідно до чинного законодавства займатися страховою діяльністю:
а) так;
б) так, але окрім страхування життя;
в) ні;
г) так, відповідно до наданого їм дозволу.
52. Діяльність страховика полягає в:
а) укладанні договорів страхування;
б) виконанні зобов'язань по укладених договорах страхування;
в) управлінні грошовими та матеріальними активами;
г) все вірно.
53. Страховий пул будує свою діяльність на таких принципах:
а) створення на основі єдиних правил і тарифів страховиків — учасників пулу найбільш сприятливих умов страхування для клієнтів;
б) укладання договорів страхування від імені учасників пулу за єдиними умовами страхування та тарифами;
в) солідарної відповідальності учасників пулу з виконання зобов'язань за договорами страхування, які укладаються від імені учасників страхового пулу;
г) все вірно.
54. Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має такі права:
а) проводити перевірки щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірність їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування; не частіше одного разу на рік призначати проведення, за рахунок страховика, додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;
б) видавати ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності та проведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії;
в) видавати свідоцтв про включення страхових та перестрахових брокерів до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів та проведення перевірки, додержання ними законодавства з посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні і достовірності їх звітності;
г) все вірно.
55. Правом на страховий захист на території України користаються:
а) іноземці;
б) особи без громадянства;
в) іноземні юридичні особи;
г) все вірно.
56. Нацкомфінпослуг наділена повноваженнями з регулювання і нагляду за діяльністю:
а) страхових компаній;
б) установ недержавного пенсійного забезпечення;
в) кредитних спілок, ломбардів;
г) все вірно.
57. Чи відповідає держава за зобов'язаннями страховика:
а) так;
б) ні;
в) так, лише зі страхування життя;
г) так. лише з обов'язкових видів страхування.
58. Страхові правовідносини включають:
а) відносини між страхувальником (набувачем) і страховиком з приводу майнових зобов'язань, пов'язаних з договором страхування;
б) відносини між державою та страховими компаніями з приводу ліцензування;
в) відносини щодо фінансової стійкості та платоспроможності страховиків;
г) все вірно.
59. Примусова санація страховика передбачає:
а) об'єднання кількох страховиків із визначенням порядку передачі страхових зобов'язань за умови погодження на це власників страховиків;
б) встановлення обов'язкового для виконання графіку здійснення розрахунків із страхувальниками;
в) залучення до числа учасників страховика інших страховиків (серед яких іноземні страховики) за умови проведення ними всіх розрахунків за зобов'язаннями та боргами страховика, строк сплати яких уже настав;
г) все вірно.
60. Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, була створена як:
а) інтегрований державний регулятор діяльності небанківського фінансового сектору;
б) інтегрований державний регулятор діяльності банківського фінансового сектору;
в) інтегрований державний регулятор фінансового сектору.
61. Чим пояснюється необхідність державного нагляду за діяльністю страхових компаній:
а) необхідністю ліквідації наслідків несприятливих подій;
б) акумуляцією інвестиційних ресурсів;
в) потребою захисту інтересів страхувальників;
г) все вірно;
ж) страховою діяльністю.
62. В яких випадках призначається примусова санація страховиків?
а) невиконання страховиком зобов'язань перед страхувальниками протягом трьох місяців;
б) недосягнення страховиком визначеного законом розміру статутного фонду;
в) настання інших випадків, визначених чинним законодавством;
г) все вірно.
63. Реорганізація страховика передбачає:
а) проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, зокрема обов'язкової аудиторської перевірки;
б) встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Уповноваженого органу;
в) об'єднання кількох страховиків із визначенням порядку передачі страхових зобов'язань за умови погодження на це власників страховиків;
г) все вірно.
64. За договором змішаного страхування життя розмір внесків встановлюється залежно від:
а) строку страхування;
б) страхової суми;
в) віку страхувальника;
г) все вірно.
65. Страхування від нещасних випадків відноситься до:
а) страхування життя;
б) медичного страхування;
в) ризикового страхування;
г) все вірно.
66. За обов'язковим страхуванням від нещасних випадків на транспорті застрахованими вважаються:
а) пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно до моменту завершення поїздки;
б) пасажири з моменту оголошення посадки в поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки;
в) водії лише на час обслуговування поїздки;
г) все вірно.
67. За договорами страхування життя дітей розмір внесків залежить від:
а) віку дитини та страхової суми;
б) строку страхування;
в) тривалості сплати страхових внесків;
г) все вірно.
68. Страхувальник при укладанні договору страхування жит тя може сплачувати внески шляхом:
а) безготівкових розрахунків;
б) готівкою;
в) безготівкових розрахунків або готівкою;
г) сплати страхових премій.
69. Залежно під періоду дії страхового покриття зі страхування життя виділяють:
а) страхування на випадок смерті; страхування на дожиття; змішане страхування життя;
б) довічне страхування; страхування життя на визначений строк;
в) страхування життя з одночасною виплатою страхової суми; страхування життя з виплатою ренти (ануїтета); страхування доходів родини; страхування життя з виплатою пенсії;
г) страхування на чітко встановлену страхову суму; страхування на страхову суму, яка зменшується; страхування на страхову суму, яка збільшується.
70. Що відмінного між особовим і соціальним страхуванням:
а) об'єкти страхового захисту;
б) джерела формування страхових фондів;
в) перелік страхових випадків;
г) все вірно.
71. Розмір страхового платежу за обов'язковим особовим страхуванням від нещасних випадків на транспорті розрізняється залежно від:
а) виду транспортного засобу;
б) тривалості перевезення;
в) розміру страхової суми;
г) маршруту перевезення.
72. Строковий ануїтет — це ануїтет, за яким:
а) при укладанні договору обумовлюється період між укладанням договору та початком виплати ренти. За цей відкладений проміжок часу призначаються періодичні премії для оплати страхувальником ануїтету;
б) страховий договір передбачає виплату ренти лише до чітко обумовленої дати або до передчасної смерті (до закінчення строку дії договору);
в) за договором передбачається виплата ренти довічно (до смерті) або протягом гарантованого строку, залежно від того, який з цих двох періодів виявиться більш тривалішим;
г) при сплаті одноразової премії застрахованому виплачується річ на рента довічно.
73. При укладанні договору добровільного медичного страхування програма страхування обирається:
а) лише застрахованим;
б) страховиком;
в) страхувальником;
г)лише страховиком.
74. Визначена у договорі страхування життя величина інвестиційного доходу не повинна:
а) перевищувати чотирьох відсотків річних;
б) перевищувати п'яти відсотків річних;
в) перевищувати шести відсотків річних;
г) взагалі не визначається.
75. Страховий інтерес у страхуванні життя мають:
а) страхувальник у власному житті, роботодавець у житті своїх співробітників;
б) одне із подружжя в житті іншого, родичі у житті дітей; партнери по бізнесу, кредитори у житті боржника;
в) немає правильної відповіді;
г) а, б.
76. Страхувальниками у змішаному страхуванні життя є:
а) лише фізичні особи;
б) юридичні та фізичні особи;
в) роботодавці;
г) все вірно.
77. За основним договором страхування матеріальних активів на випадок вогню, стихійного лиха, крадіжки захисту підлягає:
а) майно на час проведення експериментальних робіт;
б) майно, одержане підприємством за договором майнового найму;
в) майно, що належить підприємству.
78. Обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень проводиться з метою:
а) гарантування економічної та продовольчої безпеки держави;
б) створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектору економіки;
в) захисту інтересів сільськогосподарських підприємств;
г) все вірно.
79. Страхова сума при страхуванні будівельного підприємства від усіх ризиків дорівнює:
а) договірній вартості наданих забудовником будівельних матеріалів;
б) договірній вартості виконаних забудовником будівельних робіт;
в) договірній вартості будівництва;
г) будь-якій вартості за погодженням між страховиком і страхувальником.
80. Страхова сума кожного застрахованого предмету домашнього майна має відповідати:
а) дійсній вартості предмету;
б) первісній вартості предмету;
в) страховій оцінці предмету;
г) ринковій вартості предмету.
81. Страхування вантажів за способом транспортування класифікуються на:
а) страхування експортних вантажів, страхування імпортних вантажів, страхування внутрішніх перевезень, страхування транзитних перевезень;
б) наземне страхування вантажів, страхування вантажів при перевезенні повітряним транспортом, страхування вантажів з перевезення внутрішніми водними шляхами, комбіноване страхування, страхування поштових відправлень;
в) страхування генеральних вантажів, страхування наливних, насипних, навальних вантажів, страхування сільськогосподарських та інших тварин, страхування дорогоцінних металів, банківських банкнот, монет;
г) комбіноване страхування, страхування наливних, насипних, навальних вантажів, страхування сільськогосподарських та інших тварин.
82. Принципи андерайтингу в автострахуванні враховують:
а) вартість та клас автомобіля;
б) потужність та обсяг двигуна автомобіля;
в) вік, стать та водійський стаж водія;
г) все вірно.
83. Які суб'єкти будівничої галузі, видаючі замовлення, можуть наполягати на укладанні договору страхування будівельного підприємця від усіх ризиків:
а) забудовники;
б) консультаційні інженерні бюро та архітектори;
в) кредитори;
г) все вірно.
84. Страховий акт - це документ, який підтверджує:
а) факт страхового випадку;
б) причини страхового випадку;
в) обставини страхового випадку;
г) все вірно.
85. Фактори ризику, які враховуються при страхуванні автотранспорту такі:
а) технічні характеристики транспортного засобу;
б) індивідуальні характеристики користувача транспортного засобу;
в) цілі користування транспортним засобом;
г) все вірно.
86. Карго страхування передбачає покриття вантажу:
а) тільки на час його пересування;
б) на час його доставки до місця відправлення;
в) на час його доставки до місця відправлення та навантаження;
г) все вірно.
87. Наявність страхового випадку при транспортуванні вантажів морським судном підтверджується:
а) морським протестом;
б) випискою з судового журналу;
в) актами, що свідчать про причини страхового випадку;
г) все вірно.
88. Підставою для обчислення величини страхового відшкодування для страховика є дані:
а) представлені у заяві страхувальника;
б) встановлені та зафіксовані страховиком у страховому акті;
в) надані компетентними органами у випадку звернення до них;
г) все вірно.
89. Фрахт-це:
а) відшкодування збитків за частковою аварією:
б) навмисний збиток, завданий судну або вантажу, що пов'язаний з їх відшкодуванням:
в) угода при страхуванні вантажів на певний термін;
г) плата за перевезення судном вантажу і пасажирів.
90. Різновидом фінансових ризиків є:
а) ризик неплатежу;
б) неотримання прибутку при інвестиційних операціях;
в) втрати або зменшення прибутку внаслідок непередбачуваних обставин;
г) все вірно.
91. Для оцінювання основних фондів застосовується:
а) їх повна балансова вартість;
б) їх повна балансова вартість за вирахуванням зносу;
в) вартість їх придбання;
г) їх відновна вартість.
92. В якій формі проводиться страхування автотранспорту громадян?
а) у добровільній формі;
б) в обов'язковій формі;
в) а, б;
г) транспортні засоби – в обов'язковій формі, а додаткове обладнання до них – у добровільній.
93. Якщо домашнє майно підлягає ремонту, то збиток визначається в розмірі:
а) витрат на ремонт;
б) визначеної в договорі страхування страхової суми;
в) його дійсної вартості;
г) його ринкової вартості.
94. Страхувальник може заявити страховику про абандон та отримати всю страхову суму у випадках:
а) пропажі судна безвісті, знищення судна та/або вантажу;
б) економічної недоцільності відновлення або ремонту судна;
в) економічної недоцільності усунення пошкоджень судна або доставки вантажу в порт призначення;
г) все вірно.
95. Обов'язкове страхування відповідальності власників собак проводиться з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної:
а) життю третіх осіб;
б) здоров'ю третіх осіб;
в) майну третіх осіб;
г) все вірно.
96. Відносини у сфері обов'язкового страхування автоцивільної відповідальності регулюються:
а) Конституцією України;
б) Цивільним кодексом України;
в) Законом України «Про страхування»;
г) все вірно.
97. Відповідно до законодавства України страхування відповідальності власників транспортних засобів проводиться в:
а) обов'язковій формі;
б) добровільній формі;
в) обов'язковій та добровільній формах;
г) комбінованій формі.
98. Страхова сума за страхуванням відповідальності може бути встановлена на основі:
а) домовленості страхувальника та страховика;
б) визначених законодавством та об'єднаннями страховиків лімітів відповідальності;
в) визначених міжнародними угодами лімітів відповідальності;
г) все вірно.
99. Під час страхування професійної відповідальності не покривається шкода, завдана при виконанні службових обов'язків:
а) умисно;
б) у разі помилки;
в) у разі упущення;
г) все вірно.
100. Розмір франшизи (при відшкодуванні збитків, заподіяних майну потерпілих) за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів, не може перевищувати:
а) 2% від ліміту відповідальності;
б) 3% від ліміту відповідальності;
в) 4% від ліміту відповідальності;
г) ліміту відповідальності.
101. Метою страхування відповідальності є страховий захист:
а) власності громадян і суб'єктів господарювання;
б) майнових інтересів громадян і суб'єктів господарювання;
в) інтересів можливих осіб, які спричинили шкоду;
г) на випадок настання визначених подій, пов'язаних з їх життям, здоров'ям і працездатністю.
102. Об’єктом страхування ризиків непогашення кредитів є:
а) відповідальність позичальників кредитів;
б) відповідальність банку;
в) відповідальність кредитної установи;
г) майнові інтереси страховика.
103. Професійну відповідальність можуть страхувати:
а) лише фізичні особи, які здійснюють професійну діяльність на основі отриманої ліцензії, атестату або іншого документу;
б) юридичні особи, які здійснюють професійну діяльність на основі отриманої ліцензії, атестату або іншого документу;
в) юридичні особи та будь-які дієздатні громадяни;
г) все вірно.
104. Третіми особами в обов'язковому страхуванні суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, можуть виступати:
а) фізичні та юридичні особи, яким може бути заподіяна або заподіяна пряма шкода внаслідок пожежі на об'єкті підвищеної небезпеки;
б) особи, які знаходилися у трудових відносинах зі страхувальником;
в) особи, які несанкціоновано або під час виконання службових обов'язків перебували на об'єктах підвищеної небезпеки;
г) все вірно.
105. Вартість «Зеленої карти» залежить від:
а) марки автомобіля:
б) строку експлуатації автомобіля;
в) країни, до якої він їде;
г) все вірно.
106. При страхуванні цивільної відповідальності автовласника страховий захист розповсюджується на:
а) автомобіль страхувальника;
б) життя та здоров'я страхувальника;
в) автомобіль, життя та здоров'я третіх осіб;
г) все вірно.
107. Договір страхування відповідальності перевізника укладається на користь:
а) страхувальника;
б) набувачів;
в) третіх осіб;
г) спадкоємців.
108. Ризики при страхуванні професійної відповідальності, що пов’язані з можливістю заподіяння матеріальних збитків третім особам, викликаються роботою:
а) фармацевтів;
б) лікарів;
в) будівельників;
г) все вірно.
109. Облігаторне перестрахування охоплює:
а) весь страховий портфель;
б) значну частину страхового портфеля;
в) кожний відокремлений ризик;
г) а, б.
110. Об'єктом перестрахувальних операцій є:
а) майнова ситуація в певному страховому товаристві;
б) настання страхового випадку у певному страховому товаристві;
в) настання страхового ризику в певному страховому товаристві;
г) все вірно.
111. У групі пропорційного перестрахування виділяють такі підвиди договорів перестрахування:
а) квотний, ексцедентний та квотно-ексцедентний договори;
б) ексцеденти збитку та ексцедент збитковості;
в) облігаторні договори;
г) факультативи і договори.
112. Перестрахування є:
а) самостійною галуззю страхування;
б) підгалуззю майнового страхування;
в) підгалуззю особового страхування;
г) підгалуззю страхування відповідальності.
113. В перестрахуванні ризику беруть участь чотири страховики. В даному випадку ретроцесіонарій — це:
а) перший страховик;
б) другий страховик;
в) третій страховик;
г) четвертий страховик.
114. За непропорційним перестрахуванням розрахунки між сторонами договору охоплюють:
а) підсумкові фінансові результати цедента;
б) окремі договори страхування;
в) окремі збитки;
г) все вірно.
115. Що означає перестрахування із 60% квотою?
а) цедент приймає 60% кожного ризику;
б) перестраховик приймає 60% кожного ризику;
в) цедент приймає 40% кожного ризику;
г) перестраховик приймає 40% кожного ризику.
116. До факультативного перестрахування страхові компанії вдаються досить часто у таких випадках:
а) ризик настільки значний, що виходить за межі (ліміти) діючих перестрахувальних договорів;
б) ризик не підпадає під умови чинних договорів;
в) компанія, що передає ризик, вважає за необхідне перестрахувати частину відповідальності за власним утриманням;
г) все вірно.
117. Облігаторне перестрахування вигідніше порівняно з факультативним для:
а) цедента;
б) перестраховика;
в) а, б;
г) перестрахового брокера.
118. До непропорційних перестрахувальних договорів відносяться:
а) квотні договори;
б) факультативні договори;
в) квотні та ексцедентні договори;
г) договори ексцедента збитку та ексцедента збитковості.
119. Коли цедент отримує найбільшу комісію за перестрахуванням:
а) за квотним договором;
б) за ексцедентним договором;
в) за договором ексцедента суми;
г) за факультативно-облігаторними договорами.
120. Другий договір ексцедента суми використовується:
а) як альтернатива до першого договору ексцедента суми;
б) для безпечних ризиків;
в) додатково до факультативного договору перестрахування;
г) у тому випадку, коли перший договір ексцедента суми не може задовольнити виплати.
121. Сутність ексцедентного перестрахування полягає втому, що:
а) цедент зобов'язаний передати перестраховику визначену частку у всіх ризиках даного виду, а перестраховик не має права відмовитися від цього обв'язку;
б) цедент визначає розмір власної участі у всіх або у частині договорів прямого страхування, а відповідальність понад всю власну участь передає перестраховикам;
в) все вірно.
122. Основні переваги факультативного перестрахування:
а) висока ставка комісії перестрахування;
б) увага, що приділяється окремим ризикам;
в) легкість в управлінні;
г) все вірно.
123. Які види активів не приймаються для представлення коштів технічних резервів:
а) валютні вкладення згідно з валютою страхування;
б) інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;
в) кредити страхувальникам-громадянам;
г) все вірно.
124. Первинними доходами страховика є:
а) доходи від страхової діяльності;
б) доходи від інвестиційної та фінансової діяльності;
в) інші доходи (відмінні від а), б).
125. Величина резерву заявлених, але не виплачених збитків з видом страхування визначається:
а) за кожним діючим договором страхування;
б) за кожним об'єктом страхування;
в) за кожною неврегульованою претензією;
г) все вірно.
126. В компаніях з ризикового страхування невикористані резерви:
а) перетворюються у прибуток страховика;
б) повертаються страхувальнику;
в) виплачуються набувачам;
г) належать до виплати спадкоємцям у разі смерті страхувальника.
127. Які види активів приймаються для представлення коштів резервів із страхування життя:
а) валютні вкладення згідно з валютою страхування;
б) інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;
в) акції, облігації, іпотечні сертифікати;;
г) все вірно.
128. Резерв катастроф формується з метою здійснення страхових виплат у разі:
а) настання природних стихійних лих;
б) настання природних катастроф або значних промислових аварій;
в) забруднення навколишнього природного середовища;
г) все вірно.
129. Відмінності між розміщенням коштів технічних резервів і резервів із страхування життя полягають у:
а) видах активів, які приймаються для представлення коштів страхових резервів;
б) величині окремих категорій активів;
в) розміру вкладень в один об'єкт певної категорії активів;
г) все вірно.
130. В основі обчислення прибутку від страхової діяльності лежить:
а) страхова нетто-премія;
б) зароблена страхова премія;
в) незароблена страхова премія;
г) отримана страхова премія
131. До доходів від страхової діяльності не належать:
а) страхові премії за договорами перестрахування;
б) комісійні винагороди за передання ризиків у перестрахування;
в) доходи від реалізації прав регресної вимоги страховика до страхувальника;
г) повернені суми із централізованих страхових резервних фондів.
132. Стійкість страхових операцій будь-якої страхової компанії залежить від:
а) співвідношення між капіталами;
б) надходження страхових премій;
в) максимум відповідальності, що приймає на себе страховик;
г) все вірно.
133. Вільні резерви страховика створюються за рахунок:
а) статутного капіталу;
б) нерозподіленого прибутку;
в) додаткового капіталу;
г) резервного капіталу.
134. Платоспроможність — це здатність страховика:
а) у максимальному обсязі задовольняти вимоги страхувальників при настанні страхових випадків;
б) своєчасно виконувати грошові зобов'язання, які обумовлені законом або договором, перед страхувальниками;
в) отримувати від перестраховиків обумовлені суми, які передані їм у перестрахування;
г) все вірно.
135. До економічного способу забезпечення фінансової надій ності відноситься:
а) правильний розрахунок страхових тарифів;
б) правильне розміщення страхових резервів;
в) збалансованість страхового портфеля;
г) перестрахувальні операції.
136. Фонди страхових гарантій створюються:
а) страховиками;
б) страхувальниками;
в) страховими посередниками;
г) страховими брокерами.
137. Платоспроможність залежить від:
а) розміру ресурсів страховика;
б) розміру зобов'язань, які бере на себе страховик;
в) наявності сплаченого статутного фонду;
г) все вірно.
138. Фактичний запас платоспроможності - це:
а) нетто-активи;
б) брутто-активи;
в) навантаження;
г) ліквідність страховика.
139. На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен:
а) дорівнювати розрахунковому запасу платоспроможності;
б) дорівнювати нормативному запасу платоспроможності;
в) перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності;
г) на 10% перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.
140. Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням із вартості майна:
а) суми нематеріальних активів;
б) загальної суми зобов'язань;
в) страхових зобов'язань;
г) все вірно.
Основна література
Додаткова література
Посилання на джерела у мережі Інтернет
Навчально-методичний посібник
Страхування
Терещенко Тетяна Євгеніївна
Заволока Лариса Олександрівна
Пономарьова Оксана Борисівна
|
Т35 |
Страхування: Навчально-методичний посібник для студентів заочної форми навчання, які навчаються за галуззю знань 0305 "Економіка та підприємництво" напряму підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит". – Дніпропетровськ: ДДФА, 2012.– 146 с. |
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни «Страхування» розроблений відповідно до навчального плану підготовки бакалаврів за галуззю знань 0305 "Економіка та підприємництво" напряму підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит" та програми навчальної дисципліни. Посібник призначений надати допомогу студентам у самостійному вивченні нормативної дисципліни "Страхування" циклу професійної та практичної підготовки. Посібник містить програму навчальної дисципліни, методичні рекомендації до самостійного вивчення кожної теми курсу, питання для самоконтролю, методичні рекомендації до практичних занять, завдання до модульного контролю з дисципліни, методичні рекомендації до виконання домашньої контрольної роботи та індивідуального завдання та питання для підсумкового контролю.
Індекс ББК 65.271
Підп. до друку _______ Формат______ Папір друк.
Ум. друк. арк. 10,5 Тираж 10 Замовлення № ________
РВВ Дніпропетровської державної фінансової академії. Дільниця оперативного друку. Св. Держкомітету інформ. політики, телебачення та радіомовлення сер. ДК 2126 від 17.03.2005 р.