Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Задача 1.
Державному підприємству магістральних нафтопроводів «Дружба» за розпорядженням голови Львівської облдержадміністрації на період будівництва нафтопроводу «Одеса-Броди» було надано в тимчасове користування 119 га земель сільськогосподарського призначення, у тому числі 100 га ріллі у Бродовському районі. У зв’язку з влаштуванням надземного переходу для підземної прокладки траси нафтопроводу було погіршена якість ґрунтів на площі 108 га.
Дайте правовий аналіз зазначених дій.
Стаття 23. Пріоритетність земель сільськогосподарського призначення
1. Землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.
2. Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру.
3. Для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.
4. Лінії електропередачі і зв'язку та інші комунікації проводяться головним чином вздовж шляхів, трас тощо.
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ІЗ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ
Л И С Т25.12.2008 14-17-7/15084
Першому заступнику Голови
Республіканського комітету
по земельних ресурсах
Автономної Республіки Крим
Кузьменку Є.І.
Державним комітетом України із земельних ресурсів розглянуто Ваше звернення щодо будівництва магістральних газопроводів на території Автономної Республіки Крим та повідомляється.
Згідно із визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України "Про трубопровідний транспорт" (далі - Закон), магістральний трубопровід - це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів.
Положеннями частини першої статті 9 Закону встановлено, що місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень погоджують розміщення споруд та інших об'єктів трубопровідного транспорту на землях, наданих у користування підприємствам трубопровідного транспорту згідно із Земельним кодексом України.
Слід зазначити, що уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України (відповідно до частини другої статті 11 Закону) .
Згідно із пунктом "ґ" частини першої статті 146 Земельного кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених Земельним кодексом України, мають право викупу земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо).
При вирішень питань вилучення, викупу та передачі земельних ділянок для будівництва і обслуговування магістральних трубопроводів слід враховувати вимоги статей 20 та 21 Земельного кодексу України, щодо зміни цільового призначення земель та використання земель за цільовим призначенням.
Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом (частина друга статті 207 Земельного кодексу України) .
Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон (частина третя статті 207 Земельного кодексу України) .
Щодо планування прокладення магістральних трубопроводів через землі резервного фонду, землі сільськогосподарського призначення та земельні частки (паї) громадян повідомляється наступне.
Враховуючи підпункт "б" пункту 15 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв) крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
При вирішенні питання викупу земельної ділянки для будівництва і обслуговування лінійних об'єктів слід враховувати положення статті 146 Земельного кодексу України, окремий пункт якої згадний вище у даному листі.
Для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості (частина третя статті 23 Земельного кодексу України) .
Відповідно до частини десятої статті 25 Земельного кодексу України, резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.
До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (пункт 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України) .
Щодо планування прокладення магістральних трубопроводів через землі історико-культурного призначення повідомляється наступне.
Згідно із частиною другою статті 54 Земельного кодексу України навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель.
Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (абзац третій частини першої статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини") .
Також слід зазначити, що відповідно до пункту "в" частини першої статті 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельного сервітуту для прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій.
Згідно з частиною першою статті 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).Заступник Голови В.В.Кулініч
Задача 2.
Акціонерне товариство «Промбуд» мало в постійному користуванні 15 га земель для ведення підсобного господарства. Через відсутність кваліфікованих фахівців підприємство в минулому році отримало невисокий врожай і перепрофілювало свою діяльність на землі наступним чином: 6 га землі було виділено під автогаражі, а 9 га надано працівникам підприємства під городи для вирощування сільськогосподарських культур.
Міська рада винесла рішення про припинення права постійного користування зазначених земель у акціонерного товариства «Промбуд», оскільки вони використовувалися з порушенням земельного законодавства.
Акціонерне товариство оскаржило зазначене рішення до господарського суду.
Стаття 141. Підстави припинення права користування земельною ділянкою
Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
( Пункт "в" частини першої статті 141 в редакції Закону N 875-VI від 15.01.2009 ) г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
Стаття 142. Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою
1. Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.
2. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
3. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
4. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Стаття 143. Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку
Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:
а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
в) конфіскації земельної ділянки;
г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
( Пункт "г" частини першої статті 143 в редакції Закону N 1559-VI від 17.11.2009 ) ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 144. Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства
1. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.
2. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.
3. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.
Підстави і порядок припи
нення права постійного
користування земельними ді
лянками суб’єктам господарю
вання чітко регламентовані по
ложеннями статей 141, 142, 143,
144, 149 Земельного кодексу Ук
раїни.
Так, відповідно до статті 141
цього Кодексу, підставами при
пинення права користування зе
мельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права
користування земельною ді
лянкою;
б) вилучення земельної ділянки
у випадках, передбачених цим
Кодексом;
в) припинення діяльності релі
гійних організацій, держав
них чи комунальних підпри
ємств, установ і організацій;
г) використання земельної ді
лянки способами, які супер
ечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ді
лянки не за цільовим призна
ченням;
д) систематична несплата зе
мельного податку або орендної
плати;
е) придбання іншою особою пра
ва власності на житловий бу
динок, будівлю або споруду,
що знаходяться на земельній
ділянці.
Відповідно до положень ча
стин 3 і 4 статті 142 цього
Кодексу, добровільна відмова від
права власності або права по
стійного користування земель
ною ділянкою здійснюється на
ступним чином:
припинення права постійного
користування земельною ді
лянкою у разі добровільної
відмови землекористувача
здійснюється за його заявою
до власника земельної ділян
ки;
власник земельної ділянки на
підставі заяви землекористу
вача приймає рішення про
припинення права користу
вання земельною ділянкою,
про що повідомляє в органи
державної реєстрації.
Підстави для примусового
припинення прав на зе
мельну ділянку передбачені
статтею 143 цього Кодексу.
Так, примусове припинення
прав на земельну ділянку здій
снюється у судовому порядку у
разі:
а)використання земельної ді
лянки не за цільовим призна
ченням;
б) неусунення допущених пору
шень законодавства (забруд
нення земель радіоактивними
і хімічними речовинами, від
ходами, стічними водами,
забруднення земель бакте
ріально паразитичними і ка
рантинно шкідливими ор
ганізмами, засмічення земель
забороненими рослинами,
пошкодження та знищення
родючого шару ґрунту,
об’єктів інженерної інфраст
руктури меліоративних сис
тем, порушення встановлено
го режиму використання
земель, які особливо охороня
ються, а також використання
земель способами, які завда
ють шкоди здоров’ю населен
ня) в терміни, встановлені
вказівками спеціально упов
новажених органів виконавчої
влади з питань земельних ре
сурсів;
в) конфіскації земельної ділянки;Page 5
г) примусового відчуження зе
мельної ділянки з мотивів
суспільної необхідності;
г) примусового звернення стя
гнень на земельну ділянку за
зобов’язаннями власника цієї
земельної ділянки;
д) невідчуження земельної ділян
ки іноземними особами та осо
бами без громадянства у вста
новлений строк у випадках,
визначених цим Кодексом.
Порядок припинення пра
ва користування земель
ними ділянками, які вико
ристовуються з порушенням
земельного законодавства, наве
дений у статті 144 цього Кодексу:
1.У разі виявлення порушення
земельного законодавства дер
жавний інспектор по викорис
танню та охороні земель скла
дає протокол про порушення та
видає особі, яка допустила по
рушення, вказівку про його
усунення у 30 денний термін.
Якщо особа, яка допустила по
рушення земельного законо
давства, не виконала протягом
зазначеного строку вказівки
державного інспектора про
припинення порушення зе
мельного законодавства, дер
жавний інспектор по викорис
танню та охороні земель
відповідно до закону накладає
на таку особу адміністративне
стягнення та повторно видає
вказівку про припинення пра
вопорушення чи усунення його
наслідків у 30 денний термін.
2. У разі неусунення порушення
земельного законодавства у 30
денний термін державний інс
пектор з використання та охо
рони земель звертається до
відповідного органу виконавчої
влади або органу місцевого
самоврядування з клопотанням
про припинення права користу
вання земельною ділянкою.
3.Рішення органу виконавчої
влади або органу місцевого са
моврядування про припинен
ня права користування зе
мельною ділянкою може бути
оскаржене землекористува
чем у судовому порядку.
Основні положення порядку
вилучення земельних ділянок
регламентовані частинами 1, 2,
10 статті 149 цього Кодексу:
земельні ділянки, надані в
постійне користування із зе
мель державної та комуналь
ної власності, можуть вилуча
тися для суспільних та інших
потреб за рішенням органів
державної влади та органів
місцевого самоврядування;
вилучення земельних ділянок
здійснюється за згодою земле
користувачів на підставі
рішень Кабінету Міністрів Ук
раїни, Ради міністрів Авто
номної Республіки Крим,
місцевих державних адміні
страцій, сільських, селищ
них, міських рад відповідно до
їх повноважень;
у разі незгоди землекористу
вача з вилученням земельної
ділянки питання вирішується
в судовому порядку.
Підсумовуючи вищезазна
чене, варто відмітити, що
право постійного користування
земельною ділянкою припи
няється за рішенням власника
земельної ділянки:
1. При добровільній відмові зем
лекористувача від права кори
стування;
2. У примусовому порядку через
суд, у разі відмови добро
вільно виконати рішення
власника, при порушенні
норм чинного законодавства
України.
Крім двох перелічених ви
падків можливий варіант, при
якому землекористувач (при по
рушенні ним норм чинного зако
нодавства та за наявності інших
підстав, передбачених законом)
добровільно виконує рішення
власника про примусове припи
нення права постійного користу
вання та звільняє земельну
ділянку (без суду).
44 «Землевпорядний вісник» №7 2010
ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
Олександр ЛАХ
Задача 3.
Громадяни Данилів і Васильченко, об’єднавши свої земельні ділянки, надані їм для ведення особистого селянського господарства, вирішили створити с/г виробничий кооператив «Лоза», предметом діяльності якого є вирощування винограду, його переробка, реалізація соків. Орган державної реєстрації відмовився зареєструвати сільськогосподарський кооператив.
Стаття 5. Загальні умови створення кооперативу
1. Кооператив створюється його засновниками на добровільних
засадах.
2. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України та
юридичні особи, зареєстровані в Україні.
3. Рішення про створення кооперативу приймається його
установчими зборами.
4. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три
особи.
Стаття 6. Державна реєстрація кооперативу
1. Державна реєстрація кооперативу здійснюється в порядку,
передбаченому для державної реєстрації суб'єктів підприємницької
діяльності.
2. Кооператив вважається створеним і набуває прав юридичної
особи з дня його державної реєстрації. Кооператив має самостійний
баланс, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків,
печатку із своїм найменуванням.
3. Відмова у державній реєстрації кооперативу може бути
оскаржена в судовому порядку.
Задача 4.
С/г акціонерному товариству «Плодорозсадницьке», що розташоване у селі Липа, згідно з державним актом на право колективної власності належить земельна ділянка для сільськогосподарського використання (землі під господарськими будівлями та господарськими дворами). Для доцільного використання землі акціонерне товариство вирішило частину належної йому землі обміняти на земельну ділянку (рілля) відповідної площі, що перебуває у землях запасу Липівської сільської ради.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про порядок виділення в натурі (на місцевості)
земельних ділянок власникам земельних
часток (паїв)
Стаття 14. Обмін земельними ділянками
У разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться
всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками
земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного
сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання
використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може
обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого
масиву.
Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх
власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.
Сільські, селищні, міські ради та районні державні
адміністрації в межах своїх повноважень сприяють обміну земельними
ділянками.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо обміну земельними ділянками,
одержаними власниками земельних часток (паїв)
у натурі (на місцевості)
1. Рекомендації щодо обміну земельними ділянками, одержаними
власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (далі
- Рекомендації) розроблені відповідно до абзацу третього пункту
2 статті 15 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на
місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"
( 899-15 ).
2. Рекомендації визначають порядок обміну земельними
ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі
(на місцевості), у разі, якщо власник земельної ділянки, яка
знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно
власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення
товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання
використовувати належну йому земельну ділянку самостійно.
3. Власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині
єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних
ділянок чи іншими особами для ведення товарного
сільськогосподарського виробництва, звертається усно або письмово
до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого
масиву, на яку він бажає обміняти свою земельну ділянку, із
пропозицією укласти договір міни земельних ділянок.
4. У письмовій пропозиції укласти договір міни земельних
ділянок зазначається:
адреси осіб, які мають укласти договір міни;
умови майбутнього договору міни;
строк для відповіді (за бажанням).
5. Оскільки обмін земельними ділянками здійснюється за згодою
їх власників, то у разі відхилення пропозиції укласти договір міни
земельних ділянок власник земельної ділянки, який виявив бажання
її обміняти, має право звернутись із зазначеною вище пропозицією
до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого
масиву.
6. У разі прийняття пропозиції власником іншої земельної
ділянки щодо обміну земельними ділянками власники земельних
ділянок укладають договір міни земельних ділянок.
7. Договір міни земельних ділянок укладається відповідно до
вимог Земельного кодексу України ( 2768-14 ) та Цивільного кодексу
України ( 435-15 ).
8. Договір міни земельних ділянок посвідчується нотаріально.
9. Право власності на земельну ділянку за договором міни
виникає після нотаріального посвідчення договору міни земельних
ділянок, одержання документа, що посвідчує право власності на
земельну ділянку, та його державної реєстрації.
Задача 6.
Члени садівничого товариства «Лісова казка» приватизували належні їм земельні ділянки і отримали державні акти про право приватної власності на землю для ведення садівництва. Сесія сільської ради на підставі «Проекту детального планування по зміні цільового призначення під індивідуальне житлове будівництво» прийняла таке рішення: «Внести зміну цільового призначення земельної ділянки – під індивідуальне житлове будівництво у відповідні державні акти, видані раніше сільською радою членам садівничого товариства.