Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Після «СВУ» настала черга сфальсифікованої справи «Українського національного центру» («УНЦ»). 1931 року керівник < УНЦ» історик М. Яворський був розстріляний. До справи також був притягнутий академік М. Грушевський. Хоч слідство щодо нього було припинене, але до самої смерті він перебував під наглядом сталінських правоохоронців і помер за досить загадкових обставин у Кисловодську.
УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР" — неіснуюча "контрреволюційна організація" (складовою частиною якої було оголошено "галицьку Українську військову організацію"), "викрита" органами ДПУ в 1931. Організації приписувалася підготовка збройного повстання з метою скинути радянську владу в Україні і встановити капіталістичний лад у формі УНР. 7 лютого 1932 у цій справі до ув'язнення від З до 6 років було засуджено 50 осіб, близько 30 з них — колишні члени УПСРі УСДРП. У належності до організації були звинувачені також колишні члени КПЗУ, безпартійні, переважно вихідці з Галичини. В наступні роки 33 із засуджених були повторно репресовані (21 особу розстріляно). Ця справа — один із значних каральних заходів правлячого режиму проти видатних представників старої української інтелігенції, вирішальний етап у згортанні українізації.
23. УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР" — неіснуюча "контрреволюційна організація" (складовою частиною якої було оголошено "галицьку Українську військову організацію"), "викрита" органами ДПУ в 1931. Організації приписувалася підготовка збройного повстання з метою скинути радянську владу в Україні і встановити капіталістичний лад у формі УНР. 7 лютого 1932 у цій справі до ув'язнення від З до 6 років було засуджено 50 осіб, близько 30 з них — колишні члени УПСР і УСДРП. У належності до організації були звинувачені також колишні члени КПЗУ, безпартійні, переважно вихідці з Галичини. В наступні роки 33 із засуджених були повторно репресовані (21 особу розстріляно). Ця справа — один із значних каральних заходів правлячого режиму проти видатних представників старої української інтелігенції, вирішальний етап у згортанні українізації.
До експозиції музею також передано повністю сфальсифіковану карально-репресивними органами "Справу Українського національного центру" – міфічної підпільної організації, метою якої, за версією ГПУ, була підготовка повстання проти більшовицького режиму й проголошення незалежності України.
. Після «СВУ» настала черга сфальсифікованої справи «Українського національного центру» («УНЦ»). 1931 року керівник < УНЦ» історик М. Яворський був розстріляний. До справи також був притягнутий академік М. Грушевський. Хоч слідство щодо нього було припинене, але до самої смерті він перебував під наглядом сталінських правоохоронців і помер за досить загадкових обставин у Кисловодську.
У 1931 р. була сфабрикована справа "Українського національного центру" (УНЦ), в яку було втягнуто визначних українських істориків М. Грушевського та М. Яворського. Усіх 50 "членів УНЦ" у позасудовому порядку прирекли до різних строків ув'язнення. Пізніше 33 з них було засуджено повторно: 21-го розстріляли, іншим подовжили строки ув'язнення.
Спочатку Грушевський покірно повторював усе те, що з ним ретельно відпрацював уповноважений Секретного відділу ГПУ УСРР Ілларіон Южний-Вєтліцин. Усе це вписується в грандіозну схему діяльності «УНЦ», що нібито мав розгалужені зв’язки, в тому числі й закордонні. В Москві пильно стежили за розвитком справи «УНЦ», надавали їй особливого значення. По-своєму це підтвердили колізії, пов’язані з академіком, з яким, крім Агранова, розмовляв ще один чекіст — С.Мессінг. Після цього Грушевського відпустили, взявши обіцянку написати листи-звернення до окремих українських політичних діячів із закликом припинити боротьбу з більшовицьким режимом.
Грушевський зрозумів, що влада знову хоче використати його ім’я i авторитет у власних розрахунках, а тому й заграє з ним, не вдаючись до відвертого натиску, як це було в Харкові, в ГПУ УСРР. Розумів він і те, що все йде до чергового показового процесу. Над усім цим він роздумував досить довго, не поспішаючи на зустріч з Аграновим. Врешті-решт останній запросив вченого на зустріч 15 квітня 1931 року. І тут Грушевський спростував версію про наявність «УНЦ» і свою керівну роль у ньому. Агранов зауважив, що ім’я Грушевського не випадково зустрічається у свідченнях ряду його однодумців. На це академік відповів, що, можливо, вони керувалися тими ж мотивами, що й він сам, будучи переконаними в тому, що, даючи потрібні слідчому свідчення, полегшують долю всіх, хто проходить у цій справі.
Керівники ОГПУ зрозуміли, що навряд чи вдасться зробити з Грушевського героя чергового показового процесу, і — напевно, після відповідних консультацій у ЦК ВКП(б) — його звільнили. Одним із свідчень незадоволення Москви невдалою спробою харківських чекістів зробити вченого лідером «УНЦ» можна вважати короткий, але виразний документ – службову записку від 19 квітня 1931 р. начальника Секретно-оперативного управління ОГПУ Ю.Євдокимова до В. Балицького. «Особисто тов. Балицькому. Надсилаю два документи: рапорт від 4. IV. 31 р. і запис розмови т. Агранова з професором Грушевським від 15.IV. 31 р.
До відома та належних висновків. Євдокимов».
І висновки зробили: 50 осіб, обвинувачених в участі в «УНЦ» засудили в лютому 1932 року в «закритому порядку», а Грушевський залишився під пильнуванням ГПУ–НКВД до кінця життя.