Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1. Роль, суть і мета ЕА. Зв'язок ЕА з іншими науковими дисциплінами.
Мета економічного аналізу - сприяння виконанню планів підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських формувань, сприяння дальшому розвитку і поліпшенню економічної роботи завдяки підготовці проектів оптимальних управлінських рішень.
ЕА – це функція управління виробництвом, яка забезпечує науковість і аргументованість прийняття управлінських рішень щодо регулювання діяльності суб’єктів господарювання.
Аналіз -- як метод пізнання реальної дійсності, безпосередньо пов'язаний із мисленням, усвідомленим активним сприйняттям людиною реальної дійсності, що також передбачає використання синтезу та інших категорій і законів діалектики.
Економічний аналіз тісно пов'язаний з багатьма економічними та неекономічними дисциплінами: діалектикою, політичною економією, бухгалтерським обліком.
Протилежністю аналізу є синтез. Синтез - це метод пізнання явищ, предметів і процесів через об'єднання їх складових в єдине ціле. Аналіз і синтез перебувають у діалектичній єдності і є засобами пізнання господарської діяльності.
Потреби економічного аналізу ставлять до інформації підвищені вимоги щодо повноти даних, оперативності, достовірності, порівнянності, безперервності, доступності. Тому форми обліку потребують постійного вдосконалення: зміни форм, змісту реєстрів, порядку документообігу.
2. Придмет, об’єкт, функції, принципи і завдання ЕА.
Господарська діяльність п-ств потребує системного вивчення для успішного і ефективного управління нею.
Одним із способів вивчення такої діяльності є аналіз. Термін аналіз іноземного походження означає «розділяти», «розчленовувати».
Аналіз – це розподіл цілого на складові частини з метою розкриття його внутрішньої будови, взаємозв’язків цілого в елементному складі їх взаємовплив та визначення ступеня необхідності кожною з них.
З аналізом тісно пов'язаний синтез – це поєднання виділених елементів для отримання цілого результату, якому притаманні нові ознаки.
Отже аналіз і синтез у комплексі забезпечують наукове вивчення явищ і процесів, їх взаємодію та зв'язок.
ЕА – це функція управління виробництвом, яка забезпечує науковість і аргументованість прийняття управлінських рішень щодо регулювання діяльності суб’єктів господарювання.
Мета ЕА -- сприяння виконанню планів підприємств та їх підрозділів інших господарських формувань, а також сприяння подальшому розвитку та поліпшенню економічної роботи завдяки підготовці конкретних проектів оптимальних управлінських рішень.
Предметом вивчення економічного аналізу є виробнича та фінансова діяльність об’єктів господарювання різних форм власності, яка спрямована на досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах, що відображається через систему економічної інформації.
Об’єктом ЕА – окремі економічні явища та процеси, а також питання, проблеми та показники.
Принципи ЕА :
Функції ЕА:
Основні етапи організації роботи при проведені ЕА:
Основні завдання ЕА:
3. Види і напрями економічного аналізу.
Загальноекономічний аналіз виконують керівники та спеціалісти підприємств, керівних, фінансових, кредитних і статистичних органів за даними загальної звітності. Його метою є оцінка господарської діяльності, виявлення основних напрямків і тенденцій її розвитку, способів підвищення ефективності використання наявних ресурсів і якості роботи.
Фінансово-економічний аналіз здійснюють фінансові та кредитні органи. Фінансові установи проводять, в основному, зовнішній аналіз діяльності підприємств на підставі квартальної і річної звітності, звертаючи головну увагу на фінансові результати: виконання фінансового плану, ефективність використання фінансових ресурсів, рентабельність, платоспроможність, виконання зобов'язань перед бюджетом, фінансовий стан і резерви його поліпшення, збільшення платежів до бюджету. Такий аналіз проводиться одночасно з аналізом виконання виробничої програми.
Статистико-економічний аналіз проводиться на підставі статистичної звітності підприємств. Органи статистики аналізують розвиток окремих галузей, економічних і адміністративних районів. За даними статистико-економічного аналізу вивчаються масові явища, проводиться загальна оцінка розвитку економіки, робляться узагальнення, виявляються тенденції розвитку.
Техніко-економічний аналіз виконують економісти, інженерно-технічні працівники, робітники та органи управління за даними оперативної і періодичної звітності. Його метою є оцінка господарської діяльності, виявлення причинних взаємозв'язків і взаємодії різних факторів техніки та економіки, резервів виробництва, опрацювання заходів для раціоналізації використання ресурсів.Техніко-економічний аналіз - це, в основному, внутрішньогосподарський аналіз. У процесі такого аналізу досліджується діяльність усіх структурних підрозділів підприємства, служб, цехів, дільниць, бригад і окремих робочих місць.
Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) відносять до найбільш ефективних видів аналізу діяльності щодо виявлення резервів економії витрат матеріальних, трудових і грошових ресурсів на виробництво продукції.
ФВА проводиться з метою виявлення резервів зниження витрат за рахунок ефективніших варіантів виробництва, ліпшого співвідношення між споживчою вартістю виробу та витратами на його виготовлення. Він базується на пошуку способів зниження матеріало-, енерго- і трудомісткості продукції.
Економічний аналіз господарської діяльності за часом дослідження процесів і явищ поділяють на попередній, оперативний, послідовний і стратегічний.
Попередній аналіз вивчає майбутні процеси і явища. Він проводиться для опрацьовування проектів, обґрунтування бізнес-планів, визначення оптимальних розмірів виробництва, раціонального використання наявних ресурсів, підвищення ефективності виробництва з метою запобігання схваленню економічно неефективних, хоч і технічно прогресивних рішень. Він пов'язаний з прогнозуванням, перспективним і поточним плануванням, з вибором і обґрунтуванням варіантів планів і управлінських рішень: його проводять до початку будь-яких господарських операцій. Головним завданням попереднього аналізу є вивчення тенденцій, оцінка варіантів і пошуки найліпшого з них, виявлення недоліків, утрат, непродуктивних витрат і запобігання таким.
Оперативний аналіз проводиться безпосередньо в ході господарської діяльності або одразу після підбиття її підсумків з метою оперативного впливу на техніко-економічні показники підприємства і його структурних підрозділів. Він дає змогу безпосередньо в процесі діяльності виявити негативні фактори та визначити їх вплив на виробництво, оцінити можливі наслідки цього впливу і застосувати засоби для усунення небажаних наслідків або запобігання ним.
Поточний аналіз відрізняється від оперативного тим, що тут використовується звітна, облікова й позаоблікова інформація. Оперативна інформація не використовується, бо вона часто нівелюється, й у звітності та в обліковій інформації не виявляється.
Завершальний аналіз проводиться після закінчення певного циклу діяльності та одержання відповідної звітності. Його завдання - це всебічне вивчення економіки підприємства, об'єктивна оцінка результатів діяльності, виявлення закономірностей і тенденцій розвитку господарства, викриття внутрішньогосподарських резервів та опрацювання конкретних заходів щодо їх реалізації.
Стратегічний аналіз застосовується для з'ясування основних довгострокових тенденцій діяльності. Його метою є прогнозування напрямків дальшого розвитку районів, галузей та економіки в цілому. Він забезпечує вибір найоптимальніших перспективних рішень. Як бачимо, види й напрямки аналізу доповнюють один одного.
Міжгосподарський аналіз вивчає показники роботи підприємства порівняно з показниками інших підприємств. Він спрямований на виявлення відмінностей у роботі порівнянних виробництв, поширення передового досвіду, виявлення й мобілізацію глибинних резервів, об'єктивну оцінку діяльності.
4. Сутність методу економічного аналізу.
ЕА має свою специфіку методу дослідження. Термін метод у перекладі з грецької означає шлях дослідження господарських явищ і процесів за допомогою сукупності прийомів, методів і способів пізнання дійсності. Тому доцільно під час проведення аналізу використовувати добре відомі і перевірені практикою методи.
Метод ЕА – це діалектний спосіб підходу до вивчення господарських процесів у їх просторовому розвитку.
Метод ЕА зумовлюється метою, завданнями, вимогами, змістом і особливостями предмету, що вивчається.
Метод ЕА реалізується через сукупність прийомів дослідження або методику.
Методика – це сукупність способів і правил обробки економічної інформації для найбільш доцільного дослідження економічних явищ чи процесів з метою оцінки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання. Найважливішим елементом методики ЕА є технічні прийоми і способи аналізу.
Усі прийоми ЕА можна поділити на :
Застосування до цих чи інших способів або прийомів залежить від глибини аналізу, мети дослідження і технічних можливостей виконання розрахунків.
6.Прийомиеконом.аналiзу. Елiмiнування.
Елімінування - означає усунення, виключення впливу всіх, окрім одного, факторів на величину результативного показника. Цей прийом виходить з умовного визнання того, що всі фактори змінюються незалежно один від одного, спосіб ланцюгової підстановки через можливість використовувати його в детермінованих моделях усіх типів. Суть методу ланцюгових підстановок полягає у послідовній, почерговій заміні у функціональній моделі, яка описує базисний рівень економічного показника, базисних параметрів на звітні, в обчисленні умовних результатних показників та їх порівнянні для визначення впливу факторів. При цьому в першу чергу підлягають заміні кількісні параметри, далі - структурні, в останню чергу - якісні. спосіб абсолютних різниць, який також заснований на прийомі елімінування. полягає в тому, що відхилення (дельту) по факторному показнику, що аналізується, треба помножити на фактичні значення мультиплікаторів (співмножників), розташованих ліворуч від нього, і на базові значення тих, котрі розташовані праворуч від фактора, що аналізується. Спосіб відносних різниць використовується аналогічно, як і абсолютних різниць, тільки в мультиплікативних і комбінованих (змішаних) моделях. Для виявлення впливу факторів даним способом спочатку необхідно визначити відносні відхилення кожного факторного показника. Iндексний спосіб – застос.. для вивчення економiчний явищ,якi формуються пiд впливом кiлькох факторiв, кожен з яких схильний до динамiчних змiн(обсяг прод.,(продажу)товарiв,).спосіб порівняння являє собою оцінку й аналіз об'єкта, що досліджується, через аналогічні об'єкти (логічно порівнянні, але різнорідні за економічним змістом). Тобто порівняння як метод спосіб дослідження здійснюється через зіставлення одного показника з іншими з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними (планових і фактичних показників, фактичних показників з нормативними, фактичних показників з аналогічними показниками минулих років тощо);
фактичних показників з аналогічними показниками минулих років тощо);
7.Поняття і класифікація показників економічного аналізу.
Важливими елементами є визначення об'єктів аналізу та системи показників, за допомогою яких буде вивчатись кожен з об'єктів аналізу. Усі господарські явища і процеси вимірюються економічними показниками, які є характеристикою конкретного об'єкта чи процесу, а також його економічної суті в числовому виразі. Від того, наскільки показники повно і точно відображають суть досліджуваних явищ, залежить реальність та обґрунтованість висновків і пропозицій за результатами аналізу, ефективність управлінських рішень.
Економічні показники - важливий інструмент оцінки планування та управління діяльністю підприємств.
В економічному аналізі використовують показники:
- завдань, договірних зобов'язань, прогнозованих даних, плану;
- звітності;
- обліку;
- вибіркових спостережень;
- аналітичних досліджень.
Усі ці показники доцільно класифікувати за відповідними ознаками, а саме:
- за економічним змістом досліджуваних явищ і процесів;
- характером відображення аналізованих процесів;
- способом виміру;
- ступенем охоплення;
- місцем у причинно-наслідкових зв'язках;
- способом формування.
За економічним змістом досліджуваних явищ і процесів показники поділяються на кількісні та якісні. Кількісні показники відображають розмір господарських явищ, величину кількісних змін, що в них відбуваються, величину ресурсів. Наприклад, обсяг реалізованої продукції, кількість працюючих, обсяг продукції, одержаної в результаті підвищення продуктивності праці. Якісні показники характеризують суттєві особливості і властивості досліджуваних явищ, рівень їх розвитку, використання ресурсів, ефективність діяльності. Прикладом якісних показників є продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність.
За характером відображення аналізованих процесів розрізняють натуральні - виражають розмір явища у фізичних одиницях виміру; вартісні - показують величину економічних об'єктів і процесів у вартісному виразі; трудові - характеризують витрати праці та її ефективність показники.
За способом виміру розрізняють абсолютні й відносні показники.
Абсолютні показники виражаються в грошових, натуральних вимірниках або через трудомісткість (обсяг випущеної продукції в гривнях, виробнича площа у кв. м, витрати праці в людино-годинах). Відносні показники показують співвідношення абсолютних показників і виражаються у відсотках, коефіцієнтах, індексах (відсоток виконання договору щодо поставки продукції, коефіцієнт оновлення основних фондів).
За ступенем охоплення виділяють загальні та часткові, специфічні показники. Загальні використовують для характеристики результатів роботи всіх галузей народного господарства (вартість товарної продукції, продуктивність праці, рентабельність). Часткові є специфічними для окремих галузей (марка сталі, калорійність кам'яного вугілля, урожайність сільськогосподарських культур).
При вивченні причинно-наслідкових зв'язків показники поділяються на результатні та факторні. Це групування не є постійним, воно залежить від конкретних ситуацій, мети аналізу. Наприклад, при оцінці змін прибутку від реалізації продукції показник собівартості товарної продукції розглядають як факторний. Водночас при вивченні витрат на виробництво собівартість розглядають як результатний показник, що залежить від багатьох факторів виробництва.
8.Суть,типи факторного аналізу і резерви підвищення ефективності виробництва.
Під факторним аналізом розуміється методика комплексного та системного вивчення та вимірювання впливу факторів на величину результативних показників. Факторний аналіз дозволяє виявити об’єктивно існуючі фактори які впливають на поведінку об’єкта, що досліджується.
Типи факторного аналізу та їх характеристика
Існують такі типи факторного аналізу:
· детермінований і стохастичний
· прямий і зворотний
· одноступінчатий і багатоступінчастий
· статичний і динамічний
· ретроспективний і перспективний (прогнозний).
Детермінований факторний аналіз являє собою методику дослідження факторів, зв'язок яких з результативним показником носить функціональний характер, тобто, коли результативний показник представляється у вигляді добутку, приватного або алгебраїчної суми факторів.
Стохастичний аналіз представляє собою методику дослідження факторів, зв'язок яких з результативним показником, на відміну від функціональної, є неповним, можливим (кореляційним). Якщо при функціональній (повній) залежності зі зміною аргументу завжди трапляються відповідні зміни функції, то при кореляційному зв'язку зміна аргументу може дати декілька значень приросту функції в залежності від з'єднання інших факторів, які притаманні даному показникові. Це залежить від оптимальності поєднання інших факторів, що впливають на цей показник.
При прямому факторному аналізі дослідження ведеться дедуктивним способом - від загального до приватного. Зворотній факторний аналіз здійснює дослідження причинно-результативного зв'язку способом логічної індукції - від приватних, окремих факторів до узагальнюючих.
Факторний аналіз може бути одноступінчатим і багатоступінчастим. Перший тип використовується для дослідження факторів тільки одного рівня підпорядкування без їх деталізації на складові частини. Наприклад, у = а x b. При багатоступінчастому факторному аналізі проводиться деталізація факторів а і b на складові частини задля вивчення їх поведінки. Деталізація факторів може бути продовжена і далі. В даному випадку вивчається вплив факторів різних рівнів спів-підрядності.
Необхідно розрізняти також статичний і динамічний факторний аналіз. Перший вид застосовується при вивченні впливу факторів на результативні показники на відповідну дату. Інший вид представляє собою методику дослідження причинно-результативного зв'язку в динаміці. І нарешті, факторний аналіз може бути ретроспективним, який вивчає причини приросту результативних показників за минулі періоди, та перспективним, який досліджує поведінку факторів і результативних показників в перспективі.
Підвищення ефективності виробництва може здійснюватися двома шляхами: на основі ліквідації непродуктивних витрат, а також внаслідок прискорення науково-технічного прогресу, впровадження нової технології і техніки. З одного боку значні виробничі запаси – це омертвіння грошових засобів, які в них вкладені, недоотримання прибутку, з іншого великий запас створює можливості безперервного виробництва, і дає змогу отримати підприємству знижки на велику закупку від постачальників. Механізм пошуку резервів передбачає комплекс досліджень, пов’язаний з утворенням, виявленням і використанням резервів. Важливе місце в цьому займає класифікація резервів підвищення ефективності виробництва:
• з позицій підприємства і в залежності від джерел утворення: внутрівиробничі, зовнішні;
• за простими елементами процесу виробництва: трудові ресурси, матеріальні ресурси, засоби праці;
• за узагальнюючими показниками ефективності: ріст прибутку і рентабельності, зниження собівартості, ріст обсягу виробництва;
• за характером дії: інтенсивні, екстенсивні;
• за стадіями життєвого циклу: перед-виробничі, виробничі,експлуатаційні;
• за характером і змістом: організаційно-технічні, економічні, соціально психологічні;
• за терміном використання: поточні, перспективні;
• за очевидністю відображення: явні, приховані;
• за стійкістю: стабільні, випадкові.
Важливу роль при аналізі ефективності роботи підприємства відіграють зовнішні і внутрішні фактори. Фактор – це причини, що викликають відхилення фактичних показників від завданих.
9.Поняття i основнi завдання i нформацiйного забезпечення економiчного аналiзу та вимоги економiчного аналiзу до використаноi ними i нформацii.
Інформаційне забезпечення – це система одержання, оцінки, зберігання та переробки даних, створена з метою вироблення управлінських рішень. Це стосується різних видів діяльності, наприклад виробничої і збутової, сервісного обслуговування, включаючи підвищення технологічності виробництва, якості вироблюваної продукції, зниження її собівартості, рекламу, інформацію про асортимент продукції, ціни, форми організації сервісу.У практиці інформаційного забезпечення використовують два поняття: дані та інформація.Дані – це відомості про стан об'єкта.інформація– роз'яснення, викладення, тлумачення. Дотримання вимог періодичності, строків та форми надання інформації - це питання якості організації роботи управлінського персоналу.Найчастіше застосовують такі відрізки часу фіксації економічних показників: дні, тижні, декади, місяці, квартали, роки.Репрезентативність інформації пов'язана з правильністю її відбору і формування з метою адекватного відображення заданих властивостей об'єкту.Повнота інформації означає, що вона містить мінімальний, але достатній склад відомостей для рішення задач аналізу.Доступність інформації забезпечується можливістю проведення відповідних процедур її отримання і переробки.Актуальність інформації визначається ступенем зберігання її значущості для реалізації аналітичних функцій у момент її використання. Своєчасність інформації характеризується можливістю її використання при рішенні задач аналізу без порушення встановлених процедур та термінів. Точність інформації характеризується ступенем близькості параметра аналітичної оцінки і його дійсного значення, що відображається інформацією. Стійкість - це властивість інформації реагувати на зміну початкових даних, зберігаючи необхідну точність. цінність інформації це комплексний показник її якості, міра кількості інформації на прагматичному рівні. Завдання інформаційного забезпечення:
- визначити потребу в достовipнiй iнфоpмацiї з точки зору її своєчасності, необхідності та достатності для проведення глибокого аналізу;
- встановити методи вимipу, джеpела отpимання, пеpiодичнiсть оновлення даних для аналiтичних pозpахункiв;
- визначити поpядок фіксації, тpансфоpмацiї, збеpiгання, pуху та викоpистання iнфоpмацiї, а також її пеpетвоpення в аналiтичну iнфоpмацiю, що вiдповiдає потpебам упpавлiння за змiстом
та обсягом;
- створити умови для злагодженого функціонування системи інформаційного забезпечення
10.Класифiкацiя i характеристика найважливiших груп iнформацii.
інформація в дослівному перекладі означає повідомлення, роз’яснення, виклад. Під інформацією розуміють впорядковані повідомлення про процеси та явища, що відбуваються у об’єкті, середовищі, сукупність будь-яких знань, даних. інформація поділяється на різні види і класифікується за такими ознаками, як:– функціональне призначення; змінність;причетність до об'єкта управління;предмет дослідження; періодичність надходження; ступінь обробки; об'єкт вивчення;стадія використання;спосіб зображення; форма подання; носії інформації; важливість; насиченість; корисність; причетність до процесу обробки;обсяг відомостей, необхідних для управління економікою; режим доступу планова (матеріали різноманітних планів, кошторисів, планових завдань, прогнозів, програм); нормативно-правова (норми виробітку, нормативи матеріальних і фінансових витрат, затрат робочого часу, а також відомості про право, його систему, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення тощо);облікова (дані обліку господарських операцій);звітна (дані фінансової і статистичної звітності);адміністративна (дані про явища і процеси економічної, соціальної, культурної та інших сфер життя, які збираються, використовуються,і зберігаються державними органами влади та органів місцевого і регіонального самоврядування);масова – це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація;інформація про особу – сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, адреса, дата і місце народження тощо);інформація довідково-енциклопедичного характеру – систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя, навколишнє природне середовище (матеріали енциклопедій, довідників, словників, оголошень, путівників та ін.); соціологічна – це документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів (результати соціологічних опитувань, спостережень.
11.Поняття органiзацii економiчного аналiзу та ii завдання.
Під організацією економічного аналізу розуміють систему заходів із забезпечення ефективності, організованості, планомірності, обдуманого упорядкування дослідження об'єкта, а також дотримання внутрішньої дисципліни.Головне завдання організації економічного аналізу – досягнення поставленої мети (пошук резервів підвищення ефективності господарювання) в найкоротші строки при найкращому використанні наявних ресурсів.Мета аналізу полягає у підготовці достатнього обсягу необхідної аналітичної інформації для прийняття управлінських рішень. Виокремлення із загальної мети цілей і завдань здійснюють за ознаками, які характеризують, по-перше, різновиди управлінських рішень, що підлягають забезпеченню аналітичною інформацією, по-друге, види (функції) аналізу і, по-третє, властивості об'єкта управління – господарської діяльності.Отже, організація аналізу має бути такою, яка б забезпечувала ефективність усіх стадій аналітичної роботи, враховувала всі можливі зміни, що можуть відбутися, й сприяла у виборі найефективнішого, найбільш пріоритетного рішення, яке б відповідало цілям і стратегії розвитку підприємства.
12. Організаційні форми і виконавці аналітичної роботи
Чітка організація робіт економічного аналізу передбачає закріплення аналізу за основними виконавцями, ефективне керівництво та координацію робіт.
Організація аналітичних робіт може бути централізованою та децентралізованою. Централізована форма передбачає наявність в апаратурі управління підприємством спеціалізованої ланки, як виконує функцію економічного аналізу.
Перевагою цієї форми організації є можливість забезпечити високий науково-методичний рівень аналізу за рахунок спеціалізації фахівців цих служб на аналітичній діяльності.
Основною формою організації ЕА є децентралізована форма, при якій роботи з аналізу розподіляються між всіма економічними службами п-ств із залученням служб і фахівців різних напрямів відповідно до їх функціональних обов’язків, досвіду та схильності до аналітичних досліджень.
13. Значення, завдання і джерела аналізу виробництва продукції.
За нових ринкових умов господарювання всі п-ва самостійно обирають яку і скільки випускати продукції і з ким співпрацювати. Правильно вибрана стратегія виробництва і але ж ні обсяги випуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні прибутки.
Основні завдання аналізу виробництва продукції:
1.Оцінка планів виробництва і реалізації.
2.аналіз динаміки обсягів виробництва продукції
3.оцінка виконання виробничих програм за асортиментом,якістю,ритмічністю.
4.оцінка взаємозв’язку і взаємозумовленості показників обсягу виробництва,реалізації,асортименту якістю виробів.
5.визначення основних факторів що впливають на загальні обсяги виробництва протягом останніх років у звітному періоді.
6.оцінка резервів зростання обсягів випуску продукції та реалізації.
Осн. джерела для аналізу вироб. продукції:
1.гостподаоські договори,виробнича програма,календарні графіки виробництва продукції цехами,бригадами,дільницями,паспорт п-ва.
2.дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку .
3.матеріали спостереження,обстежень,соціальних досліджень.
14. Аналіз обсягів виробництва продукції.
Аналіз виробництва продукції починається з вивченням обсягів виробництва,адже від них залежать обсяги продажу,фінансові результати,стан обігових коштів п-ства. Аналіз обсягу виробн.. продукції цеху,бригади,дільниці починають з вивчення фактичних показників обсягу які порівнюються з плановими і фактичними показниками за попередній період. Аналіз випуску продукції протягом поточного місяця здійснюється на підставі оперативної інформації. Після того як проаналізувавши загальні показники слід визначити чинники які негативно вплинули на окремі зриви завдань а також необхідно визначити вплив факторів. Після цього необхідно виявити резерви щодо покращення результатів виробництва продукції.
15 . аналіз асортименту продукції.
Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі.
номенклатура – перелык назв виробів із зазначенням кодів, згідно загальнодержавного класифікатора продукції. Асортимент - це перелік номенклатури виробів із зазначенням обсягів випуску і їх вартості. Структура –це співвідношення окремих виробів у загальному образі виробництва.
Розрахунок показників виконання плану за асортиментом здійснюють трьома способами:
1.»спосіб найменшого числа «. Його суть полягає у тому,що з двох сум вибирається найменша (планова або фактична). Менша сума заноситься в залікову графу після того усі суми з залікової графи сумуються і визначається коефіцієнт асортименту.
Кф= загальна зарахована сума /планову суму звітного періоду.
2.спосіб «найменшого показника».його суть полягає у тому ,що для розрахунку коефіцієнта асортиментності серед усіх показників виконання плану за асортиментом, беруть найменший %виконання плану і ділять на 100.
3 спосіб 2коефіцієнт номенклатурності - це співвідношення кількості виробів, по яких план виконано повністю, до загальної кількості планових позицій.
16. аналіз якості продукції.
Під якістю продукції розуміють: сукупність властивостей, що зумовлюють її здатність задовольняти певні потреби. Відповідно до призначення якість продукції залежить від ряду факторів, передусім від організаційно- технічного рівня виробництва, кваліфікації робітників. Джерелами iнформацii для аналізу є акти ,повідомлення(відомості про брак), звіти відділу технічного контролю якості, звimu майсmерень по гарантійному ремонті виробів, рекламації споживачів.
Оцiнка якостi продукчiї здiйснюетъся за допомогою системи показникiв, якi подiляються на одиничнi комплекснi та узагальнюючi.
Одиничнi показники якостi характеризують одну властивiсть продукцi i подiляються за мiсцем вияву на експлуатацiйнi (здатнiстъ зберiгати параметри продукції пiд час експлуатацii) та вuробнuчо-технологічні (вантажопiдйомнiсть,
теплопровiднiсть). Одиничнi показники зумовленi характером продукцi i вiдрiзняються за галузями промисловост1.
Комплекснi показники характеризують сукупнiсть технiчних, експiтуатацiйних, економiчних та iнших властивоотей. Ix використовують як загалънi об'ктивнi показники
якостi:
- copтність; - марочнiсть;- вміст корисних речовин або шкiдливих домiшок; - призначення одного з часткових показників як провідного(міцність металів, калорійність продукції )
Узагальнюючi показники характеризують якість всієї продукції підприємства, яка випускасться, незалежно вiд її виду i призначення. Що них належать:
-питома вага сертифiкованої (експортної ) продукцii;
-питома вага продукцiї. що належить до певного рiвня якостi:
-конкурентно здатність продукцїї ;
-коефiцiєнт copтнocTi продукцii, що випускасться;
-середня ціна виробiв.
У процесі аналізу вивчають також побiчнi показники якостi:
-гарантiйний термін роботи, кiлькiсть i вартiстъ гарантiйних ремонтів у розрахунку на один вирiб;
-наявнiсть i обсяги виробничого браку;
-кiлькiсть рекламацiй i претензiй, виставлених i визнаних пiдприємством;
-сума штрафiв, сплачених за поставку недоброякісної продукції.
Основними причинами зниження якостi є:
-помилки в кресленнi;
-низький рівень органiзацii промiжного контролю;
-недосконалiсть i нелотримання технологічності;
-низька якiсть сировини, матерiалiв та комплектуючих;
-низька квaлiфiкацiя та дисциплiна праці:
-технiчна несправнiсть устаткування.
Важливими умовами профілактики браку є
-висока кулътура та органiзацiя виробництва;
-стабiльний ритм роботи i постачання; i
-впровадження у виробництво сучасних технологiй та устаткування;
- квалiфiкацiя персоналу, дисциплінованість вiдповiдальнiсть
17) Аналіз ритмічності виробництва.
Під ритмічністю розуміють випуск продукції згідно графіка в обсязі та асортименті передбачених планом.Для оцінки ритмічності діяльності використовують прямі та непрямі показники.
Прямі:
Непрямі :
18) Значення, завдання та джерела даних аналізу трудових ресурсів підприємства.
Трудові ресурси - є основним ресурсом підприємства.Для Їх аналізу потрібно фактично середньо спискову чисельність працівників вцілому по підприємству і конкретно по підрозділах порівняти з плановими показниками та данними за попередній період і визначити абсолютні та відносні відхилення та їх причини.Після цього проаналізувати забезпеченість підприємства кадровим потенціалом,а також розрахувати якісні показники наявної робочої сили при цьому приділяючи увагу стажу та кваліфікації працівників.
Основні завдання:
1.Оцінка забезпечення підпр. І його підрозділів труд.ресурсами вцілому по підпр.,а також за категоріями та професіями.
2.Вивчення складу та динаміки стану кадрового потенціалу
3.Оцінка використання робочого часу.
4.Вивчення рівня прод.праці та можливостей її підвищення.
5.Виявлення змін по труд.ресурсах підприємства та оцінка причин по змінах.
6.Розрахунок резервів підвищення ефективності виробництва за рахунок факторів праці.
Джерела:
Об*єкти:
1)чисельність персоналу його кваліфікація і освітній рівень
2)плинність кадрів
3)витрати робочого дня
4)обсяг виготовленої продукції.
19.Аналіз стану і забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.
Під час аналізу фактичну середньооблікову кількість працівників у цілому і за окремих категоріях порівнюють з плановими даними та даними за попередній період, знаходять абсолютні відхилення і причини змін кількості. Вивчають також можливі зрушення у структурі працюючих і дають оцінку стану загальної забезпеченості підприємства робочою силою. Після цього слід докладно проаналізувати забезпеченість кадрами окремих виробничих підрозділів та якісні показники наявної робочої сили. При цьому особливу увагу треба приділяти показникам кваліфікаційного рівня робітників, стажу роботи, професійному складу. Аналізуючи питання забезпеченості робочою силою, потрібно пам'ятати, що в сучасних умовах внаслідок помітних скорочень обсягів виробництва підприємства більше стикаються не з проблемою недостачі, а з наявністю зайвої робочої сили, необхідністю скорочення робочих місць і водночас — збереження кваліфікованих кадрів на майбутнє. При цьому треба позитивно оцінювати вимушені заходи щодо скорочення тривалості робочого тижня, впровадження додаткових відпусток.Під час аналізу слід вивчити конкретні причини звільнення за власним бажанням (низькі заробітки, тяжкі умови праці, відсутність перспектив професійного зростання, незадовільний психологічний клімат та ін. За високої плинності кадрів обов'язково визначають її негативні наслідки на основні показники підприємства. Нарешті, необхідно розробити дійові заходи, спрямовані на закріплення кадрів.
Слід також зазначити, що пристойні показники руху кадрів у цілому на підприємстві можуть приховувати серйозні недоліки з оновленням кадрів в окремих його підрозділах.
20.Аналіз продуктивності праці
У системі узагальнюючих показників ефективності виробництва продуктивності праці належить особлива роль. З одного боку, вона характеризує досягнутий рівень розвитку матеріально-технічної бази виробництва, ефективність використання трудового потенціалу і досягнень науково-технічного прогресу, а з іншого боку –– продуктивність праці є основою росту національного доходу, реальних доходів населення і соціального розвитку країни. Реальне підвищення продуктивності праці виявляється в зниженні трудомісткості окремих видів продукції, що забезпечується впровадженням у виробничий процес досягнень науково-технічного прогресу. Науково-технічний прогрес сприяє безперервному і якісному удосконалюванню всіх трьох елементів процесу виробництва: засобів праці, предметів праці і робочої сили, а також методів їх з'єднання, тобто різних форм наукової організації виробництва і праці. Для оцінки продуктивності праці використовують натуральний, вартісний i трудовий методи її вимірювання. При використанні натурального i вартісного методів розраховують середньогодинний, середньоденний i середньорiчний виробіток продукції одним робочим. Також розраховується середньорічний виробіток продукції на одного працівника промислово-виробничого персоналу у вартісному виразі. Трудовий метод передбачає визначення витрат часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткості продукції). Аналіз продуктивності праці здійснюється в наступному порядку: аналізується рівень і динаміка планових і фактичних показників продуктивності праці –– вироблення продукції на одного працюючого ПВП і на одного робочого, трудомісткості продукції; визначається вплив продуктивності праці на виконання плану виробництва; визначається вплив найважливіших факторів на ріст продуктивності праці. визначається вплив найважливіших факторів на ріст продук-тивності праці.
21. Значення, завдання та джерела даних аналізу ОЗ.
Одним з найважливіших факторів зростання ефективності виробництва на промислових ондо-вах є забезпеченість основними засобами в необхідній кількості й асортименті та більш повне їх використання.
Задачі аналізу-визначити забезпеченість ондо-ва і його структурних підрозділів основними засобами і рівень їх використання, визначити причини їх змін, розрахувати вплив використання ОЗ на об`єм виробництва продукції та інші показники, вивчити ступінь використання виробничої потужності обладнання, виявити резерви зростання ефективності використання ОЗ.
Джерела даних для аналізу: план підприємства, план технічного розвитку, ф.№1 «Баланс підприємства», ф.№3 «Додаток до балансу підприємства» розділ 1 «Склад і рух основних засобів», ф.11 «Звіт про наявність і рух ОЗ», ф. «Баланс виробничої потужності», данні про переоцінку ОЗ( ф.№1-переоцінка), інвентарні картки обліку ОЗ, проектно-сметна, технічна документація.
Для характеристики ефективності використання ОЗ слугують показники фондовіддачі (відношення вартості товарної продукції до середньорічної вартості ОЗ), ондоємності, рентабельності (відношення прибутку до середньорічної вартості ОЗ), капітальних вкладень на грошову одиницю приросту продукції.
22. Аналіз використання ОЗ і устаткування.
Основні засоби є матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його вдосконалення і розвитку. Цей процес відбувається як шляхом нарощування потенціалу основних засобів (екстенсивно), так і за допомогою підвищення ефективності їх використання (інтенсивно). Значне нарощування основних виробничих засобів призводить до ускладнень у технічному переоснащенні виробництва, морального і фізичного старіння устаткування, що знижує ефективність його використання та можливість конверсії. Тому економічно більш виправданим є збільшення часу роботи устаткування, повне завантаження наявного парку, кваліфікований догляд за його роботою та ін.
Мета економічного аналізу полягає у визначенні ступеня забезпечення підприємства основними засобами за умови найінтенсивнішого їх використання та пошуку резервів підвищення фондовіддачі.
Беручи за основу принцип системного підходу в процесі економічного аналізу, виокремлюють такі завдання:
• аналіз обсягу і структури основних засобів та їх відповідності вимогам технічного прогресу та оптимальним параметрам виробництва;
• визначення технічного стану засобів, темпів, форм їх оновлення;
• аналіз використання наявного парку устаткування, стану його екстенсивного й інтенсивного завантаження;
• виявлення внутрішньовиробничих резервів поліпшення використання основних виробничих засобів;
• розрахунок кінцевих виробничо-фінансових результатів поліпшення використання засобів.
Аналіз починають із вивчення динаміки, обсягу, складу і структури основних засобів за їх класифікаційними ознаками:
• будинки, споруди та передавальні пристрої;
• машини та обладнання;
• транспортні засоби;
• інструменти, прилади, інвентар (меблі).
24. Загальна оцінка виконання плану матеріально-технічного постачання.
Обов’язковою умовою стійкого виробничого процесу є своєчасне і повне забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. Цими питаннями на підприємстві займається спеціальний відділ – матеріально технічного забезпечення. У процесі аналізу необхідно дати оцінку забезпеченості підприємства необхідними основними і допоміжними матеріалами комплектуючими виробами паливом та електроенергією. Далі необхідно проаналізувати якість придбаних матеріалів комплексність постачання дотримання угодами термінів і ритму виробництва. Аналіз мусить показати як на підприємстві налагоджено контроль за виконанням договірних умов постачальниками які заходи вживалися у разі затримок чи інших порушень поставок. Певним показником у цій справі може бути сума штрафних санкцій які підприємство пред’являло своїм постачальникам.
24. Аналіз використання матеріальних ресурсів.
Аналіз використання матеріальних ресурсів здійснюється за допомогою узагальнюючих показників матеріаломісткості або оберненого до неї показника матеріаловіддачі. Ці показними можна розрахувати як в цілому по підприємстві так і по окремих видах продукції. Досліджуючи зміну норм витрат матеріальних ресурсів слід врахувати причини що зумовлюють її поступове зниження : конструктивне поліпшення виробів;удосконалення технології виробництва;повторне використання відходів виробництва;коригування рецептур;зменшення частки кінцевого браку. Під час аналізу слід оцінити обґрунтованість самих норм. При проведенні аналізу дуже часто виявляють факти заміни матеріалів. Заміну здійснюють з метою здешевлення собівартості продукції,підвищення надійності виробів,поліпшення їх зовнішнього вигляду.
25. Значення, завдання та джерела даного аналізу.
Виробництво та реалізація продукції потребують трудових, матеріальних і грошових витрат
Собівартість продукції — це основний якісний показник роботи підприємства.
Її рівень відбиває досягнення та недоліки роботи як підприємства в цілому, так і кожного структурного підрозділу. Систематичне зниження собівартості продукції дає змогу збільшувати прибуток на кожну гривню витрат, підвищує конкурентоспроможність продукції.
Аналіз собівартості продукції має такі завдання:
Для проведення аналізу використовуються такі джерела інформації:
26. Оцінка собівартості продукції за узагальнюючими показниками.
Узагальнюючими показниками є :
Метою аналізу витрат за елементами є вивчення зміни їх структури та характеристика певних особливостей діяльності п-ства.
При аналізі витрат необхідно розрахувати абсолютне і відносне відхилення витрат за економічними елементами тоді ці величини по факту необхідно порівняти з плановими, після цього фактичний рівень витрат в абсолютній сумі спів ставляють з питомою вагою витрат у загальній її величині.
Продовжуючи аналіз необхідно порівняти планові і фактичні витрати з витратами попередніх періодів і при цьому необхідно визначити зміну окремих елементів у загальних витратах операційної діяльності.
Не менш важливим узагальнюючим показником є групування витрат за статтями калькуляції. За допомогою цього показника визначають цільову спрямованість витрат та місце їх виникнення.
Аналіз даного показника здійснюють для визначення як планового так і фактичного рівня собівартості всієї товарної продукції.
Аналіз розпочинають з оцінки загального виконання плану собівартості.
При цьому порівнюють фактичну собівартість продукції з плановою і визначають абсолютне і відносне відхилення вцілому і за кожною калькуляційною статтею зокрема.
Наступним є детальний аналіз витрат за окремими статтями.
Для визначення собівартості використовують такий узагальнюючий показник як витрати на 1грн товарної продукції, який обчислюється відношенням собівартості продукції до вартості товарної продукції оптових цін підприємства.
Він показує у що обходиться виробництво 1грн товарної продукції.
Одночасно цей показник виконує роль показника рентабельності, для визначення впливу з кожного із зазначених факторів, які впливають на рівень витрат товарної продукції застосовують спосіб ланцюгових підстановок.
Важливим узагальнюючим показником собівартості окремих її видів.
При аналізі собівартості найважливіших видів продукції розраховують відхилення від плану і з’ясовують фактори та причини, які зумовили відхилення за калькуляційними статтями.
Після цього розраховують вплив резервів щодо зниження собівартості.
27.Аналіз прямих затрат на виробництво продукції
Як правило, найбільшу питому вагу в собівартості промислової продукції займають затрати на сировину і матеріали. Загальна сума по цій статті залежить від об’єм виробництва продукції, її структури і зміни питомих затрат на окремі вироби.
Блок-схема факторної моделі прямих матеріальних затрат.
Питомі затрати на окремі вироби в свою чергу залежать від кількості (маси) витрачених матеріалів на одиницю продукції і середньої ціни одиниці матеріалів. Розрахунок впливів даних факторів проводиться способом ланцюгових підстановок.
Аналогічним чином вивчаються затрати по статті "Заробітна плата". Загальна сума прямої зарплати залежить від об’єму виробництва товарної продукції, її структури і рівня затрат на окремі вироби, які, в свою чергу, залежать від праце-місткості і рівня оплати праці на одну людину.
Блок-схема факторної моделі зарплати на виробництво продукції.
Для розрахунку впливів даних факторів на зміну суми прямої зарплати по видах продукції використовується спосіб ланцюгових підстановок.
Отримані результати показують, по яких видах продукції має місце перевитрата по засобів на оплату праці, а по яких - економія і за рахунок чого. В основному перевитрата зарплати виправдовується збільшенням випуску продукції.
28.Аналіз комплексних статей витрат.
До комплексних статей витрат належать витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничі, адміністративні витрати, витрати на збут. Ці витрати містять декілька економічних елементів. Комплексні статті витрат мають переважно постійну частину, але в цих статтях є і змінна частина, яка залежить від обсягу виробництва. Для розподілу витрат на змінні і постійні використовується ряд методів: метод вищої і нижчої точки обсягу виробництва за період, що розглядається; метод статистичної побудови кошторисного рівняння, графічний метод і ін. Для розподілення витрат на постійну і змінну частини за методом вищої і нижчої точки здійснюються такі розрахунки: серед даних про обсяг виробництва і витратах за період, що розглядається, вибираються максимальні і мінімальні значення відповідно обсягу і витрат; знаходиться різниця в обсягу виробництва і витратах; визначається ставка змінних витрат на один виріб відношенням знайденої різниці у рівні витрат до різниці обсягу виробництва; визначається загальна сума змінних витрат на максимальний (мінімальний) обсяг виробництва як добуток ставки змінних витрат на відповідний обсяг виробництва; визначається загальна величина постійних витрат як різниця між загальною сумою витрат і величиною змінних витрат. Такі розрахунки можуть застосовуватися до усіх витрат, окремих статей і їх складових частин.Витрати по комплексних статтях залежать від двох факторів: обсягу випуску продукції і рівня витрат (дотримання кошторису витрат). Вплив обсягу виробництва на зміну комплексних статей витрат розраховується за формулою: ∆ВКv = ВКскор – ВКпл, (8.6) де ∆ВКv –– зміна комплексних статей витрат під впливом зміни обсягу виробництва;
29. Значення, система показників, завдання та джерела даних аналізу фінансових результатів.
Метою аналізу фінансових результатів є пошук важливих резервів та усунення впливу негативних факторів, які безпосередньо впливають на прибуток та рентабельність п-ства.
Прибуток є найважливішим комплексно якісним показником п-ства.
Завдання аналізу:
Джерела:
30. Загальна оцінка рівня та динаміки формування фінансових результатів.
Прибуток – це величина на яку доходи перевищують витрати. Це те до чого прагне кожне підприємство. Це найважливіший якісний показник діяльності підприємства.
Завдання:
1.Обгрунтованість та контроль за виконанням плану прибутку в цілому по підприємству і за окремими видами діяльності.
2.Вивчення динаміки прибутку за звітні періоди.
3.Визначення факторів які впливають на прибуток.
4.Оцінка показників рентабельності діяльності підприємства.
5.Доцільне та ефективне використання прибутку.
6.Визначення резервів зростання прибутку і рентабельності.
Джерела:
Для оцінки ефективності господарської діяльності використовують показники рентабельності – прибутковості чи дохідності капіталу, ресурсів чи продукції. Рентабельність відображає ступінь прибутковості його діяльності. і вимірюється співвідношенням прибутку до величини продукції, відповідних ресурсів, чи власного капіталу. Показники рентабельності є відносними показниками фінансових результатів діяльності підприємства.
Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Показники рентабельності є важливими для характеристики складових формування прибутку і доходів підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення між наявними та використаними ресурсами.
На підприємствах розглядаються і аналізуються такі показники рентабельності:
1. Загальна рентабельність виробництва (рентабельність фондів).
2. Рентабельність товарної продукції.
3. Рентабельність реалізованої продукції (рентабельність продажів).
4. Рентабельність одиниці продукції.
Основні джерела інформації для аналізу рентабельності: форма 2, форма 22, форма 6, форма 5с.
Показники рентабельності можна розрахувати, використовуючи такі формули:
31) Аналіз прибутку підприємства
Прибуток – це величина на яку доходи перевищують витрати. Це те до чого прагне кожне підприємство. Це найважливіший якісний показник діяльності підприємства.
Завдання:
1.Обгрунтованість та контроль за виконанням плану прибутку в цілому по підприємству і за окремими видами діяльності.
2.Вивчення динаміки прибутку за звітні періоди.
3.Визначення факторів які впливають на прибуток.
4.Оцінка показників рентабельності діяльності підприємства.
5.Доцільне та ефективне використання прибутку.
6.Визначення резервів зростання прибутку і рентабельності.
Джерела:
32. Аналіз показників рентабельності діяльності
Для оцінки ефективності господарської діяльності використовують показники рентабельності – прибутковості чи дохідності капіталу, ресурсів чи продукції. Рентабельність відображає ступінь прибутковості його діяльності. і вимірюється співвідношенням прибутку до величини продукції, відповідних ресурсів, чи власного капіталу. Показники рентабельності є відносними показниками фінансових результатів діяльності підприємства.
Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Показники рентабельності є важливими для характеристики складових формування прибутку і доходів підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення між наявними та використаними ресурсами.
На підприємствах розглядаються і аналізуються такі показники рентабельності:
1. Загальна рентабельність виробництва (рентабельність фондів).
2. Рентабельність товарної продукції.
3. Рентабельність реалізованої продукції (рентабельність продажів).
4. Рентабельність одиниці продукції.
Основні джерела інформації для аналізу рентабельності: форма 2, форма 22, форма 6, форма 5с.
Показники рентабельності можна розрахувати, використовуючи такі формули:
33. Зміст та завдання аналізу Виробничої програми
Виробнича програма – це система адресних завдань з виробництва й доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості та в установлені терміни згідно з договорами поставки.
Об'єктом аналізу в умовах переходу до ринкових відносин є не просто виробничий процес, а отримання замовлень на продукцію, роботи, послуги, виконання цих замовлень за обсягом, номенклатурою, асортиментом, якістю, термінами поставки, а також оплата виконаних замовлень, тобто обсяг реалізації продукції.
Головною метою аналізу виробничої програми є виявлення можливостей більш раціонального використання виробничих ресурсів, зниження витрат на виробництво, реалізацію та забезпечення зростання прибутку, раціонального використання виробничих ресурсів, інформаційне забезпечення та всебічна оцінка досягнутих результатів, обґрунтування управлінських рішень.
Основні завдання аналізу виробничої програми:
34.Аналіз економ. обґрунтованості вироб. програми.
Виробнича програма – це система завдань з виробництва й доставки продукції споживачам згідно з договорами поставки.
Завдання аналізу виробничої програми: дослідження її економічної обґрунтованості та відповідності вимогам ринку; аналіз ринку продукції, виконання договорів поставки; оцінка рівня виконання завдань та динаміки випуску продукції за обсягом, номенклатурою, асортиментом; виявлення резервів підвищення ефективності використання виробничих ресурсів; розроблення пропозицій щодо прийняття оптимальних управлінських рішень з формування виробничої програми.
Критичний обсяг реалізації – маса продажу продукції, за якої витрати на виробництво і збут продукції дорівнюють виторгу від реалізації.
Асортимент – сукупність різновидів продукції, що відрізняються відповідними техніко-економічними показниками.
Коефіцієнт асортиментності – відношення фактичного випуску у межах плану до планового.
Структура – це співвідношення окремих виробів у загальному їх випуску.
У виконанні плану з випуску продукції за структурою зараховується фактичний обсяг випуску, але не вищий за його рівень при плановій структурі.
Ритмічність виробництва – випуск продукції відповідно до графіків в обсязі та асортименті, передбачених планом.
Якість продукції – сукупність властивостей і характеристик продукції, яка забезпечує задоволення встановлених або передбачуваних потреб.
Оцінка якості продукції передбачає визначення таких рівнів якості: абсолютний (знаходять обчисленням показників, вибраних для його вимірювання, без порівняння їх з відповідними показниками аналогічних виробів), відносний (визначають шляхом порівняння показників якості з абсолютними показниками найкращих аналогів), оптимальний (рівень, за якого загальні суспільні витрати на виробництво й використання продукції за певних умов споживання були б мінімальними).
35.Завдання аналізу реалізації продукції.
Реалізація прод. – це важлива заключна стадія кругообігу коштів підприємства.
Від того,як організована система реалізації прод. залежить неперервність виробничого процесу,оборотність оборотного капіталу результату фін.-госп.діяльності, рентаб.
Державні замовлення виражають потреби держави в поставках продукції для задоволення суспільних потреб.
Обсяг складу державних замовлень визнач. відповідні міністерства та відомості.Вони несуть відповідальність за поставку матеріало-тех. ресурсів.
Прямі угоди поставок – найпродуктивніша форма доставки прод.
Реалізованою назив. продукцію за яку надійшли кошти від покупця на рахунок виробника.
В умовах проведення передоплати прод. вважається реаліз. в міру її відвантаження покупця.
Завдання аналізу реаліз. прод.:
1)Оцінка виконання завдання з реалізації за обсягом, асортиментом якості прод.
2)Встановлення динаміки обсягу реалізації продукції.
3)визначення впливу факторів на відхилення за обсягом реалізації.
4)оцінка наслідків виконання завдання з реалізації продукції.
Для аналізу використовують данні:
- форма 2 «Звіт про фінансові результати»
- бізнес план підприємства.
- дані ВО
- матеріали податкового обліку з ПДВ
- матеріали маркетингової служби підп., фінансового і юридичного відділу.
36))етапи проведення аналізу реалізації продукції,та вплив факторів на відхилення за обсягом реалізації продукції
Спочатку дають оцінку виконання планових завдань з реалізації продукції. для цього фактичні показники виторгу від реалізації продукції порівнюють з плановими завданням,визначають абсолютне відхилення та відсоток виконання плану
Наступний етап передбачає:
Вивчення динаміки реалізації продукції. фактичні показники виторгу від реал продукції звітного періоду порівнюють з аналогічними показниками відповідних попередніх періодів. визначають темп зростання, темп приросту,абсолютний приріст реалізації продукції
Значне перевищення фактичного темпу над плановим дає підставу вважати,що в плані не повністю були врахована можливості і резерви збільшення обсягу виробництва.
На відхилення щодо обсягів реалізації продукції впливає низка факторів
1.маркетингова політика підприємства,її гнучкість,активність
2)рівень виконання завдань з випуску продукції за обсягом,асортиментом і якістю
3)зміна залишків готової продукції на складана поч. і кінець звітного періоду
4)зміна залишків товарів відвантаження на початок та кінець звітного періоду
5)ритмічність виробництва
6)забезпеченість п-ва тарою,транспортними засобами
7)чітка організація збуту товарів
8)витрати на доставку продукції
9)збутові знижки за прямими звязками
Для вивчення впливу окремих факторів на відхилення за обсягом реал. продукції необхідно насамперед розглянути співвідношення обсягу реалізованої продукції та вилученої промислової продукції за планом і звітом
Зміна залишків нереаліз. продукції визн. як різниця в обсягах випуску реал. продукції
Для забезпечення успішного виконання плану з реалізації продукції важливо провести попередній аналіз у ході якого вивчається забезпечення виконання плану реал. продукції
37дослідження та оцінка аналізу виконання договірних зобовязань
Аналіз виконання договірних зобовязань передбачає дослідження та оцінку:
1)обґрунтованості договірних зобовязань
2)виконання договірн. зобовязань з поставок продукції в цілому,за асортиментом,якістю,строками поставок
3 змін у структурі поставок продукції
4 причини відхилень у виконанні договірних зобовязань
5 вплив невиконаних зобовязаньіз договорів поставкина економ показники діяльності п-ва.
В ході аналізу вивчається виконання плану поставок продукції за місяць із наростаючим підсумком за період спочатку року вивчається обґрунтованість та напруженість договорів поставок
Насамперед дають оцінку відповідності суми,на яку укладені договори
Одним із завдань аналізу є вивчення причин недопоставок продукції
ПРИЧИНИ:
1)_невиконання завдань з випуску продукції за обсягом,асортиментом
2)_порушення ритмічності виробництва
3)_погіршення якості продукції,зниження її конкурентоспроможності
4)_недостатньо чітка робота відділу збуту
5)_корегування завдань з випуску та реал. продукції
6)_незгодженність роботи окремих цехів і підрозділів
7)_відсутність добре налагодженої системи обліку,контролю і аналізу