Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Національний Університет “Києво-Могилянська Академія”
Кафедра екології
Моніторинг навколишнього середовища
Організація суспільного та громадського моніторингу -кому
Потрібна така ініціатива
Виконав студент ФПрН3
Шестопал Руслан
Викладач Боголюбов В.М.,
доцент, к.т.н.
Київ 1999
|
[0.0.1] Реферат
[0.1] [0.2] Вироблення програми моніторингу [0.3] Цілі та задачі [0.4] Вибір пріоритетів: об'єкти спостереження й визначувані параметри [0.5] Попередній аналіз ситуації [0.6] Розташування постів спостереження [0.7] Зворотній зв'язок [0.8] Вибір устаткування і методів аналізу [0.9] Устаткування для радіоекологічного моніторингу і контролю [0.10] Документування результатів [0.11] Представлення і використання результатів Питання, пов'язані з представленням і використанням експериментальних результатів, розглядаються тут лише в контексті можливостей суспільного екологічного моніторингу. [0.12] Інформаційні матеріали для широкої аудиторії [0.13] Посилання на літературу |
Ефективність суспільного екологічного моніторингу вирішальним чином залежить від правильної його організації. Можна роками вести моніторинг у регіоні - і не одержати значимих результатів. У той же час, попереднє вивчення ситуації, аналіз можливих впливів дозволяють за допомогою декількох вимірів виявити проблему, на яку не звертають уваги офіційно уповноважені організації.
Загальна послідовність розробки і здійснення схеми моніторингу подана на мал. 1.
Мал. 1. Основні компоненти системи моніторингу (по [1]).
Перед тим, як починати ці кроки, варто сформулювати довгострокові цілі і проміжні задачі. При цьому необхідно, щоб поставлені вами цілі були конкретними, досяжними і піддавалися перевірці - це істотно для контролю виконання програми моніторингу і внесення в її коректив. Формулюючи їх, варто враховувати специфічні риси суспільного екологічного моніторингу.
Основна ціль усякої програми моніторингу - інформаційна. Результатом її повинно бути одержання інформації, усунення тієї або іншої непевності або, навпроти, виявленої нестачі інформації. Проте, під час обговорення особливостей суспільного моніторингу відзначалося, що він орієнтований на конкретні проблеми місцевого населення і тісно пов'язаний із контролем - вживанням заходів на основі отриманої інформації. Тому природно ціль програми суспільного моніторингу може бути спрямована на:
|
1. Одержання інформації, пов'язаної з конкретною проблемою. 2. Представлення інформації для різноманітних типів аудиторії (зацікавленої громадськості, адміністрації підприємства, державних органів) і її поширення. 3. Вживання заходів, безпосередньо спрямованих на поліпшення ситуації або тих, що мають на меті домогтися прийняття відповідних рішень). |
Хоча власне до моніторингу відноситься перша з цих цілей і (частково) друга, у рамках суспільних програм нема рації жорстко розділяти екологічні моніторинг і контроль.
Під задачами ми розуміємо конкретні дії або етапи на шляху досягнення цілі. У будь-якому випадку, задачі підпорядковані цілям. У рамках грамотно складеної програми не може бути задач, що виходять за межі цілі, що не мають до неї відношення і т.п.
Інстинктивно виникаюче бажання вимірювати усе в усім - прямий шлях у безвихідь. Навіть якщо ваша організація може дозволити собі достатньо великі дослідження, варто завжди задаватися питанням: а чи не так вже й необхідно вимірювати усе, що ви тільки можете? У більшості ж випадків обмежені ресурси організації жорстко диктують необхідність скоротити програму вимірів, зберігши, по можливості, якість одержуваного матеріалу. Тому на основі поставленої цілі варто визначити пріоритети - об'єкти моніторингу й визначувані параметри. Об'єкти розуміються тут у самому широкому змісті слова - як антропогені, так і природні. Наприклад, якщо ціль програми пов'язана зі станом ріки, то вибір об'єкта може виглядати як визначення підприємства або конкретного стоку, на якому будуть сконцентровані зусилля по моніторингу. Якщо проблему становить стан навколишнього середовища в забрудненому міському районі, визначення пріоритетів може початися з вибору природного середовища для моніторингу - атмосфери, води, грунту, снігового покриву. У деяких випадках вибір об'єкта однозначно випливає з поставленої проблеми, а іноді являє собою змістовну і нетривіальну задачу. Як правило, спочатку на основі поставлених цілей і задач вибираються об'єкти моніторингу, а потім обумовлені параметри. Проте можливий і обернений порядок, особливо якщо заздалегідь відомо, що проблема пов'язана з визначеною речовиною (наприклад, ртутне забруднення).
Для того, щоб робота була ефективної, слід уважно проаналізувати ситуацію до того, як приступимо до вимірів і визначимо пріоритетні об'єкти і параметри, що дійсно необхідно досліджувати. Немає необхідності постійно вивчати вміст в повітрі, воді і грунту компонентів, що не належать до локальним або регіональним антропогенних (викликаних діяльністю людини) або природним (наприклад, пов'язаним з аномаліями типу фторних або йодних) пріоритетним забруднюючим речовинам, а також продуктам їхньої трансформації в навколишньому середовищі.
Перед формуванням довгострокової програми моніторингу доцільно провести рекогносцирувальні (попередні) дослідження. На цьому етапі важливим є збір усієї вже наявної інформації з проблеми (включаючи і ту, що можна використовувати в її рішенні - наприклад, правове регулювання проблем такого роду, економічні інтереси і т.п.) і її аналіз. Будь-які вже наявні дані варто використовувати ефективно, навіть якщо в них і є якісь очевидні неточності або "білі плями". Одним з ефективних прийомів вибору пріоритетів є картографування джерел впливу й упорядкування їх попередніх "портретів" по літературних даних. Список попередніх характеристик буде основою для інтерпретації результатів вимірів. Відсутність якогось зв'язку між типом забруднення і характером можливих джерел може бути ознакою регіонального переносу, специфічних властивостей підземного водяного обрію, або, що особливо важливо, наявності невстановлених джерел забруднень.
Таблиця 1. Маркерні характеристики для різноманітних типів забруднення
|
Вплив |
Параметри |
|
Сільське господарство (колекторно-дренажні води) |
БПK5, розчинений кисень, зважені речовини, каламутність, кольоровість, pН, мінералізація, жорсткість, сульфати, хлориди, амоній, нітрати, нітрити, фосфати, сума органічних сполук по ХДK; у випадку застосування пестицидів , що містять - важкі метали |
|
Сільське господарство (тваринництво) |
температура, БПK5, розчинений кисень, зважені речовини, каламутність, кольоровість, pН, мінералізація, хлориди, форми азоту (насамперед, амоній), загальний фосфор, сума органічних сполук по ХДK |
|
Комунальне господарство |
температура, кіл-титр, БПK5, розчинений кисень, зважені речовини, каламутність, кольоровість, p, мінералізація, хлориди, амоній, загальний фосфор і поліфосфати, сума органічних сполук по ХДK |
|
Транспортні підприємства і транспорт |
зважені речовини, розчинений кисень, каламутність, pН, мінералізація, жорсткість, нафтопродукти (плівка), сума органічних сполук по ХДK; важкі метали |
|
Підприємства целюлозно-паперової промисловості |
рН, мінералізація, сума органічних сполук по ХПK, хлорорганічні сполуки (у деяких випадках - залишковий хлор, що може бути використаний у якості маркера), феноли |
|
Підприємства, що мають гальванічні виробництва в цеху |
рН, мінералізація, важкі метали, нафтопродукти |
Для водяних об'єктів зручно встановлювати так називані маркерні характеристики, що дозволяють скласти уявлення про загальний характер забруднення, не здійснюючи повної програми вимірів. Інформацію про те, які параметри можна було б віднести до маркерних, тобто тих, що віддзеркалюють процеси , що протікають у водному об'єкті , або свідчать про ймовірне забруднення, викликане тими або іншими чинниками впливу. Крім того, деякі корисні данні містить таблиця 1. Потовщеним шрифтом виділені маркерні характеристики, з'ясування яких може бути проведене безпосередньо на місці і не потребує значних витрат часу, складної приладової бази.
Очевидно, багато характеристик, у тому числі і маркерні, повторюються в різноманітних графах таблиці. Ця непевність може бути усунута за допомогою картографування, до якого корисно звертатися в будь-якій ситуації. Проте, наприклад, твердження, що надлишковий вміст іонів амонію є маркерним показником побутового і сільськогосподарського забруднення, справедливо в переважній більшості випадків. Перевіркою може стати визначення вмісту загального фосфору (див. таблицю 1) і інших типових для побутових і сільськогосподарських джерел впливу факторів.
Помітне підвищення мінералізації поверхневих вод є сигналом притоки далекого розчину (відзначимо, що таким може бути і скидання більш мінералізованих, але не потребуючих очищення підземних вод, використаних, наприклад, у системі охолодження).
Досліджуючи вплив забруднення на стан водних екосистем, важливим є врахування температурного режиму, його зміни як за рахунок природних, так і за рахунок антропогенних чинників (наприклад, скидання нагрітих вод електростанцій у водяні об'єкти). При підвищенні температури в риб зростає потреба в їжі, втрачається здатність до відтворення, знижується активність; зростає токсичність деяких пестицидів для риб, пришвидшується накопичення метилртуті [2], у воді знижується вміст розчиненого кисню. Нагрів вод прискорює процес евтрофікації водойм [2].
Важливою характеристикою водяних екосистем є також донні відкладення. Акумулюючі важкі метали, радіонукліди і високотоксичні органічні речовини, донні відкладення, з одного боку, сприяють самоочищенню водних середовищ, а з іншого боку - являють собою постійне джерело повторного забруднення водойм. Донні відкладення - перспективний об'єкт аналізу, що відбиває багаторічну картину забруднення (особливо - у малопроточних водоймах).
У останні роки мав розвиток метод спостереження за рівнем забруднення природного середовища на основі спостережень за атмосферними опадами і сніжним покривом. Атмосферні опади завжди містять присутні в повітрі розчинені домішки, тому концентрація домішок в опадах є природним показником забруднення атмосфери. Чи є той підхід цінний, наприклад, при визначенні вмісту суперекотоксикантів у повітрі, оскільки дозволяє уникнути добору проб дуже великих обсягів повітря [3].
Результатом попереднього аналізу є визначення пріоритетів програми - об'єктів моніторингу і встановлюваних параметрів. Можливо також, що даних, отриманих у ході попереднього аналізу - рекогносцирувальних досліджень, роботи з літературою, виявиться достатньо для того, щоб, минаючи етап "повномасштабних" вимірів, перейти до таких етапів програми. Такими етапами можуть бути інтерпретація даних, їхнє представлення і поширення, привертання уваги до проблеми, робота з підприємством-забруднювачем або державними органами.
У будь-якому випадку, серйозний попередній аналіз ситуації і схема моніторингу, грамотно складена з врахуванням пріоритетів, значно підвищать ефективність роботи і дозволять найпростішими методами й у короткі терміни виявити найбільше гостро стоячі проблеми (котрі, можливо, довгий час не потрапляли в поле зору державних служб).
Коли обрані контрольовані параметри, необхідно визначити число і розташування місць пробовідбору (спостереження) і часового режиму добору проб (проведення спостережень). При цьому необхідно уникати поспішних висновків, що можуть виявитися помилковими. Наприклад, якщо перевірити, наскільки стічні води підприємства забруднюють ріку, необхідно вибрати точки добору проб нижче і вище за течією місця їхнього скидання: може виявитися, що вода в ріці вже сильно забруднена досліджуваною речовиною, а внесок підприємства дуже незначний.
При дослідженні атмосферного забруднення інтерес полягає не тільки рівні забруднення по місту в цілому (для цього використовуються стаціонарні і маршрутні пости спостережень, і таку інформацію, як правило, можна одержати в державних структурах, зайнятих у системі моніторингу навколишнього середовища). Якщо великий внесок у забруднення повітря міста вносить якесь підприємство, варто сконцентрувати увагу на так називаних смолоскипних спостереженнях. При цьому найбільше істотною частиною роботи є встановлення напрямку руху смолоскипа, визначений візуально, і розставляння пунктів добору проб. Якщо димовий смолоскип не значний, тобто напрямок його руху визначається по напрямку вітру на висоті викиду, запаху характерного інгредієнта досліджуваного джерела і по видимих смолоскипах сусідніх джерел.
При організації мережі спостереження за рівнем забруднення повітря в містах (і особливо мережі моніторингу джерел забруднення) необхідно мати на увазі, що деякі низько розташовані (автотранспорт) і навіть дрібні (труби житлових будинків) джерела можуть вплинути на локальний рівень забруднення більш істотно, ніж високо розташовані джерела (викид із високих труб) [2].
Варто підкреслити, що при плануванні моніторингу викидів або скидання з відомих або потенційних джерел не тільки кількість викидів, але і їхні флуктуації в часі мають велике значення. Необхідно пересвідчитися, що система спостереження зафіксує ці флуктуації (це особливо важливо при моніторингу забруднення атмосферного повітря, оскільки концентрації забруднюючих речовин у цьому середовищі змінюються дуже швидко).
Після визначення місць пробовідбору /спостережень наступає стадія проведення вимірів і спостережень, що включає польові операції (виміри, проведені на місці, пробовідбір, опрацювання і консервування проб, ідентифікація і доставка в лабораторію) і лабораторні виміри /спостереження (вимір концентрацій забруднюючих речовин, використання біотестів у лабораторних умовах і т.п.). Лабораторні аналізи і польові виміри повинні проводитися з посиланням на використовувані методики і рекомендації. Контроль якості даних може здійснюватися з застосуванням статистичних методів, виконанням аналізу шифрованих проб і т.д.
У ході моніторингу повинний бути обов'язково реалізований механізм зворотного зв'язку, що дозволить скорегувати програму, виявити її слабкі місця. Так, з урахуванням конкретних методів і устаткування, інтерпретації результатів перших вимірів, можуть бути переглянуті пріоритети програми. Після закінчення деякого часу накопичується матеріал і для повторної оцінки мети програми, її відповідності доступним ресурсам. При цьому обов'язковою умовою ефективної роботи механізму зворотної зв'язок є контроль якості даних і їх коректна і письмова інтерпретація. Для конкретних цілей або виявлення значимості спостережень змін може виявитися корисним притягнення експертів зі сторони. На цій же стадії велику увагу варто приділити засобам опрацювання і збереження первинної інформації.
Завершальною стадією є поширення інформації, отриманої на підставі виконаної програми контролю, і виробітку рекомендацій для всіх зацікавлених груп і організацій.
У цілому програма повинна: бути науково обгрунтованої;
бути достатньо гнучкою, припускати перегляд задач і підходів на основі одержуваних результатів;
давати значимі результати, тобто результати, що несуть осмислену інформацію, що можна інтерпретувати;
бути економічною, цілком керованою і контрольованою з погляду матеріальних і тимчасових обмежень.
Вибір методів і засобів вимірів параметрів джерел впливу і чинників навколишнього середовища залежить не тільки від того, за яким компонентом або параметром мають намір вести спостереження, але і від задач програми в цілому. Наприклад, не завжди необхідно залучення інструментальних методів визначення забруднюючих речовин - існують достатньо прості й інформативні прийоми, що не потребують складного устаткування і високого фахового підготування (візуальні методи, деякі засоби біоіндикації і т.п.).
Точність вимірів - характеристика якості вимірів, що відбиває близькість до нуля похибок їхніх результатів. Висока точність вимірів відповідає малим складових похибок усіх видів (як випадкових, так і систематичних) [4].
Похибка виміру - характеристика результату виміру, що являє собою відхилення знайденого значення розміру від її реального значення. Розрізняють абсолютну похибку вимірів, що виражається в одиницях виміру, і відносну похибку вимірів, що являє собою відношення абсолютної похибки до реального значення що виражається в одиницях вимірювання(у частках одиниць, у відсотках і т.д.).Залежить від, (коливань температури, електромагнітних перешкод і т.п.), недосконалості методу і самого засобу вимірів (неточність його початкової градуювання нестабільність у часі) [4].
Складність складу природних середовищ є причиною того, що перешкоди, що виникають при вимірі концентрації однієї речовини при наявності інших речовин, можуть призводити до серйозних помилок. Більшість стандартних методик містить перелік таких проблем і засобів їхній усунення.
Таблиця 2. Устаткування, придатне для рекогносцирувальних досліджень
|
Тип приладу |
Можлива область застосування |
|
Kондуктометр або прилад для виміру опору водяних розчин |
Оцінка мінералізації води, локалізація джерел скиду електролітів (солей, лугів, кислот) |
|
рН-метр, іономер |
Визначення водневого показника (рН), при використанні іоноселективних електродів - визначення присутності нітратів, хлоридів та інших іонів |
|
Газоаналізатор типу УГ-2 або "Пчелка" |
Напівкількісне визначення найбільш шкідливих домішок , що зустрічаються часто , в атмосферному повітрі |
|
Фото електроколориметр |
Виміри багатьох параметрів, заснованих на проведенні кольорових реакцій; при підготуванні відповідних проб, можна використовувати для аналізу складу повітря, води, грунти, біологічних тканин |
|
Газовий хроматограф (у тому числі переносний |
Визначення органічних домішок у складі атмосферного повітря і води |
Наприкінці, хочеться ще разом підкреслити, що власне організація аналітичних вимірів не є самоціллю. Тим більше, вимірів, що потребують залучення дорогого і складного устаткування. Рекогносцирувальні дослідження (особливо засновані на принципі пошуку маркерів забруднення) цілком можна проводити, використовуючи мінімум засобів вимірів.
Основна проблема складається в одержанні адекватної інформації про стан навколишнього середовища і про джерела впливу. А інформацію можна витягти як з отриманих раніше (державними і неурядовими організаціями) чисельних матеріалів, так і проводячи власні візуальні спостереження, фото- і відео зйомку.
Особливе місце в діяльності громадських організацій займають проекти, спрямовані на організацію радіоекологічного моніторингу і контролю. Як правило, громадські організації самотужки можуть виконати тільки визначений комплекс польових досліджень. Лабораторні радіоекологічні дослідження потребують дорогих приладів, кваліфікованого персоналу й особливих умов, пов'язаних із забезпеченням безпеки працюючих. Тому в арсеналі громадських організацій, що ведуть радіоекологічний моніторинг, мають, головним чином, різноманітні типи дозиметрів і радіометрів.
При цьому потужність експозиційної дози (мкР/год), що відбиває ступінь забруднення гамма-випромінювачами, може бути виміряна звичайним польовим дозиметром. Забруднення бета-активними радіонуклідами, до числа яких відноситься такий небезпечний ізотоп, як стронций-90, при цьому не реєструється. Бета-забруднення реєструється спеціальними бета-радіометрами, що часто об'єднують із гамма дозиметрами. Точність такої оцінки набагато нижче, і інформація про рівні бета-забруднення, отримана польовими методами, може носити тільки сигнальний характер. Ступінь же забруднення місцевості альфа-випромінювачами не може бути навіть оцінена польовими методами. Хоча радіометри, що реєструють альфа-частинки, існують, мала проникаюча спроможність альфа-частинок накладає принципові обмеження на можливості польової оцінки рівня цього типу забруднення. Ці обмеження не залежать від чутливості пристрою, що реєструє. Тому для коректної оцінки рівня забруднення альфа-випромінювачами необхідно проведення лабораторних аналізів.
Обираючи для роботи тип приладу дозиметричного контролю, варто пам'ятати, що дозиметричні прилади діляться по своєму призначенню на професійні і побутові. Побутові прилади істотно відрізняються від професійних відсутністю екранування, що дозволяє відтиняти жорстке бета-випромінювання від гамма-випромінення, а також мають не завжди задовільну криву жорсткості. У результаті побутові дозиметри найчастіше спотворюють результати і дають тільки якісну картину забруднень. Тому, якщо маємо намір подавати свої дані в офіційні органи для прийняття рішень, належить оперувати тільки професійними дозиметрами, що проходять щорічну перевірку.
Всім громадським організаціям, що працюють в області суспільного радіоекологічного контролю, варто враховувати, що прийняття адміністративних рішень тепер здійснюється тільки на підставі даних про річну ефективну дозу. Домагатися прийняття рішень, наприклад, про соціальний захист жителів, що мешкають на радіоактивно забруднених територіях, на підставі даних про щільність радіоактивних забруднень, а тим більше інформації про інтенсивність випромінювання на максимально забруднених ділянках марно - відповідно до чинних Норм радіаційної безпеки, ці дані не можуть лягти в основу адміністративних рішень.
Данні про потужність експозиційної дози або про щільність радіоактивного забруднення використовують в основному для загальної оцінки ситуації. Карти радіаційного забруднення надзвичайно корисні для прийняття кваліфікованих рішень як на державному, так і на індивідуальному рівнях.
Обговорюючи тему радіаційного моніторингу і контролю, важливо підкреслити, що абсолютна більшість громадських організацій можуть самостійно виконувати тільки польові дослідження, пов'язані з визначенням інтенсивності радіоактивного забруднення місцевості. Коректне визначення радіонуклідного складу забруднених грунтів, а тим більше продуктів харчування можливо тільки в лабораторних умовах.
Якщо вам необхідно провести поглиблені дослідження, пов'язані з визначенням ізотопного складу, вам належить звернутися в дослідницьку лабораторію. Корисно пам'ятати, що атестованими методиками визначення найбільше зустріваних радіонуклідів є: для цезія-137 - гамма-спектрометрія; для стронция-90 - радіохімічний метод по супутньому ітрію;
для плутонія-239,240 - радіохімічне визначення.
Спектрометричний метод визначення стронція-90, застосовуваний рядом лабораторій, не є атестованим і може бути використаний тільки для якісної оцінки.
Документування результатів - важлива складового суспільного екологічного моніторингу. Документувати необхідно всі стадії роботи, починаючи з відбору проб. Особливу увага цьому варто приділити, якщо маємо намір домагатися прийняття яких-небудь адміністративних рішень на основі результатів.
Добір проб звичайно оформляється протоколом, що підписують усі його учасники. Форма протоколу може бути розроблена вашою організацією або запозичена в державних служб. Якщо ви розробляєте власну форму, підійдіть до цього дуже старанно: із неї не повинні зникнути деталі, що можуть виявитися істотними при інтерпретації результатів.
Протокол добору проб повинний складатися безпосередньо в момент пробовідбору. У конфліктних випадках (особливо при зверненні до суду) протокол, складений "заднім числом", може стати достатньою підставою для визнання результатів недійсними.
Результати лабораторних досліджень повинні бути записані в лабораторний часопис. Всі первинні результати (протоколи, робітники часописи та інша документація) повинні зберігатися протягом усього часу, поки ви оперуєте отриманими результатами.
Якщо ви переконані в тому, що отриманий цифровий матеріал достовірний і відбиває реальний стан досліджуваного об'єкта в момент проведення спостережень, необхідно представити його у вигляді таблиці.
Доцільно включати в таблиці дані всі отриманих результатів, розраховані середні розміри і відхилення від них, а також додаткову інформацію, необхідну для коректної інтерпретації результатів. Це, наприклад, інформація про чинні стандарти, фонове або реперное значенні обумовленого параметра, характерний інтервал значень параметра за результатами минулих вимірів, необхідні примітки. У тих випадках, коли визначення досліджуваного розміру проводять незалежно різноманітними методами, варто внести в таблицю інформацію про альтернативні методики.
Коректно оформлені таблиці результатів не менше важливі, чим протоколи пробовідбору й опис джерел впливу, що виступають у якості причин забруднення навколишнього середовища.
Докази самі по собі не страшні,
страшна неправильна інтерпретація.
Брати Стругацькі. "Хромая судьба
Отже, результати отримані й інтерпретовані самим ретельним чином. Наступив час представити їх на суд самої широкої аудиторії - місцевих органів охорони навколишнього середовища, спеціалістів-екологів, що користуються авторитетом у вашому регіоні, громадськості. Від того, як ви це зробите, що залежить доля ваших результатів - чи будуть вони визнані спеціалістами і використані в прийнятті рішень адміністративними органами - або будуть залишені без уваги, послуживши лише основою для чергової газетної статті.
Засоби представлення даних, так само як і можливості їхній використання, залежать у першу чергу від аудиторії, на якій ви працюєте. Тому насамперед необхідно чітко визначити коло осіб, яких ви сподіваєтеся зацікавити результатами вашої роботи. Як правило, громадські організації, що працюють в області екологічного моніторингу, адресують свої результати особам, що приймають рішення, спеціалістам в області охорони природи і широких прошарків громадськості. Ця велика аудиторія складається з груп різноманітного ступеня підготовленості, різноманітного рівня інформованості, із різноманітною готовністю сприйняти ваші результати - від вузьких спеціалістів у конкретних областях охорони природи до осіб, що приймають рішення, від академічних учених, що займаються глобальними проблемами, до домогосподарок, що виявляють інтерес до стану навколишнього середовища у своєму районі.
На нашу думку, звертаючись до широкої і різноманітної аудиторії, не варто заощаджувати ресурси на представлення результатів. Така "економія" на практиці обертається малою ефективністю використання даних, отриманих вами ціною значних зусиль. Варто готувати інформаційні матеріали декількох рівнів складності і деталізації, адресованих різноманітним типам аудиторії. Досвід показує, що для того, щоб вашу інформацію сприйняли всі зацікавлені особи і те коло, якою вона адресована, звичайно необхідно підготувати матеріали трьох-чотирьох рівнів.
Типова помилка, якої припускаються громадські організації, полягає в тому, що вони намагаються використовувати звіт у усіх випадках, вводячи в текст лише мінімальні роз'яснення, та й то не завжди. У результаті в газетних статтях з'являються довгі стовпчики цифр, що не сприймаються читачами читачами, а в кабінетах державних установ - товсті звіти, що ніколи не будуть прочитані адресатом. Описана ситуація, незважаючи на очевидну дурницю, насправді цілком реальна і достатньо типова. Ще більш типові випадки, коли навіть добре зроблена робота, із надійними результатами і розумними висновками, потрапляючи в засоби масової інформації, цілком втрачає свою придатність, перетворюючись у набір випадкових, іноді сенсаційних, фактів і цифр, що загубили достовірність внаслідок хаотичного підбирання і некоректної інтерпретації.
Приступаючи до підготування інформаційних матеріалів для більш широкої аудиторії, (наприклад, осіб, що приймають рішення, і громадськості), не варто обмежувати свою роботу простим дублюванням анотації, що подається в звіті. Для того, щоб ваші інформаційні матеріали мали успіх, варто підготувати спеціальний ("аннотаційний") звіт, що цілком відбиває всі ключові моменти дослідження. У його основу може бути покладена анотація науково-технічного звіту, розширена і доповнена необхідною інформацією з інших його частин. З цього звіту можуть бути вилучені технічні деталі і спеціальні терміни, може (і повинний) змінитися і стиль викладу. Проте ні в якому разі не повинна зникнути істотна інформація, необхідна для підготування і прийняття рішень. Так, висновки дослідження повинні бути відтворені цілком. Всі істотні деталі також повинні знайти відбиток в анотаційному звіті (хоча б у виді нагадування). Фактичний матеріал краще навести цілком - у вигляді зведених таблиць. Якщо ці таблиці занадто громіздкі, можна обмежитися вказівкою характерних параметрів (не тільки середніх, але й екстремальних).
Добре, якщо ви знайдете можливість підготувати інформаційні матеріали, що враховують специфіку кожній із зацікавлених груп. Ці матеріали можуть відрізнятися не тільки засобом подачі, але частково й висновками. Іншими словами, інформація повинна бути адресною. Так, наприклад, апелюючи до громадськості, ви можете (і повинні) запропонувати рекомендації, дещо відмінні від тих, що ви пропонуєте для осіб, що приймають рішення. Така диференціація виправдана і, на наш погляд, необхідна, оскільки засоби дій і реальні важелі впливу на ситуацію в цих груп інтересів істотно різняться. При цьому не варто орієнтуватися винятково на можливості державних адміністративних структур і недооцінювати можливості громадськості (особливо організованої). Адміністративні і політичні рішення, прийняті відповідальними особами, мають істотні, але обмежені важелі впливу на стан навколишнього середовища. Можливості, якими володіють населення і громадський організації, - цілком інші і часом зовсім не менші.
Мова йде не тільки про вплив на органи влади або організації колективних заходів, але і про поводження в побуті. Не варто забувати, що рішення, від яких залежить якість навколишнього середовища, і особливо характер їх впливу на здоров'я населення, приймаються на різноманітних рівнях - від міжнародного до індивідуального. При цьому рішення, прийняті на індивідуальному рівні, можуть бути дуже простими - наприклад, із якого джерела брати воду, як її берегти, як готувати до вжитку. Але для прийняття правильних рішень громадяни повинні мати у своєму розпорядженні необхідну і достатню інформацію.
Нарешті, ще один рівень інформації призначений для людей, що цікавляться проблемами екології, але мають не часу або достатніх навичок для детального вивчення великих документів. Для такої аудиторії призначені короткі інформаційні матеріали: газетні статті, листівки, популярні буклети. Специфіка цих матеріалів не дає можливості заглиблюватися в деталі. Для оцінки якості подання інформації на цьому рівні можна запропонувати такі основні критерії: доступність викладання, достовірність і повнота висновків,
адекватність рекомендацій.
Який висновок випливає зі сказаного? Чи варто обмежувати таку "місцеву ініціативу"? Шлях обмежень офіційним структурам представляється більш простим і зручним. Проте ефективність такого підходу невелика. Реально обмежити поширення інформації, накласти на неї заборону практично неможливо. Вакуум, що утвориться, буде заповнений у будь-якому випадку, але що поширюється інформація при цьому може виявитися недостовірною.
Іншими словами, часткова, неповна інформація, що поширюється по офіційних каналах, набагато частіше сприяє нагнітанню соціальної напруженості, чим її пом'якшенню. Всупереч поширеній думці офіційних структур, неадекватні реакції населення виникають тоді, коли існує нестача фактичної інформації (реальних даних), а не тоді, коли їх занадто багато.
Виникає цілком резонне питання: якщо інформаційні матеріали, орієнтовані на різноманітну аудиторію, можуть істотно відрізнятися, чи є гарантія ідентичності зведень, що подаються в них? Чи може населення бути впевнене, що листівки і прес-релізи, спеціально підготовлені для неспеціалістів, адекватно відбивають зміст науково-технічного звіту? Ми думаємо, що єдиною гарантією ідентичності матеріалів є доступність всієї інформації про стан навколишнього середовища. Громадськість, так само як і інші групи інтересів, повинна мати можливість ознайомитися з документами всіх рівнів. Як уже відзначалося, прагнення захистити себе від втручання "некомпетентної громадськості", намагання не давати ознайомитися з інформацією, що міститься в науково-технічних звітах, як правило, неефективні. У той же час сама можливість ознайомитися з усією наявною інформацією створює атмосферу взаємної довіри. Скористатися ж матеріалами науково-технічного звіту людям, дійсно некомпетентним, у реальному житті зовсім не просто: для того, щоб засвоїти інформацію, що міститься в звіті, і зробити висновки, потрібна відповідна кваліфікація. Так що можливості зловживання довірою в даному випадку сильно перебільшені. Тільки політика відкритості сприяє зниженню соціальної напруженості.
Як було сказано вище, основна задача суспільного екологічного моніторингу полягає в створенні альтернативних інформаційних каналів. Саме наявність такого каналу може виявитися тим чинником, що змусить усі сторони, що розташовують інформацією про стан навколишнього середовища, додержуватися правила чесної і відкритої гри. Природно, таке можливо тільки в тому випадку, якщо ваш проект по суспільному екологічному моніторингу привів до одержання достовірної інформації.
1 Питання, пов'язані з поданням і використанням експериментальних результатів, розглядаються тут лише в контексті можливостей суспільного екологічного моніторингу.
© Эколайн, 1998 © ECOLOGIA, Эколайн, електронна версія, 1998