Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
17
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ІСАЄВ ЕДУАРД ШАХМАРОВИЧ
УДК 9011;8017:803.0-4
ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ВИМОВИ
СТАРШОКЛАСНИКІВ НІМЕЧЧИНИ
Спеціальність 10.02.04 - германські мови
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
КИЇВ - 1999
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі німецької філології Сімферопольського державного університету ім М.В.Фрунзе
Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Петренко Олекасандр Дем‘янович
декан фіакультету іноземних мов, завідуючий кафедри німецької філології Сімферопольського державного
університету ім. М.В.Фрунзе
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Прокопова Лариса Іванівна професор кафедри германської філології
Київського університету імені Тараса Шевченка
кандидат філологічних наук, професор
Дворжецька Маргарита Петрівна завідуюча кафедри
теоретичної і практичної фонетики Київського
державного лінгвістичного університету
Провідна установа: Чернівецький державний університет ім Ю.Федьковича, кафедра німецької мови та загального мовознавства
Захист відбудеться “18” листопада 1999р. о “10” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 при Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Кихв, бульв. Шевченка, 14, ауд. 56.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка.
Автореферат розісланий “8” жовтня 1999 р.
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради д.філол.н.А.Д.Бєлова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Проблеми суспільного походження мови докладно висвітлюються в лінгвістичній літературі кінця 20-го століття. До основного кола питань, які аналізуються в сучасній соціолінгвістичній науці, належать такі питання, як мова і соціальна структура, мова і нація, мова і культура, мова і соціологія особистості.
Розглядові співвідношення літературного стандарту, з одного боку, і розмовних форм, діалектів, соціолектів, з другого, присвячені праці соціолінгвістів, які досліджують мовну ситуацію в Німеччині: У.Аммон, Н.Дітмар, А.Лінке, К.Матхаєр, М.Нусбаумер, П.Портман, Б.Шлібен-Ланге.
Для російських та українських мовознавців В.В.Акуленка, Ю.О.Жлуктенка, М.І.Ісаєва, Г.П.Їжакевича, В.М.Русанівського, Л.І.Сахарчук, О.Є.Семенеця, С.В.Семчинського, О.Б.Ткаченка, О.Д.Швейцера найактуальнішими соціолінгвістичними проблемами були й залишаються проблеми багатомовності й двомовності, мовних контактів, культури мови та мовної політики.
Як справедливо вважає О.І.Чередниченко,2
“в історії людських мов практично неможливо відшукати випадок, коли б одна мова розвивалася, не вступаючи в контакт з іншими мовами світу”.
Проблему мовних контактів можна розглядати в соціолінгвістичній теорії як на рівні синхронії (традиційний підхід), так і на рівні діахронії (праці Ю.О.Жлуктенка). Наприклад, проблема мовних контактів готів і слов’ян, якої вперше торкнувся в плані запозичень Ю.О.Жлуктенко, стає, як зазначають В.І.Карабан і Л.Г.Верба,2 “особливо актуальною в наші дні, коли вже без ідеологічних перепон дозволяється вирішувати питання формування українського народу і української мови, тому що на думку деяких українських вчених, саме перебування готів на території України стало причиною відокремлення української мови від східнослов’янських діалектів”.
Весь процес становлення соціолінгвістичної науки можна уявити як перехід від простої фіксації окремих мовленнєвих особливостей до соціопсихологічного обґрунтування своєрідності вияву мовленнєвої поведінки в межах окремої соціальної групи. Сучасний етап розвитку соціолінгвістики характеризується прагненням до комплексного аналізу як стратифікаційних, так і ситуативних компонентів, які впливають на виникнення мовних варіантів. Соціолінгвістичний вимір направлено на виявлення значущих змінних величин на різних рівнях мови у мовленні представників різних соціальних груп з урахуванням конкретної ситуації спілкування.
Особливості мовленнєвої поведінки окремих соціальних груп можуть виявлятися на всіх рівнях мовної системи - лексичному, граматичному, фонетико-фонологічному. Про це свідчить ряд розвідок О.Е.Ластовкіної, Я.О.Малюти, В.Є.Пожилової, В.Ф.Халупка, Н.П.Шумарової, М.О.Яковлєвої.
Аналіз мовленнєвих варіантів на вимовному рівні ґрунтується на припущенні про наявність двох типів параметрів, які зумовлюють факт варіювання сегментного складу:
внутрішні (лінгвістичні) параметри, тобто фонетичне оточення, позиція звука в слові і т.п.;
зовнішні (екстралінгвістичні) параметри, що є ситуативно обмеженими.
До недавнього часу в мовознавстві панувала думка, що звукові зміни відбуваються протягом багатьох століть, а фіксація цих змін під силу лише наступним генераціям. Однак, як наголошують Л.І.Прокопова і Н.І.Тоцька,3
“в 1979 році на 9-му конгресі фонетистів у Копенгагені цю точку зору було спростовано, і на основі найновіших соціолінгвістичних досліджень було доведено, що звукові зміни можна ловити “на льоту”, тобто у процесі їх становлення”.
Однією з причин зміни поглядів фонетистів у питанні звукових змін є виникнення нового напряму сучасного мовознавства – соціофонетики, яка встановлює кореляції між вимовними й соціальними структурами.
Актуальність теми. Останнім часом велика увага приділяється вивченню проблем варіативності в умовах функціонування мови в живому природному мовленні. Проте в більшості досліджень основна увага, як правило, зосереджена на вивченні лексичних або граматичних особливостей соціолекту. Актуальність теми дисертації зумовлена важливістю вивчення вимовних особливостей у природних умовах комунікації, необхідністю подальшого дослідження характеру розподілу вимовних стилів залежно від соціальних параметрів, недостатнім рівнем розробленості цієї проблеми у вітчизняній лінгвістиці. Актуальність роботи полягає також у тому, що у зв’язку з комунікативним напрямком розвитку сучасного навчального процесу виникає необхідність розроблення комунікативних моделей, які відображають реальні мовленнєві ситуації. Із загального соціального зрізу німецьких школярів для аналізу мовленнєвих особливостей було вибрано групу старшокласників, оскільки, за даними психологів, саме ця група є найбільше сформованою і незалежною від стороннього впливу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною комплексної наукової теми “Соціолінгвістична варіативність у мові та мовленні” (номер державної реєстрації №0198V005638; індекс УДК 8011; 8017), яка розробляється на кафедрі німецької філології Сімферопольського державного університету. У межах цієї теми розглядаються такі питання: проблеми соціолінгвістичної варіативності сучасної німецької мови, ситуативно й позиційно зумовлені варіанти вимови в різних соціальних групах мовців, проблеми мовної норми та стратифікації стилів вимови.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що:
в роботі вперше здійснено фоностилістичний аналіз варіативності вимови старшокласників Німеччини;
вперше визначено типові ознаки мовлення старшокласників німецьких шкіл на вимовному рівні в трьох різних ситуаціях спілкування;
у дослідженні теоретично обґрунтовано й експериментально підтверджено наявність у мовленні представників обраної соціальної групи двох стилів вимови: повного і неповного (розмовного).
Теоретична значущість роботи полягає в тому, що вона являє собою конкретне розроблення теорії соціолекту в галузі соціофонетики німецької мови. Результати дослідження доповнюють існуючі положення про пряму залежність між соціальними й лінгвістичними структурами. Дисертація є певним внеском у вивчення проблеми стратифікації стилів вимови, в ній аналізуються питання, пов’язані з характером розподілу вимовних стилів в окремо взятій соціальній групі. Висновки дослідження допомагають виявити міру впливу лінгвістичних і екстралінгвістичних чинників на вибір мовцем того чи іншого варіанта вимови.
Мета й завдання дослідження. Метою роботи є здійснення соціофонетичного аналізу вимови старшокласників Німеччини і вивчення кореляцій між вимовними варіантами, ситуаціями спілкування та соціальною групою. Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати ряд завдань як теоретичного, так і практичного плану:
визначити основні одиниці соціолінгвістичного аналізу;
вивчити базові одиниці соціофонетичного дослідження;
проаналізувати питання соціальної варіативності мовлення;
розглянути проблему соціальної стратифікації стилів і вимовних стилів зокрема;
провести аналіз характерних рис, притаманних одній із соціальних груп німецької молоді, а саме - старшокласникам німецьких шкіл;
встановити основні методичні принципи соціолінгвістичного вивчення варіативності вимови;
зібрати необхідний мовленнєвий матеріал;
провести комплексне вивчення вимовних варіантів, які функціонують у мовленні старшокласників Німеччини, а також характеру взаємозв’язку цих варіантів із ситуаціями спілкування.
Об’єктом дисертаційного дослідження є вимовні особливості мовлення німецьких старшокласників, які виявляються як на рівні вокалізму, так і на рівні консонантизму.
Предмет дослідження складає фоностилістична варіативність мовлення старшокласників Німеччини у трьох ситуаціях спілкування.
Вибір методів аналізу зумовлений поставленою в роботі метою. Для збирання, оброблення й аналізу мовленнєвого матеріалу було використано комплекс методичних засобів, випробуваних лінгвістами, які досліджували соціальний аспект мови, а також фонетистами, котрі аналізували характер та особливості звукової сторони невимушеного мовлення. До них належать: С.М.Гайдучик, Л.П.Крисін, Л.М.Курченко, У.Лабов, Г.Майнхольд, Л.Б.Нікольський, О.Д.Петренко, Р.К.Потапова, О.В.Ролік, А.Д.Швейцер, Л.В.Щерба, а також велика група науковців, чиї розвідки з даної проблематики були видані у збірках наукових праць КДПІІМ [1986; 1988; 1991] за загальною редакцією М.П.Дворжецької.
В основу даного дослідження було покладено методи соціолінгвістичного вивчення варіативності вимови, розроблені У.Лабовим стосовно англійської мови і О.Д.Петренко - стосовно дослідження соціолекту студентів Німеччини: метод напівстандартного інтерв’ю, метод “включеного спостереження”, метод “потайного запису”, тести “самооцінки”.
Наукова достовірність одержаних результатів забезпечується наявністю експериментального матеріалу (записи 28 інформантів у різних ситуаціях спілкування), а також використанням для аналізу мовленнєвого матеріалу ряду методів, які вже зарекомендували себе як у вітчизняній, так і в зарубіжній соціолінгвістиці.
Практичне значення отриманих результатів. Результати проведеного дослідження можуть бути використані в лекційних курсах з теоретичної фонетики, стилістики (розділ фоностилістики), при розробці спецкурсів із соціолінгвістики і соціофонетики.
Особистий внесок здобувача полягає у самостійному проведенні комплексного аналізу соціолінгвістичної варіативності вимови старшокласників Німеччини, у визначенні вимовних варіантів та ступеня їх поширеності залежно від трьох ситуацій спілкування. В роботі досліджується вся система вокалізму і консонантизму німецької мови в мовленні інформантів у трьох ситуаціях спілкування: офіційній ситуації, ситуації напівстандартного інтерв’ю і неофіційній ситуації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження були висвітлені у доповідях і повідомленнях на Наукових конференціях професорсько-викладацького складу Сімферопольського державного університету (квітень 1996 р., квітень 1997 р., квітень 1998 р.); 5-й конференції Асоціації германістів України “Interkulturelle Germanistik bzw. interkulturelles Lernen im ukrainischen Kontext” (Львівський державний університет, 26 - 28 вересня 1997 р.); 6-й конференції Асоціації германістів України “Sprachkompetenz, Kreativitt und aktuelle Probleme des Fremdsprachenunterrichts” (Харківський державний університет, 16 - 18 жовтня 1998 р.); Міжнародній конференції “Степановские чтения. Проблемы межкультурной языковой коммуникации” (Російський університет Дружби Народів, 12 - 13 травня 1998 р.); 4-х Міжнародних Полівановських читаннях (Смоленський державний педагогічний університет, 19 - 20 травня 1998 р.); 5-й Міжнародній науковій конференції “Словосвіт 98” (Державний університет “Львівська політехніка”, 22 - 24 вересня 1998 р.).
Результати дослідження регулярно обговорювались на засіданнях кафедри німецької філології Сімферопольського державного університету і знайшли практичне застосування у лекційному курсі з теоретичної фонетики, а також у спецкурсі із соціолінгвістики у Сімферопольському державному університеті.
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в 12-ти наукових публікаціях, серед них: 4 накових журнали (1стаття у співавт. з О.Д.Петренко і Д.О.Петренко; 2 статті у співавт. з Д.О.Петренко); 3 збірки наукових праць (2 статті у співавт. з О.Д.Петренко); 4 збірки матеріалів і тезисів конференцій (1 стаття у співавт. з О.Д.Петренко); 1 стаття задепонована у ДНТБ України.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи становить 181 сторінку, список використаної літератури - 18 сторінок. Список літератури нараховує 223 джерела.
На захист виносяться такі положення:
1) мовлення старшокласників Німеччини є соціолектом на фонетико-фонологічному рівні і характеризується рядом позиційно і ситуативно зумовлених особливостей при реалізації вимовних варіантів;
2) наявність вимовних варіантів зумовлена впливом комплексу чинників як лінгвістичного, так і екстралінгвістичного плану;
3) в різних ситуаціях спілкування німецьких школярів було встановлено варіанти реалізації сегментного складу, які не фіксувалися до цього в джерелах німецької вимови.
ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується вибір теми, визначається її актуальність і наукова новизна, теоретична і практична цінність, формулюються мета, завдання й методи дослідження, встановлюється об’єкт дослідження, викладаються структура дисертації та основні положення, що виносяться на захист.
Перший розділ присвячено аналізу підходів до тлумачення суспільного походження мови в сучасному мовознавстві. У розділі розглядаються основні напрями соціолінгвістики, одиниці соціолінгвістичного й соціофонетичного дослідження. Особлива увага приділяється питанням соціальної варіативності та проблемі соціальної стратифікації стилів.
До числа основних проблем і об’єктів синхронної соціальної лінгвістики більшість науковців відносять наступні: вивчення функцій мови у суспільстві; виділення форм існування мови; відокремлення сфер спілкування і характеристика форм існування мови, які в них вживаються; функціональна стратифікація мови; вивчення мовних ситуацій; розроблення методів і засобів соціолінгвістичного вивчення мови, зокрема таких двох напрямків, коли дослідник рухається від мови до соціальної структури суспільства або, навпаки, за основу бере структуру суспільства і далі вивчає мови чи мовні варіанти, які в ньому функціонують.
В сучасній соціолінгвістиці Німеччини досліджується вплив на мову таких чинників, як вік, стать, професія, приналежність до певних релігійних та політичних об’єднань. Лінгвісти, які займаються проблемами мовної варіативності, намагаються знайти відповідь на цілий ряд питань: наприклад, наскільки різноманітною може бути мова однієї людини, і від чого залежить вибір тієї чи іншої форми висловлювання; наскільки відрізняється мовлення одного й того ж індивіда на роботі і в сім’ї; в чому полягає різниця у мовленнєвому обміні жінка - жінка, чоловік - чоловік, дитина - батьки, керівник - підлеглий і т.п.
Однією з центральних проблем соціолінгвістики є проблема соціально зумовленої варіативності, яка характеризується наявністю двох вимірів: стратифікаційного і ситуативного. Стратифікаційна варіативність виявляється у мовних і мовленнєвих розбіжностях, що виявляються серед представників різних соціальних прошарків та груп. Соціокультурні потреби відповідного мовленнєвого колективу справляють вирішальний вплив на формування лінгвістичних особливостей останнього, а мова даної соціальної групи отримала назву “соціолект”.
Для ситуативної варіативності властиве переважне використання тих чи інших мовних форм залежно від соціальної ситуації. Основною операційною одиницею соціолінгвістичного аналізу мовної і мовленнєвої варіативності є так звані “соціолінгвістичні змінні”, тобто будь-які мовні і мовленнєві кореляти стратифікаційної і ситуативної варіативності. Якщо аналіз стратифікаційної і ситуативної варіативності проводиться на фонетичному рівні мовної системи, то постає питання про можливість виділення “соціофонетичних змінних”.
Питання про фонетичну диференціацію мовлення знайшло своє відображення в теорії вимовних стилів, яка ґрунтується на думці про те, що варіативність вимови пов’язана з фонетичними стилями.
При формуванні й реалізації висловловлення виявляється своєрідність мовної системи. Особливості мовлення передаються в конкретних мовленнєвих актах, пов’язаних із метою висловлення, зі своєрідністю мовленнєвої ситуації, з індивідуальністю мовця і т. ін. Це відбиваається на всіх рівнях: синтаксичному, лексичному і, особливо, фонетичному. Залежно від умов реалізації одне й те саме слово може бути вимовлене по-різному.
Сучасна фоностилістика являє собою сферу науково-дослідницької діяльності, що виникла внаслідок залучення до лінгвістичного аналізу, який здійснюється на стику фонетики і стилістики, екстралінгвістичних чинників. Вона вивчає фонетичні процеси і явища з поляду їх стилістичної специфіки, тобто з урахуванням чинників, які формують загальну екстралінгвістичну картину самого акту комунікації, і впливу цих чинників на розподіл і функціонування фонетичних одиниць у мовленні.
У даній роботі досліджується мовлення окремої соціальної групи в соціолінгвістичному аспекті, внаслідок чого головну увагу при аналізі мовлення сконцентровано на впливі екстралінгвістичних чинників (соціальний статус мовця, його ставлення до змісту висловлення, соціальні умови спілкування, стосунки між мовцем і слухачем, рівень підготовленості мовця і т.ін.), які стають вирішальними при виборі того чи іншого стилю вимови.
У другому розділі подається визначення поняття “мовна ситуація”, аналізується місце школярів у соціальній структурі німецького суспільства й особливості мовленнєвої діяльності в молодіжному середовищі.
Говорячи про мовну ситуацію, яка склалася у нинішній Німеччині, не можна забувати того факту, що, крім звичного розподілу німецької мови на літературний стандарт, розмовну форму і регіональні варіанти, все більша роль у процесі мовної комунікації відводиться її соціальним варіантам. І якщо умови використання й характер взаємодії літературного стандарту, розмовної форми і діалектів певною мірою вивчені й проаналізовані, то принципи функціонування соціолектів є предметом дослідження сучасної соціолінгвістики.
Однією з основних рис юнацької психіки (незалежно від приналежності підлітка до певної соціальної групи) є прагнення до самовираження. Цим і пояснюється пошук власних форм вираження, до яких, поряд із одягом, зачісками, певними жестами й ритуалами, належить також і мова молоді.
Юнацька словотворчість часто сприймається дорослими як спотворення мови. Запроваджувані підлітками терміни підкреслено умовні, словам дуже часто надається смисл протилежний їхньому нормальному значенню:
Film; Der ist doch ьberhaupt nicht mehr im Film!
Im Klartext: Der weiЯ nicht, was passiert
Eier; steht bekanntlich fьr Geld
Brot; steht fьr Bier
Ofen; steht fьr Motorrad
Деякі слова підшуковуються спеціально для передачі переживань, яких дорослі не знають, або ж узагалі не надають їм ніякого значення. Ця хитра словесна гра служить також засобом відокремлення “своїх” від “чужих” та підкріплення так шанованої юнаками віково-групової солідарності:
Cannabis; der Fachausdruck fьr Marihuana
Tote Hose; Bezeichnung dafьr, daЯ “nichts los” ist
Torte; Bezeichnung fьr ein recht hьbsches Mдdchen
Tonne; steht fьr “Hundertmarkschein”
Teflon, ist ein Wort fьr Telefon
Tante, junges Mдdchen
Особливості молодіжної мови виявляються практично на всіх рівнях мовної системи. У той же час сам термін “молодь” із соціологічної точки зору досить неоднозначний, адже сучасне його розуміння полягає в тому, що молодь також зазнає розшарування на окремі соціальні групи, як і доросла частина населення. Отже, при проведенні лінгвістичного дослідження мови німецької молоді необхідним є комплексний підхід: урахування як вікових, так і стратифікаційних і ситуативних параметрів, що впливають на характер мовної комунікації.
У третьому розділі викладено основні методичні принципи соціолінгвістичного вивчення варіативності вимови, а також досліджується фоностилістична варіативність вимови старшокласників Німеччини.
Об’єктом дослідження є соціально-комунікативна система мовленнєвого колективу старшокласників Німеччини віком від 14 до 18 років. Предмет дослідження становить вивчення ряду соціофонетичних змінних та пошук особливостей подальшого розвитку соціолекту німецьких школярів на фонетичному рівні.
У дослідженні соціолекту німецьких школярів (СНШ) соціолінгвістична інформація збиралася за допомогою ряду методів з метою отримання даних про одні й ті самі об’єкти кількома засобами, тобто було застосовано комплекс методів. Такий спосіб збирання інформації дозволяє перевірити якість, адекватність та репрезентативність інформації майже одразу, ще на першому етапі її оброблення.
Соціолінгвістична інформація про СНШ збиралася за допомогою наступних методів:
метод напівстандартного інтерв’ю; 2) метод анкетування як складової частини інтерв’ю; 3) метод “включеного спостереження”; 4) метод “потайного запису”.
У ролі інформантів виступили 28 гімназистів IGS - гімназії м.Гейдельберга і гімнізії ім. Песталоцці м.Лейпцига. Отже, були представлені школярі з двох регіонів Німеччини, у мовленні яких були помічені діалектні варіанти, які звірялися з джерелом діалектних реалізацій (Н.И.Филичева. “Диалектология немецкого языка”.) і розглядались окремо, а не як диференційні ознаки соціолекту школярів.
Такий комплексний аналіз мовленнєвого матеріалу, записаного на магнітну плівку типу BASF Ferro Standart; Philips Extra Chrome за допомогою Mini Cassette Recorder RQ-L309 Panasonic, дозволяє проаналізувати мовленнєву поведінку мовців при поступовому переході від ситуації невимушеного спілкування до офіційного, порівняти одержані результати і визначити своєрідність варіативності вимови інформантів, об’єднаних дією соціальної ознаки (тобто приналежністю до певної соціальної групи), у даному випадку - старшокласників німецьких шкіл.
Варіативність вимови німецьких старшокласників на рівні голосних була виражена таким чином.
Найбільшу варіативність було зафіксовано у таких голосних:
у довгого закритого нелабіалізованого голосного переднього ряду середнього підняття [e:] (див. табл.1 і рис.1);
у дифтонгів [ai], [au] и [oy] (ситуативно і позиційно зумовлені індекси реалізації фонологічної змінної [ai] наведено на рис.2);
у довгого лабіалізованого голосного заднього ряду середнього підняття [o:]:
[o:] [o] - oder - [od], Oma - [oma];
[o] - geboten - [gbotn], gesprochen - [gpRoxn];
[o()] - wohne - [vo()n], Bohne - [bo()n], ohne - [o()n].
Меншу кількість варіантів встановлено для нелабіалізованих голосних низького підняття середнього ряду [a:] і [a], для нелабіалізованих голосних середнього підняття переднього ряду [:] і [], для лабіалізованих голосних високого підняття заднього ряду [u:] і [u], лабіалізованих голосних високого і середнього підняття переднього ряду [y:], [y], [oe], [:] та нелабіалізованих голосних високого підняття переднього ряду [i:] і [i].
Ситуативно зумовлені варіанти фонологічної змінної [e:] наведені в таблиці1:
Таблиця 1
Ситуативно зумовлені варіанти фонологічної змінної [e:]
у вимові старшокласників Німеччини
|
Фонологіча змінна |
Варіант реалізації |
Приклади |
|
[e] |
nebenher - [nebnh], der - [de], gehe - [ge] |
|
|
|
[] |
gelehrt - [glt], wenig - [vni] |
|
[e:] |
[] |
mehr - [m], sehr - [z] |
|
[] |
zehn - [tsn] |
|
|
“0”-форма |
in der - [in], an der - [an] |
Середні індекси реалізації змінної [e:], а також її варіантів у мовленні школярів подані на рис.1:
Y
100 R1
80 R5
60 R2
40 R3
20
R4 Х
А В С
Рис. 1 Ситуативно і позиційно зумовлені індекси реалізації фонологічної змінної [e:] у вимові старшокласників Німеччини
R1 – [e]; R2 - [] - у відкритому ударному кореневому складі; R3 - [] - в односкладових прислівниках; R4 - [] - в числівниках; R5 - “0” - форма у сполученнях “прийменник + артикль”.
На вертикальній осі Y у процентному свіввідношенні представлені середні індекси реалізації відповідного варіанта змінної у відношенні до нормативного варіанта. Індекси реалізації певним чином корелюють із відповідними ситуаціями спілкування, які відкладено на осі X і позначено літерами А, В і С, де: А - ситуація неофіційного спілкування; В - ситуація напівстандартного інтерв’ю; С - ситуація офіційного спілкування.
Криві R1, R2, R3, R4, R5 наочно демонструють зв’язок індексу реалізації з конкретною ситуацією спілкування. Точка перетину середньої величини індексу реалізації змінної й відповідної ситуації спілкування і є змінним правилом реалізації даного варіанта змінної в даній ситуації спілкування для вимови старшокласників Німеччини.
На рис.1 зображено зниження середніх індексів реалізації варіантів змінної при перебудові мовлення з невимушеного на офіційне. При цьому для варіантів R1,R2,R3 і R4 (незважаючи на різний відсоток реалізацій) загальна закономірність виявляється досить наочно: приблизно рівні індекси для перших двох ситуацій А і В (ситуації неофіційного спілкування та напівстандартного інтерв’ю), і різке падіння кривої у міру наближення ситуації до офіційної. Особливо показовим у цьому відношенні є варіант R1: 100%-й індекс реалізації в ситуаціях А і В і менше 20% - в ситуації С.
Виняток становить лише варіант реалізації R5 - “0”-форма у сполученнях “прийменник + артикль”. У даному випадку злиття слабких форм спостерігалося досить часто навіть у ситуації офіційного спілкування С (середній індекс реалізації варіанта R5 у ситуації С (читання текстів і списків слів) дорівнює 60%).
Цікавим видається той факт, що у роботі О.Д.Петренка,4 який досліджував тенденції розвитку вимови німецьких студентів, також зафіксовано варіант “0”-форми у сполученнях “прийменник + артикль”. Проте, якщо для ситуацій неофіційного спілкування середні індекси реалізації даного варіанта у вимові школярів і студентів приблизно збігаються, то в офіційній ситуації наявні суттєві відмінності.
За даними О.Д.Петренка, середній індекс реалізації варіанта “0”-форма у сполученнях “прийменник + артикль” в офіційних умовах у вимові студентів 0%. А в мовленні німецьких школярів частотність уживання “0”-форми у сполученнях “прийменник + артикль” (варіант реалізації R5) навіть у ситуції офіційного спілкування під час читання текстів та списків слів (ситуація С) досить висока.
Даний факт доводить правильність вибраного сучасними соціолінгвістами напрямку досліджень: розглядати мову молоді не як єдиний соціолект, а диференціювати її за молодіжними групами, об’єднаними дією різних соціальних ознак.
Y
100 R2
80 R3
60 R1
40
20
X
А В С
Рис.2 Ситуативно і позиційно зумовлені індекси реалізації
фонологічної змінної [ai] у вимові старшокласників Німеччини
R1 – [aj], у сполученнях “неознач. артикль+іменник”; R2 – [a], у прислівниках;
R3 – “0”-форма, у сполученнях “прийменник+неознач. артикль”.
Варіант R1 - [aj] найчастіше зустрічався у сполученнях “неозначений артикль + іменник”: ein Mann - [ajman], einen Menschen - [ajnmnn], einem Bekannten - [ajmbkantn].
У неофіційних ситуаціях спілкування при високому темпі мовлення широкого поширення набув варіант R2 - [a] у прислівниках: ein biЯchen - [anbisn], eigentlich - [agntlix], irgendeine - [gntan].
Часті випадки повного випадіння дифтонга [ai] були типовими для ситуацій неофіційного спілкування за мінімальної уваги до мовлення з боку інформантів у сполученнях “прийменник + неознач. артикль”:
auf einer - [auf], in einer - [in], mit einem - [mitm].
Криві R1, R2, R3 на рис.2, які зв’язують середні індекси реалізації варіантів, загалом відображають картину, яка була характерною для реалізації голосних у вимові німецьких старшокласників. Відмінність полягає лише у різних величинах середніх індексів реалізації окремих варіантів. Середні індекси реалізації кожного з варіантів у ситуаціях А і В приблизно рівні:
варіант R1 - R1A = 60%, R1B = 55%; варіант R2 - R2A = 95%, R2B = 95%;
варіант R3 - R3A = 80%, R3B = 75%.
Досить високий середній індекс реалізації варіанта R1 у ситуації С (читання текстів та списків слів) R1C = 20% дозволяє твердити про наявність особливостей, які властиві саме мовленню німецьких старшокласників і виділяють їх з інших соціальних груп. Варіант R1, який школярі вживають в офіційній ситуації, не визнається ними нестандартним.
Зміни голосних у вимові старшокласників Німеччини відбувалися за такими ознаками:
довгота / короткість; 2) зміщення за рівнем підняття язика (високе, середнє і низьке підняття); 3) зміна за ознакою ряду (передній, середній і задній ряд); 4) лабіалізація / делабіалізація; 5)дифтонгізація / монофтонгізація; 6) повне випадіння (елізія) голосного.
Причинами варіативності стали як лінгвістичні чинники (позиційно зумовлена варіативність), так і екстралінгвістичні (ситуативно зумовлена варіативність). Цікавими, насамперед, є ситуативно зумовлені варіанти.
Проаналізувавши величини середніх індексів реалізації для кожного з варіантів фонологічних змінних у трьох ситуаціях спілкування, можна зробити висновок про те, що в ситуаціях офіційного спілкування старшокласники Німеччини намагаються вживати нормативні варіанти вимови. Іноді таке прагнення до нормативності спричиняється до надкоректної вимови, наприклад, подовження короткого відкритого лабіалізованого голосного [oe][], або сильної лабіалізації і часткової дифтонгізації [o:][o(u)].
Найбільша варіативність типова для ситуацій неофіційного спілкування. До основних причин, які спричиняють збільшення варіативності в неофіційних ситуаціях, можна віднести такі екстралінгвістичні чинники: 1)зниження уваги до власного мовлення; 2)високий темп мовлення; 3)прагнення до економії мовленнєвих зусиль.
Загальною особливістю реалізації німецьких голосних у неофіційних ситуаціях можна вважати відсутність твердого приступу на початку слів.
Варіативність мовлення старшокласників виявляється не тільки на рівні голосних, а й на рівні приголосних. Весь комплекс чинників, що впливають на вибір мовцем того чи іншого варіанта, можна об’єднати за двома основними параметрами: позиція у слові і ступінь офіційності ситуації.
Серед німецьких проривних приголосних найбільша варіативність була властива наступним:
передньоязичному дзвінкому [d]:
[d] [n], beiden - [bajn(n)]; [d] [t], Freunden - [fRoytn], Eindrьcke - [a(i)ntRyk];
[d] “0”-форма, mit den - [mit’n], mit dem - [mit’m], in der - [in’];
задньоязичному дзвінкому [g]:
[g] [k], gebrochen - [kbRoxn], geraten - [kRatn], gesagt - [ksak(t)], Unglьck - [unklyk], eigentlich - [ajkn(t)lix];
[g] ], tragen - [tRa], fragen - [fRa].
Менш варіативними були губний дзвінкий [b] та всі глухі проривні [p], [t] і [k]. Злиття слабких форм, які знаходилися у ненаголошених позиціях, спричинялося до створення стягнених форм, унаслідок чого випадало декілька сусідніх звуків, наприклад: mit den - [mit’n], in der - [in’].
Оглушення дзвінких приголосних було помічено не лише в кінці слова, як того вимагають правила нормативної вимови, але й поширилося в неофіційних ситуаціях на інші ненаголошені ділянки, зокрема на префікс ge- і ненаголошені кореневі склади, а також і на дзвінкий щілинний [z] [s], який знаходився в інтервокальній позиції. Процес назалізації дзвінких проривних [b], [d], [g] [m], [n], [] було зафіксовано перед закінченням -en у неофіційних ситуаціях. Наведені приклади, ймовірно, можуть виступати як диференційні ознаки розмовного мовлення німецьких старшокласників у неофіційних ситуаціях спілкування.
Приклади аналізу африкат свідчать про знижене звучання першого компонента в ситуаціях неофіційного спілкування внаслідок послаблення артикуляторного апарата:
z - [ts], Zahl - [(t)sal], ziehen - [(t)sin], Zitrone - [(t)sitRon];
pf - [pf], Pfanne - [(p)fan], Pferd - [(p)fet], Pflicht - [(p)fli(t)];
tsch - [t], tschau - [(t)au], tschьs - [(t)ys].
Наявністю великої кількості варіантів характеризується також реалізація r-алофонів. Трьом ситуаціям спілкування відповідало п’ять позицій, які [r] займав у слові. Із чотирьох основних варіантів, які містять сучасні дослідження з німецької фонетики ([r] - Zungenspitzen, [R] - Zдpfchen, [] - Reibelaut та вокалізований []) у мовленні старшокласників Німеччини було зафіксовано три варіанти реалізацій:
1. Задньоязичний язичковий дрижачий увулярний Zдpfchen-[R] було помічено у двох позиціях - перед голосними на початку слова або складу і після коротких голосних: Richter - [Rit], reisen - [Raizn], fertig - [fRti].
2. Задньоязичний щілинний велярний Reibelaut [] зустрічався у мовленні інформантів також у двох позиціях - перед голосними на початку слова або складу і після коротких голосних: waren - [van], geboren - [gbon], Beruf - [buf], Berge - [bg].
Вокалізований [] було зареєстровано в таких позиціях: після коротких голосних (за умов високого темпу і зниженої уваги до мовлення), після довгих голосних, у ненаголошених префіксах er-, ver-, zer-, а також у ненаголошеному закінченні -er: fьr - [fy], wir - [vi], erzдhlen - [tseln], Maler - [mal], Koffer - [kof].
На матеріалі проведених досліджень можна зробити висновок про те, що найпоширеним у мовленні даної соціальної групи, як і взагалі в сучасному німецькому розмовному мовленні, є задньоязичний щілинний велярний [].
У висновках узагальнюються результати проведеного дослідження, які характеризують соціолект старшокласників Німеччини на фонетико-фонологічному рівні і його типові риси.
Проведене соціофонетичне дослідження продемонструвало, що відмінності у вимові німецьких школярів становлять не відхилення від вимовної норми, а варіанти реалізації, зумовлені, насамперед, екстралінгвістичними чинниками мовленнєвого спілкування.
Мовленнєві ситуації, що впливають на фонетичну картину висловлення, є, в свою чергу, ситуаціями, зумовленими соціологічно. Мовець настроюється на ті чи інші умови спілкування і відповідно інтуїтивно використовує такі засоби висловлення, які найбільше відповідають даним умовам.
Отримані результати підтверджують можливість проведення соціолінгвістичного аналізу на фонетико-фонологічному рівні, тобто з урахуванням особливостей варіювання вимови представників окремих соціальних груп у різних ситуаціях спілкування. Стратифікаційний метод, який застосовується в сучасній соціолінгвістиці, дає можливість підійти до вивчення мовленнєвої поведінки як до процесу вибору варіантів для побудови соціально коректного висловлення. У подальшому перспективним вбачається вияв механізму відбору соціально значущих варіантів, встановлення критеріїв, які лежать в основі вибору, визначення тих соціальних чинників, які змушують надавати перевагу одному з варіантів.
Основні положення дисертації викладені у таких працях:
Мова чоловіків і жінок як одиниця соцiолiнгвiстичного дослiдження // Мовознавство. – №1. – 1999. – С.61-65. – (у співавтор. з О.Д.Петренко і Д.О.Петренко).
Некоторые особенности сбора языкового материала (в социолингвистическом аспекте) // Учен. зап. Симфероп. гос. ун-та. – №6(45). – С., 1998. – С.105-110. – (в соавт. с Д.А.Петренко).
Молодежь как особая общественная группа в социальной структуре общества Германии и особенности речевой деятельности в молодежной среде // Культура народов Причерноморья. – №3. – С., 1998. – С.155-158. – (в соавт. с Д.А.Петренко).
К вопросу изучения особенностей возрастной вариативности в немецком языке // Social Sciences and Education. The American / Crimean Social Science Journal. – №1. – 1996. – Р.20-22.
5. Тенденції розвитку соціолекту школярів Німеччини // Взаємодія одиниць різних рівнів германських та романських мов: Вісник КДЛУ. Сер. “Філологія”. Вип. 3. – К., 1997. – С.161-169.
6. Новітні запозичення в німецькій мові // Гуманітарний вісник: Сер. “Іноземна філологія”, № 2. Ч 1 (Проблеми сучасної лінгвістики). – Черкаси, 1998. – С.81-86. – (у співавт. з О.Д.Петренко).
Полустандартное интервью в социофонетическом исследовании // Четвертые Поливановские чтения: Сб. науч. статей. – Смоленск, 1998. – Ч.2. – С.95-100. – (в соавт. с А.Д.Петренко).
К проблеме изучения социолекта старшеклассников Германии // Степановские чтения: Пробл. межкультур. языковой коммуникации. – М.: Изд-во РУДН, 1998. – С.139-140. – (в соавт. с А.Д.Петренко).
Linguistische Grundlagen des DaF-Unterrichts. Zum Problem der Variettenlinguistik // Interkulturelle Germanistik bzw. interkulturelles Lernen im ukrainischen Kontext (5 - UDGV- Tagung). – Lwiw, 1997. – S.19.
Sprache und Gesellschaft: Soziolinguistik // Sprachkompetenz, Kreativitt und aktuelle Probleme des Fremdsprachenunterrichts (6 - UDGV-Tagung). – Charkiw, 1998. – S.38-39.
Основні терміни сучасної соціолінгвістики // Проблеми української термінології: Матеріали 5-ї Міжнар. наук. конф. “Словосвіт 98” (Вісн. Держ. ун-ту “Львівська політехніка”). – Львів, 1998. – №336. – С.122-123.
К проблеме социолингвистического исследования языковых особенностей учащихся старших классов гимназий Германии // Симфероп. гос. ун-т. - Симферополь, 1996.-5с.-Библиогр.: 8 назв. - Рус.- Деп. в ГНТБ Украины 12.08.1996, №1714 - Ук 96.
Ісаєв Е.Ш. Тенденції розвитку вимови старшокласників Німеччини. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Київський університет імені Тараса Шевченка, Київ, 1999.
Дисертацію присвячено вивченню проблем мовної варіативності в умовах функціонування мови в живому природному мовленні. У даній роботі проведено дослідження фоностилістичної варіативності вимови старшокласників Німеччини, тобто піддано аналізу характер взаємозв’язків варіантів мовленнєвої структури (варіантів реалізацій сегментного складу німецької мови) з елементами соціальної структури (соціальної групи німецьких старшокласників).
Варіативність у мовленні старшокласників зафіксовано як на рівні голосних, так і на рівні приголосних. Під час аналізу практичного матеріалу були визначені середні індекси реалізації кожної фонологічної змінної та її варіантів для трьох умов спілкування, що дало можливість встановити перемінні правила реалізацій фонологічних змінних та їх варіантів у соціолекті старшокласників, які ми вважаємо нормою вимови у даному соціолекті.
Ключові слова: варіативність, соціолект, соціолінгвістична змінна, соціофонетика, фонологічна змінна, стилі вимови, соціальна структура, мовна ситуація.
Исаев Э.Ш. Тенденции развития произношения старшеклассников Германии. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1999.
Диссертация посвящена изучению проблем языковой вариативности в условиях функционирования языка в естественной речи. В настоящей работе проведено исследование фоностилистической вариативности произношения старшеклассников Германии, т.е. подвергнут анализу характер взаимосвязей вариантов речевой структуры (вариантов реализаций сегментного состава немецкого языка) с элементами социальной структуры (социальной группы немецких старшеклассников).
Работа представляет собой конкретную разработку теории социолекта в области социофонетики немецкого языка. Результаты исследования дополняют существующие положения о прямой зависимости между социальными и лингвистическими структурами. Диссертация вносит определенный вклад в изучение проблемы стратификации стилей произношения, изучая вопросы, связанные с характером распределения произносительных стилей в отдельно взятой социальной группе. Выводы исследования помогают выявить степень влияния лингвистических и экстралингвистических факторов на выбор говорящим того или иного произносительного варианта.
В исследовании социолекта немецких школьников (СНШ) социолингвистическая информация собиралась с помощью ряда методов (1.метод полустандартного интервью; 2.метод анкетирования, как составная часть интервью; 3.метод “включенного наблюдения”; 4.метод скрытой записи) с целью получения данных об одних и тех же объектах посредством нескольких способов, т.е. имело место применение комплекса методов.
Изменение гласных в произношении старшеклассников Германии происходило по следующим признакам: долгота / краткость; смещение по степени подъема языка (высокий, средний и низкий подъем); изменение по признаку ряда (передний, средний и задний ряд); лабиализация / делабиализация; дифтонгизация / монофтонгизация; полное выпадение (элизия) гласного.
Причинами вариативности были как лингвистические факторы (позиционно обусловленная вариативность), так и экстралингвистические (ситуативно обусловленная вариативность). Интерес в первую очередь представляли ситуативно обусловленные варианты.
В ходе анализа практического материала были определены средние индексы реализации каждой фонологической переменной и ее вариантов в трех ситуациях общения, что дало возможность вывести переменные правила реализации фонологических переменных и их вариантов в социолекте старшеклассников, рассматриваемые нами в качестве нормы произношения в данном социолекте.
Наибольшей вариативностью характеризуются ситуации неофициального общения. Основным причинам, вызвавшими повышение вариативности в неофициальных ситуациях, явились следующие экстралингвистические факторы: снижение внимания к собственной речи, высокий темп речи, стремление к экономии речевых усилий.
Общей особенностью реализации немецких гласных в неофициальных ситуациях можно считать отсутствие твердого приступа в начале слов.
Вариативность речи старшеклассников Германии заметна не только на уровне гласных, но и на уровне согласных. К основным особенностям реализации согласных следует отнести изменения по месту образования преграды и по способу образования шума. Отмечено выпадение согласных, переход звонких в глухие, утрата придыхания у глухих и т.д.
Весь комплекс факторов, влияющих на выбор информантом того или иного варианта, можно объединить по двум основным параметрам: позиция в слове и степень официальности ситуации.
Проведенное социофонетическое исследование продемонстрировало, что различия в произношении немецких школьников представляют собой, на наш взгляд, не отклонения от произносительной нормы, а варианты реализации, которые обусловлены прежде всего экстралингвистическими факторами речевого общения.
Речевые ситуации, влияющие на фонетическую характеристику высказывания, явились, в свою очередь, ситуациями, обусловленными социологически. Говорящий настраивался на те или иные условия общения и, в соответствии с этим, интуитивно использывал такие средства выражения, которые больше всего соответствовали данным условиям.
Полученные результаты подтверждают возможность проведения социолингвистического анализа на фонетико-фонологическом уровне, т.е. с учетом особенностей варьирования произношения представителей отдельных социальных групп в различных ситуациях общения. Стратификационный метод, применяемый в современной социолингвистике, позволил подойти к изучению речевого поведения как к процессу выбора вариантов для построения социально корректного высказывания.
Ключевые слова: вариативность, социолект, социолингвистическая переменная, социофонетика, фонологическая переменная, стили произношения, социальная структура, языковая ситуация.
Isayev E.Sh. Tendencies of pronunciation development of senior schoolchildren in Germany. - Manuscript.
Candidate’s Dissertation. Speciality 10.02.04 - German languages. - Kyiv Taras Schevchenko University, Kyiv, 1999.
The dissertation is devoted to studying language variability in natural speech. The analysis of the phonostilistic variety of German senior schoolchildren’s pronunciation was made, namely the character of interrelations of speech variants (variants of realization of segmental structure of the German language) and elements of social structure (social group of German senior schoolchildren).
The variety in speech of senior schoolchildren has been registered both at the level of vowels and at the level of consonants. Average indexes of realization of every phonological variable and its variants in three situations of communication ( informal communication, half-standard interview, formal communication ) were determined.
Key words: variability, sociolect, sociolinguistic variable, sociophonetics, phonological variable, styles of pronunciation, social structure, language situation.
1 Чередниченко О.І. Взаємодія мов, двомовність і мовленнєва культура // Мови європейського культурного ареалу: розвиток і взаємодія. – К.: Довіра,1995. –С.99.
2 Карабан В.І., Верба Л.Г. Дослідження співвідношення мов у працях Ю.О.Жлуктенка та проблема готсько-південнослов’янських мовних контактів // Там же. –С.125.
1 Прокопова Л.І., Тоцька Н.І. Соціофонетичний нарис українського мовлення сучасної молоді // Мовознавство. –1990. –№3. –С.17-18.
1 Петренко А.Д. Тенденции развития немецкого произношения в студенческой среде ГДР: Дис... канд. филол. наук: 10.02.04. –К.,1986. –С.89.