Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство культури і туризму України
«Олександрійське училище культури»
Розробка
Драматургії сюжету за казкою « Кіт у чоботях»
Підготував:
Студент І курсу
Спеціальності «Народна художня творчість»
Спеціалізації «Видовищно-театралізовані заходи»
Кульбашний Олег
Викладач:
Баннік О.В.
м. Олександрія
2013 рік
Дійові особи
Кіт-головний герой, він же Барсик.
Баба Дуся- господарка Кота
Дід Пилип- господар Кота
Внучка Фрося- молодша господарка Кота
Капітан Осуджений-військовий
Капітан Дилда- командир третьої роти.
Рота-бійці третьої роти
Рядовий Цой – старослужбовець
Дворянин-міністр оборони
Жид-кум та сусід міністра оборони
Голос автора
Завіса закрита
Голос автора: Жили були собі дід Пилип та Баба Дуся. Була в них внучка Фрося. Жили вони всі в селищі П’янкий дух, що знаходиться на Трезв’янівському районі Старий Брєд. Якось в північ на зорі, занявкало в дворі, в кожусі, кошеня, біля хати діда Пилипа і баби Дусі.
Завіса відкривається на сцені
Виходять на двір баба й дід
Дід Пилип: Шо за холера тута нявкає?
Баба Дуся: та чого ти, старий, злий?
Дід Пилип: Та на якого чорта воно тут нявкає?
Баба Дуся: Якісь погані люди викинули таке миле кошеня. Давай може його собі візьмемо. У нас внучка любить котів.
Дід Пилип: Єтішкін пістолет!!!Ти що здуріла стара!!!Воно спати не буде давати. А як ще на буре в тапки, хто прибирати буде?
Баба Дуся: Я буду прибирати. Давай залишимо його у нас. Бачу-він хлопчик. Назвемо його Барсик.
Кошеня підходить до діда треться об нього, і лиже йому литку.
Дід Пилип: Добре, стара. Залишимо його. Але,якщо він буде шкоду робити, то вилетить він « ударом Роберто Карлоса» на дальню відстань.
Виходять зі сцени.
Завіса закривається.
Голос автора: Пройшов час. Кіт виріс. Він живе в таких умовах, наче людина. Тому не дивно, що він навчився говорити, як людина. До баби та діда приїхала гарнюня внучка Фрося. Їй 15 років. Вона просто крихітка. Тому всі в зборі.
Фрося прибирається в хаті, а Кіт лежить та милується Фросею.
Кіт: Ммм. Фросе, як мені подобається за тобою слідкувати. Ти так гарно миєш підлогу.
Фрося: Барсик, з тобою все добре? А то таке відчуття, що на тебе березень місяць впливає. Пішов би кицю собі нашов.
Кіт: Та що мені ті киці? Вони їсти готувати не вміють, прибиратись в хаті теж.
Тільки нявкають і умиваються язиком. Я, наприклад, хожу в душ кожного дня. Миюсь гелем для душу «Олд Спайс», та шампуню проти лишая « Коте-жосткий пацан».
Фрося: Да, ти крутий котик, я подивлюсь. Розбестили ми тебе. Тебе вічно я не можу від комп’ютера відірвати.
Кіт: А що тут такого?Що, мені не омжна в «Сталкера» пограти? Ти взагалі в комп’ютері дурню дивишся.
Фрося: Це не дурня. Сайт «вконтакті»-крутий сайт. Там можу спілкуватись з ким хочу.
Кіт: «вконтакті»-це завлежність. Всі дівчата там сидять. Вас звідти не відірвеш. А я в «сталкера» граю часто, для того, щоб ти в хаті щось робила, а не сиділа тут без діла.
Фрося: Ти, бачу, взагалі поганий став. З себе пана корчиш. Ще тут мене виховуєш. На дворі захотів ночувати?
Кіт: ти мені не погрожуй. Бо я тебе здам діду з бабою, як до тебе ходив Степан. Я заховався під столом і слідкував за вашими діями, коли як раз не було вдома діда з бабою.
Фрося: Ах ти ж….
Кіт: Так. Зі мною не шуткуй, а то тобі прийдеться в курятнику жити.
З’являється дід, а Фрося сумна йде на подвір’я.
Дід Пилип: Що така Фрося сумна? Ти що, холера, її поцарапати хотів?
Кіт: Та ні. В неї мабуть ті дні почались. Ти розумієш які. Перепад настрою.
Дід Пилип: А ти бачу такий розумний, як у короля нашого будинок на Міжгір’ї. Ти якого біса нашкрябав своїми когтями у сусіда на бампері машини: «Жид»?
Кіт: Тому що він такий і є той сусід. Коли від йде на риболовлю, а я слідом за ним, не можу в нього рибу поцупити, на неї взяв сигналізацію почепив.
Дід Пилип: Так як можна на рибу сигналізацію почепити?
Кіт: Він на корзину з рибою почепив.
Дід Пилип: А-а-а-а. Але не важливо. Із-за тебе я йому повинен відремонтувати всю машину.
Кіт: А я машину всю не чепав, тільки шкрябав.
Дід Пилип: Він поганий тип. Кум Дворянина. Їздить на крутій машині. Ще краще за нас живе. Він нас, і не тільки нас не поважає. Хто його зачепить, то все. Він того «з’їсть». Так що із-за тебе, холера бісів, я реально попав. Начувайся.
Дід злий йде на огород. А Кіт вирішує до баби підійти на кухню.
Кіт: Що, бабо, у нас тут поїсти?
Баба Дуся: Хрін з горчицею тобі, а не поїсти!
Кіт: Та що таке, чого ви всі з’їлись на мене?
Баба Дуся: Тому що ти зовсім знахабнів. Взяв, коли до нас гості прийшли, повиїдав все, залишив тільки: корінь селдерею, устрицю, молоко, оселедець, солоні огірки, сметану з грецькими горіхами, що гості від такої закуски чуть не збожеволіли. То чоботи діда вічно одягаєш. Вони ж великі на тебе!
Кіт: Але я хочу ходити в чоботях. Я себе в них героєм відчуваю.
Баба Дуся: До армії тобі потрібно!
Тут лунає стук в двері. Відкриває баба двері, а там військовий.
Баба Дуся: Ви хто такий?
Військовий: Я капітан Осуджений. У вас проживає Кіт Барсик?
Баба Дуся: Проживає. І що таке?
Військовий: Йому звістка прийшла до армії. Сьогодні він повинен о 16:30 з’явитись біля воєнкомату.
Баба Дуся: Що за дурня? Він же тварина!
Військовий: Як будете зі мною сперечатись, я теж твариною буду. Так що розпишіться на повістці.
Баба Дуся: Не буду я ніде розписуватись.
Військовий: Якщо не розпишитесь, тоді вам прийдеться не зі мною спілкуватись, а з людьми вище.
Баба Дуся: Ну і добре! Йдіть звідси.
Закриває двері й журиться.
З’являється дід, підходить до баби, а Кіт поруч уважно всіх слухає.
Дід Пилип: Що трапилось, стара?
Баба Дуся: Жах якийсь, нашого Кота Барсика хочуть в армію забрати.
Дід Пилип: Та зараз такий час, що вже кого хоч до армії беруть. Ніхто служити не хоче. Моя воля- теж би не служив. Що зараз за служба: сплять в казармах, нюхають кожного «вонючі шкарпетки», їдять тільки перлову кашу, ще й віддають громадянським людям солдат на працю. Як не огороди копати, то з дач цеглини виносити. А користі ніякої.
Кіт: Чого. Мені таке б сподобалось. А то нудно ось так вдома сидіти й нічого не робити. І жив би я ідеально.
Дід Пилип: Раз ти такий крутий перец бісів, тоді йди до армії!!!
Кіт: І піду! Не боюсь я цієї армії! Це ви всі боягузи, а я ні!
Дід Пилип: Тоді збирай речі, йди звідси холера сіднична!!!!!!
Кіт: І піду!! Бувайте!!
Прийшов Кіт до воєнкомату. Тут йому трапляється військовий капітан Осуджений і кричить йому: «О, Кіт прийшов!!»
Кіт: Так точно, товариш офіцер!!
Військовий: Бачу вже готовий служити?
Кіт: Так точно!
Військовий: Тільки ось дивуюсь, як це кота змогли нам прислати…
Кіт: Так. Мені теж дивно.
Військовий: Прийшов до мене чолов’яга й порхав, щоб я кота в армію забрав.
Кіт: А як того чоловіка звати?
Військовий: Та його всі знають. Він жид, який прилаштувався до Дворянина.
Кіт: А-а-а-а-а! Ось в чому справа. Вирішив мене цей жид в армію збагрити. Хитрий лис який(бурмоче про себе.)
Військовий: Нічого вдіяти не можу. Закон є закон.
Кіт: А як так може якийсь жид так на вас впливати?
Військовий: Так тому що той Дворянин міністр оборони. А жид його кум. Жид завжди домовиться з дворянином тим.
Кіт: Жах….що ж…..буду……служити……
Військовий: Чого так сумно, боєць? Як треба відповідати?
Кіт: Служу Вітчизні!
Військовий: О! Це по-нашому! О-о-о-о. Купці приїхали.
Кіт: Що за купці?
Військовий: Тебе будуть купувати?
Кіт: ні-ні-ні-ні, не хочу!!(тремтить від страху).Ті купці такі страшні, як ведмеді.
Військовий: Відставити тремтіти! Ти солдат! Повинен-терпіти!
Купець підходить до військового
Купець: Здоров’я бажаю, товариш капітан. Я капітан Дилда, командир третьої роти, піхотні війська, частина номер 23.
Військовий: Здоров’я бажаю, товариш капітан.
Купець: Що знову дрищі одні в армію йдуть, чогось помітив, що хто добре накачений, в хорошій бойовій формі, він йде в стриптизери.
Військовий: Так. Зараз жах твориться. Ось бачте хто стоїть?
Купець: Кіт стоїть і що?
Військовий: це призовник.
Купець: жартуєш?
Військовий: ні, це дійсно так.
Купець: дивно якось. Боєць ти хто?
Кіт: Я Кіт.
Купець: Та ясно, що не пес! Як тебе звати?
Кіт: Барсик.
Купець: Цікаво. Буде Кіт в моїй роті. Думаю треба брати. Може хоч слава буде про нашу військову частину. Так що боєць ти в моїй роті. І я твій ротний капітан Дилда. Наказую сідати в автобус.
Закривається занавіс.
Голос автора: Події відбуваються у військовій частині піхотних військ військової частини номер 23. Капітан Дилда набрав солдатів в свою роту.
Капітан Дилда поставив бійців в шеренгу.
Відкривається занавіс
Дилда: З цього часу ви вже мамкині синочки, яких важко від грудей відліпити. Ви тепер солдати третьої роти. Ваша мати- це Батьківщина. І її треба захищати. Тому що, якщо не ви, то хто? Тітка Мотя, чи дядько Петро? А я тут для того, щоб з таких жінко-подібних песиків як ви, робити справжніх чоловіків. Тому ласкаво просимо до армії, сини!
Вся рота бійців: Ура!Ура!Ура!
Дилда: Вільно! Розійдись.
На плацу до кота чіпляються два старослужбовців.
1 старослужбовець: Опа!!! Коте жосткий пацан!!! Стоять! Ти що тут забув?
Кіт: я солдат 3 роти.
2 старослужбовець: Опа!! Це ж наш салабон!!Аха. Фартонуло!!!У нас салабон- Кіт у чоботях!Що, з нами на шпагах будешь битись?
Кіт: Відчепіться від мене!
1 старослужбовець: Що? Що ти там пронявкав? Я ща тебе салабон на лаваш пущу!
Кіт: А я своїми когтями тобі на лобі три незвичних слова нацарапаю! Кореєць бісів.
1 старослужбовець: Ого! Тобі хана, дух! Ми на ніч з тебе шашлики посмажимо з картоплею. Буде смачно.
2 старослужбовець: Заспокойся, Цой, хай Кіт собі гуляє.
1 старослужбовець: Та ну, що значить гуляє! Сьогодні гуляє, а завтра в чоботи нам нагадить. Треба виховувати духа! Так, дух, зараз йдеш й находиш мені 10 гривень.
Кіт: Ей, кореєць, а шнурки тобі не погладить?
1 старослужбовець: Все! Тобі хана!!!
Старослужбовець женеться за котом.
Занавіс закривається. Потім вона відкривається.
Тут їх зупиняє дворянин-він же міністр оборони.
Дворянин: Що за безлад? Де ваш ротний?
1 старослужбовець: Он біжить!
Дворянин: Не частина, а якийсь дитячий садок, ще й кіт у чоботях. Взагалі безлад.
Підбігає командир роти капітан Дилда
Дилда: Здоров’я бажаю пане міністре!
Дворянин: Вільно! Ви що-ідіоти?
Дилда: В сенсі?
Дворянин: як ви могли в частину взяти кота?
Дилда: Так мені, капітан Осуджений сказав, що це ваша була ініціатива.
Дворянин: Та це нісенітниця якась. Цей жид скотина мій підпис й печатку підробив. Дурнем мене зробив. Це ти кіт Барсику?
Кіт: Так, товаришу міністр!
Дворянин: Забирай свої речі, відвезу тебе додому!
Кіт: Так точно товаришу міністре!
Закривається занавіс.
Голос автора: Дворянин привіз додому кота. Тут його зустричають дід Пилип, баба Дуся й їх внучка Фрося.
Занавіс відкривається
Кіт: Здоров’я бажаю вам всім!
Дід Пилип: Ох який боєць! Аж гордитись тобою можна! Ще й чоботи йдуть.
Баба Дуся: Буде хоч захисник другий у нас вдома!
Фрося: Красунчик,який. Якщо був би ти людиною, був моїм би хлопцем. А так ти мій Барсик.
Кіт: Вибачте мене всі. Коли я був в армії, зрозумів, що погані люди вони бридкі, й псують настрій. Тому я буду вас всіх поважати й допомагати.
Баба Дуся: Ой, мій милий Барсику. Дай тебе я обійму.
Дід Пилип: Та чого ми стоїмо серед двору, ходімо в хату до столу, там стара, так добряче наготувала… Всі вийшли зі сцени.
Занавіс закривається.
Голос автора: Казка закінчується щасливим кінцем. Всі живі і здорові. Але всім урок: не будьте погані, будьте чудові. Родину свою поважайте, та її, як Батьківщину- захищайте!