Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ
ЗВІТУ З ФОЛЬКЛОРНОЇ ПРАКТИКИ У 2012/2013 Н.Р.
«Навчальна фольклорна практика» є базовою нормативною дисципліною у навчальному плані з підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр філології» (складається з 2 модулів).
Результати навчальної діяльності студентів оцінюються за 100 – бальною шкалою за семестр.
Максимальна оцінка за змістовий модуль 1 – 30 балів
Максимальна оцінка за змістовий модуль 2 – 30 балів
Максимальна оцінка за підсумковий модуль (захист роботи) – 40 балів
По закінченню збирацької роботи кожен студент повинен здати керівникові практики, у визначений навчальним планом термін, звіт, який складається зі вступу: зазначається актуальність, мета та завдання практики, місцевість (географічне положення, етнографічні особливості, розповідь про інформаторів); основної частини: твори систематизуються, класифікуються за видами, жанрами і групами (за необхідності з науковими комента рями та примітками) з обов‘язковою паспортизацією; висновків: положення повинні бути пронумеровані, відповідати за змістом основним структурним частинам, прописаним у Вступі.
Основна частина звіту складається з розділів:
Календарна обрядовість повинна мати такі розділи: зимовий цикл (колядки, коляди, щедрівки, побажання); весняний цикл (веснянки, гаївки, рогульки, риндзівки, юріївські, русальні, царинні); літній цикл (кустові, купальські, собіткові, петрівчані, зажинкові, жнивні, обжинкові); осінній цикл (повір‘я, господарські прикмети, перелік осінніх свят, яких дотримуються в місцевості яка обстежується). Бажано зазначити, у якій формі відбуваються свята сьогодні, хто бере участь, як відбувалися ці свята у минулому, хто є носієм традиції святкування сьогодні.
Родинна обрядовість: родильна обрядовість (пісні на родинах, натальні наративи, традиція святкування днів народження); весільна обрядовість (весільні пісні, побажання, запросини, примовки, повір‘я); поховальна обрядовість (похоронні пісні, голосіння, повір‘я). Родинно-обрядова поезія має бути описана з коментарями та поясненнями (якщо, напри клад, не вдалося зафіксувати обряд повністю, а лише частково).
Пісенну творчість слід згрупувати так: історичні пісні: козацькі, гайдамацькі, про опришків, про скасування панщини, стрілецькі, повстанські, пісні-хроніки, періоду Другої світової війни. Ліричні пісні: родинно-побутові (пісні про кохання, про жіночу долю, про материнство та ін.); суспільно-побутові (чумацькі, рекрутські, заробітчанські (сучасні новотвори у тому числі), емігрантські та ін.). Балади. Жартівливі пісні, насмішливі, гумористичні пісні й пародії. Танкові пісні. Частівки. Коломийки. Пісні літературного по ходження. Пісні-гімни. Романси.
Прозові матеріали треба записати у певній послідовності: казки (класифікація), легенди (класифікація), перекази, анекдоти, бувальщини, билиці.
Малі жанри: замовляння, загадки, прислів’я, приказки, прикмети, вітання, побажання, прокльони, примовки, каламбури тощо.
Дитячий фольклор класифікувати так: фольклор для дітей: колискові, забавлянки, утішки, чугикалки і таке ін.; фольклор дітей: пісеньки, віршики, лічилки, дражнили, страшилки, примовки, анекдоти, скоромовки, загадки, ігри (якщо є потреба замалювати основні фігури гри).
Сучасні новотвори: вітальні SMS–повідомлення, спортивні, учнівські, студентські слогани, повір‘я, бувальщини, анекдоти, загадки (у том числі й графічні), примовки та ін. Усі вони виписуються під окремими рубриками.
При переписуванні матеріалу з цифрового носія обов’язково слід виділяти діалоги, ремарки, коментарі. В поезії зазначається приспів, вказується на повторення певних рядків тощо.
Кожен твір слід записувати на окремому аркуші з одного боку і паспортизувати. У паспорті має бути вказано:
а/ від кого записаний цей твір – прізвище, ім’я, по батькові;
б/ національність виконавця;
в/ рік народження чи просто вік;
г/ місце народження;
д/ освіта;
е/ професія;
ж/ місце запису твору (назва села, району, області);
з/ ким твір записаний (ініціали і прізвище збирача);
і/ дата запису.
Якщо твір записується на магнітофон чи цифровий носій, ці ж дані диктуються на початку або в кінці запису.
До записаних текстів додаються наукові висновки про найталановитіших виконавців, їхню творчу манеру, стиль, популярність, авто ритет тощо. В даних про казкарів, співаків, бандуристів треба описа ти реакцію слухачів на виконання при них певних творів, рівень драматургічності виконавця, від кого і коли твір почутий інформатором.
Звіт студента-збирача подається керівнику практики у друкованому вигляді з обов’язковим збереженням його на диску, який додається до звіту. Звіт необхідно підписати. Титульну сторінку потрібно оформити відповідним чином /див. Додаток/.
По закінченню практики кожен практикант має особисто захистити свій звіт на засіданні кафедри фольклористики в при сутності керівника, завідуючого і членів кафедри. Студентові вистав ляється оцінка за 100-бальною шкалою оцінювання.
У тому випадку, коли певні записи виконувалися кількома студен тами, звіт кожен з них захищає окремо, тобто практикант має бути го товим виявити належні фольклористичні знання та збиральницькі навич ки.
ВИМОГИ ДО ЗВІТУ
Звіт повинен бути оформлений на аркушах стандартного формату А4 з наскрізною нумерацією та обов’язковим врахуванням вимог;
1. Диск із текстом Звіту та аудіозаписами, а також, якщо є, фото- та відеоматеріалами.
2. Титульна сторінка.
3. Після титульної сторінки, перед Змістом в окремому файлі подати адміністративну карту з позначенням на ній населених пунктів, де проводилася практика.
4. Зміст із зазначенням сторінок.
5. У Вступі (орієнтовний розмір – 2-3 сторінки формату А4) мають бути прописані такі структурні одиниці: актуальність, мета практики, завдання, об’єкт, предмет, методи, практичне значення роботи. Характеристика місцевос ті, загального стану фольклору, історії виникнення села (міста), участь його жите лів у подіях історичного минулого, сьогодення. Добре, коли таку іс торію практикант зможе проілюструвати і конкретними фактами, відо браженими у фольклорних творах, особливо піснях, легендах, перека зах. В такому разі вказують кількісний, віковий і національний склад населення, економічний рівень жителів, характерні особливості по буту, дані про художню самодіяльність, організацію дозвілля населення.
6. Основна частина (перелік розділів зазначений вище) кожен жанр чи текст обрядодії представлені у звіті фіксуються на окремій сторінці (Times New Roman, розмір – 14 кеглів, інтервал – 1,5) з обов‘язковою паспортизацією (Times New Roman, розмір – 12 кеглів, інтервал – 1,5). Якщо один інформант назвав багато різних жанрів – паспортизація обов‘язкова за схемою наведеною вище.
7. Висновки. Висновкові положення повинні бути пронумеровані, відповідати за змістом основним структурним частинам, прописаним у Вступі. Практикант повинен зробити висновки про головні тенденції розвитку фольклору в обстежуваній місцевості. Кількість обстежених населених пунктів. Відомості про інформаторів. Найсуттєвіше про наявність народних традицій в обстежуваних районах. Їх особливості, кількісний і якісний склад.
На останній сторінці поставити особистий підпис.
КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
ФОЛЬКЛОРНОЇ ПРАКТИКИ
Система контролю знань та умови захисту звіту.
Навчальна фольклорна практика складається з 2 модулів, оцінюється за модульно-рейтинговою системою. Результати діяльності студентів оцінюються за 100-бальною шкалою.
Форми поточного контролю: польові записи та їх опрацювання, оформлення письмової підсумкової роботи з практики.
Підсумковий комплексний контроль: звіт, який оцінюється за такими критеріями: наявність вступу і висновків, правильність записів, паспортизація, захист звіту.
Підведення підсумків практики відбувається шляхом індивідуального захисту практики кожним студентом до 10 вересня. Під час захисту студент розповідає про проходження практики, окреслює особисто виконану роботу, формулює завдання практики і пояснює їхнє виконання, інтерпретує отримані результати.
Оцінка за практику виставляється у заліково-екзаменаційну відомість та у залікову книжку студента за підписом керівника практики.
Оцінка підсумкової комплексної роботи:
(підсумкова робота )
Відмінно – 34 – 40 балів
Дуже добре – 27 – 33 балів
Добре – 20 – 26 балів
Задовільно – 13 –19 балів
Достатньо – 6–12 балів
Не задовільно – 1– 5 балів
При цьому, кількість балів відповідає оцінці:
1- 34 – «незадовільно» з обов’язковим повторним вивченням дисципліни,
35 – 59 – «незадовільно» з можливістю повторного складання;
60 – 64 – «задовільно» («достатньо»);
65 – 74 – «задовільно»;
75 – 84 – «добре»;
85 – 89 – «добре» («дуже добре»);
90 – 100 – «відмінно».
Шкала відповідності
|
За 100-бальною шкалою |
Оцінка за національною шкалою |
|
|
90 – 100 85 – 89 75 – 84 65 – 74 60 – 64 1 – 59 |
Відмінно |
5 |
|
Добре |
4 |
|
|
Задовільно |
3 |
|
|
Не задовільно |
2 |
Критерії оцінювання результатів фольклорної практики
|
Змістовий модуль 1 |
Змістовий модуль 2 |
Захист звіту |
Підсумкова оцінка |
|
|
Максимальна кількість балів |
30 |
30 |
40 |
100 |
|
Кількість балів, отримана студентом |
ФОРМИ І ПРИНЦИПИ ПРОВЕДЕННЯ
ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ за видами робіт
|
Види робіт |
Модуль |
Разом |
||
|
Модуль І |
Модуль ІІ |
Підсумковий контроль |
||
|
Вступ |
5 |
5 |
||
|
Висновки |
5 |
5 |
||
|
Фольклорні тексти (кількісний склад) |
20 |
20 |
||
|
Упорядкування текстів (класифікація, ідентифікація) |
20 |
20 |
||
|
Паспортизація |
10 |
10 |
||
|
Підсумковий контроль |
40 |
40 |
||
|
Бали |
30 |
30 |
40 |
100 |
Список рекомендованої літератури
Основна література
1. Луканюк Б. Пастка студента-практиканта і збирача початківця: Методичні рекомендації для студента-практиканта і збирача-початківця: Методичні рекомендації для студентів спеціальності 7.020205 «Музичне мистецтво» спеціалізації «Викладач, артист, керівник фольклорного ансамблю». –Рівне, 2001. – 24 с.
2. Методичні принципи і прийоми записування усної словесності для студентів 2-3-х курсів спеціальності «фольклористика» / Укл. Г.Сокіл. – Львів, 1998. – 30 с.
3. Мишанич М. Архівне опрацювання народновокальних творів: Методичні рекомендації з музично-етнографічної транскрипції. – Львів, 1995. – 20 с.
4. Програма, запитальники та методичні поради дослідникам народної культури України / Упоряди. Л.Орел, К.Міщенко. –К., 1995. – 232 с.
5. Програма і методичні вказівки до фольклорної практики для студентів філологічного факультету / Укл. Л.Дунаєвська. – К., 1980. – 25 с.
6. Програма та методичні рекомендації до фольклорної практики студентів Інституту філології / Укл. Л.Дунаєвська, Н.Салтовська, Л.Шурко. – К., 2006. – 37 с.
7. Танцюра Г. Записки збирача фольклору. – К., 1958. – 101 с.
8. Фольклористика: Програма та методичні рекомендації до проведення фольклорної практики студентів філологічного факультету / Укл. Л.Дунаєвська, Л.Шурко. – К., 2000. – 40 с.
9. Фольклорна збирацька практика з курсу «Українська народна музична творчість»: Методичні рекомендації / Укл. М.Мишанич, І.Довгвлюк. – К., 19992. – 12 с.
10. Фольклорна практика: Методичні вказівки та програма для студентів перших курсів філологічних факультетів та вчителів / Укл. Т.Борисюк, І.Денисюк, І.Остапик. –Луцьк, 1986. – 42 с.
11. Фольклористична експедиційна практика. Організаційні засади проведення практики, документування й архівування матеріалів: Методичні рекомендації для студентів філологічного факультету спеціальності «фольклористика» / Укл. А.Вовчак, І.Довгалюк. – Л., 2005. – 33 с.
Додаткова література
1. Актуальні питання методики фіксації та транскрипції творів народної музики: Збірник наукових праць \ Ред.. і упоряди. Б.Луканюк. – Київ, 1989. – 101 с.
2. Балашов Д. Как собирать фольклор (руководство по сбору призведений усного народного творчества). – М., 1971.
3. Боряк О. Матеріали з історії народознавства в Україні: Каталог етнографічних програм (друга половина ХVІІІ –ХХ ст.). – К., 1994. – 124 с.
4. Гнатюк В. Українська народна словесність (в справі записів українського етнографічного матеріалу) // Вибрані статті про народну творчість. –К., 1966. – С. 37-77.
5. Лазутин С. Программа и методические рекомен7дации по проведению учебной практики по фольклору. – Воронеж, 1979.
6. Мишанич М. Гаївки: Сюжетно-тематичний польовий питальник. – Львів, 1996. – 16 с.
7. Морохин В. Методика собирания фольклора. Учебное пособие для вузов. – М., 1990. – 86 с.
8. Правдюк О. Методика записування музичного фольклору. – К., 1981. – 55 с.
9. Программа для комплексных фольклорных экспедиций / Отв. Ред. В.Гусев. – М., 1971.
ДОДАТКИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ
КАФЕДРА ФОЛЬКЛОРИСТИКИ
ЗВІТ
ПРО ПРОХОДЖЕННЯ ФОЛЬКЛОРНОЇ ПРАКТИКИ
студентки 1 курсу (групи),
спеціальності «Фольклористика. Українська мова та література, іноземна мова»
(ПІП)
Науковий керівник –
КИЇВ - 2013
Зразки основних частин звіту
Зміст:
Вступ… ……………………………………………….……………………………………….4
Ліричні пісні …………………………………………………………………………………..9
Суспільно-побутові пісні ……… …………………………………………………….……...27
Частівки ……………………….………………………………………………….………..36
Пареміографія …………………………..………..………………………………………....49
Прислів’я та приказки …………………….…………………………………………..49
Замовляння ………………………………..……………………………………………...….62
Календарно - обрядова лірика ……………………………………………………...…....71
Щедрівки ………………………………………….………………………………........71
Колядки …………………………………………………………………………………79
Купальські пісні ……………………………………..…………………………….....89
Обжинкові пісні ………………………………………...………………………………95
Дитячий фольклор … ..………………………….…….…………………………………100
Колискові пісні ………………...……….…….……………………………………….100
Забавлянки, загадки ……..…………...………..………………………………….......106
Видатні люди Гайворонщини ……..…………….……………………………...............110
Почесні громадяни міста Гайворона ……………………………………………………..128
Тезки міста Гайворон………………………………………………………………………..128
Пісні про Гайворон ……..…………………………………………………………………129
Висновки ……………………………………………………………………………..…….136
Вступ
Народна творчість – це джерело споконвічної сили української культури, засіб утвердження народознавчих ідей в процесі боротьби за національне відродження України. Саме тому вивчення фольклору залишається одним із важливих і актуальних процесів сучасної фольклористики і гуманітарної науки загалом. А польова експедиційна робота дає можливість студентові-практиканту самостійно долучитися до кращих надбань народної національної культури. Процес збирання матеріалу виробляє навички спостереження та фіксації зразків традиційної словесної культури з мовного потоку інформантів.
Мета фольклорної практики – зафіксувати, паспортизувати та систематизувати фольклорні тексти Кіровоградської області.
Для досягнення мети слід розв‘язати такі завдання:
- ознайомившись з традиційною культурою обстежуваного регіону, виявити характерні особливості побутування фольклору;
- записати фольклорні матеріали за спеціальними питальниками;
- упорядкувати зібраний матеріал відповідно до вимог звіту з фольклорної практики.
- здійснити фото- та відео-зйомку місць проведення фольклорного сеансу, інформантів, видатних та пам‘ятних місць обстежуваного регіону.
Практичне значення роботи визначається тим, що зафіксований фольклорний матеріал лексичний матеріал може бути використаний при створенні фольклорного атласу України, при укладанні хрестоматій з фольклору, при дослідженні сучасного стану фольклору в Україні, під час вивчення базової дисципліни «Українська усна народна творчість».
Джерельною базою фактичного матеріалу послужили польові записи фольклору. Збір матеріалу проводився за фольклорними питальниками впродовж 2 тижнів – (дата проведення практики) у таких населених пунктах: (вказуються усі населені пункти в яких велися сеанси запису.)
Фольклорний матеріал збирався експедиційним методом, для опрацювання матеріалу використано описовий та метод системного аналізу.
Експедиційна фольклорна практика відбувалася в Кіровоградській області. Було обстежено Гайворонський район, який розташований на Правобережній Україні. Крайня західна точка Кіровоградської області лежить на південний захід від Гайворона. Через район протікає одна з найбільших рік України – Південний Буг.
Район межує на заході з Бершадським районом Вінницької області, на півдні - з Балтським і Савранським районами Одеської області, на півночі - з Уманським районом Черкаської області, на сході - з Ульяновським районом Кіровоградської області.
Площа району становить 695,3 квадратних кілометрів. В населених пунктах проживає 44,5 тисячі чоловік. Середня густота - 64 чоловіки на квадратний кілометр. Гайворонський район є індустріально-аграрний. На його території розташований залізничний вузол, 19 промислових та 22 сільськогосподарських підприємств і акціонерних товариств, 81 фермерських господарств, автопідприємство, вузол поштового і електрозв'язку. Збережено будівельні і шляхові організації. Розвиваються малі підприємства та інші комерційні структури.
У місті Гайворон – 77 вулиць, 80 провулків, 4 площі, споруджено 5260 будинків. На території міської ради розташоване с. Орджонікідзе (раніше називалось Рикова).
Записано від Архипенко Миколи Івановича, жителя міста Гайворона
( Кіровоградської обл.); національність – українець; 1947 р.н., пенсіонер, освіта вища.
Записала Вовк А.Л., 14.08.08.
Походження назви міста Гайворона.
Існують такі версії:
1) Слово Гайворон складається з двох коренів - гай і ворон. Маючи старослов'янське походження, гай означає бережись, а вор - розуміється, як злодій, грабіжник, загарбник, чужинець з поганими намірами. Отже, Гайворон - це бережись непроханих пришельців.
2) Гайворон знаходиться па межі лісостепової і степової природних зон. На Прибужжі багато лісків, які в народі називали гаями. У них гніздиться багато птахів, і зокрема, воронів. Із словосполучення гай і ворон могла виникнути назва населеного пункту.
Можна припустити ще й третьої версії. По всій Україні водяться такі дикі птахи, як граки, або, як їх ще називають, гайворони. Вони мають довжину до 50 см, знищують шкідливих комах і гризунів, а іноді шкодять посіви сільськогосподарських культур. Можливо, й від назви птахів, яких в часи минувшини було багато, і дали назву поселенню. Цей чорний птах, до речі, є на гербі міста.
Місто Гайворон Засновано в XVIII ст. як козацький зимівник.
Записано від Архипенко Миколи Івановича, жителя міста Гайворона
Кіровоградської обл., національність – українець, 1947 р.н., пенсіонер, освіта вища.
Записала Вовк А.Л., 14.08.08.
Наступні розділи містять жанрові складові фольклору Гайворонщини (Див.зміст звіту).
Висновки
Щедра на самобутні таланти Прибузька земля. Вона дала світові композиторів і співаків, музикантів і живописців, вишивальниць і різбярів, які присвятили своє життя служінню мистецтву: хто на великій сцені, хто в художній самодіяльності.
Без перебільшення можна сказати, що культура Гайворона бере свій початок з часу його заселення. Вона виявлялася в музиці, образотворчому, декоративно-ужитковому, пісенному і танцювальному мистецтві. Найпоширенішими були народні пісні і троїсті музики. Великою популярністю користувались українські вечорниці, на які збиралися в селянській хаті хлопці і дівчата. Звучала народна музика, пісні, перекази, легенди, жартівливі оповідання, прислів`я, загадки, кружляли в танцях юні. По праву можна сказати, що традиційні вечорниці передавали у спадок культуру зберігали і розвивали традиції народної духовності.
Є відомості, що у 1919-1920 рр. у Гавороні діяла бібліотека, хата-читальня і клуб-читальня. У 1920 р. відкрився сільбуд. З 1938 р. діє районний Будинок культури. Тривалий період РБК власного приміщення не мав, а тому урочистості, концерти, інші масові заходи проводилися у клубі залізничників ім. Воровського. І тільки після того, як у 1984 р. було відкрито районний Будинок культури, сюди перемістився центр дозвілля. Успішно виступала чоловіча хорова капела, створена у 1971 році. Вона має звання Народного самодіяльного колективу, була лауреатом багатьох фестивалів і конкурсів. У 1985 р. нагороджена Почесною грамотою Президії Верховної Ради України. А керівнику капели А.В. Ковальчуку присвоєно звання Заслуженого працівника культури України.
У 1991 році звання Народного був удостоєний молодіжний клуб-театр «Ровесник» (який діє і донині, керівник В.В. Вакуленко), а в 1994 р. - ансамбль «Ретро» (керівник В.М. Тімановський), ансамбль народної музики (керівник О.С. Балановський), духовий оркестр (керівник С.Я. Загарій). У 2000 р. звання народного присвоєно камерному хору РБК (керівник В.П. Зеленюк).
Заворожують своїм мелодійним співом вокальне тріо «Візерунки», фольклорний гурт «Обереги». У його складі ветерани праці Ольга Тарахкало, Марія Кубко, Ганна Сорока і Ольга Леонова. Вони були учасниками І Міжнародного фольклорного фестивалю етнічних регіонів України «Родослов» (м. Івано-Франківськ). Записано їхній компакт-диск «Пісенний фольклор східного Поділля».
Зібрані під час фольклорної практики матеріали переконують у тому, що у м.Гайворон, Кіровоградської області домінує лірична пісня, бувальщини, легенди в основному про походження міста та його околиць, назв річок – серед фольклороносіїв середнього та старшого віку (40-70 р). Серед молоді – анекдот, ліричні пісні, пісні літературного походження (18-30р.). Серед вікової групи (10-17 р.) календарно-обрядові тексти (колядки), анекдоти, побажання. Серед вікової групи до 10 років, ігри, загадки, страшилки, казки.
Загалом аналізований матеріал становить понад 150 одиниць. Це дає можливість стверджувати про те, що фольклорний матеріал досить гарно збережений, і є популярним серед жителів Гайворона. Вважаю, що завдання практики виконані. (Матеріал взято зі звіту студентки 1 курсу спеціальності «українська мова та література, іноземна мова» Вовк Анни Леонідівни, 2008 р.).
10. ЛИСТОК ОЦІНЮВАННЯ
|
Види робіт |
Максимальна кількість балів |
Кількість балів, отриманих студентом |
|
|
Модуль 1 |
Наявність фольклорних текстів у необхідній кількості |
15 |
|
|
Тексти обрядодій або їх елементів (правильність фіксації) |
15 |
||
|
Усього |
30 |
||
|
Модуль 2 |
Класифікація зібраного матеріалу |
15 |
|
|
Правильність паспортизації |
15 |
||
|
Усього |
30 |
||
|
Комплексний підсумковий контроль |
Вступ |
5 |
|
|
Висновки |
5 |
||
|
Правильність записів |
20 |
||
|
Захист звіту |
10 |
||
|
Усього |
40 |
||
|
Підсумковий бал |
100 |
Дата подачі звіту « » вересня 20__ р.
Науковий керівник ______________________