Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЛЕКЦІЯ 12
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ:
1.Суть і законодавче регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні.Види та принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
2.Стратегія зовнішньоекономічної діяльності.
3.Зовнішньоторговельна діяльність. Основні та супутні операції зовнішньоторговельної діяльності.
4.Суть та форма зовнішньоекономічного контракту
Суть і законодавче регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні. Види та принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства - одна із сфер його господарської діяльності, пов'язана із виходом на зовнішні ринки та функціонуванням на них, створенням спільних підприємств, здійсненням валютно-фінансових та кредитних операцій.
Відповідно до положень Господарського кодексу України підприємства мають право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України. Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права щодо будь-яких її видів незалежно від форми власності та інших ознак після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності.
До зовнішньоекономічної діяльності підприємства належить:
Загалом зовнішньоекономічна діяльність підприємства (ЗЕД) поділяється на такі види:
Однак вихід підприємств України на світовий ринок ускладнений внаслідок дії деяких чинників, які гальмують укладення угод. До таких чинників належать:
1) недостатня стабільність банківсько-фінансової системи;
2) затримка виплати платежів за інвестованим іноземним капіталом;
3) складність функціонування спільних підприємств;
4) відсутність чіткого правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
5) зниження ролі спеціалізованих органів зовнішньої торгівлі і нестача кваліфікованих кадрів.
Підприємницькі структури, які проводять господарську діяльність на території України, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:
Стратегія зовнішньоекономічної діяльності.
Стратегія зовнішньоекономічної діяльності передбачає обґрунтування довгострокових цілей фірми у спектрі її зовнішньоекономічних інтересів.
Вихідною умовою стратегії зовнішньоекономічної діяльності є її узгодження зі стратегічною метою фірми - максимізація прибутків, збільшення частки ринку, виживання; а також зв'язок зі стратегією конкурентних переваг: низьких витрат, диференціації, диверсифікації.
Стратегія зовнішньоекономічної діяльності для різних фірм може відрізнятися за способом її реалізації:
•розміщення капіталу в країнах з відносно низькими податковими квотами;
•участь у міжнародному концерні, підприємства якого розташовані в різних країнах;
• використання лізингу у фінансуванні зовнішньоекономічних операцій та ін.
Досягнення довгострокових цілей зовнішньоекономічної діяльності залежатиме від повноти врахування всіх можливих чинників зовнішньоекономічної діяльності, як зовнішніх (національної зовнішньоекономічної політики, чинників міжнародних ринків та ринків інших країн), так і внутрішніх (інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, обізнаності щодо проблем міжнародного маркетингу, міжнародної торгівлі).
Для оцінки варіантів виходу фірми на зовнішній ринок мають значення не тільки ємність ринку певної країни, але й її транспортна інфраструктура, наявність сировинно-матеріальних ресурсів, кваліфікованої дешевої робочої сили, доцільність інвестицій, юридична захищеність.
Зовнішньоторговельна діяльність. Основні та супутні операції зовнішньоторговельної діяльності.
Основним видом зовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні є зовнішньоторговельна діяльність, хоча є відчутними спроби активізувати інші її види і форми.
Зовнішньоторговельна діяльність - це підприємницька діяльність у галузі міжнародного торговельного обміну.
Правом здійснення зовнішньоторговельної діяльності володіють всі вітчизняні суб'єкти, за винятком випадків, передбачених законодавством України, їм надається можливість вступати в переговори із зарубіжними партнерами, відкривати рахунки в банках, укладати від свого імені експортні та імпортні контракти, за які вони несуть повну матеріальну відповідальність і приймають на себе зовнішньоторговельні ризики.
Підприємства самостійно здійснюють вибір іноземного партнера, номенклатури товарів для експортно-імпортної угоди, визначення ціни та вартості угоди, обсягу поставок.
У міжнародній торгівлі існує 4 основних види зовнішньоторговельних операцій, які здійснюють і вітчизняні підприємства:
Зовнішньоторговельні операції можуть здійснюватись як безпосередньо між експортером та імпортером, так і за участю посередників.
Операціями, які є супутніми до основних, у разі виходу підприємства на світовий ринок, є операції по:
• забезпеченню просування товару від продавця до покупця;
• своєчасному наданню зовнішньоторговельних послуг -транспортних, експедиторських, страхових, банківських;
• здійсненню платіжно-розрахункових операцій;
• збору та аналізу комерційної та валютно-фінансової інформації про кон'юнктуру зовнішніх товарних і грошових ринків.
Організація зовнішньоторговельної діяльності розпочинається з пошуку та вибору іноземного партнера-контрагента. Від правильності цього вибору в кінцевому підсумку залежить ефективність зовнішньоторговельної діяльності. На жаль, досить часто контрагентами вітчизняних підприємств виступають або випадкові партнери, або ті, з якими встановились тривалі зовнішньоторговельні зв'язки.
Для прийняття правильного рішення необхідно оцінити потенційного партнера на фоні інших фірм, тобто провести аналіз його діяльності або самостійно, або із залученням спеціалістів у цій галузі. Таким аналізом займаються державні органи, торгівельні палати, біржі, банки, торговельні представництва, консультаційні фірми тощо.
Вони також аналізують ємність та структуру ринку, на який планується вихід.
Вибір потенційних партнерів здійснюється на основі дослідження показників діяльності фірми, які поділяються на абсолютні та відносні.
Абсолютні показники характеризують масштаб операцій фірми, її виробничу потужність, результати виробничо-збутової діяльності. Такі дані містяться в оперативній та фінансовій звітності фірми (прибуток, обсяг продажу та ін.).
Відносні показники відображають співвідношення абсолютних показників або співвідношення, одержані розрахунковим шляхом (рентабельність продажу, рентабельність основного капіталу, середня норма рентабельності).
Суть та форма зовнішньоекономічного контракту.
Зовнішньоекономічні відносини здійснюються за допомогою укладення угоди (контракту) між контрагентами. Суть зовнішньоекономічного контракту зафіксована в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», де зазначається, що під зовнішньоекономічним договором розуміють матеріально обумовлену угоду двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямовану на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Зовнішньоекономічні контракти мають певну форму: