Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція 4.
Майнові відносини в акціонерному товаристві
1. Правовий режим та джерела формування майна (капіталу) акціонерного товариства.
2. Склад майнової бази акціонерного товариства.
а) основний капітал акціонерного товариства та його види;
б) резервний фонд: поняття, функції, порядок формування;
в) інші фонди акціонерного товариства.
3. Правовий режим акцій: поняття, види, порядок випуску і обігу.
4. Доходи в акціонерному товаристві: поняття, джерела формування, порядок використання. Чистий прибуток акціонерного товариства.
5. Правовий режим дивідендів.
6. Угоди акціонерного товариства: особливості укладення.
1. Правовий режим та джерела формування майна (капіталу) акціонерного товариства
Основним правовим титулом майна АТ є право власності, що передбачено ст. 12 Закону України "Про господарські товариства". Додатковим правовим титулом є право користування чужим майном, зазвичай платне, тобто на умовах оренди.
Джерелами майна товариства, що належить йому на праві власності, є:
вклади засновників та учасників товариства, включаючи кошти, отримані від продажу акцій додаткових емісій;
продукція, вироблена товариством у результаті господарської діяльності;
доходи, одержані товариством від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;
кошти, отримані від продажу емітованих товариством облігацій;
доходи від цінних паперів (інших емітентів), що належать товариству;
майно, набуте в процесі роздержавлення та приватизації;
майно, придбане від інших підприємств та організацій;
безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;
інше майно; набуте на підставах, не заборонених законом,
На етапі створення акціонерного товариства його майнова база формується за рахунок коштів (майна), сплачених за акції. Згідно із ст. 13 "Про господарські товариства" вкладами учасників і засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Ч. 1 ст. 8 Закону "Про цінні папери та фондову біржу" передбачає, що акції сплачуються в національній валюті України, а у випадках, передбачених статутом товариства, - в іноземній валюті або в майновій формі. У разі сплати акцій в негрошовій формі постає проблема їхньої оцінки. На етапі заснування акціонерного товариства таку оцінку пропонують самі засновники, а її затвердження здійснюється установчими зборами товариства (п. "є" ст. 36 Закону "Про господарські товариства"). Засновники зазвичай зацікавлені у завищеній оцінці своїх вкладів, оскільки це збільшує кількість акцій, що вони отримають і відповідно - суму дивідендів. Однак вітчизняне законодавство не передбачає механізмів перевірки обгрунтованості проведеної оцінки, а учасники установчих зборів (особливо якщо йдеться про створення відкритого акціонерного товариства) не мають реальних можливостей щодо проведення такої перевірки і, як правило, затверджують оцінку негрошового вкладу, запропоновану засновником (засновниками), що зробив такий вклад (останній до того ж бере участь у голосуванні з цього питання).
Механізм оцінки негрошового вкладу, зробленого в процесі додаткової емісії акцій, законом не передбачається, Тому це питання має вирішуватися самим товариством з відповідною фіксацією у статуті. Доцільною в даному випадку буде попередня перевірка обгрунтованості оцінки такого вкладу ревізійною комісією, спостережною радою, правлінням товариства чи незалежним аудитором. Затвердження оцінки негрошового вкладу має відбуватися на загальних зборах, на яких затверджуються результати підписки (оскільки це питання зачіпає інтереси всіх акціонерів товариства).
2. Склад майнової бази акціонерного товариства
Вирішальну роль в долі і діяльності АТ відіграє його капітал, адже організаційно-правова форма АТ застосовується саме з метою створення значного за розмірами капіталу шляхом об'єднання коштів і майна багатьох осіб для здійснення, як правило, значної за розмірами підприємницької діяльності.
Нововведення закону «Про АТ» : Формування статутного капіталу майном.
Слід відмітити, що оплата вартості акцій, які розміщуються під час заснування акціонерного товариства, може здійснюватися грошовими коштами або майном (що є новелою), майновими і немайновими правами, що мають оцінку, цінними паперами (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є засновник, та векселів).
Ціна майна, що вноситься засновниками акціонерного товариства в рахунок оплати акцій товариства, повинна відповідати ринковій вартості цього майна, що визначається у відповідності до статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства».
Відтак, у відповідності до ст. 8 Закону України «Про акціонерні товариства», ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства», інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Розрізняють такі види капіталу:
статутний капітал - це сумарна номінальна вартість випущених акцій (на етапі створення - сумарна номінальна вартість акцій, на які здійснено підписку з відповідною оплатою не нижче встановленого законом і умовами підписки розміру, за умов затвердження результатів підписки. Статутний капітал є номінальною і постійною (принаймні до його зміни в передбаченому законом порядку) величиною, зафіксованою в установчих документах товариства:
він зазвичай не відповідає фактичній майновій масі, що належить товариству на праві власності;
фактичний капітал - вартість усіх активів акціонерного товариства. Є перемінною величиною, оскільки змінюється в результаті фінансово-господарської діяльності товариства, перевищуючи або не досягаючи розміру статутного капіталу;
оголошений капітал - це сумарна номінальна вартість акцій, на які оголошується підписка при створенні акціонерного товариства;
на етапі функціонування останнього - включає ще й сумарну номінальну вартість попередніх емісій акцій. Це поняття нерозривно пов'язане із поняттям статутного капіталу: у разі покриття підпискою і оплати всіх акцій, запропонованих підписчикам, вони співпадають за номінальною величиною; у тих випадках, коли підпискою покрито менше, ніж 100% оголошеного капіталу (але не менше 60%) або засновниками, установчими (на етапі заснування) чи загальними зборами акціонерного товариства (у разі проведення останнім додаткової емісії) прийнято рішення про схвалення зайвої підписки на акції, то статутний фонд відповідно стає меншим або перевищує оголошений капітал (тобто ці дві величини не завжди збігаються);
сплачений капітал - це сума коштів (вартість майна), фактично сплачених акцій; відрізняється від наведених вище понять, насамперед, за розмірами. На етапі підписки він може бути в межах 10% статутного капіталу; на етапі проведення установчих зборів - 30% (у відкритих АТ) або 50% (у закритих АТ) статутного капіталу, а дорівнює останньому за розміром за двох умов: 1) якщо всі акції повністю оплачені і 2) вони реалізовувалися за своєю номінальною вартістю (останнє буває досить рідко).
Отже, частіше сплачений капітал також відрізняється від статутного за своїм розміром; рідко він відповідає також розміру фактичного капіталу, який утворюється в результаті використання в процесі господарської діяльності сплаченого капіталу: у разі успішного ведення справ фактичний капітал збільшується в порівнянні зі сплаченим, а неефективне використання (застосування) сплаченого капіталу призводить до відповідного зменшення наявних коштів АТ.
Закон України "Про господарські товариства" не дає визначення наведеним тут поняттям, що також викликає труднощі на практиці (нерідко ці поняття плутають, а в результаті - спотворюється реальна картина щодо фактичного майнового стану АТ).
Статутний капітал. Наявність статутного капіталу визначеного номінального розміру є однією із істотних рис АТ. Статутний капітал (іноді його називають основним або номінальним) становить собою номінальну грошову суму, яка має бути внесена акціонерами як плата (винагорода) за набуття членства в АТ. Хоча статутний капітал рідко відповідає фактичній майновій базі АТ, яка уже в момент заснування може бути більшою або меншою за статутний капітал, правовому регулюванню статутного капіталу надається особливе значення. Це пояснюється важливістю його функцій. По-перше, майно, що вноситься як оплата статутного капіталу під час заснування АТ, складає матеріальну основу його господарської діяльності. Тому важливе значення надається розміру статутного капіталу, мінімальна межа якого встановлюється законодавством (в Україні вона становить суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, що склалися на момент створення товариства). На етапі підписки цей капітал має бути оплачений на певну суму - як мінімум на 10%, на момент проведення установчих зборів - на 30% (у ВАТ) і на 50% (у ЗАТ), а повністю - має бути оплачений до закінчення першого року з моменту заснування (державної реєстрації) АТ (але український законодавець говорить не про обов'язкову оплату статутного капіталу товариства, а про обов'язок акціонерів протягом одного року або принаймні року і трьох пільгових місяців, за які нараховуються 10% річних від суми ростроченого платежу, повністю сплатити свої акції .
Законодавство зарубіжних країн встановлює різні інімальні розміри статутного капіталу АТ, але, як правило, це досить значна за розміром сума. До останнього часу така вимога не передбачається законодавством США, а до 1985 р. була відсутня і в законодавстві Англії. Однак остання, керуючись другою директивою Європейського Економічного співтовариства, відповідно до якої мінімальний розмір статутного капіталу не може бути меншим за 25 тис. ЕКЮ, також передбачила вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу.
Крім мінімального розміру статутного фонду, законодавством України встановлюються певні обмеження щодо коштів, за рахунок яких може формуватися статутний фонд (забороняється використовувати для цього бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу) та гарантії щодо підтвердження платоспроможності юридичних осіб-засновників відкритих АТ (їх фінансовий стан щодо спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду повинен бути перевірений аудитором (аудиторською фірмою).
Статутний капітал виконує також гарантійну функцію щодо задоволення обгрунтованих вимог кредиторів. Це зумовлено тим, що АТ несе майнову відповідальність перед кредиторами в межах майна, що належить йому на праві власності. Зафіксований в установчих документах розмір основного (статутного) капіталу розглядається (оцінюється) як величина, в межах якої товариство гарантує відповідальність за своїми зобов'язаннями.
У зв'язку з цим зусилля законодавця спрямовані на те, щоб
(1) забезпечити створення акціонерного капіталу і
(2) утримати майно товариства на певному рівні, принаймні у межах статутного капіталу. Досягнення першої цілі (тобто створення основного капіталу) забезпечують вимоги законодавства щодо сплати обов'язкової частки номінальної вартості акцій на етапах: підписки, скликання установчих зборів і повної оплати до закінчення строку, встановленого законом та статутом товариства. Друга мета (тобто збереження майнової бази товариства на певному рівні, зазначеному в установчих документах) забезпечується положеннями законодавства, що дозволяють розподіляти прибуток АТ між акціонерами лише у випадках, якщо вартість майна товариства перевищує зафіксований в установчих документах розмір основного (акціонерного, статутного) капіталу. В балансі АТ статутний капітал розглядається як стаття пасиву. Розподілу між акціонерами як дивіденди по акціях підлягає лише чистий прибуток, що становить різницю між активами і боргами товариства перед державою, кредиторами, найманими працівниками тощо, плюс акціонерний капітал і відрахування до резервного (страхового) та інших фондів, передбачених законодавством та/або установчими документами товариства.
Якщо в результаті діяльності АТ виникли збитки, що спричинило зменшення майнової бази товариства нижче рівня його статутного капіталу, то прибуток наступного року має насамперед спрямовуватися на поповнення основного капіталу до зазначеного в установчих документах розміру.
Питання щодо гарантійної функції статутного капіталу в зарубіжній юридичній літературі є дискусійним.
Вже згадуване американське законодавство і відповідно американські науковці і практикуючі юристи не приділяють цьому значної уваги, вважаючи вимогу щодо обов'язкового мінімального розміру основного капіталу суто формальним питанням, посилаючись при цьому на те, що зазначений капітал не відповідає дійсному розміру майнової бази АТ, якою реально і забезпечується обсяг майнової відповідальності товариства. Хоча фальсифікація балансів з метою завищення активів є непоодиноким явищем, однак у значній частині випадків законодавчі вимоги щодо формування статутного фонду, порядку визначення прибутку АТ з обов'язковим включенням до пасиву статутного фонду, процедура виплати дивідендів, а також повернення останніх у разі неправомірної їх виплати, про що акціонерам було відомо або про що вони повинні були знати, - усе це захищає інтереси кредиторів, надаючи їм певні гарантії щодо задоволення їх обгрунтованих вимог до АТ. Тому законодавець має приділяти цим питанням особливу увагу, чого, на жаль, не можна сказати про вітчизняний Закон "Про господарські товариства", який залишає без відповідного регулювання більшість із зазначених питань.
Однак формуванню статутного фонду закон приділяє особливу увагу. Передбачається, що цей фонд формується за рахунок вкладів учасників - грошових коштів, матеріальних цінностей, цінних паперів, майнових прав (права на користування земельною ділянкою, водними та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також права на інтелектуальну власність). Вклади у формі цінних паперів і майнових прав хоча і передбачаються Законом "Про господарські товариства" (ст. 13), однак взагалі не згадуються ч. 1 ст. 8 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", у якій йдеться про форму оплати акцій.
Вклад акціонера має бути оцінений у національній валюті, тобто в гривнях. Порядок оцінки вкладів у формі майна і майнових прав встановлюється установчими документами АТ без законодавчого врегулювання цього питання, з чим важко погодитися. На етапі заснування АТ оцінка майнових внесків засновників має затверджуватися установчими зборами, для чого досить отримати просту більшість голосів присутніх на загальних зборах осіб, що підписалися на акції. Якщо взяти до уваги, що в такому голосуванні беруть участь і самі засновники, майнові вклади яких оцінюються, а також ту обставину, що засновники АТ мають володіти не менше ніж 25% акцій, то в багатьох випадках позитивний результат вирішення цього питання не викликає сумніву, оскільки значна частина дрібних підписчиків (передплатників), як правило, не беруть участі у таких зборах та/або не володіють необхідними навичками і знаннями щодо оцінки таких вкладів. Це призводить на практиці до завищення оцінки матеріальних вкладів засновників, а, отже, і відповідно - їх часток у статутному фонді (і відповідній цим часткам кількості акцій), що в кінцевому результаті порушує права решти акціонерів, які сплатили за акції грошові кошти за номінальним або ринковим їх курсом.
У країнах ринкової економіки захист прав акціонерів, які не були засновниками АТ та/або сплачують за акції гроші, відбувається за допомогою спеціальних механізмів оцінки вкладів, зроблених у натуральній або нематеріальній формі, що контролюється державними органами - судової або виконавчої влади, вимогою фіксації в статуті товариства відомостей про речові вклади (із зазначенням предмету речового вкладу, особи, яка його внесла, номінальної суми акцій, які слід надати такій особі), а також за допомогою особливих процедур перевірки дій засновників (у т. ч. щодо оцінки речових внесків) першими спостережною радою і правлінням, звіти яких затверджуються загальними зборами акціонерів; при цьому особи, звіт яких затверджується, не беруть участь у голосуванні з цього питання.
Український Закон "Про господарські товариства" не передбачає таких заходів, що на практиці призводить до зловживання засновниками своїми можливостями щодо завищення оцінки зроблених ними не-грошових вкладів і порушення тим самим інтересів акціонерів, що сплатили свої акції грошима.
Як уже зазначалося, законодавець дозволяє робити внески до статутного фонду господарських, у т. ч. акціонерних, товариств цінними паперами, що також становить значну проблему щодо визначення їх реальної вартості і оцінки у грошовій формі. Мовчання закону з цього питання також дозволяє засновникам досить вільно, в залежності від власних інтересів нав'язувати установчим зборам оцінку вартості таких паперів, а відповідно до цього - і визначати свою частку у статутному фонді (відповідну кількість акцій, що має їм належати). Разом з тим слід визнати, що реальна вартість цінних паперів - досить складне питання. Деякі з таких цінних паперів взагалі можуть не мати ринкової вартості (бути неліквідними), зокрема акції неплатоспроможного підприємства (підприємства-банкрута), або нотуватися на фондовій біржі нижче за свою номінальну вартість. Передбачена ж законом процедура оцінки цінних паперів, що вносяться учасниками в оплату акцій товариства (як вклад), тобто вирішення цього питання установчими зборами, не захищає інтереси решти акціонерів, що оплачували акції у грошовій формі, оскільки призводить до завищеної оцінки зазначених цінних паперів, а отже, і самого майна товариства і частки в ньому учасників, що зробили внески у формі таких цінних паперів.
Від якості оцінки вкладів, зроблених у натуральній формі, а також у формі цінних паперів, майнових прав (Включаючи і права на інтелектуальну власність) залежить реальна вартість майна товариства і можливість здійснення ним на базі такого майна передбаченої установчими документами діяльності, а також реалізація прав акціонерів на отримання дивідендів, а кредиторів товариства - на задоволення за рахунок цього майна своїх об?рунтованих вимог.
Гарантійна функція статутного капіталу лише тоді належним чином може відігравати свою роль, коли оцінка вкладів, здійснених не в грошовій формі, відповідатиме їх реальній вартості. Тому законодавець не повинен віддавати вирішення цього питання на локальний рівень, тобто на установчі (загальні) збори, більшість голосів у яких може належати зацікавленим у завищеній оцінці особам. У зв'язку з цим доцільним уявляється використання вищезгаданого досвіду країн ринкової економіки щодо механізмів оцінки негрошових вкладів та контролю за такою оцінкою в процесі вдосконалення акціонерного законодавства України.
В ряді випадків засновникам (учасникам) АТ буває вигідно занижувати оцінку негрошового вкладу одного з них з тих чи інших міркувань (наприклад, при створенні спільного підприємства за участю державних підприємств (організацій) та іноземних підприємців непоодинокі випадки, коли частка державного майна оцінюється нижче за його ринкову вартість З метою завищення частки іноземного учасника у статутному фонді товариства; це стає особливо актуальним з огляду на інфляційні процеси і несвоєчасну індексацію (переоцінку) основних фондів державних підприємств). У зв'язку з цим уявляється доцільним при створенні акціонерного товариства за участю державних (комунальних) суб'єктів господарювання та іноземних підприємців передбачити в законодавчому порядку: (1) проведення обов'язкової індексації державного або внесення відповідних змін до відомостей державної реєстрації.
Резервний фонд. В акціонерних товариствах, як і в інших господарських товариствах, обов'язковою є наявність страхового (резервного) фонду, призначення якого досить вузьке-покриття непередбачених боргів товариства, зокрема, сплата власникам привілейованих акцій обіцяних по них дивідендів у разі відсутності у АТ прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності за минулий рік, виплата облігаціоне-рам вартості облігацій плюс передбачених умовами їх випуску відсотків у разі настання терміну погашення цих цінних паперів тощо. За українським законодавством розмір такого фонду має бути не менше ніж 25% статутного фонду; формується ж він за рахунок щорічних відрахувань у розмірі, передбаченому установчими документами товариства, але не менше 5% суми чистого прибутку, до досягнення ним розміру, передбаченого статутом акціонерного товариства. Кошти такого фонду, що має вузькоцільове призначення, не можуть використовуватися на фінансування звичайної фінансово-господарської діяльності товариства. Роль зазначеного фонду - суто гарантійна - гарантування кредиторам товариства покриття непередбачених боргів, що забезпечує права певних категорій осіб - власників привілейованих акцій, облігаціонерів АТ на випадок відсутності у товариства прибутку у розмірі, необхідному для виконання зобов'язань перед зазначеними особами.
Крім покриття непередбачених боргів та виплату дивідендів за привілейованими акціями і відсотків за облігаціями за відсутності чи недостатності в акціонерному товаристві коштів для цих цілей, кошти резервного фонду можуть використовуватися також для покриття балансового збитку за звітний рік.
При повному або частковому використанні коштів резервного фонду він повинен бути сформований знову або поповнений шляхом наступних щорічних відрахувань з прибутку акціонерного товариства до досягнення ним визначеного статутом товариства розміру.
Інші фонди акціонерного товариства. Законом та/або установчими документами акціонерного товариства можуть передбачатися й інші фонди. Так, для акціонерних товариств, що є підприємствами, обов'язковим є фонд охорони праці, інноваційний фонд, амортизаційний фонд. Затверджене розпорядженням Фонду державного майна України від 05.05.1996 р. № 71-р - як примірне - Положення про фонди акціонерного товариства, рекомендує створювати в акціонерних товариствах з відповідною фіксацією у статуті та інших внутрішніх документах товариства такі фонди:
фонд прибутку, що розподіляється (фонд дивідендів);
фонд виробничого розвитку, кошти якого спрямовуються на: технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючих виробництв та освоєння нових; проведення науково-дослідницьких, дослідно-конструкторських і проектних робіт, придбання устаткування, приладів та інших товарно-матеріальних цінностей для цих робіт; компенсацію підвищених витрат на виробництво нової продукції (робіт, послуг) у період її освоєння; природоохоронні заходи; будівництво чи придбання в інших юридичних і фізичних осіб будівель, споруд чи іншого майна виробничо-технічного призначення;
фонд розвитку персоналу, цільове призначення якого є фінансування заходів, передбачених Програмою розвитку персоналу і колективним договором, що укладається в акціонерному товаристві; використання коштів цього фонду повинно забезпечити заінтересованість працівників акціонерного товариства у належному виконанні своїх обов'язків за трудовим договором, підвищення їхньої кваліфікації, а також реалізацію прав працівників акціонерного товариства на гарантії і компенсації, встановлені чинним законодавством чи додатково передбачені внутрішніми нормативними актами товариства, а також колективним договором та індивідуальними рудовими договорами (контрактами);
фонд соціального забезпечення, кошти якого можуть спрямовуватися на: додаткові, понад передбачені законодавством, виплати працівникам товариства у разі їх тимчасової непрацездатності; заходи, пов'язані із забезпеченням гарантованої зайнятості персоналу; додаткові виплати працівникам товариства у випадку заподіяння шкоди здоров'ю при виконанні ними своїх трудових обов'язків; оплату путівок працівникам із шкідливими (важкими) умовами праці чи напруженим режимом робочого часу в санаторії, профілакторії та інші оздоровчі заклади, а також членам сімей Цих працівників; страхування життя і здоров'я персоналу акціонерного товариства, крім передбачених чинним законодавством випадків обов'язкового страхування життя і здоров'я окремих категорій працівників;
фонд участі персоналу в прибутках акціонерного товариства, кошти якого спрямовуються на преміювання та інші види матеріального заохочення працівників акціонерного товариства за підсумками господарської діяльності останнього за рік.
Порядок формування цих фондів має визначатися внутрішніми нормативними актами акціонерного товариства, як наприклад, Положенням про фонди акціонерного товариства.
3. Доходи в акціонерному товаристві: поняття, джерела формування, порядок використання. Чистий прибуток акціонерного товариства
Головна мета створення та діяльності акціонерного товариства - систематичне отримання прибутку від його господарської діяльності.
Прибуток - одне з головних джерел поповнення капіталу акціонерного товариства.
Доходи акціонерного товариства утворюються за рахунок надходжень від усіх видів діяльності товариства, отриманих протягом фінансово-господарського року в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, так і за її межами, зокрема:
доходи від продажу товарів (робіт, послуг), цінних паперів (крім операцій первинного випуску, розміщення акцій та операцій з їх кінцевим погашенням);
доходи від спільної діяльності;
отримані дивіденди (проценти) по цінних паперах;
доходи від здійснення операцій лізингу (оренди);
доходи з інших джерел (безповоротна фінансова допомога, суми стягнутих штрафних санкцій, крім відшкодування збитків, та ін.).
В законах України "Про цінні папери і фондовий ринок" (ст. 9) та "Про АТ" йдеться про чистий прибуток, що розподіляється між акціонерами як дивіденди. Рівночасно розрізняють балансовий і чистий прибуток акціонерного товариства.
Прибуток АТ утворюється з його доходів (надходжень від господарської діяльності) після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.
З балансового прибутку сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Після зазначених розрахунків утворюється чистий прибуток, що залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до закону та своїх установчих документів визначає напрямки використання прибутку. Чистий прибуток поділяється на дві частини:
- ту, що розподіляється між облігаціонерами і акціонерами товариства як відсотки по облігаціях і дивіденди по акціях;
-ту, що не розподіляється між вищезгаданими особами, а залишається у розпорядженні АТ і використовується для формування різних фондів, а також спрямовується на розвиток виробництва, на соціальні програми і преміювання працівників АТ.
Перша частина чистого прибутку використовується таким чином: спочатку сплачуються відсотки по облігаціях, потім відсотки (дивіденди) по привілейованих акціях і насамкінець - дивіденди по простих акціях. Чистий прибуток, який може бути використаний на сплату дивідендів по акціях, має визначатися лише після здійснення відповідних відрахувань до страхового (резервного) та інших, передбачених законодавством та/або установчими документами товариства фондів. Зазначені відомості мають бути відображені в балансі акціонерного товариства, який повинен засвідчувати фактичне фінансове становище останнього і бути підставою для вирішення питання щодо можливості виплати дивідендів і визначення їх розміру.
Так, Закон зобов'язує акціонерне товариство за рахунок відрахувань від чистого прибутку сформувати свій резервний (страховий) фонд. Розмір щорічних відрахувань до цього фонду встановлюється установчими документами товариства, але вони не можуть бути меншими 5 відсотків чистого прибутку (якщо цей фонд не досяг встановленого установчими документами товариства розміру).
Використання решти чистого прибутку визначається самим АТ, що доцільно зробити в спеціальному локальному акті, затвердженому загальними зборами акціонерів, -Положенні про розподіл та використання прибутку акціонерного товариства. Як зразок можна використати рекомендований Фонду державного майна України документ під аналогічною назвою, затверджений розпорядженням ФДМ України від 05.05.1996 р. № 71-р.
Зокрема, рекомендується використовувати чистий прибуток за такими напрямами:
на сплату дивідендів (розподіл серед акціонерів);
на розвиток виробництва, формування та поповнення фондів товариства;
на соціальні програми і преміювання працівників товариства,
Порядок розподілу прибутку акціонерного товариства передбачає:
складання правлінням протягом 30 календарних днів після закінчення фінансово-господарського року річного балансу і звіту про стан справ у АТ за минулий рік, а також пропозицій щодо розподілу балансового прибутку із зазначенням розміру цього прибутку та напрямків його Використання (на сплату дивідендів, відрахувань до фондів тощо);
надання підготовлених правлінням звіту і балансу ревізійній комісії, а у ВАТ ще й аудитору, які перевіряють ці документи щодо відповідності їх чинному законодавству і готують відповідні висновки і подають їх: ревізійна комісія -спостережній раді, а аудитор - правлінню не пізніше 60 календарних днів після закінчення звітного року;
передача правлінням отриманого від аудитора звіту спостережній раді;
складання спостережною радою письмового звіту про перевірку річного балансу, звіту про стан справ і пропозицій щодо розподілу прибутку;
скликання загальних зборів акціонерів для заслуховування та затвердження річного балансу і звіту про стан справ (не пізніше 120 днів після закінчення звітного року) і надання можливостей акціонерам до загальних зборів ознайомитися з цими документами, доповіддю та пропозиціями спостережної ради;
затвердження загальними зборами акціонерів річного балансу після відповідних пояснень правління та спостережної ради;
прийняття загальними зборами з відповідною фіксацією у протоколі остаточного рішення про розподіл прибутку АТ, в якому відображаються: балансовий прибуток;
частина прибутку, що виплачується акціонерам у вигляді дивідендів; сума прибутку, що відраховується до резервного та інших фондів, передбачених законодавством чи утворених за рішенням загальних зборів акціонерів;
нерозподілений залишок прибутку;
передача органу, що веде реєстр акціонерів, копії протоколу загальних Зборів та всіх документів з питань, що обговорювалися на цих зборах.
4. Правовий режим дивідендів
Дивіденди - це частина чистого прибутку АТ, що виплачується по акціях за підсумками фінансово-господарського року відповідно до рішення загальних зборів акціонерів.
Світовій практиці акціонерної справи відомі такі основні види дивідендів: фіксований, дольовий, партнерський. комбінований.
Найпростішим і найбільш доступним є фіксований дивіденд, що встановлюється у відсотках до номінальної вартості акцій. Зазвичай такий дивіденд має місце у разі випуску привілейованих акцій. Він має свої переваги (дає певні гарантії доходу) і недоліки (не пов'язаний з рівнем прибутковості і рентабельності, не стимулює акціонерів до прирощення прибутку товариства, хоча у разі перевищення розміру дивідендів, що сплачуються по простих акціях, над розміром відсотків, що гарантовані привілейованими акціями, статутом АТ або рішенням загальних зборів акціонерів може бути передбачена доплата власникам останніх до розміру дивідендів, виплачуваних іншим акціонерам (власникам простих акцій).
Однак відсотки/суми, що сплачуються по привілейованих акціях, можна назвати дивідендом - частиною прибутку АТ лише у разі наявності такого прибутку. Якщо останній відсутній, то ми маємо справу не з дивідендом у вищезгаданому розумінні, а з відсотками до номінальної вартості акцій, що передбачаються умовами їх випуску.
Більш динамічним, гнучким і таким, що стимулює зростання прибутковості АТ, є дольовий дивіденд, який установлюється у відсотках до чистого прибутку. Таким дивіденд для акціонерного товариства (і акціонера, якщо товариство працює стабільно) є вигіднішим за фіксований.
Партнерський дивіденд, порядок, числові виміри і формула виплати якого передбачається у статуті товариства та/або інших внутрішніх документах (положеннях) акціонерного товариства, може мати різні варіанти: а) розподіл чистого прибутку після сплати платежів за бюджетними, кредитними та Управлінськими зобов'язаннями; б) розподіл залишку чистого прибутку після плати платежів за зобов'язаннями і відрахуваннями до фондів АТ; в) розподіл приросту чистого прибутку у порівнянні з попереднім періодом та ін.
Комбінований дивіденд сполучає згадані види дивідендів у різних варіаціях: фіксований і дольовий; фіксований і партнерський; дольовий і партнерський; дольовий, фіксований і партнерський.
В. В. Долинська наводить такий приклад комбінованого дивіденду: виплата 5% від номінальної вартості акцій, 20% від суми прибутку і розподіл приросту прибутку проти рівня минулого року.
Українське законодавство передбачає фіксований (за привілейованими акціями) і дольовий (за простими акціями), а також комбінований (якщо загальні збори затверджують більший, ніж передбачено умовами емісії, дивіденд по привілейованих акціях, аби урівняти його розмір з розміром дивіденду по простих акціях) дивіденди.
Форма виплати дивідендів може бути різною.
Найчастіше дивіденди сплачуються у грошовій формі. Можливим є (якщо це передбачено статутом АТ та умовами випуску акцій) також застосування натуральної форми (товарами, продукцією, послугами, що виробляються АТ) або зарахування в частку акціонера (і передача йому відповідної кількості акцій). Остання з наведених тут форм виплати дивідендів приваблива для АТ, оскільки товариство тим самим збільшує свій капітал і відповідно- масштаби діяльності за рахунок залишення у своєму розпорядженні готівки (коштів), яка б пішла на сплату дивідендів. Водночас привабливість такої форми сплати дивідендів для акціонерів залежить від порядку оподаткування доходу по акціях. Якщо вони оподатковуються в загальному порядку, то для акціонера вигідніше отримати дивіденди у грошовій формі, лише звільнення від оподаткування дивідендів, що сплачуються у формі акцій, може стимулювати акціонерів на такий спосіб інвестування АТ.
Дивіденди виплачують лише за сукупності певних умов, а саме:
за наявності у товариства чистого прибутку, підтвердженого: складеним правлінням АТ річним балансом і звітом про стан справ, висновком ревізійної комісії (а у ВАТ -ще й аудитора) за результатами перевірки цих документів щодо їх відповідності вимогам чинного законодавства;
розробки правлінням та спостережною радою (якщо вона є) пропозицій щодо розподілу прибутку товариства;
затвердження загальними зборами акціонерів річного балансу і звіту про стан справ товариства, а також пропозицій правління чи спостережної ради про напрямки використання прибутку, в т. ч. тієї його частини, що спрямовується на сплату дивідендів.
Періодичність виплати дивідендів - один раз на рік за підсумками календарного року.
Власникам привілейованих акцій сплачуються фіксовані проценти незалежно від наявності у товариства прибутку. Якщо діяльність товариства за минулий рік була прибутковою і власникам простих акцій сплачуються дивіденди, що перевищують розмір процентів по привілейованих акціях, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.
Дивіденди нараховуються по акціях, що знаходяться в обігу, тобто в акціонерів. Нарахування дивідендів не здійснюється на:
а) акції, що викуплені товариством в акціонерів за рахунок власних коштів і знаходяться на балансі акціонерного товариства;
б) акції, що не повністю оплачені.
Розмір дивіденду, що сплачується за привілейованими акціями, фіксується в проспекті емісії при їх випуску. Він визначається у відсотках до номінальної вартості акцій і сплачується власникам привілейованих акцій в безумовному порядку (незалежно від наявності в акціонерного товариства прибутку). Однак розмір дивіденду по привілейованих акціях може бути збільшений за рішенням загальних зборів акціонерів, якщо по простих акціях затверджено більший розмір дивідендів.
Строк і порядок виплати дивідендів визначається статутом товариства.
Загалом при визначенні порядку нарахування і виплати дивідендів акціонерні товариства можуть користуватися відповідним Положенням, рекомендованим Фондом державного майна України (розпорядження Фонду від 05,05.1996 р. № 71-р).
Виплата дивідендів з простих акцій або збільшення розміру відсотків з привілейованих акцій не належать до договірних зобов'язань. Якщо виплата відсотків з привілейованих акцій, передбачена умовами випуску таких акцій, не залежить від розміру і наявності прибутку в АТ, то дивіденди з простих акцій безпосередньо залежать від нього (розміру прибутку).
Питання сплати дивідендів, їх розмір вирішуються органами АТ - загальними зборами за поданням правління та/або спостережної ради АТ. Порядок сплати дивідендів українським законодавством, як слушно зауважують Пилипенко А. Я. і Щербина В. С. (*100), урегульований надмірно лаконічно.
Закон "Про цінні папери і фондовий ринок" визначає умови виплати дивідендів (ст. 4), визначає порядок їх виплати (ст. 9), обмежуючись положенням, що останні сплачуються за підсумками року в порядку, передбаченому статутом АТ, за рахунок чистого прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківським кредитом.
Відносини щодо сплати дивідендів регулюються також і Законами України «Про АТ» та "Про господарські товариства".
Загалом українське законодавство, що регулює правовий режим дивідендів, є переважно бланкетним, оскільки відсилає вирішення багатьох питань щодо дивідендів (зокрема, порядку і строків їх виплати) до статутів АТ. У результаті цього останні нерідко порушують права акціонерів на дивіденди, в зв'язку з чим доцільно було б більш детально на законодавчому рівні регулювати пов'язані з дивідендами питання.
5. Правовий режим акцій
Акція − іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство.
Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж одна копійка.
Типи акцій.
1) З точки зору способу визначення особи власника:
Відповідно до положень Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», який набув чинності у травні 2006 року, був змінений підхід до поділення акцій з точки зору визначення особи власника (раніше були іменні акції та акції на пред‘явнка) і встановлено, що акціонерне товариство розміщуєтільки іменні акції.
У сертифікаті акції зазначаються вид цінного паперу, найменування та місцезнаходження акціонерного товариства, серія і номер сертифіката, номер і дата випуску, міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу, тип і номінальна вартість акції, ім'я власника, кількість акцій, що випускаються.
Реєстр власників іменних цінних паперів (далі - реєстр) - перелік за станом на певну дату власників та номінальних утримувачів іменних цінних паперів та іменних цінних паперів, які обліковуються на їх особових рахунках, що є складовою частиною системи реєстру та дає змогу ідентифікувати цих власників, кількість, номінальну вартість та вид належних їм іменних цінних паперів.
Акціонерне товариство – емітент акцій має право самостійно вести систему реєстру, якщо кількість власників його іменних акцій не перевищує п'ятисот осіб. При кількості акціонерів, більшій п’ятисот осіб, акціонерне товариство повинне доручити ведення реєстру реєстратору – юридичній особі, що має дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Реєстратор та його учасник не можуть прямо чи опосередковано володіти акціями емітента, реєстр власників іменних цінних паперів якого веде цей реєстратор, за винятком власного реєстру. Емітент не може бути прямо чи опосередковано засновником та учасником реєстратора, реєстр власників іменних цінних паперів якого веде цей реєстратор.
2) З точки зору обсягу прав, які виникають при одержанні акцій:
Привілейовані акції – акції, які дають власникові певні переваги: право на одержання дивідендів, на приоритетну участь у розподілі майна АТ у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні АТ у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Акціонерне товариство розміщує привілейовані акції різних класів (з різним обсягом прав), якщо така можливість передбачена його статутом. У такому разі умовою їх розміщення є черговість отримання дивідендів і виплат з майна ліквідованого товариства для кожного класу привілейованих акцій, розміщених акціонерним товариством, яка встановлюється статутом товариства.
Залежно від умов розміщення привілейовані акції певних класів можуть бути конвертовані у прості акції або у привілейовані акції інших класів.
Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам по простих акціях, перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях виплата дивідендів власникам останніх провадиться за рахунок резервного фонду.
Обмеження кількості привілейованих акцій: акції можуть бути випущені на суму, що не перевищує 25% статутного капіталу акціонерного товариства.
За ЗУ «Про АТ» АТ може здійснювати розміщення акцій двох типів - простих та привілейованих.
Прості акції товариства не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.
Частина привілейованих акцій у розмірі статутного капіталу акціонерного товариства не може перевищувати 25%.
Укладання договорів купівлі-продажу акцій публічного АТ, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі. Акції приватного АТ не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону.
Прості акції – акції, які дають їх власникам рівні права участі в плані дивідендів, участі в управлінні, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Прості акції не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.
Між тим, можливості акціонерів в управлінні АТ мають певні обмеження, зокрема вони не мають права безпосередньо втручатися в оперативне управління АТ, а можуть реалізувати своє право тільки на загальних зборах, через одержання звітів тощо.
Форми випуску акцій:
• бездокументарна форма - здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на акцію. При цьому, емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій;
• документарна форма - сертифікат акцій (далі - сертифікат), що містить реквізити відповідного виду акцій певної емісії, дані про кількість акцій та засвідчує сукупність прав, наданих цими акціями.
Випуск акцій - зареєстрована у встановленому порядку сукупність акцій одного емітента з одним державним реєстраційним номером, що можуть мати різні умови емісії, але надають однакові права.
Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного капіталу або на всю вартість майна державного підприємства (у разі перетворення його в акціонерне товариство).
Додатковий випуск акцій можливий у тому разі, коли попередні випуски акцій були зареєстровані і всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної.
Рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонерного товариства або загальними зборами акціонерів акціонерного товариства.
Рішення про випуск акцій оформляється протоколом.
Нововведення ЗУ «Про АТ»
Існування акцій виключно у бездокументарній формі.
Згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачається, що усі акції товариства є іменними. Крім того, акції товариств існуватимуть виключно в бездокументарній формі.
Умова про бездокументарну форму акцій набирає чинності через два роки з дня опублікування Закону України «Про акціонерні товариства».
Обов'язковий викуп акціонерним товариством акцій на вимогу акціонерів.
У відповідності до ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства», акціонер – власник простих або превілейованих акцій має право на обов’язковий викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами певних рішень, які передбачені ч.1 та ч.2 ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства» відповідно.
Крім того, ч. 1 ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства» прямо передбачено, що в разі викупу акціонерним товариством акцій в такий спосіб, їх ціна не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість.
Анулювання акцій, повідомлення про зменшення статутного капіталу.
Акціонерне товариство на підставі ст. 17 Закону України «Про акціонерні товариства» та в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, має право анулювати викуплені ним акції та зменшити статутний капітал або підвищити номінальну вартість решти акцій, залишивши без зміни статутний капітал.
У разі прийняття рішення про зменшення статутного капіталу акціонерного товариства, виконавчий орган (згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про акціонерні товариства») протягом 30 днів повинен письмово повідомити кожного кредитора, вимоги якого до акціонерного товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке рішення.
Операції з акціями
Відповідно до ст. 63 Закону № 521 особа (особи, що діють спільно), яка придбала 50 і більше відсотків простих акцій товариства (далі - контрольний пакет акцій), протягом 20 днів з дати придбання контрольного пакета акцій зобов'язана запропонувати всім акціонерам придбати у них прості акції товариства, крім випадків придбання контрольного пакета акцій у процесі приватизації.
Зазначена особа (особи, що діють спільно) надсилає до товариства публічну невідкличну пропозицію (оферту) для всіх акціонерів - власників простих акцій товариства про придбання акцій на адресу за місцезнаходженням товариства на ім'я наглядової ради та повідомляє про це ДКЦФР і кожну фондову біржу, на якій товариство пройшло процедуру лістингу. Наглядова рада зобов'язана надіслати зазначену письмову пропозицію кожному акціонеру відповідно до реєстру акціонерів товариства протягом 10 днів з моменту отримання відповідних документів від особи. Строк, протягом якого акціонери можуть повідомити особу, яка придбала контрольний пакет акцій, щодо прийняття пропозиції про придбання акцій, має становити від 30 до 60 днів з дати надходження пропозиції. Ціна придбання акцій не може бути меншою за ринкову ціну, визначену відповідно до ч. 3 ст. 8 цього Закону.
Крім того, якщо на загальних зборах, прийняті позитивні рішення по деяким ключовим питанням (реорганізація, вчинення товариством значного право чину, зміна розміру статутного капіталу), то акціонери, які голосували проти, мають право вимагати здійснення обов'язкового викупу товариством належних їм акцій по ринковій вартості (ст. 68,69).
Антирейдерські заходи в Законі «Про АТ»
Законом № 514 було передбачено ряд антирейдерських заходів, а саме:
Випуск акцій в бездокументарній формі. Відповідно до п. 2 ст 20 Закону № 512 акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.
Обов’язковість повідомлення про придбання акцій. Особа, яка має намір придбати значний пакет акцій зобов'язана не пізніше ніж за 30 днів до дати придбання значного пакета акцій подати товариству письмове повідомлення про свій намір та оприлюднити його. Оприлюднення повідомлення здійснюється шляхом надання його ДКЦФР, кожній біржі, на якій товариство пройшло процедуру лістингу та опублікування в офіційному друкованому органі (ст.64).
Обов’язковість бюлетеня для голосування на загальних зборах. У товаристві, що здійснило публічне розміщення акцій, голосування з питань порядку денного загальних зборів проводиться тільки з використанням бюлетенів для голосування. (ст.43) У товаристві з кількістю акціонерів - власників простих акцій товариства понад 100 осіб голосування з питань порядку денного загальних зборів проводиться тільки з використанням бюлетенів для голосування. При голосуванні з питань, зазначених у ст. 68 (обов’язків викуп АТ акцій на вимогу акціонера), використання бюлетенів є обов'язковим.
Місце проведення загальних зборів. Загальні збори акціонерів проводяться на території України, в межах населеного пункту за місцезнаходженням товариства (раніше - як правило, за місцезнаходженням АТ).
Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування (тобто з 29.04.2009 р.), крім речення „Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі”, яке набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону.
Права, які випливають з акції:
1. Права акціонера по відношенню до його внеску до статутного капіталу.
Власник акції не може вимагати виділення частки майна акціонерного товариства, за винятком випадків ліквідації товариства. Він має право тільки продати акцію, одержавши за неї курсову вартість.
Він не може також вимагати від акціонерного товариства викупити його акцію, якщо це не обумовлено статутом товариства. Акціонер може продати свою акцію на біржі, позабіржовому ринку цінних паперів, а акціонерне товариство може, але не зобов'язане, купити акцію у акціонера.
Висновок: у акціонерного товариства при внесенні акціонером частки до статутного капіталу не виникає обов’язку повернути акціонеру цю частку.
Можливість її втрати є проявом підприємницького ризику.
Таким чином, зобов’язання акціонерного товариства повернути вклад акціонера виникає за наявності 2-х юридичних фактів: 1) придбання акції і 2) ліквідації акціонерного товариства.
2. Право на участь в управлінні.
Виникає у акціонера з моменту придбання акції. Це право не є абсолютним: власники привілейованих акцій можуть його не мати.
3. Право на одержання дивідендів.
Виникає у власника простої акції з моменту нарахування дивідендів. Інша справа – власники привілейованих акцій. Виплата дивіденду їм є обов’язком акціонерного товариства.
4. Право на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Виникає при ліквідації акціонерного товариства. Акціонер має право одержати (пропорційно до номінальної вартості акцій) частину майна (коштів від продажу майна) товариства, що залишилося після розрахунків з кредиторами.
Право на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства в першу чергу реалізується власниками привілейованих акцій, після цього – власниками простих акцій.
Перехід права власності на акції. Викуп акцій акціонерним товариством
Підстави виникнення права власності на акцію:
- при первісному випуску (при створенні акціонерного товариства) – договір з засновниками;
- при додатковому випуску акцій у зв'язку із збільшенням статутного капіталу – договір з товариством;
- при переході акцій від однієї особи до іншої - договір з власником або держателем акції;
- при спадкуванні – заповіт;
- при правонаступництві – установчі документи;
- інші підстави, передбачені законодавством (наприклад, рішення господарського суду).
Акція є об'єктом приватної власності. Тому акціонер як власник має право володіти, користуватися та розпоряджатися акціями на свій розсуд.
Акції можуть бути продані, як за номінальною ціною (ціна випуску), так і за курсовою (що склалася на фондовому ринку), яка може бути вищою або нижчою від номінальної.
Відповідно до п. 5 статті 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" угоди щодо цінних паперів не підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не передбачено законодавством (наприклад, нотаріальна форма заповіту) чи угодою сторін.
Перехід та реалізація права власності на акції:
• Іменні акції, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються новому власнику шляхом повного індосаменту.
У разі відчуження знерухомлених (переведених із документарної у бездокументарну форму) іменних акцій право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.
• Право власності на акції, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.
Підстави внесення реєстратором змін до системи реєстру товариства при переході акцій за договором з власником (держателем):
• передавальне розпорядження,
• сертифікат цінних паперів,
• оригінал або нотаріально засвідчена копія цивільно-правової угоди, яка підтверджує перехід права власності на цінні папери.
Підтвердженням права власності на акції є сертифікат, а в разі
знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку у цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери.
Викуп акціонерним товариством випущених ним акцій
Умови реалізації права на викуп:
• всі випущені акції повинні бути оплачені акціонерами;
• викуп здійснюється акціонерним товариством тільки за рахунок сум, що перевищують статутний капітал;
• метою викупу є їх наступний перепродаж, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання;
• при викупі акції з метою анулювання, номінальна вартість акцій, що залишаться в обігу не повинна бути меншою за мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства, встановлений законодавством.
Особливості правового режиму викуплених акцій:
• викуплені акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року;
• протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.
6. Угоди акціонерного товариства: особливості укладення
Здійснення АТ господарської діяльності передбачає необхідність укладення різноманітних угод, які можна поділити нарізні види:
за періодом їх укладення:
а) укладені в процесі створення товариства (угоди, укладені його засновниками і схвалені установчими зборами);
б) укладені в процесі функціонування акціонерного товариства;
за характером угод:
а) укладені в процесі здійснення АТ звичайної господарської діяльності (реалізація виробленої продукції, матеріально-технічне забезпечення виробництва тощо);
б) укладені поза здійсненням звичайної господарської діяльності (продаж цілісного майнового комплексу структурного підрозділу, придбання контрольного пакету акцій іншого АТ);
за суб'єктним складом;
а) укладені з третіми особами;
б) укладені з акціонерами або посадовими особами органів товариства;
за сумою угод і порядком їх укладення:
а) такі, що потребують схвалення загальних зборів акці онерів відповідно до статуту товариства;
б) такі, що укладаються за рішенням виконавчого органу товариства і не потребують погодження з вищим органом товариства.
Особливу увагу слід приділяти укладенню і виконанню усіх угод, а особливо тих, що укладаються на значну суму або поза здійсненням акціонерним товариством своєї звичайної діяльності, або мають елемент заінтересованості з боку посадових осіб товариства, акціонерів, які володіють значними пакетами акцій (і здійснюють вплив на акціонерне товариство), оскільки такі угоди можуть спричинити збитки для товариства. Однак Закон "Про господарські товариства» є надміру лаконічним щодо регулювання зазначеного питання: ст. 41 (п. "і") передбачає затвердження угод, укладених на значну суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Тому порядок укладення таких угод доцільно передбачити в статуті товариства і в спеціальному локальному документі - Положенні про договірну роботу в акціонерному товаристві. Цей порядок, на нашу думку, має передбачати:
дотримання вимог законодавства щодо змісту, форми договору та способу встановлення договірних відносин (якщо такий спеціально передбачений законом);
наявність відповідного рішення правління;
погодження із загальними зборами акціонерів та/або спостережною радою певних категорій угод - на значну суму, з елементами заінтересованості з боку окремих акціонерів чи посадових осіб органів товариства тощо (якщо це передбачено статутом товариства);
підписання договору головою правління або уповноваженою ним особою;
відповідальність посадових осіб органів акціонерного товариства за порушення порядку укладення угод в акціонерному товаристві.
PAGE \* MERGEFORMAT 24