Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №1
1.Експозиція
Експозиція або кількість освітлення Н прямо пропорційна добут-
ку освітленості Е на час t дії освітлення:
H = E · t.
Вимірюється експозиція в люкс·секундах (лк·с).
2.денситометри – прилад для вимірювання оптичних густин (від лат. densitas – густина) зображення в проявлених сенситограмах, в фотографічних і поліграфічних матеріалах. Денситометри класифікуються за такими ознаками: за принципом вимірювання (прямий відлік і принцип по-рівняння), по типу приймача випромінювання (око, фотоелемент або фотопомножувач), по розміру вимірюваної ділянки (власне денсито-метри і мікроденситометри – так звані мікрофотометри), по рівню автоматизації (нереєструючі і автоматизовані реєструючі прилади).
По способу порівняння світлових потоків розрізняють денситоме-
три прямого відліку та диференціальні.Схема денситометра прямого відліку, що працює в прохідному світлі, показана на рис.3.1. Такі денситометри прохідного світла призначені для вимірювання оптичних густин чорно-білих і кольо-рових кінофотоматеріалів на прозорій основі.У приладах цього типу вимірювана ділянка освітлюється джерелом світла, як правило, перпендикулярно до непрозорого зразка, а фотоприймач розташований під кутом 45º до вимірюваної поверхні. Сучасні денситометри мають вбудовану електронну схему на базі мікропроцесора, який за величиною фотоструму обчис-лить оптичну густину блакитного, пурпурного, жовтого та чорного барвників.Основна проблема прямого відліку – це забезпечення стабільності та відтворюваності показань денситометрів. Вони залежать від вибору джерела світла, стабілізації режиму його живлення, стабільності характеристик фотоприймача і стабільності роботи електронної схеми, приведення спектру випромінювання джерела світ-
ла до спектральної чутливості фотоприймача за допомогою світлофільтрів. Денситометри прямого відліку відрізняються простотою оптичної схеми і досить високою продуктивністю.
диференціальні-Рівність світлових потоків встановлюється візуально, суб’єктивним способом (як на малюнку) або ж фотоелектронним способом. Недолік схеми такого візуального суб’єктивного контролю полягає в тому, що зі збільшенням вимірюваної оптичної густини зменшується яскравість двох половинок фотометричного поля, і спостерігачеві 6 стає досить важко
Розділ III. Вимірювання оптичних густин112 Сенситометрія 113 візуально точно встановити рівність яскравостей, що приводить до значних похибок вимірювання оптичної густини.
По типу приймача випромінювання денситометри поділяються на візуальні і фотоелектричні. Приймачами в них є око або різноманітні фотоелементи. Денситометри прямого відліку бувають
лише фотоелектричними, так як візуально можливо оцінити тільки рівність або ж нерівність яскравостей, але неможливо навіть з деякою точністю визначити їх величину. Диференціальні прилади, в яких світловий потік розділяється на два, можуть бути і візуальними, і фотоелектричними.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №2
2) 1.Світлочутливість S, яка визначає умови експонування при зйомках та в процесі друку фото- та кіноматеріалів;
Середній градієнт густини gсер та коефіцієнт контрастності γ, від яких залежить характер тоновідтворення елементів об’єкту зйомки різної яскравості;
Фотографічна широта L, яка визначає можливості відтворення без спотворення відповідного інтервалу яскравостей оптичного зображення об’єкту зйомки або інтервалу густин негативу; Ф
Спектральна чутливість фотоматеріалу S(λ) або ж кольорочутливість, від якої залежить тоновідтворення кольорово-го об’єкту зйомки чорно-білими плівками і кольороділильні
властивості кольорових плівок;
Роздільна здатність R, яка характеризує відтворення фотокіноматеріалами дрібних деталей зображення і в якійсь мірі різкість зображення;
Частотно-контрастна характеристика (ЧКХ) або ж фунція передачі модуляції (ФПМ), яка визначає міру зниження контрасту в залежності від розмірів деталей зображення;
Баланс контрасту Бγ, який визначає ступінь нерівномірності передачі контрасту об’єкту зйомки в трьох спектральних зонах;
Баланс чутливості БS, який дає можливість оцінити різницю світлочутливості окремих шарів багатошарової кольорової кіноплівки;
Структурометричні характеристики фото-кіноматеріалів: зер-нистість і гранулярність
2.
Порівняння світлових
потоків джерела світла 1 до зразка і після нього здійснюється шляхом
вимірювання реакції (фотоструму) фотоприймача 3 без зразка (і) та зі
зразком 2 (і
τ
). Якщо реакція фотоприймача пропорційна діючим кіль-
костям випромінювання у всьому діапазоні їхніх величин, то відно-
шення виміряних фотострумів зі зразком і без зразка дорівнює його
коефіцієнту пропускання: τ = і
τ
/і.
Рис.3.2. Схема денситометра відбитого світла прямого відліку: 1 – джерело
світла, 2 – падаючий світловий потік, 3 – вимірювальний пристрій,
4 – фотоприймач, 5 – кольорові світлофільтри, 6 – відбитий світловий
потік, 7 – шар барвника чи фарби, 8 – основа (папір).
Розділ III. Вимірювання оптичних густин110 Сенситометрія 111
У приладах цього типу вимірювана ділянка освітлюється дже-
релом світла, як правило, перпендикулярно до непрозорого зразка,
а фотоприймач розташований під кутом 45º до вимірюваної по-
верхні.
Схема денситометра диференціального типу: 1 – джерело світла,
2 – зразок, 3 – дзеркала, 3-1, 3-2 – фотометричне поле – дві грані дифузно-
відбиваючої поверхні фотометричної призми, 4 – оптичний вимірюваль-
ний клин, 5 – відліковий пристрій, 6 – око спостерігача
На рис.3.4 приведена аналогічна схема диференційного вимі-
рювання оптичних густин, де замість фотометричної призми вста-
новлено два фотоелементи, а вимірювання оптичної густини базу-
ється на методі компенсації фотострумів фотоелементів 6-1 та 6-2
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №3
Предмет сенситометрії.
Сенситометрія (від лат. sensitivus – чутливий) – це наука, в вузькому розумінні цього слова, про вимірювання світлочутливості фотокінома теріалів, а в широкому – це завершена науково-практична методологія визначенння всього спектру фотографічних характеристик світло чутливих матеріалів. Сенситометрія, як наука, сформувалась ще в 40-х роках ХІХ століття після відкриття фотографії і тому на протязі дов гого часу обмежувалась визначенням чутливості до світла різнома нітних видів фотошарів. Основи сучасного сенситометричного мето ду були закладені ще в 1890 р. англійськими вченими Фердінандом Хертером і Веро Чарлі Дріффільдом. Вони вперше ввели оптичну густину почорніння, пропорційну кількості срібла в фотографічно му забраженні, як міру фотографічного ефекту і встановили її за лежність від логарифму кількості освітлення в вигляді характерис тичної кривої чорно-білих фотоматеріалів. Надалі область завдань сенситометрії значно розширилась, виникли численні практичні та наукові доповнення сенситометричного методу. Сьогодні сенсито метрія – це наука, яка вивчає методи дослідження фотографічних характеристик і параметрів світлочутливих матеріалів та засоби для їх практичної реалізації.
Структурна будова кольорової негативної кіноплівки.
В негативній кольоровій фото-кіноплівці надзвичайно склад на структура елементарних шарів, в які окрім світлочутливої фото емульсії входять речовини, що забезпечують необхідну спектральну чутливість, а також хімічні сполуки (кольороутворюючі компонен ти), в результаті взаємодії яких з окисленою формою проявляючої речовини поблизу мікрокристалів світлочутливої фотоемульсії утво рюються барвники.
Будова сучасної кольорової негативної кіноплівки:
1 – захисний шар; 2 – верхній синьочутливий шар, що скла дається з двох напівшарів і містить жовту кольороут ворюючу компоненту; 3 – жовтий фільтровий шар, що не пропускає сині промені в шари, що знаходяться нижче; 4 – зеленочутливий шар, що складається з трьох напів шарів і містить пурпурну кольороутворюючу компонен ту і жовту маску; 5 – желатиновий прошарок; 6 – чер воночутливий шар, що складається з двох напівшарів і містить блакитну кольороутворюючу компоненту і ро жеву маску; 7 – підшарок; 8 – основа (триацетатна, ПЕТФ); 9 –протиореольний чорний шар сажі
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №4
Це коло побудоване таким чином, що кольори, розташовані один навпроти одного, є такими, що доповнювальними кольорами, тобто вони доповнюють один одного. Так, пурпурні кольори є доповнювальним до зеленого, і навпаки, зелений - пурпурному; синій - жовтому, голубий - червоному і так далі. Це має велике практичне значення, як для цифрової, так і для плівкової фотографії
В українській термінології основними кольорами спектру називають червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій та фіолетовий.
Поняття «додатковий колір» було введено за аналогією з «основним кольором». Було встановлено, що оптичне змішання деяких пар кольорів може давати відчуття білого кольору. Так, до тріади основних кольорів Червоний —Зелений —Синій додатковими є Голубий —Пурпурний —Жовтий-кольори. На колірному колі ці кольори розташовуються опозиційно, отже, кольори обох тріад чергуються.
Будова сучасних чорно-білих фотоматеріалів: а – фотопластинка; б – негативна фотокіноплівка; в – фотопапір; г – позитивна кіноплівка, де 1 – захисний шар; 2 – емульсійний шар (один або два); 3 – протиореольний шар; 4 – підшарок; 5 – баритовий шар; 6 – основа; 7 – протискручувальний шар
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №5
Існують два фізично різних способи відтворення кольорових зображень: адитивний (здійснюється шляхом складання С (В) –синіх, З (G) – зелених та Ч (R) –червоних випромінювань –) і субтрактивний (здійснюється шляхом віднімання кольорових випромінювань непрозорими фарбами – , або прозорими Г (C) – голубим, П (M) – пурпурним та Ж (Y) – жовтим барвниками – Адитивний (триколірний – R ,G ,B) синтез застосовується в кольоровому телебаченні, в цифровій фото- і комп’ютерній техніці. Адитивний синтез кольорів здійснюється додаванням трьох випромінювань червоного (red – R), зеленого (green – G), і синього (blue – B) кольорів в різних пропорціях. Кольори, якими в зображенні відтворюються кольори різнозабарвлених предметів, називаються«основними» (R, G, В). Коефіцієнти пропорціональності (r, g, b) називаються основними координатами кольору F:F = rR + gG + bВ . На телебаченні основними кольорами є кольори люмінофорів телевізійного екрану (R T , G T , B T ).В колориметрії стандартизовані три основні системи кольорів.У першій з них трьома основними кольорами є спектральні кольориьмонохромних випромінювань (700 нм; 546,1 нм; 535,8 нм). В двохінших системах XYZ і UVW – основні кольори (X, Y, Z) і (U, V, W) є умовними. Вони обрані так, що для всіх реальних кольорів колірні координати мають тільки позитивні значення.Система XYZ побудована так, що одна з координат, а саме Y —представляє коефіцієнт яскравості випромінювання. Ця системазручна тим, що незалежно від яскравості випромінювання Y характеризується колірним тоном і насиченістю. Значення цих коефіцієнтів знаходять діленням колірних координат на модуль кольорів, обумовлений сумою всіх трьох колірних координат:
х = Х/(Х + Y + Z); y= Y/(X + Y + Z).
Система XYZ дозволяє наочно представити колір випромінювання в системі прямокутних координат. У центрі розташовується «точка» ахро матичных тонів. За допомогою цього колірного графіка легко здійснюється перехід від колориметричних величин до звичних длязору характеристик кольорів – колірному тону і насиченості кольорів.
• Колірний тон визначається «домінуючою» довжиною хвилі того монохроматичного випромінювання, яке в суміші з білим випромінювання дозволяє відтворити колірність заданого кольору F.
• Насиченість кольору характеризується «чистотою кольору». Значення цієї величини визначається відносною кількістю моно хроматичного випромінювання до суми цього випромінювання з білим. Субтрактивный синтез застосовується в кольоровій кінематографії (трьохбарвниковий), в полігра фії (чотирьохфарбовий) і в живопису (багатофарбовий) і базується базується на тому, що необхідний колір отримують змішуванням забарвлених оптичних середовищ «додатковими» кольорами: голубим (cyan – C), пурпурним (magenta –M) та жовтим (yellow – Y). При субтрактивному синтезі світлові потоки випромінювань основних кольорів виділяються і одночасно дозуються різними засобами – світлофільтрами, пігментами, фарбами або барвниками . При субтрактивному синтезі кольору випромінювання потрапляють в око не безпосередньо, а перетворюючись забарвленим оптичним середовищем. Реально існуючі середовища лише приблизно відповідають вимогам субтрактивного синтезу. Фарба виконує функцію перетворювача енергії випромінювання джерела світла. Колір фарби є додатковим до кольору випромінювання, що дозується нею. Жовта фарба (Y) поглинає в необхідній для синтезу кількості синє випромінювання. Зелене випромінювання регулює пурпурна (M) фарба, а червоне – голуба (C). Відбиваючись від неї або проходячи наскрізь, одні промені ослабляються сильніше,інші слабкіше. В результаті баланс випромінювань, що потрапили на сітківку ока, змінюється, що викликає відчуття того чи іншого кольору. Субтрактивним синтезом в поліграфії ми ніколи не отримаємо білий колір – тільки сірий або чорний. Причина в тому, що фарба завжди поглинає світло сильніше, ніж папір, на який вона нанесена.Для субтрактивного синтезу білим кольором є колір паперу, на якому
проводиться друк, при повній відсутності фарби. Чорний колір виходить при змішуванні максимальної кількості всіх трьох фарб. Але на практиці в поліграфії змішування тріадних фарб (CMY – ГПЖ) дає не чорний, а брудний буро-коричневий колір, а сірі тони вимагають для відтворення нерівних кількостей фарб. Тому для якісного відтворення чорного кольору в поліграфії вводиться ще і чорна фарба (blackабо key or black), що дає у результаті систему CMYК (вимовляється «сі-мак»). Застосування чорної фарби продиктоване, по-перше, економічними міркуваннями, оскільки це дозволяє зменшити витрати дорогих кольорових фарб, а по-друге, дозволяє вирішити деякі принципові проблеми, що виникають в процесі трьохколірного друку внаслідок недосконалості друкарських фарб, спектр відбиття яких на практиці не обмежується тільки жовтою, тільки пурпурною та блакитними зонами. Для виправлення відтворення кольорів негативними фото-кіноплівками в емульсійні шари окрім барвників вводяться ще і маскуючі компоненти, вплив і дію яких буде розглянуто окремо. Субтрактивний син тез реалізується змішуванням фарб або барвників, а не змішуванням різноколірних світлових потоків, і тому результат визначається більшою мірою поглинанням одних променів,а не пропусканням або відбиттям інших. Поглинання регулюється зміною товщини або густини фарби (поліграфія), або барвника шару. світлофільтру (фотографія), або барвників в шарах кіноплівки (кінематограф), що і забезпечує відтворення необхідних кольорів. голуба прозора фарба (на мал. перший зліва прямокутник на білій поверхні – Г) поглинає з падаючого світлового потоку білого кольору червоні випромінювання і пропускає, з відбиттям від білої підкладки, зелені та сині, які дають в сумі голубий колір; пурпурна прозора фарба (наступний на мал. прямокутник на білій поверхні – П) поглинає зелені промені і пропускає, з відбиттям від білої підкладки, червоні та сині, які дають в сумі пурпурний колір;жовта прозора фарба (наступний прямокутник на білій поверхні – Ж) поглинає сині промені і пропускає, з відбиттям від білої підкладки,зелені і червоні, які дають в сумі жовтий колір. Змішані одна з другою пурпурна і голуба фарби по глинають відповідно зелені і червоні промені і пропускають си ні, які відіб’ються білою підкладкою, і т. д. Змішуючи три фарби рівноінтенсивних додаткових кольорів отримаємо в сумі чорний колір.Якщо на шляху світлового потоку білого кольору поставити комбінацію пари світлофільтрів голубого, жовтого і пурпурного кольору, то за фільтрами отримаємо сині, зелені та червоні випромінення. Тобто два світлофільтри різних додаткових кольорів віднімають з білого світла два основні кольори не пропустять третій основний. Три одинакові по густині світлофільтри додаткових кольорів взагалі не пропустять ніяких випромінювань. Таким чином, при субтрактивному синтезі в результаті проходження білого світлового потоку через шар барвника відбувається вибіркове поглинання частини енергії спектру випромінювання, внаслідок чого світловий потік набуває того або іншого забарвлення. Підвищення концентрації жовтого барвника веде до збільшення поглинання синього випроміненя світла. Підвищення концентрації пурпурного і блакитного барвників підвищує поглинання відповідно зеленого і червоного випромінення світла. Зміна зонального поглинання світла характеризується величиною кольороподілених густин (D С , D 3 , D Ч або англ. D B , D G , D R ).
Характеристична крива негативної кольорової кіноплівки К5217
• Значення коефіцієнту контрастності (гама – Gаmma):
– червоночутливого шару – 0,47,
– зеленочутливого шару – 0,53,
– синьочутливого шару – 0,50
• Exposure Rating E.R.: 509,9 (Red), 520,0 (Green), 508,0 (Blue). Розбаланс по світлочутливості та по контастності цих кольорових негативних кіноплівок досить незначний. А от стосовно сенситограми приведеного зразка кіноплівки Kodak K5217 – Vision2 200Т, то тут потрібно звернути увагу на те, що значення світлочутливості суттєво нижче за заявлені 200 ISO і при кінозйомці це потрібно враховувати.Таке зменшення величини світлочутливості з одночасним збільшенням величини мінімальної оптичної густини (вуалі) в кожному світлочутливому шарі може бути обумовлене, наприклад, порушенням умов зберігання.На сенситограмі позитивної кольорової кіноплівки AGFA PrintСР-30 мінімальна оптична густина на першому полі (Step 001) відповідно кожного шару складає D-Min-red=0,1 Б, D-Min-green=0,14 Б, D-Min-blue=0,19 Б, що видно як на побудованій характеристичній кривій (рис.4.10б), так і на сенситограмі (рис.4.10а), де неекспоновані ділянки досить прозорі. Максимальна оптична густина на 21 полі (Step 021) пошарово складає D-Max-red =4,22 Б, D-Max- green =4,46 Б, D-Max-blue =4,89 Б. При цьому на самих високих густинах можна помітити відхилення в балансі котрастності шарів.При аналізі цієї сенситограми використана досить своєрідна методика визначення коеффіцієнта контрастності, який названо F.U.S.C. (Fixed Upper Scale Contrast) – це тангенс кута нахилу прямої, яка з’єднує точку характеристичної кривої з густиною 1,0 Б а точку, що віддалена від неї на 0,50 lgH вправо по осі lgH. Як і характерно для позитивних кіноплівок, коеффіцієнти контрастності кожного шару мають досить високі значенння: 4,33Б (red), 3,98 Б (green), 3,93Б (blue). Ще один нестандартний сенситометричний параметр для позитивної кіноплівки – F.R.P.R. розраховується за формулою: F.R.P.R. = 100(3-lgH), де lgH береться в точці характеристичної кривої з оптичною густиною D=1,0.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №6
Субтрактивный синтез застосовується в кольоровій кінематографії (трьохбарвниковий), в поліграфії (чотирьохфарбовий) і в живопису (багатофарбовий) і базується на тому, що необхідний колір отримують змішуванням забарвлених оптичних середовищ «додатковими» кольорами: голубим (cyan – C), пурпурним (magenta – M) та жовтим (yellow – Y).
Субтрактивний синтез реалізується змішуванням фарб або барвників, а не змішуванням різноколірних світлових потоків, і тому результат визначається більшою мірою поглинанням одних променів, а не пропусканням або відбиттям інших. Колір фарби є додатковим до кольору випромінювання.
При субтрактивному синтезі кольору випромінювання потрапляють в око не безпосередньо, а перетворюючись забарвленим оптичним середовищем. Поглинання регулюється зміною товщини або густини фарби (поліграфія), або барвника шару світлофільтру (фотографія), або барвників в шарах кіноплівки (кінематограф) чи маскуючі компоненти , що і забезпечує відтворення необхідних кольорів.
Субтрактивним синтезом в поліграфії ми ніколи не отримаємо білий колір – тільки сірий або чорний. Причина в тому, що фарба
завжди поглинає світло сильніше, ніж папір, на який вона нанесена. Для субтрактивного синтезу білим кольором є колір паперу, на якому
проводиться друк, при повній відсутності фарби. Чорний колір виходить при змішуванні максимальної кількості всіх трьох фарб.
Прилад, який забезпечує експонування фотоматеріалу рядом відомих експозицій, що закономірно змінюються, називається сенситометром.
На рис. показана спрощена структура сенситометра, куди входять:
1– джерело світла,
2 – модулятор світла,
3 – касета з фотоматеріалом
4, 5 – світлонепроникний корус.
За принциповою схемою сенситометри класифікуються по на ступних основних ознаках:
- одночасне або послідовне експонування полів сенситограми,
-наявність або відсутність збиральної оптичної системи,
- модуляція експозицій по шкалі освітленості або по шкалі часу.
Взагалом, основними складовими частинами сенситометрів є:
• джерело світла;
• модулятор експозицій;
• затвор;
• світлофільтри;
• оптична освітлювальна система;
• електромеханічний пристрій переміщення фотоматеріалу відносно джерела світла або джерела світла відносно фотоматеріалу;
• пристрій для установки фотоматеріалу в площині експонування;
• корпус приладу, у якому монтуються перераховані вище пристрої і який захищає фотоматеріал від стороннього світла.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №7
передає яскравості об’єкта зйомки; прямолінійний відрізок 3-4 з пропорційною передачею яскравостей об’єкта; криволінійний, з падаючим градієнтом 4-6 – кінцевий відрізок, який також непропорційно передає яскравості об’єкта і відрізок з негативним градієнтом 6-7 – область соляризації. І дотепер для відрізків 1-3, 3-4 і 4-6 використовуються їхні старі назви – відповідно область недодержко,область правильних експозицій і область передержок, які, однак, не відповідають сучасному трактуванню відносно відтворення яскравостей об’єктів фотографічними зображеннями. Горизонтальний відрізок кривої (до точки 1) показує, що мінімальна густина фотоматеріалу залежить не від дії світла, а від іншихпричин. Мінімальна густина D мін =D o +D oo включає дві складові: густину вуалі D o і густину фону D oo . Вуаль D o складається зі срібла або барвника кольорової плівки, які утворюються в результаті проявки неекспонованого фотоматеріалу. Густина фону D oo появляється через поглинання в основі і желатинових шарах. В кольорових маскованих плівках вона включає також густини забарвлених компонент маски. Застосування маскуючих компонент приводить до того, що неекспоновані, але хіміко-фотографічно оброблені неекспоновані ділянки негативної кольорової кінофотоплівки отримують своє значення мінімальної оптичної густини для кожної спектральної зони. В середньому, мінімальна оптична густина D мін для синьочутливої зони складає 1,0Б, зеленочутливої – 0,6Б і червоної – 0,2 Б. Більш точні значення D мін визначаються в процесі контролю сенситограм при вимірюванні денситометром. Густина фону вимірюється на зразках, які піддаються повній хіміко-фотографічній обробці із застосуванням проявника без проявляючої речовини. Оскільки характеристична крива визначає залежність густини від дії світла, вона повинна будуватися без врахування густини і фону.Але ж практично значення величини вуалі змінюється від найбільшої (на неекспонованих ділянках) до мінімальної (на сильно експонованих ділянках). Це можна пояснити тим, що на останніх залишається мало «незасвічених» мікрокристалів, які, проявляючись, утворять вуаль. Тому віднімати густину вуалі, виміряну на неекспонованих ділянках сенситограми, з решти густин зображення оптичного клину не є ефективним. Крім того, такі розрахунки ускладнюють випробування, хоч і не впливають сенситометричні властивості фотоматеріалів. Тому на практиці характеристичні криві будують, вимірюючи густину, величина якої включає в себе D o +D oo = D мін .Мінімальне почорніння, яке розрізняє око над вуаллю та фоном,називається порогом почорніння. На кривій йому відповідає точка 2 початкової ділянки. Різницю густин і різницю логарифмів експозицій, що відповідають двом певним точкам характеристичної кривої, називають інтервалом густин і інтервалом експозицій. Їхні значення лежать між точками 6 – D макс i 2 – D пор . Повний інтервал логарифмів експозицій між кінцевою 5 та початковою 2 точками відрізку характеристичної кривої, що включає в себе прямолінійний відрізок 3-4 і відрізки 2-3 та 4-5, має назву – корисна фотографічна широта L g .Корисна фотографічна широта розраховується за формулою:
L g = ∆ lgH = lgH 5 – lgH 2 .
Коли говорять фотографічна широта L, то мають на увазі інтервал логарифмів експозицій, який відповідає прямолінійному відрізку кривої від точки 3 до точки 4:
L = lgH 4 – lgH 3 .
Величина L g = ∆ lgH пропорційна інтервалу яскравостей об’єкта зйомки і цій корисній фотографічній широті L g відповідає повний інтервал густин ∆D g , що відповідає інтервалу яскравостей зображення. Тобто відношення ∆D/∆lgH характеризує відтворення контрасту яскравостей об’єкту зйомки в яскравостях фотографічного зображення. Це відношення кількісно відповідає величинам градієнтів g ха-
рактеристичної кривої.Розрізняють наступні значення градієнтів. Градієнт для даної точки, або просто градієнт, який визначається як перша похідна густини по логарифму експозиції:
g = dD/d(lgH).Градієнт на відрізку кривої між двома її точками (2 і 5) називається середнім корисним градієнтом на даному відрізку і він враховує всі корисні густини фотозображення:
g = (D 5 – D 2 )/(lgH 5 – lgH 2 ) = ∆D 2-5 /∆ lgH 2-5 .
Середній градієнт вираховується між точкою перетину характеристичної кривої лінією на рівні D s = D мін +0,2 та другою точкою на цій кривій, яка лежить на відстані ∆lgH = 1,35 (рис. 4.2.) вправо по
осі абсцис:g = ∆D/1,35.
В міжнародній термінології середній градієнт має ще скороченняB.F.C. (Best Fit Contrast) та обчислюється за цією ж формулою як тангенс кута нахилу прямої, отриманої в результаті лінеаризації по методунайменших квадратів відрізку кривої, що знаходиться між точкою на характеристичній кривій з оптичною густиною D мін +0,2 та точкою, яка лежить на відстані ∆lgH=1,35 (рис. 4.2) вправо по осі абсцис. Фірма „Кодак” рекомендує для своїх кольорових негативних кіноплівок оптимальне значення середнього градієнту в межах g =0,50...0,55. Градієнт на будь-якому відрізку прямолінійної ділянки області3-4 правильних експозицій має постійне і найбільше значення для даної характеристичної кривої. Він називається коефіцієнтом контрастності γ, або просто гамою:
γ = (D 4 – D 3 )/(lg H 4 – lg H 3 ) = ∆D 3-4 /∆ lg H 3-4 .
Тобто коефіцієнт контрастності γ – це тангенс кута нахилу прямолінійного відрізку характеристичної кривої: γ=tgα. Коефіцієнт контрастності γ – це максимальне значення градієнту g в межах прямолінійного відрізку. Щоб уявити собі, які числові значення може приймати коефіцієнт контрастності гама і як візуально на графіку характеристичної кривої ці значення пов’язані з нахилом прямолінійного відрізку розглянемо три варіанти тангенса кута нахилу цього
відрізка:
1. Якщо ∆D 3-4 = ∆ lg H 3-4 , то γ = 1,0, то характеристична крива на цьому відрізку буде під кутом нахилу рівним 45° (рис.4.3а). Тобто приріст оптичних густин буде таким же, прямо пропорційним, як приріст логарифмів експозицій.
2. Якщо ∆D 3-4 = 0,5·∆ lg H 3-4 , то γ = 0,5, то характеристична крива на цьому відрізку буде під кутом нахилу рівним 26,6° (рис.4.3б).В даному випадку приріст оптичних густин буде чисельно відставати від приросту логарифмів експозицій. Тобто навіть значні перепади експозиції дадуть досить помірне збільшення оптичної густини. Така гама характерна для негативних кіно-фотоплівок, для яких сьогодні рекомендоване значення сягає величини 0,65, хоч кілька років тому назад негативні плівки рекомендовано було проявляти до більш високого значення – 0,8.
3. Якщо ∆D 3-4 = 3·∆ lg H 3-4 , то γ = 3,0, то характеристична крива на цьому відрізку буде під кутом нахилу рівним 71,6° (рис.4.3в). В даному випадку приріст оптичних густин буде чисельно значно більшим навіть при незначному приросту логарифмів експозицій. Тобто навіть незначні перепади експозиції приводять до досить суттєвих змін оптичної густини. Таке високе значення гами характерне для позитивних кіноплівок та фотопаперу. Наприклад, якщо гама фотопаперу буде рівна 2, то це означає, що люба різниця оптичних густин в негативі буде в позитивному зображенні в 2 рази більшою.. Характеристичні криві з різними коефіціентами контрастності .Тут якраз доцільно пригадати правило Емануїла Гольдберга (1881-1970), згідно якому для правильного тоновідтворення добуток гами негатива на гаму позитива дає результуючу гаму негативно-по- зитивного процесу і, по правилу Е.Гольберга, цей добуток рівняється одиниці: γ н ·γ п =1. На практиці, для виключення пропадання тонів, для отримання візуально більш різкого зображенння, від цього правила досить час- Аналіз результатів сенситометричних випробувань 152 153 Сенситометрія то відступають і результуюча гама в негативно-позитивному процесі приймає значення вищі за 1,2. В області вуалі та в точці 6 (D мaкс ) градієнти дорівнюють нулю g =0, що означає відсутність зображення. При дуже малих значеннях g контраст зображення настільки малий, що деталі зображення важко відрізнити оком. Максимальну оптичну густину D мaкс визначають в точці, починаючи з якої при збільшенні експозиції D мaкс не зростає. Для оборотних фотоматеріалів максимальну оптичну густину визначають на неекспонованих ділянках зразка після його повної хімікофотографічної обробки. Найменший градієнт g мін , який ще дозволяє одержати фотографічне зображення об’єкту, називається мінімальним корисним градієнтом.Оскільки сучасні кольорові кіно-фотоматеріали мають три світлочутливих шари, то вищеописані характеристики носять назву часткові і визначаються для кожного шару, а потім небхідно виконати ще й додаткові розрахунки та досліження по визначенню узагальнених показників, про які піде мова далі, після визначення критерію світлочутливості. Світлочутливість – S здатність фотошару реагувати на мінімальну експозицію, що викликає появу мінімальної оптичної густини фотошару, відмінну на певну величину від густини вуалі, при дії світла нормованого спектрального складу та за умов нормованої хіміко-фотографічної обробки проекспонованого кіно-фотоматеріалу.В звязку з тим, що технологія виробництва фотоемульсії на про-тязі десятиліть постійно змінювалась, змінювались і методики по визначенню величини світлочутливості. Оскільки кольорові кіноплівки мають три зонально чутливих шари, то на сенситометричному бланку будують три характеристик ні криві (рис. 4.8б, 4.9б). Залежно від виду кіноплівок характеристичні криві будують по копіювальних або візуально еквівалентно-сірих густинах. Якби для немаскованих плівок три зонально чутливихшари мали одинакові значення величин світлочутливості
кофіцєнтів контрастності, то три характеристичні криві злились би в одну. Ці три характеристичні криві, крім звичайних сенситометричес-ких показників, дозволяють визначити (рис. 4.4.): часткову світлочутливість S с , S з , S ч кожного шару кіноплівки;баланс по світлочутливості Б S – відношення найбільшої часткової чутливості до найменшої: Б S = S макс / S мін =S з / S ч,с
2.Оптична густина кофіціенти пропускання та відбиття
Оптична густина - Ця величина є однією з основних у фотографічній сенситометрії. Відповідно до закону Бугера оптична густина D пропорційна кількості (концентрації) світлопоглинаючої речовини в шарі С, у тому числі барвників або срібла, що утворюють фотографічні зображення та товщині шару х:D = кСх .У зв’язку з цим оптична густина використовується як міра фотографічного ефекту, отриманого на фотоматеріалах під дією світлаі проявки. У цьому випадку величина оптичної густини розглядається в речовинному аспекті. Оптична густина фотографічного зображення якраз і залежить від концентрації в емульсійному шарі частинок металевого срібла або ж барвників.Ділянки об’єкту або зображення, що становлять рівномірний ряд по величинах оптичних густин, при зоровій оцінці яскравостей також сприймаються у вигляді приблизно рівномірного ряду. У зв’язку із цим оптична густина розглядається як ефективна величина для оцінки об’єкта або зображення по їхній дії на фотоматеріал при зйомці або копіюванні. У цьому випадку оптична густина D розглядається в її оптичному аспекті і вона визначається як десятковий логарифм величини, обернено пропорційної коефіцієнту пропускання τ або відбиття ρ:
D = lg(1/ τ) = lg (F / F τ ),
D = lg(1/ ρ) = lg (F / F ρ ).
За одиницю оптичної густини приймається густина, яка послабляє світловий потік в 10 paз, тобто при τ = 0,l: D = lg(1 / 0,1) = lg 10=1 Б.Одиниця вимірювання оптичної густини, як безрозмірної логарифмічної величини, отримала назву Бел, скорочено – Б (від імені американського винахідника телефoну А.Г. Белла – А.G.Bell, 1847-1922р.) . Збільшення оптичної густини на 0,30 Б відповідає двократному зменшенню світлового потоку (τ = 0,5) і також експозиції. Підвищенняоптичної густини на 0,15 Б відповідає зменшенню експозиції в 1,41 рази. Якраз в сенситометрах для дозованого зменшення освітленості (експозиції) використовуються шкали, в яких оптичні густини полів змінюються на 0,15 Б і 0,30 Б. Коефіціенти пропускання та відбиття В залежності від фізичної будови матеріалу або середовища розсіювання проявляється у відбитті, пропущенні або поглинанні світлового потоку. Найбільш виражене явище приймається характерним для даного тіла, матеріалу і позначається відповідним коефіцієнтом. Падаючий на матеріал світловий потік F у загальному випадку розподіляється на три частини . Частину падаючого світлового потоку, відбитого від матеріалу, називають відбитим світловим потоком F ρ ; частину потоку, поглиненого матеріалом, – поглиненим світловим потоком F α ; а частину потоку, що проходить через матеріал – пропущеним світловим потоком F τ . Сума відбитих, поглинених і пропущеного світлових потоків, відповідно до закону збереження енергії, дорівнює падаючому на матеріал світловому потоку:
F=F ρ +F α +F τ .Розділимо праву й ліву частину рівняння на величину падаючого
світлового потоку F і одержимо наступне рівняння: ρ+α+τ =1,де:ρ = F ρ / F – коефіцієнт відбиття, що показує, яка частина загального світлового потоку відбивається від поверхні;α = F α / F – коефіцієнт поглинання, що показує, яка частина загального світлового потоку поглинається матеріалом; τ = F τ / F – коефіцієнт пропускання, що показує, яка частина загального світлового потоку проходить крізь матеріал.Коефіцієнт відбиття ρ складається з двох коефіцієнтів: спрямованого,або дзеркального, відбиття ρ r і розсіяного, або дифузного, відбиття ρ d :ρ = ρ r + ρ d .Коефіцієнт пропускання τ також складається з двох коефіцієнтів: спрямованого пропускання τ r і розсіяного, або дифузного, пропускання τ d : τ = τ r + τ d . Для пофарбованих поверхонь і речовин ці коефіцієнти залежатьвід спектрального складу падаючого світлового потоку. У випадку монохроматичного випромінювання з довжиною хвилі λ + Δλ їх позначають ρ(λ), α(λ) и τ(λ). Більшість матеріалів відбивають або пропускають світло селективно, тобто не однаково для випромінювань з хвилями різної довжини. Відбивна здатність поверхні для кожноїдовжини хвилі характеризується постійною величиною, названою спектральним коефіцієнтом відбиття ρ(λ), який показує ту частину падаючого світлового потоку із цією довжиною хвилі, що відбивається. Подібним чином спектральний коефіцієнт пропускання τ(λ) характеризує властивості середовища відносно пропускання світла
на певній довжині хвилі.Величини ρ(λ) і τ(λ) для нейтрально-сірих (у тому числі чорних і білих) поверхонь та прозорих середовищ практично не змінюються на різних довжинах хвиль світла.Колір поверхні або середовища, що пропускає світло, залежить не тільки від спектральних коефіцієнтів відбиття або пропускання, але й від спектрального складу світла.Для оцінки спектральних властивостей матеріалів будують їх спектральні характеристики, тобто спектральну залежність коефіцієнтів ρ(λ), α(λ) і τ(λ) зображують графічно в прямокутній системі координат, відкладаючи по осі абсцис довжину хвилі λ (іноді із частковим включенням зон ультрафіолетового і інфрачервоного випромінювання), а по осі ординат – один із спектральних коефіцієнтів (іноді виражаючи їх через оптичну густину). Якщо графік охоплює широкий діапазон довжин хвиль, то зручніше використовувати логарифмічний масштаб.Світловий потік випромінювання будь-якого спектрального складу завжди можна розглядати як суму великої кількості моно-хроматичних складових, кожна з яких, потрапивши на розділяю-чий шар, зазнає змін, що залежать від його спектральних властивостей. Світловий потік складного спектрального складу па-даючого випромінювання можна записати в наступному вигляді:
F = 683·∑F eλ ·V(λ) = 683·∫ F eλ ·V(λ) dλ ,де: F eλ – променистий потік монохроматичного випромінювання;
V(λ) – коефіцієнт відносної спектральної чутливості ока.Світлові потоки – відбитий від поверхневого шару, та ті що пройшли через матеріал і поглинуті матеріалом – будуть описуватися трьома інтегралами в межах довжин хвиль видимого світла: Відповідно і візуальні коефіцієнти відбиття, пропускання та
поглинання потрібно записати в такій формі:
ρ = ∫ ρ(λ)·F eλ ·V(λ) dλ / ∫ F eλ ·V(λ) dλ ,
α = ∫ α(λ)·F eλ ·V(λ) dλ / ∫ F eλ ·V(λ) dλ ,
τ = ∫ τ(λ)·F eλ ·V(λ) dλ / ∫ F eλ ·V(λ) dλ .
У випадку не світлового, а променистого потоку розрахунки енергетичних коефіцієнтів відбиття ρ е , поглинання α е або пропускання τ е можна виконати, використовуючи наведені вище формули, але без множників V(λ), які характеризують спектральну чутливість ока або іншого селективного приймача:
ρ е = ∫ ρ(λ)·F eλ dλ / ∫ F eλ dλ ,
α е = ∫ α(λ)·F eλ dλ / ∫ F eλ dλ ,
τ е = ∫ τ(λ)·F eλ dλ / ∫ F eλ dλ .
Інтегрування виконується в межах усього спектра довжин хвиль випромінювання джерела світла.Згідно із цими формулами коефіцієнти відбиття, пропускання і поглинання залежать не тільки від спектральних властивостей матеріалів, обумовлених функціями ρ(λ), α(λ) і τ(λ), але і відвиду функції F еλ , що характеризує спектральний склад падаючого випромінювання. На це варто звернути особливу увагу, тому що часто при приведенні числових значень названих коефіцієнтів не вказується, в межах якого складу спектру падаючого випромінювання вони мають таку величину.Тільки для нейтрального матеріалу, на характеристики якого в межах спектрального інтервалу, що цікавить нас, не впливає довжина хвилі, коефіцієнти відбиття, пропускання і поглинання не залежать від складу падаючого випромінювання і співпадають з їхніми значеннями для будь-якого монохроматичного випромінювання. Аналізуючи формули візуальних коефіцієнтів відбиття, поглинання і пропусканняння, легко переконатися в тому, що спектральна чутливість приймача (у нашому випадку – ока людини)на ці коефіцієнти впливає подібно спектральному складу падаючого випромінювання. Зміна спектральної чутливості ока, наприклад при переході до сутінкового зору, спричиняє зміну коефіцієнтів ρ, α, τ і для нейтральних матеріалів.Енергетичні коефіцієнти відбиття, пропускання і поглинанняхарактеризують властивості матеріалів для нейтрального, невибіркового, неселективного приймача, тобто приймача, що однаково реагує на рівні потужності падаючих на нього випромінювань в різних частинах спектру.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №8
2) Перейти к: навигация, поиск
Эта статья — о единице измерения. О лорде Кельвине см. Томсон, Уильям (лорд Кельвин).
Ке́львин (обозначение: K) — единица термодинамической температуры в Международной системе единиц (СИ), одна из семи основных единиц СИ. Предложена в 1848 году. Один кельвин равен 1/273,16 части термодинамической температуры тройной точки воды[1]. Начало шкалы (0 К) совпадает с абсолютным нулём.
Пересчёт в градусы Цельсия: °С = K−273,15 (температура тройной точки воды — 0,01 °C).
Единица названа в честь английского физика Уильяма Томсона, которому было пожаловано звание лорд Кельвин Ларгский из Айршира. В свою очередь, это звание пошло от реки Кельвин (River Kelvin), протекающей через территорию университета в Глазго.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №9
2) Денситометр — прибор для измерения степени затемнения (оптической плотности) фотографических материалов. Используется в фотографии и кинопроизводстве для проверки светочувствительных материалов, в полиграфии для определения цветовых несоответствий тиражного оттиска.
Также специализированные денситометры используются в рентгеновской дефектоскопии для слежения за качеством рентгеновских снимков контролируемых объектов.
Денситометры предназначены для измерения мутности клеточных суспензий в пределах диапазона 0,3–5,0 единиц МакФарланда (100 x 106–150 x 107 клетка/мл). Денситометр используют для определения концентрации клеток (бактериальных, дрожжевых) в процессе ферментации, при определении чувствительности микроорганизмов к антибиотикам, идентификации микроорганизмов при помощи различных тест-систем, для измерения абсорбции при фиксированной длине волны, а также для количественной оценки концентрации окрашенных растворов, абсорбирующих зеленый свет. Принцип работы прибора основан на измерении оптической плотности с последующим цифровым представлением результатов в виде единиц Мак-Фарланда.
Денситометры проходящего света
|
Рис. 1. Общая классическая схема внутреннего |
Контроль качества изображения, получаемого на фотоформе, осуществляется с помощью денситометров проходящего света, принцип работы которых достаточно прост (общая классическая схема внутреннего строения показана на рис. 1). Измерения по такой схеме осуществляются следующим образом: свет от источника, обычно лампы накаливания (2), отражается от рефлектора (1), разворачивается зеркалом (3), проходит через теплофильтр (4), задерживающий часть тепла, через диафрагму (6) определенного диаметра и попадает на контролируемый участок фототехнической пленки (7), расположенной на предметном столе денситометра (5). Далее ослабленный световой поток проходит по световоду (8) через инфракрасный (9) или один из цветных светофильтров (10) и попадает на фотоприемник (11). Раньше в качестве фотоприемника использовались фотоэлектронные умножители, в настоящее время это кремниевые полупроводниковые элементы.
|
Рис. 2. Общий вид одной из конструкций |
В зависимости от количества света, прошедшего через фотоматериал, фотоэлемент модулирует электрический импульс, который пересчитывается логическим блоком в значения оптической плотности, а также относительные значения площади растровых элементов и т.д. Для установки денситометра на «0» осуществляют замер прозрачного участка подложки фотоматериала, которая также имеет свои оптические свойства, зависящие от природы самой подложки и режимов химикофотографической обработки (величина, характеризующая оптические свойства подложки, вошла в практику под названием оптической плотности вуали). Общий вид одной из конструкций настольного денситометра представлен на рис. 2
Денситометр проходящего света можно использовать и при работе с цветными позитивными пленками, например при измерении оптической плотности на слайдах. В этом случае принцип измерения остается прежним, но приемником служит фотоэлемент, который регистрирует световой поток за тремя сменными фильтрами (RGB — красным, зеленым и голубым), исправляющими его спектральную чувствительность до чувствительности трех слоев позитивной пленки. Максимум спектральной чувствительности синего, зеленого и красного каналов находятся в пределах 440±5 нм, 530±5 нм, и 630±5 нм соответственно. При этих измерениях говорят о зональной оптической плотности, которая зависит от длины волны соответствующего излучения D=lg1/t. В этом случае под интегральной оптической плотностью будет подразумеваться плотность сложного излучения трех составляющих. Надо признать, что использование денситометра в этом качестве на современных полиграфических производствах уже давно не встречается, но зато подобными устройствами оснащаются, например, фотолаборатории, работающие с цветными фотопленками.
|
Рис. 3. Типы используемых диафрагм |
Обычно при комплектации денситометров проходящего света фирмы-производители включают набор трех диафрагм диаметром 1, 2 и 3 мм. Использование диафрагм различных диаметров дает возможность точно измерять оптическую плотность на фототехнических пленках, записанных с различной разрешающей способностью, а следовательно предназначенных для печати с различной линиатурой полиграфического растра. Для более грубой линиатуры обычно используется больший диаметр, например 3 мм, а для высокой линиатуры — меньший. Подобный подход обусловлен статистической вероятностью попадания в поле диафрагмы растровых элементов. В случае измерения текстовых или иных штриховых элементов в большинстве случаев используется так называемая щелевая диафрагма (на рис. 3 показаны все названные диафрагмы).
В последнее время денситометры на пропускание используются в основном для контроля или калибровки фотонаборных автоматов (ФНА). Процедура калибровки отработана уже давно, и все без исключения фирмы-производители фотонаборных автоматов и программного обеспечения к ним включают в свои изделия специальные полутоновые тестовые шкалы. Чем сложнее конструкция ФНА, тем большее количество тестов в ней заложено. Используя эти тестовые шкалы и денситометрическое оборудование, пользователь может контролировать и регулировать, например, мощность источника излучения при использовании различных фотоматериалов или подстраивать оптическую систему для работы с различными значениями разрешающей способности.
Во многих случаях, откалибровав ФНА, пользователь совершенно забывает о последующем контроле полученных фотоформ. Проведение любых денситометрических измерений сопряжено с возникновением различного рода ошибок как по вине устройства, так и по вине пользователя или факторов, связанных с фотоматериалом. Для уменьшения влияния этих факторов на проведение измерений технологическими инструкциями были установлены регламентирующие требования к фотоформам. Они заключаются в следующем: размеры изображения на фотоматериале должны соответствовать заданным геометрическим размерам оригинала (допустимое отклонение ±0,05 мм); должны отсутствовать механические повреждения; штриховые и растровые элементы должны иметь строго очерченные края, так как размытость приводит к нестабильности процессов копирования; плотность вуали должна составлять менее 0,02D; изображение должно быть визуально резким по всей площади фотоматериала, иметь по всей площади однородный ахроматический (нейтрально-серый) тон и располагаться по центру листа фотопленки (расстояние от края изображения до края фотопленки не менее 20 мм).
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №12
Градієнт на відрізку кривої між двома її точками - середній корисний градієнт на даному відрізку і він враховує всі корисні густини фотозображення:
g = (D5 – D2)/(lgH5 – lgH2) = ΔD2-5/Δ lgH2-5 .
Середній градієнт вираховується між точкою перетину характе ристичної кривої лінією на рівні Ds = Dмін+0,2 та другою точкою на цій кривій, яка лежить на відстані ΔlgH = 1,35 вправо по осі абсцис: g = ΔD/1,35.
В міжнародній термінології середній градієнт має ще скорочення B.F.C. (Best Fit Contrast) та обчислюється за цією ж формулою як тангенс кута нахилу прямої, отриманої в результаті лінеаризації по методу найменших квадратів відрізку кривої, що знаходиться між точкою на
характеристичній кривій з оптичною густиною Dмін +0,2 та точкою, яка лежить на відстані ΔlgH=1,35 вправо по осі абсцис.
Фірма „Кодак” рекомендує для своїх кольорових негативних кіноплівок оптимальне значення середнього градієнту в межах g =0,50...0,55.
Градієнт на будь-якому відрізку прямолінійної ділянки області 3-4 правильних експозицій має постійне і найбільше значення для даної характеристичної кривої. Він називається коефіцієнтом контрастності γ, або просто гамою:
γ = (D4 – D3)/(lg H4 – lg H3) = ΔD3-4/Δ lg H3-4 .
Тобто коефіцієнт контрастності γ – це тангенс кута нахилу прямолінійного відрізку характеристичної кривої: γ=tgα. Коефіцієнт контрастності γ – це гама.
Тут якраз доцільно пригадати правило Емануїла Гольдберга (1881-1970), згідно якому для правильного тоновідтворення добуток гами негатива на гаму позитива дає результуючу гаму негативно-позитивного процесу і, по правилу Е.Гольберга, цей добуток рівняється
одиниці: γн ·γп=1.
Прилади призначені для сенситометричного експонування кольорових фотоматеріалів на прозорій основі по шкалі освітленості за допомогою ступінчатого оптичного клину, що має 30 полів з константою 0,15. Їх можна використовувати і для експонування чорно-білих фотоматеріалів. Повний інтервал експозицій ΔlgН=4,5. Розмір зображення сенситограми 25×240 мм, розмір поля для плівки шириною 35 мм – 8×25 мм (у приладі можна експонувати також і плівку ши-
риною 16 мм). Експонування можливе тільки при автоматичних видержках: 0,05; 0,018 та 0,0125 с. В сенситометрі ЦС-3 видержки становлять 0,05; 0,1 та 0,25 с.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №13
X-Rite 361 T – це настільний денситометр для вимірювання в прохідному світлі, який має найбільш повний набір функцій, необ хідних для технологічних потреб: змінну апертуру 1, 2 і 3 мм; ре жим 10-кратного збільшення, що дозволяє з високою точністю за міряти оптичну густину і розмір растрової точки; режим роботи в УФ-спектрі для контролю густини вуалі на плівці; можливість виміру відсотка заповнення області як на позитивних, так і негативних фото формах.
Отримані за допомогою цього денситометра дані можуть бути пе редані на комп’ютер через інтерфейсний кабель, що поставляється в комплекті, а спеціальне програмне забезпечення X-Key ® дозволяє їх синхронізувати з додатками для калібрування фотовивідного при строю. Наявність вбудованого каліброваного джерела світла забезпе чує найвищу точність вимірювань при стабільності налаштувань, і тому денситометр X-Rite 361Т є найкращим вибором для професіо налів.
Функціональність денситометра:
• Змінна апертура 1, 2 і 3 мм та 0,5 мм – як опція
• Вбудований світловий стіл
• Режим 10-кратного збільшення, що дозволяє з високою точніс тю заміряти оптичну густину і розмір растрової точки
• Режим роботи в УФ(UV)-спектрі для контролю мутності основи плівки
• Можливість вимірювання відсотка заповнення області як на по зитивних, так і негативних фотоформ.
На рис.3.17 показано денситометр X-Rite 361Т з двох ракурсів: вид спереду (FRONT) та вид ззаду (BACK), на яких:
[1] DISPLAY - 8-символьний рідкокристалічний дисплей
[2] DISPLAY CONTRAST ADJUSTMENT - дозволяє налашто вувати дисплей до необхідної контрастності
[3] KEYBOARD - складається з трьох клавіш, які використову ються для вибору функцій, кольору і операції обнулення
[4] APERTURE – область центрування фільму
[5] READ BUTTON – використовується для зниження голівки зчитування при зчитуванні
[6] READ HEAD - це компонент, який містить оптику, що вступає в контакт з плівкою при вимірюваннях
[7] POWER SWITCH – вмикач/вимикач
[8] VOLTAGE SELECTION SWITCH – перемикач вибору 115 В чи 230 В
[9] FUSE HOLDER – утримувач запобіжника
[10] POWER INPUT – вхід живлення
[11] REFLECTION HEAD INPUT – резервне вхідне гніздо, в разі опційної докомплектації голівкою для вимірювання в режимі відбитого світла
[12] I/O PORT – використовується для двонаправленого інтер фейсу RS232
Особливості денситометра:
• Electronic Filter Selection – усуває проблеми, створені при зміні світлофільтрів
• Large Liquid Crystal Display and Electroluminescent Backlighting –
забезпечує оптимальну чіткість
• Larger and Fewer Keys – для спрощення керування
• Sequence – дозволяє проводити рутинні вимірювання авто матично (максимум 36 кроків)
• RS232 Interface & RCI - (Remote Control Interface) забезпе чує двосторонній зв’язок для роботи з комп’ютеризованою системою контролю якості та електронних принтерів
• Lamp Timer – автоматично вимикає лампу зчитування через 2 години роботи денситометра
• Ortho and UV – дозволяє виконувати вимірювання в широко му діапазоні спектру, включаючи ультрафіолетову область Density - забезпечує вимірювання оптичної густини і різниці густин
• +Dot - дозволяє додатні вимірювання заповнення точки з нуля до бази точки
• −Dot дозволяє від’ємні вимірювання заповнення точки з нуля до бази точки
Технічні характеристики денситометра:
Діапазон вимірювань
Оптична густина D…. 0 - 6.0Б
Відсоток заповнення DOT площі 0 - 100%
Допустима похибка вимірювань
Ortho, Visual
Для 2 та 3мм апертури ±0.02Б (0-5.0Б), ±1% (5.0-5.5Б), ±2% (5.5- 6.0Б)
Для1мм апертури ±.02Б (0-4.5Б), ±1% (4.5-5.0Б)
U.V.
Для 3мм апертури ±0.02Б (0-3.5Б), ±1% (3.5-4.0Б)
Стабільність
Ortho, Visual
Для 2 та 3мм апертури ±0.01Б (0-5.0Б), ±2% (5.0-5.5Б),±3% (5.5- 6.0Б)
Для 1мм апертури ±0.01Б (0-4.5Б), ±1% (4.5-5.0Б)
U.V.
Для 3мм апертури ±0.01Б (0-3.5Б), ±1% (3.5-4.0Б)
Стійкість нуля ±0.02Б на 8 годин
Стійкість до відхилення ±1% max на 1 рік
Час прогрівання 2 хв. (U.V. = 5 хв.)
Кутова апертура випадкове світлове відхилення ±5º
Колірна температура джерела світла приблизно 2850K
ІЧ чутливість D > 4.0 (U.V.)
Швидкість передачі даних 300, 600, 1200, 2400, 4800, 9600
Вимоги до напруги T 90-130VAC, 50-60Hz TX 180-260VAC, 50- 60Hz
Споживана потужність 80VA max
Робоча вологість ≤76%
Робоча тепература +10º to +40ºC
Температура зберігання -20º to +50ºC
Розміри [см] 15.2 ×33×43.5
Вага нетто 7.95 кг
Можливі повідомлення та їх причина:
BATTERY – необхідна переустановка літієвої батареї фахівцем
INVALID – кнопка при вимірюванні була натиснута недостатньо довго
LAMP FAIL – помилка інтенсивності джерела світла. Необхідно перевірити лампу на можливість потенційної заміни лампи
MEM TEST – відбувається розширена перевірка пам’яті
MEM LOST – калібрування пристрою було перервано і необхід но повторити процедуру
NEED CAL – прилад потребує розширене калібрування.
Інтерфейс користувача:
Опис кнопок
Клавіатура скаладається з трьох перемикачів[FUNCTION], [COLOR] та [ZERO].
FUNCTION
• Вибір оптичної густини, +Dot, і −Dot
• Установка «нуля» [ZERO]
• Для вибору режиму калібрування потрібно натиснути разом з кнопкою [COLOR]
COLOR
• Вибір або орто- або УФ-фільтрів при нормальінй робот.
• Збільшує числові значення під час використання із кнопкою [ZERO]
• Для вибору режиму калібрування потрібно натиснути разом з кнопкою [FUNCTION]
Розділ III. Вимірювання оптичних густин134 135 Сенситометрія
ZERO
• Встановлення «нуля» оптичної густини чи точок під час вимі рювання
DISPLAY CONTRAST
• Провернути кільце назад (+) для збільшення контрасту зобра ження на дисплеї чи вперед (-) для його зменшення
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №14
Фотографічна широта або Динамічний діапазон фотоматеріалу — характеристика світлочутливого матеріалу: (фотоплівки, телевізійної трубки, матриці) в фотографії, телебаченні і кіно.
Фотографічна широта:
Визначає здатність світлочутливого матеріалу правильно передавати різну яскравість об'єкта, що знімається.
Вимірюється як відношення величин максимальної та мінімальної експозиції лінійної ділянки характеристичної кривої.
Виражається у вигляді двійкового («ступені експозиції») або десяткового (позначається як 1.1D) логарифма цього відношення.
Правильна передача яскравості означає, що з деякою точністю рівні відмінності яскравостей елементів об'єкта передаються рівними відмінностями в його зображенні (іншими словами, передатна характеристика на даній ділянці досить лінійна). Для кольорових фотоматеріалів додатковим критерієм правильності є баланс білого кольору для відповідного діапазону експозицій.
L = lg(H2/H1) = lgH2 - lgH1
де L - фотографічна широта, Н - експозиція (див. Рис. 1)
Динамічний діапазон фотоматеріалу - синонім фотографічної широти. У сучасній фотографії термін «Фотографічна широта» традиційно застосовується частіше для власне плівкового фотографічного процесу, в той час як «Динамічний діапазон» - для електронної апаратури (наприклад, телекамер) і в цифровій обробці зображень (наприклад, по відношенню до сканерів).
Термін «Фотографічна широта» може вживатися фотографами як позначення величини допустимого відхилення експозиції для конкретного фотоматеріалу в конкретних умовах зйомки, із збереженням передачі деталей у світлі і тінях сцени. У цьому випадку її величина залежить не тільки від властивостей фотоматеріалу та об'єкта зйомки, але і від завдання, яке ставить фотограф.
Термін «Фотографічна широта» також використовується як характеристика всього фотографічного процесу (а не окремого його елемента) - від об'єкту, що знімається, до кінцевого зображення. У цьому випадку вона може бути як менше фотографічної широти світлочутливого матеріалу (через недоліки перетворення зображення), так і більше її (завдяки застосуванню збільшення контрасту).
На фотографічну широту отриманого знімка також суттєво впливає правильний вибір експозиції. При недостатній експозиції покращується передача світлих напівтонів, але темні напівтони виявляться повністю зачорненими, при надмірній експозиції світла частина зображення виявиться повністю білою, але будуть краще передані темні напівтони. Таким чином невірний вибір експозиції призводить до втрати частини деталей на зображенні (див. Рис. 2). Штучне розширення динамічного діапазону забезпечує технологія HDR - в тому числі за рахунок поєднання зображень з недостатньою та надмірною експозицією.
|
310T Цветной денситометр X-Rite 310T работающий на просвет - это индустриальный стандарт для высокоточных измерений фотографических пленок. |
Есть |
5 200 $
|
Билет 15
1.
|
310T |
Цветной денситометр X-Rite 310T работающий на просвет - это индустриальный стандарт для высокоточных измерений фотографических пленок. Он идеально подходит для работ требующих высокую точность, аккуратность и повторяемость для обеспечения очень высоко уровня качества измерений. Автоматичесая смена фильтров освещения исключает необходимость в ручной настройке фильтров. Применяемая в этом приборе оптическая система дает возможность пользователям переключать цветовые каналы с помощью электронно-кнопочного управления. Очень важно, что X-Rite 310 может одновременно производить измерения и отображать полученные значения для всех цветов (визуализация: red, green, и blue). Прибор имеет интерфейс RS-232 позволяющий подключать его к компьютеру для двухстороннего обмена данными. Имеет статусы A и M для проходящего света. Изменяемая апертура. Функциональность: Статус “M” на просвет Статус “A” на просвет Интерфейс RS-232 Совместимость с Kodak Q-Lab™
|
Параметр |
Значение |
|
Тип |
денситометр на просвет |
|
измеряемая плотность |
0-4.0D |
|
повторяемость |
±0.01D |
|
диаметр аппертуры |
3, 2 и 1 мм |
|
точность измерений |
с апертурой 3 мм ± 0.02D на 0-3.7D, ±1% до 4D; с апертурой 2 мм ± 0.02D до 0-3.4D; с апертурой 1 мм ± 0.02D до 0-3.0D |
|
стабильность нуля |
± 0.02D |
|
питание |
180-240V, 50-60Hz |
|
Интерфейс 2.
Билет 16
Дозирование освещённости обычно осуществляют с помощью фотометрического клина, построенного в соответствии с требованиями конкретной сенситометрической системы. В большинстве современных сенситометров изменение экспозиции осуществляется именно изменением освещённости, при постоянной, обычно около 1/20сек, выдержке. При испытании фотоматериалов специального назначения (например, предназначенных для высокоскоростной съёмки) может быть задана другая выдержка. Сенситометр ГОИ ФСР-41 для сенситометрии чёрно-белых плёнок. Имеет 21 ступень фотографического клина, константу 0,15 и интервал экспозиции 1:1000. 2. Весь материал по вопросу есть в его книжке. (отксерьте как-то) |
RS-232 |