Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
4. Функції бухгалтерського обліку в системі управління підприємством
Бухгалтерський облік у загальному циклі управління підприємством (планування — облік — аналіз — регулювання) виконує такі функції: інформаційну, контрольну, оціночну, аналітичну.
Інформаційна функція бухгалтерського обліку полягає в забезпеченні інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства для потреб внутрішніх і зовнішніх користувачів.
Контрольна функція бухгалтерського обліку полягає в необхідності здійснення методами бухгалтерського обліку контролю збереження та ефективного використання ресурсів, виконання планових завдань, дотримання чинного законодавства й умов угод і контрактів.
Оціночна функція бухгалтерського обліку полягає у вимірі та оцінці ресурсів, визначенні вартості й собівартості виробленої продукції, розрахунку результату діяльності підприємства, його рентабельності. Оцінка є результатом вимірювання й ідентифікації об’єктів обліку.
Аналітична функція бухгалтерського обліку полягає в здійсненні на основі первинних та зведених даних економічного аналізу наявності, стану і руху ресурсів та результатів діяльності підприємства із широким застосуванням економіко-статистичних методів і моделювання.
Для досягнення мети та виконання обліком функцій він має відповідати таким вимогам: порівнянності конкретних показників бізнес-плану та обліку, точності й об’єктивності, ясності й доступності, своєчасності, економічності.
Порівнянність конкретних показників бізнес-плану та обліку необхідна для оцінки виконання планових завдань, порівняння результатів діяльності з витраченими ресурсами. Така порівнянність ґрунтується на єдиних методологічних засадах побудови планових і фактичних показників.
Точність і об’єктивність обліку означають, що всі облікові дані мають бути правильними і відображати справжній стан і результати діяльності, тобто відображати як досягнення, так і недоліки в роботі підприємства.
Ясність і доступність обліку означають, що показники обліку мають бути простими і зрозумілими, чітко характеризувати усі аспекти діяльності підприємства, бути доступними для широкого загалу працівників і акціонерів підприємства, громадськості.
Своєчасність обліку полягає в забезпеченні підприємств своєчасною інформацією, необхідною для прийняття ефективних рішень, розробки конкретних заходів, оперативного керівництва.
Економічність обліку означає, що він має бути максимально дешевим при необхідній повноті й вчасності. Його досягають автоматизацією обліково-обчислювальних робіт, яка приводить до економії матеріальних і трудових ресурсів.
18 Документація як метод бухгалтерського обліку
Бухгалтерський документ - письмове свідоцтво певної форми і змісту, яке містить відомості про господарську операцію і є доказом її здійснення.
Спосіб оформлення господарських операцій документами називається документацією. Документація є важливим елементом методу бухгалтерського обліку, оскільки служить для первинного спостереження за господарськими операціями і є обов'язковою умовою для відображення їх в обліку. Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для бухгалтерського обліку цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції.
Порядок документального оформлення господарських операцій та вимоги щодо складення документів регламентуються статтею 9 "Первинні облікові документи та реєстри бухгалтерського обліку" Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ.
Первинне спостереження, документування та документація відіграють велику роль в управлінні діяльністю підприємством, а саме [711:
- дають уявлення про фактичний стан господарських засобів та їх зміни в процесі кругообороту засобів,
- забезпечують прозорість у роботі підприємства та контроль за наявністю руху майна і коштів;
- є юридичним (правовим) свідченням господарських операцій, що здійснюються;
- є важливим джерелом контролю для зовнішніх і внутрішніх користувачів при проведенні ревізії, аудиту, аналізу господарської діяльності.
Первинні документи мають бути складені на паперових носіях або машинних (електронних) носіях. Відповідно до цього існують і вимоги до змісту та оформлення документів. Порядок створення первинних документів, записів у реєстрах бухгалтерського обліку та зберігання документів, реєстрів і звітів установлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88.
Повнота і достовірність показників обліку значною мірою залежать від якості оформлених документів. Щоб бути доказовим і мати юридичну силу, документ повинен містити обов'язкові реквізити. Термін "реквізити" походить від латинського, що означає "потрібне, необхідне". Такими реквізитами для будь-якого первинного бухгалтерського документа є [72]:
o назва та код форми документа;
o дата і місце складання;
o назва підприємства, від імені якого складений документ;
o зміст та обсяг господарської операції в грошовому і натуральному вимірі;
o посади, прізвища та особистий підпис осіб або інший знак, що дає змогу ідентифікувати особу, що несе відповідальність за надання дозволу на проведення господарської операції, за проведення господарської операції, за складання первинного документа.
Залежно від характеру операцій до первинних документів можуть бути внесені додаткові реквізити:
Якщо у первинному документі відсутній будь-який обов'язковий реквізит, такий документ є недоказовий і не може бути підставою для відображення такої господарської операції на рахунках бухгалтерського обліку.
До оформлення первинних бухгалтерських документів ставлять такі вимоги [71]:
Велике значення у викладенні цих вимог має уніфікація та стандартизація документів. Під уніфікацією документів розуміють розробку єдиних зразків документів для оформлення однотипних господарських операцій на підприємствах, в організаціях і установах незалежно від виду діяльності та форм власності. Так, уніфіковані всі банківські та касові документи, бланки авансових звітів та посвідчень на відрядження, товарно-трансгюртних накладних, розрахунково-платіжних відомостей, податкових накладних та інших документів. Уніфікація документів забезпечує широту використання, можливість широкого опрацювання на ПЕОМ, масове тиражування бланків, що здешевлює їх вартість [72].
Під стандартизацією документів розуміють встановлення для бланків однотипних документів однакового, найбільш раціонального розміру і форми із завчасним визначенням розміщення відповідних реквізитів. Друкування стандартних бланків документів великими тиражами дає значну економію паперу, здешевлює їх виготовлення.
Розглянуту класифікацію можна узагальнити такою схемою [72]:
32 Сутність подвійного запису
Придбаваючи матеріали, підприємство одночасно витрачає грошові кошти. В результаті цих операцій відбувається взаємопов'язана, двобічна зміна у складі господарських засобів: збільшення виробничих запасів і зменшення грошових коштів на цю ж суму.
В процесі використання матеріалів для виготовлення продукції відбувається збільшення витрат виробництва і одночасно зменшення запасів матеріалів на складах. Реалізація готової продукції (товарів) призводить одночасно до збільшення грошових коштів підприємства і зменшення товарних запасів і т. д.
Взаємопов'язані подвійні зміни у складі господарських засобів та їх джерелах в процесі діяльності підприємства зумовлюють необхідність відображення господарських операцій на рахунках способом подвійного запису, суть якого полягає у тому, що кожну господарську операцію в одній і тій же сумі записують двічі: на дебеті одного рахунка і кредиті другого.
Перш ніж відобразити господарську операцію на відповідних рахунках подвійним записом, на підставі первинних (або згрупованих) документів складають бухгалтерську проводку, під якою розуміють зазначення рахунка, який дебетується, і рахунка який кредитується, а також суму відображуваної в обліку господарської операції.
Кожна господарська операція внаслідок подвійного запису викликає взаємозв'язок між певними рахунками. Цей взаємозв'язок полягає у тому; що дебет одного рахунка Поєднується з кредитом іншого, характеризуючи зміни, які відбуваються у складі засобів або їхніх джерелах внаслідок господарської операції.
Взаємозв'язок рахунків, що виникає в результаті відображення на них господарських операцій подвійним записом, називається кореспонденцією рахунків, а самі рахунки - кореспондуючими.
Кореспонденція рахунків дає змогу визначити основний зміст господарської операції.
Залежно від кількості кореспондуючих рахунків розрізняють прості і складні бухгалтерські проводки (записи).
Простою називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, а другий на цю ж суму кредитується, тобто коли кореспондують тільки два рахунки. Розглянута у нашому прикладі бухгалтерська проводка - проста.
Складною називають таку бухгалтерську проводку, за якої кілька рахунків дебетується, а на загальну суму записів по дебету кредитується один рахунок, або навпаки, - кілька рахунків-кредитується, а на загальну суму записів по кредиту дебетують один рахунок, тобто коли кореспондують між; собою більше німе два рахунки.
Складні бухгалтерські проводки не порушують правила подвійного запису, оскільки як у простих, так і в складних проводках зберігається взаємопов'язане відображення господарських операцій на дебеті і кредиті рахунків та рівність дебетових і кредитових підсумків.
Застосування складних проводок значно зменшує кількість облікових записів, робить їх більш наочними.
У практиці бухгалтерського обліку забороняється складати такі проводки, в яких по одній господарській операції кілька рахунків дебетується і одночасно кілька рахунків кредитується. Такі бухгалтерські проводки утруднюють встановлення взаємозв'язку рахунків і визначення за кореспонденцією між ними економічного змісту відображеної господарської операції, а це послаблює контроль за правильністю облікових записів. Тільки чітка кореспонденція між рахунками забезпечує наочність, ясність і доступність обліку, підвищує його контрольні функції.
Отже, подвійний запис є способом відображення господарських: операцій на кореспондуючих рахунках, при якому кожна операція записується на дебеті одного і кредиті другого рахунка в одній і тій же сумі.
З розглянутих прикладів можна зробити такі висновки про суть і значення подвійного запису:
Таким чином, подвійний запис забезпечує контроль за правильністю облікових записів шляхом звірки рівності загальних підсумків дебетових і кредитових оборотів, а також залишків на рахунках.
У формі двосторонніх змін в системі рахунків відображається рух господарських засобів та їх джерел. Подвійний запис дозволяє з'ясувати, внаслідок яких операцій відбулися зміни певного виду засобів або їх джерел, звідки господарські засоби надійшли і куди вони були використані. Це дає змогу за допомогою системи рахунків як способу поточного бухгалтерського обліку одержувати безперервну інформацію про хід і результати господарської діяльності для потреб планування, оперативного керівництва, контролю й аналізу.
Правильна кореспонденція рахунків має велике значення для організації бухгалтерського обліку, оскільки вона вносить певний порядок в систему облікових записів. Тому встановленням кореспонденції між рахунками (складанням бухгалтерських проводок) займаються державні керівні органи, зокрема Міністерство фінансів України. Розроблені ним в нормативних документах типові кореспонденції рахунків по всіх можливих господарських операціях забезпечують єдиний порядок обліку в господарюючих суб'єктах всіх галузей і форм власності.
46 Журнально-ордерна форма обліку
А) Базова форма
Сутність журнально-ордерної форми обліку полягає в застосуванні журналів-ордерів і допоміжних відомостів, які є основними обліковими реєстрами. Журнали-ордери побудовані так, що в них нагромаджуються і підсумовуються дані для перенесення їх до звітних форм.
Рис. 3.5. Схема журнально-ордерної форми обліку
В журналах-ордерах записи проводяться на основі даних первинних документів.
Журнали-ордери — це багатографні реєстри, призначені для відображення кредитових оборотів головного рахунка, для якого відкрито журнал-ордер.
На рис. 3.5 зображено схему журнально-ордерної форми обліку в ручному варіанті.
Б) Спрощена форма
Для ведення бухгалтерського обліку на підприємствах невиробничої сфери з простим господарським процесом виробництва та невеликою кількістю господарських операцій застосовують спрощену форму бухгалтерського обліку.
Спрощена форма бухгалтерського обліку може застосовуватися:
• за простою формою (без використання реєстрів обліку майна підприємства);
• за формою бухгалтерського обліку з використанням реєстрів обліку майна підприємства.
Підприємства малого бізнесу, які застосовують просту форму обліку, реєструють первинні облікові документи, відображають операції на рахунках, визначають собівартість продукції і фінансовий результат в бухгалтерському реєстрі — книзі обліку господарських операцій (форма № К — 1). Для розрахунків з оплати праці працівників малі підприємства ведуть відомість обліку заробітної плати (форма № В — 8).
Підприємства мають змогу вести облік з використанням реєстрів обліку майна підприємства. Такими реєстрами є:
форма № В — 1 «Відомість обліку основних засобів, нарахованих амортизаційних відрахувань (зносу)»;
форма № В — 2 «Відомість обліку виробничих запасів, готової продукції і товарів»;
форма № В — 3 «Відомість обліку витрат на виробництво»;
форма № В — 4 «Відомість обліку грошових коштів і фондів»;
форма № В — 5 «Відомість обліку розрахунків та інших операцій»;
форма № В — 6 «Відомість обліку реалізації»;
форма № В — 7 «Відомість обліку розрахунків з постачальниками»;
форма № В — 8 «Відомість обліку заробітної плати»;
форма № В — 9 «Відомість (шахівниця)».
На рис. 3.6 наведено схему спрощеної форми бухгалтерського обліку.
Рис. 3.6. Схема спрощеної форми бухгалтерського обліку
В) Машинні варіанти журнально-ордерної форми
Організація механізованої обробки інформації у журнально-ордерній формі обліку передбачає ведення журналів-ордерів, де вказують кореспондуючі рахунки, що забезпечує точність і швидкість відображення бухгалтерських записів. У разі механізованого способу організації облікового процесу побудова журналів-ордерів ґрунтується на тих самих принципах, що і ручного. Всі журнали-ордери формуються за кредитовим принципом і по кожному синтетичному рахунку в розрізі кореспондуючих рахунків. Дебетові обороти по синтетичному рахунку враховують у кількох журналах-ордерах. Об’єднання їх відбувається в Головній книзі при формуванні інформації, відбитої в різних журналах-ордерах. В облікових реєстрах (журналах-ордерах і допоміжних відомостях) аналітичний облік суміщується з синтетичним. Більшість журналів-ордерів, як правило, містить кілька синтетичних рахунків. У журналах-ордерах аналітичний облік формується за показниками, необхідними для контролю і складання періодичної і річної звітності. У журнально-ордерній формі обліку, як правило, застосовуються місячні журнали-ордери, допоміжні відомості розраховані на більш тривалий час. Основними перевагами журнально-ордерної форми обліку є поєднання аналітичного і синтетичного обліку в одному реєстрі; забезпечення своєчасного і рівномірного відображення бухгалтерських записів протягом звітного періоду, а також забезпечення розподілу облікових робіт; можливість проведення аналізу господарської діяльності підприємства; скорочення загальної кількості облікових реєстрів. Однак у нових умовах господарювання журнально-ордерна форма не відповідає всім потребам управління підприємством, а саме: побудова журналів-ордерів не відповідає за складом аналітичних даних, необхідних для управління підприємством.
58 Звіт про власний капітал
Звіт про власний капітал – звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
У складі власного капіталу підприємства виділяють такі види капіталу:
статутний капітал;
пайовий капітал;
додатковий вкладений капітал;
інший додатковий капітал;
резервний капітал;
нерозподілений прибуток;
неоплачений капітал;
вилучений капітал.
У Звіті про власний капітал відображаються залишок і зміни за кожним видом власного капіталу та разом по власному капіталу підприємства. Для кожного виду власного капіталу виділена окрема графа звіту.
Звіт про власний капітал подається у складі тільки річної фінансової звітності.
Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту Звіт про власний капітал за попередній рік.
Звіт про власний капітал складається підприємствами по закінченню року на підставі даних бухгалтерського обліку, який повинен вестись згідно з чинними П(С)БО. Усі коригування, пов’язані із зміною облікової політики підприємства, виправленням помилок, будь-які інші зміни в обліку, що впливають на оцінку елементів капіталу, відображаються у Звіті про власний капітал у розгорнутому вигляді. Тому, з точки зору забезпечення достовірності даних цього звіту, є необхідним застосування достатньої деталізації Плану рахунків, передбаченого інструкцією, додатковими субрахунками та/або аналітичними статтями (див. розділ 10).
Звіт про власний капітал має певний взаємозв’язок з даними інших форм річної звітності, зокрема, з Балансом та Звітом про фінансові результати. Тому для складання Звіту про власний капітал необхідно мати підготовлені дані бухгалтерського обліку, заповнений Баланс підприємства і Звіт про фінансові результати.
Якщо підприємство має дочірні, асоційовані підприємства, то для складання Звіту про власний капітал необхідною є також достовірна фінансова звітність цих підприємств. Особливо важливими при цьому є саме Звіти про власний капітал дочірніх та асоційованих підприємств. Згідно з П(С)БО 12 при обліку інвестицій у дочірні та асоційовані підприємства за методом участі в капіталі всі зміни у власному капіталі дочірніх та асоційованих підприємств враховуються при визначенні елементів капіталу материнського підприємства (детальніше про застосування методу участі див. розділ 8).
У таблиці 14.14 наведена схема заповнення Звіту про власний капітал, в якій виділені темним кольором ті клітинки звіту, що можуть бути заповнені.
У Звіті про власний капітал показники, які призводять до зменшення залишку відповідного елемента власного капіталу, відображаються у дужках.
Розглянемо детально порядок складання Звіту про власний капітал та його зв’язок з іншими фінансовими звітами.
Залишок на початок року (рядок 010) заповнюється за даними оборотного балансу щодо початкового сальдо рахунків капіталу. Цей рядок Звіту про власний капітал відповідає даним першого розділу пасиву Балансу за попередній звітний період графи 4:
Таблиця 14.15 Відповідність граф звіту про власний капітал та рядків оборотного балансу
У розділі “Коригування” (рядки 020 – 040, графа 8) відображаються суми коригувань, передбачених П(С)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”.
рядок 020 - результати коригувань, пов’язані зі зміною облікової політики
рядок 030 - результати коригувань, пов’язані з виправленням помилок
рядок 040 - інші зміни
Відповідно до вимог П(С)БО 6 (пп. 4, 12) виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, та відображення впливу змін облікової політики на події та операції минулих періодів здійснюються шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року. Коригування помилок минулих періодів здійснюються в тому періоді, коли така помилка була виявлена. Більш детально питання коригувань розглянуті у розділі 3.6. Посібника.
Для заповнення рядків 020 – 030 Звіту про власний капітал необхідно мати систематизовані протягом року аналітичні дані стосовно здійснених коригувань, які відображаються на субрахунках рахунку 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”.
Підприємство може відображати відповідні коригування з використанням субрахунків 441 “Прибуток нерозподілений”, або 442 “Непокриті збитки” з забезпеченням відповідної аналітики. В такому випадку для заповнення Звіту про власний капітал аналізуються обороти за цими рахунками.
Приклад 14.6 На початку 2005 року підприємство вирішило змінити метод оцінки при вибутті виробничих запасів з методу ЛІФО в зв’язку з забороною останнього (наказ Міністерства фінансів України 22.11.2004
N 731) на метод ФІФО При перерахунку минулого звітного періоду на метод ФІФО визначили, що внаслідок зміни методу обліку за розрахунком залишки виробничих запасів на дату звітності необхідно збільшити на
2500 грн. Таке коригування здійснюється згідно П(С)БО 6 з відображенням суми збільшення на відповідному рахунку активів (Запаси) та рахунку “Нерозподілений прибуток”:
Дебет 20 “Виробничі запаси” 2 500
Кредит 441/1 “Зміни облікової політики” 2 500
У 2004 році помилково були списані на витрати виробничі матеріали, що призвело до заниження прибутку. У 2005 році помилку необхідно виправити шляхом коригування суми нерозподіленого прибутку на 1 000 грн. (П(С)БО 6).
Дебет 20 “Виробничі запаси” 1 000
Кредит 441/2 “Виправлення помилок” 1 000
Вищезазначені коригування будуть відображені в Звіті про власний капітал таким чином (таблиця 13.16):
Таблиця 14.16 Фрагмент Звіту про власний капітал
Скоригований залишок на початок року (рядок 050) – розрахунковий рядок, за яким відображаються залишки за окремими видами капіталу після коригувань.
Рядок 050 по всіх графах дорівнює алгебраїчній сумі рядків 010 – 040.
Цей рядок звіряється з відповідними рядками графи 3 Балансу за звітний період.
У розділі “Переоцінка активів” (рядки 060 – 110 графи 6) у відповідних рядках відображаються суми збільшення або зменшення внаслідок переоцінки необоротних активів, що здійснюється у порядку, передбаченому П(С)БО 7 “Основні засоби” та П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”.
Для заповнення цих рядків звіту необхідно проаналізувати обороти за рахунком 423 “Дооцінка активів” за поточний період.
У рядках 060, 080 та 100 відображається сума дооцінки залишкової вартості відповідних основних засобів, незавершеного будівництва або нематеріальних активів. Якщо у попередньому періоді відповідний необоротний актив було уцінено, то сума дооцінки залишкової вартості буде менша на суму попередньої уцінки, яка відображається за кредитом 746 “Інші доходи від звичайної діяльності”.
У рядках 070, 090 та 110 відображається сума уцінки залишкової вартості відповідно основних необоротних активів: засобів, незавершеного будівництва та нематеріального активу. Якщо сума уцінки перевищує залишок за рахунком 423, то різниця відноситься на витрати періоду (дебет 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”). Сума уцінки відображається у дужках і при підрахунку суми за рядком 290 “Разом змін в капіталі” віднімається від сум дооцінок.
В таблиці 14.17 узагальнено інформацію щодо заповнення цих рядків звіту.
Таблиця 14.17 Джерело інформації для заповнення графи 6 за рядками 060 – 110 Звіту про власний капітал
Крім того, у розділі “Переоцінка активів” є вільний рядок 120. За цим рядком підприємства можуть відображати інший рух за рахунком 423 “Дооцінка активів” протягом звітного періоду, а саме:
акціонерні товариства, які збільшили статутний фонд за рахунок індексації основних засобів (Дт 423 Кт 40), відображають цю суму в графі 3 “Статутний капітал” та у дужках – у графі 6 “Інший додатковий капітал”;
у випадку вибуття необоротних активів, які раніше були дооцінені, сума залишку дооцінки за цими активами списується на нерозподілений прибуток (Дт 423 Кт 441) і відображається по рядку 120 у графі 6 “Інший додатковий капітал” у дужках і в графі 8 “Нерозподілений прибуток”.
Чистий прибуток (збиток) за звітний період (рядок 130) у графі 8 відображається сума чистого прибутку (збитку), отриманого від усіх видів діяльності у звітному році. Ця інформація береться з рядку 220 (прибуток) або з рядку 225 (збиток) Звіту про фінансові результати за відповідний період.
У статтях розділу “Розподіл прибутку” наводяться дані про розподіл прибутку між учасниками (власниками) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу, резервного капіталу.
У рядку 140 “Виплати власникам (дивіденди)” у графі 8 наводиться сума нарахованих дивідендів учасникам (власникам) за простими та привілейованими акціями, яка відображається бухгалтерським записом:
Дебет 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”
Кредит 671 “Розрахунки за нарахованими дивідендами”
У рядку 150 “Спрямування прибутку до статутного капіталу” відображається сума зареєстрованих за передбаченим законодавством порядком змін у статутному капіталі за рахунок розподілу прибутку, яка відображається бухгалтерським записом:
Дебет 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”
Кредит 40 “Статутний капітал”
Відповідна сума наводиться у графі 3 “Статутний капітал” та в дужках у графі 8 “Нерозподілений прибуток”.
У рядку 160 “Відрахування до резервного капіталу” відображається сума відрахувань, які здійснені до резервного капіталу згідно з положеннями статутних документів або законодавства і відображається бухгалтерським записом:
Дебет 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”
Кредит 43 “Резервний капітал”
Відповідна сума наводиться у графі 7 “Резервний капітал” та в дужках у графі 8 “Нерозподілений прибуток”.
В статтях розділу “Внески учасників” наводяться дані про збільшення статутного (пайового) капіталу та зміни неоплаченого капіталу підприємства.
У рядку 180 “Внески до капіталу” відображаються суми номінальної вартості випущених акцій, часток зареєстрованого статутного (пайового) капіталу, які відображаються бухгалтерським записом:
Дебет 46 “Неоплачений капітал”
Кредит 40 “Статутний капітал” або 41 “Пайовий капітал”
Відповідна сума наводиться у графі 3 “Статутний капітал” або графі 4 “Пайовий капітал” та в дужках у графі 9 “Неоплачений капітал”.
Якщо у договорі з засновниками (передплатниками) визначена вартість розміщення акцій вища за номінальну, то сума емісійного доходу буде відображена записом:
Дебет 46 “Неоплачений капітал”
Кредит 421 “Емісійний дохід”
Ця сума буде відображена у графі 5 “Додатковий вкладений капітал”.
У графі 9 “Неоплачений капітал” буде показаний дебетовий залишок за рахунком 46 “Неоплачений капітал”.
У рядку 190 “Погашення заборгованості з капіталу” наводиться сума, фактично внесена учасниками у рахунок оплати зареєстрованого статутного та пайового капіталу, яка відображається бухгалтерським записом:
- на суму фактично внесену суму заборгованості учасників за внесками до статутного (пайового) капіталу:
Дебет рахунків обліку активів
Кредит 46 “Неоплачений капітал”
сума перевищення фактичного внеску над заборгованістю учасника за внесками до статутного (пайового) капіталу:
Дебет рахунків обліку активів
Кредит 421 “Емісійний дохід” або
Кредит 422 “Інший вкладений капітал”
У графі 5 “Додатковий вкладений капітал”, рядок 190, наводиться сума перевищення фактичного внеску над заборгованістю учасника за внесками до статутного (пайового) капіталу (Кредит 421, 422);
або у дужках наводиться сума, яка виникла внаслідок зменшення курсу валюти на дату сплати внеску порівняно з датою підписання установчого договору (Дебет 421, 422).
У графі 8 “Нерозподілений прибуток”, рядок 190, у дужках наводиться сума, яка виникла внаслідок зменшення курсу валюти на дату сплати внеску порівняно з датою підписання установчого договору, а залишку на рахунках 421, 422 не вистачає для погашення цієї різниці (Дебет 44).
У графі 9 “Неоплачений капітал”, рядок 190, наводиться сума фактичних внесків в межах сум зареєстрованого статутного та пайового капіталу (Кредит 46).
Відповідно у графі 11 “Разом” по рядку 190 буде наведена сума, фактично внесена учасником.
У статтях розділу “Вилучення капіталу” наводяться дані про зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин.
У рядку 210 “Викуп акцій (часток)”, графа 10, наводиться фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених підприємством у його учасників, яка відображається записом:
Дебет 45 “Вилучений капітал”
Кредит 31 “Рахунки в банках” або
Кредит 30 “Каса”, або
Кредит 672 “Розрахунки за іншими виплатами”.
Фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених підприємством у його учасників, включає вартість їх придбання та витрати, які безпосередньо пов’язані з цим придбанням.
У рядку 220 “Перепродаж викуплених акцій (часток)”, графи 5 і 10, наводиться результат перепродажу акцій (часток), які були викуплені підприємством:
у графі 10 – фактична собівартість викуплених акцій (часток), які були перепродані, що відображається записом:
Дебет рахунків обліку активів
Кредит 45 “Вилучений капітал”
у графі 5 – різниця між фактичною собівартістю викуплених акцій (часток) та вартістю повторного розміщення акцій (часток) при їх перепродажу, яка відображається записом:
1) якщо вартість перепродажу більша ніж фактична собівартість викуплених акцій:
Дебет рахунків обліку активів
Кредит 421 “Емісійний дохід” при операціях з акціями або
Кредит 422 “Інший вкладений капітал” при операціях з частками
2) якщо вартість перепродажу менша фактичної собівартості викуплених акцій:
Дебет 421 “Емісійний дохід” при операціях з акціями або
Дебет 422 “Інший вкладений капітал” при операціях з частками
Кредит 45 “Вилучений капітал”
у графі 8 – у дужках відображається перевищення фактичної собівартості викуплених акцій (часток) над вартістю повторного розміщення акцій (часток) понад наявного кредитового залишку на субрахунку 421 (для акцій) та 422 (для часток) при перепродажу акцій (часток), що відображається записом:
Дебет 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”
Кредит 45 “Вилучений капітал”
Приклад 14.7. Підприємство викупило 1 000 власних акцій у акціонерів за 1 200 грн.. Додаткові витрати, пов’язані з цим викупом, становили 800 грн. Таким чином, собівартість однієї викупленої акції становила
(1 200+800)/1 000 = 2 грн.).
При повторному перепродажу підприємство розмістило 500 акцій за 1 500 грн. В такому випадку вартість повторного розміщення акцій становитиме:
1 500/500 = 3 грн.
Тобто з кожної акції – 2 грн. компенсує собівартість попереднього викупу і у графі 10 відображається сума 500 х 2 = 1 000 грн., що повинна бути відображена записом:
Дебет рахунків обліку активів
Кредит 45 “Вилучений капітал”
А у графі 5 сума перевищення над собівартістю 1 х 500 =500 грн., яка повинна бути відображена записом:
Дебет рахунків обліку активів
Кредит 421 “Емісійний дохід”
У рядку 230 “Анулювання викуплених акцій (часток)” – відображається вплив анулювання викуплених акцій (часток) на різні види власного капіталу залежно від різниці між собівартістю викуплених акцій (часток) та їх номінальною вартістю.
у графі 3 “Статутний капітал” наводиться номінальна вартість анульованих викуплених акцій (часток) у товариствах, що відображається записом:
Дебет 40 “Статутний капітал” (або 41 “Пайовий капітал”)
Кредит 45 “Вилучений капітал”
у графі 4 “Пайовий капітал” наводиться номінальна вартість анульованих паїв у кооперативних організаціях, що відображається записом:
Дебет 41 “Пайовий капітал”
Кредит 45 “Вилучений капітал”
у графі 5 “Додатковий вкладений капітал” наводиться різниця між фактичною собівартістю викуплених акцій (часток) власної емісії над їх номіналом. Якщо фактична собівартість викуплених акцій вище номіналу, то сума відображається у дужках, у протилежному випадку – без дужок:
Дебет 421 “Емісійний дохід”
Кредит 45 “Вилучений капітал”
у графі 8 “Нерозподілений прибуток” – перевищення фактичної собівартості викуплених акцій (часток) над їх номінальною вартістю понад наявного кредитового залишку на субрахунку 421 (для акцій) та 422 (для часток) при перепродажу акцій (часток), що відображається записом:
Дебет 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”
Кредит 45 “Вилучений капітал”
у графі 10 “Вилучений капітал” – фактична собівартість викупу анульованих акцій.
Приклад 14.8. Підприємством раніше було викуплено 1 000 шт. власних акцій номіналом 1 грн., які були первісно розміщені по 4 грн. Загальна сума витрат, пов’язаних з їх викупом, становила 3 000 грн. 500 викуплених акцій анулюється. Ця операція в обліку повинна бути відображена записами, грн..:
Дебет 40 “Статутний капітал” 500
Кредит 45 “Вилучений капітал” 500
Дебет 421 “Емісійний дохід” 1 000
Кредит 45 “Вилучений капітал” 1 000
У звіті така операція буде відображена таким чином:
у графі 3 “Статутний капітал” (500) грн.;
у графі 5 “Додатковий вкладений капітал” (1 000) грн.;
у графі 10 “Вилучений капітал” 1 500 грн.
У випадку, якщо підприємство викупить ті самі 1 000 акцій за 5 000 грн., то при анулюванні 1 000 викуплених акцій складаються такі бухгалтерські записи, грн.:
Дебет 40 “Статутний капітал” 1 000
Дебет 421 “Емісійний дохід” 3 000
Дебет 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді” 1 000
Кредит 45 “Вилучений капітал” 5 000
У Звіті про власний капітал ця операція буде відображена таким чином:
у графі 3 “Статутний капітал” (1 000) грн.;
у графі 5 “Додатковий вкладений капітал” (3 000) грн.;
у графі 8 “Нерозподілений прибуток” (1 000) грн.
у графі 10 “Вилучений капітал” 5 000 грн
У рядку 240 “Вилучення частки в капіталі” відображається вилучення частки капіталу на підприємствах іншої форми власності ніж акціонерне товариство. При цьому в обліку та звіті ця операція знайде відображення одразу після прийняття рішення про таке вилучення власниками (співзасновниками) товариства, незалежно від того, здійснено фактичний розрахунок активами чи ні:
у графі 10 “Вилучений капітал” у дужках відображається сума частки в капіталі підприємства, щодо якої прийнято рішення про вилучення:
Дебет 45 “Вилучений капітал”
Кредит 672 “Розрахунки за іншими виплатами” або рахунки активу.
У рядку 250 “Зменшення номінальної вартості акцій”, графа 3 “Статутний капітал” наводиться сума зменшення номінальної вартості акцій за умови зменшення загальної суми статутного капіталу, яка відображається записом:
Дебет 40 “Статутний капітал”
Кредит 672 “Розрахунки за іншими виплатами”
При цьому, якщо виплата різниці акціонерам не здійснюється, то сума зменшення статутного капіталу відноситься до додатково вкладеного капіталу і відображаються у графі 5.
У статтях розділу “Інші зміни в капіталі” наводяться дані про всі інші зміни у власному капіталі підприємства, що не були включені до вищезазначених статей, зокрема, списання невідшкодованих збитків, безоплатне отримання активів та інші зміни.
У рядку 260 “Списання невідшкодованих збитків” відображається сума невідшкодованих збитків, списана за рахунок різних джерел:
у графі 4 “Пайовий капітал” і одночасно у графі 8 “Нерозподілений прибуток” – за рахунок пайового капіталу (за умови перереєстрації таких змін) на підприємствах іншої форми власності, ніж акціонерні товариства:
Дебет 41 “Пайовий капітал”
Кредит 442 “Непокриті збитки”
у графі 5 “Додатковий вкладений капітал” – за рахунок додатково вкладеного капіталу:
Дебет 422 “Інший вкладений капітал”
Кредит 442 “Непокриті збитки”
у графі 7 “Резервний капітал” – за рахунок резервного капіталу (за наявності відповідного рішення власників):
Дебет 43 “Резервний капітал”
Кредит 442 “Непокриті збитки”
У рядку 270, графа 6, відображається сума безоплатно отриманих за рік необоротних активів, що в обліку відображається записом:
Дебет рахунків обліку необоротних активів
Кредит 424 “Безоплатно одержані необоротні активи”
У рядку 280 підприємства можуть відображати інші зміни в капіталі, які не знайшли відображення у попередніх рядках звіту, а саме:
у графі 5 “Додатковий вкладений капітал” – суму внесків учасників без зміни зареєстрованого статутного (пайового) капіталу, що відображається записом:
Дебет рахунків обліку активів
Кредит 422 “Інший вкладений капітал”
у графі 6 “Інший додатковий капітал” – суму визнаного доходу від використання безоплатно одержаного необоротного активу, що відображається записом:
Дебет 424 “Безоплатно одержані необоротні активи”
Кредит 745 “Дохід від безоплатно одержаних активів”
у графі 7 “Резервний капітал” – у дужках суму виплати дивідендів на привілейовані акції за рахунок резервного капіталу, що відображається записом:
Дебет 43 “Резервний капітал”
Кредит 671 “Розрахунки за нарахованими дивідендами”
у графі 9 “Неоплачений капітал” – суму виплати дивідендів акціями власної емісії у рахунок зменшення заборгованості акціонерів із формування власного капіталу, що відображається записом:
Дебет 671 “Розрахунки за нарахованими дивідендами”
Кредит 46 “Неоплачений капітал”
у графі 10 “Вилучений капітал” – суму виплати дивідендів викупленими власними акціями, яка відображається записом:
Дебет 671 “Розрахунки за нарахованими дивідендами”
Кредит 451 “Вилучені акції”
Разом змін в капіталі (рядок 290) – розрахунковий рядок, у якому по всіх графах відображається сума за рядками 060 – 280.
Залишок на кінець року (рядок 300) – розрахунковий рядок, в якому по кожному виду капіталу у відповідній графі відображається сума рядків 050 та 290. Цей рядок Звіту про власний капітал відповідає залишкам на кінець періоду за рахунками капіталу і відповідно даним першого розділу пасиву Балансу графи 4:
Графа 11 Звіту про власний капітал є розрахунковою і складається з алгебраїчної суми граф з 3 по 10 за відповідними рядками.
Зміст та форма Звіту про власний капітал, а також загальні вимоги до розкриття інформації щодо змін у власному капіталі підприємства визначаються П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”. Однак при складанні цього звіту необхідно враховувати вимоги інших П(С)БО, а саме:
П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” та П(С)БО 2 “Баланс”, в яких наводиться визначення більшості елементів капіталу;
П(С)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” щодо визначення сум коригувань нерозподіленого прибутку;
П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції” щодо складання Звіту про власний капітал підприємства, яке обліковує інвестиції у дочірні, асоційовані або спільні підприємства за методом участі в капіталі.