Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
10
PAGE 7
|
ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства охорони здоров’я України ___________№__________ |
ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
ХРОНІЧНОГО ГАСТРИТУ
У ДІТЕЙ
Склад робочої групи з розробки протоколів лікування дітей
по спеціальності “Дитяча гастроентерологія”
1. Денисова М.Ф. - д.м.н., проф., зав.відділенням хронічних хвороб печінки
і органів травлення Державної установи «Інституту ПАГ
АМН України».
2. Ципкун А.Г. - д.м.н., професор, зав.лабораторії патологічної фізіології
та експериментальної терапії Державної установи
«Інституту ПАГ АМН України».
3. Лапшин В.Ф. – д.м.н., зав.відділенням реабілітації дітей та вагітних
жінок Державної установи «Інституту ПАГ АМН
України».
4. Мороз О.Д. – д.м.н., головний науковий співробітник відділення
проблем здорової дитини Державної установи
«Інституту ПАГ АМН України».
5. Бережний В.В. – д.м.н., професор, зав. кафедрою педіатрії №2 КМАПО,
головний педіатр МОЗ України
6. Белоусов Ю.В. – д.м.н., професор, зав.кафедрою дитячої
гастроентерології Харківської медичної академії
післядипломної освіти.
7. Бабій І.Л. – д.м.н., професор, зав.кафедрою пропедевтики дитячих
хвороб Одеського державного медичного університету.
8. Чернега Н.В. – к.м.н., ведучій науковий співробітник відділення
хронічних хвороб печінки і органів травлення
Державної установи «Інституту ПАГ АМН України».
9. Березенко В.С. – к.м.н., науковий співробітник відділення
хронічних хвороб печінки і органів травлення
Державної установи «Інституту ПАГ АМН України».
Шифр К-29 (МКХ-10) – хронічний гастрит
І. Визначення: Хронічний гастрит (ХГ) – хронічне рецидивуюче захворювання СОШ запального характеру, яке охоплює також і підслизовий шар шлунку, супроводжується клітинною інфільтрацією, порушенням фізіологічної регенерації, із схильністю до прогресування та поступового розвитку атрофії залозистого апарату, розладами секреторної, моторної та інкреторної функцій шлунка.
ІІ. Критерії діагностики:
Діагноз ХГ є морфологічним і базується на гістологічній оцінці біоптатів.
Клінічні критерії:
Клінічні критерії ХГ базуються на аналізі скарг та оцінці основних проявів хвороби – больового абдомінального, диспептичного, неспеціфічної інтоксикації.
Хронічний гастрит (період загострення)
|
З підвищеною (або нормальною) секрецією соляної кислоти |
Із зниженою секрецією соляної кислоти |
Відсутній чіткий зв’язок з порою року, порушенням дієти. Больовий синдром інтенсивний і тривалий. |
|
4. Синдром неспецифічної інтоксикації:
5. Пальпаторно: чітка помірна болючість в епігастрії, пілородуоденальній зоні. |
5. Пальпаторно: незначна болючість в епігастрії, найчастіше поширена, в проекції больових точок інших органів травлення. |
Лабораторно-інструментальні дослідження:
|
З підвищеною (або нормальною) секрецією соляної кислоти |
Із зниженою секрецією соляної кислоти |
|
а) Найбільш характерні ендоскопічні форми:
Інколи – змішаний. |
а) Найбільш характерні ендоскопічні форми:
|
|
б) При гастроскопії:
в) Виявлення НР – у більшості випадків |
б) При гастроскопії:
в) Виявлення НР – інколи. |
|
Гістологічні критерії |
|
|
Найчастіше:
Виявлення НР у більшості випадків. |
Найчастіше:
Характерна перебудова епітелію по пілорічному або кишковому типу. Виявлення НР – інколи. |
Хронічний гастрит (період загострення)
|
З підвищеною (або нормальною) секрецією соляної кислоти |
Із зниженою секрецією соляної кислоти |
|
Внутрішньошлункова рН-метрія: а) нормоацидний стан:
б) гіперацидний стан:
Облужнююча здатність шлункового соку: частіше субкомпенсована: рНантрума-рНтіла=1,5-4,0; декомпенсована: рНантрума-рНтіла<1,0-1,5; рідко коли компенсована: рНантрума-рНтіла≥4,0; |
Внутрішньошлункова рН-метрія: Гіпоацидний стан:
Облужнююча здатність шлункового соку: частіше компенсована: рНантрума-рНтіла≥4,0 |
Дебіт соляної кислоти
|
З підвищеною (або нормальною) секрецією соляної кислоти |
Із зниженою секрецією соляної кислоти |
|
рН шлунка фракційним методом ВАО≥1,14-2,38 ммоль/година SАО≥3,20-5,30 ммоль/година Суттєвим є підвищення показників базальної секреції. |
рН шлунка фракційним методом ВАО<1,14 ммоль/година SАО<3,20 ммоль/година |
|
ВАО – базальна кислотна продукція; SAO – субмаксимальна кислотна продукція |
Основні принципи лікування
При ХГ, асоційованих з НР, призначення ерадікаційної терапії проводиться за однією з загальноприйнятих схем – потрійна чи квадротерапія (В).
Варіанти потрійної терапії (курс лікування 7 днів).
Кларитроміцин 250 мг 2 рази на добу.
Амоксицилін (флемоксин) по 250-500 мг 2 рази на день.
Метронідазол по 250-500 мг 2 рази на день.
Амоксицилін (флемоксин) по 250-500 мг 2 рази на день.
Через 4 тижні після проведеного лікування повинен бути проведен контроль за ерадікацією Helicobacter pylori за допомогою дихального тесту з 13/С-сечовиною або визначення фекального антигену H.p.
При відсутності ерадикації Helicobacter pylori використовується друга лінія лікування.
Квадротерапія (курс лікування 7 днів).
Де-нол по 120-240 мг 3 рази на день.
Амоксицилін (флемоксин) по 250-500 мг 2 рази на день.
Кларитроміцин (клацид) по 250 мг 2 рази на день.
Метронідазол по 250-500 мг 2 рази на день (або фуразолідон).
При інших формах гастриту медикаментозна терапія проводиться з урахуванням рівня кислотопродукції та типа порушень моторно-евакуаторної функції шлунку (С).
При гіперацидному гастриті, який характеризується підвищеними показниками кислотопродукції, показано призначення антисекреторних препаратів (М1 – холінолітик гастроцепін строком на 4 тижні, або блокатори Н2 – рецепторів гістаміну строком на 2 тижні) з наступним використанням в якості базисного засобу одного з препаратів групи комплексних антацидів (Смекта, Маалокс, Фосфалюгель та інші) на 10-20 днів.
При гіпоацидному гастриті призначають стимулятори шлункової секреції на строк 3-4 тижні (плантаглюцид, ацидін-пепсін).
Незалежно від рівня кислотопродукції призначається альтан, який виявляє репаративну протизапальну та антимікробну дію, цитопротектори - для відновлення співвідношення між факторами агресії та захисту оболонки шлунку (смекта, сукральфат, ліквірітон).
При порушеннях моторної функції шлунка рекомендується застосування прокінетиків – Мотіліум.
При спазмах та вираженому больовому синдромі призначаються спазмолітики (Но-шпа, Галідор) або М2 – холінолітик (Метацин), на строк 1-2 тижні.
Доцільним є призначення антистресорної терапії – Персен по 2-3 табл. на добу в залежності від віку, Сибазон по 4-10 мг на добу в залежності від віку.
Для поліпшення трофіки СОШ показано застосування репарантів (Спіруліна, облепіхова олія , метилурацил та інші), полівітамінних препаратів строком на 3 – 4 тижні.
У стадії клінічної ремісії - фітотерапія, бальнеотерапія, ЛФК.
Диспансерний нагляд проводиться на протязі 3-х років від останнього загострення, кратність ендоскопічного дослідження – один раз на рік.
Перелік посилань:
Міжнародна статистична классифікація хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я, 10-й перегляд. – Всесвітня організація охорони здоров’я., 1998. – 685с.
Белоусов Ю.В. Гастроэнтерология детского возраста. – Харьков. – 2000. – 528с.
Григорьев Л.Д., Яковенко А.В. Клиническая гастроэнтерология. М.: Мед.инфор. агентство. – 2001. – 702с.
Денисов М.Ю. Практическая гастроэнтерология для педиатров. – М.,1999. – 294с.
Дитячі хвороби /За редакцією В.М. Сідельнікова, Бережного В.Р. – К.: Здоров’я. – 1999. – 734с.
Джозеф М. Хендерсон Патофизиология органов пищеварения (перевод с англ.. – М. С-Пб. – 1997. – 287с.
Ивашкин В.Т., Нечаев В.Н. Функциональные заболевания желудочно-кишечного тракта. Римские критерии ІІ // Болезни органов пищеварения. – 2000.Т.2. - №2.
Майданник В.Г. Педиатрия. – Харьков. 2002.- 406с.
Аруин Л.И. Новая международная морфологическая классификация гастрита (модиф. Сиднейской системы) // Архив патологии. – 1997. – 59.,№3, С.3-7.
Циммерман Я.Е. Хронический гастрит и язвенная болезнь. Пермь. – 2000. – 255с.
Передерий В.Г., Ткач С.М., Передерий О.В. Диагностика и лечение хронического гастрита, язвенной болезни двенадцатиперстной кишки, болезни Менетрие, вызванных хеликобактер пилори в вопросах и ответах гастроэнтеролога врачу общей практики и пациенту. – Киев: УНПК «Скоб». – 1999. – 188с.
Исаков В.А., Домарадский И.В. Хеликобактериоз. – М.: Медпрактики, 2003. – 411с.
Исаков В.А. Современная антихеликобактерная терапия // Клин.фармакол. и терапия. – 2002. – Т.11. - №1. – С.79-83.
Лапина Т.Л. Эффективность и безопасность различных класов лекарственных препаратов, применяемых в лечении кислотозависимых заболеваний // Болезни органов пищеварения. – 2002. – Т.4. - №2.
Маастрихтский консенсус 2-2000, 21-22 сентября 2000 г. // Сучасна гастроентерол. і гепатол. – 2000. - №2. – С.70-71.
Lassen A.T., Hallas J., Schaffalitzky de Mucadell O.B. Eradication of Helicobacter pylori and antisecretory drugs – a population based study // Ugeskr. Laeger. – 2004. – Vol.166 (39). - P.3405-3407.
Patterson M.M., Schrenzel M.D., Fox J.G. Gastritis and intestinal Metaplasia in Syrian Hamsters infected with Helicobacter aurati and Two Others Microaerobes // J. Vet.Pathol. - 2000. - 37 (6). - P.589-596.