Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Зовнішньоекономічна безпека держави
1. Суть та значення зовнішньоекономічної безпеки держави.
2. Показники зовнішньоекономічної безпеки держави.
3. Основні загрози зовнішньоекономічній безпеці держави.
4. Оцінка зовнішньоекономічної безпеки держави
5. Державне управління зовнішньоекономічною безпекою держави.
6. Експортна безпека як важлива складова зовнішньоекономічної безпеки
7. Імпортна безпека як важлива складова зовнішньоекономічної безпеки
8. "Відтік капіталу" як одна з істотних загроз економічній безпеці.
1. Суть та значення зовнішньоекономічної безпеки держави
Інтеграція економіки України до світової економічної системи загострює питання зовнішньоекономічної безпеки, без гарантування якої країна не може бути повноправним учасником світогосподарських зв’язків, посісти належне місце в міжнародному поділі праці та мати належну систему захисту й протидії глобальним викликам її економічній безпеці зокрема та національній безпеці взагалі.
Під час інтеграції держави в систему світогосподарських зв’язків перед нею постає проблема суперечності між необхідністю, з одного боку, інтегруватись у світову економіку, а з другого – забезпечити гармонійний розвиток національної економіки, захист національних економічних інтересів, внутрішнього ринку й вітчизняного виробника.
Сьогодні навіть теоретично неможливо уявити успішну країну, що розраховує тільки на внутрішні ресурси розвитку. Відмова чи недооцінка зовнішніх чинників впливу прирікає територію на відставання. Для багатьох країн світу міжнародна господарська співпраця з притаманною їй конкуренцією стали одним з головних факторів економічного розвитку. У міжнародних економічних відносинах на першому місці виступає конкурентоспроможність національних виробників.
Отже, національна безпека й економічний розвиток України суттєво залежать від зовнішнього середовища: тенденцій розвитку світового господарства, політичної та економічної ситуації в світі, тому питання зовнішньоекономічної безпеки набуває суттєвої ваги, що зумовлює потребу забезпечення зовнішньоекономічної безпеки та впливу на неї позитивних і негативних чинників.
Економічна ізоляція для нашої країни неминуче загрожує втратою темпів економічного розвитку, технологічною стагнацією та поширенням бідності, тобто зниженням рівня економічної безпеки. Цьому сприяють такі негативні явища останніх років, як катастрофічне знищення наукомісткості економіки, низький рівень інвестиційного процесу, низька конкурентоспроможність національних товарів на міжнародних ринках.
Зовнішньоекономічна безпека – це такий стан відповідності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам, що забезпечує мінімізацію збитків держави від дії негативних зовнішніх економічних чинників та створення сприятливих умов розвитку економіки завдяки її активній участі у світовому поділі праці
Зовнішньоекономічна безпека – це здатність держави протистояти зовнішнім загрозам, адаптувати та реалізувати свої економічні інтереси на внутрішньому та зовнішніх ринках, створюючи конкурентні переваги які забезпечують стале економічне зростання.
Під зовнішньоекономічною безпекою країни розуміється інвестиційно-привабливий стан економіки країни, яка здатна генерувати конкурентоспроможну продукцію, забезпечуючи при цьому збалансованість зовнішньої торгівлі та стійкість фінансової системи країни в глобальній системі. Таким чином, зовнішньоекономічна безпека включає в себе такі складові: інвестиційну, зовнішньоторговельну та боргову.
2. Показники зовнішньоекономічної безпеки держави
Рівень забезпечення зовнішньоекономічної безпеки можна визначити за такими показниками:
• коефіцієнт відкритості національної економіки (відношення обсягу зовнішньої торгівлі, тобто експорту та імпорту, до ВВП);
• коефіцієнт покриття імпорту експортом;
• відношення обсягу експорту до ВВП;
• відношення обсягу імпорту до ВВП;
• сальдо зовнішньоторговельної діяльності;
• товарна структура експорту та імпорту;
• товарна структура критичного імпорту;
• співвідношення між обсягами залученого капіталу та експортом вітчизняного капіталу;
• співвідношення цін на зовнішньому і внутрішньому ринках;
• енергомісткість та матеріаломісткість експорту;
• співвідношення між обсягами національного виробництва та експорту до певних країн;
• вплив виробництва експортної продукції на екологію;
• питома вага експорту наукомісткої продукції в загальному обсязі експорту;
• питома вага імпорту наукомісткої продукції в загальному обсязі імпорту;
• частка експорту на душу населення;
• частка іноземних інвестицій у ВВП;
• співвідношення тарифного і нетарифного регулювання;
• експортна та імпортна залежність;
• операції з отримання зарубіжних кредитів;
• міграція робочої сили
Особливу увагу звертають на структуру експорту, зазначаючи необхідність збільшення в ній готових товарів і зниження мінерально-сировинного експорту. Особлива увага у зовнішньоекономічній безпеці держави відводиться показникам що характеризують платіжний баланс і фінансове становище країни (зовнішній борг; об’єм золотовалютних резервів та відношення виплат по зовнішньому боргу до об’єму річного експорту).
Досить широко в економічній науці використовуються методи експертної оцінки. На їх основі проводиться оцінка інтегрального показника надійності країни. Така оцінка регулярно (раз на півроку) проводиться англійським журналом «Euromoney». У ньому публікуються результати розрахунків у вигляді ранжованого переліку 169 країн, побудованого за принципом спадання величини інтегрального показника надійності. Він є сумою експертних і розрахунково-аналітичних оцінок, що відображають різні політичні або економічні аспекти функціонування країни, та може приймати значення від 0 до 100.
У процесі визначення рейтингу країн спочатку обираються країни з максимальним і мінімальним значенням окремого показника, потім визначаються значення цього показника для інших країн, що пропорційно розподіляються у визначеному інтервалі. В процесі оцінки інтегрального показника надійності обчислюються такі оцінки (у дужках вказана їх питома вага): оцінка політичного ризику (25%), показник заборгованості (10%), показник ефективності економіки (25%), показники несплаченого та реструктуризованого боргу (10%), кредитний рейтинг країни (10%), рівень доступності банківського кредиту (5%), можливість залучення короткострокового фінансування (5%), можливість залучення капіталу на ринку капіталів (5%), процент за форфейтинг (5%).
3. Основні загрози зовнішньоекономічній безпеці держави
Рівень зовнішньоекономічних загроз залежить від низки чинників, серед яких провідне місце належить інтенсивності зовнішньоекономічних зв’язків. Кожний вид міжнародної економічної діяльності пов’язаний з ризиком і становить певну загрозу для соціально-економічної позиції території. Чим більше видів діяльності здійснюється, то більшим є рівень сумарних загроз. При цьому варто враховувати також обсяги комерційних операцій, кількість трансакцій та зарубіжних партнерів.
Іншим провідним чинником зовнішньоекономічних загроз є ступінь відкритості економіки. Лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків, послаблення державного контролю збільшує рівень загроз.
Загрози у фінансовій сфері полягають у швидкому зростанні боргової залежності. Загрози в торговельній сфері – це вразлива товарна структура (експорт кількох товарних груп: чорні метали та вироби з них, зернові культури і т.д.); географічна концентрація (велика залежність від експорту товарів і послуг з Російської Федерації), недостатня конкурентоспроможність вітчизняних виробників; залежність від імпорту енергоносіїв та окремих видів продукції; дискримінація України в торговельних відносинах. В інформаційній сфері загрозою є погіршення рейтингових оцінок стану економіки держави, в науково-дослідницькій - зменшення фінансування науково-технічних розробок.
До основних зовнішніх загроз віднесено: нераціональну структуру експорту; імпортну залежність та втрату внутрішніх ринків; відплив валютних коштів; криміналізацію; збільшення зовнішнього боргу та обмеженість доступу на зовнішні ринки.
Внутрішніми проблемами, що посилюють вплив зовнішніх загроз, є недосконала галузева і технологічна структура економіки, високий ступінь зношеності основних фондів, значна ресурсо- та енергомісткість виробництва, відсутність власних транснаціональних компаній, висока частка «тіньового» сектора, несприятливий політико-правовий клімат; зниження виробництва високотехнологічної продукції; нестабільна інвестиційна діяльність; спад виробництва; відплив кваліфікованих кадрів.
Принаймні дві третини загроз економічній безпеці безпосередньо пов’язані з проблемою конкурентоспроможності національної економіки і одна третина – з нераціональною економічною політикою в соціальній та екологічній сферах.
4. Оцінка зовнішньоекономічної безпеки держави
Таблиця 1. Показники зовнішньоекономічної безпеки країни та їх порогові значення
|
№ |
Показники економічної безпеки |
Порогове значення |
|
|
Передкризовий стан |
Критичний стан |
||
|
1 |
Коефіцієнт покриття експортом імпорту |
Менше 1; більше1,2 |
Менше 0,9; більше1,3 |
|
2 |
Експортна залежність, % до ВВП |
більше 40 |
більше 50 |
|
3 |
Імпортна залежність, % до ВВП |
більше 40 |
більше 50 |
|
4 |
Обсяг прямих іноземних інвестицій до ВВП, % |
менше 7 |
менше 5 |
|
5 |
Частка в експорті товарів інноваційної продукції |
менше 15% |
менше 10% |
|
6 |
Частка сировини в товарному експорті, % |
більше 40 |
більше 50 |
|
7 |
Питома вага провідної країни-партнера в загальному обсязі зовнішньої торгівлі, % |
більше 25 |
більше 30 |
|
8 |
Імпорт енергетичних ресурсів з однієї країни, % |
більше 25 |
більше 30 |
|
9 |
Зовнішній державний борг по відношенню до ВВП, % |
більше 30 |
більше 40 |
|
10 |
Валовий зовнішній борг, % до ВВП |
більше 70 |
більше 80 |
Першим за вагомістю показником зовнішньоторговельної безпеки варто вважати коефіцієнт покриття експортом імпорту. Починаючи із 2005 р. цей коефіцієнт набув негативного значення та постійно погіршувався (таблиця 2). У 2008 р. відхилення від нормативного значення (1) становило 19,2%, що є катастрофічним для економіки країни.
Таблиця 2. Коефіцієнт покриття експортом імпорту
|
Показник |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
2011 |
2012 |
|
Коефіцієнт покриття експортом імпорту, % |
102,2 |
112,6 |
96,9 |
88,2 |
82,5 |
80,8 |
90,4 |
85,7 |
83 |
81 |
|
Стан безпеки |
Норма льний |
Норма льний |
Перед кризовий |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Перед кризовий |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Довготривале від’ємне значення зовнішньої торгівлі держави несе в собі багато загроз, головна з яких – пошук і забезпечення зовнішніх ресурсів для вирівнювання платіжного балансу, що в основному здійснюється за рахунок зовнішніх запозичень. Як наслідок, загострюється інша зовнішня загроза економічній системі країни – високий валовий та державний борг.
Відкритість економіки визначають як відношення зовнішньоторговельного обороту до ВВП країни. За коефіцієнтом відкритості економіка України дещо збалансувалась, проте все ще залишається високо відкритою (таблиця 3). Насамперед, це обумовлено нерозвиненістю внутрішнього ринку. Дані таблиці 3 показують, що динаміка відкритості економіки загалом є позитивною із скороченням коефіцієнта відкритості із 119,6 у 2004 р. до 103,2 у 2010 р. Однак, якщо у 2004 р., високе значення коефіцієнта відкритості було досягнуте за рахунок розміру експорту, то в наступні роки за переважанням імпорту. Експортна та імпортна залежність, які визначаються як відношення експорту/імпорту до ВВП країни, мають тенденцію до зниження, проте різними темпами. Якщо експортна залежність знизилась із пікових 63,6% у 2004 р. до 50,2% у 2010 р., тобто на 13,4%, то імпортна лише на 3%. Коефіцієнт імпортної залежності у 2004 р. становив 56%, тоді як у 2010 – 53%.
Експортна залежність української економіки протягом 2012 року була знижена: якщо 2011 року в загальній структурі ВВП експорт займав близько 50%, то за результатами 2012 року його частка знизилася до 40%.
Таблиця 3. Відкритість економіки: експортна та імпортна залежність
|
Показник |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
|
Відкритість економіки |
112,9 |
119,6 |
102,0 |
96,1 |
95,4 |
102,1 |
94,4 |
103,2 |
|
Експортна залежність, % |
57,8 |
63,6 |
51,4 |
46,6 |
44,8 |
47,1 |
46,3 |
50,2 |
|
Стан безпеки |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Перед кризовий |
Перед кризовий |
Перед кризовий |
Перед кризовий |
Критич ний |
|
Імпортна залежність, % |
55,2 |
56,0 |
50,6 |
49,5 |
50,6 |
55,0 |
48,0 |
53,0 |
|
Стан безпеки |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Перед кризовий |
Критич ний |
Критич ний |
Перед кризовий |
Критич ний |
Від’ємний торгівельний баланс призводить до проблеми збалансування платіжного балансу. Вирівняти платіжний баланс можна за рахунок додатного притоку інвестиційного та боргового капіталу. Інвестиційну привабливість економіки для іноземного капіталу можна виміряти шляхом співставлення обсягу прямих іноземних інвестицій до ВВП країни.
Обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України упродовж останніх років має тенденцію до зростання, проте нині залишається недостатнім для безпечного розвитку (таблиця 4). Нормативного значення обсяг ПІІ було досягнуто лише у 2005 р., за рахунок перепродажу металургійного підприємства «Криворіжсталь». З 2006 р. показник знизився, проте залишився вищим за значення 2003-2004 рр.
Таблиця 4. Інвестиційна привабливість для іноземного капіталу
|
Показник |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
|
Прямі іноземні інвестиції до ВВП, % |
2,8 |
2,6 |
8,7 |
5,3 |
6,5 |
5,4 |
4,0 |
4,2 |
|
Стан безпеки |
Критич ний |
Критич ний |
Норма льний |
Перед кризовий |
Перед кризовий |
Перед кризовий |
Критич ний |
Критич ний |
Важливим з точки зору економічної безпеки є дослідження накопичених ПІІ в Україну за видами економічної діяльності та основними країнами-інвесторами. Найбільший розмір ПІІ вкладено у фінансову діяльність і металургійне виробництво, частка яких у структурі за видами економічної діяльності становить більше 50%. Досить високу частку займають оптова торгівля, операції з нерухомим майном і надання послуг підприємствам. Натомість незначним є розмір інвестицій в машинобудування, виробництво харчових продуктів, хімічну та нафтохімічну промисловість. Це пояснюється все ще високою ризиковістю України для іноземних інвесторів, які надають перевагу вкладати кошти в галузі із швидкою оборотністю. Високотехнологічні галузі України є непривабливими для інвестування, та при цьому України залишається осторонь світового технологічного розвитку. Насторожуючим фактом є походження іноземного капіталу, левову частку, якого займає Кіпр, значно випереджаючи при цьому Німеччину, Нідерланди, Росію.
Збільшення валового зовнішнього боргу дозволило Україні підтримати позитивний платіжний баланс впродовж всього періоду дослідження, за виключенням 2009 р. (таблиця 5).
Таблиця 5. Валовий та державний зовнішній борг
|
Показник |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
2011 |
2012 |
|
Валовий зовнішній борг, млрд. дол |
23,8 |
30,6 |
39,6 |
54,4 |
80,0 |
101,7 |
104,0 |
117,3 |
126 |
135,05 |
|
Валовий зовнішній борг, % до ВВП |
47,5 |
47,2 |
45,9 |
50,6 |
56,0 |
55,9 |
88,3 |
85,0 |
76,4 |
74 |
|
Стан безпеки |
Норма льний |
Норма льний |
Норма льний |
Норма льний |
Норма льний |
Норма льний |
Критич ний |
Критич ний |
Перед кризовий |
Перед кризовий |
|
Зовнішній державний борг, % до ВВП |
- |
19,3 |
14,1 |
12,2 |
10,4 |
8 |
15,2 |
23,7 |
35,9 |
36,8 |
|
Стан безпеки |
Норма льний |
Норма льний |
Норма льний |
Норма льний |
Норма льний |
Норма льний |
Норма льний |
Норма льний |
Перед кризовий |
Перед кризовий |
Висока динаміка росту зовнішнього боргу спостерігалась починаючи із 2003 р. і продовжується зараз. В період активного економічного зростання України збільшення боргу компенсовувалось ростом економіки, і відношення зовнішнього боргу до ВВП країни коливалось в межах 46-56%. Вже з 2009 р., коли відбулось падіння ВВП на 15%, а зовнішній борг продовжив зростання, це співвідношення набуло загрозливого характеру.
Насторожує швидка динаміка зростання державного боргу упродовж останніх років та залежність умов кредитування від кон’юнктури на зовнішніх фінансових ринках та домовленостей з МВФ. Варто зазначити, що зростання валового та державного зовнішнього боргу несуть в собі ряд суттєвих загроз. З одного боку підтримка позитивного платіжного балансу дозволяє уникнути економічних деформацій в країні, а з іншого реальний обмінний курс національної валюти не забезпечує достатньої рентабельності експорту, не дозволяє звести до мінімуму попит на імпортні товари.
Товарна структура експорту демонструє неконкурентоспроможність на зовнішньому ринку українських товарів з високою доданою вартістю. Основу українського експорту товарів складають сировинні види продукції із низькою доданою вартістю, що позиціонує нашу державу як сировинний придаток розвинених країн світу. Частка сировини в товарному експорті України за останні десять років коливалась в межах 48-56% (таблиця 6), що відповідає передкризовому та критичному рівню безпеки. Одночасно, частка в експорті товарів інноваційної продукції була досить низькою. Найвищий рівень інноваційної продукції в експорті товарів спостерігався у 2005 р. і становив він 7,0% від загального обсягу експорту (таблиця 6), тоді як безпечний рівень становить 15%. Тобто досягнення цільового значення передбачає зростання більш, ніж у двічі.
Таблиця 6. Структура експорту товарів України
|
Показник |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
|
Частка в експорті товарів інновац. продукції, % |
- |
4,5 |
7,0 |
6,5 |
5,8 |
6,6 |
4,2 |
- |
|
Стан безпеки |
- |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
- |
|
Частка сировини у товарному експорті, % |
49,8 |
52,5 |
55,7 |
52,8 |
50,0 |
55,6 |
48,5 |
49,2 |
|
Стан безпеки |
Перед кризовий |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Перед кризовий |
Перед кризовий |
Основними торговельними партнерами України є країни Європейського союзу та країни СНД. Частка країн СНД у зовнішньоторговельному обороті країни у 2010 р. становила 40,6%, а країн ЄС – 29,7%. Серед партнерів-країн СНД яскраво виділяється основний торговельний партнер – Росія, питома вага якої в загальному обсязі зовнішньої торгівлі нашої країни склала 31,6%, тоді як серед країн ЄС такого лідера немає, найбільшу частку займає Німеччина – 5,4%. Питома вага РФ у зовнішній торгівлі України впродовж всієї незалежної історії України була високою (таблиця 7), і коливалась в межах 35-25%. Це пояснюється наявністю тісних коопераційних зв’язків, які залишились після розпаду СРСР, орієнтованість багатьох українських підприємств на російський ринок та енергетичною залежністю України.
Таблиця 7. Безпека торговельного співробітництва з основними країнами партнерами
|
Показник |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
2011 |
2012 |
|
Питома вага РФ в загальному обсязі зовнішньої торгівлі, % |
- |
- |
29,6 |
27,8 |
27,3 |
23,5 |
26,1 |
31,6 |
35 |
25,6 |
|
Стан безпеки |
- |
- |
Перед кризовий |
Перед кризовий |
Перед кризовий |
Норма льний |
Перед кризовий |
Критич ний |
Крити чний |
Перед кризовийй |
|
Питома вага енергетичних ресурсів імпортованих з РФ, % |
- |
- |
70 |
55 |
50 |
39 |
57 |
76 |
||
|
Стан безпеки |
- |
- |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
2012 року уперше за останні кілька років сталася істотна зміна структури українського експорту, а саме зниження залежності від окремо взятого географічного ринку. Це, передусім, ширша географічна диверсифікація і явне зниження залежності від ринку Російської Федерації. Якщо 2011 року РФ займала близько 35% у загальному об'ємі українського експорту, то за результатами 2012 року ця залежність знизилася практично на 10 процентних пунктів. Російська Федерація для України стала таким же регіоном, як і усі інші регіони, з якими ми ведемо торгівлю. Якщо Росія займає зараз 25,6% від нашого товарного експорту, то Європейський Союз - 24,8%. Практично, це рівні частки, аналогічна частка припадає на Азію - 25,4%.
Частка енергетичних ресурсів, імпортованих з РФ, знижувалась із 70% у 2005 р. до 39% у 2008 р. Проте, зрозуміло, що реального зниження частки РФ в імпорті енергетичних ресурсів не відбулося. Аналіз статистики НБУ дає можливість зрозуміти причини такого зниження. Дані таблиці 9 показують, що імпорт природного газу із РФ впродовж 2005-2008 рр. знизився у 5 разів. А вже у кризовий 2009 рік імпорт різко зріс більш як у 16 раз. Очевидно, це пов’язано із постачальниками природного газу, які декларували його походження як середньоазійське за погодженням із РФ. Основним постачальником природного газу із 2006 по 2008 р. була компанія «РосУкрЕнерго», яка практично повністю припинила постачання газу із 2009 року. Це пояснює зниження частки РФ у структурі імпорту енергетичних ресурсів у 2006-2008 рр. Отже, фактично безпечного рівня забезпечення імпорту енергетичних ресурсів із однієї країни не було досягнуто, більше того, жодних заходів, спрямованих на пошук можливостей зниження цієї частки не було проведено.
На основі сукупності показників (таблиця 1) виділяємо також три основні рівні комплексної оцінки зовнішньоекономічної безпеки: нормальний, передкризовий, критичний. Для передкризового рівня одна або декілька загроз мають недопустиме значення. Для критичного рівня – сукупність показників (більше половини) має значення, гірше, ніж їх порогове значення (таблиця 8).
Таблиця 8. Комплексне значення зовнішньоекономічної безпеки України
|
Показники економічної безпеки |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
|
Коефіцієнт покриття експортом імпорту |
Норма льний |
Норма льний |
Перед кризовий |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Перед кризовий |
Критич ний |
|
Експортна залежність, % до ВВП |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Перед кризовий |
Перед кризовий |
Перед кризовий |
Перед кризовий |
Критич ний |
|
Імпортна залежність, % до ВВП |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Перед кризовий |
Критич ний |
Критич ний |
Перед кризовий |
Критич ний |
|
Обсяг прямих іноземних інвестицій до ВВП, % |
Критич ний |
Критич ний |
Норма льний |
Перед кризовий |
Перед кризовий |
Перед кризовий |
Критич ний |
Критич ний |
|
Частка в експорті товарів інноваційної продукції |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
|
Частка сировини в товарному експорті, % |
Перед кризовий |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Перед кризовий |
Перед кризовий |
|
Питома вага провідної країни-партнера в загальному обсязі зовнішньої торгівлі, % |
- |
- |
Перед кризовий |
Перед кризовий |
Перед кризовий |
Норма льний |
Перед кризовий |
Критич ний |
|
Імпорт енергетичних ресурсів з однієї країни, % |
- |
- |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
Критич ний |
|
Зовнішній державний борг по відношенню до ВВП, % |
Норма льний |
Норма льний |
Норма льний |
Норма льний |
Норма льний |
Норма льний |
Норма льний |
Норма льний |
|
Валовий зовнішній борг, % до ВВП |
Норма льний |
Норма льний |
Норма льний |
Норма льний |
Норма льний |
Норма льний |
Критич ний |
Критич ний |
|
Комплексне значення зовнішньоекономічної безпеки |
Перед кризове |
Перед кризове |
Перед кризове |
Перед кризове |
Перед кризове |
Перед кризове |
Перед кризове |
Критичне |
Дані таблиці 8 показують, що комплексний показник зовнішньоекономічної безпеки має критичне значення. Впродовж 2003-2009 рр., стан безпеки характеризувався передкризовим станом із загостренням одних або інших загроз. Криза 2008-2009 рр. дещо послабила силу впливу деяких загроз та посилила вплив інших загроз, проте загалом не змінила тенденції до зниження рівня стану зовнішньоекономічної безпеки України.
5. Державне управління зовнішньоекономічною безпекою держави
Наслідки відхилень негативно впливають на теперішній стан та подальший розвиток економіки країни, тому потребують ефективних управлінських дій з боку державних органів. Поняття управління зовнішньоекономічною безпекою охоплює такі елементи: визначення загроз, вибір критеріїв та показників їх виміру, розрахунок порогових значень та відхилень, виявлення потенційно можливих наслідків відхилень, дослідження та прийняття ефективних заходів протидії цим загрозам. У таблиці 9 представлено потенційні наслідки відхилень від нормативних значень зовнішньоекономічної безпеки України, відповідно до дослідження її стану та основні напрями усунення та попередження загроз.
Таблиця 9. Управління зовнішньоекономічною безпекою України
|
Загрози |
Потенційні ризики та наслідки відхилень |
Основні напрями усунення та попередження загроз |
|
|
Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі |
Збільшення зовнішнього валового та державного боргу Обвал національної валюти в період несприятливих зовнішніх умов для країни Втрата внутрішнього ринку та підвищення залежності від імпорту |
Розвиток внутрішнього ринку та виробництва орієнтованого на імпортозаміщення. Розроблення державних програм стимулювання імпортозаміщення. Плавна девальвація національної грошової одиниці. |
|
|
Висока експортна залежність |
Зростання залежності економіки країни від зовнішньої кон’юнктури на експортних ринках, світових цін. Нерозвиненість внутрішнього ринку |
Пошук резервів для споживання експортних товарів всередині країни. |
|
|
Висока імпортна залежність |
Зростання залежності економіки від імпортних поставок, світових цін Втрата внутрішнього ринку (витіснення іноземними товарами вітчизняної продукції з внутрішнього ринку) та скорочення вітчизняного виробництва |
Розвиток внутрішнього ринку та виробництва орієнтованого на імпортозаміщення. Плавна девальвація національної грошової одиниці. |
|
|
Низька інвестиційна привабливість для іноземного капіталу |
Технологічна відсталість економіки Низькі темпи розвитку економіки |
Сприяння формування позитивного іміджу України. Створення пільгових умов для іноземного капіталу, який вкладається у пріоритетні галузі економіки Боротьба з корупцією. |
|
|
Низька частка інноваційної продукції в експорті країни |
Технологічна відсталість економіки Нераціональна структура економіки Зниження експортних можливостей країни |
Створення пільгових умов для розвитку інноваційного сектору економіки. |
|
|
Сировинна структура експорту |
Технологічна відсталість економіки Нераціональна структура економіки
|
Стимулювання розвитку обробних галузей промисловості Створення умов для інноваційного розвитку економіки країни Встановити експортні обмеження на сировинну продукцію |
|
|
Обмеженість у виборі партнерів, поставщиків життєво необхідної продукції |
Залежність країни від зовнішньоекономічної та митної політики країни-партнера Ризик перенесення економічної кризи у разі виникнення такої у країни-партнера |
Державна підтримка диверсифікації експортних поставок закордон Диверсифікація імпортних поставок з інших країн |
|
|
Посилення монозалежності країни від імпорту з енергоносіїв Ціновий диктат на імпортну продукцію
|
Державні програми енергозбереження Диверсифікація шляхів постачання енергетичних ресурсів шляхом будівництва нафто- та газотерміналів Пошук альтернативних джерел енергії у власній країні |
|
|
|
Високий зовнішній державний та валовий борг |
Дефолт держави Підвищення вартості кредитних ресурсів для країни на зовнішніх ринках |
Зниження дефіциту державного бюджету
|
|
|
Накопичення великих зовнішніх боргів України та їх подальшого збільшення за рахунок нових кредитів, для обслуговування старих Імпорт інфляції в країну |
Стимулювання росту ВВП |
|
Зовнішньоекономічна безпека досягається підвищенням конкурентоспроможності, пристосованістю національної економіки до умов світового ринку.
Політика забезпечення зовнішньоекономічної безпеки
Для забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України пріоритетними завданнями державної політики повинні стати:
- оптимальне поєднання державного протекціонізму з режимом вільної торгівлі;
- податкова підтримка вітчизняного товаровиробника;
- максимальне використання вигідного географічного положення України щодо транзиту через її територію іноземних вантажів та енергоносіїв;
- істотне поліпшення роботи митних органів з метою недопущення контрабанди з боку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
- припиненні нелегального вивозу з України капіталу;
- активне залучення іноземних інвестицій;
- дипломатична та політична підтримка зовнішньоекономічної діяльності;
- створення економічної системи, сумісної із західноєвропейською, що сприятиме налагодженню ефективних зв'язків з розвиненими країнами;
- розвиток різних форм міжнародної економічної співпраці;
- забезпечення позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу;
- диверсифікація експорту та імпорту.
З метою забезпечення економічної безпеки України доцільно розробляти і приймати щорічно Державну програму зовнішньоторговельної діяльності. Вона повинна включати: оцінку сучасного стану торговельних стосунків України з іншими країнами, прогноз торгового балансу, план експортних кредитів, що надаються під гарантії уряду або з використанням бюджетних коштів, план зовнішніх позичок та обслуговування зовнішнього боргу, перелік заходів державного зовнішньоторговельного регулювання; митні ставки та межі їхніх можливих змін, кількісні обмеження експорту та імпорту, перелік заходів щодо захисту внутрішнього ринку, валютного регулювання; щодо захисту торгових інтересів України у випадках дискримінації її суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на ринках окремих країн.
Основними принципами забезпечення зовнішньоекономічної безпеки в Україні є:
• верховенство закону в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності;
• захист національних економічних інтересів та економічного суверенітету України;
• узгодженість економічних інтересів окремих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та економічних інтересів держави;
• своєчасність та адекватність заходів щодо усунення та нейтралізації загроз національним економічним інтересам;
• рівноправність відносин між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності;
• дотримання загальновизнаних норм і принципів міжнародного права у зовнішньоекономічній діяльності;
• вирішення торгових спорів шляхом консультацій і переговорів.
Функції державного управління у зазначеній сфері можна поділити на функції з управління безпекою: 1) експорту- імпорту товарів (робіт, послуг); 2) експорту -імпорту валютних цінностей; 3) здійснення міжнародної інвести ційної діяльності; 4) залучення іноземних креди тів; 5) переміщення робочої сили; 6) здійснення міжнародного освітнього та науково -технічного співробітництва; 7) здійснення міжнародних перевезень; 8) здійснення міжнародної технічної та гуманітарної допомоги.
За критерієм функціональної спрямованості функції державного управління забезпеченням зовнішньоекономічної безпеки можна поділити на: 1) зовнішньополітичні; 2) економічні; 3) інвестиційні; 4) фінансові; 5) валютні; 6) банківсь кі; 7) податкові; 8) митні; 9) антимонопольні; 10) реєстраційно- дозвільні.
6. Експортна безпека як важлива складова зовнішньоекономічної безпеки
Зростання протягом останніх років експорту з його гіпертрофованою структурою і сировинною спрямованістю на тлі зниження обсягів національного виробництва неможливо вважати досягненням, а лише невиправданим марнотратством національних ресурсів.
Під експортною безпекою слід розуміти відповідність експорту національним інтересам України, забезпечення його раціональної товарної структури та географічної збалансованості, конкурентоспроможності, відсутності дискримінації на зовнішніх ринках та спрямованості на забезпечення високого рівня добробуту нації.
Експортна стратегія повинна розроблятися на основі глибокого аналізу кон'юнктури зовнішніх ринків, становища у вітчизняному виробництві, впливу факторів, які позначилися на обсягах та структурі експортної діяльності.
Пріоритетом у розвитку експортного потенціалу повинно стати використання переваг тих виробництв, які мають передові технології та високий експортний потенціал, а саме: літакобудування, космічне ракетобудування та космічні послуги, порошкова металургія, виробництво надтвердих матеріалів тощо. Значний експортний потенціал має також сільське господарство за умови його реформування, створення сучасної переробної промисловості, поліпшення умов зберігання продукції тощо.
Географічне розташування України сприяє розширенню міжнародних транспортно-експедиторських послуг під час транзитних перевезень автомобільним, залізничним, повітряним, водним і трубопровідним транспортом. З цього погляду важливо забезпечити участь України у проектах прокладання трансконтинентальних транспортних коридорів "Південь — Північ", "Західна Європа — Східна Європа" тощо. Це сприятиме інтеграції України у світову систему господарства і забезпеченню її економічної безпеки.
Враховуючи весь комплекс факторів, пов'язаних із станом та перспективами розвитку експорту, необхідно сформувати цілісну систему заходів державного стимулювання експорту з метою створення сприятливих економічних, правових, організаційних та інших умов для розширення експорту та надання вітчизняним експортерам відповідної допомоги у фінансовій, правовій, інформаційній, дипломатичній, маркетинговій сферах.
Як приклад, однією з форм стимулювання експортних галузей можна назвати експортні субсидії, тобто пільги фінансового характеру, надані експортерам для розширення вивозу товарів за кордон.
Надання таких субсидій дозволяє виробникам продавати товар на зовнішньому ринку за більш низькою ціною, ніж на внутрішньому. Субсидії можуть бути як прямими (виплата дотацій), так і непрямими (пільгове оподатковування, кредитування, страхування).
До економічних заходів слід також віднести податкове заохочення експортерів (безперешкодне повернення податку на додану вартість у разі експорту продукції тощо).
До організаційно-правових заходів належать:
• вдосконалення правової бази розвитку експортної діяльності;
• державна підтримка просування української продукції на зовнішні ринки;
• організація ефективної системи сертифікації експортної продукції;
• проведення наукових досліджень у зовнішньоекономічній сфері, зокрема досліджень кон'юнктури товарів на зовнішніх ринках;
• підготовка кваліфікованих кадрів для діяльності у зовнішньоекономічній сфері;
• здійснення ефективного державного контролю за зовнішньоекономічними операціями з метою запобігання порушенням, збирання інформації щодо ділової репутації та фінансового стану учасників зовнішньоекономічної діяльності, обмін нею з органами безпеки інших країн;
• створення та підтримка об'єднань експортерів, координація їхньої діяльності на зовнішніх ринках з метою ефективного використання кон'юнктури та дотримання правил конкуренції.
Необхідно ефективно використовувати для розвитку експортного потенціалу різні форми міжнародного економічного співробітництва. Йдеться про створення спільних підприємств, міжнародний лізинг, створення вільних економічних зон, прикордонну торгівлю, розвиток міжнародного туризму тощо. Однак таке співробітництво має відповідати вимогам економічної безпеки України, а не бути додатковим каналом відтоку капіталів з України, як це є нині.
7. Імпортна безпека як важлива складова зовнішньоекономічної безпеки
Не останню роль у поглибленні економічної кризи в Україні відіграє сучасна невиважена державна імпортна політика. З огляду на надзвичайно важливе значення цієї політики, вбачається за доцільне ввести таке поняття, як "імпортна безпека". Вона визначається як раціональна товарна та географічна збалансованість імпорту, що позитивно впливає на розвиток національної економіки, захищає внутрішній ринок і національного товаровиробника, сприяє зміцненню конкурентоспроможності вітчизняної продукції та економічної незалежності України.
Оптимальний обсяг імпорту та його регіональний поділ повинні визначатися для кожного виду товару з урахуванням найважливіших зовнішніх та внутрішніх факторів зовнішньоекономічної діяльності.
Введення імпортного тарифу призводить до збільшення ціни імпортованих товарів, скорочення обсягу імпорту і, як результат, зростання вітчизняного виробництва даного товару.
Щодо нетарифних методів регулювання державою імпорту, то найбільш поширеною формою їх є квотування, яке являє собою обмеження в кількісному або вартісному вираженні обсягу продукції, дозволеної до ввозу в країну за визначений період.
Для забезпечення імпортної безпеки України слід здійснити низку заходів, а саме:
• привести товарну структуру імпорту у відповідність із потребами національної економіки;
• здійснювати географічну диверсифікацію імпорту з метою зменшення ресурсної, фінансової та технічної залежності України;
• вдосконалити чинне законодавство для ефективного регулювання імпорту;
• розробити економічно обґрунтовану систему тарифного регулювання імпорту з метою насичення внутрішнього ринку необхідними товарами;
• законодавчо оформити внесення змін до переліку країн (у бік їхнього зменшення), на які поширюється преференційний режим;
• здійснювати сертифікацію імпортної продукції відповідно до норм міжнародної практики і національного законодавства з метою запобігання ввезенню в Україну недосконалої, застарілої та екологічно небезпечної продукції;
• здійснювати імпорт дефіцитної сировини з метою збереження обмежених власних ресурсів;
• у разі необхідності здійснювати обмеження імпорту з метою захисту вітчизняних товаровиробників та споживчого ринку.
Насамперед доцільно здійснювати імпорт таких передових технологій, які сприятимуть технічному переозброєнню та модернізації вітчизняної промисловості, припиненню нераціонального імпорту і зростанню експорту високотехнологічної та наукоємної продукції.
Україні в зовнішньоекономічній діяльності особливо слід враховувати географічний фактор. Зокрема, факт надмірної її залежності від Росії, яка є домінуючим постачальником в Україну деяких стратегічних товарів, насамперед критичного імпорту, та споживачем значних обсягів вітчизняної продукції, слід вважати серйозною загрозою національній економічній безпеці.
8. "Відтік капіталу" як одна з істотних загроз економічній безпеці
Виділяють такі причини "відтоку капіталу":
• економічна і політична нестабільність у країні;
• високий рівень інфляції, що обумовлює знецінення капіталу й утруднює його інвестування всередині країни;
• високий рівень оподаткування і здійснення податковою системою переважно фіскальних функцій;
• "відмивання" за кордоном незаконно здобутих доходів;
• слабка державна підтримка приватного бізнесу.
"Відтік капіталу" відбувається, як правило, у грошовій формі і здійснюється двома основними способами:
• шляхом легального переміщення коштів з однієї країни в іншу;
• незаконним шляхом, тобто з порушенням національного валютного і зовнішньоторговельного законодавства.
"Відтік капіталу", як правило, йде з країн, що розвиваються, в яких висока економічна і політична нестабільність, а також наявність можливості протизаконного нагромадження капіталу. Причому "відтік капіталу" спрямований у країни, в яких існує пільгове оподатковування.
"Відтік капіталу" з нашої країни характеризується такими причинами:
• низьким рівнем довіри інвесторів до національної валюти;
• відсутністю сприятливого інвестиційного клімату в Україні, механізму захисту прав власності.
Виділяють такі канали і способи "відтоку капіталу" з України:
• контрабандний експорт — незаконний вивіз валюти, цінностей, антикваріату, зброї, бойової техніки, боєприпасів, кольорових і чорних металів, нафти, нафтопродуктів, газу, вугілля, прокату, хутра, наркотиків тощо;
• офшорний бізнес.
Можна назвати такі основні заходи для подолання цього явища:
• створення сприятливих умов для репатріації вивезеного за кордон капіталу, що можливо при економічному зростанні;
• підвищення заходів митного, валютного і банківського контролю;
• зміцнення довіри до банківської системи і гарантій збереження внесків населення, що припускає концентрацію банківських капіталів у невеликій кількості банків;
Це передбачає необхідність вирішення таких завдань:
• забезпечення політичної стабільності;
• вдосконалення законодавчої бази, спрямованої на здобуття стандартних міжнародних умов для діяльності інвесторів;
• перехід бухгалтерського обліку і звітності підприємств, а також кредитних організацій на міжнародні стандарти, що дасть можливість зробити підприємства України більш "прозорими" для інвесторів;
• гарантія прав власності;
• поліпшення податкової системи в Україні з урахуванням світових стандартів;
• реструктуризація банківської системи і зниження процентних ставок по кредитах.
PAGE 16