Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Онищенко Марії, ЮІ група 203
Конкурентоспроможність національної економіки України
Одним із найважливіших елементів ринкового механізму є конкуренція. Без конкуренції ринкові відносини теоретично уявити неможливо, а практично вони просто не можуть існувати.
Сьогодні конкурентоспроможність країни розглядається як одна з найвпливовіших концепцій економіки розвитку та практичної політики, оскільки вона не лише охоплює суто економічні показники, а й оцінює економічні наслідки важливих для стабільного зростання неекономічних явищ: рівень освіти, наукова база, верховенство закону, культура, інформаційна інфраструктура та інші.
Конкурентоспроможність країни ̶ це її здатність досягти й підтримувати високі темпи економічного зростання, що виражаються в постійному прирості рівня ВВП на душу населення. Отже, висока конкурентоспроможність сприяє високому рівню і якості життя населення. Вона базується на конкурентноздатності національних підприємств і напряму залежить від неї. Тому й не дивно, що у міжнародних рейтингах оцінка конкурентоспроможності нашої держави є дуже низькою.
Непослідовна державна політика, політична нестабільність, неефективність владних рішень, корупція, бюрократія та багато інших «складових» середовища для ведення бізнесу фактично унеможливлюють досягнення Україною високого рівня конкурентоспроможності, оскільки перешкоджають нормальній діяльності бізнесу. Практично те саме можна сказати й про забезпечення всередині країни вільної та чесної конкуренції.
Всі вищезазначені чинники пояснюють, чому Україна досі має низьку інвестиційну привабливість, низький кредитний рейтинг і малопривабливий імідж за кордоном.
Для підвищення конкурентоспроможності національної економіки необхідно провести ряд заходів з боку держави, зокрема:
1) існує нагальна потреба в консолідації зусиль як держави, так і приватного сектору для створення в Україні системних утворень (структур), які б мали можливість поєднати всі стадії інноваційного процесу: від наукових розробок до серійного випуску кінцевої продукції.
2) світовий досвід на прикладі окремих країн підтвердив, що лише аграрна, сировинна спеціалізація не може бути базою підвищення конкурентоспроможності національної економіки в довгостроковій перспективі. Такою основою можуть бути лише галузі обробної промисловості, насамперед машинобудування, від рівня розвитку якого залежить і технічний рівень практично всіх галузей національної економіки. Саме про це свідчить висока питома вага машинобудування у структурі промислової продукції розвинених держав (30–50 %). Для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного машинобудування необхідно створити потужні національні науково-виробничі структури, що здатні інтегруватись до міжнародних виробничих структур.
3) держава має чітко узгоджувати економічну, науково-технічну, промислову політику, зокрема спрямовуючи науково-технічні розробки на потреби власного виробництва, а також, маючи досягнення світового рівня в галузі матеріалознавства, зварювання матеріалів, необхідно створити можливості для організації власного виробництва відповідної продукції. Отже, у міжнародних рейтингах оцінка конкурентоспроможності нашої держави є дуже низькою, на це впливає низка чинників, зокрема: непослідовна державна політика, політична нестабільність, неефективність владних рішень, корупція, бюрократія та багато інших. Для підвищення конкурентоспроможності національної економіки необхідно провести ряд заходів з боку держави.