Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Мета лекції (навчальна): ознайомити курсантів з відповідним теоретичним та нормативним матеріалом, з загальним поняттям та системою складів злочинів розділу XІ Особливої частини КК України, а також навчити курсантів відрізняти конкретні склади злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Мета лекції (виховна): виховання у студентів поважного ставлення до Конституції та чинного законодавства України, розуміння ними необхідності чіткого дотримання вимог та правильного застосування норм закону про кримінальну відповідальність з метою прийняття правильних процесуальних рішень, зміцнення законності у цій діяльності.
Місце проведення: учбова аудиторія за розкладом занять.
Час: 2 години.
ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
Вступ.
Висновки.
ЛІТЕРАТУРА
1. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. - К.: Атіка, 2001.- ст.ст. 236-254.
2. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка, - К.: Каннон, 2001. – 1104 с.
3. Борисов В. И., Гизимчук С. В. Уголовная ответственность за на рушение правил, норм и стандартов, обеспечивающих безопасность дорожного движения. — Харьков: Консум, 2001. — 160 с.
4. Касынюк В. И. Уголовная ответственность за повреждение пу тей сообщения и транспортных средств. — Харьков, 1979. — 58 с.
5. Водний кодекс України // ЗУ. — К., 1997. — Т. 9 — С. 25—66.
6. Кодекс торговельного мореплавства України // ЗУ — К., 1997. — Т. 8 — С. 292—392.
7. Інструкція про порядок обліку транспортних засобів, оформ лення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та проведення перевірок в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції МВС України: Затверджена на казом МВС України від 2 листопада 1994 р. № 599 // Законодав ство про дорожній рух: Бюл. законодавства і юридичної практики. — 2000. — № 10 — С. 167—189.
8. Правила митного оформлення транспортних засобів, номер них вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України: Затверджені наказом Державної митної служби Украї ни від 25 червня 1999 р. № 393 // ОВУ. — 1999. — № 31. — Ст. 1631.
9. Про дорожній рух: Закон України від 30 червня 1993 р. // ЗУ. — К., 1996. — Т. 5. — С. 249 — 272.
10. Правила дорожнього руху: Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 // ОВУ. — 2001. — № 41. — Ст. 1852.
11. Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, та мотоколясок: Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 // ОВУ. — 1998. — № 36. — Ст. 1327.
12. Положення про використання повітряного простору України: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 бе резня 2002 р. № 401 // ОВУ. — 2002. — № 14. — Ст. 727.
13. Правила технічної експлуатації залізниць України: Затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 р. № 411 // ОВУ. — 1997. — № 8. Кн. 2. — С. 212—298.
14. Порядок і умови організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом: Затверджений наказом Міністерства транспорту України 21 січня 1998 р. № 21 // ОВУ. — 1998. — № 17. — Ст. 646.
15. Про практику застосування судами України законодавства у справах про транспортні злочини: Постанова ПВСУ від 24 грудня 1982 р. № 7.
В С Т У П
З розвитком транспорту збільшується потужність транспортних засобів та швидкість їх руху, що має важливе значення для розвитку суспільства. Проте це викликає і негативні явища, оскільки більш тяжкими стають наслідки транспортних аварій, в яких гунуть люди, матеріальні цінності. Боротьба з транспортними злочинами в сучасних умовах набуває важливого значення, про що свідчить віднесення цих злочинів до самостійного розділу Особливої частини КК. Відповідальність за порушення правил безпеки руху та екс плуатації транспорту передбачена розділом XI Особливої части ни КК (статті 276-292). Кримінальна відповідальність за пору шення правил безпеки руху або експлуатації різних видів транс порту диференційована залежно від виду транспорту, а також суб'єкта злочину.
1. Поняття і види злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту
Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту – це передбачені законом про кримінальну відповідальність суспільно небезпечні умисно вчинені діяння, які порушують обмежені сфери суспільних відносин функціонування транспорту, що забезпечують безпеку життя та здоров’я громадян або охорону власності від спричинення шкоди.
Родовим об'єктом цих злочинів є безпека руху та експлуата ції транспорту. Розкриття змісту такого об'єкта, насамперед, пе редбачає встановлення значення термінів, які використовуються для його позначення, тобто з'ясування того, що слід розуміти під «безпекою», що таке «транспорт», яка має відношення до його «руху», а яка - до «експлуатації».
Виходячи з викладеного, безпека руху та експлуатації транс порту як родовий об’єкт відповідних злочинів - це сукупність суспі льних відносин, які складаються з приводу убезпечення від шкоди, яка може бути заподіяна під час пересування людей та переміщен ня вантажів за допомогою транспортних засобів або експлуатації транспорту.
Безпосередніми об'єктами злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту виступає безпека окремих видів транспорту.
З об'єктивної сторони більшість злочинів, передбачених розді лом XI Особливої частини КК, є злочини з матеріальними складами. Формальний склад мають посягання, передбачені частинами 1 та 2 ст. 278, частинами 1 та 2 ст. 280, статтями 284-285, ч. 1 ст. 289.
Для основних складів злочинів, які вважаються закінченими з моменту настання суспільно небезпечних наслідків, характерними є наслідки у виді створення небезпеки для життя людей або ін ших тяжких наслідків, а кваліфікованих - заподіяння реальної шкоди - загибелі людей або інших тяжких наслідків. Створення небезпеки щодо злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту - це такі зміни у навколишньому світі, насамперед, у технічному стані транспортних засобів та інших об'єктів транс портної інфраструктури, в обстановці руху (зокрема, взаємному розташуванні транспортних засобів), у стані, в якому перебувають особи, які керують локомотивами, судами, літальними засобами, коли створюється високий ступінь ймовірності заподіяння реаль ної шкоди - настання залізничних, воднотранспортних чи авіацій них аварій чи катастроф. Створення небезпеки як наслідок злочи ну передбачає виникнення не абстрактної, а реальної можливості заподіяння шкоди. Про реальність загрози свідчать, зокрема, такі дані, як віддаль, на яку зблизилися в процесі руху транспортні за соби, розмір перевищення дозволеної в даних умовах швидкості.
Поняття загибелі людей або інших тяжких наслідків слід розу міти так само, як і в статтях інших розділів Особливої частини КК.
Суб'єкт більшості злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту - загальний. Відповідальність за такі посягання настає з 16-річного віку. З 14-річного віку може наставати відповідаль ність за злочини, передбачені ст. 277 (Пошкодження шляхів спо лучення і транспортних засобів), ст. 278 (Угон або захоплення за лізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна), частинами 2 та 3 ст. 289 (кваліфікуючий та особливо ква ліфікуючий склад незаконного заволодіння транспортним засо бом). Деякі злочини, передбачені розділом XI Особливої частини КК, може вчиняти лише спеціальний суб'єкт, зокрема, працівник транспорту чи окремі категорії таких працівників (статті 276, 284- 285, 287-288), або навпаки - особи, які не є працівниками транс порту (ст. 281), особа, яка керує транспортним засобом (ст. 286).
Суб'єктивна сторона . Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту з фор мальними складами характеризуються умисною формою вини. Та кож умисно вчиняються злочини, які полягають у знищенні чи пошкодженні транспортної інфраструктури, перешкоджанні роботі транспорту, заволодінні його об'єктами (статті 277, 279, 283, 289, 290, 292). Для злочинів з матеріальними складами характерним є їх вчинення з необережності. Умисне порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту з метою заподіяти шкоду особі, іншим охоронюваним законом благам кваліфікується за статтями про злочини проти життя і здоров'я, власності. Такі посягання, за наявності відповідних ознак, можуть становити диверсію або те рористичний акт.
Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту мо жуть бути згруповані за багатьма критеріями. Найбільш пошире ною є класифікація, проведена з врахуванням видів транспорту, безпека руху та експлуатації яких порушується. За таким критері єм можна виділити злочини, які посягають на безпеку руху та експлуатації:
1) усіх видів транспорту (статті 277, 279-280, 291);
2) залізничного, водного, повітряного, водного та магістраль ного трубопровідного транспорту (статті 276, 278, 281-285, 292);
3) автомобільного та міського електричного транспорту (стат ті 286-290).
2. Злочини, що посягають на безпеку руху та експлуатації усіх видів транспорту
Ст. 277 Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів
Предметом цього злочину є:
З об'єктивної сторони цей злочин може бути вчинений у трьох альтернативних формах: 1) руйнування, 2) пошкодження, 3) інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у не придатний для експлуатації стан.
Для аналізованого злочину характерним є настання наслідків двох рівнів. Наслідки першого рівня (проміжні) пов'язані зі зміною в самих об'єктах транспорту - їх руйнуванням, пошкодженням, приведенням в непридатний для експлуатації стан. Таких наслідків ще не досить для того, щоб настала кримінальна відповідальність. Вона настає за умови, що пошкодження об'єктів транспорту тягне за собою і наслідки другого рівня (остаточні) - створення реальної небезпеки правоохоронюваним благам чи заподіяння реальної шко ди у виді:
Причинний зв'язок у аналізованому злочині має специфіку, обумовлену характером наслідків. Такий зв'язок потрібно встано вити, по-перше, між діянням суб'єкта та змінами в об'єктах транс порту і, по-друге,- між руйнуванням, пошкодженням чи приве денням в непридатний стан об'єктів транспорту та наслідками, вказаними в диспозиції відповідної частини ст. 277. Тобто, причи нний зв'язок складається з двох ланок (ланцюгів) причинності.
Суб'єктивна сторона розглядуваного злочину характеризу ється різним ставленням особи до проміжних і остаточних наслід ків свого діяння. До руйнування, пошкодження або приведення в непридатний для експлуатації стан об'єктів транспорту винний ставиться завжди з прямим чи непрямим умислом. Психічне став лення до створення небезпеки для життя людей чи настання інших тяжких наслідків може характеризуватися непрямим умислом або необережністю. Що стосується інших остаточних наслідків, то ви на може виражатися в необережності обох її видів. Тобто, особа не передбачає можливості настання наслідків у виді аварії, порушен ня нормальної роботи транспорту, заподіяння відповідної реальної шкоди, але може і повинна передбачити, що від пошкодження, руйнування, приведення в непридатний стан об'єктів транспорту така шкода настане (злочинна недбалість), або ж передбачає мож ливість настання вказаних наслідків, однак легковажно розрахову вала на їх відвернення (злочинна самовпевненість). Легковажність розрахунку може, зокрема, полягати, в переоцінці уважності, ста ранності працівників транспорту, в необґрунтованій надії на міц ність об'єктів, дублювання їх важливих систем.
Ст. 279 Блокування транспортних комунікацій, а також захоплен ня транспортного підприємства
У частинах 1 та 2 ст. 279 передбачено два різних склади злочину, які відрізняються один від одного безпосереднім об'єктом і предметом та змістом ознак об'єктивної сторони. Частиною 3 цієї статті встановлено відповідальність за кваліфікований склад злочину, ознаки якого є спільними для обох цих складів.
Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 279, є транспортні комунікації, під якими слід розуміти шляхи сполучення, споруди на них, засоби сигналізації та зв'язку всіх видів транспорту, включаючи й трубопровідний. На трубопровідному транспорті до комунікацій належать: трубопроводи, а також компресорні станції, лінії сигна лізації, зв'язку, пристрої для захисту від корозії тощо.
Об'єктивна сторона у формі блокування транспортних кому нікацій може вчинюватися як шляхом дії, так і шляхом бездіяль ності. Способи вчинення злочину вказані в КК шляхом відкритого переліку. Серед них названо: влаштування перешкод, відключення енергопостачання, інший спосіб.
Влаштування перешкод - це перекриття руху шляхом влашту вання барикад, завалів на шляхах, встановлення нерухомих вели когабаритних транспортних засобів, спрямування потоків води тощо.
Відключення енергопостачання передбачає вимкнення джерел струму, припинення енергопостачання контактної мережі, засобів зв'язку, сигналізації, радіолокації тощо, необхідних для підтри мання руху на транспорті або убезпечення його експлуатації.
Іншим способом можуть бути дії, які роблять неможливою без печну експлуатацію транспорту (виставлення пікетів, постів, пере криття шлагбаумів, вимкнення засобів сигналізації чи зв'язку або увімкнення їх у режимі заборони руху, перекриття засувок трубо проводів, влаштування перепон для радіозв'язку чи сприйняття сигналів регулювання руху тощо).
Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 279, є стаціонарні транспортні об'єкти - пасажирські вокзали, товарні станції, аеродро ми, аеровокзали, вертолітні майданчики, порти, морські вокзали, ав товокзали, насосні станції тощо. При цьому посягання може стосува тися об'єкта транспорту в цілому або ж його окремих частин - дис петчерських пунктів, перонів, причалів, злітних смуг, депо, тягових підстанцій тощо. Слід зазначити, що предметом цього злочину є ли ше ті транспортні підприємства, установи, організації, які забезпечу ють рух і експлуатацію транспорту. Втім, не повинні визнаватися та ким предметом рекламні, торговельні та інші організації, хоча б структурно вони й були віднесені до транспорту (наприклад, бензо заправна станція, яка належить управлінню робітничого постачан ня залізниці). Захоплення таких об'єктів, за наявності інших обов'яз кових ознак, може розглядатися як захоплення державних або гро мадських будівель чи споруд і кваліфікуватися за ст. 341.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 279, включає лише одну обов'язкову ознаку - дію - захоплення стаціонарних об'єктів транспорту (вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підприємства, установи чи організації), під яким розуміється самовільне незаконне заволодіння ними.
Кваліфікуючими ознаками є загибель людей та інші тяжкі наслідки.
Ст. 280 Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків
Потерпілими від злочину можуть бути дві категорії осіб:
1) на яких безпосередньо здійснюється злочинний вплив - пра цівники транспорту (члени екіпажів транспортних засобів; праців ники, які убезпечують рух і експлуатацію транспорту; керівники та інші службові особи транспортних підприємств та організацій). Саме до них спрямована вимога про невиконання службових обов'язків, їм може бути адресована й погроза, яка застосовується при вчиненні цього злочину;
2) особи, які є близькими працівникові транспорту, від якого вимагається невиконання службових обов'язків. До таких осіб по гроза безпосередньо може й не доводитися. Однак можливість за подіяння їм шкоди виступає засобом впливу на працівника транс порту. Близькими особами можуть бути визнані родичі та інші громадяни, шляхом загрози заподіяння шкоди яким можна спону кати транспортника до бажаної поведінки.
Об'єктивна сторона розглядуваного злочину як обов'язкові ознаки включає: а) дію - примушення до невиконання службових обов'язків та б) спосіб її вчинення - погрозу вбивством, заподіян ням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна.
Під примушенням слід розуміти спонукання працівника транс порту до бажаної для винного поведінки. При цьому потерпілий змушений діяти під погрозою, його воля придушується. Метою примушення є невиконання працівником транспорту своїх служ бових обов'язків, певна дія або бездіяльність.
Злочин вважається закінченим з моменту здійснення впливу на потерпілого - пред'явлення вимоги про певну поведінку, поєдна ної з відповідною погрозою.
Ст. 291 Порушення чинних на транспорті правил
Пося гання на безпеку руху та експлуатації транспортних засобів мо жуть вчинятися, насамперед, особами, на яких покладаються спеціальні обов'язки по дотриманню відповідних правил,- водіями транспортних засобів, іншими працівниками транспорту. Відпові дальність за їх неправомірні діяння встановлена окремими стаття ми розділу XI Особливої частини КК. Водночас безпека руху та експлуатації транспорту може порушуватися й іншими особами - пасажирами, пішоходами, тими, хто керує об'єктами, які не відне сені до транспортних засобів. З урахуванням цього відповідаль ність диференціюється - ст. 291 передбачено караність за діяння, які не охоплюються іншими нормами про «транспортні» злочини.
З об'єктивної сторони цей злочин характеризується порушен ням чинних на транспорті правил. Воно може вчинятися шляхом як дії, так і бездіяльності та полягати в: порушенні правил дорож нього руху велосипедистами; переході вулиць в умовах, коли це заборонено правилами дорожнього руху (у невстановлених місцях, при червоному сигналі світлофора тощо); прогоні тварин через залізничну колію з порушенням правил безпеки; недотриманні правил безпеки при користуванні водними мотоциклами, маломір ними суднами тощо.
3. Злочини, що посягають на безпеку руху або експлуатації залізничного, водного, повітряного та магістрального трубопровідного транспорту
Кримінальна відповідальність за злочини даної групи настає тоді, коли порушення пов'язане з функціонуванням одного із видів транспорту - залізничного, водного чи повітряного, а також магіст рального трубопровідного. Кожний із видів транспорту включає в себе певну інфраструктуру - транспортні засоби, шляхи сполучен ня та місця базування, засоби управління рухом.
До залізничного транспорту належать: рейкові магістральні та під'їзні шляхи й належне до них обладнання (переїзди, шлаг бауми), рухомий склад (локомотиви та вагони, дрезини), засоби управління, сигналізації та зв'язку. При цьому не має значення ві домча належність об'єктів транспорту та форми власності на них. Водночас не належать до залізничного транспорту об'єкти рейко вого технологічного транспорту (внутріцехові, шахтні), міський рейковий транспорт (трамваї, фунікулери, монорельсові дороги), а також канатні підйомники, ескалатори тощо.
Водний транспорт включає в себе: плавучі самохідні та неса мохідні засоби, маяки та бакени, причальні споруди, призначені для перевезення вантажів та пасажирів, риболовства. До нього не віднесені військові кораблі - порушення правил їх водіння квалі фікується за ст. 417.
Повітряний транспорт - це цивільні літальні апарати, місця для їх приземлення (аеродроми, гелікоптерні майданчики) з облад нанням, яке забезпечує зліт і посадку літальних апаратів, включа ючи засоби зв'язку та керування повітряним рухом, сигнальні вог ні тощо. При цьому до літальних апаратів віднесені ті, які трима ються в атмосфері за рахунок їх взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, та здатні маневрувати в тривимірному просторі (літаки, гелікоптери, дирижаблі). Водночас, не належать до об'єктів повітряного транспорту апарати на повітряній подушці (які тримаються над землею чи водою завдяки надлишковому тис ку повітря під корпусом), повітряні кулі без двигунів, парашути. Порушення правил польотів або підготовки до них на військових літальних апаратах кваліфікується за ст. 416.
Ст. 278 Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повіт ряного, морського чи річкового судна
Об'єктивна сторона цього злочину може виконуватися тільки шляхом актив ної поведінки - полягати у вчиненні двох альтернативних дій що до рухомого складу залізничного, водного чи повітряного транс порту, а саме, його: 1)угону або 2)захоплення.
Угон - це самовільне заволодіння транспортним засобом та поїздка на ньому. Для нього характерним є те, що:
Захоплення транспортного засобу - це встановлення фактично го контролю над ним, отримання можливості для його викорис тання на свій розсуд, включаючи обмеження доступу до нього ін ших осіб, перешкоджання руху тощо. При цьому особи, які пови нні і мають право здійснювати управління цим засобом (члени екіпажу), не допускаються до нього або відсторонюються від ке рування чи керують ним під примусом.
Захоплення транспортного засобу вважається закінченим зло чином з моменту встановлення фактичного контролю над ним: отримання можливості керування транспортним засобом, визна чення маршруту руху, зупинення тощо.
Ст. 281 Порушення правил повітряних польотів
Об'єк тивна сторона злочину полягає у порушенні правил без пеки польотів - вчиненні дій, які заборонені цими правилами (на приклад, самовільне відчинення дверей) або ж у невиконанні тих приписів, які особа могла і повинна була виконати. Для з'ясування змісту діяння обов'язково слід звертатися до правил безпеки польотів повітряних суден. Під такими правилами слід розуміти нормативно-правові акти відповідного змісту, а також вказівки командира та членів екіпажу повітряного судна, які є обов'язко вими для осіб, що перебувають на ньому під час польоту.
Польотом визнається не лише перебування у повітрі, але й час від моменту зачинення дверей перед початком рейсу і до моменту подачі дозволу пасажирам виходити з повітряного судна.
4. Злочини, що посягають на безпеку руху та експлуатації автомобільного та міського електричного транспорту
Транспортними засобами, у зв'язку з керуванням якими настає відповідальність за ст. 286 (а також які є ознакою скла дів злочинів, передбачених статтями 287, 289, 290), виступають всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспорт ні засоби, що приводяться в рух з допомогою двигуна з робочим об'ємом 50 см3 і більше або електродвигуна потужністю понад 3 кВт.
Не є транспортними засобами мопеди, велосипеди з двигуном із робочим об'ємом до 50 см3 рухомий склад метрополітену, фуні кулера та інших видів залізниць (пасажирські та вантажні потяги, локомотиви, дрезини тощо). Відповідальність за порушення пра вил безпеки руху та експлуатації метрополітену та інших видів залізниць передбачена ст. 276, а велосипедів (у тому числі з мото ром), самохідних засобів з малопотужними електричними чи іншими двигунами) передбачена ст. 291.
Ст. 286 Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуа тації транспорту особами, які керують транспортними засоба ми
З об'єктивної сторони злочин характеризується по рушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Він може вчинятися шляхом як дії, так і шляхом без діяльності та полягати у:
Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов'язане з недо триманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів. Такі правила встанов лені у законах та інших нормативно-правових актах, насамперед, Правилах дорожнього руху, які затверджуються КМ.
Особливістю об'єктивної сторони цього складу злочину є те, що зазначене діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху, тобто в процесі пересування транспортних засо бів. Відповідальність за ст. 286 настає незалежно від місця, де були порушені правила безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту (на магістралі, шосе, вулиці, залізничному переїзді, полі, території підприємства, у дворі тощо). Якщо ж під час руху чи експлуатації машини особа порушила не ці, а інші правила (на приклад, правила охорони праці, зокрема, правила техніки безпе ки), її дії, за наявності до того підстав, підлягають кваліфікації за статтями КК, які передбачають відповідальність за недодержання саме інших правил, а у відповідних випадках - за злочини проти життя та здоров'я особи або за знищення чи пошкодження майна. Тому не охоплюється цією статтею заподіяння шкоди під час
ремонту транспортних засобів чи в ході виконання ними певних спеціальних (нетранспортних) операцій, наприклад, під час пере міщення ґрунту бульдозером, збирання врожаю самохідним ком байном.
Порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту тягне відповідальність за ч. 1 ст. 286, якщо воно спричинило по терпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження; за ч. 2 цієї статті - смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження; за ч. 3 - загибель кількох осіб.
Ст. 289 Незаконне заволодіння транспортним засобом
З об'єктивної сторони злочин полягає у незаконному заволодінні транспортним засобом (його зміст розкрито в примітці до цієї статті).
Із цієї примітки випливає, що ним слід вважати умисне проти правне вилучення його з будь-якою метою у власника або закон ного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки або під час ру ху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантаження на ін ший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку або продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або від крито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз.
Закінченим злочин вважається з моменту, коли транспортний засіб почав рухатися унаслідок запуску двигуна чи буксирування або ж перевезення на іншому транспортному засобі, а якщо заво лодіння відбувається під час руху такого засобу,- з моменту вста новлення контролю над ним.
Проникнення в кабіну, гараж чи інше сховище, спробу запус тити двигун або буксирувати транспортний засіб з метою заволо діння ним необхідно розглядати як замах на вчинення злочину.
Кваліфікуючими ознаками незаконного заволодіння транс портним засобом є вчинення цього діяння: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) повторно; 3) у поєднанні з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або по грозою застосування такого насильства; 4) з проникненням у при міщення чи інше сховище або 5) завдання значної матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 289).
Поняття повторності щодо цього злочину визначене у п. 2 примітки до ст. 289, що таке насильство, що не є небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, та погрози застосування тако го насильства, а також проникнення в приміщення чи інше сховище аналізується у главі про злочини проти власності.
Заволодінням транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце у випадку, коли дві і більше особи заздале гідь, тобто до початку виконання дій, які становлять об'єктивну сторону складу злочину, домовилися про спільне його вчинення, незалежно від того, хто з них керував цим засобом. Проте не під лягають кримінальній відповідальності за ст. 289 особи, які не брали участі у вилученні транспортного засобу, але після заволо діння ним винною особою здійснили поїздку на ньому.
Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:
1) організованою групою; 2) у поєднанні з насильством, небезпеч ним для життя або здоров'я потерпілого або з погрозою застосу вання такого насильства; 3) заподіяння великої матеріальної шко ди (ч. 3 ст. 289).
Поняття значної матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 298) та великої матеріальної шкоди (ч. З ст. 289) визначене у примітці до аналізо ваної статті. При цьому слід мати на увазі, що при кваліфікації діяння у цьому випадку, як й щодо інших статей Особливої частини КК, неоподатковуваний мінімум доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги (половина від мінімальної заробітної плати, встановленої в Україні на початок року, в якому було вчинено злочин), визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» для відповідного року.
До розміру матеріальної шкоди, заподіяної незаконним заволодінням транспортним засобом, включається лише так звана пряма шкода - реальні збитки, які, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК, станов лять втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошко дженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Щодо аналізованого зло чину такі втрати складаються з вартості транспортного засобу, а також витрат на його пошуки, транспортування, ремонт тощо.
Якщо транспортний засіб не зазнав ніяких ушкоджень внаслі док незаконного заволодіння, його технічний стан не погіршився і відновлення він не потребує або сума відповідних витрат менша від зазначеної у п. 3 примітки до ст. 289, така кваліфікуюча ознака як заподіяння значної або великої шкоди відсутня.
У випадку, коли особа знищила транспортний засіб, яким неза конно заволоділа, чи призвела до такого стану, що він повністю втратив свою цінність і його вже не можна використати за прямим призначенням, розмір реальних збитків дорівнює вартості автомо біля на день вчинення злочину. Таким же чином слід вирішувати це питання, якщо транспортний засіб після незаконного заволо діння не знайдено.
У разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих дета лей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збит ків необхідно визначати виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.
Закон (ч. 4 ст. 289) передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспорт ним засобом, якщо, по-перше, таке заволодіння вчинене вперше, по-друге, винна особа заявила про це правоохоронним органам, по-третє, повернула транспортний засіб власникові, по-четверте, повністю відшкодувала завдані збитки.
Незаконне заволодіння транспортним засобом вважається вчиненим вперше, коли: а) такі дії раніше ніколи не вчинялися; б) сплив строк давності притягнення до кримінальної відповідаль ності за раніше вчинене незаконне заволодіння транспортним засобом; в) судимість у особи, яка була засуджена за ст. 289, по гашена або знята.
Добровільність заяви про вчинення цього злочину правоохо ронним органам означає, що заява зроблена за власною волею, не залежно від мотивів і не в зв'язку з тим, що про вчинене стало відомо правоохоронним органам.
Видається, що під поверненням транспортного засобу власни кові треба розуміти і повернення його законному користувачеві, якщо він був вилучений у нього.
Водночас законом передбачено, що таке звільнення не відбу вається, якщо незаконне заволодіння транспортним засобом вчи нене не вперше або ж що воно відбулося із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрози застосування такого насильства.
Висновки
Таким чином, під транспортними злочинами слід розуміти передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, що посягають на безпеку руху та експлуатації всіх видів механічного транспорту, а також магістрального трубопровідного транспорту.
В розділі XI Особливої частини КК ці злочини розташовані в певній послідовності. При цьому враховується тяжкість злочину, а також вид транспорту, яким він вчиняється. На першому місці стоять злочини, які вчиняються на залізничному, водному чи повітряному транспорті (статті 276—285 КК), на другому — на автомобільному і міському електротранспорті (статті 286—290 КК). Завершують главу злочини, що виражаються в порушенні чинних на транспорті правил та в пошкодженні магістральних трубопроводів (статті 291 і 292 КК).
Розміщення транспортних злочинів у певній послідовності дає можливість більш правильно конструювати санкції цих статей, що підвищить ефективність кримінально-правових заходів боротьби з цими посяганнями, поліпшить статистичний облік цих злочинів тощо.
PAGE 1