Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1 ВИЗНАЧЕННЯ ГУСТИНИ НАФТОПРОДУКТУ ЗА ДОПОМОГОЮ АРЕОМЕТРУ
Проведення досліду
У чистий скляний циліндр ємністю 250 - 300 мл наливають дослід-жувальне пальне (масло) і чекають деякий час, щоб з нафтопродукту вийшли усі бульбашки повітря. У випадку утворення піни на поверхні продукту її знімають фільтрувальним папером. В циліндр обережно опускають чистий сухий ареометр. Після того, як ареометр припинить коливання, проводять відлік по верхньому краю меніску, як для світлих, так і для темних нафтопродуктів. При відліку око повинно знаходитись на рівні меніску.
Температуру нафтопродукту встановлюють по термометру ареометра (при випробуванні темних нафтопродуктів ареометр припіднімають так, щоб було видно верхній кінець ртутного стовпчика і можна було зняти відлік температури). У випадку, коли ареометр не має термометра, температура вимірюється звичайним лабораторним термометром. Відлік густини за шкалою ареометра (нафтоденсиметра) проводиться з точністю до 3-го знаку.
Розходження між паралельними дослідами не повинно перевищувати 0,001 - 0,002.
При визначенні густини нафтопродуктів, що мають в'язкість при 50°С більше 200 сс/я,їх розбавляють рівним об'ємом тракторного або освітлювального гасу відомої густини і визначають густину суміші за формулою: р = 2р, - рг
р{ - густина суміші, рг - густина палива.
Розходження між паралельними дослідами не повинно перевищувати 0,004-0,008.
2 ВИЗНАЧЕННЯ ФРАКЦІЙНОГО СКЛАДУ ПАЛЬНОГО
ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДУ
Визначення фракційного складу проводиться за допомогою стандартного
приладу.
Сухим, чистим мірним циліндром ємністю 100 мл відмірюють 100 мл досліджуваного нафтопродукту і обережно переливають його в колбу, слідкуючи при цьому, щоб рідина не попала у газовідвідну трубку колби .Об'єм продукту в циліндрі відраховують по нижньому краю меніску. Досліджуваний нафтопродукт при наливанні в колбу повинен мати температуру 20 ±3°С.
В шийку колби з продуктом вставляють термометр на щільно підігнаному коркові так, щоб ртутна кулька знаходилась на рівні нижнього краю газовідвідної трубки. Газовідвідну трубку колби з'єднують з верхнім кінцем трубки холодильника за допомогою щільно підігнаного корку. З'єднання на корках заливають клеєм, після чого ставлять верхню частину кожуху на азбестову прокладку діаметром ЗО мм (при розгонці бензину) або на прокладку з вирізом (при розгонці гасу і дизельного пального). Мірний циліндр, яким відмірявся продукт, не висушуючи ставлять під нижній кінець трубки холодильника. На час перегонки отвір циліндра закривають ватою. При перегонці бензину циліндр ставлять в стакан, наповнений водою, що має температуру 20 ±3°С. Щоб циліндр не вспливав в стакані, на його ніжку ставлять вантаж.
У ванні холодильника підтримують температуру від 0 до 5 °С. При
перегонці лігроїну, гасу і пального Т-1 і Т-2 швидкість току води у ванні
холодильника регулюється так, щоб температура її на зливі була не вище
+30°С. Нагрівання колби повинно проводитись рівномірно, і з такою
інтенсивністю, щоб до падіння першої краплі дистиляту з кінця трубкЖ
холодильника в циліндр при перегонці бензину пройшло не менше 5 хв і не\
більше 10 хв, а при перегонці гасу, дизельного пального і пального Т-1, не*
менше 10 хв і не більше 15 хв. Температуру, яку показує термометр в момент
падіння першої краплі, називають температурою початку перегонки. Дал?
перегонку ведуть з такою рівномірною швидкістю, щоб за хвилину f
переганялось 4 - 5мп нафтопродукту (за 10 сек в мірний циліндр повинно ,
падати приблизно 20 - 25 крапель). :
В процесі перегонки записують температури, які відповідають моментам, Р коли рівень рідини доходить до міток, чисельно рівних відсоткам, що вказані в
к
технічних умовах на досліджуваний продукт (10%,50%,90%,97.5%). Після того, як в мірний циліндр переганяється 90 мл дистиляту, нагрівання колби регулюють так, щоб до кінця перегонки пройшло від 3 до 5 хв. Коли рівень дистиляту в мірному циліндрі досягне відмітки, встановленої технічними умовами (97%,97.5%,98% або кінця кипіння), записують температуру і нагрівання колби припиняють. Дають зтекти дистиляту на протязі 5 хв і записують об'єм рідини в циліндрі.
Температурою кінця кипіння нафтопродукту вважається та найвища температура, після якої ртутний стовпчик термометра починає опускатись при незмінній інтенсивності нагрівання.
Після припинення нагрівання, колбі дають остудитись на протязі 5 хв,а потім залишок з неї обережно зливають в мірний циліндр ємністю 10 мл,і записують об'єм залишку з точністю до 0,1 мл.
Різниця між 100 мл та сумою об'ємів дистиляту і залишку записують як втрату при перегонці.
При перегонці невідомого по фракційному складу нафтопродукту записують: температуру початку кипіння і температури відгону 10, 15, 20, ЗО, 40, 50, 60, 70, 80, 90 й 97%. Після приблизного встановлення марки пального проводять повторну перегонку, відмічаючи температури перегонки, вказані в технічних умовах для даної марки пального.
Визначення фракційного складу нафтопродуктів проводять два рази. Розходження між двома паралельними визначеннями не повинно перевищувати: для температури початку перегонки — 4°С, для решти температур - 2°С. Кількість залишку може відрізнятись не більше, ніж на 0,2 мл.
Якщо барометричний тиск під час перегонки був вищий 770 мм рт.ст. або нижче 740 мм рт.ст., то вводять поправку в покази термометра. При барометричному тиску нижче 740 мм рт.ст. поправку додають, а при барометричному тиску вище 770 лшрт.ст. - поправку віднімають. Поправка розраховується за формулою:
С = 0.00012 (760 - Р)-(273 +1) де Р - фактичний барометричний тиск в мм рт.ст., і - температура, яку показує термометр.
Поправка може бути визначена з таблиці, складеної на основі вищеприведеної формули (табл. № 2).
4 ВИЗНАЧЕННЯ ВОДОРОЗЧИННИХ КИСЛОТ І ЛУГІВ
Проведення досліду
В розподільну лійку заливають 50 мл дослідного пального та 50 мл дистильованої води. Дистильовану воду попередньо перевіряють на нейтральність за допомогою індикаторів.
Для повного розчинення кислот і лугів у воді суміш збовтують на протязі 5 хв. При випробовуванні темних нафтопродуктів їх перед заливанням у розподільну лійку нагрівають до 70 - 80 °С. Після відстоювання нижній водний шар (водну витяжку) зливають у дві пробірки. В одну пробірку добавляють дві краплини розчину індикатору метилового оранжевого і порівнюють колір досліджуваної водної витяжки з кольором такого ж об'єму чистої дистильованої води, в яку добавлені також дві-три краплини індикатору метилового оранжевого. Забарвлення досліджуваної водної витяжки в рожевий колір вказує на наявність у нафтопродукті водорозчинних кислот.
У другу пробірку додають дві-три краплі розчину фенолфталеїну. Забарвлення розчину в червоний колір вказує на наявність у нафтопродукті лугів. Продукт вважається без вільних лугів при відсутності забарвлення водної витяжки фенолфталеїном і без водорозчинних кислот при незмінному забарвленні водної витяжки від метилового оранжевого індикатора.
6 ВИЗНАЧЕННЯ КІНЕМАТИЧНОЇ В'ЯЗКОСТІ ПАЛИВ
Проведення досліду:
В стаканчик наливають досліджуваний нафтопродукт. Одягнувши на відвідну трубку (3) гумову трубку й затиснувши пальцем кінець коліна (1), перевертають віскозиметр і занурюють в досліджуваний нафтопродукт коліно (2) .Потім проводять засмоктування нафтопродукту в прилад до мітки (б) ,слідкуючи за тим, щоб в розширеннях і трубці не утворилось повітряних бульбашок. Після того, як рівень нафтопродукту досягне мітки (б), віскозиметр швидко перевертають в нормальне положення.
Потім знімають гумову трубочку з відвідної трубки (3) і одягають її на кінець коліна (2).
Наповнений нафтопродуктом віскозиметр поміщають в термостат, заповнений рідиною(маслом).
Рідину для термостата підбирають, керуючись
таблицею 7.
В термостаті за допомогою утримувача встановлюють термометр так, щоб його кулька знаходилась приблизно на рівні, який відповідає середині капіляра віскозиметра, а відмітка температури визначення на шкалі термометра була в рідині. Якщо Мал.6 Віскозиметр Пінкевича.: «е зробити неможливо, то вводять поправку на
виступаючий стовпчик ртуті або спирту, користуючись
формулою:
д / = К • й (*, - /2 )
де: К — рівно 0,00015 для ртутного термометра і 0,001 - для спиртового; h - висота стовпчика ртуті (спирту), виступаючого над рівнем рідини (в градусах шкали термометра);
г, - температура визначення в'язкості °С;
*2- температура повітря поблизу середини виступаючого стовпчика ртуті (спирту), яка вимірюється другим термометром °С.
Якщо поправка має знак плюс, то її віднімають від температури визначення в'язкості, а якщо мінус - то додають і тримають температуру під час досліду рівною отриманому результату. Ціна поділки шкали термометра повинна дорівнювати 0,1 °С, а при визначеннях нижче мінус 30°С, бути рівною 0,5°С.
Віскозиметр встановлюють вертикально і занурюють його в рідину таким чином, щоб рівень рідини був на середині верхнього розширення коліна 2.
Віскозиметр утримують в термостаті не менше 15 хвилин, причому температура в термостаті не повинна відхилятись від температури визначення більше, ніж на ± 0,1 °С, а при визначеннях нижче мінус 30°С, більше ніж на ± 0,25°С.
Через трубочку, що одягнена на коліно віскозиметра (2), засмоктують досліджуваний нафтопродукт у верхнє розширення цього коліна так, щоб його рівень піднявся вище мітки «а», але не вище рівня рідини в термостаті. При цьому необхідно слідкувати за тим, щоб в капілярі або в розширеннях не було бульбашок повітря, розривів і плівок. Після цього нафтопродукту дають вільно зтікати і в той момент, коли його рівень проходить через мітку «а», пускають секундомір, а коли він проходить через мітку «б», секундомір зупиняють. Під час перетікання палива кінець трубки (2 )повинен вільно сполучатись з атмосферою.
Визначення повторюють не менше чотирьох разів, причому результати не повинні відрізнятись від середнього арифметичного більше, ніж на ± 0,5 % (при визначенні в'язкості при температурах нижче мінус 30°С - не більше, ніж на ± 2,5 %). Визначення з більшими відхиленнями до уваги не приймаються.
Кожний віскозиметр має свою постійну, яка записана в його паспорті.
Щоб визначити кінематичну в'язкість нафтопродукту, користуються формулою:
У = Ст;сст
де С - постійна віскозиметра в сст/сек;
т - середнє арифметичне врахованих відліків часу зтікання нафтопродукту в сек.
19
7 ВИЗНАЧЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ СПАЛАХУ МАСЛА
У ВІДКРИТОМУ ТИГЛІ
Визначення температури спалаху проводиться в стандартному приладі, який складається з внутрішнього 1 і зовнішнього тигля 2.
У зовнішній тигель насипають пісок, а у внутрішній тигель заливають досліджуване масло, причому рівень рідини повинен відстояти від краю тигля на 12 мм, якщо спалах нафтопродукту нижче 210°С і на 18 мм - якщо вона вище 210°С. Внутрішній тигель встановлюється у зовнішній таким чином, щоб між його дном і дном зовнішнього тигля був шар піску 5-8 мм і щоб пісок був на відстані близько 12 мм від верхнього краю внутрішнього тигля.
В залите у внутрішній тигель масло занурюється термометр, ртутна кулька повинна знаходитись приблизно в центрі тигля і на однаковій відстані від дна тигля й поверхні масла. Прилад збирається на штативі і встановлюється в такому місці, де немає сильного руху повітря і яскравого світла, яке буде заважати спостерігати спалах. Зовнішній тигель нагрівають полум'ям пальника з такою інтенсивністю, щоб температура масла підвищувалась із швидкістю 10°С за хвилину. За 20 °С до очікуваної температури спалаху полум'я пальника зменшують з тим, щоб температура масла збільшувалась на 4°С за хвилину. За 10°С до очікуваної температури спалаху до поверхні масла, залитого у внутрішній тигель, підносять полум'я запалювального пристрою і повільно проводять ним від одного краю тигля до іншого так, щоб час просування
полум'я дорівнювало 2-3 сек. Полум'я запалювального пристрою повинно бути величиною в 3-4 мм. При дослідженні слід вести полум'я паралельно поверхні пасла на відстані 10 - 14 мм від неї.
Випробування повторюють кожен раз, як температура масла підвищиться на 2°С. За температуру спалаху приймають ту температуру, при якій над всією поверхнею або над частиною її при піднесенні полум'я запалювального пристрою з'являється синє швидко зникаюче полум'я. Якщо спалах був нечіткий, випробування повторюють при температурі масла, більшій на 2°С. Спалах повинен повторитись. Розходження між двома паралельними дослідами не повинні перевищувати для масел з температурою спалаху до 150°С -чотирьох градусів і для масел з більш високою температурою спалаху - п'яти градусів.
9 ВИЗНАЧЕННЯ ПЕНЕТРАЦІЇ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДУ
Досліджуване мастило шпателем вмащується в стакан змішувача. При цьому слідкують за тим, щоб у товщі мастила не залишалось повітря.
Мастило завантажується в кількості, що перевищує об'єм стакана приблизно на 15 % так, що воно не тільки заповнює стакан, але й виступає над його краями у вигляді кульового сектора з висотою 15 мм.
Після цього на стакан одягається і щільно закручується кришка. Стакан з кришкою занурюють у воду, яка має температуру, при якій повинна визначатись пенетрація (25°С). Вода повинна закривати стакан і кришку, але не більше, ніж на 10 мм вище отвору, через який проходить шток для перемішування мастила. Стакан із мастилом витримується у водяній бані при заданій температурі на протязі однієї години.
Потім стакан виймається з бані і встановлюється на спеціальній підставці. Ручка змішувача за допомогою болта приєднується до штока, що проходить через кришку стакана.
Перемішують мастило шляхом підняття і опускання ручки.
По закінченні перемішування кришку відкручують і стакан з мастилом ставлять знову на 15 хвилин у водяну баню, що має ту ж саму температуру (якщо дослід проводиться при більш високій температурі, ніж 25°С, то стакан ставиться в баню на ЗО хвилин).
Необхідно, щоб рівень води був вище різьби, але нижче краю стакана.
Після закінчення вказаного строку ножем вирівнюють поверхню мастила, знімаючи лишнє мастило, і ставлять ванну із стаканом на стіл пенетрометра, основа якого приводиться в горизонтальне положення.
Звільнюючи плунжер кнопкою підводять конус точно до поверхні мастила і, відпустивши кнопку пенетрометра, закріплюють його в такому положенні. Потім опускають кремальєру до зіткнення з плунжером, в якому закріплений конус, і ставлять стрілку циферблата на нуль. Гострий кут конуса повинен бути зміщений відносно центра стакана, але так, щоб при зануренні в мастило конус не торкався стінки стакана.
Після цього беруть секундомір і одночасно натискають на пускову кнопку і включають секундомір. Після проходження 5сек пускову кнопку пенетрометра відпускають, фіксуючи положення конуса. Відпускають кремальєру до зіткнення з плунжером, при цьому стрілка на циферблаті переміститься і вкаже на цифру, яка відповідає числу пенетрації.
Потім конус витягують з мастила, ретельно витирають ватою, змоченою в бензині, і насухо витирають.
Перед проведенням повторного визначення поверхню мастила вирівнюють ножем і змінюють місце дотику кінцевика конуса з мастилом.
Визначення повторюють не менше п'яти раз і за число пенетрації приймають середнє арифметичне п'яти відліків, причому розходження між ними не повинні перевищувати ±3 % від середнього арифметичного всіх відліків, які порівнюються.
Якщо розходження виявились великими, то проводять 10 відліків і результатом вважають середнє арифметичне 10-ти відліків, відхилення окремих відліків не повинні мати розходження вище, ніж ± 6 %.
Відліки, які відрізняються від середнього арифметичного більше ніж на ± 6%,в розрахунок не приймаються.
10 ВИЗНАЧЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ КРАПЛЕПАДІННЯ
КОНСИСТЕНТНИХ МАСТИЛ
ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДУ
Перед тим, як відібрати пробу мастила для аналізу, з поверхні мастила шпателем знімають верхній шар. Потім шпателем не менше як з трьох різних точок беруть мастило, складають його в чашечку приладу. При цьому слідкують, щоб в мастилі не утворювалось повітряних бульбашок. Зайве мастило з верхньої частини знімають ножем, витирають чашечку і вставляють її в гільзу термометру так, щоб верхній край чашечки дотикався з бортиком гільзи.
Внаслідок того, що в мастило вдавлюється ртутна кулька термометра, з нижнього отвору чашечки видавлюється деяка кількість мастила, яку зрізають ножем.
Термометр з гільзою і чашечкою встановлюють на корковій пробці в пробірку діаметром 40 — 45 мм і довжиною 180 - 200 мм. На дно цієї пробірки кладуть кружок білого паперу, щоб він щільно прилягав до дна пробірки. Термометр встановлюється таким чином, щоб нижній край чашечки був віддалений від дна пробірки приблизно на 25 мм.
За допомогою тримача штатива пробірку поміщають в термостійкий стакан, її встановлюють строго вертикально, щоб дно пробірки було віддалене від дна стакана на 10 - 20 мм.
Термостійкий скляний стакан заповнюється рідиною. Якщо температура краплепадіння мастила нижче 80 °С, то стакан заповнюють дистильованою водою, а якщо вище 80 °С, то гліцерином або вазеліновим медицинським маслом. Рівень рідини при зібраному приладі повинен бути віддалений від дна стакана на 120 - 150 мм.
Стакан встановлюється на азбестовій сітці і рідина нагрівається при постійному перемішуванні.
Після того, як термометр покаже температуру, на 20°С нижчу від очікуваної температури краплепадіння, подальше нагрівання регулюють таким чином, щоб температура підвищувалась на 1°С за хвилину.
Та температура, при якій з чашечки приладу падає перша крапля досліджуваного мастила або стовпчик мастила доторкнеться паперу, що покладений на дно пробірки, вважається температурою краплепадіння.
Між двома паралельними відліками допускається розходження не більше, ніж на 1°С.
11 КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ ВОДИ
ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДУ
Пробу нафтопродукту ретельно перемішують і відважують в колбу на техно-хімічних терезах 100 г продукту (для консистентних мастил - 20 - 25 г мастила) з точністю до 0,1 г.
Потім добавляють в колбу 100 мл (для мастил 150мл) розчинника і ретельно перемішують вміст колби. В якості розчинника беруть звичайно бензин прямої перегонки, у якого відігнані фракції до 80°С (для консистентних мастил бензин з початком кипіння не нижче 90°С і кінцем кипіння не вище 150°С).
В колбу кидають декілька уламків пемзи або неглазурованого фаянсу .
Після цього до колби за допомогою коркової пробки приєднують відвідну трубку приймача-пастки так, щоб зрізаний кінець її входив в колбу на 15 - 20 мм.
До приймача-пастки за допомогою коркової пробки приєднується холодильник. Зрізаний кінець холодильника повинен знаходитись на рівні середини відвідної трубки. Якщо температура охолоджуючої води, яка поступає в холодильник, значно нижче температури кімнати, верхній кінець
трубки холодильника закривають ватою, щоб запобігти конденсації вологи з повітря на внутрішніх стінках трубки холодильника.
Після того, як прилад зібраний, коркові пробки заливають колодіумом, щоб запобігти просочуванню парів. Зібравши і встановивши прилад, починають нагрівати колбу(електропідігрів.) з таким розрахунком, щоб з кінця холодильника в приймач-пастку падало 2-4 краплі за секунду. Вода, що переганяється разом з розчинником, і яка міститься в досліджуваному нафтопродукті, буде осідати на дно пастки і накопичуватись там до тих пір, поки повністю не переженеться з колби у приймач-пастку. Розчинник, який знаходиться у верхньому шарі, заповнить приймач-пастку і по відвідній трубці буде повертатись в колбу.
Нагрівання і перегонку ведуть до тих пір, поки рівень води у приймачі-пастці не перестане збільшуватись і верхній шар розчинника не стане прозорим. Час перегонки не повинен бути більше 1 години.
Якщо частина води осідає на внутрішній стінці холодильника і не зтікає у пастку, то ці краплі або змивають розчинником, збільшуючи на короткий час інтенсивність нагрівання колби, або зштовхують скляною палочкою з гумовим кінцевиком.
При вмісті води в досліджуваному продукті в кількості, меншій 0,3 мл і у випадку, якщо після закінчення досліду розчинник у приймачі-пастці мутний, приймач-пастку занурюють в гарячу воду для освітлення розчинника. Після цього її знову охолоджують до кімнатної температури і визначають кількість зібраної в приймачі-пастці води, користуючись нанесеними на ній поділками.
Вміст води визначається за формулою:
v-100
а> =———;вагових% с
де v - об'єм води у приймачі-пастці,в мл;
С - наважка нафтопродукту, взята для визначення, в г.
Якщо потрібно визначити об'ємний відсоток, то отриманий результат помножують на питому вагу нафтопродукту, виміряну при температурі, при якій проводилось його зважування.
Розходження між двома паралельними відліками не повинно перевищувати одної верхньої поділки частини приймача-пастки, яка заповнена водою.
Якщо води у приймачі-пастці менше 0,03 мл, то таку кількість вважають слідами.
12 ВИЗНАЧЕННЯ КИСЛОТНОСТІ ПАЛЬНОГО
ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДУ
Визначення кислотності палив проводиться так само, як і визначення кислотного числа змащувальних масел. Відмінність визначення кислотності полягає у кількості продукту, взятого для досліду.
Для визначення кислотності пального в конічну колбу ємністю 100 мл приливають 50 мл досліджуваного нафтопродукту, відміряного мірним циліндром. В другу конічну колбу приливають 50 мл 85 %-го розчину етилового спирту, вставляють в неї зворотній холодильник і кип'ятять на протязі 5 хвилин. Після кип'ятіння спирт нейтралізують в гарячому стані 0,05Н спиртовим розчином їдкого калі в присутності 0,5 мл (4 - 5 крапель) індикатора нитрозинового жовтого до першої зміни забарвлення нижнього шару від жовтого до зеленого.
Після цього у колбу з нейтралізованим спиртом приливають 50 мл досліджуваного пального, додають 4-5 крапель індикатора і в гарячому стані титрують 0,05Н спиртовим розчином їдкого калі до появи зеленого забарвлення (або з зеленим відтінком).
Кислотність досліджуваного нафтопродукту в мг КОН на 100 мл (к) обчислюють за формулою:
Г-Г-100
к =50
де : V - об'єм 0,05Н розчину їдкого калі, який витрачений на титрування, в
мл;
Т - титр 0,05Н розчину їдкого калі, виражений в мл;
100 - коефіцієнт для приведення кислотності до 100 мл нафтопродукту;
50 - об'єм нафтопродукту, взятого для дослідження, в мл.
16 ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ РІДИНИ «І" В АВІАЦІЙНИХ ГАСАХ
Суть визначення вмісту рідини І в паливі полягає у видаленні її з палива дистильованою водою та у визначенні коефіцієнту заломлення водної ритяжки за допомогою рефрактометру.
Порядок проведення досліду
В ділильну лійку наливають 100 мл дослідного палива і добавляють 5 МЛ дистильованої води. Потім закріпляють ділильну лійку у вертикальне положення на 3-5 хвилин. Після розшарування зливають водну витяжку присадки у скляну пробірку, яка виключає попадання пального у водяну
витяжку.
Рефрактометр встановлюють так, щоб дзеркало було освітлено розсіяним сонячним світлом або світлом лампи. На горизонтальну поверхню нижньої призми наносять дві-три краплі водної витяжки. Призму закривають. Окуляр трубки встановлюють так, щоб перехрестя ліній було чітко видно. За допомогою гвинта нижню частину поля зору регулюють до тих пір поки вона не стане темною , і точно встановлюють перехрестя ліній на межі темного та світлого сегментів.
По шкалі відраховують значення коефіцієнта заломлення водної витяжки при температурі визначення. Четвертий знак відраховують на око. Після цього призми промивають та протирають сухою тканиною. Визначення Повторяють ще раз й беруть середнє арифметичне значення з двох значень.
У випадку проведення визначення при температурі, що відрізняються від 20°С, вводять поправку рівну 0,0004 на 1°С. Поправку перемножують на різницю температур. Якщо температура визначення нижче ЗСГС, то поправку віднімають від отриманої величини коефіцієнту заломлення, якщо вона вище 20 ° С , поправку додають.
Опрацювання результатів:
Масова частка( %) присадки в авіаційному пальному розраховується за формулюю:
а = (п Д1-пД2)5рд...!:
(п ДЗ -пДІ) рпал. де — пД 1- показник заломлення водної витяжки при 20°С;
пД 2- показник заломлення дистильованої води, який
приймається рівним 1,333 при 20°С; пД 3- показник заломлення присадки при 20°С р прис.- густина присадки при 20 ° С, г/см 3. р пал. - густина палива при 20 ° С , г/см 3. Густина присадки приймається рівною для "І" 0,939 г/см куб.
PAGE 10