Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
2.2. Методологія проведення типового процесу екологічного аудиту
Методологія проведення типового процесу екоаудиту подана з урахуванням положень стандартів ДСТУ ІSО 19011-97. Для успішного проведення екоаудиту та одержання від нього корисних результатів слід дотримуватись таких вимог:
► предмет екоаудиту та учасники, які відповідають за нього, мають бути чітко визначені й зафіксовані в документах;
► проведення екоаудиту повинно підтримуватись вищим керівництвом підприємства, яке виявляє готовність адекватно відреагувати на всі недоліки, виявлені під час аудитування;
► необхідно мати вірогідну й достатню за обсягом інформацію про предмет екоаудиту;
► групі екоаудиторів повинні бути надані відповідні повноваження, ресурси; вони повинні мати відповідну підготовку для належного виконання дорученої роботи;
► слід бути впевненими, що проведення екоаудиту дістане підтримку з боку виробничого персоналу підприємства, що аудитується.
Лише після того як керівник групи аудиторів (провідний аудитор), провівши консультації із замовником, переконається в додержанні цих вимог, можна розпочинати екоаудит.
Обсяг та межі екологічного аудиту
При визначенні замовником цілей екоаудиту він зазвичай посилається на систему критеріїв, за якими здійснюється порівняння зібраних фактичних даних екоаудиту. Це може бути відповідність їх природоохоронному законодавству, вимогам інвесторів, системі екоменеджменту, зразкам екологічної практики, кодексу поводження та екологічній політиці підприємства тощо. За погодженням із замовником визначають обсяг екоаудиту, який забезпечить досягнення поставлених цілей. Обов'язковим є складання звіту за результатами екоаудиту. Розроблення рекомендацій та плану заходів, екологічних програм не є обов'язковим, проте може бути передбачене у складі аудиту за бажанням замовника. В обсязі екоаудиту зазначають:
▪ межі території, що аудитується;
▪ перелік технологічних процесів;
▪ обмежованість в часі;
▪ необхідність відбору проб;
▪ необхідність оцінювання впливів за межами ділянки;
▪ необхідність аудитування суміжників;
▪ характер взаємодії з органами державного управління;
▪ можливість залучення третіх сторін тощо.
Всю інформацію документують і передають підприємству, що аудитується, до початку аудиту.
Основні вимоги до аудиторів
Основними вимогами до екоаудиторів є їхня об'єктивність, незалежність від підприємства, що аудитується, та компетентність. Під час аудитування аудитори повинні виявляти професійну старанність, сумлінність, вміння та розсудливість. Відносини аудиторів із замовником мають характер конфіденційності й довіри.
Обговорюючи із замовником умови проведення екологічного аудиту, провідний аудитор визначає і узгоджує критерії аудиту. Для перевірки виконання визначених критеріїв має бути зібрана, проаналізована, протлумачена і задокументована відповідна інформація, яка буде використана як доказ отримання результатів екоаудиту. Адекватність доказів має бути підтверджена тим, що незалежні один від одного компетентні екоаудитори отримають схожі результати аудиту при оцінюванні тих самих доказів екоаудиту. Це гарантуватиме достовірність результатів і висновків аудиту, які передаються замовникові у формі письмового звіту.
Провідний аудитор після консультацій із замовником визначає структуру звіту відповідно до прийнятих стандартів.
Порядок проведення екологічного аудиту
За міжнародними і державними стандартами весь процес екоаудиту простежується як логічна послідовність чітко визначених завдань, що забезпечують дотримання системного підходу. Всього завдань (або кроків) дванадцять, вони поділені на три групи по 4 таких завдання в кожній:
Структуру типового процесу екоаудиту наведено на рис. 2.2.
На всіх його стадіях бере участь відповідальний представник керівництва підприємства - екоменеджер. Приймаючи рішення щодо проведення екоаудиту, керівництво підприємства має уповноважити одного зі своїх представників (головного інженера або його заступника з питань екологічної безпеки виробництва) на виконання всієї організаційної роботи, пов'язаної з екоаудитом. Його призначення з визначенням прав і обов'язків оформляється наказом по підприємству.
Рис. 2.2. Принципова схема проведення екологічного аудиту
Екоменеджер повинен підібрати керівника групи аудиторів, за поданням останнього узгодити персональний склад цієї групи і подати його на затвердження керівництву підприємства. Він забезпечує оформлення контракту (договору) на проведення аудиту і є тією особою, котрій аудиторська група дає звіт про результати екоаудиту після його закінчення.
Підготовча робота на підприємстві
Відповідальний за проведення екоаудиту менеджер разом з кваліфікованим консультантом-аудитором (який у подальшому може бути керівником аудиторської групи при проведенні екоаудиту на підприємстві) повинен вирішити насамперед чотири завдання (див. рис. 2.2.):
Завдання 1. Визначити коло питань і цілей. Залежно від того, в чому зацікавлений замовник, можуть бути різними цілі і коло питань. Цілі можуть бути природоохоронними, інвестиційними, маркетинговими, технічними, екоменеджерськими. Відповідно до цього застосовують той чи інший тип екоаудиту зі своїм колом питань.
Завдання 2. Огляд засобів. Екоменеджер до початку аудитування ознайомлює керівника групи аудиторів з виробництвом та наявними екологічними проблемами. Особливої уваги при цьому заслуговує ознайомлення із системою екоменеджменту та працівниками, які відповідають за її функціонування. Треба також з’ясувати, які види діяльності підприємства регулюються ліцензіями та дозволами. Разом з керівником групи аудиторів екоменеджер проводить огляд всіх технічних засобів, що підлягають аудитуванню, і відповідає на запитання відповідальних фахівців підприємства. Він заповнює анкету (з переліком питань), яку йому дає керівник групи аудиторів. Таке внутрішнє контрольне анкетування вимагає, щоб керівництво підприємства надало інформацію про екологічну політику підприємства та порядок її проведення, про виробничу діяльність, відповідальність за екологічні правопорушення, про дозволи на природокористування та системи управління підприємством.
Надану інформацію та здатність керівництва підприємства дати належні відповіді на цей запит аудитори використовують у подальшому, характеризуючи та оцінюючи природоохоронну діяльність підприємства екологічну компетентність його керівництва.
Екоменеджер повинен завчасно (до початку аудиту) підготувати пакет документів, які допоможуть аудиторам ознайомитися із специфічними особливостями кожної з виробничих ділянок та підготувати список об’єктів аудиту та його протокол. Зазвичай такими документами є:
- вся розпорядча документація екологічної спрямованості, яка стосується даної виробничої ділянки (накази, розпорядження, постанови, дозволи тощо);
- звіти, доповіді, службові записки з екологічних питань, що є у розпорядженні адміністрації, наприклад, звіти про оцінку впливу на навколишнє середовище – ОВНС, доповіді про витоки та розливи небезпечних речовин, попередні доповіді про екоаудит;
- технічна політика підприємства та процедури її реалізації, включаючи екологічну політику, порядок дій у випадках витоків і розливів небезпечних речовин;
- перелік небезпечних речовин і відходів, сховищ відходів, резервуарів для зберігання хімічних речовин із зазначенням терміну їх використання та вмісту;
- детальні схеми ділянки, паспорт водного господарства підприємства з доданням схеми водовідведення від підприємства до водного об'єкта;
- список персоналу, який здатний забезпечити необхідну інформацію під час аудиту, із зазначенням службових приміщень і телефонів.
Завдання 3. Розробити протокол аудиту. Протокол екоаудиту (порядок його проведення) складають на основі визначених раніше кола питань і цілей аудиту та вихідної інформації, одержаної під час огляду засобів виробництва. Протокол включає перелік вимог, підходів і процедур, яких мають дотримуватись аудитори. Він повинен гарантувати системність аудитування.
До переліку входять усі критерії, які можуть бути застосовані в межах визначеного раніше кола питань екоаудиту. Всі критерії переглядаються для визначення їх відповідності виробничій діяльності підприємства та встановленому колу питань, що розглядаються під час аудиту, а також його цілям. Якщо, наприклад, мета екоаудиту полягає в оцінці дотримання природоохоронного законодавства, то використовують такі критерії, як відповідні нормативні вимоги, а якщо в оцінці того, якою мірою дія системи екоменеджменту на підприємстві відповідає об'єктивним уявленням про належне прагнення керівництва та персоналу підприємства до поліпшення його екологічних показників, то критерієм слугує модель екоменеджменту (світовий аналог), яка приймається за еталон, що демонструє таке прагнення. Протокол розробляє керівник групи аудиторів (провідний аудитор). До його прийняття керівництвом до дії з ним має ознайомитися екоменеджер і, в разі потреби, зробити свої зауваження. Якщо керівник групи аудиторів згоден із зауваженнями екоменеджера, він вносить до протоколу відповідні зміни.
Зразок протоколу комплексного екоаудиту за станом Європейського банку розвитку і реконструкції наведено в практичній роботі 4. Цей зразок було використано при відпрацюванні в Україні комплексної експрес-оцінки підприємств галузей харчової і легкої промисловості.
Завдання 4. Підготувати план аудиту. План аудиту складає керівник групи аудиторів разом з екоменеджером. Цей план включає три розділи. В першому визначається персональний склад групи з розподілом функцій між її членами. В другому - наведено графік проведення аудиту, в третьому - подано план організаційно-технічних заходів щодо проведення екоаудиту.
Перший розділ плану. До персонального складу групи аудиторів включають фахівців, спеціалізація яких повністю охоплює всі призначені до вирішення групою аудиторів питання. Тобто, в її складі мають бути технолог, ознайомлений з технологічним процесом виробництва, гідрогеолог, який може оцінити вплив підприємства на підземні води (якщо такий вплив існує); еколог, здатний оцінити вплив на довкілля хімічних речовин, які задіяні у технологічному процесі (в тому числі у скидах, викидах і відходах); фахівець у галузі екоменеджменту тощо.
Всі фахівці повинні мати високий рівень професійної підготовки та необхідний практичний досвід. Обов'язковим для них є розуміння теорії та процедур екоаудиту і вміння використати це на практиці, а також знання в загальних рисах того технологічного процесу, який буде аудитуватись. Кожний аудитор зобов'язаний знати діючі законодавчі акти та нормативні документи, які стосуються кола питань, що аудитуються. Зрозуміло також, що вони мають знати етичні норми поведінки і вміти дотримуватись їх під час виконання своїх обов'язків.
Другий розділ плану. В цьому розділі подано графік проведення екоаудиту. Він включає 8 етапів, які відповідають завданням 5-—12, що наведені на рис. 2.1., а саме:
1). збори з приводу відкриття аудиту (завдання 5);
2). огляд виробничого процесу (завдання 6);
3). оцінювання системи екоменеджменту (завдання 7);
4). огляд документів і записів (завдання 8);
5). список попередніх результатів (завдання 9);
6). заключна нарада (завдання 10);
7). підготовка та подання звіту про аудит (завдання 11);
8). звітування перед замовником аудиту (завдання 12).
Графік має такі графи: 1) номер порядковий (№ пор.), 2) найменування етапу екоаудиту, 3) початок, 4) закінчення, 5) місце проведення, 6) відповідальний виконавець, 7) учасники, 8) примітки (див. практичну роботу 5).
Час початку та закінчення кожного з етапів екоаудиту визначають керівник групи аудиторів разом з екоменеджером з урахуванням обсягів робіт, що мають бути виконані, та очікуваних при цьому затрат праці.
Третій розділ плану містить організаційно-технічні заходи щодо забезпечення успішного проведення екоаудиту. У цьому розділі зазначено всі заходи, за виконання яких відповідає адміністрація підприємства, стосовно транспортного, побутового та житлового забезпечення роботи аудиторів, а також задоволення їхніх потреб у робочих приміщеннях, послугах зв'язку, копіювальній техніці і, в разі потреби, у засобах техніки безпеки.
План аудиту має бути гнучким, у нього можна вносити необхідні зміни під час проведення екоаудиту, зокрема для ефективного використання ресурсів.
Крім викладених вище питань у плані можуть бути визначені: цілі та обсяг аудиту; критерії аудиту; підрозділи підприємства, в яких проводити меться екоаудит; функціональні обов'язки і/або список осіб, що мають безпосереднє відношення до СЕМ підприємства; пріоритетні елементи СЕМ з точки зору екоаудиту; робоча мова і мова написання звіту про аудит; перелік документів, на які посилаються; вимоги до конфіденційності; вимоги до зберігання документів.
Підготовлений план екоаудиту погоджується з його замовником (клієнтом), який може внести до нього необхідні, на його погляд, зміни. Затверджений керівником групи аудиторів план отримують замовник аудиту, (підприємство) і кожний з аудиторів. Виконання його є обов'язковим для всіх, кого він стосується.
Робота із збирання інформації
Необхідну для екоаудиту інформацію збирають безпосередньо на підприємстві, що аудитується. На момент прибуття групи аудиторів екоменеджер повинен забезпечити: готовність керівного та технічного персоналу підприємства виділити частину свого робочого часу для того, щоб сприяти аудиторам при здійсненні оглядів, одержання необхідних документів, проведення ознайомчих бесід; надання робочого приміщення для групи аудиторів; доступ до копіювальної та комп'ютерної техніки, телефону, факсу тощо.
Завдання 5. Збори у зв'язку з початком аудиту. Екоменеджер разом з керівником групи аудиторів організують збори, присвячені початку аудиту, на які запрошують керівний склад підприємства та аудиторів. По суті ці збори і є початком проведення екоаудиту безпосередньо на підприємстві (його ділянці). На зборах необхідно:
Після закінчення зборів екоменеджер влаштовує для групи аудиторів коротку екскурсію для загального ознайомлення їх з підприємством. Збір інформації аудитори починають з огляду виробничого процесу (завдання 6). Майже паралельно з цим вони розпочинають оцінювання системи екоменеджменту (завдання 7) та огляд документів і записів (завдання 8).
У процесі виконання останніх трьох завдань аудитори мають зібрати документальні свідчення (докази) відповідності фактичного стану речей твердженням у раніше заповненій підприємством контрольній анкеті.
Завдання 6. Огляд виробничого процесу. Мета виконання цього завдання полягає в тому, щоб кожний аудитор повністю зрозумів суть екологічних проблем підприємства і визначив заходи щодо їх розв'язання. Для цього потрібно:
▪ визначити (ідентифікувати) всі зони потенційного екологічного ризику;
▪ оцінити ефективність організаційно-технічних заходів та іншої діяльності, спрямованої на зменшення ризику;
▪ визначити ефективність технічних засобів, які застосовуються на підприємстві для зменшення ризику;
▪ оцінити системи моніторингу на підприємстві.
Для збирання необхідної інформації проводять:
Під час огляду виробничого процесу аудитори не відбирають проби для проведення аналізів, оскільки це не входить у межі їхніх завдань. У разі потреби вони можуть зажадати від екоменеджера проведення таких аналізів із залученням компетентної організації, засвідчені результати яких мають бути передані групі аудиторів.
Завдання 7. Оцінювання системи екоменеджменту. За результатами огляду виробничого процесу безпосередньо в цехах і на дільницях підприємства можна зробити наступний крок - оцінити ефективність системи екоменеджменту. Для цього аудитори за сприяння екоменеджера проводять бесіди з представниками вищої ланки керівництва підприємства, для того щоб мати повне уявлення про діючу на підприємстві систему екоменеджменту. В ході зустрічей керівники підприємства відповідають на всі запитання, які цікавлять аудиторів.
Отриману під час таких зустрічей інформацію аудитори використовують для порівняння діючої на підприємстві системи екоменеджменту з кращими існуючими зразками систем на аналогічних підприємствах, як українських, так і зарубіжних. При цьому особливу увагу вони приділяють виявленим під час виконання попереднього (шостого) завдання недолікам, підвищеному ризику на тій чи іншій стадії технологічного процесу, прагнучи з'ясувати, чи не є вони результатом тих або інших недоліків системи екоменеджменту.
У процесі оцінювання системи екоменеджменту доцільно розглядати її за такими блоками питань:
1). з екологічної політики підприємства, програм і процедур;
2). стосовно відповідальності, визначеної для персоналу;
3). щодо створення, обробки, передачі та використання інформації;
4). щодо освіти, професійної підготовки, екологічного виховання.
По кожному з цих блоків питань аудитори мають дати відповідь, чи здатна діюча система екоменеджменту ліквідувати існуючі екологічні недоліки, знизити екологічний ризик там, де він є невиправдано високим.
Завдання 8. Огляд документів і записів. Для проведення екоаудиту важливими є документи й записи всіх видів, що стосуються підприємства. Тому екоменеджер повинен завчасно з'ясувати, які саме документи і записи потрібні аудиторам, і своєчасно надати їх або зняти з них необхідні копії. Такими документами підприємства є:
- дозволи на природокористування;
- паспорт водного господарства;
- екологічний паспорт;
- паспорт відходів;
- журнали аналізів сировини, викидів, скидів, відходів;
- форми статистичної звітності 2-тп (повітря), 2-тп (водгосп) тощо;
- накази по підприємству, які стосуються природоохоронної діяльності;
- висновки та приписи екологічної інспекції;
- заяви, скарги, листування з приводу екологічних проблем;
- документи, що підтверджують законність видалення відходів;
- звіти про попередні аудити;
- звіти підприємства державним органам;
- документи, що висвітлюють проведену роботу з професійної підготовки, екологічного виховання та ін.
Необхідно зібрати достатні свідчення (докази) відповідності СЕМ підприємства критеріям аудиту СЕМ. Зібрану інформацію треба перевірити, зібравши додаткові дані від незалежних джерел, виділити (позначити) ненадійні свідчення.
Аудитори повинні перевірити, чи забезпечують існуючі на підприємстві методики відбору проб та аналітичних вимірювань достовірність ненадійної інформації.
На підставі цих документів, даних про огляд ділянки, бесід з персоналом екоаудитор створює власні аналітичні документи, проілюстровані фотографіями.
Підведення підсумків проведеної роботи та їх обговорення
Це завершальна фаза аудиту. В цей час аналізують раніше зібрані дані і розробляють висновки аудиту, які передають екоменеджеру для того, щоб з ними ознайомилося керівництво підприємства, обговорило з групою аудиторів і надалі використовувало у своїй діяльності.
Завдання 9. Список попередніх результатів. Аудитори розглядають всі зібрані дані екоаудиту для визначення того, в чому СЕМ підприємства не відповідає критеріям аудиту СЕМА. Ці результати екоаудиту аудитори розглядають разом з екоменеджером підприємства для з'ясування його думки відносно підтвердження виявлених невідповідностей. Кінцевим результатом виконання цього завдання є складання систематизованого списку виявлених недоліків (ранжований за ступенем ризику) та попередніх рекомендацій щодо їх усунення.
Завдання 10. Заключна нарада. Перш ніж залишити підприємство, група аудиторів має провести заключну нараду з його керівництвом. Нараду організує екоменеджер. Під час наради екоаудитори повинні:
1). оперативно проінформувати керівництво підприємства про виявлені недоліки з тим, щоб керівництво вжило невідкладних заходів щодо їх усунення (маючи на увазі, що офіційно висновки екоаудиту можуть надійти на підприємство лише через кілька тижнів;)
2). дати змогу керівництву підприємства обговорити з аудиторами їхні рекомендації. При цьому можуть бути зняті всі можливі непорозуміння та підтверджена справедливість висновків аудиту.
Будь-які неузгодженості між аудиторами і керівництвом підприємства слід з'ясувати до того, як провідний аудитор підготує звіт. Останні рішення щодо суті та формулювання висновків за результатами екоаудиту приймає провідний аудитор, тепер уже не узгоджуючи їх з підприємством (замовником), що аудитується.
Завдання 11. Підготовка та подання звіту про аудит. Звіт про аудитування аудитори складають під керівництвом провідного аудитора за межами підприємства. У ньому стисло й точно висвітлюють результати аудиту, належним чином обґрунтовуючи висновки та підкріплюючи їх необхідними документами. За бажанням замовника аудиту, у звіті можуть бути наведені витрати на розроблення аудиторами рекомендацій (еколого-економічні обґрунтування).
Проект звіту подають на розгляд замовнику, який може зробити свої зауваження до нього. Затверджений керівником групи аудиторів і, якщо потрібно, керівництвом підприємства, звіт подається замовникові аудиту.
У разі, коли підприємство не є замовником аудиту, звіт подається йому лише з дозволу замовника.
Зразки звітів наведені в практичних роботах.
Завдання 12. Звітування перед замовником аудиту. Заключною фазою аудиту є звітування перед керівництвом організації — замовника екоаудиту. Таким замовником може бути керівництво підприємства (якщо воно замовило аудит) або якась інша організація, зацікавлена у проведенні екоаудиту на даному підприємстві.
Якщо замовником є підприємство, екоменеджер організує засідання його керівництва з тим, щоб з'ясувати суть тієї юридичної відповідальності або тих потенційних правових проблем, які очікують його згідно з висновками аудиту. Підприємство може також визначити свої пріоритети у здійсненні екологічної політики та прийняти рішення щодо забезпечення ресурсами, необхідними для проведення першочергових заходів.
Звіт про результати аудиту, перевірений і засвідчений спеціально акредитованим перевіряючим, офіційно подається замовникові аудиту.