Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
30
Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти
Академії педагогічних наук України
дзюба Тетяна Михайлівна
УДК 159.964.21:371.11 (043.3)
Формування психологічної готовності
заступника директора школи до взаємодії
з учителями в умовах конфлікту
19.00.07 –педагогічна та вікова психологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України, кафедра психології.
|
Науковий керівник |
доктор психологічних наук, професор Карамушка Людмила Миколаївна, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія організаційної психології, завідувач |
|
Офіційні опоненти: |
доктор психологічних наук, професор Ложкін Георгій Володимирович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, кафедра психології і педагогіки, завідувач кандидат психологічних наук, доцент ТУРИНІНА Олена Леонтіївна, Міжрегіональна Академія управління персоналом, кафедра загальної та практичної психології, завідувач |
|
Провідна установа |
Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна МОН України, кафедра психології |
Захист відбудеться 22 червня 2007 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.02 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, Київ, вул. Артема, 52А, 1 поверх,
зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (04053, Київ, вул. Артема, 52А).
Автореферат розісланий 22 травня 2007 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради О.С. Снісаренко
Загальна характеристика роботи
Актуальність проблеми. Процеси суспільно-політичних і соціокультурних перетворень, які відбуваються сьогодні в українському суспільстві, супроводжуються суттєвими змінами в змісті та формах соціальної взаємодії. Важливим при цьому є також трансформація старих соціальних структур і заміна їх новими. Все це призводить до зростанням конфліктогенності суспільства. За таких умов конфлікт перетворюється на норму соціальної взаємодії, досить часто стає природним станом життєдіяльності кожної особистості, організації та суспільства в цілому.
Трансформуючись у сферу життєдіяльності школи, зазначені зміни, з одного боку, призводять до існування конфліктогенного освітнього середовища, а з іншого, змушують розглядати взаємодію в умовах конфлікту як необхідність та засіб оптимізації внутрішньошкільної взаємодії. Відповідно, сучасне розуміння сутності конфлікту полягає, зокрема, в тому, щоб не “пригасити”конфлікт, а зробити його регульованою, цивілізованою формою розвитку особистості, групи, організації.
Особливого значення конфлікти набувають у професійно-управлінській взаємодії керівника школи, зокрема, заступника директора школи, з підлеглими, оскільки сьогодні заступнику директора школи доводиться вирішувати цілий ряд інноваційних завдань, як за змістом, так і за способами їх вирішення. Дані конфлікти доволі часто негативно впливають на результативність і якість діяльності всієї педагогічної системи, порушують нормальний хід процесу управління, погіршують соціально-психологічний клімат педагогічного колективу, формують негативний емоційний фон у професійних стосунках, призводять до плинності кадрів тощо. Тому важливою складовою професіоналізму сучасного керівника школи є його психологічна готовність до взаємодії в умовах “реального”або “потенційного”конфлікту, яка, з одного боку, стає засобом підвищення ефективності управлінської та педагогічної діяльності керівника та членів педагогічного колективу, а з іншого –засобом профілактики їх особистісних криз.
Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури показує, що проблема конфліктів знайшла досить глибоке відображення у роботах західних (М. Дойч, Г. Келлі, Г. Лайоль, В. Майерс, Т. Ньюкомб, Ф. Хьюсман та ін.), російських (А.Я. Анцупов, Н.В. Грішина, О.І. Денисов, С.М. Ємельянов, О.О. Єршов, В.П. Шейнов та ін.) та українських (І.В. Ващенко, С.П. Гиренко, В.М. Кушнірук, Г.В. Ложкін, М.І. Пірен, Н.І. Пов’якель, Є.В. Юрківський, В.А. Семиченко та ін.) вчених. У даних роботах розкрито сутність конфлікту, його структуру, види, типологічні та динамічні характеристики, стратегії і тактики конфліктної протидії, методи попередження та врегулювання конфлікту.
Особливу увагу при цьому приділено також проблемі підготовки особистості до попередження та розв’язання конфліктів. Розкрито поняття “конфліктологічна компетентність”(О.І. Денісов, О.Є. Єфімова, Л.О. Петровська, Н.В. Самсонова та ін.), “конфліктологічна готовність”(З.З. Дрінка, Н.В. Самсонова), “конфліктологічна культура”(С.В. Баникіна, Н.В. Самсонова); визначено професійно значущі якості спеціаліста в ситуації конфлікту (Н.В. Грішина, Н.Л. Коломінський, Ю.О. Костюшко, Г.В. Ложкін, Л.О. Петровська, О.Л. Турініна, Н.В. Самсонова та ін.); визначено засоби ефективної професійної конфліктологічної підготовки (П.О. Сергоманов, Б.І. Хасан, Л.М. Цой).
Що стосується управлінських конфліктів, як одного із суттєвих видів конфліктів, то вони досліджені значно менше. Окремі аспекти управлінських конфліктів, зокрема, на матеріалі освітніх організацій, розкрито в роботах українських дослідників –О.І. Бондарчук, М.В. Войтович, Л.М. Карамушки, Н.Л. Коломінського, Г.В. Ложкіна, Г.В. Лозниці, Л.Е. Орбан-Лембрик, М.І. Пірен, В.А. Семиченко та ін.
Що ж до проблеми формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з вчителями в умовах конфлікту, то вона раніше не виступала предметом спеціального дослідження.
Отже, соціальна значущість проблеми та її недостатня наукова розробленість зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження: “Формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексних науково-дослідницьких тем кафедри психології Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України: “Соціально-психологічні чинники мотивації професійного вдосконалення особистості керівних кадрів освіти”(державний реєстраційний номер 0199Ụ004314, 2000-2002 рр.), “Соціально-психологічні особливості ціннісних орієнтацій особистості керівних освітянських кадрів та їх розвиток у процесі післядипломної педагогічної освіти”(2003-2005 рр.) та “Психологічні засади стимулювання особистісного розвитку управлінських кадрів в умовах системи післядипломної педагогічної освіти”(державний реєстраційний номер 0106U002456, 2006-2008 рр.). Тему дисертаційного дослідження затверджено на Вченій раді Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (протокол № 9 від 19.11.2003 року) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 10 від 23 грудня 2003 року).
Об’єкт дослідження –взаємодія заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту.
Предмет дослідження –психологічна готовність заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту.
Мета дослідження: визначити зміст, структуру психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту та технологію її формування в системі післядипломної педагогічної освіти.
В основу дослідження покладено таку гіпотезу:
1. Існує зв’язок між рівнем сформованості психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту та чинниками, які відносяться до: а) макрорівня (місце розташування навчального закладу); б) мезорівня (тип навчального закладу); в) мікрорівня (стать, вік та стаж управлінської діяльності заступника директора школи).
. Підвищити рівень психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту можна в результаті використання в системі післядипломної педагогічної освіти спеціальної технології, яка забезпечує реалізацію таких психологічних умов: а) оволодіння знаннями, що розкривають сутність взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту; б) оволодіння методами діагностики основних компонентів психологічної готовності до такої взаємодії та чинників, які впливають на її становлення; в) оволодіння засобами та прийомами забезпечення ефективної особистісно-розвивальної взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту.
У відповідності до мети й гіпотези в роботі поставлено такі завдання:
Методологічні та теоретичні основи дисертаційного дослідження. Методологічними основами дисертаційного дослідження виступили загальні принципи психологічної науки (детермінізму, активності, розвитку, системно-структурного підходів та ін.).
Важливими для розуміння сутності конфлікту в управлінській діяльності заступника директора школи стали роботи зарубіжних і вітчизняних учених, які відображають зміст та особливості конфлікту, конфліктної взаємодії та конфліктно-компетентної поведінки (Н.В. Грішина, М. Дойч, В.Г. Зазикін, Г. Лайоль, М.І. Леонтьєв, Г.В. Ложкін, Т. Ньюкомб, М.І. Пірен, Л.О. Туриніна та ін.).
Основою для визначення психологічних особливостей взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту стали роботи, в яких висвітлено особливості діяльності освітніх закладів та сутність гуманістичної парадигми освіти (С.І. Болтівець, О.І. Бондарчук, М.Й. Боришевський, Н.Ю. Волянюк, О.К. Дусавицький, Г.В. Єльнікова, В.Г. Зазикін, Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський, П.В. Лушин, В.В. Москаленко, В.Ф. Моргун, В.А. Семиченко, Ю.О. Приходько, та ін.).
В основу дослідження психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту покладено концепцію психологічного забезпечення управління освітніми організаціями Л.М. Карамушки.
Значну роль в осмисленні змісту процесу формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії в умовах конфлікту відіграли положення, які розкривають сутність психологічної готовності керівника до управління (О.І. Бондарчук, Н.Л. Коломінський, Р.Х. Шакуров та ін.).
Істотне значення для обґрунтування психологічних умов забезпечення конфліктологічної підготовки заступників директорів шкіл в системі післядипломної педагогічної освіти відіграли уявлення про конфлікт як необхідну умову розвитку особистості (О.Є. Єфімова, Л.О. Петровська, Н.В. Самсонова, Б.І. Хасан та ін.); концепції професійної, зокрема комунікативної (Г.М. Андрєєва, О.І. Бондарчук, В.П. Черевко, Я.І. Шкурко та ін.), конфліктологічної (М.В. Войтович, О.І. Денісов, В.Г. Зазикін та ін.) та соціально-перцептивної компетентності (В.І. Худякова); концепція цілісного розвитку і саморозвитку особистості в процесі професійної психологічної підготовки (О.О. Бодалев, І.С. Кон, Н.В. Самсонова та ін.).
Методи дослідження. Для перевірки гіпотези і розв’язання поставлених завдань було використано комплекс методів дослідження: теоретичний аналіз проблеми; констатуючий та формуючий експерименти; тестування; анкетування; методи математичної статистики (кореляційний та дисперсійний аналіз).
Для дослідження рівня сформованості основних компонентів психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії в умовах конфлікту використовувалися такі методики: а) для когнітивного компоненту: модифікований варіант методики А.І. Тащевої “Дослідження міжособистісного сприйняття у конфліктній ситуації”(модифікація О.В. Місенко); б) операційного компоненту: методики Д.А. Веттєна, К.С. Камерона “Управління міжособистісними конфліктами”та “Стратегія боротьби з конфліктами”, а також методика “Проблемні управлінські ситуації для визначення підходу в управлінні конфліктами керівником школи”(розроблена автором); в) особистісного компоненту: методика О.О. Єршова “Дослідження ціннісних орієнтацій керівника школи у діловій взаємодії”, адаптований варіант методики Г. Айзенка “Самооцінка станів тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності”(адаптація Г.В. Ложкіна, Н.І. Пов’якель).
Для проведення формуючого експерименту використовувалися методи активного соціально-психологічного навчання (психогімнастичні вправи, рольові та ділові ігри, конструювання конфліктних ситуацій, “мозковий штурм”тощо).
Математична обробка даних та графічна презентація результатів здійснювалися за допомогою комп’ютерного пакету статистичних програм SPSS (версія 12.0).
Дослідно-експериментальна робота проводилася у три етапи упродовж 2001-2006 рр.
На першому етапі (2001-2002 рр.) було здійснено теоретико-методологічний аналіз проблеми, розроблено програму емпіричного дослідження.
На другому етапі (2003-2004 рр.) було проведено дослідження, спрямоване на вивчення особливостей психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту та чинників, які впливають на її становлення.
На третьому етапі дослідження (2005-2006 рр.) було проведено формуючий експеримент, спрямований на розробку та експериментальну перевірку ефективності технології формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту.
Дослідження виконувалося у Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського та Харківському обласному науково-методичному інституті безперервної освіти. Дослідженням було охоплено 433 заступники директорів шкіл (361 особа –на констатуючому етапі дослідження та 72 особи –на формуючому етапі дослідження).
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалися використанням емпіричних методів, адекватних меті та завданням дослідження; репрезентативністю вибірки; статистичним аналізом отриманих даних; якісним аналізом отриманих результатів.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:
вперше: а) розкрито зміст і структуру психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту; б) виявленно рівні сформованості психологічної готовності заступника директора школи взаємодії в умовах конфлікту; в) з’ясованно чинники, які впливають на її становлення; г) розроблено технологію формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту;
набули подальшого розвитку засоби та прийоми забезпечення ефективної особистісно-розвивальної взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту;
удосконалено систему діагностики рівнів сформованості психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії в умовах конфлікту.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що результати дисертаційного дослідження використовуються: а) в процесі психологічної підготовки заступників директорів шкіл в системі післядипломної педагогічної освіти; б) для розробки індивідуальних програм розвитку конфліктостійкості заступників директорів шкіл; в) при підготовці шкільних психологів до роботи із заступниками директорів шкіл.
Зокрема, результати дослідження знайшли практичне втілення впродовж 2005-2006 рр. у процесі впровадження тренінгової програми, спрямованої на формування психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії в умовах конфлікту на курсах підвищення кваліфікації заступників директорів шкіл при Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського (див. Довідку про впровадження № 6 від 25.01.2007) та у роботі постійно діючих семінарів для керівників шкіл, організованих кафедрою менеджменту освіти Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського на базі Карлівського та Решетилівського районних відділів освіти Полтавської області (див. Довідки про впровадження № 397 від 17.05.2006 та № 286 від 18.05.2006). Окрім того, результати дослідження було впроваджено впродовж 2005-2006 рр. у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України (див. Довідку про впровадження № 01.14/187 від 4.04.2007), Харківському обласному науково-методичному інституті безперервної освіти (див. Довідку про впровадження № 654 від 7.06.2006), Вінницькому обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників (див. Довідку про впровадження № 364 від 15.06.2006) та Сумському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (див. Довідку про впровадження № 61 від 29.01.2007).
Апробація результатів дослідження. Головні положення дисертації дістали своє відображення в публікаціях автора, доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри психології Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України та лабораторії організаційної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.
Результати роботи доповідалися автором на міжнародних, всеукраїнських і обласних науково-практичних конференціях, семінарах із таких проблем: “Управління конфліктами в сучасних організаціях”(Київ, 2003); “Професійний стрес, синдром “професійного вигорання”та професійна кар’єра в закладах середньої освіти: гендерні аспекти”(Кам’янець-Подільський, 2004); “Проблеми розвитку управлінської культури керівників закладів освіти”(Полтава, 2004); “Демократичні процеси та демократична освіта –основи розвитку соборності в Україні”(Полтава, 2005); “Психологічні основи підготовки менеджерів, персоналу організацій, організаційних та економічних психологів”(Умань, 2005); “Компетентнісно орієнтована освіта в умовах сьогодення”(Полтава, 2005); “Інноваційний розвиток управлінського потенціалу керівника загальноосвітнього навчального закладу”(Кременчук, 2006); “Психологічні основи ефективної діяльності організацій в умовах соціально-економічних змін”(Київ, 2006).
Результати дисертаційного дослідження також представлялись за кордоном –на
XIII Європейському конгресі з організаційної психології та психології праці (Туреччина, Стамбул, 2005 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у навчальному посібнику, 1 навчальній програмі, 7 статтях (серед яких 6 у наукових фахових виданнях ВАК України), 2 текстах тез виступів на науково-практичних конференціях та конгресах.
Структура дисертації. Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел
(230 найменувань, із них 17 іноземними мовами) та 9 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 265 сторінок друкованого тексту. Основний зміст викладено на 176 сторінках. Робота містить 13 таблиць і 28 рисунків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Вступ містить обґрунтування актуальності обраної теми дослідження, розкриває його об’єкт і предмет, основну мету, гіпотезу та завдання, теоретико-методологічні та методичні підходи. Викладено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи. Наведено відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження їх у практику та публікації за темою дисертації.
У першому розділі роботи –“Взаємодія заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту як психологічна проблема”–висвітлено актуальний стан наукового вивчення досліджуваної проблеми, розкрито сутність взаємодії та її основні види, проаналізовано особливості соціальної та міжособистісної взаємодії, обґрунтовано специфіку взаємодії в умовах конфлікту, зокрема, в процесі виникнення управлінських конфліктів. Також розкрито специфіку посадового статусу заступника директора школи, детально висвітлено соціально-психологічні чинники, які зумовлюють виникнення конфліктів у процесі взаємодії заступника директора школи з учителями. Представлено модель психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії в умовах конфлікту.
На основі аналізу літератури розглянуто основні підходи до вивчення процесу взаємодії особистості в умовах конфлікту. Серед них: когнітивно-орієнтований (Л.С. Виготський, Н.В. Грішина, Г.В. Ложкін, Г.В. Лозниця, Н.І. Пов’якель та ін.); мотиваційно-орієнтований (Г.М. Андрєєва, Є.М. Богданов, О.Л. Петровська, М.І. Пірен, Н.В. Самсонова та ін.); ситуаційно-орієнтований (О.І. Бондарчук, Н.В. Грішина, М. Дойч, Л.М. Карамушка, Л.М. Коломінський, Б.І. Хасан та ін.) та ін.
Спираючись на роботи Г.М. Андреєвої, О.О. Бодальова, В.В.Москаленко,
В.А. Семиченко, О.С. Третяк та ін., визначено теоретико-методологічні підходи до розуміння сутності взаємодії загалом і управлінської, зокрема. Показано, що взаємодія являє собою форму зв’язку між людьми, в процесі якої здійснюється обмін знаннями, думками, почуттями, результатами спільної діяльності, а також забезпечується взаємовплив її суб’єктів.
Виходячи з особливостей діяльності освітніх організацій у сучасних умовах, специфіки управлінської діяльності, було визначено, що управлінська взаємодія − це система міжособистісного зв’язку між керівником школи (директором та його заступниками) та вчителями, в результаті якої відбувається взаємовплив і взаєморозвиток її учасників. Підкреслено, що специфічними характеристиками управлінської взаємодії в сучасних умовах діяльності школи мають бути: а) суб’єкт-суб’єктний характер стосунків; б) розвивальний характер взаємодії в) гуманістичний характер взаємодії та ін.
На основі робіт Г.М. Андреєвої, В.В.Москаленко, Л.М.Карамушки, Г.В.Ложкіна, О.Л.Туриніної розкрито сутність взаємодії заступника директора школи в умовах конфлікту, як форми міжособистісного зв’язку між заступником директора школи та вчителями, в процесі якої відбувається забезпечення умов для задоволення потреб та інтересів учасників конфліктної взаємодії та сприяння їх розвитку.
Виділено особливості взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту. Наголошено, що така взаємодія визначається, зокрема, специфікою управлінського статусу заступника директора школи та наявністю психологічних чинників (конфліктогенів взаємодії), які можуть виступати основними причинами конфліктів. Серед останніх виділено: а) особливості функціональних зв’язків заступника директора школи (можливий конфліктогенний чинник: обмеженість адміністративної влади та наявність керівних обов’язків і прав); б) “роздвоєність”управлінського статусу заступника директора школи (можливий конфліктогенний чинник: неадекватне перебільшення заступником директора школи владних повноважень та “потенційна”орієнтація “на зайняття більш ключової позиції”в школі); в) особливості неформального статусу заступника директора школи (можливий конфліктогенний чинник: статус заступника директора як неформального лідера у педагогічному колективі).
Підкреслено, що важливу роль у попередженні та розв’язанні конфліктів заступника директора школи з учителями відіграє психологічна готовність. Психологічна готовність заступника директора школи до взаємодії в умовах конфлікту розглядається як стійке системне психологічне утворення в структурі особистості фахівця, що забезпечує здійснення ефективної управлінської діяльності в умовах “потенційного”та “реального”конфлікту.
На основі теоретичного аналізу психологічної літератури в дослідженні створено теоретичну модель психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії в умовах конфлікту, яку представлено як сукупність двох складових: структурної та процесуальної. Структурна складова психологічної готовності включає взаємопов’язані та взаємозумовлені компоненти: а) когнітивний –сукупність конфліктологічних знань, необхідних для адекватного визначення, сприйняття та розуміння ситуації взаємодії як конфліктної; б) операційний –сукупність конфліктологічних умінь і навичок, які забезпечують ефективне розв’язання конфліктних ситуацій взаємодії заступника директора школи з учителями; в) особистісний –сукупність конструктивних конфліктологічних якостей фахівця, які впливають на особливості його конфліктно-компетентної поведінки, сприяють розвитку конструктивної конфліктної позиції. Процесуальна складова відображає можливі детермінанти розвитку психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії в умовах конфлікту і об’єднує психологічні умови, чинники та механізми її розвитку в рамках технології її формування. Вона розкриває зміст професійної конфліктологічної підготовки заступника директора школи в системі післядипломної педагогічної освіти і забезпечує цілеспрямоване послідовне формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту. Зазначені структурні та процесуальні компоненти детально проаналізовано й описано в дисертації.
Визначено систему чинників, які впливають на становлення психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії в умовах конфлікту. Їх віднесено до трьох рівнів аналізу –макрорівень (рівень суспільства), мезорівень (рівень загальноосвітнього навчального закладу) та мікрорівень (рівень особистості).
У результаті дослідження чинників макрорівня було виділено чинники, які зумовлені: особливостями політичного та соціального розвитку українського суспільства; особливостями функціонування навчальних закладів (в контексті трансформаційних інноваційних процесів, що відбуваються в Україні, здійснення європейської інтеграції тощо); використанням новітніх інформаційних та освітніх технологій; особливостями розташування навчального закладу (впливу особливостей розвитку міст та сіл на розвиток навчальних закладів ) та ін.
До чинників мезорівня віднесено чинники, зумовлені: типом навчального закладу; його формою власності; управлінською структурою тощо.
Аналіз чинників мікрорівня показав, що на рівні особистості на формування психологічної готовності заступників директорів шкіл можуть впливати: соціально-демографічні (вік, стать керівників) та організаційно-професійні (стаж управлінської діяльності керівників) чинники.
Зазначені теоретико-методологічні підходи до розуміння сутності психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту та чинників, які впливають на її становлення, були реалізовані на подальших етапах емпіричного дослідження.
У другому розділі –“Емпіричне дослідження особливостей психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту”визначено загальну стратегію констатуючого етапу дослідження, обґрунтовано вибір методів дослідження, проаналізовано рівні сформованості виділених структурних компонентів психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту. Визначено особливості чинників, які впливають на рівень психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту
Емпіричне дослідження проводилося в два етапи впродовж 2003-2004 рр.
Перший етап емпіричного дослідження було присвячено вивченню рівня сформованості психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії з учителями в умовах конфлікту.
Дослідження виявило недостатній рівень сформованості окремих компонентів психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії з учителями в умовах конфлікту.
Аналіз особливостей когнітивного компоненту психологічної готовності (за модифікованим варіантом методики А.І. Тащевої “Дослідження міжособистісного сприйняття у конфліктній ситуації”) показало, що лише 2,0% опитаних дали “правильні повні”відповіді стосовно змісту поняття “конфлікт”(у яких було розкрито всі суттєві ознаки даного феномену). Основна ж частина опитаних (58,6%) дали “частково правильні”відповіді (зазначили лише окремі суттєві ознаки поняття або ж, наряду із суттєвими ознаками, вказали несуттєві). І досить велика частина опитаних (39,4%), тобто, більше, ніж одна третина, виявила “неправильні”відповіді. Окрім того, з’ясувалось, що переважна більшість опитаних (57,8%) сприймають конфлікт, як негативне, деструктивне, руйнівне явище.
У процесі дослідження операційного компоненту психологічної готовності, зокрема, різних видів конфліктологічних умінь та навичок (за методикою “Управління міжособистісними конфліктами”Д.А. Веттєна, К.С. Камерона), встановлено, що лише 13,4% опитаних мають високий рівень сформованості таких умінь, для 54,2% притаманний середній рівень та для 32,4% –низький. Серед різних видів конфліктологічних умінь та навичок перше місце за високим рівнем сформованості займають уміння та навички “приймати оптимальні рішення в умовах конфлікту”(28,7%), друге місце –уміння та навички “прогнозувати виникнення конфлікту”(14,3%), третє місце займають уміння та навички “конструктивного сприйняття критики”(3,3%). Вивчення стратегії поведінки в умовах конфлікту (за методикою “Стратегія боротьби з конфліктами”Д.А. Веттєна, К.С. Камерона) показало, що для заступників директорів шкіл найбільш характерними є такі стратегії поведінки в конфлікті, як “уникнення”(27,7 %) та “пристосування” (24,9%), що вказує, на наш погляд, на наявність у заступників директорів шкіл так званого “конфліктофобічного синдрому”. Підтвердженням цього є також той факт, що стратегія “боротьби”виявлена у 16,1% опитаних. Окрім того, стратегії, які мають відношення до конструктивного вирішення конфлікту (“компроміс”та “співпраця”), представлено у зовсім невеликої частини опитаних –відповідно у 12,7% та у 18,6%.
У процесі дослідження особистісного компоненту готовності, зокрема, аналізу ціннісних орієнтацій ділової взаємодії (за методикою “Дослідження ціннісних орієнтацій керівника школи у діловій взаємодії”О.О. Єршова) встановлено, що переважна більшість заступників директорів шкіл орієнтована на “інтереси справи”(38,8%) та “на себе”(33,8%). Значно менше опитаних (19,4%) орієнтовані на “офіційну субординацію”. І зовсім незначна частина опитаних (8,0%) орієнтована “на ставлення до підлеглих”. Це свідчить, на наш погляд, про певний дисбаланс у розвитку ціннісних орієнтацій ділової взаємодії заступників директорів шкіл, що може бути однією із причин неефективного управління конфліктами. Вивчення індивідуально-психологічних характеристик заступників директорів шкіл, як складової частини особистісного компоненту (за методикою Г. Айзенка “Самооцінка станів тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності”) показало, що для досить великої кількості опитаних характерні індивідуально-психологічні особливості, які можуть обумовлювати виникнення конфліктів у системі “керівник-підлеглий”. Так, у заступників директорів шкіл виявлено високий рівень сформованості таких якостей: тривожності (52,9%), ригідності (31,9%), фрустрації (31,7%), агресивності (23,9 %). Наявність статистично значущих відмінностей (виявлених за критерієм ч К. Пірсона, р<0,01, р<0,05) дає підстави говорити про те, що низький рівень готовності заступників директорів шкіл до взаємодії в умовах конфлікту проявляється не стільки у виявах агресії, стільки в тривожності, ригідності, фрустрованості.
Також на другому етапі досліджувався загальний рівень сформованості психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії з учителями в умовах конфлікту.
У результаті проведеного дослідження було виділено три рівні сформованості психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії з учителями в умовах конфлікту: низький (інтуїтивний); середній (базовий); високий (творчий). Встановлено, що переважна більшість заступників директорів шкіл (70,0 %) знаходяться на низькому (інтуїтивному) рівні психологічної готовності до взаємодії в умовах конфлікту. Кількість заступників директорів шкіл із середнім (базовим) рівнем склала 28,0 % опитаних. І лише 2,0 % респондентів виявили високий (творчий) рівень психологічної готовності до взаємодії в умовах конфлікту.
Другий етап емпіричного дослідження було спрямовано на визначення чинників, які впливають на особливості розвитку психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії з учителями в умовах конфлікту.
Що стосується чинників макрорівня (місце розташування навчального закладу –в сільській чи в міській місцевості), то в процесі дослідження встановлено статистично значущі зв’язки між рівнем розвитку окремих складових когнітивного та особистісного компонентів психологічної готовності: заступників директорів шкіл до взаємодії з учителями в умовах конфлікту та місцем розташування навчального закладу. Так, встановлено статично значущий зв’язок (р<0,01) між рівнем розвитку когнітивного компоненту (рівнем конфліктологічних знань) психологічної готовності у заступників директорів шкіл та місцем знаходження навчального закладу: рівень сформованості конфліктологічних знань переважає у заступників директорів шкіл міських закладів, порівняно із заступниками директорів сільських шкіл. Також виявлено статистично значущі відмінності (р<0,01) між особистісним компонентом (ціннісні орієнтації в діловому спілкуванні) заступників директорів шкіл та місцем розташування навчального закладу. Встановлено, що для заступників директорів сільських шкіл більш значущою, порівняно з заступниками директорів міських шкіл, є ціннісна орієнтація “на інтереси справи”. В той же час, для заступників директорів міських шкіл більш значущою, порівняно із заступниками директорів сільських шкіл, є орієнтація “на офіційну субординацію”. Окрім того, зафіксовано, що заступники директорів міських шкіл в середньому виявляють дещо нижчий рівень агресивності, ніж їхні колеги із сільської місцевості.
Аналіз особливостей чинників мезорівня (тип навчального закладу –загальноосвітні навчальні заклади та навчальні заклади нового типу (ліцеї, гімназії, колегіуми, навчально-виховні комплекси тощо) показав, що існують статистично значущі відмінності (р<0,01, р<0,05) між окремими складовими когнітивного та особистісного компонентів психологічної готовності заступників директорів шкіл та типами навчального закладу. Так, на рівні когнітивного компоненту встановлено, що заступники директорів шкіл нового типу випереджають заступників директорів шкіл традиційного типу за рівнем конфліктологічних знань (р<0,01). На рівні особистісного компоненту зафіксовано, що заступники директорів шкіл нового типу більше орієнтовані (р<0,05) на “офіційну субординацію”та “на себе”, порівняно із заступниками директорів шкіл традиційного типу. В той же час, у заступників директорів традиційних шкіл, порівняно із заступниками директорів шкіл нового типу, переважає “орієнтація на справу”та “на ставлення до підлеглих”. Також встановлено, що рівень ригідності заступників директорів закладів нового типу значно перевищує рівень ригідності заступників традиційних шкіл.
Треба зазначити, що на рівні операційного компоненту психологічної готовності не було виявлено статистично значущих відмінностей між різними категоріями заступників директорів шкіл щодо впливу на них чинників макрорівня та мезорівня.
Вивчення особливостей впливу чинників мікрорівня (стать, вік та стаж управлінської діяльності заступника директора школи) показало наявність певних статистично значущих зв’язків.
Що стосується статі, то в процесі дослідження виявлено ряд статично значущих відмінностей між заступниками директорів шкіл чоловічої та жіночої статі щодо вияву у них когнітивного та особистісного компонентів психологічної готовності до взаємодії з учителями в умовах конфлікту. Так, на рівні когнітивного компоненту зафіксовано, що за рівнем конфліктологічних знань заступники директорів шкіл-жінки випереджають заступників директорів шкіл-чоловіків (р<0,05). Також встановлено, що заступники директорів шкіл-чоловіки більше пов’язують конфлікт з виявами фізичної та вербальної агресії, тоді, як заступники директорів шкіл-жінки більше пов’язують конфлікт з психологічною несумісністю (р<0,01). У процесі дослідження особистісного компоненту психологічної готовності виявлено статистично значущі відмінності (р<0,001) між чоловіками та жінками щодо ціннісних орієнтацій в процесі ділової взаємодії (р<0,001). Установлено, що чоловіки більше, порівняно з жінками, орієнтовані “на себе”та “на офіційну субординацію”, тоді як жінки, більше, порівняно з чоловіками, орієнтуються “на інтереси справи”та “на ставлення до підлеглих”. Дослідження також виявило статистично значущі відмінності (р<0,001) між представниками чоловічої та жіночої статі щодо виявів індивідуально-психологічних характеристик: чоловіки випереджають жінок за рівнем вияву “агресивності”та “ригідності”, тоді, як жінки випереджають чоловіків за рівнем “тривожності”та “фрустрації”. Дослідження не виявило статистично значущих відмінностей між чоловіками та жінками щодо вияву операційного компоненту психологічної готовності.
У процесі аналізу такого чинника мікрорівня, як вік, не було встановлено статистично значущих зв’язків між показниками когнітивного та особистісного компонентів психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії в умовах конфлікту та віком, але було виявлено статистично значущі відмінності між даними певних вікових груп та показниками операційного компоненту. Так, зокрема, встановлено, що заступники директорів шкіл віком від 45 до 55 років переважають представників інших вікових груп (р<0,05) за такими конфліктологічними вміннями та навичками, як: уміння “приймати оптимальне рішення в умовах конфлікту”та уміння “прогнозувати виникнення конфлікту”. Що стосується вміння “конструктивного сприйняття критики”, то найвищий рівень розвитку цього уміння спостерігаємо у віковій групі понад 55 років (р<0,01) .
Дослідження виявило ряд статистично значущих зв’язків між показниками операційного компоненту та стажем управлінської діяльності заступників директорів шкіл. Так, виявлено статистично значущі відмінності (р<0,05) між стратегіями поведінки в конфлікті у заступників директорів шкіл із різним управлінським стажем: для заступників директорів шкіл із стажем управлінської діяльності до 5 років переважаючою є поведінкова стратегія “боротьба”; від 5 до 10 років –стратегія “пристосування”та понад 10 років –стратегія “уникнення”. Крім того, було виявлено статистично значущі відмінності (р<0,001) між стажем управлінської діяльності заступників директорів шкіл та такою складовою особистісного компоненту, як “ціннісні орієнтації в процесі ділової взаємодії”. Так, для переважної більшості новопризначених заступників директорів (до
років управлінського стажу) домінуючою є орієнтація “на себе”, від 5 до 10 років –орієнтація “на інтереси справи”та орієнтація “на ставлення до підлеглих”, понад 10 років – орієнтація “на офіційну субординацію”.
Загалом було констатовано, що рівень психологічної готовності заступників директорів школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту є недостатнім. Відповідно було зроблено висновок про необхідність впровадження спеціальної тренінгової програми в систему післядипломної педагогічної освіти заступників директорів шкіл, яка сприяла б цілеспрямованому підвищенню рівня психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту (з урахуванням особливостей окремих категорій заступників директорів шкіл).
У третьому розділі –“Психологічні умови формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту”представлено загальну стратегію формуючого експерименту, обґрунтовано систему принципів, які забезпечують процес психологічної підготовки заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту, здійснено аналіз змісту та структури технології формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту та результатів її експериментального впровадження в практику післядипломної педагогічної освіти керівників шкіл.
Формуючий експеримент було проведено протягом 2005-2006 рр. у Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського. Для проведення експерименту було сформовано експериментальну та контрольну групи слухачів, які мали однакові соціально-професійні характеристики. Відмінністю експериментальної групи була система підготовки заступників директорів шкіл до взаємодії з учителями в умовах конфлікту. В експерименті брали участь 72 заступники директорів шкіл, 37 осіб –в експериментальній та 35 осіб –в контрольній групі.
Формуючий експеримент проводився у два етапи, у ході яких здійснювалася перевірка технології формування психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії з учителями в умовах конфлікту.
Перший етап було присвячено розробці загальної стратегії формуючого експерименту, вивченню психологічних умов та системи засобів (принципів, форм, методів та критеріїв), які забезпечують ефективність конфліктологічної підготовки заступника директора школи в системі післядипломної педагогічної освіти.
На другому етапі було здійснено впровадження розробленої автором тренінгової програми, яка забезпечувала реалізацію технології формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту.
Спираючись на ідеї інноваційно-рефлексивного (Л.І. Даниленко, І.М. Семенов, С.Ю. Степанов, О.П. Варламова та ін.), особистісно-діяльнісного (Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський та ін.) та конфліктно-орієнтованого (Б.І. Хасан, Л.М. Цой та ін.) підходів, враховуючи результати констатуючого етапу дослідження, а також зміст і структуру технологій організаційних психологів, розроблених в лабораторії організаційної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, автором розроблено технологію формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту, яка складається з чотирьох компонентів: мотиваційного, інформаційно-пізнавального, діагностичного та корекційно-розвивального. Перелічені компоненти детально проаналізовано й описано в дисертації.
Організаційною формою впровадження розробленої технології в систему післядипломної педагогічної освіти заступників директорів шкіл став навчальний семінар-тренінг, який мав варіативні взаємодоповнюючі форми впровадження. Перший варіант (модель А) –скорочений, який впроваджувався на курсах підвищення кваліфікації заступників директорів шкіл (загальним обсягом 12 академічних годин (курсовий період). Другий варіант (модель Б) –розширений, впроваджувався в процесі діяльності постійно діючих семінарів для керівників шкіл (загальним обсягом 44 академічні години (міжкурсовий період).
Програма навчального семінару-тренінгу складалася зі вступу та трьох основних розділів: “Сутність управлінських конфліктів у загальноосвітніх навчальних закладах”; “Конфліктменеджмент: раціональне управління конфліктами в загальноосвітніх навчальних закладах”; “Психологія переговорного процесу по врегулюванню конфліктів загальноосвітніх навчальних закладах”.
Навчальний семінар-тренінг було побудовано у відповідності до таких загальних принципів: 1) особистісна зорієнтованість; 2) інноваційність та професійна спрямованість пропонованих форм післядипломної освіти керівників шкіл; 3) відкритість й саморозвиток; 4) індивідуалізація розвиваючих впливів і комплексність використовуваних засобів і прийомів.
Це сприяло послідовному розв’язанню завдань формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту через використання інноваційно-орієнтованих форм післядипломної педагогічної освіти керівників: проблемні лекції, систему психологічних тренінгів та самостійну роботу слухачів (у формі індивідуальних завдань), а також через здійснення психологічного консультування заступників директорів шкіл шкільними психологами (у разі виникнення запитів слухачів).
Ефективність розробленої технології формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту досліджувалася у відповідності до двох груп критеріїв: об’єктивних (відстеження змін, пов’язаних безпосередньо із формуванням структурних компонентів психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії в умовах конфлікту) та суб’єктивних (оцінка заступниками директорів шкіл значущості для них елементів психологічної готовності та конфліктологічної підготовки в цілому).
Для визначення ефективності тренінгової програми було проведено два контрольні зрізи: до початку і після закінчення тренінгу в експериментальній і контрольній групах. Отримані в результаті дослідження дані оброблялися нами за допомогою комп’ютерної програми статистичної обробки даних –SPSS (версія 12.0).
Аналіз даних, отриманих на початку та після завершення формуючого експерименту в експериментальній групі, виявив позитивну динаміку (на рівні статистично значущих відмінностей за критерієм ч К. Пірсона) за об’єктивними критеріями (табл. 1).
Таблиця 1
Рівні психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії в умовах конфлікту (учасників експериментальної та контрольної груп, у %)
|
Рівні психологічної готовності до взаємодії в умовах конфлікту |
Експериментальна група |
Контрольна група |
||
|
1-й зріз |
-й зріз |
-й зріз |
-й зріз |
|
|
Низький рівень (інтуїтивний) |
64,3** |
,1** |
,2 |
,0 |
|
Середній рівень (базовий) |
35,7* |
,3* |
,8 |
,0 |
|
Високий (творчий) |
0* |
,6* |
* –р<0,05; ** –р<0,01
За другою групою критеріїв, яка стосувалася оцінки респондентами значущості елементів психологічної готовності та конфліктологічної підготовки в цілому, в експериментальній групі також було зафіксовано позитивну динаміку. Це виявилося в тому, що респонденти високо оцінили результати психологічної підготовки (з погляду нових інноваційно-орієнтованих форм післядипломної педагогічної освіти керівників, соціально-емоційних та професійних аспектів навчання, орієнтації на саморозвиток та самовдосконалення).
Крім того, дані показують, що психологічна підготовка сприяла реалізації керівників у теоретичній і в практичній сферах, зростанню їхньої готовності використовувати набуті конфліктологічні знання, уміння та навички в реальних умовах професійно-управлінської взаємодії. У контрольній групі також спостерігалася відсутність динаміки як і за першою групою критеріїв.
Таким чином, результати формуючого експерименту підтвердили ефективність використання розробленої та апробованої в дисертаційному дослідженні технології формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту.
Загалом результати формуючого експерименту підтвердили висунуту гіпотезу і показали, що підвищити рівень психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту можна в результаті використання в системі післядипломної педагогічної освіти спеціальної технології, яка забезпечує реалізацію таких психологічних умов: а) оволодіння знаннями, що розкривають сутність взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту; б) оволодіння методами діагностики основних компонентів психологічної готовності до такої взаємодії та чинників, які впливають на неї; в) оволодіння засобами та прийомами забезпечення ефективної взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту.
Доведена в процесі формуючого експерименту ефективність програми навчального семінару-тренінгу дозволяє використовувати її у процесі післядипломної педагогічної освіти для формування психологічної готовності заступників директорів шкіл до взаємодії з учителями в умовах конфлікту.
ВИСНОВКИ
–статі: а) за рівнем конфліктологічних знань заступники директорів шкіл-жінки випереджають заступників директорів шкіл-чоловіків; б) заступники директорів шкіл-чоловіки більше пов’язують конфлікт з виявами фізичної та вербальної агресії, тоді, як заступники директорів шкіл-жінки більше пов’язують конфлікт з психологічною несумісністю; в) чоловіки більше, порівняно з жінками, орієнтуються “на себе”та “на офіційну субординацію”, тоді як жінки більше, порівняно з чоловіками, орієнтуються на “на інтереси справи”та “на підлеглих”; г) заступники директорів шкіл-чоловіки випереджають заступників директорів шкіл-жінок за рівнем вияву агресивності та ригідності, тоді, як жінки випереджають чоловіків за рівнем тривожності та фрустрації;
–віку: а) заступники директорів шкіл віком від 45 до 55 років переважають представників інших вікових груп за такими конфліктологічними вміннями та навичками, як уміння “приймати оптимальне рішення в умовах конфлікту”та уміння “прогнозувати виникнення конфлікту”; б) заступники директорів шкіл віком понад 55 років переважають інші вікові групи щодо рівня розвитку вмінь та навичок “конструктивного сприйняття критики”;
–стажу управлінської діяльності: а) для заступників директорів шкіл із стажем управлінської діяльності до 5 років переважаючою є така стратегія поведінки в конфлікті, як “боротьба”; від 5 до 10 років –стратегія “пристосування”та понад 10 років –стратегія “уникнення”; б) для переважної більшості новопризначених заступників директорів (до
років управлінського стажу) домінуючою є така ціннісна орієнтація в діловій взаємодії, як “орієнтація на себе”, від 5 до 10 років –орієнтація “на інтереси справи”та орієнтація “на ставлення до підлеглих”, понад 10 років –орієнтація “на офіційну субординацію”.
Проведене дослідження не претендує на всебічне висвітлення проблеми психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту. Перспективи подальшого дослідження проблеми автор вбачає у підготовці практичних психологів до надання психологічної допомоги керівникам шкільних організацій щодо взаємодії з учителями в умовах конфлікту; у розробці моделі психолого-управлінського консультування керівників шкільних організацій з проблем формування психологічної готовності до взаємодії в умовах конфлікту.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
а) Навчальні посібники та програми:
б) Статті у наукових фахових виданнях, включених до списку ВАК України:
в) статті у нефахових виданнях та тези доповідей на наукових конгресах, конференціях і семінарах:
Дзюба Т.М. Формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 –педагогічна та вікова психологія. –Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, Київ, 2007.
Дисертацію присвячено проблемі формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту. Робота містить теоретичне обґрунтування, методичні засади та результати емпіричного дослідження з даної проблеми.
У дослідженні розкрито зміст та структуру психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту. Виявлено недостатній рівень сформованості психологічної готовності (в цілому та окремих її компонентів).
Виділено чинники, які впливають на становлення психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту (місце розташування навчального закладу; тип навчального закладу; стать, вік та стаж управлінської діяльності заступників директорів шкіл).
Розроблено технологію формування психологічної готовності заступника директора школи до взаємодії з учителями в умовах конфлікту, яка забезпечує реалізацію таких психологічних умов: а) оволодіння знаннями, що розкривають сутність взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту; б) оволодіння методами діагностики основних компонентів психологічної готовності до такої взаємодії та чинників, які впливають на неї; в) оволодіння засобами та прийомами забезпечення ефективної особистісно-розвивальної взаємодії заступника директора школи з учителями в умовах конфлікту.
Ключові слова: заступник директора школи; взаємодія в умовах конфлікту; психологічна готовність до в взаємодії в умовах конфлікту; технологія формування психологічної готовності до взаємодії в умовах конфлікту; інноваційно-орієнтовані форми післядипломної педагогічної освіти керівників.
Дзюба Т.М. Формирование психологической готовности заместителя директора школы к взаимодействию с учителями в условиях конфликта. –Рукопись.
Диссертация на соискание степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 –педагогическая и возрастная психология. –Центральный институт последипломного педагогического образования АПН Украины, Киев, 2007.
Диссертация посвящена проблеме формирования психологической готовности заместителя директора школы к взаимодействию в условиях конфликта. Работа содержит теоретическое обоснование, методические положения, результаты эмпирического исследования по данной проблеме.
Раскрыта специфика взаимодействия в условиях конфликта, которая определяется следующими характеристиками: динамикой развития конфликта, факторами, которые регулируют конфликтное взаимодействие и типом конфликта.
В диссертации обоснованы методологические, теоретические и методические основы формирования психологической готовности заместителя директора школы к взаимодействию в условиях конфликта. Представлена система психологических факторов (конфликтогенов взаимодействия), которые становятся причинами конфликтов в системе “заместитель директора школы –учитель”.
Разработана и научно обоснована модель психологической готовности специалиста к взаимодействию в условиях конфликта (на примере заместителя директора школы). Уточнено и конкретизировано понятие психологической готовности заместителя директора школы к взаимодействию с педагогами в условиях конфликта. Исследована роль психологической готовности заместителя директора школы к взаимодействию в условиях профессионально-управленческого конфликта. Определены содержание, структура, психологические условия её формирования в практике последипломного педагогического образования заместителей директоров школ.
Описаны уровни развития психологической готовности специалиста к взаимодействию в условиях конфликта. Уточнено систему критериев и показателей определения уровней её развития.
Эмпирически доказано, что уровень психологической готовности большинства заместителей директоров школ к взаимодействию в условиях конфликта является недостаточным и требует целенаправленного развития. Выявлено влияние на становление психологической готовности большинства заместителей директоров школ к взаимодействию в условиях конфликта ряда факторов, которые относятся к: а) макроуровню (место расположения школы); б) мезоуровню (тип школы); в) микроуровню (возраст, пол, стаж управленческой деятельности заместителей директоров школ).
Предложена технология формирования психологической готовности заместителя директора школы к взаимодействию с учителями в условиях конфликта, которая предполагает реализацию в практике последипломного педагогического образования заместителей директоров школ таких психологических условий: а) овладение знаниями, которые раскрывают сущность взаимодействия заместителя директора с учителями в условиях конфликта; б) овладение методами диагностики основных компонентов психологической готовности к такому взаимодействию и факторов, которые на нее влияют; в) овладение средствами и приёмами обеспечения эффективного личностно-развивающего взаимодействия заместителя директора школы с учителями в условиях конфликта.
Ключевые слова: заместитель директора школы; взаимодействие в условиях конфликта; психологическая готовность к взаимодействию в условиях конфликта; технология формирования психологической готовности к взаимодействию в условиях конфликта; инновационно-ориентированные формы последипломного педагогического образования руководителей.
Dzuba T.M. Development of secondary school deputy principals’competence in conflict cooperation with teachers. –Manuscript.
The dissertation for the scientific degree of candidate of psychological sciences in speciality 19.00.07 –pedagogical and developmental psychology. –Central Institute of Post-Graduate Pedagogical Education, Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2007.
The dissertation is dedicated to the problem of development of secondary school deputy principals’ competence in conflict cooperation with teachers. The work contains theoretical substantiation, methods, and findings of the investigation of the problem in question.
The research reveals contents and structure of the secondary school deputy principals’ competence in conflict cooperation with teachers. The competence in general as well as some of its elements have been found to be underdeveloped.
The author has identified factors that affect formation of the secondary school deputy principals’ competence in conflict cooperation with teachers (location of the school, its type, deputy principal’s age, gender, and length of employment).
A technology of conflict cooperation competence formation in deputy principals has been developed. It provides for a) acquisition of the competence relevant knowledge; b) mastering relevant diagnostic techniques and tools; c) development of skills in effective personal-developmental cooperation between deputy principals and teachers in conflicts.
Key-words: secondary school deputy principal; conflict cooperation; competence in conflict cooperation with teachers; technology of conflict cooperation competence formation; innovation-oriented forms of post-graduate pedagogical education.