Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"06" червня 2013 р. м. Київ К/800/10789/13
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівВасильченко Н. В., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Добропільської міської ради на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Добропільської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення ради, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_4 звернулася до Добропільської міської ради з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Добропільської міської ради № 5/53-47 від 21 жовтня 2009 року «Про скасування рішення Добропільської міської ради від 17 грудня 2008 року № 5/40-64», зобов'язання виконати рішення, укласти договір купівлі-продажу.
Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року скасовано постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06 грудня 2012 року та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення Добропільської міської ради № 5/53-47 від 21 жовтня 2009 року «Про скасування рішення Добропільської міської ради від 17 грудня 2008 року № 5/40-64».
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся з касаційною скаргою на нього, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В заперечення на касаційну скаргу позивач просила залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що 21 червня 2008 року між ПП «Агрофірма Світанок» (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за яким покупець набув право власності на будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_1.
В жовтні 2008 року ПП «Агрофірма Світанок» звернулася з клопотанням, в якому вказувала, що в зв'язку з переходом права власності на вказаний магазин до позивача не заперечує проти вилучення з його постійного користування земельної ділянки, площею 0,1680 га, на користь позивача.
17 грудня 2008 року відповідачем прийнято рішення № 5/40-64, яким вирішено погодити звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення ОСОБА_4 для експлуатації будівлі магазину в АДРЕСА_1, площею 0,1680 га, затвердити оціночну вартість земельної ділянки, продати позивачу земельну ділянку, площею 0,1680 га.
18 березня 2009 року відповідно до вищевказаного клопотання ПП «Агрофірма Світанок» останньому припинено право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,1680 га.
Рішенням Добропільської міської ради № 5/53-47 від 21 жовтня 2009 року скасовано рішення Добропільської міської ради від 17 грудня 2008 року № 5/40-64 як невиконане.
Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернулася до адміністративного суду.
Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позову.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення Добропільської міської ради № 5/53-47 від 21 жовтня 2009 року «Про скасування рішення Добропільської міської ради від 17 грудня 2008 року № 5/40-64» підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.
Статтею 128 ЗК України встановлено, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється державними органами приватизації у порядку, що затверджує Кабінет Міністрів України.
Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу; в) свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності у разі продажу земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності.
Орган державної влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється відповідно до порядку, визначеного частиною першою цієї статті.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.
Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться організаціями, які мають відповідну ліцензію на виконання цього виду робіт, на замовлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно із статтею 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підставою прийняття оскаржуваного рішення відповідач зазначив те, що воно не виконане.
Між тим, аналіз норм Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування» та інших законодавчих актів свідчить про те, що підставою для скасування радою свого власного рішення може бути його невиконання. Незаконність такої підстави підтверджує і те, що виконання рішення про продаж земельної ділянки (укладання договору купівлі-продажу) залежить саме від волевиявлення ради.
Крім того, в Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року
№ 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Тому, на думку Конституційного Суду України, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Рішення Добропільської міської ради від 17 грудня 2008 року № 5/40-64 є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання. За цим рішенням виникли правовідносини, а отже скасування цього рішення є незаконним.
В своїх запереченнях на позовну заяву відповідач вказує, що право постійного користування ПП «Агрофірма Світанок» припинено після прийняття рішення Добропільської міської ради від 17 грудня 2008 року № 5/40-64, що вказує на незаконність останнього.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що такі обставини не вказані як підстава для прийняття оскаржуваного рішення.
Крім того, відповідно до статті 142 ЗК України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Судами встановлено, що саме клопотання ПП «Агрофірма Світанок» про добровільну відмову від земельної ділянки, подане в жовтні 2008 року, стало підставою для прийняття рішення Добропільської міської ради від 17 грудня 2008 року № 5/40-64.
При цьому, суд апеляційної інстанції правильно відхилив посилання відповідача на недоліки в оформленні вказаного клопотання з огляду на те, що це ж клопотання стало підставою для прийняття рішення Добропільської міської ради № 5/53-47 від 21 жовтня 2009 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами не порушені норми матеріального та процесуального права, а отже підстави для скасування його рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Добропільської міської ради залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: